Зелені світи #1 by Inga Omelchuk

9 724162

№1 Листопад 2015

773053

Зеленi свiти

[подорожі, які змінюють]

Країна щастя:

В’єтнам

Мінімалізм

у повсякденному житті

Каучсьорфінг: як це працює

Фотоподорожі

«Мандрівка довжиною в тисячі кілометрів починається з одного кроку». Лао Тзу

слово редактора Озирніться! Що навколо вас? Подумайте, яким є світ? Якщо ви згодні з думкою, що в кожному із нас свій маленький світ, із якого утворюється планета, то приєднуйтесь! Давайте побачимо життя у новому кольорі – зеленому, адже це спокій та гармонія. І я люблю знаходити цю гармонію у мандрівках. Після них набираєшся сил на подальші звершення. Все навколо хочеться робити кращим, зеленішим. Наша справа – надихнути вас до мандрівок. І впевнена, це вийде. Тож можна трохи відкласти нагальні справи та подумати про приємне – куди і коли ви поїдете/ підете/полетите, як завгодно, аби туди, де вам до душі. А я бажаю у цьому нескінченному хаосі знайти своє тепле та затишне місце, свій власний світ.

Фото unsplash.com

З ЛЮБОВ’Ю, головний редактор Омельчук Інга

Фото jaymantri.com

ЗМІСТ

3 Слово редактора 6 Велика подорож В’єтнам. Країна щасливих людей 12 Наша Україна 14 О, Синевир – ти чудо 18 Велошерінг, або як кататись на велосипеді, не купуючи його 20 Що привезти зі Львова, окрім магнітів, кави та шоколаду Лайфхак 22 Як стати мінімалістом і прожити рік із 70 предметами 25 Куди в Києві віддати непотрібні речі 26 За і проти Дівчина-мандрівниця Дорога – життя 28 Подорожуй, поки молодий 30 Couchsurfing: як це працює 34 Автостопом Ісландією: бюджетний варіант подорожі молодої пари з Києва Наш Київ 38 Велокультура Києва. Переймаємо досвід німців 40 Культурне життя. Київ – Нью-Йорк. Чого ще чекати 41 Кияни прогулялись «Мангеттеном». Фестиваль «Натхненні. Big Apple WKND» 43 Парки Києва. Володимирська гірка 44 Фоторай Рай для інтровертів: найвіддаленіші будинки у світі

Велика подорож

В’єтнам Країна щасливих людей

Фото unsplash.com

Що уявляємо ми, коли чуємо слово «В’єтнам»? Сама назва дихає загадковою екзотикою, в уяві спливають рисові поля, білі пляжі та кришталеве море. Давні перекази свідчать, що В’єтнам був народжений Феєю та Драконом. Із кожним роком туристів у В’єтнамі додається. Цей регіон зберіг своє первісне природне багатство: величні скелі та тропічні ліси, пляжі з білим піском і джунглі, різноманітність тваринного та рослинного світів.

Велика подорож

Історія

В’єтнаму,

як і історія всіх стародавніх країн перетворилась на красиву легенду і втрачається в імлі часу, починаючи відлік від 3-4 тис років тому, коли предки сучасних в’єтнамців, тоді іменовані «кінь», оселилися на родючих землях Червоної річки в оточенні благодатних лугів. Практично вся історія цієї країни являє собою боротьбу за незалежність і визнання своєї нації. Спочатку протягом двох тисячоліть В’єтнам під свій контроль хотів взяти їх довколишній сусід Китай, пізніше його місце зайняли португальці та французи, і на якийсь час В’єтнам фактично став французьким протекторатом. Вони принесли з собою католицизм, який поступово розповсюдився країною, незважаючи на протидії послідовників конфуціанства та буддизму. І нарешті, 20 століття принесло війни, починаючи з індокитайської війни 40-х років і закінчуючи збройним конфліктом 60-х рр. між двома в’єтнамськими державами Півночі та Півдня В’єтнаму, який переріс у великомасштабну війну, в яку втрутилися Сполучені Штати Америки, що підтримали уряд Південного В’єтнаму.

І тільки в 1976 році Північний і Південний В’єтнам нарешті об’єдналися в єдину державу. Після чого, вже починаючи з 90-х років, відбувається значне зростання економіки, і В’єтнам постає перед нами вже таким, яким ми знаємо його сьогодні: найбільший експортер рису, популярний напрям азіатського туризму, самобутня культура, багата історія, і найголовніше – самовіддані й віддані своїй країні люди, які незважаючи ні на що залишилися відкриті цьому світу і завжди раді гостям з усього світу, зберігаючи велич своєї нації. Додайте ще до всього екзотичну природу, різноманіття стилів архітектури, які знаходять своє відображення у вигляді міст В’єтнаму. Хоча багато в чому міста В’єтнаму і схожі: хаотичний вуличний рух, тут і там місцеві ринки з найсвіжішими овочами та фруктами, розвішана всюди державна символіка, поруч з усім цим ви просто відчуваєте стародавню культуру з красивими традиціями та обрядами, яка знаходить вираз у численних храмах у кожній точці країни.

В’єтнам – це справжня перлина Південно-Східної Азії, яку кожен відкриває для себе особливим шляхом.

Сучасний В’єтнам – це поєднання природних багатств і розвиненої інфраструктури з відмінними можливостями для відпочинку.

Берегова лінія простяглася вздовж привітного Південно-Китайського моря на 3200 км. Комфортабельні готелі, обладнані пляжі та високий рівень сервісу приваблюють туристів з усього світу, а столиця В’єтнаму – Ханой, зберігши красу східного міста, став сучасним мегаполісом. Ханой нашого часу – це коктейль зі східного колориту та західного впливу. Для В’єтнаму не характерна сезонність в плані туризму. Завдяки його протяжності вздовж моря можна завжди вибрати той куточок, де тепло і сухо, тоді як в іншому районі країни дощитиме та буде вітряно. Найбільш дощовими місяцями є серпень і липень, а найсприятливішими для відвідування, сухими і сонячними – місяці з листопада до квітня. Незважаючи на це, їхати до В’єтнаму можна не тільки за морем і сонцем, але і за здоров’ям. Усі готелі на узбережжі мають spa-комплекси з різними видами східного масажу, квітковими ваннами, ароматними оліями та лікувальною глиною. Все для вашого оздоровлення та омолоджування. Найбільшим індустріальним, транспортним, комерційним, а також туристичним центром у країні є місто Хошимін, що знаходиться на півдні. Недалеко, всього в 200 км від Хошиміну, що вирує, знаходиться курорт Фантхьєт. Приморське містечко ідеально підходить для умиротвореного спокійного сімейного відпочинку.

Фото Daniel Austin

В’єтнамці – дуже гостинний і доброзичливий народ, зустрічають з широкою привітною усмішкою.

Приморські міста Нячанг і Фантхьєт, що знаходяться в центральній частині країни, прославилися як «В’єтнамські Гаваї» своїми казковими пляжами, сприятливим кліматом і кришталево чистою водою. Це гідна конкуренція пляжам Таїланду. Сучасні готелі, дешевий сервіс, чудові умови для підводного плавання та захопливого відпочинку на суднах із відвідуванням прилеглих островів. Нячанг, розташований в 45 км від аеропорту Камрань, відомий також своїм океанографічним інститутом із величезним акваріумом і музеєм, де представлено розмаїття місцевої морської фауни. На північному заході від Ханоя, центру політичного та суспільного життя країни, причаїлося містечко Сапа. Воно є одним із найкрасивіших місць В’єтнаму, ідеальним для романтиків: альпійський ландшафт, найчистіше повітря та етнічна культура. У Сіамській затоці розташувався острів Фукуок – головний із 16 островів архіпелагу. Острів знаменитий прекрасними умовами для дайвінгу, його справді можна назвати островом мрії: скелясті гори, пляжі з білим піском, тропічні ліси і багатий підводний світ. В’єтнамська кухня містить максимум сирих фруктів і овочів і мінімум жиру. Однією з найбільш знаменитих страв є млинці з рисового борошна з екзотичною начинкою – крабовим м’ясом, філе курки, фруктами і овочами. Вони популярні навіть у Нью-Йорку.

Велика подорож Якщо все стандартне і перевірене, без ризику та експерименту не для вас, то сумніваюся, що плануючи відпочинок, ви надаєте перевагу вже розробленим пакетам туроператорів із системою «все включено». Якщо випадок та інтуїція – вірні супутники, то подорож до В’єтнаму вам під силу. Це означає, що вам потрібно буде витратити не одну годину на розробку маршруту, взяти під контроль всі питання організації, бути готовим до будь-яких несподіванок.

Адже саме жага пригод змушує вас пускатися в незвідані мандрівки в екзотичні краї. Головне – всебічний та ґрунтовний підхід до вивчення питання. З чого слід почати?

Основне, це як хребет для всього живого, маршрут вашої подорожі. Завдяки географічному положенню та особливій формі (В’єтнам нагадує таку собі кому, що розтяглася з півночі в напрямку півдня) ця країна може похвалитися широким набором природних зон і неоднакового клімату в різних районах країни в один і той же час року. Для любителів гір ідеальне місце – північ В’єтнаму. Між гір протікають численні гірські річечки, а на гострі піки нанизані справжні хвилі пухнастих хмар. Ідеальні для дослідження ці місця восени та навесні. Південь В’єтнаму порадує вас своїм теплим морем і теплішою, ніж на півночі погодою, хоча різниця температур незначна. Та й взагалі, у В’єтнамі завжди панує літо, температура в холодну пору року опускається лише на декілька градусів.

