Золоті комірці №18 (Листопад 2016) by Модест Левицький

Газета Гімназійної Республіки

Листопад 2016

Мости дружби У

№ 18 (197)

2015 році, перебуваючи в Берліні на конференції німецькоукраїнських організацій, у громадського активіста Богдана Климчука виникла ідея написати проект молодіжного обміну між Україною та Німеччиною - створити платформу, аби донецькі діти могли приїжджати на Волинь, а потім разом з волинськими школярами відвідували Німеччину і їх школи. Важливо, щоб діти з Волновахи і Волині бачили, що таке європейські цінності не з російської пропаганди, а на практиці. До написання проекту приєдналась Спілка «Мости дружби в Україну» та Луцька міська рада. На жаль, було отримано відмову від Міністерства Закордонних Справ Німеччини, до якого подавали заявку. Оскільки було віддано проекту декілька тижнів життя, було вирішено не здавався і, завдячуючи титанічним зусиллям голови Спілки «Мости дружби в Україну» Карла Германа Крога ( йому, до речі, 91 рік,) і Рольфа Шільберга, ми восени отримали шанс на трішки інший, але не менш цікавий проект по молодіжному обміну між Гімназією №4 (Луцьк) та Гімназію Фріденшталь (Херфорд). Рольф Шільберг запропонував ідею створення Цифрового містка між школами Волновахи, Луцька та Херфорда, СНУ, ЛНТУ, інституту післядипломної освіти, Вищої Школи Ліппе (м. Лємго, Німеччина) та ряду громадських організацій. У такому форматі проект отримав фінансування міністерства.

ГАЗЕТА “ЗОЛОТІ КОМІРЦІ” ЛУЦЬКОЇ ГІМНАЗІЇ № 4 ІМЕНІ МОДЕСТА ЛЕВИЦЬКОГО

У гімназії було створено комісію для проведення конкурсного випробування: після першого туру з 84 учасників, які подали заявки, заповнивши електронну анкету, було відібрано 30 конкурсантів. ІІ етап (усна співбесіда) був проведений комісією у складі начальника управління міжнародного співробітництва та проектної діяльності Кудрявцевої В.В., громадського активіста Климчука Б.Я., заступника голови первинної профспілкової організації студентів Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки Лазуки О.І., практичного психолога гімназії Литвиненко О. М., учителя німецької мови Римарчук Т.Л., професійного перекладача німецької мови члена Спілки Міщука О.Д. Було відібрано 18 учнів 8-11 класів, які з 19 листопада по 1 грудня 2016 року перебували у Німеччині, м. Херфорд. Учні встигли побувати на екскурсії у Берліні - столиці Німеччини, училися робити інтерв'ю, переглядали фільми про Другу світову війну, побували на екскурсії в концтаборі, школі поліції, музеї історії і розвитку комп'ютерів, порозважатися в аквапарку та погуляли в центрі старого міста, займалися шопінгом на передріздвяному ярмарку, і, звичайно, взяли участь у спільному концерті, де співали українські та німецькі пісні, дивували гостей підготовленими танцями та номерами художньої самодіяльності. 23 листопада Луцька гімназія №4 імені Модеста Левицького зустріла делегацію у складі 15 учнів та 3 педагогів Волноваської ЗОШ І-ІІІ ступенів №7 (Клочек Тетяна Іванівна – директор школи, Міллєр Яна Миколаївна – заступник директора з навчально-виховної роботи, Лихошва Юлія Вікторівна – вчитель англійської мови). Особливу подяку хочеться висловити директору Луцької гімназії №4 імені Модеста Левицького Мишковцю Олександру Андрійовичу, меру нашого міста Романюку Миколі Ярославовичу та народному депутату України Лубінцю Дмитру Валерійовичу, які, керуючись спільними бажаннями розвивати співпрацю у сфері освіти, з метою будувати вільну, об'єднану Європу, через програми обміну учнями шкілпартнерів організували та підтримували цей проект. Учнів з Волновахи теж чекала насичена культурно-освітня програма: вивчення німецької мови (12 уроків) та отримання сертифіката, тренінги, майстер-класи з елементами ІТ-технологій, екскурсії, подорожі, зустріч з поліцейським міста, уроки китайської мови. Гості зустрілися з Митрополитом Луцьким і Волинським Михаїлом у Свято-Троїцькому кафедральному соборі, де їм було проведено чудову екскурсію. Учні спробували себе у ролі журналістів гімназійної газети «Золоті комірці», побували на Волинській ОДТРК, радіо Луцьк, боулінгу, у краєзнавчому музеї та Музеї Волинської Ікони та замку Любарта. 2 грудня був проведений круглий стіл усіх учасників проекту. Мости дружби налагоджуємо в Україні та за кордоном! Андрій Гурський, заступник директора з навчально-виховної роботи

