ШКОЛА ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ ДЛЯ БІЗНЕС- АСОЦІАЦІЙ by Міжнародний фонд "Відродження"

ШКОЛА ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ Д ЛЯ БІЗНЕСАСОЦІАЦІЙ

ШКОЛА ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ ДЛЯ БІЗНЕСАСОЦІАЦІЙ

Київ, 2008

Школа професійної освіти для бізнес-асоціацій. Методичний посібник. / За ред. Д.В.Ляпіна та К.М.Ляпіної. – К.: Інститут Конкурентного Суспільства. 2008. – 260 с.

Схвалено Вченою Радою Інституту Конкурентного Суспільства. Протокол №1-с/08 від 23 липня 2008 року

Рецензент: Л.І.Воротіна, д.е.н., професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Посібник адресується тим, від кого залежить і ким вимагається прозорість та ефективність державної влади: представникам бізнес-асоціацій, незалежних аналітичних центрів та неурядових організацій. Підвищення прозорості органів державної влади безпосередньо та прямо зменшує рівень системної корупції, і, відповідно, підвищує ефективність дій державної влади. Але підвищення прозорості не станеться само по собі, і вимагає послідовного та професійного тиску з боку зацікавлених суспільних груп, авангардом яких є бізнес-асоціації. В посібнику у короткому вигляді викладено основи деяких предметів, які в результаті дослідження та опитування бізнес-асоціацій визначено як ключові. Це наступні предмети: державна регуляторна політика, комунікації та public relations, оцінювання результативності рішень органів державної влади, лобіювання, фінансовий менеджмент для бізнес-асоціацій та робота з членами бізнес-асоціацій.

ЗМІСТ

Роль та значення бізнес-асоціацій та особливості їх професійного росту в Україні ............................................................................ 9 Модуль А. Регуляторна політика для бізнес-асоціацій / Дмитро Ляпін, Олексій Літвінов .....................................................................21 Модуль В. Комунікації та public relations / Тетяна Гур’єва ....................... 57 Модуль С. Оцінювання / Людмила Хоменко.............................................. 78 Модуль D. Лобіювання (теорія та практика) для бізнесасоціацій / Інна Підлуська..............................................................................110 Модуль Е. Фінансовий менеджмент для бізнес-асоціацій / Тетяна Зацерковна...........................................................................................157 Модуль F. Робота з членами бізнес-асоціацій / Михайло Альперович .......................................................................................................193

Довідка про авторів: ....................................................................................... 229 Додатки .............................................................................................................231 Послання від бізнесу до державної влади України (2006) ....................... 232 Доктрина приватної ініціативи (стратегічні засади розвитку підприємництва в Україні) (2003)................................................................240

■

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

КОРУПЦІЯ В ПОВСЯКДЕННОМУ ЖИТТІ СУБ'ЄКТІВ ПІДПРИЄМНИЦТВА ТА РОЛЬ ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ У ПРОЦЕСІ ЇЇ ПОДОЛАННЯ 1 Корупція - це насамперед криза правової свідомості й поведінки, яка поширюється й на всі суспільні сфери - політичну, соціальну, культурну. Тому, в найбільш широкому розумінні, лише локалізація й поступове витіснення корупції з усіх сфер життєдіяльності суспільства та повернення суспільних відносин у ефективні рамки закону дасть змогу докорінно розв'язати проблему корупції. Найбільш органічними інституційними умовами неможливості й непотрібності корупції стає саме правова держава й правове суспільство, де правові норми стають нормами життєвої необхідності й моралі. Засади державної регуляторної політики у сфері господарювання, що набули законодавчого визначення, цілком відповідають й науково-практично обґрунтованому світовому досвіду та ефективній вітчизняній практиці боротьби з цим явищем. Усунути першопричини поширення корупції в органах державної влади - непрозорі, непублічні, безконтрольні процедури розробки й ухвалення державних рішень - можна за допомогою послідовного впровадження засад державної регуляторної політики, підкріплених адміністративною відповідальністю й підзвітністю та процедурами громадського відстеження результативності діяльності регуляторних органів.

http://www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/popup_article?art_id=10277378

СТРУКТУРА НАВЧАЛЬНОГО КУРСУ

модуль

назва

обсяг

розробники

Сесія 1 Дмитро Ляпін (Київ)

РЕГУЛЯТОРНА ПОЛІТИКА ТА БІЗНЕС-АСОЦІАЦІЇ

1-й день (7 ак.годин)

КОМУНІКАЦІЇ ТА PUBLIC RELATIONS

2-й день (3 ак.годин)

Тетяна Гур’єва (Київ)

ОЦІНЮВАННЯ РЕЗУЛЬТАТИВНОСТІ РІШЕНЬ ОРГАНІВ ВЛАДИ

2-й день (4 ак.годин)

Людмила Хоменко (Київ)

Олексій Літвінов (Дніпропетровськ)

Сесія 2

Ксенія Ляпіна (Київ)

ЛОБІЮВАННЯ (ТЕОРІЯ ТА ПРАКТИКА)

3-й день (7 ак.годин)

ФІНАНСОВИЙ МЕНЕДЖМЕНТ БІЗНЕС-АСОЦІАЦІЙ

4-й день (3 ак.годин)

Тетяна Зацерковна (Київ)

РОБОТА З ЧЛЕНАМИ БІЗНЕС-АСОЦІАЦІЙ

4-й день (4 ак.годин)

Михайло Альперович (Донецьк)

Інна Підлуська (Київ)

ПОДЯКА Інститут Конкурентного Суспільства висловлює щиру подяку усім, хто сприяв формуванню, уточненню, розумінню і в кінці-кінців реалізації проекту «Школа професійної освіти для бізнес-асоціацій». Без Вашої допомоги, критики та пропозицій ця робота була б неможлива. Особливу подяку висловлюємо Геннадію Чіжікову та Максиму Ануфрієву (Донецька Торгово-Промислова Палата) і Надії Погосян (Асоціація пекарів і кондитерів, Хмельницький) за неоціненну допомогу та підтримку. І велика подяка нашим партнерам з Міжнародного Центру Приватного Підприємництва (CIPE) зі Сполучених Штатів Америки, Росії та Румунії за коментарі, консультації та увагу до ходу проекту.

РОЛЬ ТА ЗНАЧЕННЯ БІЗНЕСАСОЦІАЦІЙ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЇХ ПРОФЕСІЙНОГО РОСТУ В УКРАЇНІ Дмитро Ляпін, науковий співробітник Національного Інституту Стратегічних Досліджень Андрій Нікітін, Інститут Конкурентного Суспільства

Розвиток бізнес-асоціацій має довгу історію. На кожному етапі свого розвитку асоціації мали ті або інші характерні риси, які еволюціонували й трансформувалися в залежності від розвитку самих асоціацій. Сучасна бізнес-асоціація розуміється в розвинених країнах світу як добровільне об'єднання лідерів бізнесу, а також професійних і громадських лідерів, які за власним бажанням та на власний розсуд здійснюють спільну діяльність, спрямовану на поліпшення функціонування суспільного оточення, комерційних та економічних структур, покращання бізнес-клімату. З того часу як люди зрозуміли та на власному досвіді впевнились, що працювати спільно для досягнення загальних цілей набагато ефективніше, ніж робити те ж саме поодинці, частиною людського досвіду стали асоціації того або іншого виду. Організація асоціацій із спільною зацікавленістю є природною відповіддю на існування загальної потреби. У демократичному суспільстві з ринковою економікою бізнесасоціації відіграють важливу роль і беруть активну участь у процесах, спрямованих на поліпшення економічного, політичного й соціального середовища. Це відбувається як в масштабі національного ринку, так і світового ринків. У результаті колективних дій, реалізованих через асоціації, люди або суб’єкти господарювання здобувають більше можливостей для активної участі в прийнятті рішень, що відповідають потребам як самих членів асоціації, так і всього суспільства. Асоціація за своїм визначенням - це об'єднання людей на основі спільного інтересу для досягнення спільної мети. Бізнес-асоціації – налічують дуже велику історію свого існування. Певними прообразами сучасних бізнес-асоціацій були стародавні торгівельні каравани, античні союзи ремісників, середньовічні цехи, гільдії й

корпорації. Сучасними прикладами бізнес-асоціацій є торгові палати, торгово-промислові групи, професійні об'єднання учасників тих чи інших ринків, федерації виробників, асоціації роботодавців, об'єднання представників малого бізнесу й т.д. Відповідно до свого визначення, асоціація: складається зі членів асоціації (фізичних осіб, юридичних осіб або й тих й інших), що відповідають певним вимогам, які встановлені даною асоціацією; •

є юридично оформленою організацією, мета й діяльність якої регламентовані її публічними документами;

• •

управляється на демократичних засадах.

Умовою членства в асоціації є сплата членських внесків встановленого розміру. В обмін на сплату членських внесків члени асоціації отримують можливість користуватися послугами, передбаченими асоціацією для своїх членів. Вищим керівним органом асоціації є загальні збори, інколи - правління або дирекція; але «власниками» асоціації завжди є її члени. Часто асоціації є неурядовими та/або саморегулівними організаціями. Існує декілька моделей асоціацій: Континентальна (європейська) модель, у якій прийом до асоціації часто обумовлений наявністю в потенційного члена асоціації відповідного диплома про академічну або іншу спеціалізовану освіту, а процес прийому сильно формалізований. Азіатська модель, що відрізняється твердою ієрархією керування й відсутністю ротації посадових осіб. Американська модель, орієнтована на підтримку активності членів асоціації. Відрізняється «відкритим» стилем керівництва й гнучким реагуванням на кризові ситуації й на можливості, що виникають. Особливим типом асоціацій є палати. Палати – це асоціації, що поєднують бізнес-організації різного типу, і які, як правило, здійснюють свою діяльність в межах окремого географічного регіону. На відміну від інших бізнес-асоціацій, членство в яких (як правило) є добровільним, палати в окремих країнах передбачають обов'язкове (примусове) членство. Зокрема, на примусовому членстві побудована Континентальна (Європейська) модель палат. Ця модель притаманна для Франції й Німеччині. Уряд відповідно до національного законодавства делегує палатам певні адміністративні функції, та зобов’язує бізнеси ставати членами палат в обов’язковому порядку. Уряд також приймає на себе зобов'язання консультуватися з палатами перед прийняттям рішень з питань,

що зачіпають інтереси бізнесу. Вбачається, що це дає пільги членам палати, тому що вони одержують можливість впливати на процес прийняття рішень. Загальну кількість палат у окремому географічному регіоні в цій моделі обмежено. Англо-саксонська модель палат (Великобританія, США) заснована на іншому принципі. Уряд не передає палатам які-небудь функції. У загальному й цілому, палати можуть діяти за своїм власним розсудом. Членство в палатах й інвестиції в палати – добровільні. Внески встановлюються керівниками палат, проти неплатників не застосовується ніяких адміністративних заходів на рівні держави. Цілі та напрямки діяльності палат не контролюються урядом. Останнім часом інколи використовується Змішана модель палат, що народилась в 1990-і роки як спроба використати позитивні риси континентальної, і англо-саксонської моделей. Іншими словами, це система добровільного членства в палаті, при якій зберігається виконання палатою деяких функцій, делегованих їй урядом. У різних регіонах світу діяльність і методи роботи бізнес-асоціацій різняться друг від друга. У першу чергу, це залежить від політикоекономічної моделі суспільства. У країнах із централізованою плановою економікою й впливовим державним контролем бізнес-асоціації часто виконують окремі суспільні функції, але й не приймають участі в політиці збільшення кількості робочих місць у приватному секторі економіки. У країнах же, економіка яких заснована на ринкових відносинах, асоціації відіграють важливу роль не тільки у формуванні інвестицій, а й у процесах прийняття рішень, що стосуються приватного підприємництва, у вирішенні інших питань. У ринковій економіці ці дії асоціацій приносять вагому користь суспільству, причому ця користь є, в основному, результатом діяльності добровільних організацій, які існують за рахунок своїх членів і захищають їхні колективні інтереси. Світова практика свідчить, що бізнес-асоціації є ефективною формою самоорганізації ділового співтовариства й можуть із успіхом представляти інтереси суб'єктів малого й середнього підприємництва, виступаючи посередниками в діалозі між бізнесом і владою. Це особливо актуально для країн з перехідною економікою, у яких традиції активної участі громадян у формуванні цивілізованих ринкових відносин перебувають у стадії формування. У таких країнах бізнес-асоціації є одним з найбільш реальних інструментів впливу на прийняття політичних чи урядових рішень з метою створення сприятливих умов для розвитку бізнесу. Високу та значну роль бізнес-асоціацій визнають практично у всьому світі, а міжнародні організації, наприклад СОТ, розробили та у роботі керуються окремими директивними матеріалами щодо співпраці та

комунікації з неурядовими (WT/L/162 від 23 July 1996).

інституціями

та

бізнес-асоціаціями

Але ці функції бізнес-асоціацій, зрозуміло, висувають ряд професійних вимог до виконавчого органу бізнес-асоціації (дирекції, секретаріату, тощо). Тому в середині 2007 року Інститут Конкурентного Суспільства провів дослідження українських бізнес-асоціацій щодо їх ставлення та визначення ними основних проблем та напрямків в професійній підготовці спеціалістів для бізнес-асоціацій. Абсолютна більшість бізнес-асоціацій, що відповідали на запитання анкети, були зареєстровані як юридичні особи (96%) і, відповідно, мають неприбутковий статус (93%). Відповідно до національного законодавства України бізнес-асоціації можуть створюватись в різних організаційно-правових формах. Респонденти, що зареєстровані як юридичні особи, переважно створені - за Законом України "Про організації роботодавців" (7%); за Законом України "Про підприємства" (10%); за Законом України "Про об’єднання громадян" (76%). Термін діяльності респондентів бізнес-асоціацій наступний: менше 1 року - 3%; від 1 до 5 років – 14%; від 6 до 10 років - 48% та понад 10 років - 35%. Таким чином можна стверджувати, що абсолютна більшість респондентів на ринку бізнес-асоціацій працює більше 6 років. 35% респондентів мають всеукраїнський територіальний статус, 28% - обласний та 38% - місцевий. 41% респондентів відносять себе до бізнесасоціацій загального характеру, 28% - регіональних асоціацій, 21% - галузевих бізнес-асоціацій. Відповіді на запитання щодо переважної концентрації членів бізнесасоціації за їх розмірами серед респондентів дослідження були наступні: 21% бізнес-асоціацій об’єднує суб’єктів мікро-бізнесу, по 17% суб’єктів малого та середнього бізнесу, 3% респондентів переважно об’єднують суб’єктів великого бізнесу та 42% респондентів об’єднують суб’єктів різного розміру, не виділяючи окрему групу своїх членів за їх масштабами. На запитання анкети щодо зв’язку між впливовістю бізнес-асоціації та фаховим рівнем працівників її виконавчого органу було отримано наступні відповіді: «пов’язані сильно» (59%) та «дещо пов’язані» (38%). Щодо визначеності та формалізованості в бізнес-асоціації внутрішньої кадрової політики та вимог до персоналу. 24% респондентів відповіли, що така політика в асоціації існує і закріплена у відповідних внутрішніх документах, 62% відповіли, що політика існує, але не формалізована, і 3% знаходяться на етапі розробки відповідної політики. Щодо наявності в бізнес-асоціаціях програм підвищення фахового рівня співробітників виконавчого органу. У 38% бізнес-асоціацій ці про-

грами переважно проводяться у формі внутрішньої поточної роботи з персоналом, у 21% - у формі тренінгів для всього виконавчого органу, у 14% - тренінги та програми для окремих груп фахівців, у 7% - за самостійною ініціативою окремих співробітників. При цьому на питання щодо необхідного рівня освіти керівного персоналу виконавчого органу бізнес-асоціації респонденти визнали, що бажаним є: вища освіта (83%), наявність ступеню МВА (10%) та ступеню МРА (7%), або вченого ступеню (7%). 35% респондентів визнали за необхідне участь персоналу у програмах безперервної освіти. На запитання щодо ефективних форм додаткових навчальних програм для персоналу виконавчого органу, 83% визнали, що найефективнішою формою додаткового навчання для співробітників бізнесасоціації є тренінги, 45% - майстер-класи, 38% - стажування в інших бізнес-асоціаціях, 24% - проходження навчання на ступінь МРА, а також стажування в бізнес-структурах. 21% опитаних вважають за ефективне отримання співробітниками асоціації ступеню МВА, а 14% - стажування в органах державного управління. Запитання щодо доцільності окремих курсів для персоналу виконавчого органу бізнес-асоціації та ступеня їх деталізації. На це запитання отримано наступні відповіді: Таблиця 1 Про доцільність окремих курсів для персоналу виконавчого органу бізнес-асоціації та ступень їх деталізації бажана деталізація курсу, % дисципліна лобіювання (advocacy) взаємодія з органами державної влади комунікації та PR менеджмент * облік та фінанси * регуляторна політика СОТ * управління проектами фандрейзінг робота з членами асоціації маркетинг * проведення аналітичних досліджень управління персоналом (HR) * стратегічний менеджмент * управління якістю * профільні ринки * * особливості для бізнес-асоціацій

низька менша 3 годин

середня від 3 до 12 годин

висока більша 12 годин

сума

3 7 3 0 3 0 3 0 3 7 0 7 7 3 7 3

21 21 24 21 17 21 17 10 14 14 14 17 14 14 14 7

34 28 21 24 21 21 21 31 24 17 21 10 14 10 7 3

59 55 48 45 41 41 41 41 41 38 34 34 34 28 28 14

Аналіз відповідей дозволяє стверджувати, що загальний найвищий рейтинг отримали наступні дисципліни: лобіювання (advocacy) (59%); взаємодія з органами державної влади (55%); комунікації та PR (48%) та менеджмент (особливості для бізнес-асоціацій) (45%). На наступному місці (41%) наступні дисципліни: регуляторна політика; управління проектами; облік та фінанси (особливості для бізнес-асоціацій); СОТ (особливості для бізнес-асоціацій); фандрейзінг. На запитання щодо основних факторів, що впливають на визначення школи для бізнес-асоціацій, отримано наступні результати (таблиця 2). Більшість респондентів за основні фактори, що впливають на визначення школи для бізнес-асоціацій назвали наступні: зміст програм (76%), репутація школи (59%), вартість навчання у школі (52%). На наступному місці – тривалість навчання (45%), викладачі школи (їх імена, досвід в науковій і практичній діяльності) (41%). Найменш впливові наступні фактори: можливість пройти програму у школі на іноземній мові (10%) та наявність у школи іноземного партнера (10%). Таблиця 2 Основні фактори, що впливають на визначення школи для бізнесасоціацій зміст програм 75,9% репутація школи 58,6% вартість навчання у школі 51,7% тривалість навчання у школі 44,8% викладачі школи (їх імена, досвід в науковій і практичній діяльності) 41,4% місцеположення школи 34,5% державна акредитація 24,1% міжнародна акредитація 20,7% кількість курсів 13,8% можливість пройти програму у школі на іноземній мові 10,3% наявність у школи іноземного партнера 10,3%

Щодо відношення керівництва бізнес-асоціацій до бажання працівників виконавчого органу бізнес-асоціації здобути спеціалізовану додаткову освіту - в результаті дослідження було отримано лише позитивні відповіді. Відповіді розподілилися наступним чином: «позитивно, за будь-яких обставин» (76%), «позитивно в неробочий час» (14%) та «позитивно за рішенням керівника бізнес-асоціації» (7%). На запитання ж щодо можливості бізнес-асоціації взяти участь у фінансуванні такого додаткового навчання респонденти надали наступні відповіді: бізнес-асоціація повністю сплатить за навчання своїх працівників бізнес-асоціація частково сплатить за навчання своїх працівників працівник має платити самостійно інше

17,2% 34,5% 24,1% 17,2%

Найбільший відсоток відповідей концентрується на відповіді, що бізнес-асоціація частково сплатить за навчання (35%) та що працівник має платити самостійно (24%). На запитання анкети щодо доцільності обов’язковості сертифікації персоналу виконавчих органів бізнес-асоціацій респонденти відповіли наступним чином: так так, але лише для окремих професій ні

6,9% 51,7% 37,9%

Щодо оцінки респондентами конкуренції між бізнес-асоціаціями було отримано наступні відповіді: конкуренція висока наявна обмежена конкуренція конкуренція низька не знаю

13,8% 34,5% 37,9% 10,3%

Щодо думки респондентів стосовно необхідності трансформації бізнесасоціацій до статусу саморегулівних організацій, в рамках яких необхідні стандарти діяльності для членів та інструмент їх покарання за порушення, відповіді розділилися наступним чином: так так, але лише для окремих галузей ні не знаю та відмова відповіді

37,9% 17,2% 24,1% 17,2%

Таким чином можна стверджувати, що респонденти визначили високий взаємозв’язок між фаховим рівнем співробітників бізнес-асоціацій та впливовістю (публічною «потужністю») асоціації, і вбачають за необхідне мати співробітників з високою фаховою освітою (у тому числі з науковими ступенями та ступенями МВА та МРА). Але водночас респонденти не вбачають можливості та високої зацікавленості у оплаті навчання своїх співробітників, що, можливо, пов’язано з відносно низьким рівнем конкуренції у сфері бізнес-асоціацій. Також необхідно відмітити, що інституційна спроможність більшості українських бізнес-асоціацій малого бізнесу не дозволяє їм надавати оплатне навчання своїм співробітникам. Більшість респондентів вбачає за необхідне запровадження сертифікації персоналу бізнес-асоціацій, хоча водночас й стверджують про відсутність формалізованих вимог, в очолюваних ними бізнес-асоціаціях, до персоналу та кадрової політики. Ці висновки дозволяють стверджувати, що бізнес-асоціації у своїй переважній більшості все ще переживають етап свого професійного становлення.

Щодо можливостей отримання необхідних знань бізнес-асоціаціями в існуючих в Україні бізнес-школах, то в рамках модульного принципу навчання бізнес-асоціації можуть отримати навчання за досить широким спектром питань менеджменту, фінансового менеджменту та менеджменту персоналу, але залишається відкритим питання адаптації цих знань до потреб бізнес-асоціацій. Але дисципліни, які бізнес-асоціації визнали як найбільш необхідні лобіювання (advocacy), взаємодія з органами державної влади та комунікація і PR в бізнес-школах, що аналізувалися, не складають окремі навчальні модулі. Основні результати дослідження доводять, що створення спеціалізованої учбової програми для бізнес-асоціацій з дисциплін: основи advocacy та лобіювання, взаємодія з органами державної влади, основи комунікації та PR - є актуальною та така програма може скласти основу для окремого навчального спеціалізованого проекту «Професійна школа навчання для бізнес-асоціацій». ***** Друга частина дослідження стосувалась визначення можливостей отримання у бізнес-школах знань, необхідних для бізнес-асоціацій. Для цього було обрано 8 бізнес-школ: • Інститут вищої кваліфікації КНТЕУ (ІВК КНТЕУ); Інститут міжнародних ділових відносин (IBR); • • Києво-Могилянська Бізнес Школа(КМБШ); • Київська Бізнес Школа(КБШ); • Львівський Інститут Менеджменту (ЛІМ); • Міжнародний Інститут Бізнесу (МІБ); • Міжнародний Інститут Менеджменту "МИМ-Киев"; • Школа бізнесу Відкритого університету Великобританії (OUBS). Дослідження проводилось в два етапи. Перший етап передбачав пошук детальної інформації про бізнес-школи в мережі Інтернет на їх офіційних Інтернет-сайтах. Другий етап передбачав збір інформації шляхом безпосереднього відвідування бізнес-шкіл і отримання учбових програм, планів та детальної інформації про умови навчання. Основні результати другої частини дослідження. Всі обрані бізнесшколи пропонують освіту рівня МВА (магістр бізнес адміністрування), і навчання розраховане на власників підприємств, топ-менеджерів та менеджерів середньої ланки великих, середніх та малих підприємств. Бізнес-школи пропонують широкий спектр дисциплін, які відносно умовно можна згрупувати по наступних напрямках: маркетинг, менеджмент, фінанси, юриспруденція, менеджмент персоналу (HR), лідерство (та дисципліни загального розвитку) (таблиця 3). Особливості та позиціонування окремих бізнес-шкіл видно з таблиці 4.

Найбільшу увагу в усіх школах приділяють вивченню менеджменту персоналу. На наступному місці знаходяться: менеджмент, маркетинг та фінанси. Слід визнати, що бізнес-школи орієнтовані на підготовку персоналу саме для потреб бізнесу, і відсутні, або не популяризуються курси, які стосуються особливостей діяльності бізнес-асоціацій.

Маркетинг

Фінанси

Юриспруденція

Загальні дисципліни

Мова викладання

Бізнес-школа

Менеджмент

Таблиця 3

ukr + dech

eng

eng + ukr

Інститут вищої кваліфікації Київського національного торговельноекономічного університету (ІВК КНТЕУ) Інститут міжнародних ділових відносин (IBR) Києво-Могилянська Бізнес Школа (КМБШ) Київська Бізнес Школа (КБШ) Львівський Інститут Менеджменту (ЛІМ) Міжнародний Інститут Бізнесу (МІБ) Міжнародний Інститут Менеджменту "МІМ-Київ" Школа бізнесу Відкритого університету Великобританії (OUBS)

eng + ukr eng + ukr

eng +ukr

IBR

КМБШ

КБШ

ЛІМ

МІБ

МІМ-Київ"

OUBS

Менеджмент персоналу (HR) Оцінка і робота HR Управління людськими ресурсами

ІВК КНТЕУ

Навчальна дисципліна

рейтинг дисципліни

Таблиця 4

Навчання та розвиток працівника Вибір та розміщення HR Менеджмент Нові технології управління бізнесом Менеджмент Міжнародне підприємництво Стратегічний менеджмент Управління проектами Бізнес планування Витрати і прийняття рішень Операційний менеджмент Проектний менеджмент Управління якістю Аналіз даних і статистика Крос-культурний менеджмент Маркетинг Маркетингове дослідження, позиціонування, стратегія і планування маркетингу Маркетинг Орієнтація на потреби споживачів Маркетинговий менеджмент Стратегічний маркетинг Промоушн і продаж Фінанси Бухгалтерський облік Управлінський облік і контроль витрат Фінансовий менеджмент Фінансовий облік Економіка підприємництва Фінанси компанії Гроші та банки Управління активами Фінансове і податкове планування Фінансовий аналіз Юриспруденція Підприємницьке право

5 5 5 4 3 3 3 3 3 2 2

X X X

X X X X X

X X X

X X X X X X X

X X

X X X X

X X X X X X

3 3 2

6 6 3 3 2 2

X X X X

X X

X X X X X

X X

X X X X

X X X

X X

OUBS X

МІМ-Київ"

МІБ

ЛІМ

КБШ

КМБШ

IBR

ІВК КНТЕУ

рейтинг дисципліни

Навчальна дисципліна

X X

Міжнародне законодавство Система оподаткування Лідерство та дисципліни загального розвитку Бізнес комунікації Міжнародна економіка Бізнес етика і філософія Влада, лідерство і персональні зміни Природа міжнародного бізнесу Макроекономіка Економічна статистика Економічна теорія Мікроекономіка

2 2 5 5 5

X X X X

X X X X X

X X

X X X

X X

OUBS

X X X

X X

X X X X X X

МІМ-Київ"

МІБ

ЛІМ

КБШ

4 4 3 2 2 2

КМБШ

IBR

ІВК КНТЕУ

рейтинг дисципліни

Навчальна дисципліна

X X

ВИСНОВКИ: Респонденти визначили високий взаємозв’язок між фаховим рівнем співробітників бізнес-асоціацій та впливовістю (публічною «потужністю») асоціації, і вбачають за необхідне мати співробітників з високою фаховою освітою (у тому числі з науковими ступенями та ступенями МВА та МРА). Але водночас респонденти не вбачають можливості та високої зацікавленості у оплаті навчання своїх співробітників, що, можливо, пов’язано з відносно низьким рівнем конкуренції у сфері бізнес-асоціацій. Також необхідно відмітити, що інституційна спроможність більшості бізнес-асоціацій не дозволяє їм надавати оплатне навчання своїм співробітникам. Більшість респондентів вбачає за необхідне запровадження сертифікації персоналу бізнес-асоціацій, хоча водночас й стверджують про відсутність формалізованих вимог, в очолюваних ними бізнес-асоціаціях, до персоналу та кадрової політики. Ці висновки дозволяють стверджувати, що бізнес-асоціації у своїй переважній більшості все ще переживають етап свого професійного становлення. Щодо можливостей отримання необхідних знань бізнес-асоціаціями в існуючих в Україні бізнес-школах, то в рамках модульного принципу навчання бізнес-асоціації можуть отримати навчання за досить широким спектром питань менеджменту, фінансового менеджменту та менеджменту персоналу, але залишається відкритим питання адаптації цих знань до потреб бізнес-асоціацій.

Але дисципліни, які бізнес-асоціації визнали як найбільш необхідні лобіювання (advocacy), взаємодія з органами державної влади та комунікація і PR в бізнес-школах, що аналізувалися, не складають окремі навчальні модулі. Основні результати дослідження доводять, що створення спеціалізованої учбової програми для бізнес-асоціацій з дисциплін: основи advocacy та лобіювання, взаємодія з органами державної влади, основи комунікації та PR - є актуальною та така програма може скласти основу для проекту «Школа професійної освіти для бізнес-асоціацій».