Якщо за часом ви не обмежені, а вибір: Північ чи Південь, то обов’язково побувайте і там, і там. Почніть з Півночі. Пояснення найпростіше – практично всі історичні пам`ятки зосереджені саме там. Багато з історично цікавих об’єктів пронесли свою пишність крізь часи та прекрасно збереглися і донині, ви зможете відвідати імператорську столицю місто Хюе, найстаріше місто Сапа, оцінити багатогранність архітектурних стилів у Хояні та відкрити для себе красу природи В’єтнаму в бухті Халонг. Саме завдяки відвідуванню цих місць ваш відпочинок набуде культурної ваги та сповниться враженнями та емоціями. Разом з прильотом у Ханой на всі ці історичні місця ви витратите до 4 днів відпочинку, а опісля з чистою совістю можна і на пляж. Ось тут на допомогу приходить Південь перлини Азії, як називають В’єтнам місцеві жителі. Всі найбільш популярні та модні готелі зосереджені на південному узбережжі. Ви вільні у переміщенні всією країною без будь-яких труднощів. У вашому розпорядженні як поїзди з автобусами, так і літаки, і мопеди. Відчуваю своїм обов’язком перерахувати основні курорти Південного В’єтнаму: Нячанг, Фантхьєт, Вунгтау, острів Фукуок. Складно щось порекомендувати, тому що, як кажуть, попит породжує пропозицію і в даному випадку пропонується відпочинок на смак всіх і кожного. Можна знайти компроміс і побувати на кількох курортах, щоб була можливість порівняти і відпочити по-різному. Адже саме цим і цікаві курорти В’єтнаму – своєю несхожістю між собою.

Фото unsplash.com

А як щодо самостійної мандрівки до В'єтнаму?

Фото jaymantri.com

Наша Україна

Подорожі – це завжди чудово. Ти відкриваєш для себе новий світ, знаходиш неочікувані та цікаві місця, спілкуєшся з різноманітними людьми, вивчаєш їхню культуру та звички. Але дуже часто ми забуваємо про те, що живемо у країні, яка також сповнена неймовірними місцями та людьми. Коли ти в останній раз думав, що добре було б «відкрити для себе нові куточки України»? Впевнена, якщо ти читаєш ці рядки, то думав. І так, тут ти знайдеш для себе щось корисне. Наприклад, можемо надихнути незабутніми краєвидами озера Синевир, що в Закарпатті. Додати ідей про сувеніри зі Львова, адже це те місто, куди повертаєшся знову і знову, воно не може залишити осторонь. Та не забуваймо про те, що мандрівки – це ще й переймання досвіду. Тому насолоджуйтесь нью-йорським прикладом для культурного життя Києва. Подорожуймо з користю!

Наша Україна

О, Синевир – ти чудо Озеро знаходиться на висоті 989 метрів над рівнем моря, його середня глибина становить 10-12 метрів, а максимальна сягає 24 метрів. З 1989 року на територіях навколо озера був створений Національний парк Синевир. Поблизу, на Чорній річці, розташований єдиний в Європі Музей лісу і сплаву. Серед експонатів музею – дерев’яні пристосування – бокори, – якими селяни сплавляли ліс водою, сокири, пилки й інші інструменти, а також давні бочки, миски, взуття, одяг мешканців Міжгір’я.

Фото Aeromast, Artur Kozlov, Демо Крат

Найкрасивішим озером та родзинкою України є Синевир. Це найбільша водойма Українських Карпат, розташована у верхів’ях річки Тереблі, в наймальовничішому регіоні Закарпаття – Міжгір’ї. Площа озера становить близько 5 гектарів, живлять його струмки. Відтік води перегороджує гірський обвал, а з самого озера вода просочується через підземні ходи, утворює потік і впадає в Тереблю. Завдяки цій особливості Синевир ніколи не розливається, навіть в найсильніші паводки.

Води Синевиру прозорі, наче дівочі сльози. Правда, адже їх наплакала молода Синь. У тузі за своїм коханим дні і ночі сумували її очі, такі ж голубі, як те плесо. Синь була дочкою багатого графа. Того, який володів тутешніми горами та людьми. Люди працювали на графа, випасаючи овець та заготовляючи ліс.

з висоти тяженний камінь. Не відаючи про злий намір, Синь прийшла на місце зустрічі, та застала коханого вже мертвим. Вона плакала довго і тяжко, раз у раз припадаючи до тіла Вира. Сльози дівчини вилились синім озером, а камінь, що приніс смерть, досі видніє островом посеред нього.

Якось в погожий весняний день взяв батько Синь з собою на полонину. Поки той розмовляв із дроворубами, дівчина милувалась красою лісу, прогулюючись галявинами. Збираючи квіти, вона заходила все глибше у лісову гущу. Аж раптом почула чарівливий звук сопілки. То грав молодий Вир.

Так розповідає відома гуцульська легенда – красива, наче казка і давня, наче довколишні ліси. Та озеро Синевир насправді одне із найгарніших в Україні. Перлина Карпат, яку обов’язково треба побачити хоч раз у житті, щоб відчути всю красу цього краю. Яскраву і пахучу влітку та заворожуюче-спокійну, кришталеву, наче гірське повітря – взимку.

На свою біду графська дочка закохалась у простого пастуха. Коли багач про те довідався – розгнівався сильно і заборонив Сині зустрічатись із хлопцем. Та вона не послухала батька – кохання було сильнішим. Граф, недовго думаючи, наказує вбити хлопця. Чоловіки, вислідивши Вира, скинули на нього

Дивовижна, надзвичайно мальовнича, первозданна природа довкола створює справді унікальну атмосферу, яку просто таки неможливо забути.

Фото Aeromast

Наша Україна

Край первозданної карпатської природи У дзеркалі Синевиру чарівливо відбивається вся врода Карпат. Вічна тиша та холодний спокій заколисують тих, хто спостерігає з берега, милується їх красою. Купатись в озері не можна. Та й сама природа застерігає сміливців, зберігаючи холод води навіть у найспекотніші дні літа. Зелені праліси довкола Синевиру – Національний природний парк, що оберігає унікальні види флори та фауни. Це край недоторканої лісової природи. Тут ростуть старі 150-літні сосни та смереки. А 38 видів рослин і 20 видів тварин занесені у Червону книгу України. В озері плаває форель: озерна, струмкова і райдужна. А берегами бродять ведмеді, шукаючи поміж кущами ягід. На березі Синевиру ви побачите дві статуї. Височенні дерев’яні Синь і Вир – символи невмирущого кохання, що колись розлилось соленими струмками посеред карпатських схилів.

Наша Україна

Велошерінг, або як кататись на велосипеді, не купуючи його

Вперше цей тренд намітився у великих містах та мегаполісах – і це зрозуміло, оскільки велика кількість людей рано чи пізно зіткнеться з проблемами використання одних і тих самих речей. Так чому б не навчитися спільно використовувати те, до чого ми звикли? Так виникла ідеологія обміну: книгами через буккросинг, медіаконтентом через інтернет, робочим простором через коворкінги та антикафе, а віднедавна – і засобами транспорту. Так з’явилась ідея велошерінгу.

Як це працює

Велошерінг, або ж велопрокат – це можливість орендувати велосипед на певний термін та використовувати його в рамках міської мережі велостоянок. Це можна охарактеризувати як наступний етап у розвитку сучасних міст. Люди поступово розуміють, що іноді не обов’язково купувати якусь річ, якщо хочеться користуватись нею. Мережа велопарковок, пофарбованих у однаковий колір, зазвичай зручно розташована у всіх основних напрямках міста, тож ви можете заплатити (карткою, смс чи готівкою) на одній парковці, покататись, і залишити велосипед на іншій парковці. Цікаво, що це засіб пересування не лише для тих, хто живе в місті, а й для тих, хто в ньому вперше – в якості туриста. Що може бути краще, ніж ознайомча прогулянка незнайомим містом на велосипеді? Переваги велопрокату очевидні: зручність використання (залишити велосипед можна на будь-якій брендованій стоянці), зручність оплати (заплатити можна за годину, за добу чи за довший термін використання) та єдиний зрозумілий для всіх механізм користування.

Велопрокат в Україні

лише починає розвиватись, і головний камінь спотикання в цьому процесі – інфраструктура. Розвиток велосипедного руху сильно залежить від того, наскільки місто є пристосованим до велосипедів: якщо в ньому є місце лише для автомобілів, і зовсім немає маршрутів, якими можна було б проїхати на двоколісному другові, то ніхто не буде цим користуватись.

Це – лише початок популярності велоруху в Україні, і відчувається впевненість, що крок за кроком велошерінг стане цікавим і для українців. Все більше міст працюють над облаштуванням велодоріжок на своїх вулицях, а це означає, що поява централізованих систем велопрокату, як у Ліоні чи Амстердамі, не за горами. І це дуже приємно, оскільки наші міста нарешті стають містами для людей, а не для автомобілів.

Фото unsplash.com

Тим не менш, українські міста починають рухатись у правильному напрямку. І навіть не зважаючи на відсутність гарних велодоріжок, велосипедні спільноти роблять неймовірний вклад у популяризацію цього руху. Тому перші системи велопрокату в Україні – невеликі приватні ініціативи, які стають першовідкривачами такої ідеї в своєму місті. Для прикладу, у Львові можна орендувати велосипед від сервісу Веломандри, одна година поїздки обійдеться вам від 40 грн. У цю суму безкоштовно входять шолом і замок. За схожим принципом діє сервіс Retrobike в Ужгороді, який також надає велосипеди в оренду всім охочим.

Наша Україна

Що привезти зі Львова, окрім магнітів, кави та шоколаду?