ГАЗЕТА “ЗОЛОТІ КОМІРЦІ” ЛУЦЬКОЇ ГІМНАЗІЇ № 4 ІМЕНІ МОДЕСТА ЛЕВИЦЬКОГО

Враження учнів з міста Волноваха про участь у проекті

же вдруге я відвідую дивовижне місто Луцьк. Із кожним разом мені все більше і більше відкривається цей справжній скарб України. Перш за все, до глибини душі вражає доброзичливе, прихильне ставлення лучан до дітей зі Сходу України. Мені дуже подобається те, що люди спілкуються українською мовою, не зважаючи на будь-які обставини. А ще впадає в око бездоганна чистота міста, затишні куточки відпочинку на вулицях, парках, скверах. Тут надзвичайно вдало поєднуються дух стародавнього міста та швидкий темп життя сучасної людини. Але найбільше враження на мене справила своєрідна причетність до минувшини, перш за все це пов'язано із замком Любарта, що знаходиться у «старій» частині міста. На мою думку, Луцьк містить у собі ще багато таємниць і я хочу продовжувати відкривати їх для себе.

Євген Нестеренко

Луцьку я перший раз. З дня приїзду аж до дня від’їзду я не пошкодував про те, що згодився брати участь у проекті. Цей проект-можливісь побувати у місті Луцьк, знайти нових друзів та почати вивчати німецьку мову. Дні перебування у місті були насичені позитивом, гарними емоціями та враженнями. Вчити німецьку мову було важливо для всіх нас. Німецька як на мене дуже цікава, але й напрочуд складна мова. Складність і цікавість до цієї мови були мотивацією для всіх нас. Окремо можна виділити архітектуру міста Луцька, яка має дуже багато спільних рис з захіноєвропейською архітектурою. У підсумку можна сказати, що неважливо в якому куточку України знаходиться місто, важливо те, що воно є важливою складовою нашої держави!

Артур Джгун

Луцьк - справжнє місто-музей Тут багато усього, він дуже насичений історією. Чого лише Старе Місто варте. А музеї? Музей Волинської ікони. Там просто величезна кількість експонатів ( понад 5000). Там присутні ікони різних типів і різних епох. Також прикрасою музею є ікона Холмська чудотворна ікона Богоматері. Їй близько 1 тис. років. Також Луцьк багатий на розважальні місця, магазини, кафе і т.д. Той самий Порт Сіті, який сповнений магазинами, кафе. Також там є кінотеатр, боулінг та інші розваги. Пам’ятники. А саме: Тараса Шевченка та Лесі Українки. Чудово виконані, ще й у центрі міста. Мені Луцьк припав до душі. Якби я міг, то напевне б залишився тут жити. Тут справді чудово, і я б усім порекомендував відвідати це місто. Відвідайте й не пошкодуєте про це.

Діма Пазиніч

ГАЗЕТА “ЗОЛОТІ КОМІРЦІ” ЛУЦЬКОЇ ГІМНАЗІЇ № 4 ІМЕНІ МОДЕСТА ЛЕВИЦЬКОГО

Луцьк надихає

вадцять другого листопада я та ще чотирнадцять кращих учнів Волноваської ЗОШ №7 виїхали з Волновахи до Луцька. Ми ще не знали чого очікувати, бо така поїздка була вперше. Раніше діти жили менше тижня і навчання зовсім не було. Всі хвилювалися – і батьки, і діти. Дорога була дуже тяжкою, але побачивши свою нову сім’ю втома зникла. Я вважаю, що потрапила в дуже гарну сім’ю Вавдіюків. Батько Сергій Степанович – людина спокійна, добра, до речі, він певний період часу перебував у моєму місті, виконуючи службовий обов’язок, мама Валентина Іванівна – турботлива та позитивна жінка, донька Віка – цікава та турботлива дівчинка і маленький Марко – майбутня зірка хокею. Сім’я Вавдіюків дуже тепло мене приняла. Не було контрасту, коли я приходила додому. Вони приділяли мені багато уваги та турботи. «Луцьк надихає»,- саме цю фразу я сказала під час нашої зустрічі з мером міста Романюком. Я була вражена професійною грою юних волейболістів, бо майже кожен день приходила на змагання та тренування в спорт школу разом з Вікою. Я дуже дякую всім людям, що створили цей проект та надали нам змогу поїхати в Луцьк і знайти нових друзів. Маю надію на майбутню співпрацю нашої школи з Луцьком та Німеччиною. Мрію про ідеальне володіння німецькою і поїздку до Німеччини.

