Індекс регулювання онлайн-простору by Internews Ukraine

ІНДЕКС РЕГУЛЮВАННЯ

ОНЛАЙН-ПРОСТОРУ

ІНДЕКС РЕГУЛЮВАННЯ ОНЛАЙН-ПРОСТОРУ та результати експертного дослідження законодавчих ініціатив про медіа та про протидію дезінформації

2020— 2020 Київ

ff Загальна редакція: Віталій Мороз

ff Менеджерка проекту: Катерина Куницька

ff Автори: Тетяна Авдєєва, Лідія Волкова, Павло Моісеєв, Віталій Мороз, Ігор Розкладай, Антоніна Черевко

ff Консультант проєкту: Андрій Кулаков ff Дизайн та верстка: Карина Строкань ff Редакторка: Оксана Плаксій

Команда ГО «Інтерньюз-Україна» спільно з медіаюристами протягом вересня 2019 — січня 2020 року розробила методологію Індексу регулювання онлайн-простору як інструменту дослідження законодавства на тему інтернету. Методологія Індексу дозволяє оцінити якість запропонованих законопроектів згідно з чітко визначеними критеріями, спираючись на ідеали прав людини та медіасвободи. Індекс регулювання онлайн-простору дасть громадянському суспільству змогу послідовно моніторити підходи та пропозиції щодо функціонування інтернету і швидко реагувати на нові законодавчі ініціативи, що здатні підважити вільний розвиток інтернету та цифрові права користувачів. Першими двома документами, які група медіаюристів оцінила за методологією Індексу, стали проект закону «Про медіа» і розроблена Міністерством культури, молоді та спорту ініціатива щодо протидії дезінформації. Добір експертів, які брали участь у дослідженні, здійснювався відповідно до Terms of Reference (TOR).

Розробка методології Індексу регулювання онлайн-простору та експертне дослідження законопроектів «Про медіа» та «Про дезінформацію» здійснювалися в межах «Медійної програми в Україні, спрямованої на розвиток медійного сектору, зміцнення медійних інституцій, а також поліпшення практики цифрової безпеки серед журналістів та медійних організацій», що реалізується ГО «Інтерньюз-Україна» та фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) через американську неурядову організацію «Інтерньюс». Думки та погляди, висловлені у звіті, відображають позицію авторів і експертів, які брали участь у дослідженні законопроектів, і можуть не збігатися з позицією Агентства США з міжнародного розвитку (USAID), американської неурядової організації «Інтерньюс» та ГО «Інтерньюз-Україна». Сторінка проекту: netfreedom.org.ua Фото ліцензовані для використання у некомерційних цілях.

ЗМІСТ 4

ВСТУП

МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ІНДЕКСУ РЕГУЛЮВАННЯ ОНЛАЙН-ПРОСТОРУ

8 Текстовий зміст анкети для експертів 15

КОНТЕКСТ РОЗРОБКИ ЗАКОНОДАВЧОЇ ІНІЦІАТИВИ ПРО ДЕЗІНФОРМАЦІЮ

16 Загальний вплив на права та свободи 20 Захист легітимного інтересу 21 Вплив на надання послуг 23 Юридична техніка: стандарти передбачуваності, чіткості та зрозумілості 25

ПРАВОВЕ СЕРЕДОВИЩЕ ТА ПЕРЕДУМОВИ ДЛЯ РОЗРОБКИ МЕДІЙНОГО ЗАКОНОПРОЕКТУ

28 Загальний вплив на права та свободи 29 Захист легітимного інтересу 32 Вплив регуляторних ініціатив на надання послуг 34 Юридична техніка: чіткість, зрозумілість, передбачуваність 38

АНАЛІЗ ВІДПОВІДЕЙ ЕКСПЕРТІВ. ЗАКОНОПРОЕКТНА ІНІЦІАТИВА ЩОДО ДЕЗІНФОРМАЦІЇ

38 Результат дослідження 39 Детальний опис результатів аналізу анкети дослідження 46 Підсумки дослідження 47

АНАЛІЗ ВІДПОВІДЕЙ ЕКСПЕРТІВ. ЗАКОНОПРОЕКТ №2693 ПРО МЕДІА

47 Результати дослідження 48 Детальний опис результатів аналізу анкети дослідження 55 Підсумки дослідження 56

ПЕРЕЛІК ЕКСПЕРТІВ, ЯКІ ВЗЯЛИ УЧАСТЬ У ДОСЛІДЖЕННІ ЗАКОНОПРОЕКТІВ

ВИСНОВКИ

ВСТУП Віталій Мороз Ми вже звикли згадувати в тематичних дискусіях, що традиції захисту прав і свобод та пов’язаної з ними правової культури в західному суспільстві сягають давніх часів — ще у 1215 році англійський король Іоан підписав «Велику хартію вольностей». Відома також як Маґна Карта, вона надала права знаті, гарантувала свободу дій церкви, і стала першою «неписаною» конституцією Англії. У 1689 році англійський парламент скасовує абсолютну монархію ухваленням Біллю про права, що обмежував права короля. Через століття, у 1789 році, на американському континенті ухвалено Конституцію, перші десять поправок до якої, відомі теж як Білль про права (англ. Bill of Rights), закріпили основні права і свободи громадян. Законодавство незалежної України нараховує менше ніж тридцяти років історії — за ці роки було схвалено Конституцію України та оновлено значну частину законодавства, що дісталося країні у спадок від комуністичного режиму. Однак характер правовідносин та викликів стрімко змінився — і в Україні, і в цілому світі — уже навіть за останні десять років. Нині ініціаторам законодавства все частіше необхідно враховувати транскордонний характер правовідносин, зумовлений розвитком інтернету. В онлайн-просторі, на відміну від територій національних держав, немає звичних для XX століття кордонів, права громадян реалізуються також і під час взаємодій у месенджерах та на сайтах, а суб’єктами правовідносин нерідко стають компанії, що діють у межах юрисдикції іноземних країн. Чи повинні підпорядковуватися іноземні гравці національному законодавству, якщо сфера взаємодії цих акторів — не фізичний, а виключно онлайн-простір? Чи здатне національне законодавство врахувати особливості реалізації прав та обов’язків громадян у інтернеті? Чи беруть до уваги законодавці наскрізний характер прав людини в онлайн-просторі під час регуляцій правових відносин у суспільстві XXI століття? Ці питання вже стоїть на порядку денному в Україні, де вільний розвиток інтернету навіть не був предметом дискусій упродовж понад двадцяти останніх років. Разом із тим, зі зростанням ролі інтернету й карколомним збільшенням кількості його користувачів за останнє десятиліття, національні уряди все частіше схиляються до впорядкування правових відносин у онлайні, що нерідко може призводити до певних обмежень прав користувачів. Особливо коли уряди не є демократичними й закривають очі на порушення прав і свобод людини. Нині Україна зосереджена на боротьбі безпосередньо за власний суверенітет і за подальший демократичний розвиток, що включає адаптацію до мінливих умов та нових викликів сьогодення. І перед законодавцями постає питання: «Що ж робити з інтернетом?». Багато прихильників вільного інтернету мають просту відповідь на це: «не намагайтеся регулювати інтернет, тримайтеся від нього якнайдалі», однак у XXI столітті, шукаючи простих відповідей на складні питання, легко опинитися на стежці популізму. Отже: ff До якої міри регулювання онлайн-простору є прийнятним — і в яких випадках інтернет повинен залишатися вільним від державних впливів? ff Чи має право користувач поширювати будь-який контент у інтернеті? ff Чи повинні онлайн-медіа реєструватися як традиційні медіа, аби здійснювати свою діяльність?

ff Чи можна боротися з дезінформацією шляхом регулювання, а чи самих лише позитивних заходів із факт-чекінгу та медіаграмотності буде достатньо? ff Чи повинні технічні платформи брати на себе відповідальність за контент, а провайдери визначатися як суб’єкти інформаційної діяльності? Нові законодавчі ініціативи Верховної Ради України IX скликання з ініціативи як уряду, так і депутатів намагаються знайти відповіді. Однак ці відповіді повинні пройти «тест на стресостійкість» — чи відповідає регулювання онлайн-простору інтересам користувачів, приватного сектору? Чи не будуть обмежуватися ключові права та свободи, що гарантуються міжнародним правом? Індекс регулювання онлайн-простору — одна з аналітичних ініціатив, що ставить за мету оцінити впливи законодавчих ініціатив на функціонування інтернету в Україні. Команда проекту розробила методологію Індексу з урахуванням кількох важливих аспектів, загалом покликаних визначити та оцінити завжди складний баланс між забезпеченням прав і свобод людини та захистом легітимного публічного інтересу. Результати перших досліджень представлено в цьому звіті. У полі нашої уваги були законодавчі ініціативи «Про медіа» та — як її неформально охрестили в медіасередовищі — «Про дезінформацію». Разом із тим, команда проекту сподівається, що методологія дослідження стане в пригоді й усім, хто тільки береться за розробку законопроектів, націлених, серед іншого, і на регулювання правових взаємовідносин у онлайні. Список запитань анкети дослідження універсальний. І це саме ті запитання, на які законодавцю варто відповісти для себе перед тим, як розпочати роботу над написанням законопроекту. Бажаємо успіху! ГО «Інтерньюз-Україна» хоче подякувати всім членам робочої групи проекту Індекс регулювання онлайн-простору за наполегливу працю в розробці методології дослідження. Окремі подяки адресуються всім експертам із числа медіаюристів та представників технічної спільноти, що взяли участь у дослідженні. Також дякуємо Медійній програмі в Україні, що виконується Інтерньюз і реалізується за кошти USAID, за довіру до нашої роботи й фінансування цієї ініціативи. Проект «Індекс регулювання Інтернету як інструмент адвокації для України» — компонент «Медійної програми в Україні, спрямованої на розвиток медійного сектору, зміцнення медійних інституцій, а також поліпшення практики цифрової безпеки серед журналістів та медійних організацій», що реалізується ГО «Інтерньюз-Україна» та фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) через американську неурядову організацію «Інтерньюс». Погляди команди проекту, висловлені в аналітичній частині дослідження, можуть не збігатися з офіційними позиціями USAID. Так само погляди команди проекту не обов’язково збігаються з оцінкою залучених до дослідження експертів.

МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ІНДЕКСУ РЕГУЛЮВАННЯ ОНЛАЙН-ПРОСТОРУ Восени 2019 року ГО «Інтерньюз-Україна» спільно з ключовими українськими медіаюристами розпочала реалізацію проекту зі створення Індексу регулювання онлайн-простору. Цей Індекс є моніторинговим інструментом якості запропонованих чи схвалених нормативних актів та / або інших регуляторних ініціатив в Україні, що впливають на розвиток онлайн-сфери. Його ціль — через призму відповідей експертів оцінити потенційні впливи регуляторних ініціатив. Індекс регулювання онлайн-простору також здатен стати інструментом для подальших добре поінформованих адвокаційних зусиль на захист вільного інтернету з боку громадянського суспільства та технічної спільноти ГО «Інтерньюз-Україна» розпочала підготовку до дослідження в листопаді 2019 року шляхом створення робочої групи проекту й визначення методології Індексу. Впродовж двох місяців експертна група розробляла методологію проекту, зокрема провела низку консультацій із експертним середовищем для уточнення методології. Згодом команда проекту затвердила перелік критеріїв для добору експертів, які мали взяти участь у дослідженні, у формі Terms of Reference (TOR). Добирали учасників із експертного середовища — медіаюристів та представників технічної спільноти, що мають досвід роботи із законодавством. Перелік ключових вимог до експертів: ff Ґрунтовний професійний досвід у сфері розроблення, оцінювання та / або правового аналізу проектів нормативно-правових актів; ff Досвід роботи в медійній чи IT-галузі щонайменше три роки; ff Вища освіта у сфері права (бажано зі спеціалізацією в темах медіаправа та / або IT) чи (для представників IT-спільноти) відповідна вища освіта та ґрунтовний досвід роботи з оцінювання чи долучення до розробки проектів нормативно-правових актів; ff Відсутність конфлікту інтересів, пов’язаного з реалізацією завдань проекту. Кілька слів необхідно сказати про саму структуру та зміст опитувальника. Розподіл анкети на чотири основні блоки — це використання класичної структури SWOT-аналізу (strengths, weaknesses, opportunities and threats). Назви та зміст двох основних блоків безпосередньо пов’язано з класичним трискладовим тестом перевірки легітимності запроваджених обмежень на права і свободи. А саме, як ми знаємо, будь-яке запропоноване обмеження прав і свобод має: 1) бути передбаченим законом; 2) мати легітимну мету (тобто захист визначеного легітимного інтересу, як-то: національна безпека, територіальна цілісність, громадський порядок, репутація та права інших осіб, суспільне здоров’я та мораль, запобігання злочину чи забезпечення поваги до правосуддя); 3) бути необхідним у демократичному суспільстві. У опитувальнику належну увагу приділено саме пунктам 2 і 3 цього трискладового тесту. У першому блоці визначається, чи взагалі впливатиме відповідна регуляторна ініціатива на права та свободи, і якщо так — то на які саме і яким чином. У другому блоці питання спрямовано на визначення того, чи покликана регуляторна ініціатива захищати котрийсь із легітимних публічних

інтересів, і якщо так, то чи можна запропоновані обмеження вважати необхідними у демократичному суспільстві. Третій блок питань має допомогти оцінити різні аспекти потенційного впливу регуляторної ініціативи на надання інтернет-послуги: якість, вартість, корупційні ризики і т. д. Останній, четвертий розділ анкети присвячено юридичній техніці, тобто якості тексту регуляторної ініціативи, що, як відомо, впливатиме і на якість подальшої імплементації такої ініціативи в разі її ухвалення. У другій половині січня 2020 року команда проекту контактувала з дібраними експертами, пропонуючи їм участь у дослідженні. Усім тим, хто погодився взяти участь, було надіслано детальні пояснення їхньої ролі, часові рамки, а також лінк із доступом до анкети в онлайні. В інструкціях було детально описано параметри дослідження, зокрема такі: ff цілі дослідження; ff cтруктура опитувальника; ff легенда оцінювання. Опитувальник складається з 31 запитання, їх розподілено на 4 категорії відповідно до тематики запитань. Категорії такі: Блок 1. Вплив на права та свободи; Блок 2. Захист легітимного інтересу; Блок 3. Вплив на якість надання послуги; Блок 4. Юридична техніка. Кожній категорії присвоєно певну «вагу» в загальній оцінці Індексу: дві категорії — по 35% (вплив на права та свободи й захист легітимного інтересу), одна категорія — 20% (вплив на якість надання послуги), і 10% для четвертої категорії (юридична техніка). У більшості запитань запропоновано оцінити вплив на суспільні відносини — негативно чи позитивно; відповідно, вплив оцінюється за шкалами від +1 до +5 та від -1 до -5. Є опція нейтральності, тобто відсутності впливу — 0. Кожен респондент може дати відповідь «не можу відповісти». Показники від +1 до +5 визначають позитивну оцінку впливу ініціативи на суспільні відносини, натомість показники від -1 до -5 визначають негативну оцінку. Окремо до кожного запитання експерту пропонується обґрунтувати свою відповідь у розширеному коментарі. Також експертам було надано лінк із доступом до тексту досліджуваної законодавчої ініціативи. Аби переконатися, що саме запрошені експерти взяли участь у дослідженні, у анкеті передбачено два запитання для ідентифікації експертів. Часові рамки для заповнення анкети дослідження для кожного експерта — не менше як 7 днів. Індивідуальні відповіді експертів не розголошуються публічно, відповідно, результати дослідження представлено у зведеному вигляді. Команда проекту отримала згоду від експертів на розголошення їхніх прізвищ та імен як учасників дослідження в загальному списку. Для визначення результату дослідження команда проекту провела якісний і кількісний аналіз дослідження. Якісний аналіз базується на змістовних коментарях експертів і враховується в аналітиці щодо оцінки законодавчих ініціатив. Кількісний аналіз передбачає підрахунок балів, що їх виставили експерти, а згодом — визначення середньоарифметичного балу в кожній із категорій. Остаточний підрахунок Індексу щодо окремої законодавчої ініціативи здійснюється за формулою середньої арифметичної зваженої величини:

де x — це значення, а f — вага.

У дослідженні значення x відповідає середньому арифметичному балу кожної з категорій, тоді як значення f відповідає вазі категорії у процентному співвідношенні. Результатом Індексу є числовий показник у діапазоні від -5 до +5 як вимір впливу ініціативи на суспільні відносини. Якщо показник негативний — ініцатива визначається як така, що, відповідно до результатів дослідження, загалом загрожує розвитку вільного інтернету в Україні та справляє негативний вплив на суспільні правовідносини в онлайн-просторі. Якщо показник позитивний, ініціатива визначається як така, що загалом сприяє розвитку вільного інтернету в Україні та позитивно впливає на розвиток суспільних правовідносин у онлайн-просторі. За яким критерієм відбираються законопроекти чи інші нормативно-правові акти для дослідження? Робоча група проекту затвердила наступні критерії: ff високий потенційний вплив законопроекту на сферу; ff широкий розголос щодо нормативного акту в медіаспільноті; ff на запит експертів з робочої групи проекту.

