Газета Гімназійної Республіки
Січень 2018
№ 23 (212) Натхненний Світязь
Гущавина лісу пахне чебрецем і медом, Живиці настоєм смолистим Там озеро Світязь, як скло народу, Лежить між деревами тінистих. І той, інший берег побачити не в силах З висотами озера злита. Нібито висиш ти на пташиних крилах В якійсь безодні неба. Ці рядки знаменитий поет Адам Міцкевич присвятив білоруському озеру Світязь, що під Новогрудком. Але навряд чи хтось заперечить, що вони чарівним дивом відповідають нашим враженням, коли ми дивимося на широкі простори озера Світязь, що в Україні. Може, назва озера. Може, ті ж високі сосни, гнучкі липи і соромливі берізки, як і в Білорусі, вплинули на те, що наша білоруська команда, приїхала до українських друзів у гості, відчуває себе як вдома. -Я відчула себе маленькою піщинкою поруч з цим величним озером. Стоячи на березі, бачиш тільки вузьку смужку на обрії. Закриєш очі - і здається, що ти десь на далекому морі, - ділиться враженнями восьмикласниця Поліна Шейко. - Після задушливого, жаркого, метушливого міста, я відчула себе частиною живої природи, - із захопленням говорить семикласниця Поліна Тельпук. - Це прекрасне місце має магічну силу очищення душі. Не минає хвилини, щоб ти не захопився красивою квіткою або милозвучним співом птиці. Дійсно, природа Світязя вражає і зачаровує. Але ж не тільки чарівні пейзажі надихнули гімназистів. Сама зустріч з українськими школярами, тепер уже друзями, теплий прийом, запальні ігри і корисні майстер-класи, створили навколо нас щиру атмосферу спілкування. Ми відчули, що у нас багато спільного: нам подобається однакова музика, ми дуже любимо спорт, ми будуємо плани на щасливе майбутнє і мріємо про те, що в кінці кінців люди повинні зрозуміти: без взаєморозуміння і згоди людство просто не виживе. Завтра ми попрощаємося з цим шикарним місцем, з новими друзями, але вірю, що від’їжджати ми будемо, залишивши частину своєї душі на Світязі. І впевнена, що дружба, яка почалася тут, не матиме меж, як безкраї простори дивовижного озера Світязь.
1
ГАЗЕТА “ЗОЛОТІ КОМІРЦІ” ЛУЦЬКОЇ ГІМНАЗІЇ № 4 ІМЕНІ МОДЕСТА ЛЕВИЦЬКОГО
Минулого року Луцька гімназія №4 імені Модеста Левицького і Луцька гімназія № 4 міста Бреста підписали партнерську угоду, тож зараз на ХІ Міжнародному фестивалі шкільної преси «Яблунева гілка - 2017», який уперше проходить на озері Світязь, присутні учні з цих шкіл зі своїми керівниками. Я вирішила взяти інтерв”ю у наставника білоруської групи, вчителя білоруської та російської мов і літератури - Наталії Володимирівни. - Наталіє Володимирівно, як Ви ставитеся до того, що наші школи співпрацюють? - Вельми добре. Адже Україна і Білорусь як сестри: наші мови споріднені, ми добре один одного розуміємо. Ми й зовні подібні, і за характером, і за стилем життя. То чому б нам не їздити один до одного в гості, брати краще у кожного: ви у нас щось підгледите, ми у вас? Це дуже добре, це ліпше, ніж бути на ножах із кимось. - А чи їздили Ви до Луцька під час візиту учнів Вашої гімназії? - На жаль, так склалися обставини і я не змогла приїхати до Луцька, хоча дуже хотіла. Коли нам повідомили про поїздку на озеро Світязь, як же я могла відмовитися? І, приїхавши, не пошкодувала жодної хвилини. Пам”ятаєте, пані Наталя сказала «... російською, на жаль»? Так от, у Білорусі є така ж мовна проблема, що і в Україні: велика кількість людей розмовляє російською, але у наших сусідів ця ситуація критичніша. Наталія Володимирівна зауважила, що їй дуже боляче чути, коли з вуст більшості її співвітчизників звучить російська, а не рідна білоруська. Годі про сумне! Свій репортаж я хотіла б завершити однією з відповідей пані Наталі: «Хай дорослі подивляться на нас, позаздрять, що ми всі так добре спілкуємося, і задумаються над тим, що треба з усіма навколо жити в мирі й товаришувати із сусідами». Особисто я можу сказати одне - мости зводяться, і такі поїздки та зустрічі кроки до цього, до товариських відносин між дітьми, дорослими, містами, державами.