Заліна Арсоєва

Враження від подорожі до Луцька

и, учні Волноваської ЗОШ I - III ступенів №7, долучилися до проекту, який дав нам змогу приїхати до Луцької гімназії №4 і почати вивчати німецьку мову. Вивчення нового матеріалу для нас є лише задоволенням, бо пізнання завжди цікаве і захоплююче. Звичайно ми не лише вивчали нову для нас мову, а й відпочивали, відвідуючи цікаві місця Луцька. І я хочу поділитися з вами моїми враженнями від цієї захоплюючої мандрівки. Мабуть, треба почати з того, як нас зустріли на вокзалі: нас зустріли з почуттям любові і ніжності, ми ж відповідали щирими посмішкам і сповненими вдячності поглядами. Потім ми поїхали до гімназії, де нам багато розповіли про історію її створення, а також нам повідомили з ким із лучан-гімназистів ми будемо жити під час перебування у Луцьку. Я потрапила до родини учениці 9-В класу, Лізи Трегуб, і, знаєте, у мене склалося враження, що я приїхала до своїх близьких родичів, бо турбота, якою мене оточили, була безмежною. У гімназії всі учні ставились до нас дуже привітно і спілкувався з нами як із давніми друзями. Окрему увагу треба приділити тому, що організатори проводили нам безліч екскурсій і просто знайомили нас з містом, і за це ми їм дуже вдячні, бо ми дізналися багато нового і цікавого. Ми відвідали і Старе Місто, і замок Любарта, і Волинську ОДТРК, і музей Волинської ікони, а також ми відвідали Луцьку міську мерію, де поспілкувалься з міським головою М. Романюком. Загалом, я хочу сказати, що місто Луцьк є чудовим місцем, в яке хочеться повернутись, та в якому живуть прекрасні душею люди. А учням і педагогічному колективу Луцької гімназії №4 імені Модеста Левицького я бажаю міцного здоров’я, творчої наснаги і плідної співпраці з партнерами.

Тимченко Вікторія, учениця 10-А класу Волноваської ЗОШ I - III ступенів №7

ГАЗЕТА “ЗОЛОТІ КОМІРЦІ” ЛУЦЬКОЇ ГІМНАЗІЇ № 4 ІМЕНІ МОДЕСТА ЛЕВИЦЬКОГО

оли мені дали таку можливість поїхати до Луцька, я одразу ж погодилась, бо у цьому затишному місті я вже була і привезла додому тільки найкращі спогади. Дорога була довгою і виснажливою, але усе це було компенсовано теплим і щирим прийомом. Ще на вокзалі нам подарували шарфи, які були не тільки як символ проекту, а й зігріли нас у волинський холод. Я дуже переймалася, чи знайду спільну мову з луцькою родиною. Як не дивно, спілкування не стало проблемою. Моя сім’я з турботою поставилася до мене і піклувалася, як про рідну дитину. Програма на весь час нашого перебування у Луцьку була дуже насиченою: уроки німецької мови, відвідування занять з гімназистами, екскурсії до музею, радіо, Волинського телебачення тощо. У вільний час ми з сім’єю просто гуляли по місту, що теж приносило неабияке задоволення. Дуже сумно від тієї думки, що скоро треба повертатися назад, у Волноваху, адже Луцьк і гімназія №4 ім. Модеста Левицького справді стали для мене другою домівкою.

Яцико Юлія

ене звати Едік Реутенко. Я вперше приїхав до Луцька. Це дуже гарне старовинне місто, в якому живуть добрі та привітні люди. Вже третій рік діти з Волновахи приїжджають до нього і це робить нас ближчими. Мені тут дуже подобається, тому що в Луцьку багато різних історичних пам’яток, музеїв та визначних місць. Я познайомився з Луцькою гімназією №4 імені Модеста Левицького, де знайшов багато нових друзів, зокрема, подружився з Дімою Рудніком, учнем 8-В класу . Я проживаю в дуже добрій та душевній сім’ї, тут я відчуваю себе як вдома. До мене відносяться як до рідної дитини і мені дуже приємно. Вони навіть встигли познайомитися з моїми батьками та запросили нас усіх приїхати в літку до Луцька. І я надіюсь, що ми обов’язково приїдемо, знову зустрінимося і будемо справжніми друзями. Луцьк, чекай на нас! Захід і схід-разом!

Едік Реутенко

а цей короткий час Луцьк став для мене другою домівкую, місцем, куди я б хотіла повeрнутися. Дорога була довга,алe вeсeла,ми всі знали,що у Луцьку нам завжди раді,тому час швидко спливав. Впeршe я посміхнулась,коли нас зустрічали на вокзалі, після цього, посмішка нe зникала з мого обличчя вeсь той час, що я пeрeбувала у цьому навчальному закладі. Якщо ти бачиш усміхнeних людeй — тобі самому стає вeсeло і добрe, цe я й помітила в цій гімназії. За що я її так сильно полюбила? За добрих та позитивних учнів,які завжди готові прийти на допомогу один одному, за вeсeлих і розуміючих вчитeлів та тeплу атмосфeру. Зараз мені важко уявити, що наші міста розділяють сотні кіломeтрів. Я сподіваюся, що будe ще багато зістрічeй, нових знайомств. Чeкаємо усіх у нашому місті. Гімназія № 4 ім. Модeста Лeвицкого завжди в моєму сeрці.