ТЕКСТОВИЙ ЗМІСТ АНКЕТИ ДЛЯ ЕКСПЕРТІВ 1. Вплив на права та свободи — 35% 1.1. Який потенціал впливу має ця законодавча ініціатива на свободу отримання, поширення та обробки інформації, у т. ч. транскордонної? - Не впливає — 0 - Впливає негативно — оцініть потенціал впливу від -1 до -5 - Впливає позитивно — оцініть потенціал впливу від +1 до +5 - Не можу відповісти Обґрунтуйте свою оцінку. 1.2. Який потенціал впливу має ця законодавча ініціатива на доступ до іноземних джерел, сайтів, конкретного контенту? - Не впливає — 0 - Впливає негативно — оцініть потенціал впливу від -1 до -5 - Впливає позитивно — оцініть потенціал впливу від +1 до +5 - Не можу відповісти Обґрунтуйте свою оцінку. 1.3. Який потенціал впливу має ця законодавча ініціатива на приватність? (Чи впливають законодавчі новації на право користувачів на захист особистого та сімейного життя, захист честі й гідності? Чи впливають законодавчі новації на право на захист персональних даних? Чи встановлюють додаткові підстави для їх обробки чи передання персональних даних?) - Не впливає — 0 - Впливає негативно — оцініть потенціал впливу від -1 до -5 - Впливає позитивно — оцініть потенціал впливу від +1 до +5 - Не можу відповісти Обґрунтуйте свою оцінку

1.4. Який потенціал впливу має ця законодавча ініціатива на свободу зібрань? - Не впливає — 0 - Впливає негативно — оцініть потенціал впливу від -1 до -5 - Впливає позитивно — оцініть потенціал впливу від +1 до +5 - Не можу відповісти Обґрунтуйте свою оцінку 1.5. Який потенціал впливу має ця законодавча ініціатива на свободу вираження поглядів? (Чи встановлюють законодавчі новації критерії або підстави для видалення певного контенту? Чи встановлюють законодавчі новації обмеження свободи вираження поглядів на певний період? (Обмеження щодо політичної реклами у виборчий період, надзвичайний стан тощо.)) - Не впливає — 0 - Впливає негативно — оцініть потенціал впливу від -1 до -5 - Впливає позитивно — оцініть потенціал впливу від +1 до +5 - Не можу відповісти Обґрунтуйте свою оцінку 1.6. Який потенціал впливу має ця законодавча ініціатива на будь-які інші основоположні права та свободи людини? - Не впливає — 0 - Впливає негативно — оцініть потенціал впливу від -1 до -5 - Впливає позитивно — оцініть потенціал впливу від +1 до +5 - Не можу відповісти Обґрунтуйте свою оцінку 1.7. Який потенціал впливу має ця законодавча ініціатива на свободу медіа? (зокрема, обмеження на право поширювати контент, його форми, порядок поширення тощо) - Не впливає — 0 - Впливає негативно — оцініть потенціал впливу від -1 до -5 - Впливає позитивно — оцініть потенціал впливу від +1 до +5 - Не можу відповісти Обґрунтуйте свою оцінку 1.8. Як законодавчі новації впливають на можливість медіа висловлюватися з питань, що становлять публічний інтерес*? *Публічний інтерес стосується питань, які впливають на життя громадськості настільки, що вона може законно зацікавитись ними (напр. добробут громадян або життя громади).

- - - -

Не впливає — 0 Впливає негативно — оцініть потенціал впливу від -1 до -5 Впливає позитивно — оцініть потенціал впливу від +1 до +5 Не можу відповісти

Обґрунтуйте свою оцінку

1.9. Чи встановлює законодавча ініціатива особливу відповідальність для медіа щодо публікацій дописів, новин, повідомлень, статей тощо в мережі (включно із відповідальністю за коментарі під публікаціями)? - Не встановлює — 0 - Встановлює, і це позитивні зміни — оцініть потенціал впливу від +1 до +5 - Встановлює, і це негативні зміни — оцініть потенціал впливу від -1 до -5 - Не можу відповісти Обґрунтуйте свою оцінку 1.10. Чи встановлюють законодавчі новації нові обов’язки для медіа (зокрема щодо верифікації джерел, перевірки інформації, покликання на першоджерело, збалансованості публікацій тощо)? - Не встановлюють — 0 - Встановлюють, і це позитивні зміни — оцініть потенціал впливу від +1 до +5 - Встановлюють, і це негативні зміни — оцініть потенціал впливу від -1 до -5 - Не можу відповісти Обґрунтуйте свою оцінку 1.11. Загалом, яким може бути вищезазначений вплив на права та свободи? - Позитивним - Негативним - Не можу відповісти Обґрунтуйте свою оцінку 1.12. Чи може ця законодавча ініціатива сприяти прямій чи непрямій дискримінації за будьякою ознакою? - Ні, не сприяє дискримінації — 0 - Так, сприяє дискримінації — оцініть рівень дискримінації від -1 до -5 - Не можу відповісти Обґрунтуйте свою оцінку 1.13. Чи враховує ця законодавча ініціатива інтереси вразливих груп? - Так, враховує — оцініть від +1 до +5 - Ні, не враховує — 0 - Не можу відповісти Обґрунтуйте свою оцінку 1.14. Чи встановлює законодавча ініціатива обмеження чи вимоги до діяльності органів державної влади в мережі (як до суб’єктів такої діяльності в контексті ведення власних сайтів, оприлюднення інформації тощо)? - Встановлює позитивні вимоги / обмеження — оцініть потенціал впливу від +1 до +5 - Встановлює негативні вимоги / обмеження — оцініть потенціал впливу від -1 до -5 - Не встановлює — 0 - Не можу відповісти Обґрунтуйте свою оцінку

2. Захист легітимного публічного інтересу — 35% 2.1. Чи спрямована ця регуляторна ініціатива на захист легітимного публічного інтересу? - Ні, не спрямована — 0 - Так, спрямована — оцініть, наскільки ініціатива сприятиме захисту публічного інтересу від +1 до +5 - Не можу відповісти Обґрунтуйте свою оцінку 2.2. Якщо в попередньому запитанні ви обрали від «+1» до «+5» і регуляторну ініціативу спрямовано на захист публічного інтересу, то як вона впливає на перелічені сфери? Оцініть вибрані варіанти від «+1» до «+5» • національна безпека • територіальна цілісність • охорона громадського порядку • довіра до правосуддя • захист прав інших осіб (rights of others) Обґрунтуйте свою оцінку 2.3. Наскільки нагальним і необхідним є захист такого легітимного публічного інтересу в цьому часовому, історичному та геополітичному контексті? - Так, є нагальним та / або необхідним (оцініть рівень нагальності від +1 до +5) - Ні, немає нагальності та / або необхідності — 0 - Не можу відповісти Обґрунтуйте свою оцінку 2.4. Чи є запропонований метод захисту такого інтересу пропорційним і відповідним своїй меті? - Так, є пропорційним (позитивна оцінка) — оцініть від +1 до +5 - Ні, не є пропорційним (негативна оцінка) —- оцініть від -1 до -5 - Не можу відповісти Обґрунтуйте свою оцінку 2.5. Чи можливо досягти такого ж рівня захисту легітимного публічного інтересу іншим, менш обмежувальним способом? - Ні, неможливо досягти - Так, можливо - Не можу відповісти Обґрунтуйте свою оцінку 2.6. Якщо в питанні 2.5 ви відповіли «Так», оберіть варіант(и), як можна досягти такого ж рівня захисту легітимного публічного інтересу іншим способом? • саморегуляцією (self regulation) • співрегуляцією (co-regulation) • просвітою • запровадженням вужчих обмежень • інше (яким чином?) Обґрунтуйте свою оцінку

2.7. Чи впливає законодавча ініціатива на інформаційну безпеку в мережі? - Не впливає — 0 - Впливає негативно — оцініть потенціал впливу від -1 до -5 - Впливає позитивно — оцініть потенціал впливу від +1 до +5 - Не можу відповісти Обґрунтуйте свою оцінку 2.8. Чи захищає законодавча ініціатива користувачів від мови ненависті (з огляду на контекст публікації, її природу та формулювання, можливість призвести до шкідливих наслідків)? - Не захищають — 0 - Так, захищають (позитивна оцінка) — оцініть від +1 до +5 - Не можу відповісти Обґрунтуйте свою оцінку 2.9. Чи регулює законодавча ініціатива захист від ботів (критерії для їх визначення та можливості обмеження їхнього впливу)? - Не регулює — 0 - Так, захищає від ботів — оцініть позитивний потенціал впливу від +1 до +5 - Не можу відповісти Обґрунтуйте свою оцінку 2.10. Чи встановлює законодавча новація обмеження / зміни щодо просування недостовірної або ж маніпулятивної інформації? - Не встановлює — 0 - Встановлює, і це позитивні зміни — оцініть потенціал впливу від +1 до +5 - Встановлює, і це негативні зміни — оцініть потенціал впливу від -1 до -5 - Не можу відповісти Обґрунтуйте свою оцінку

3. Вплив на якість та / або вартість надання послуги — 20% 3.1. Чи має ця законодавча ініціатива потенціал впливу на надання послуги доступу до інтернету? - Ні, не має — 0 - Так, має позитивний потенціал впливу — оцініть від +1 до +5 - Так, має негативний потенціал впливу — оцініть від -1 до -5 - Не можу відповісти Обґрунтуйте свою оцінку 3.2. Якщо в попередньому питанні ви оцінили позитивний / негативний потенціал впливу, оберіть, на що вплине ініціатива: вартість, якість або іншу характеристику такої послуги? Можна обрати кілька варіантів: • збільшення / зменшення вартості послуги; • підвищення / зниження якості інтернет-з’єднання; • збільшення / зменшення вартості прокладення кабельних мереж або встановлення наземних станцій;

• необхідність оновлення чи закупівлі нового обладнання для постачальників / споживачів (потрібне підкреслити); • посилення контролю за поведінкою користувача (втрата можливості лишатися анонімним). Обґрунтуйте свою оцінку 3.3. Чи має ця законодавча ініціатива економічний вплив на провайдерів (у контексті оподаткування, розміру штрафів за можливі порушення, тощо)? - Не має впливу — 0 - Має позитивний вплив — оцініть від +1 до +5 - Має негативний вплив — оцініть від -1 до -5 - Не можу відповісти Обґрунтуйте свою оцінку 3.4. Чи передбачає ця законодавча ініціатива обмеження / зміни щодо створення певних ресурсів, платформ, користування послугами певних провайдерів? - Не передбачає — 0 - Передбачає, і це позитивні зміни — оцініть потенціал впливу від +1 до +5 - Передбачає, і це негативні зміни — оцініть потенціал впливу від -1 до -5 - Не можу відповісти Обґрунтуйте свою оцінку 3.5. Чи встановлює законодавча ініціатива відповідальність для технічних платформ, провайдерів тощо за порушення норм законодавства, що регулює онлайн-простір? - Ні, не встановлює відповідальності — 0 - Так, встановлює відповідальність — оцініть від +1 до +5 - Не можу відповісти Обґрунтуйте свою оцінку 3.6. Чи встановлює законодавча ініціатива обов’язковий проміжок часу, упродовж якого технічні платформи зобов’язані відреагувати на певний контент (видалити / заблокувати тощо)? - Ні, не встановлює — 0 - Так, встановлює — оцініть від +1 до +5 - Не можу відповісти Обґрунтуйте свою оцінку 3.7. Чи закладено в законодавчій ініціативі корупційні ризики, що негативно позначаться на роботі провайдерів? - Ні, не закладено — 0 - Так, закладено — оцініть від -1 до -5 - Не можу відповісти Обґрунтуйте свою оцінку

4. Юридична техніка або якість правового тексту — 10% 4.1. Чи текст регуляторної ініціативи чітко та зрозуміло сформульовано? - Так, текст чіткий — оцініть від +1 до +5 - Ні, текст нечіткий — оцініть від -1 до -5 - Не можу відповісти Обґрунтуйте свою оцінку 4.2. Чи відповідає текст вимогам правової визначеності? - Так, відповідає — оцініть від +1 до +5 - Ні, не відповідає — оцініть від -1 до -5 - Не можу відповісти Обґрунтуйте свою оцінку 4.3. Чи містить текст суперечності з чинним регулюванням (національним законодавством)? - Ні, не містить — оцініть від +1 до +5 - Так, містить — оцініть від -1 до -5 - Не можу відповісти Обґрунтуйте свою оцінку

КОНТЕКСТ РОЗРОБКИ ЗАКОНОДАВЧОЇ ІНІЦІАТИВИ ПРО ДЕЗІНФОРМАЦІЮ Лідія Волкова Останніми роками у світі дедалі більше уваги приділяється дослідженню та обговоренню феномену дезінформації або ж більш усеохопних явищ, як-то «інформаційний безлад», «інформаційне забруднення» (“information pollution”) та використання інформації як зброї (“weaponization of information”), пов’язаних із цим загроз та можливих шляхів їх подолання. Дедалі частіше трапляються випадки, коли розповсюдження неправдивого або ж маніпулятивного контенту онлайн призводить до серйозних, а подекуди й трагічних наслідків оффлайн як для окремих осіб, так і для цілих суспільних груп. Наприклад, у Німеччині розповсюдження чуток про біженців через Facebook призвело до насильства щодо них, а також до посилення ненависті проти них у реальному житті1. У М’янмі мова ненависті, поширювана у Facebook, спричинилася до скоєння злочинів проти людяності, а вірогідно й геноциду мусульманської меншини2. У Великій Британії організовані дезінформаційні кампанії сприяли референдуму на підтримку Брекзиту3. Тісний зв’язок між поширенням дезінформації та небезпечними наслідками оффлайн ілюструють також ситуації у Шрі-Ланці4, на Філіппінах5 та у США6, де «дезінформація стала міцною основою політичних кампаній у цифрову епоху»7. У результаті комплексних політичних та історичних процесів Україна опинилася на «передовій» глобальної епідемії інформаційного безладу, адже інформаційні операції, спрямовані як на внутрішню українську аудиторію, так і на вплив на сприйняття українських подій зовнішніми аудиторіями, розпочалися майже одразу після набуття країною незалежності, активізувалися під час виборчої кампанії 2004 року, а ще більше — на початку Революції Гідності, і стали основним компонентом Російської агресії проти Українського суверенітету, незалежності та територіальної цілісності. Із початком війни на сході України та окупації Криму інформаційні операції з проросійськими наративами все більше ширяться через традиційні та нові медіа, доносячи до аудиторії недостовірні або ж маніпулятивні відомості про природу та наслідки Революції Гідності, керівництво України, мову, соціально-економічну ситуацію, звинувачення українців у нацизмі тощо8. Американсько-британська журналістка Енн Епплбаум, говорячи про нові технології інформаційної війни,

1 https://www.nytimes.com/2018/08/08/world/americas/facebook-misinformation.html?action=click&module=RelatedCoverage&pgtype= Article&region=Footer 2 https://www.ohchr.org/Documents/HRBodies/HRCouncil/FFM-Myanmar/A_HRC_39_64.pdf https://www.reuters.com/article/us-myanmar-facebook-hate-specialreport/special-report-why-facebook-is-losing-the-war-on-hatespeech-in-myanmar-idUSKBN1L01JY 3 https://techcrunch.com/2017/11/15/study-russian-twitter-bots-sent-45k-brexit-tweets-close-to-vote/ https://www.telegraph.co.uk/technology/2018/10/17/russian-iranian-twitter-trolls-sent-10-million-tweets-fake-news/ 4 https://www.theguardian.com/commentisfree/2018/may/05/facebook-anti-muslim-violence-sri-lanka 5 https://www.cbsnews.com/news/maria-ressa-fake-news-real-consequences-fighting-disinformation-duterte-philippines-cbsn-originals/ 6 https://facingtoday.facinghistory.org/when-is-fake-news-propaganda7 https://www.nytimes.com/2019/12/17/opinion/disinformation-election-2020.html 8 https://www.nrada.gov.ua/oglyad-dezinformatsiyi-propagandystskyh-zmi-vid-19-zhovtnya-2019-roku/

які застосовує Росія, зазначила: «Україна — це своєрідний полігон, де випробовують основні методи і стратегії кібербезпеки. Це протистояння гібридній війні, дезінформації, масштабним дезінформаційним кампаніям і робота, спрямована на захист країни, її територіальної цілісності й недоторканності»9. Однак поширення недостовірної або ж перекрученої інформації з усіх українських питань відбувається не лише з-за кордону, а й усередині країни, і це може спричинитися до дуже небезпечних наслідків. Майже водночас із будь-якими змінами або заявами з боку представників влади з’являються численні фейки та маніпуляції, які під виглядом правдивої та достовірної інформації насправді поширюють паніку й дезінформацію, підриваючи довіру населення не тільки до інститутів влади, а й до легітимності власної держави10. Як в Україні, так і на міжнародному рівні питання ефективної боротьби з дезінформацією та / або інформаційним безладом не втрачає актуальності. Як зазначено в нещодавньому виданні Ради Європи «Дезінформація та виборчі кампанії», саме по собі саморегулювання медійної сфери не є достатнім для вирішення наявної проблеми11. Тут необхідно зауважити, що інформаційні операції можуть мати як зовнішнє, так і внутрішнє походження. Яскраві приклади внутрішньої дезінформації — Філіппіни, Шрі-Ланка або США в контексті ведення кампаній чинного президента Трампа12. Там, де йдеться про зовнішні впливи, стає очевидно, що проблема інформаційного безладу стосується безпосередньо проблеми збереження та захисту державного суверенітету, частиною якого зокрема є й виборчий процес. Саме тому занепокоєння на міжнародному рівні викликає насамперед зовнішнє втручання шляхом інформаційних операцій у виборчі процеси. Це і є суттєвою відмінністю ситуації у Франції, Німеччині тощо від контексту українського, де загроза суверенітету в зв’язку з міжнародним збройним конфліктом із Російською Федерацією має постійний (принаймні на період конфлікту), а не тимчасовий (обмежений періодом виборчого процесу) характер. Відтак Міністерство культури, молоді та спорту почало працювати над так званим законопроектом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення національної інформаційної безпеки та права на доступ до достовірної інформації», що отримав умовну назву «про дезінформацію», та пояснило, що у зв’язку з тим, що проти української державності ведеться інформаційна війна, виникає необхідність створення «ефективних механізмів захисту національного інформаційного простору»13. Такі механізми, із позиції Міністерства, мають базуватися на неможливості використання будь-яких інструментів захисту для тиску на «незручних» журналістів чи медіа, на забезпеченні умов для поширення достовірної інформації про події та явища, які відбуваються в суспільстві, та на суворій відповідальності за зумисне розповсюдження дезінформації, що є елементом військової агресії проти України14.

