Opportunities for local development#6 by GURT Resource Centre

Можливості для розвитку громад

№6

Щоквартальний дайджест, підготовлений в рамках проекту “Рівні можливості для національних меншин та вразливих груп в реалізації культурних прав: багатство у різноманітті”, який здійснюється Ресурсним центром ГУРТ за фінансової підтримки Європейського Союзу

У випуску У ФОКУСІ Завдяки ЄС органи місцевого самоврядування України та Вірменії вперше домовились про співпрацю МОЖЛИВОСТІ Бібліотечні інновації для громад: створюємо майбутнє. Як інноваційна бібліотека може ефективно сприяти розвитку громад КРАЩІ ПРАКТИКИ Анжеліка Рудницька: “Все українське треба пропагувати, але не перетворювати на “шароварщину” Жити зі своєї праці, або Чому французи обирають “справедливу торгівлю”. Основні принципи “справедливої торгівлі”

Завдяки ЄС органи місцевого самоврядування України та Вірменії вперше домовились про співпрацю Наприкінці квітня 2013 року лідери громад Бородянки та Іванкова відвідали з робочим візитом вірменські громади Азатан та Чамбарак. В рамках візиту відбулися зустрічі з мерами та депутатами міських рад, презентації громад, обговорення можливих шляхів співпраці. Представники української делегації ознайомились з діяльністю культурних інституцій, спілкувались з представниками етнічних меншин та обмінялись досвідом роботи у громадах з різноманітним етнічним та культурним складом. Під час зустрічі, голова м. Чамбарак Юрій Авалян, розповів про те, що місто було зруйновано внаслідок тривалого військового протистояння між Вірменією та Азербайджаном. Однак ключову роль в відновленні міста відіграла культурна та історична самоідентичність вірмен. Олександр Поліщук, голова смт. Іванків: “Вірменію я відкрив з нової позитивної сторони. Комфортною для проживання виглядає столиця Єреван, але у провінції життя досить складне і потребує значної підтримки з боку держави. Приємно, що ця підтримка — реальна і дійсно надається в соціальній, житлово-комунальній та інших сферах функціонування віддалених регіонів”. Зустрічний візит представників органів місцевого самоврядування та лідерів вірменських громад до України відбудеться восени цього року. Дізнатись більше Щоб підписатися на дайджест, надішліть, будь ласка, лист з поміткою “Підписка на дайджест” на адресу info@gurt.org.ua

Проект фінансується Європейським Союзом

Проект реалізовується Ресурсним центром ГУРТ

Погляди, виражені в цій публікації, не обов’язково відображають погляди Європейської Комісії

Можливості для розвитку громад

№6

Можливості

Бібліотечні інновації для громад: створюємо майбутнє В Україні публічні бібліотеки мають достатній потенціал для забезпечення інформаційних потреб громадян і ресурсів для розвитку місцевих громад. Програма “Бібліоміст” оголошує про проведення серії міжрегіональних бібліотечних ярмарків “Бібліотечні інновації для громад: створюємо майбутнє”. Обговорення бібліотечних інновацій відбуватиметься у форматі пошуку майбутнього! За роки впровадження програми “Бібліоміст” бібліотекарі з усієї країни отримали можливість підвищити свій професійний рівень, поліпшити матеріально-технічну базу закладів і запропонувати населенню послуги нового рівня. Методика пошуку майбутнього допомагає виявити можливості налагодження спільних дій, зважаючи на різноманіття інтересів та уявлень. Учасники конференції працюватимуть в малих групах і шляхом дискусії зможуть сформулювати рішення і план дій навколо спільного виклику: яким чином інноваційна бібліотека може ефективно сприяти розвитку громад! До участі у заходах запрошуємо: директорів публічних (включно з юнацькими та дитячими) бібліотек всіх рівнів із кожного регіону; представників органів влади всіх рівнів, які за своїми функціональними обов’язками опікуються роботою бібліотек; представників неурядових організацій, які співпрацюють з бібліотеками; представників засобів масової інформації, які висвітлюють життя місцевих громад; представників вищих навчальних закладів, що спеціалізуються на підготовці майбутніх бібліотекарів; студентів старших курсів, що проходять навчання за спеціальністю “Бібліотекознавство”; представників громадськості: користувачів бібліотек, громадських активістів, друзів бібліотек, представників бізнесу, які підтримують бібліотеки — всіх небайдужих до майбутнього бібліотек. Зареєструватися на участь у конференції у форматі «пошук майбутнього». Учасники будуть відібрані за результатами конкурсу на основі аналізу якості поданих заявок та мотивації взяти активну участь в роботі. Очікувана кількість учасників кожного заходу 60-90 осіб. Всім учасникам конференції, які будуть відібрані і запрошені за результатами конкурсного відбору буде забезпечено харчування за програмою заходу, проживання і компенсація проїзду.