Повертатися до Львова хочеться знову і знову, адже це старовинне місто, яке завжди, як і в перший раз, дивує красою величних костелів, романтикою вузеньких вуличок і неповторним місцевим колоритом. І кожного разу, потрапляючи в цей маленький куточок Європи, замислюєшся, що б такого цікавого привезти як сувенір для себе, своїх друзів і рідних. Якщо ви частий гість у Львові, то вам цікаво буде дізнатися, які ще подарунки можна знайти у цьому місті.

Гасова лампа

Мало хто знає, що гасова лампа була винайдена львівськими аптекарями Ігнатієм Лукасевичем і Яном Зехем, які з 1853 року стали використовувати гас у доопрацьованій масляній лампі. Цей винахід хоч і ненадовго, але підкорив увесь світ, а у віддалених місцях, через часті перебої з електрикою ним і досі користуються. Мешканці Львова придумали, як цікаво нагадати своїм гостям про цей історичний факт, і відкрили тематичний заклад «Гасова Лямпа», після відвідування якого можна не тільки піти ситим, але і з незвичайним антикварним сувеніром. Такий подарунок точно запам’ятається і, можливо, навіть стане у нагоді.

Глиняний посуд

За вдачею своєю, львів’яни – талановиті рукодільники. У невеликих творчих майстернях та маленьких магазинчиках можна знайти дивовижні речі handmade, і серед них особливо цінується глиняний посуд. Він розписаний звивистими візерунками та різнокольоровими фарбами, тож прикрасить будь-який інтер’єр, і може також стати корисним у побуті. Найчастіше купують маленькі кавові філіжанки та невеликі горщики, але ви можете закохатися у щось дійсно незвичайне. Шукати спеціальні місця продажу таких сувенірів зовсім не потрібно, так як ви їх помітите під час прогулянки центральними вуличками міста.

Музична подушка

Любителям музичних фестивалів і гучних концертів теж буде чим зайнятися у Львові. У теплу пору року в місті та за його межами гості можуть побувати на різних фестивалях і послухати як українських, так і зарубіжних виконавців. З 2011 року у Львові проходить міжнародний джазовий фестиваль Alfa Jazz Fest, відвідати який мріє кожен меломан. Організатори фестивалю подбали про те, щоб гості могли добре провести час і навіть придбати цікаві сувеніри, такі як милі подушки з музичними ілюстраціями. Завдяки такій невеликій, але стильній і особливій деталі ви завжди зможете повернутися думками на концерт і насолодитися спогадами.

Шкарпетки з вишивкою

Патріотичним подарунком зі Львова вже важко здивувати, але все ще можна. Головне, підійти до цього завдання з особливою часткою креативу і фантазії, як це зробили засновники молодого львівського бренду одягу «Фолк Мода» Максим і Петро. У магазині цього бренду можна знайти та придбати унікальні шкарпетки з українською народною вишивкою. Такий несподіваний сувенір неодмінно викличе посмішку у вашого друга чи рідної людини. Шкарпетки з вишивкою – це відмінне рішення для скромного сувеніра, адже в ньому і львівський патріотичний гумор, і практичність, і гідна якість.

Набір наливок

Фото inspired.com.ua

У кожного туристичного міста є свій певний алкогольний напій, який екскурсоводи радять спробувати і забрати з собою. Львів – не виняток. Практично всі туристи знають, яке смачне місцеве пиво, але ж вони не куштували львівські наливки. Натуральні настоянки на травах, фруктах, ягодах і овочах мають неповторний аромат, м’який смак і до того ж дуже корисні. Спробувати такий напій можна у закладах «Наливки зі Львова», двері якого вже встигли відкритися і в інших містах. Набір таких настоянок відносно недорогий, презентабельно виглядає, і прикрашає стіл під час дружніх і сімейних зустрічей.

Лайфхак

Як стати мінімалістом і прожити рік із 70 предметами

Данило Ваховський розповідає про те, як він позбувся автомобіля, зайвої побутової техніки, одягу та прожив рік із менш ніж 100 предметами.

ючи кожну чашку, коробочку, кожний прочитаний журнал та одяг, який лишився у мене ще з часів інституту, я вразився тією кількістю непотребу, який заповнює мій простір.

вання така ситуація є звичною, але для мене це стало певним поворотним моментом у ставленні до речей.

Із чого все почалось

Паралельно я випадково натрапив в інтернеті на декілька есе щодо мінімалізму, і вони потрапили у сприятливий ґрунт. Мінімалістами називають людей, котрі фокусуються лише на головному в роботі та житті, володіють мінімумом речей, мобільні щодо вибору місця проживання та, звісно, роботи. Саме цього мені й хотілося. Зрештою, до Дніпропетровська я переїхав усього з двома валізами, iPad та декількома паперовими книгами. Мабуть, для тих, хто живе в орендованому житлі і постійно змінює місце прожи-

Один зі стереотипних, але помилкових постулатів мінімалізму стверджує: ви повинні мати менш ніж 100 предметів. Насправді, важливим є не кількість речей, а те, чи є вони функціональними у вашому житті і які у вас з ними відношення – чи використовуєте ви їх, чи не заважають вони іншим сферам життя. Застосувавши цей підхід, я вирішив залишити в ужитку менше 100 предметів. До цього їх було, мабуть, більше трьохсот. У першу чергу я позбувся великої кількості непотрібних ґаджетів: особистого ноутбу ку, старих плеєрів,

Фото picjumbo.com

На шлях мінімалізму я ступив на початку 2013 року. Тоді перед переїздом до Дніпропетровська мені належало звільнити квартиру від речей, аби здати її в оренду та відправитись до міста, де я не мав ні друзів, ні знайомих – нічого, окрім пропозиції щодо роботи. Ми з вітчимом витратили цілий день на пакування коробок з книгами та різним начинням. А ціла бригада працівників займалась перевезенням моїх речей (це при тому, що всі меблі залишились в квартирі). Перебира-

Чого довелось позбутися

м од ем і в , мобільних телефонів, якими не користувався, зайвих навушників і телевізора. Всіх речей, якими не користуєшся день у день, але які «шкода викинути». Серед них опинились також зволожувач повітря та велотренажер. Далі – до одягу. В суспільстві споживання вважається негожим зізнатися в тому, що у тебе немає і десяти сорочок. Чомусь вважається непристойним ходити в одному й тому ж одязі, але абсолютно нормально мати костюм, який надягаєш два рази на рік. Я ж зрозумів, що при правильному підході до гардеробу можна мати мінімум речей та виглядати пристойно. Ідеальна річ повинна бути універсальною, як швейцарський ніж. І взагалі, більшості людей абсолютно все одно, у що ви вдягнені.

Так, я повністю переглянув свій гардероб та стиль. Став дивитись на речі не через призму краси та моди, а тільки – їхньої функціональнос ті. Наприклад, одна чорна футболка цілком замінює 5 із принтами. А картату сорочку-оксфорд можна вдягнути і в офіс, і на пікнік. Я не працюю у компаніях та установах, де потрібно носити строгий костюм. Джинси Levis 501 з однаковим успіхом носили Енді Уорхол і Стів Джобс. На шляху мінімалізму я став витрачати значно менше часу на шопінг. Я купую нову річ тільки на заміну старій. А також маю стабільні звички у стилі та знаю всі свої розміри, тому можу просто замовляти одяг в інтернеті, навіть не приміряючи.

вже не потрібні були ані духовка, ані мікрохвильовка, ані дюжина каструль. Праску та прасувальну дошку (два предмети) у моєму житті замінив один відпарювач. Одним із найкращих днів мого життя став день, коли я позбувся автомобіля. Якщо чесно, я хотів це зробити уже через тиждень після його купівлі, на деякий час навіть віддав авто мамі. Це була дуже емоційна та необдумана покупка. Просто я жив у віддаленому районі, і без автомобіля дістатись торгових центрів та їздити у справах було некомфортно.

Деякі речі я почав використовувати по-іншому. Наприклад, придбав мультиварку, яка поєднує у собі функції багатьох кухонних приладів та ще й економить час. Мені

Експеримент зі зменшення кількості предметів допомагає краще побачити, що найважливіше в житті – це зовсім не речі.

Лайфхак Але взагалі я завжди любив громадський транспорт, адже там можна розслабитись та читати книжку або журнал. Не потрібно стежити за дорогою, тебе привезуть куди потрібно. У Києві значно зручніше пересуватись на метро. Авто є зручним у вихідний день, коли потрібно об’їхати декілька точок, а дороги порожні, але у будні дні, особливо в робочі години – це просто жах. Наразі я користуюсь громадським транспортом, а за необхідності – таксі, але не часто.