ЗАГАЛЬНИЙ ВПЛИВ НА ПРАВА ТА СВОБОДИ Як і кожен законопроект чи закон, аналізований документ має свій вплив на права і свободи. Однак важливо, аби такий вплив не обмежував гарантовані права і свободи непропорційно, зокрема призводячи до неправомірного порушення права на свободу вираження поглядів. Незадовго після оприлюднення законопроекту почали лунати полярні відгуки щодо нього — частина екс9 https://www.segodnya.ua/ua/ukraine/eksperty-rasskazali-chem-opasna-dezinformaciya-dlya-ukrainy-1198817.html 10 https://www.segodnya.ua/ua/ukraine/eksperty-rasskazali-chem-opasna-dezinformaciya-dlya-ukrainy-1198817.html 11 https://book.coe.int/en/international-law/7985-disinformation-and-electoral-campaigns.html 12 https://www.theatlantic.com/magazine/archive/2020/03/the-2020-disinformation-war/605530/?fbclid=IwAR227M2qrtYW4Xd6S2s6dn0Q OAzF7nAid70QdMBaWsJj9OHxMNwWjli74n4 13 http://mkms.gov.ua/files/pdf/Ясність%20fin.pdf 14 http://mkms.gov.ua/files/pdf/Ясність%20fin.pdf

пертів та правозахисників називали його неконституційним і таким, що порушує права і свободи, інші — виправданим та необхідним. Зокрема хвиля невдоволення проектом стосувалася питання відповідальності за поширення дезінформації, особливо в аспекті високих адміністративних штрафів та запровадження кримінальної відповідальності. Стягнення за порушення положень проекту в разі його ухвалення сягатимуть 2000 мінімальних заробітних плат15, тоді як станом на лютий 2020 року мінімальна заробітна плата становить 4 723 гривні. Такі пропозиції неоднозначно сприйняли правозахисники та експерти. Наприклад, на думку Моніторингової місії Організації Об’єднаних Націй в Україні, законопроект про протидію дезінформації не відповідає міжнародним стандартам у галузі прав людини та може підривати свободу медіа й призвести до самоцензури16. Що стосується суми штрафу — то практика держав має приклади різних стягнень за поширення дезінформації та недостовірної інформації, якщо вони справляють великий негативний вплив на суспільство. Наприклад, за розповсюдження неправомірного контенту в інтернеті Нідерланди погрожують стягненням $9 30017, а естонське законодавство — до $36 80018. Однак, безумовно, існують і практики зі значно більшими штрафами. У Malaysian Anti-Fake News Act передбачено штрафи до $123 00019, а в German Network Enforcement Act — від €5 000 000 до €50 000 00020. У 2018 році, наприклад, британський Офіс інформаційного комісара оштрафував компанію Uber на £385,000 за неспроможність компанії захистити особисту інформацію клієнтів під час кібератаки21. За схожі порушення британський Офіс накладав санкції на Facebook у формі штрафу обсягом £500 00022. Та оскільки штрафи правомірні лише в разі їх пропорційного застосування, є ризик, що положення законопроекту не задовольнять критерій пропорційності. Під критерієм пропорційності мається на увазі визначення такої структури штрафних санкцій, яка би дозволяла під час їх застосування брати до уваги розмір та мету компанії-порушника23 в разі якщо контент поширює посередник, а також вплив застосованих санкцій на бізнес-модель і подальшу діяльність такої компанії24. До того ж, до інтернет-посередників державні органи мали би застосовувати запропонований Радою Європи «graduated and differentiated approach»: рівень їхньої відповідальності повинен визначатися з урахуванням ролі, яку вони відіграють у процесах виробництва та розповсюдження контенту, із належною увагою до їхніх зобов’язань захищати плюралізм у розповсюдженні контенту через інтернет та сприяти йому25. Тобто, санкції, які, умовно кажучи, будуть прийнятними в застосуванні щодо великих корпорацій на кшталт Facebook, не можуть вважатися пропорційними в застосуванні до невеликих місцевих компаній зі значно меншими бюджетами. Проте варто зауважити, що санкції, які містить проект, не базуються на пропорційній шкалі, як-от залежність від розміру та можливостей потенційних медіапорушників або ж розміру завданої шкоди, а відтак можуть вважатися пропорційними лише в разі подальшого якісного судового аналізу відповідних справ і виведення пропорційних критеріїв через судову практику.

Ст. 55 Проекту

16 https://www.facebook.com/UNHumanRightsUkraine/photos/a.594403654059015/1501435903355781/?type=3&theater 17

Dutch Penal Code 1994, s 137(c-e)

Estonian Penal Code 2002, s 151

Malaysian Anti-Fake News Act 2018, s 4(1)

German Act to Improve Enforcement of the Law in Social Networks 2017 (Network Enforcement Act), s 4

21 https://ico.org.uk/about-the-ico/news-and-events/news-and-blogs/2018/11/ico-fines-uber-385-000-over-data-protection-failings/ 22 https://ico.org.uk/about-the-ico/news-and-events/news-and-blogs/2018/10/facebook-issued-with-maximum-500-000-fine/ 23

Delfi AS v Estonia, para 144

Delfi AS v Estonia, para 161

https://search.coe.int/cm/Pages/result_details.aspx?ObjectID=0900001680790e14 para 1.3.9.

До того ж, варто брати до уваги можливі негативні наслідки для порталів-поширювачів інформації26, а також імовірність виникнення так званого «охолоджувального ефекту», тобто певного стримувального впливу на свободу вираження поглядів27. Наразі є побоювання, що великі суми штрафів для індивідів і посередників, закладені в законопроекті, можуть мати негативний наслідок — самоцензуру в поширенні суспільно важливої інформації як прояв згаданого «охолоджувального ефекту» на свободу вираження поглядів28: індивіди та посередники не зможуть вільно висловлюватися, побоюючись кримінального переслідування29. Однак, наприклад, дослідження імплементації German Network Enforcement Act показали, що побоювання щодо надмірного блокування користувацького контенту не виправдалися, оскільки зі 1700 скарг на контент, розміщений у Facebook, модератори видалили лише 300 постів. Тож ці побоювання можуть виявитися марними і в Україні. Проект про запобігання дезінформації також пропонує внесення змін до Кримінального кодексу України з криміналізацією поширення дезінформації у статті 114. Згідно з її положеннями, такі дії можуть призвести до ув’язнення на термін до семи років у випадку тяжких наслідків чи спричинення матеріальної шкоди у великому розмірі30. Безумовно, Європейський суд із прав людини у своїй практиці, що стосується можливих порушень 10 статті Конвенції (право на свободу вираження поглядів), зазначає, що уряди держав мають застосувати цивільно-правові засоби впливу31, утримуючись від кримінальних32. Однак ЄСПЛ загалом стоїть на позиції, що застосування кримінальних заходів не вважається непропорційним втручанням у права людини, особливо зважаючи на дискрецію, яку мають договірні держави Конвенції33. Таким чином, якщо поширення дезінформації створює суттєву суспільну небезпеку та / або здатне призвести до тяжких наслідків, його може бути криміналізовано, тим паче якщо в таких діяннях є умисел або вони є складовою неправомірної інформаційної кампанії (як-от застосування ботоферм та тролів під час виборчого процесу, що навряд чи можна вважати «випадковим правопорушенням»). Деякі правозахисники також висловили своє занепокоєння щодо способів, якими автори проекту пропонують боротися з дезінформацією. Зокрема Представник ОБСЄ з питань свободи медіа зазначив: попри те, що «боротьба з дезінформацією є законною метою», методи, запропоновані в проекті, не відповідають міжнародним стандартам та міжнародним зобов’язанням України. ОБСЄ пропонує вважати ключовими компонентами боротьби з дезінформацією саморегулювання, підтримку професійних стандартів журналістики та ініціативи з факт-чекінгу, різноманітність джерел для розкриття неправдивої інформації та розвиток медіаграмотності34. Наприклад, у Кодексі практики Європейського Союзу щодо дезінформації запропоновано співпрацю з онлайн-платформами, соціальними мережами та рекламною індустрією для боротьби з поширенням дезінформації та фейків35. Як показує практика Google, Facebook, Twitter і Mozilla, ці заходи сприяють позитивним змінам, зокрема у сфері видалення фейкових акаунтів і обме-

Magyar Tartalomszolgáltatók Egyesülete and Index.hu Zrt v Hungary (ECtHR, 2 February 2016), para 86

Pihl v Sweden (ECtHR, 7 February 2017), para 35; Frank La Rue, Report of the Special Rapporteur on the promotion and protection of the right to freedom of opinion and expression, UNHRC, 17th Session, Agenda item 3, UN Doc A/HRC/17/27 (16 May 2011), para 24

28 https://www.pravda.com.ua/articles/2020/01/23/7238211/ 29

Barfod v Denmark (ECtHR, 22 February 1989), para 29

Проект, до КК, ст. 14

Lehideux and Isorni v France (ECtHR, 23 September 1998), para 57

https://hudoc.echr.coe.int/rus#{«itemid»:[«001-58270»]} para 34

Radio France and Others v France (2004), para 40;

34 https://www.osce.org/representative-on-freedom-of-media/444673 35 https://www.nrada.gov.ua/wp-content/uploads/2019/09/1CodeofPracticeonDisinformation-1.pdf

ження видимості сайтів, які поширюють дезінформацію36. Хоча з огляду на те, що Україна ще довго не буде членом ЄС, питання співпраці з платформами залежить від бажання самих платформ взаємодіяти. Безумовно, такі «позитивні заходи», як верифікація інформації або ж медіаграмотність, — важливі елементи загальної політики з протидії дезінформації. Проте за своїм характером вони є довготерміновими й вимагають сумлінного застосування протягом тривалого часу для досягнення відчутних позитивних результатів. Зокрема і в Україні тією чи іншою мірою вони застосовуються вже протягом принаймні останніх п’яти-шести років. Натомість вплив цілеспрямованих організованих інформаційних кампаній може бути блискавичним і призводити до серйозних наслідків до того, як довготермінові методи взагалі зможуть подіяти. Крім того, скептики ставлять під сумнів припущення, що факт-чекінгові матеріали споживають саме ті люди, які до того побачили чи прочитали дезінформаційні повідомлення; цілком можливо, що у факт-чекінгу та дезінформації дві зовсім різні аудиторії. Так само наразі невідомо про існування ґрунтовних академічних досліджень, які би доводили ефективність медіаграмотності в боротьбі з дезінформацією. Проведення таких досліджень може само по собі тривати досить довго. Саме тому паралельне застосування заходів оперативного характеру, як наприклад штрафні санкції, не суперечить запровадженню довготермінових стратегічних програм із розвитку та підтримання стійкості (resilience) суспільства до шкідливих інформаційних впливів. Що стосується журналістів, то закон пропонує розмежовувати поняття «журналіст» і «професійний журналіст». Останні, на додачу до своєї професійної активності, також мають бути членами Асоціації професійних журналістів. Будучи недержавним органом, Асоціація, з-поміж іншого, покликана забезпечувати гарантії діяльності професійних журналістів, розробляти стандарти професійної етики, здійснювати дисциплінарні провадження щодо професійних журналістів, тощо. І хоча така ініціатива мала би виходити безпосередньо від самої журналістської спільноти, а не від держави в законопроектній формі, запропоновані посилені гарантії безпеки та преференції для журналістів-членів Асоціації можуть стати засобом позитивного заохочення до самоорганізації та саморегулювання українських медіа, які, на жаль, так і не спромоглися самостійно запровадити ефективне саморегулювання сектору за минулі десятиліття. Пропонується також упровадження додаткового захисту для журналістів, що працюють у зоні збройних конфліктів та скоєння терористичних актів. Можливі зміни також стосуються й іноземних журналістів, зокрема громадян держави-агресора, яких буде зобов’язано вказувати інформацію про події в Україні, задля яких вони планують працювати на її території, а також термін свого запланованого перебування. Такі новації, за умови доведення пропорційного втручання, хоч і впливатимуть на діяльність іноземних журналістів, проте вважатимуться виправданими. Загалом запропонований проектом розподіл на журналістів і професійних журналістів привертає увагу в першу чергу до професійної етики й відповідальності як важливих критеріїв належності до професії з особливою роллю в суспільстві, що в принципі відображає глобальні тенденції та в подальшому матиме безпосередній вплив на якість створеного контенту. Ще одним об’єктом критики у тексті законопроекту стало запровадження інституту Уповноваженого з питань інформації з метою забезпечення права суспільства на доступ до якісної інформації та захисту національного інформаційного простору. Зауважимо, що як у контексті реагування на шкідливий контент онлайн37, так і в плані боротьби з дезінформацією під час виборчих кампаній38 експертна думка схиляється до можливості й навіть бажаності створення адміністративних інституцій або механізмів швидкого реагування, які, втім, повинні мати гарантії незалежного функціонування, а їхні рішення мають підлягати судовому перегляду в разі виникнення спору. 36 https://ec.europa.eu/commission/news/code-practice-against-disinformation-2019-jan-29_en 37 https://search.coe.int/cm/Pages/result_details.aspx?ObjectID=0900001680790e14 38 https://book.coe.int/en/international-law/7985-disinformation-and-electoral-campaigns.html

Такий підхід насамперед зумовлено усвідомленням того, що судова система, яка традиційно є процесуально врегульованою та консервативною, занадто неповоротка, аби забезпечити належне й достатньо швидке реагування на інформаційні загрози, що в умовах сучасних комунікацій мають блискавичну швидкість впливу та настання наслідків. Отже, сама ідея створення інституту Уповноваженого не суперечить наявним тенденціям у цій сфері, проте відкритим і проблематичним питанням залишається і порядок його призначення — вочевидь недостатньо інклюзивний, — і гарантії незалежності його функціонування.

ЗАХИСТ ЛЕГІТИМНОГО ІНТЕРЕСУ Право на свободу вираження поглядів не є абсолютним, про що свідчать 10 стаття Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод39 та 19 стаття Міжнародного пакту про громадянські та політичні права40. Відтак у цих статтях викладено низку легітимних підстав для обмеження права на свободу вираження поглядів, зокрема якщо ці обмеження накладаються з метою захисту національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки. Міжнародні та національні суди, розглядаючи справи щодо можливого порушення права на свободу висловлення поглядів, досить широко інтерпретують легітимний інтерес, визначаючи його в кожній окремій справі. Втручання держави має місце у випадку, якщо інші права або законні інтереси потребують її захисту41. Таким чином, захищаючи право громадськості на отримання якісної та правдивої інформації (яке опосередковано випливає з права на інформацію та права на свободу вираження поглядів), проект містить обґрунтування, покликані легітимізувати регулювання дезінформації.

39 https://www.echr.coe.int/Documents/Convention_ENG.pdf 40 https://www.ohchr.org/en/professionalinterest/pages/ccpr.aspx 41 https://www.viasarfatti25.unibocconi.eu/notizia.php?idArt=19365

У преамбулі проекту вказано його мету — захист права на отримання достовірної та збалансованої інформації, прозорість діяльності посередників і забезпечення національної інформаційної безпеки України42. Загалом дебати навколо правомірності недостовірної інформації точаться десятиліттями, однак її статус досі остаточно не визначено. Наприклад, ще 2005 року Європейський суд із прав людини у справі Салов проти України зазначив, що 10 Стаття Конвенції сама по собі не забороняє поширення спірної інформації, навіть якщо існують сильні підозри, що її зміст може виявитися неправдивим43. Однак таке рішення не скасовує усталеної практики Суду, яка вимагає від журналістів і представників медіа розумного обсягу перевірки інформації та її дослідження44 й розумного балансу фактів у ній45. До того ж, за усталеною практикою, право на інформацію не є безмежним, оскільки в першу чергу воно передбачає право на отримання правдивого й неупередженого контенту46. Міжамериканський суд із прав людини навіть вважає, що з цього права випливає таке твердження: «суспільство, яке є недостатньо обізнаним, не є справді вільним суспільством»47. Крім того, маємо визнати, що з часів справи Салова саме по собі інформаційне середовище суттєво змінилося як на національному, так і на глобальному рівнях. Відомий академік та історик професор Тімоті Снайдер попереджає про кіберфашизм48, а Рада Європи в проектах нових рекомендацій суттєву увагу приділяє опису нової реальності включно з «інформаційним забрудненням» і контраверсійним впливом великих технічних платформ49. Загалом проект підтверджує вище наведену практику, гарантуючи, що кожна людина має право на вільне отримання, використання, поширення, зберігання та захист інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів, у тому числі на об’єктивну, повну, своєчасну й неупереджену інформацію50. Значну увагу також приділяється поняттю інформаційної безпеки, яка, згідно з проектом, є пріоритетом державної інформаційної політики України51. Відтак законопроект спрямовано на захист легітимного інтересу, а необхідність такого захисту зумовлено як локальним (соціально-політичним та безпековим), так і глобальним (інформаційним і технологічним) контекстом. Утім, суперечливим залишається питання пропорційності запропонованих заходів впливу поставленій меті, що є важливим елементом належного обґрунтування можливого обмеження прав і свобод.

ВПЛИВ НА НАДАННЯ ПОСЛУГ Низка ініціатив, які містяться в проекті закону, мають потенціал впливу на надання послуг у онлайн-сфері. Наприклад, новелою виступає обов’язок поширювачів інформації доводити до відома користувачів індекс довіри — показник, спрямований на інформування отримувача інформації про ступінь дотримання поширювачем норм чинного законодавства та професійної етики журналіста. Таким чином, отримання індексу сприятиме поширенню даних про те, чи дотримуються поширювачі або журналісти стандартів достовірності, правил професійної етики, прозорості та можливості спростування інформації. Відтак поширювачі зможуть використовувати у своїй діяльності позначення індексу довіри, інформація про який буде публічно доступною. Така новація має потенціал стати додатковою гарантією для реалізації права на отримання 42

Проект, Преамбула

Salov v. Ukraine, 112

Medžlis Islamske Zajednice Brčko and Others v. Bosnia and Herzegovina, 108; Prager and Oberschlick v. Austria, 26 April 1995, § 37, Series A no. 313

Medžlis Islamske Zajednice Brčko and Others v. Bosnia and Herzegovina, 108; Bergens Tidende and Others v. Norway, no. 26132/95, § 57, ECHR 2000‑IV

https://karisma.org.co/wp-content/uploads/2015/07/TUTELA-EL-TIEMPO.pdf para 9.5

47 (IACHR) Ricardo Canese v. Paraguay Judgment of August 31, 2004 (Merits, Reparations and Costs), para 82 48 https://www.youtube.com/watch?v=gAObqEu_tbg&list=LL-XkHhfUnry7UAuzkgusqOA&index=24&t=0s 49 https://rm.coe.int/msi-joq-2018-rev7-e-draft-recommendation-on-quality-journalism-finalis/168098ab76 50

Проект, ст. 5

Проект, ст. 211

достовірної та якісної інформації для користувачів і споживачів інформації52. Хоча й тут не можна виключати зловживання, адже відомою стала тактика певних ресурсів, які на початку своєї діяльності дотримуються професійних стандартів, а коли довіру певної аудиторії вже завойовано, починають поширювати маніпулятивні або ж дезінформаційні нарративи. У Проекті запропоновано також упровадження солідарної відповідальності автора й поширювача масової інформації в разі заподіяння через неї моральної чи матеріальної шкоди, а в разі неможливості встановити автора відповідальність застосовується лише до поширювача. Такий підхід корелює з усталеною практикою ЄСПЛ. Попри те, що первинна відповідальність лягає на автора контенту53, а також попри той факт, що, згідно з Delfi AS v Estonia, навіть анонімні користувачі можуть нести відповідальність за свої публікації, у разі, якщо ідентифікація користувача неможлива, настає відповідальність посередника54. У випадку поширення дезінформації в Проекті запропоновано забезпечувати спростування такого повідомлення та розміщення відповіді на нього, обмеження й заборону подальшого розповсюдження55. Якщо заяву щодо дезінформації розміщує Уповноважений у електронній системі довіри, поширювач не має права змінювати адресу розміщення матеріалу (гіперпосилання), щодо якого подано заяву, а також сам матеріал56 — для збереження першопочаткового контенту для аналізу. Цей підхід спрощує ідентифікацію такого контенту та його подальший аналіз уповноваженими органами, що зменшить його потенційну небезпечність. До того ж, на поширювачів також покладається обов’язок повідомляти споживачам інформації про подання відповідної заяви щодо дезінформації від Уповноваженого. Відтак будь-який матеріал має бути марковано позначками «перевіряється» на початку та «подано заяву Уповноваженого з питань інформації щодо дезінформації» в кінці будь-якої публікації57. Посередники також матимуть змогу за власною ініціативою обмежити доступ до спірної інформації — та, безумовно, Уповноважений і відповідні органи, які перевірятимуть статус інформації, матимуть до неї доступ58. Законопроектом також запроваджено додаткові вимоги щодо прозорості та збору ідентифікаційної інформації про певні категорії користувачів (із аудиторією, що перевищує 5000 підписників). Такі вимоги встановлюються для постачальників послуг хостингу, провайдерів платформ спільного доступу до інформації та провайдерів сервісу обміну миттєвими повідомленнями і, звичайно, можуть вплинути на надання ними послуг. З одного боку, такі нововведення де-факто нівелюють ту умовну «анонімність» онлайн, яка традиційно вважалася чи не найбільш привабливою характеристикою онлайн-висловлювань чи онлайн-обговорень. Із іншого боку, така «анонімність» сприяє поширенню мови ненависті та іншого нелегального контенту й стає основою для широкомасштабних політичних маніпуляцій та інформаційних операцій, спрямованих, наприклад, на незаконне втручання у виборчі процеси або ж непорядне ведення виборчих кампаній. У зв’язку з цим можна зробити припущення, що подальша регуляторна практика держав на національному рівні буде поступово схилятися до звуження онлайн-«анонімності», тим паче що з точки зору великих технічних платформ, основним джерелом процвітання яких є, власне, персональні дані їхніх користувачів, ця «анонімність» у будь-якому випадку досить умовна.