Проект фінансується Європейським Союзом

Проект реалізовується Ресурсним центром ГУРТ

Погляди, виражені в цій публікації, не обов’язково відображають погляди Європейської Комісії

Можливості для розвитку громад

№6

Кращі практики Анжеліка Рудницька: “Все українське треба пропагувати, але не перетворювати на “шароварщину” Анжеліка Рудницька – Заслужена артистка України, телеведуча, автор легендарної музичної програми “Територія А”, художниця, громадський діяч та ініціатор численних мистецьких подій. Олена Івановська – завідувач кафедри фольклористики, професор Інституту філології КНУ ім. Тараса Шевченка, доктор філологічних наук. Разом вони працюють у Центрі фольклору та етнографії, що діє при цій кафедрі. Про українську культуру та напрями роботи Центру вони розповіли ГУРТу в рамках PRоГОну.

Олена Івановська:

ГУРТ: З чого розпочався Центр фольклору та етнографії?

“Найчастіше з наших екранів ми бачимо “симулякри” - це таке явище, яке не є реальністю, а є продуктом чиєїсь хворобливої фантазії, або такий продукт, що поставлений на потік і приносить зиск”

Олена Івановська: У 1992 році Лідія Францівна Дунаєвська заснувала у Київському національному університеті ім. Тараса Шевченка кафедру фольклористики, а згодом з’явилася і спеціальність “фольклористика”. Наразі це – єдина в Україні кафедра, яка дає фахову фольклористичну підготовку. Першим директором Центру був вже нині покійний Леонід Терентійович Шурко, а нині закладом опікується Заслужений працівник культури України Олекса Доля.

Проект фінансується Європейським Союзом

Проект реалізовується Ресурсним центром ГУРТ

Погляди, виражені в цій публікації, не обов’язково відображають погляди Європейської Комісії

Можливості для розвитку громад

№6

Кращі практики

“Тут співають, танцюють, грають в ігри, проводять майстер-класи, ярмарок майстрів, молебень…”