Ангeліна Шeмрікович

ГАЗЕТА “ЗОЛОТІ КОМІРЦІ” ЛУЦЬКОЇ ГІМНАЗІЇ № 4 ІМЕНІ МОДЕСТА ЛЕВИЦЬКОГО

У мене була мрія відвідати місто-побратим Луцьк сь здійснилась моя мрія. Перед

поїздкою я дуже хвилювалась, було цікаво у яку родину потраплю. 22 листопада: ми виїжджаємо, гарний настрій, все добре. 23 листопада: ми приїхали, кожного починають забирати до родин, а мене ще ні, я почала хвилюватися, пізніше зрозуміла, що даремно. Мене взяла родина Вікторії Скрипки, учениці 11 класу. Я їм дуже вдячна, у нас є стільки спільного. Нещодавно вони мене возили до Кам'янець-Подільського, багато цікавого розповіли. Також у мене є можливість ознайомитися з містом Луцьк, навчатися у кращій гімназії міста, знайти нових друзів, а найголовніше - почати вивчати німецьку мову. Уроки німецької проходять швидко, багато усього цікавого розповідають, на уроці ми все розбираємо і вдома легше вчити. Хочу сказати ДЯКУЮ меру нашого міста, меру міста Луцьк, директору Луцької гімназії число 4 ім. Модеста Левицького, директору нашої школи, також моїм новим батькам, вони роблять усе, щоб мені було, як вдома. Я дуже всім вдячна!

Ніколь Боярчук

уцьк - це чудове місто, в якому є багато цікавих та визначних місць. Я завжди мріяла потрапити до Луцька. Ось нещодавно випала така чудова можливість відвідати місто. Я дуже вдячна за все це всім організаторам, вчителям,батькам які дали нам змогу поїхати до Луцька і вивчити німецьку мову, дізнатись щось нове. Мені дуже сподобалося як нас тут зустріли, які тут добрі, щедрі люди. Моя сім’я, яка мене прийняла до себе дуже весела та дружня. Вони завжди про мене піклуються і мені це подобається, за що я їм дуже вдячна. Діти в Луцьку такі самі як і ми. В нас є багато спільних інтересів. Кожного дня ми ділимось один з одним своїми новими враженнями. Вивчення німецької мови дуже цікаве, кожного дня ми дізнаємось щось нове і цікаве, і це дуже добре. Тому , що до цього часу ми вивчали тільки англійську мову в нашій школі. Я гадаю, що ми повернемося до Волновахи з новими знаннями, враженнями. І мрію про те, щоб цей проект процвітав та розширювався!

Савченко Валерія

Європейське місто – саме так я можу назвати Луцьк, в якому нам пощастило жити і навчатися майже два тижні. Чисті вулиці, усміхнені люди, які завжди готові допомогти чи щось порадити, цікава історія, нові враження. Кожен з нашої групи знайшов тут щось своє, те, що надихнуло його на певні вчинки чи думки. Беззаперечно всі отримали позитивні емоції, нових друзів та чудовий досвід. З першого кроку по вулицях Луцька вже відчуваєш перший прийом містян та розумієш, що не дарма саме це місто стало побратимом нашої Волновахи. Це просто чудовий приклад того, що Україна єдина, люди ті самі, незважаючи на те, що живуть доволі далеко і подекуди мають відмінності в культурі, що робить цей обмін ще цікавішим. Я впевнена, що кожен навіть через п’ять, десять, двадцять років захоче сюди повернутися. Тому ми всі бажаємо Луцьку ставати з часом ще кращим, більшим та мальовничішим.

