Все вирішує закон

ÂÑÅ ÂÈвØÓª ...

ÏÎѲÁÍÈÊ Ç ÞÐÈÄÈ×ÍÈÕ ÏÈÒÀÍÜ ÄËß ÃÐÎÌÀÄÑÜÊÈÕ ÎÐÃÀͲÇÀÖ²É

ÇÀÊÎÍ Ïîñ³áíèê ç þðèäè÷íèõ ïèòàíü äëÿ ãðîìàäñüêèõ îðãàí³çàö³é

Ðåñóðñíèé

öåíòð

ðîçâèòêó

ãðîìàäñüêèõ

îðãàí³çàö³é

“ Ãó ð ò ”

ÂÑÅ ÂÈвØÓª... Ç À Ê Î Í

ÏÎѲÁÍÈÊ Ç ÞÐÈÄÈ×ÍÈÕ ÏÈÒÀÍÜ ÄËß ÃÐÎÌÀÄÑÜÊÈÕ ÎÐÃÀͲÇÀÖ²É

Á³áë³îòå÷êà ÐÖ “Ãóðò”

ÂÑÅ ÂÈвØÓª...

ÇÀÊÎÍ Ïîñ³áíèê ç þðèäè÷íèõ ïèòàíü äëÿ ãðîìàäñüêèõ îðãàí³çàö³é

Êè¿â-1999 1

ÂÑÅ ÂÈвØÓª... Ç À Ê Î Í

Видання здійснено у рамках проекту “Підтримка розвитку громадських організацій малих міст Київської, Кіровоградської та Черкаської областей”. Підтримка цього проекту була здійснена фондом Евразія за рахунок коштів, наданих the Charles Stewart Mott Foundation. Точка зору авторів, яка відображена в цьому виданні, може не співпадати з точкою зору the Charles Stewart Mott Foundation чи точкою зору Фонду Евразія.

Автори-упорядники: Андрій Халецький, Інна Маркова

Ресурсний Центр “Гурт” 252025, Київ, а/с 126/7 Е-mail: gurt@ngonet.kiev.ua

© Ресурсний центр розвитку

громадських організацій “Гурт”, 1999 2

ÏÎѲÁÍÈÊ Ç ÞÐÈÄÈ×ÍÈÕ ÏÈÒÀÍÜ ÄËß ÃÐÎÌÀÄÑÜÊÈÕ ÎÐÃÀͲÇÀÖ²É

ÐÎÇÄ³Ë ². ÇÀÃÀËÜͲ ÏÐÀÂÀ ÃÐÎÌÀÄÑÜÊÈÕ ÎÐÃÀͲÇÀÖ²É КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ Стаття 36. Громадяни України мають право на свободу об’єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за вийнятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров’я населення або захисту прав і свобод інших людей. Ніхто не може бути примушений до вступу в будь-яке о’бєднання громадян чи обмежений у правах за належність чи неналежність до політичних партій або громадських організацій. Усі об’єднання громадян рівні перед законом. Стаття 37. Утворення і діяльність політичних партій та громадських організацій, програмні цілі або дії яких спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров’я населення, забороняються. Політичні партії та громадські організації не можуть мати воєнізованих формувань. Заборона діяльності об’єднань громадян здійснюється лише в судовому порядку. Стаття 39. Громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування. Обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку — з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення або захисту прав і свобод інших людей.

3

ÂÑÅ ÂÈвØÓª... Ç À Ê Î Í

ЗАКОН УКРАІНИ ПРО ОБ’ЄДНАННЯ ГРОМАДЯН (Відомості Верховноі Ради (ВВР) 1992, N 34, ст. 504) (Вводиться в дію Постановою ВР № 2461-12 від 16.06.92, ВВР 1992, № 34, ст. 505) (Із змінами, внесеними згідно із Законом № 3582-12 від 11.11.93, ВВР 1993, № 46, ст. 427, № 642/97-ВР від 18.11.97, ВВР, 1998, № 10, ст. 36)

Стаття 20. Права зареєстрованих об’єднань громадян. Для досягнення цілей і завдань, визначе-их у статутних документах, зареєстровані об’єднання громадян користуються правом: — виступати учасником цивільно-правових відносин, набувати майнових і немайнових прав; — представляти і захищати свої законні інтереси та законні інтереси своїх членів (учасників) у державних та громадських органах; — брати участь у політичній діяльності, проводити масові заходи (збори, мітинги, демонстрації тощо); — ідейно, організаційно та матеріально підтримувати інші об’єднання громадян, надавати допомогу в їх створенні; — створювати установи та організації; — одержувати від органів державної влади і управління та органів місцевого самоврядування інформацію, необхідну для реалізації своєх цілей і завдань; — вносити пропозиції до органів влади і управління; — розповсюджувати інформацію і пропагувати свої ідеї та цілі; — засновувати засоби масової інформації. Громадські організації мають право засновувати підприємства, необхідні для виконання статутних цілей. Об’єднання громадян користуються іншими правами, передбаченими законами України.

4

ÏÎѲÁÍÈÊ Ç ÞÐÈÄÈ×ÍÈÕ ÏÈÒÀÍÜ ÄËß ÃÐÎÌÀÄÑÜÊÈÕ ÎÐÃÀͲÇÀÖ²É

ÐÎÇÄ³Ë ²². ØËßÕÈ ÐÅÀ˲ÇÀÖ²¯ ÏÐÀ ÃÐÎÌÀÄÑÜÊÈÕ ÎÐÃÀͲÇÀÖ²É 1. ÂÇÀªÌÎÄ²ß Ç ÎÐÃÀÍÀÌÈ ÄÅÐÆÀÂÍί ÂËÀÄÈ ЗАКОН УКРАЇНИ ПРО ІНФОРМАЦІЮ (Відомості Верховної Ради (ВВР) 1992, № 48, ст.650) (Вводиться в дію Постановою ВР № 2658-12 від 02.10.92, ВВР 1992, № 48, ст.651)

Стаття 9. Право на інформацію. Всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій. Реалізація права на інформацію громадянами, юридичними особами і державою не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб. Кожному громадянину забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законами України. Стаття 21. Інформація державних органів та органів місцевого і регіонального самоврядування. Інформація державних органів та органів місцевого і регіонального самоврядування — це офіційна документована інформація, яка створюється в процесі поточної діяльності законодавчої, виконавчої та судової влади, органів місцевого і регіонального самоврядування. Основними джерелами цієї інформації є: законодавчі акти України, інші акти, що приймаються Верховною Радою та її органами, акти Президента України, підзаконні нормативні акти, ненормативні акти державних органів, акти органів місцевого і регіонального самоврядування.

5

ÂÑÅ ÂÈвØÓª... Ç À Ê Î Í

Інформація державних органів та органів місцевого і регіонального самоврядування доводиться до відома зацікавлених осіб шляхом: — опублікування її в офіційних друкованих виданнях або поширення інформаційними службами відповідних державних органів і організацій; — опублікування її в друкованих засобах масової інформації або публічного оголошення через аудіо- та аудіовізуальні засоби масової інформації; — безпосереднього доведення її до зацікавлених осіб (усно, письмово чи іншими способами); — надання можливості ознайомлення з архівними матеріалами; оголошення ії під час публічних виступів посадових осіб. Джерела і порядок одержання, використання, поширення та зберігання офіційної інформації державних органів та органів місцевого і регіонального самоврядування визначаються законодавчими актами про ці органи. Законодавчі та інші нормативні акти, що стосуються прав, свобод і законних інтересів громадян, не доведені до публічного відома, не мають юридичноі сили. Стаття 32. Інформаційний запит щодо доступу до офіційних документів і запит щодо надання письмової або усної інформації. Під інформаційним запитом (надалі - запитом) щодо доступу до офіційних документів у цьому Законі розуміється звернення з вимогою про надання можливості ознайомлення з офіційними документами. Запит може бути індивідуальним або колективним. Він подається у письмовій формі. Громадянин має право звернутися до державних органів і вимагати надання будь-якого офіційного документа, незалежно від того, стосується цей документ його особисто чи ні, крім випадків обмеження доступу, передбачених цим Законом. Під запитом щодо надання письмової або усної інформації у цьому Законі розуміється звернення з вимогою надати письмову або усну інформацію про діяльність органів законодавчої, виконавчої та судової влади України, їх посадових осіб з окремих питань. Громадяни України, державні органи, організації та об’єднання громадян (надалі - запитувачі) подають запит відповідному органу 6

ÏÎѲÁÍÈÊ Ç ÞÐÈÄÈ×ÍÈÕ ÏÈÒÀÍÜ ÄËß ÃÐÎÌÀÄÑÜÊÈÕ ÎÐÃÀͲÇÀÖ²É

законодавчоі, виконавчої та судової влади, його посадовим особам. У запиті повинно бути зазначено прізвище, ім’я та по-батькові запитувача, документ, письмова або усна інформація, що його цікавить, та адреса, за якою він бажає одержати відповідь. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади України, їх посадові особи зобов’язані надавати інформацію, що стосується їх діяльності, письмово, усно, по телефону чи використовуючи публічні виступи своїх посадових осіб. Стаття 33. Термін розгляду запиту щодо доступу до офіційних документів. Термін вивчення запиту на предмет можливості його задоволення не повинен перевищувати десяти календарних днів. Протягом вказаного терміну державна установа письмово доводить до відома запитувача, що його запит буде задоволено або що запитуваний документ не підлягає наданню для ознайомлення. Задоволення запиту здійснюється протягом місяця, якщо інше не передбачено законом. Аналогічний термін розгляду встановлюється і щодо запиту про надання письмової інформації. Стаття 34. Відмова та відстрочка задоволення запиту щодо доступу до офіційних документів. Відмова в задоволенні запиту доводиться до відома запитувача у письмовій формі з роз’ясненням порядку оскарження прийнятого рішення. У відмові має бути зазначено: 1) посадову особу державної установи, яка відмовляє у задоволенні запиту; 2) дату відмови; 3) мотивовану підставу відмови. Відстрочка задоволення запиту допускається в разі, якщо запитуваний документ не може бути наданий для ознайомлення у місячний термін. Повідомлення про відстрочку доводиться до відома запитувача у письмовій формі з роз’ясненням порядку оскарження прийнятого рішення. У повідомленні про відстрочку має бути зазначено: 1) посадову особу державної установи, яка відмовляє у задоволенні запиту у визначений місячний термін; 2) дату надсилання або видачі повідомлення про відстрочку; 7

ÂÑÅ ÂÈвØÓª... Ç À Ê Î Í

3) причини, з яких запитуваний документ не може бути видано у встановлений цим Законом термін; 4) термін, у який буде задоволено запит. Відмова та відстрочка задоволення запиту щодо надання письмової інформації здійснюються в аналогічному порядку. Стаття 35. Оскарження відмови і відстрочки задоволення запиту щодо доступу до офіційних документів. Відмову або відстрочку задоволення запиту може бути оскаржено. У разі відмови в наданні документа для ознайомлення або відстрочки задоволення запиту запитувач має право оскаржити відмову або відстрочку шляхом звернення до органу вищого рівня. Якщо на скаргу, подану до органу вищого рівня, дається негативна відповідь, запитувач має право оскаржити цю відмову до суду. У разі, коли запитувач звернувся до суду, обов’язок доводити законність відмови чи відстрочки задоволення запиту покладається на відповідача державну установу. Суд має право для забезпечення повноти та об’єктивності розгляду справи запитати офіційні документи, у можливості ознайомлення з якими було відмовлено, і, вивчивши їх, прийняти рішення про обгрунтованість (або необгрунтованість) дій посадових осіб державної установи. Якщо відмову або відстрочку визнано необгрунтованою, суд зобов’язує державну установу надати запитувачу змогу ознайомитися з офіційним документом і постановляє окрему ухвалу щодо посадових осіб, які відмовили заявнику. Необгрунтована відмова у наданні змоги для ознайомлення з офіційними документами або порушення визначеного терміну її надання без поважних причин тягнуть за собою дисциплінарну або іншу відповідальність посадових осіб державних установ у порядку, встановленому законами України. Офіційні документи, надані на запити органами законодавчої, виконавчої та судової влади України, можуть публікуватися. Запитувачі мають право робити виписки з наданих їм для ознайомлення офіційних документів, фотографувати їх, записувати текст на магнітну плівку тощо. Власник документів має право за відповідну плату виготовляти за бажанням запитувача копіє запитуваних документів. Не підлягає оплаті робота по пошуку офіційних документів.

8

ÏÎѲÁÍÈÊ Ç ÞÐÈÄÈ×ÍÈÕ ÏÈÒÀÍÜ ÄËß ÃÐÎÌÀÄÑÜÊÈÕ ÎÐÃÀͲÇÀÖ²É

Оскарження відмови і відстрочки задоволення запиту щодо надання письмової інформації здійснюється в аналогічному порядку. Стаття 48. Порядок оскарження протиправних дій. В разі вчинення державними органами, органами місцевого і регіонального самоврядування та їх посадовими особами, а також політичними партіями, іншими об’єднаннями громадян, засобами масової інформації, державними організаціями, які є юридичними особами, та окремими громадянами протиправних дій, передбачених цим Законом, ці діє підлягають оскарженню до органів вищого рівня або до суду. Скарги на протиправні дії посадових осіб подаються в органи вищого рівня, яким підпорядковані ці посадові особи. У разі незадоволення скарги, поданоє до органу вищого рівня, зацікавлений громадянин або юридична особа мають право оскаржити протиправні дії посадових осіб до суду. Стаття 49. Відшкодування матеріальної та моральної шкоди. У випадках, коли правопорушення завдають громадянам, підприємствам, установам, організаціям та державним органам матеріальної або моральної шкоди, особи, винні в цьому, відшкодовують її на підставі рішення суду. Розмір відшкодування визначається судом.

ЗАКОН УКРАЇНИ “ПРО МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІ” від 21.05.1997 р.

Стаття 32. Повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері освіти, охорони здоров’я, культури, фізкультури і спорту.

8) сприяння роботі творчих спілок, національно-культурних товариств, асоціацій, інших громадських та неприбуткових організацій, які діють у сфері охорони здоров’я, культури, фізкультури і спорту, роботи з молоддю. Стаття 34. Повноваження у сфері соціального захисту населення.

13) державна реєстрація місцевих благодійних організацій і фондів, інших неприбуткових організацій. Стаття 38. Повноваження щодо забезпечення законності, правопорядку, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян.

3) вирішення відповідно до закону питань про проведення зборів, мітингів, маніфестацій і демонстрацій, спортивних, видовищних та інших 9

ÂÑÅ ÂÈвØÓª... Ç À Ê Î Í

масових заходів; здійснення контролю за забезпеченням при їх проведенні громадського порядку; 7) реєстрація у встановленому порядку місцевих об′єднань громадян, органів територіальної самоорганізації населення, які створюються і діють відповідно до законодавства.

2. ÏÐÀÂÎÂÈÉ ÇÀÕÈÑÒ ÏÎÐÓØÅÍÈÕ ÏÐÀÂ Стаття 55 Конституції України гарантує захист прав і свобод людини і громадянина судом. Також кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради з прав людини. Кожен має право після використання всіх національних засобів правового захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна. Кожен має право будьякими не забороненими законом засобами захищати своє права і свободи від порушень і протиправних посягань. Усі права людини та громадянина повинні бути надійно захищені у будьякій державі. У розвинутих країнах світу судовий захист своєх прав вважається за найважливішу річ. В Україні так поступить не кожна людина, а лише найтерпеливіші та найнаполегливіші. Щоб бути впевненим у своїх діях та знайти істину, треба досконало знати не тільки свої права та обов’язки, а й те, як вони повинні захищатися. СУД. Отже, якщо ви вважаєте свої права порушеними, для їх поновлення треба звертатися до суду. Як говориться в Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Тобто, звернутися до суду можна з будь-якого питання (трудові, сімейні, цивільні та інші правовідносини), коли хоча б однією із сторін у конфлікті є громадянин. Згідно з ст. 5 Цивільно-процесуального кодексу України суд може розглянути цивільну справу також за заявою громадських організацій, 10

ÏÎѲÁÍÈÊ Ç ÞÐÈÄÈ×ÍÈÕ ÏÈÒÀÍÜ ÄËß ÃÐÎÌÀÄÑÜÊÈÕ ÎÐÃÀͲÇÀÖ²É

коли вони можуть звертатися до суду, щоб захистити права та законні інтереси інших осіб. Громадська організація як юридична особа та згідно своїми статутними завданями, може звертатись за захистом до арбітражного суду. Оскільки, звертаючись до суду, ми маємо за мету розв’язати конфлікт, цивільний процес передбачає дві протилежні сторони. Вони називаються позивач та відповідач. Позови пред’являються до районного суду за місцем постійного проживання відповідача, або ж, якщо це позов до юридичної особи, — за місцем знаходження його органу управління. Позовні заяви повинні бути складені у письмовій формі та містити у собі: назву суду, до якого подається заява; усі дані про позивача та відповідача, їх адресу; зміст позовних вимог; виклад обставин, якими позивач обгрунтовує свої вимоги; докази, які підтверджують позов; підпис позивача та дату подачі заяви. До позовної заяви додаються писемні докази, копії позовної заяви для відповідача, документ про оплату державного мита. За розгляд цивільної справи справляється державне мито. Воно сплачується позивачем і становить 5 % від ціни позовних вимог. Якщо позов немайнового характеру — державне мито становить 85 копійок (0,05% неоподаткованого мінімуму доходів громадян). Після розгляду справи всі судові витрати, у тому числі державне мито, повинні бути відшкодовані стороною, яка програла, стороні, яка виграла. Є декілька категорій громадян та організацій, які законодавством зовсім звільнені від сплати державного мита (наприклад, це інваліди, громадські організації, які захищають права інших осіб, та інші). Після того, як ваша позовна заява прийнята (а датою прийняття може бути день, коли ви здали позовну заяву для відправки поштою рекомендованим листом), справа готується до судового розгляду. Цей період не може становити більше 7 днів, а в складних справах, як вийняток, не більше 20 днів. Після закінчення підготовки справи до судового розгляду, призначені до слухання справи повинні бути розглянуті у термін до 15 днів. Тобто, з моменту прийняття позовної заяви до першого судового засідання повинно пройти якнайбільше 35 днів. Але ж, на жаль, про такі терміни можна тільки мріяти. Судове засідання відзначається певною та досить сталою процедурою 11

ÂÑÅ ÂÈвØÓª... Ç À Ê Î Í

проведення. Суддя відкриває судове засідання, оголошує, яка справа буде слухатись, перевіряє, хто з учасників процесу з’явився до суду, роз’яснює особам, які приймають участь у судовому засіданні, їх права та обов’язки. Може статися, що хтось не з’явився до суду, в зв’язку з чим розгляд справи може бути відкладено. І тоді наступного разу судове засідання розпочинається спочатку. Розгляд справи по суті розпочинається докладом судді, після чого суд заслуховує пояснення сторін та інших осіб. Далі суд вивчає докази, допитує свідків, оглядає речові докази. По закінченні з’ясування всіх обставин суд переходить до судових дебатів, де особи, які приймають участь у справі можуть обмінюватися репліками. Після цього суд виносить рішення. Треба декілька слів сказати окремо про участь у справі громадських організацій. В суді вони можуть захищати як свої права, так і права інших громадян, а також приймати участь у судових засіданнях, не перебуваючи стороною по справі. Якщо громадські організації розпочинають справу в суді в інтересах інших осіб, вони користуються процесуальними правами та мають процесуальні обов’язки сторони. В окремих випадках представники громадських організацій, які не є стороною у справі, допускаються до участі у судовому розгляді для викладення суду думки організації, що їх уповноважила, з приводу справи, яка розглядається. В такому випадку, представники громадських організацій мають право знайомитися з матеріалами справи, бути присутніми на всіх судових засіданнях, представляти докази та приймати участь у їх вивченні, запитувати осіб, що приймають участь у справі, свідків та експертів, наводити свої думки з усіх питань, приймати участь у судових дебатах. Для того, щоб прийняти участь у розгляді справи і викласти судові точку зору громадськості, потрібно написати клопотання до суду, який розглядає певну справу. Повноваження представників громадських організацій підтверджуються виписками з постанов загальних зборів або виборного органу громадської організації, які прийняті з приводу справи, яка розглядається судом. Але повернемося до нашого судового засідання. Воно закінчується 12

ÏÎѲÁÍÈÊ Ç ÞÐÈÄÈ×ÍÈÕ ÏÈÒÀÍÜ ÄËß ÃÐÎÌÀÄÑÜÊÈÕ ÎÐÃÀͲÇÀÖ²É

винесенням рішення, яке вступає в законну дію, якщо його протягом встановленого терміну не було оскаржено в касаційному порядку. Цей термін складає 10 днів. Вступ рішення у законну силу означає, що з цього моменту особи, які приймали участь у справі, не мають права звернутися до суду з того ж самого приводу. Рішення суду є обов’язковим для всіх, кого воно стосується. Рішення може бути виконане добровільно, або ж примусово. За навмисне невиконання службовою особою судового рішення передбачена кримінальна відповідальність — ст.176-4 КК України. Якщо ж винесене рішення вас не задовольнило, його можна оскаржити у касаційному порядку. Для цього необхідно у десятиденний термін з наступного дня після оголошення судового рішення через той самий суд, який розглядав справу, подати касаційну скаргу в письмовій формі. Оскаржити можна судове рішення цілком або частково. Суд розглядає справу, викликає сторони, вивчає докази, тобто процедура розгляду майже така, як в суді першої інстанції. За результатами розгляду суд виносить ухвалу, яка оскарженню не підлягає і вступає в законну силу з моменту проголошення. Таке рішення, яке набрало чинності, можна перевірити в порядку нагляду, але право подання протесту мають лише Голова Верховного Суду України, Генеральний прокурор, голови обласних судів та прокурори областей. Тобто, у випадку, коли ухвала касаційного суду вас також не задовольнила, можна звернутися до вказаних осіб з проханням про перегляд в порядку нагляду вашої справи. Також можна переглянути чинне судове рішення за нововиявленими обставинами, якщо виявилися якісь невідомі обставини, або з’явились нові. Але подати заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами можуть сторони, особи, які брали участь у справі, протягом 3 місяців з дня виявлення таких обставин. Окремий порядок існує для оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої влади та їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, керівників установ, організацій, підприємств і їх об’єднань незалежно від форми власності, керівних органів і керівників об’єднань громадян і службових осіб, які виконують 13

ÂÑÅ ÂÈвØÓª... Ç À Ê Î Í

організаційно-розпорядчі, адміністративно-господарські обов’язки. Така скарга подається громадянином, його представником, або на прохання громадянина — уповноваженим представником громадської організації, трудового колективу. Скарга подається безпосередньо до суду протягом 2 місяців з дня, коли громадянин дізнався або повинен був дізнатися про порушення його прав, чи після оскарження рішення, дії, бездіяльності в орган вищого рівня, в одномісячний строк. Скарга подається за місцем знаходження субєкта оскарження. Подання такої скарги зупиняє виконання оскаржуваного акта. Після розгляду в 10-денний термін суд постановляє рішення, яке може бути оскаржене в загальному порядку. Рішення суду по скарзі надсилається не пізніше 10 днів після набрання ним законної сили відповідному державному органові, юридичній чи службовій особі, а також заявнику.

3. ÎÑÊÀÐÆÅÍÍß Ä²É ÏÎÄÀÒÊÎÂί ²ÍÑÏÅÊÖ²¯ АРБІТРАЖНИЙ СУД. У відносинах громадських організацій з органами державної влади або іншими підприємствами, організаціями, установами теж можливі деякі конфлікти, які потребують вирішення. В такому разі, якщо обидві сторони є юридичними особами, розглядати справу буде не суд, а арбітраж. Перш ніж звертатися до арбітражного суду, згідно встановленого порядку, підприємству чи організації, чиї права і законні інтереси порушено, необхідно звернутися до порушника цих прав та інтересів з письмовою претензією. В претензії повинно зазначатися: повне найменування та поштові реквізити обох сторін, дата пред’явлення та номер претензії; обставини, на підставі яких пред’явлено претензію, докази, що підтверджують ці обставини; вимоги заявника; сума претензії, якщо претензія підлягає грошовій оцінці. У строк 1 місяць претензія повинна бути розглянута порушником прав та інтересів заявника; про результати розгляду він повідомляє у письмовій формі. Претензія може бути визнана повністю або частково, в цьому разі боржник повинен перерахувати відповідну суму грошей на рахунок заявника. Якщо у відповіді про визнання претензії не повідомляється про 14

ÏÎѲÁÍÈÊ Ç ÞÐÈÄÈ×ÍÈÕ ÏÈÒÀÍÜ ÄËß ÃÐÎÌÀÄÑÜÊÈÕ ÎÐÃÀͲÇÀÖ²É

перерахування визнаної суми, заявник претензії по закінченні 20 днів після одержання відповіді має право пред’явити до банку розпорядження про списання у безспірному порядку визнаноє боржником суми. У випадку, коли претензія не задоволена, або ж відповідь на неї не надійшла, організація, чиї права порушено, звертається до арбітражного суду за місцем знаходження порушника прав та інтересів. Позовна заява подається в письмовій формі та підписується керівником організації або його заступником. У позовній заяві містяться дані про найменування арбітражного суду, найменування сторін, їх поштові адреси, ціну позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці, зміст позовних вимог, обставини та докази, відомості про вжиття заходів доарбітражного врегулювання спору (пред’явлення претензії). Позовні заяви оплачуються державним митом у розмірі 10 % від ціни позову, якщо позовна заява немайнового характеру — 5 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (85 грн.). Арбітр приймає позовну заяву і у п’ятиденній термін виносить ухвалу про порушення провадження у справі, яку він надсилає сторонам, із зазначенням часу і місця проведення засідання. Спір має бути вирішено арбітражним судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. Про його вирішення арбітр приймає рішення, яке надсилається заінтересованим особам не пізніше 5 днів після його прийняття. Рішення набирає законної сили негайно після його прийняття і підлягає обов’язковому виконанню підприємствами, установами, організаціями. За заявою сторони рішення може бути переглянуте у порядку нагляду або за нововиявленими обставинами.

4. ÓÏÎÂÍÎÂÀÆÅÍÈÉ ÂÅÐÕÎÂÍί ÐÀÄÈ Ç ÏÐÀ ËÞÄÈÍÈ Якщо у відносинах з органами державної влади та місцевого самоврядування порушуються права громадянина, він згідно з Конституцією України має право звернутися до Уповноваженого Верховної Ради з прав людини. Для цього необхідно подати Уповноваженому звернення у письмовій формі протягом року після виявлення порушення прав і свобод людини і громадянина. Треба мати на увазі, що Уповноважений 15

ÂÑÅ ÂÈвØÓª... Ç À Ê Î Í

не розглядає тих звернень, які розглядаються судами, тобто, якщо ви подали позов чи скаргу до суду, розгляд вашої справи Уповноваженим зупиняється. КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД. Громадяни України, іноземці, особи без громадянства та юридичні особи мають право конституційного звернення до Конституційного Суду України. Конституційне звернення — це письмове клопотання про необхідність офіційного тлумачення Конституції та законів України з метою забезпечення реалізації чи захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав юридичноє особи. Конституційне звернення подається у трьох примірниках. У ньому зазначаються: прізвище, ім’я та по батькові громадянина та його адреса, або ж повна назва та місцезнаходження юридичної особи; статті Конституції або законів України, тлумачення яких має бути дано; обгрунтування необхідності в офіційному тлумаченні. Конституційне звернення розглядається на засіданні Конституційного Суду у строк не більше трьох місяців за участю суб’єктів звернення. Конституційне звернення надсилається до Конституційного Суду без стягнення державного мита.

5. ̲ÆÍÀÐÎÄͲ ÓÑÒÀÍÎÂÈ Як гарантує Конституція України, громадяни мають право звертатися за захистом своїх прав і свобод до міжнародних установ. У світі діє декілька таких установ. Це, наприклад, Комітет з прав людини, Комісія ООН з прав людини, Європейський Суд з прав людини. Комітет з прав людини створено згідно з Міжнародним Пактом про громадські та політичні права 1966 року та Першим протоколом до нього. Для звернення до цієї установи громадянин мусить виконати певну процедуру. По-перше, необхідно, щоб були вичерпані усі національні засоби судового захисту у державі. Повинно пройти не більше 6 місяців дії останнього судового рішення. Комітет уповноважений розглядати порушення тільки таких прав людини, які закріплені у Пакті 1966 року. Також необхідною умовою є те, щоб держава, проти якої подана скарга, була учасницею згаданого Пакту. На відміну цьому Комітетові, створена і діє Комісія ООН з прав людини. Вона створена за рішенням Економічної та Соціальної Ради ООН і з 1977 року 16

ÏÎѲÁÍÈÊ Ç ÞÐÈÄÈ×ÍÈÕ ÏÈÒÀÍÜ ÄËß ÃÐÎÌÀÄÑÜÊÈÕ ÎÐÃÀͲÇÀÖ²É

отримала право розглядати індивідуальні петиції. Усі національні засоби захисту прав не обов’язково повинні бути вичерпані. Комісія уповноважена розглядати скарги про порушення всіх прав у відношенні всіх держав. Але ж порушення прав і свобод повинно бути грубим та масовим. До теперішнього часу Комісія розглянула близько 100 петицій. Європейський Суд з прав людини створено згідно з Європейською Конвенцією про права людини та основних свободах 1950 року та Одинадцятим Протоколом до неї. Громадяни держав-учасниць, групи громадян та громадські організації можуть оскаржити порушення прав, закріплених у згаданій Конвенції. Громадянин може подати петицію через будь-яку громадську організацію, звернувшись до неї. Усі національні засоби правового (судового та несудового захисту) повинні бути вичерпаними. Після винесення останнього рішення повинно пройти не більше 6 місяців. Не приймаються анонімні заяви, образливі заяви та якщо держава не підписала Протокол № 9 Конвенції, який дозволяє звертатися до Європейського Суду. Рішення Суду обов’язкове для всіх держав. Оскаржити рішення можна тільки у Верхній Палаті Суду, рішення якої оскарженню вже не підлягає. Звернення до Суду є безкоштовним для позивача. За весь час існування Європейський Суд розглянув близько 500 справ.

