+Plysky - dopovid!+

Птахи родини плискових (Motacillidae) в лучних екосистемах заходу України

М. А. Сеник

•

•

Представники родини плискових (Motacillidae) – типові мешканці відкритих ладшафтів – рівнинних та гірських лучних угідь, боліт, пустошей, рудеральних та навколоводних біотопів. На заході України гніздиться дев’ять видів плискових, що належать до двох родів: щеврики (Anthus) і плиски (Motacilla).

Район та методика досліджень •

•

•

•

Регіон досліджень охоплював: Волинську, Рівненську, Львівську, Івано-Франківську, Терноп ільську, Хмельницьку, Чернівецьку та Закарпатську області. Протягом гніздових періодів 2001- 2006 р.р. було досліджено 100 модельних ділянок до складу яких входять пасовища, сінокосно-випасні луки, сіножаті, заповідні землі, та агроценози, схожі за своєю структурою на лучні екосистеми. Дослідження орнітофауни лучних екосистем проводили за комбінованим картографічним методом (Tomialojc, 1980). Проведено також аналіз розташування знайдених гнізд плискових та гнізд взятих з банку Західно-Українського орнітологічного товариства.

Щеврик лучний (Anthus pratensis) •

Щеврик лучний – звичайний вид у рівнинній частині заходу України, а також на луках Українських Бескид (0,1-2,2 ос/10 га).

•

В досліджених нами високогірних лучних угіддях Карпат(на висотах 800-1800 м над р. м.), щеврик лучний траплявся, лише двічі. По одній парі відмічено на полонинах Пожижевській (1350-1450 м) і Маришевській (1300-1500 м). Дані щодо гніздування цього птаха у високогір’ї в минулому й тепер досить обмежені. Деякі дослідники стверджують, що по гірській системі Карпат проходить південна межа ареалу цього виду і його поширення на висотах 800-1600 м є спорадичним, хоча на північній межі вид трапляється на гніздуванні навіть на значнішій висоті. Можна допустити, що щеврик лучний є рідкісним гніздовим видом високогір’я Карпат. Його екологічну нішу успішно зайняли інші види, зокрема, щеврик лісовий.

• •

Проаналізували біо топічний розподіл 47-ми гнізд щеврика лучного. В результаті ана лізу виявили тісний зв’язок цьо го виду із вологими та заболоченими, переважно сінокосними луками з травостоєм висотою 20-60 см.

Щеврик гірський (Anthus spinoletta) • Щеврик гірський – найбільш типовий представник лучної орнітофауни високогір’я Карпат.

• Найвищі показники гніздової щільності цього виду виявлені на високих полонинах (1600-1800 м) (1-4 пари/10 га) та схилах, вкритих сосною гірською, зеленою вільхою, чагарничками, з наявністю в угрупованнях відкритих трав’яних ділянок і водотоків (1,4-4,5 пар/10 га).

• Проаналізували біо топічний розподіл 16-ти гнізд щеврика гірського.

•Як низькі, та к і високі полонини, оточені лісом, криволіссям, із наявністю щаве льників є висо копридатними гніздовими стаціями також для щеврика лісового (Anthus trivialis), що на рівнині є переважно видом лісо-лучних еко тонів.

•Щільність щеврика лісового на гірських луках (0,5-2,1 пар/10 га) є вищою ніж на рівнинних.

• Цікавим є те, що ще у 90-их роках минулого століття дослідники стверджували, що на полонинах вище межі лісу особини цього виду майже не трапляються.

• Порівняння особливостей поширення та щільності гніздування на різних висотах щеврика лісового і щеврика гірського дозволило зробити висновок, що види “поділили” між собою ділянки на висотах 1400-1600 м над р. м.

• В залежності від переважаючих умов (крутизни схилів, характеру рослинності, оточення лучних угідь), на цих висотах присутній один або інший вид (із середніми, а іноді й високими, показниками щільності (0,6-2 пари/10 га)). Іноді присутні обидва види.

Поширення та щільність гніздування щеврика лісового (A. trivialis) і щеврика гірського (A. spinoletta) на луках, розміщених на різній висоті над р. м.

•

Ділянки: 1- ур. Ситний, 2- ур. Джорджієві прилуки, 3- пол. Менчул-Квасівсь кий, 4, 5, 6пол. Германе ску, 7- хребет між г. Мала Говерла і г. Говерла, 8схил г. Брескул, 9- ур. Заросляк, 10- пол. Пожиже вська, 11- хребет між г. Пожиже вська і г. Данціж, 13, 14, 15- пол. Озірний, 16- луки біля оз. Не самовите, 17- схил під скелями Ребра, 18заповідна лука пол. Маришевсь ка, 19- випасна лука пол. Маришевсь ка, 20схил та хре бет ск. Шпиці, 21, 22- пол. Баль цатул.

Плиска жовта (Motacilla flava) • Плиска жовта (Motacilla flava) – звичайний представник на рівнинних луках і пасовищах заходу України.

• В залежності від характеру біотопу щільність цього виду коливається в широких межах (0,5-5 пар на га).

• Проаналізували біо топічний

розподіл 27-ми гнізд плиски жовтої.

•

Плиска жовтого лова (Motacilla citreola) – близький до попереднього вид, що спорадично гніздиться на території лучних та боло тяних екосистем захо ду України.

•

Рідкісний, переважно оселяється в добре зво ложених місцях, поряд з плискою жовтою.

Роль птахів родини плискових, як індикаторів трансформацій в лучних екосистемах: • Птахи род ини плискові (Motacillidae) можуть бути індикаторами таких трансформацій: • Зниження чи підвищення ступеню зволоження біотопів; • Утворення ерозійних ділянок або збільшення ерозії на пасовищах та луках; • Зростання і спад ання інтенсивності випасання худоби; • Випалювання рослинності;

• • • • •

Змін рослинних угруповань; Змін висоти та щі льності рослинного покриву; Заростання щільнокущовими злаками та осоками; Змін в екотонних угрупованнях; Зниження чи підвищення трофічних якостей лучних екосистем;

Дякую за увагу!

Питання: 1. Комбінований картографічний метод – в чому полягає? Як його використовувати?

2. Роль птахів родини плискових як індикаторів змін в н.с. – яким чином ці види реагують на перелічені зміни?