ГУРТ: Які основні напрямки роботи центру? Анжеліка Рудницька: Усе, чим займається Центр, не перелічити. Ми робимо майстер-класи з традиційних мистецтв для студентів, дітей, зокрема, сиріт та хворих дітлахів. Якось ми з Оленою Петрівною брали участь у конкурсі писанок. Перебрали своїми руками біля десяти тисяч писанок, а потім оголошували переможців перед театром ім. Івана Франка. Ось уже два роки ми співпрацюємо з цим конкурсом. А ще – складаємо базу різноманітних майстрів, які займаються ремеслами. Олекса Доля знає усіх справжніх майстрів, які дотримуються традицій, і паралельно співпрацює з “5 каналом”: консультує та знайомить з майстрами, які потім знімаються у програмі “Майстер-клас”. Щороку кафедра проводить наукову конференцію з фольклористики, а центр долучається до цього заходу через проведення практичних занять та організацію повноцінного мистецького дійства: тут співають, танцюють, грають в ігри, проводять майстер-класи, ярмарок майстрів, молебень... Такий собі фестиваль довкола наукової конференції. Ми вважаємо, що все українське треба пропагувати, але в правильному ключі – не перетворюючи на “шароварщину”. ГУРТ: Чи долучаються студенти до роботи центру? Олена Івановська: Звичайно! Первинною задачею центру було зібрати тих зацікавлених людей, які згодом зроблять фольклористику справою свого життя. Є переконані “центристи”, такі як Олекса Доля, який одразу заявив, що він практик. А є люди, які навіть не думали пов’язувати життя з фольклором. Але фольклор має великий магічний вплив – навіть та людина, яка йшла повз і зупинилася на хвильку, починає пускати тут коріння. Пише одну статтю, другу, а там уже виникає повно ідей, що формують серйозну наукову працю. Наша задача показати, що кожна людина може зробити гарну роботу, якщо буде по-хорошому “хворіти” справою. Головне – все робити з любов’ю. Якщо без любові писати писанку чи витинати витинанку, то краще взагалі за це не братися. Позитивна енергетика має закладатися у все, тоді ми можемо бути щасливі. ГУРТ: Як би ви окреслили місію центру? Олена Івановська: Інформація про нашу материнську культуру, чомусь доходить до людей в перекрученому, схибленому варіанті. Найчастіше з наших екранів ми бачимо “симулякри” – це таке явище, яке не є реальністю, а є продуктом чиєїсь хворобливої фантазії, або такий продукт, що поставлений на потік і приносить зиск. Або навпаки – ідеологічно продумане спотворене трактування того, що ми називаємо культурою. Наша місія – просвітницька. Покоління, яке нині формується, відмінне від мого. Воно критичне і допитливе. Щоразу, коли хтось, наприклад, телебачення, пропонує їм такі симулякри, вони вміють це розпізнати. У них відраза від цієї “шароварщини”, яка сьогодні на кожному кроці. Тому наша головна мета – відсунути завісу правди. Ми можемо показати бабусь, які виросли на фольклорі. І, можливо, то не буде так помпезно, але це буде справжня культура.

Проект фінансується Європейським Союзом

Проект реалізовується Ресурсним центром ГУРТ

Погляди, виражені в цій публікації, не обов’язково відображають погляди Європейської Комісії

Можливості для розвитку громад

№6

Кращі практики Олена Івановська: “Знайомий турок сказав: “Якщо в мене немає грошей, то я позичу, якщо в мене немає зброї, візьму у друга, коли в мене немає культури, то немає нічого”.

Анжеліка Рудницька:

“Ми світові цікаві лише в тому випадку, якщо маємо своє власне оригінальне обличчя. Якщо ми та державні мужі не усвідомимо, що треба негайно докласти зусиль, щоб підтримувати оце своє, що нас тримає купи, ми перестанемо існувати як народ”