МОДУЛЬ А. РЕГУЛЯТОРНА ПОЛІТИКА ДЛЯ БІЗНЕСАСОЦІАЦІЙ Дмитро Ляпін Олексій Літвінов

ПРОГРАМА КУРСУ «РЕГУЛЯТОРНА ПОЛІТИКА ТА БІЗНЕСАСОЦІАЦІЇ»

10.00 – 10.30

10.30– 10.50

10.50 – 11.20 11.20 – 11.35 11.35 – 12.05 12.05 – 12.30 12.30 – 13:00 13.00 – 14.00

14:00 – 15:00

15:00 – 15:45

Практична вправа. Робота у групах: “Що заважає ефективній участі громадськості у виробленні та впровадженні політики?”, “Чому необхідні консультації із громадськістю під час вироблення політики?” “Шляхи подолання типових проблем, які заважають громадськості брати участь у виробленні політики”. Підбиття підсумків мозкового штурму, обрання найбільш прийнятних шляхів подолання типових проблем. Міні-лекція. “Механізми участі громадськості у виробленні та впровадженні політики”. – Аналіз існуючих документів, що регламентують участь громадськості у виробленні політики. – Огляд вад та недоліків існуючої нормативно-правової бази. Перерва “Державна регуляторна політика – дійовий інструмент ефективного діалогу влади та громадськості”. – НУО як суб’єкти регуляторної діяльності. – Обов’язкові документи в межах регуляторної політики. – Вимоги до процесу підготовки регуляторних актів. Практична вправа. “Шляхи ефективної комунікації”. Командна робота у малих групах (по 4 особи). Аналіз результатів. Міні-лекція. “Шляхи впливу на владу та створення сприятливих умов для проведення консультацій із громадськістю”. – Підготовка й подання зауважень та пропозицій до плану з підготовки регуляторних актів. Перерва Міні-лекція. – Підготовка альтернативного аналізу регуляторного впливу або звіту про відстеження результативності регуляторного акта. – Проведення незалежного громадського моніторингу дотримання вимог чинного законодавства та оприлюднення його результатів. – Подання скарг на дії органів влади щодо порушення процедури прийняття регуляторних актів. Міні-лекція. Аналіз регуляторного впливу: структура та основні складові Підготовка та проведення АРВ. Практична вправа Аналіз дотримання вимог законодавства

щодо складання тексту Повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта. 15.45 – 16.00 16:00 – 17:00 17:00 – 18:00

Перерва Міні-лекція. Альтернативи державного втручання. Дискусія: Альтернативи державного втручання. Практична вправа Організаційне забезпечення регуляторної діяльності Завдання регуляторного органу щодо забезпечення регуляторної діяльності. Повноваження регуляторного органу щодо здійснення регуляторної діяльності.

РЕГУЛЯТОРНА ПОЛІТИКА ДЛЯ БІЗНЕСАСОЦІАЦІЙ Сьогодні в Україні залишається серйозною проблемою як якість владних рішень, так і якість їх виконання (в першу чергу самими органами державної влади). Так на публічному обговоренні проекту Програми діяльності Кабінету Міністрів України в січні 2008 року Міністр економіки наголосив, «що причини відставання України мають системний характер і багато в чому залежать від якості саме державного управління»2. Низька якість системи державного управління призводить до поширення корупції, великих суспільних витрат на функціонування органів державної влади та, відповідно, до високого рівня розшарування населення та поширення бідності. Причин низької якості державного управління та високої корупції декілька, і найважливішою з них є закритість влади, недопущення громадян до обговорення проектів владних рішень та процедур їх прийняття. Намагання зробити владу прозорою пов’язане з необхідністю публічного тиску з боку громади на державну владу і спрямоване на послідовну участь громадськості в обговоренні проектів нормативних актів, вимірюванні їх ефективності, здійсненні обґрунтованого, аргументованого та об`єктивного аналізу державної і муніципальної політики. Набуття чинності на початку 2004 року Закону України „Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності” надало як для громадян та їх об’єднань, так і для органів державної влади нові можливості щодо забезпечення процедурної відкритості органів державної влади. Тобто відкритість влади тепер вимагається не стільки сучасно орієнтованими керівниками органів державної влади, а на рівні процедур, які визначені Законом та конкретизують порядок дій органів влади під час прийняття рішень, перелік і зміст необхідної інформації, яка має бути оприлюднена. Якщо бізнес-асоціації у своїй повсякденній практиці будуть спиратися на визначені законодавством України процедури прийняття нормативних (регуляторних) актів та наполегливо публічно вимагати від органів державної влади використовувати норми Закону „Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності” для захисту власних інтересів та вдосконалення державної політики у різних сферах, то

http://www.me.gov.ua/control/uk/publish/printable_article?art_id=111618

можна сподіватись на покращення прозорості влади і, відповідно, посилення впливу бізнес-асоціацій та зменшення рівня корупції. Чому саме регуляторна політика є добрим інструментом для боротьби з корупцією? Якщо характеризувати корупцію найпростішими словами, то це явище можна визначити як зловживання особою своєю державною посадою задля отримання особистої користі або користі для іншої особи чи групи осіб. Корупцію становлять дії посадової особи, яка приймає, випрошує або вимагає винагороди, та дії представника приватного бізнесу, який пропонує винагороду з метою обминути закон задля отримання переваг, наприклад, у конкурсному процесі або особистої вигоди 3. Сприятливі умови для корупції виникають там, де відбувається завищення ролі регулюючих органів і надмірне адміністративне втручання державних бюрократичних органів в економіку. Якщо уряд запроваджує велику кількість правил та інструкцій, публічні посадові особи отримують більше можливостей для використання їх у своїх інтересах або для їх порушення. Особливо це стосується випадків, коли такі особи здійснюють необмежений контроль у сфері державного управління. Бюрократична корупція визначається як функція розміру винагород і покарань, які перебувають під контролем посадової особи, можливості цієї особи розпоряджатися ними на свій власний розсуд, а також її підзвітності за прийняті нею рішення та вчинені дії. Із наданням більшої свободи розпоряджатися винагородами та покараннями з одночасним зниженням вимог підзвітності зростає потенціал корупції4. Основні інструменти підвищення прозоросты влади Принципи підзвітності та прозорості вважаються основною передумовою запобігання зловживанням владою. Забезпечення цих принципів означає інформування громадян про те, «чому» і «як» приймаються ті чи інші владні рішення, що дозволяє їм оцінювати ці рішення і відповідно на них реагувати. Забезпечити підзвітність влади можна шляхом створенням системи управління з відкритою інформацією про цілі і результати програм,

З «Книжки парламентаря - Боротьба Проти Корупції», яка була підготовлена Парламентським центром Канади у співробітництві з Інститутом економічного розвитку Світового Банку за підтримки Канадського агентства міжнародного розвитку (http://www.pace.org.ua/content/category/4/22/1/lang,uk/) 4

Там же

прозорим процесом складання бюджету, належним фінансовим менеджментом та підзвітністю. При розгляді проектів владних рішень їх розробникам (органам державної влади) необхідно отримати відповіді на основні наступні запитання: • Хто реально матиме користь і чому? • Хто нестиме витрати від впровадження державного регулюван-

ня, які ризики і чому?

• Чому запропоноване регулювання є найкращим (найефективні-

шим) з низки можливих варіантів? • За якими показниками суспільство та органи влади можуть ви-

значити та виміряти успіх регулювання? Саме на отримання відповідей на такі запитання, забезпечення прозорості функціонування органів державної влади, гарантування участі громадян в обговоренні проектів владних рішень й спрямовано Закон України “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності“ від 11 вересня 2003 року №1160-IV. Органом державної влади, що забезпечує методологічне забезпечення впровадження Закону, визначає ознаки регуляторного акта в тих чи інших нормативно-правових документах – є Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва. Ми рекомендуємо у разі виникнення спірних ситуацій письмово звертатися до Деркомпідприємництва задля отримання роз’яснення, яке буде необхідним під час судового розгляду справи щодо скасування регуляторного рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування. 1. ОСНОВИ ЗАЛУЧЕННЯ ГРОМАДСЬКОСТІ ДО ПРОЦЕСУ РЕГУЛЯТОРНОЇ ПОЛІТИКИ Закон України “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності“ від 11 вересня 2003 року №1160-IV набув чинності з середини січня 2004 року. Закон України “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності“ є вкрай важливим, бо виконання його норм забезпечує два вкрай необхідних результати: 1) Закон врегульовує залучення громадськості до прийняття рішень органами законодавчої, виконавчої влади та місцевого самоврядування. 2) Закон визначає низку обов’язкових для органів державної влади процедур, які вимагаються при прийнятті нормативно-правових актів,

а недотримання або неналежне виконання цих процедур унеможливлює легальне затвердження владного рішення. Одним з головних принципів державної регуляторної політики визначено прозорість та врахування громадської думки, що дозволяє громадськості та неурядовим організаціям (НУО) використовувати норми Закону для отримання необхідної інформації від органів державної влади та місцевого самоврядування ще на етапі підготовки проектів рішень. Принципи регуляторної політики (стаття 4 Закону): • доцільність - обґрунтована необхідність державного регулювання господарських відносин з метою вирішення існуючої проблеми; • адекватність - відповідність форм та рівня державного регулювання господарських відносин потребі у вирішенні існуючої проблеми та ринковим вимогам з урахуванням усіх прийнятних альтернатив; • ефективність - забезпечення досягнення внаслідок дії регуляторного акта максимально можливих позитивних результатів за рахунок мінімально необхідних витрат ресурсів суб'єктів господарювання, громадян та держави; • збалансованість - забезпечення у регуляторній діяльності балансу інтересів суб'єктів господарювання, громадян та держави; • передбачуваність - послідовність регуляторної діяльності, відповідність її цілям державної політики, а також планам з підготовки проектів регуляторних актів, що дозволяє суб'єктам господарювання здійснювати планування їхньої діяльності; • прозорість та врахування громадської думки - відкритість для фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань дій регуляторних органів на всіх етапах їх регуляторної діяльності, обов'язковий розгляд регуляторними органами ініціатив, зауважень та пропозицій, наданих у встановленому законом порядку фізичними та юридичними особами, їх об'єднаннями, обов'язковість і своєчасність доведення прийнятих регуляторних актів до відома фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань, інформування громадськості про здійснення регуляторної діяльності. Одним з головних напрямків реалізації регуляторної політики (стаття 5 Закону) визначено: “оприлюднення проектів регуляторних актів з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань, а також відкриті обговорення за участю представників громадськості питань, пов'язаних з регуляторною діяльністю”. Закон вимагає поєднувати такі форми залучення громадськості до прийняття рішень регуляторними органами:

• оприлюднення проектів регуляторних актів (а також аналізу регуляторного впливу цього акта); • проведення будь-яких форм відкритого обговорення проекту регуляторного акта. Оприлюднення проектів регуляторних актів є обов’язком (!) для відповідних органів державної влади, і цей обов’язок передбачено рядом статей Закону - статтями 7, 9, 20 та 35. Також в Законі визначено чіткий перелік прав громадян та їх об’єднань, який підкріплено обов’язками відповідних органів. Статтею 6 Закону передбачені наступні права громадян, суб’єктів господарювання, їх об’єднань: • подавати до регуляторних органів пропозиції про необхідність підготовки проектів регуляторних актів, а також про необхідність їх перегляду; • подавати зауваження та пропозиції щодо оприлюднених проектів регуляторних актів; • організовувати та брати участь у відкритих обговореннях питань, пов'язаних з регуляторною діяльністю; • бути залученими регуляторними органами до підготовки аналізів регуляторного впливу, експертних висновків щодо регуляторного впливу та виконання заходів з відстеження результативності регуляторних актів; • самостійно готувати аналіз регуляторного впливу проектів регуляторних актів, розроблених регуляторними органами, відстежувати результативність регуляторних актів, подавати за наслідками цієї діяльності зауваження та пропозиції; • одержувати від регуляторних органів у відповідь на звернення інформацію щодо їх регуляторної діяльності. Але чи можна відстежити, як були враховані направлені до відповідного органу влади зауваження? Для забезпечення такого відстеження треба спиратися на норму статті 9 Закону: “Усі зауваження і пропозиції щодо проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу, одержані протягом встановленого строку, підлягають обов'язковому розгляду розробником цього проекту. За результатами цього розгляду розробник проекту регуляторного акта повністю чи частково враховує одержані зауваження і пропозиції або мотивовано їх відхиляє.”

Тобто розробник регуляторного акта має мотивувати своє можливе відхилення пропозицій, що надійшли від НУО та бізнес-асоціацій. А відповідно до норм статті 6 Закону – розробник (орган державної влади чи місцевого самоврядування) повинен(!) надати аргументовану відповідь на зауваження та пропозиції до проекту регуляторного акта, що відповідним чином оформлені і надійшли від НУО. Таким чином, у Законі перевага віддається письмовим “безконтактним” формам залучення громадян, суб’єктів господарювання та їх об’єднань до здійснення регуляторної діяльності органів влади. Одначе Закон визнав (стаття 9), що це не обмежує право громадян та їх об’єднань чи органів влади здійснювати у будь-яких формах публічне обговорення питань регуляторної діяльності. Права громадян, НУО та бізнес-асоціацій гарантуються процедурними нормами Закону, що чітко та однозначно визначають процедури оприлюднення проекту регуляторного акта та необхідний перелік офіційних публічних повідомлень та документів, а також і їх зміст. При цьому якщо розробник проекту регуляторного акту порушив ці процедурні вимоги Закону, то затверджений регуляторний акт має бути скасований (у тому числі в судовому порядку). Якщо розробник проекту регуляторного акта порушив вимоги процедури, що визначені Законом про засади державної регуляторної політики, то затверджений регуляторний акт має бути скасований (у тому числі в судовому порядку). (Стаття 25 Закону) На наш погляд, такі норми Закону надають можливість значно підвищити ефективність участі громадян, НУО, суб’єктів господарювання та їх об’єднань у формуванні та реалізації різних політик як на центральному, так і на місцевому рівнях. Для того щоб успішно впливати на регуляторну діяльність органів державної влади, громадським об’єднанням, бізнес-асоціаціям та незалежним аналітичним інституціям доцільно: Організувати процес аналізу оприлюднених проектів регуляторних актів та перевірки аналізу регуляторного впливу, яким супроводжується відповідний регуляторний акт, як на центральному так і на місцевому рівні; Розробляти зауваження та пропозиції до тих проектів регуляторних актів, які посилюють втручання держави у господарську діяльність;

Застосовувати методику аналізу регуляторного впливу для аргументації зауважень і пропозицій, що надсилаються до відповідного регуляторного органу. Для того, щоб Закон впроваджувався ефективно та дієво необхідно організувати громадський контроль та моніторинг його впровадження. Необхідно відслідковувати, чи всі нормативні акти, що підпадають під визначення регуляторного акта, проходять процедуру оприлюднення, чи оприлюднюється аналіз регуляторного впливу до кожного проекту регуляторного акта, чи надаються аргументовані відповіді на звернення НУО із зауваженнями та пропозиціями, чи оприлюднюються плани регуляторної діяльності органів влади. Слід визнати, що практично весь процес розробки регуляторних актів, за вимогами Закону, має супроводжуватись консультаціями. І у першу чергу це забезпечується зобов’язанням органів влади оприлюднювати інформацію про свою регуляторну діяльність на всіх етапах її здійснення. Якщо органи державної влади чи місцевого самоврядування під час прийняття нормативно-правових актів, що відповідають ознакам регуляторних актів, порушують вимоги процедур, визначених Законом, то зацікавлені НУО та бізнес-асоціації мають всі підстави для звернення до адміністративного суду з вимогою скасування таких нормативноправових актів. 2. ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ЗАКОНУ ПРО РЕГУЛЯТОРНУ ПОЛІТИКУ Метою Закону України „Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності” від 11 вересня 2003 року №1160-IV є: • вдосконалення правового регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, • недопущення прийняття економічно недоцільних та неефективних регуляторних актів, • зменшення втручання держави у діяльність суб'єктів господарювання; •

усунення перешкод для розвитку господарської діяльності.

Задля досягнення своєї мети Закон встановив чіткі та жорсткі вимоги до процедури підготовки, прийняття, відстеження результативності та перегляду нормативно-правових актів, які є регуляторними. Регуляторний акт. Визначення. Що таке регуляторний акт?

Закон визнав (стаття 1), що таким актом є: прийнятий відповідним регуляторним органом нормативно-правовий акт, який спрямовано на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання. Основними ознаками регуляторного акта можна вважати наступні: •

регуляторні акти мають владно-організаційний характер,

•

приймаються (видаються) уповноваженими на це суб’єктами,

•

встановлюють загальні правила безособистого характеру,

• розраховані на багаторазове використання для всіх передбачених ними випадків, •

їм притаманна стабільність,

• їхня юридична сила зберігається незалежно від виконання приписів акта в часі. Тобто з юридичної точки зору регуляторні акти розуміються як письмові документи, що містять норми права і їх треба відрізняти від індивідуальних (правозастосовних) актів. Регуляторні органи Закон „Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності” у статті 1 визнав, що регуляторними органами, діяльність яких щодо здійснення регуляторної політики регламентується і повинна відповідати вимогам цього Закону, є: • Верховна Рада України, • Президент України, • Кабінет Міністрів України, • Національний банк України, • Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, • інші державні органи, центральні органи виконавчої влади, • Верховна Рада Автономної Республіки Крим, • Рада міністрів Автономної Республіки Крим, • місцеві органи виконавчої влади, • органи місцевого самоврядування.

Такий широкий перелік регуляторних органів відповідає ідеології, що кожний орган, рішення якого впливають на суб’єктів господарювання, має обґрунтовувати свої рішення, обраховувати вигоди та витрати від запровадження регуляції. Тобто, кожний нормативно-правовий акт, який відповідає ознакам регуляторного акта, повинен супроводжуватись аналізом регуляторного впливу норм акта на державу, бізнес та громадськість, оприлюднюватись для одержання зауважень та пропозицій, а в проекті акта повинні бути передбачені індикатори його результативності. ПРОЦЕДУРИ Закон передбачив жорсткі норми щодо правочинності регуляторних актів, при затвердженні (схваленні) яких була порушена процедура, що вимагається Законом. Такими порушеннями процедури, зокрема, є: •

відсутність аналізу регуляторного впливу;

•

проект регуляторного акта не був оприлюднений;

• проект регуляторного акта не був поданий на погодження із спеціально уповноваженим органом або його відповідним територіальним органом (відповідно до статті 30 Закону, а також до норм Постанови Кабінету Міністрів «Про затвердження Положення про Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва» від 26 квітня 2007 р. №667 Держкомпідприємництва виконує функції спеціально уповноваженого органу з питань регуляторної політики); • щодо проекту регуляторного акта спеціально уповноваженим органом або його територіальним органом було прийнято рішення про відмову в його погодженні, але акт не зважаючи на це було затверджено. У разі виявлення будь-якої з цих обставин (тобто виявлення порушення процедури підготовки регуляторного акта), орган юстиції має відмовити в державній реєстрації регуляторного акта або не пізніше десяти робочих днів з дня одержання повідомлення про порушення процедури скасувати прийняте рішення про державну реєстрацію цього регуляторного акта. До переліку обов’язкових процедур (в рамках регуляторної політики) можна віднести наступні: •

Процедури обов’язкового оприлюднення документів

•

Процедури планування регуляторної діяльності

•

Обов’язкові процедури при розробці регуляторних актів

1) Процедури обов’язкового оприлюднення документів. Обов’язковому оприлюдненню, відповідно до Закону, підлягають наступні документи, підготовлені в рамках регуляторної діяльності: • План регуляторної діяльності на рік. Має бути затверджений відповідним регуляторним органом до 15 грудня і оприлюднений в термін до 10 днів; • Повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта та аналізу регуляторного впливу; • Проект регуляторного акту та аналізу регуляторного впливу оприлюднюється не пізніше 5-ти робочих днів з дня оприлюднення повідомлення; • Регуляторний акт оприлюднюється в 10-денний строк після його підписання/реєстрації; • Звіт про відстеження результативності оприлюднюється в 10денний строк після його підписання; • Інформація про здійснення регуляторної діяльності оприлюднюється регуляторним органом постійно. 2) Процедури планування регуляторної діяльності. Регуляторна діяльність відповідного органу державної влади має строго плануватись. Це означає, що до 15 грудня орган державної влади має затвердити, а в термін до 10 днів оприлюднити план своєї регуляторної діяльності на наступний календарний рік (тобто не пізніше 25 грудня). План регуляторної діяльності на наступний рік має бути опублікований у друкованому засобі масової інформації, визначеному відповідним органом влади (регуляторним органом), або на офіційній сторінці відповідного регуляторного органу в мережі Інтернет. Громадяни, НУО, суб’єкти господарювання та їх об’єднання можуть на етапі планування діяльності з підготовки регуляторних актів, користуючись своїм правом (стаття 6), подавати регуляторному органу пропозиції про необхідність підготовки проектів регуляторних актів, чи необхідність їх перегляду. 3) Обов’язкові процедури при розробці регуляторних актів. Обов’язкові процедури на цьому етапі мають такі складові:

• Оприлюднення проекту регуляторного акта та аналізу його регуляторного впливу; • Отримання пропозицій від громадськості та суб’єктів господарювання та вивчення цих пропозицій; • Врахування пропозицій або аргументована відповідь авторам ініціатив про причини відхилення пропозицій. Оприлюднення проекту регуляторного акта відбувається за чітко визначеною процедурою, а саме: 1. Оприлюднення повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта здійснюється у визначених регуляторним органом друкованих засобах масової інформації або на офіційній сторінці регуляторного органу у мережі Інтернет. Повідомлення містить дуже чітку і структуровану інформацію, яка визначена Законом (стаття 9): •

стислий виклад змісту проекту;

• поштову або електронну адресу розробника проекту та інших органів, до яких відповідно до Закону або за ініціативою розробника надсилаються зауваження та пропозиції; • інформацію про спосіб оприлюднення проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу (назва друкованого засобу масової інформації або адреса сторінки в мережі Інтернет); • інформацію про строк, протягом якого приймаються зауваження та пропозиції від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань (строк визначається розробником проекту, але не менше 1 місяця та не більше 3 місяців з дня оприлюднення проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу); • інформацію про спосіб надання фізичними та юридичними особами, їх об'єднаннями зауважень та пропозицій (отримання поштовим відправленням на визначену адресу і визначеній особі, отримання на визначену електронну адресу і т.п.). 2. Оприлюднення проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу, підготовленого згідно з вимогами Закону (має відбутися не пізніше 5 робочих днів з дня оприлюднення повідомлення). Оприлюднення двох документів - проекту регуляторного акта та аналізу регуляторного впливу - відбувається у спосіб, вказаний у повідомленні. Надалі громадяни, НУО, суб’єкти господарювання та їх об’єднання мають повне право протягом визначеного у повідомленні строку надсилати на вказані у повідомленні адреси свої пропозиції та зауваження. Із норми статті 6 Закону слідує, що пропозиції та зауваження мо-

жуть стосуватись як тексту самого проекту регуляторного акта, так і змісту аналізу регуляторного впливу. При цьому громадськість шляхом проведення альтернативного аналізу регуляторного впливу може довести недоцільність державного регулювання та запропонувати інші шляхи вирішення проблеми, на яку спрямовано даний регуляторний акт, ніж це запропоновано органом державної влади. Нарешті, за статтею 9 Закону органи влади зобов’язані розглянути всі зауваження і пропозиції та за результатами розгляду врахувати їх або мотивовано відхилити. Якщо поєднати це з правом приватних осіб одержувати від регуляторних органів у відповідь на звернення, подане у встановленому законом порядку, інформацію щодо їх регуляторної діяльності, то фактично будь-яка особа може отримати від регуляторного органу вмотивовану відповідь, чому її пропозицію або зауваження було відхилено, або як було враховано. Оскільки даний Закон не встановлює спеціального порядку звернення до регуляторних органів, то за аналогією доцільно використовувати принципи та норми Закону України „Про звернення громадян”. Тому громадянам чи суб’єктам господарювання, які бажають подати пропозиції та зауваження до проекту регуляторного акта, можна порадити наступне - прямо у листі з пропозиціями до проекту регуляторного акта розмістити свою вимогу про вмотивоване пояснення відхилення пропозицій, якщо таке відхилення матиме місце. При цьому варто послатись на два закони – Закон України „Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності” та Закон України „Про звернення громадян”. У листі обов’язково має бути вказана адреса, на яку надіслати відповідь, прізвище, ім’я та по батькові особи, якій має бути надіслана відповідь, стояти дата, лист має бути підписаний власноруч. У такому разі регуляторний орган мусить надати відповідь протягом місяця. Відповідно у регуляторному органі опрацювання цих звернень має відбуватись за встановленими правилами діловодства та внутрішньої процедури. *** Саме ці положення Закону й можна вважати за основні, такі, що визначають його спрямованість на отримання нової якості державного управління та спрямованість на досягнення прозорості органів державної влади. А порушення цих процедур органами державної влади є законною підставою для оскарження в суді регуляторного акта, і, відповідно, його скасування.

ЕТАПИ РЕГУЛЯТОРНОЇ ПОЛІТИКИ 1. ПЛАНУВАННЯ

ВРУ, Президент України, КМУ, НБУ, ЦОВВ, ВР АР Крим, Рада міністрів АР Крим, місцевий орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування

Громадяни, суб’єкти господарювання, об’єднання, ...

Ініціатива про розробку регуляторного акта (рішення, пропозиція)

ПЛАНУВАННЯ Плани на наступний календарний рік затверджуються не пізніше 15 грудня поточного року і оприлюднюються в термін не більше 10 днів

ПЕРЕГЛЯД ЧИННИХ РЕГУЛЯТОРНИХ АКТІВ

УСУНЕННЯ ПОРУШЕНЬ ПРИНЦИПІВ ДЕРЖАВНОЇ РЕГУЛЯТОРНОЇ ПОЛІТИКИ (ДЕРЕГУЛЮВАННЯ)

Визнання регуляторного акта таким, що втратив чинність

2. ПІДГОТОВКА ПРОЕКТУ РЕГУЛЯТОРНОГО АКТА ( лист 1)

ПІДГОТОВКА ПРОЕКТУ РЕГУЛЯТОРНОГО АКТА ПІДГОТОВКА АНАЛІЗУ РЕГУЛЯТОРНОГО ВПЛИВУ (АРВ)

ОПРИЛЮДНЕННЯ ПРОЕКТУ РЕГУЛЯТОРНОГО АКТА ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО ОПРИЛЮДНЕННЯ ПРОЕКТУ РЕГУЛЯТОРНОГО АКТА В ДРУКОВАНИХ ЗАСОБАХ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ

Громадяни, суб’єкти господарювання, їх об’єднання, ...

ОПРИЛЮДНЕННЯ ПРОЕКТУ РЕГУЛЯТОРНОГО АКТА ТА АРВ У ЗМІ (не менше 1 місяця та не більше 3 місяців) ПІДГОТОВКА ВЛАСНОГО АРВ ПІДГОТОВКА ПРОПОЗИЦІЙ, ЗАУВАЖЕНЬ

ОДЕРЖАННЯ ЗАУВАЖЕНЬ ДО ПРОЕКТУ РЕГУЛЯТОРНОГО АКТА ТА АРВ, ЇХ ОБОВ’ЯЗКОВИЙ РОЗГЛЯД.

ГРОМАДСЬКІ СЛУХАННЯ, ПУБЛІЧНІ ОБГОВОРЕННЯ ... D

ВРАХУВАННЯ ЧИ МОТИВОВОВАНЕ ВІДХИЛЕННЯ

2. ПІДГОТОВКА ПРОЕКТУ РЕГУЛЯТОРНОГО АКТА (лист 2)

ПОГОДЖЕННЯ ПРОЕКТУ РЕГУЛЯТОРНОГО АКТА ЗІ СПЕЦІАЛЬНО УПОВНОВАЖЕНИМ ОРГАНОМ

Термін погодження (не більше 1 місяця)

Погоджено

Не погоджено

• ПРИЙНЯТТЯ АКТА • ОПРИЛЮДНЕННЯ АКТА • БАЗОВЕ ВІДСТЕЖЕННЯ РЕЗУЛЬТАТИВНОСТІ • НАБУТТЯ АКТОМ ЧИННОСТІ

ЗВЕРНЕННЯ ОРГАНУ ДО АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ (урядовий комітет або апеляційна регуляторна комісія)

ДООПРАЦЮВАННЯ ПРОЕКТУ РЕГУЛЯТОРНОГО АКТА

Громадяни, суб’єкти господарювання, їх об’єднання, ...

3. ВІДСТЕЖЕННЯ РЕЗУЛЬТАТИВНОСТІ E

ПОВТОРНЕ ВІДСТЕЖЕННЯ РЕЗУЛЬТАТИВНОСТІ РЕГУЛЯТОРНОГО АКТА

(мінімум через 1 рік, максимум через 2 роки після набуття чинності актом, якщо не встановлено більш ранній строк) ПЕРІОДИЧНЕ ВІДСТЕЖЕННЯ РЕЗУЛЬТАТИВНОСТІ РЕГУЛЯТОРНОГО АКТА

(раз на кожні три роки після повторного відстеження результативності)

ОПРИЛЮДНЕННЯ У ЗМІ ЗВІТУ ПРО ВІДСТЕЖЕННЯ РЕЗУЛЬТАТИВНОСТІ РЕГУЛЯТОРНОГО АКТА

ПРИЙНЯТТЯ РІШЕННЯ ЩОДО РЕГУЛЯТОРНОГО АКТА

ПЕРЕГЛЯД РЕГУЛЯТОРНОГО АКТА

ДЕРЕГУЛЮВАННЯ

ПРОДОВЖЕННЯ ДІЇ РЕГУЛЯТОРНОГО АКТА

РЕКОМЕНДОВАНІ ДЖЕРЕЛА 1. Кодекс Адміністративного Судочинства України від 6 липня 2005 року №2747-IV. 2. Закон України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" від 11 вересня 2003 року №1160-IV. 3. Кабінет Міністрів України Постанова від 4 січня 2002 р. №3 "Про порядок оприлюднення у мережі Інтернет інформації про діяльність органів виконавчої влади". 4. Кабінет Міністрів України Постанова від 3 березня 2004 р. №226 "Про затвердження положення про апеляційну регуляторну комісію". 5. Кабінет Міністрів України Постанова від 11 березня 2004 р. №308 "Про затвердження методик проведення аналізу впливу та відстеження результативності регуляторного акта". 6. Кабінет Міністрів України і Національний Банк України Постанова від 14 квітня 2004 р. №471 "Про затвердження методик проведення аналізу впливу та відстеження результативності регуляторного акта Національного Банку України". 7. Кабінет Міністрів України, розпорядження від 19 березня 2004 р. №152-р "Про підготовку та оприлюднення щорічної інформації Кабінету Міністрів України про здійснення державної регуляторної політики органами виконавчої влади". 8. Рада і депутат: робота в ім’я громади / А. Ткачук, Д.Ляпін, Ю.Ганущак та ін. – К.: Інститут громадянського суспільства: ІКЦ «Леста», 2005. – 228с. 9. Регуляторна політика як інструмент боротьби з корупцією. Конспект лекцій / За ред. Д.В.Ляпіна та К.М.Ляпіної – К.: Інститут Конкурентного Суспільства. 2007. – 228 с. 10. Регуляторна політика в Україні. Аналітичний документ для прийняття політичних рішень. Число 2 / Ю.Єхануров, О.Кужель, К.Ляпіна та ін. - Київ.: Інститут Конкурентного Суспільства; 2002. - 104 с. 11. Регуляторна політика. Як оцінити наслідки регуляторних актів. / За ред. Д.Ляпіна і С.Береславського. - Київ.: Інститут конкурентного суспільства; 2003. - 136 с. 12. Регуляторна політика: Нові можливості. / За ред. К.Ляпіної, Д.Ляпіна і Я.Демченкова. - Київ.: Інститут конкурентного суспільства; 2004. - 170 с. 13. Основи адміністративного судочинства в Україні (навчальний посібник для юридичних факультетів та юридичних клінік) / За заг. редакцією Александрової Н.В., Куйбіди Р.О. - К.: Конус-Ю, 2006. - 256 с.