6. ÇÂÅÐÍÅÍÍß ÄÎ ÍÀÐÎÄÍÎÃÎ ÄÅÏÓÒÀÒÀ ЗАКОН УКРАЇНИ ПРО СТАТУС НАРОДНОГО ДЕПУТАТА УКРАЇНИ (Відомості Верховної Ради (ВВР) 1993, № 3, ст. 17) (Вводиться в дію Постановою ВР № 2810-12 від 21.11.92, ВВР 1993, № 3, ст.18)

Стаття 7. Взаємовідносини народного депутата Украіни з виборцями. Депутат підтримує зв’язки з виборцями, колективами, які висунули його кандидатом у депутати, а також колективами інших підприємств, установ, організацій, державними органами та органами об’єднань громадян, органами місцевого самоврядування, розташованими на території його виборчого округу.

17

ÂÑÅ ÂÈвØÓª... Ç À Ê Î Í

Депутат відповідальний перед виборцями свого округу і їм підзвітний. Депутата, який не виправдав довір’я виборців, може бути відкликано ними на підставах і в порядку, встановлених чинним законодавством. (Частина третя статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом № 276/95-ВР від 07.07.95) Стаття 25. Звіт народного депутата України перед виборцями. Депутат зобов’язаний періодично, але не менше одного разу на рік, звітувати перед виборцями округу, а також перед колективами і об’єднаннями громадян, які висунули його кандидатом у депутати, про свою депутатську діяльність, хід виконання передвиборної програми. Звіт депутата може бути проведено також на вимогу не менше як 200 виборців. Збори виборців для проведення звітів депутата і зустрічей з ним скликаються виконавчими комітетами місцевих Рад народних депутатів, радами трудових колективів та органами громадського самоврядування. Депутату забезпечуються необхідні умови для проведення звітів і зустрічей з виборцями. З цією метою виконавчий комітет місцевоі Ради народних депутатів, місцева державна адміністрація виділяє приміщення, устаткування, завчасно сповіщає громадян про час і місце проведення звіту депутата або його зустрічі з виборцями. Місцеві органи влади, засоби масової інформації, що є органами відповідних Рад народних депутатів, забезпечують об’єктивне висвітлення звітів і зустрічей депутата з виборцями. Витрати, пов’язані з використанням засобів масової інформації, приміщень, устаткування для звітів, зустрічей і спілкування народного депутата з виборцями, здійснюються за рахунок держави.

7. ÇÀÊÎÍÎÄÀÂ×À ²Í²Ö²ÀÒÈÂÀ Згідно Конституції України (ст. 93) право законодавчої ініціативи у Верховній Раді України належить Президентові України, народним депутатам України, Кабінету Міністрів України і Національному банку України.

18

ÏÎѲÁÍÈÊ Ç ÞÐÈÄÈ×ÍÈÕ ÏÈÒÀÍÜ ÄËß ÃÐÎÌÀÄÑÜÊÈÕ ÎÐÃÀͲÇÀÖ²É

8. ÇÀÑÎÁÈ ÌÀÑÎÂί ²ÍÔÎÐÌÀÖ²¯ ЗАКОН УКРАЇНИ ПРО ДРУКОВАНІ ЗАСОБИ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ (ПРЕСУ) В УКРАЇНІ (Відомості Верховної Ради (ВВР) 1993, № 1, ст. 1) (Вводиться в дію Постановою ВР № 2783-12 від 16.11.92, ВВР 1993, N 1, ст. 2)

Стаття 27. Акредитація журналіста. Редакції друкованих засобів масовоі інформації мають право за погодженням з державними органами та органами управління об’єднань громадян безкоштовно акредитувати при них своїх журналістів на визначений або на невизначений строк. Органи, при яких акредитовано журналіста, сприяють йому у здійсненні професійної діяльності, попереджують про проведення нарад та інших заходів, забезпечують стенограмами, протоколами та іншими матеріалами. У разі перевищення журналістом своїх прав і невиконання обов’язків його акредитація може бути припинена тільки за рішенням органу, який його акредитував. Письмове повідомлення із зазначенням підстав припинення акредитації одночасно видається журналістові і надсилається редакції друкованого засобу масової інформації, до якого він належить. Стаття 34. Право на одержання масової інформації через друковані засоби масової інформації. Всі громадяни України, юридичні особи і державні органи відповідно до статті 9 Закону України “Про інформацію” (2657-12) мають право на оперативне одержання через друковані засоби масової інформації публічно поширюваної інформації про діяльність державних органів і організацій, об’єднань громадян та їх посадових осіб, а також інших відомостей, необхідних для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій. Стаття 37. Спростування інформації. Громадяни, юридичні особи і державні органи, а також їх законні представники, мають право вимагати від редакції друкованого засобу масової інформації опублікування ним спростування поширених про них відомостей, що не відповідають дійсності або принижують іх честь та гідність.

19

ÂÑÅ ÂÈвØÓª... Ç À Ê Î Í

Якщо редакція не має доказів того, що опубліковані нею відомості відповідають дійсності, вона зобов’язана на вимогу заявника опублікувати спростування їх у запланованому найближчому випуску друкованого засобу масової інформації або опублікувати його за власною ініціативою. Спростування повинно бути набрано тим же шрифтом і поміщено під заголовком “Спростування” на тому ж місці шпальти, де містилося повідомлення, яке спростовується. Обсяг спростування не може більше ніж удвічі перевищувати обсяг спростовуваного фрагменту опублікованого повідомлення або матеріалу. Забороняється вимагати, щоб спростування було меншим, ніж половина стандартної сторінки машинописного тексту. Спростування може бути підготовленим у формі відповіді, обсяг якої не перевищує спростовуваного матеріалу. Скорочення чи інші зміни в тексті спростування заявника без його згоди не допускаються. Редакція відмовляє в публікації спростування, якщо спростування: 1) порушує положення статті 3 цього Закону; 2) суперечить рішенню або вироку суду, які набрали чинності; 3) є анонімним. Редакція може відмовити в публікаціі спростування, якщо спростування: 1) стосуеться відомостей, які нею вже спростовано; 2) надійшло з вимогою заявника опублікувати його пізніше, ніж через рік з дня публікації відомостей, що спростовуються. Редакція зобов’язана в строк, що не перевищує одного місяця з дня надходження вимоги, опублікувати спростування і письмово повідомити заявника про строк і час публікації спростування у разі затримки або про відмову в його публікації, зазначивши підстави відмови. Заявник має право оскаржити відмову в публікації спростування або порушення порядку його публікації до суду, який приймає скаргу до розгляду протягом року з дня публікації спростовуваних відомостей. Стаття 11. Державна реєстрація друкованого засобу масовоії інформації Друкований засіб масової інформації може видаватися після його державної реестрації. Державній реєстрації підлягають всі друковані засоби масової інформації, що видаються на території Украіни незалежно від сфери розповсюд20

ÏÎѲÁÍÈÊ Ç ÞÐÈÄÈ×ÍÈÕ ÏÈÒÀÍÜ ÄËß ÃÐÎÌÀÄÑÜÊÈÕ ÎÐÃÀͲÇÀÖ²É

ження, тиражу і способу його виготовлення. Заяви про державну реєстрацію друкованих засобів масової інформації подаються засновником (співзасновниками) до органів державної виконавчої влади, визначених Кабінетом Міністрів України. Стаття 12. Заява про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації. У заяві про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації повинні бути вказані: 1) засновник (співзасновники) видання; 2) вид видання; 3) назва видання; 4) мова видання; 5) сфера розповсюдження (місцева, регіональна, загальнодержавна, зарубіжна) та категорії читачів; 6) програмні цілі (основні принципи) або тематична спрямованість; 7) передбачувані періодичність випуску, обсяг і формат видання; 8) юридична адреса засновника, кожного із співзасновників та його (іхні) банківські реквізити; 9) місцезнаходження редакції. Реєструючий орган має право зажадати від засновника (співзасновників) подання документів, якими підтверджується його (їхня) цивільна правоздатність та цивільна дієздатність (паспорт, статут, договір між співзасновниками, договір з правонаступником, довіреність тощо). При проведенні державної реєстрації забороняється вимагати від засновника (співзасновників) подання інших відомостей та документів. Стаття 13. Порядок розгляду заяви про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації. Реєструючий орган зобов’язаний в місячний строк розглянути заяву про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації та письмово повідомити засновника (співзасновників) про результат розгляду. В межах цього строку реєструючий орган приймає рішення про: а) державну реєстрацію видання; б) відмову в державній реєстрації; в) зупинення строку розгляду заяви про реєстрацію.

21

ÂÑÅ ÂÈвØÓª... Ç À Ê Î Í

Зупинення цього строку здійснюється реєструючим органом, якщо: 1) засновник (співзасновники) не подав документи, якими підтверджується його (їхня) цивільна правоздатність та цивільна дієздатність; 2) між співзасновниками не укладено установчий договір, передбачений статтею 9 цього Закону; 3) виникли обставини, за яких з незалежних від реєструючого органу причин своєчасне проведення державної реєстрації неможливе. Зупинений строк розгляду заяви про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації поновлюється з дня, коли заявник письмово повідомить про усунення причин, що перешкоджали державній реєстрації видання. Стаття 16. Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації. Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації видається засновникові (співзасновникам) після сплати ним реєстраційного збору. Засновник (співзасновники) зберігає право розпочати випуск друкованого засобу масової інформації протягом одного року з дня одержання свідоцтва. В разі пропуску цього строку без поважних причин свідоцтво про державну реєстрацію втрачає чинність. Дублікат свідоцтва видається на підставі письмової заяви засновника (співзасновників) до реєструючого органу. Зразок свідоцтва про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації затверджується Кабінетом Міністрів України. Стаття 17. Реєстраційний збір. За видачу свідоцтва про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації справляється збір у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. За видачу свідоцтва про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації для дітей, інвалідів розмір реєстраційного збору зменшується на 50 відсотків. Від сплати реєстраційного збору звільняються видання, які засновуються з благодійною метою для безкоштовного розповсюдження. Засновник (співзасновники) сплачує реєстраційний збір протягом одного місяця з дня одержання письмового повідомлення реєструючого органу про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації. За видачу дубліката свідоцтва про державну реєстрацію періодичного друкованого видання справляється збір у розмірі 20 відсотків від встановленого реєстраційного 22

ÏÎѲÁÍÈÊ Ç ÞÐÈÄÈ×ÍÈÕ ÏÈÒÀÍÜ ÄËß ÃÐÎÌÀÄÑÜÊÈÕ ÎÐÃÀͲÇÀÖ²É

збору. Друковані засоби масової інформації, що видаються та розповсюджуються в Україні, але зареєстровані в інших державах, підлягають державній реєстрації в Україні із сплатою реєстраційного збору в половинному розмірі.

9. ÏÐÎÂÅÄÅÍÍß Ì²ÒÈÍòÂ, ÄÅÌÎÍÑÒÐÀÖ²É Щодо порядку проведення зборів, мітингів, походів та демонстрацій існує Постанова Президії Верховної Ради СРСР від 28.07.1988 р. Перед проведенням таких зборів або демонстрацій представники громадських організацій, що вирішили провести такі заходи, повинні звернутися у виконавчий комітет у письмовій формі не більш як за 10 днів до дати проведення мітингу. Заява повинна бути складена у письмовій формі і містити у собі цілі, терміни початку і закінчення зборів, приблизну кількість людей, що прийматимуть участь у заходах, місце проходження демонстрації (перелік вулиць). Виконком розглядає та приймає рішення не більш як за 5 днів до дати проведення демонстрації або зборів, про що інформує зацікавлених осіб. Під час проведення масових заходів повинні додержуватись їх цілі, громадянам забороняється мати при собі предмети, які можуть зашкодити здоров’ю або безпеці людини.

10. ÑϲÂÐÎÁ²ÒÍÈÖÒÂÎ Ç Ì²ÆÍÀÐÎÄÍÈÌÈ ÁËÀÃÎIJÉÍÈÌÈ ÎÐÃÀͲÇÀÖ²ßÌÈ — Об’єднання громадян набуває право власності на кошти та інше майно, пожертвуване громадянами, підприємствами, установами та організаціями.

— Благодійництво — добровільна безкорислива пожертва фізичних та юридичних осіб у поданні набувачам матеріальної, фінансової, організаційної та іншої благодійної допомоги; специфічними формами благодійництва є меценатство та спонсорство. Реалізувати свої ідеї можна, співпрацюючи з благодійними фондами, які підтримують відповідні благодійні програми. Подаючи проект, що відповідає напрямкам, які фінансує фонд, ви можете отримати грант, тобто фінансування свого проекту. Але крім відповідності діяльності фонду, 23

ÂÑÅ ÂÈвØÓª... Ç À Ê Î Í

проект має бути написаний відповідно до вимог фонду до проектів, що подаються на конкурс проектів. І, звичайно, на кожен грант подається декілька організацій. Детальнішу інформацію про конкретний конкурс проектів ви можете отримати у відповідному фонді в координатора проекту.

11. Á²ÇÍÅÑ — Спонсорство — добровільна безприбуткова участь фізичних та юридичних осіб у матеріальній підтримці благодійної діяльності з метою популяризації винятково свого імені (назви), торгової марки.

— Меценатство — добровільна безкорислива діяльність фізичних осіб у матеріальній, фінансовій та іншій підтримці набувачів благодійної допомоги. Згідно з Законом “Про оприбуткування прибутку підприємств” кожне підприємство має право використовувати неоподатковано 4 відсотки прибутку підприємства. Це також стосується фізичних осіб.

24

ÏÎѲÁÍÈÊ Ç ÞÐÈÄÈ×ÍÈÕ ÏÈÒÀÍÜ ÄËß ÃÐÎÌÀÄÑÜÊÈÕ ÎÐÃÀͲÇÀÖ²É

Ðîçä³ë ²²². Äîêóìåíòè, ùî ñòîñóþòüñÿ îêðåìèõ òèï³â ãðîìàäñüêèõ îðãàí³çàö³é

ЗАКОН УКРАЇНИ ПРО СПРИЯННЯ СОЦІАЛЬНОМУ СТАНОВЛЕННЮ ТА РОЗВИТКУ МОЛОДІ В УКРАЇНІ (Відомості Верховної Ради (ВВР) 1993, № 16, ст. 167) (Вводиться в дію Постановою ВР № 2999-12 від 05.02.93, ВВР 1993, № 16, ст. 168)

Стаття 6. Соціальні служби для молоді. Для подання практичної соціальної допомоги молоді Міністерством України у справах молоді і спорту разом з іншими центральними органами державної виконавчої влади, Радою Міністрів Республіки Крим, місцевими органами державної, виконавчої влади та об’єднаннями громадян створюються соціальні служби для молоді. Соціальні служби для молоді подають молодим людям інформаційну, правову, психолого-педагогічну, медичну та інші форми соціальної допомоги, реалізують необхідні заходи з метою запобігання негативним явищам у молодіжному середовищі (правопорушенням, алкоголізму, наркоманії, токсикоманії, проституції тощо) та їх подолання, здійснюють соціальну опіку окремих категорій молоді, зокрема інвалідів, дітей-сиріт. Стаття 14. Правовий статус молодіжних громадських організацій. Держава забезпечує право молоді на створення молодіжних громадських організацій. Іх правовий статус визначається законодавством про об’єднання громадян, цим Законом та іншими актами законодавства України. Молодіжні громадські організації — це об’єднання молодих громадян, обов’язковою статутною вимогою яких є припинення членства в них при досягненні певного віку. До молодіжних громадських організацій належать також об’єднання громадян та фонди, основними статутними цілями яких є вирішення молодіжних проблем і сприяння соціальному становленню та розвитку молоді. Органи громадських молодіжних організацій мають право 25

ÂÑÅ ÂÈвØÓª... Ç À Ê Î Í

вносити до місцевих Рад народних депутатів пропозиції з питань соціального становлення та розвитку молоді. Стаття 15. Гарантії діяльності молодіжних громадських організацій. Міністерство України у справах молоді і спорту, місцеві органи державної виконавчої влади у справах молоді мають право здійснювати фінансування програм і проектів молодіжних громадських організацій, що сприяють соціальному становленню і розвитку молоді та реалізації ії суспільно корисних ініціатив, надавати дотації та субсидії молодіжним організаціям. Державні органи можуть надавати у безоплатне користування молодіжним громадським організаціям та фондам будинки, споруди, земельні ділянки та інше майно, необхідне для здійснення іх статутної діяльності. ЗАКОН УКРАЇНИ ПРО ЗАХИСТ ПРАВ СПОЖИВАЧІВ (Відомості Верховної Ради (ВВР) 1991, № 30, ст. 379) (Вводиться в дію Постановою ВР № 1024-12 від 12.05.91, ВВР 1991, № 30, ст. 380)

Стаття 25. Громадські організації споживачів (об’єднання споживачів). З метою захисту своїх законних прав та інтересів громадяни мають право об’єднуватися на добровільній основі у громадські організації споживачів (об’єднання споживачів). Об’єднання споживачів є громадськими організаціями, що здійснюють свою діяльність відповідно до Закону України “Про об’єднання громадян” (2460-12). Держава підтримує діяльність об’єднань споживачів. Стаття 26. Права громадських організацій споживачів (об’єднань споживачів). Об’єднання споживачів мають право: — вивчати споживчі властивості продукції, попит на неї, проводити опитування населення для виявлення громадської думки про якість товарів, що випускаються і реалізуються, та ціни на них; — проводити експертизу та випробування товарів (робіт, послуг); — одержувати від органів державної влади і управління, органів місцевого самоврядування інформацію, необхідну для реалізації своїх цілей і завдань; — сприяти державним органам у здійсненні контролю за якістю товарів 26

ÏÎѲÁÍÈÊ Ç ÞÐÈÄÈ×ÍÈÕ ÏÈÒÀÍÜ ÄËß ÃÐÎÌÀÄÑÜÊÈÕ ÎÐÃÀͲÇÀÖ²É

(робіт, послуг), торговельного та інших видів обслуговування; — організовувати юридичну і консультаційну допомогу споживачам відповідно до законодавства; — вносити пропозиції щодо розробки нормативних документів, що встановлюють вимоги до якості товарів (робіт, послуг); — представляти і захищати інтереси споживачів в органах державної влади, та управління та місцевого самоврядування відповідно до законодавства; — вносити в органи державного управління і господарюючим суб’єктам пропозиції про заходи щодо підвищення якості товарів (робіт, послуг), про тимчасове зупинення випуску та реалізації товарів (робіт, послуг), які не відповідають встановленим вимогам щодо якості, про припинення виробництва, вилучення з реалізації та продажу товарів (робіт, послуг), що становлять небезпеку для життя, здоров’я та майна громадян або завдають шкоди навколишньому природному середовищу, а також про скасування цін, встановлених з порушенням чинного законодавства; — звертатися з позовом до суду про визнання дій продавця, виготівника (підприємства, що виконує їх функції), виконавця протиправними щодо невизначеного кола споживачів і припинення цих дій. При задоволенні такого позову суд зобов’язує порушника довести рішення суду у встановлений ним строк через засоби масової інформації або іншим способом до відома споживачів. Рішення суду, що набрало законної сили, про визнання дій продавця, виготівника (підприємства, що виконує їх функції), виконавця протиправними щодо невизначеного кола споживачів є обов’язковим для суду, що розглядає позов споживача щодо цивільно-правових наслідків їх дій з питань, чи мали місце ці дії і чи були здійснені вони цими особами; — відповідно до законодавства захищати в судовому порядку права споживачів, які не є членами громадських організацій споживачів (об’єднань споживачів); — звертатись до правоохоронних органів та органів державного управління про притягнення до відповідальності осіб, винних у випуску та реалізації неякісних товарів (робіт, послуг); — інформувати громадськість про права споживачів; 27

ÂÑÅ ÂÈвØÓª... Ç À Ê Î Í

— сприяти розвиткові міжнародного співробітництва у галузі захисту прав та інтересів споживачів. ЗАКОН УКРАЇНИ ПРО СТАТУС ВЕТЕРАНІВ ВІЙНИ, ГАРАНТІЇ ЇХ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ. (Відомості Верховної Ради (ВВР) 1993, № 45, ст. 425) (Вводиться в дію Постановою ВР № 3552-12 від 22.10.93, ВВР 1993, № 45, ст. 426), (Стаття 20 в редакції Закону № 488/95-ВР від 22.12.95)

Стаття 20. Громадські організації та інші об’єднання ветеранів війни Громадські організації та інші об’єднання ветеранів війни в межах своїх повноважень сприяють розробленню рішень органами законодавчої та виконавчої влади, представляють і захищають законні інтереси своїх членів у державних органах і громадських організаціях, здійснюють інші повноваження, передбачені законодавством України про об’єднання громадян. Органи державної виконавчої влади, місцеві органи державної виконавчої влади і самоврядування, Уряд Автономної Республіки Крим у межах своєї компетенції надають ветеранським організаціям фінансову підтримку, кредити з коштів відповідних бюджетів, а також безплатно надають будинки, приміщення, обладнання та інше майно, необхідне для здійснення їх статутних завдань. Ветеранські організації звільняються від плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) в межах середніх норм споживання (надання), телефоном у приміщеннях та будинках, які вони займають. Підприємства ветеранів війни, на яких не менше 60 відсотків від середньоспискової чисельності працюючих складають учасники бойових дій та учасники війни, звільняються від сплати податку на прибуток. ПОЛОЖЕННЯ ПРО МIНIСТЕРСТВО ОСВIТИ УКРАЇНИ Постанова Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 8 липня 1992 р. № 384

8. Для погодженого вирiшення питань, що належать до компетенцiї Мiносвiти України, обговорення найважливiших напрямiв дiяльностi та розвитку освiти в Мiнiстерствi утворюється колегiя в складi мiнiстра (голова колегiї), заступникiв мiнiстра за посадою, а також iнших керiвних працiвникiв Мiнiстерства. До складу колегiї можуть входити керiвники iнших центральних органiв 28

ÏÎѲÁÍÈÊ Ç ÞÐÈÄÈ×ÍÈÕ ÏÈÒÀÍÜ ÄËß ÃÐÎÌÀÄÑÜÊÈÕ ÎÐÃÀͲÇÀÖ²É

державної виконавчої влади та представники вiдповiдних громадських об’єднань. Члени колегiї Мiносвiти України затверджуються Кабiнетом Мiнiстрiв України. Рiшення колегiї проводяться в життя, як правило, наказами Мiнiстерства. ПОСТАНОВА КМУ ВIД 27 СIЧНЯ 1993р. № 70. ПИТАННЯ МIНIСТЕРСТВА СОЦIАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ 3. Основними завданнями Мiнсоцзахисту є: сприяння дiяльностi науково-виробничого об’єднання протезних пiдприємств, Союзу органiзацiй iнвалiдiв, УТОГу, УТОСу та iнших громадських органiзацiй iнвалiдiв.

5. Мiнсоцзахист вiдповiдно до покладених на нього завдань: 2) здiйснює разом з вiдповiдними центральними органами державної виконавчої влади, органами Республiки Крим, мiсцевими державними адмiнiстрацiями, органами мiсцевого та регiонального самоврядування, громадськими об’єднаннями iнвалiдiв i ветеранiв вiйни та працi розробку цiльових програм соцiального захисту пенсiонерiв, iнвалiдiв, iнших соцiально незахищених громадян, а також контроль за їх реалiзацiєю; 35) сприяє роботi громадських i релiгiйних об’єднань, благодiйних фондiв, окремих громадян, спрямованiй на соцiальний захист, надання допомоги пенсiонерам, iнвалiдам, iншим соцiально незахищеним громадянам. ПОЛОЖЕННЯ ПРО РАДУ У СПРАВАХ IНВАЛIДIВ ПРИ КАБIНЕТI МIНIСТРIВ УКРАЇНИ Постанова Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 12 грудня 1994 р. № 837

1. Рада у справах iнвалiдiв при Кабiнетi Мiнiстрiв України (далi - Рада) є громадським консультативним органом, створеним з метою сприяння розв’язанню соцiальних проблем iнвалiдiв.

3. У своїй роботi Рада взаємодiє з центральними та мiсцевими органами державної, виконавчої влади, пiдприємствами, установами та органiзацiями, Фондом соцiального захисту iнвалiдiв, громадськими органiзацiями 29

ÂÑÅ ÂÈвØÓª... Ç À Ê Î Í

iнвалiдiв.

4. Рада вiдповiдно до покладених на неї завдань: — сприяє дiяльностi органiв державної, виконавчої влади i громадських органiзацiй у вирiшеннi правових, економiчних, соцiально-психологiчних питань соцiально-трудової реабiлiтацiї iнвалiдiв; — вивчає та аналiзує проблеми iнвалiдiв; — здiйснює за дорученням Кабiнету Мiнiстрiв України аналiз дотримання органами державної виконавчої влади законодавства з питань захисту прав iнвалiдiв, а також у разi потреби подає Кабiнетовi Мiнiстрiв України пропозицiї про вдосконалення цього законодавства; — розробляє рекомендацiї щодо вдосконалення механiзму взаємодiї органiв державної виконавчої влади з пiдприємствами, установами та органiзацiями в галузi забезпечення соцiальної захищеностi iнвалiдiв та громадськими органiзацiями iнвалiдiв; — вивчає та аналiзує досвiд зарубiжних країн у розв’язаннi соцiальних проблем iнвалiдiв з метою використання його у вiтчизнянiй практицi, сприяє налагодженню та розширенню спiвробiтництва з вiдповiдними мiжнародними органами та органiзацiями зарубiжних краiн.

5. Рада має право запитувати в установах i органiзацiях вiдомостi необхiднi для її дiяльностi, й документи з питань, що стосуються розв’язання проблем iнвалiдiв.

6. До роботи Ради можуть залучатися (за погодженням з керiвниками) працiвники мiнiстерств i вiдомств, мiсцевих органiв державної виконавчої влади, вченi та спецiалiсти в галузi соцiального захисту.

7. Раду очолює голова.

8. Рада здiйснює свою дiяльнiсть вiдповiдно до плану роботи, який затверджується її головою.

9. Органiзацiйно-технiчне обслуговування Ради здiйснюється Мiнсоцзахистом.

10. Основною формою роботи Ради є засiдання, якi проводяться вiдповiдно до плану роботи, але не рiдше одного разу на квартал.

11. Рiшення Ради приймаються на основi консенсусу.

12. Рiшення Ради оформляються у виглядi протоколiв, експертних висновкiв, рекомендацiй та пропозицiй, пiдписаних головою Ради.

30

ÏÎѲÁÍÈÊ Ç ÞÐÈÄÈ×ÍÈÕ ÏÈÒÀÍÜ ÄËß ÃÐÎÌÀÄÑÜÊÈÕ ÎÐÃÀͲÇÀÖ²É

ТИПОВЕ ПОЛОЖЕННЯ ПРО УПРАВЛIННЯ СОЦIАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ ОБЛАСНОЇ, КИЇВСЬКОЇ ТА СЕВАСТОПОЛЬСЬКОЇ МIСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМIНIСТРАЦIЇ Постанова Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 12 сiчня 1996 р. № 60

3. Основними завданнями управлiння є: — здiйснення разом з органами мiсцевого самоврядування, управлiннями i вiддiлами державних адмiнiстрацiй та громадськими органiзацiями комплексних цiльових програм, спрямованих на посилення соцiального захисту iнвалiдiв, ветеранiв вiйни та працi, полiпшення обслуговування одиноких непрацездатних громадян, громадян похилого вiку.

— розвиток мережi територiальних центрiв соцiального обслуговування пенсiонерiв та iнвалiдiв i надомних форм обслуговування, будiвництво спецiальних житлових будинкiв для цiєї категорiї населення; 28) сприяє громадським, релiгiйним органiзацiям, благодiйним фондам i окремим громадянам у наданнi допомоги соцiально незахищеним громадянам, а також дiяльностi громадських органiзацiй пенсiонерiв та iнвалiдiв.