Анжеліка Рудницька: Фольклор – невмирущий. Всі його нещадно експлуатують, без усіляких посилань. А ми розповідаємо про його джерела. До студентів ми запрошуємо художників, майстрів, артистів, які з ними спілкуються, – Антін Мухарський, Віктор Бронюк, Микола Томенко… всіх не перерахуєш. Якщо говорити про виставки, то це були Марта Тимченко, Анастасія Рак, Юрій Мельничук. Під час виставок відбувається спілкування: про те, як митець до цього прийшов, про традиції, міфи, символи, легенди, нумерологію... ГУРТ: Яким є стан української культури, на вашу думку? Олена Івановська: Один знайомий турок сказав: “Якщо в мене немає грошей, то я позичу, якщо в мене немає зброї, візьму у друга, коли в мене немає культури, то немає нічого”. Ми світові цікаві лише в тому випадку, якщо маємо своє власне оригінальне обличчя. Адже кожен народ пильнує себе, береже себе і є пізнаваним у світі. Допоки ми та державні мужі не усвідомимо, що треба негайно докласти зусиль, щоб підтримувати оце своє, що нас тримає купи, ми перестанемо існувати як народ. Анжеліка Рудницька: Я маю практичне підтвердження цих слів. На виставці у Європарламенті, в Стразбурзі майже всі представляли контемпорарі – роботи з Чехії, Фінляндії, Франції нічим не відрізнялися. А в мене були свої, етномодернові роботи. І де весь народ “товкся”? Правильно, біля того, що оригінальне. Коли ж я була на Всесвітньому фестивалі культури у Південній Кореї, я дивилася, як бережливо вони ставляться до національного, мені аж плакати хотілося – наскільки Україна в цьому плані черства і байдужа. Маючи багатющу культурну спадщину, не вміємо її ані вберегти, ані подати, так щоб весь світ “ахнув”. Зараз актуальна тема – плагіат з Марії Приймаченко. Фінські авіалінії на борту своїх літаків нанесли малюнок однієї художниці фінської. А потім чоловік, якому ще в радянські часи подарували книжку про українське чи радянське народне мистецтво, відчув, що вже десь бачив ці малюнки. Погортав книжку, знайшов і повідомив, що ці малюнки зроблені Марією Приймаченко. Стався скандал на весь світ. Але наскільки це підняло увагу світу та й самих фінів до художниці. Кажуть, що в пошукових системах масово вбивають “Марія Приймаченко” і дивляться її роботи. Я за те, щоб ці дерева залишилися на борту літака, але щоб змінили підписи і розуміли, що це наша художниця. Культура не тільки нас вирізняє, але й відкриває двері в будь-яку культуру світу. Шкода, що ми цим не користуємося: цікавимося повіями і дешевою горілкою, замовляємо у голландців малюнки на Євро-2012, хоча маємо ту саму Приймаченко та чимало інших художників. ГУРТ: Чи виникають труднощі у роботі Центру? Анжеліка Рудницька: Звичайно, якби у нас були спонсори, було б легше. Наші ідеї часто виходять за межі можливостей університету. Є багато ідей, які ми не реалізували, тому що не вистачало видавничих можливостей, приміром.

Проект фінансується Європейським Союзом

Проект реалізовується Ресурсним центром ГУРТ

Погляди, виражені в цій публікації, не обов’язково відображають погляди Європейської Комісії

Можливості для розвитку громад

№6

Кращі практики

Олена Івановська: Ми маємо архівну базу фольклорних текстів, зібраних студентами впродовж 15 років по всій Україні. І для того, щоб опрацювати ті безцінні матеріали гідно, сил Центру вже недостатньо, потрібні серйозні комп’ютерні можливості. У той же час варто зауважити, що “не все так погано у нашому селі”. І ректорат, і деканат, при нагоді, усіляко підтримують нашу ініціативу. ГУРТ: Анжеліко, не можу не запитати про “Територію А”... Судячи з інформації на фейсбуці, ефірів немає, але це й досі жива спільнота?

Анжеліка Рудницька:

“На жаль, маючи багатющу культурну спадщину, ми не вміємо її ані вберегти, ані подати, так щоб весь світ “ахнув”

Анжеліка Рудницька: Мистецька агенція “Територія А” як існувала, так і існує. Після того як Олександр Бригинець став народним депутатом України, я очолила “Територію А”. Фактично, агенція крутиться довкола моєї діяльності. А моя діяльність і художня, і музична, і все-все на світі. Я роблю те, що мені до душі. Працюю багато як дослідник, викладаю в університеті, в Інституті кіно і телебачення у майбутніх телеведучих. “Територія А” займається організацією моїх виставок, виступів, благодійних акцій. Дуже багато за роки існування “Території А” накопичилося зв’язків, контактів. Наприклад, у нас дуже хороші стосунки з Інститутом раку. Ми до них їздимо з майстер-класами, виступами. І це не стільки матеріальні витрати, скільки душевні сили та енергія. І ти із задоволенням їх віддаєш, щоб прикрасити життя хворих людей. Але я після такого “піару” (як дехто говорить) добу лежу і не можу з ліжка піднятися. ГУРТ: Щоб ви могли побажати нашим читачам? Олена Івановська: Не будьте байдужими до себе та своїх батьків. Поважайте себе за те, що робите, а, відповідно, і робіть так, щоб вас можна було за це поважати. Більше добра, більше любові, тому що життя швидкоплинне, “для смерті ж – вічність ціла”, а для “життя – єдина мить”. Анжеліка Рудницька: А я хочу притчу розповісти наостанок. Жили собі два сусіди. Один був більш нейтральним, жив своїм життям, а другий все хотів його роздратувати. Є такі люди – їх все не влаштовує. Якось шкідник зібрав усе огидне й брудне, що знайшов, поклав у велике відро і поставив сусіду під двері. Коли той вийшов з будинку, помітив відро, стукнувши його побачив, як з нього розсипалося усе те жахіття. Воно смерділо, і навколо літали мухи. Тоді чоловік підняв відро, вимив до блиску, висушив… Саме дозріли яблука в саду, тож він назбирав яблук, насипав їх у відро і поставив під двері капоснику. А той вже очікував, що нарешті дістав сусіда за живе. Побачивши яблука, він здивовано подивився на того, кого вважав ворогом, а добрий сусід сказав йому: “Хто що має, той тим і ділиться”. Тож моє побажання – щоб у вас завжди було чим ділитися. А все сміття з голови, з душі та з дому треба викидати! Автор: Любов Єремічева Літературне редагування: Анжеліка Клайзнер