ТЕКСТ ДЛЯ СИТУАЦІЙНОЇ ВПРАВИ Текст для вправи взято з відкритих джерел органів державної влади: http://www.sevastopol-adm.gov.ua/regulaktregion/reg_news/p_1_at293_id3162/

[06.02.2008] Уведомление Севастопольской городской госадминистрации об опубликовании внепланового проекта решения городского совета «Об установлении тарифов на услуги по вывозу и захоронению бытовых отходов для населения, проживающего в частном секторе, и бюджетных учреждений» В соответствии со статьями 9 и 13 Закона Украины «Об основах государственной регуляторной политики в сфере хозяйственной деятельности» от 11.09.03 г. № 1160-1V Севастопольская городская госадминистрация уведомляет об опубликовании внепланового проекта решения городского совета «Об установлении тарифов на услуги по вывозу и захоронению бытовых отходов для населения, проживающего в частном секторе, и бюджетных учреждений». Проект предусматривает установление тарифов на услуги по вывозу и захоронению ТБО для населения, проживающего в частном секторе и бюджетных учреждений. Главной целью проекта решения является введение государственного регулирования тарифов на услуги по вывозу и захоронению ТБО для населения, проживающего в частном секторе и бюджетных учреждений. Не позднее 5 рабочих дней проект решения городского Совета с анализом регуляторного влияния и базовым отслеживанием результативности будут опубликованы в газете «Севастопольские известия» и размещены на официальном веб-сайте городской госадминистрации. Представительство государственного комитета Украины по вопросам регуляторной политики и предпринимательства в г. Севастополе (ул. Острякова, 17) и Севастопольская городская государственная администрация (ул. Ленина, 2, сектор экономического анализа главного управления жилищно-коммунального хозяйства) в течение месяца со дня обнародования проекта принимают замечания и предложения от физических и юридических лиц, их объединений в письменном виде. Начальник главного управления жилищно-коммунального хозяйства ________________ В.Г.Хибученко

[09.02.2008] Внеплановый проект решения городского Совета «Об установлении тарифов на услуги по вывозу и захоронению бытовых отходов для населения, проживающего в частном секторе, и бюджетных учреждений» с АРВ ПРОЕКТ РЕШЕНИЕ ________ сессии «___ » ________ 2007 года № ______ г. Севастополь Об установлении тарифов на услуги по вывозу и захоронению бытовых отходов для населения, проживающего в частном секторе, и бюджетных учреждений Заслушав и обсудив доклад заместителя председателя городской госадминистрации Локтионова И. В., с учетом предложений, поступивших в ходе депутатских слушаний, а также с целью реализации государственной тарифной политики в жилищно-коммунальном хозяйстве, обеспечения стабильного функционирования и развития сферы жилищно-коммунальных услуг, на основании Законов Украины «О жилищно-коммунальных услугах» и «О местном самоуправлении в Украине», Севастопольский городской Совет Р Е Ш И Л: 1. Утвердить тарифы на услуги по вывозу и захоронению твердых бытовых отходов для населения, проживающего в частном секторе, и бюджетных учреждений (приложение 1). 2. Контроль исполнения настоящего решения возложить на постоянную комиссию городского Совета по вопросам функционирования городского хозяйства, транспорта и связи (Живодуев С. А.). Председатель городского Совета _____________ В.В.Саратов Приложение 1 к решению городского Совета от «___» ________ 200_ г. № ____ Тарифы на услуги по вывозу и захоронению твердых бытовых отходов для населения, проживающего в частном секторе, и бюджетных учреждений № п/п

наименование услуги

един. измер.

тариф с ндс, грн.

Вывоз твердых бытовых отходов субъектами предпринимательской деятельности м3 19-56 независимо от форм собственности 2 Захоронение бытовых отходов на 1-ой карте второй очереди полигона ТБО в Первом3 10-00 майской балке Примечание: Данные тарифы распространяются на бюджетные предприятия, организации и учреждения, финансируемые из Государственного бюджета Украины и местных бюджетов. Председатель городского Совета _____________ В.В.Саратов

АНАЛИЗ РЕГУЛЯТОРНОГО ВЛИЯНИЯ проекта решения городского совета «Об установлении тарифов на услуги по вывозу и захоронению бытовых отходов для населения, проживающего в частном секторе и бюджетных учреждений» 1. Определение проблемы, которую планируется решить путем государственной регуляции Государственного регулирования тарифов на жилищно-коммунальные услуги, предусмотренное Законом Украины от 24 июня 2004г. № 1875-IV «О жилищнокоммунальных услугах», вводится настоящим проектом решения путем установления тарифов на услуги по вывозу и захоронению бытовых отходов для населения, проживающего в частном секторе и бюджетных учреждений. Данное регулирования тарифов для населения необходимо для соблюдения социальной справедливости и защиты населения, проживающего в частном секторе, как субъекта договорных отношений в условиях рыночной экономики от завышения цены на указанный вид услуг. Государственного регулирования тарифов на услуги по вывозу и захоронению бытовых отходов для бюджетных учреждений является актуальным с точки зрения формирования экономически обоснованных затрат на вывоз и утилизацию ТБО в условиях договоров с субъектами предпринимательской деятельности, предоставляющие вышеуказанные услуги. Другой проблемой, которая может быть решена данным проектом решения, является отсутствие на сегодняшний момент финансового источника покрытия затрат КП «Благоутройство» в части объемов ТБО от частного сектора и бюджетных учреждений, принимаемых на полигон, который передан в эксплуатацию указанному предприятию с октября 2007 года. Установление цены на захоронение бытовых отходов позволит обеспечить стабильную оплату КП «Благоустройство» сбора за загрязнение окружающей среды в части объемов ТБО, образуемых жителями частного сектора и бюджетными учреждениями. 2. Определение целей государственного регулирования Актуальной целью принятия данного решения является предоставление по регулируемым тарифам услуг по вывозу ТБО и его захоронению населению частного сектора и бюджетным учреждениям в условиях большого количества субъектов, предоставляющих услуги по вывозу ТБО. Регулирование защитит указанные категории потребителей от необоснованного завышения цены и недобросовестной конкуренции. Данное решение не распространяется на субъекты предпринимательской деятельности, образующих ТБО. Для них действуют свободные цены на договорных основах, которые устанавливаются перевозчиками ТБО и КП «Благоустройство». 3. Описание альтернатив предложенному регуляторному акту Альтернативой государственному регулированию тарифов по указанным потребителям является предоставление услуг по свободным ценам, что не гарантирует защиты населения, проживающего в частном секторе, от завышения цены на указанный вид услуг как субъекта договорных отношений в условиях рыночной экономики. Это же относится и к бюджетным учреждениям. Государственное регулирование тарифов на жилищные услуги вводится на основании Закона Украины «О жилищно-коммунальных услугах» путем установ-

ления экономически обоснованных тарифов на услуги по вывозу и захоронению бытовых отходов. 4 . Описание механизма решения проблемы Предложенный уровень тарифов рассчитан на основе действующего законодательства : 1. В соответствии с постановлением Кабинета министров Украины от 26 июля 2006года №1010 рассчитаны затраты на основании данных базового предприятия ЗАО «АТП 2628» и КП «Благоустройство». 2. Обоснованность плановых затрат по вывозу ТБО подтверждена заключением Севастопольской ценинспекции № 26 от 30 ноября 2007 г., получение которого предусмотрено Положением о государственной инспекции по контролю за ценами, утверждённым постановлением КМУ от 13 декабря 2007 г. №1819 с учётом изменений, внесенных постановлением КМУ от 27 февраля 2007г. № 297. Исполнение данного регуляторного акта является обязательным на территории города Севастополя. Акт доводится до сведения граждан, субъектов хозяйствования их объединений путем размещения в средствах массовой информации ( газете «Севастопольские известия»), на официальной странице Севастопольской городской государственной администрации в сети Интернет www.sevastopol-adm.gov.ua. 5. Обоснование возможности достижения определенной цели Участие предприятий не коммунальной и не государственной форм собственности в сфере предоставления жилищно-коммунальных услуг является необходимым условием создания здоровой конкурентной среды, цель которой – снижение себестоимости и повышение качества услуг при соблюдении экологических стандартов. Достижение безубыточной предприятий- исполнителей услуг по вывозу ТБО, с одной стороны, и получение регулируемых услуг по вывозу ТБО населением частного сектора и бюджетными учреждениями, стоимость которых экономически обоснована и не завышена – с другой, является достижением взаимовыгодных условий для двух участников договорных отношений. 6. Ожидаемые результаты принятия решения Установление регулируемых тарифов на вывоз ТБО и захоронение позволит: - защитить население частного сектора от необоснованного завышения стоимости услуг по вывозу ТБО; - обеспечить увеличение количества заключаемых договоров на вывоз ТБО в жителями частного сектора ; - улучшит санитарное состояние территории частного сектора в связи с стабилизацией ситуации по вывозу ТБО перевозчиками; - обеспечит финансовый источник содержания полигона по регулируемым ценам в части объемов ТБО, образуемых жителями частного сектора и бюджетными учреждениями; - установлением цены на захоронение бытовых отходов позволит решить проблему оплаты сбора за загрязнение окружающей среды в части объемов ТБО, образуемых жителями частного сектора и бюджетными учреждениями. С целью информирования всех слоев населения города 9 февраля 2008 г. проект решения размещен на веб-сайте городской госадминистрации: www.sevastopol-adm.gov.ua. 7. Обоснование срока действия регуляторного акта

Механизм пересмотра тарифов на вывоз и захоронение ТБО будет осуществляться в соответствии с действующим законодательством в зависимости от повышения составляющих тарифа. 8. Показатели результативности регуляторного акта Прогнозные значения показателей результативности принятия указанного регуляторного акта не могут быть выражены количественными показателями. Регулирование тарифов на услуги по вывозу ТБО и захоронению для населения, проживающего в частном секторе и бюджетных учреждений позволяет: - защитить указанных субъектов договорных отношений в условиях рыночной экономики от завышения цены на указанный вид услуг; - позволит пополнить бюджет суммой сбора за загрязнение окружающей среды. 9. Мероприятия по отслеживанию результативности принятия решения Мероприятиями по отслеживанию результативности регуляторного акта являются: - базовое отслеживание, проведенное на момент принятия регуляторного акта; - повторное отслеживание, цель которого – оценка степени достижения данным актом поставленных задач. При условии принятия городским советом данного проекта решения повторное отслеживание необходимо будет провести не позднее марта 2009 года; - периодическое отслеживание, которое проводится каждые 3 года после повторного отслеживания. Фактом отслеживания результативности регуляторного акта может быть проверка у субъектов, осуществляющих вывоз ТБО договоров с населением, проживающим в частном секторе и бюджетными учреждениями в части выставляемой стоимости за вывоз ТБО. Начальник главного управления жилищно-коммунального хозяйства городской госадминистрации _____________ В.Г.Хибученко

[12.12.2007] ПЛАН деятельности Севастопольской городской государственной администрации по подготовке проектов регуляторных актов на 2008 год УТВЕРЖДАЮ Заместитель председателя Севастопольской городской государственной администрации __________________ Л.А. Савенко «10» декабря 2007 года ПЛАН деятельности Севастопольской городской государственной администрации по подготовке проектов регуляторных актов на 2008 год №п/ п

название проекта регуляторного акта

цель принятия проекта регуляторного акта

срок подготовки проектов

структурные подразделения, ответственные за подготовку проектов

примечание

№п/ п

название проекта регуляторного акта

цель принятия проекта регуляторного акта

срок подготовки проектов

структурные подразделения, ответственные за подготовку проектов

Распоряжение председателя городской государственной администрации «О внесении изменений в распоряжение председателя городской государственной администрации от 13 апреля 2006 года №345-р «Об утверждении норм накопления ТБО и принятии мер по улучшению санитарного состояний города Севастополя» Распоряжения председателей районных государственных администраций «Об установлении величины брони и квоты рабочих мест»

Внесение изменений в действующее распоряжение председателя городской государственной администрации от 13 апреля 2006 года № 345-р «Об утверждении норм накопления ТБО и принятии мер по улучшению санитарного состояний города Севастополя» в части пересмотра норм накопления ТБО

I квартал 2008 года

Главное управление жилищнокоммунального хозяйства СГГА

Установление перечня предприятий, для которых распоряжением предусмотрено бронирование рабочих мест для социальнонезащищенных категорий граждан в соответствии с утвержденной формой Установление единого порядка и размера взимания платы за пользование ЕГРДРХ во всех районах города

В тече- Управление го- ния труда и да социальной защиты населения районных государственных администраций В тече- Районные ние го- государстда венные администрации

примечание

Порядок взимания платы за пользование Единым государственным реестром документов разрешительного характера Примечание: В случае изменения законодательно-нормативной базы и оперативной необходимости в течение 2008 года План может быть откорректирован. Начальник управления экономики Севастопольской городской госадминистрации _____________ Э.К. Ахтемов

Изменения в план деятельности Севастопольской городской государственной администрации по подготовке проектов регуляторных актов на 2008 год, утвержденный заместителем председателя городской государственной администрации 10 декабря 2007 года №

название проекта регуляторного акта

Проект решения городского Совета «Об установлении тарифов на услуги по вывозу и захоронению бытовых отходов для населения, проживающего в частном секторе, и бюджетных учреждений»

цель принятия проекта регуляторного акта

срок подготовки проектов

структурные подразделения, ответственные за подготовку проектов

примечание

Введение госу- I полударственного годие регулирования 2008 г. тарифов на услуги по вывозу и захоронению бытовых отходов для населения, проживающего в частном секторе, и бюджетных учреждений

Главное управление жилищнокоммунального хозяйства

Изменение в План внесено 06.02.2008г.

Начальник управления экономики Севастопольской городской госадминистрации _____________ Э.К. Ахтемов

ВПРАВИ ДЛЯ РОБОТИ Вправа 1. Власне розуміння принципів державної регуляторної політики Завдання: описати принципи власними словами, не використовуючи цитатати з Закону україни про регуляторну політику № з/п

принцип

Доцільність

Адекватність

Ефективність

Збалансованість

Передбачуваність

Прозорість та врахування громадсь-кої думки

визначення

Вправа 2. Визначення ознак регуляторного акта Завдання: З використанням тексту ситуативного дослідження проаналізувати документ на предмет наявності ознак регуляторного акта та назвати їх (15 хв). _______________________________________________ _______________________________________________ _______________________________________________ Вправа 3. Аналіз дотримання вимог законодавства щодо структури АРВ Завдання: З використанням тексту ситуативного дослідження проаналізувати документ на предмет дотримання вимог та надати відповіді на питання (15 хв).: • чи відповідає структура АРВ тій, що встановлена законодавством; •

якої інформації бракує;

•

яким чином можна вдосконалити ці повідомлення.

_______________________________________________ _______________________________________________ _______________________________________________ Вправа 4. Уточнення формулювання проблеми та визначення цілі регулювання Завдання: ознайомитись з текстом ситуативного дослідження та підготувати власні формулювання (5 хв.) щодо: • проблеми, яку пропонується розв’язати шляхом державного регулювання •

визначення цілі державного регулювання.

_______________________________________________ _______________________________________________ _______________________________________________

Вправа 5. Визначення сфер впливу регулювання Завдання (15 хв).: ознайомитись з текстом ситуативного дослідження та визначити сфери впливу регулювання _______________________________________________ _______________________________________________ _______________________________________________ Вправа 6. Визначення основних видів вигод та витрат для різних сфер впливу Завдання (15 хв).: ознайомитись з текстом ситуативного дослідження та визначити основні види вигод та витрат для різних сфер впливу: Сфера впливу (внутрішні під- Вигоди групи)

Витрати

ОРІЄНТОВНА ТАБЛИЦЯ ВИГОД ТА ВИТРАТ вигоди

витрати

СФЕРА ІНТЕРЕСІВ ДЕРЖАВИ Збільшення бази оподаткування Втрати бюджетів та державних ціта обсягу надходжень до бюджету льових фондів через скорочення та державних цільових фондів бази оподаткування Витрати на збільшення персоналу Зменшення обсягів тіньової екота документообігу, пов’язані з адноміки мініструванням регуляторного акта Зменшення бюджетних видатків Витрати на контроль за виконанна соціальні потреби ням регуляторного акта Зменшення видатків на утри- Компенсації, що виплачуються з мання державних органів бюджетів Витрати на проведення експертиз, Збільшення прибутку державних одержання послуг у недержавних підприємств організацій, витрати на розробку регуляторного акта Збільшення інвестицій

Витрати державних підприємств

СФЕРА ІНТЕРЕСІВ СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ Збільшення прибутку внаслідок Обов’язкові платежі податкового зменшення бази оподаткування характеру Збільшення попиту на продукОбов’язкові платежі неподаткового цію, обсягів виробництва, ринків характеру збуту Зменшення витрат часу, Вартість обов’язкових експертиз, пов’язаних з виконанням регулясертифікації, атестації, страхування торних актів Зменшення витрат на “компенВартість та витрати на отримання сації” (відшкодування за судовидозволів, ліцензій, патентів тощо ми рішеннями) Капітальні вкладення: придбання Зменшення неофіційних видат- основних фондів, ремонт, модерніків внаслідок зменшення рівня зація, що викликана необхідністю корупції виконання вимог регуляторного акта

вигоди

витрати

Витрати на оборотні активи (матеЗбільшення обсягів вільних обо- ріали, канцелярські товари тощо) ротних коштів та документацію, які необхідні для виконання регуляторного акта Витрати часу основного персоналу, Зменшення вартості кредитних пов’язані з виконанням вимог рересурсів гуляторного акта Оплата праці додатково найнятого персоналу Штрафні санкції, внески до різних “фондів”, тощо Збитки у зв’язку із можливими простоями, пов’язаними з виконанням регуляторного акта Зменшення прибутку внаслідок зменшення обігових коштів Зменшення прибутку внаслідок введення обмежень щодо продукції, що виробляється (реалізується) СФЕРА ІНТЕРЕСІВ ГРОМАДЯН Покращання соціального забез- Зменшення кількості робочих місць печення та розміру оплати праці Стабілізація, зниження цін

Зменшення бюджетних видатків на соціальні потреби

Покращання показників безпеки Збільшення ціни на продукцію або якості продукції Покращання стану навколиш- Зменшення пропозиції, вибору нього природного середовища, продукції або послуг, зниження поздоров’я населення казників якості продукції Збільшення витрат часу, пов’язаних Збільшення обсягів доходу (в то- із виконанням регуляторного акта му числі заробітної плати) (збільшення часу на обслуговування споживачів) Виникнення негативних впливів Зменшення кількості нещасних (погіршення стану навколишнього випадків природного середовища тощо)

Вправа 7. Уточнення цілей та показників результативності Завдання (20 хв).: ознайомитись з текстом ситуативного дослідження та: - з’ясувати цілі регулювання для проведення оцінки результативності регуляторного акта; - з’ясувати прогнозні значення показників результативності регуляторного акта; - прокоментувати, чи відповідає перелік визначених у АРВ показників вимогам законодавства; - надати пропозиції щодо вдосконалення переліку показників. _______________________________________________ _______________________________________________ _______________________________________________

РЕКОМЕНДАЦІЇ ТРЕНЕРУ Робота у групах: “Що заважає ефективній участі громадськості у виробленні та впровадженні політики?”, “Чому необхідні консультації із громадськістю під час вироблення політики?” Цілі: Учасники тренінгу під час роботи у групах мають напрацювати 10–15 типових проблем, які на погляд учасників тренінгу заважають участі громадськості у виробленні та впровадженні політики, а також навести переконливі аргументи переваг участі громадськості. Навчальні меКомандна робота у групах. тоди: Тривалість: 30 хвилин. Нотатки для Методика подання: викладача: 1. Тренер пропонує учасникам тренінгу розбитися на групи, у кожній групі по 4 учасника. 2. Учасникам кожної групи тренер пропонує сформулювати найбільш типові проблеми, які заважають громадськості брати участь у виробленні та реалізації політики (до 15 хв.). 3. Один представник кожної з груп, використовуючи напрацювання групи записані на ватмані, презентує (до 3 хв.) результати командної роботи. 4. Тренер бере участь в обговоренні, організовує спільний аналіз і формулювання остаточних висновків. Мозковий штурм. “Шляхи подолання типових проблем, які заважають громадськості брати участь у виробленні політики” Цілі: Учасники тренінгу у ході мозкового штурму мають напрацювати до 10 можливих шляхів, які на погляд учасників тренінгу дозволять подолати найбільш актуальні проблеми участі громадськості у виробленні та впровадженні політики. Голосуванням обираються найбільш доцільні або результативні шляхи. Навчальні меМозковий штурм. Спільна робота усіх учасників тренітоди: нгу. Тривалість: 20 хвилин. Нотатки для Методика подання: викладача: 1. Тренер пропонує учасникам тренінгу сформулювати найбільш доцільні шляхи розв’язання типових проблем, які заважають громадськості приймати участь у виробленні політики (до 10 хв.). 2. Використовуються попередні напрацювання груп за-

писані на ватмані. 3. Під час мозкового штурму учасникам тренінгу пропонується дати відповідь на такі питання (10 хв.): • яким чином можна подолати визначені проблеми; • як зробити ефективною співпрацю органів влади та громадськості; • яким чином можна вдосконалити існуючі механізми. 4. Тренер бере участь в обговоренні, організовує спільний аналіз і формулювання остаточних висновків. Міні-лекція. “Механізми участі громадськості у виробленні та впровадженні політики” Цілі:

Учасники тренінгу під час міні-лекції отримують знання про існуючі механізми участі громадськості у вироблення політики.

Навчальні методи: Тривалість: Нотатки для викладача:

Міні-лекція. 30 хвилин. Методика подання: 1. Огляд існуючих документів, що регламентують участь громадськості у виробленні політики. 2. Аналіз вад та недоліків існуючої нормативноправової бази. 3. Складність практичного використання існуючого інструментарію.

Міні-лекція. “Державна регуляторна політика – дійовий інструмент ефективного діалогу влади та громадськості” Цілі:

Учасники тренінгу під час міні-лекції отримують знання про механізми участі громадськості передбачені Законом України “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності”.

Навчальні методи:

Міні-лекція.

Тривалість: Нотатки для викладача:

30 хвилин. Методика подання: 1. Бізнес-асоціації та НУО як суб’єкти регуляторної діяльності. 2. Обов’язкові документи в межах регуляторної політики. 3. Вимоги до оприлюднення документів, підготовлених

у процесі регуляторної діяльності. 4. Вимоги до процесу підготовки регуляторних актів.

Практична вправа. “Шляхи ефективної комунікації” Цілі:

Учасники тренінгу у ході практичної вправа мають отримати знання про вади, які виникають під час комунікацій.

Навчальні методи: Тривалість: Нотатки для викладача:

Командна робота у групах. 25 хвилин. Методика подання: 1. Тренер пропонує учасникам тренінгу розбитися на групи, у кожній групі по 4 учасника. 2. Тренер пропонує якнайшвидше зібрати квадрати. Під час роботи у групах заборонено розмовляти, учасники групи можуть лише пропонувати іншим учасниками групи свої фігури (до 20 хв.). 3. Тренер бере участь в остаточному обговоренні, організовує спільний аналіз і формулювання остаточних висновків.

Міні-лекція. “Шляхи впливу на владу та створення сприятливих умов для проведення консультацій із громадськістю” Цілі:

Навч.методи: Тривалість: Нотатки для викладача:

Учасники тренінгу під час міні-лекції отримують знання про можливі шляхи впливу громадськості на владу передбачені Законом України “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності”. Міні-лекція. 30 хвилин. Методика подання: 1. Підготовка й подання зауважень та пропозицій до плану з підготовки регуляторних актів. 2. Підготовка альтернативного аналізу регуляторного впливу або звіту про відстеження результативності регуляторного акта. 3. Проведення незалежного громадського моніторингу щодо дотримання вимог чинного законодавства та оприлюднення його результатів. 4. Подання скарг на дії органів влади щодо порушення процедури прийняття регуляторних актів.

МОДУЛЬ В. КОМУНІКАЦІЇ ТА PUBLIC RELATIONS Тетяна Гур’єва

ПРОГРАМА КУРСУ «КОМУНІКАЦІЇ та PR» 10.00 -11.00 10.00 1. PR-філософія. Формування та зміцнення іміджу бізнес-асоціації в суспільній свідомості. 10.25 2. PR - діяльність громадської організації. Зміст PR- діяльності вашої бізнес-асоціації. • На що спрямована PR- діяльність бізнес-асоціації • Як ефективно дійти до кожного? 11.00-12.00 11.00 3. Цільові аудиторії. Співпраця з представниками цільових аудиторій 11.15 Практичне завдання: Ваші основні цільові аудиторії • Створення позитивного суспільного іміджу організації • Ефективне планування PR- діяльності організації. 11.30 4. “Кампанія зв’язків з громадськістю». Як складати план проведення кампанії. 5. Основні шляхи формування іміджу за допомогою ЗМІ • Визначення мети і постановка цілей • Аналіз аудиторії та організаційна культура тих організацій, з ким доводиться контактувати • Моніторинг публікацій у періодичній пресі, на радіо, ТВ та в комп’ютерній мережі 12.00-13.00 12.00 6. Як підготувати прес-реліз 12.15 Практичне завдання: Деякі правила підготування пресрелізу 7. Як давати інтерв’ю засобам масової інформації. • Правила поведінки під час телевізійних та радіо записів. • Гострі запитання-пастки. Поради та рекомендації. 12.30 8. Як проводити прес-конференції та брифінги. Ділова гра «Проведення прес-конференції».

PUBLIC RELATIONS. ЧОМУ ПОТРІБНО ПРАЦЮВАТИ В ЦІЙ СФЕРІ? Механізми створення та цілеспрямованого поширення позитивної інформації про свою бізнес-асоціацію лежать у площині суспільної діяльності, яку називають Public Relations (PR) або, в українській інтерпретації, "зв'язки з громадськістю". Дуже важлива річ — усвідомити, що процесом формування іміджу Організації можна й треба керувати! Результати PR- досліджень засвідчують, що складові успіху громадських (недержавних) організацій можна оцінити у відсотках так: • актуальність проблем, над якими працює асоціація — 15-20%; • фаховий рівень членів Асоціації та її функціональна продуктивність 30-35%; • загальна репутація, імідж та рівень контактів — близько 50%. Звідси й висновки: ІМІДЖ ОРГАНІЗАЦІЇ - ВАЖЛИВА СПРАВА, ЯКІЙ ТРЕБА ПРИДІЛЯТИ ПОСТІЙНУ УВАГУ. НАЛЕЖИТЬ ПЛАНУВАТИ ЧАС І ДОКЛАДАТИ ВІДПОВІДНИХ ЗУСИЛЬ ДЛЯ СТВОРЕННЯ ТА ПІДТРИМАННЯ ПОТРІБНОГО ІМІДЖУ. ЗМІСТ PR- ДІЯЛЬНОСТІ БІЗНЕС-АСОЦІАЦІЇ Адаптуючи деякі з визначень відомого PR- фахівця Сема Блека до наших з вами громадських завдань, зміст PR- діяльності недержавних організацій можна окреслити в такий спосіб. PR- ДІЯЛЬНІСТЬ громадської організації — це... • ...будь-які дії, спрямовані на поліпшення взаєморозуміння між Організацією та всіма, з ким вона прагне налагодити міцні приязні стосунки; • ...створення позитивного суспільного іміджу Організації; • ...будь-які конструктивні заходи, спрямовані на розширення "сфери впливу", залучення нових волонтерів, зацікавлення влади у співпраці, на підтримку населення та встановлення нових партнерських контактів; PR- діяльність громадської організації не передбачає... • ..."нав'язування" людям своїх ідей чи поглядів, незалежно від того, що вони висловлюють; • ...важкої, настирливої пропаганди своїх послуг;

• ...застосування підступних хитрощів чи химерних трюків (інколи до них вдаються, щоб привернути увагу, але в нашій з вами справі дуже важливо "не перебрати міри"); Не варто заглиблюватися в суть складних ПР- досліджень. Ми пропонуємо послідовно і планово впроваджувати низку невеликих, але вагомих кроків, кожний з яких розраховано на певний результат. Маючи певні навички, ці кроки можна робити без зайвих зусиль та великих видатків. Отож, почнемо з планування «Кампанії зв’язків з громадськістю»… "КАМПАНІЯ" ЗВ'ЯЗКІВ З ГРОМАДСЬКІСТЮ. ЯК СКЛАДАТИ ПЛАН ЇЇ ПРОВЕДЕННЯ Виконуючи відведені йому функції і користуючись своїми повноваженнями, відділ зв'язків з громадськістю створює "план спілкування" або "план формування іміджу" - довгостроковий або щодо кризової ситуації. Впровадження цього плану в життя часто називають "кампанією зв'язків з громадськістю" або "кампанією public relations". Звичайно, такий план містить у собі: 1) Визначення мети і постановка завдання. 2) Аналіз аудиторії (частини громадськості), яку варто інформувати. 3) Діагностику менеджментської ситуації усередині організації і за її межами. 4) Визначення засобів передачі інформації і каналів спілкування, а також засобів одержання зворотнього зв'язку. 5) Власне дії і комунікація. 6) Оцінка результативності "кампанії" і її корегування. Основні шляхи формування іміджу за допомогою ЗМІ 1. ВИЗНАЧЕННЯ МЕТИ І ПОСТАНОВКА ЗАВДАННЯ Нагадаємо, що визначити конкретну мету своєї кампанії зв'язків із громадськістю в кожний конкретний момент часу для бізнесової або політичної структури справа аж ніяк не проста. У кризовій ситуації мета, як правило, стає очевидною: відновити довіру громадськості після стихійного лиха, що продемонструвало неефективність діяльності організації.