6. Управлiння має право: залучати спецiалiстiв iнших пiдроздiлiв обласної, Київської та Севастопольської мiської державної адмiнiстрацiї, пiдприємств, установ та органiзацiй, об’єднань громадян (за погодженням з їхнiми керiвниками) для розгляду питань, що належать до його компетенцiї. ТИМЧАСОВЕ ПРИМIРНЕ ПОЛОЖЕННЯ ПРО УПРАВЛIННЯ У СПРАВАХ СIМ’Ї ТА МОЛОДI ОБЛАСНОЇ, КИЇВСЬКОI ТА СЕВАСТОПОЛЬСЬКОЇ МIСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМIНIСТРАЦIЇ Наказ Мiнiстра України у справах сiм’ї та молодi вiд 19.03.1997 р. N 5/5

1.3. Управлiння координує свою роботу i спiвпрацює у процесi виконання покладених на нього завдань iз структурними пiдроздiлами обласної, Київської та Севастопольської мiської державної адмiнiстрацiї, вiдповiдними органами мiсцевого самоврядування, а також iз пiдприємствами, установами та органiзацiями незалежно вiд форм власностi, об’єднаннями громадян.

31

ÂÑÅ ÂÈвØÓª... Ç À Ê Î Í

3.9. Здiйснює вiдповiдно до затвердженого бюджету фiнансову пiдтримку програм (проектiв) дитячих, молодiжних, жiночих та iнших громадських органiзацiй, суспiльно корисних iнiцiатив щодо надання соцiальної допомоги молодi та дiтям, сiм’ям, жiнкам, контролює використання цiльових коштiв, надає органiзацiйно-методичну допомогу вiдповiдним установам та органiзацiям щодо реалiзацiї цих проектiв i програм; 3.22. Залучає в установленому порядку творчi спiлки, нацiональнокультурнi, дитячi, молодiжнi, жiночi та iншi громадськi органiзацiї до реалiзацiї соцiальних програм та проектiв; 4. Управлiння має право: 4.5. Здiйснювати фiнансування програм i проектiв з проблем сiм’ї, жiнок, молодi та дiтей, надавати фiнансову допомогу молодiжним, дитячим та жiночим громадським об’єднанням; 4.8. Укладати в установленому порядку угоди про спiвробiтництво з молодiжними, жiночими i дитячими громадськими органiзацiями, благодiйними фондами, науковими установами України та iнших країн. ТИМЧАСОВЕ ПРИМIРНЕ ПОЛОЖЕННЯ ПРО ВIДДIЛ У СПРАВАХ СIМ’Ї ТА МОЛОДI РАЙОННОЇ, У МIСТАХ КИЄВІ ТА СЕВАСТОПОЛI ДЕРЖАВНОЇ АДМIНIСТРАЦIЇ Затверджено Наказом Мiнiстра України у справах сiм’i та молодi вiд 19.03.1997 р. № 5/5

3.7. Надає у межах своєї компетенцiї допомогу дитячим, молодiжним, жiночим та iншим громадським органiзацiям; 3.8. Залучає в установленому порядку дитячi, молодiжнi, жiночi та iншi громадськi органiзацiї до реалiзацiї соцiальних програм i проектiв, спiвпрацює з регiональними благодiйними фондами; 3.9. Здiйснює вiдповiдно до затвердженого бюджету фiнансову пiдтримку програм (проектiв) стосовно надання соцiальної допомоги сiм’ям, жiнкам, молодi та неповнолiтнiм, пiдтримує суспiльно кориснi iнiцiативи; 4. Вiддiл має право: 4.7. Укладати в установленому порядку угоди про спiвробiтництво та встановлювати прямi зв’язки з молодiжними, жiночими i дитячими громадськими органiзацiями, фондами України та iнших країн; 4.8. Здiйснювати фiнансування програм i проектiв з проблем сiм’i, жiнок, 32

ÏÎѲÁÍÈÊ Ç ÞÐÈÄÈ×ÍÈÕ ÏÈÒÀÍÜ ÄËß ÃÐÎÌÀÄÑÜÊÈÕ ÎÐÃÀͲÇÀÖ²É

молодi та дiтей, надавати фiнансову допомогу молодiжним, дитячим та жiночим громадським об’єднанням; 4.9. Контролювати використання органiзацiями, установами та громадськими об’єднаннями цiльових державних коштiв, що видiляються на реалiзацiю молодiжних програм i проектiв, на заходи щодо роботи iз сiм’ями, жiнками та дiтьми. ЗАКОН УКРАЇНИ “ПРО МОЛОДІЖНІ ТА ДИТЯЧІ ГРОМАДСЬКІ ОРГАНІЗАЦІЇ” Стаття 3. Принципи утворення і діяльності молодіжних та дитячих громадських організацій. Молодіжні та дитячі громадські організації утворюються і діють на засадах добровільності, рівноправності їх членів, самоврядування, законності та гласності, зокрема: молодіжні та дитячі громадські організації зобов’язані доводити до відома громадськості відомості про свою діяльність у формах, що не суперечать законодавству; інформація, що міститься у статутах, про склад керівних органів, про джерела матеріальних та інших надходжень, а також пов’язана з діяльністю молодіжних та дитячих громадських організацій, не є конфіденційною або іншою інформацією, яка охороняється законом. Стаття 4. Засновники молодіжних та дитячих громадських організацій та їх спілок. Засновниками молодіжних та дитячих громадських організацій можуть бути громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, які досягли 15-річного віку. Засновниками спілок молодіжних та дитячих громадських організацій є молодіжні та дитячі громадські організації. Стаття 5. Членство в молодіжних та дитячих громадських організаціях. Членами молодіжних та дитячих громадських організацій можуть бути громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах. Членами молодіжних громадських організацій можуть бути особи віком від 14 до 28 років; членами дитячих громадських організацій — особи віком від 6 до 18 років. Вступ неповнолітніх віком до 10 років до дитячих громадських організацій здійснюється за письмовою згодою батьків, усиновителів, опікунів або піклувальників. Особи старшого віку можуть бути членами молодіжних та 33

ÂÑÅ ÂÈвØÓª... Ç À Ê Î Í

дитячих громадських організацій за умови, якщо їх кількість у цих організаціях не перевищує третини загальної кількості членів; у складі виборних органів молодіжних та дитячих громадських організацій кількість осіб старшого віку не може перевищувати третини членів виборних органів. Обмеження щодо кількості осіб, вік яких перевищує відповідно 28 та 18 років, у складі виборних органів не поширюється на спілки молодіжних та дитячих громадських організацій. Стаття 8. Участь молодіжних та дитячих громадських організацій у підготовці та прийнятті рішень з питань державної політики щодо дітей та молоді. Молодіжні та дитячі громадські організації залучаються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування до розроблення та обговорення проектів рішень з питань державної політики щодо дітей та молоді. Стаття 9. Форми державної підтримки молодіжних та дитячих громадських організацій. Державна підтримка молодіжних та дитячих громадських організацій здійснюється в таких формах: надання молодіжним та дитячим громадським організаціям інформації про державну політику щодо дітей та молоді; подання методичної та організаційної допомоги з питань соціального становлення та розвитку молоді та дітей; сприяння створенню підприємств, установ і організацій, які надають послуги молоді та дітям або сприяють зайнятості молоді. Молодіжні та дитячі громадські організації звільняються від сплати за державну реєстрацію та збору за реєстрацію їх символіки. Держава здійснює підтримку і в інших формах, що не суперечать законодавству України. Стаття 10. Фінансова підтримка діяльності молодіжних та дитячих громадських організацій. Верховна Рада України при затвердженні Державного бюджету України передбачає в ньому окремим рядком видатки на підтримку спілки, членами якої є більшість зареєстрованих Всеукраїнських молодіжних та дитячих громадських організацій, а також обласних, Автономної Республіки Крим, Київських та Севастопольських міських спілок молодіжних та дитячих громадських організацій, діяльність якої спрямовується на забезпечення соціального становлення та розвитку молодих громадян. Фінансова 34

ÏÎѲÁÍÈÊ Ç ÞÐÈÄÈ×ÍÈÕ ÏÈÒÀÍÜ ÄËß ÃÐÎÌÀÄÑÜÊÈÕ ÎÐÃÀͲÇÀÖ²É

підтримка діяльності молодіжних та дитячих громадських організацій здійснюється через відповідні органи виконавчої влади, що працюють з молоддю, органи місцевого самоврядування та Спілку всеукраїнських молодіжних громадських організацій. При затвердженні місцевих бюджетів передбачаються видатки на реалізацію програм молодіжних та дитячих громадських організацій. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування можуть делегувати молодіжним та дитячим громадським організаціям повноваження щодо реалізації відповідних програм (проектів, заходів). У цьому випадку вони подають молодіжним та дитячим громадським організаціям фінансову та матеріальну допомогу і здійснюють контроль за реалізацією наданих повноважень, у тому числі за цільовим використанням виділених коштів. Молодіжні та дитячі громадські організації, їх спілки, які одержують фінансову або іншу матеріальну підтримку, зобов’язані подавати звіти про цільове використання фінансів і матеріальних цінностей органам, що їх надавали, у терміни, встановлені цими органами. Стаття 11. Відповідальність молодіжних та дитячих громадських організацій за порушення законодавства. Молодіжні та дитячі громадські організації, їх спілки несуть відповідальність за порушення ними законодавства. За неподання звіту про використання бюджетних коштів, інших матеріальних цінностей, наданих молодіжним, дитячим громадським організаціям та їх спілкам або нецільове використання таких цінностей, отримання їх з порушенням законодавства винні особи несуть відповідальність, передбачену законодавством України.

4. Статутні документи молодіжних і дитячих громадських організацій та їх спілок, зареєстрованих до набрання чинності цим Законом, протягом року після його опублікування мають бути приведені у відповідність із цим Законом. За поданням легалізуючого органу або прокурора діяльність молодіжних і дитячих громадських організацій та їх спілок, статутні документи яких суперечать цьому Закону, може бути заборонена в судовому порядку. Президент України Л. КУЧМА м. Київ, 1 грудня 1998 року № 281-XIV 35

ÂÑÅ ÂÈвØÓª... Ç À Ê Î Í

ЗАКОН УКРАЇНИ “ПРО ОХОРОНУ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА” ЕКОЛОГІЧНІ ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ ГРОМАДЯН Стаття 9. Екологічні права громадян України. Кожний громадянин України має право на: а) безпечне для його життя та здоров’я навколишнє природне середовище; б) участь в обговоренні проектів законодавчих актів, матеріалів щодо розміщення, будівництва і реконструкції об’єктів, які можуть негативно впливати на стан навколишнього природного середовища, та внесення пропозицій до державних та господарських органів, установ та організацій з цих питань; в) участь в розробці та здійсненні заходів щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального і комплексного використання природних ресурсів; г) здійснення загального і спеціального використання природних ресурсів; д) об’єднання в громадські природоохоронні формування; е) одержання у встановленому порядку повної та достовірної інформації про стан навколишнього природного середовища та його вплив на здоров’я населення; є) участь в проведенні громадської екологічної експертизи; ж) одержання екологічної освіти; з) подання до суду позовів до державних органів, підприємств, установ, організацій і громадян про відшкодування шкоди, заподіяної їх здоров’ю та майну внаслідок негативного впливу на навколишнє природне середовище. Законодавством України можуть бути визначені й інші екологічні права громадян республіки. Стаття 10. Гарантії екологічних прав громадян. в) участю громадських об’єднань та громадян у діяльності щодо охорони навколишнього природного середовища; г) здійсненням державного та громадського контролю за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища; д) компенсацією в установленому порядку шкоди, заподіяної здоров’ю і 36

ÏÎѲÁÍÈÊ Ç ÞÐÈÄÈ×ÍÈÕ ÏÈÒÀÍÜ ÄËß ÃÐÎÌÀÄÑÜÊÈÕ ÎÐÃÀͲÇÀÖ²É

майну громадян внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища; е) невідворотністю відповідальності за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Діяльність, що перешкоджає здійсненню прав громадян на безпечне навколишнє природне середовище та інших їх екологічних прав, підлягає припиненню в порядку, встановленому цим Законом та іншим законодавством України. Стаття 21. Повноваження громадських об’єднань у галузі охорони навколишнього природного середовища. Громадські природоохоронні об’єднання мають право: а) розробляти і пропагувати свої природоохоронні програми; б) утворювати громадські фонди охорони природи; за погодженням з місцевими Радами за рахунок власних коштів і добровільної трудової участі членів громадських об’єднань виконувати роботи по охороні та відтворенню природних ресурсів, збереженню та поліпшенню стану навколишнього природного середовища; в) брати участь у проведенні спеціально уповноваженими державними органами управління в галузі охорони навколишнього природного середовища перевірок виконання підприємствами, установами та організаціями природоохоронних планів і заходів; г) проводити громадську екологічну експертизу, обнародувати її результати і передавати їх органам, уповноваженим приймати рішення; д) одержувати у встановленому порядку інформацію про стан навколишнього природного середовища, джерела його забруднення, програми і заходи щодо охорони навколишнього природного середовища; е) виступати з ініціативою проведення республіканського і місцевих референдумів з питань, пов’язаних з охороною навколишнього природного середовища, використанням природних ресурсів та забезпеченням екологічної безпеки; є) вносити до відповідних органів пропозиції про організацію територій та об’єктів природно-заповідного фонду; ж) подавати до суду позови про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в тому числі здоров’ю громадян і майну громадських об’єднань; з) брати участь у заходах міжнародних неурядових організацій з питань 37

ÂÑÅ ÂÈвØÓª... Ç À Ê Î Í

охорони навколишнього природного середовища. Діяльність громадських об’єднань в галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюється відповідно до законодавства України на основі їх статутів. Стаття 30. Громадська екологічна експертиза. Громадська екологічна експертиза здійснюється незалежними групами спеціалістів з ініціативи громадських об’єднань, а також місцевих органів влади за рахунок їх власних коштів або на громадських засадах. Громадська екологічна експертиза проводиться незалежно від державної екологічної експертизи. Висновки громадської екологічної експертизи можуть враховуватися органами, які здійснюють державну екологічну експертизу, а також органами, що заінтересовані у реалізації проектних рішень або експлуатують відповідний об’єкт. Стаття 36. Громадський контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища. Громадський контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюється громадськими інспекторами охорони навколишнього природного середовища згідно з Положенням, яке затверджується Міністерством охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України. Громадські інспектори охорони навколишнього природного середовища: а) беруть участь у проведенні спільно з працівниками органів державного контролю рейдів та перевірок додержання підприємствами, установами, організаціями та громадянами законодавства про охорону навколишнього природного середовища, додержання норм екологічної безпеки та використання природних ресурсів; б) проводять перевірки і складають протоколи про порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища і подають їх органам державного контролю в галузі охорони навколишнього природного середовища та правоохоронним органам для притягнення винних до відповідальності; в) надають допомогу органам державного контролю в галузі охорони навколишнього природного середовища в діяльності по запобіганню екологічним правопорушенням. Органи громадського контролю в галузі охорони навколишнього 38

ÏÎѲÁÍÈÊ Ç ÞÐÈÄÈ×ÍÈÕ ÏÈÒÀÍÜ ÄËß ÃÐÎÌÀÄÑÜÊÈÕ ÎÐÃÀͲÇÀÖ²É

природного середовища можуть здійснювати й інші функції відповідно до законодавства України.

ПОЛОЖЕННЯ ПРО ГРОМАДСЬКИЙ КОНТРОЛЬ У ГАЛУЗI ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА наказ Мiнiстерства охорони навколишнього природного середовища України вiд 4 серпня 1994 р. № 81

1. Громадський контроль у галузi охорони навколишнього природного середовища вiдповiдно до Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” (1264-12) здiйснюють: громадськi iнспектори з охорони навколишнього природного середовища (надалi — громадськi iнспектори), котрi призначаються вiдповiдними органами громадських природоохоронних формувань або головними державними iнспекторами з охорони навколишнього природного середовища вiдповiдних територiй.

2. Основним завданням громадського контролю у галузi охорони навколишнього природного середовища є: безпосередня участь громадськостi у справi покращення екологiчної ситуацiї; надання допомоги органам державного контролю в забезпеченнi додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища пiдприємствами, установами, органiзацiями та громадянами, попередження та виявлення порушень природоохоронного законодавства, лiквiдацiї iх наслiдкiв; екологiчна просвiта,виховання та iнформування широких верств населення через засоби масовоi iнформацiї.

3. Об’єктами громадського контролю є охорона i використання землi, її надр, водних ресурсiв, атмосферного повiтря, рослинного та тваринного свiту, природних об’єктiв i територiй, що пiдлягають особливiй охоронi, сельбищних територiй i мiського середовища.

4. Громадський контроль базується на принципах законностi, гласностi i демократизму, захисту екологiчних прав громадян вiдповiдно до Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”.

5. При здiйсненнi своеї контрольної дiяльностi громадський iнспектор повинен керуватись чинним законодавством та нормативними актами Уряду з питань охорони навколишнього природного середовища, рiшеннями Мiнприроди України та його органiв на мiсцях, цим Положенням.

6. Органiзацiю дiяльностi громадських iнспекторiв здiйснюють вiдповiдно 39

ÂÑÅ ÂÈвØÓª... Ç À Ê Î Í

громадськi природоохороннi формування та пiдроздiли Державної екологiчної iнспекцiї Мiнприроди України.

7. Громадськi природоохороннi формування та пiдроздiли Державної екологiчної iнспекцiї зобов’язанi систематично iнструктувати громадських iнспекторiв, проводити з ними наради, семiнари з обмiну досвiдом, надавати їм практичну допомогу в здiйсненнi ними природоохоронної дiяльностi.

8. З метою координацiї роботи громадськостi, широкого залучення її до розробки та виконання заходiв по охоронi навколишнього природного середовища, бережливого ставлення до природних ресурсiв i пiдтримання контактiв з природоохоронними органами при громадських природоохоронних формуваннях та при пiдроздiлах Державної екологiчної iнспекцiї Мiнприроди України можуть створюватись на громадських засадах штаби громадських iнспекторiв.

9. Органiзацiйними формами громадського контролю можуть бути плановi та термiновi перевiрки об’єктiв, цiльовi рейди, участь в перевiрках, що здiйснюють органи державного контролю, та термiновi перевiрки (у випадках отримання оперативної iнформацiї про грубе порушення природоохоронного законодавства, про аварiю або надзвичайну ситуацiю).

10. Громадських iнспекторiв призначають: 1) в громадських природоохоронних формуваннях — керiвнi органи цих формувань вiдповiдно до їх статутiв.

2) при пiдроздiлах Державної екологiчної iнспекцiї — головнi державнi iнспектори з охорони навколишнього природного середовища вiдповiдних територiй.

11. Громадськими iнспекторами можуть бути громадяни Украiни, що досягли 18 рокiв, мають досвiд природоохоронної роботи та пройшли атестацiю у вiдповiдних органах громадських природоохоронних формувань або пiдроздiлах Державної екологiчної iнспекцiї. Призначення здiйснюється на пiдставi власної письмової заяви громадянина, подання органiзацiї, що рекомендує, та результатiв атестацiї.

12. Громадськi iнспектори отримують посвiдчення встановленого Мiнприроди України зразка, що пiдтверджує iхні повноваження. Посвiдчення видають на три роки органи громадських природоохоронних формувань або пiдроздiли Державної екологiчної iнспекцiї вiдповiдно до пункту 10 цього Положення. По закiнченню дiї цього строку громадський iнспектор, що виявив бажання продовжувати контрольну дiяльнiсть в цiй сферi, проходить переатестацiю, позитивна оцiнка якої є пiдставою для 40

ÏÎѲÁÍÈÊ Ç ÞÐÈÄÈ×ÍÈÕ ÏÈÒÀÍÜ ÄËß ÃÐÎÌÀÄÑÜÊÈÕ ÎÐÃÀͲÇÀÖ²É

продовження строку дiї посвiдчення.

13. Громадський iнспектор дiє в територiальних межах повноважень органу, що видав та зареєстрував посвiдчення.

14. Громадськi iнспектори виконують роботу в порядку громадського доручення, без увiльнення вiд основної роботи i без додаткової оплати праці.

15. Громадськi iнспектори мають право: безперешкодно вiдвiдувати об’єкти в будь-який час iхньої роботи при пред’явленнi посвiдчення; отримувати iнформацiю про стан навколишнього природного середовища, джерело негативного впливу на нього та заходи, що вживаються для полiпшення екологiчної ситуацiї; брати участь у проведеннi спiльно з працiвниками пiдроздiлiв Державної екологiчної iнспекцiї Мiнприроди України, iнших спецiально уповноважених органiв контролю у галузi охорони навколишнього природного середовища рейдiв та перевiрок додержання пiдприємствами, установами, органiзацiями та громадянами природоохоронного законодавства, норм екологiчної безпеки та використання природних ресурсiв; проводити перевiрки i складати протоколи про порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища i подавати їх вiдповiдному пiдроздiлові Державної екологiчної iнспекцiї для притягнення винних до вiдповiдальностi. У разi неможливостi встановлення особи порушника на мiсцi громадськi iнспектори можуть доставляти порушника до органiв внутрiшнiх справ та iнших мiсцевих органiв державної виконавчої влади; брати участь у пiдготовцi органами Державної екологiчної iнспекцiї або органами громадських природоохоронних формувань до суду матерiалiв на вiдшкодування збиткiв, заподiяних внаслiдок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища; вносити до адмiнiстрацiї пiдприємств, установ, органiзацiй, вiдповiдних державних органiв подання про виявленi правопорушення в галузi охорони навколишнього природного середовища та пропозицiї щодо їх усунення; виявляти обставини i причини, якi призводять до порушень природоохоронного законодавства, проводити профiлактичну роботу по попередженню таких порушень; захищати екологiчнi права та iнтереси громадян, пояснювати громадянам вимоги природоохоронного законодавства; брати участь у громадськiй екологiчнiй експертизi, що проводиться згiдно Законом України “Про охорону навколишнього природного середовища” (1264-12) незалежними групами спецiалiстiв.

41

ÂÑÅ ÂÈвØÓª... Ç À Ê Î Í

16. Громадськi iнспектори працюють у взаємодiї з державними iнспекторами з охорони навколишнього природного середовища вiдповiдного пiдроздiлу Державної екологiчної iнспекцiї.

17. Громадськi iнспектори можуть заохочуватись за досягнення у галузi охорони навколишнього природного середовища органами Мiнприроди України за рахунок коштiв позабюджетних фондiв охорони навколишнього природного середовища або коштiв громадських природоохоронних формувань, передбачених їх кошторисами, та iнших надходжень.

18. Громадськi iнспектори зобов’язанi сумлiнно виконувати покладенi на них завдання та систематично iнформувати вiдповiдний пiдроздiл Державної екологiчної iнспекцiї про результати своєї дiяльностi та щорiчно звiтувати про свою роботу.

19. Громадськi iнспектори, котрi належним чином не виконують своїх функцiй або зловживають наданими їм правами, можуть бути виключенi зi складу громадських iнспекторiв з вилученням посвiдчення рiшенням органу, що їх призначив, за iнiцiативою цих органiв або за клопотанням органiзацiй, що їх рекомендували. Рiшення про виключення можуть бути оскарженi, залежно вiд того, хто призначав цього громадського iнспектора в керiвних органах вiдповiдних природоохоронних формувань або їх вищестоячих органах; головному державному iнспектору з охорони навколишнього природного середовища вiдповiдної територiї, а в окремих випадках Головному державному iнспектору України з охорони навколишнього природного середовища.

42

ÏÎѲÁÍÈÊ Ç ÞÐÈÄÈ×ÍÈÕ ÏÈÒÀÍÜ ÄËß ÃÐÎÌÀÄÑÜÊÈÕ ÎÐÃÀͲÇÀÖ²É

Ðîçä³ë ²V. ÏÎÐßÄÎÊ ÐŪÑÒÐÀÖ²¯ ÒÀ ËÅÃÀ˲ÇÀÖ²¯ ÃÐÎÌÀÄÑÜÊÈÕ ÎÐÃÀͲÇÀÖ²É Ет ап 1. Підготовка та проведення установчих зборів Підготовка установчих зборів. Оскільки юридичним фактом, що засвідчує утворення організації, є саме установчі збори, які затверджують статутні документи ГО та обирають її керівний склад, належній підготовці проведення установчих зборів слід приділити достатньо уваги. А саме, підготувати проект установчих документів організації — статут (положення), та вирішити деякі організаційні та кадрові питання. Тобто, перед зборами слід продумати структуру управління організацією, способи її фінансування та визначитись із керівним складом. В принципі написання статуту не є складним процесом, оскільки закон визначає обов’язкові вимоги до цього документу та в Україні зареєстровано і діють тисячі різноманітних ГО, тому із зразком статуту у вас проблем не буде. Проте слід зауважити, що ГО досить часто притаманні внутрішні розколи чи конфлікти у керівництві. Є багато випадків, коли із збільшенням чисельності організації в результаті недостатньо продуманих, але зовні демократичних процедур статуту, до її керівництва приходять люди конфліктні чи не зовсім порядні, що приводить до розколів, до повної зміни напрямів її діяльності чи навіть до ліквідації організації. Аби цього не сталося, слід у статуті передбачити досить ускладнені механізми його змін чи змін колегіального керівництва. Не варто у структурі керівних органів ГО надавати надто багато повноважень власне керівникові (президенту, голові, директору). Перевага повинна надаватись колегіальному керівництву. У іншому разі є небезпека перетворення ГО у організацію керівника, яка не відрізнятиметься від державних бюрократичних структур. Тобто, деякий консерватизм для громадських організацій є виправданим. Якщо проект статуту у вас уже підготовлено і ви погодили його в основному між потенційними засновниками та обговорили персональний склад майбутніх керівних органів ГО, вирішили інші організаційні питання, як, наприклад, місце проведення зборів чи майбутнє розміщення керівного органу (визначились з юридичною адресою), то можна приступати до скликання установчих зборів.

43

ÂÑÅ ÂÈвØÓª... Ç À Ê Î Í

Проведення установчих зборів. Оскільки за українським законодавством засновниками ГО можуть бути не менше як троє фізичних осіб, то ви повинні пам’ятати про мінімальний склад учасників установчих зборів - не менше 3 осіб. Проведення зборів відбувається за загальновідомими процедурами. Збори обирають головуючого зборів, секретаря та затверджують порядок денний. До порядку денного включаються питання: — про заснування ГО; — про затвердження статуту ГО; — про обрання керівних органів ГО; — інше (наприклад, доручення певним особам із числа засновників доопрацювати прийняті документи та здійснити легалізацію ГО). За результатами установчих зборів складається протокол, який підписується головуючим на зборах та секретарем. Протокол обов’язково має включати чітко викладене рішення зборів про створення ГО, про затвердження статуту ГО та про обрання керівних органів ГО відповідно до статуту. Пам’ятайте, що чіткий протокол із зрозумілими формулюваннями рішень зборів є необхідною умовою реєстрації вашої ГО. На установчих зборах слід обов’язково оформити ще один дуже важливий для реєстрації документ—відомості про засновників. Ці відомості мають включати: прізвище, ім’я, по-батькові особи, рік її народження, місце постійного проживання. Крім цих даних, при реєстрації у вас будуть вимагати і дані про ідентифікаційні коди кожного із засновників, через те варто зібрати і таку інформацію. Хоча така вимога податкових адміністрацій не випливає із чинного законодавства, для багатьох подолати цю перепону буде досить важко, тому мати ідентифікаційні коди засновників не завадить. З моменту проведення установчих зборів та підписання протоколу ваша громадська організація вважається утвореною. Проте приступити до виконання своїх статутних завдань вона зможе лише після її повної легалізації. Порядок легалізації громадської організації Етап 2. Легалізація ГО у реєструючому органі Першим документом, який вам слід підготувати на реєстрацію, є заява до реєструючого органу. Залежно від статусу ГО заява подається до: 1) Міністерства юстиції України - від організацій з всеукраїнським та міжнародним статусом; 44

ÏÎѲÁÍÈÊ Ç ÞÐÈÄÈ×ÍÈÕ ÏÈÒÀÍÜ ÄËß ÃÐÎÌÀÄÑÜÊÈÕ ÎÐÃÀͲÇÀÖ²É

2) управлінь юстиції Ради Міністрів АРК, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій — від організацій з місцевим статусом, Кримським, республіканським, обласними та Київським, Севастопольським міськими; 3) районних та районних у містах Києві та Севастополі місцевих державних адміністрацій — від організацій із місцевим районним статусом; 4) до виконкомів сільських, селищних, міських рад — від організацій з місцевим статусом, діяльність яких поширюється відповідно на ці населені пункти. Форма заяви має відповідати вимогам Положення “Про порядок легалізації об’єднань громадян”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1993 року №140. Форма заяви ЗАЯВА (прізвище, ім’я, по-батькові засновників або їх уповноважених представників, рік народження, місце постійного проживання, N телефону) подають установчі документи на реєстрацію (назва об’єднання громадян і територія, в межах якої діє об’єднання) Статут (положення) прийнятий _______________________________________________________ (рік, місяць, число, назва органу, який прийняв статут). Основна мета діяльності об’єднання ________________________________________________________ Назва та юридична адреса постійно діючого центрального статутного органу об’єднання громадян ________________________________________________________ Прізвища засновників Підписи Дата Після нотаріального посвідчення заяви ви можете подати документи на реєстрацію у відповідний до статусу вашої ГО державний орган чи орган місцевого самоврядування. До заяви про реєстрацію ГО додаються: 1) статут (положення) в двох примірниках; 2) протокол установчого з’їзду (конференції) або загальних зборів, які прийняли статут (положення); 3) відомості про склад керівництва центральних статутних органів (із зазначенням прізвища, імені, по-батькові, року народження, місця постійного проживання, посади (заняття), місця роботи); 45

ÂÑÅ ÂÈвØÓª... Ç À Ê Î Í

4) дані про наявність місцевих осередків (для організацій із всеукраїнським статусом), підтверджені протоколами конференцій (зборів); 5) документ про сплату реєстраційного збору (залежно від статусу ГО сума збору буде різною і визначається вона Постановою КМУ від 26.02.1993 року № 143) (див. далі); 6) відомості про засновників об’єднання громадян або спілок об’єднань громадян (для громадян — із зазначенням прізвища, імені, по-батькові, року народження, місця постійного проживання; для спілок об’єднань громадян — назви об’єднання, місцезнаходження вищих статутних органів, а також доданням копії документа про легалізацію). Міжнародна громадська організація додатково подає документи, які підтверджують поширення її діяльності на території хоча б однієї іншої держави (довіреності, зобов’язання, протоколи, документи про легалізацію тощо). Спілка об’єднань громадян додатково подає рішення центральних статутних органів об’єднань громадян про їх вступ до спілки. Примітка: Для орієнтації про суми збору за реєстрацію ГО пропонується витяг із Постанови КМУ від 26.02.1993 року №143.