52 (IACHR) Ricardo Canese v. Paraguay Judgment of August 31, 2004 (Merits, Reparations and Costs), para 82 53

Jaani Riordan, The Liability of Internet Intermediaries (1st edn, OUP, 2016) 91; Cubby, Inc v CompuServe Inc 776 F Supp 135 (SDNY 1991)

Høiness v. Norway, para 70

Проект, ст. 21–22

Проект, ст. 21–23

ЮРИДИЧНА ТЕХНІКА: СТАНДАРТИ ПЕРЕДБАЧУВАНОСТІ, ЧІТКОСТІ ТА ЗРОЗУМІЛОСТІ За усталеним правилом, будь-яке втручання у права, зокрема право на свободу вираження поглядів, має спиратися на закон59. Тож національне законодавство повинно бути точним і передбачуваним60, аби відповідні особи могли передбачити наслідки своїх дій61. Однак враховуючи той факт, що законодавство повинно «підтримувати зв’язок із мінливими обставинами»62, абсолютна точність не завжди вимагається, оскільки це призводить до надмірної негнучкості. Враховуючи важливу роль і особливу природу інтернету в поширенні інформації63, законодавство у цій сфері має бути динамічним64. У зв’язку з цим досить широку дискрецію щодо тлумачення та застосування законодавства іноді надається судам65. Аби зменшити ризик свавільного застосування закону, необхідно забезпечити його відповідність стандартам чіткості та зрозумілості. Тож велику увагу приділяється дефініціям та визначенню запропонованих правопорушень. Законопроект про дезінформацію обґрунтовано критикують за надто розмиті й неточні визначення66. Зокрема автори проекту вивели визначення дезінформації як недостовірної інформації з питань, що становлять суспільний інтерес, зокрема стосовно національної безпеки, територіальної цілісності, суверенітету, обороноздатності України, права українського народу на самовизначення, життя та здоров’я громадян, стану довкілля67. Поза цим поняттям автори проекту залишили оціночні судження за умови наявності мінімальної фактологічної основи, сатиру та пародію, якщо під час розповсюдження чітко заявлено про сатиричний або пародійний характер розміщеної інформації, та недобросовісну рекламу68. Такі форми вираження думки Європейський суд розглядає як захищені69, а відтак найчастіше втручання у свободу вираження поглядів у контексті таких висловлювань не визнається прийнятним. Однак запропонованому визначенню бракує уточнень або ж обмежень, які зменшили б ризик неправомірного втручання в права, гарантовані 10 статтею Конвенції. Наприклад, Кодекс практики Європейського Союзу щодо дезінформації визначає дезінформацію як достовірно неправдиву або оманливу інформацію, що створюється або поширюється з метою економічної вигоди або навмисного обману громадськості, а також може заподіяти шкоду суспільству та загрожувати демократичним процесам і суспільним благам. Таким чином, підтверджуючи ще й практику ЄСПЛ, сформульовану зокрема у справі Салов проти України, умисел на поширення такої інформації легітимізує втручання держави у права людини. Незручністю можна вважати й те, що поняття дезінформації визначається через поняття недостовірної інформації, дефініція якої також міститься у самому законі. Відтак, через недостатність загальновживаних термінів, проект може здаватися нечітким. Важливо зауважити й те, що визначення дезінформації у проекті виписано тільки з урахуванням ознаки недостовірності, але цілком проігноровано ознаку шкоди або шкідливого наміру. Відпо-

Halford v the United Kingdom App no 20605/92 (ECtHR, 25 June 1997), para 49

Silver and Others v the United Kingdom App no 7136/75 (ECtHR, 25 March 1983), para 87

Jokitaipale and Others v Finland App no 43349/05 (ECtHR, 6 April 2010), para 53; Flinkkilä and Others v Finland App no 25576/04 (ECtHR, 6 April 2010), para 65

Sunday Times v the United Kingdom (1979), para 49

Egill Einarsson v Iceland (2017), para 46; Annen v Germany (2015), para 66

Sunday Times v the United Kingdom (1979), para 49

Rekvényi v Hungary (1999), para 34; Kruslin v France (1990)

66 https://www.pravda.com.ua/articles/2020/01/23/7238211/ 67

Проект, ст. 1

Проект, ст. 5

Eon v. France, 14 March 2013; Kuliś and Różycki v. Poland, 6 October 2009; Alves da Silva v. Portugal, 20 October 2009

відно ж до ґрунтовного аналізу, що його запропонували експерти Ради Європи, дезінформація характеризується й ознакою недостовірності, і наміром заподіяти шкоду70. Відтак дефініції, запропоновані в законі, вимагають додаткового редагування, зокрема й для зміщення фокусу на захист саме публічного інтересу, а не приватної сфери. Отже, тільки за умови ретельного доопрацювання термінологічної складової, а також подальшого належного застосування положень проекту судами (у разі його ухвалення у формі закону), із урахуванням міжнародної практики та належної її інтерпретації з огляду на локальний контекст, цей документ зможе задовольнити критерії передбачуваності, чіткості та зрозумілості.

70 https://edoc.coe.int/en/media/7495-information-disorder-toward-an-interdisciplinary-framework-for-research-and-policy-making.html

ПРАВОВЕ СЕРЕДОВИЩЕ ТА ПЕРЕДУМОВИ ДЛЯ РОЗРОБКИ МЕДІЙНОГО ЗАКОНОПРОЕКТУ Тетяна Авдєєва Як показує рейтинг міжнародної правозахисної організації Freedom on the Net, до 2013 року Україна належала до переліку держав із вільним інтернетом71. Мало того — цілком можна стверджувати, що регулювання онлайн-простору фактично не було. Певні онлайн-ресурси підпадали під регулювання тоді, коли вони, по суті, були відображенням традиційних медіа, тобто це регулювання було опосередкованим — наприклад, сайт друкованого видання зважав на ті правові норми, якими регулювалися друковані медіа, тому що цей ресурс був виключно онлайн-версією друкованого. Єдиними обмеженнями на зміст інформації саме в мережі були заборона на розповсюдження дитячої порнографії (що випливала з положень Закону України «Про телекомунікації»)72 та загальні обмеження щодо порушення авторських прав, встановлених частиною 2 статті 109 Кримінального кодексу України73. З одного боку, вільний розвиток інтернету та відсутність регулювання онлайн-відносин дозволили медіа, громадським активістам, підприємцям і навіть деяким посадовцям розгорнути бурхливу діяльність у мережі й отримати належний канал комунікації, а надто під час Помаранчевої революції й Революції Гідності, а з іншого — постала проблема ефективного захисту прав у інтернеті, запобігання зловживанням, своєчасного реагування на порушення, а також встановлення належного механізму відповідальності. Перші спроби врегулювати інтернет-простір проявилися в так званих «Законах 16 січня» 2014 року, які в сукупності було спрямовано на встановлення авторитарних обмежень. Серед них, зокрема, варто виокремити надання Національній комісії, яка здійснює державне регулювання у сфері зв’язку та інформатизації (НКРЗІ), повноважень щодо блокування веб-сайтів, що в свою чергу могло суттєво порушити без належних підстав і обґрунтування права на свободу вираження поглядів та приватність. Утім, такі обмеження де-факто не було імплементовано і їх скасували після Революції Гідності. Зрозуміло, що спроби регулювання з боку де-факто авторитарного уряду тільки підсилювали вже наявне переконання, що правове регулювання контенту онлайн недоцільне, а то й неможливе. Проте разом зі зміною соціально-політичного й безпекового контексту, а також у зв’язку з надзвичайним посиленням впливу онлайн-технологій на функціонування суспільств та держав, таке «заперечення регулювання» поступово застаріло. Після історичних подій в Україні — Революції Гідності й відразу після неї анексії Російською Федерацією Криму та окупації східних регіонів України — постала необхідність обмежити поширення неправомірного контенту в інтернеті (зокрема закликів до повалення конституційного ладу, закликів до порушення територіальної цілісності, небезпечного впливу російських інформаційних ресурсів, розповсюдження мови ворожнечі щодо конкретних соціальних чи етнічних груп, 71 https://freedomhouse.org/report/freedom-net/2013/ukraine 72 http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1280-15 73 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14

тощо). Додатковим чинником, що зіграв свою роль у обґрунтуванні необхідності регулювання, були значні порушення прав інтелектуальної власності в українському онлайн-просторі. Зокрема через те, що в Україні тривалий час абсолютно вільним залишався доступ до веб-сайтів, котрі порушують авторські права, і через це держава потрапила до американського Priority Watch List (країни, що не забезпечують належного захисту прав інтелектуальної власності)74. Проте, незважаючи на запеклі обговорення цієї проблеми, ґрунтовного законодавчого доробку, який би створив юридичний базис для регулювання онлайн-простору, тривалий час не існувало. Час від часу з’являлися ініціативи врегулювати окремі аспекти діяльності суб’єктів у медійному просторі (зокрема, законопроекти №2133а75 від 2015 року, №668876 та №462977 від 2017 року). Утім, усі три ініціативи давали достатньо підстав для обґрунтованої критики й залишали певні аспекти неврегульованими. Наприклад, у проекті №2133а було запропоновано надати НКРЗІ та СБУ повноваження відповідно видавати рішення щодо блокування операторами телекомунікацій доступу до інформації та отримувати доступ до інформації про споживача телекомунікаційних послуг, блокувати доступ до державних реєстрів і баз даних. Такі повноваження, відповідно до позицій Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ)78, Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи (КМРЄ) CM/Rec(2016)5 щодо свободи інтернету79 та Спеціального доповідача ООН з питань свободи вираження поглядів80, небажані в демократичному суспільстві, адже рішення щодо обмеження свободи слова має видавати судовий орган або компетентна незалежна адміністративна установа. Законопроект №6688 аналогічним чином створював простір для можливих зловживань, адже містив надзвичайно широке коло правопорушень, що могли призвести до блокування інформаційних ресурсів — як запобіжний захід, а реєстр заблокованих веб-сайтів мав містити лише доменні імена та покажчики сторінок, що не дозволяло б користувачам дізнатися про підстави зазначених обмежень. Нарешті, у законопроекті №4629 було запропоновано застосовувати широко визнаний міжнародною практикою81 механізм «notice-and-takedown», проте недоліком проекту була презумпція вини автора контенту, а також застосування описаної процедури лише до об’єктів, захищених авторським правом (водночас великий масив контенту, до якого мав би застосовуватися аналогічний механізм, залишився поза увагою). Тим часом факт відсутності саме законодавчого регулювання не означав відсутності інших спроб вплинути на ситуацію з урахуванням специфіки українського контексту. Наприклад, у період, коли вищезагадані законопроекти ще навіть не було розроблено, було ухвалено рішення щодо блокування діяльності низки російських юридичних осіб, а відтак і їхніх продуктів — інформаційних ресурсів («Mail.ru», «ВКонтакте», «Однокласники» і «Яндекс») на підставі застосування Закону України «Про санкції» Указом Президента України №133/2017 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28 квітня 2017 року “Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)”».82 Хоча суспільна необхідність обмеження доступу до таких інформаційних платформ безперечно існувала, а саме з огляду на потребу в захисті національної безпеки, персональних даних і закриття доступу до «піратських гаваней», експерти досі наголошують на відсутності належних 74 https://ustr.gov/sites/default/files/301/2017%20Special%20301%20Report%20FINAL.PDF 75 http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=55668 76 http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=62236 77 http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=59024 78 http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-159188 79 https://search.coe.int/cm/Pages/result_details.aspx?ObjectId=09000016806415fa 80 https://documents-dds-ny.un.org/doc/UNDOC/GEN/G11/132/01/PDF/G1113201.pdf?OpenElement 81 http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-155105 82 http://www.president.gov.ua/documents/1332017-21850

критеріїв у законодавстві, що уможливлювали б застосування таких заходів пропорційно й відповідно до поставленої мети (зокрема практика ЄСПЛ традиційно вимагала, щоб у разі необхідності застосування передбачених законом обмежень таке рішення ухвалювала судова інстанція)83. Крім того, відносно нещодавно, 23 липня 2019 року, відбулося блокування 19 веб-сайтів ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва. Підставою для такого заходу було вказано накладення «арешту на майнові права інтелектуальної власності, які виникають у користувачів мережі Інтернет під час використання веб-ресурсів»84. У цьому контексті обмеження не було передбачено жодним законодавчим актом, а на додачу відбулася грубе порушення правових норм, що захищають інтелектуальну власність (зокрема технічно неможливим є виникнення в користувачів майнових прав на контент, із яким вони ознайомлюються в мережі). Також не раз виникали питання, як запобігти поширенню такого забороненого національним законодавством контенту, як інформація, спрямована на повалення конституційного ладу. У 2019 році Дарницький районний суд міста Києва, зокрема, постановив притягти до відповідальності особу за поширення такого контенту за допомогою платформи спільного доступу до інформації (Facebook)85. Утім, незважаючи на спробу суду застосувати кримінальне законодавство до дій у мережі, за відсутності належного регулювання залишаються прогалини: питання відповідальності інтернет-посередників, своєчасного видалення контенту, забезпечення права на відповідь чи спростування, тощо. Описані вище випадки тривалий час сигналізували про необхідність кращої організації медійного законодавства в одному або кількох взаємоузгоджених актах, які поширюватимуть сферу своєї дії не лише на друковані чи аудіовізуальні медіа, а й на онлайн-простір. Тут також важливо застосувати принцип технологічної нейтральності, тобто нейтральності державного регулювання правовідносин у стосунку до технологій86. У нашому випадку це означає схоже регулювання щодо розповсюдження контенту за допомогою схожих технологій. Наприклад, вимоги щодо супутникового, кабельного чи інтернет-мовлення будуть меншими, ніж до ефірного мовлення з використанням радіочастотного ресурсу. Доступ до аудіовізуального контенту за допомогою кабелю чи інтернету повинні мати схожі правила та обмеження. Зростання конвергенції різних медійних форматів та платформ, а ще більше — перенесення значної частини людської життєдіяльності та суспільних відносин у онлайн роблять подальшу абсолютну «анархію» в онлайн-просторі проявом не тільки інфантильної недбалості, а й загрозливої безвідповідальності. Досить контраверсійним також здається той факт, що міжнародні технічні платформи застосовують ширше й ефективніше регулювання до розміщеного контенту, аніж національні держави, таким чином до певної міри перебираючи на себе роль регулятора, за яким, утім, немає жодного зовнішнього контролю. Отже, питання певної потреби в регулюванні контенту незалежно від формату поширення набуло очевидної актуальності й, по суті, є неуникним. Наприкінці грудня 2019 року в парламенті зареєстрували проект Закону про медіа №269387, що може стати певною кодифікацією регуляторних норм медійної галузі, а також кроком до гармонізації українського законодавства із правом Європейського Союзу (Директивою про аудіовізуальні медіа-послуги)88.