2
Степанюк Діана, юнкор «Золотих Комірців» Луцької гімназії № 4 імені Модеста Левицького
ГАЗЕТА “ЗОЛОТІ КОМІРЦІ” ЛУЦЬКОЇ ГІМНАЗІЇ № 4 ІМЕНІ МОДЕСТА ЛЕВИЦЬКОГО
Що приховує за своїми дверима Шацький музей фауни? Волинська флора та фауна всесвітньо відома своєю різноманітністю та красою. Світязь є найдорогоціннішою перлиною Волині та за сумісністю одним із семи чудес України. Ця природна водойма є найглибшою в Україні і її глибина сягає понад 54 метри, проте деякі автори варіюють цю величину. Вода із Світязя є найчистішою в Україні, а також цілющою, тому що містить в собі срібло та гліцерин. Поспілкувавшись із екскурсоводом Музею фауни Шацького лісового коледжу імені В.В.Сулька, ми дізнались, що у найбільшому озері Волині водиться 28 видів риб, зокрема знаменитий вугор, а також такі традиційні види, як осетер, окунь, щука та інші. Музей фауни, за інформацією викладача, налічує близько 60-ти видів рідкісних звірів та птахів, які занесені до Червоної книги та Міжнародного союзу охорони природи. Такій кількості експонатів музей завдячує викладачам і студентам, які прикладають чимало зусиль для розвитку та процвітання музею. Лише 10 видів тварин були завезені з Польщі, а саме з Пущі Біловезької, наприклад зубр, самець лося, а також декілька оленів та кабанів. Американці пишаються своїм білим орлом, але українські шуляки, які особливо популяризовані у нас, на Волині, не поступаються своєю швидкістю та гостротою зору. Окрім шуляків, у музеї представлені фігури таких хижих птахів, як сапсан, яструб, лунь болотний, канюк звичайний. Вище зазначені види птахів є одними з небагатьох представників тваринного світу, що не є записані до Червоної книги. Бідність пташиного світу на Волині пояснюється частими полюваннями та еміграцією птахів, у зв’язку з несприятливими екологічними умовами для життя. Цікавим є факт, що більшість українських, зокрема луцьких, музеїв запозичують свої експонати саме з Шацького музею фауни. Наша редакція була дуже зацікавлена розповіддю викладача-екскурсовода, що надихнув нас на дослідження тваринного світу Волині, а саме його різноманітністю та унікальністю. Інформацію про успіхи нашого дослідження ви зможете побачити у свіжих номерах нашої шкільної газети «Шкільна парта». Висловлюємо щиру подяку Луцькій гімназії №4 імені Модеста Левицького за надану можливість взяти участь у ХІ Міжнародному фестивалю шкільної преси « Яблунева гілка 2017» , а також керівникам нашої Луцької ЗОШ № 25 І-ІІІ ступенів за супровід та підтримку під час фестивалю. Шаула Катерина, Карабанова Дар’я, Семенюк Анастасія, юнкор Луцької ЗОШ №25
3
ГАЗЕТА “ЗОЛОТІ КОМІРЦІ” ЛУЦЬКОЇ ГІМНАЗІЇ № 4 ІМЕНІ МОДЕСТА ЛЕВИЦЬКОГО
Бути патріотом. Чи є все ще актуальною любов до своєї країни? XXI століття. Вік комп’ютерних технологій і відсутності самоідентифікації у простих людей. Ми ховаємо свої обличчя за аватарками в соцмережах і думаємо, що лише там ми можемо бути собою, але чи це дійсно так? Єдине, що залишається із нами незмінним ми в реальному житті, наше «Я». Але що саме робить нас не просто людиною, а людиною свідомою? Хтось скаже, що власний погляд на речі, хтось скаже що створення