Формування мовленнєвої компетенції

«Формування мовленнєвої компетенції молодших школярів у процесі пізнання природи» (За спадщиною В.О.Сухомлинського) Сучасне суспільство вимагає виховання самостійних, ініціативних, відповідальних громадян, здатних ефективно взаємодіяти у виконанні соціальних, виробничих і економічних завдань. Виконання цих завдань потребує розвитку особистісних якостей і творчих здібностей людини, умінь самостійно здобувати нові знання та розв’язувати проблеми, орієнтуватися в житті суспільства. Саме ці пріоритети лежать в основі реформування сучасної школи, головне завдання якої – підготувати компетентну особистість, здатну до знаходження правильних рішень у конкретних навчальних, життєвих, а в майбутньому і професійних ситуаціях. Тому актуальним завданням сучасної школи є реалізація компетентнісного підходу в навчанні, який передбачає спрямованість освітнього процесу на формування і розвиток ключових компетенцій особистості. Компетенція і компетентність – два різних поняття. (слайд №2). Компетенція – це суспільна норма, вимога, яка включає знання, уміння, навички, способи діяльності, певний досвід. Вона не є характеристикою особистості, нею вона стає в процесі засвоєння і рефлексії учня, перетворюючись у компетентність. Компетентність – це здатність застосовувати набуті знання, вміння, навички,способи діяльності, власний досвід в нестандартних ситуаціях з метою розв'язання певних життєво важливих проблем. Компетентність є особистісним утворенням, яке проявляється в процесі активних самостійних дій людини. Метою навчання в умовах компетентнісного підходу є формування предметних компетенцій, змістовне наповнення яких випливає зі змісту ключових (слайд №3). Ключові: формуються в процесі реалізації цілісного змісту освіти загальноосвітньої школи. Предметні: передбачені змістом конкретного предмета і набуваються впродовж конкретного року, або ступеня навчання. Формування ключових компетенцій реалізується в освітніх галузях і навчальних предметах передбачених оновленим Державним стандартом початкової загальної освіти . При цьому кожний предмет забезпечує реалізацію тих складових змісту ключових компетенцій, для формування яких має необхідні умови. З огляду на свою специфіку, кожний предмет спроможний забезпечити формування і розвиток таких ключових компетенцій як: комунікативна, соціальна, загальнокультурна, уміння вчитись.(слайд №4) Для забезпечення комунікативної компетенції в учнів необхідно сформувати готовність до спілкування з іншими людьми. З цією метою у процесі навчання школярі повинні оволодіти: Різними видами мовленнєвої діяльності ( аудіювання, говоріння, читання, письмо ); Мовою, як засобом спілкування.

Соціальна компетенція передбачає здатність діяти в життєвих ситуаціях відповідно до соціальних норм і правил. В учнів треба формувати здатність: Продуктивно співпрацювати з різними партнерами в групі та команді; Виконувати різні соціальні ролі; Брати на себе відповідальність за прийняті рішення та їх виконання. Загальнокультурна ключова компетенція стосується сфери розвитку культури особистості в усіх його аспектах і передбачає передусім формування: Культури міжособистісних відносин; Толерантної поведінки; Моральних якостей; Ознайомлення з культурною спадщиною українського народу; Визначними подіями та постатями в історії України. Уміння вчитись проявляється у здатності учня організовувати і контролювати свою навчальну діяльність. Ця компетенція реалізується шляхом мотивації навчання. На основі визначеної мети компетентнісно орієнтованого навчання і відібраного змісту ключових компетенцій можна визначити предметні компетенції. Їх ми виділяємо чотири: мовленнєва, мовна, соціокультурна і діяльнісна. .(слайд №5) Мовленнєва компетенція включає: Здатність розуміти зміст і головну думку усних і писемних висловлювань; Здатність вести діалог з дотриманням правил мовленнєвого етикету; Уміння будувати повноцінні, в комунікативному відношенні, висловлювання, які відображають знання учнів про предмет розмови, їх думки, почуття, наміри; Уміння налагоджувати взаємодію з оточуючими, будуючи відповідним чином свої висловлювання. Мовна компетенція передбачає володіння: Доступним і необхідним обсягом мовних знань; Здатністю застосовувати мовні засоби у власному мовленні відповідно до орфоепічних, лексичних, граматичних, орфографічних, синтаксичних, стилістичних норм літературної мови. Соціокультурна – покликана сприяти загальнокультурному розвиткові молодших школярів, адаптації їх до життя в певному соціальному середовищі.