83 http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-159188 84 https://nkrzi.gov.ua/index.php?r=site/index&pg=99&id=1749&language=uk 85 http://reyestr.court.gov.ua/Review/82581332 86

Blandin Obernesser Annie. Le principe de neutralite technologique // Le droit de l’Union Europeenne en principes – Liber amicorum en l’honneur de Jean Raux. Rennes : Apogee, 2006. – № 4. – P. 243

87 https://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=67812 88 https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/ALL/?uri=CELEX:32010L0013

ЗАГАЛЬНИЙ ВПЛИВ НА ПРАВА ТА СВОБОДИ Наявність впливу законодавчої ініціативи на права й свободи онлайн — логічний і передбачуваний її наслідок, адже законопроект про медіа пропонує встановити регулювання простору, що раніше залишався фактично неврегульованим. Наприклад, визначаються основні актори в онлайн-просторі: аудіовізуальні онлайн-медіа, онлайн-преса та платформи спільного доступу до інформації; визначаються основні ознаки, що дозволяють віднести суб’єкта у сфері медіа до таких категорій, а також вимоги щодо їхнього функціонування та особливості відповідальності в разі виявлення порушень. Оцінюючи вплив медійного законопроекту на свободу вираження поглядів, що також включає й право на доступ до інформації, слід виокремити можливість блокування ресурсів, що поширюють нелегальну інформацію або тривалий час іншим чином порушують національне законодавство, як один із найсуворіших заходів покарання. Загалом таке положення може слугувати підставою для обмежень доступу до певних іноземних ресурсів (наприклад — інформаційних ресурсів країни-агресора). Крім того, серед контентних обмежень планується запровадити механізм «батьківського контролю» — отримання доступу до інформації, що може бути шкідливою для неповнолітніх, лише за згоди батьків. Також до загальноприйнятого переліку обмежень щодо поширення контенту законопроект зберігає чинні заборони на поширення пропаганди вживання наркотичних речовин, інструкцій чи порад щодо виготовлення, придбання або використання вибухових, наркотичних чи психотропних речовин, заборона поширення програм, у яких користувачам надають платні послуги в царині народної чи нетрадиційної медицини, а також матеріали чи інформацію, у яких заперечується або виправдовується злочинний характер комуністичного чи нацистського режимів (включно із забороною на поширення такої символіки). Крім того, законопроект пропонує врегулювати питання своєчасного та належного реагування онлайн-медіа і платформ спільного доступу до інформації на звернення та скарги користувачів. Також законопроект імпліцитно розподіляє гравців на активних та пасивних інтернет-посередників, що прямо впливатиме на вимоги, які будуть застосовними до їхньої діяльності. Наприклад, активні посередники мають перевіряти контент, що його користувачі завантажують на платформу,

тоді як пасивні посередники користуються процедурою «notice-and-takedown» і нестимуть відповідальність виключно у випадку відсутності своєчасної реакції на скаргу з боку користувачів89. Тут необхідно зазначити, що розподіл інтернет-посередників на активних і пасивних запропонувала Рада Європи в Рекомендації щодо ролі та відповідальності інтернет-посередників у березні 2018 року. Зокрема це пояснюється дедалі більшим усвідомленням того, що управління алгоритмами, котрі визначають, яку саме інформацію має спожити користувач платформи, є за своєю суттю редакторською, а не пасивною функцію, що має суттєві наслідки для формування суспільної думки. Водночас розробку критеріїв, що дозволять визначати належність інформації до забороненої законом, планується покласти на Національну раду України з питань телебачення й радіомовлення спільно з органом спільного регулювання. Також на Національну раду покладатимуться додаткові зобов’язання щодо ведення Реєстру суб’єктів у сфері медіа, який міститиме всю необхідну інформацію щодо вже зареєстрованих суб’єктів, наявні санкції та приписи щодо наявності порушень і буде доступним цілодобово у форматі онлайн. Регулювання захисту прав інтелектуальної власності та розміщення рекламної інформації в цілому віднесено до сфери дії профільних законів із невеликими доповненнями. Наприклад, платформи спільного доступу до інформації зобов’язані в умовах користування сервісом зазначати про заборону поширення інформації, що порушує авторські права, суб’єкти у сфері медіа мають проходити процедуру обов’язкової реєстрації в разі, якщо вони здійснюють валютні операції на території України, і сплата коштів за розміщення рекламної інформації має здійснюватися резидентові України. Наразі ця норма досить контраверсійна, адже її було включено без попередніх обговорень і вже після того, як робоча група передала текст. Медійним законопроектом також встановлюються механізми захисту права на репутацію, що знаходить вираження в накладенні на суб’єктів у сфері медіа додаткових обов’язків щодо надання своєчасної можливості скористатися правом на спростування та правом на відповідь. Водночас варто зазначити, що медійний законопроект жодним чином не торкається питання захисту персональних даних у інтернеті, підстав для розголошення такої інформації (зокрема, відповідно до позиції ЄСПЛ у справі Benedik v Slovenia, це може бути здійснено на підставі рішення суду)90, вимоги щодо обов’язку онлайн-медіа та платформ спільного доступу запитувати дозвіл на отримання та обробку персональних даних, їх передання третім веб-сайтам, тощо. Незважаючи на те, що захист персональних даних —предмет регулювання іншого законодавчого акту, необхідність надати посилання на такий акт у тексті цього законопроекту досі існує (зокрема за аналогією із посиланням на Закон України «Про рекламу» в частині регулювання рекламних питань). Інше питання, яке автори оминули під час розробки законопроекту, — імплементація так званого «права бути забутим», на яке не раз звертав увагу Суд справедливості Європейського Союзу, починаючи зі справи Google Spain v AEPD and Mario Costeja González91.

ЗАХИСТ ЛЕГІТИМНОГО ІНТЕРЕСУ Свобода вираження поглядів не є правом абсолютного характеру, і тому міжнародні документи передбачають легітимні підстави для обмеження такого права. Зокрема стаття 19 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права92 та стаття 10 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод93 дозволяють встановлювати обмеження щодо права на свободу вира89 https://search.coe.int/cm/Pages/result_details.aspx?ObjectID=0900001680790e14 90 http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-182455 91 http://curia.europa.eu/juris/document/document.jsf?text=&docid=152065&pageIndex=0&doclang=en&mode=lst&dir=&occ=first&part= 1&cid=402068 92 https://www.ohchr.org/en/professionalinterest/pages/ccpr.aspx 93 https://www.echr.coe.int/Documents/Convention_ENG.pdf

ження думки у випадках, коли необхідно захистити національну безпеку, територіальну цілісність, громадський порядок, репутацію та права інших осіб, суспільне здоров’я й мораль, запобігти злочинам чи забезпечити повагу до правосуддя. У цьому контексті ЄСПЛ не раз визнавав обмеження свободи вираження думки в інтересах національної безпеки необхідним і співмірним. Наприклад, у Observer and Guardian v The United Kingdom конфіденційну інформацію, що містила державну таємницю щодо державних охоронних сервісів та МІ5, було поширено без згоди вповноважених органів94, і Суд визнав обмеження таких висловлювань законними. Аналогічно, у нещодавньому рішенні у справі Zarubin and Others v Lithuania ЄСПЛ визнав обмеження свободи вираження думки медіа допустимими, враховуючи попередню неналежну поведінку таких медіа95. Зважаючи на напружену політичну ситуацію в державі, наявність міжнародного збройного конфлікту та надзвичайну інтенсивність і поширеність інформаційних операцій із боку країни-агресора, включно з розповсюдженням шкідливої інформації за допомогою онлайн-медіа, встановлення обмежень із метою захисту національної безпеки слід вважати необхідним та допустимим. Мало того, із практичної точки зору досить часто інші заходи, окрім обмеження доступу до ресурсів, просто виявляються неефективними в короткостроковій перспективі для оперативного перешкоджання розповсюдженню нелегального контенту. Таким чином, обмеження, запропоновані законопроектом, спрямовані насамперед на захист національної безпеки та інформаційної її складової. Іншою підставою для обмеження свободи вираження думки є запобігання поширенню очевидно нелегального контенту («manifestly illegal speech»), що включає мову ворожнечі, заклики до насильства, заклики до геноциду тощо. У цьому контексті, у справі Perinçek v Switzerland96, ЄСПЛ зазначив, що запобігання розміщенню та встановлення відповідальності за контент із розряду зазначеного працює на публічний інтерес охорони громадського порядку та забезпечення належного захисту для вразливих суспільних груп (адже саме вони найчастіше стають мішенню для мови ворожнечі). Частину положень законопроекту спрямовано саме на зазначену легітимну мету. Зокрема він передбачає розробку критеріїв для визначення легальності контенту Національною радою разом із органом спільного регулювання, що особливо актуально для ідентифікації мови ворожнечі, адже контекст висловлювання й наявне соціальне середовище відіграють значну роль у визначенні легальності конкретного висловлювання та наявності або ж відсутності в ньому мови ворожнечі. Саме застосування співрегуляторного механізму має забезпечити змогу краще дослідити та зрозуміти відповідні соціально-політичні умови. Досить поширеним і часто застосовним на національному рівні підґрунтям для легітимних обмежень права на свободу вираження думки є також захист суспільного здоров’я та моралі. Зокрема це включає встановлення певних обмежень на контент із сексуальним змістом, на чому наголосив ЄСПЛ у справі Müller and Others v Switzerland97, а також контент на чутливі для суспільства теми включно з висловлюваннями на релігійну тематику, що очевидно зі справи Wingrove v The United Kingdom98. У контексті медійного законопроекту ця легітимна мета для обмежень простежується серед положень, що стосуються захисту неповнолітніх від контенту, здатного завдати шкоди їхньому фізичному, психічному чи моральному розвитку. Тож це обмеження ґрунтується саме на ідеї захисту суспільної моралі, а також вразливих груп населення. Зрештою, ще однією підставою для обмежень права на свободу вираження думки є захист прав інших (зокрема охорона права на приватне життя, захист репутації тощо). Наприклад, у справі 94 http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-57705 95 http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-200110 96 http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-158235 97 http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-57487 98 http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-58080

Couderc and Hachette Filipacchi Associés v France ЄСПЛ зазначив, що охорона приватного життя та особистої інформації як щодо приватних, так і щодо публічних осіб є легітимною підставою для обмеження права на свободу вираження думки99. Оцінюючи можливість обмежень та застережень щодо реалізації цього права, також слід виокремити право на відповідь та спростування недостовірної інформації. Зокрема, ЄСПЛ висловився з цього питання у справі Melnychuk v Ukraine, наголошуючи, що такі механізми належать до легітимних способів захистити власну репутацію, а зобов’язання медіа забезпечити реалізацію цього права — додаткова гарантія його добросовісних дій і альтернатива судовим позовам щодо дифамації. Таким чином, ця процедура виконує свого роду превентивну функцію й дозволяє залагоджувати ситуації щодо контенту із сумнівною законністю та надійністю без застосування санкцій, передбачених цивільним законодавством (і без втручання державних органів у такі процеси), що є пропорційним заходом у випадках поширення ймовірно недостовірної інформації. Обмеження, передбачені медійним законопроектом, співмірні з міжнародною практикою у сфері регулювання онлайн-простору. Крім того, для запобігання можливим порушенням пропонується впровадити такий інструмент, як спільне регулювання, що дозволить напрацьовувати стандарти не тільки в гармонії з вимогами національного законодавства, а й із урахуванням потреб наявного соціально-політичного та безпекового контексту, розглядати оптимальні механізми їх імплементації та ефективно реагувати на нові виклики. Критики такої моделі наголошують на наразі невизначеній процедурі формування співрегуляторного органу, а також нечітко виписаних функціях такого інституту. Хоча законопроект наразі справді не пропонує чіткого механізму обрання членів співрегуляторного органу, а також порядку його взаємодії із Національною радою, слід зазначити, що схожа ініціатива довела власну ефективність на прикладі Франції. Починаючи з листопада 2018 року, Facebook посилено співпрацює з французькими державними органами з питань мови ворожнечі100, а з червня 2019 навіть погодився надавати інформацію на судові запити у таких справах, що підвищило ефективність реалізації відповідних політик платформи в регіоні101. 99 http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-158861 100 https://www.reuters.com/article/us-france-facebook-macron/france-to-embed-regulators-at-facebook-to-combat-hate-speechidUSKCN1NH1UK 101 https://www.reuters.com/article/us-france-tech-exclusive/exclusive-facebook-to-give-data-on-hate-speech-suspects-to-french-courts-

ВПЛИВ РЕГУЛЯТОРНИХ ІНІЦІАТИВ НА НАДАННЯ ПОСЛУГ Загалом регуляторні ініціативи, передбачені проектом, мають значний потенціал впливу на надання послуг. Утім, такий вплив орієнтовано радше на ускладнення технічного функціонування системи, аніж на доступ до ресурсу в цілому. Поза увагою лишаються питання оподаткування суб’єктів онлайн-простору (цей аспект планується врегулювати окремим законом, і відповідні згадки, цілком імовірно, буде вилучено з проекту), проте законопроект надає досить чіткий перелік вимог до таких суб’єктів Перш за все, для онлайн-медіа і платформ спільного доступу до інформації пропонують запровадити процедуру добровільної реєстрації. Вона відбуватиметься шляхом подання до Національної ради заяви, яка має містити матеріали щодо виду онлайн-медіа, доменних імен, інформацію щодо їхніх реєстрантів, а також вихідні дані: офіційну назву онлайн-медіа й контактну інформацію суб’єкта. Після реєстрації ідентифікатор онлайн-медіа в Реєстрі суб’єктів у сфері медіа також належатиме до вихідних даних. Реєстрація онлайн-медіа, з одного боку, надаватиме таким суб’єктам додатковий захист, що раніше гарантувався лише друкованим медіа, з іншого — покладатиме на онлайн-медіа та платформи спільного доступу до інформації додаткові зобов’язання, а саме діяти згідно з медійними стандартами. Водночас до аудіовізуальних медіа, що діють через інтернет, застосовується правило обов’язкової реєстрації так само, як і до медіа, які здійснюють валютні операції на території України (що безпосередньо впливатиме на оподаткування операцій). У випадку останніх виникають певні ризики, адже медіа, які не бажатимуть проходити процедуру реєстрації, цілком імовірно, вимушені будуть залишити український ринок. Крім цього, проект пропонує врегулювати питання розміщення реклами на платформах у інтернеті. Перш за все, діятиме заборона на розміщення реклами на веб-сайтах, включених до переліку таких, що порушують права інтелектуальної власності (автори законопроекту пропонують користуватися переліком, який уклала Всесвітня організація інтелектуальної власності). Утім, тут виникають певні труднощі, адже цього переліку веб-сайтів немає у вільному доступі, тому власники таких платформ не завжди матимуть змогу належним чином перевірити, чи є порушення на їхній платформі (у разі, якщо порушення сталися випадково, а вебсайт діяв доброчесно), вчасно усунути такі порушення, а на період до їх усунення — не розміщувати рекламних матеріалів. Онлайн-медіа самостійно визначатиме й обсяг рекламного продукту, проте провайдери спільного доступу зіткнуться з обмеженнями: будь-яке розміщення реклами на території України має бути оплачено резидентові України. Законопроект також встановлює умови й розмір відповідальності онлайн-медіа та платформ спільного доступу за порушення в медійній сфері. У процесі обговорень законопроекту не раз виникало питання доцільності високих штрафів, а також визначення суб’єкта, уповноваженого накладати певні види таких санкцій. Утім, автори проекту в перебігу роз’яснення його положень наголосили102, що механізм встановлення відповідальності має чітку структуру й не покладає на регуляторні органи повноважень, які можуть бути предметом зловживань. За наявності порушення медіа спочатку отримуватиме припис із вимогою його усунути, і тільки у разі невиконання припису — штрафні санкції. Нацрада матиме дискрецію вирішувати питання лише щодо накладення штрафів і встановлення їх розміру (у межах, передбачених законом). Усупереч поширеній думці, найжорсткіші санкції будуть накладатися лише в судовому порядку: для анулювання чи скасування ліцензії Нацрада муситиме подати позов до суду. У разі ухвалення рішення на її користь, суд зможе накласти й заборону на роботу медіа на території України. Якщо виникне необхідність обмеження доступу до веб-сайту — блокування здійснюватимуть провайдери. minister-idUSKCN1TQ1TJ 102 https://www.ukrinform.ua/rubric-society/2847291-avtorka-proektu-zakonu-pro-media-sprostuvala-mifi-aki-vinikli-navkolo-nogo.html

У загальних рисах санкційний механізм співвідноситься з вимогами до обмежень, що можуть накладатися на онлайн-медіа, сформульованими в Манільських принципах103 і практиці Суду справедливості Європейського Союзу104. Зокрема доступ до веб-сайтів лімітуватиметься лише за наявності судового припису, а самі обмеження залежатимуть від природи контенту. Водночас, відповідно до положень законопроекту, у разі неможливості визначити суб’єкта, що здійснив порушення у сфері медіа, Національна рада матиме повноваження щодо встановлення такого суб’єкта. По суті, після встановлення належності суб’єкта до категорії онлайн-медіа, Національна рада матиме змогу накладати санкції, які є застосовними до зареєстрованих онлайн-медіа. Законопроект також пропонує диференціювати порушення на незначні, значні та грубі. Для онлайн-медіа, наприклад, невиконання приписів Національної ради щодо усунення порушення віднесено до незначних порушень, тоді як для платформ спільного доступу таке порушення вважається значним. Крім того, у статті законопроекту, присвяченій відповідальності платформ спільного доступу, перелічено лише значні порушення. У цьому випадку можуть виникнути питання щодо можливої внутрішньої неузгодженості певних положень законопроекту: розмежування суспільної небезпеки порушень у частині діяльності онлайн-медіа, але, фактично, ігнорування аналогічного підходу щодо платформ спільного доступу. Проблематичним у цьому випадку є те, що санкції за значні порушення значно вищі, а відповідно дія, за яку на онлайн-медіа отримає припис Національної ради з вимогою усунути порушення, може призвести до штрафів, якщо її здійснила платформа спільного доступу. Із іншого боку, це можна пояснити наданням фактично більшого захисту саме онлайн-медіа як суб’єктам із соціально важливою функцією, а також як таким організаціям, що організаційно та фінансово набагато вразливіші, ніж платформи спільного доступу. Законопроект також встановлює види та розміри санкцій, які накладатимуться на суб’єктів, що діють у онлайн-просторі з порушенням законодавчих приписів. Для онлайн-медіа штраф варіюється в межах від 5 до 25 тисяч гривень, а для платформ спільного доступу — від 45 до 355 тисяч гривень (станом на 2020 рік). Для об’єктивної оцінки таких цифр варто взяти до уваги дві речі. З одного боку, ЄСПЛ наголошує105, що високі штрафи справляють «охолоджувальний ефект» на свободу вираження думки. З іншого — численні приклади із закордонної практики, як-от німецьке законодавство зі штрафами до 50 мільйонів євро за одне порушення106, свідчать, що високі санкції, навпаки, покращують роботу великих платформ107, стимулюючи їх розробляти ефективні алгоритми виявлення порушень і реагування на них. На схожий підхід натрапляємо й у французькому законодавстві108, тоді як Рада Європи стає на дедалі жорсткішу позицію109 щодо відповідальності так званих інтернет-посередників у медійній сфері. Крім того, законопроект встановлює вимоги щодо своєчасного реагування на скарги та видалення нелегального контенту. Хоча чітких часових рамок для оцінювання контенту закон не передбачає (і це частково послаблює передбачуваність таких законодавчих положень для платформ), суб’єкти в онлайн-просторі можуть, для прикладу, взяти до уваги критерії, вироблені ЄСПЛ у справі Delfi v Estonia110, у частині оцінювання змісту публікації та визначення належних заходів для недопущення подальшого поширення нелегального контенту.