Проте, кризової ситуації краще уникнути за допомогою комунікації з громадськістю. У нормальних умовах роботи також краще ставити конкретні цілі відповідно до проблеми. Наприклад: бізнес-асоціаціям пропонується такий можливий набір цілей: • зробити відомою участь перших осіб у громадському житті; Власне інформування рідко стає самоціллю в роботі. Головне - спонукати публіку змінити поведінку! В будь-якому випадку, проведена Вами кампанія зв'язків з громадськістю повинна просунути суспільну думку про Вашу організацію від набору: ворожість упередження апатія незнання

до набору: симпатія визнання інтерес знання

2. АНАЛІЗ АУДИТОРІЇ Кожній організації бажано мати так звану "карту-схему" своєї аудиторії (тієї частини громадськості, що цікавиться або може зацікавитися діяльністю організації). Для того, щоб її скласти, потрібно виконати декілька операцій: 1. Визначите розмір своєї "первинної" аудиторії (звичайно для бізнесасоціацій визначається по сукупності інвесторів, акціонерів, партнерів, для політичних партій і урядових закладів по кількості політично-активного населення у відповідному регіоні). 2. Визначите розмір своєї "вторинної" аудиторії. Серед тих, кого Ви включили у свою первинну аудиторію і з ким Ви найближче пов'язані, обов'язково знайдуться так звані "лідери думок" (найбільш активні в соціальному і політичному плані, а також впливові особистості), що, як медіатори, будуть передавати інформацію про Вас своїм підлеглим або прихильникам. Коло останніх також бажано більшменш чітко визначити. Природньо, що інтерпретуючи інформацію, "лідери думок" будуть або зміцнювати імідж Вашої організації, або руйнувати його.

З. Визначте демографічні характеристики своєї аудиторії (вік, стать, освіту, фах тощо). Зауваження: урядові і політичні структури в цій справі не можуть обійтися без послуг соціологів. 4. Визначте, настільки людям потрібна інформація про проблемну ситуацію у Вашій організації, і що аудиторія вже знає про неї. Це можна зробити за допомогою: ♦ аналізу поточного листування; ♦ аналізу публікацій у періодичній пресі, на радіо і TV; ♦ за кількістю запитів із боку журналістів. 5. Визначте, яким ЗМІ Ваша аудиторія надає перевагу. Природно, що дві організації, чиї аудиторії складаються відповідно; в першому випадку з вчених, а в другому - з школярів, будуть змушені використовувати різні передачі і газети. 6. Визначте, які засоби комунікацій використовує Ваша аудиторія (телефон, комп'ютерна міжнародна мережа, факси, інше). Рекомендація: На жаль, в умовах вітчизняного ринку, бізнес-асоціаціям важко розраховувати на ультрасучасні засоби комунікації, якщо вони збираються працювати із широкою аудиторією. Тому не варто відмовлятися від послуг так званих «розповсюджувачів інформації», або волонтерів, що працюють у суспільних місцях, за допомогою міжособистісного спілкування з такими категоріями населення як пенсіонери, школярі, молодь, безробітні та інші. ЗАВДАННЯ. "Як використовувати громадську думку" 1. Складіть відповідну карту-схему аудиторії своєї асоціації у стандартних умовах роботи. 2. Оцінить (із погляду отриманих знань), чи вдавалося Вам ефективно використовувати суспільну думку в інтересах своєї організації. 3. Оцінку можна зробити за такою шкалою: +

1. Збільшилась кількість звернень 1. Збільшилась кількість скептично до нашої асоціації налаштованих членів 2. Отримано субсидії.

2. Мали місце перебої в фінансуванні

3. Збільшилися фінансові надхо- 3. Зменшились фінансові надходження дження 4. Відкрито філії

4. Закрито філії

5. Нами зацікавилося центральне 5. Нами зацікавилася преса і телетелебачення (позитивні відгуки). бачення (негативні відгуки 6. Нами зацікавилася місцева 6. Нами зацікавилася прокуратура преса (позитивні відгуки). 7. Збільшилася кількість членів

7. Нами зацікавилася податкова інспекція.

ЯК ПІДГОТУВАТИ ПРЕС-РЕЛІЗ ПРЕС-РЕЛІЗ (press-release - випуск для преси) - це спеціальні бюлетені для працівників органів масової інформації; містять інформацію для термінової публікації Випускаються урядовими закладами, штаб-квартирами міжнародних організацій, прес-бюро, органами зв'язків з громадськістю різних організацій. Це професійно підготовлені матеріали, написані з урахуванням того, що аудиторія повинна знати. Це найбільш поширений засіб передачі інформації пресі. Головна мета тут полягає в тому, щоб інформаційне повідомлення, що вміщено в прес-релізі, було поширено через ЗМІ, а не виявилося в сміттєвому кошику редактора. ДЛЯ ЦЬОГО НЕОБХІДНО ВИКОНАТИ ТАКІ ВИМОГИ: • доцільно друкувати "шапку", по якій можна відразу визначити джерело прес-релізу. Вона надається у типовому для організації стилі. Помітна, добре продумана "шапка" буде дуже ефективною; • прес-реліз не повинен писатися незграбною мовою і повинен містити цінну інформацію; • необхідно чітко вказувати ім'я і адресу відправника разом з ім'ям особи і номером його телефону, що може при необхідності дати додаткову інформацію; • на прес-релізі потрібно вказувати дату і бажано зазначити час, коли матеріал повинен бути опублікований; • коли прес-релізи випускаються консультантом від імені клієнта, це необхідно чітко відобразити, вказавши ім'я й адресу клієнта, а також сповістивши, де можна одержати додаткову інформацію,

ДЕЯКІ ПРАВИЛА ПІДГОТУВАННЯ ПРЕС-РЕЛІЗУ 1. Використовуйте тільки одну сторону аркуша. 2. Залишайте достатньо широкі поля ліворуч і праворуч. 3. Роздруковуйте матеріал тільки через два інтервали. 4. Не робіть НІЯКИХ підкреслень, навіть у заголовку. Редактори віддають перевагу самим вирішувати, що потрібно виділити. дає суть новини.

5. Прес-релізи повинні мати заголовок, що пере-

6. По можливості прес-релізи повинні бути стислими, щоб їх можна було вмістити на одній сторінці. Якщо це неможливо, то в нижньому правому кутку сторінки потрібно зазначити: "див. далі". 7. Намагайтеся уникати заголовних літер. Ніколи не пишіть ними ціле слово. Заголовні літери повинні вживатися тільки в іменах, прізвищах, географічних назвах і інших власних іменах, наприклад, у назвах організацій або продуктів. 8. Числівники від одного до дев'яти потрібно писати прописом, а далі цифрами. У дуже великих числах користуйтеся словами "тисяча" і "мільйон". Різні міри, дати, ціни і номера будинків пишіть цифрами. 9. Слово "відсоток" має більшу перевагу, ніж знак "%". 10. Лапки використовуйте тільки для позначення прямої мови. ВІДПРАВЛЕННЯ ПРЕС-РЕЛІЗІВ Після написання прес-реліз відправляють звичайною поштою або по каналах комп'ютерного зв'язку в різні газети і періодичні видання, на радіо і телебачення. Текст також повинен бути переданий інформаційним агентствам, що підтримують прямий зв'язок з бюро основних газет країни. Необхідно постійно вести й обновляти список отримувачів матеріалів, щоб прес-релізи поширювалися без затримки. Список постійно повинен бути готовим. Звичайно мають набір конвертів із заздалегідь написаними адресами, в яких, при необхідності, відразу можна відправити прес-релізи. Якщо мова йде про центральні газети, прес-релізи адресуються завідуючому редакцією новин, що ж стосується інших видань - матеріали можна направляти головному редактору.

ЯК ДАВАТИ ІНТЕРВ'Ю ЗАСОБАМ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ Цей розділ надасть нам інформацію: • як прийняти рішення про те, чи повинні Ви давати згоду на пропозицію репортера про інтерв'ю; • яка інформація буде Вам потрібна для того, щоб підготуватися до інтерв'ю; • як використовувати інтерв'ю для досягнення своєї мети. Перший крок у цьому процесі - переговори з репортером, у ході яких Ви повинні чітко визначити, чого хоче від Вас, Вашої організації репортер і як буде проходити інтерв'ю. Ось перелік питань, що допоможуть Вам зібрати достатню кількість інформації для того, щоб прийняти рішення: чи повинні Ви давати згоду на інтерв'ю або ні. • Хто буде інтерв'ювати Вас? Якщо це телеінтерв'ю, то хто ще буде присутній, і чи усі присутні будуть задавати запитання? • Що й у якій формі буде передано громадськості (за допомогою преси або телебачення)? • Коли відбудеться інтерв'ю? Коли воно буде надруковано або передано в ефір? • Де відбудеться інтерв'ю? Чи буде репортер брати його по телефону або це буде телестудія. Ваш офіс або яке інше місце? Отже, запитайте репортера: Чому він хоче розмовляти саме з Вами? Яка проблема його цікавить в цілому і на які аспекти він буде звертати особливу увагу? До кого він ще звертався або буде звертатися з цієї проблеми? Для якої аудиторії цей матеріал призначений? Який формат він може мати: а) газетний; б) журнальний; в) телевізійні новини; г) телепередача; д) радіоновини;

Перше, НІЖ дати згоду, запитайте себе: •

чи є я тим, хто повинен давати інтерв'ю?

•

Якщо ні, то хто повинен замінити мене?

• Чи маю я достатньо інформації за темою, про яку репортер буде запитувати? Якщо ні, то де я її можу здобути? Телерепортер завжди буде бажати зустрітися з тим, у кого він бере інтерв'ю, тому що телебачення, як правило, потребує знятого на видеоплівку матеріалу. Вид ЗМІ також відбивається на типі інтерв'ю. Інтерв'ю, призначені для преси, завжди проходять як бесіда. ТЕЛЕ-РАДІОІНТЕРВ'Ю У такому інтерв'ю Ваша роль і Ваші взаємовідносини з репортером будуть залежати від формату програми. Безпосереднє інтерв'ю звичайно означає бесіду, що відбувається один на один із репортером. Дуже часто два репортери створюють команду, щоб задавати Вам запитання. У той час, поки один із них веде бесіду з Вами, інший намагається відшукати слабкі місця у Ваших відповідях і задати додаткові запитання. Круглий стіл передбачає участь декількох опонентів із різними поглядами на проблему. Природно, кожний із них матиме можливість відстоювати свою позицію, а це дасть Вам можливість побачити, які точка зору домінує. Журналіст тут виступає в ролі головуючого. Дискусія проходить між двома представниками протилежних точок зору з однієї і тієї ж проблеми, у ході дискусії обом сторонам надаються рівні можливості для виступу перед аудиторією. Форум збирає одночасно кілька людей, що відповідають на запитання, і декілька репортерів, що їх задають. Крім того, і аудиторії надається можливість задавати питання. Аналітична телепрограма новин дає декілька сюжетів, для кожного з яких береться серія інтерв'ю, знімаються відеосюжети, записується реакція громадськості. Потім знятий матеріал коментується гостем або репортером. Відеоновина може пролунати під час телепрограми новин. Вона може включати Ваш коментар на події або проблему і короткий відеосюжет. Як правило. Ваш коментар не буде використаний, якщо він буде тривати більше 15 секунд. Телерозслідування є різновидом матеріалів, що готуються для тележурналу новин. Як правило, його проводить знаючий проблему те-

лежурналіст, що складає свої висновки. Результатом телерозслідування стає особистий звіт журналіста. "Гаряча лінія» передбачає наявність у студії когось, хто представить Вас, проведе з Вами коротке інтерв'ю, можливо, висловить свою точку зору щодо проблеми, а потім "відчинить гарячу лінію" для аудиторії. Багато дзвінків може не стосуватися суті проблеми і їх змушений буде "зняти" головуючий бесіди. Рекомендації: Вам важливо пам'ятати, що Вашою аудиторією є ті, хто дивляться (слухають) передачу, а не ті, хто дзвонять. Важливо звернути увагу на те, чи передаються теле- радіоновини в прямому ефірі або записуються на плівку, і чи будуть вони редагуватися? Гаряча лінія і прямий ефір не редагуються, а це означає, що нічого не буде вирізане або доповнено. Аналітична телепрограма новин і інші різновиди, особливо, коли вони збирають матеріали з різних джерел, не виходять у прямому ефірі, тому що ті, хто їх роблять, не бажають випускати розвиток подій з-під контролю. Вони готують програму так, як вони задумали, і хочуть, щоб їхні співрозмовники говорили те, що необхідно журналістам. І дуже часто вони досягають цього за допомогою редагування видеострічки. У ЯКИХ ВИПАДКАХ ВАРТО ПОГОДЖУВАТИСЯ НА ІНТЕРВ'Ю, А В ЯКИХ-НІ: Рекомендації: Погоджуватися, якщо: •

Ви володієте темою й маєте змогу підготувати повні відповіді.

• Ви і Ваша організація зацікавлені в поширенні певної інформації, що за допомогою інтерв'ю стане надбанням громадськості. • Ви і Ваші колеги впевнені, що це інтерв'ю буде сприяти покращенню іміджу організації. • Якщо дати інтерв'ю Вам рекомендує консультант із відділу зв'язків із громадськістю. Пам'ятайте: Якщо Ви систематично будете ухилятися від контактів із журналістами, то це загрожує тим, що: По-перше, вони навколо замкнутості Вашої організації можуть створити певну суспільну думку, де вакуум інформації буде заповнений чутками, міфами, домислами, що не будуть "працювати" на її імідж.

По-друге, не приділяючи достатньої уваги контактам із громадськістю через ЗМІ, Ви самі себе позбавляєте одного з найважливіших засобів боротьби за імідж Вашої організації. Відмовитися, якщо: • Інтерв'ю не буде сприяти зміцненню іміджу Вашої організації і "на руку" лише ЗМІ, що з метою сенсації можуть витлумачити його так, як їм це вигідно. •

Ані Ви, ані Ваші колеги не в змозі якісно підготуватися до інтерв'ю.

• Інтерв'ю носить провокаційний характер і змушує Вас коментувати питання не Вашої компетенції. • Інтерв'ю веде до витоку інформації, що може завдати шкоди Вашій організації. • У Вас особисті прикрощі і журналістів цікавить не стільки тема інтерв'ю, скільки Ваше особисте життя. ПІДГОТОВКА ДО ІНТЕРВ'Ю Якщо Ви сказали "так", то наступним кроком повинна стати Ваша підготовка до інтерв'ю, що починається зі складання плану. Вам пропонується варіант плану підготовки до інтерв'ю, що складається з чотирьох розділів. ДАЙТЕ ВІДПОВІДІ НА ПИТАННЯ, ПОСТАВЛЕНІ В РОЗДІЛАХ ПЛАНУ МЕТА: чого я хочу досягти цим інтерв'ю? ГОЛОВНА АУДИТОРІЯ: які групи людей я насамперед зацікавлений охопити? Чому? НИНІШНІ ЗНАННЯ: що моя аудиторія знає про те, що я буду говорити, або ж думає, що знає?

буду брати?

НЕОБХІДНО ЗНАТИ: які факти мені потрібні, щоб підготувати відповіді? З яких джерел я їх

Готуючись до інтерв'ю, необхідно враховувати, що той, хто буде брати його у Вас, буде намагатися відшукати щось спірне, суперечливе, щоб зробити свою публікацію, теле-, радіопередачу привабливою. Журналіст буде намагатися побудувати її на багатьох міфах про Вашу організацію, що він знає і переконаний, що аудиторія із задоволенням

їх сприйме. Для того, щоб підготуватися до такого інтерв'ю Вам необхідно буде провести позитивне дослідження й оборонне дослідження. Суть позитивного дослідження полягає в тому, що Ви з врахуванням міфів про Вашу організацію складаєте список тих фактів, що, на Вашу думку, обов'язково повинні потрапити до аудиторії через журналістський матеріал. Суть оборонного дослідження вміщується в тому, що Ви складаєте список питань про Вашу організацію, що можуть бути поставлені, після чого готуйте оборонні відповіді. Рекомендація: Будьте напоготові до критичних запитань, що стосуються особисто Вас. Як правило, критичні запитання до Вашої особистості обов'язково будуть, і якщо не спочатку, то в середині або наприкінці. РЕПЕТИЦІЯ ІНТЕРВ'Ю Якщо у Вас є час, бажано провести репетицію інтерв'ю при своїх колегах, спеціалістах відділу зв'язків з громадськістю. Рекомендації: Зробіть аудіовізуальний запис інтерв'ю, щоб Ви змогли почути і побачити, як Вас і Ваші відповіді чує і бачить аудиторія. Репетиція буде ефективною в тому випадку, якщо Вам будуть ставити важкі питання. Не намагайтеся знати відповіді наперед і не ухиляйтеся від незручних питань. Ви почуєте, що Ваші відповіді можуть бути і не такими чіткими, як Ваші думки. Будуйте свої відповіді витончено. Прослухайте запис свого інтерв'ю і спробуйте відшукати шляхи, як зробити відповіді більш ефективними. Ця практика стане Вам в нагоді у реальній ситуації. ЗОВНІШНІЙ ВИГЛЯД І ПОВЕДІНКА ПІД ЧАС ІНТЕРВ'Ю Зовнішній вигляд буде впливати на правдивість сприйняття того, що Ви будете говорити під час інтерв'ю, особливо по телебаченню. Оператори будуть акцентувати увагу: а) на Ваших рисах обличчя; б) на деталях одягу; в) на стінах Вашого кабінету; г) на робочому столі; ' д) на інших привабливих деталях навколишньої обстановки.

Ваш успіх буде залежати від того, як Ви зумієте налагодити взаємовідносини з аудиторією. Рекомендації: Пам'ятайте, що оператори будуть надавати пильної уваги Вашій зовнішності. Не одягайтеся крикливо, не захоплюйтеся прикрасами. Не нервуйте, не махайте руками. Це може перебільшено проявитися на маленькому телеекрані. Не говоріть в камеру. Звертаючись до репортера, підтримуйте контакт очима. "Блукаючі" очі роблять Вас хитрим і нещирим. У ході інтерв'ю бажано дивитися на перенісся телерепортера. Це створює ілюзію відкритості, чесності, правдивості. Найперше правило для того, хто відповідає на запитання під час інтерв'ю, полягає в тому, що Вам необхідно бути активним слухачем. Приділяйте увагу тому, хто проводить із Вами інтерв'ю, проте, підкреслюючи це, не перебивайте репортера. Під час інтерв'ю можна злегка посміхатися, коли це доречно, використовувати слова "О, так", "звісно", підкреслюючи, що Ви розумієте те, про що він говорить, або що Ви навіть погоджуєтеся з його словами. Після кожного запитання робіть невелику паузу. Пауза після запитання означає, що Ви з повагою ставитеся до того, хто Вас інтерв'ює, і що його запитання вимагають часу трохи поміркувати. Придушіть в собі ворожість, навіть якщо репортер намагається упіймати Вас на "гачок". Говоріть правду. Якщо не знаєте відповіді на запитання, то так і скажіть. Відповідайте прямо, використовуючи плавний тон розмови, проте, не бійтеся виявити свої емоції – Ваш ентузіазм або Вашу стурбованість проблемою. ВІДПОВІДІ НА ЗАПИТАННЯ ПІД ЧАС ІНТЕРВ’Ю Журналісти частіше намагаються наставити різкі запитання. Як правило, вони мають доступ до матеріалів не тільки про Вас і Вашу організацію, але і про Вашу сім'ю, про все те, що, здавалося б, знаходиться на задньому плані. Тому потрібно навчитися передбачати каверзні запитання і заздалегідь підготувати факти, думки, що будь - повинні потрапити в засоби масової інформації.

Ö Напишіть три-чотири специфічних позитивних факти або міркування, що Ви бажаєте висловити, коли будете розповідати про свою організацію. Ö Визначте, які факти співзвучні з тими міфами, що громадськість знає про Вашу організацію. Ö Де, як і які додаткові відомості Ви можете знайти, щоб підкріпити кожен свій факт? Ö Чи буде вся Ваша інформація достовірною або з подвійним тлумаченням? Факти, можливі варіанти відповідей бажано записати в окрему записну книжку, що можна «пробігти очима» за п'ять хвилин до початку інтерв'ю. Факти і відповіді повинні бути: • короткими; • позитивними; • зрозумілими. Запитання, як правило, бувають двох категорій: 1. Запитання, що потребують тільки інформації. 2. Каверзні запитання ("пастки"). Запитання, що потребують тільки інформації від Вас, дають можливість "видати" ті твердження, що Ви записали під час підготовчого періоду ("картеч"). Різко (вороже) поставлені запитання теж дають можливість "влучити ціль" Вашою "картеччю" за допомогою певної техніки. Дві техніки - нейтралізації і відхилення - допоможуть Вам пом'якшити або знешкодити каверзні запитання. Метод, що Ви повинні використовувати для обох технік, єдиний - "наведення мостів ". "Наведення мостів" спрацьовує так само, як і мости в реальному житті: вони перенесуть Вас із того місця, де Ви тепер (викликаного питанням) туди, куди Ви бажаєте йти, обминаючи "провали". "Наведення мостів" передбачає використання словосполучень, зокрема, таких: - "Проте..."; - "З іншого боку... "; - "Я думаю, що це важливо запам'ятати...";

- "Наприклад,... "; - "Не варто забувати... " Цей метод дозволяє перевести розмову в ту площину, де Ви можете використовувати підготовлені факти. ПЕРЕДБАЧЕННЯ ЗАПИТАННЯ Ефективною практикою у випадку, коли Ви маєте справу з потенційно колючими питаннями, є тактика передбачення запитання і відповідь на нього, не чекаючи запитання репортера. Пам'ятайте: Той, хто Вас інтерв'ює, хоче бачити Вас, наче Ви "бігаєте по гарячій сковорідці." Фактично, він сподівається Вас на чомусь "впіймати". Не давайте йому можливості зробити це. Зробіть крок назад і два кроки вперед! Поставте проблему самі. Потім покажіть, як Ви виправили помилки і що Ви зробили для того, щоб уникнути їх у майбутньому. Ця техніка дає можливість давати відповіді, не очікуючи запитання та одержувати перевагу над тим, хто Вас інтервьюює. ГОСТРІ ПИТАННЯ-ПАСТКИ Щоб "упіймати Вас на гачок", репортери можуть використовувати наступні методи: • «Узагальнення на підставі окремих випадків» - запитання будується з використанням окремих фактів, або чиїхось виразів, із якими Ви не згодні. Відхиліть або нейтралізуйте факти, а потім використовуйте метод "наведення мостів" і сформулюйте свою відповідь. • «Вкладання слів у Ваші вуста» - запитання ставить проблему таким чином, яким би Ви її ніколи не поставили. Відхиліть твердження, інакше аудиторія подумає, що Ви згодні з таким формулюванням. • «Помилковий вибір» - запитання змушує Вас вибирати тільки між двома твердженнями, в той час, коли Ви дотримуєтеся третього. Заперечте, що у Вас до цієї проблеми свій підхід. Поясніть, який і чому. • «Що, якщо?» - гіпотетичне запитання. Вас змушують прогнозувати ті або інші явища.

Поміркуйте, чи готові Ви до цього? Може, краще зробити "крок убік", визнавши актуальність запитання і перейти до того, про що Ви хочете сказати. • «Свій свого» - запитання змушує Вас коментувати іншу галузь або ж ситуацію, що Вам не підзвітні. Відгородіться від цього і кажіть лише про те, що стосується Вашої організації «Запізнілий час» - запитання, що проводить рівність між старою політикою, що вже не дає відчутного впливу, з нинішньою. Якщо очевидна непослідовність, визнайте це і вживайте аргументи на користь змін. Якщо попередня політика вважається неправильною, не заганяйте себе в пастку, захищаючи її. «Відсутня особа» - запитання виникає без стосовно до теми і стосується особи, що відсутня. Не атакуйте підставлений Вам об'єкт, якщо це не стосується суті проблеми, що обговорюється. «Вульгарне узагальнення» - цей метод ще називають методом ледачого запитання. Запитання дуже загальне, щоб на нього можна було чітко відповісти. Уникайте спокуси проголосити промову. Попросіть репортера конкретизувати запитання. ЯК ПРОВОДИТИ ПРЕС-КОНФЕРЕНЦІЇ ПРЕС-КОНФЕРЕНЦІЯ - це зустріч представників ЗМІ з офіційними особами державних, комерційних і інших структур для проведення бесіди з журналістами і відповідей на їхні запитання. Прес-конференції призначені "для преси" і для "фіксації імен тих, хто буде говорити". Вони дають журналістам можливість ставити будь-які запитання щодо теми прес-конференції. Переваги скликання прес-конференції для обговорення ваших проблем у тому, що: •

усі запитання можна одержати відразу, зекономивши час;

• відповіді на всі запитання також даються відразу, що забезпечує логічність; • відповіді на всі запитання дає обрана Вами особа, що забезпечує рівні можливості для усіх ЗМІ мати відповіді на їхні запитання.

Прес-конференція є дуже ефективним і поширеним методом для передачі інформації пресі. Але користуватися нею необхідно розумно. Не можна скликати прес-конференцію для того, щоб: ♦ поширити який-небудь документ або інформацію. Це можна зробити через прес-реліз. ♦ продемонструвати ораторські здібності директора організації; ♦ показати бурхливу діяльність його консультантів зв'язків із громадськістю від імені клієнтів. Прес-конференція звичайно проводиться в тих випадках, коли:

необхідно продемонструвати якісь зразки або інші предмети;

Ö мова йде про важливу тему, по якій у присутніх журналістів можуть виникнути запитання; Ö необхідна передача фонової інформації, так би мовити, "неофіційно", що роздруковувати небажано. У цьому випадку необхідно попередити журналістів, що ця інформація - "неофіційна"; Ö

відбувається відкриття важливого заходу (наприклад, виставки)

8 ПРАВИЛ ПРОВЕДЕННЯ ПРЕС-КОНФЕРЕНЦІЇ: 1. Говорити з точки зору громадськості, а не своєї організації. 2. Подавані новини повинні бути легкими для сприйняття. 3. Найважливіше подавати спочатку. 4. Не сперечатися з журналістами й іншими учасниками конференції. 5. Якщо не знаєте відповіді, необхідно чесно про це сказати. 6. Казати правду і тільки правду. 7. Не збирайте прес-конференцію, якщо у Вас немає того, що вважається новиною. ПІДГОТОВКА ПРЕС-КОНФЕРЕНЦІЇ ВИМОГИ ДО СКЛАДАННЯ ЗАПРОШЕННЯ НА ПРЕС КОНФЕРЕНЦІЮ

висилається, як правило, за тиждень;

Ö у ньому необхідно чітко зазначити тему і, по можливості, імена основних доповідачів; 74

Ö бажано також повідомити деякі подробиці, що повинні переконати редактора в доцільності висвітлення події, але не варто повідомляти багато деталей, тому що може відпасти необхідність в присутності на прес - конференції; Необхідно точно визначити місце, дату і час проведення прес - конференції, можна обдзвонити редакторів відділів новин персонально або звернутися в інформаційні агентства з проханням оголосити час і місце проведення прес-конференції в матеріалах, що розсилаються газетам по каналах телетайпного зв'язку. ВЕЛИКЕ ЗНАЧЕННЯ МАЄ ПРЕДСТАВНИКІВ ПРЕСИ

УРАХУВАННЯ

ІНТЕРЕСІВ

1. Якщо прес-конференція представляє загальний інтерес, дуже важко підібрати час, який би влаштував всі органи преси. Ранкові газети не люблять публікувати матеріали, що напередодні були надруковані вечірніми газетами. Тому звичайно прес-конференції призначають на 11.00-11.30 або на 14.30-15.00. 2. Важливо також вибрати слушний день. Іноді вибору немає. Там же, де є можливість вибору, потрібно подбати, щоб прес - конференція не співпала з якою-небудь іншою важливою подією, що може відвернути увагу журналістів і затьмарити повідомлення про прес-конференцію в пресі. П'ятниця - завжди невдалий день для центральних газет. 3. Необхідно особисто домовитися з щомісячними виданнями, оскільки робота над ними починається за декілька місяців до виходу. Це в першу чергу стосується популярних щомісячників і жіночих видань. Про кількісний склад учасників конференції:

Ö З огляду на те, що не всі редактори відповідають на запрошення, часом, не завжди можна заздалегідь визначити, скільки журналістів буде на прес - конференції. Найкраще подбати про додаткові стільці. Ö За півгодини до початку прес-конференції вже можуть прийти перші запрошені. Тому до цього часу всі приготування повинні бути закінчені. Ö Звичайно, на вході ставлять 1-2 стола, біля яких відбувається реєстрація, видаються прес-релізи і фотографії. Якщо очікується багато представників преси, потрібно виділити декілька співробітників 75

прес-центру, що займалися б прийомом запрошених, щоб уникнути черг. Журналістам буде приємно,, якщо їх буде зустрічати відповідальний за зв'язок із пресою або його заступник. У залі: 1. Виступаючих було б непогано посадити на узвишші. Перед ними повинні стояти таблички з їхніми іменами, при цьому літери повинні бути достатньо великими, щоб їх можна було прочитати з задніх рядів. 2. Всі співробітники відділу зв'язків з громадськістю, залучені до пресконференції, повинні мати значки зі своїми іменами (про цю досить важливу деталь часто забувають). Проведення прес-конференції ♦ Якщо вона призначена на 11.00, то вона повинна розпочатися не пізніше 11.05. ♦ Відповідальний за проведення прес-конференції звичайно закликає присутніх дотримуватися тиші і представляє головуючого або керівника організації. Можливий і інший варіант: голова сам, ударом молотка, закликає тих, що зібралися до порядку і починає виступ. ♦ Успіх прес-конференції багато в чому залежить від ораторських здібностей головуючого й інших виступаючих. Якщо головуючий – поганий промовець, отут вже нічого не вдієш, єдина надія, що вдасться переконати його обмежитися коротким вступом і попросити інших учасників прес - конференції докладніше зупинитися на різних питаннях. Виступи повинні бути досить короткими, особливо, якщо передбачається, що буде багато запитань. ♦ Фотографії варто роздавати в спеціальних конвертах за винятком тих випадків, коли всі матеріали конференції роздаються журналістам у спеціальних папках. Для прес-киту звичайно використовується пластикова папка з нейлоновою блискавкою, при цьому буде краще, якщо на ній буде надрукована великими літерами назва організації, що поширює матеріали. ♦ На прес-конференції повинні бути друковані тексти усіх виступів. По її закінченні ці тексти необхідно розіслати в газети і журнали, що не були представлені на прес-конференції. ♦ Запрошення на прес-конференцію сторонніх осіб, що не є представниками преси, небажано, оскільки заважає основної меті прес - конференції. До того ж це, звичайно, не подобається журналістам.