Діяльнісна – передбачає володіння загально навчальними уміннями і навичками, які поділяються на чотири групи: навчально – організаційна, навчально – інформаційна, навчально – інтелектуальна і творча, контрольна – оцінна. Більш детальніше мені хочеться зупинитися на навчально – інтелектуальній і творчій групі . Ця група включає в собі здатність аналізувати мовні явища, порівнювати, виділяти головне, узагальнювати, встановлювати та пояснювати причиново – наслідкові зв'язки, вилучати зайве, групувати й класифікувати за певними ознаками, доводити власну думку,переносити знання й способи діяльності в нову ситуацію, застосовувати аналогію. Всі компоненти навчально – інтелектуальної групи чітко прослідковуються в мовленнєвій компетенції. (слайд №6) Бо мовленнєва компетенція - це вміння адекватно й доречно практично користуватися мовою в конкретних ситуаціях ( висловлювати свої думки, бажання, наміри, прохання, тощо), використовувати для цього, як мовні,так і позамовні (міміка, жести, рухи) та інтонаційні засоби виразності мовлення. Особливо коли в навчанні і вихованні учнів початкової ланки йдеться про природу. Виховувати треба природою, її безмежною красою .(слайд №7) Бо саме «Природа – колиска дитячої думки, і треба прагнути, щоб кожна дитина пройшла школу дитячого мислення» В.О.Сухомлинський(слайд №8) Щоб змусити дитину мислити, стверджував В.О.Сухомлинський, «вмійте примусити її дивуватися». Проводячи свої уроки мислення серед природи, видатний педагог прагнув , щоб «слово народжувалося в спілкуванні дитини з природою», адже «краса природи – це могутнє джерело енергії думки». Швидкість мислення залежить від розумових здібностей дитини. Тому важливим фактором в навчанні є добір ефективних методів, різноманітних способів та прийомів організації мислення .(слайд №9) Способи та прийоми організації мислення: - викладати і вивчати матеріал в активній взаємодії з природою; - уводити дітей у світ праці серед природи; - проводити систему подорожей до джерел думки і рідного слова; - навчати дітей думати біля першоджерел мислення, зокрема серед природи і праці; - при застосуванні унаочення поступово переходити від конкретного до абстрактного; від натуральних до образних засобів унаочення, від образного унаочення до словесно – образного. В умовах індивідуалізації та диференціації процесу навчання надзвичайно актуально звучать слова «Пам’ятайте, що нема й бути не може абстрактного учня». Потрібно, щоб учні одночасно бачили , слухали, переживали і думали.

В.О. Сухомлинський проводив «уроки мислення» серед природи. Кожне заняття передбачало певне коло речей і явищ для спостережень, а метою мала бути установка: дивуватися і помічати, помічати і відчувати, відчувати і думати, думати і творити. Він надавав особливого значення добору тем для таких знань. Тому вчителі повинні «надавати особливого значення тому, щоб кожна з названих тем несла дитині безліч відкриттів, зроблених нею самостійно», «щоб дитина заглиблювалася подумки в якусь, здавалося б , незначну деталь, зосередила на ній свою увагу, забула про все інше». Серед тем, які пропонує нам видатний педагог багато таких , які створюють перед дитиною проблемну ситуацію. (слайд №10) “ УРОКИ МИСЛЕННЯ ” - “ ЗЕЛЕНІ КЛАСИ ” Теми : - Пробудження природи від нічного сну.

- Як квіти зустрічають схід сонця?

- Промені сонця грають у краплинах роси.

- Як співає жайворонок?

- Як ліс готується до зимового сну?

- Подорож крапельки води.