Білоусова Анастасія

ГАЗЕТА “ЗОЛОТІ КОМІРЦІ” ЛУЦЬКОЇ ГІМНАЗІЇ № 4 ІМЕНІ МОДЕСТА ЛЕВИЦЬКОГО

ишучи цей твір, мені на згадку чомусь приходять ті самі події 23 листопада : вокзал, потяг, безмежна кількість жіночих сумок (що вони туди позасовували?) і, найголовніше, усміхнені обличчя лучан, які щасливо, радісно і відверто вітали нас з приїздом, турбувались, чи не важкою була дорога, допомагали нести речі. Доброта, щирість, розуміння, щедрість - саме це ми бачили під час всієї нашої подорожі. Турбота від усіх - починаючи з наших нових сімей, закінчуючи директором - супроводжувала нас усюди. Здається, що кожен намагався зробити наш вільний час, кожну вільну хвилинку цікавими, пізнавальними і корисними. Багаточисленні екскурсії др Замку Любарта, старого міста, до Волинської ОДТРК, до СНУ ім.Лесі Українки залишили яскраві спогади про цю подорож на все життя. Не менш важливим є й той факт, що в Луцькій гімназії ми почали вивчати німецьку мову саме завдяки цьому проектові, за що я особисто безмежно вдячний. Цікавим також для мене було побачити систему викладання предметів у гімназії і порівняти її з методами викладання наших вчителів. Вагомим збагаченням досвіду стало й те, що ми побачили роботу учнівського самоврядування Луцької Гімназії #4, а також шкільну газету <<Золоті Комірці>>. Так, на жаль українські землі довгий час були штучно розділені між різними країнами, імперіями. Через це деякі наші звичаї, обряди, кухня, культура звичайно трохи різняться. Та ми маємо єдиний дух, єдину волю, єдину жагу до щастя і злагоди. І саме цим ми всі з вами схожі, що ми й змогли всім довести завдяки цій подорожі. Залишається сказати тільки <<Велике ДЯКУЮ!!!>> всім тим, хто доклав зусиль заради цього проекту.

ені випала нагода взяти участь у німецько-українському проекті „Осінній університет – обмін досвідом. Інформаційний місток розвитку дружніх стосунків Німеччина-Україна”. Нарешті, я змогла побувати у Луцьку-головному місті Волині. В першу чергу Луцьк був мені відомим своїм видатним історичним минулим. Найцікавішою пам’яткою архітектури є замок Любарта. Також, Луцьку вже понад дев’ятсот років. У старому місті зберігся гігантський собор Петра і Павла, який манить туристів своєю споконвічною історією. Також, одне з туристичних місць Луцька є так званий будинок скульптора. Але метою мого приїзду до Луцька було саме вивчення німецької мови в гімназії імені Модеста Левицького №4.Наша подорож із Волновахи до Луцька була тривалою та втомливою, але нас чекала тепла та доброзичлива зустріч із педагогами та учнями гімназії, які створили для нас дуже теплу та сімейну атмосферу. Також, я потрапила до нової сім’ї де мене прийняли теплими посмішками та оточили турботою. Дружелюбність та привітність супроводжують мене і дарує те тепло, яке змушує забути про негаразди. Я зустріла нових друзів, які допомогли мені з навчанням. За час перебування в Луцьку, ми побували у міській раді, мали змогу поспілкуватися з мером міста, давали інтерв’ю на Волинському телебаченні, мали змогу відвідати курси німецької мови. Отже, на мою думку, саме цей проект дає змогу краще вивчити іноземні мови та закріплює дружні стосунки між містами .Саме Волноваха та Луцьк є міста-побратими .

Федоренко Вікторія, 10 клас

Георгій Тараш

ГАЗЕТА “ЗОЛОТІ КОМІРЦІ” ЛУЦЬКОЇ ГІМНАЗІЇ № 4 ІМЕНІ МОДЕСТА ЛЕВИЦЬКОГО

Іноземні мови вивчаємо та до Європи вирушаємо

ікавим був новий для нас досвід проведення таких курсів. Ми розробили 12 занять з урахуванням вікових особливостей учнів. Спочатку ми вивчили алфавіт та правила читання. Учні із задоволенням виявили бажання працювати на заняттях, прагнули більше дізнатися про Німеччину та її культуру. Іони мали змогу вивчити елементарну лексику: “Дні тижня”, “Сім”я”, “Їжа”, “Пори року”, “Місяці”, “Кольори”, опанували елементарну граматику (а саме однину та множину, та відмінювання дієслів у теперішньому часі). Також ознайомилися із країнознавчим матеріалом і дивилися відео та слухали диск. Учні намагалися відтворити реальну ситуацію, розповідали простими реченнями про свої уподобання. Для нас, вчителів, це був досить приємний та позитивний досвід. Діти справили гарне враження, були допитливими, активними та старанними. Маємо надію, що наші уроки запам”ятаються учням з Волновахи та в подальшому вони продовжать вивчення німецької мови. Бажаємо успіхів! Viel Spass!

Ірина Грабовська, Ольга Дорда, вчителі німецької мови

Мир і дружба — найпозитивніше прагнення...