103 https://www.eff.org/files/2015/10/31/manila_principles_1.0.pdf 104 http://curia.europa.eu/juris/document/document.jsf;jsessionid=88D50A3D16BCCAE21A9AA23E2E84F7DF?text=&docid=107261&pageInd ex=0&doclang=EN&mode=lst&dir=&occ=first&part=1&cid=1172080 105 http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-155105 106 https://germanlawarchive.iuscomp.org/?p=1245 107 https://www.bbc.com/news/technology-42510868 108 https://www.legislationline.org/download/id/3316/file/France_Criminal%20Code%20updated%20on%2012-10-2005.pdf 109 https://search.coe.int/cm/Pages/result_details.aspx?ObjectID=0900001680790e14 110 http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-155105

На відміну від стандарту своєчасного реагування на скарги, щодо права на спростування та права на відповідь законопроект пропонує чіткіші вимоги. У порівнянні з друкованими, онлайн-медіа мають розглянути заяву щодо спростування чи відповіді протягом 5 днів із моменту її отримання. Це пояснюється надзвичайно високою швидкістю поширення інформації в інтернеті111. Наприклад, у справі Douglas v Hello! англійський суд визнав, що у разі незаконного поширення особистої інформації кожен перегляд таких матеріалів є новим втручанням у приватність. Тобто, вимога швидкої реакції, хоч і покладає на онлайн-медіа додаткові зобов’язання, є цілком логічною й доцільною. Водночас провайдери платформ спільного доступу мають поширити спростування чи відповідь не пізніше ніж на 15-ий день від дня отримання такої заяви. Така позиція виглядає дещо незбалансованою, адже, усупереч вимогам до онлайн-медіа (через статус медіа), часові рамки в цьому питанні обґрунтовуються радше рівнем небезпеки подальшого поширення інформації, ніж наявністю особливих професійних та етичних стандартів. Враховуючи, що за допомогою платформ спільного доступу дані поширити значно легше, а скорегувати суспільну думку щодо неправдивих матеріалів набагато важче112, часовий проміжок, навпаки, слід було би скоротити. Крім того, окрему вимогу щодо повідомлення від провайдера платформ про факт і зміст спростування або відповіді буває складно реалізувати на практиці. Наприклад, наразі Facebook та Instagram не мають окремого механізму повідомлення користувачам, що поширили допис, оцінили чи прокоментували його, про появу спростування чи доповнення до вже наявної інформації. Водночас розробка нового механізму може бути економічно затратною і складною в реалізації, а тому не завжди є пропорційним заходом впливу, як випливає із практики Суду Справедливості ЄС у справі SABAM v Netlog113. Утім, не слід також ігнорувати й той факт, що великі платформи отримують значні прибутки шляхом експлуатації чужого контенту та персональних даних користувачів, а отже мусять брати на себе щонайменше певні зобов’язання щодо власного технічного вдосконалення заради забезпечення захисту публічних інтересів.

ЮРИДИЧНА ТЕХНІКА: ЧІТКІСТЬ, ЗРОЗУМІЛІСТЬ, ПЕРЕДБАЧУВАНІСТЬ Вимога щодо наявності належної юридичної техніки у процесі розробки національного законодавства — одна з основних у практиці ЄСПЛ. Зокрема у фундаментальній справі The Sunday Times v The United Kingdom (No 1) суд виокремив три основні критерії (пункт 49), за допомогою яких можна оцінити, чи відповідає формулювання законодавчих положень вимогам статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод114: ff Чіткість та зрозумілість формулювань; ff Передбачуваність законодавчих положень для суб’єктів, на яких дію таких положень спрямовано; ff Здатність законодавства адаптуватися до мінливих суспільних умов (у разі зміни політичного вектора, виникнення явищ, яких не існувало на момент ухвалення конкретного закону, тощо).

111 https://www.thetimes.co.uk/article/judgment-in-full-douglas-v-hello-h59nmf68msz 112 https://globalfreedomofexpression.columbia.edu/cases/nt1-nt2-v-google-llc/ 113 http://curia.europa.eu/juris/document/document.jsf?text=&docid=119512&pageIndex=0&doclang=en&mode=lst&dir=&occ=first&part= 1&cid=399944 114 https://www.echr.coe.int/Documents/Convention_ENG.pdf

Медійний законопроект надає визначення онлайн-медіа як такого, що «поширює інформацію у текстовій, аудіо-, візуальній чи іншій формі в електронному вигляді за допомогою мережі Інтернет, у тому числі з використанням програмного забезпечення і пристроїв для інтерактивних масових комунікацій, крім аудіовізуальних медіа». Із наступних положень також випливає дефініція суб’єкта правовідносин: «особа, яка здійснює редакційний контроль щодо створення чи добору, організації та поширення масової інформації у формі онлайн-медіа». Незважаючи на виключення аудіовізуальних медіа з обсягу поняття «онлайн-медіа», громадянське суспільство висловило занепокоєння щодо чіткості формулювань із інших підстав115. Зокрема критики законопроекту зазначають, що дефініції, на перший погляд, охоплюють і операторів, і провайдерів телекомунікацій. Водночас діяльність цих суб’єктів регулюється окремим законодавчим актом, а саме: вони діють на підставі Закону України «Про телекомунікації»116. Хоча з аналізу інших положень законопроекту стає очевидно, що автори не мали наміру включати цих суб’єктів цілком до сфери дії майбутнього закону, є ризик, що таке визначення виявиться недостатньо передбачуваним. Зокрема у справі Groppera Radio AG and Others v Switzerland ЄСПЛ зазначив, що в разі, коли професійні суб’єкти в певній сфері не мають змоги належним чином інтерпретувати положення національного законодавства, вимоги передбачуваності закону найімовірніше буде порушено117. У проекті також виокремлено платформи спільного доступу до інформації, чиї сервіси передбачають надання користувачам можливості завантажувати та зберігати дані, які в подальшому зможуть переглядати й використовувати необмежена кількість інших користувачів. Щоби набути статусу провайдера платформи спільного доступу, суб’єкт не має здійснювати попереднього редакційного контролю щодо контенту, а організація програм і алгоритмів має бути автоматичною. Загалом ця вимога вказує на природу таких платформ як пасивних інтернет-посередників. Тож законопроект імпліцитно розмежовує активних і пасивних посередників через наведення ознак їхньої діяльності, що дозволяє суб’єктам належно виконувати законодавчі вимоги, і належним 115 https://inau.ua/document/lyst-no-021-4-vid-11012020-vru-shchodo-propozyciy-do-proektu-zakonu-pro-media-no-2693-vid 116 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1280-15 117 http://hudoc.echr.coe.int/rus?i=001-57623

чином узгоджується з вимогами ЄСПЛ118. Загалом визначення платформ спільного доступу до інформації можна назвати достатньо чітким і передбачуваним у частині вимог до функціонування. Ризики можуть виникати й у зв’язку зі стандартом своєчасного видалення нелегального контенту з платформи, а також реагування на скарги. Це питання набуває дедалі більшої актуальності в контексті міжнародної практики. «Кодекс поведінки щодо мови ворожнечі в Інтернеті»119, розроблений Європейським Союзом спільно зі світовими передовими платформами, встановлює обов’язок розглядати скарги щодо явно нелегального контенту в межах 24 годин. ЄСПЛ також прагне до правової визначеності в питаннях своєчасного реагування, наголошуючи на тому, що встановлення чітких часових проміжків — досить бажане явище, адже це значно спростить роботу платформ (справи Delfi v Estonia120 та MTE and Index.hu Zrt v Hungary)121. Водночас законопроект передбачає лише вимогу «безперебійної роботи ефективного механізму реагування на звернення» без окреслення чітких часових лімітів. Тож це законодавче формулювання може створити певні ризики, адже воно не надає чітких інструкцій для платформ, якими мають бути дії щодо конкретних типів контенту (зокрема щодо очевидно нелегальної інформації, щодо інформації, яка потребує перевірки чи узгодження, та ін.). Позитивним можна вважати створення критеріїв віднесення інформації до категорії забороненого контенту або контенту з обмеженим доступом (до якого, зокрема, належить і контент, який може негативно впливати на неповнолітніх) Національною радою спільно з органом спільного регулювання. З одного боку, усі типу забороненого контенту визначено в законодавчому акті, з іншого — фактично пропонується впровадити процедуру додаткового тлумачення та розробки «тестів легальності контенту» на національному рівні. Це, своєю чергою, полегшить інтерпретацію національного законодавства суб’єктами медійної сфери у частині віднесення контенту до легального чи забороненого, а також дозволить належним чином імплементувати певні законодавчі вимоги до умов користування сервісами (у випадку платформ спільного доступу до інформації). Таким чином, у частині визначення легальності контенту механізм достатньо чіткий і передбачуваний, а водночас гнучкий і здатний адаптуватися до мінливих обставин. Ще одна вимога до провайдерів платформ спільного доступу до інформації — розміщення умов користування платформою й ознайомлення з ними користувачів. Зокрема вони мають включати заборону поширювати контент, який порушує українське законодавство, вимоги щодо дотримання авторського права та спростування недостовірної інформації. Також платформи будуть зобов’язані перевіряти вік користувачів у разі, якщо контент має вікові обмеження, розробити дієвий механізм комунікації скарг і реагування на них. Проте в цьому контексті невирішеним залишається питання анонімних програм-месенджерів, а також відповідальності власників анонімних каналів за поширений контент. Наприклад, дискусія розгорнулася щодо непрозорого та маніпулятивного функціонування Telegram122. Незважаючи на те, що умови користування цим сервісом наразі забороняють лише три типи контенту: спам, пропаганду насильства та незаконну порнографію, а вікові обмеження встановлено лише для ЄС та Сполученого Королівства123, приклад Telegram вказує на відносну неврегульованість процедури розкриття особи власника еккаунту (що, з одного боку, потенційно створює загрозу незаконного втручання у приватне життя осіб, а з іншого — анонімність є фактором, що заохочує поширення нелегального контенту). Фактично, законодавство наразі не дає відповіді на це запитання, що може спричинити труднощі в разі необхідності пеналізації порушень із боку користувачів, які мають анонімні еккаунти. 118 http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-155105 119 https://ec.europa.eu/commission/presscorner/detail/en/IP_16_1937 120 http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-155105 121 http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-160314 122 https://project.liga.net/projects/durov_telegram/?fbclid=IwAR05_wHZekU6gs9-XPG47Zqp5JNSBtwiLwcyzwUaRrdEdTf6LbweNGyBJsk 123 https://telegram.org/tos

Утім, загалом упровадження нової термінології («онлайн-медіа», «платформи спільного доступу до інформації» тощо) дасть змогу досить ефективно та чітко розмежувати режими функціонування таких медіа, механізми притягнення їх до відповідальності за порушення, а також за потреби встановлювати спеціальні вимоги до конкретних типів медіа. Крім того, законопроект передбачає досить чітку процедуру накладення санкцій за порушення: від припису Національної ради до судового рішення (із вимогою обмежити доступ до певного ресурсу). Позитивним слід вважати й те, що проект, спрямовано на, власне, кодифікацію всіх наявних норм регулювання онлайн-простору в одному документі, а це дозволить скоротити кількість неузгодженостей в українському медійному законодавстві.

АНАЛІЗ ВІДПОВІДЕЙ ЕКСПЕРТІВ. ЗАКОНОПРОЕКТНА ІНІЦІАТИВА ЩОДО ДЕЗІНФОРМАЦІЇ Ініціативу Міністерства культури, молоді та спорту України щодо протидії дезінформації у вигляді порівняльної таблиці щодо внесення змін до закону про інформацію та інших нормативно-правових актів на 131 сторінку було опубліковано в січні 2020 року на сайті міністерства. Дослідження в межах Індексу регулювання онлайн-простору від ГО «Інтерньюз-Україна» стосувалися насамперед цієї ініціативи як такої, що отримала найбільше розголосу, а також ініціативи комітету ВРУ з питань гуманітарної політики — проекту закону про медіа.

РЕЗУЛЬТАТ ДОСЛІДЖЕННЯ Загальна оцінка законодавчої ініціативи про дезінформацію в межах Індексу регулювання онлайн-простору була -0,94 — як зведений показник негативного впливу на суспільні відносини в онлайн-просторі в межах шкали від -5 до +5.

Ця оцінка — один із результатів дослідження, проведеного серед 20 експертів із числа медіаюристів та представників технічної спільноти. Дослідження проводилося на основі анкети, що складалася з 31 запитання. Ці запитання розподілялися на 4 блоки, кожному з яких було присвоєно різний ступінь ваги в загальній оцінці — від 10% до 35%. У анкеті для експертів були запитання, більшість із яких передбачали відповіді за шкалою від -5 до +5, а саме від -5 до 0 та від 0 до +5. Показники від +1 до +5 визначали позитивну оцінку експертів щодо потенційного впливу ініціативи на суспільні відносини, натомість показники від -1 до -5 визначали оцінку негативного впливу. Відповідь «0» вказує на відсутність потенційного впливу ініціативи на суспільні відносини. Частина запитань були розширеними чи уточнювальними, тож результати відповідей на них увійшли до змістовного аналізу дослідження. За детальнішим поясненням процесу оцінювання звертайтеся, будь ласка, до розділу, присвяченого опису методології Індексу. Ініціатива про дезінформацію отримала достатньо серйозну негативну оцінку в розділі вплив на права та свободи, а саме -2,171 бали в шкалі від -5 до +5. У деяких запитаннях до 90% експертів оцінювали впливи ініціативи негативно, нерідко ставлячи найбільший із можливих негативних балів -5.

У розширених коментарях експерти аргументують це тим, що законодавча ініціатива має обмежувальний характер та справляє значний «охолоджувальний ефект» у контексті її впливу на свободу отримання, поширення та обробки інформації. Пояснюючи свої відповіді, експерти вказують на передумови впровадження цензури, адже ініціатива передбачає заборону анонімних сайтів та еккаунтів, що може призвести до високого рівня самоцензури, а також передбачає право суду обмежувати доступ до анонімних онлайн-ресурсів. Деякі оцінки законопроекту були дуже прямолінійними: цей проект фактично забороняє приватність у інтернеті. Велику увагу експертів приділено непропорційності накладених санкцій, як-то штрафів за поширення дезінформації: штрафи неадекватно великі й жодним чином не диференціюються. У блоці Захист легітимного публічного інтересу зведена оцінка експертів була 0,547 бала, й іноді відповіді експертів бували полярними. Хоча 55% експертів зазначили, що дезінформаційну ініціативу спрямовано на захист публічного інтересу, методи цього захисту обрано невдало — так вважають 90% експертів. Респонденти не стримувалися у висловлюваннях: запропоновано лише каральні та обмежувальні функції, які в демократичному суспільстві не повинні застосовуватися. Разом із тим експерти вказують: законопроект не здається таким, що має на меті боротьбу із зовнішньою дезінформацією, — проект абсолютно не відповідає на зовнішні виклики та спрямований виключно на боротьбу з українськими суб’єктами поширення інформації. У блоці щодо впливу на якість послуг ініціатива отримала здебільшого негативну оцінку експертів — -0,522 бала за шкалою від -5 до +5. Негативний вплив, на думку 60% експертів, виражається в посиленні контролю за поведінкою користувачів: ініціатива пропонує провайдерам непритаманні їм функції — обмежувати для своїх клієнтів доступ до певних послуг і ресурсів. Крім того, 55% експертів негативно оцінили економічний вплив на діяльність провайдерів. Як один із таких впливів експерти вказали статтю 55 законопроекту, що встановлює надмірні штрафи від 5 мінімальних зарплат, а це приблизно $1000 за кожне порушення, що може поставити під загрозу діяльність провайдерів. Експертна оцінка юридичної техніки законодавчої ініціативи щодо дезінформації майже одностайно негативна — відповіді експертів зводяться до загальної цифри -3,314 бала за шкалою від -5 до +5. Ключові претензії стосувалися нечіткості та розмитості термінів (текст містить надзвичайно широкі визначення термінів і вимог), а також невідповідності національному законодавству (законопроект ламає структуру закону про інформацію і його дух, не узгоджений із законопроектом про медіа).

ДЕТАЛЬНИЙ ОПИС РЕЗУЛЬТАТІВ АНАЛІЗУ АНКЕТИ ДОСЛІДЖЕННЯ Блок 1. Вплив на права та свободи У цьому блоці експертам було запропоновано відповісти на 13 запитань, щоб оцінити вплив ініціативи на права та свободи громадян. Cеред експертів переважила негативна оцінка щодо впливу ініціативи уряду з законопроектом про дезінформацію на суспільні правовідносини в онлайн-просторі. ff На запитання щодо впливу законопроекту на свободу отримання, поширення та обробки інформації, у т. ч. транскордонної, 90% респондентів (а саме 18 експертів) дали негативну оцінку впливу (від -2 до -5), тоді ж як 10% (двоє експертів) вказали на позитивний вплив (+2).

ff У запитанні про вплив на доступ до іноземних джерел і сайтів переважала негативна оцінка: 60% респондентів (12 експертів) дали негативну оцінку (від -1 до -5). Водночас 30% респондентів (6 експертів) вказали, що ця ініціатива не матиме впливу (оцінка 0). Один експерт дав позитивну оцінку й один не зміг дати відповіді. ff Абсолютна більшість респондентів — 80%, або ж 16 експертів, — упевнені, що законопроект справить негативний вплив на приватність користувачів. 20% респондентів (4 експерти) вказали на відсутність впливу ініціативи на приватність. ff Переважна більшість респондентів — 60%, або ж 12 експертів, — зазначили, що законодавча ініціатива ніяким чином не вплине на свободу зібрань. Понад третину експертів, або ж 35% (7 експертів), вказали на негативний вплив ініціативи на можливість вільних протестів, один експерт не зміг відповісти на це запитання. ff У питанні щодо впливу на свободу вираження поглядів абсолютна більшість респондентів — 90% (18 експертів ) — переконані в негативному впливі на свободу слова (від -1 до -5), тоді як двоє (10%) вказали на позитивний вплив.

ff У питанні щодо впливу на будь-які інші основоположні права та свободи людини 85% респондентів, або ж 17 експертів, вказали на негативний вплив (від -1 до -5), тоді як 15%, або ж 3 респондентів, — на позитивний вплив (від +1 до +5). ff Як експерти оцінюють вплив ініціативи про дезінформацію на свободу медіа, у тому числі обмеження на право поширювати контент? 85% респондентів, або ж 17 експертів, вказали на негативний вплив (від -1 до -5). Двоє експертів, або ж 10% респондентів, вказали на позитивний вплив, і ще 1 експерт вказав на відсутність такого впливу. ff Чи сприятиме законодавча ініціатива висловлюванням медіа з питань, що становлять публічний інтерес? 85% респондентів, або ж 17 експертів, вважають, що не сприятиме, двоє вказують на відсутність впливу, один вказав на позитивний вплив. ff Чи встановлює ініціатива особливу відповідальність для медіа щодо публікацій? 70% респондентів, або ж 14 експертів, вказують на негативний вплив ініціативи, 20% респондентів, або ж 4 експерти, вказали, що ініціатива не регулює це питання (оцінка впливу — 0). Двоє респондентів сподіваються позитивного впливу.

ff Трохи більше як половина респондентів — 55%, або 11 експертів від загальної кількості, — переконані, що ініціатива з дезінформації справить негативний вплив на нові обов’язки для медіа, як-то верифікація джерел, перевірка інформації і т. д. 40% респондентів (8 експертів) вказали на позитивний вплив, один експерт зазначив відсутність впливу. ff У додатковому запитанні респондентів попросили підсумувати загальні впливи ініціативи. На запитання «Загалом, яким може бути вищезазначений вплив на права та свободи?» 17 експертів, або ж 85%, вказали на негативний вплив, тоді як 3 експерти (15%) вказали, що не можуть відповісти на це запитання. ff Чи може ця законодавча ініціатива сприяти прямій чи непрямій дискримінації? 65% респондентів, або ж 13 експертів, вказали на негативний вплив ініціативи. 25%, або 5 експертів, зазначили відсутність впливу, двоє не змогли відповісти. ff Чи враховує ця законодавча ініціатива інтереси вразливих груп? 70% респондентів (14 експертів) вказали, що ініціатива не враховує інтереси вразливих груп (відповідь «0»). Четверо не змогли відповісти, а ще двоє вказали на позитивний вплив.

ff Чи встановлює законодавча ініціатива обмеження чи вимоги до діяльності органів державної влади в мережі? 50% респондентів (10 експертів) зазначили нульовий потенціал впливу (оцінка «0»). Ще 30% респондентів (6 експертів) вказали на негативний вплив, тоді як 4 — на позитивний вплив.