Проект фінансується Європейським Союзом

Проект реалізовується Ресурсним центром ГУРТ

Погляди, виражені в цій публікації, не обов’язково відображають погляди Європейської Комісії

Можливості для розвитку громад

№6

Кращі практики

Жити зі своєї праці, або Чому французи обирають “справедливу торгівлю” Макс Хавелаар – літературний персонаж однойменного голландського роману письменника Мултатулі, написаного ще у 1860 році, в якому йдеться про повстання проти колоніального режиму Індонезії. Невипадково ім’я саме цього персонажу носить міжнародна громадська організація справедливої торгівлі – Асоціація Max Havelaar.

Асоціація M ax Havelaar – масштабний проект справедливої торгівлі, міжнародна громадська організація, що має на меті давати ремісникам та робітникам з країн “третього світу” засоби для життя і боротьби з бідністю за допомогою торгівлі.

К ава, чай, шок олад, рис, банани… Багато продуктів нашого щоденного харчування вирощені ремісниками Африки, Латинської Америки та Азії. Але, на жаль, досить часто ці виробники не можуть жити зі своєї праці – а все через вже усталений механізм великих світових ринків, що не дає їм змогу витримувати конкуренцію міжнародного рівня. Саме проти такої несправедливості і бореться Max Havelaar, створюючи систему справедливої міжнародної торгівлі. За кілька десятиліть бурхливого розв итк у орг ані зац ія наб ул а міжнародного статусу, маючи наразі мережу асоціацій у 20 країнах світу, і саме представники Півдня складають половину управлінського складу компанії.

Біля витоків організації лежить кооперація виробників кави у Мексиці. У 1988 році вони надіслали одній зі своїх голландських фірм-партнерів приблизно таке повідомлення: “Звісно, щорічні пожертвування на нову вантажівку чи будівництво крихітної школи у рамках боротьби з бідністю – це добре. Але справжньою винагородою за працю мала б стати гідна плата за продукти, які ми виготовляємо”. Саме такий заклик і є основою роботи організації Max Havelaar. Численні продукти – від кави, чаю, шоколаду, какао, меду, апельсинового соку, бананів до квітів та сушених манго – реалізуються через спеціалізовану мережу магазинів Artisans du Monde (“Ремісники світу”). Чому варто обирати саме справедливу торгівлю? Сьогодні з мільярда осіб, які потерпають від голоду, три чверті – це сільські робітники або ремісники з Латинської Америки, Африки та Азії. Для них бідність – це не тільки щоденна реальність, але ще й пожиттєва приреченість, яку самотужки не подолати. Дрібні виробники, зазвичай, мають ділянки землі до п’яти гектарів, які не в силі у повному обсязі задовольняти хоча б первинні потреби своєї сім’ї. На це є багато причин: часто ці ремісники просто ізольовані, витіснені з середовища активного функціонування ринку; у них нема необхідного обладнання для перевезення, продажу на експорт своїх товарів; їм не вистачає інформації про ціни та стан торгівлі; врешті, вони не можуть повноцінно відстоювати свої права. Тим часом, інші жителі сільської місцевості, які взагалі не мають землі, для того щоб хоч якось виживати, змушені працювати на інших. За таких умов часто нехтується право на оскарження договору, вступу до профспілки. Не варто забувати і про те, що масове виробництво, зазвичай, має деструктивну дію на довкілля. За таких умов лише справедлива торгівля може допомогти робітникам захистити їхні права та звести до мінімуму згубний вплив на довкілля. Що ж таке справедлива торгівля? Справедлива торгівля – це система обміну товарами, яка націлена на зменшення нерівності та досягнення справедливого розподілу продукції. Така економічна ініціатива враховує також етичні, соціальні та екологічні фактори, що отримує підтримку держави. Мета справедливої торгівлі полягає у наданні різноманітних можливостей виробникам, які знаходяться у несприятливих умовах. Це організація, яка бореться із бідністю і підтримує стійку торгівлю.