Одна зі значних проблем мінімаліста – це коли тобі що-небудь дарують. Практично у 100% випадків це щось непотрібне (тому що ти вже маєш усе, що потрібно), і потім важко позбутися цієї речі. Особливо коли ти одружився, а тобі одразу надарували купу сервізів. Зараз я, як і раніше, дотримуюсь принципу менше 100 предметів (хоча, повторюсь, він не є жорстким правилом). Мій життєвий простір не перевантажений зайвими речами, і я відчуваю себе дуже вільним та мобільним. Думаю, Куди подіти непотрібні речі? кожному варто спробувати Моя мама з вітчимом декільпровести такий експеримент, ка років тому зайняце допомагає краще поНе усіх речей мені вдалося бачити, що найважливілись фермерством та позбутись. Наприклад, не зміг ше в житті – це зовсім не переїхали в село. Старі розлучитись із кавомашиною та речі. ґаджети, одяг та інші віддати бас-гітару, на якій грав ще зайві предмети я пакую в інститутській групі в коробки та відправляю до села. Там це завжди комусь знадобиться в Ще я так і не зміг віддати господарстві. свою бас-гітару, на якій грав ще в інститутській групі. Про результати Я вже домовився, щоб відЕксперимент радикальнодати її, але так і не зміг. Вона го скорочення речей тривав занадто дорога як пам’ять. стиль життя/ рік. Найбільшим досягненням Цю гітару я купив у досить Мінімалізм – це за цей час стало те, що їхня пошарпаному стані, перероі будь-яке явинапрямок, і, як ває популяркількість не збільшилась. У бляв у майстерні, у неї надбу ще, він іноді на В підсумку в мене залишилось бита дека, але вона цілком йде на спад. ності, а іноді зм лі ма ні мі близько 70 особистих предробоча. років останні кілька і метів, разом з одягом, побуЯкось я провів ревізію, і виим. У ставленн рн ля пу по став не м товою технікою та ґаджетами. явилось, що у мене дійсно поможе ва до речей він до споживачем, Швидко очистити життя від менше 100 особистих предим ьн іл зв стати бе йсно неподі мотлоху у мене не вдалося, метів. Принаймні, так було до у житті не буде ваш мозок не але за кілька місяців я ствотого моменту, поки я не одрутрібних речей, рив із паперів електронний жився. Дружина, як і будь-яажений марною буде перевант зможете бути архів, усі зайві речі викинув ка жінка, насилу розділяє інформацією, ви рожувати без або роздав. Останній переїзд мою філософію. Вона людо мобільним і по и до іншого міста відбувся не з бить англійський стиль в жу, заощадит зайвого бага , му то на ся двома валізами, як було раніінтер’єрі з усіма багаточисдити гроші і зосере ше, а лише з однією сумкою ленними елементами декоо. що дійсно цінн середнього розміру. ру, я – японський мінімалізм. Щоправда, не усіх речей Тому ми умовно зонували мені вдалося позбутись. Наквартиру. В моєму кабінеті приклад, спочатку я віддав все за моїми правилами, в інсвою кавомашину, а через шій частині квартири – так, як півтора року купив нову, тому приємно їй.

[

що мені важко налаштуватись на робочий лад без кофеїну. До того ж, я дуже люблю процес приготування еспресо.

До речі

Куди в Києві віддати непотрібні речі Благодійний фонд «Соціальне партнерство» Організація співпрацює з Комітетом ветеранів ВВВ, організаціями, які опікують дітей-інвалідів, чорнобильців, малозабезпечені сім’ї. Зараз активно допомагають біженцям. Приймають одяг і взуття незалежно від сезону, нижню та постільну білизну, шкарпетки, іграшки, побутову техніку в робочому стані.

Благодійний магазин «Laskastore» Працюють за британською системою «charity shops»: ви віддаєте їм речі, які залежалися у вас в шафі – вони їх сортують – 80% віддають в дитячі будинки, благодійні фонди, 20% залишають у магазині на продаж, виручені гроші передають до соціальних фондів. Приймають взуття, одяг, аксесуари – у стані, щоб це хотілося купити, тобто брудні, рвані речі не підходять.

Книжковий ринок Петрівка. відділи книг б/у. Берете з собою список книг і авторів, які вже не потрібні або не цікаві, і йдете до продавців, вони розкажуть вам що, куди і за якою ціною.

Фото the-people.com

Bookcrossing. Суть цього

руху полягає в тому, що в призначених місцях для обміну книгами ви приносите і залишаєте свої, а натомість берете ті, які вам цікаві. Найпопулярніші місця для буккросингу у Києві: книгарня «Є» на Лисенка, 3, «Смолоскип» на Подолі, «Читайка» на Петрівці; кафе, бари, паби: «Часопис», «Барабан», «Віолапаб», «Бабуїн», «Кофеман».

Бібліотеки. Приймають

різну літературу, але просять дзвонити і уточнювати. Бібліотеки – чудовий варіант, їх багато і майже всі безкоштовні.

Батарейки Усього одна батарейка може забруднити близько 20 кубічних метрів землі і 400 літрів води! Що робити? Здавати на утилізацію!

Магазини «Watsons».

У кожному є коробочки, куди можна викинути використані батарейки.

Aroma café на вулицях Димитрова, Жилянській, Мечникова.

Кафе мережі «EcoBuffet». Деякі магазини мережі «Сільпо» (вул. Гончара, Білоруська, Філатова, Драйзера). Мережа заправок «КЛО». ВНЗ: КПІ, університет

«Крок», Національний університет біоресурсів і природокористування України, Києво-Могилянська академія (3 корпус). Більшість з них відправляють батарейки на утилізацію до єдиного в Україні заводу з утилізації «Аргентум», заправки «КЛО» ще користуються послугами європейських заводів.

За і проти

Дівчина-

ЗА Вона не втомлює Нудьга і обопільне стомлення – ось головна причина розпаду багатьох родин. З дівчиною, що присвятила себе подорожам, вам це точно ніколи не загрожує. Ви будете або разом мандрувати світом, або слухати її розповіді про нову божевільну пригоду. І те й інше ніколи не набридає. Вона знає себе та життя Подорожі є відмінним способом краще пізнати себе і зрозуміти справжні цінності в житті. Ви точно не зустрінете серед мандрівниць пихатих гламурних дівиць, які готові віддати свою нирку за нову сумочку та туфлі, або істеричок, котрі змінюють свій настрій в залежності від розташування зірок. Такі воліють сидіти вдома і в походи не ходять. Вона легка на підйом Якщо ви вирішите пов’язати своє життя з мандрівницею, то вам ніколи не доведеться умовляти її для того, щоб спробувати що-небудь нове. Незвідані маршрути, екзотичні страви, несподівані поїздки та пікантні відчуття – все це тепер можна ділити на двох.

Вона активна Ця дівчина не буде весь вихідний валятися на дивані. Вона завжди прагнутиме щось робити: йти в похід, їздити на велосипеді чи мотоциклі, плавати, літати або навіть просто гуляти околицями. Вам не потрібно буде ламати голову, чим її розважити, скоріше, навпаки – переконайтеся, що ви зможете йти з нею в ногу!

Фото picjumbo.com

Вона незалежна Мандрівники за замовчуванням повинні покладатися тільки на себе і самостійно знаходити вихід із будь-якої ситуації. Дівчата, які подорожують, швидше за все, вміють обходитися найнеобхіднішим, знають ціну грошам і не стануть спілкуватися з вами тільки через матеріальні бонуси. Подорожі вчать нас, що незалежність і свобода є невід’ємними атрибутами щасливого життя.

мандрівниця Не зустрічайтеся з дівчиною, яка подорожує. У неї розпатлане волосся, вигоріле на сонці. Її шкіра далека від ідеалу, бо згоряла на сонці кілька разів, і тому на ній коричневі лінії. Скрізь рани і укуси. Але для кожного з цих слідів у неї знайдеться цікава історія, щоб розповісти. Їй важко догодити. Звичайні вечеря та кіно в торговому центрі висмоктуватимуть життя з неї. Її душа жадає нових вражень і пригод. Вона не буде вражена вашим новим автомобілем або дорогим годинником. Їй би піднятися на скелю або вистрибнути з літака, аніж слухати, як ви вихваляєтесь. Вона буде просити вас забронювати авіаквиток щораз при розпродажі від авіакомпанії. Швидше за все, у неї немає постійної роботи. Або ймовірно, вона мріє про звільнення. У неї є власна мрія, і вона працює над нею. Вона – фрілансер, або дизайнер, чи письменник, чи фотограф, чи заробляє гроші чимось ще, що вимагає творчості та фантазії. Не витрачайте свій час, скаржачись їй на вашу нудну роботу. Вона обрала життя, повне невизначеності. У неї немає плану або постійної адреси проживання. Вона пливе за течією та слідує за своїм серцем. Вона ніколи не буде потребувати вас. Вона знає, як ставити намет без вашої допомоги. Вона добре готує і не потребує вас, щоб заплатити за свою їжу. Вона занадто незалежна і її не хвилює, чи будете ви подорожувати з нею чи ні. Вона забуде повідомити вам, як доїхала, після прибуття в те чи інше місце. Вона занадто зайнята життям теперішнім. Вона перша заговорить з незнайомцями. Вона зустріне багато цікавих однодумців з усього світу, які поділяють її пристрасть та мрії. Їй буде нудно з вами. Тож ніколи не зустрічайтеся з дівчиною, яка подорожує, якщо ви не можете йти в ногу з нею. І якщо ви випадково закохаєтесь в таку дівчину, не тримайте її. Відпустіть її.

ПРОТИ 27

Дорога – життя

Фото jaymantri.com

Подорожуй, поки молодий

Ігор Меліка, фотограф і мандрівник зі стажем, який пройшов Карпати, Альпи, Кавказ та побував у безлічі прекрасних місць України та світу, розповів нам про те, чому варто подорожувати саме тоді, коли ти молодий. Молодість – найпрекрасніший період у житті людини. І гріх не використати цю пору з максимальним задоволенням! Краще, ніж подорожі, людство, мабуть, поки нічого не придумало. До того ж, будь-яка мандрівка в далекі або ближні країни дарує безліч знань, спогадів, почуттів та емоцій. Подорожуючи світом, молода людина краще починає розуміти, чого вона хоче від життя. Під час подорожі формуються її життєві цінності, загострюються навички виживання, з’являється бажання бути незалежним. Утім досить великий відсоток людей досі відкладають мрії про подорожі до старості, віддаючи свій найкращий час перш за все роботі. Такі люди переважно працюють все життя і мають можливість повноцінно подорожувати тільки на пенсії, коли з’являється вільний час і вільні кошти. Однак існує величезна прірва між тим, щоб подорожувати в молодості та в старості. Звичайно, це робити ніколи не пізно, але є дуже важлива різниця, про яку часто люди не замислюються.