“1. Установити такі розміри збору за реєстрацію об’єднань громадян: політичних партій — тридцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; всеукраїнських — двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; міжнародних — п’ять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і 500 доларів США (за наявності ліцензії Національного банку) або еквівалент цієї суми у валюті України за курсом Національного банку на час сплати; місцевих об’єднань громадян, а також місцевих осередків зареєстрованих всеукраїнських і міжнародних об’єднань громадян: міжобласних, обласних; Київських і Севастопольських міських — десять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; міжрайонних, районних, міських, сільських, селищних — п’ять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. За реєстрацію громадських організацій інвалідів, осіб, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, розмір збору знижується на 50 відсотків. Дитячі громадські організації від сплати реєстраційного збору звільняються. Надати право органам, що здійснюють реєстрацію об’єднань громадян, знижувати розмір збору, але не більш як на 50 відсотків.” Слід пам’ятати, що для організацій із всеукраїнським статусом до заяви про реєстрацію додаються дані про місцеві осередки у формі, викладеній у вищезгаданому положенні.

46

ÏÎѲÁÍÈÊ Ç ÞÐÈÄÈ×ÍÈÕ ÏÈÒÀÍÜ ÄËß ÃÐÎÌÀÄÑÜÊÈÕ ÎÐÃÀͲÇÀÖ²É

(форма даних про місцеві осередки) Дані про місцеві осередки об’єднання громадян № п/п Назва місцевого осередку Прізвище, ім’я, по-батькові керівника Кількість членів осередку Юридична адреса № телефону Дані про легалізацію Примітка. Дані підписуються особою, яка очолює центральний статутний орган об’єднання громадян, що подало заяву про реєстрацію. Після того, як ви подали заяву з усіма необхідними документами на реєстрацію, реєструючий орган зобов’язаний її розглянути в двомісячний строк. Але якщо ви не будете турбуватись про хід розгляду вашої заяви у цьому органі і не спробуєте встановити особистих контактів з особою, що відповідає за реєстрацію, то маєте можливість через два місяці одержати неприємну звістку, що ваша ГО не може бути зареєстрована по причині якихось досить сумнівних невідповідностей ваших документів законодавству і ви будете змушені піти по другому колу. Звичайно, у вас залишається можливість оскаржити таке рішення легалізуючого органу в суді, проте це ще більше віддалить народження вашої ГО. Через це доцільно на етапі реєстрації зустрітись з юристом, який переглядатиме ваші документи, внести необхідні правки, якщо вони не є для вас принциповими, але неврахування яких може затримати процес реєстрації. Коли ж ви побачите, що вимоги юриста визначаються не законодавством, а власними корисними інтересами, варто попросити його дати письмову відповідь щодо того, яким статтям і нормам закону не відповідають ваші статутні документи для перенесення розгляду цієї проблеми до суду. Досить часто це діє добре, особливо коли такий юрист легалізуючого органу не є достатньо досвідченим, або досить обережним. У цей двомісячний термін орган, що здійснює реєстрацію об’єднання громадян, у необхідних випадках проводить перевірку відомостей, що містяться в поданих документах. За результатами розгляду заяви приймається рішення про реєстрацію об’єднання громадян або про відмову в його реєстрації. У разі реєстрації об’єднання громадян керівнику ГО, або за його дорученням одному із засновників видається свідоцтво про реєстрацію встановленого зразка та оригінал статуту з круглою печаткою реєструючого органу.

47

ÂÑÅ ÂÈвØÓª... Ç À Ê Î Í

Отже, у вас на руках є оригінали та нотаріально посвідчені копії статуту та свідоцтва про реєстрацію громадської організації. Пів-справи зроблено. Перед вами відкривається шлях до остаточного утвердження вашої ГО як реально існуючої та легальної організації. Запам’ятайте, на всі інші дії вам відводиться лише місяць. Саме протягом цього терміну ви мусите стати на облік у різноманітних органах та установах. А шлях ваш не такий і простий, адже вам необхідно поставити ГО на облік в: 1) Управлінні статистики.

2) Державній податковій адміністрації.

3) Банку, де ви відкриваєте рахунок. Легалізація громадської організації 4) Дозвільній системі УВС (для виготовлення печатки).

5) Фонді соціального страхування.

6) Пенсійному фонді. Етап 3. Державне управління статистики Першим органом, куди вам потрібно звернутись після реєстрації, є державне управління статистики за місцем знаходження керівного органу вашої ГО. Без постановки на облік в управлінні статистики, ви не зможете зробити жодного кроку, тому що саме тут ваша ГО має одержати ідентифікаційний код. Аби стати на статистичний облік, ви маєте представити в управління такі документи: — нотаріально посвідчену копію статуту; — нотаріально посвідчену копію свідоцтва про реєстрацію; — сплатити реєстраційний збір (8 гривень). Там же оформляється спеціальний бланк статистики, і ви одержуєте довідку про реєстрацію вашої ГО в управлінні статистики в якій буде зафіксовано ідентифікаційний код вашої ГО. За наявності довідки управління статистики ви ідете далі. Етап 4. Державна податкова адміністрація Державна податкова адміністрація є вкрай важливим органом у вашій подальшій діяльності, тому йти туди вам потрібно, добре підготувавшись, у доброму настрої і спробувати у перший день не сперечатись, хоча причин для цього у вас може бути достатньо.

48

ÏÎѲÁÍÈÊ Ç ÞÐÈÄÈ×ÍÈÕ ÏÈÒÀÍÜ ÄËß ÃÐÎÌÀÄÑÜÊÈÕ ÎÐÃÀͲÇÀÖ²É

Перед відвіданням цього органу ви повинні здійснити ще декілька формальностей, а саме, призначити чи обрати виконавчого керівника ГО і бухгалтера. Для постановки на облік у податковій адміністрації вам потрібні такі документи: — заява на ім’я начальника районної (міської) податкової адміністрації про взяття вашої ГО на облік; — нотаріально посвідчена копія статуту ГО; — нотаріально посвідчена копія свідоцтва про реєстрацію; — довідка про взяття на облік від управління статистики; — протокол установчих зборів ГО; — відомості про засновників ГО; — наказ (рішення, протокол) про призначення (обрання) виконавчого керівника ГО; — наказ про призначення головного бухгалтера ГО; — оригінал статуту. Після реєстрації ГО у податковій адміністрації, на оригіналі статуту ГО ставиться відповідний штамп і вам видається довідка про постановку вашої організації на облік у податковій адміністрації. Етап 5. Відкриття банківського рахунку Перед відкриттям банківського рахунку варто визначитись, у якому банку це краще зробити. Невеликі комерційні банки досить часто пропонують кращі умови для зберігання грошей (більші відсотки), ніж великі напівдержавні банки. Але не поспішайте приймати невиважене рішення. Невеликі банки не є стабільними і досить часто банкрутують. Тому слід віддати перевагу банкам серйозним, крах яких є неможливим. Це можуть бути банки “Україна”, “ПромІнвестБанк”, “Аваль”, “Укрсоцбанк”. Для відкриття рахунку в банку вам необхідно оформити карточку із зразками підписів керівника ГО та бухгалтера, яким надається право підпису на фінансових документах. Для цього ви чи ваш бухгалтер повинні взяти бланки таких карточок у банку і в присутності нотаріуса їх підписати. Для відкриття банківського рахунку необхідні такі документи: — заява на ім’я керуючого банком чи його відділення про відкриття рахунку для вашої ГО; — протокол установчих зборів ГО; 49

ÂÑÅ ÂÈвØÓª... Ç À Ê Î Í

— відомості про засновників ГО; — наказ (рішення, протокол) про призначення (обрання) виконавчого керівника ГО; — наказ про призначення головного бухгалтера ГО; — нотаріально посвідчена копія статуту ГО; — нотаріально посвідчена копія свідоцтва про реєстрацію; — довідка про взяття на облік від управління статистики; — довідка про взяття на облік від податкової адміністрації; — карточка із зразками підписів керівника та головного бухгалтера, яким надано право підпису фінансових документів. У банку ви укладаєте договір про обслуговування банком вашої ГО, сплачуєте збір за відкриття рахунку (34 гривні). Звичайно, відразу ви можете відкрити і валютний рахунок. Після відкриття банківського рахунку (тимчасового, оскільки у вас ще немає печатки і користуватись ним ви все одно не зможете), банк видає вам дві довідки про відкриття рахунку: одну для податкової адміністрації, іншу, для дозвільної системи УВС, в якій ви маєте одержати дозвіл на виготовлення печатки. Етап 6. Одержання дозволу на виготовлення печатки Для виготовлення печатки та штампів передусім слід одержати дозвіл у дозвільній системі рай- або міськуправління міліції. Для одержання такого дозволу до дозвільної системи необхідно подати такі документи: — заяву на ім’я начальника дозвільної системи про виготовлення печатки та штампів з ескізами по 2 примірники на кожну печатку або штамп; — нотаріально посвідчену копію свідоцтва про реєстрацію ГО; — виписку із статуту ГО (частини, що стосується права ГО мати печатки або штампи) за підписом керівника ГО; — оригінали статуту та свідоцтва про реєстрацію ГО; — квитанцію про сплату збору за надання дозволу (20 гривень). Як правило, дозвіл на виготовлення печатки надається через тиждень після подачі документів. На оригіналі свідоцтва про реєстрацію ставиться відповідний штамп про надання дозволу і повертається по одному примірнику ескізів печатки і штампів з відміткою про дозвіл на їх виготовлення.

50

ÏÎѲÁÍÈÊ Ç ÞÐÈÄÈ×ÍÈÕ ÏÈÒÀÍÜ ÄËß ÃÐÎÌÀÄÑÜÊÈÕ ÎÐÃÀͲÇÀÖ²É

Етап 7. Виготовлення печатки Замовити виготовлення печатки і штампів можна у різних фірмах за наявності дозволу. Термін виготовлення складає, як правило, від 1 години до 1 дня. Якщо ваша ГО є невеликою організацією, до того ж має проблеми з приміщенням чи сейфом, варто печатку виготовити латексну у компактній упаковці, яка займає мінімум місця і може завжди бути у керівника ГО. Вартість виготовлення такої печатки складає близько 20—30 гривень. Етап 8. Пенсійний фонд України Зареєструватись у Пенсійному фонді України за місцем юридичної адреси ГО можна по пред’явленню таких документів: — копії статуту ГО; — копії свідоцтва про реєстрацію; — копії довідки з управління статистики про взяття на облік ГО. Заява про реєстрацію оформляється у самому фонді на спеціальному бланку. Допустимі ксерокопії документів, які вкладаються у папку (папкускоросшивач, яку ви маєте принести із собою). Для реєстрації, на заяві мають бути підписи керівника ГО, головного бухгалтера та відбиток печатки. Після реєстрації у Пенсійному фонді на оригіналі статуту ставиться відповідний штамп і видається повідомлення про порядок сплати платежів до Пенсійного фонду. Етап 9. Фонд соціального страхування Реєстрація у Фонді соціального страхування відбувається за представленням таких документів: — статуту ГО; — свідоцтва про реєстрацію ГО. Заява про реєстрацію не потрібна. У Фонді оформляється спеціальний бланк “Відомості про реєстрацію’’, який підписується керівником ГО, головним бухгалтером і завіряється печаткою ГО. Після реєстрації на оригіналі статуту ГО ставиться відповідний штамп. Інститут громадянського суспільства Анатолій Ткачук “Порядок утворення та легалізації громадської організації в Україні” Київ 1997 51

ÂÑÅ ÂÈвØÓª... Ç À Ê Î Í

ÐÎÇÄ³Ë V. Óñòàíîâ÷³ äîêóìåíòè Після консультації в управлінні юстиції було з’ясовано, що термін “засновники” не застосовується, а використовується тільки “члени”, тобто засновують гормадську організацію тільки члени і потрібно використовувати лише термін “члени”. Після прийняття наказу № 550 ДПА, ДПІ пояснюють, що організації, які хочуть бути визнані як неприбуткові, повинні внести зміни до Статуту. І такі Статути повинні включати: — термін “неприбуткова” у визначенні організації; — тільки ті види діяльності, які не передбачають можливості отримання прибутку.

— джерела формування коштів організації, а саме — членські внески, добровільні пожертви; — претензій не може бути до напрямків діяльності, які визначені Законом України “Про благодійництво та благодійні організації” і які можуть використовуватись всіма неприбутковими організаціями. Не повинні містити: — вираз “та інші не заборонені чинним законодавством”. Документ № 1 Приклад типового статуту.

1.1. Громадська організація (далі — Центр) є недержавною, неприбутковою громадською організацією, що об’єднує на добровільних засадах суспільно активних громадян України.

1.2. Центр здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, чинного законодавства та цього Статуту.

1.3. Місією Центру є сприяння становленню громадянського суспільства в Україні шляхом розвитку інфраструктури третього сектора через надання різнопланової допомоги громадським організаціям.

1.4. Центр є юридичною особою, має печатку з власною назвою, виконану українською мовою, емблему, штампи, фірмові бланки, рахунки (у тому числі валютні) в банківських установах.

1.5. Офіційна назва організації українською мовою (скорочено).

1.6. Юридична адреса Центру: Україна, місто.

52

ÏÎѲÁÍÈÊ Ç ÞÐÈÄÈ×ÍÈÕ ÏÈÒÀÍÜ ÄËß ÃÐÎÌÀÄÑÜÊÈÕ ÎÐÃÀͲÇÀÖ²É

2. Мета, завдання та форми діяльності Центру 2.1. Метою діяльності Центру є підтримка громадських організацій через надання технічної, інформаційної, консультаційної та іншої допомоги, організації взаємодії та інформаційного обміну між ними, проведення громадських заходів у галузі освіти, екології, культури та мистецтва, а також задоволення та захист соціальних, економічних, творчих та інших спільних інтересів членів Центру.

2.2. Головні завдання Центру: — надання матеріальної, технічної, інформаційної, консультаційної та іншої допомоги громадським організаціям без отримання винагороди; — сприяння зростанню кількості громадських організацій в Україні; — захист законних прав громадських організацій та їх членів; — підвищення професійного рівня представників громадських організацій; — дослідження розвитку сектора громадських організацій; — популяризація вітчизняних громадських організацій в Україні та поза її межами; — стимулювання співпраці громадських організацій різних регіонів України; — активізація партнерських стосунків українських та зарубіжних громадських організацій; — сприяння взаємодії між громадськими організаціями та суспільством, бізнесом, засобами масової інформації та органами державної влади.

2.3. Для реалізації завдань та досягнення мети Центр проводить таку діяльність: — формує громадську думку шляхом виступів у засобах масової інформації, агітаційної та просвітницької діяльності; — проводить теоретичні та науково-практичні конференції, диспути, тематичні зібрання, круглі столи, семінари, інші освітні та навчальні заходи без отримання винагороди; — подання допомоги розвитку видавничої справи, засобів масової інформації, інформаційної інфраструктури; — організовує та проводить вистави, концерти, презентації та інші масові заходи без отримання винагороди; 53

ÂÑÅ ÂÈвØÓª... Ç À Ê Î Í

— у різних формах співпрацює та бере участь у заходах із організаціями поза межами України; — надає консультаційну, матеріальну та юридичну допомогу фізичним і юридичним особам без отримання винагороди; — здійснює господарську та іншу комерційну діяльність шляхом створення госпрозрахункових установ та організацій із статусом юридичної особи, засновує підприємства у порядку, що встановлений законодавством; — співпрацює з державними та іншими організаціями, громадськими об’єднаннями та окремими громадянами, з якими укладає відповідні угоди.

3. Членство у Центрі 3.1. Членство у Центрі може бути як індивідуальним (нефіксованим), так і колективним.

3.2. Індивідуальним членом Центру може бути кожна особа, котра досягнула шістнадцятирічного віку, дотримується умов цього Статуту та бере участь у діяльності Центру.

3.3. Колективним членом Центру можуть бути трудові колективи підприємств, установ, організацій, діяльність яких не суперечить цьому Статуту.

3.4. Прийом до Центру колективного члена відбувається за рішенням найвищого керівного органу Центру на підставі письмових заяв індивідуальніх членів і рішення зборів колективів, підприємств, установ, організацій — колективних членів, діяльність яких не суперечить цьому Статуту.

3.5. Колективне членство у Центрі може бути втраченим: — за легітимним рішенням найвищого керівного органу колективного члена (на підставі поданої письмової заяви); — за рішенням найвищого керівного органу Центру.

4. Права та обов’язки членів Центру 4.1. Члени Центру мають право: — бути обраними до керівних органів Центру; — користуватися всіма формами допомоги від Центру: — вільно висловлювати свої пропозиції та зауваження щодо діяльності Центру.

4.2. Колективний член Центру має право брати участь у роботі найвищого керівного органу Центру через свого представника. У випадку втрати колективного членства у Центрі право колективного члена брати участь у роботі найвищого керівного органу Центру припиняється.

54

ÏÎѲÁÍÈÊ Ç ÞÐÈÄÈ×ÍÈÕ ÏÈÒÀÍÜ ÄËß ÃÐÎÌÀÄÑÜÊÈÕ ÎÐÃÀͲÇÀÖ²É

4.3. Члени Центру зобов’язані: — дотримуватись вимог цього Статуту; — виконувати рішення керівних органів Центру.

4.4. Порядок сплати та розмір членських внесків визначаються на добровільній основі самими членами Центру.

5. Структура та керівні органи Центру 5.1. Найвищим керівним органом Центру є Загальні збори членів Центру.

5.2. Загальні збори членів Центру проводяться не рідше одиного разу на рік, на вимогу понад 1/3 членів Центру або на вимогу Колегії Центру.

5.3. Загальні збори членів Центру: — затверджують Статут, вносять до нього зміни та доповнення; — обирають Президента Центру; — за поданням Президента Центру затверджують членів Колегії Центру; — обирають членів Ревізійної комісії; — визначають мету, завдання та форми діяльності Центру; — затверджують символіку та зразки реквізитів Центру; — здійснюють прийом та виключення колективних та індивідуальних членів Центру; — затверджують звіти Президента Центру та Ревізійної комісії Центру; — розпоряджаються майном та фінансами Центру; — вирішують питання реорганізації та припинення діяльності Центру.

5.4. Всі рішення Загальних зборів членів Центру, крім окремо зазначених, приймаються простою більшістю голосів при участі у голосуванні не менше половини членів Центру.

5.5. Рішення Загальних зборів членів Центру, що стосуються змін та доповнень до цього Статуту, а також питань реорганізації та припинення діяльності Центру, приймаються за умови участі у голосуванні не менше двох третин членів Центру.

5.6. У період між Загальними зборами членів Центру управління діяльністю Центру здійснюється Колегією Центру. До складу Колегії Центру входять: Президент Центру, виконавчий директор та фінансовий директори. Колегія Центру збирається не рідше 1 разу на 3 місяці або на вимогу одного з членів Колегії Центру.

5.7. Президент Центру: — очолює Колегію Центру; 55

ÂÑÅ ÂÈвØÓª... Ç À Ê Î Í

— затверджує звіти виконавчого директора та фінансового директора Центру; — відповідає перед Загальними зборами членів Центру за дотримання Статуту Центру та рішень Загальних зборів членів Центру; — розробляє та пропонує перспективні плани розвитку Центру; — здійснює представницькі функції; — налагоджує контакти між Центром та іншими організаціями та структурами; — для покращення роботи Центру формує Дорадчу Раду Центру.

5.8. Виконавчий директор Центру: — здійснює поточне управління діяльністю Центру; — приймає остаточні рішення щодо поточної діяльності Центру; — здійснює офіційне представництво Центру в органах державної влади та у стосунках із будь-якими юридичними та фізичними особами; — прийняття звернень та заяв, підписання документів від імені Центру; — прийняття рішень та видання наказів, що стосуються внутрішнього розпорядку діяльності Центру; — здійснення різних угод та інших юридичних актів, видачу довіреностей, відкриття у банківських установах рахунків Центру; — звітується про результати поточної діяльності Центру перед Президентом Центру.

5.9. Фінансовий директор Центру: — розробляє та слідкує за дотриманням річного бюджету Центру; — відслідковує поточну фінансову діяльність Центру; — займається пошуком коштів для Центру; — звітується про результати поточної фінансової діяльності Центру перед Президентом Центру.

5.10. Перевірку та контроль за фінансово-господарською діяльністю Центру здійснює ревізійна комісія. Ревізійна комісія обирається Загальними зборами членів Центру з числа осіб — не членів Колегії Центру, і є підзвітна Загальним зборам членів Центру.

5.11. Консультативно-дорадчим органом Центру є Дорадча Рада Центру, яка формується Президентом Центру. Порядок роботи Дорадчої Ради Центру визначається рішенням Колегії Центру.

6. Власність, майно та правовий статус Центру 6.1. Власністю Центру є: — придбані та одержані на законних підставах будинки, споруди, обладнання, транспортні засоби; 56

ÏÎѲÁÍÈÊ Ç ÞÐÈÄÈ×ÍÈÕ ÏÈÒÀÍÜ ÄËß ÃÐÎÌÀÄÑÜÊÈÕ ÎÐÃÀͲÇÀÖ²É

— грошові кошти, акції, інші цінні папери; — майно, передане на законній підставі в користування або в оренду; — інше майно, що використовується для досягнення Статутних завдань Центру.

6.2. Кошти Центру формуються з: — членських внесків; — добровільних пожертв.

6.3. Центр є юридичною особою, має печатку, штампи, символіку, рахунки (у тому числі — валютні) у банківських установах.

6.4. Центр не несе відповідальності за зобов’язання створених ним юридичних осіб та колективних членів, що є юридичними особами, а вони не несуть відповідальності за зобов’язання Центру.

7. Припинення діяльності Центру 7.1. Припинення діяльності Центру може відбутись за умов ліквідації, реорганізації або саморозпуску.

7.2. Рішення про припинення діяльності або реорганізацію Центру приймаються Загальними зборами членів Центру.

7.3. Ліквідація Центру відбувається за умов, передбачених чинним Законодавством.

7.4. У випадку припинення діяльності Центру створюється ліквідаційна комісія, яка після погашення всіх майнових та фінансових зобов’язань Центру вирішує питання щодо майна Центру у встановленому Законом порядку. Документ № 2 Назва організації Протокол Загальних зборів членів Центру № 1 м. Київ

“1 ” лютого 1999 р.

Присутні: Голова зборів: Секретар зборів: Порядок денний 1. Про заснування громадської організації.

2. Про затвердження Статуту та назви організації.

57

ÂÑÅ ÂÈвØÓª... Ç À Ê Î Í

3. Про керівний склад, про склад Ревізійної комісії.

1. Слухали: Виступили: Вирішили: Рішення прийнято одноголосно 2. Слухали: Виступили: Вирішили: Рішення прийнято одноголосно.

3. Слухали: Виступили: Вирішили: Рішення прийнято одноголосно. Голова зборів Секретар зборів Документ №3 (відомості про членів організації подаються у вигляді таблиці) 01.02.1999 Заступнику начальника управління юстиції у м.Києві Відомості про членів Назва організації № Прізвище, ім’я та по-батькові Рік народження Домашня адреса Місце роботи/навчання Посада Особистий підпис 1 2 3 4 5 Директор _____________________ Документ № 4 (відомості про склад керівних органів подаються у вигляді таблиці) 01.02.99 Начальнику Управління юстиції у м.Києві Відомість про склад керівних органів Назва організації 58

ÏÎѲÁÍÈÊ Ç ÞÐÈÄÈ×ÍÈÕ ÏÈÒÀÍÜ ÄËß ÃÐÎÌÀÄÑÜÊÈÕ ÎÐÃÀͲÇÀÖ²É

№ Прізвище, ім’я, по-батькові Рік народження Домашня адреса Посада Особистий підпис 1 2 Президент ___________________

Документ №5 Додаток № 1 до Положення про порядок державної реєстрації благодійних організацій Заява Засновники ___________________________________________________ (прізвище, ім’я та по-батькові, рік народження, місце _______________________________________________________________________________ _______________________________________________________________________________ _______________________________________________________________________________ постійного проживання громадян та адреса юридичної особи) _________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ подають установчі документи на реєстрацію __________________________________________________________________________________ (назва громадської організації/благодійної організації, територія, ______________________________________________________________ в межах якої діє громадська організація/благодійна організація) Статут (положення) прийнято __________________________________________________________________________________ (рік, місяць, число, назва органу, який прийняв статут (положення) Мета діяльності громадської організації/благодійної організації ______________________________________________________________ ______________________________________________________________ 59

ÂÑÅ ÂÈвØÓª... Ç À Ê Î Í

Назва та юридична адреса постійного виконавчого органу громадської організації/благодійної організації _______________________________________________________________________ Засновник (засновники) : _________________ дата _________________ дата _________________ дата _________________ дата _________________ дата

60

_________________ підпис _________________ підпис _________________ підпис _________________ підпис _________________ підпис

ÏÎѲÁÍÈÊ Ç ÞÐÈÄÈ×ÍÈÕ ÏÈÒÀÍÜ ÄËß ÃÐÎÌÀÄÑÜÊÈÕ ÎÐÃÀͲÇÀÖ²É

ÐÎÇÄ³Ë V². Äîêóìåíòè, ùî ñòîñóþòüñÿ âñ³õ ãðîìàäñüêèõ îðãàí³çàö³é ЗАКОН УКРАЇНИ ПРО ОБ’ЄДНАННЯ ГРОМАДЯН (Вiдомостi Верховної Ради (ВВР) 1992, № 34, ст. 504) (Вводиться в дiю Постановою ВР № 2461-12 вiд 16.06.92, ВВР 1992, № 34, ст. 505) (Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законами № 3582-12 вiд 11.11.93, ВВР 1993, № 46, ст.

427 № 642/97-ВР вiд 18.11.97, ВВР 1998, № 10, ст. 36)

Право громадян на свободу об’єднання є невiд’ємним правом людини, закрiпленим Загальною декларацiєю прав людини, i гарантується Конституцiєю (888—09) та Законодавством України. Держава сприяє розвиткові полiтичної та громадської активностi, творчої iнiцiативи громадян i створює рiвнi умови для дiяльностi їх об’єднань.

1. ЗАГАЛЬНI ПОЛОЖЕННЯ Стаття 1. Об’єднання громадян. Об’єднанням громадян є добровiльне громадське формування, створене на основi єдностi iнтересiв для спiльної реалiзацiї громадянами своїх прав i свобод. Об’єднання громадян, незалежно вiд назви (рух, конгрес, асоцiацiя, фонд, спiлка тощо) вiдповiдно до цього Закону визнається полiтичною партiєю або громадською органiзацiєю. Дiя цього Закону не поширюється на релiгiйнi, кооперативнi органiзацiї, об’єднання громадян, що мають основною метою одержання прибуткiв, комерцiйнi фонди, органи мiсцевого та регiонального самоврядування (в тому числi ради i комiтети мiкрорайонiв, будинковi, вуличнi, квартальнi, сiльськi, селищнi комiтети), органи громадської самодiяльностi (народнi дружини, товариськi суди тощо), iншi об’єднання громадян, порядок створення i дiяльностi яких визначається вiдповiдним законодавством. Особливостi правового регулювання дiяльностi профспiлок визначаються Законом України про профспiлки. Стаття 2. Полiтична партiя. Полiтичною партiєю є об’єднання громадян — прихильникiв певної загальнонацiональної програми суспiльного розвитку, якi мають головною метою участь у виробленнi державної полiтики, формуваннi органiв влади, мiсцевого та регiонального самоврядування i представництво в їх складi.