Проект фінансується Європейським Союзом

Проект реалізовується Ресурсним центром ГУРТ

Погляди, виражені в цій публікації, не обов’язково відображають погляди Європейської Комісії

Можливості для розвитку громад

№6

Кращі практики Трохи цифр Біля 1,5 млн. виробників, об’єднані в 905 спілок кооперативного типу, отримують прибутки за допомогою організації Max Havelaar. Дохід від продажу продукції, реалізованої з допомогою Max Havelaar, складає 4,9 млрд. євро. Її споживають у більш ніж 70 країнах світу (Європа, США, Канада, Авс тралія , Японія, Південна Африка…). У Франції така частка складає 4% (315 млн. євро). На французькому ринку присутні 3600 видів продукції, що реалізує Max Havelaar. Найбільший попит мають кава (41%), бавовна (14%), какао (13%), банани (8%) та чай (8%). У всьому світі більше 80 млн. сімей споживають продукти Max Havelaar, і майже 8 млн. з них – французи. Незважаючи на економічну кризу, споживачі залишаються вірними “справедливій продукції”, а отже, і питанням етики та екології. Як не дивно, наразі спостерігається тенденція до збільшення кількості споживачів такої продукції. За даними останнього опитування CNCE, більше 80% французів знають про існування справедливої торгівлі і навіть ознайомлені з її загальними засадами. Але лише 56% відповіли, що знають ґрунтовно (15%) чи досить добре (41%) про те, яке походження у такої продукції. У той час, 42% визнають, що цього не знають. Отже, хоч справедлива торгівля і стає все популярнішою, про визнання загалом говорити ще зарано.

Принципи справедливої торгівлі: ● Надавати можливості розвитку виробникам, які перебувають у скрутній економічній ситуації. ● Прозорість та надійність. ● Індивідуальна дієздатність. ● Справедлива торгівля надає можливості розвитку автономії виробників, доступу до нових ринків і сприяє покращенню здібностей. ● Пропагувати справедливу торгівлю, тобто ознайомлювати клієнтів з несправедливостями сучасної системи торгівлі, надавати вичерпну інформацію про походження товарів та умови, в яких вони були виготовлені. ● Гідна оплата. Йдеться не лише про регіонально обґрунтовані ціни, але й про такі, що були б відповідними до умов праці і поважали довкілля. Застосовують також і принцип «рівна зарплата за рівноцінний обсяг роботи чоловіків і жінок». ● Гендерна рівність. Сприяння працевлаштуванню жінок і гідна винагорода за їхній вклад у процес виробництва. Заохочення жінок до участі в керівництві усіма типами об’єднань. ● Умови праці. Забезпечення сприятливого та безпечного робочого середовища для усіх робітників. ● Дитяча праця. Участь дітей у робочому процесі дозволяється лише за умови, що це не заважає їхньому добробуту, безпеці, навчанню і навіть їхній потребі у розвагах, що відповідає як нормам ЄС, так і законодавству кожної окремо взятої країни. ● Довкілля. Система справедливої торгівлі сприяє свідомій природоохоронній діяльності, впровадженню відповідних механізмів. ● Торгівельні відносини. Організації справедливої торгівлі організовують трудовий процес з урахуванням соціального, економічного та екологічного добробуту. Вони підтримують та розвивають взаємоповагу та довіру у відносинах. Вигоди для виробників. ● Єднатись. Справедлива торгівля – це насамперед можливість об’єднуватись і створювати демократичні кооперативи для того, щоб виборювати стабільне місце на ринку праці. ● Робити внесок у майбутнє. Справедлива торгівля стабілізує ціни і створює умови для інвестування. ● Прогресувати. Окрім оплати праці, організації виробників отримують премії для розвитку соціальних проектів, переоснащення чи підвищення кваліфікації. ● Захищати навколишнє середовище. Виробників заохочують зменшувати кількість хімічних викидів і впроваджувати біологічні методи виробництва. ● Здобути повагу. Справедлива торгівля разом з Max Havelaar дає кращі умови праці на великих плантаціях. Але значно важливішим є те, що організація дає свободу робітникам, а отже – і причини вірити у краще майбутнє.