Краще, ніж подорожі, людство, мабуть, поки нічого не придумало. У всьому світі нараховується більше ніж 200 країн, які можна відвідати без особливого ризику для життя. На планеті живе понад 7 мільярдів людей, які сповідують різні релігії та дотримуються різного світогляду. Це не кажучи вже про безліч чудес світу – як рукотворних, так і природних. Все це вартує того, щоб побачити і самому дослідити. І зробити це бажано в молодості.

Подорожі змінюють твоє ставлення до світу

Ти можеш 20 років прожити, наприклад, у Києві, і вважати його великим містом, а Одесу – кращим курортом. Але коли ти вибираєшся за межі своєї країни та занурюєшся в міста, значно більші, де пляжі зовсім інакші; коли спостерігаєш розкішні схід і захід сонця, диких тварин у природному середовищі,

чудові та величні водоспади і незвичайні пам’ятки архітектури, тільки тоді ти починаєш усвідомлювати, який великий, різноманітний і дивовижний цей Світ. Ти навряд чи побачиш все, що варто було б побачити – але ти можеш спробувати зробити це! І після цього ти точно знатимеш, що цей світ заслуговує куди більш дбайливого ставлення, адже він такий мальовничий та цікавий, а головне – ти бачив його красу на власні очі.

Подорожі допомагають зрозуміти, що світ не обертається навколо тебе

Ми стаємо дорослішими, і виразніше розуміємо, що про життя знаємо дуже мало. Це тільки у молодих все зрозуміло і просто… до тих пір, поки вони не відправляться у тривалу подорож. У дорозі ти раптово розумієш, що світ не просто величезний, він занадто ВЕЛИЧЕЗНИЙ і йому, загалом і в цілому немає особливої справи до тебе. І в ньому живуть люди, які знають і вміють більше, ніж ти. І що життя в цьому світі сповнене викликів і проблем, впоратися з якими набагато важче, ніж тобі здавалося. Подорож протвережує і допомагає випробувати себе в незвичній обстановці – і зрозуміти, що ти лише невелика, зовсім крихітна частинка величезноговеличезного Світу. Будь-яка подорож у першу чергу змінює тебе зсередини. Хочеш ти того чи ні, але від тебе поступово відлітає кілька суспільних стереотипів, і ти стаєш трохи ближче до правди як про світ, так і про себе. Ці зміни зазвичай можуть привести до переоцінки цінностей та змінити життя людини. Тому, якщо ти подорожуєш молодим, то ці зміни виявляються дуже доречними. У тебе є ще багато часу, щоб жити так, як ти по-справжньому хочеш. Жити своїм життям. Тож не відкладайте на примарне завтра те, що принесе вам щиру радість вже сьогодні і може навіть кардинально змінити ваше життя. Шукайте, досліджуйте та подорожуйте доки у вас є те, що не купиш за гроші – молодість!

«Іноді один день, проведений в інших місцях, дає більше, ніж десять років життя вдома» Анатоль Франс

Дорога – життя

Couchsurfing: як це працює

Напевно, вже кожен з вас чув про таку спільноту мандрівників, як Couchsurfing, але й досі достеменно не знає, що це таке та як воно працює. Ми вирішили скласти для вас невеликий гід-порадник, завдяки якому ви зможете почати користуватися цим сервісом, подорожувати та знайомитися з десятками класних людей з усього світу. Перше і найважливіше, що потрібно знати про Couchsurfing – це не «шарове ліжко закордоном». Каучсьорфінг – це в першу чергу спільнота мандрівників зі своєю атмосферою, і якщо ви розглядаєте цей сайт лише як можливість безкоштовно заночувати, далі можете не читати.

Заповнити профіль

Перше, що потрібно зробити одразу після реєстрації – уважно заповнити свій профіль. Персональна сторінка – це перше, що будуть бачити люди, у яких ви захочете заночувати та люди, яких ви зможете прийняти у себе. Тому все має бути максимально достовірно та інформативно: коротко опишіть хто ви, чим займаєтеся – працюєте чи навчаєтеся, яку музику слухаєте, як любите подорожувати тощо – все це набагато полегшить розуміння того, хто ви є та наскільки ваші інтереси співпадають з інтересами інших мандрівників.

На аватарку бажано поставити справжнє фото, на якому чітко видно вас і ваше обличчя. Уявіть себе на місці людини, яка готова прийняти вас у себе вдома: чи довіряли б ви профілю, в якому замість аватарки бетмен чи розмите обличчя в окулярах? Не полінуйтесь також відшукати з десяток фотографій з ваших минулих подорожей – самостійних чи з друзями – і додати їх в альбоми на Couchsurfing. Це додасть людям впевненості у тому, що ви не бот, а справжня людина, яка до того ж любить подорожувати. Якщо ви маєте можливість приймати гостей у себе та плануєте це робити найближчим часом – заповніть також секцію «Home», в якій детально опишіть особливості свого помешкання. Від вас не вимагається вказувати детальну адресу чи паролі до будинків – достатньо кількох абзаців про те, в якому районі міста ви живете, яким транспортом можна доїхати від вашої квартири до центру, чи проживають з вами сусіди у квартирі, що ви можете запропонувати гостю – ліжко чи матрац, і так далі. Людина знатиме, на що чекати (хоча зазвичай каучсьорфери надзвичайно невибагливі і готові на будьякі умови – краще ночувати у спальнику на підлозі в когось із місцевих, ніж на вокзалі з бомжами).

Фото pexels.com

www.couchsurfing.com

Як отримати відгуки

Якщо ви сподіваєтесь, що заповненого профілю вистачить для того, аби вас міг хтось прийняти – то це зовсім не так. Як ми вже писали, Couchsurfing – це в першу чергу спільнота, в якій важливе місце посідає взаємна довіра. А довіра з’являється лише з часом. Кожен профіль на сайті може отримати відгуки від тих, хто вже гостював у цієї людини – щоб інші мандрівники могли почитати їх і дізнатися більше, ніж просто опис помешкання та інтереси. Саме завдяки відгукам можна відсіяти неприємні ситуації: людина з кількома негативними відгуками навряд чи зможе прийняти у себе ще когось. Отримати відгуки легко – почніть приймати у себе гостей. Це насправді дуже просто і не страшно. Якщо вам здається занадто неймовірним той факт, що незнайома людина буде ночувати у вас, для початку прийміть когось зі своєї країни. Без мовного бар’єру та зі спільними світоглядами порозумітися буде значно легше, а після кількох досвідів вам буде зовсім просто прийняти і іноземних туристів. Головне правило – просто опишіть та поясніть гостю ваш рівень очікувань – починаючи від готування їжі, робочого графіку, закінчуючи побутовими питаннями. Чимало людей працюють у будні, і відповідно, не можуть приділяти весь час своєму гостю. З іншого боку, багатьом гостям і не потрібна така увага хоста, і вони зовсім не образяться, якщо ви не будете проводити їм екскурсії. Після того, як ви успішно когось прийняли, обов’язково обміняйтесь відгуками – це золоте правило Каучсьорфінгу. Коротко опишіть, що вам найбільше сподобалось у цій людині та як ви провели час. Навіть якщо ви не можете приймати когось у себе (наприклад, живете з батьками, не самі в кімнаті), отримати відгуки все одно можна: встановіть свій статус на Wants to Meet Up, і влаштовуйте екскурсії для туристів, які вперше приїздять до вашого міста. Ви краще знаєте, куди їм варто сходити, і навіть нетривалі посиденьки в пабі дозволять вам отримати нове знайомство та відгук на сайті.

Як знайти вписку

І от, цей момент настав, і ви готові віддатись в руки долі і знайти когось цікавого, хто зможе прийняти вас під час подорожі.

Пошук хостів на Couchsurfing налаштований дуже зручно, і ви можете вказати не лише місто, а й інші потрібні вам параметри – наприклад, стать, вікові рамки, кількість доступних місць для людей, профілі лише з фотографіями, і так далі. Писати запити варто заздалегідь. Зрозуміло, чим менше часу до вашого прибуття, тим менше шансів, що хтось прочитає ваш запит і зможе вас прийняти, тому найкращий час для цього – тиждень до вашої мандрівки. Цього часу достатньо, щоб знайти вільну людину, яка готова вас прийняти в себе.

Як обрати хоста

ідеального

Звертайте увагу на профілі людей: чим вони цікавляться, де були, яку музику слухають, що пишуть інші користувачі про них у відгуках. Набагато більше шансів, що ви знайдете цікавого хоста, якщо він чи вона теж були у Кракові і слухає Red Hot Chilli Peppers, як і ви. Звертайте увагу на те, коли користувач востаннє був онлайн на сайті Couchsurfing: якщо з цього моменту пройшло вже більше місяця, зрозуміло, що ваша заявка навряд чи буде навіть прочитана. Пишіть персоналізовані запити: вони мають більше шансів. Зацікавте людину собою, а не просто вставляйте копіпаст-повідомлення, адже хости отримують десятки таких запитів кожного дня, і навряд чи вам самим було б приємно опинитися в ролі такого адресата. Якомога точніше вкажіть свій маршрут та часові рамки – це дозволить хосту краще спланувати спільний час (якщо він має можливість провести його з вами). Для того, щоб у вас був результат, потрібна кількість. Інколи вистачає 2-3 запитів, і ви вже знаходите того, хто прийме вас, а іноді потрібно шукати значно більше людей. Чим популярніше місто – тим важче знайти хоста, і це треба розуміти. Барселону, Берлін і Лондон щороку відвідують мільйони туристів, з яких десятки тисяч зареєстровані на Couchsurfing, і конкуренція за те, щоб бути прийнятим, дуже велика. Цю проблему можна вирішити, якщо писати не лише тим, хто живе в самому місті, а й в його околицях: наприклад, з німецького Потсдаму до Берліну всього 30 хвилин електричкою.