61

ÂÑÅ ÂÈвØÓª... Ç À Ê Î Í

Стаття 3. Громадська органiзацiя. Громадською органiзацiєю є об’єднання громадян для задоволення та захисту своїх законних соцiальних, економiчних, творчих, вiкових, нацiонально-культурних, спортивних та iнших спiльних iнтересiв. Стаття 4. Обмеження на створення i дiяльнiсть об’єднань громадян Не пiдлягають легалiзацiї, а дiяльнiсть легалiзованих об’єднань громадян забороняється у судовому порядку, коли їх метою є: змiна шляхом насильства конституцiйного ладу i в будь-якiй протизаконнiй формi територiальної цiлiсностi держави; пiдрив безпеки держави у формi ведення дiяльностi на користь iноземних держав; пропаганда вiйни, насильства чи жорстокостi, фашизму та неофашизму; розпалювання нацiональної та релiгiйної ворожнечi; створення незаконних воєнiзованих формувань; обмеження загальновизнаних прав людини. Забороняється створення i дiяльнiсть полiтичних партiй, керiвнi органи чи структурнi осередки яких знаходяться поза межами України, а також будь-яких структурних осередкiв полiтичних партiй в органах виконавчої та судової влади, у Збройних Силах, Нацiональнiй гвардiї та Прикордонних вiйськах, на державних пiдприємствах, в установах i органiзацiях, державних навчальних закладах. Стаття 5. Законодавство про об’єднання громадян. Законодавство про об’єднання громадян складається з Конституцiї України, цього Закону та актiв законодавства, прийнятих вiдповiдно до нього. ЗАСАДИ ДIЯЛЬНОСТI ТА СТАТУС ОБ’ ЄДНАНЬ ГРОМАДЯН Стаття 6. Принципи створення та дiяльностi об’єднань громадян. Об’єднання громадян створюються i дiють на основi добровiльностi, рiвноправностi їх членiв (учасникiв), самоврядування, законностi та гласностi. Вони вiльнi у виборi напрямiв своєї дiяльностi. Обмеження дiяльностi об’єднань громадян може встановлюватись тiльки Конституцiєю (888—09) та законами України. Всi основнi питання дiяльностi об’єднань громадян повиннi вирiшуватись на зборах всiх членiв або представникiв членiв об’єднання. Об’єднання громадян повинно регулярно обнародувати свої основнi документи, склад керiвництва, данi про джерела фiнансування та витрати. Стаття 7. Заборона обмеження прав i свобод громадян у зв’язку з їх належнiстю або неналежнiстю до об’єднань громадян. Нiхто не може бути примушений до вступу в будь-яке об’єднання громадян. Належнiсть чи 62

ÏÎѲÁÍÈÊ Ç ÞÐÈÄÈ×ÍÈÕ ÏÈÒÀÍÜ ÄËß ÃÐÎÌÀÄÑÜÊÈÕ ÎÐÃÀͲÇÀÖ²É

неналежнiсть до об’єднання громадян не може бути пiдставою для обмеження прав i свобод або для надання державою будь-яких пiльг i переваг. Вимога про зазначення в офiцiйних документах щодо членства (участi) у тому чи iншому об’єднаннi громадян не допускається, крiм випадкiв, передбачених законами Украiни. Забороняється вiдмова у прийняттi або виключення з полiтичної партiї особи в зв’язку з iї статтю або нацiональною належнiстю. Обмеження щодо перебування в полiтичних партiях окремих категорiй громадян встановлюються Конституцiєю та законами України. На працiвникiв апарату об’єднань громадян поширюється законодавство про працю, соцiальне забезпечення i соцiальне страхування. Стаття 8. Держава та об’єднання громадян. Держава забезпечує додержання прав i законних iнтересiв об’єднань громадян, легалiзованих у порядку, передбаченому цим Законом. Втручання державних органiв та службових осiб у дiяльнiсть об’єднань громадян, так само як i втручання об’єднань громадян у дiяльнiсть державних органiв, службових осiб та у дiяльнiсть iнших об’єднань громадян, не допускається, крiм випадкiв, передбачених Законом. Верховна Рада України встановлює пiльги щодо оподаткування доходiв по окремих видах господарської або iншої комерцiйної дiяльностi об’єднань громадян, створених ними установ та органiзацiй, заснованих пiдприємств, максимальнi розмiри окремих та загальних рiчних пожертвувань на користь полiтичних партiй, затверджує перелiк всеукраїнських громадських органiзацiй, яким держава надає матерiальну допомогу. Стаття 9. Статус об’єднань громадян. Об’єднання громадян України утворюються i дiють з всеукраїнським, мiсцевим та мiжнародним статусом. До всеукраїнських об’єднань громадян належать об’єднання, дiяльнiсть яких поширюється на територiю всiеї України i якi мають мiсцевi осередки у бiльшостi її областей. До мiсцевих об’єднань належать об’єднання, дiяльнiсть яких поширюється на територiї вiдповiдної адмiнiстративно-територiальної одиницi або регiону. Територiя дiяльностi самостiйно визначається об’єднанням громадян. Громадська органiзацiя є мiжнародною, якщо її дiяльнiсть поширюється на територiю України i хоча б однiєї iншої держави. Полiтичнi партiї в Украiнi створюються i дiють тiльки з всеукраїнським статусом. Стаття 10. Спiлки об’єднань громадян. Об’єднання громадян мають право на добровiльних засадах засновувати 63

ÂÑÅ ÂÈвØÓª... Ç À Ê Î Í

або вступати мiж собою в спiлки (союзи, асоцiацiї тощо), утворювати блоки та коалiцiї, укладати мiж собою угоди про спiвробiтництво i взаємодопомогу. Створення i легалiзацiя спiлок об’єднань громадян, порядок їх дiяльностi та лiквiдацiї здiйснюються вiдповiдно до цього Закону.

III. ПОРЯДОК СТВОРЕННЯ ТА ПРИПИНЕННЯ ДIЯЛЬНОСТI ОБ’ЄДНАНЬ ГРОМАДЯН Стаття 11. Засновники об’єднань громадян. Полiтичнi партiї створюються за iнiцiативою громадян України, якi досягли 18 рокiв, не обмеженi судом у дiєздатностi i не перебувають в мiсцях позбавлення волi. Засновниками громадських органiзацiй можуть бути громадяни України, громадяни iнших держав, особи без громадянства, якi досягли 18 рокiв, а молодiжних та дитячих органiзацiй — 15-рiчного вiку. Рiшення про заснування об’єднань громадян приймаються установчим з’їздом (конференцiєю) або загальними зборами. Засновниками спiлок об’єднань громадян є об’єднання громадян. Стаття 12. Членство в об’єднаннях громадян. Членами полiтичних партiй можуть бути тiльки громадяни України, якi досягли 18-рiчного вiку. Членами громадських органiзацiй, крiм молодiжних та дитячих, можуть бути особи, якi досягли 14 рокiв. Вiк членiв молодiжних та дитячих громадських органiзацiй встановлюється їх статутами. Громадськi органiзацiї можуть не мати фiксованого iндивiдуального членства. У дiяльностi громадських органiзацiй у випадках, передбачених їх статутами, можуть брати участь колективнi члени. Стаття 13. Статут (положення) об’єднань громадян. Об’єднання громадян дiє на основi статуту. Статут об’єднання громадян повинен мiстити: 1) назву об’єднання громадян (вiдмiнну вiд iснуючих), його статус та юридичну адресу; 2) мету та завдання об’єднання громадян; 3) умови i порядок прийому в члени об’єднання громадян, вибуття з нього; 4) права i обов’язки членiв (учасникiв) об’єднання; 5) порядок утворення i дiяльностi статутних органiв об’єднання, мiсцевих осередкiв та їх повноваження; 6) джерела надходження i порядок використання коштiв та iншого майна об’єднання, порядок звiтностi, контролю, здiйснення господарської та iншої 64

ÏÎѲÁÍÈÊ Ç ÞÐÈÄÈ×ÍÈÕ ÏÈÒÀÍÜ ÄËß ÃÐÎÌÀÄÑÜÊÈÕ ÎÐÃÀͲÇÀÖ²É

комерцiйної дiяльностi, необхiдної для виконання статутних завдань; 7) порядок внесення змiн i доповнень до статуту об’єднання; 8) порядок припинення дiяльностi об’єднання i вирiшення майнових питань, пов’язаних з його лiквiдацiєю. У статутi можуть бути передбаченi iншi положення, що стосуються особливостей створення i дiяльностi об’єднання громадян. Статут об’єднання громадян не повинен суперечити законодавству Украiни. Стаття 14. Легалiзацiя об’єднань громадян. Легалiзацiя (офiцiйне визнання) об’єднань громадян є обов’язковою i здiйснюється шляхом їх реєстрацiї або повiдомлення про заснування. Дiяльнiсть об’єднань громадян, якi нелегалiзованi або примусово розпущенi за рiшенням суду, є протизаконною. (Частина перша статтi 14 в редакцiї Закону № 3582—12 вiд 11.11.93) У разi реєстрацiї об’єднання громадян набуває статус юридичної особи. Полiтичнi партiї та мiжнароднi громадськi органiзацiї пiдлягають обов’язковiй реєстрацiї Мiнiстерством юстицiї Украiни. Легалiзацiя громадської органiзацiї здiйснюється вiдповiдно Мiнiстерством юстицiї України, мiсцевими органами державної виконавчої влади, виконавчими комiтетами сiльських, селищних, мiських Рад народних депутатiв. У разi, коли дiяльнiсть мiсцевої громадської органiзацiї поширюється на територiю двох i бiльше адмiнiстративно-територiальних одиниць, її легалiзацiя здiйснюється вiдповiдним вищестоящим органом. Мiсцевими органами державної, виконавчої влади, виконавчим комiтетом сiльської, селищної, мiської Ради народних депутатiв реєструються в обов’язковому порядку мiсцевi осередки зареєстрованих всеукраїнських та мiжнародних об’єднань громадян, якщо така реєстрацiя передбачена статутними документами цих об’єднань. Про легалiзацiю (офiцiйне визнання) об’єднання громадян легалiзуючий орган повiдомляє у засобах масової iнформацiї. (Стаття 14 доповнена частиною сьомою згiдно iз Законом № 3582—12 вiд 11.11.93) Стаття 15. Реєстрацiя об’єднань громадян Для реєстрацiї об’єднання громадян його засновники подають заяву. Заява про реєстрацiю полiтичної партiї повинна бути пiдтримана пiдписами не меншє як однiеї тисячi громадян Украiни, якi мають виборче право. До заяви додаються статут (положення), протокол установчого з’їзду (конференцiї) або загальних зборiв, вiдомостi про склад керiвництва центральних статутних органiв, данi про мiсцевi осередки, документи про сплату реєстрацiйного збору. Полiтичнi партiї подають також своi програмнi 65

ÂÑÅ ÂÈвØÓª... Ç À Ê Î Í

документи. Заява про реєстрацiю розглядаеться в двомiсячний строк з дня надходження документiв. У необхiдних випадках орган, який здiйснює реєстрацiю, проводить перевiрку вiдомостей, зазначених у поданих документах. Рiшення про реєстрацiю або вiдмову в нiй заявнику повiдомляється письмово в 10-денний строк. При розглядi питання про реєстрацiю можуть бути присутнiми представники об’єднання громадян. Про змiни, що сталися в статутних документах, об’єднання громадян повiдомляе в 5-денний строк в реєструючий орган. Перереєстрацiя об’єднання громадян здiйснюється вiдповiдно до цього Закону. Органи, що здiйснюють реєстрацiю об’єднань громадян, ведуть реєстр цих об’єднань. Розмiр реєстрацiйного збору встановлюеться Кабiнетом Мiнiстрiв Украiни. Стаття 16. Вiдмова у реєстрацiї. У реєстрацiї об’єднанню громадян може бути вiдмовлено, якщо його статутнi документи або iншi документи, поданi для реєстрацiї об’єднання, суперечать законодавству України. Рiшення про вiдмову у реєстрацiї повинно мiстити пiдстави такоi вiдмови. Це рiшення може бути оскаржено у судовому порядку. Про вiдмову у реєстрацiї об’єднання громадян реєструючий орган повiдомляє у засобах масової iнформацiї. (Стаття 16 доповнена частиною третьою згiдно iз Законом № 3582—12 вiд 11.11.93) Стаття 17. Повiдомлення про заснування. Громадськi органiзацiї, їх спiлки можуть легалiзувати свое заснування шляхом письмового повiдомлення вiдповiдно Мiнiстерства юстицiї України, мiсцевим органам державної виконавчої влади, виконавчим комiтетам сiльських, селищних, мiських Рад народних депутатiв. Стаття 18. Символiка об’єднання громадян. Об’єднання громадян можуть використовувати власну символiку. Символiка об’єднання громадян затверджується вiдповiдно до його статуту. Символiка полiтичних партiй не повинна вiдтворювати державнi чи релiгiйнi символи. Символiка об’єднання громадян пiдлягає державнiй реєстрацiї у порядку, що визначаеться Кабiнетом Мiнiстрiв Украiни. Стаття 19. Припинення дiяльностi об’єднання громадян. Припинення дiяльностi об’єднання громадян може бути проведено шляхом його реорганiзацiї або лiквiдацiї (саморозпуску, примусового розпуску). Реорганiзацiя об’єднання громадян здiйснюється вiдповiдно до його статуту. Реєстрацiя новоствореного об’єднання здiйснюється у 66

ÏÎѲÁÍÈÊ Ç ÞÐÈÄÈ×ÍÈÕ ÏÈÒÀÍÜ ÄËß ÃÐÎÌÀÄÑÜÊÈÕ ÎÐÃÀͲÇÀÖ²É

порядку, встановленому цим Законом. Лiквiдацiя об’єднання громадян здiйснюється на пiдставi статуту або рiшення суду.

IV. ПРАВА ОБ’ЄДНАНЬ ГРОМАДЯН, ГОСПОДАРСЬКА ТА IНША КОМЕРЦIЙНА ДIЯЛЬНIСТЬ Стаття 20. Права зареєстрованих об’єднань громадян. Для здiйснення цiлей i завдань, визначених у статутних документах, зареєстрованi об’єднання громадян користуються правом: виступати учасником цивiльно-правових вiдносин, набувати майнових ї немайнових прав; представляти i захищати своi законнi iнтереси та законнi iнтереси своiх членiв (учасникiв) у державних та громадських органах; брати участь у полiтичнiй дiяльностi, проводити масовi заходи (збори, мiтинги, демонстрацii тощо); iдейно, органiзацiйно та матерiально пiдтримувати iншi об’єднання громадян, надавати допомогу в їх створеннi; створювати установи та органiзацiї; одержувати вiд органiв державноi влади i управлiння та органiв мiсцевого самоврядування iнформацiю, необхiдну для реалiзацiї своїх цiлей i завдань; вносити пропозицiї до органiв влади i управлiння; розповсюджувати iнформацiю i пропагувати своi iдеї та цiлi; засновувати засоби масової iнформацiї. Громадськi органiзацiї мають право засновувати пiдприемства, необхiднi для виконання статутних цiлей. У порядку, передбаченому законодавством, полiтичнi партiї також мають право: брати участь у виробленнi державноi полiтики; брати участь у формуваннi органiв влади, представництва в iх складi; доступу пiд час виборчоi кампанiї до державних засобiв масової iнформацiї. Об’єднання громадян користуються iншими правами, передбаченими законами Украiни. Стаття 21. Власнiсть об’єднань громадян. Об’єднання громадян може мати у власностi кошти та iнше майно, необхiдне для здiйснення його статутноi дiяльностi. Об’єднання громадян набувае права власностi на кошти та iнше майно, передане йому засновниками, членами (учасниками) або державою, набуте вiд вступних та членських внескiв, пожертвуване громадянами, пiдприємствами, установами та органiзацiями, а також на майно, придбане за рахунок власних коштiв чи на iнших пiдставах, не заборонених законом. Полiтичнi партiї також мають право на майно, придбане вiд продажу суспiльнополiтичноi лiтератури, iнших агiтацiйно-пропагандистських матерiалiв, виробiв з власною символiкою, проведення фестивалiв, свят, виставок, лекцiй, iнших полiтичних заходiв. Громадськi органiзацiї також мають право 67

ÂÑÅ ÂÈвØÓª... Ç À Ê Î Í

на майно та кошти, придбанi в результатi господарської та iншої комерцiйної дiяльностi створених ними госпрозрахункових установ та органiзацiй, заснованих пiдприємств. Кошти та iнше майно об’єднань громадян, в тому числi тих, що лiквiдуються, не може перерозподiлятись мiж iх членами i використовується для виконання статутних завдань або на благодiйнi цiлi, а у випадках, передбачених законодавчими актами, за рiшенням суду спрямовуеться в доход держави. Стаття 22. Обмеження щодо одержання коштiв та iншого майна полiтичними партiями, iх установами та органiзацiями. Полiтичним партiям, iх установам та органiзацiям забороняється прямо або опосередковано одержувати кошти та iнше майно вiд: iноземних держав та органiзацiй, мiжнародних органiзацiй, iноземних громадян та осiб без громадянства; державних органiв, державних пiдприемств, установ та органiзацiй, крiм випадкiв, передбачених законами Украiни; пiдприемств, створених на основi змiшаноi форми власностi, якщо участь держави або iноземного учасника в них перевищуе 20 вiдсоткiв; нелегалiзованих об’єднань громадян; анонiмних пожертвувачiв. Полiтичнi партiї не мають права одержувати доходи вiд акцiй та iнших цiнних паперiв, iм забороняеться мати рахунки в iноземних банках та зберiгати в них коштовностi. Полiтичнi партiї зобов’язанi щороку публiкувати своi бюджети для загального вiдома. Стаття 23. Здiйснення права власностi. Право власностi об’єднань громадян реалiзують їх вищi статутнi органи управлiння (загальнi збори, конференцiї, з’їзди тощо) в порядку, передбаченому законодавством Украiни та статутними документами. Окремi функцiї щодо господарського управлiння майном може бути покладено вищими статутними органами управлiння на створюванi ними органи, мiсцевi осередки або передано спiлкам об’єднань громадян. Стаття 24. Господарська та iнша комерцiйна дiяльнiсть. З метою виконання статутних завдань i цiлей зареєстрованi об’єднання громадян можуть здiйснювати необхiдну господарську та iншу комерцiйну дiяльнiсть шляхом створення госпрозрахункових установ i органiзацiй iз статусом юридичноi особи, заснування пiдприємств в порядку, встановленому законодавством. Полiтичнi партiї, створюванi ними установи i органiзацiї не мають права засновувати пiдприемства, крiм засобiв масової iнформацiї, та займатись господарською та iншою комерцiйною дiяльнiстю, за винятком продажу суспiльно-полiтичної 68

ÏÎѲÁÍÈÊ Ç ÞÐÈÄÈ×ÍÈÕ ÏÈÒÀÍÜ ÄËß ÃÐÎÌÀÄÑÜÊÈÕ ÎÐÃÀͲÇÀÖ²É

лiтератури, iнших пропагандистсько-агiтацiйних матерiалiв, виробiв iз власною символiкою, проведення фестивалiв, свят, виставок, лекцiй, iнших суспiльно-полiтичних заходiв. Об’єдання громадян, створенi ними установи та органiзацiї зобов’язанi вести оперативний та бухгалтерський облiк, статистичну звiтнiсть, зареєструватись в органах державноi податковоi iнспекцiї та вносити до бюджету платежi у порядку i розмiрах, передбачених законодавством.

V. НАГЛЯД ТА КОНТРОЛЬ ЗА ДIЯЛЬНIСТЮ ОБ’ЄДНАНЬ Г Р О М А Д Я Н . В I Д П О В I Д А Л Ь Н I С Т Ь З А П О РУ Ш Е Н Н Я ЗАКОНОДАВСТВА Стаття 25. Державний нагляд та контроль за дiяльнiстю об’єднань громадян. Державний контроль за дiяльнiстю об’єднань громадян здiйснюється державними органами у порядку, передбаченому законодавством Украiни. Органи, що проводять легалiзацiю об’єднань громадян, здiйснюють контроль за додержанням ними положень статуту. Представники цих органiв мають право бути присутнiми на заходах, що проводяться об’єднаннями громадян, вимагати необхiднi документи, одержувати пояснення. Нагляд за виконанням та додержанням законностi об’єднаннями громадян здiйснюють органи прокуратури. Контроль за джерелами та розмiрами надходжень, сплатою податкiв об’єднаннями громадян здiйснюють вiдповiдно фiнансовi органи та органи державної податкової iнспекцiї. Стаття 26. Порядок здiйснення фiнансового контролю. Об’єднання громадян у встановленому порядку подають фiнансовим органам декларацiї про своi доходи та витрати. Щорiчно на пiдставi фiнансових декларацiй у газетi “Голос Украiни” публiкуються списки осiб, пожертвування яких на користь полiтичних партiй перевищують розмiр, що визначаеться Верховною Радою Украiни. Спецiальна комiсiя Верховноi Ради Украiни, до складу якоi входять депутати — представники усiх представлених у парламентi полiтичних партiй, розглядае їх фiнансову дiяльнiсть за рiк i доповiдає свої висновки на пленарному засiданнi Верховноi Ради Украiни. У разi порушень фiнансовоi дисциплiни полiтична партiя несе вiдповiдальнiсть згiдно з законодавством. Незаконнi надходження вилучаються за рiшенням суду у порядку, встановленому законом, i зараховуються до Державного бюджету Украiни. (Частина 69

ÂÑÅ ÂÈвØÓª... Ç À Ê Î Í

четверта статтi 26 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 642/97-ВР вiд 18.11.97). Стаття 27. Вiдповiдальнiсть за порушення законодавства. Посадовi особи легалiзуючих органiв об’єднань громадян та громадяни за порушення законодавства про об’єднання громадян несуть дисциплiнарну, цивiльно-правову, адмiнiстративну або кримiнальну вiдповiдальнiсть. Об’єднання громадян несуть вiдповiдальнiсть, передбачену цим Законом та iншими законодавчими актами Украiни. Керiвництво об’єднанням громадян, яке не легалiзувалося у встановленому законом порядку чи якому вiдмовлено у легалiзацii, або яке примусово розпущено за рiшенням суду, але продовжує дiяти, а так само участь у дiяльностi таких об’єднань тягнуть за собою адмiнiстративну або кримiнальну вiдповiдальнiсть. (Стаття 27 доповнена частиною третьою згiдно iз Законом № 3582—12 вiд 11.11.93). Стаття 28. Види стягнення. За порушення законодавства до об’єднання громадян можуть бути застосованi такi стягнення: попередження; штраф; тимчасова заборона (зупинення) окремих видiв дiяльностi; тимчасова заборона (зупинення) дiяльностi; примусовий розпуск (лiквiдацiя). Стаття 29. Попередження. При вчиненнi об’еднанням громадян правопорушення, яке не тягне за собою обов’язкового застосування iншого виду стягнення, передбаченого цим Законом, вiдповiдний легалiзуючий орган виносить письмове попередження. Стаття 30. Штраф. В разi грубого або систематичного вчинення правопорушень, за поданням легалiзуючого органу або прокурора на об’єднання громадян може бути накладено штраф в судовому порядку. Стаття 31. Тимчасова заборона (зупинення) окремих видiв або всiеї дiяльностi об’еднання громадян. З метою припинення незаконної дiяльностi об’єднання громадян за поданням легалiзуючого органу або прокурора суд може тимчасово заборонити окремi види дiяльностi або тимчасово заборонити дiяльнiсть об’єднання громадян на строк до трьох мiсяцiв. Тимчасова заборона окремих видiв дiяльностi об’єднання громадян може здiйснюватись шляхом встановлення заборони на проведення масових заходiв (зборiв, мiтингiв, демонстрацiй тощо), здiйснення видавничоi дiяльностi, проведення 70

ÏÎѲÁÍÈÊ Ç ÞÐÈÄÈ×ÍÈÕ ÏÈÒÀÍÜ ÄËß ÃÐÎÌÀÄÑÜÊÈÕ ÎÐÃÀͲÇÀÖ²É

банкiвських операцiй, операцiй з матерiальними цiнностями тощо. За поданням органу, який звертався до суду щодо тимчасовоi заборони окремих видiв або всiеї дiяльностi об’єднання громадян, суд може продовжити цей термiн. При цьому загальний термiн тимчасової заборони не повинен перевищувати шiсть мiсяцiв. При усуненнi причин, що стали пiдставою для тимчасової заборони, за клопотанням об’єднання громадян його дiяльнiсть може бути вiдновлена судом в повному обсязi. Стаття 32. Примусовий розпуск (лiквiдацiя) об’єднання громадян. За поданням легалiзуючого органу або прокурора рiшенням судуоб’єднання громадян примусово розпускається (лiквiдується) у випадках: 1) вчинення дiй, передбачених статтею 4 цього Закону; 2) систематичного або грубого порушення вимог статтi 22 цього Закону; 3) продовження протиправноi дiяльностi пiсля накладення стягнень, передбачених цим Законом; 4) зменшення кiлькостi членiв полiтичноi партiї до числа, коли вона не визнається як така. Суд одночасно вирiшуе питання про припинення випуску друкованого засобу масової iнформацiї об’єднання громадян, яке примусово розпускається. (Стаття 32 доповнена частиною другою згiдно iз Законом N 3582-12 вiд 11.11.93) Про примусовий розпуск (лiквiдацiю) об’єднання громадян реєструючий орган протягом п’ятнадцяти днiв пiсля набрання рiшенням суду законноi сили повiдомляє у засобах масової iнформацiї. (Стаття 32 доповнена частиною третьою згiдно iз Законом № 3582—12 вiд 11.11.93). Рiшення про примусовий розпуск всеукраїнських та мiжнародних об’єднань громадян на територiї Украiни приймається Конституцiйним Судом Украiни.