♦ По закінченню прес-конференції часто прийнято пригощати журналістів (напої, іноді легка закуска). Якщо передбачається яке-небудь частування, про це варто згадати в запрошенні. БРИФІНГИ Це можливість для журналістів бути поінформованими з певних проблем, що Ви вибрали. Більшість із перерахованих рекомендацій по підготовці і проведенню прес-конференції можна віднести і до брифінгів прийомів для журналістів. Єдина відмінність полягає в тому, що ці заходи носять набагато менш офіційний характер і влаштовуються, в основному, ввечері. Оскільки вони носять неформальний характер, нелогічно було б призначати кого-небудь спеціально, щоб повідомляти імена гостей. F

МОДУЛЬ С. ОЦІНЮВАННЯ Людмила Хоменко

ПРОГРАМА КУРСУ «ОЦІНЮВАННЯ РЕЗУЛЬТАТИВНОСТІ РІШЕНЬ ОРГАНІВ ВЛАДИ»

14.00 – 14.20

Лекція. Цілі відстеження результативності рішень органів влади.

14.20 – 14.50

Вправа. Виконання тесту „Розробка схеми прийняття рішень. (вхідний контроль).

14.50 – 15.10

Лекція. Способи оцінювання результативності рішень органів влади.

15.10 – 15.45

Вправа. Визначення основних видів вигід та витрат.

15.45 – 16.05

Лекція. Процес оцінювання результативності рішень органів влади.

16.05 – 16.40

Вправа. Планування роботи оцінювання результативності рішення органу влади.

16.40 – 17.00

Лекція. Показники результативності та збирання інформації для забезпечення оцінювання.

ОЦІНЮВАННЯ РЕЗУЛЬТАТИВНОСТІ РІШЕНЬ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ 1. Цілі оцінювання результативності державних рішень Відстеження результативності є важливим елементом оцінювання державних рішень і базується на попередньо визначених цілях. Так, згідно з Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» відстеження результативності регуляторного акта - це заходи, спрямовані на оцінку стану впровадження регуляторного акта та досягнення цим актом цілей, задекларованих при його прийнятті. Слово «Оцінювання» доволі гнучке і може означати здійснення багатьох видів оцінок. Проте всі варіанти його використання об’єднує одне - всі вони означають оцінку суті. Хтось досліджує та «зважує» якесь явище і порівнює його з певними мірилами, або критеріями, які

пов’язані з поняттями справедливості й рівності, прийнятності з точки зору громадян, відповідності поняттям соціальної гармонії, або результативністю, ефективністю, корисністю тощо. Можна оцінювати різні речи, не маючи найменшого уявлення про стандартні процедури оцінювання. Проте, для опанування механізмами оцінювання є доцільним навести визначення терміну «Оцінювання системна оцінка операцій та/або результатів програми чи політики у порівнянні з комплексом явних та неявних стандартів, з метою вдосконалення програм чи політики»5. Для усвідомлення застосування «системної оцінки операцій та/або результатів програми чи політики», а також для уникнення розпливчатості понять, пропонується під термінами «вдосконалення програм чи політики»розуміти як «регулювання та інші політичні рішення (наприклад, програми та плани)». Згідно з цим визначенням, оцінювання має такі ключові елементи: 1. Системність оцінювання, тобто, незалежно від того, яким є дослідження (кількісне чи якісне) – дослідження має провадитись у строгому порядку, згідно з формальними правилами. 2. Спрямованість оцінювання обов’язково має бути визначено, відносно чого провадиться оцінювання: результату або процесу. У окремих випадках оцінювачі можуть зосередити увагу на результатах прийнятого конкретного рішення, а іноді є потреба провести оцінювання рішення щодо процесу виконання певної програми. 3. Стандарти згідно з якими здійснюється порівняння. Коли дані про процеси та результати зібрані, настає етап порівняння отриманих показників з певним комплексом очікуваних результатів. Незалежно від того, на чому зосереджено оцінювання (результатах чи процесах), елемент порівняння і ухвалення рішення існує завжди. У більшості випадків критерії, за якими ухвалюють рішення, випливають з цілей, що слугували підґрунтям прийняття даного рішення. Наприклад, якщо прийнято рішення на користь запобігання вживання алкоголю неповнолітніми, то вочевидь результатом буде зменшення кількості випадків вживання алкоголю серед неповнолітнього населення. 4. Мета, задля якої провадиться оцінювання. Оцінювання – це практичний інструмент, який застосовується для поліпшення функціонування соціально-економічних програм або перегляду інших державних рішень.

1.Оцінювання: Методи дослідження програм та політики. Пер. з англ. Р.Ткачука та М. Корчинської. Наук. ред. пер. О.Кілієвич.- К.: Основи, 2000.

Фактично методи оцінювання є високо адаптованими. Їх можна застосовувати не лише до програм та державних рішень щодо регулювання сфер господарської діяльності. Оцінювання може бути зосереджено на кінцевих результатах, наприклад, результатів виконання програми, елементами якої є створення певної кількості робочих місць, або дослідження процесу в межах програми в процесі її виконання, що викликане необхідністю розуміння результатів окремого етапу виконання програми чи окремого рішення влади та їх впливу на кінцеве досягнення встановлених цілей. Оцінювання результативності рішень органів влади є завжди корисним, навіть якщо воно розпочинається без жодного наміру детально скористатися його результатами. Коли державні органи влади ознайомлюються з результатами оцінювання результативності прийняття ними рішень, вони можуть з’ясувати негативні впливи цих рішень та побачити їх з точки зору незалежних оцінювачів. Крім того, результати оцінювання можуть стати доступними для інформування широкого кола зацікавлених осіб, що допомагає долати негативні явища, спричинені нерезультативними рішеннями органів влади. Для дієвості застосування механізму оцінювання результативності рішень органів влади, є важливим розглянути загальні мотивації та усвідомлення людей, які такі рішення приймають. Рішення - один з необхідних моментів вольової дії і способів його виконання. Вольова дія припускає спочатку усвідомлення цілей і засобів дії, уявне здійснення дії, уявне обміркування основ, що говорять “за” чи “проти” його виконання і т. п. Цей процес завершується прийняттям рішення. Отже, рішення це деякий процес, який складається із ряду окремих актів і процедур. Вольовий фактор є одним з моментів, що направляє процес розробки і прийняття рішення. В залежності від вольового фактору рішення може бути різним, а відповідно, воно неординарне. Призначення вольового фактору в цьому і полягає, щоб обрати один варіант. Рішення припускає спочатку усвідомлення цілей і засобів дії. Усвідомлення - це процес, який базується на інформації про цілі і засоби дії. Але це не просте перетворення інформації, а більш складний процес, що припускає зв'язок цілей і засобів. Якщо ціль задана, то процес усвідомлення складається у сприйнятті того, що задано разом із встановленням взаємозв'язків між ціллю і засобами. Якщо ціль не за-

дано і її потрібно визначити ( або в крайньому випадку уточнити ), тоді в усвідомлення включається вольовий фактор. Кількість можливих цілей може бути також дуже велика, так що не існує точного способу визначити чи вибрати найкращий варіант. Тоді вирішальне значення набуває вольовий вибір. Так само ж вольовий момент набуває вирішального значення, коли нема суворого способу однозначно вибрати між конкуруючими альтернативами, навіть якщо їх невелике число. Наступним компонентом рішення є уявне здійснення дії, тобто свого роду моделювання цієї дії. Моделювання припускає спрощення, в даному випадку уявне, при якому, однак, зберігається головна ідея рішення і можливість оцінити його наслідки. Така модель повинна відображати вольовий фактор рішення з такою точністю, з якою це допустимо для уявних можливостей людини і для прийняття рішення. Далі здійснюється підбір доказів “за” і “проти”. Оцінка і аналіз потребують відповідного апарату і критеріїв, які виробляються в результаті навчання і досвіду. На цьому етапі вольове втручання не припускається. Однак, при порівнянні доказів “за” і “проти” і остаточному виборі знову головним стає вольовий фактор, оскільки кількість доказів може бути дуже велика, поєднуватися вони можуть в самих різноманітних комбінаціях, а чітких критеріїв їх важливості і значущості може і не бути. Таким чином, невід'ємними компонентами процесу вироблення рішення є вольовий фактор, усвідомлення цілей і засобів, моделювання, аналіз і оцінка. Для більш повного розуміння процесу оцінювання результативності рішень органів влади, розглянемо аналітичну схему розробки і прийняття рішень. Аналітична схема розробки і прийняття рішень наведена нижче. Порівнюючи аналітичну схему розробки і прийняття рішень з процедурою здійснення аналізу регуляторного впливу, який обов’язково має бути проведений до прийняття рішення про затвердження будьякого регуляторного акта, слід підкреслити про наявність важливих спільних рис між цими аналітичними схемами. Чому є важливим уявлення спільних рис фахівцями (оцінювачами), які мають намір займатися оцінюванням результативності рішень органів влади? По-перше. Розуміючи сутність процедури оцінювання, є доволі простим обирати об’єкти та способи оцінювання, будь то рішення, певна соціально-економічна програми, або регуляторний акт.

Аналітична схема розробки і прийняття рішень має такий вигляд: Виявлення проблемної ситуації, формування цілей, вирішення ситуації (постановка задачі) Виявлення або вироблення альтернатив досягнення цілі Опис можливих впливів зовнішнього середовища, яке має відношення до рішення, що приймається Виявлення (формулювання) можливих результатів (наслідків) рішень Опис і оцінка результатів реалізації кожної альтернативи рішення Вибір критеріїв, оцінки відповідності результатів в цілях, які поставили Проведення оцінки відповідності результатів встановленим цілям Оцінка очікуваного ефекту рішення Порівняння окремих альтернатив за очікуваними ефектами від реалізації цих альтернатив і вибір найкращого варіанту Прийняття рішення

По-друге. Використовуючи в роботі стандартні процедури, які закладені в будь-якій із зазначених схем, стає можливим комплексно та в повній та мірі застосовувати ці стандарти, як при оцінюванні проектів програм та проектів рішень (у тому числі з прийняття регуляторних актів, інших нормативно-правових актів), так і оцінюванні результативності їх дії. По-третє. Наявність обов’язкових вимог щодо оприлюднення регуляторного процесу та інформації щодо регуляторної діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування надає широкі можливості оцінювачам будь-якого рішення влади щодо використання інформаційного ресурсу органів влади.

ІІ. Способи оцінювання результативності рішень органів влади Попри існування багатьох схем проведення оцінювання, найбільш поширеними з них є п’ять основних аналітичних методів, якими переважно користуються сьогодні експерти з оцінювання процесів або результатів: •

види соціального аналізу прибутків та витрат;

•

аналізу ефективності витрат;

• низька часткових аналізів, таких як тестування малого та середнього бізнесу, оцінка адміністративних бар’єрів, оцінка впливу на бізнес, або аналіз регуляторного впливу з головним його ключовим компонентом – аналіз вигід та витрат; • аналіз ризику - спрямований на вивчення імовірних наслідків, як результату відповідних дій, та аналіз ризик-ризик, який аналізує наслідки впровадження компромісних (альтернативних) рішень. • різні види оцінки вразливості (чутливості), яка проектує вірогідність можливих результатів завдяки аналізу можливих помилок. Оцінка чутливості дає змогу мати чітке розуміння імовірності тих, чи інших результатів. Вся область аналізу, що пов’язує вигоди від прийняття рішень з витратами на їх реалізацію, має назву «економічний аналіз». Цей аналіз можна поділити на чотири категорії: • Аналіз ефективності або мінімізації витрат. • Аналіз витрат і результативності. • Аналіз корисності витрат. • Аналіз вигод та витрат. Аналіз ефективності витрат (Cost-effectiveness analysis) – вид аналізу, який використовують для порівняння альтернативних проектів, коли величину вигод не можна адекватно виміряти у стандартних грошових одиницях. Тоді завдання зводиться до мінімізації витрат.6 Завданням аналізу ефективності або мінімізації витрат є пошук способу досягнення певних визначених результатів за найменших витрат.

Аналіз вигід і витрат: Практ. Посіб./ Секретаріат Ради Скарбниці Канади; Пер. з англ. С.Соколик; Наук. ред. пер. О.Кілієвич.- К.: Основи, 1999.

У більшості випадків дуже важливо звести вигоди до грошових одиниць, тоді ми можемо звернутися до аналізу ефективності витрат, який є методом мінімізації витрат. Приклад: Можуть бути два варіанти поліпшення переходу через вулицю. Обидва варіанти в результаті приведуть до збереження людських життів. У цьому випадку ми вибираємо з двох варіантів той, який потребує мінімальних витрат. Аналіз витрат і результативності порівнює витрати і наслідки різних методів досягнення однакового результату. Приклад: Для досягнення однакового рівня зменшення кількості нещасних випадків на дорогах порівнюються витрати декількох варіантів рішень: Просвітницька робота з водіями Обмеження годин роботи кафе та барів Посилення патрулювання на автошляхах Вдосконалення організації руху. Аналіз корисності витрат – дає відповідь на питання цінності конкретного результату для конкретної особи або для суспільства в цілому. Приклад: Якщо ціль проекту - продовжити життя на 2 роки, то для обрахунків витрат на реалізацію проекту необхідно враховувати витрати з поправкою на якість додаткових років життя, що характеризується хворобами або побічними негативними впливами. Для прийняття важливих питань щодо регулювання держави сфери господарських відношень запозичено мову сфери бізнесу, щоб проаналізувати, чи очікувані прибутки варті зусиль (вигоди більші, ніж витрати) - Аналіз вигод та витрат. Аналіз вигод та витрат є просто раціональним способом прийняття рішень. Люди користуються ним щодня, і він старіший за писану історію.

«Аналіз вигод та витрат (Benefit-cost analysis) - процедура, за допомогою якої оцінюють доцільність програм чи проекту методом порівняння вигод та витрат»7. Відмінною рисою, яка відрізняє аналіз вигод та витрат від аналізу ефективності витрат, є те, що в аналізі вигод та витрат робиться спроба підійти якомога ближче до кількісного вимірювання вигод та витрат у грошових одиницях. Аналіз вигод та витрат, наскільки це можливо, зводить і витрати і вигод до стандартних грошових одиниць з тим, щоб їх можна було безпосередньо порівнювати. Однак аналіз вигод та витрат рідко досягає ідеального результату вимірювання вигод та витрат у грошових одиницях, отже ця різниця полягає більше не в суті, а у ступені наближення до точних розрахунків. На практиці найчастіше використовуються дві форми економічного аналізу: ¾

аналіз витрат і результативності

аналіз вигід та витрат.

Аналіз витрат і результативності є урізаною формою аналізу вигід та витрат, який зупиняється, не доходячи до присвоєння економічної цінності досягнутому результату. Однією з головних причин того, що в аналізі витрат і результативності не намагаються присвоїти вигодам грошового значення, є надзвичайна складність визначення цінності багатьох соціальних благ. Приклад: Яку цінність має навчання дитини виконуванню завдань з математики? Адже відмова одного учня в опанування математикою додатковий рік дає змогу навчатися один рік ще іншому учневі. Складність підрахунку вигод такого роду робить привабливішим вибір певного рівня успіхів ( закінчення певного курсу математики) як критерію і порівняння різних засобів досягнення цього еталонного рівня. Застосування інструментів державної регуляторної політики передбачає обов’язкове визначення очікуваних результатів прийняття регуляторного акта, у тому числі здійснення розрахунків очікуваних вигід та 7

Там же

витрат. Таких підхід при прийнятті рішення щодо затвердження регуляторного акта дозволяє визначити, чи варті вигоди витрат, до яких призведе кожна альтернатива державного рішення та, на основі цього, обґрунтувати остаточний вибір альтернативи. Аналіз вигід та витрат проводиться для кожної альтернативи, включаючи альтернативу «нульовий варіант». Аналіз вигід та витрат – інструмент, який дозволяє виразити чисельно та оцінити позитивні та негативні впливи, які матиме регуляторний вплив для різних груп інтересів. Цей метод дозволяє порівняти впливи між собою, оцінити загальний ефект від дії регулювання, та на основі цієї оцінки обрати найкращу альтернативу - ту, що призведе до найбільшої загальної вигоди. Популярність використання методу аналізу вигід та витрат в АРВ визначається чотирма його головними перевагами: ¾ аналіз вигід та витрат здійснюється за формалізованою процедурою, “крок за кроком”, за певним алгоритмом. Цей чинник істотно обмежує вплив суб’єктивного фактору на одержані висновки та результати. ¾ аналіз вигід та витрат враховує вплив регулювання на всі групи інтересів: громадян (споживачів), суб’єктів господарювання (виробників), держави (бюджету). ¾ аналіз вигід та витрат є універсальним інструментом, який можна застосовувати стосовно практично будь-яких видів регуляторних актів. ¾ результати аналізу вигід та витрат мають числове вираження. Це дає можливість вільно порівнювати різні варіанти регулювань навіть якщо характер їхнього впливу значно різниться. Дехто вважає, що аналіз вигід та витрат є вузьким фінансовим інструментом. Однак це применшує широту цього підходу до нематеріальних цінностей. Методологія здійснення цього аналізу може допомогти у розрахунках цінностей нематеріальних вигід. Принаймні можна зробити чіткі розрахунки витрат при оцінюванні альтернативних способів досягнення нематеріальної вигоди. Кількісний аналіз ймовірних результатів альтернативних варіантів дій може зменшити невизначеність і вдосконалити процес прийняття рішень.

ІІІ. Процес оцінювання результативності рішень органів

влади. Крім важливості застосування аналітичних методів оцінювання на стадії розробки рішення, є не менш важливим оцінювання результативності рішень органів влади. Цикл „життя” державних рішень можна схематично відтворити наступним чином: Підготовка проекту рішення (регуляторного акта)

Прийняття рішення

Дія протягом певного часу

Зворотній зв’язок: Рекомендації щодо перегляду рішення або щодо подальшої його чинності

Оцінювання шляхом відстеження результативності

Оцінювання результативності рішень органів влади застосовується для того, щоб дослідити: •

чи було досягнуто визначених цілей?

•

чи виникали небажані побічні ефекти?

• чи справді запропонований інструмент політики (тобто рішення) легко втілювався? •

наскільки було все виконано?

•

чи був виправданим розподіл витрат та вигод?

Очікуваним результатом такого оцінювання стає інформація щодо можливих необхідних поправок чи навіть припинення дії рішення. Оцінювання результативності рішень органів влади дозволяє виконати три важливих завдання: 1. Забезпечує підзвітність органів влади через оцінку наслідків його діяльності. 2. Є основою для вдосконалення державних рішень за наслідками їх оцінювання (у разі, якщо державне рішення не досягає поставлених цілей) воно може бути переглянуто і змінено або скасовано.

3. Забезпечує публічність діяльності органів влади завдяки оприлюдненню результатів оцінювання результативності прийнятих цими органами рішень. В процесі планування роботи з оцінювання результативності рішень органів влади, оцінювач може користуватися типовим планом, який полягає в наступному: 1. Вибір об’єкту оцінювання (будь-яке рішення щодо затвердження нормативно-правового акта або програми); 2. Формулювання основних питань що мають бути розв’язані у процесі оцінювання; 3.

Вибір методу/методів оцінювання;

4. Визначення критеріїв та показників результативності державного рішення щодо обраного об’єкту оцінювання; 5. Вибір видів інформації, яку потрібно зібрати та способів нагромадження даних, необхідних для забезпечення вимірювань та оцінок; 6.

Проведення аналізу накопиченої інформації та розрахунків;

Підготовка звіту про результати оцінювання.

Процес оцінювання результативності полягає у порівнянні очікуваних наслідків дії рішення з реальними. Так, якщо оцінювач здійснює дослідження щодо результативності дії регуляторного акта, - тоді порівнюються кількісні та якісні значення показників результативності регуляторного акта, які були визначені та розраховані під час підготовки аналізу регуляторного впливу (АРВ), із реальними значеннями аналогічних показників, що встановлюються при проведенні заходів з відстеження результативності. Першим кроком у відстеженні результативності є з’ясування цілей регулювання. Для цього, у разі оцінювання результативності дії регуляторного акта, необхідно звернутися до частини АРВ щодо визначення цілі державного регулювання. Наприклад, оцінюючи стан впровадження регуляторного акта «Про проїзд пасажирів до садово-городніх ділянок у весняно-осінній період» необхідно орієнтуватися на досягнення цим актом цілей, які були визначені у АРВ при його розробці, а саме: • підвищення прозорості дій органів місцевого самоврядування, шляхом встановлення маршрутів, графіків руху та вартості проїзду. • зменшення соціальної напруги серед мешканців міста, за рахунок вирішення питання проїзду до садово-городніх ділянок пільгових категорій громадян.

Чому це є важливим? По-перше, такий підхід закладено у самому визначенні поняття «відстеження результативності». По-друге, досягнення цілі, яка була встановлена в АРВ, підкріплювалася відповідними прогнозними показниками результативності. Таким чином, стає можливим здійснення другого кроку - з’ясування прогнозних значень показників результативності. Джерелом пошуку для цієї інформації також слугує частина АРВ щодо визначення показників результативності акта. Необхідно з’ясувати прогнозні значення показників результативності регуляторного акта, обов’язковими з яких є: • розмір надходжень до державного та місцевих бюджетів і державних цільових фондів, пов’язаних з дією акта; • кількість суб’єктів господарювання та/або фізичних осіб, на яких поширюватиметься дія акта; • розмір коштів і час, що витрачатимуться суб’єктами господарювання та/або фізичними особами, пов’язаними з виконанням вимог акта; • рівень поінформованості суб’єктів господарювання та/або фізичних осіб з основних положень акта. Третім кроком оцінювача є отримання реальних значень показників результативності. Для отримання реальних значень показників результативності необхідно обрати один з методів одержання результатів відстеження: •

збір статистичних даних;

•

проведення наукових досліджень за певними напрямками;

• проведення соціологічних опитувань, що включає визначення сукупності осіб, які повинні виконувати вимоги регуляторного акта, складення анкети, збирання інформації, створення бази даних опитування, їх обробку та аналіз. Четвертим кроком оцінювача є порівняння отриманих значень з прогнозними. Якщо у переліку показників результативності є показники, що не мають кількісного виміру, то застосовується метод експертної оцінки. Експертам можна поставити питання про те, в якій мірі досягнуто цілі регуляторного акта і в якій мірі досягнуто очікувані якості даного показника результативності.

Приклад. Розробник регуляторного акта щодо встановлення тарифів на перевезення пасажирів автомобільним транспортом, визначив у АРВ прогнозний показник результативності «безпека транспортних засобів». Для експертної оцінки цього показника можна запропонувати експертам надати відповідь з використанням таких оцінок: 9

досягнуто у високій мірі;

досягнуто більше ніж на 50%;

досягнуто менше ніж на 50 %;

практично не досягнуто.

Проаналізувавши відповіді та присвоївши кожному з рівнів досягнення відповідний бал, буде отримано чисельні значення досягнення якісного показника. У разі, коли мова йде про відстеження результативності регуляторного акта, який має суттєвий вплив на господарську діяльність, доцільно застосовувати економічний метод оцінки результативності. Цей метод потребує більше зусиль, але дозволяє зробити значно точніші висновки щодо можливої подальшої корекції такого акта. Для того, щоб відповісти на питання: «Чи дотримується принцип ефективності внаслідок дії даного регуляторного акта?», регуляторному органу необхідно обрахувати реальні значення вигод та витрат, а також порівняти їх з прогнозними значеннями вигод та витрат, які визначалися на момент здійснення АРВ. Для цього необхідно звернутися до переліку вигод та витрат, також їх прогнозних значень, що визначені у АРВ до проекту регуляторного акта, відносно якого проводиться відстеження результативності. На підставі обчисленого розміру кожної вигоди та витрати визначити значення показника Ефект (прогноз): Ефект (прогноз) = Σ Вигод(прогноз) - Σ Витрат(прогноз) Потім провести обрахунки вигод та витрат за реальними показниками, які отримано у процесі відстеження і, аналогічно, визначити значення показника Ефект (реал): Ефект (реал) = Σ Вигод(реал) - Σ Витрат(реал) Застосовуючи результати цих обрахунків можна оцінити ступінь досягнення прогнозного показника Ефект:

Δ = Ефект(реал) – Ефект 91

Якщо Δ має від’ємне значення, то чим менше це значення, тим вища результативність. Якщо Δ має позитивне значення, то результативність повна. Економічний метод дозволяє оцінити не просто ступінь досягнення конкретних показників, але й дозволяє перевірити на практиці, на скільки отримані вигоди були варті понесених державою, суб’єктами господарювання та громадянами витрат. Фактично цей метод дозволяє оцінити не тільки результативність але й частково ефективність регуляторного акта. П’ятим кроком оцінювача є виявлення та аналіз причин відхилення значень показників результативності. Аналізуючи причини відхилення значень показників результативності, доцільно приділити увагу таким чинникам: • належному впровадженню регуляторного акта державними органами; • можливості виконання вимог цього регуляторного акта як суб’єктами господарювання та державними органами; • зовнішнього негативного впливу на виконання вимог регуляторного акта; • позитивного впливу інших нормативно-правових актів на впровадження та виконання вимог регуляторного акта. Приклад. Найбільш впливовими зовнішніми чинниками, що впливають на дію регуляторного акта (відповідно й показників результативності) щодо встановлення тарифів на перевезення пасажирів автомобільним транспортом , будуть: – зміна чинного законодавства у сфері пасажирських перевезень; – зміна вимог до перевізників, що надають послуги з перевезення пасажирів; – значне подорожчання паливно-мастильних матеріалів; – збільшення розмірів мінімальної заробітної плати; – зміна умов оподаткування суб’єктів господарювання, що надають відповідні послуги. Для того, щоб стало можливим уявити негатив або позитив впливу цих чинників, доречно дати оцінку кожному з них. Наприклад, підвищення жорсткості вимог до перевізників щодо додаткового технічного оснащення автобусів, тягне за собою додаткові витрати

суб’єктів господарювання і, як наслідок, перешкоджає досягненню цілей щодо стабільності фінансового стану перевізників. Аналогічно потребує конкретного окреслення чинник щодо збільшення розмірів заробітної плати. Цей чинник, між іншим, справляє вплив на виконання регуляторного акта не тільки суб’єктами господарювання, а і споживачами. Так, якщо підвищення розміру заробітної плати стає загрозою економічної стабільності перевізників через збільшення витрат на оплату праці водіїв, то для населення цей чинник є сприятливим для збільшення кількості користувань автотранспортом. Шостим кроком оцінювача є розробка рекомендацій щодо рішення, результативність дії якого відстежується, при цьому до уваги беруться такі чинники: •

оцінка досягнення рішенням своєї цілі;

•

причини, що вплинули на рівень досягнення цілі;

• адекватність отриманих вигод понесеним витратам державою, суб’єктами господарювання та громадянами. У разі, якщо провадиться оцінювання результативності державного рішення, яке не є регуляторним актом, то може виникнути питання: «Яким чином провадити дослідження, не маючи прогнозних показників майбутніх результатів ?». Насправді, відсутність прогнозних показників досягнення цілей, які мали бути закладені при розробці рішення, не є перешкодою для проведення оцінювання результативності рішення. Оцінювачу слід дотримуватися послідовності таких з вищезгаданих кроків: •

з’ясування цілей регулювання;

•

отримання реальних значень показників результативності;

• замість порівняння отриманих значень з прогнозними доцільно застосувати один з методів економічного аналізу; • виявлення та аналіз причин відхилення значень показників результативності від задекларованої у рішенні цілі; • розробка рекомендацій щодо рішення, результативність дії якого відстежується.

ІV. Показники результативності та збирання інформації для забезпечення оцінювання. Критерії оцінювання. Побудова системи оцінки регулювання починається з визначення критеріїв оцінки, як основного методу вимірювання. Є доречним навести значення слова «критерій», яке було сформульоване Інститутом Тавісток (Tavistock Institute) у 2003 році: «Критерієм можна назвати вимір цілі, яку необхідно досягти, ресурсів, які потрібно мобілізувати для цього, отриманні наслідки (ефект), рівень якості, або зміни в середовищі. Критерій дозволяє отримати кількісну інформацію з метою надання допомоги учасникам процесу, які переймаються втручанням громадськості, у спілкуванні, веденні переговорів, або прийнятті рішення». Як правило, для певних категорій об’єктів оцінки притаманні політико-правові, науково-технічні, економічні, соціально-культурні, демографічні, природно-географічні, психологічні та інші критерії, які підкріплюються певним переліком відповідних показників вимірювання. Показники оцінки мають свою характеристику, що знаходять відображення в кількісних та якісних параметрах, кожен з яких має свою міру оцінки. Таким чином, оцінці кожного регулювання передує встановлення його кількісних та якісних параметрів. Для того, щоб надати цим параметрам оцінку, необхідно порівняти їх із мірою оцінки, яка повинна встановлюватися по кожному показнику об’єкта оцінки. Для оцінки процесу регулювання можуть бути застосовані критерії правового та економічного характерів. Показниками оцінки цих критеріїв мають бути: ¾

простота та прозорість виконання регуляторних актів;

¾ ефективність форм та методів контролю за виконанням регуляторних актів; ¾ взаємодія суб’єктів господарської діяльності з органами влади на виконання вимог регуляторних атів; ¾ наявність ресурсів, що забезпечують дію механізмів регулювання (людські, фінансові, матеріально-технічні, інформаційні)тощо. Для оцінювання результативності дії певних рішень можуть бути застосовані критерії економічного, соціального, екологічного характерів. Показниками оцінки цих критеріїв в залежності від сфери регулювання мають бути:

¾ надходження до державного та місцевих бюджетів( параметр – обсяг); ¾ виробничі площі, технічне обладнання та технології (параметр кв.м, кількість, потужність тощо); ¾ суб’єкти господарської діяльності, населення на які впливає дія регуляторних актів (параметр – кількість); ¾ стан навколишнього середовища тощо (нормативи стандарти, вимоги безпеки, тощо). Для оцінки взаємодії регуляторних актів можуть бути застосовані критерії правового характеру. Показниками оцінки цих критеріїв в залежності від сфери регулювання мають бути: ¾

взаємоузгодженість нормативно-правових актів:

наявність/відсутність правових колізій;

наявність/відсутність дублювань нормативно-правових актів;

¾ позитивний/негативний вплив нормативно-правових актів та нормативних документів на дію регуляторної бази. Показники результативності 8 Гарантувати надійність об’єктивного оцінювання результативності рішень органів влади допомагає сумлінне, детальне визначення самих показників оцінювання. Для цього необхідно дотримуватися таких правил. Систему визначення та оцінки показників належить узгодити з поставленою ціллю. Мусить існувати зв'язок між показниками, що застосовувались для очікуваних результатів на стадії прийняття рішення. Загальна система показників має давати збалансовану картину результатів дії рішення, відображаючи позитивні та негативні аспекти впливу на суб’єктів господарювання та населення. Мусить існувати виправданий баланс між витратами на збирання інформації для показників і цінністю, яку становить ця інформація. Показники мають бути досить ефективними та зрозумілими в застосуванні.