сім’ї, а я вважаю, що патріотизм скаже за нас більше, ніж ми самі. Але що являє собою патріотизм? Для українців це, першочергово, любов до країни. Але в чому вона проявляється? Я вважаю, що в допомозі іншим людям, у шанобливому ставлення до української мови і усвідомлення того, ким ти є - основні ознаками того, що ти щирий патріот. Декілька років назад українці не усвідомлювали себе окремою нацією. Ми були чимось побічним. Мало хто хотів знати історію, деякі просто вважали країну поганою. Але події Майдану і революція національної гідності, яка послідувала за ними, поставили українців перед вибором: стати «кимось», або так і залишитись ніким: безликим відображенням тих, хто був до нас, лиш привидами минулого, коли так. І ми обрали стати не просто кимось, а стати, нарешті, самими собою. З тим, що таке патріотизм в Україні ми розібрались, але що він являє собою для Білорусії? На це та інші запитання мені відповів Даниїл, 18 - річний юнак із Брестської школи №4. - Даниїле, чи ти вважаєш патріотизм актуальним у наш час? - Так. Оскільки він прививає громадянам моральні якості. А їх дуже не вистачає сучасним людям. - Тоді що являє собою патріотизм саме для тебе? - Не лише любов до країни, це надто баналь-
4
но. Любов до білоруської мови і бажання її знати. Потрібно, щоб кожен хотів щось робити для країни. Якщо хтось робитиме це сам - це стане лише краплиною. Але, як ми знаємо, із багатьох краплин народжується море. - Як ти вважаєш, чому у громадян твоєї країни немає почуття патріотизму? - Його не виховують в них з дитинства, нема основних знань. Нам навіть не відома сама суть патріотизму, роль в житті людей. Патріотизм вважають націоналізмом, націоналізм - це порушення закону, а порушення закону - це в’язниця або неприйняття іншими тебе з твоїми поглядами. - А що може допомогти людям усвідомити себе громадянами держави, а не просто людьми, що проживають на певній території? - Держава не завжди повинна допомогти, тут кожен повинен усвідомити, що живе для себе, для сім’ї, а не для політиків і влади. І допомогти мають саме такі події, які напряму стосуватимуться кожного. На жаль, ми все сприймаємо пізно. Коли до нас стукають у двері - ми не чуємо, але коли їх виламають-тоді ми починаємо чути. Нам потрібно просто припинити танцювати під чиюсь музику, а ввімкнути свою. - Дякую за змістовну бесіду. - Тобі дякую. Отож, на завершення хочу сказати: патріотизм у розумінні кожного є чимось індивідуальним, але актуальним у будь - якому випадку. Не всі люди в Білорусі, як і в Україні мають розвинене почуття самосвідомості, проте я хочу всім нам щиро побажати: давайте пам’ятати проте, ким ми були народжені і робити свої внески у розвиток країн і свідомості громадян, бо, як сказав Даниїл: кожен окремо -крапля, але з багатьох крапель народжується море. Моголюк Анастасія, юнкор «Золотих Комірців» Луцької гімназії № 4 імені Модеста Левицького. Ексклюзив для XI міжнародного фестивалю шкільної преси «Яблунева гілка - 2017»
ГАЗЕТА “ЗОЛОТІ КОМІРЦІ” ЛУЦЬКОЇ ГІМНАЗІЇ № 4 ІМЕНІ МОДЕСТА ЛЕВИЦЬКОГО