Проект фінансується Європейським Союзом

Проект реалізовується Ресурсним центром ГУРТ

Погляди, виражені в цій публікації, не обов’язково відображають погляди Європейської Комісії

Можливості для розвитку громад

№6

Кращі практики

Два французи з трьох вже споживали “справедливу” продукцію. А ви? 62% опитаних жителів Франції стверджують, що принаймні один раз у своєму житті купували справедливу продукцію, і це більше ніж п’ять років тому: у 2008 році таких було 55%. Проте наразі справедливу продукцію щоденною звичкою вважають лише 22% французького населення, в той час як 27% купують її лише кілька разів на рік, а 13% обмежені однією чи двома покупками. Очевидно, що з такої точки зору справедлива торгівля, на жаль, залишається поки що не досить поширеним явищем.

2 французи з 3-х вже споживали “справедливу продукцію”. А ви?

Ціна – це основний камінь спотикання на шляху до поширення продукції. Принципи самої системи вимагають, щоб її продукти коштували на 10-30% більше за звичайні, що, у свою чергу, викликає багато проблем, принаймні, для одного покупця з трьох (34%). Але труднощі справедливої торгівлі цим не вичерпуються. Існує прошарок покупців, які “не звертають уваги на те, що вони купують” (28%), а натомість 18% стверджують, що “магазини не дають достатнього вибору “справедливих продуктів”. І якщо одна половина покупців (48%) впевнена, що відрізнити такі продукти досить легко, добре поглянувши на упаковку, то інша половина (42%) з цим не згодна. Система справедливої торгівлі ще має проблему нестачі маркування і розпізнавальних знаків для споживачів. Чимало покупців, до того ж, ще й ставлять під сумнів реальність такої допомоги дрібним виробникам з третіх країн. Попри всі негаразди і перешкоди сам факт існування системи справедливої торгівлі вже є свідченням того, що споживачі шукають інші шляхи, інші способи споживання і, врешті, такої продукції, яка має “сенс”. Використані джерела: http://www.jeconsommeequitable.fr/ фото та інформація http://www.maxhavelaarfrance.org/ http://base.d-p-h.info/fr/fiches/dph/fiche-dph-6717.html Автор: Анастасія Перун Літературне редагування: Анастасія Сімашова

Щ о б під п и са ти с я на дайджест, надішліть, будь ласка, лист з поміткою “Підписка на дайджест” на адресу info@gurt.org.ua

Якщо ви хочете поділитися власним досвідом та успішними практиками розвитку громади, надсилайте нам свої матеріали на скриньку info@gurt.org.ua з поміткою “Матеріали для дайджесту”

Проект фінансується Європейським Союзом

Проект реалізовується Ресурсним центром ГУРТ

Погляди, виражені в цій публікації, не обов’язково відображають погляди Європейської Комісії