Управління за результатами діяльності в місцевих органах влади, Методичний посібник, («Голос громадськості» Проект Світового банку/ ПАДКО/ МЦПД Київ, 2007 р.)

Перед оцінювачем, який визначає набір показників результативності, постають два головні питання: • на яких послугах чи діяльності мають фокусуватися показники; • для яких характеристик послуг чи діяльності належить встановити вимірювані показники. Показники результатів діяльності передусім мають фокусуватися на діяльності/послугах, які є важливими з погляду відносин держави з суб’єктами господарювання та населенням (громадянами) і виконання покладених на них функцій та обов'язків. Зокрема, належить оцінити ті аспекти діяльності/послуг, котрі відображають основні цінності громадян, підприємців, інших груп. Важливо визначити збалансований набір показників, які відображали б усі аспекти здійснення діяльності або надання послуг. Базовими одиницями вимірювання можуть бути: • вартість - обсяг коштів, витрачених на придбання певного виду ресурсів; • витрати - ресурси (наприклад, людські ресурси, матеріали, приміщення), що їх суб’єкти господарювання використовують для здійснення діяльності або надання послуг; • продукти - кількісні величини обсягу діяльності/послуг, які відповідають певним якісним вимогам (скажімо, кілометраж відремонтованого дорожнього покриття); • результати - обсяг результатів чи наслідків, які принаймні частково зумовлені тим, що організація надавала ті чи ті послуги. Результати можуть мати коротко-, середньо- чи довгостроковий характер (наприклад, відсоток від загальної довжини дорожнього покриття, підтримуваного в найкращому, доброму чи задовільному стані). Вказані чотири базові одиниці вимірювання можна застосовувати для визначення показників результативності в трьох основних вимірах: економії, ефективності та результативності. Економія - отримання людських і матеріальних ресурсів належної якості та в належній кількості за найнижчою вартістю (персонал, матеріали, приміщення). Наприклад, можна поставити питання: "Скільки коштів витратив місцевий орган влади цього року на купівлю нових книжкових видань для бібліотеки? Це більше чи менше, ніж минулого року?" Такий традиційний підхід до визначення обсягу витрат є найпростішим, його застосовують і донині. Результати можна зіставляти рік за роком, але таке порівняння не дасть інформації про те, скільки продуктів (послуг) реально одержав користувач.

Ефективність - виробництво максимального обсягу продукції на одиницю ресурсів чи витрат або використання мінімальних витрат для надання послуг належного обсягу та якості (за приклад може правити вартість одного відвідування публічної бібліотеки). Такий показник дає змогу об'єктивно порівняти результати за певні роки в межах одного підприємства/організації (скажімо, однієї бібліотеки) і між організаціями (бібліотеками). Для згаданого показника нерідко вживають означення "ефективність витрат на надання послуг". Результативність - відповідність діяльності організації потребам громадян і наявність програми чи виду діяльності, завдяки яким організація досягає поставлених цілей (наприклад, відсоток користувачів бібліотеки, які знайшли потрібну книжку чи інформацію).

Економія

Видатки

Ефективність

Витрати

Результативність

Продукт

Результати

Результативність витрат

Джерело: On target the practice of performance indicators.Audit Commission 2000

Результативність пов'язана з оцінкою того, чи послуги, які були надані, насправді задовольнили визначені потреби. Поняття результативності охоплює й усі оцінки якості послуг, оскільки в такому разі йдеться про те, чи наявний рівень надання послуги відповідає сподіваному або такому, який передбачено в законодавстві. Порівнюючи результати з вартістю, можна також говорити про результативність витрат. Варто завважити, що визначити результати та вартість за кожним видом ресурсів нерідко буває дуже складно. Тому найчастіше використовують показники економії, ефективності та результативності: Існує ще один вимір результатів діяльності, пов'язаний з доступом до послуг, - рівність або рівноправність. У такому разі найважливішою є

доступність послуг для всіх, хто мусить мати змогу ними користуватися. Йдеться, наприклад, про фізичну чи географічну доступність (для літніх людей, для людей з особливими потребами та ін.) або доступність з погляду вартості чи платоспроможності (скажімо, послуги доступні фізично, проте неприйнятні через високу вартість: більшість громадян не мають потрібних для користування ними коштів). На практиці зв'язок між вимірюванням цілей та результатів надання послуг непростий. Виміряти результати часто виявляється досить складно, бо вони можуть бути довготривалими і залежати від впливу різних чинників. Ефект від надання послуг подібний до ефекту хвиль, де внутрішні коливання є потужні, а наступні - дедалі слабші. Послугу можна порівняти з каменем, що його жбурнули у воду і що викликав кола хвиль. Вимірювання ефекту від обсягу продукції або надання послуг за допомогою кількісних показників і цілей є одним з найкращих підходів у оцінюванні. Якщо встановлено стандарти надання послуг, їх легко виміряти у величинах вартості і витрат. Хоча надто складно визначити прийнятні характеристики результатів у багатофакторних сферах, наприклад, у соціальній сфері, тому за таких обставин часто застосовують так звані наближені показники. В оцінюванні результатів діяльності важливо також перейти від простого вимірювання величин і збирання даних до використання такої інформації у процесі ухвалення рішень. Проблема тут криється у збалансуванні кількості показників результативності з можливостями їх використовувати для ухвалення реальних управлінських рішень. На різних рівнях вимірювання застосовують чотири види показників результатів діяльності: • публічні національні показники (національні публікації і таблиці). У такому разі спираються на чіткі, однозначні й статистично достовірні показники, котрі легко порівняти; • публічні місцеві показники (місцеві стандарти і цілі, спрямовані на забезпечення підзвітності та інформування місцевої громади). За таких обставин оперують показниками, котрі є відповідними, дохідливими та однозначними (щоб можна було дати чітке тлумачення й уникнути непорозуміння). Важливо, що такі показники порівнюють хронологічно; • внутрішні національні показники (порівняння та встановлення орієнтовних показників для організацій, для поліпшення якості надання послуг). У такому разі обирають показники, які легко порівнювати. Детальне дослідження процесу надання послуг має вторинне значення;

• внутрішні місцеві показники використовують для характеристики процесів управління на місцевому рівні і для моніторингу здійснення місцевої політики. За таких обставин оперують показниками, що відповідають місцевим цілям, є чутливими до змін результатів діяльності та актуальними. Збирання інформації. Для забезпечення проведення оцінювання доводиться збирати як загальну інформацію (кількість суб’єктів, розмір надходжень до бюджетів, обсяг інвестицій тощо), так і конкретну інформацію (інформація конкретних підприємств, яких охоплює дане регулювання). Дані – це інформація, на основі якої можна приймати рішення. Існує три головних групи даних: статистичні дані – інформація, отримана на підставі проведених статистичних спостережень, що опрацьована і подана у формалізованому вигляді відповідно до загальноприйнятих принципів та методології. адміністративні дані – дані, отримані на підставі спостережень, проведених органами державної влади (за винятком органів державної статистики), органами місцевого самоврядування та іншими юридичними особами відповідно до законодавства та з метою виконання адміністративних обов'язків та завдань, віднесених до їх компетенції; дані наукових досліджень – інформація, отримана за допомогою наукових (крім статистичних та соціологічних) методів, яка характеризує певні явища та процеси. Статистичні дані використовуються для визначення значень таких показників, як: • розмір надходжень до державного та місцевих бюджетів та державних цільових фондів, пов’язаних д дією регулювання; • кількість суб’єктів господарювання, фізичних осіб (споживачів, найманих працівників), на яких прямо чи опосередковано впливає регулювання; • обсяг ресурсів (зокрема, кількість та площа земельних ділянок, кількість та площа об’єктів нерухомості тощо); • кількість наданих управлінських послуг (зокрема, кількість реєстраційних дій, виданих дозволів, свідоцтв, висновків), дій органів державної влади та органів місцевого самоврядування під час здійснення державного контролю та нагляду; •

кількість та обсяг накладених санкцій, в тому числі фінансових;

• кількість випадків оскарження рішень, дій або бездіяльності органів державної влади або органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, тощо. Як правило, збирання інформації здійснюється за допомогою стандартизованих інструментів. Незалежно від того, що є джерелом даних (інтерв’ю, анкетування, статистичні документи чи спостереження), однакова інформація нагромаджується в однаковому форматі і трансформується у низку числових величин.

Список літератури: 1. Закон України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" від 11 вересня 2003 року №1160-IV. 2. Постанова Кабінету Міністрів України від 11 березня 2004 р. № 308 «Про затвердження методик проведення аналізу впливу та відстеження результативності регуляторного акта». 3. «Методичний посібник з оцінки впливу», Комісія Європейського Союзу, SEC(2005) 791. 4. Оцінювання: Методи дослідження програм та політики. Пер. з англ. Р.Ткачука та М.Корчинської. Наук. ред. пер. О.Кілієвич.- К.: Основи, 2000. 5. Аналіз вигід і витрат: Практ. Посіб./ Секретаріат Ради Скарбниці Канади; Пер. з англ. С.Соколик; Наук. ред. пер. О.Кілієвич.- К.: Основи, 1999. 6. Методичний посібник «Регуляторна політика: нові можливості» /За ред. Д.Ляпіна. – Київ.: Інститут конкурентного суспільства; 2004. 7. Регуляторна політика як інструмент боротьби з корупцією. Конспект лекцій./ За ред. Д.В.Ляпіна та К.М.Ляпіної – Київ: Інститут конкурентного суспільства; 2007. – 228с. 8. Управління за результатами діяльності в місцевих органах влади, Методичний посібник, («Голос громадськості» Проект Світового банку/ ПАДКО/ МЦПД Київ, 2007р.)

100

ВПРАВИ ДО РОБОТИ Вправа А. Визначення основних видів вигод та витрат. Завдання (10 хв).: Визначте основні види вигод та витрат для різних сфер впливу, заповніть таблицю: Текст ситуативного дослідження: «З метою регулювання цін на дрова паливні, що підпускаються населенню для побутових потреб, встановити граничний норматив рентабельності на дрова паливні, що відпускаються населенню для побутових потреб, у розмірі 5% фактичної собівартості заготівлі дров». Сфера впливу

101

Вигоди

Витрати

Вправа В. Планування роботи оцінювання результативності рішення органу влади. Завдання (10 хв).: Спланувати роботу щодо оцінювання рішення міськради із запровадження безготівкової форми розрахунку за паркування автомобілів в центральній частині міста. ЗАВДАННЯ

Короткий опис

Сформулювати основні питання, що мають бути розв’язані у процесі оцінювання

Вибрати метод/методи оцінювання

Визначити критерії та показники результативності

Вибрати види інформації та способи накопичення даних для проведення оцінювання

102

РЕКОМЕНДАЦІЇ ТРЕНЕРУ Короткий опис Цілі відстеження результативності рішень органів модуля: влади (сутність, цілі та завдання щодо оцінювання результативності рішень; ключові елементи оцінювання; корисність оцінювання; загальні мотивації для прийняття рішення; зв’язок між процесом АРВ та оцінюванням результативності рішень органів влади. Способи оцінювання результативності рішень органів влади (основні аналітичні методи для оцінювання процесів або результатів; різновиди економічного аналізу та їх відмінність; переваги застосування аналізу вигід та витрат для оцінювання рішень). Процес оцінювання результативності рішень органів влади (схема циклу «життя» рішень органів влади; цілі оцінювання результативності; завдання, які дозволяють виконати оцінювання результативності рішень органів влади; планування діяльності щодо оцінювання результативності; послідовність кроків у процесі оцінювання результативності рішень органів влади). Показники результативності та збирання інформації для забезпечення оцінювання (критерії оцінювання; правила визначення показників для оцінювання результативності; базові одиниці вимірювання для визначення показників результативності в трьох основних вимірах: економії, ефективності та результативності). Цілі та завдан- - Визначитися з основними поняттями та терміня модуля: нами, які застосовуються при відстеженні результативності рішень органів влади; - Розкрити сутність, цілі та завдання щодо оцінювання результативності рішень органів влади. - Надати загальний опис основних аналітичних методів для оцінювання процесів або результатів. - Навести різновиди економічного аналізу та їх відмінність. інструментів забезпечення державної регуляторної політики. - Роз’яснити завдання, які дозволяють виконати оцінювання результативності рішень органів вла-

103

ди. - Навчити послідовності здійснення кроків у процесі оцінювання результативності рішень органів влади. - Надати загальний опис критеріїв оцінювання; правил визначення показників для оцінювання результативності; базових одиниць вимірювання для визначення показників результативності. Варіативність: Лекція 1. Цілі відстеження результативності рішень органів влади - обов’язково для розгляду. Вправа 1. Виконання тесту „ Розробка схеми прийняття рішень. (вхідний контроль)- обов’язково для розгляду. Лекція 2 Способи оцінювання результативності рішень органів влади - обов’язково для розгляду. Вправа 2. Визначення основних видів вигід та витрат - обов’язково для розгляду. Лекція 3 – Процес оцінювання результативності рішень органів влади- обов’язково для розгляду. Вправа 3 – Планування роботи оцінювання результативності рішення органу влади обов’язково для розгляду. Лекція 4 - Показники результативності та збирання інформації для забезпечення оцінювання обов’язково для розгляду. Тривалість: 2 години Лекція 1. Цілі відстеження результативності рішень органів влади Цілі: Розкрити сутність, цілі та завдання щодо відстедження результативності рішень органів влади; Навести ключові елементи оцінювання; корисність оцінювання; загальні мотивації для прийняття рішення; Показати зв’язок між процесом АРВ та оцінюванням результативності рішень органів влади. Навчальні ме- Візуалізована лекція тоди: Тривалість: 20 хвилин Нотатки для Теоретичні матеріали до цього модуля викладені у викладача: посібнику для слухача (див. Модуль: «Відстеження результативності рішень органів влади»). Література: 1. Аналіз вигід і витрат: Практ. Посіб./ Секретарі-

104

ат Ради Скарбниці Канади; Пер. з англ. С.Соколик; Наук. ред. пер. О.Кілієвич.- К.: Основи, 1999. Оцінювання: Методи дослідження програм та політики. Пер. з англ. Р.Ткачука та М. Корчинської. Наук. ред. пер. О.Кілієвич.- К.: Основи, 2000. Вправа 1. Виконання тесту «Розробка схеми прийняття рішень.» (вхідний контроль) Цілі: Визначити рівень знань у учасників з питань уявлення схеми прийняття рішень, з тим, щоб у подальшому враховувати в тренінгу на які моменти приділити увагу. Навчальні ме- Робота в групах. тоди: Тривалість: 30 хвилин Нотатки для Аналітична схема розробки і прийняття рішень: викладача: • Виявлення проблемної ситуації, формування цілей, вирішення ситуації (постановка задачі) • Виявлення або вироблення альтернатив досягнення цілі • Опис можливих впливів зовнішнього середовища, яке має відношення до рішення, що приймається • Виявлення (формулювання) можливих результатів (наслідків) • Опис і оцінка результатів реалізації кожної альтернативи рішення • Вибір критеріїв, оцінки відповідності результатів в цілях, які поставили • Проведення оцінки відповідності результатів встановленим цілям • Оцінка очікуваного ефекту рішення • Порівняння окремих альтернатив за очікуваними ефектами від реалізації цих альтернатив і вибір найкращого варіанту та прийняття рішення Методика по- 1. Тренер пропонує учасникам тренінгу викласти владання: сне уявлення схеми прийняття рішень (10 хв.). 2. По закінченні роботи запропонувати декільком учасникам процитувати власні розуміння схеми прийняття рішень ( 10 хв.). 3.Тренер приймає участь у обговоренні, підводить підсумки роботи та за участю учасників тренінгу на фліпчарті викладає загальну схему прийняття рішень. (10 хв.)

105

Лекція 2. Способи оцінювання результативності рішень органів влади Цілі: Навести основні аналітичні методи для оцінювання процесів або результатів; різновиди економічного аналізу та їх відмінність. Показати переваги застосування аналізу вигід та витрат для оцінювання рішень. Навчальні ме- Візуалізована лекція тоди: Тривалість: 20 хвилин Нотатки для Теоретичні матеріали до цього модуля викладені у викладача: посібнику для слухача (див. Модуль: «Відстеження результативності рішень органів влади»). Література: 1. Аналіз вигід і витрат: Практ. Посіб./ Секретаріат Ради Скарбниці Канади; Пер. з англ. С.Соколик; Наук. ред. пер. О.Кілієвич.- К.: Основи, 1999. 2. Оцінювання: Методи дослідження програм та політики. Пер. з англ. Р.Ткачука та М. Корчинської. Наук. ред. пер. О.Кілієвич.- К.: Основи, 2000. 3. Методичний посібник «Регуляторна політика: нові можливості» /За ред. Д.Ляпіна. – Київ.: Інститут конкурентного суспільства; 2004. 4. Регуляторна політика як інструмент боротьби з корупцією. Конспект лекцій./ За ред. Д.В.Ляпіна та К.М. Ляпіної – Київ: Інститут конкурентного суспільства; 2007. – 228 с. Вправа 2. Визначення основних видів вигід та витрат Цілі: Відпрацювати в ході практичного заняття навички з визначення основних видів вигід та витрат Навчальні ме- Робота в групах тоди: Тривалість: 35 хвилин Нотатки для При визначенні основних видів вигод та витрат певвикладача: ної сфери регулювання необхідно звертати увагу на те, що по кожній зі сфер впливу мають бути визначені види впливу, які характеризуватимуть як позитивні зміни, тобто вигоди від введення в дію цього рішення, так і негативні, тобто додаткові витрати на забезпечення його виконання. Методика по- 1. Тренер пропонує учасникам тренінгу розбитися на дання: 4 групи.

106

2. Кожній групі з використанням тексту ситуативного дослідження виконати завдання (10 хв).: - визначити основні види вигод та витрат даного регулювання. 3. Кожна група презентує результати роботи ( до 5 хв.) 4. Тренер приймає участь у обговоренні, підводить підсумки роботи (5 хв.) Лекція 3. Процес оцінювання результативності рішень органів влади. Цілі: Навести схему циклу «життя» рішень органів влади. ключові елементи оцінювання; корисність оцінювання. Ознайомити з плануванням діяльності щодо оцінювання результативності. Навчити послідовності здійснення кроків у процесі оцінювання результативності рішень органів влади Навчальні ме- Візуалізована лекція тоди: Тривалість: 20 хвилин Нотатки для Теоретичні матеріали до цього модуля викладені у викладача: посібнику для слухача (див. Модуль: «Відстеження результативності рішень органів влади»). Література: 1. Аналіз вигід і витрат: Практ. Посіб./ Секретаріат Ради Скарбниці Канади; Пер. з англ. С.Соколик; Наук. ред. пер. О.Кілієвич.- К.: Основи, 1999. 2. Оцінювання: Методи дослідження програм та політики. Пер. з англ. Р.Ткачука та М. Корчинської. Наук. ред. пер. О.Кілієвич.- К.: Основи, 2000. 3. Методичний посібник «Регуляторна політика: нові можливості» /За ред. Д.Ляпіна. – Київ.: Інститут конкурентного суспільства; 2004. 4. Регуляторна політика як інструмент боротьби з корупцією. Конспект лекцій./ За ред. Д.В.Ляпіна та К.М. Ляпіної – Київ: Інститут конкурентного суспільства; 2007. – 228 с. Вправа 3. Планування роботи оцінювання результативності рішення органу влади. Цілі: Відпрацювати в ході практичного заняття навички з послідовності кроків для оцінювання результативності рішень органів влади

107

Навчальні ме- Робота в групах тоди: Тривалість: 35 хвилин Нотатки для Типовий план щодо проведення оцінювання: викладача: 1. Вибір об’єкту оцінювання (будь-яке рішення щодо затвердження нормативно-правового акта або програми); 2. Формулювання основних питань що мають бути розв’язані у процесі оцінювання; 3. Вибір методу/методів оцінювання; 4. Визначення критеріїв та показників результативності державного рішення щодо обраного об’єкту оцінювання; 5. Вибір видів інформації, яку потрібно зібрати та способів нагромадження даних, необхідних для забезпечення вимірювань та оцінок; 6. Проведення аналізу накопиченої інформації та розрахунків; 7. Підготовка звіту про результати оцінювання. Методика по- 1. Тренер пропонує учасникам тренінгу розбитися на дання: 4 групи. 2. Кожній групі виконати завдання протягом 10 хв. щодо планування роботи оцінювання результативності рішення органу влади. 3. Кожна група презентує результати роботи ( до 20 хв.) 4. Тренер бере участь у обговоренні, підводить підсумки роботи (5 хв.). Лекція 4. Показники результативності та збирання інформації для забезпечення оцінювання Цілі: Надати загальний опис критеріїв оцінювання. Навчити правилам визначення показників для оцінювання результативності. Ознайомити з базовими одиницями вимірювання для визначення показників результативності. Навчальні ме- Візуалізована лекція тоди: Тривалість: 20 хвилин Нотатки для Теоретичні матеріали до цього модуля викладені у викладача: посібнику для слухача (див. Модуль: «Відстеження результативності рішень органів влади»). Література: 1. Аналіз вигід і витрат: Практ. Посіб./ Секретаріат

108

Ради Скарбниці Канади; Пер. з англ. С.Соколик; Наук. ред. пер. О.Кілієвич.- К.: Основи, 1999. 2. Оцінювання: Методи дослідження програм та політики. Пер. з англ. Р.Ткачука та М. Корчинської. Наук. ред. пер. О.Кілієвич.- К.: Основи, 2000. 3. Методичний посібник «Регуляторна політика: нові можливості» /За ред. Д.Ляпіна. – Київ.: Інститут конкурентного суспільства; 2004. 4. Регуляторна політика як інструмент боротьби з корупцією. Конспект лекцій./ За ред. Д.В.Ляпіна та К.М. Ляпіної – Київ: Інститут конкурентного суспільства; 2007. – 228 с. 5. Управління за результатами діяльності в місцевих органах влади, Методичний посібник, («Голос громадськості» Проект Світового банку/ ПАДКО/ МЦПД Київ, 2007 р.)

109

МОДУЛЬ D ЛОБІЮВАННЯ (ТЕОРІЯ ТА ПРАКТИКА) ДЛЯ БІЗНЕС-АСОЦІАЦІЙ Інна Підлуська

110

Стратегічний підхід до лобіювання: формулювання цілей, задач, визначення ресурсів, дій і заходів Навіщо стратегія ? Системний підхід до лобіювання передбачає вміння мислити і діяти стратегічно. Представники бізнес-асоціацій досить нечасто називають стратегічне планування серед речей, які вони вміють робити добре і роблять постійно, однак важливість стратегічного бачення і прагнення розвивати навики створювати і втілювати в життя стратегії виявляють майже усі, хто ставить перед собою завдання хоча б трохи вплинути на політику з метою здійснення системної зміни. Отже, навіщо стратегія у лобіюванні? o Щоб не заплутатись у власних обіцянках, ідеях і планах; o Щоб вибрати оптимальне співвідношення між метою, ресурсами; o Щоб чітко сформулювати кінцеву мету; o Щоб бачити картину в цілому; o Щоб ніхто не забув, куди ми йдемо; o Щоб правильно будувати плани; o Щоб не боятися діяти; o Щоб можна було контролювати процес і бачити проміжний результат; o Щоб „вціліти” у „боях”, що можуть супроводжувати процес лобіювання; o Щоб вчасно переглянути плани і не стукати у відчинені двері Цей список можна продовжити вашими власними відповідями і міркуваннями... «Дерево проблеми» і «Дерево рішень» За допомогою цієї нескладної вправи можна «роздробити» серйозну проблему на низку менших проблем чи питань, визначити, хто саме і як може вирішувати ці питання, і об’єднати зусилля у пошуку спільних рішень. Для виконання цієї вправи вам будуть потрібні великі листи паперу, маркери і добра уява. У ході роботи учасники процесу створюють «Дерево проблеми» - поміщають проблему всередину, визначають її причини та наслідки, ви-

111

значають задачі, спрямовані на усунення причин, що породжують проблему і відвернення (або, принаймні, пом’якшення) негативного впливу наслідків існування даної проблеми. Процес спільної роботи над створенням такого «Дерева проблеми» наочно показує всі грані проблеми і підкреслює важливість партнерських зусиль, унаочнюючи розподіл ролей у «Дереві рішень». Отже, «Дерево проблеми» потрібне для того, щоб проаналізувати ситуацію, визначити ключову проблему і зосередитися на ній. «Стовбур» вашого «дерева» - це і є ключова проблема, «корені» «дерева» - це причини цієї проблеми, а «гілки» - це її наслідки.

Тепер, на основі «Дерева проблеми», можна побудувати «Дерево рішень», у якому «стовбуром» буде ваша мета, «коренями» - ваші цілі і задачі, а «гілками» - очікувані результати і позитивні зміни, які мають відбутися завдяки досягненню вашої мети. При підготовці до планування проекту проведіть аналіз ситуації Такий аналіз носить стратегічний характер, оскільки в поле аналізу потрапляє величезна кількість осіб і структур. Плануючи проект, ви самостійно вирішуєте, які з об’єктів аналізу є стратегічно важливі для вашого проекту, а відтак, потребують детальнішого дослідження, а які не матимуть значного впливу на перебіг вашого проекту, а отже, на вивчення їх не варто гаяти дорогоцінні ресурси. Аналіз – це розподіл предмета або явища на складові елементи з метою встановлення їхніх взаємозв’язків та визначення, таким чином, їх внутрішньої сутності. Складність, комплексність і тривалість процесу аналітичної роботи зумовлюють необхідність подрібнення цього процесу на взаємоузгодженні та взаємопов'язані етапи: 1) визначення проблеми та її конкретизація; 2) попередня розробка теоретичних положень; 3) вивчення історико-економічного та сучасного стану опрацьованості проблеми; 4) збір, систематизація та вивчення інформації; 5) розробка гіпотези;

112

6) 7) 8)

визначення методики та методів дослідження; складання робочого плану; опрацювання інформації (обчислення, групування, зведення у таблиці, побудова графіків, картосхем, розробка логічних схем); 9) розробка висновків і пропозицій; 10) письмове викладення матеріалів дослідження; 11) обговорення ходу та результатів дослідження, консультації, рецензування; 12) впровадження результатів дослідження. Такої послідовності дотримуються під час проведення будь-якого дослідження. Слід взяти до уваги, що всі названі вище етапи тісно пов'язані і переплітаються між собою. Досягнути їх чіткого розмежування практично неможливо, і в "чистому" вигляді вони не існують. Так, збір матеріалу необхідно проводити вже на перших етапах, а його первинна обробка може змусити дослідника внести зміни до робочого плану, переглянути методику, звузити об'єкт тощо. Тому слід раціонально будувати основну частину дослідження за принципом чергування етапів, коли кожна частина роботи (теоретична, методична, практична, аналітична) супроводжується вивченням відповідної літератури. Аналіз (і будь-яке дослідження) – це не самоціль, а механізм досягнення якості і ефективності вашого проекту. Стратегічний аналіз сильних і слабких сторін, можливостей та небезпек (SWOT-аналіз) (ТРИ погляди: з власного погляду, з погляду опонентів і ширшого загалу) • У чому полягають ваші переваги? Що ви робите добре? • Що зроблено погано? Що можна зробити краще? Чого потрібно уникати? • Які сприятливі можливості відкриваються перед вами? (політичні зміни, соціально-економічні зміни, інституційні, технологічні, фінансові зміни в організації, місцеві події, міжнародні події) • Як змінюється середовище і вимоги громадян? • Як вплинуть ці зміни на ваші шанси? • Чи здатні ви відреагувати на зміни належним чином? • Що треба зробити, щоб зміни вам не зашкодили? • У чому полягають сприятливі тенденції? • Як перешкоди вам доведеться долати? • Що роблять (робитимуть) ваші опоненти? • Чи є щось, що можна використати проти вас? • Як ви протистоятимете цьому? Одна особливість може бути одночасно і слабкою, і сильною стороною, і може сприяти успіху або призвести до провалу в

113

залежності від здійснених кроків. До того ж, нереалізовані можливості часто перетворюються на загрози, коли замість нас ними користаються наші опоненти. SWOT-аналіз може виконуватися з застосуванням техніки "мозкового штурму". Суть „мозкового штурму” полягає у висування якнайбільшої кількості ідей і думок (навіть тих, які можуть здаватися абсурдними!). Однак якщо в задачі входить, наприклад, оцінка керівництва вашої організації або коаліції, ця техніка може виявиться малоефективної, оскільки члени організації або коаліції можуть побоюватися висловлювати свої дійсні погляди в присутності інших облич. Звідси випливає, що необхідно застосовувати також і інші техніки, що забезпечують анонімність конкретним авторам аналізу. З цією метою можна, насамперед, зібрати виконаний кожним членом організації чи коаліції аналіз (анонімний!), а потім піддати результати загальній перевірці і обговоренню. Кожний з пунктів в усіх чотирьох напрямках аналізу, який може неоднозначно оцінюватися рядовими членами організації чи коаліції, треба коректувати. Якість аналізу можна підвищити, залучаючи до його проведення людей, що не належать до організації чи коаліції. Правда, вони можуть виконувати лише допоміжні функції, оскільки не знають вашу організацію чи коаліцію настільки, щоб самостійно розрізнити її слабкі і сильні сторони. Однак завдяки тому, що вони не причетні до внутрішніх стосунків у організації чи коаліції, такі люди можуть виступити безсторонніми арбітрами, які у стані оцінити пропозиції, а також, ставлячи особливі питання, спровокувати організацію чи коаліцію до переосмислення своїх дій. Звичайно ж, ці люди повинні користатуватися безперечною довірою членів організації чи коаліції, адже під час проведення аналізу можуть виявитися факти, розголос яких може бути небезпечним. Аналіз цілей •

Визначте мету, якої ви прагнете досягти

• Що вам дасть досягнення цієї мети? Як зміниться ситуація, коли ви досягнете мети? Чим сьогоднішня ситуація відрізняється від нової ситуації, якої ви прагнете? Визначте пріоритети змін • Коли і з чого з’явилася ця проблема? Чи стало гірше? Якщо так, то через що? Що або хто є причиною проблеми? Розрізняйте причини, їх зовнішні прояви і наслідки • Які зусилля до вирішення проблеми робилися досі? Які були результати? Чи треба посилити „старі” дії, чи вдатися до чогось нового? До чого саме? • Які зміни могли б виправити ситуацію на краще? Що треба для цього зробити?