Дорога – життя один спосіб зрозуміти культуру один одного та дізнатись більше про мандрівника. На сайті сервісу є цілий порадник з приводу безпечного перебування у когось, і радимо прочитати вам ці поради перед тим, як десь їхати.

Що робити, якщо ніхто не відповідає

Правила поведінки під час вписки

Якщо вас готові прийняти, ми вас вітаємо – це дуже круто! Для того, щоб ваше перебування було взаємно приємним, і вам, і хосту, варто знати кілька простих правил. Перед поїздкою уточніть всі деталі розташування помешкання у разі, якщо вам не запропонують зустрітись десь у місті чи на вокзалі: точну адресу, код будинку, поверх та номер телефону про всяк випадок, щоб ви не блукали посеред ночі у центрі Парижу. Чи можете ви використовувати постільну білизну, засоби гігієни та посуд в квартирі, де будете ночувати – це вже персональні особливості кожного хоста. В більшості випадків людина, яка приймає вас, не проти, якщо ви скористаєтеся її посудом чи постільною білизною, але зубну щітку все-таки треба брати свою :) З приводу приготування їжі – також все залежить від хазяїна. Деякі туристи залюбки приготують щось цікаве разом з вами, адже це ще

Ідеальних ситуацій – коли перша ж людина, якій ви написали, відповідає вам взаємністю, і готова прийняти у себе – практично не буває. І причин цьому дуже багато – починаючи з кількості днів, на які ви хочете залишитись, погоди, здоров’я хоста до вашого профілю та складності мандрівки. Тому перш ніж ви отримаєте позитивну відповідь, необхідно надіслати багато заявок. Якщо для невеликого міста може вистачити 2-4, то для великих варто пробувати писати 10 і більше людям. Деякі з них взагалі не відпишуть вам, деякі відпишуть відмовою, а хтось, можливо, і візьме. Це нормальна практика спільноти – адже ніхто нікому нічого не зобов’язаний, і ви повинні розуміти це, перш ніж писати запити. Якщо вам не надто щастить, і навіть після 20-ти надісланих заявок ніхто не відповідає, або вам приходять одні відмови, є ще один, останній шанс спробувати знайти вписку. Це групи Last Minute Request, які є практично для будь-якого великого міста. Групи last minute створені для того, аби мандрівники могли залишати там екстрені запити у разі, якщо до прибуття в місто залишилось менше 1-2 днів, але вони досі не знайшли хоста. Введіть в пошук у групах «last minute + назву міста», і ви обов’язково знайдете її. Щоб залишити повідомлення в такій групі, достатньо вступити в неї. Максимально стисло опишіть, коли ви прибуваєте та скільки вас. Якщо пощастить – хтось з місцевих каучсьорферів побачить це повідомлення та вирішить прихистити вас. Якщо ви досі вагаєтеся, чи варто пробувати свої сили в цій спільноті – не вагайтесь, це дуже круто. Хто ще, окрім місцевих людей, зможе показати вам усі таємниці свого міста, познайомити з пам’ятками та стати хорошим знайомим або навіть другом на іншому кінці планети?

Фото pexels.com

CouchSurfing - основні правила хорошого мандрівника 1. Пишіть персональні листи. Відразу видно, коли ви відправляєте дурний копі-паст всім каучсерферам міста. 2. Чітко сплануйте систему руху, повідомте хосту точні дати перебування в його будинку. 3. Обговоріть організаційні моменти та ваші побажання. 4. Коли їдете в гості – візьміть найнеобхідніше і невеликий подарунок. 5. Не поводьтесь занадто нахабно і занадто скуто. Усього має бути в міру.

6. Платіть всюди тільки за себе або порівну. 7. Впишіться в графік хоста, не порушуйте його плани. Пам’ятайте, що для вас це відпочинок, а для господаря будинку – звичайні будні. 8. Робіть спільні справи та фотографії! 9. В останній день приємно здивуйте вашого нового друга, подякуйте, вже після прощання відправте вдячне смс. 10. Обов’язково залиште відгук на сторінці хоста.

Дорога – життя

Маша і Матвій – молода чарівна пара. Він – фотограф із Черкас, вона – редактор із Києва. Вони не вміють сидіти на місці: за останні кілька років досконально вивчили Європу, встигли повчитися у Польщі та Америці, а тепер відправились на пошуки щастя туди, де дороги тікають вдалину, струмки обдають парою, а карамельні будинки ростуть немов гриби на гірських схилах як з листівок. Їхня мета – країна вулканів і льодовиків – Ісландія. Про те, як їм вдалося прожити три місяці в одному з наймальовничіших куточків світу, Маша і Матвій розповіли нам. Все почалося з того, що ми випадково побачили квитки на акційний переліт до Рейк’явіка. І нас анітрохи не збентежило, що в кінцеву точку літак вилітає з Бергена. Як будемо добиратися до Норвегії, ми тоді ще не думали. Головне, квитки є. З цього моменту ми почали збирати гроші, шукати у друзів і знайомих спальники, намети, дощовики, теплі черевики та планувати свій шлях. Нам було відомо, що труднощів буде багато. Перед поїздкою Маша залишилася без роботи, і сума, яку ми спочатку планували брати з собою, скоротилася. Але дякую всім нашим друзям, які допомогли наповнити рюкзаки і все-таки здійснити задумане. Шенгенську візу (Ісландія не входить до ЄС, але входить до Шенгенської зони) відкривали через Польщу, бо їхати було вирішено спочатку до Варшави. З Києва до польської столиці

ми добиралися прямим рейсовим автобусом, хоча є і ще бюджетніший варіант – поїздом до Ковеля, а там автобусом. У Варшаві ми пробули 5 днів, жили в хостелі, не висипалися і мріяли про наступний пункт призначення. Ним був Гданськ. Їхати туди потягом нам було відверто дорого, тому на допомогу прийшов улюблений туристичний прийом – автостоп. Ми плавилися на трасі під палючим серпневим сонцем у черевиках, призначених для Ісландії, та чекали дива. Зрештою, нас підвіз широко відомий у вузьких колах польський репер, весь у татуюваннях, з косяком у зубах і лисим другом на сидінні пасажира. Ввічливими їх не назвеш, але наша місія «дістатися до Гданська» була виконана. Оселилися ми у чудесного чоловіка, якого завчасно знайшли за допомогою сайту www.couchsurfing.org. З хостелами нам взагалі щастило, як у Польщі, так і в Ісландії. Щоправда, останню ніч на польській землі нам довелося провести в аеропорту, ми спали на підлозі, розстеливши каремати. І яким було моє здивування, коли першим, що я побачила, прокинувшись вранці, було здивоване обличчя поляка-бізнесмена у випрасуваному костюмі, який чекав на свій рейс і пристально дивився на два заспаних українських тіла. З Гданська ми долетіли до Бергена, а вже звідти до Рейк’явіка, де провели 2 дні. Жили в кемпінгу, одному з найбільших у країні. Він знаходиться недалеко від центру, і розміститися там можуть 650 мандрівників із наметами або кемперами. Ми вивчали Рейк’явік, пройшовши його вздовж і впоперек. Це унікальне місто, де, куди б ти не попрямував, тебе зустріне океан.

Автостопом Ісландією: бюджетний варіант подорожі молодої пари з Києва

Фото gloss.ua

Рік тому в блокноті вони написали заповітну мрію: «Поїхати до Ісландії». Хто б міг подумати, що здійснити її більш ніж реально.

Виїжджаючи з Києва, ми скористалися сайтом Workaway для того, щоб знайти волонтерську роботу в Ісландії. Більшість відправлених запитів були відхилені, оскільки у роботодавців вже були волонтери, але щодня трапляється маленьке диво. На другий день перебування в столиці нам несподівано написав власник найстарішої в Ісландії книжкової крамниці, який потребував помічників. Двічі нас вмовляти не довелося, і цього ж дня ми поїхали до Селфосса – місто за 50 км від Рейк’явіка. У Б’ярні, так звали власника крамниці, ми навчилися фарбувати та свердлити стіни, класти підлогу, реєструвати книги, а також готувати дивовижні ісландські страви. Одну з них – джем з рабарбара (нашою мовою – ревеню), подавали в кав’ярні при магазині, щедро поливаючи ним традиційні вафлі.

Одного разу ми зварили за раз 70 баночок такого варення. Дві з них ми забрали на пам’ять із собою. За роботу нам був наданий нічліг, їжа та машина букініста, на якій можна було дослідити прилеглі міста. У кожен вільний день ми відкривали для себе дивовижні види, неймовірні настільки, що захоплювало дух. Ми їздили на острови, абсолютно безлюдні, але з одним-єдиним будиночком (як виявилося згодом, мисливським). Ми припливли на єдиний населений острів Хаймаей, відомий виверженням вулкана Ельдфетль. Під ногами досі відчувається тепло лави, і це неймовірне відчуття обпікає все всередині. Там можна піднятися на гору, щоб милуватися нескінченністю Атлантичного океану. Ми відкрили для себе водоспад Ґульфосс, один із найсильніших гейзерів, місце, де зустрічаються Америка і Європа.