VI. МIЖНАРОДНI ЗВ’ЯЗКИ ОБ’ЄДНАНЬ ГРОМАДЯН. МIЖНАРОДНI ОБ’ЄДНАННЯ ГРОМАДЯН. Стаття 33. Мiжнароднi зв’язки об’єднань громадян. Громадськi органiзацiї, iх спiлки вiдповiдно до своiх статутiв можуть засновувати або вступати в мiжнароднi громадськi (неурядовi) органiзацiї, утворювати мiжнароднi спiлки об’єднань громадян, пiдтримувати прямi мiжнароднi контакти i зв’язки, укладати вiдповiднi угоди, а також брати участь у здiйсненнi заходiв, що не суперечать мiжнародним зобов’язанням Украiни. Полiтичнi партiї мають право засновувати або вступати в 71

ÂÑÅ ÂÈвØÓª... Ç À Ê Î Í

мiжнароднi спiлки, статутами яких передбачено створення лише консультативних або координуючих центральних органiв. Стаття 34. Мiжнароднi громадськi органiзацiї. Фiлiали iноземних громадських органiзацiй, Мiжнароднi громадськi органiзацiї, фiлiали, вiддiлення, представництва, iншi структурнi осередки громадських (неурядових) органiзацiй iноземних держав на територiї Украiни дiють вiдповiдно до цього Закону, iнших законодавчих актiв Украiни. Легалiзована громадська органiзацiя, що виступила засновником, стала членом мiжнародноi органiзацiї або iншим шляхом поширила свою дiяльнiсть на територiю iноземної держави, зобов’язана в мiсячний строк подати необхiднi документи для перереєстрацiї в Мiнiстерствi юстицiї Украiни як мiжнародна. Порядок реєстрацiї фiлiалiв та iнших структурних осередкiв громадських органiзацiй iноземних держав встановлюеться Кабiнетом Мiнiстрiв Украiни. Президент Украiни Л. КРАВЧУК м. Киiв, 16 червня 1992 року № 2460-XII

ЗАКОН УКРАЇНИ ПРО БЛАГОДІЙНИЦТВО ТА БЛАГОДІЙНІ ОРГАНІЗАЦІЇ Цей Закон визначає загальні засади благодійництва, забезпечує правове регулювання відносин у суспільстві, спрямованих на розвиток благодійної діяльності, утвердження гуманізму і милосердя, гарантує державну підтримку її учасникам, створює умови для діяльності благодійних організацій відповідно до законодавства України. Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ Стаття 1. Визначення термінів та понять. У цьому Законі наведені нижче терміни та поняття вживаються в такому значенні: благодійництво — добровільна безкорислива пожертва фізичних та юридичних осіб у поданні набувачам матеріальної, фінансової, організаційної та іншої благодійної допомоги; специфічними формами благодійництва є меценатство і спонсорство; благодійна діяльність — безкорислива діяльність благодійних організацій, що не передбачає одержання прибутків від цієї діяльності; благодійна організація — недержавна організація, головною метою діяльності якої є здійснення 72

ÏÎѲÁÍÈÊ Ç ÞÐÈÄÈ×ÍÈÕ ÏÈÒÀÍÜ ÄËß ÃÐÎÌÀÄÑÜÊÈÕ ÎÐÃÀͲÇÀÖ²É

благодійної діяльності в інтересах суспільства або окремих категорій осіб згідно з цим Законом; благодійники — фізичні та юридичні особи, які здійснюють благодійництво в інтересах набувачів благодійної допомоги; набувачі благодійної допомоги — фізичні та юридичні особи, які потребують і отримують благодійну допомогу; меценатство — добровільна безкорислива діяльність фізичних осіб у матеріальній, фінансовій та іншій підтримці набувачів благодійної допомоги; спонсорство — добровільна безприбуткова участь фізичних та юридичних осіб у матеріальній підтримці благодійної діяльності з метою популяризації винятково свого імені (назви), торгової марки. Стаття 2. Засади благодійництва та благодійної діяльності. Благодійництво, благодійна діяльність здійснюються на засадах законності, гуманності, спільності інтересів і рівності прав її учасників, гласності, добровільності та самоврядування. Діяльність благодійників і благодійних організацій має суспільний характер, що не суперечить їх взаємодії з органами державної влади і не позбавляє права на отримання державної підтримки. Фізичні та юридичні особи можуть займатися благодійництвом разом з відповідними благодійними організаціями, зареєстрованими у встановленому законодавством порядку. Президент України, депутати, посадові і службові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також члени їх сімей можуть займатися благодійництвом і благодійною діяльністю тільки в межах отриманих і задекларованих доходів. Стаття 3. Законодавство про благодійництво та благодійні організації Законодавство про благодійництво та благодійні організації складається з Конституції України (254к/96-ВР), цього Закону, інших нормативноправових актів, що регулюють благодійництво та благодійну діяльність. Якщо міжнародним договором для України встановлено інші правила, ніж ті, що містяться в законодавстві України про благодійництво та благодійні організації, то застосовуються правила міжнародного договору, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Стаття 4. Основні напрями благодійництва та благодійної діяльності. Благодійництво, благодійна діяльність здійснюються у таких основних напрямах: сприяння практичному здійсненню загальнодержавних, регіональних, місцевих та міжнародних програм, що спрямовані на поліпшення соціально-економічного становища; поліпшення матеріального становища набувачів благодійної допомоги, сприяння соціальній 73

ÂÑÅ ÂÈвØÓª... Ç À Ê Î Í

реабілітації малозабезпечених, безробітних, інвалідів, інших осіб, які потребують піклування, а також подання допомоги особам, які через свої фізичні або інші вади обмежені в реалізації своїх прав і законних інтересів; подання допомоги громадянам, які постраждали внаслідок стихійного лиха, екологічних, техногенних та інших катастроф, в результаті соціальних конфліктів, нещасних випадків, а також жертвам репресій, біженцям; сприяння розвитку науки та освіти, реалізації науково-освітніх програм, подання допомоги вчителям, вченим, студентам, учням; сприяння розвитку культури, в тому числі реалізації програм національно-культурного розвитку, доступові всіх верств населення, особливо малозабезпечених, до культурних цінностей та художньої творчості; подання допомоги талановитій творчій молоді; сприяння охороні тазбереженню культурної спадщини, історико-культурного середовища, пам’яток історії та культури, місць поховання; подання допомоги у розвитку видавничої справи, засобів масової інформації, інформаційної інфраструктури; сприяння розвитку природно-заповідного фонду та природоохоронної справи; сприяння розвитку охорони здоров’я, масової фізичної культури, спорту і туризму, пропагування здорового способу життя, участь у поданні медичної допомоги населенню та здійснення соціального догляду за хворими, інвалідами, одинокими, людьми похилого віку та іншими особами, які через свої фізичні, матеріальні чи інші особливості потребують соціальної підтримки та піклування; сприяння захисту материнства та дитинства, подання допомоги багатодітним та малозабезпеченим сім’ям. Конкретні напрями благодійництва та благодійної діяльності визначаються благодійниками і статутами (положеннями) благодійних організацій. Розділ II. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ БЛАГОДІЙНИЦТВА ТА ДІЯЛЬНОСТІ БЛАГОДІЙНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ Стаття 5. Засновники благодійних організацій. Засновниками (засновником) благодійної організації можуть бути громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства, які досягли 18 років, а також юридичні особи незалежно від форм власності. Органи державної влади і органи місцевого самоврядування, а також державні та комунальні підприємства, установи, організації України, що фінансуються з бюджету, не можуть бути засновниками (засновником) благодійної організації. Засновники (засновник) благодійної організації на загальних зборах (з’їзді, конференції) приймають рішення про заснування 74

ÏÎѲÁÍÈÊ Ç ÞÐÈÄÈ×ÍÈÕ ÏÈÒÀÍÜ ÄËß ÃÐÎÌÀÄÑÜÊÈÕ ÎÐÃÀͲÇÀÖ²É

благодійної організації, затверджують статут (положення), формують орган управління організацією, заслуховують звіти наглядової ради щодо контролю за цільовим використанням коштів і майна благодійної організації, вирішують інші питання, віднесені цим Законом та статутом (положенням) благодійної організації до їх компетенції. Стаття 6. Організаційно-правові форми благодійних організацій. Благодійні організації можуть утворюватися у таких організаційноправових формах: членська благодійна організація; благодійний фонд; благодійна установа; інші благодійні організації (фундації, місії, ліги тощо). Конкретна організаційно-правова форма благодійних організацій визначається засновниками (засновником). Стаття 7. Статус благодійних організацій. Благодійні організації утворюються і діють за територіальним принципом і поділяються за своїм статусом на всеукраїнські, місцеві та міжнародні. До всеукраїнських благодійних організацій належать благодійні організації, діяльність яких поширюється на територію всієї України та які мають свої відділення (філії, представництва) в більшості областей України. До місцевих належать благодійні організації, діяльність яких поширюється на територію відповідного регіону або адміністративнотериторіальної одиниці. До міжнародних належать благодійні організації, діяльність яких поширюється на територію України і хоча б однієї іншої держави. Зареєстровані всеукраїнські та міжнародні благодійні організації мають право створювати відділення, філії, а також представництва в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Територія діяльності благодійної організації визначається відповідно до її статуту (положення). Стаття 8. Державна реєстрація благодійної організації. Благодійна організація набуває права юридичної особи з моменту її державної реєстрації. Державна реєстрація всеукраїнських та міжнародних благодійних організацій здійснюється Міністерством юстиції України, а місцевих благодійних організацій, а також відділень (філій, представництв) всеукраїнських, міжнародних благодійних організацій — відповідними місцевими органами виконавчої влади. За державну реєстрацію благодійної організації вноситься плата, розмір якої встановлюється Кабінетом Міністрів України, але не може бути більшим 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Для державної реєстрації благодійної організації подаються такі документи: заява засновників (засновника) чи їх уповноважених, статут (положення), протокол установчих зборів (з’їзду, 75

ÂÑÅ ÂÈвØÓª... Ç À Ê Î Í

конференції), відомості про засновників (засновника) та органи управління благодійної організації, відомості про місцеві відділення (філії, представництва) благодійної організації, документ, що засвідчує сплату коштів за державну реєстрацію. Заява про державну реєстрацію благодійної організації розглядається в двомісячний термін з дня подання всіх необхідних документів. Про результати розгляду у 10-денний термін повідомляється заявнику. Орган, який здійснює державну реєстрацію, може проводити перевірку відомостей, що містяться в поданих документах. За результатами розгляду заяви приймається рішення про державну реєстрацію або відмову в державній реєстрації. Після державної реєстрації благодійної організації засновникам (засновнику) видається свідоцтво про реєстрацію за зразком, встановленим Кабінетом Міністрів України. Зареєстрована благодійна організація вноситься до реєстру благодійних організацій, що ведеться органом, який здійснює державну реєстрацію, з присвоєнням відповідного номера. Порядок ведення реєстру встановлюється Кабінетом Міністрів України. Дані реєстру щодо благодійних організацій, які зареєстровані Міністерством юстиції України, оприлюднюються в офіційних виданнях. Благодійна організація зобов’язана після отримання свідоцтва про державну реєстрацію у місячний термін стати на облік у податкових органах за її місцезнаходженням. Про зміни у статутних документах благодійна організація повідомляє у 10-денний термін до реєструючого органу. Рішення про державну реєстрацію благодійної організації може бути анульоване у судовому порядку в разі встановлення реєструючим органом факту фальсифікації установчих документів. Реєстрація декількох благодійних організацій під однією і тією ж назвою не допускається. У випадку, коли з заявою про державну реєстрацію звертаються благодійні організації, що мають одну і ту ж назву, перевага надається благодійній організації, яка першою подала заяву про реєстрацію. Стаття 9. Відмова у державній реєстрації благодійної організації. Порушення встановленого цим Законом та іншими нормативноправовими актами України порядку створення благодійної організації або наявність раніше зареєстрованої благодійної організації під такою ж назвою є підставами для відмови у державній реєстрації. Не може вважатися підставою для відмови в державній реєстрації благодійної організації надання їй юридичної адреси громадянином за місцем його помешкання (проживання). Рішення про відмову у державній реєстрації благодійної 76

ÏÎѲÁÍÈÊ Ç ÞÐÈÄÈ×ÍÈÕ ÏÈÒÀÍÜ ÄËß ÃÐÎÌÀÄÑÜÊÈÕ ÎÐÃÀͲÇÀÖ²É

організації може бути оскаржене у судовому порядку відповідно до законодавством України. Стаття 10. Реорганізація благодійної організації. Реорганізація благодійної організації здійснюється за рішенням її вищого органу управління відповідно до вимог статуту (положення). При реорганізації благодійної організації її права і обов’язки переходять до правонаступників. Благодійна організація не може бути реорганізована в юридичну особу, метою діяльності якої є одержання прибутку. Стаття 11. Ліквідація благодійної організації. Ліквідація благодійної організації здійснюється в установленому законодавством порядку. Стаття 12. Статут (положення) благодійної організації. Благодійна організація діє на підставі статуту (положення). У статуті (положенні) зазначаються: назва, місцезнаходження, статус та організаційно-правова форма благодійної організації; предмет, цілі, завдання та основні форми благодійної діяльності; порядок утворення і діяльності органів управління благодійної організації; джерела фінансування та порядок використання майна і коштів благодійної організації; порядок внесення змін до статуту (положення) благодійної організації; порядок реорганізації або ліквідації благодійної організації, використання її майна і коштів в разі припинення діяльності; умови і порядок прийняття в члени благодійної організації та вибуття з неї; права і обов’язки членів благодійної організації. До статуту (положення) можуть включатися інші положення, пов’язані з особливостями діяльності благодійної організації. Статут (положення) благодійної організації не повинен суперечити законодавству України. Стаття 13. Права благодійних організацій. З метою здійснення благодійної діяльності благодійні організації мають право: самостійно вирішувати питання про подання благодійної допомоги її набувачам, використовувати цільові пожертвування, що подаються благодійниками на реалізацію благодійної програми згідно з умовами цього пожертвування; утворювати відповідно до законодавства України свої відділення, філії, представництва; об’єднуватися у спілки, асоціації та інші об’єднання, що створюються на добровільній основі і сприяють виконанню статутних завдань; обмінюватися інформацією та спеціалістами з відповідними організаціями зарубіжних країн; організовувати збір благодійних пожертвувань та внесків від фізичних та юридичних осіб, 77

ÂÑÅ ÂÈвØÓª... Ç À Ê Î Í

іноземних держав та міжнародних організацій; постійно визначати форми, об’єкти, суб’єкти та обсяги благодійної допомоги; відкривати рахунки (у національній та іноземній валютах) в установах банків; засновувати засоби масової інформації, підприємства і організації, займатися видавничою діяльністю; бути членом інших благодійних організацій; мати власну символіку, яка підлягає державній реєстрації у порядку, визначеному Законом України “Про об’єднання громадян” (2460—12) для реєстрації символіки об’єднань громадян; популяризувати своє ім’я (назву), символіку; мати інші права згідно з законодавством України. Стаття 14. Обов’язки благодійної організації. Благодійна організація зобов’язана забезпечити виконання статутних завдань, вільний доступ до своїх звітів, документів про господарську та фінансову діяльність. Засновники та працівники благодійної організації не мають права отримувати матеріальних переваг і додаткових коштів у зв’язку із своїм становищем в цій організації, крім тих, що передбачені цим Законом. Стаття 15. Благодійна програма. Благодійна програма приймається благодійною організацією і є комплексом благодійних заходів, спрямованих на вирішення завдань, що відповідають статутним цілям організації. На фінансування благодійних програм повинна використовуватися вся сума надходжень, що надійшла за фінансовий рік від підприємств і організацій, які перебувають у власності благодійної організації, за виключенням адміністративно-господарських витрат, пов’язаних з функціонуванням благодійної організації. За умови реалізації довгострокових програм використання коштів здійснюється відповідно до термінів, визначених цими програмами. Стаття 16. Форми здійснення благодійної діяльності суб’єктами благодійництва. Благодійна допомога може подаватися набувачам у вигляді: одноразової фінансової, матеріальної та іншої допомоги; систематичної фінансової, матеріальної та іншої допомоги; фінансування конкретних цільових програм; допомоги на основі договорів (контрактів) про благодійну діяльність; дарування або дозволу на безоплатне (пільгове) використання об’єктів власності; дозволу на використання своєї назви, емблеми, символів; подання безпосередньо допомоги особистою працею, послугами чи передачі результатів особистої творчої діяльності; прийняття на себе витрат по безоплатному, повному або частковому утриманню об’єктів благодійництва; інших заходів, не заборонених законом. Здійснення 78

ÏÎѲÁÍÈÊ Ç ÞÐÈÄÈ×ÍÈÕ ÏÈÒÀÍÜ ÄËß ÃÐÎÌÀÄÑÜÊÈÕ ÎÐÃÀͲÇÀÖ²É

благодійними організаціями благодійної діяльності у вигляді надання конкретних послуг (виконання робіт), що підлягають обов’язковій сертифікації або ліцензуванню, допускається після такої сертифікації або ліцензування в установленому законодавством України порядку. Стаття 17. Органи управління благодійної організації. Вищим органом управління благодійної організації є колегіальний орган (загальні збори, з’їзд, конференція), який здійснює свої повноваження згідно із статутом (положенням) благодійної організації. До компетенції вищого органу управління благодійної організації належать затвердження статуту (положення) благодійної організації, внесення змін до нього, обрання виконавчого та контрольного органів благодійної організації, затвердження благодійних програм, визначення основних напрямів діяльності благодійної організації, прийняття рішень про реорганізацію та ліквідацію благодійної організації і вирішення інших питань, що передбачені статутом (положенням) про благодійну організацію. Виконавчим органом благодійної організації є правління (комітет). Повноваження правління (комітету) визначаються статутом (положенням) благодійної організації. Для забезпечення поточної діяльності благодійної організації призначається адміністративно-виконавчий орган на чолі з президентом (директором), повноваження якого визначаються статутом (положенням). Розпорядчі та контролюючі функції в благодійній організації здійснює наглядова рада, персональний склад якої визначається засновниками (засновником). Члени виконавчого органу благодійної організації, крім президента (директора), не одержують заробітну платню за свою роботу в цьому органі. Витрати, обумовлені виконанням статутних обов’язків у цих органах, можуть бути відшкодовані за рахунок коштів благодійної організації за рішенням правління (комітету). На працівників апарату благодійної організації поширюється законодавство України про працю, соціальне забезпечення та соціальне страхування. Розділ III. МАТЕРІАЛЬНО-ФІНАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЛАГОДІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ Стаття 18. Майно благодійної організації. У власності благодійної організації можуть перебувати рухоме й нерухоме майно, матеріальні та нематеріальні активи, кошти, а також інше майно, придбане на законних підставах. Благодійна організація має право здійснювати відносно майна та коштів, які знаходяться у її власності, будьякі угоди, що не суперечать її статутним цілям та законодавству України.

79

ÂÑÅ ÂÈвØÓª... Ç À Ê Î Í

Стаття 19. Джерела формування майна та коштів благодійних організацій. Майно та кошти благодійних організацій складають: внески засновників (засновника) та інших благодійників; благодійні внески і пожертвування, що мають цільовий характер (благодійні гранти), надані фізичними та юридичними особами в грошовій та натуральній формі; надходження від проведення благодійних кампаній по збору благодійних пожертвувань, благодійних масових заходів, благодійних лотерей та благодійних аукціонів по реалізації майна та пожертвувань, які надійшли від благодійників; доходи від депозитних вкладів та від цінних паперів, надходження від підприємств, організацій, що перебувають у власності благодійної організації; інші джерела, не заборонені законодавством України. Джерелом формування майна та коштів благодійної організації не можуть бути кредити. Майно та кошти благодійної організації не можуть бути предметом застави. Стаття 20. Господарська діяльність благодійної організації. Благодійна організація здійснює господарську діяльність, спрямовану на виконання її статутних цілей та завдань. Благодійна організація користується самостійністю у питаннях прийняття господарських рішень, визначення умов оплати праці працівників апарату благодійної організації, використання власних фінансових та матеріальних ресурсів відповідно до вимог законодавства. Розмір витрат на утримання благодійної організації не може перевищувати 20 відсотків від кошторису цієї організації в поточному році. Фізичні та юридичні особи, які віддають частину своїх прибутків, заощаджень або майна на благодійну діяльність, користуються податковими та іншими пільгами відповідно до законодавства України. Благодійні організації, що існують лише на членські внески і добродійні пожертвування, звільняються від сплати податків та інших платежів до бюджету та спеціальних фондів. Стаття 21. Фінансова діяльність благодійної організації Благодійна організація обліковує на окремих банківських рахунках кошти для господарської та благодійної діяльності як в національній, так і в іноземній валютах. Порядок відкриття та ведення банківських рахунків благодійних організацій встановлюється Національним банком України. Фінансова діяльність благодійної організації здійснюється відповідно до вимог законодавства України. Фінансова діяльність, спрямована на благодійництво, не розглядається як підприємницька або інша прибуткова діяльність. Надходження благодійної організації від фінансової діяльності 80

ÏÎѲÁÍÈÊ Ç ÞÐÈÄÈ×ÍÈÕ ÏÈÒÀÍÜ ÄËß ÃÐÎÌÀÄÑÜÊÈÕ ÎÐÃÀͲÇÀÖ²É

спрямовуються виключно на благодійництво і забезпечення господарської діяльності у розмірах та порядку, передбачених цим Законом. Стаття 22. Контроль за діяльністю благодійної організації. Контроль за діяльністю благодійних організацій, в тому числі і порядком використання ними майна та коштів, призначених для благодійної допомоги, здійснюється органами виконавчої влади відповідно до їх компетенції. Контролюючі органи виконавчої влади в межах своїх повноважень мають право вимагати від благодійників та органів управління благодійної організації надання їм необхідних документів та отримувати необхідні пояснення. Благодійники, які передали своє майно, кошти та інші матеріальні цінності до благодійної організації, одержують на їх вимогу звіт про використання зазначених майна, коштів та цінностей. Якщо майно, кошти та інші матеріальні цінності передані за цільовим призначенням, звіт про їх використання подається благодійнику в обов’язковому порядку благодійною організацією. Набувачі благодійної допомоги у формі благодійних внесків і пожертвувань, що мають цільовий характер (благодійні гранти), повинні звітувати перед благодійниками та благодійними організаціями про їх використання. Розділ IV. ДЕРЖАВА, БЛАГОДІЙНИЦТВО І БЛАГОДІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ Стаття 23. Державна підтримка благодійництва та благодійної діяльності. Держава в особі її органів влади гарантує і забезпечує захист передбачених законодавством України прав та інтересів фізичних і юридичних осіб - учасників благодійництва та благодійної діяльності. Втручання органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб у діяльність благодійних організацій, як і втручання благодійних організацій в діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування, крім випадів, передбачених цим Законом, забороняється. Стаття 24. Звітність благодійної організації. Обсяг і форми статистичної звітності благодійних організацій встановлюються Кабінетом Міністрів України з урахуванням особливостей їх діяльності. Форми, порядок складання та подання фінансової звітності про використання коштів та майна благодійними організаціями встановлюються центральним податковим органом з урахуванням особливостей благодійної діяльності. Стаття 25. Відповідальність за порушення законодавства про 81

ÂÑÅ ÂÈвØÓª... Ç À Ê Î Í

благодійництво та благодійні організації. Особи, винні у порушенні законодавства про благодійництво та благодійні організації, несуть відповідальність відповідно до законів України. Розділ V. МІЖНАРОДНА БЛАГОДІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ Стаття 26. Здійснення міжнародної благодійної діяльності. Учасники благодійної діяльності мають право здійснювати міжнародну благодійну діяльність відповідно до цього Закону, інших нормативноправових актів та міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Міжнародна благодійна діяльність здійснюється шляхом участі в міжнародних благодійних проектах, участі в роботі міжнародних благодійних організацій, а також в інших формах , що не суперечать законодавству України, нормам і принципам міжнародного права. Пріоритетним напрямом у міжнародній благодійній діяльності є співробітництво з українською діаспорою. Набувачі благодійної допомоги та благодійні організації мають право отримувати пожертвування від фізичних та юридичних осіб іноземних держав. Стаття 27. Благодійництво та благодійна діяльність іноземних громадян, осіб без громадянства, іноземних і міжнародних організацій на території України. Іноземні громадяни, особи без громадянства, іноземні та міжнародні організації мають право здійснювати благодійництво та благодійну діяльність на території України. Однією із форм благодійництва є гуманітарна й інша матеріальна допомога, порядок та здійснення якої на території України визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до Конституції України та законів України. Розділ VI. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ 1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

2. До приведення законодавства у відповідність із Законом України “Про благодійництво та благодійні організації” нормативно-правові акти України застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

3. Кабінету Міністрів України у двомісячний термін: подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законів України у відповідність із Законом України “Про благодійництво та благодійні організації”; привести рішення Уряду у відповідність з цим Законом; забезпечити перегляд і скасування органами виконавчої влади прийнятих ними нормативно-правових актів, що не відповідають цьому Закону; 82

ÏÎѲÁÍÈÊ Ç ÞÐÈÄÈ×ÍÈÕ ÏÈÒÀÍÜ ÄËß ÃÐÎÌÀÄÑÜÊÈÕ ÎÐÃÀͲÇÀÖ²É

відповідно до компетенції забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених цим Законом. Президент України Л. КУЧМА м. Київ, 16 вересня 1997 року № 531/97-ВР

ЗАКОН УКРАЇНИ ПРО ВНЕСЕННЯ ЗМІН ДО ЗАКОНУ УКРАЇНИ “ПРО ОПОДАТКУВАННЯ ПРИБУТКУ ПІДПРИЄМСТВ” (Відомості Верховної Ради (ВВР), 1997, № 27, ст.181)

Верховна Рада України п о с т а н о в л я є: Внести зміни до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств “(334/94-ВР) (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., № 4, ст. 28, № 38, ст. 286; 1996 р., № 25, ст.101, № 41, ст. 192, № 52, ст. 302), виклавши його у такій редакції: “ЗАКОН УКРАЇНИ ПРО ОПОДАТКУВАННЯ ПРИБУТКУ ПІДПРИЄМСТВ” 5.2.2. Суми коштів або вартість майна, добровільно перерахованих (переданих) до Державного бюджету України або бюджетів територіальних громад, до неприбуткових організацій, у випадках, визначених у пункті 7.11 цього Закону, але не більше ніж чотири відсотки оподатковуваного прибутку звітного періоду, за винятком відрахувань, запроваджених пунктом 5.8 цієї статті.

5.2.3. Сума коштів, перерахованих підприємствами всеукраїнських об’єднань осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на яких працює за основним місцем роботи не менше 75 відсотків таких осіб, цим об’єднанням для проведення їх благодійної діяльності, але не більше 10 відсотків оподатковуваного прибутку.

5.3. Не включаються до складу валових витрат витрати на: 5.3.1. Потреби, не пов’язані з веденням господарської діяльності, а саме: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначених пунктом 7.11 цього Закону, та витрат, пов’язаних з проведенням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 5.4.4 цієї статті). Обмеження частини другої цього підпункту не стосуються платників податку, 83

ÂÑÅ ÂÈвØÓª... Ç À Ê Î Í

основною діяльністю яких є організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб; фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених пунктами 5.6 і 5.7 цієї статті, та в інших випадках, передбачених нормами цього Закону.

5.6. Особливості визначення складу витрат на оплату праці.

5.6.1. З урахуванням норм пункту 5.3 цієї статті до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі — працівники), які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг), згідно з договорами цивільно-правового характеру, будьякі інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін.

5.6.2. Додатково до виплат, передбачених підпунктом 5.6.1 цієї статті, до складу валових витрат платника податку включаються обов’язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, а також внески платника податку на обов’язкове страхування життя або здоров’я працівників у випадках, передбачених законодавством.

7.11. Оподаткування неприбуткових установ і організацій 7.11.1. Ця стаття застосовується до неприбуткових установ і організацій, які є: а) органами державної влади України, органами місцевого самоврядування та створеними ними установами або організаціями, що утримуються за рахунок коштів відповідних бюджетів; б) благодійними фондами і благодійними організаціями, створеними у порядку, визначеному законом для проведення благодійної діяльності, в тому числі громадськими організаціями, створеними з метою провадження екологічної, оздоровчої, аматорської спортивної, культурної, освітньої та наукової діяльності, а також творчими спілками; в) пенсійними фондами, кредитними спілками, утвореними у порядку, визначеному законом; г) іншими, ніж визначені у абзаці “б” цього підпункту, юридичними особами, діяльність яких не передбачає одержання прибутку згідно з нормами відповідних законів; д) спілками, асоціаціями та іншими об’єднаннями юридичних осіб, 84

ÏÎѲÁÍÈÊ Ç ÞÐÈÄÈ×ÍÈÕ ÏÈÒÀÍÜ ÄËß ÃÐÎÌÀÄÑÜÊÈÕ ÎÐÃÀͲÇÀÖ²É

створеними для представлення інтересів засновників, що утримуються лише за рахунок внесків та не проводять підприємницької діяльності, за винятком отримання пасивних доходів; е) релігійними організаціями, зареєстрованими у порядку, передбаченому законом.

7.11.2. Від оподаткування звільняються доходи неприбуткових організацій, визначених у абзаці “а” підпункту 7.11.1, отримані у вигляді: коштів або майна, які надходять безоплатно або у вигляді безповоротної фінансової допомоги чи добровільних пожертвувань; пасивних доходів; коштів або майна, які надходять до таких неприбуткових організацій як компенсація вартості отриманих державних послуг.

7.11.3. Від оподаткування звільняються доходи неприбуткових організацій, визначених у абзаці “б” підпункту 7.11.1, отримані у вигляді: коштів або майна, які надходять безоплатно або у вигляді безповоротної фінансової допомоги чи добровільних пожертвувань; пасивних доходів; коштів або майна, які надходять таким неприбутковим організаціям від проведення їх основної діяльності, з урахуванням положень підпункту 7.11.11 цієї статті.

7.11.4. Від оподаткування звільняються доходи неприбуткових організацій, визначених у абзаці “в” підпункту 7.11.1, отримані у вигляді: коштів, які надходять до кредитних спілок та пенсійних фондів у вигляді внесків на додаткове пенсійне забезпечення або внесків на інші потреби, передбачені законодавством; пасивних доходів, отриманих з джерел, визначених законодавством про кредитні спілки та пенсійні фонди.

7.11.5. Від оподаткування звільняються доходи неприбуткових організацій, визначених у абзаці “г” підпункту 7.11.1, отримані у вигляді коштів або майна, які надходять таким неприбутковим організаціям від проведення їх основної діяльності та у вигляді пасивних доходів.

7.11.6. Від оподаткування звільняються доходи неприбуткових організацій, визначених у абзаці “д” підпункту 7.11.1, отримані у вигляді: разових або періодичних внесків засновників; пасивних доходів.

7.11.7. Від оподаткування звільняються доходи неприбуткових організацій, визначених у абзаці “е” підпункту 7.11.1, отримані у вигляді: коштів або майна, які надходять безоплатно або у вигляді безповоротної фінансової допомоги чи добровільних пожертвувань; будь-яких інших доходів від надання культових послуг, а також пасивних доходів.

7.11.8. Доходи або майно неприбуткових організацій, за винятком 85

ÂÑÅ ÂÈвØÓª... Ç À Ê Î Í

неприбуткових організацій, визначених у абзацах “а” та “в” підпункту 7.11.1, не підлягають розподілу між їх засновниками або учасниками та не можуть використовуватися для вигоди будь-якого окремого засновника або учасника такої неприбуткової організації, її посадових осіб (крім оплати їх праці та відрахувань на соціальні заходи). Доходи закладів освіти, охорони здоров’я, архівних установ, а також бібліотек, які утримуються за рахунок бюджету, спрямовуються до відповідних бюджетів, а в разі недостатнього бюджетного фінансування таких закладів зараховуються на спеціальний рахунок і використовуються виключно на фінансування видатків по непрофінансованих бюджетом частинах кошторису на утримання цих закладів, розрахованих згідно з нормативами, затвердженими Кабінетом Міністрів України. Перелік платних послуг, які можуть надаватись зазначеними закладами, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Доходи неприбуткових організацій, визначені у абзаці “в” підпункту 7.11.1, розподіляються виключно між їх засновниками (учасниками) у порядку, встановленому відповідним законодавством.

7.11.9. Доходи, отримувані відповідними неприбутковими організаціями з інших джерел, ніж визначені підпунктами 7.11.2 - 7.11.7, якщо таке отримання дозволяється згідно із законодавством про такі неприбуткові організації, оподатковуються у загальному порядку, передбаченому для платників податку. При цьому неприбуткова організація повинна вести окремий облік фінансових результатів неосновної діяльності у порядку, встановленому для платників податку.

7.11.10. З метою оподаткування центральний податковий орган веде реєстр всіх неприбуткових організацій, які звільняються від оподаткування згідно з положеннями цієї статті. Державна реєстрація неприбуткових організацій здійснюється у порядку, передбаченому відповідним законодавством.

7.11.11. У разі ліквідації неприбуткової організації її активи повинні бути передані іншій неприбутковій організації відповідного виду або зараховані до доходу бюджету.

7.11.12. Центральний податковий орган встановлює порядок обліку і подання податкової звітності про використання коштів неприбуткових організацій та вирішує питання про виключення організацій з реєстру неприбуткових організацій і оподаткування їх доходів у разі порушення ними положень цього Закону та інших законодавчих актів про неприбуткові організації. Рішення центрального податкового органу можуть бути 86

ÏÎѲÁÍÈÊ Ç ÞÐÈÄÈ×ÍÈÕ ÏÈÒÀÍÜ ÄËß ÃÐÎÌÀÄÑÜÊÈÕ ÎÐÃÀͲÇÀÖ²É

оскаржені в судовому порядку.