ир і дружба — найпозитивніше прагнення й мрія мільйонів дітей і батьків. Дружба — найнеобхідніша для життя, адже ніхто не хоче жити без друзів, навіть якби мав усі інші багатства. Цими днями у нашій гімназії перебуває група школярів дев”ятих — десятих класів з міста Волноваха Донецької області. Вони знайомляться з навчальним процесом та звичаями і традиціями волинян, адже проживають у сім”ях. Мій старший брат Роман поїхав у Німеччину, тому ми вирішили, що хочемо запросити на тиждень до себе хлопчика. До нас прийшов Едік Реутенко, учень дев”ятого класу. Ми з ним відразу подружились. Разом були у школі на уроках, разом їздили на екскурсії. Ми побували у у Старому місті, в замку Любарта, в музеї Лесі Українки, у Східно-Європейському університеті, духовній семінарії, на Волинському телебаченнів, у Волинському політехнічному університеті, в Палаці учнівської молоді, де слухали виступ оркестру духових інструментів. Ми отримали багато нових вражень. Життя наше наповнювалось радістю спілкування, взаєморозуміння, збагатилось емоційно. Наша дружба буде продовжуватись. Ми будемо дружити сім”ями, родинами. Бо справді, як стверджує українське прислів”я, людина без друзів, що дерево без коріння.

Дмитро Руднік, 4(8)-В

ГАЗЕТА “ЗОЛОТІ КОМІРЦІ” ЛУЦЬКОЇ ГІМНАЗІЇ № 4 ІМЕНІ МОДЕСТА ЛЕВИЦЬКОГО

Інтерв’ю з доннечанкою Яцико Юлією -Привіт. Я знаю, що твоя поїзка до Луцька з Волновахи підходить до кінця, тому хочу запитатися які у тебе враження від цього проекту? - Насправді вражень дуже багато. Позитивні емоції почалися ще на вокзалі, де адміністрація гімназії зустріла нас із щирими посмішками і душевним теплом. Кожного дня я відкривала для себе щось нове і надзвичайно цікаве. Мені сподобалося просто усе,і зараз зовсім не хочеться повертатися додому. - Ти вперше у Луцьку чи вже була раніше? - Тут я вдруге. Минулого разу я приїжджала до вас на пасхальні свята і також жила у родині. - Які місця ти відвідала і що запам яталося найбільше? - Щодня у нас був розписаний погодинно тому встигли обійти усі найцікавіші місця: замок Любарта, будинок Химер, кафедральний собор Петра і Павла, Музей Волинської ікони,побувати на зустрічі із мером міста М.Романюком. Усі ці екскурсії були надзвичайно цікавими і пізнавальними, тому виділити щось окремо я не можу. - Чим займалися у вільний час? - Звичайно, що вільний час я проводила із своєю прийомною сімєю. Ми ходили в ЦУМ, Порт сіті, або просто прогулюватися вуличками міста. - Ти знайшла нових друзів? Плануєш продовжувати спілкуватися з ними надалі? - Так, я познайомилася із багатьма лучанами як у своїй родині, так і у гімназії. Ми дуже тісно спілкуємося і я планую підтримувати з ними відносини після закінчення проекту. - Чи у вашому навчальному закладі є шкільна газета? Як називається? - Так є. Називається «School time». Висвітлює шкільне життя і дає змогу юним журналістам набратися досвіду для освоєння майбутньої професії. - Запрошую тебе у травні на фестиваль шкільної преси «Яблунева гілка», адже до нас приїдуть команди Польщі і Німеччини. У тебе буде нагода поспілкуватися німецькою. - Що особисто для тебе дав цей проект? - Для мене, як для майбутнього абітурієнта ця поїздка була надзвичайно важливою, адже вона дала таку можливість як вивчення німецької мови, за що я хочу подякувати організаторам і педагогам. Також я познайомилася із новими людьми, дізналася багато нового про місто Луцьк. Надіюся, що наша співпраця буде продовжуватися і ми ще неодноразово зустрінемося із гімназистами як в Україні, так і в Німеччині. Гущина Христина,у родині якої жила Яцико Юлія.

ГАЗЕТА “ЗОЛОТІ КОМІРЦІ” ЛУЦЬКОЇ ГІМНАЗІЇ № 4 ІМЕНІ МОДЕСТА ЛЕВИЦЬКОГО

Благодійгий ярмарок «Осінні дари» -

авряд чи про шкільне життя Луцької гімназії №4 можна сказати, що воно сіре та буденне. Ще одна подія дозволила забути про уроки на цілий день і перетворила життя гімназистів, батьків та вчителів на «масштабне торгове свято». Це свято мало дуже хорошу мету – збір коштів для воїнів АТО. Готувалися заздалегідь, тому вийшло смачно та яскраво. На благодійний ярмарок діти та батьки принесли домашню випічку, напої та вишукані смаколики. Учні подбали про оригінальні назви та креативне представлення свого товару: українські костюми та пісні, гарні декорації (були навіть наречена з нареченим). Учні 1(5)-Б класу склали гарний віршзакличку (сподіваюсь журі оцінило їх старання, не дивлячись на гамір). 3(7)-А клас підготував майстерклас по розпису пряників в осінньому стилі. Шкода, що бракувало місця для усіх творчих знахідок дітей. Поважне журі з числа педагогів нашої гімназії та м. Волноваха, лідерів учнівського самоврядування оцінювало за різними критеріями представлені смаколики. Свято вийшло цікавим, яскравим, справді насиченим. Про це свідчать позитивні емоції дітей після ярмарку. Всі в один голос заявили: «Потрібно ще!» Гадаю, організатори в майбутньому знайдуть можливість розширити простір для творчого польоту гімназійної громади.

Представник батьківського комітету 3(7)-А класу Жаркова Н. О.

ГАЗЕТА “ЗОЛОТІ КОМІРЦІ” ЛУЦЬКОЇ ГІМНАЗІЇ № 4 ІМЕНІ МОДЕСТА ЛЕВИЦЬКОГО

широкий простір для творчості гімназійної громади

ановні гімназисти! 25 листопада 2016 року вдруге відбувся благодійний ярмарок «Осінні дари». Щиро дякуємо, що ви так палко відгукуєтеся на ініціативи Кабінету Міністрів Гімназійної Республіки. Мені приємно усвідомлювати,.що в стінах нашої гімназії навчаються справжні гімназисти. Спілкуючись з усіма учасниками ярмарку, я не зустріла жодної байдужої людини. Дух, який панував в актовій залі, об’єднував нас навколо спільної мети та давав можливість проявити себе творчо. Гадаю, що ярмарок увійде в топ-10 гімназійних подій після вивчення громадської думки наприкінці навчального року. Хочу ще відзначити роботу членів журі, яким було непросто обирати найкращих. Відкрию невелику таємницю, адже у цьому році визначати переможців допомагали педагоги з міста Волноваха. Сума виручених коштів сягнула 16 тис.127 грн. А тепер до результатів. Ваша робота оцінювалася за такими критеріями: оригінальність назв страв, творчий підхід до подачі, смакові якості та маркетинговий підхід до торгівлі. Отож, вітаємо активні колективи, які посіли III місце: 3(7)-Г клас, 4(8)-Б клас, 4(8)-Г клас, 5(9)-А клас, 5(9)- Г клас. Добре проявили себе класи, що посіли II місце: 1(5)-В клас, 1(5)-Г клас, 2(6)-Б клас, 2(6)-В клас, 2(6)-Г клас, 3(7)-В клас, 6(10)-А клас, 6(10)-Б клас, 6(10)-В клас. Чудово підготувались колективи, що посіли 1-ше місце: 4-В клас, 1(5)-Б клас, 2(6)-А клас, 3(7)-А клас, 3(7)Б клас, 4(8)-А клас, 5(9)-Б клас, 5(9)-В клас, Справжнім мистецтвом були столи класів, що отримали гран-прі: 1(5)-А клас, 4(8)-В клас, 7(11)-Б клас. Швець Елеонора, 6(10)-А клас, Голова старостату ГР

ГАЗЕТА “ЗОЛОТІ КОМІРЦІ” ЛУЦЬКОЇ ГІМНАЗІЇ № 4 ІМЕНІ МОДЕСТА ЛЕВИЦЬКОГО

Разом з Волновахою. Дві події одного дня

Подія 1

30 грудня діти з Волновахи, учні 9-10 класів та учні нашої гімназії, у родинах яких мешкають донеччани, пішли разом до Святотроїцького собору. Там на нас чекав Владика. У храмі ми помолилися за здоров'я ближніх і поставили свічки. Після цього ми вирушили до монастиря, де живуть монахині. Нас пригостили свіжоприготовленими гарячими проскорками. Згодом розпочалася екскурсія, де нам показали їхню швейну майстерню. Там шиють спеціальний одяг для священослужителів. Завдяки цій екскурсії ми дізналися наскільки складний та довгий шлях потрібно пройти жінці, аби присвятити своє життя Богу. Пізніше Владика відвів нас до університету богослов'я. На нас справили враження приміщення, у яких високі стелі, вишукані люстри, сучасно обладнані кабінети. Після екскурсії на нас чекав смачний пісний обід. Ця подія не залишила байдужим нікого. Мені здається, що на таку зустріч варто запросити усіх гімназистів.

Подія 2

У другій половині дня був запланований відпочинок. Усі дружно поїхали у торгівельно-розважальний комплекс Порт Сіті. З нами були наші педагоги: Федорук Катерина Сергіївна, Литвиненко Віктор Едуардович; заступники: Гурський Андрій Вікторович, Марущак Зоряна Іванівна та директор гімназіїМишковець Олександр Андрійович. В боулінгу діти грали дружно на 4 доріжках. Для когось ця гра була першою в житті, але це було не помітно, бо діти грали як одна команда. 2,5 години пролетіли непомітно. Всі були задоволені відпочинком і отримали безліч хороших емоцій, ще більше нас об'єднали, а ще класно коли відпочинок об'єднує і дорослих, і дітей.