Дорога – життя Однією з наших цілей було дістатися до Йокюльсарлона – найбільшої льодовикової лагуни в Ісландії, але вона була так далеко від нас. Там все дуже дорого, і брати машину всього на день, щоб відправитися до льодовиків, не зовсім рентабельно. Їхати автостопом не дозволяла погода. І тоді ми згадали про рух Carpooling, який дозволяє відстежити попутників, розділити з ними вартість бензину і їхати туди, куди душі завгодно. Ісландська версія карпулінга називається Samferda. З її допомогою ми знайшли мандрівницю Деніз, із вікна авто якої перед нами розкрилися найпрекрасніші пейзажі. Ми не встигли дістатися до льодовиків дотемна, а тому залишилися ночувати в хостелі, який зняла для себе наша попутниця, розділивши навпіл суму оренди. Ми жахливо втомилися і вже збиралися вкладатися до ліжка, як Матвій, який вийшов на вулицю віднести рюкзаки в машину, почав стукати нам у вікна. З його знавіснілого вигляду ми відразу здогадалися, що це воно – його Величність Північне сяйво. Нічого приголомшливішого у своєму житті я ще не бачила. Легкий серпанок, туман, що світиться… Ми дивилися на нього як заворожені близько півгодини. Виявляється, нам пощастило, адже зазвичай Північне сяйво триває всього лише кілька хвилин. Це було незабутньо!

Спочатку ми летіли в Ісландію на місяць, але в результаті не змогли відмовити собі в задоволенні продовжити це щастя. Ми виїхали з Києва 9 серпня, а повернулися 31 жовтня. Як ми заробили на зворотний квиток? Пам’ятаєте, ми говорили про чудо. Так от, Матвію вдалося випадково знайти і пофотографувати весілля росіян, які приїхали офіційно зареєструвати свої почуття до Рейк’явіка. Крім того, що він розписався замість свідка в їхньому документі, так ще й зумів роздобути суму, якої не вистачало на квиток додому. Так ми покинули таку холодну, але таку чарівну казку. І обов’язково хочемо повернутися туди знову.

Фото gloss.ua

Наступного дня ми все-таки дісталися автостопом до льодовиків і були знову заворожені. Гігантські прозорі брили, що плав-

но ковзають синім глянцем води, повільно спливали в океан. Якщо ви все ж потрапили в Ісландію, айсберги – те, що потрібно побачити. Неодмінно відправляйтесь до них, як би далеко ви не знаходилися. Це диво коштує всіх тих сотень кілометрів і труднощів. Ще одне з найбільш незабутніх місць – Ландманналаугар. Туди просто так не дістатися, але нас вже не в перший раз виручив карпулінг. Ісландець Свейн відвіз нас туди, де сніг змінюється золотою осінню, болота і озера перетворюються на вулканічні пляжі та льодовики, а в джерелах тече гаряча вода. Температура повітря + 1° C, а у воді +40. Тіло було в захваті. Ця поїздка в чудовий ісландський куточок обійшлася всього у 50 євро на двох, тоді як екскурсійні автобуси до тієї ж місцевості коштували б нам усі 200.

Наш Київ

Велокультура Києва переймаємо досвід німців

Урок 1: як використовувати досвід сусідів

У Києва та Берліна багато спільного: вони схожі за площею та щільністю населення. У Берліна, як і у Києва, є соціалістичне минуле. До 1989 року Берлінська стіна розділяла Німеччину на прозахідну ФРН і соціалістичну НДР. Крім усього іншого, це вплинуло і на велосипедну інфраструктуру. У Західній Німеччині велоінфраструктура почала розвиватися ще в 70-х роках. Почали з’являтися перші велодоріжки, але вони далеко не завжди були вдалими або перебували в потрібному місці. Після об’єднання Німеччини в 1990 році Східний Берлін отримав доступ

до всіх досягнень ФРН, і зараз там досконала велоінфраструктура. У той час як у Західному Берліні залишилися сліди невдалих рішень. Просто одні пройшли через експерименти і провали, а іншим дісталося вже все готове. В цілому, українські міста дуже схожі на німецькі. У нас великий потенціал, якщо будемо розвиватися, то років через 20 наздоженемо Німеччину.

Урок 2: правильні велодоріжки

У Берліні є три види велосипедної інфраструктури – велодоріжки, захисні велосмуги та звичайні велосмуги. Велосипедні доріжки облаштовують як частину тротуару на широких вулицях зі жвавим рухом, і відокремлюють їх від пішохідних зон смугою, що складається з іншого покриття, як знак, щоб на них не заходили пішоходи. Взагалі у Німеччині добре розроблена система покриття, і кожна нова зона відділяється іншим покриттям.

Фото unsplash.com

Глава асоціації велосипедистів Києва, досвідчений велосипедист Ірина Бондаренко розповідає про велопарковки, муніципальні прокати та інші блага велоінфраструктури Берліна, які можна застосувати в Києві.

Звичайна велосмуга відділена суцільними лініями, машини не можуть заїжджати на неї, і тим більше не можуть паркуватися. На захисну смугу, яка відокремлена пунктирними лініями і зазвичай створюється на вузьких і безпечних вулицях, заїжджати машинам можна, але паркуватись все ще не можна. Є ще велопішохідні доріжки. З назви зрозуміло, що вони спільні для велосипедистів і пішоходів. Ось в Україні всі доріжки велопішохідні.

Урок 3: велопарковки

Багато жителів Берліна намагаються не використовувати автомобіль щодня, їздять на велосипедах. Там є спеціальні парковки з навісом на випадок дощу і звичайні, без навісу. Вони практично завжди заповнені велосипедами. У Києві, як і в Берліні, теж почали створювати велосипедні парковки, але вони часто пусті. Проблема в тому, що у нас часто ставлять низькі парковки, на яких велосипед треба прив’язувати за колесо (а так його дуже легко відчепити), замість високих, на яких велосипед прив’язується за раму, що набагато надійніше. Ось і виходить, що вирішили заощадити на парковках, а в результаті в них немає сенсу.

Урок 4: муніципальний прокат і веломаршрути

Незважаючи на те, що в Берліні велосипеди є практично у всіх жителів, там, як і в інших європейських містах поширені муніципальні прокати. Це означає, що ви можете взяти велосипед на одній станції, і віддати на іншій. Станції розкидані у всьому місті. Це дуже зручний спосіб для туристів подивитися місто, до того ж, не переплачувати. У тому, щоб брати велосипед напрокат є хитрощі. Перші півгодини катання зазвичай безкоштовні, та кмітливі велосипедисти доїжджають від однієї станції до іншої, беруть новий велосипед і знову отримують безкоштовні півгодини. Багато уваги в Німеччині приділяється туристичним і рекреаційним веломаршрутам. Скрізь стоять покажчики, які відображають скільки кілометрів потрібно проїхати до того чи іншого місця і в якому напрямку.

Урок 5: велотолерантність та безпека

Берлін – дуже толерантне місто у відношенні до велосипедистів. По-перше, їм дозволено їздити скрізь. Для машин закриті пішохідні вулиці, маленькі вулички в житлових кварталах, автобусні смуги (смуги, які створюються для громадського транспорту, щоб люди не стояли в заторах, запізнюючись на роботу), трамвайні колії. Для велосипедистів все це відкрито. Крім того, в Берліні існує система заходів безпеки для велосипедистів. Це і спеціальна велосипедна стоп-лінія, яка злегка видається вперед щодо автомобільної, щоб водії могли побачити і пропустити велосипедиста, і світлофори з кнопкою спеціально для велосипедистів (у нас є такі для пішоходів), і розмітка для лівого повороту в два прийоми (це трохи довше, але набагато безпечніше), і підхід велодоріжки до траси перед перехрестям. Водії в такому випадку можуть побачити велосипедиста заздалегідь, і це зменшує ризик ДТП. Розвитком німецької велоінфраструктури займається муніципалітет, який розробив спеціальний документ – Національний план розвитку велосипедної інфраструктури. У нас часто є тільки міські велосипедні концепції, як у Львові, Києві, Кривому Розі, Полтаві, Чернігові, нещодавно створили в Білій Церкві. Незважаючи на те, що міська влада сама справляється з розвитком інфраструктури, у Німеччині все одно є велоактивісти. Але там у них інші проблеми і вимоги, до яких ми ще не скоро доростемо. Наприклад, вони вимагають, щоб водії вантажівок ставили собі спеціальні дзеркала заднього виду, щоб убезпечити проїзд велосипедистів.

Велика подорож

Культурне життя Київ – Нью-Йорк. Чого ще чекати

Марина Гриценко ділиться власними враженнями. Коли в 2012 році я повернулася до Києва після тримісячної поїздки до Нью-Йорка, задалась питанням: «Чим я займалася тут до поїздки в Штати? Як відпочивала і проводила вільний час? Тут же нічого не відбувається!» Після Нью-Йорка, що вирує життям, здавалося, що життя в українській столиці зупинилося. Минуло три роки, протягом яких я з радістю спостерігала, як видозмінюється культурне життя Києва: з’явилися фестивалі, ярмарки, флешмоби, незвичайні вечірки, марафони та інші заходи, які роблять життя веселішим і яскравішим. Давайте коротко розберемося у відмінностях «культурного життя двох міст» – що ж таке незвичайне є в Нью-Йорку і чого поки ще тільки чекають у Києві: < Я пам’ятаю, silent disco проходило і в Києві. Це було кілька разів, в якомусь клубі або на фестивалі. Як все проходить в Нью-Йорку? Щочетверга, в обумовленому місці (зазвичай це парк), з 19.00 до 22.00 ви можете прийти, взяти навушники і приєднатися до натовпу, що танцює! На дискотеці працюють три ді-джеї, у кожного з яких своя тема – хіп-хоп, хіти 90-х, американська класика. А у ваших навушниках маленький перемикач, завдяки якому можете змінювати хвилю та вибирати пісню, під яку хочете танцювати.

> Концерти філармонії в парку Чесно, я не хотіла йти на такий івент, бо не дуже люблю класичну музику. Але це була дуже захоплива подія. Величезне поле центрального парку, незліченна кількість людей з їжею та напоями, красива музика, все це на тлі заходу і скайлайну Нью-Йорка. Такий івент не може не сподобатися. Це нагадувало більше пікнік під приємну музику, тому ті, хто не є фанатом класики (наприклад, я), просто весело проводили час із друзями.