114

• Проаналізуйте цільові групи, їх потреби, очікування і обмеження. Як ваші цілі і задачі впливають на ваші цільові групи? Як вони співвідносяться з їх цілями і задачами? Як переконати представників цільових груп співпрацювати з вами? Чи знають вони, чого ви чекаєте від них? Чи мають вони достатньо спроможності, щоб відповісти на ваші очікування? Якщо вони знають, що треба робити, чого вони цього не роблять? • Чи сказали ви представникам вашої цільової групи, чого саме ви чекаєте від них? Чи вони вас зрозуміли? Чи достатньо знань, інформації, матеріалів ви дали їм для розуміння? Чи готові ви до того, що вони навчаться не відразу, робитимуть помилки, пропонуватимуть свої шляхи? Чи готові ви прислухатися до їх точок зору і пропозицій? • Які конкретні задачі вам необхідно вирішити? З чого вони складаються? Оцініть часові ресурси і встановіть часові межі для вирішення проблеми •

З чого ви дізнаєтесь, що ви досягаєте поставлених цілей?

Етапи процесу стратегічного планування • Визначте справжню мету (чого ви насправді хочете досягти). Сформулюйте вторинну мету (результат, який ви готові прийняти, як дещо краще, ніж нічого) •

Визначте короткострокові завдання

• Оцініть навколишнє середовище (внутрішні переваги і недоліки, зовнішні загрози й можливості). Визначте права тих, чиї інтереси ви відстоюєте (конкретні речі, гарантовані певними законодавчими актами) • Оберіть найбільш придатну для ваших завдань і вашої організації стратегію. Визначте ваш(і) метод(и) •

Розробіть початковий план і наступні кроки

•

Відслідковуйте свій прогрес

•

Якнайповніше реалізуйте його на практиці

• Оцініть результат. Якщо ви не задоволені результатом – почніть спочатку

115

СХЕМА ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ

У чому полягає проблема?

Так

Ні

Чітко і вичерпно визначте проблему, яку збираєтесь вирішувати

Чи достатньо у вас інформації для прийняття рішення?

Так

Ні

Дістаньте потрібну інформацію

Ні

Визначте альтернативи і запишіть їх від найбільш ймовірної до найменш ймовірної

Ні

Ретельно зважте наявні альтернативи

Ні

Пригадайте й оцініть, що саме ви зробили. Ретельно зважте альтернативи

Чи знаєте ви, у чому полягають можливі альтернативи?

Чи доводилось вас приймати таке рішення раніше?

Чи було ваше раніше рішення з цього питання добрим?

Так

ПРИЙМІТЬ РІШЕННЯ

116

КОНСУЛЬТАЦІЇ ІЗ «ЗАЦІКАВЛЕНИМИ СТОРОНАМИ» - ПІДПРИЄМНИЦЬКИМИ КОЛАМИ ЩОДО ПОЛІТИКИ У ГАЛУЗІ ПІДПРИЄМНИЦТВА: ПРАКТИКА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ Консультації з «зацікавленими сторонами» Україна прагне вступити до Європейського Союзу і заявляє, вустами своїх політичних лідерів, про готовність працювати над досягненням європейських стандартів в усьому. Відтак, громадські організації можуть використати це і посилатися на усталену практику країн ЄС і Європейської Комісії ЄС, щоб спонукати українські органи влади на всіх рівнях до впровадження механізмів залучення груп інтересів до діалогу і вироблення політики. На відміну від України, де до сьогодні підприємницькі кола та виразники їх інтересів – бізнес-асоціації – залучаються до обговорення проектів важливих для бізнесу рішень переважно з доброї волі окремо взятих урядовців, у ЄС існує регламентована система публічних консультацій із „зацікавленими сторонами”, насамперед – з бізнесом. Крім наявності нормативної бази і бажання уряду і підприємницької спільноти співпрацювати, необхідні стандартні процедури, за якими відбуватиметься процес консультацій. Європейська Комісія виробила пропозиції щодо загальних принципів та мінімальних стандартів для проведення консультацій із зацікавленими сторонами. Принципово важливо, що йдеться саме про «зацікавлені сторони», а не про абстрактну «громадськість» - адже «зацікавлені сторони» - це групи осіб і організацій, які мають конкретні назви, імена, досвід і конкретні інтереси. За такого підходу завжди зрозуміло, з ким і з якого питання ведуться консультації, скільки таких консультацій потрібно і який очікується результат. Консультації з «зацікавленими сторонами» є обов’язковим елементом культури урядування («управлінської поведінки») органів влади у Європейському Союзі. Жодне рішення у ЄС не може бути прийняте без консультацій з тими, на кого впливає дане рішення і хто має бути залучений до його обговорення. До речі, представники бізнес-спільноти обов’язково залучаються до консультацій не лише з питань підприємництва. Їх думка має бути обов’язково врахована у нормо-творчості, яка стосується врегулювання соціальної сфери, питань довкілля тощо. Наприклад, приймаючи рішення щодо нормативів соціального забезпечення не можна уникнути обговорення ставлення бізнесу до того, що посилення соціального забезпечення може вимагати від роботодавців додаткових витрат.

117

Важливо зазначити, що справжні консультації із „зацікавленими сторонами” відбуваються поетапно. Предметом консультацій не мусить бути готовий документ, у якому нічого не можна змінити (а, на жаль, саме так і відбувається в українських реаліях). Натомість, процедура консультацій використовується на кожному етапі розробки, коли є можливість розглянути і зважити альтернативи, прорахувати можливі наслідки і узгодити підходи. Якщо у виписаному механізмі проведення консультацій із зацікавленими сторонами не вказані джерела фінансування роботи секретаріату, який готуватиме і супроводжуватиме проведення консультацій (або й узагалі не передбачається існування ніякого секретаріату), є високий ризик перетворення виписаного механізму консультацій на простий папірець. Щоб уникнути цієї проблеми, у практиці ЄС передбачено, що комітет чи директорат, який ініціює ухвалення нового регулювання, мусить забезпечити консультації щодо нього із зацікавленими сторонами, іншими словами – профінансувати усі витрати, пов’язані з проведенням консультацій. Консультування з підприємцями та бізнес-асоціаціями, як і з іншими зацікавленими сторонами, відбувається не заради консультування, а задля покращення якості державної політики. Хто такі “зацікавлені сторони” і як з ними працювати? «Зацікавлені сторони» - це всі особи і групи, що мешкають або перебувають на певній території та (або) мають певні інтереси. Наприклад, це – власники, керівники і працівники підприємств, установ та організацій, що працюють на території громади та (або) обслуговують мешканців громади, власники будинків, малі приватні підприємці, власники автомобілів, любителі спортивних змагань, молодь, пенсіонери, пасічники і організовані туристи. Груп інтересів може бути безліч, одній й ті ж люди можуть належати до різних груп одночасно або переходити з групи в групу. Усі вони впливають одна на одну, навіть цього не бажаючи і не усвідомлюючи. Розуміння інтересів, потреб і обмежень «зацікавлених сторін» допоможе вам краще спланувати свою діяльність, побачити потенційних союзників і противників, залучити до співпраці перших і спробувати переконати або «знешкодити» других. o Беручись до великого завдання лобіювання, складіть список усіх можливих «зацікавлених сторін». Не забудьте про громадські організації, місцевих активістів і неформальних лідерів громадської думки, представників управлінь і відділів органів влади, підприємців, керівників і власників підприємств, засоби масової інформації тощо. o Визначте, що спільного між цими «зацікавленими сторонами» і вами.

118

o Визначне, чим вони відрізняються від вас (наприклад, різні потреби, цілі, підходи). o Визначте, у чому сила і у чому слабкість кожної із «зацікавлених сторін». o Визначте, якими є і якими будуть стосунки між вами і кожною із «зацікавлених сторін». o Подумайте стратегічно і визначте: як можна побудувати партнерські стосунки з цими «зацікавленими сторонами»? як можна співпрацювати з ними? Чи може йти якась загроза вам від цих «зацікавлених сторін»? Зведіть результати ваших аналітичних пошуків у таку таблицю: «Зацікавлена сторона»

Спільне

Відмінне

Сила

Слабкість

Стосунки з нами

Стратегія

Ризики

Щоб краще зрозуміти середовище, у якому відбуватимуться ваші лобістські зусилля, спробуйте застосувати розширену модель аналізу „зацікавлених сторін”, яку пропонує Світовий Банк. Для цього визначте основні „зацікавлені сторони”, а потім оцініть впливовість і важливість кожної із „зацікавлених сторін” (ЗС). Результати запишіть у вигляді таблиці: Впливовість „ЗС”

«Зацікавлена сторона» (ЗС)

Важливість „ЗС” Невідома

Невідома

ЗС 1

Незначна

ЗС 2

Є певний вплив

ЗС 3

Є значний вплив

ЗС 4

Незначна

Досить важлива

Дуже важлива

Наприклад, впливовість соціально вразливих груп громадян загалом є досить незначна, однак у певні політичні часи (наприклад, вибори), їх важливість для політиків, а отже – і вплив на ваші лобістські зусилля,

119

різко зростає. І навпаки, центральні органи влади є дуже впливовими, однак їх важливість у процесі побудови порозуміння, якщо ваша кампанія ведеться на місцевому рівні, не є надто високою.

Аналіз політики Цикл політики 1. Визначення проблеми/Встановлення порядку денного 2. Розробка альтернативних варіантів політики/Формулювання політики 3. Пошук розв'язку проблеми/Вибір найприйнятнішого варіанта політики 4. Проектування політики 5. Впровадження політики та моніторинг 6. Оцінювання Навіщо потрібен аналіз політики? • Визначення впливу даної політики на суспільство та його окремі групи • Отримання аргументів для обґрунтування позиції вашої організації щодо даного питання • Можливість впливати на формування і прийняття рішення • Можливість залучення ЗМІ і громадськості Питання, на які повинен відповісти аналіз політики: • Які позитивні і негативні сторони існуючої політики? • Що саме ви хочете змінити? Чому? • Якого результату ви прагнете добитися? • Які рівні прийняття рішень доступні вашому впливу? • Які найважливіші фактори (змінні) мають бути враховані для розробки ефективної політики? • Які засоби впливу на прийняття рішень є у вашому розпорядженні? • Які ресурси для здійснення впливу є у вашому розпорядженні? • Як використати ці ресурси найбільш ефективно? Що таке системний аналіз політики? • Визначення, артикуляція та деталізація проблеми • Визначення шляхів вирішення проблеми • Оцінка ефективності кожного із шляхів вирішення проблеми • Визначення ризиків, пов'язаних із застосуванням кожного із шляхів • Визначення оптимального варіанта вирішення проблеми • Вироблення рекомендацій • Визначення шляхів і вартості реалізації запропонованих рекомендацій • Аналіз впливу застосування даних рекомендацій на всі зацікавлені групи • Моніторинг реалізації політичних рішень і оцінка результатів

120

Що таке добре проведений аналіз політики? • Проблемно-орієнтований, а не ідеологічно-орієнтований • Проблему визначено чітко і вичерпно • Визначені політичні і практичні завдання • Розглянуто і критично досліджено якнайбільше конкретних проявів проблеми • Поставлено реальні цілі, результат досягнення яких можна оцінити в конкретному вимірі • Чітко визначено групи, зацікавлені (не зацікавлені) у вирішенні даної проблеми (організації, групи осіб, ЗМІ • Визначено "союзники" і "противники" • Враховано можливості переговорів • Запропоновані альтернативи є теоретично, методологічно і технічно доцільними • Запропоновані альтернативи є політично прийнятними і недискримінаційними • Існує організаційна спроможність їх реалізації • Визначені найбільш ефективні з погляду вигод-витрат шляхи вирішення проблеми • Враховано можливості моніторингу на кожному етапі і корекції "по ходу" реалізації рішень • Визначено критерії оцінки ефективності • Оцінено вплив застосування цього рішення на всі зацікавлені групи Формулювання і донесення позиції вашої асоціації Читаючи текст закону чи політичного рішення, спитай себе: • Кому це вигідно? • Хто від цього втрачає? • Якщо сьогодні це схвалити, що буде за 5 років? • Хто є “зацікавлені групи” і як на них впливає цей закон чи політика? • Хто підтримує цей закон чи політику? • Як і коли політики вперше почали говорити про це питання? • Чи зрозуміло простим людям, про що йдеться? • Скільки це коштуватиме? • Чи можна реалізувати цей закон чи цю політику? Яким чином? Чи передбачені санкції? Формулювання позиції • По можливості, використовуйте формат, прийнятий у організації, яка є основним адресатом вашої позиції • Пишіть чітко і коротко

121

• Не думайте, що читачі обов’язково будуть експертами з даного питання • Переконайтесь, що обґрунтування досить для того, щоб читачеві не довелося проводити додаткове дослідження питання • Не пишіть того, що не стосується даного питання • Розділяйте факти і точки зору Підготовка вашої позиції: “Домашня робота” Проблема • У чому полягає проблема? • Як і на кого впливає ця проблема? • Які є основні протилежні позиції щодо проблеми? Ваша участь: • Чому вас турбує дана проблема і що мотивує вас до її вирішення? • Ваше ставлення до системи прийняття рішень щодо проблеми З чого складається позиція? Сформулюйте: • Чого ви прагнете досягти? • Чому ви прагнете цього досягти? (позитиви від пропонованих дій, негативи від бездіяльності, факти, приклади) • Як ви пропонуєте цього досягти? • Яких дій ви чекаєте від “адресата”? Шаблон формулювання позиції 1. Суть основної рекомендації – 1-2 речення 2. Обґрунтування: чому стало потрібно сформулювати позицію з даного питання? Список законів та інших нормативних актів на користь вашої основної рекомендації 3. Докази на підтримку рекомендації (кількісні – цифри і факти, якісні – реальні випадки, свідчення, цитати) 4. Наша позиція: логічне пояснення шляху від наведених доказів до рекомендацій 5. Відповіді на можливі питання і критику 6. Рекомендації: конкретні практичні дії, які може зробити уповноважений орган 7. Організацій та особи, що підтримують дану позицію 8. Назва вашої організації, лого, контактна особа та інформація 9. Дата 10. Місія та цілі вашої організації чи коаліції Донесення вашої позиції до адресата: з чого почати?

122

• Дізнайтесь, де і за якою процедурою приймаються рішення щодо проблеми • Визначте рівні, доступні вашому впливу • Дізнайтесь, як долучитися до структур, що приймають рішення чи впливають на них • Визначте осіб, які оприлюднюватимуть вашу позицію • Формулюйте позицію від імені численних груп, а не від свого • Залучіть зацікавлені групи до збору доказів на користь вашої позиції • Щоразу проводьте аналіз презентацій позиції Вивчіть “мішень” – адресата вашої позиції • Яка місія даного органу, що приймає рішення? • Як працює даний орган? • Кому він підзвітний? • Хто є його члени? • Як можна вплинути на них і на орган в цілому? • Які обмеження? Основні типи рішень: • Верховна Рада – приймає Закони України (Постанови) • Президент видає Укази (Розпорядження) • Кабінет міністрів видає Постанови • Міністерства і Державні комітети видають Накази і Розпорядження, якими затверджують Інструкції • Обласні ради – Рішення (Положення, Порядки, Інструкції) • Голови місцевих держадміністрацій видають Розпорядження Аналіз документів: Що? Навіщо? Як? Що таке “Документ“? • Спеціально створений предмет, призначений для збереження і передачі інформації • Офіційний документ – це документ, джерелом якого є певна установа Базові правила • “справжність” документа не гарантує достовірності даний, які у ньому містяться • первинний документ завжди надійніший за вторинний • важливо розрізняти факти і їх оцінку • наявність незалежного джерела та (або) інших джерел

123

Базові питання, які мають виникнути при роботі з документом у ході лобіювання • Що це за документ? • В якій ситуації створювався даний документ? • Хто його створив? Хто має безпосереднє відношення до створення даного документа? • Для кого створений цей документ? • Цілі і задачі даного документа У чому зацікавлені ті, хто створив даний документ? • • Який спосіб обробки інформації було застосовано для створення даного документа? • Як даний документ вплинув (вплине) на ситуацію? Структура документу • Видавець (наприклад: Commission of the European Communities) • Місце, дата, реєстраційний номер • Вид документу (напр. Communication from the Commission) • Назва • Зміст • Анотація (резюме) – мета, цілі, компоненти • Вступ • історія питання – раніше прийняті документи і дії з даного питання • існуючий стан справ • рамки дії даного документу • Основний текст документу • принципи, механізми, заходи, терміни, виконавці • відповідальність, моніторинг і контроль реалізації • Висновки • Додатки (таблиці, бібліографія, перелік скорочень) Складові аналітичного документу • Визначення, артикуляція та деталізація проблеми • Визначення шляхів вирішення проблеми • Оцінка ефективності кожного із шляхів вирішення проблеми • Визначення ризиків, пов'язаних із застосуванням кожного із шляхів • Визначення оптимального варіанта вирішення проблеми • Вироблення рекомендацій • Визначення шляхів і вартості реалізації запропонованих рекомендацій • Аналіз впливу застосування даних рекомендацій на всі зацікавлені групи • Моніторинг реалізації політичних рішень і оцінка результатів

124

Що таке ризики, чи можна уникнути їх, як і для чого їх аналізувати? Ризики — це фактори, які створюють різний рівень загрози для успішної реалізації вашої лобістської кампанії, невизначеність, пов’язана з можливістю виникнення складних ситуацій та наслідків. Види ризиків Фахівці використовують кілька способів класифікації ризиків. Один з найпоширеніших - по сфері виникнення. З цього погляду виділяють внутрішні і зовнішні ризики. Внутрішні ризики пов'язані із внутрішнім життям організації. Вони обумовлені неоптимальною структурою організації, недостатньою якістю підготовки персоналу, помилками в оснащенні технічними засобами, збоями в системі інформування. З цих складових складається неможливість вчасно виконати свої зобов'язання і розвиватися поступально. Зовнішні ризики залежать від економічних процесів у країні, в якій працює організація чи коаліція, а також від позаекономічних процесів навколо них. Зовнішні ризики пов'язані з діями інших „зацікавлених сторін”, влади, прискоренням або уповільненням соціальноекономічного розвитку, виникненням конкурентів, появою конкуруючих продуктів, зниженням платоспроможності споживачів у тому чи іншому регіоні, чи країні в цілому, масовими безладдям і неконтрольованим розвитком ситуації. Можливі ризики: Внутрішні ризики Стратегія організація, що базується на чіткому розумінні принципу її діяльності Ресурси та їх використання Якість та рівень маркетингу Кваліфікований склад персоналу Психологічна атмосфера колективу, його впевненість в ефективній роботі

125

Зовнішні ризики Розмір і структура потреб населення (споживчі ризики) Політична стабільність (політичні ризики) і спрямованість внутрішньої політики Розвиток науки і техніки (науковотехнічні ризики) Рівень культури, що виявляється в звичках і нормах споживання (культурологічні ризики) Наслідки загальноекономічного спаду, інфляція Екологічні ризики Зміни законодавства

Ризики, пов'язані з кваліфікацією персоналу Наскільки співробітники, що беруть участь у вашій кампанії, мають досвід ведення аналогічних проектів? Чи достатній досвід керівника? Кампанію з лобіювання не можуть врятувати генії-одинаки, якщо основна маса учасників проекту не мають достатнього рівня розуміння, вмінь і навиків. Вирішальну роль тут грає особистість керівника, його професіоналізм і накопичений досвід рішення нестандартних задач. На самому початку кампанії з лобіювання йому необхідно зібрати навколо себе команду таких людей, що будуть не просто виконувати свої обов'язки, але "відчувати" процес і робити його з інтересом. У робочій групі можуть бути зібрані висококласні фахівці, але, якщо між ними погано налагоджене взаєморозуміння і координація робіт, то зістикувати етапи, виконані різними людьми (групами людей), стає дуже непросто. Однак для досвідченого менеджера це не повинно складати нездоланних труднощів. Існує набір методів і правил по координації дій робочої групи - формалізація робочих завдань, планування робіт, попереднє структурування майбутніх звітних матеріалів і таке інше. Менеджер кампанії повинен оцінити ризики й організувати навчання ще до початку кампанії, щоб не гаяти час на помилки в майбутньому. Ідентифікація та аналіз ризиків Технологія ідентифікація ризиків достатньо проста: спочатку проводиться мозковий штурм групи, потім - більш широке обговорення. У ході ідентифікації ризиків визначаються ризики, які здатні вплинути на процес лобіювання, і документуються характеристики цих ризиків. Ідентифікація ризиків не буде ефективною, якщо вона не буде проводитися регулярно протягом реалізації кампанії. До того ж, до ідентифікації ризиків мають залучатися якнайбільше учасників: менеджерів, донорів, користувачів, незалежних експертів. Ідентифікація ризиків - це процес, що йде по висхідній спіралі. Спочатку ідентифікація ризиків може бути виконана частиною менеджерів чи групою аналітиків. Далі ідентифікацією може займатися основна група менеджерів. Для формування об'єктивної оцінки в завершальній стадії процесу можуть брати участь незалежні фахівці. Можливе реагування може бути визначене протягом процесу ідентифікації ризиків. Аналіз ризиків кампанії Аналіз ризиків кампанії можна поділити на якісний (опис усіх передбачуваних ризиків, а також вартісна оцінка їхніх наслідків і заходів для зниження) і кількісний (безпосередні розрахунки змін у ефективності проекту під впливом ризиків).

126

Методи аналізу ризиків Якісні - експертні - історично-асоціативні - рейтингові оцінки

Кількісні - статистичні - аналітичні

Якісні методи аналізу ризику Експертні методи аналізу ризику полягають у залученні фахівців для висловлення суджень про проблему і наступне зведення результатів і пропозицій у систему, на базі якої і робляться висновки. Даний метод, як правило, виграє там, де потрібно вирішувати проблему, що вимагає широкого спектра знань, різних точок зору (іноді суперечливих), де немає строгої необхідності кількісних оцінок. Історико-асоціативні методи аналізу ризику полягають у залученні інформації історичного характеру. Метод рейтингу, ранжирування - впорядкування оцінюваних об'єктів дослідження в порядку зростання чи спаду їх якостей. Прикладом рейтингових оцінок є метод, у якому експерти залишають у списку, не вказуючи пріоритет, найкращі з їх погляду оцінювані об'єкти. Найвищий ранг одержує об'єкт, що набрав найбільше число голосів експертів. Першим кроком у проведенні якісного аналізу ризиків є чітке визначення (виявлення, опис - "інвентаризація") усіх можливих ризиків. Істотну практичну допомогу в цьому напрямку може зробити пропонована і практично використовувана класифікація ризиків. Аналіз рам: • • • • • • • • •

ризиків може проводиться по таким основним сфефінансові ризики; маркетингові ризики; технологічні ризики; ризики учасників кампанії; політичні ризики; юридичні ризики; екологічні ризики; специфічні ризики; обставини нездоланної сили чи форс-мажор.

Наприклад, технічні ризики можуть бути викликані наступними причинами: неправильний вибір устаткування; • • недоліки в керуванні; • недостача кваліфікованого персоналу;

127

• відсутність досвіду роботи з імпортним устаткуванням у місцевого персоналу; • підвищення цін на комплектуючі; • збільшення вартості устаткування. Останні причини приводять до підвищення розрахункової вартості проекту. Цей вид ризиків виявляється насамперед у свідомому чи змушеному невиконанні учасниками (учасником) своїх зобов'язань у рамках лобістської кампанії через: • нестабільне фінансове положення; • зміни політики в керівництві чи в ситуаціях, що змінилися; • невисокий професійний рівень. Основні причини виникнення політичних ризиків, що полягають у наступному: • зміна політики; • зміни в податковій системі, у валютному регулюванні; • нестабільність країни; • зміни законодавства; • геополітичні ризики; • соціальні ризики. Юридичні ризики приводять до проблем реалізації забезпечення в зв'язку з: • недосконалим законодавством; • нечітко оформленим документам, що підтверджують право власності, оренди і т.д. Екологічні ризики виникають унаслідок: • нестабільного законодавства в частині вимог до навколишнього середовища; • аварії. Усі заходи, що дозволяють мінімізувати ризики, можна розділити на три групи: • диверсифікованість ризиків, що дозволяє розподілити ризик між учасниками процесу; • страхування ризиків, що в умовах перехідного періоду нашої економіки до ринкових відносин робить поки тільки свої перші кроки; • збільшення частки відрахувань на непередбачені обставини. Основними результатами якісного аналізу ризиків є: виявлення конкретних ризиків і їхніх причин, що породжують, аналіз і вартісної еквівалент гіпотетичних наслідків можливої реалізації відзначених ризиків, пропозиція заходів щодо мінімізації збитку і, нарешті, їхня вартісна оцінка.

128

Кількісна оцінка ризиків визначає імовірність виникнення ризиків і вплив наслідків ризиків на процес, що допомагає групі керування проектами вірно приймати рішення й уникати невизначеностей. Кількісна оцінка ризиків дозволяє визначати: • Імовірність досягнення кінцевої мети проекту • Ступінь впливу ризику на процес і обсяги непередбачених витрат і матеріалів, що можуть знадобитися. • Ризики, що вимагають якнайшвидшого реагування і більшої уваги, а також вплив їхніх наслідків на процес. • Фактичні витрати, передбачувані терміни закінчення. Кількісна оцінка ризиків часто супроводжує якісну оцінку і також вимагає процес ідентифікації ризиків. Кількісна і якісна оцінка ризиків можуть використовуватися окремо чи разом, у залежності від часу і бюджету, необхідності в кількісній чи якісній оцінці ризиків. Уявлення про прогноз та прогнозування ризиків Прогноз – висновок про майбутнє процесу, що досліджується на основі загальної тенденції його розвитку Успіхи прогнозування залежить від наступних чинників: наявність усієї достовірної інформації знання особливостей компетентність творчі здібності Може бути декілька сценаріїв розвитку лобістської (і будь-яклї іншої) кампанії: оптимістичний песимістичний вірогідний (елементи двох сценаріїв) У процесі аналізу ризиків отрібно визначати дії об’єкта, що вивчається, а також інтереси об’єкта та інтереси суб’єкта (цілі того, хто складає прогноз). Етапи прогнозування: Оцінка нинішнього стану Ретроспектива Тенденції на підставі ретроспективи Прогноз Обробка інформації: систематизація фактів, (різні позиції різних сторін, система взаємин між ними, союзи, групові інтереси, реакція) виявлення ключових моментів, гіпотези, оформлення висновків Методи боротьби з ризиками Профілактика. Виключення можливих джерел небезпеки Установлення перешкод на шляху здійснення загрози – наприклад, „паролі” у комп'ютерах

129

Локалізація загрози - наприклад, відключення від мережі комп'ютерів, які заражені вірусом Активна протидія. Наприклад, подача позову з приводу законності дій Резервування ресурсів. Матриця аналізу ризиків природа ризику

ймовірність (1-низька, ...5дуже висока)

1. Мета проекту неактуальна для основної цільової групи 2. Неправильно сплановані людські, матеріальні, часові ресурси 3. Тощо...

значимість (1-низька, ...5-дуже висока)

ціна ризику (ймовірність помножена на значимість)

ваші дії по скороченню ризику

Залучення цільових груп до консультацій на етапі підготовки проекту

Планування, моніторинг!!

При підготовці проекту варто провести аналіз внутрішнії і зовнішніх ризиків, щоб оцінити їх потенційний вплив на ваш проект і передбачити можливі шляхи скорочення ризиків. Оцінка ризиків проводиться методом експертної оцінки за шкалою від 1 (низький) до 5 (дуже високий), одержані показники ймовірності виникнення ризику і його потенційного впливу на Ваш проект (значимості) потрібно премножити. Увага: ризик „ціною” 12 балів і більш вважається критичним і потребує пильної і негайної уваги! Робота з інформацією для визначення проблем і способів їх вирішення. Джерела інформації. Основи пошуку, аналізу і систематизації необхідної інформації Джерела, види і методи збору інформації Джерело інформації Громадяни ОГС (NGO) Місцеві органи влади

Метод збирання інформації. Особистий погляд або Особисті інтерв’ю, фокуспогляд громади на міс- групи, семінари цеві проблеми Погляд громадянського Звіти, публікації (протосуспільства на проблеми, коли засідань, бюлетені політики і управління тощо) Бюджети, сільське і місь- Державні документи, Вид інформації

130

ке планування, інформація перепису населення, аудиторські перевірки державних програм Обласні адміністрації та Бюджети, інформації про національний уряд перепис населення, дані про сектори, макроекономічні дані, політики, програмна інформація

співбесіди з урядовцями, звіти

Офіційні органи друку, урядові газети, папери і документи політичного спрямування, статистичні публікації, звіти про перепис населення, інтерв’ю з урядовцями Міжнародні організації Політики і програми, Звіти, видання, угоди, та багатосторонні донори пріоритети у фінансу- конвенції, конференції ванні, дані про людський розвиток, макроекономічні дані Журналісти Журналістські розсліду- Газетні статті, інтерв’ю з вання з соціальних пи- журналістами тань Інтернет Факти, дані, інформація Пошуки в мережі, перепро організації, інфор- лік послуг, сайти з новимація про бізнес, елект- нами, форуми, чати, доронні адреси шки обговорень

Вивчіть медіа-ринок Банк даних ЗМІ (систематизований список ЗМІ) за зразком: №

Назва видання

Власники або засновники

Тираж

Адреса редакції

Прізвище, ім’я, по батькові гол. редактора

Телефон, факс, e-mail

Про важливість комунікації. Види і методи комунікації. Планування інформаційно-комунікаційної роботи у кампанії з лобіювання До того, як вирішити ЯКИМ ЧИНОМ спілкуватися, необхідно визначити ЩО ми хочемо сказати Робота бізнес-асоціації, як у часи лобістською кампанії, так і поза її межами - це безперервний комунікаційний процес. Учасники процесу: •

131

зацікавлена сторона (особа чи організація)

• представник влади, від якого залежить вирішення певної проблеми зацікавленої сторони і який має ресурс, необхідний для вирішення даної проблеми Моделі комунікації: •

лінійна одностороння (адресне або безадресне інформування)

•

лінійна двостороння (передбачається зворотній зв’язок)

• „концентричні кола” (численні інформаційні потоки, які накладаються один на один, взаємно посилюються або взаємно „глушаться”). Пам’ятайте: Ви не є вашою цільовою аудиторією! Слухайте, перш ніж почати говорити. Структура повідомлення для „широкої громади” 1. Проблема 2. Причина проблеми 3. Попередні спроби

НЕУСПІХ

4. Ваша пропозиція

ЩО, ЯК

5. Прохання про підтримку 6. Заклик до дії 7. Негативні наслідки, якщо не буде прийнята ваша пропозиція 8. Позитивний прогноз Канали комунікації Використовуйте стратегічний підхід – не покладайтеся на один канал! Комбінація каналів повинна бути ефективною, доступною, канали повинні відповідати один одному (доповнювати)

Розробіть план для моніторингу та оцінки успішності

Аналізуйте, які канали спрацьовують краще й враховуйте це, коли плануєте використання того чи іншого каналу комунікації. Оберіть канал, який відповідає „точкам входу” (тобто механізмам донесення інформації)! У кожного каналу існують свої переваги і слабкі сторони9.