Блок 2. Захист легітимного публічного інтересу У цьому блоці експертам було запропоновано відповісти на 10 запитань, щоб оцінити вплив ініціативи на захист публічного інтересу. ff Чи спрямована ця регуляторна ініціатива на захист легітимного публічного інтересу? 55% респондентів (11 експертів) вказують, що ініціатива спрямована на захист легітимного публічного інтересу (відповіді від +1 до +4), 35% респондентів (7 експертів) вказали, що рівень впливу нульовий, ще 2 не змогли відповісти.

ff Відповідаючи на деталізоване запитанні щодо аспектів захисту публічного інтересу, експерти найчастіше зазначали вплив на захист національної безпеки та територіальної цілісності. ff У запитанні щодо нагальності та необхідності захисту легітимного публічного інтересу через ініціативу 65% респондентів, або 13 експертів, дали високі оцінки (+5 та +4). ff Водночас на запитання про те, чи є запропонований метод захисту такого інтересу пропорційним і відповідним своїй меті, 90% респондентів (18 експертів) висловилися негативно (оцінка впливу від - 1 до -5), тоді як 10% респондентів, або 2 експерти, оцінили вплив позитивно. ff Чи можливо досягти захисту легітимного публічного інтересу менш обмежувальним способом? У наступному запитанні експертам було запропоновано оцінити, чи можливо досягти захисту легітимного публічного інтересу менш обмежувальним способом. 90% респондентів (18 експертів) висловилися ствердно, один експерт висловився негативно й один не зміг відповісти.

ff Щоб деталізувати запитання про альтернативні обмежувальні способи, експертам, які відповіли на попереднє запитання ствердно, було запропоновано кілька варіантів рішень. Найбільш поширеними відповідями щодо альтернатив стали: - запровадження вужчих обмежень — 10 відповідей, або 55,6% респондентів від кількості тих, хто відповів на це запитання; - просвіта та співрегуляція — по 9 відповідей на кожну категорію, або по 50% респондентів; - саморегуляція — 7 відповідей, або ж 38,9% респондентів. Серед інших варіантів відповідей, що їх запропонували експерти, були: належне виконання чинного законодавства та робота над підвищенням журналістських стандартів. ff Чи впливає законодавча ініціатива на інформаційну безпеку в мережі? 35% респондентів (7 експертів) висловилися негативно, ще 30% стверджують, що впливу не відбувається, 20% зазначили позитивний вплив. Решта 15% не змогли відповісти. ff Чи захищає законодавча ініціатива користувачів від мови ненависті? Більшість респондентів, а саме 60% (12 експертів), вказали на відсутність впливу (оцінка «0»). Водночас 40% респондентів (8 експертів) зазначили позитивний вплив ініціативи на захист від мови ненависті. ff Чи регулює законодавча ініціатива захист від ботів? 70% респондентів (14 експертів) висловилися позитивно (оцінка впливу від + 1 до +5), тоді як 30%, або 6 експертів, вказали на відсутність будь-якого впливу. ff Чи встановлює законодавча новація обмеження / зміни щодо просування недостовірної або ж маніпулятивної інформації? 60% респондентів (14 експертів) висловилися позитивно з оцінкою впливу від + 1 до +5, водночас 30%, або 6 експертів, дали негативну відповідь (від -2 до -5). Один експерт зазначив відсутність впливу, ще один — не зміг відповісти.

Блок 3. Вплив на якість та / або вартість надання послуг У цьому блоці експертам було запропоновано відповісти на 7 запитань, що стосуються впливу ініціативи на діяльність провайдерів та інтернет-посередників. ff Чи має ця законодавча ініціатива потенціал впливу на надання послуги доступу до інтернету? 60% респондентів, або ж 14 експертів, висловилися негативно (оцінка впливу від -1 до -5) щодо ініціативи, кожен четвертий експерт вказав, що вплив відсутній, один експерт не зміг відповісти. ff У наступному запитанні респондентів попросили уточнити, на що саме вплине ініціатива: вартість, якість чи іншу характеристику такої послуги. Найбільш поширеними відповідями від 14 респондентів стали такі: - посилення контролю за поведінкою користувачів — 12 респондентів, або ж 85,7% від кількості тих, хто дав відповіді на це запитання; - збільшення / зменшення вартості послуги та необхідність оновлення чи закупівлі нового обладнання — 50%, або ж 7 респондентів. ff Чи справляє ця законодавча ініціатива економічний вплив на провайдерів (у контексті оподаткування, розміру штрафів за можливі порушення, тощо)? 55% респондентів, або ж 11 експертів, висловилися негативно (оцінка впливу від -1 до -5), ще 30%, або 6 експертів, вказали на нейтральний вплив (оцінка «0») на діяльність провайдерів. Тим часом 15% (три експерти) вказали на позитивний вплив. ff Чи встановлює ця законодавча ініціатива обмеження / зміни щодо створення певних ресурсів, платформ, користування послугами певних провайдерів? 35% респондентів, або ж 8 експертів, висловилися негативно (оцінка впливу від -1 до -5), тоді як 30%, або ж 7 експертів, зазначили, що ініціатива не матиме впливу на обмеження для провайдерів (оцінка «0»). 15% не змогли відповісти, а 10% вказали на позитивний вплив. ff Чи встановлює законодавча ініціатива відповідальність для технічних платформ, провайдерів тощо за порушення норм законодавства, що регулює онлайн-простір?

75% респондентів, або ж 15 експертів, вказали, що ініціатива тягне за собою встановлення відповідальності за порушення законодавства (оцінка впливу від +1 до +5), тоді як троє експертів (15%) не змогли відповісти, а двоє (10%) зазначили відсутність впливу.

ff Чи встановлює законодавча ініціатива обов’язковий проміжок часу, протягом якого технічні платформи зобов’язані відреагувати на певний контент? 55% респондентів, або ж 11 експертів, зазначили, що ініціатива встановлює зобов’язання щодо терміну для реакції на контент (оцінка впливу від +1 до +5). 30% респондентів, або 6 експертів, вказали на відсутність впливу. Ще 15% не змогли відповісти. ff Чи закладено в законодавчій ініціативі корупційні ризики, що негативно відобразяться на роботі провайдерів? 55% респондентів, або ж 11 експертів, зазначили, що ініціатива передбачає корупційні ризики для провайдерів (оцінка впливу від -1 до -5). 25% респондентів, або 5 експертів, вказали на відсутність таких ризиків, ще 20% не змогли відповісти.

Блок 4. Юридична техніка або якість правового тексту У цьому блоці експертам було запропоновано відповісти на три запитання з метою оцінити якість підготовки ініціативи. ff Чи є текст регуляторної ініціативи сформульовано чітко та зрозуміло? 90% респондентів, або ж 18 експертів, відповіли негативно (-1 до -5) — це слід розуміти як позицію, що текст ініціативи сформульовано нечітко й незрозуміло. Один експерт не зміг відповісти, а ще один оцінив позитивно. ff Чи відповідає текст вимогам правової визначеності? 90% респондентів, або ж 18 експертів, відповіли негативно (-1 до -5), що можна трактувати як негативну оцінку відповідності тексту ініціативи вимогам правової визначеності. Двоє експертів не змогли відповісти на запитання. ff Чи містить текст суперечності з чинним регулюванням (національним законодавством)?

80% респондентів, або ж 16 експертів, відповіли негативно (-1 до -5), що вказує, за їхньою оцінкою, на суперечності між ініціативою та чинним законодавством. Двоє експертів, або 10%, дали позитивну оцінку тексту (оцінки +4 та +5), а двоє не змогли відповісти.

ПІДСУМКИ ДОСЛІДЖЕННЯ: У блоці 1 (Вплив на права та свободи) зведена оцінка експертів була -2,171 бал у шкалі від -5 до +5 за ваги категорії в загальному підрахунку 35%. У блоці 2 (Захист легітимного публічного інтересу) зведена оцінка експертів була 0,547 балів у шкалі від -5 до +5 за ваги категорії в загальному підрахунку 35%. У блоці 3 (Вплив на якість та / або вартість надання послуг) зведена оцінка експертів була -0,219 балів у шкалі від -5 до +5 за ваги категорії в загальному підрахунку 20%. У блоці 4 (Юридична техніка або якість правового тексту) зведена оцінка експертів була -3,314 балів у шкалі від -5 до +5 за ваги категорії в загальному підрахунку 10%. Загальна оцінка законопроектної ініціативи про дезінформацію в межах Індексу регулювання онлайн-простору була -0,94 як зведений показник негативного впливу на суспільні відносини в онлайн-просторі в межах шкали від -5 до +5.

АНАЛІЗ ВІДПОВІДЕЙ ЕКСПЕРТІВ. ЗАКОНОПРОЕКТ №2693 ПРО МЕДІА Законопроект № 2693 «Про медіа» від 27 грудня 2019 року став другою ключовою законодавчою ініціативою, яку експертна група проекту обрала для аналізу в межах Індексу регулювання онлайн-простору. Текст законопроекту містить 174 сторінки, і частина норм стосується функціонування онлайн-простору, а саме онлайн-медіа, діяльності провайдерів та операторів.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ Загальна оцінка законодавчої ініціативи про медіа в межах Індексу регулювання онлайн-простору була +0,35 як зведений показник незначного позитивного впливу на суспільні відносини в онлайн-просторі в межах шкали від -5 до +5.

Ця оцінка — один із результатів дослідження, проведеного серед 20 експертів із числа медіаюристів та представників технічної спільноти. Дослідження проводилося на основі анкети, що складалася з 31 запитання. Ці запитання розподілялися на 4 блоки, кожному з яких було присвоєно різний ступінь ваги в загальній оцінці, — від 10% до 35%. У анкеті для експертів були запитання, більшість із яких передбачали відповіді за шкалою від -5 до +5, а саме від -5 до 0 та від 0 до +5. Показники від +1 до +5 визначали позитивну оцінку експертів щодо потенційного впливу ініціативи на суспільні відносини, натомість показники від -1 до -5 визначали оцінку негативного впливу. Відповідь «0» вказує на відсутність потенційного впливу ініціативи на суспільні відносини. Частина запитань були розширеними чи уточнювальними, тож результати відповідей на них увійшли до змістовного аналізу дослідження. За детальнішим поясненням процесу оцінювання звертайтеся, будь ласка, до розділу, присвяченого опису методології Індексу. Законопроект про медіа отримав практично збалансовану з незначним ухилом до позитиву загальну оцінку впливів на права та свободи в блоці 1, а саме +0,1492 бала. Ця оцінка —результат іноді полярних відповідей експертів. Наприклад, на запитання про впливи ініціативи на свободу медіа у формі обмежень на поширення контенту було по 7 негативних і позитивних відгуків експертів. Водночас на запитання щодо впливу законопроекту на свободу отримання, поширення та обробки інформації було отримано 8 негативних і 7 позитивних відповідей.

Експерти вказують на перешкоди поширенню інформації: передбачено обов’язок перекладати закордонні телеканали українською мовою, і це значно звузить кількість таких каналів, доступних для перегляду. Експерти, які оцінюють ініціативу позитивно, наголошують на гармонізації із законодавством ЄС: проект універсалізує визначення та наближує їх до законодавства ЄС. У блоці 2 (Захист легітимного публічного інтересу) зведена оцінка експертів була +1,4189 бала, що свідчить про переважно позитивні впливи ініціативи. На відміну від ініціативи про дезінформацію, понад половину експертів схвально оцінюють методи такого захисту: 53,3% респондентів (8 експертів) вказали на пропорційність і відповідність запропонованих методів захисту своїй меті. Зокрема, на думку експертів, закон не передбачає надмірного обмеження прав людини, яке б не було допустимим у демократичному суспільстві. Деякі експерти вказують на продуманість обмежувальних засобів: вважають, що штрафні санкції надмірні, однак їх пом’якшують попереджувальні заходи. Так само позитивно (40%) або нейтрально (40%) експерти оцінюють вплив законопроекту про медіа на інформаційну безпеку в мережі. Як і в ініціативі про дезінформацію, у розділі щодо впливу на якість послуг ініціатива отримала здебільшого негативну оцінку експертів — -0,717 бала в межах шкали від -5 до +5. Негативний вплив законопроекту для 60% експертів виражається в а) збільшенні / зменшенні вартості послуги та б) необхідності оновлення чи закупівлі нового обладнання для провайдера. Експерти зазначають: на провайдерів намагаються покласти обов’язки оцінювання та блокування контенту. Окремо згадуються впливи на закордонні, зокрема стрімінгові сервіси: законодавець пропонує включити до кола суб’єктів у сфері медіа іноземні нелінійні медіа (наприклад Netflix) і покласти на них додаткові обов’язки. 73,4% респондентів негативно оцінили економічний вплив на діяльність провайдерів із огляду на новели в регуляції. Зокрема експерти згадують впровадження штрафів, а також додаткові регулятивні інститути: провайдери підпадають під контроль нового органу, під яким вони раніше не перебували, а саме Національної ради України. Експерти також наголошують на потенційних корупційних ризиках, закладених у законопроекті, з огляду на те, що норми законопроекту не мають правової визначеності. У блоці 4 (юридична техніка або якість правового тексту) зведена оцінка експертів була -0,5777 бала, і це набагато вищий бал у порівнянні з ініціативою щодо дезінформації (-3,314). Критика в коментарях половини експертів переважно стосувалася термінології (визначення термінів законопроекту рясніють логічними помилками, є плутанина з термінами «провайдери») та правової невизначеності (проект не дає можливості визначити права та обов’язки осіб, на яких поширюється його регулювання, а також передбачити наслідки його ухвалення). Водночас половина експертів дали позитивну оцінку юридичній техніці законопроекту про медіа (дефініції потребують певного доопрацювання, проте загалом універсалізація термінології позитивна, текст добре структурований, формулювання зрозумілі).

ff Серед 15 відповідей на запитання щодо впливу законопроекту на свободу отримання, поширення та обробки інформації, у т. ч. транскордонної, 8 експертів (53,3% респондентів) дали негативну оцінку впливу (від -1 до -5), та 7 (46,7%) вказали на позитивний вплив (від +1 до +4).

ff У запитанні про вплив на доступ до іноземних джерел і сайтів переважала негативна оцінка: 53,3% респондентів, або ж 8 із 15 експертів, дали негативну оцінку, тоді як троє експертів виставили нульове значення, а троє позитивне (від +2 до +5). Один експерт не зміг визначитися з відповіддю. ff Чи справлятиме законопроект вплив на приватність? 60% респондентів, а саме 9 експертів, упевнені, що законопроект не матиме впливу на приватність. 4 респондентів зазначили позитивний вплив ініціативи на приватність, тоді як двоє оцінили впливи як негативні. ff Абсолютна більшість респондентів — 86,7%, або ж 13 експертів, — зазначили, що законодавча ініціатива ніяким чином не вплине на свободу зібрань. ff У питанні щодо впливу на свободу вираження поглядів респонденти не були одностайні. 53,3% респондентів, або ж 8 експертів, переконані в позитивному впливі ініціативи на свободу вираження (від +1 до +5), тоді як четверо зазначають негативний вплив (від -2 до -3) і троє вказують на відсутність впливу.

ff Який потенціал впливу має ця законодавча ініціатива на будь-які інші основоположні права та свободи людини? 60% респондентів, або ж 6 експертів, зазначили нейтральний вплив (оцінка «0»), тоді як третина респондентів (33,3%), або ж 5 експертів, вказують на позитивний вплив (від +1 до +5). ff Який потенціал впливу має ця законодавча ініціатива на свободу медіа як обмеження на поширення контенту? Однакова кількість респондентів, а саме по 46,7%, тобто по 7 експертів, вказали як на позитивний, так і на негативний вплив ініціативи на свободу медіа. Один експерт зазначив відсутність впливу законопроекту.

ff Чи сприятиме законодавча ініціатива медіа в тому, щоб висловлюватися з питань, що становлять публічний інтерес? 40% респондентів (6 експертів) оцінили позитивний вплив ініціативи на висловлювання, що становлять публічний інтерес. 26,7%, або ж четверо експертів, вказали на відсутність впливу, ще 20%, або ж троє, зазначили негативний вплив. Двоє не змогли відповісти. ff Чи встановлює ініціатива особливу відповідальність для медіа щодо публікацій медіа? 40% респондентів, або ж 6 експертів, вказують, що ініціатива не регулює це питання (оцінка впливу – 0). Третина респондентів, або ж 33,3% (5 експертів), вказали на позитивний вплив ініціативи, ще троє — на негативний вплив. Майже половина респондентів — 47,6%, або ж 7 експертів, — переконані, що законопроект про медіа НЕ встановлює нових обов’язків для медіа, як-то верифікація джерел чи перевірка інформації (оцінка «0»). 4 респонденти вказали на позитивний вплив, два — на негативний, ще два не змогли дати відповідь. ff У додатковому запитанні респондентів попросили підсумувати загальні впливи ініціативи. Відповідаючи на запитання «Загалом, яким може бути вищезазначений вплив на права та свободи?», 40% респондентів (6 експертів) вказали на позитивний вплив, ще 40% — не змогли дати однозначної відповіді, а тим часом 20% (3 експертів) зазначили негативний вплив. ff Чи може ця законодавча ініціатива сприяти прямій чи непрямій дискримінації?

