ISSN 0206-5657. Вісник Львівського університету. Серія біологічна. 2012. Випуск 58. С. 209–220 Visnyk of the Lviv University. Series BIology. 2012. Issue 58. P. 209–220
УДК 597.598.599. (477) ГЕТЕРОТРОФНІ ІНДИКАТОРИ СТАНУ ПРИРОДНИХ ЕКОСИСТЕМ І. Горбань, Й. Царик Львівський національний університет імені Івана Франка вул. Грушевського, 4, Львів 79005, Україна e-mail: ihorban@i.ua Встановлено, що окремі гетеротрофні види, які мають здатність до біологічної індикації процесів у природних екосистемах, обов’язково пов’язані з трофічними ланцюгами та абіотичними структурами цих екосистем. Біологічні індикатори, як правило, мають здатність сприяти виявленню причин зміни або переформування існуючих трофічних ланцюгів у природних екосистемах новими ланками. Тому біологічні індикатори доцільно розглядати як специфічні “сигнали”, що здатні прогнозувати значні або менш значні динамічні процеси та зміни в екосистемах. Як присутність біологічного індикатора в екосистемі внаслідок його експансії, так і його відсутність унаслідок скорочення чисельності або й повного зникнення у природному середовищі, свідчать про порушення екологічної стійкості й рівноваги досліджуваної системи. Розглядаються приклади використання окремих видів молюсків, плазунів, птахів і ссавців для оцінки стану природних екосистем. Ключові слова: біологічні індикатори, екосистеми, гетеротрофи, популяції, озеро Світязь, Шацький НПП.
Термін і поняття про біологічні індикатори дедалі частіше застосовуються в екологічній літературі та рекомендуються до впровадження у практику природоохоронної діяльності. При цьому до складу таких індикаторів щоразу пропонується все більше видів із різних таксономічних груп флори та фауни. Особливо значних успіхів при впровадженні біологічних індикаторів у прогнозування стану та якості природних середовищ досягнуто на прикладі аналізу якості води різних прісноводних екосистем [2, 24]. До індикаторів, які дають можливість ефективно і об’єктивно оцінювати якість водних середовищ, передусім належать найпростіші організми [24], але для аналізу довготривалих процесів, що впливають на структуру екосистем, стан видового різноманіття та його трофічну стабільність, значною мірою повинні бути застосовані різні таксономічні групи біоти, і особлива роль належить гетеротрофам, які для свого росту й розвитку потребують і засвоюють вуглець шляхом перетравлення органічних сполук. Поширений у сучасній екології термін “індикатор” спочатку застосовували головним чином у хімії, маючи на увазі окрему речовину або прилади, які були основною вимогою для встановлення процесу індикації. Лише за допомогою цих обов’язкових елементів проводили індикацію речовини або якогось іншого середовища. Індикатор, як правило, повинен визначати (лат. indicator) стан або його зміни, властивості об’єкта дослідження. Тому сам процес індикації розглядався як процес визначення, вимірювання, записування різних показників обєктів [33]. Останні 20 років дослідники інтенсивно розробляють методи та концепції впровадження принципів індикації у експериментальній �������������������������� і польовій екології. Дослідження щодо застосування біологічних об’єктів у процесах індикації стану природного середовища інтенсивно проводять у країнах Західної Європи і в останні два десятиліття вони набули найбільшої актуальності у зв’язку з формуванням спільної політики та стандартів природокористування у країнах ЄС [38–39, 46]. У нашій роботі ми © Горбань І., Царик Й., 2012