7.11.13. Під терміном “державні послуги” слід розуміти будь-які платні послуги, обов’язковість отримання яких встановлюється законодавством та які надаються фізичним чи юридичним особам органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та створеними ними установами та організаціями, що утримуються за рахунок коштів відповідних бюджетів. До терміну “державні послуги” не включаються податки, збори (обов’язкові платежі), визначені Законом України “Про систему оподаткування” (1251—12). Під терміном “пасивні доходи” слід розуміти доходи, отримані у вигляді відсотків, дивідендів, страхових виплат і відшкодувань, а також роялті. Під терміном “основна діяльність” слід розуміти діяльність неприбуткових організацій з надання благодійної допомоги, просвітніх, культурних, наукових, освітніх та інших подібних послуг для суспільного споживання, зі створення системи соціального самозабезпечення громадян та для інших цілей, передбачених статутними документами, укладеними на підставі норм відповідних законів про неприбуткові організації. Статутні документи неприбуткових організацій повинні містити вичерпний перелік видів їх діяльності.

7.12. Особливості оподаткування підприємств громадських організацій інвалідів.

7.12.1. Звільняється від оподаткування прибуток підприємств, що засновані всеукраїнськими громадськими організаціями інвалідів та є їх повною власністю, отриманий від реалізації товарів (робіт, послуг) власного виробництва (за винятком підакцизних товарів, посередницької діяльності, грального бізнесу). Зазначена пільга поширюється тільки на підприємства, де кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, складає протягом звітного періоду не менше 50 відсотків загальної чисельності працюючих та фонд оплати праці таких інвалідів складає протягом звітного періоду не менше 25 відсотків від суми загальних виплат на оплату праці, що включається до складу валових витрат. Підприємство, яке підпадає під дію цього пункту, реєструється у податковому органі. Президент України Л. КУЧМА м. Київ, 22 травня 1997 року № 283/97-ВР 87

ÂÑÅ ÂÈвØÓª... Ç À Ê Î Í

ЗАКОН УКРАЇНИ ПРО ВНЕСЕННЯ ЗМІН ДО СТАТТІ 7 ЗАКОНУ УКРАЇНИ “ПРО ОПОДАТКУВАННЯ ПРИБУТКУ ПІДПРИЄМСТВ” Верховна Рада України п о с т а н о в л я є: I. Внести до статті 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” (334/94-ВР) (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., N 27, ст. 181) такі зміни: 1. Підпункт 7.12.1 викласти в такій редакції:

“7.12.1. Звільняється від оподаткування прибуток підприємств, що засновані всеукраїнськими громадськими організаціями інвалідів та майно яких є їх власністю, отриманий від продажу товарів (робіт, послуг), крім прибутку, одержаного від грального бізнесу, де протягом попереднього звітного (податкового) періоду кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, складає не менше як 50 відсотків від загальної чисельності працюючих і фонд оплати праці таких інвалідів становить не менш як 25 відсотків від суми витрат на оплату праці, що відносяться до складу валових витрат. Перелік всеукраїнських громадських організацій інвалідів, на підприємства яких поширюється ця пільга, затверджується Кабінетом Міністрів України”.

2. Абзац перший пункту 7.15 викласти в такій редакції: “Порядок віднесення спеціальних продуктів дитячого харчування до продукції власного виробництва, що передбачено підпунктом 7.13.1 цієї статті, визначається Кабінетом Міністрів України”.

II. Цей Закон набирає чинності з дня опублікування. Президент України Л. КУЧМА м. Київ, 4 листопада 1997 року № 607/97-ВР ЗАКОН УКРАЇНИ ПРО ВНЕСЕННЯ ЗМІН ДО ЗАКОНУ УКРАЇНИ “ПРО ОПОДАТКУВАННЯ ПРИБУТКУ ПІДПРИЄМСТВ” Верховна Рада України п о с т а н о в л я є: I. Внести до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., 27, ст. 181) такі зміни:

6. У статті 7: 5) у пункті 7.11 абзац “б” підпункту 7.11.1 доповнити словами “та політичними партіями”; абзац “д” підпункту 7.11.1 після слів “юридичних осіб” доповнити словами “житлово-будівельними кооперативами”; у абзаці другому підпункту 7.11.6 після слова “засновників” 88

ÏÎѲÁÍÈÊ Ç ÞÐÈÄÈ×ÍÈÕ ÏÈÒÀÍÜ ÄËß ÃÐÎÌÀÄÑÜÊÈÕ ÎÐÃÀͲÇÀÖ²É

доповнити словами “та членів”; підпункт 7.11.9 викласти у такій редакції: “7.11.9. У разі коли доходи неприбуткових організацій, отримані протягом звітного (податкового) року з джерел, визначених відповідними підпунктами 7.11.2 — 7.11.7, на кінець першого кварталу наступного за звітним року перевищують 25 відсотків від загальних валових доходів, отриманих протягом такого звітного (податкового) року, така неприбуткова організація зобов’язана сплатити податок з нерозподіленої суми прибутку за ставкою 30 відсотків до суми такого перевищення. Внесення до бюджету зазначеного податку здійснюється за результатами першого кварталу наступного за звітним року у строки, встановлені для інших платників податку. Незалежно від положень абзацу першого цього підпункту, у разі коли неприбуткова організація отримує доход з джерел, інших ніж визначені відповідними підпунктами 7.11.2 — 7.11.7 цього пункту, така неприбуткова організація зобов’язана сплатити податок на прибуток, який визначається як сума доходів, отриманих з таких інших джерел, зменшена на суму витрат, пов’язаних із отриманням таких доходів, але не вище суми таких доходів. При підрахунку суми перевищення доходів над витратами згідно із абзацом першим цього підпункту, а також при визначенні сум оподатковуваного прибутку згідно із абзацом другим цього підпункту сума амортизаційних відрахувань не враховується”; абзац третій підпункту 7.11.13 доповнити реченням такого змісту: “До основної діяльності не включаються будь-які операції з продажу товарів (робіт, послуг) неприбутковими організаціями, визначеними абзацами “в” і “г” підпункту 7.11.1, особам, іншим ніж засновники, учасники або члени (їх уповноважені особи) таких неприбуткових організацій”.

II. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування і застосовується починаючи з доходів і витрат, отриманих і проведених з 1 липня 1997 року. Президент України Л.КУЧМА м. Київ, 18 листопада 1997 року N 639/97-ВР 89

ÂÑÅ ÂÈвØÓª... Ç À Ê Î Í

ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ. НАКАЗ № 550 вiд 17 листопада 1998 р. ПРО ЗАТВЕРДЖЕННЯ МЕТОДИЧНИХ РЕКОМЕНДАЦІЙ ЩОДО СТРУКТУРИ ОЗНАКИ НЕПРИБУТКОВИХ УСТАНОВ (ОРГАНІЗАЦІЙ) На виконання пункту 1.4 Положення про Реєстр неприбуткових установ (організацій), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 11.07.97 № 232 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 06.08.97 за № 291/2095.

2. Благодійні фонди та благодійні організації, створені у порядку, визначеному законом для проведення благодійної діяльності, в тому числі громадські організації, створені з метою провадження екологічної, оздоровчої, аматорської спортивної, культурної, освітньої та наукової діяльності, а також творчими спілками та політичними партіями (абзац “б” підпункту 7.11.1 пункту 7.11 статті 7).

2.1 (0005) — благодійні фонди (організації), створені у порядку, визначеному законом для проведення благодійної діяльності. Статтею 1 Закону України “Про благодійництво та благодійні організації” визначено, що благодійні фонди (організації) — це недержавна організація, головною метою діяльності якої є здійснення благодійної діяльності в інтересах суспільства або окремих категорій фізичних осіб. Благодійництво — добровільна безкорисна пожертва фізичних та юридичних осіб у поданні набувачам матеріальної, фінансової, організаційної та іншої благодійної допомоги. Специфічними формами благодійництва є меценатство і спонсорство. Однією із форм благодійництва є гуманітарна й інша матеріальна допомога, порядок та здійснення якої на території України визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до Конституції та законів України. 4 липня 1998 року Президентом України підписаний Указ за № 738/98 “Про гуманітарну допомогу, що надходить в Україну”, який набуває чинності в порядку, передбаченому пунктом 4 розділу ХY “Перехідні положення” Конституції України. Що стосується надання благодійної допомоги в межах України, то при цьому слід керуватися Законами України “Про оподаткування прибутку підприємств” та “Про благодійництво та благодійні організації”. Абзацом “б” підпункту 7.11.1 пункту 7.11 статті 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначено, що неприбутковими установами і організаціями є благодійні фонди та благодійні організації, створені у порядку, визначеному законом для проведення благодійної 90

ÏÎѲÁÍÈÊ Ç ÞÐÈÄÈ×ÍÈÕ ÏÈÒÀÍÜ ÄËß ÃÐÎÌÀÄÑÜÊÈÕ ÎÐÃÀͲÇÀÖ²É

діяльності. Підпунктом 7.11.3 цього Закону визначено, що від оподаткування звільняються такі доходи неприбуткових організацій, отриманих у вигляді коштів або майна, які надходять безоплатно або у вигляді безповоротної фінансової допомоги чи добровільних пожертвувань, пасивних доходів, коштів або майна, які надходять таким неприбутковим організаціям від проведення їхньої основної діяльності з урахуванням положень підпункту 7.11.11 цієї статті, тобто у разі ліквідації неприбуткової організації її активи повинні бути передані іншій неприбутковій організації відповідного виду або зараховані до доходу бюджету. Відповідно до абзацу третього підпункту 7.11.13 підпункту 7.11 статті 7 зазначеного Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” під терміном “основна діяльність” слід розуміти діяльність неприбуткових організацій з надання благодійної допомоги, просвітніх, культурних, наукових, освітніх та інших послуг для суспільного споживання, зі створення системи соціального самозабезпечення громадян та для інших цілей, передбачених статутними документами, укладеними на підставі норм відповідних законів про неприбуткові організації. Статутні документи неприбуткових організацій повинні містити вичерпний перелік видів їх діяльності. До основної діяльності не включаються будь-які операції з продажу товарів (робіт, послуг) неприбутковими організаціями, визначеними абзацами “в” і “г” підпункту 7.11.1 особам, іншим ніж засновники, учасники або члени (їх уповноважені особи) таких неприбуткових організацій. Порядок використання благодійної допомоги повинен бути підтверджений первинними документами в порядку визначеному підпунктом 5.4.8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”. У разі якщо статутні документи зазначених організацій передбачають інші види діяльності, які можуть у відповідності до діючого законодавства передбачати одержання прибутку, то вони не підлягають включенню до реєстру неприбуткових організацій. Приклад 1: “Український гуманітарний фонд” утворений з метою сприяння та підтримки розвитку культури, освіти та інших сфер гуманітарної діяльності, зареєстрований як неприбуткова організація згідно з абзацом “б” підпункту 7.1 1.1 пункту 7.1 1 статті 7 Закону. “Український гуманітарний фонд” за I півріччя 1998 року отримував доходи: добровільні пожертвування від юридичних та фізичних осіб нашої країни та інших країн світу — безповоротна фінансова допомога (не підлягають оподаткуванню); оренда приміщень та банківські відсотки — пасивні доходи (не підлягають оподаткуванню).

91

ÂÑÅ ÂÈвØÓª... Ç À Ê Î Í

Приклад 2: Міжнародний благодійний фонд “Саркофаг”, статутними документами якого передбачено одержання прибутку, а саме: організація ремонту, прокату та продажу автомобілів; торговельні, торговельнопосередницькі, комісійні послуги; рекламні послуги та інші. Таким чином, фонд не може бути зареєстрований як неприбуткова організація. Одночасно повідомляємо, що органи виконавчої влади і органи місцевого самоврядування, а також державні та комунальні підприємства, установи, організації України, що фінансуються з бюджету, не можуть бути засновниками (засновником) благодійної організації. Місцеві органи державної податкової служби мають право не реєструвати окремі благодійні фонди як неприбуткові організації у випадках, коли їхні статути не відповідають вимогам статті 1 Закону України “Про об’єднання громадян” і мають на меті одержання прибутку.

2.2. (0006) - громадські організації, створені з метою провадження екологічної, оздоровчої, аматорської спортивної, культурної, освітньої та наукової діальності. Статтею 3 Закону України “Про об’єднання громадян” визначено, що громадські організації — це об’єднання громадян для задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів. Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств” (абзац “б” підпункту 7.11.1 пункту 7.11 статті 7) визначено, що неприбутковими установами і організаціями є громадські організації, створені з метою провадження екологічної, оздоровчої, аматорської спортивної, культурної, освітньої та наукової діяльності. Підпунктом 7.11.3 цього Закону Україні визначено, що від оподаткування звільняються такі доходи неприбуткових організацій отримані у вигляді коштів або майна, які надходять безоплатно або у вигляді безповоротної фінансової допомоги чи добровільних пожертвувань, пасивних доходів, коштів або майна, які надходять таким неприбутковим організаціям від проведення їхньої основної діяльності, з урахуванням положень підпункту 7.11.1 цієї статті. Приклад 1: Федерація гімнастики України — всеукраїнська громадська організація, яка займається розвитком художньої та іншими видами гімнастики в Україні, визнана неприбутковою організацією згідно з абзацом “б” підпункту 7.11.1 пункту 7.11 статті 7 зазначеного Закону. Федерація гімнастики України за I півріччя 1998 року отримала доходи: добровільні внески (пожертвування) — не підлягають оподаткуванню. Приклад 2: Інститут демократії імені Пилипа Орлика — незалежна 92

ÏÎѲÁÍÈÊ Ç ÞÐÈÄÈ×ÍÈÕ ÏÈÒÀÍÜ ÄËß ÃÐÎÌÀÄÑÜÊÈÕ ÎÐÃÀͲÇÀÖ²É

rpомадськa науково-дослідна організація. Статутом інституту передбачено отримання доходів від видавничої, рекламної, перекладацької, наукової, консультативної та іншої діяльності. Таким чином, інститут не може бути зареєстрований як неприбуткова організація. У разі якщо статутні документи зазначених організацій передбачають інші види діяльності, які можуть у відповідності до діючого законодавства передбачати одержання прибутку, то вони не підлягають включенню до реєстру неприбуткових організацій.

2.3. (0007) — творчі спілки. Статтею 1 Закону України “Про об’єднання громадян” визначено, що об’єднання громадян є добровільне громадське формування, створене на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав і свобод. Громадською організацією є об’єднання громадян для задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів. Статтею 1 Закону України “Про професійних творчих працівників та творчі спілки” визначено, що творча спілка це добровільне об’єднання професійних творчих працівників відповідного фахового напряму в галузі культури та мистецтва, яке має фіксоване членство і діє на підставі статуту. Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств” (абзац “б” підпункту 7.11.1 пункту 7.11 статті 7) визначено, що до неприбуткових установ і організацій відносяться творчі спілки. Від оподаткування звільняються такі доходи неприбуткових організацій, отримані у вигляді коштів або майна, які надходять безоплатно або у вигляді безповоротної фінансової допомоги чи добровільних пожертвувань, пасивних доходів, коштів або майна, які надходять таким неприбутковим організаціям від проведення їхньої основної діяльності, з урахуванням положень підпункту 7.11.11цієї статті. Приклад: Спілка майстрів народного мистецтва України — добровільна громадська самоврядована творча організація, яка об’єднала майстрів традиційного народного мистецтва, мистецтвознавців, дослідників в цій області та професійних художників, які у своїй творчій діяльності сприяють відродженню і розвитку художніх традицій народу. Спілка має статус юридичної особи; зареєстрована як неприбуткова організація відповідно до абзацу “б” підпункту 7.11.1 пункту 7.11 статті 7 зазначеного Закону. Спілка майстрів народного мистецтва України за I півріччя 1998 року отримувала доходи: членські внески — (не підлягають оподаткуванню); банківські проценти — пасивні доходи (не підлягають оподаткуванню); 93

ÂÑÅ ÂÈвØÓª... Ç À Ê Î Í

бюджетне фінансування (не підлягають оподаткуванню); організація виставок (надання в оренду, зокрема, павільонів, площ не підлягають оподаткуванню) доходи від видавничої та лекціонної діяльності (підлягають оподаткуванню на загальних підставах); виробництво та продаж народних виробів мистецтв (підлягають оподаткуванню на загальних підставах відповідно до абзацу другого підпункту 7.11.9 пункту 7.11 статті 7 зазначеного Закону).

УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ ПРО ГЕРБОВИЙ ЗБІР Відповідно до пункту 4 розділу XV “Перехідні положення” Конституції України (254к/96-ВР) п о с т а н о в л я ю:

1. Запровадити з 1 січня 1999 року справляння гербового збору з договорів, векселів та установчих документів суб’єктів підприємницької діяльності. Гербовий збір не справляється з договорів, укладених до 1 січня 1999 року, векселів, виданих до 1 січня 1999 року, та установчих документів, поданих для державної реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності до 1 січня 1999 року. Президент України Л.КУЧМА м. Київ, 6 листопада 1998 року N 1222/98 ЗАТВЕРДЖЕНО Указом Президента України від 6 листопада 1998 року № 1222/98 ПОЛОЖЕННЯ “ПРО ГЕРБОВИЙ ЗБІР” 1. У цьому Положенні наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: марка гербового збору — спеціальний знак, наявність якого підтверджує сплату гербового збору у порядку, визначеному цим Положенням; маркування — позначення марками гербового збору оригіналів договорів, векселів та установчих документів суб’єктів підприємницької діяльності; суб’єкти господарської діяльності — підприємці-громадяни, юридичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності, інші юридичні особи незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, які є резидентами, юридичні особинерезиденти, а також їх філіали (відділення), представництва.

2. Відповідно до цього Положення провадиться справляння гербового збору з таких документів: договорів, за якими сторони — суб’єкти господарської діяльності беруть на себе зобов’язання передати майно, 94

ÏÎѲÁÍÈÊ Ç ÞÐÈÄÈ×ÍÈÕ ÏÈÒÀÍÜ ÄËß ÃÐÎÌÀÄÑÜÊÈÕ ÎÐÃÀͲÇÀÖ²É

виконати роботи, надати послуги, сплатити гроші тощо, а також з договорів, якими вносяться зміни, спрямовані на збільшення суми зазначених договорів, якщо договори укладаються між резидентами, резидентами та нерезидентами (далі — договори); векселів, які видаються відповідно до законодавства України; установчих документів суб’єкта підприємницької діяльності, якими визначається розмір статутного фонду, вкладів, часток засновників такого суб’єкта, а також з документів, якими до установчих документів вносяться зміни (доповнення), спрямовані на збільшення статутного фонду, вкладів, часток засновників суб’єкта підприємницької діяльності (далі — установчі документи).

3. Гербовий збір не справляється з: договорів, які пов’язані з використанням коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів, коштів державних цільових фондів; договорів, хоча б однією із сторін яких є фізична особа, яка не є суб’єктом підприємницької діяльності; векселів, які видаються органами виконавчої влади; установчих документів суб’єктів підприємницької діяльності, засновниками яких виступають органи виконавчої влади, та з документів, якими до таких установчих документів вносяться зміни (доповнення).

4. Платниками гербового збору є суб’єкти господарської діяльності, які відповідно до цього Положення здійснюють маркування документів, передбачених пунктом 2 цього Положення.

5. Маркуванню відповідно до цього Положення підлягають всі примірники оригіналів документів, зазначених в абзацах другому та четвертому пункту 2 цього Положення, за винятком випадків, передбачених абзацом другим пункту 6 цього Положення, а також векселі та їх тотожні примірники.

6. Маркування договорів здійснюється сторонами договору за письмовою угодою між ними. За відсутності такої угоди маркування здійснюється стороною договору, яка проводить оплату за цим договором, а у разі товарообмінних (бартерних) операцій - сторонами відповідного договору рівними частками. У разі укладення договорів за межами України між резидентами України та нерезидентами маркуванню підлягають примірники оригіналів договорів, що належать резидентам України, які і здійснюють таке маркування.

12. Встановлюються ставки гербового збору в таких розмірах: 1) грошова сума, яка підлягає сплаті за договором (а в разі здійснення товарообмінних (бартерних) операцій - грошова сума, яка дорівнює вартості 95

ÂÑÅ ÂÈвØÓª... Ç À Ê Î Í

сума збору (в гривнях) передбачених за договором операцій), збільшення суми договору, грошова сума, визначена у векселі (в гривнях) менше ніж 2 тис. 1 від 2 тис. до 10 тис. 2 від 10 тис. до 20 тис. З від 20 тис. до 50 тис. 4 від 50 тис. до 100 тис. 5 від 100 тис. до 200 тис. 7 від 200 тис. до 400 тис. 10 від 400 тис. до 1 млн. 15 від 1 млн. до 2 млн. 20 від 2 млн. до 5 млн. 30 від 5 млн. до 10 млн. 50 від 10 млн. до 20 млн. 100 від 20 млн. до 100 млн. 200 від 100 млн. 400 2) розмір статутного фонду (грошова сума, вартість майна, що передаються засновниками юридичній особі) за установчим сума збору (в гривнях) документом, сума, на яку збільшується статутний фонд (вклади, частки засновників) (в гривнях) менше ніж 5 тис. 4 від 5 тис. до 10 тис. 8 від 10 тис. до 50 тис. 15 від 50 тис. до 100 тис. 30 від 100 тис. до 1 млн. 50 від 1 млн. до 5 млн. 120 від 5 млн. до 10 млн. 200 від 10 млн. до 50 млн. 400 від 50 млн. і більше 800 13. Суми гербового збору, що підлягають сплаті, визначаються платниками самостійно, виходячи із ставок збору, встановлених пунктом 12, відповідно до пунктів 9-11 цього Положення.

14. Сплата гербового збору провадиться шляхом придбання його платниками в установах Ощадного банку України марок гербового збору за їх номінальною вартістю. Суми гербового збору, внесені за рахунок коштів платників гербового збору - юридичних осіб, відносяться на валові витрати виробництва та обігу. Марки гербового збору, не використані платниками 96

ÏÎѲÁÍÈÊ Ç ÞÐÈÄÈ×ÍÈÕ ÏÈÒÀÍÜ ÄËß ÃÐÎÌÀÄÑÜÊÈÕ ÎÐÃÀͲÇÀÖ²É

гербового збору - юридичними особами у звітному періоді, в якому вони були придбані та віднесені на валові витрати виробництва та обігу, можуть використовуватися у наступних звітних періодах.

15. Марки гербового збору випускаються номіналом 1, 2, 5, 10, 20, 50, 100, 200 та 400 гривень.

18. Реалізація марок гербового збору здійснюється установами Ощадного банку України. Надання марок гербового збору платнику гербового збору здійснюється не пізніше банківського дня, наступного за днем отримання установою Ощадного банку України коштів від такого платника. Реалізовані Ощадним банком України марки гербового збору поверненню не підлягають, у тому числі в разі їх пошкодження. Установи Ощадного банку України вправі видавати платнику гербового збору на перераховану ним суму марки іншого номіналу. При цьому обов’язково враховуються вимоги щодо маркування одного примірника документа не більше, ніж п’ятьма марками гербового збору.

19. Маркування документів здійснюється шляхом наклеювання марок гербового збору на: першу (титульну) сторінку кожного примірника установчого документа в разі державної реєстрації (перереєстрації) суб’єкта підприємницької діяльності, державної реєстрації змін (доповнень) до установчих документів суб’єкта підприємницької діяльності — не пізніше наступного робочого дня після отримання від органу державної реєстрації установчих документів; першу сторінку договору — в день його підписання; вексель — у день видачі векселя або його тотожного примірника. Платник здійснює маркування документа таким чином, щоб на один примірник документа наклеювалося не більше п’яти марок гербового збору.

21. За кожен день прострочки надання марок гербового збору платникові гербового збору з вини установи Ощадного банку України платникові виплачується неустойка в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України.

22. Порушення встановлених цим Положенням правил тягне за собою дисциплінарну, майнову, адміністративну та кримінальну відповідальність згідно з законодавством. Платники гербового збору несуть відповідальність згідно з законодавством України за правильність обчислення суми гербового збору та маркування документів. У разі ухилення від сплати гербового збору органи державної податкової служби стягують з платників цього збору суми несплаченого збору та застосовують фінансові санкції, передбачені законодавством України. Документи, які відповідно до цього 97

ÂÑÅ ÂÈвØÓª... Ç À Ê Î Í

Положення підлягають маркуванню і на яких відсутні марки гербового збору або маркування яких здійснено з порушенням установленого порядку, не можуть використовуватися для підтвердження вимог платника або обставин у разі виникнення спору. У разі коли згідно з законодавством умовою вчинення дій є подання документів, які, відповідно до цього Положення, підлягають маркуванню, державні органи, особи вчиняють відповідні дії лише у разі підтвердження сплати гербового збору з цих документів.

23. Контроль за дотриманням порядку сплати гербового збору та перерахуванням установами Ощадного банку України одержаних коштів до бюджету здійснюється органами державної податкової служби. Платники гербового збору щомісяця подають відповідним органам державної податкової служби розрахунок суми гербового збору, сплаченого ними за минулий місяць у строк та за формою, що встановлені Державною податковою адміністрацією України. Ощадний банк України щомісяця подає до Державної податкової адміністрації України за встановленою нею формою звіт про кількість та номінальну вартість реалізованих та нереалізованих марок гербового збору.

У зв’язку з актуальністю цього закону ми не могли не включити його до нашої брошури. Але оскільки закон в оригіналі займає близько 60 сторінок, то ми вирішили дати ті статті, які можуть бути корисними Вам як людям, які впливають на прийняття рішень іншими людьми.

98

ÏÎѲÁÍÈÊ Ç ÞÐÈÄÈ×ÍÈÕ ÏÈÒÀÍÜ ÄËß ÃÐÎÌÀÄÑÜÊÈÕ ÎÐÃÀͲÇÀÖ²É

ЗАКОН УКРАЇНИ ПРО ВИБОРИ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ Стаття 18. Організація роботи виборчих комісій.

1. Основною формою роботи виборчих комісій є відкриті засідання, які скликаються головою комісії, в разі його відсутності — заступником голови, а у випадках, коли відповідно до цього Закону у складі комісії відсутній заступник голови, — секретарем комісії. На засіданнях комісії мають право бути присутніми з додержанням вимог цього Закону кандидати у Президенти України, їх довірені особи, не більш як по два офіційних спостерігачі від партій (блоків), від яких зареєстровані кандидати, а також офіційні спостерігачі від кандидатів, іноземних держав і міжнародних організацій, представники засобів масової інформації. За рішенням комісії на її засіданні можуть бути присутні й інші особи. Глава 5. ПЕРЕДВИБОРНА АГІТАЦІЯ Стаття 31. Проведення передвиборної агітації кандидатами в Президенти України.

2. Громадяни України, політичні партії, інші об’єднання громадян, колективи підприємств, установ і організацій мають право вільно та всебічно обговорювати передвиборні програми кандидатів, їх політичні, ділові та особисті якості, вести агітацію “за” або “проти” кандидатів на зборах, мітингах, у бесідах, пресі, на радіо і телебаченні.

4. Для проведення масових заходів передвиборної агітації місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації державної та комунальної форм власності, а також змішаної форми власності, де частка державної власності перевищує 25 відсотків, безкоштовно надають придатні для цієї мети приміщення у визначений виборчою комісією час. При цьому територіальні виборчі комісії зобов’язані забезпечити рівні можливості для всіх кандидатів у Президенти України.

10. Органи місцевого самоврядування відводять місця та обладнують стенди, дошки у людних місцях для розміщення матеріалів передвиборної агітації, забезпечують наявність на них агітаційних матеріалів, видання яких здійснюють відповідні виборчі комісії, а також опублікованих ними 99

ÂÑÅ ÂÈвØÓª... Ç À Ê Î Í

повідомлень, передбачених цим Законом, щодо виборчої кампанії та кандидатів. Забороняється розміщення цих матеріалів на будівлях, що є пам’ятками архітектури, та в місцях, де вони перешкоджають безпеці дорожнього руху. Стаття 33. Обмеження проведення передвиборної агітації.

1. Забороняється участь у передвиборній агітації: органам державної влади, включаючи судові органи та органи прокуратури, і органам місцевого самоврядування, їх посадовим і службовим особам; членам виборчих комісій; особам, які не є громадянами України.

2. Державним телерадіокомпаніям, друкованим засобам масової інформації з державною участю, участю органів місцевого самоврядування, їх посадовим особам, творчим працівникам засобів масової інформації у період виборчої кампанії у своїх повідомленнях, матеріалах і передачах забороняється підтримувати або віддавати перевагу в будь-якій формі тому чи іншому кандидату в Президенти України, їх передвиборним програмам.

3. Забороняється проводити передвиборну агітацію, що супроводжується наданням виборцям безплатно або на пільгових умовах відповідно товарів, послуг, цінних паперів, грошей, кредитів, лотерей, інших матеріальних цінностей.

9. Державним і недержавним засобам масової інформації, що діють на території України, забороняється поширювати за 15 днів до дня голосування інформацію про результати соціологічних досліджень і опитувань громадської думки щодо кандидатів у Президенти України.