За матеріалами тренінгу Каті Робінзон, розробленого у рамках проекту UCAN.

132

АРГУМЕНТИ «ЗА/ПРОТИ» ЩОДО ОКРЕМИХ ЗАСОБІВ КОМУНІКАЦІЇ Телебачення ЗА Можливість подати інформацію у великому обсязі Можливість говорити одночасно до великої кількості людей Можливість обирати розміщення за географією, часом, форматом Престижно й привабливо, за умови професійної підготовки Можливість створення емоційного контакту з аудиторією, відображення іміджу організації Люди дивляться телебачення вдома – тому почуваються у безпеці, комфортно й під меншим зовнішнім впливом ПРОТИ Безадресність Дорого, вимагає повторів та виробничих витрат Необхідно планувати й сплачувати заздалегідь Аудиторія бачить ролик один раз і дуже швидко Ваше повідомлення може бути невдало скомпоноване з іншими в одному рекламному блоці Радіо ЗА Особистий, інтимний, залежний від локальної слухацької аудиторії Мобільний – слухають в авто, вдома, офісах Може впливати емоційно, вливати на особистість Дешевше, ніж телебачення Можливість обирати розміщення за географією, часом, форматом Не потребує багато часу на підготовку та реалізацію ПРОТИ Багато повідомлень одночасно, слухачі можуть просто вимкнути радіо або перестати слухати Лише аудіо вплив, обмежений часом

133

Ваша аудиторія може знаходитись серед слухачів різних каналів – необхідно повторювати на кількох каналах Радіослухач може не звертати уваги на такий “шумовий фон”, як радіо Газети ЗА Великий обсяг аудиторії, впливає на людей, які згруповані географічно Люди розглядають рекламу, зупиняють на ній погляд, шукають на неї Визначеність в часі – можна бути впевненим у часі, коли аудиторія отримає ваше повідомлення Гнучкість (розмір повідомлення, частота, можна змінювати повідомлення часто) Можливість передати більше інформації, більш поглиблено висвітлити Можливість обирати розділ газети, в якому розміщується реклама ПРОТИ Немає прямого (приціленого) попадання, не спрацьовує для деяких вікових груп В газеті може бути багато реклами – іноді ви не можете впливати на місце розташування повідомлення та розраховувати на увагу аудиторії із-за конкуренції Якість друку не завжди гарної якості - впливає на сприйняття Газету швидко викидають Розміщення може бути дорогим Статично, не супроводжується звуком та рухом Журнали ЗА Досить добре попадання в аудиторію Високий рівень уваги читача Більш довге життя – читають довше, більше людей, довше зберігають Висока якість друку ПРОТИ Потребує тривалого часу на підготовку та реалізацію

134

З часом реклама втрачає своєї актуальності, але продовжує існувати в журналі – неможливо контролювати, коли аудиторія побачить вашу рекламу Обмежена гнучкість Дорого Пряма розсилка ЗА Цілеспрямованість, адресність Можливість персоніфікації Легко виміряти результативність каналу Поки відкривають листа – з'являється зацікавленість Можливість майже повного контролю за змістом Опоненти не мають можливості побачити повідомлення до того, як воно буде розповсюджене ПРОТИ Певний процент громадян не читає рекламної пошти Потребуєте гарної бази даних, щоб запобігти помилок та зайвих витрат Тривалий час на підготовку та виконання Досить дорого, якщо запрошуєте дизайнера та редактора Залежність від пошти Телефонний маркетинг ЗА Можливість інтерактивного спілкування з аудиторією Легко виокремити аудиторію для роботи з нею Недорого Легко замірити результати Можливість спілкування за добре підготованим сценарієм Можливість розбудови відносин Виникнення нових клієнтів ПРОТИ Люди не завжди люблять, коли їм дзвонять з пропозиціями

135

Не завжди можна проконтролювати, що робить субпідрядник, який здійснює телемаркетинг Дорого, якщо наймаєте субпідрядника, також якщо телефонуєте великій кількості клієнтів Потребує багато часу, якщо робите самі Інтернет-розсилка ЗА Можливість досягти ключову аудиторії Відносно недорого Дає можливість почати діяти невідкладно – лише натиснути посилання (links) Можливість покриття чисельної аудиторії ПРОТИ Можливість досягти лише користувачів Інтернету – можливе неповне покриття аудиторії Не спрацьовує наодинці – потребує супроводу іншими каналами Необхідність мати власний веб-сайт, на який будете направляти аудиторію Зв’язки з громадськістю ЗА Дешево Можливість досягти великої кількості людей Добре, якщо маєте новини у сфері вашої теми спілкування з аудиторією Залучення аудиторії Високий ступінь довіри ПРОТИ Неможливість контролю як повідомлення буде розповсюдження Не дуже добре спрацьовує, якщо немає новин Брошури, буклети, листівки, флайери ЗА

136

Можливість розповсюдити велику кількість інформації, надати деталі Подання інформації у відповідності до ваших потреб Можливість в повному обсязі презентувати організацію, відобразити імідж Можливість контролю якості продукту ПРОТИ Може бути дорого Важко виміряти вплив Висока вірогідність, що аудиторія не читатиме (занадто довго) Витратне поновлення, якщо брошура; менше витрат – якщо флаєр

Як розповісти про себе і «просунути» своє питання? Комунікації у лобіюванні Принцип: інформуємо про важливість питання для суспільства, а не про те, що ми його лобіюємо 1. Висвітлення ваших заходів у ЗМІ. 2. Постійне інформування ЗМІ про діяльності організації/коаліції: організаційні зміни, участь членів організації в різноманітних форумах (семінарах, конференціях тощо), співробітництво організації з органами влади. 3. Організація спільно зі ЗМІ громадських акцій, підготовка програм на ТБ і радіо. 4. Співробітництво зі спеціалізованими виданнями (можна домовитися про те, щоб організації надавали окрему шпальту в газеті). 5. Організація брифінгів, прес-конференцій. 6. Формування кола "довірених" журналістів, що будуть постійно співробітничати з вашою організацією. (Це дозволить не пояснювати щораз різним журналістам, що таке Програма та проект.) 7. Підготовка інформаційних матеріалів та іміджевих статей, що стосується діяльності організації. 8. Організація інтерв’ю керівника асоціації чи провідних підприємців для ЗМІ. 9. Відстежування (моніторинг) усіх матеріалів (статей і відеоматеріалів, по радіопрограмах – назва радіостанції, назва програми, дата, час виходу і короткий зміст), що вийшли в ЗМІ. Створення архіву матеріалів.

137

10. Формування бази даних ЗМІ і відстеження змін на ринку ЗМІ свого регіону. 11. Співробітництво з прес-службами, департаментами по зв'язках із громадськістю органів влади в регіоні. 12. Співробітництво з прес-службами громадських організацій і проведення спільних акцій. 13. Написання статей у газети і журнали (по мірі необхідності). 16. Випуск власного друкованого видання. 17. Участь у створенні фірмового стилю, власної рекламної продукції (бланки, візитки, плакати, сувенірні календарі, буклети, брошури і т.п.). Не обов’язково ви будете робити усе це. А можливо, ви оберете інші форми комунікаційного забезпечення вашої лобістської діяльності. Це лише - можливі напрями для розвитку ваших зусиль. Якщо немає доступу до ЗМІ... Працюйте на створення доброї думки про себе, яку люди передаватимусь один одному

Збирайте позитивні відгуки

Беріть участь у публічних/громадських заходах

Приєднайтесь до клубів або асоціацій, до яких може належати ваша аудиторія

Публікуйте статті у виданнях інших організацій

Приймайте волонтерську участь у презентаціях, навчальних курсах, виступах

Надавайте свої повідомлення на безоплатних дошках об'яв

Інформаційні приводи: як їх створювати і використовувати10 Можна чекати поки ЗМІ звернуть на вас увагу. А можна самому звернути на себе увагу, створивши інформаційний привід. Інформаційний привід – це подія, що має значення для соціального, політичного, культурного тощо життя громади, а то й цілої країни. 1. Заходи, проведені вашою асоціацією.

За матеріалами, розробленими в рамках програми „Демократизація України: програма малих проектів”

138

2. Участь у громадських акціях, проведених у вашому регіоні іншими організаціями, на правах "співорганізатора". Тут можливі два варіанти організації висвітлення, у залежності від умов участі в оргкомітеті. У першому випадку, ви безпосередньо залучаєтеся до висвітлення заходу. Тоді необхідно робити акцент перед журналістами на участь саме вашої організації, не забувши згадати інших організаторів. В другому випадку, висвітленням заходу займаються інші люди. І якщо немає можливості до них "примкнути", те можна або розіслати додатково прес-релізи про те, як ваша організація бере участь в акції, або звернути на це увагу журналістів на самому заході. 3. Свята різного характеру: загальнонародні (Новий рік), молодіжні (День студента, День молоді тощо), регіональні (День міста), свої (день народження організації). Усі ці свята є додатковим приводом нагадати про себе. Можна розіслати прес-релізи з поздоровленнями від організації, вітальні листівки, дати інтерв'ю про те, як ваша асоціація відзначає дане свято. Адже до свят журналісти, як правило, роблять добірки матеріалів, і ваше поздоровлення може в неї дуже вдало вписатися. Але для цього його необхідно зробити неординарним і цікавим. 4. Позиція вашої бізнес-асоціації з якогось суспільнополітичного питання, важливі події. У даному разі доцільно зібрати прес-конференцію. 5. Люди. Журналістів завжди цікавлять конкретні особистості. Це може бути лідер або керівник організації, людина, що має якісь заслуги, що є в даний час впливовим політиком чи бізнесменом і належить до лав організації. За допомогою цих людей можна ще раз нагадати про організацію. 6. Дні відкритих дверей. 7. Участь у виставках, ярмарках. 8. Пікети. 9. Конкурси. 10. ... Щось на ваш вибір. Отже, не потрібно сидіти й чекати, доки вашу діяльність помітять. Навіть якщо ви будете надзвичайно активними, це може відбутися дуже не скоро. Дійсно, можна працювати, не звертаючи уваги на висвітлення власної діяльності в ЗМІ й потрапляти на шпальти час від часу (в так звані "голодні дні" або по проведенню одноразових масових акцій).

139

Але: Згадаймо вислів Наполеона: "Обставини? Я створюю їх!". Перший крок в цьому напрямку – аналіз місії та завдань організації з позиції суспільного контексту, в якому їх реалізують. Правильним часом для знайомства з пресою є час до того, як вона вам реально знадобиться. Поінформуйте представників місцевих і загальнонаціональних засобів масової інформації, яку інформацію ви їм можете надати.

Додатки (приклад оформлення документу) ПОЗИЦІЙНИЙ ДОКУМЕНТ АСОЦІАЦІЇ “BUSINESSEUROPE“ щодо угоди про створення зони вільної торгівлі між ЄС та Україною (ЗВТ) 29 січня 2008 р. Короткі висновки Businesseurope закликає до: • Амбіційної Угоди про ЗВТ між ЄС та Україною, яка надасть можливість стороні ЄС виходу на ринок для товарів, послуг та інвестицій. • Промислові товари: повне покриття, взаємний та ефективний доступ на ринок. • Послуги: потужна лібералізація якомога більшої кількості секторів. • Інвестиції: жорсткі правила для заохочення та захисту інвестицій. • Сільське господарство: усунення тарифних та нетарифних бар’єрів для експорту з ЄС. • Прозорі правила конкурентної політики та державних закупівель. • Сприяння торгівлі, включаючи митне очищення Вступ Починаючи з 2001 р., ЄС визначила багатосторонні торговельні переговори в рамках Дохійського раунду СОТ як пріоритет та має продовжувати працювати в цьому напрямку. Значні економічні вигоди можуть бути досягнені від багатосторонньої торговельної угоди. Європейський бізнес притримується позиції якомога швидкого закриття Дохійського раунду СОТ та укладання відповідних домовленостей у рамках цього раунду. Задля покращення умов доступу Європейських компаній на ринок та забезпечення недискримінаційного режиму як на Українському ринку, так і на ринках третіх країн, пріоритетом Businesseurope залишається багатосторонній підхід в рамках СОТ. У цьому контексті

140

Businesseurope вважає вступ України до СОТ першочерговим до започаткування переговорного процесу по угоді про створення зони вільної торгівлі з ЄС (ЗВТ) та вітає останні здобутки в цьому напрямку. Після вступу до СОТ Businesseurope підтримуватиме позицію щодо започаткування переговорів по угоди про ЗВТ з Україною на принципах СОТ, яка є амбіційною з позицій товарного покриття та лібералізації. Основним критерієм для угоди має стати те, що вона має базуватися на економічних принципах та повному взаємному доступі до ринків. Торгівля між ЄС та Україною стабільно зростає, проте все ще далека від використання свого повного потенціалу. Україна є важливою для Європейського бізнесу як ринок для Європейських товарів та постачальник сировини, так і як країна призначення інвестицій. Таким чином, Businesseurope вірить, що зв’язки України з ЄС можуть бути в подальшому зміцнені амбіційною угодою, що охоплюватиме торгівлю товарами, послугами та інвестиції. Угода також має на меті усунення нетарифних бар’єрів, спричинених діяльністю митних органів та процедурами та призведе до покращення умов ведення бізнесу, включаючи конкурентну політику та державні закупівлі. Це повинно йти далі досягнутих домовленостей в рамках СОТ (СОТ+). Угода про ЗВТ поряд з економічним співробітництвом у рамках Європейської політики сусідства сприяла реалізувати значний економічний потенціал, який в даний момент заблоковано різними перепонами та бар’єрами. сновні економічні питання для угоди з Україною Початковим пунктом переговорів з Україною має стати взаємний доступ до ринків, ефективний доступ на Український ринок та симетрія щодо усунення тарифів та періодів впровадження відповідних змін. Угода має охоплювати повне товарне покриття, найширше покриття можливих послуг та стосуватиметься різних аспектів нетарифних бар’єрів, особливо експортних мит та експортних обмежень. На цьому фоні угода мала б включити наступні ключові положення: Лібералізація ставок мит Українські ставки мит на промислові товари та сільськогосподарські продукти (товари) становлять суттєвий торговельний бар’єр. Переговори щодо мит на промислові товари повинні включати усі тарифні лінії. Високий рівень мит у порівнянні з рівнем мит ЄС детально розглянута в нижченаведеній таблиці. Одразу очевидно, однак, що українська середня ставка мита на промислові товари в чотири рази вища за відповідну ставку мита ЄС. Порівняння ставок мит, що діють в Україні, з ставками мит ЄС Усі товари

141

Сировина

Готова проду-

За останні роки

Зв’язане покриття

Звичайна зв’язана тарифна ставка

Звичайний тариф

Середньозважений тариф

Звичайний тариф

Середньозважений тариф

Україна

2002

N.A.

7.6

3.9

11.2

10.5

6.8

1.5

7.6

6.4

ЄС

2005

100

4.2

1.8

1.7

1.8

10.3

2.6

0.9

1.7

2.1

Звичайний тариф

Країна

Середньозважений тариф Частка тарифних ліній з міжнародними ставками Частка тарифних ліній зі специфічними ставками

кція

Джерело: Світовий банк, Показники Світового Розвитку, 2006

Угода повинна забезпечити вільну торгівлю всіма видами товарів шляхом лібералізації 100 % усіх тарифних ліній. Вона повинна чітко базуватися на принципі взаємного доступу, забезпечуючи вільний та ефективний доступ на Український ринок на недискримінаційній основі, включаючи і доступ на ринок продуктів харчування. Також не повинно існувати вилучень для будь-яких товарів та галузей в контексті відміни мит, які повинні бути знижені протягом короткого періоду часу на симетричній основі. Усунення нетарифних бар’єрів По мірі поступового зниження митних ставок нетарифні бар’єри стають головними торговельними бар’єрами. Як наслідок, усунення нетарифних бар’єрів є передумовою для кращої інтеграції ринків. Наприклад, компанії, що торгують з Україною, скаржаться на існування експортних мит чи обмежень на торгівлю сировиною, схем ліцензування імпорту обмежуючого характеру та так званих ГОСТ сертифікатів, що стосуються сертифікації якості, та складнощів з митним очищенням. Стороні ЄС слід надати визначальне значення проблемі нетарифних бар’єрів під час переговорів про ЗВТ. На початку переговорного процесу має бути узгодженим ефективне зниження та незапровадження нових нетарифних бар’єрів. ЄС повинна забезпечити наступне: Затвердження програми щодо сприяння торгівлі (митного контролю); Використання міжнародних стандартів, де це є можливим, якщо сторони у переговорному процесі не дійдуть згоди щодо наближення до європейських; -

Прийняття сторонами декларації відповідності постачальника;

142

Визнання сторонами органів оцінки відповідності, що знаходяться поза межами їх території; Ефективне усунення експортних мит, подвійного ціноутворення на енергоносії та сировину та інших перепон, що перешкоджають торгівлі, наприклад шляхом встановлення спеціального положення в угоді, яка б передбачала відміну будь-яких обмежень імпорту чи експорту або заходи подібної дії. У рамках ЗВТ між Україною та ЄС має бути встановлено курс на регуляторне наближення – щодо прозорого та передбачуваного регулювання шляхом проведення діяльності стосовно формування більш прозорих рамок для технічних норм та стандартів. Ефективний арбітражний механізм щодо нетарифних бар’єрів має стати інструментом для усунення нових нетарифних бар’єрів (можливо подібний до запропонованого в рамках СОТ). Крім того, альтернативою є встановлення механізму врегулювання суперечок зобов’язуючого характеру (аналогічний механізму СОТ чи механізму в угоді про ЗВТ між ЄС та Чилі). ЄС також повинен працювати на різних політичних рівнях задля вдосконалення здатності української митної служби забезпечувати швидке, недискримінаційне та прозоре митне очищення. Програми підвищення продуктивності діяльності працівників митної служби та посадовців митних органів можуть стати альтернативним заходом у рамках відповідної діяльності. Зобов’язання у сфері нетарифних бар’єрів має бути якомога точніше закріплені з чіткими термінами в розділі особливі примітки, так як загальне формулювання є недостатнім. Вони мають бути передбачені для усіх галузей, в яких існують нетарифні бар’єри та які мають суттєві захисні інтереси. Забезпечення повного дотримання зобов’язань у сфері нетарифних бар’єрів має бути забезпечено у відповідних статтях угоди та процедурах врегулювання суперечок, окреслених нижче. Послуги ЗВТ має бути масивною як визначено в статті V ГАТС та повинна охоплювати всі види поставок. Підхід щодо формування списку виключень, відповідно до якого ЄС досягає повного виходу на ринок та усі послуги є автоматично лібералізованими, якщо це не передбачено іншим, залишається підходом, якому надає перевагу BUSINESSEUROPE11. ЗВТ між ЄС та Україною повинна забезпечити повну лібералізацію ключових сфер послуг. Інвестиції

143

Угода з Україною повинна гарантувати вільний доступ на Український ринок, недискримінаційний та національний режим, більшу прозорість та повний захист інвестицій до та після інвестування, включаючи вільне переміщення усіх потоків капіталу, пов’язаного з інвестиціями. Україна повинна взяти зобов’язання щодо впровадження масштабної інвестиційної політики, включаючи приватизацію державних підприємств (наприклад в сфері телекомунікацій, транспорту та енергетики) та визначення прав дрібних власників акцій. Переговори з Україною стосовно інвестицій мають надати можливість компаніям ЄС здійснювати свою діяльність таки чином, щоб вони мали змогу ефективно конкурувати в Україні. Положення ЄС щодо інвестицій повинні доповнювати двосторонні угоди країни –членів ЄС щодо захисту інвестицій, не відміняючи та не заперечуючи їх основні положення. Цими положеннями має бути забезпечено потужний захист від недобросовісного ставлення та нечесної експропріації інвестицій та передбачено механізм врегулювання суперечок між інвестором та країною інвестування. Права інтелектуальної власності Захист прав інтелектуальної власності в Україні залишається проблемним питанням. Права інтелектуальної власності є найбільш ключовими задля надання можливості компаніям продовжувати інвестувати в дослідження та розвиток. Європейський бізнес потужно притримується положень Угоди ТРІПС СОТ. Повна реалізація та виконання зобов’язань у рамках угоди ТРІПС має стати абсолютним мінімумом для проведення переговорів по ЗВТ між ЄС та Україною, беручи до уваги впровадження міжнародних стандартів захисту прав інтелектуальної власності, які не тільки відповідають вимогам ТРІПС, але й відображають міжнародні стандарти та найкращу практику. Особливо щодо заходів з боротьби з підробками: мають місце занепокоєння з приводу проблем поточного перетину кордону та корупції, які вимагають більш ретельного контролю на кордоні задля обмеження торгівлі підробними товарами. Що стосується торгових марок, період реєстрації хоча й було скорочено з 3-4 років до 2 років, проте він все ще є надмірним. Також існують занепокоєння стосовно високої плати за використання торговельної марки, яка встановлюється до заявників на використання торговельної марки неукраїнського походження. Недискримінаційний режим до фірм походженням з ЄС має бути регламентоване угодою. Конкурентна політика З позиції Businesseurope головною ціллю угоди про ЗВТ між ЄС та Україною є те, що компанії повинні бути в змозі конкурувати між со-

144

бою як на окремих ринках України, так і ринках країн-членів ЄС на рівні єдиного «грального поля», користуючись повною перевагою від розширення міжнародної торгівлі. Україні слід, по можливості, запровадити цілеспрямовану систему для впровадження конкурентної політики. Відповідні заходи повинні включати основні принципи прозорості, недискримінації, державне субсидіювання/державну допомогу, разом із зобов’язаннями щодо врегулювання питань щодо функціонування міжнародних картелів. Державні закупівлі Ринки державних закупівель товарів та послуг складають значну частку ВВП як в ЄС, так і в Україні. Важливим є положення щодо забезпечення прозорості та кваліфікаційних процедур/рішень. Європейські компанії стверджують, що складається враження щодо наявності неприйнятних тісних зв’язків між операторами та постачальниками, що ускладнює входження на ринок іноземних постачальників. Двостороння угода повинна передбачити нижчі порогові значення щодо недискримінаційних тендерних процедур, ніж ті, що встановлені у рамках діючої Угоді про державні закупівлі (вони повинні бути вищими за рівень, визначений в угоді про ЗВТ між США та Україною). Кількість установ, діяльність яких регламентується положеннями двосторонньої угоди про закупівлі, має бути суттєво збільшена порівняно з поточними зобов’язаннями України в рамках Угоди про державні закупівлі. Надаючи комплексну систему виключень, Угода з Україною також повинна включати подальші заходи, що мають гарантувати дотримання національного режиму та принципу недискримінації та що мають передбачати ліквідацію національних та/чи місцевих преференцій в максимально можливих масштабах. Україні слід також наблизити своє національне законодавство до законодавства ЄС щодо державних закупівель, особливо до правил, що запроваджують нову процедуру - так званий „конкурентний діалог”, так як ця процедура має перевагу надавати можливість робити внесок учасникам тендерного процесу. Сприяння торгівлі Положення угоди з Україною щодо сприяння торгівлі повинна, принаймні, базуватись на принципах переглянутої Кіотської Конвенції Всесвітньої Митної організації та приймати до уваги результати переговорів у рамках СОТ з питань сприяння торгівлі. Положення угоди мають бути в основному спрямовані на: • мінімізацію та\чи відміну платежів та зборів;

145

• процедурах судових звернень та апеляцій, подання скарг чи поручительства в разі розгляду суперечок з митними органами; • запровадженні єдиного «адміністративного вікна»; • оприлюдненні торговельних регуляторних актів; та • вдосконалені та спрощені процедур для звільнення та митного очищення товарів. Інструменти торговельного захисту Україні не повинні надаватись будь-які привілеї та розглядатись можливість часткового послаблення (відміни) поточних правил ЄС в сфері торговельного захисту. Також не повинні надаватись будь-які поступки неофіційно при розгляді конкретної справи. Businesseurope чітко відстежуватиме просування в цій сфері та відхилить будь-яку двосторонню угоду чи неформальні дії у рамках відповідної практики, які підриватимуть чинні стандарти у сфері торговельного захисту ЄС. Прозорість та економічне управління ЄС всіляко підтримує неухильне дотримання певної кількості процедур застосування захисних заходів, розроблених з метою забезпечення прозорості, об’єктивності та управлінської ефективності в процесі прийняття рішень. Це надає можливість компаніям передбачувати хід подій та забезпечує положення, що прийняті рішення є невипадковими та неупередженими. В угоді про ЗВТ між ЄС та Україною має підтримуватися принципи прозорості, об’єктивності та управлінської ефективності, включаючи чіткі рамки для прийняття рішень та об’єктивного обґрунтування цих рішень. Наприклад, політика ціноутворення та відшкодування і захист інформації для нових видів ліків в фармацевтичній галузі викликають занепокоєння тому, що поточна система є незрозумілою та викликає комерційну непевність. Більше того, Уряд України може приєднатися до Конвенції ОЕСР про хабарництво, може імплементувати інструменти Ради Європи та здійснювати заходи для поліпшення функціонування та ефективності національної правової системи. Ці заходи у рамках відповідної політики можуть бути охоплені у рамках співробітництва ЄС та України як частини угоди про ЗВТ або в рамках Європейської політики сусідства. Врегулювання суперечок Угода з Україною повинна передбачати розробку чіткого гнучкого та ефективного двостороннього механізму врегулювання суперечок з чіткими термінами. Він має бути встановлений аналогічно до механізму СОТ чи механізму, встановленому в угоді про ЗВТ між ЄС та Чилі. Встановлення точних термінів та застосування контрзаходів як захис-

146

них засобів є ключовими. Businesseurope підтримує прямий доступ компаній до цього механізму, який є важливим під час співробітництва з країною, правова система якої перебуває на стадії реформування. Висновок Європейські компанії схвалюють започаткування переговорного процесу між ЄС та Україною з торгівлі та інвестиціях, який призведе до підписання амбіційної угоди, яка б сприяла економічній інтеграції обох сторін. Businesseurope очікує з нетерпінням на забезпечення активного сприяння цьому переговорному процесу.

147

ВПРАВА ДО РОБОТИ ПРОЕКТ СТРУКТУРИ ПОЛОЖЕНЬ ЩОДО СТВОРЕННЯ ЗОНИ ВІЛЬНОЇ ТОРГІВЛІ МІЖ УКРАЇНОЮ ТА ЄС I. II. III. IV.

ВІЛЬНЕ ПЕРЕСУВАННЯ ТОВАРІВ Торгівля товарами Правила походження товарів Заходи протидії шахрайству/митне співробітництво Сприяння торгівлі та митні питання Технічне регулювання щодо промислових товарів, стандарти та процедури оцінки відповідності Санітарні та фітосанітарні заходи ПОСЛУГИ ТА ІНВЕСТИЦІЇ Послуги, свобода у заснуванні компаній та інвестицій Пересування людей/визнання кваліфікації Рух капіталів та платежів Співробітництво в торгівлі та послугах ПРАВИЛА ТА ГОРИЗОНТАЛЬНІ ПИТАННЯ (ВКЛЮЧАЮЧИ ТОРГОВИЙ ЗАХИСТ) Конкуренція Права інтелектуальної власності Державні закупівлі Сталий розвиток Прозорість регуляторної бази Загальні виключення ІНСТИТУЦІЙНІ ПОЛОЖЕННЯ Механізм улагодження суперечок Інституційні заклади/поглиблена імплементація

ЗАПИТАЛЬНИК щодо окремих аспектів укладання Угоди про створення зони вільної торгівлі (ЗВТ) між Україною та Європейським Союзом ВСТУП Цей запитальник було підготовлено з урахуванням підготовленого та оприлюдненого 16.02.2007 р. Європейською Комісією документу щодо започаткування громадських обговорень, зокрема із зацікавленими представниками бізнесу з метою проведення ґрунтовного аналізу та у рамках формування відповідної позиції на майбутніх переговорах щодо створення ЗВТ між сторонами. На основі деталізованих питань для забезпечення охоплення усіх можливих проблемних питань, пов’язаних з національними торговельними ін-

148

тересами у рамках доступу та ефективного функціонування на ринках ЄС пропонуємо до розгляду відповідний комплексний запитальник. Усвідомлюючи, що вибір цих питань може призвести до деяких складнощів у заповненні з окресленням усіх деталей, висловлюємо прохання зосередитись на питаннях, що у найбільшій мірі стосуються Ваших інтересів. Запитальник розподілено на наступні розділи: А. Торгівля товарами Б. Торгівля послугами та інвестиції В. Регуляторні питання (захист прав інтелектуальної власності, конкуренція, державні закупівлі) Г. Сталий розвиток Довідково. Членами ЄС - 27 є наступні країни: Австрія, Бельгія, Болгарія, Великобританія, Греція, Данія, Естонія, Ірландія, Іспанія, Італія, Кіпр, Латвія, Литва, Люксембург, Мальта, Нідерланди, Німеччина, Польща, Португалія, Румунія, Словаччина, Словенія, Угорщина, Франція, Фінляндія, Чехія, .Швеція NB! Водночас викладені нижче питання пронумеровано загальним списком. Просимо надати детальні відповіді на питання запитальника на окремих листках, зберігаючи порядок нумерації для обробки наданої інформації та здійснення відповідного аналізу. У разі виникнення додаткових пропозицій щодо змістовного наповнення запитальника просимо також надавати свої коментарі. A. ТОРГІВЛЯ ТОВАРАМИ Розділ “Торгівля товарами” цього запитальника має наступну структуру: • Загальні питання, пов’язані з торгівлею товарами; • Питання, пов’язані з імпортним митом та правилами походження товарів; • Питання, пов’язані з експортними обмеженнями; • Питання, пов’язані зі сприянням торгівлі (процедури, пов’язані здійсненням імпорту, експорту та транзиту) • