Газета Гімназійної Республіки
Квітень 2015
№ 9 (187)
Дорогі гімназисти та педагоги!
Щиро вітаю Вас зі світлим святом Воскресіння Христового! З Воскресінням Христовим щиро Вас вітаю! Жити в радості й любові від душі бажаю! Запашною нехай буде Великодня Паска І до віку буде з Вами світла Божа ласка! Хай Божа матір Вас охороняє, А Дух Святий здоров’я посилає. Господь дарує Ангела з небес! - Христос Воскрес! - Воістину воскрес! Директор гімназії О. Мишковець
День смiху
1 квітня. Цей день не внесений ні в які календарі знаменних дат і всенародних свят, але його цілком можна віднести до міжнародних, оскільки він з однаковим успіхом відзначається в Україні, Росії, Німеччині, Англії, Франції, в Скандинавії і навіть на Сході. В одних країнах 1 квітня називають Днем сміху, в інших - Днем дурня. У цей день кожний готовий пожартувати над іншими, ніхто не застрахований від розиграшів і навіть серйозні та похмурі люди мимоволі посміхаються. Важко сказати, звідки походить це свято. І взагалі, як багато хто вже встиг помітити, у всенародно улюблених свят є одна спільна риса - ніхто достовірно не знає, коли і чому вони виникли. Звичай веселитися, жартувати й обманювати один одного саме 1 квітня існує в дуже багатьох країнах. Про виникнення першоквітневої традиції існує чимало різних гіпотез, що сходяться в одному: коріння її глибоко йдуть у середньовічну європейську карнавально-балаганну культуру. По суті справи, це один із самих стійких елементів язичества, що осів в християнській свідомості. Найпоширеніша теорія говорить, що все було так. До 1582 року у Франції (яка в ту пору жила за юліанським календарем) Новий рік відзначали навесні - з 25 березня по 1 квітня. Потім влада вирішила ввести новий календар григоріанський, і новорічні свята перенесли на звичний для нас час - 1 січня. Однак, через погано розвинені комунікації, звістка про це дійшла не до всіх, і багато хто продовжував через незнання, або з упертості, відзначати Новий рік, як і раніше. Освічені громадяни завели звичай знущатися з невігласів: популярним жартом було непомітно причепити до спини бідолахи паперову рибину й дражнити його Poisson d’ Avril («квітнева риба»). Також існувала забавна традиція (вона жива й понині!) посилати довірливого простака куди-небудь із безглуздим дорученням. Однак, якщо вважати, що «свято дурнів» зародилося саме так, то незрозуміло, чому воно здобуло собі популярність у всій Європі. Деякі протестантські країни, такі як Англія, Шотландія й Німеччина, взагалі прийняли грегорианский календар тільки в XIX столітті. Але на той час вони вже давно відзначали щорічний день дурня. Не міг же привід для свята з’явитися в них пізніше, ніж саме свято! Очевидно, що в 1 квітня більш глибокий корінь, адже подібні свята існували й набагато раніше - наприклад, в античності та середньовіччі. У Древньому Римі в середині лютого (а зовсім не на початку квітня) відзначалося свято дурних. Історик Апулей вважав, що в Древньому Римі першоквітневий обман був пов’язаний зі святом на честь божества Сміху. Інші стверджують, що свято зародилося ще в древній Індії, де 31 березня відзначали свято жартів. Також є припущення, що
1