Мирослава Лагановська учениця 5(9)-В класу, міністр культури Гімназійної Республіки Анна Гупало, учениця 5(9)-В класу, фотокореспондент «ЗК»

ГАЗЕТА “ЗОЛОТІ КОМІРЦІ” ЛУЦЬКОЇ ГІМНАЗІЇ № 4 ІМЕНІ МОДЕСТА ЛЕВИЦЬКОГО

Таке буває не щодня...

сь уже вдруге моя родина приймає дитину із Волновахи. Перший раз я переживала і вдруге я теж хвилювалася... Було цікаво, яка дівчина приїде, чи знайдемо ми з нею спільну мову, які в неї будуть інтереси. Настав день, коли приїхали діти. До мене в родину потрапила учениця 10-го класу Волноваської школи №7 Ніколь Боярчук. З першого дня ми знайшли спільну мову. Мої батьки запропонували Ніколь та мені вибрати будь-яке місто України, яке би ми хотіли відвідати. Ніка хотіла побувати в якомусь старому місті, і я запропонувала Кам’янецьПодільський, адже я давно мріяла його відвідати. Батьки прийняли нашу пропозицію. Настали вихідні. Зранку ми виїхали автомобілем і через п’ять годин вже були у Кам’янці. З самого початку ми відвідали фортецю. Нас вразили масштаби і неймовірна панорама. Ближче до вечора ми пішли гуляти по старому місту. Вечірня фортеця має неперевершений вигляд, адже коли темніє вмикається кольорове підсвічування. Це робить фортецю казковою. Вечеряли ми у ресторані-музеї. Цей заклад вразив нас старовинною атмосферою і смачною їжею. Зранку я з Нікою відвідали басейн у готелі. Коли ми прийшли до свого номера, до нас зайшли батьки і сказали зібратися за 20 хвилин. Це буди найшвидші збори у моєму житті. Після сніданку ми поїхали до Бакоти. Бакота - затоплене село у Хмельницькій області. Це місце вразило дуже гарним пейзажем, на хвилинку мені здалося, що я знаходжусь десь у Швейцарії. І ось ми повернулись додому. За цей час ми зрозуміли, що дуже схожі не лише зовнішністю, а й характером, спільними інтересами. Я думаю, що і надалі ми будемо спілкуватися, а оскільки ми вже друзі, я хочу запросити Ніколь до нас у травні, коли розцвітуть яблуні і буде фестиваль шкільної преси “Яблунева гілка”.

Скрипка Вікторія, учениця 7(11)-Б класу, у родині якої проживала Ніколь Боярчук.

ГАЗЕТА “ЗОЛОТІ КОМІРЦІ” ЛУЦЬКОЇ ГІМНАЗІЇ № 4 ІМЕНІ МОДЕСТА ЛЕВИЦЬКОГО

День Подяки 24 листопада у гімназії число 4 імені Модеста Левицького пройшло велике дійство, присвячене Дню Подяки. Взагалі цей день започаткували у США у 1620 році, яке згодом святкується кожного року в останній четвер листопада. День Подяки святкується у США та Канаді. Оскільки свято було родом із англомовних країн, весь концерт відбувався англійською мовою. Безумовно, для нас це був дуже великий досвід, адже ми змогли трішки підтягнути свою мову, а також змогли побороти свої страхи перед публікою. Найголовніше, чому навчило нас це дійство- це дякувати. Адже не кожен вміє робити це. Дуже багато людей просто не цінують те, що їм дано і саме це свято вчить нас бути вдячним за все, що нам дали наші близькі. Було дуже приємно розділити цю радість із дітьми з Волновахи, які приїхали напередодні. Також у залі глядачів сиділи 5-9 класи і всі вчителі англійської мови. Моя думка, все це класно, атмосфера була теплою і дружньою. Особливо подяка в День Подяки вчителям англійської мови та дирекції гімназії.

Фонотова Анна, староста 4(8)-В класу

ЗОЛОТІ КОМІРЦІ

Газета Гімназійної Республіки

Редактор: Дмитренко І.С.,

Адреса редакції: м.Луцьк, пр.Волі, 25

заступник директора з виховної роботи

Свідоцтво про державну реєстрацію:

Автори заміток:

ВЛ №212 від 14.10.2004 р.

юні кореспонденти школи

Засновник: Луцька гімназія №4

Відповідальний за випуск: Тофан С.В.

імені Модеста Левицького