Мости дружби Дружба подвоює радощі та скорочує наполовину прикрощі. 19 травня учні 4 гімназії, 25 та 7 ЗОШ міста Луцька, 1 ЗОШ міста Нововолинськ, а також учні гімназії №4 міста Брест (Білорусь) вкотре зібралися однією інтернаціональною командою. Потрібно зауважити, що у новому форматі, тобто на озері Світязь, ми зустрілися вперше. Адже це є «перлиною» Волині і, за словами всіх опитуваних, прекрасна база відпочинку «ГАРТ» надзвичайно надихала на творчі думки та допомагала у написанні статей та есе. Метою візиту було не лише проведення щорічного міжнародного фестивалю шкільної преси «Яблунева гілка», а й бажання вихованців та вчителів усіх шкіл -учасниць знову зустрітися у великій компанії, та насолодитися теплою атмосферою. Оскільки темою нашого репортажу є «Мости дружби», ми вирішили опитати 15 учасників фестивалю, та дізнатися: що саме в їхньому розумінні означає слово «дружба». Отже, більшість опитуваних відповіли, що дружба для них - це в першу чергу: чесність, відданість, довіра та особливий зв’язок, який ніхто не може пояснити. Також усі зійшлися в думці, що «мости дружби» є надзвичайно актуальними. Молодь міст - сусідів повинна підтримувати товариські зв’язки тому, що ми патріоти своєї країни, і працюючи пліч-о-пліч є гарантами незалежності та світлого майбутнього. Співдружність між двома державами - це не лише гарний досвід та безліч нової інформації, а й гарантія того, що в майбутньому обидві країни розвиватимуться, підтримуючи одна одну. Повертаючись до опитування, слід зауважити, що усі учасники фестивалю планують і надалі спілкуватися і товаришувати з новим знайомими. Ще хотілося б висловити величезну подяку дирекції усіх шкіл, організаторам та усім, хто долучився до проведення фестивалю. У світі щоденно відбуваються безліч терактів та проявів агресії відносно інших національностей. І, саме тоді, коли люди зустрічаються у неофіційній обстановці з громадянами інших країн, вони усвідомлюють, що усі ми рівні та, по суті, однакові. Варто лиш пам’ятати, що дружба - це не лише популярне поняття, котре описує стосунки між людьми, а ще й відносини між школами, містами і навіть країнами. Сподіваємося, подібні заходи проводитимуться періодично і, згодом, стануть гарною традицією, яку підтримуватиме не одне покоління, бажаючи почерпнути не лише щось нове для себе, а й як ми, в свій час, поділитися досвідом! Цимбаліст Софія, юнкор «Золотих Комірців» Луцької гімназії №4 імені Модеста Левицького Ексклюзивно для XI міжнародного фестивалю шкільної преси «Яблунева гілка -2017»
5
ГАЗЕТА “ЗОЛОТІ КОМІРЦІ” ЛУЦЬКОЇ ГІМНАЗІЇ № 4 ІМЕНІ МОДЕСТА ЛЕВИЦЬКОГО
Світязь - перлина Волинського краю Україна - дивовижний і різнобарвний край. Усю, красу цієї землі неможливо пізнати з книг, передати словами. Це потрібно побачити на власні очі, відчути атмосферу душею, вдихнути на повні груди, пройнятися усією землею. Кожен куточок нашої країни є посвоєму особливим, несе власний колорит та чарує неоціненною красою природи. Волинь-яскравий приклад цього. Край, де поєднуються багатство лісів та різноманітність тваринного світу. Завітавши сюди лише раз, не хочеться залишати це місце.