> Концерти відомих музикантів і просто талановитих виконавців у метро Але повернемося до концертів. У нью-йоркському метро виступають знамениті музиканти. Не кожного дня, але виступають. Просто приходять з інструментами, влаштовуються в переході чи на платформі і співають. Серед таких були помічені Джаред Лето, група U2 і багато інших.

Якщо в київському метро грають всі, кому не ліньки, і буває так, що часто вони не володіють ні слухом, ні талантом, ні голосом, то в нью-йоркському сабвеї ви можете послухати повноцінні концерти справді талановитих і професійних виконавців. Подейкують, щоб грати в метро Нью-Йорка необхідно отримати спеціальний дозвіл: пройти відбір, показати свої таланти. Не знаю, чи правда це, але я жодного разу не чула поганого виконання в нью-йоркській підземці. Грають скрізь – у вагонах, переходах, між станціями і навіть на платформах. Часом йдеш, чуєш якийсь неймовірний голос, звуки і розумієш, що не можеш пройти повз і хочеш залишитися і слухати цього музиканта завжди!

> Роздача їжі тим, хто потребує У Нью-Йорку багато бездомних, які виглядають не як бездомні: в новому одязі, гарному взутті та з усіма 32 білосніжними зубами. Все тому, що тут величезна кількість фондів і волонтерських організацій, які про них усіляко піклуються. Одна з таких турбот – нагодувати тих, хто голодний. До того ж, їжу часто пропонують не тільки бездомним, але і звичайним городянам. Сидите ви в парку й думаєте, що б такого перекусити. А тут він – волонтер якоїсь організації пропонує вам безкоштовний сендвіч із сиром, ковбасою і овочами. Ми, звичайно, завжди відмовлялися, але в житті бувають різні моменти...

Кияни прогулялись «Мангеттеном»

фестиваль «Натхненні. BIG APPLE WKND»

Фото unsplash.com, stokpic.com, geometria.ru

Нью-Йорк – мегаполіс, що ніколи не спить, місто великих можливостей, яке магнітом притягує людей з усього світу у пошуках кращого життя. У 1980-х роках Френк Сінатра заспівав одну зі своїх найвідоміших пісень – суперхіт NewYork, NewYork. Пісня стала музичною візитівкою «Великого яблука», адже вона відображає квінтесенцію життя у «столиці світу». Нью-Йорк – багатонаціональний, контрастний, своєрідний, унікальний, він увібрав у себе культуру і традиції різних країн. Що в першу чергу спадає на думку, коли говорять про Нью-Йорк? Це хмарочоси Мангеттена, Бруклінський міст, Бродвей, всесвітньовідомі мюзикли, серіал «Друзі», П’ята авеню, Центральний парк, Таймс-сквер, Гарлем, Уолл-стріт, статуя Свободи, Брайтон-Біч, Метрополітен-музей і Метрополітен-опера…

→

Наш Київ

Насичена програма фестивалю могла задовольнити і прихильників класики та мюзиклів, і шанувальників нью-йоркської кухні. Так-так, не дивуйтесь, це не міф, американська кухня насправді існує. Фуд-корти (а їх було аж 50) пропонували вуличні хот-доги, ситні бейгли з сьомгою та вершковим сиром, чізкейки та ін. Загалом – 5 зон світової кухні, які відображають мультикультурний склад населення «Великого яблука»: американська, італійська, азійська, єврейська та ірландська. До речі, щоб на власні очі побачити варіацію скульптури LOVE Роберта Індіани, не потрібно їхати в Нью-Йорк, адже вона була на «BIG APPLE WKND». LOVE, виконана в стилі попарт, є одним із символів Нью-Йорка. Творіння Індіани підкорило світ, наразі у світі таких пам’ятників-інсталяцій уже майже два десятки, і не лише у США.

Фото geometria.ru

З 2 до 4 жовтня кияни могли відчути себе частиною Нью-Йорка, поринути в його незабутню атмосферу. На Володимирській гірці проходив фестиваль «Натхненні. BIG APPLE WKND». На фестивалі було дві зони. Зона А: вироби hand made, дизайнерський одяг, стріт-арт та вуличні музики. Зона Б: триденний музично-театральний фестиваль з бродвейськими мюзиклами, театральними постановками та живими виступами українських артистів, відомих ді-джеїв. Також у програмі – імпровізаційне шоу від «Чорного Квадрата», театр мюзиклу Comme il Faut, арт-інсталяції, тату-салон, бібліотека, благодійний аукціон на підтримку дитячого будинку, яким опікується фонд «Благомай», шоу барабанщиків Rhythmmen Drum Show, «Інтелектуальна Дискотека» від Радіо Аристократи, кафе у стилі серіалу «Друзі», дитяча зона.

Парки Києва

Володимирська гірка Вже понад півтора століття Володимирська гірка в Києві є найбільш затишною та чарівною місциною. Це чудовий парк, зелений та спокійний, у якому так приємно провести декілька годин вихідного дня. І сьогодні, і у минулі часи кияни та приїжджі відвідують його для відпочинку й духовної насолоди.

У 19 столітті Володимирська гірка була відома як Михайлівська гора, оскільки саме на цій височині розташований Михайлівський Золотоверхий храм. Коли виникла загроза зсуву, схил був укріплений, а на ньому створили доріжки, цегляні спуски, площадки й тераси. Уздовж красиво висаджених дерев та кущів, альтанок та ослонів прогулювались кияни, зупиняючись, щоб помилуватись панорамою, фонтаном, або ж відвідати чайний павільйон.

Пам'ятник Святому Володимиру

У 1853 році на одній з терас узгір'я з'являється його найвідоміший атрибут – пам'ятник князеві Володимиру. За переказами, саме на цій горі стояв рівноапостольний князь, споглядаючи, як у водах Дніпра хрестили киян.

Найдавніший пам'ятник Києва, гармонійно та ефектно виконаний митцями з Петербурга, від моменту заснування й досі є одним із символів міста. Він дав походження назві парку «Володимирська гірка». Про пам'ятник Володимирові складено легенди. Начебто під постаментом заховані церковні скарби, а сам п'єдестал, можливо, накриває підземний колодязь, який варто лише зворухнути – і величезний потік води змиє усе місто. Сама статуя Володимира є свого роду таємницею, адже немає навкруги місця, з якого без спеціальної техніки можна розгледіти обличчя святого. Піднятись на Володимирську гірку можна пішки, а можна й на фунікулері. Цьому незвичайному виду транспорту в Києві вже понад сто років. Увесь цей час, із нетривалими перервами на періодичні реконструкції, він незмінно у нагоді місцевим жителям та гостям столиці. Першим – у якості швидкого та зручного сполучення між Верхнім містом та Подолом, другим – як розвага, своєрідний атракціон. Так, у Володимирській гірці – своя екзотика! Тінисті доріжки та романтичні скульптури, ліхтарі й ослінчики Володимирської гірки – справжній рай для закоханих! Так само й для діточок з батьками – кращого місця не знайдеш: ігровий майданчик, морозиво й цукрова вата, можливість покататись на паровозику або на поні. І недаремно так актуально звучать слова Булгакова про те, що немає кращого місця, ніж знаменита Володимирська гірка.

Фото pexels.com

Велика подорож

Рай для інтровертів: найвіддаленіші будинки у світі Якщо вам до душі тиша та самота, навряд чи ви оберете мегаполіс, вирушаючи на відпочинок. Тим більше, коли у світі є такі місця, де природа та життя людей здаються продовженням один одного, де саме місце немов надрукований величний пейзаж і сприймається як його частина. Вони настільки гармонійні, що хочеться просто сьогодні проміняти наш скажений ритм життя на спокій одного з них.

Фоторай

Фото pexels.com

ісландія

норвегія

Фоторай

Фото pexels.com

канада

Зеленi свiти

№1 Листопад 2015

724162

[подорожі, які змінюють]

Фото на обкладинці: Jay Mantri

Наклад 33 000. Рекомендована ціна – 30 грн Відповідальність за зміст матеріалів несуть автори. Думка редакції може не співпадати з думкою авторів публікацій. Заборонено без письмого дозволу Видавця повністю або частково використовувати матеріали, опубліковані у даному номері.

Всі права захищені. © ТОВ «Видавнича група ”Нова інформація”», 2015 Підписано до друку 11.11.2015 року Віддруковано у друкарні ”Юнівест Принт” 01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, 44-Б, тел. (044) 494 09 03 www.univest-print.com

Фото jaymantri.com

Журнал «Зелені світи» – засновник і видавець ТОВ ”Видавнича група ”Нова інформація” Адреса редакції: 01033, м. Київ, Кудрявський узвіз, 7, тел. (044) 494 09 03 електронна адреса: zelen@gmail.com Реєстраційне свідоцтво КВ №158324114Р від 3 вересня 2015 р.

Зеленi свiти

773053

Головний редактор Омельчук Інга Арт-директор Усенко Марія Дизайнер Омельчук Інга Керівник проекту Омельчук Інга Літературне редагування Омельчук Інга Коректура Омельчук Інга Креативний директор Омельчук Інга Фоторедактор Омельчук Інга Маркетинг-менеджер Хльосткіна Лілія

Над номером працювали: Омельчук Інга Ганна Григораш Євгенія Дольська Надія Понятишин Марія Приходько Сергій Пішковцій Ігор Меліка Марина Гриценко Ірина Стогнієнко-Виговська Діана Щербакова

Журнал «Зелені світи» – засновник і видавець ТОВ «Видавнича група ”Нова інформація”» № 1, листопад 2015 р.

«Подорожі розвивають розум, якщо, звичайно, він у вас є». Гілберт Кіт Честертон

Велика подорож