1-го ж квітня в древньому світі жартували тільки ірландці, та й то на честь Нового року. Ісландські саги говорять, що звичай обманювати 1 квітня, був введений богами на згадку про Скадею, дочку Тіасса. Всі ці звичаї можна вважати ранніми предками першоквітневого свята жартів. У британському фольклорі походження 1 квітня пов’язують із Готамом (Gotham) - легендарним Містом Дурнів, розташованим десь у Ноттінгемширі. За переказами, за давніх часів в Англії існував такий звичай: якщо король проїжджав по якій-небудь дорозі країни, вона ставала державною власністю. Жителі міста Готама хитрістю зробили так, щоб король відмовився від відвідування їхнього міста. Після того, як монарх довідався про витівку, він розсердився і повелів покарати підступних підданих. Однак, в’їхавши в Готам, королівські посланці побачили, що жителі його займаються якимись дуже дивними для нормальної людини справами: хто намагається заточити птаха в загоні без даху, а хто палить рибу в ріці. Збентежені гінці доповіли про побачене королю, і той вирішив ідіотів не карати. Що з них взяти в кінці кінців! У Британії тому вважають, що свято дурнів засноване на честь саме цієї події, що зайвий раз доводить обдурення влади за всіх часів вважалося в народі похвальним заняттям. Є також міфічне припущення, за яким це свято з’явилося завдяки неаполітанському королю Монтере, якому на честь свята з нагоди припинення землетрусу принесли рибу. Через рік цар зажадав точно таку ж. Такої ж не знайшли, але кухар приготував іншу, що дуже нагадували потрібну. І хоча король розпізнав підміну, він не розгнівався, а навіть розвеселився. З тих пір і узвичаїлися першоквітневі розіграші. Прямим прототипом сучасного 1 квітня можна також вважати середньовічне свято Festus Fatuorum («Бенкет Дурнів»). Відзначали Festus в основному у Франції, а головною темою його було обрання шутейного папи та глузування над церковними ритуалами. Незважаючи на протидію церкви, фестиваль протримався аж до ХVІ століття. Після цього єдиною можливістю подурачитися досхочу залишився карнавал. Відповідно до іншої, більше наукової версії, день сміху започаткувався від древнього свята весняного рівнодення (такий собі Хелоуін навпаки). Під час зміни сезонів всі закони, як природні, так і соціальні, на якийсь час ніби втрачали силу. Нормальна, розважлива поведінка перемінялася повною своєю протилежністю: народ галасливо бенкетував і дозволяв собі всякі жарти над владою, за які іншим часом міг запросто позбутися життя. До речі, звичай прикрашати спину «дурня» паперовою рибою деякі культурологи пояснюють просто: саме з настанням весни у водоймах Франції з’являлося багато молодої риби, настільки недосвідченої, що піймати її було дуже просто. Цей дурний жарт назвали Poisson d’Avril. Згодом так стали називати тих, хто став жертвою першоквітневих жартівників.
ГАЗЕТА “ЗОЛОТІ КОМІРЦІ” ЛУЦЬКОЇ ГІМНАЗІЇ № 4 ІМЕНІ МОДЕСТА ЛЕВИЦЬКОГО
Виставка майстрів 23 квітня фойє гімназії перетворилося на виставку справжніх майстрів. Створені руками гімназістів панно, вироби з дерева, бісеру, вишивка замайоріли усіма кольорами, прикрашаючи буденний день святковим настроєм. Ось тут, на виставці, можна і відкрити «незвіданий всесвіт» учня. А можуть зробити це тільки справжні поціновувачі дитячої творчості – педагоги, батьки та й, власне, однокласники! Дякуємо усім учасникам виставки, а також керівникам гуртків: учителям Семенюк А.С., Денисюк Л.М., Мельник І.В., Федончук К.Б., Веремейчик С.Й. Створюймо прекрасне власними руками!!!!!
2
ГАЗЕТА “ЗОЛОТІ КОМІРЦІ” ЛУЦЬКОЇ ГІМНАЗІЇ № 4 ІМЕНІ МОДЕСТА ЛЕВИЦЬКОГО
Значення кольорів.