Волинь радо вітає своїми лугами, квітучими ланами, зеленими лісами та звісно, безкраїми озерами, дивовижність яких не залишить байдужим нікого. Озеро Світязь справжня перлина Волині. Найглибша водойма України, що простягається на Північному Заході країни. Своєю красою воно вже не перший рік закликає, чарує та вабить людей не лише з усіх куточків України, а й із сусідніх країн. Неймовірно прозора глибинна синява води, що лагідно омиває береги, завжди манила до себе усіх відпочиваючих. Стрункі сосни, які здіймаються до неба, переповнюють повітря свіжістю та ароматом лісу. А безкрая синява неба хоч в дощ, хоч в сонце не залишить байдужим нікого. Покидаючи це загадкове місце, напевно, кожен хоче забрати частинку Світязя з собою. Адже хвилини ,проведені тут, залишаться в нашому серці назавжди... Команда НВК № 1 м. Нововолинськ
Мрія про Світязь
Як добре, коли мрії здійснюються. Пам’ятаю, як у дитинстві заздрила одноліткам, котрі відпочивали на Світязі, а я там ніколи не була, а так хотілося. .. .1 ось травень 2017, мені 16 років. Я їду на Світязь! Душа переповнена емоціями довгожданої зустрічі з волинською перлиною. Радісно, що разом зі мною друзі, ровесники, бо ж ми учасники Міжнародного фестивалю «Яблунева гілка», де «немає кращих і гірших. Всі, хто тут,- вже найкращі!» Озеро відразу зачарувало мене. Я закохалася у нього з першого погляду. Спокійне плесо, неймовірно чисте, ніжиться під теплим весняним сонечком. Тут навіть запах смачний. Віковічні величаві сосни мовчки спостерігають за нами, злегка похитуючи своїми кронами. На галявині буяння квітів і трав. Десь щебечуть пташки, зненацька скидається рибина у воді... Який же ти прекрасний, Світязю! Я горда тим, що ти є окрасою нашого волинського краю. З нетерпінням чекатиму нових зустрічей з тобою. ...А мрії таки здійснюються!
6
Дивовижна сила Світязя.
Не раз чула твердження про те, що у Світязя є приваблива, потужна сила. Слід увійти до його кришталевої води, як душа наповнюється радістю. 19-21 травня змогла переконатися, що Світязь може ще й об’єднувати людей. Адже Міжнародний фестиваль шкільної преси «Яблунева гілка-2017» подарував цікаві знайомства. Найбільше вразило спілкування з білорусами. Хоч вони наші територіальні сусіди, але майже нічого про них не знала, окрім імені президента і столиці. Виявилося, що білоруська мова - милозвучна і дуже схожа на українську та російську. А ще у школі 10-бальна система оцінювання знань, навчання у ВУЗі безкоштовне. Білоруси дуже поважають державні символи: прапор та герб. Майже всі мають їх зображення у мобільних телефонах, а дехто носить на одязі значки. Розповісти, що означає кожна деталь на гербі для них,виявляється, дуже просто: червоний колір означає кров, а зелений - трава. Ще нас дуже здивувало те, що вони багато знають про свого президента, шанобливо називають його «батьком», і пишаються тим, що він досі грає у хокей, незважаючи на свій вік. Та попри всі відмінності, ми з’язували, що у нас спільні інтереси. Ми хочемо здобути хорошу освіту, мати добрі родини, а ще нас турбують проблеми екології, економічна ситуація у наших країнах. Отож, Світязь об’єднав різних за віком, національністю, поглядами людей у одну потужну силу, яка творитиме майбутнє нашої планети.