11. Кандидатам у Президенти України, які обіймають посади, у тому числі за сумісництвом, в органах державної влади, в органах місцевого самоврядування, на державних підприємствах, установах, організаціях, у військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, забороняється залучати або використовувати для будь-якої роботи, пов’язаної з проведенням своєї виборчої кампанії, підлеглих їм осіб (у робочий час), службовий транспорт, зв’язок, устаткування, приміщення, інші об’єкти та ресурси за місцем роботи.

14. Забороняється використання при проведенні передвиборної агітації друкованих агітаційних матеріалів, що не містять вихідних даних установи, що здійснила друк, а також зазначення загального тиражу примірників.

15. Забороняється проведення в день, що безпосередньо передує дню виборів, та в день голосування передвиборної агітації у будь-якій формі.

16. Перешкоджання здійсненню права вести передвиборну агітацію, а 100

ÏÎѲÁÍÈÊ Ç ÞÐÈÄÈ×ÍÈÕ ÏÈÒÀÍÜ ÄËß ÃÐÎÌÀÄÑÜÊÈÕ ÎÐÃÀͲÇÀÖ²É

також зловживання правом на ведення такої агітації тягне за собою відповідальність, встановлену законами України.

17. У разі надходження до виборчих комісій заяв, скарг щодо порушень, зазначених у частинах третій, десятій, дванадцятій — шістнадцятій цієї статті, виборчі комісії негайно надсилають зазначені заяви, скарги до органів внутрішніх справ для проведення перевірки і реагування відповідно до чинного законодавства України. Стаття 35. Особистий виборчий фонд кандидата у Президенти України.

1. Кожний кандидат у Президенти України може мати особистий виборчий фонд. Особистий виборчий фонд утворюється за рахунок власних коштів кандидата, коштів політичних партій, пожертвувань громадян України, юридичних осіб, зареєстрованих в Україні, за винятком державних підприємств, державних органів, установ і організацій, органів місцевого самоврядування, а також іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, підприємств з іноземними інвестиціями, благодійних організацій та релігійних об’єднань, підприємств, організацій та установ, що мають заборгованість перед бюджетами всіх рівнів.

2. Будь-які умови, домовленості та угоди між пожертвувачем і кандидатом, партією (блоком) щодо коштів, які перераховуються до виборчого фонду кандидата, є недійсними.

4. Розмір особистого виборчого фонду кандидата не може перевищувати 100 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, пожертвування однієї юридичної або фізичної особи — 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

9. Не вважається оплатною участь громадян у передвиборній кампанії особистою працею, в тому числі з використанням власних засобів на громадських засадах у вільний від роботи або служби час.

10. Якщо кошти перераховано до особистого виборчого фонду кандидата фізичною чи юридичною особою, яка згідно з цим Законом не має права на такі пожертвування, або є анонімною чи підставною особою, або якщо адреса пожертвувача відсутня чи є такою, що за нею неможливо відшукати пожертвувача, ці кошти за рішенням Центральної виборчої комісії перераховуються до Державного бюджету України. Стаття 38. Офіційні спостерігачі на виборах Президента України. У виборчій кампанії по виборах Президента України можуть брати участь офіційні спостерігачі від кандидатів у Президенти України, від партій (блоків), 101

ÂÑÅ ÂÈвØÓª... Ç À Ê Î Í

зборів виборців — суб’єктів виборчого процесу, від іноземних держав і міжнародних організацій. Порядок реєстрації та статус офіційних спостерігачів визначаються Положенням, що затверджується Центральною виборчою комісією. Стаття 39. Участь довірених осіб та інших учасників виборів у роботі виборчих комісій.

1. Довірені особи кандидатів у Президенти України та офіційні спостерігачі можуть брати участь у засіданнях виборчих комісій відповідно під час реєстрації кандидатів у Президенти України, голосування, підрахунку голосів на виборчій дільниці, визначення результатів голосування по округу і підбиття загальних підсумків виборів Президента України. Повноваження зазначених представників визначаються в порядку, встановленому цим Законом, і засвідчуються відповідним документом. Втручання зазначених осіб у роботу виборчих комісій не допускається.

2. Особи, перелічені в частині першій цієї статті, в разі виявлення порушень законодавства про вибори Президента України мають право скласти про це акт, який підписується особою (особами), яка виявила порушення, і виборцями - свідками порушення, та звернутися до відповідної виборчої комісії з заявою про усунення порушень. Глава 7. ПРОВЕДЕННЯ ГОЛОСУВАННЯ, ВИЗНАЧЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ВИБОРІВ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ Стаття 40. Виборчий бюлетень.

1. Форму і текст виборчого бюлетеня по виборах Президента України затверджує Центральна виборча комісія.

2. Виборчі бюлетені є документами суворої звітності.

3. Виборчий бюлетень містить назву та дату виборів, номер територіального виборчого округу і номер виборчої дільниці, крім виборчих дільниць, які утворені у виняткових випадках відповідно до частини сьомої статті 12 цього Закону, та позначене місце для підпису члена дільничної виборчої комісії, який видаватиме виборчий бюлетень, а також місце для печатки дільничної виборчої комісії.

6. Виборчий бюлетень має контрольний талон, відокремлений лінією відриву. Контрольний талон містить назву і дату виборів, номер територіального виборчого округу, номер виборчої дільниці, крім виборчих 102

ÏÎѲÁÍÈÊ Ç ÞÐÈÄÈ×ÍÈÕ ÏÈÒÀÍÜ ÄËß ÃÐÎÌÀÄÑÜÊÈÕ ÎÐÃÀͲÇÀÖ²É

дільниць, які утворені відповідно до частини сьомої статті 12 цього Закону, а також позначені місця для зазначення порядкового номера виборця у списку виборців, підписів виборця та члена дільничної виборчої комісії, який видав бюлетень.

7. Виборчий бюлетень не повинен містити відомостей щодо кандидатів, які вибули з балотування. У разі, коли кандидат вибув з балотування після видрукування бюлетенів, Центральна виборча комісія приймає рішення про внесення змін до виборчого бюлетеня, а в разі необхідності - про його передрукування. Якщо зміни до виборчого бюлетеня внесені шляхом викреслення відомостей про особу, яка була кандидатом, дільнична виборча комісія повідомляє про це кожного виборця під час видачі виборчого бюлетеня. Стаття 41. Порядок видачі виборчих бюлетенів.

1. Територіальна виборча комісія на засіданні приймає виборчі бюлетені від Центральної виборчої комісії. Про підрахунок бюлетенів територіальна виборча комісія складає протокол, який підписується всіма членами комісії. Протокол складається в трьох примірниках, перший з них надсилається до Центральної виборчої комісії, другий зберігається в комісії, третій - відразу вивішується для загального ознайомлення в приміщенні комісії. На прохання кандидата або його довіреної особи, або особи, уповноваженої кандидатом, йому (їй) видається копія протоколу.

2. Територіальна виборча комісія на засіданні видає виборчі бюлетені дільничним виборчим комісіям. Для підрахунку бюлетенів територіальна виборча комісія за взаємною згодою всіх членів комісії може розділитися не більш як на дві групи, але видача бюлетенів з оголошенням кількості бюлетенів, що видаються кожній дільничній виборчій комісії, відбувається на засіданні територіальної виборчої комісії.

3. Видача бюлетенів дільничним виборчим комісіям здійснюється в кількості, яка дорівнює кількості виборців на дільниці, з резервом, обсяг якого встановлюється Центральною виборчою комісією.

4. Про підрахунок і видачу бюлетенів дільничним виборчим комісіям територіальна виборча комісія складає протокол, який підписується всіма членами комісії. В протоколі зазначається кількість бюлетенів, виданих кожній з дільничних виборчих комісій. Протокол складається в двох примірниках, один з яких зберігається в комісії, а другий — відразу вивішується для загального ознайомлення в приміщенні комісії. За заявою кандидата або 103

ÂÑÅ ÂÈвØÓª... Ç À Ê Î Í

його довіреної особи, або особи, уповноваженої кандидатом, йому (їй) негайно видається копія протоколу. Стаття 42. Організація і порядок голосування.

1. Голосування проводиться в день виборів або в день повторного голосування з восьмої до двадцятої години.

2. Про час і місце голосування дільнична виборча комісія сповіщає виборців не пізніш як за п’ятнадцять днів до дня виборів.

3. Голосування проводиться в спеціально відведених приміщеннях, де обладнуються в достатній кількості кабіни або кімнати для таємного голосування, визначаються місця видачі виборчих бюлетенів і встановлюються виборчі скриньки таким чином, щоб виборці при підході до них обов’язково проходили через кабіни або кімнати для таємного голосування.

4. Вхід у кабіни або кімнати для таємного голосування, вихід з них, а також шлях від них до виборчих скриньок повинні бути в полі зору членів дільничної виборчої комісії, кандидатів і довірених осіб кандидатів та офіційних спостерігачів.

5. Відповідальність за організацію голосування, забезпечення таємності волевиявлення виборців, обладнання приміщень і підтримання в них належного порядку покладається на дільничні виборчі комісії. Виборець може перебувати в приміщенні для голосування лише протягом часу, необхідного для голосування.

6. У день виборів перед початком голосування голова дільничної виборчої комісії в присутності членів виборчої комісії та офіційних спостерігачів, представників засобів масової інформації, які знаходяться на виборчій дільниці, перевіряє виборчі скриньки, пломбує або опечатує їх.

7. Кожен виборець голосує особисто. Голосування за інших осіб не допускається.

8. Виборчі бюлетені видаються виборцям членами дільничної виборчої комісії на підставі списку виборців по відповідній виборчій дільниці за умови пред’явлення виборцем документа, що посвідчує його особу. Член дільничної виборчої комісії, який видає виборчий бюлетень, розписується у визначених місцях на виборчому бюлетені та контрольному талоні. Забороняється робити на бюлетенях будь-які позначки, за якими можна було б встановити особу виборця. Виборець розписується за отримання виборчого бюлетеня у визначеному місці на контрольному талоні та у 104

ÏÎѲÁÍÈÊ Ç ÞÐÈÄÈ×ÍÈÕ ÏÈÒÀÍÜ ÄËß ÃÐÎÌÀÄÑÜÊÈÕ ÎÐÃÀͲÇÀÖ²É

списку виборців.

9. Контрольні талони залишаються у дільничній комісії і разом із списком виборців є підставою для встановлення кількості виборців, які отримали виборчі бюлетені.

10. Виборчий бюлетень заповнюється виборцем у кабіні або кімнаті для таємного голосування. При заповненні виборчого бюлетеня забороняється присутність інших осіб. Виборець, який не може самостійно заповнити бюлетень, має право з відома голови, заступника голови, секретаря або члена дільничної виборчої комісії запросити в кабіну (до кімнати) для таємного голосування іншу особу на свій розсуд, крім членів виборчої комісії, кандидатів у Президенти України, їх довірених осіб, офіційних спостерігачів.

11. У бюлетені для голосування виборець робить позначку “плюс” (+) або іншу, що засвідчує його волевиявлення, у квадраті проти прізвища кандидата, за якого він голосує. Виборець може голосувати тільки за одного кандидата. У разі непідтримання жодного з кандидатів виборець робить позначку “плюс” (+) або іншу, яка засвідчує його волевиявлення, в квадраті проти слів: “Не підтримую жодного кандидата у Президенти України”.

12. У випадках, коли окремі виборці за станом здоров’я не можуть прибути в приміщення для голосування, за їх письмовою заявою дільнична виборча комісія за один день до дня виборів складає список таких виборців за формою загального списку виборців. Комісія визначає час і не менше трьох членів виборчої комісії, які організовують голосування в місцях перебування таких виборців. Ці члени комісії повинні бути представниками різних партій (блоків). Час виходу членів комісії до виборців визначається з таким розрахунком, щоб ці виборці змогли проголосувати не пізніш як за годину до закінчення голосування. Голова дільничної виборчої комісії повинен оголосити про те, що члени комісії виходять для організації голосування до виборців, які за станом здоров’я не можуть прибути в приміщення для голосування. Тільки після оголошення членам комісії видаються виборчі бюлетені і список виборців. Бюлетені перераховуються в присутності бажаючих членів комісії і офіційних спостерігачів. При проведенні такого голосування мають право бути присутні офіційні спостерігачі.

13. Для проведення голосування за межами приміщення для голосування відповідним членам дільничної виборчої комісії її головою вручається список виборців, голосування яких має бути організовано у місцях їх перебування, 105

ÂÑÅ ÂÈвØÓª... Ç À Ê Î Í

відповідна кількість виборчих бюлетенів та опломбована (опечатана) виборча скринька. При організації голосування один з членів дільничної виборчої комісії розписується у визначених місцях на виборчому бюлетені та контрольному талоні, після чого бюлетень видається виборцю, який розписується за його отримання у контрольному талоні та списку виборців. При заповненні виборцем виборчого бюлетеня не можуть бути присутніми будь-які особи, за винятком випадку, передбаченого частиною десятою цієї статті.

14. Після проведення голосування за межами приміщення для голосування членами дільничної виборчої комісії, які його організовували, робляться відповідні позначки у загальному списку виборців. Список, по якому проводилося голосування, додається до загального списку. Стаття 43. Порядок підрахунку голосів на виборчій дільниці.

1. Підрахунок голосів на виборчій дільниці здійснюється виключно членами дільничної виборчої комісії на її засіданні в тому ж приміщенні, де проходило голосування. Під час підрахунку голосів ніхто не має права робити будь-які позначки, записи на бюлетенях для голосування.

2. Після закінчення голосування на підставі списку виборців дільнична виборча комісія встановлює загальну кількість виборців на виборчій дільниці. Ця кількість оголошується і заноситься до протоколу.

3. Перед початком підрахунку голосів дільнична виборча комісія встановлює за кількістю контрольних талонів з підписами виборців та членів комісії, які видавали виборчі бюлетені, а також відповідних підписів у списку виборців кількість виборців, які отримали виборчі бюлетені. Ця кількість оголошується і заноситься до протоколу.

4. До відкриття виборчих скриньок здійснюється підрахунок та погашення невикористаних бюлетенів шляхом відокремлення лівого верхнього куточка бюлетеня. Кількість таких бюлетенів оголошується і заноситься до протоколу. Після цього контрольні талони і погашені невикористані виборчі бюлетені (разом із контрольними талонами) запаковуються і опечатуються, на пакеті зазначаються назва виборчого бюлетеня, номер територіального виборчого округу, номер виборчої дільниці, кількість запакованих контрольних талонів та бюлетенів, дата, час та ставляться підписи голови і секретаря дільничної виборчої комісії.

5. Після перевірки цілісності печаток або пломб на виборчих скриньках голова дільничної виборчої комісії відкриває їх. Виборчі скриньки відкриваються почергово, спочатку відкриваються виборчі скриньки, з 106

ÏÎѲÁÍÈÊ Ç ÞÐÈÄÈ×ÍÈÕ ÏÈÒÀÍÜ ÄËß ÃÐÎÌÀÄÑÜÊÈÕ ÎÐÃÀͲÇÀÖ²É

якими голосування було організовано поза межами виборчої дільниці у місцях перебування виборців. Комісія підраховує загальну кількість виборчих бюлетенів в скриньці. Тільки після цього підрахунку відкривається наступна скринька.

6. При підрахунку виборчих бюлетенів визначений член комісії рахує бюлетені вголос. Всі предмети, які не є бюлетенями встановленого зразка, складаються окремо і не підраховуються. У разі виникнення сумнівів комісія вирішує голосуванням, чи є предмет бюлетенем встановленого зразка. При цьому кожен член комісії має право отримати і особисто оглянути предмет; на цей час підрахунок бюлетенів припиняється. Предмети запаковуються. На пакеті робиться напис “Предмети”, вказуються номер територіального виборчого округу, номер виборчої дільниці, дата, час, ставляться підписи голови та секретаря дільничної виборчої комісії та печатка комісії.

7. Комісія підраховує загальну кількість виборчих бюлетенів і встановлює кількість виборців, які взяли участь у голосуванні. Ця кількість оголошується і заноситься до протоколу.

8. Після підрахунку всіх бюлетенів комісія сортує виборчі бюлетені. Визначений член комісії розкладає бюлетені на окремі місця, показуючи кожен бюлетень всім членам комісії і виголошуючи зміст бюлетеня. Залежно від змісту бюлетені сортуються на недійсні, подані проти всіх кандидатів, подані за кожного кандидата окремо. У разі виникнення сумнівів щодо змісту бюлетеня комісія вирішує питання голосуванням. При цьому кожен член комісії має право отримати і особисто оглянути бюлетень; на цей час сортування бюлетенів припиняється. Місця для бюлетенів позначаються табличками з написами з обох боків відповідно “недійсні”, “проти всіх” та прізвищ кандидатів.

9. Недійсними вважаються виборчі бюлетені, на яких відсутня печатка дільничної виборчої комісії, без підпису члена дільничної виборчої комісії, який його видав, виборчі бюлетені, в яких зроблено більш як одну позначку проти прізвищ кандидатів, а також виборчі бюлетені, на яких не поставлено жодної позначки або в яких неможливо однозначно визначити волевиявлення виборця. При виникненні сумнівів щодо дійсності бюлетеня бюлетені визнаються недійсними виключно за рішенням дільничної виборчої комісії. При цьому кожен член комісії має право отримати і особисто оглянути бюлетень; на цей час підрахунок бюлетенів припиняється.

10. Встановлена кількість недійсних виборчих бюлетенів оголошується і 107

ÂÑÅ ÂÈвØÓª... Ç À Ê Î Í

заноситься до протоколу, недійсні бюлетені запаковуються. На пакеті робиться напис “Недійсні бюлетені”, вказуються номер територіального виборчого округу, номер виборчої дільниці, кількість запакованих бюлетенів, дата, час, ставляться підписи голови та секретаря дільничної виборчої комісії та печатка.

11. Під час підрахунку комісією кількості голосів, поданих за кожного кандидата, кожен член комісії має право перевірити, а в разі потреби перерахувати кількість бюлетенів, поданих за кожного кандидата. Після цього окремо запаковуються і опечатуються виборчі бюлетені з голосами “за” кожного кандидата у Президенти України із зазначенням на пакетах прізвища та ініціалів кандидата, а також номера територіального виборчого округу, номера виборчої дільниці, кількості запакованих бюлетенів, дати, часу, ставляться підписи голови та секретаря дільничної виборчої комісії та печатка комісії.

12. Бюлетені, в яких виборці не підтримали жодного кандидата, також запаковуються в окремому пакеті з відповідним написом, датою, кількістю запакованих бюлетенів в пакеті. Пакет підписується головою та секретарем дільничної виборчої комісії і скріплюється печаткою.

13. Дільнична виборча комісія складає протокол, до якого прописом заноситься: 1) загальна кількість виборців, включених до списку виборців на виборчій дільниці; 2) кількість одержаних на дільницю бюлетенів; 3) кількість невикористаних бюлетенів; 4) кількість виборців, які отримали виборчі бюлетені; 5) кількість виборців, які взяли участь у голосуванні; 6) кількість виборчих бюлетенів, визнаних недійсними; 7) кількість голосів, поданих за кожного кандидата; 8) кількість голосів виборців, які не підтримали жодного кандидата.

14. Підрахунок голосів виборців проводиться дільничною виборчою комісією без перерви до підписання протоколу про підсумки голосування. Заповнення протоколу про підсумки голосування олівцем та внесення до нього будь-яких виправлень забороняється.

15. Протокол дільничної виборчої комісії складається у чотирьох примірниках, що підписуються головою, заступником голови, секретарем та членами дільничної виборчої комісії, які брали участь в засіданні, та скріплюється печаткою. Проти прізвищ відсутніх членів комісії зазначається причина їх відсутності. До протоколу долучаються окремі 108

ÏÎѲÁÍÈÊ Ç ÞÐÈÄÈ×ÍÈÕ ÏÈÒÀÍÜ ÄËß ÃÐÎÌÀÄÑÜÊÈÕ ÎÐÃÀͲÇÀÖ²É

думки членів комісії, викладені письмово, письмові заяви та скарги, що надійшли з приводу підрахунку голосів, та рішення, які комісія ухвалила в результаті їх розгляду. Перший і другий примірники протоколу разом із пакетами виборчих бюлетенів та контрольних талонів негайно надсилаються до територіальної виборчої комісії, третій - зберігається у секретаря дільничної виборчої комісії, четвертий - відразу обов’язково вивішується для загального ознайомлення в приміщенні дільничної виборчої комісії. Перший примірник протоколу дільничної виборчої комісії мають право підписати офіційні спостерігачі та довірені особи кандидатів. Перший примірник протоколу дільничних виборчих комісій, утворених при представництвах України за кордоном, після передачі факсовим зв’язком надсилається разом із пакетами виборчих бюлетенів та контрольних талонів до Центральної виборчої комісії. На пропозицію кандидатів або їх довірених осіб, офіційних спостерігачів, присутніх на засіданні комісії, копії протоколу видаються їм відразу після його підписання.

16. Транспортування документів, передбачених частиною п’ятнадцятою цієї статті, до територіальної виборчої комісії та їх передача здійснюються головою дільничної виборчої комісії або його заступником та двома членами цієї комісії у супроводі працівника органу внутрішніх справ. Зазначені голова і члени комісії мають бути представниками різних політичних партій (блоків). Під час транспортування документів забороняється розпечатувати пакети з бюлетенями.

17. Протоколи та інші документи дільничних виборчих комісій передаються на засіданні відповідної територіальної виборчої комісії. Стаття 44. Встановлення підсумків голосування по територіальному виборчому округу.

1. На підставі протоколів дільничних виборчих комісій територіальна виборча комісія на її засіданні визначає: 1) загальну кількість виборців по виборчому округу; 2) кількість виборчих бюлетенів, одержаних виборчими дільницями округу; 3) кількість виборчих бюлетенів, не використаних по округу; 4) кількість виборців, які отримали виборчі бюлетені; 5) кількість виборців, які взяли участь у голосуванні; 6) кількість виборчих бюлетенів, визнаних недійсними; 109

ÂÑÅ ÂÈвØÓª... Ç À Ê Î Í

7) кількість голосів, поданих за кожного кандидата; 8) кількість голосів виборців, які не підтримали жодного кандидата.

2. Територіальна виборча комісія з моменту закінчення голосування оголошує безперервне засідання до моменту встановлення підсумків голосування по територіальному виборчому округу і підписання протоколу. На цей час члени територіальної виборчої комісії не можуть залучатися до виконання інших функцій, крім участі у засіданні комісії.

3. Протокол дільничної виборчої комісії оголошується на засіданні територіальної виборчої комісії відразу після прибуття представників дільничної виборчої комісії. Тільки після цього протокол у разі необхідності передається для обробки в автоматизовану систему. Після оголошення всіх протоколів членам територіальної виборчої комісії надається підсумковий розрахунок, який після обговорення і схвалення комісією заноситься до протоколу.

4. Протокол територіальної виборчої комісії складається у трьох примірниках, що підписуються головою, заступником голови, секретарем і членами територіальної виборчої комісії, які брали участь в засіданні, і скріплюється печаткою територіальної виборчої комісії. Проти прізвищ відсутніх членів комісії зазначається причина їх відсутності. Відомості, зазначені у частині першій цієї статті, заносяться до протоколу прописом. До протоколу долучаються окремі думки членів територіальної виборчої комісії, викладені письмово, письмові заяви і скарги, що надійшли до комісії, та рішення, які комісія ухвалила в результаті їх розгляду. Перший примірник протоколу разом з протоколами всіх дільничних виборчих комісій негайно надсилається до Центральної виборчої комісії та передається факсовим зв’язком, другий — зберігається у секретаря територіальної виборчої комісії, третій — відразу вивішується для загального ознайомлення у приміщенні територіальної виборчої комісії.

5. На пропозицію кандидатів або їх довірених осіб, офіційних спостерігачів, присутніх на засіданні комісії, копії протоколу видаються їм відразу після його підписання.

110

ÏÎѲÁÍÈÊ Ç ÞÐÈÄÈ×ÍÈÕ ÏÈÒÀÍÜ ÄËß ÃÐÎÌÀÄÑÜÊÈÕ ÎÐÃÀͲÇÀÖ²É

Ç̲ÑÒ ÐÎÇÄ³Ë ². Çàãàëüí³ ïðàâà ãðîìàäñüêèõ îðãàí³çàö³é . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3 Конституція України. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3 Закон України “ПРО ОБ’ЄДНАННЯ ГРОМАДЯН” . . . . . . . . . . . . 4 ÐÎÇÄ³Ë ²². Øëÿõè ðåàë³çàö³¿ ïðàâ ãðîìàäñüêèõ îðãàí³çàö³é . . . . . . . . . . . . . 5 1. Взаємодія з органами державної влади . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5 Закони України “Про інформацію” . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5 Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні” . . . . . . . . . . . 9 2. Правовий захист порушених прав . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 10 3. Оскарження дій податкової інспекції . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 14 4. Уповноважений Верховної Ради з прав людини . . . . . . . . . . . . . . . . 15 5. Міжнародні установи . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 16 6. Звернення до народного депутату . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 17 Закон України “Про статус народного депутата” . . . . . . . . . . . . . . . . 17 7. Законодавча ініціатива . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 18 8. Засоби масової інформації. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 19 Закон України “Про друковані засоби масової інформації . . . . . . . . в Україні” . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 19 9. Проведення мітингів, демонстрацій . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 23 10. Співпраця з міжнародними благодійними організаціями . . . . . . . . 23 11. Співпраця з бізнесом. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 24 Ðîçä³ë ²²². Äîêóìåíòè, ùî ñòîñóþòüñÿ îêðåìèõ òèï³â ÍÄÎ . . . . . . . . . . 25 Закон України “Про сприяння соціальному розвитку та . . . . . . . . . . становленню молоді в Україні” . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 25 Закон України “Про захист прав споживачів” . . . . . . . . . . . . . . . . . . 26 Закон України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх . . . . . . . . . . соціального захисту” . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 28 Постанова КМУ “Положення про Міністерство . . . . . . . . . . . . . . . . освіти України” . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 28 Постанова КМУ “Питання Міністерства соціального захисту . . . . населення України “ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 29 111

ÂÑÅ ÂÈвØÓª... Ç À Ê Î Í

Постанова КМУ “Положення про Раду у справах інвалідів . . . . . . . . при КМУ” . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 29 Постанова КМУ “Типове положення Про управління . . . . . . . . . . . соціального захисту населення областей Київської та . . . . . . . . . . . Севастопольської міської державної адміністрації” . . . . . . . . . . . . . 31 Наказ МУ справах сім’ї та молоді “Тимчасове примiрне . . . . . . . . . положення про управлiння у справах сiм’ї та молодi обласної, . . . . Київськоi та Севастопольської мiської державної адмiнiстрацiї” . . 31 Наказ МУ справах сім’ї та молоді “Тимчасове примірне . . . . . . . . . положення про відділ у справах сім’ї та молоді районної, . . . . . . . . у містах Києві та Севастополі державної адміністрації” . . . . . . . . . 32 Закон України “Про молодіжні та дитячі громадські . . . . . . . . . . . . організації” . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 33 Закон України “Про охорону навколишнього природного . . . . . . . . середовища” . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 36 Наказ МУ охорони навколишнього природного середовища . . . . . . “Положення про громадський контроль у галузі охорони . . . . . . . . навколишнього природного середовища” . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 39 ÐÎÇÄ³Ë ²V. Ïîðÿäîê ðåºñòðàö³¿ òà ëåãàë³çàö³¿ ÍÄÎ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 43 ÐÎÇÄ³Ë V. Óñòàíîâ÷³ äîêóìåíòè . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 52 Приклад типового статуту громадської організації . . . . . . . . . . . . . . 52 Протокол Загальних зборів членів Центру № 1 . . . . . . . . . . . . . . . . . 57 Відомості про членів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 58 Відомість про склад керівних органів. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 58 Заява . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 59 ÐÎÇÄ³Ë V². Äîêóìåíòè, ùî ñòîñóþòüñÿ âñ³õ ÍÄÎ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 61 Закон України “Про об’єднання громадян” . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 61 Закон України “Про благодійництво та благодійні організації”, . . . . . 72 Закон України “Про оприбуткування прибутку підприємств” . . . . . . . 83 Наказ Податкової адміністрації України №550 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 90 Указ “Про гербовий збір” . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 94 Закон України “Про вибори Президента України” . . . . . . . . . . . . . . . . 99 ЗМІСТ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 111 112

ÏÎѲÁÍÈÊ Ç ÞÐÈÄÈ×ÍÈÕ ÏÈÒÀÍÜ ÄËß ÃÐÎÌÀÄÑÜÊÈÕ ÎÐÃÀͲÇÀÖ²É

ÇÀÊÎÍ

ÂÑÅ ÂÈвØÓª... Ç À Ê Î Í

ÂÑÅ ÂÈвØÓª...

:

Çàãàëüí³ ïðàâà ÍÄÎ

:

Øëÿõè ðåàë³çàö³¿ ïðàâ ÍÄÎ

:

Ñïåöèô³÷í³ çàêîíè ÍÄÎ

:

Ïîðÿäîê ðåºñòðàö³¿ òà ëåãàë³çàö³¿ ÍÄÎ

:

Ïðèêëàä òèïîâîãî ñòàòóòó ÍÄÎ

:

Çàãàëüí³ çàêîíè ÍÄÎ

Á³áë³îòå÷êà ÐÖ “Ãóðò”