Більшість людей мають свій улюблений колір. У будь-якому випадку, колір може багато що сказати про вас. Червоний – це колір пристрасті. Люди, яким подобається цей колір, люблять отримувати все тут і зараз. Помаранчевий – дуже чуттєвий колір, оскільки він – це пом’якшений червоний. Він є улюбленим не для великої кількості людей. Даний колір асоціюється з емоційними реакціями і внутрішнім магнетизмом. І ще одна важлива деталь: помаранчевий колір дуже близький до золота, який є кольором успіху і багатства. Ті, кому подобається цей колір, здатні на щирі почуття і інтуїтивно налаштовані на успіх. Жовтий – це колір сонця, життєвої сили, влади, але це далеко не ознака романтичної натури. Якщо жовтий ваш улюблений колір, то уважно стежте за кількістю вживаного у своїй мові слова “Я”, коли вас цікавить хтось ще. Інакше про вас можуть подумати, як про дуже егоцентричну людину. Зелений – це колір любові. (Це не збіг, що багато грошей саме такого кольору…). Зелений колір – це колір життя і достатку. Листя, трава, рослини – усе це належить до продовження життя, процвітання і благополуччя. Більше того, зелений – це дуже приємний колір. Якщо ви любите зелений колір, для вас суспільне благо більш важливе, ніж власне. Напевно, все-таки варто бути трохи більш егоїстичним. Синій – це колір ясності, чарівності і спілкування. Незалежно від відтінку, любитель цього кольору на підсвідомому рівні посилає сигнали оточуючим: “Мені подобається, коли мене розуміють”. З іншого боку, перебуваючи в стані стресу, людина, що віддає перевагу цьому кольору, може посилати суперечливі сигнали, оскільки вона не в силах висловити свою точку зору або просто плутається в інформації під час бесіди. Якщо синій ваш улюблений колір, вам завжди є що сказати, оскільки гарне вираження своїх думок – це ваш козир. Бузковий – це колір-символ ілюзій, уяви і фантазії. Він поєднує в собі сором’язливість, романтику. Але хіба легше жити у світі фантазій в порівнянні з реальним світом? Все ж деякі любителі бузкового кольору відповідають ствердно на це питання. Якщо вам подобається бузковий колір, то залежно від того, як ви себе почуваєте, ви можете бути творчим романтиком або ж зовсім не любити її. Білий – це світло, поєднання всіх кольорів. Білий колір символізує чистоту і духовність. Також він говорить і про простоту. Люди, які люблять білий колір, швидше за все, люблять чистоту і порядок. Чорний – це поєднання всіх кольорів. Він представляє щось невідоме, таємне. Чорний, в основному, своєрідним чином стримує потік інформації, але немає ніяких сумнівів в тому, що в сучасній культурі він також асоціюється з “темною стороною” і злом. Якщо ваш улюблений колір чорний, то за природою, ви віддаєте перевагу тримати все в собі, ніж виставляти напоказ.
3
ГАЗЕТА “ЗОЛОТІ КОМІРЦІ” ЛУЦЬКОЇ ГІМНАЗІЇ № 4 ІМЕНІ МОДЕСТА ЛЕВИЦЬКОГО
Молодь в дії
27 лютого 2014 рок у в Києві відбувся відкритий простір «Знай свої права - змінюй життя», що організовувався в рамках проекту «Молодь для молоді» за ініціативи Міжнародної благодійної організації «Партнерство «Кожній дитині» за фінансової підтримки Посольства Фінляндії в Україні. Мене зацікавила можливість обговорити різноманітні питання, що турбують сучасну молодь, бо ж вважаю себе людиною творчою. А проблема реалізації творчої молоді є на часі, адже у нас в країні, на жаль, є дуже мало проектів такого плану. Обговоривши це питання зі своїми однодумцями із різних міст України, ми вирішили створити так званий арт-проект, який зміг би допомагати молоді проявляти себе, проводити різноманітні майстер-класи, тематичні виставки та зустрічі. Ми назвали цей проект «Арт-Простір». Мета проекту: зібрати усіх творчих та ініціативних молодих людей та дати їм змогу розвиватися, розкрити свій потенціал та знайти однодумців, а також показати себе та свої роботи (напрацювання) іншим.