Оксана Деркач, учениця 10-Б класу, «ЛНВК ЗОШ І-ІІ ст. № 7 природничий ліцей»
ГАЗЕТА “ЗОЛОТІ КОМІРЦІ” ЛУЦЬКОЇ ГІМНАЗІЇ № 4 ІМЕНІ МОДЕСТА ЛЕВИЦЬКОГО
Вектори успіху
З 19 по 21 травня проходить ХІ Міжнародний фестиваль «Яблунева гілка». Вперше він проходить на озері Світязь. Багато команд юних журналістів з’їхалися до перлини Волині, щоб позмагатися та надихнутися, познайомитисята набути безцінного досвіду. Мости дружби – ось така основна тема цьогорічного фестивалю. Та в першу чергу всі ми хочемо стати успішними. А як стати успішною людиною? Кожен хоча б раз задавав собі це питання, яке по сьогоднішній день лишається актуальним у нашому суспільстві. І хто ж може знати відповідь на нього краще, ніж люди, які вже досягли певних вершин? Нам, юним журналістам, дуже пощастило, адже з нами працюють справжні професіонали своєї справи і я вирішила вивідати секрети їхнього успіху. Отож, черпаймо з джерела мудрості найкращих. Першою людиною, до якої я звернулась, став засновник фестивалю «Яблунева гілка», та директор Луцької гімназії №4 імені Модеста Левицького Олександр Мишковець. Ось такі запитання я поставила яскравому лідеру: - Як стати успішною людиною? - Потрібно робити свою роботу з любов’ю, відданістю, робити так, як би ти хотів щоб цю роботу зробили для тебе. Мені дуже подобається моя робота. Я від неї отримую насолоду. Найбільше задоволення від того, що коли діти стають дорослими – вони це оцінюють. А саме на такому заході, як наш фестиваль, учень знаходить щось для себе. Своє місце в житті і йому це допомагає стати на правильну стежку. Ми вперше цього року винесли цей фестиваль за межі Луцька для того, щоб знайти і дізнатися щось нове. До нас вперше приїхали наші друзі білоруси, які отримують шалене задоволення від перебування і спілкування тут. Саме на такому фестивалі ми переконались, що він має бути за межами Луцька, бо тут діти інтегруються, знаходять нових друзів. І, можливо, дружба, яка тут зав’яжеться між ним допоможе їм в подальшому житті. Секрет успіху – робити свою роботу із задоволенням, відповідальністю, любов’ю, порядно і віддаючись їй сповна. Наступній «Яблуневій гілці – бути». - Яким має бути справжній журналіст? - Жураліст – особлива професія і людина не зможе стати журналістом, якщо вона не любить свою роботу. Якщо до роботи відноситись просто так, бо ти за неї отримуєш заробітну плату то і в результаті отримаєш лише заробітну плату і більше нічого. Бо окрім зарплатні є ще повага людей, визнання, авторитет, як тебе оцінюють інші, що про тебе думають. Власне в тому і заключається оцінка професіоналізму. Наступне інтерв’ю я провела з людиною, яка стала серцем фестивалю – це заступник директора з виховної роботи Ірина Дмитренко . - У чому секрет вашого успіху? - Мій секрет успіху – досвід. Досвід від реалізації багатьох різних проектів як в гімназії так і за її межами. З часом ти вже просто знаєш, які ситуації треба передбачити і знаєш, що на тебе чекає. Також ти собі набираєш команду людей в яких ти точно впевнений і знаєш, що вони тобі допоможуть, зроблять все по максимуму і разом ви досягаєте поставленої мети. - На що в першу чергу має звертати увагу майбутній журналіст? - Якщо людина хоче стати успішним журналістом, то вона має вчитись у всіх можливих напрямках. Журналіст – спеціаліст, який знає багато різнопланових речей, має багато знайомих з різних сфер. Не можна себе обмежувати газетою і працювати лише журналістом. Людина, яку я наступною запросила на інтерв’ю, це високопрофесійний фахівець та ЛЮДИНА з великої літери, до неї можна завжди звернутись за порадою – це заступник директора з навчально-виховної роботи Наталія Чернюгова. - Поділіться з читачами своєю формулою успіху. - Я люблю добре робити те, що я роблю. Що б в житті я не робила – я просто роблю це добре. Вступаючи до педагогічно-
7