- Як чекають дощу пшениця, соняшник і троянда? Форми роботи: - спостереження; дослідницька робота в природі; - хвилинки – роздуми, милування, допитливості, цікавинки, веселинки; - створення проблемних завдань. Дуже цікаво, цей прийом роботи можна використати у віршованій формі. (слайд №11) Пізнавальна частина «уроків мислення» обов’язково повинна чергуватися з грою. Перевагу потрібно надавати емоційним, естетичним, привабливим формам організації творчої праці, таким як: «Кімната казки», «Кімната думки», «Куточок мрій», «Куточок краси», «Острів чудес», «Сад здоров’я» і т. ін. На уроках повинні переважати такі форми роботи як, складання казки за пропонованим початком, створення кліпів за серією малюнків, хвилинки милування красою природи, створення проблемної ситуації. (слайд №12) Наприклад. Урок з читання за оповіданням В.О.Сухомлинського «Все в лісі співає» можна провести у спілкуванні з природою. На самому початку уроку діти вітаються з природою. В грі «Голка з ниткою» діти дарують сонечку , вітрові, деревам свої лагідні посмішки, розповідають їм про те, як, та за що вони їх люблять. Переходячи на «Співучу

галявину» діти згадують пісні про калину,горобину, дуб, клен, які чули від дорослих, слухали по радіо, дивились їх виконання по телебаченню. Вигадуючи різноманітні історії про те, що може проспівати вітер, прошепотіти берізка, або голосно прогримати дуб , діти із захопленням жестикулюють, підбирають образні вислови, декламують вірші, збирають у кошик природничий матеріал до «осінньої комори» і при цьому роблять висновки - все в лісі співає, гомонить, розповідає. У «Куточку казок» учні знайомляться з оповіданням В.О.Сухомлинського «Все в лісі співає». Так розвиваючи увагу, фантазуючи діти відкривали прекрасний світ у живих фарбах, яскравих і трепетних звуках, у казці та грі, у власній творчості, в красі, що надихають дитячі серця,в прагненні робити людям добро. (слайд №13) В.О.Сухомлинський надавав великого значення образному мисленню. Одним із засобів образного мислення педагог вважав спостереження. Саме під час їх проведення він навчав дітей схоплювати найістотніше в предметах, явищах, виділяючи їх ознаки в певній послідовності. «Відчуваючи, переживаючи красу побаченого і почутого, діти сприймали найтонші відтінки слова, і через слово краса входила в їхні душі… В дітей з’являлося бажання передавати свої почуття і переживання, розповісти про красу», - стверджував педагог. Такі «хвилинки» дають змогу дітям спостерігати і милуватися красою рідної природи, передавати свої почуття словом. Вони розвивають естетичний смак, емоційність і образне мислення(слайд №14,15,16, 17, 18) Використання педагогічної спадщини В. О.Сухомлинського, його спостережень за впливом краси природи на всебічний розвиток школярів, в тому числі формуванню їх мовленнєвої компетенції має велике значення в навчально – виховному процесі. Тому ми вдячні йому за ту школу, яка постала для нас взірцем всієї роботи. Пам'яті В. О. Сухомлинського Стукає вересень… Вже до тебе прийти поклонитись пора. Поклонитись за серце добра й справедливості, Поклонитись за сонце в дитячих очах. Поклонитись за те, що з Твоєї ж бо милості Слава Школи Дитини луна по світах. Ю. Мальований (слайд №19) І, якщо ми вчителі, ми повинні пам'ятати: “ Школа покликана бути Школою радості для дітей, Школою творчості для вчителів та Школою спокою для батьків, родин і суспільства ”

В. О. Сухомлинський (слайд №20) Кожному вчителю важливо усвідомити свою відповідальність не лише за якість знань учнів, а, найперше, - за збереження здоров’я дитини. Та найцінніше – це доброзичливі стосунки між дітьми і дорослими, що дає змогу учням жити своїм неповторним повноцінним дитячим життям. Як поле засівається зерном, Так наша нива – розумом, красою і добром. А ми покликані ті зерна проростити – В дитячих щирих душах відродити… .