46,7% респондентів, або ж 7 експертів, вказали на відсутність впливу ініціативи (відповідь «0»). Така ж кількість респондентів (46,7%) вказали на негативний вплив ініціативи. Один експерт не зміг відповісти. ff Чи враховує ця законодавча ініціатива інтереси вразливих груп? 46,7% респондентів (7 експертів) вказали, що ініціатива враховує інтереси вразливих груп (відповідь «0»). 33,3%, або ж п’ятеро експертів, вказали на нульовий вплив (оцінка «0»). 20%, або ж троє експертів, не змогли відповісти. ff Чи встановлює законодавча ініціатива обмеження чи вимоги щодо діяльності органів державної влади в мережі? 66,7% респондентів (10 експертів) зазначили нульовий потенціал впливу (оцінка «0»). По двоє експертів вказали на негативний і позитивний вплив, ще один не зміг відповісти.

Блок 2. Захист легітимного публічного інтересу У цьому блоці експертам було запропоновано відповісти на 10 запитань для оцінювання впливу ініціативи щодо захисту публічного інтересу. ff Чи спрямовано цю регуляторну ініціативу на захист легітимного публічного інтересу? 60% респондентів (9 експертів) вказують, що ініціативу спрямовано на захист легітимного публічного інтересу (відповіді від +1 до +5), 40% респондентів (6 експертів) вказали, що рівень впливу нульовий.

ff У деталізованому запитанні щодо аспектів захисту публічного інтересу експерти найчастіше зазначали вплив на захист національної безпеки й територіальної цілісності. ff У запитанні щодо нагальності та необхідності захисту легітимного публічного інтересу через ініціативу 61,8% респондентів, або 8 експертів, виставили високі оцінки (+5 та +4). Двоє експертів (15,4%) не змогли відповісти. ff Водночас на запитання, чи є запропонований метод захисту такого інтересу пропорційним і відповідним своїй меті, 61,8% респондентів (8 експертів) висловилися позитивно (оцінка впливу від + 1 до +5). Тим часом 13,4% респондентів (2 експерти) оцінили вплив негативно. Ще 4 експерти (26,7%) не змогли відповісти, і один експерт оцінив ступінь впливу як «0».

ff У наступному запитанні експертам було запропоновано оцінити, чи можливо досягти захисту легітимного публічного інтересу менш обмежувальним способом? 40% респондентів (6 експертів) висловилися за інші обмежувальні способи, тоді як 33,3% (5 експертів) відкинули інші способи. Решта 26,7% (4 експерти) не змогли відповісти. ff Запитання про альтернативні обмежувальні способи було деталізовано, і експертам, які відповіли на попереднє запитання ствердно, було запропоновано кілька варіантів рішень. Найбільш поширеними відповідями щодо альтернатив стали: - запровадження вужчих обмежень — 4 відповіді, або 66,7% респондентів від кількості тих, хто відповів на це запитання; - просвіта, співрегуляція та саморегуляція — по 3 відповіді на кожну категорію, або ж по 50% респондентів від кількості тих, хто відповів. ff Чи впливає законодавча ініціатива на інформаційну безпеку в мережі? По 40% (по 6 експертів) стверджують і про відсутність впливу, і про позитивний вплив. 1 експерт зазначив негативний вплив і двоє не змогли відповісти. ff Чи захищає законодавча ініціатива користувачів від мови ненависті? Більшість респондентів, а саме 60% (9 експертів), зазначили позитивний вплив ініціативи на захист від мови ненависті. 40% (6 експертів) вказали на відсутність впливу (оцінка «0»). ff Чи регулює законодавча ініціатива захист від ботів? 93,3% респондентів (14 експертів) вказали на відсутність будь-якого впливу (оцінка «0»), один експерт не зміг відповісти. ff Чи встановлює законодавча новація обмеження / зміни щодо просування недостовірної або ж маніпулятивної інформації? 53,3% респондентів (8 експертів) висловилися позитивно з оцінкою впливу від + 1 до +5. Водночас 33,3%, або 5 експертів, зазначили відсутність впливу (оцінка «0»). Ще двоє відповіли негативно.

Блок 3. Вплив на якість та / або вартість надання послуг У цьому блоці експертам було запропоновано відповісти на 7 запитань, що стосуються впливу ініціативи на діяльність інтернет-посередників та провайдерів. ff Чи має ця законодавча ініціатива потенціал впливу на надання послуги доступу до інтернету? 60% респондентів, або ж 9 експертів, висловилися негативно (оцінка впливу від -1 до -5) щодо впливу ініціативи на надання послуг доступу до інтернету. 33,3% респондентів (5 експертів) зазначили, що впливу немає, один експерт не зміг відповісти.

ff У наступному запитанні респондентів попросили уточнити, на що саме вплине ініціатива: вартість, якість чи іншу характеристику такої послуги. Найбільш поширеними відповідями від 9 респондентів стали такі: - збільшення / зменшення вартості послуги — 6 експертів (66,7% відповідей); - необхідність оновлення чи закупівлі нового обладнання — 5 експертів (55,6% відповідей);

- посилення контролю за поведінкою користувачів та підвищення / зниження якості інтернет-з’єднання — по 3 експерти (33,3% відповідей) із кількості тих, хто відповідав на запитання. ff Чи справляє ця законодавча ініціатива економічний вплив на провайдерів (у контексті оподаткування, розміру штрафів за можливі порушення тощо)? 73,4% респондентів, або ж 10 експертів, висловилися негативно (оцінка впливу від -1 до -5). По 2 експерти оцінили вплив ініціативи позитивно або не змогли відповісти. Один із експертів вказав на нейтральний вплив (оцінка «0») на діяльність провайдерів. ff Чи містить ця законодавча ініціатива обмеження / зміни щодо створення певних ресурсів, платформ, користування послугами певних провайдерів? 40% респондентів, або ж 6 експертів, вказали на негативний вплив ініціативи на платформи. 26,7%, або 4 експерти, вказали на позитивний вплив щодо змін. Ще троє експертів (15%) не змогли відповісти, а двоє (10%) зазначили відсутність впливу. ff Чи встановлює законодавча ініціатива відповідальність для технічних платформ, провайдерів тощо за порушення норм законодавства, що регулює онлайн-простір? 80% респондентів, або ж 12 експертів, зазначили позитивний вплив ініціативи (оцінка впливу від +1 до +5). Тим часом 13,4%, або 2 експерти, вказали на відсутність впливу (оцінка «0»). Ще один експерт не зміг відповісти. ff Чи встановлює законодавча ініціатива обов’язковий проміжок часу, упродовж якого технічні платформи зобов’язані відреагувати на певний контент? 46,7% респондентів, або ж 7 експертів, вказали на відсутність впливу (оцінка «0») ініціативи на реагування на контент. 33,3%, або ж 5 експертів, вказали на позитивний вплив. 20%, або ж троє, не змогли відповісти. ff Чи закладено в законодавчій ініціативі корупційні ризики, що негативно відобразяться на роботі провайдерів? 60% респондентів, або ж 9 експертів, зазначили, що ініціатива передбачає корупційні ризики для провайдерів (оцінка впливу від -1 до -5). 26,7% респондентів, або 4 експерти, вказали на відсутність таких ризиків, ще двоє (13,4%) не змогли відповісти.

Блок 4. Юридична техніка або якість правового тексту У цьому блоці експертам було запропоновано відповісти на три запитання з метою оцінити якість підготовки ініціативи. ff Чи є текст регуляторної ініціативи чітко та зрозуміло сформульованим? 53,3%, або ж 8 експертів, відповіли позитивно, оцінюючи текст ініціативи як чіткий та зрозумілий. Протилежної думки дотримуються 46,7% респондентів, або ж 7 експертів, — їхні відповіді негативні (-1 до -5), ff Чи відповідає текст вимогам правової визначеності? 53,3%, або ж 8 експертів, відповіли позитивно (+1 до +5), що можна трактувати як схвальну оцінку відповідності тексту ініціативи вимогам правової визначеності. 46,7% респондентів, або ж 7 експертів, дали, навпаки, негативні відповіді.

ff Чи містить текст суперечності з чинним регулюванням (національним законодавством)? 53,3%, або ж 8 експертів, відповіли негативно (-1 до -5), що вказує, за їхньою оцінкою, на суперечності між ініціативою та чинним законодавством. 46,7% респондентів, або ж 7 експертів, дали, навпаки, позитивні оцінки (+1 до +5), тобто вказали на відсутність суперечностей між ініціативою та національним законодавством.

ПІДСУМКИ ДОСЛІДЖЕННЯ У блоці 1 (Вплив на права та свободи) зведена оцінка експертів була 0,1492 бали в шкалі від -5 до +5 за ваги категорії в загальному підрахунку 35%. У блоці 2 (Захист легітимного публічного інтересу) зведена оцінка експертів була 1,4189 балів у шкалі від -5 до +5 за ваги категорії в загальному підрахунку 35%. У блоці 3 (Вплив на якість та / або вартість надання послуг) зведена оцінка експертів була -0,7171 бали в шкалі від -5 до +5 за ваги категорії в загальному підрахунку 20%. У блоці 4 (Юридична техніка або якість правового тексту) зведена оцінка експертів була -0,5777 балів у шкалі від -5 до +5 за ваги категорії в загальному підрахунку 10%. Загальна оцінка законодавчої ініціативи про медіа в межах Індексу регулювання онлайн-простору була +0,35 як зведений показник незначного позитивного впливу на суспільні відносини в онлайн-просторі в межах шкали від -5 до +5.

ПЕРЕЛІК ЕКСПЕРТІВ, ЯКІ ВЗЯЛИ УЧАСТЬ У ДОСЛІДЖЕННІ ЗАКОНОПРОЕКТІВ Добір експертів здійснювався відповідно до Terms of Reference (TOR) 1. Алексіюк Єлизавета, медіаюристка, Центр демократії та верховенства права 2. Большакова Ольга, юристка, Національна асоціація медіа 3. Бурмагін Олександр, медіаюрист, ГО «Платформа прав людини» 4. Володовська Віта, юристка, ГО «Лабораторія цифрової безпеки» 5. Глущенко Олександр, член правління Інтернет-Асоціації України 6. Дворовий Максим, юрист, ГО «Лабораторія цифрової безпеки» 7. Дудник Світлана, юристка Інтернет-Асоціації України 8. Золотар Ольга, д.ю.н., Науково-дослідний інститут інформатики і права Національної академії правових наук України 9. Кирилюк Ольга, к.ю.н., засновниця The Influencer Platform 10. Максименюк Оксана, адвокатка, медіаюристка ГО «Інститут розвитку регіональної преси» 11. Моісеєв Павло, директор з правових питань, ГО «Інтерньюз-Україна» 12. Олексюк Лілія, к.н. з держ. упр., юристка, голова ГО «ВАІБІТ», членкиня УС ПГС 13. Панкратова Людмила, адвокатка, медіаюристка ГО «Інститут розвитку регіональної преси» 14. Правдиченко Аліна, юристка, медіаекспертка 15. Розкладай Ігор, медіаюрист 16. Сафаров Алі, юрист, ГО «Інститут масової інформації» 17. Смирнова Тетяна, к.ю.н., Національний університет «Києво-Могилянська академія» 18. Соломаха Андрій, член правління Інтернет-Асоціації України 19. Фоміна Тетяна, керівниця Правового центру Національної асоціації медіа 20. Черевко Антоніна, медіаюристка

ВИСНОВКИ Необхідність експертного дослідження щодо законодавчої ініціативи, спрямованої на протидію дезінформації, і законопроекту про медіа зумовлено низкою факторів. Ініціативи з’явилися практично одночасно, стали мішенню публічної критики, і навіть значні відмінності між цими законопроектами в очах аудиторій мас-медіа поступово розмилися. Крім того, маючи тривалий досвід боротьби з різноманітними законодавчими ініціативами, що мали на меті радше придушити свободу слова, — а надто в критичні для країни періоди, зокрема у січні 2014 року, — медійне середовище в Україні стало гіперчутливим до будь-яких спроб регулювати його діяльність. Разом із тим, у суспільстві вже шостий рік поспіль лунають заклики до боротьби з інформаційними впливами, виявом яких стає просування відвертих прокремлівських наративів і сіяння зневіри, роздмухування конфліктів, делігітимізація влади. У цьому аспекті журналістське середовище так і не спромоглося створити потужну саморегуляційну організацію, яка б могла ефективно забезпечити дотримання стандартів журналістики, натомість на медійному ринку представлено низку об’єднань, які працюють за різними предметними і навіть ціннісними стандартами: Національна спілка журналістів як різновид творчих спілок, Незалежна медіапрофспілка як професійна спілка, Комісія журналістської етики як орган, покликаний оцінювати етичність поведінки медіа й журналістів, Незалежна медійна рада як експертний юридично-журналістський орган, і «Медіарух» як об’єднання журналістів і медіа з метою захисту від будь-яких атак. Намагання законотворця вирішити питання з дезінформацією, протидією інформаційній агресії ззовні, а так само і всередині країни, встановлення рівних правил гри для всіх гравців, які професійно працюють на медійному ринку, — від традиційних ТБ й радіо до онлайн-газет і певних типів блогерів, — наразилося на несприйняття та звинувачення у спробах обмежити свободу слова та свободу медіа. Водночас достатньо поширеною стала й думка про те, що держава, яка стоїть перед екзистенційною загрозою, не може й надалі дозволяти собі регуляторну бездіяльність у сфері інформаційної безпеки, що і є основним «фронтом» атак проти українського суверенітету. Як ми бачимо із самого дослідження, ця полярність відображається і в голосуванні експертів, коли певні аспекти отримують водночас і багато негативних, і багато позитивних оцінок. Прикладом такої полярності є відповіді на запитання про впливи ініціативи щодо дезінформації на нові обов’язки для медіа, як-то верифікація джерел, перевірка інформації. 55% експертів переконані в негативних впливах ініціативи на нові обов’язки для медіа, тоді як 40% експертів, навпаки, вказали на її позитивний вплив. Загальна оцінка кожного з двох проектів у цілому не перетнула 1 пункт за шкалою індексу від -5 до +5 як у позитивний, так і в негативний бік. Проте якщо законопроект про медіа отримав 0,35 пункта за позитивною шкалою, то законопроект про дезінформацію отримав -0,94 пункта, тобто майже втричі більше, за негативною шкалою. Це може свідчити про те, що емоційна оцінка спільноти виявилася значно різкішою і переважила суто фахову оцінку за певними критеріями. Хоча, не без певного дипломатичного гумору, тут напевно можна зазначити, що експертне середовище таким чином висловило стриманий оптимізм щодо законопроекту про медіа та менш стриманий песимізм щодо законопроекту про дезінформацію. Проте якщо розглядати результати оцінювання поблоково, картина оцінок законопроектів буде суттєво відрізнятися.

Законопроект про медіа, на думку експертів, майже збалансовано впливатиме на права та свободи з незначним ухилом у загальну позитивну оцінку. На питання про свободу медіа отримано по 46,7% негативних і позитивних зведених оцінок. А от у питанні про свободу отримання, поширення та обробки інформації відповіді з оцінкою негативного впливу (53,7%) переважили відповіді з оцінкою позитивного впливу (46,7%). Дезінформаційна ініціатива, на противагу, отримала достатньо серйозну негативну оцінку в цих категоріях. Відповідаючи на запитання анкети про захист легітимного публічного інтересу щодо обох законопроектів, більше як половина експертів зазначили, що законопроекти мають на меті такий захист, а трохи більше як третина вказали на нульовий рівень впливу. Водночас запропоновані механізми отримали дуже відмінні оцінки: 90% експертів не вважають пропорційними методи захисту публічного інтересу в законопроекті про дезінформацію, тоді як 53,7% експертів оцінили позитивно пропорційність законопроекту про медіа. Щодо можливих альтернатив запропонованому регулюванню, то стосовно обох законопроектів експерти вказали на доцільність запровадження вужчих обмежень (10 у оцінці законопроекту про дезінформацію, 4 в оцінці законопроекту про медіа), а також на доцільність просвіти, співрегуляції та саморегуляції. Щодо впливу на якість послуг із надання доступу до інтернету, то обидві ініціативи отримали здебільшого негативну оцінку: по 60% для кожного із законопроектів. Однак пояснюючи, у чому саме полягатиме потенційний негативний вплив, найбільше експертів зауважили зростання вартості послуг щодо законопроекту про медіа, а щодо проекту про дезінформацію — посилення контролю над поведінкою користувачів. Також експерти негативно оцінили економічний вплив обох ініціатив на діяльність провайдерів (55% та 73,4% відповідно).

Юридичну техніку обох законопроектів оцінено полярно. Законопроект про медіа отримав позитивну оцінку від 53,7% експертів у питаннях правової визначеності та чіткості й зрозумілості тексту, тоді як законопроект про дезінформацію отримав 90% негативних оцінок від експертів у відповідях на аналогічне запитання. У цілому оцінки експертів показують, що обидва проекти потребують доопрацювання, проте, якщо законопроект про медіа отримав стримано позитивну оцінку, що може свідчити про можливість досить швидкого покращення тексту за умов конструктивної дискусії та реагування на критичні зауваження, то законопроект про дезінформацію потребує серйознішої переробки як із погляду юридичної техніки, так і в контексті співвіднесеності механізмів реагування та поставленої мети. Реакція на обидва документи засвідчила високий запит на додаткові чи альтернативні державному регулюванню інструменти: це можна пояснити й негативним досвідом із минулого, і негативними прикладами з сьогодення, хоча неможливо не зауважити, що повна відсутність довіри до державного регулювання не сприяє ефективній побудові необхідних у демократичній державі інституцій управління. Водночас питання про те, чи співвідноситься інтенсивність запиту на само-/ співрегуляцію із реальною здатністю спільноти її запровадити без жодного державного втручання, лишається відкритим. Так само відкритим є й питання забезпечення ефективності будь-яких альтернативних санкцій без належної державної підтримки. Негативна оцінка економічного впливу, очевидно, природніша, адже майже будь-які додаткові вимоги можуть потягти за собою збільшення витрат, а відтак і зростання ціни на послуги. Тому робочим групам, що працювали над законопроектами, варто належно зважити пропорційність економічних впливів, аби запобігти покладанню надмірного тягаря на діяльність приватних суб’єктів. Нарешті, як ми вже зауважували, будь-які обмеження прав і свобод мають не тільки відповідати легітимній меті, а й бути пропорційними. Відтак наявність негативних оцінок саме за блоком про захист легітимного публічного інтересу свідчить про необхідність ретельно зважити запропоновані механізми обмежень і санкцій та, за можливості, запроваджувати менш обмежувальні інструменти впливу.