го вузу я не дуже вірила в те, що це стане моїм покликанням, але, оскільки по юності нічого не страшно, то так сталось, що на певному етапі свого життя я зрозуміла, що просто люблю свою роботу, що у цій професії я ніколи не зупинюсь у розвитку. Я люблю вислів: «Я знаю, що я нічого не знаю» і тому я завжди відкрита до нового, люблю креативне і нестандартне. Через це, мабуть, добротність в роботі, хороший фундамент і пошук чогось нового - це і є успіх. І потрібно цінувати людей, які знаходяться біля тебе. Я це не одразу почала цінувати. Я навчилась сприймати їх такими, якими вони є. І з тими, хто вірить у те, що вірю я, з ким ми робимо спільну роботу, яка нам до душі, я знаю, що ми можемо звернути гори. І через це ми нічого не боїмось і просто робимо. І третій, найважливіший для мене, момент – любити. В моєму випадку любити дітей. Я ще з дитинства люблю малечу до нестями і перший мій вибір у житті - стати дитячим лікарем. Мабуть, нічого просто так не буває. Я не стала дитячим лікарем, але стала вчителем, який так чи інакше працює з дітьми. - На вашу думку, під яким життєвим кредом має працювати журналіст? - Кажи, що думаєш і думай, що кажеш. Журналіст – професія, яка вимагає постійного перебування серед людей. В нього має бути свіжість і незаангажованість думки. Журналісти повинні любити людей. Це дуже важко, але коли ти любиш людину – ти не зможеш їй нашкодити своєю професійною діяльністю. Сила слова надзвичайно велика. І, як на мене, журналістське слово має безмежно великий вплив на суспільство, тому потрібно пам’ятати, що журналіст працює для людей. Потрібно стати тим, чиєму слову будуть довіряти. Це дуже важливо для журналіста. Людина зі стержнем, професійними порадами цієї людини я користуюсь і до сьогодні. Заступник головного редактора газети «Луцький Замок» - Святослав Лесюк. - Поділіться секретами свого успіху? - Мій секрет успіху – це багато працювати і вчитися. Я все життя вчуся у кращих журналістів. Багато читати. Я читаю більше саме журнали, газети, Інтернет видання, а не профорієнтаційні книжки, бо писати не вчить ніхто. Писати – це від Бога. І всі знання набрані з інших джерел і хороша пам’ять дає мені успіх в рорботі. Ну і улюблена робота. Бо якщо ти не любиш свою роботу – ніколи в ній не станеш успішним. Будиш мучити і себе
і її. - Яке побажання ви можете дати юним журналістам? - Побажання – берегти себе, берегти здоров’я, бо, як би це банально не звучало, ми маємо ще багато чого здійснити на нашому життєвому шляху. Ви тільки починаєте. Я вже здобув певний досвід. І ми всі маємо прислужитися рідній землі, батькам і передати свої знання та досвід. Тому потрібно берегти своє здоров’я і себе. Ця людина за фахом - практичний психолог, проте це занадто мало, щоб окреслити велич цієї неординарної особистості. Для мене вона багато означає. Таких людей зустрінеш не часто – це Оксана Литвиненко. - Що потрібно для того, аби досягти успіху? По-перше - любити те, чим ти займаєшся. Якщо людина має матеріальну винагороду, але не любить, ненавидить те, чим вона займається, то вона ніколи не буде щасливою і не зможе давати людям те, що вона хотіла б дати. По-друге – у людини мають бути сформовані певні життєві цінності, життєвий світогляд. На сьогоднішній день у нас дуже мало людей, які мають сформоване своє бачення світу. Кожен раз людину життя, Бог, доля випробовує і людина шукає себе, а найціннішим є те, що ми з себе робимо. І не завжди по життю у нас складаються такі речі, які б ми хотіли, але вони нам дуже потрібні для того, щоб стати кращими. Для того, щоб стати успішним не потрібно боятися певних життєвих завдань і треба розуміти, що коли хвиля відходить, то вона в цей момент тебе підіймає для того, щоб ти міг піднятися набагато вище. Надзвичайно важливо прийняти те, що тебе чекає в житті. Треба вміти любити життя. В будь-яку погоду, в будь-який настрій, коли в тебе приємні події і не дуже. Якщо ти віру і любов зберігаєш в житті – ти будеш успішним. Для мене особисто успіх не полягає у здобутті матеріальних цінностей. Успіх – це коли ти виконуєш ту місію, заради якої ти прийшов у цей світ. Тому любити життя надзвичайно важливо. - У перший день фестивалю Ви провели з нами цікавий тренінг. На що він був спрямований? «Конструктор» - вправа, мета якої, в першу чергу, об’єднати людей з різним життєвим сприйняттям, а другий
8
момент, що всі 6 мільярдів людей на світі ми є однією командою. Це нам потрібно для того, щоб ми проявляли свої найкращі якості. По своїй породі я людина, яка любить свободу і не визнає жодних обмежень. Я дотримуюсь принципу, що в житі можна робити все, якщо ти несеш за це відповідальність. Тому, я вважаю, не можна обмежувати людям свободу. Будь-яка людина має бути собою, але знайти спільні точки дотику з іншими, адже в цьому її цінність. В нас є дуже багато стереотипів, а дійсно вільна людина в ці стереотипи навіть не потрапляє. Потрібно розвивати вміння бачити світ як дитина. По-чистому і по-світлому, бачити прекрасне. Якщо ми це навчимося робити і будемо давати людям можливість торкнутися прекрасного, показати що не світ хороший, а що вони самі можуть зробити світ кращим. Я хочу, щоб ви як журналісти не відходили від цього. Людина, яка постійно посміхається і завжди підхоплює інших на свою хвилю позитиву. Вона отримала визнання від українських школярів – це директор Брестської гімназії №4 Олена Шкулєпа. - Вы уже не первый раз в Украине, какие ощущения у Вас сегодня? - Первое впечатление - это встреча с друзьями. Я уже чувствую приезд в Украину не как в чужую страну, а как в очень дружественную. Тем более мы приехали к своим очень близким друзьям, практически родственникам. Поэтому у нас ощущение радости, спокойствия, умиротворенности и отдыха. - Вы безсомненно успешный человек. Поделитесь своим секретом. - Много можно говорить о том, как стать успешным человеком, но последнее время я считаю, что успешность определяется твоим желанием делать что-то для другого человека, Божьей помощью и умением взять на себя ответственность за других людей и знать, что всем будет хорошо от того, что ты что-то сделаешь. Для того чтобы объединиться нужно главное - открыть друг другу сердца и научить людей относиться к другому человеку открыт о, с добром, любовью, так, как к себе. Последне время для меня во многом определяющим становится христианская заповедь: «Возлюби ближнего своего, как самого себя». Когда ты в каждом человеке будешь видеть себя и общаться с ним с добротой, улыбкой, добрыми намерениями тогда в ответ ты получишь то же самое. Будет счастье, радость, любовь и желание общаться. В этом плане самым ярким показателем общения являются именно дети. Они не искушены желание понравиться, желанием льстить, претворятся. Поэтому нужно смотреть на маленьких детей, учится их открытости и стараться оставаться такими. Будьте как дети, не стремитесь стать взрослыми. - Каким вы видете настоящего журналиста? Журналист – это человек, который всегда на передовой всех событий, это человек, который словом умеет повести за собой. Журналист должен быть искренним, правдивым, не стараться угодить своими публикациями и подстроится под кого-то, ведь искренность – вечна. Швець Елеонора, юнкор газети «Золоті комірці» Луцької гімназії №4 імені Модеста Левицького
9
ГАЗЕТА “ЗОЛОТІ КОМІРЦІ” ЛУЦЬКОЇ ГІМНАЗІЇ № 4 ІМЕНІ МОДЕСТА ЛЕВИЦЬКОГО
Фотосвітлини з ХІ Міжнародного фестивалю “Яблунева гілка”
10
ГАЗЕТА “ЗОЛОТІ КОМІРЦІ” ЛУЦЬКОЇ ГІМНАЗІЇ № 4 ІМЕНІ МОДЕСТА ЛЕВИЦЬКОГО
Перемогла дружба
ЗОЛОТІ КОМІРЦІ
Газета Гімназійної Республіки
Редактор: І.С. Дмитренко,
Адреса редакції: м.Луцьк, пр.Волі, 25
заступник директора з виховної роботи
Свідоцтво про державну реєстрацію:
Автори заміток: юні кореспонденти школи Відповідальний за випуск:
Ю.В. Войтюк
ВЛ №212 від 14.10.2004 р. Засновник: Луцька гімназія №4 імені Модеста Левицького