Очікувані результати: завдяки «Арт-Простору» молодь стане більше цікавитись мистецтвом та підвищить свій культурний рівень. Творчі та ініціативні люди будуть мати змогу себе проявити та розвиватися. Проект приверне увагу творчих людей з інших міст, які почнуть приїжджати до нашого міста. В місті буду ть проводитись виставки, перформенси, які зацікавлять громадськість. Молоді люди відвідуватимуть тренінги, майстер-класи, вчитимуться та обмінюватимуться досвідом. В місті зросте кількість музичних гуртів, частіше проводитимуться концерти. Стрітарт стане ще популярнішим, рейтери (графітчики) розмальовуватимуть будинки на замовлення, які будуть поступати від жителів будинків. Стрімко розвиватиметься культура серед молоді. Це допоможе зробити наше місто, а загалом і країну, більш культурною, розвиненою та європейською, адже у Європі такі проекти давно вступили в силу. Я сподіваюсь, що мене та моїх друзів підтримає велика кількість людей, то ж ми зможемо втілити проект у життя. Шабанова Євгенія, 5(9)-Г клас
1 9 9 9 р оц і на 3 0 - й с е с і ї генеральної конференції ЮНЕСКО було вирішено відзначати Всесвітній день поезії 21 березня. Перший Всесвітній день поезії відзначався в Парижі, де знаходиться штаб-квартира ЮНЕСКО. «Поезія, - йдеться в рішенні ЮНЕСКО, - може стати відповіддю на найгостріші і глибокі духовні питання сучасної людини. Але для цього необхідно залучити до неї як можна більш широку громадську увагу. Крім того, Всесвітній День поезії повинен дати можливість ширше заявити про себе малим видавництвам, чиїми зусиллями доходить до читачів творчість сучасних поетів, літературним клубам, які відроджують одвічну традицію живого звучного поетичного слова». Цей День, вважає ЮНЕСКО, покликаний послужити створенню в засобах масової інформації позитивного образу поезії як справді сучасного мистецтва, відкритого людям. Генеральний директор ЮНЕСКО Коїтіро Мацуура, звертаючись у березні 2003 року до міжнародної громадськості з нагоди Всесвітнього дня поезії, зазначив: «Поезія – це найважливіше культурне явище, всеосяжна мова, що передає внутрішнє прагнення людини жити разом з іншими і тим самим необхідна для зближення народів». Будучи відображенням і дзеркалом суспільства, поезія – головний засіб самоствердження і дієвий важіль творчості, прогресу та всезагального розвитку. Отже, поезія допомагає нам жити разом. Вона необхідна для встановлення діалогу між культурами та для гармонійної взаємодії між різними суспільствами. Заохочення поетичної творчості, її поширення та перекладу – це ще один із чинників
сприяння культурному різноманіттю, життєво важливе джерело натхнення, відроджуване живою єдністю поета в багатогранних проявах його творчості». Генеральний директор ЮНЕСКО з а к л и к а в ус і д е рж а в и - ч ле н и , громадські організації та асоціації у Всесвітній день поезії віддати належне поезії та задуматися про ту фундаментальну роль, яку вона грає в діалозі між культурами – в діалозі, який є гарантом миру. Отже, тепер 21 березня, у день весняного рівнодення, щороку відзначається Всесвітній день поезії. Всесвітній день поезії відзначається і в Україні. У відривному «Українському народному календарі» він уперше з’явився 2004 року. Вероніка Шпінь, 7(11)-В клас
У
ЗОЛОТІ КОМІРЦІ
Газета Гімназійної Республіки
Ангеликхоронитель Зранку прокидаюсь, чую Янголятин спiв. Мама каже: «Синку, ти вставай мерщiй!» От я i встаю, i йду до школи, а в школi чую Спiви Янголятка - ти зi мною завжди, дякую тобi. Чую: «Синку, синку - вже пора додом!» А додому йду я не самий, зi мною Ангел Хоронитель мiй. Дякую тобi, Янголятко Боже, що завжди зi мною ти! Олександра Гережун, 5(9)-В клас, 2010 р.
Редактор: Т.В. Скіданова,
Адреса редакції: м.Луцьк, пр.Волі, 25
заступник директора з виховної роботи
Свідоцтво про державну реєстрацію:
Автори заміток:
ВЛ №212 від 14.10.2004 р.
юні кореспонденти школи
Засновник: Луцька гімназія №4
Відповідальний за випуск: Тофан С.В.
імені Модеста Левицького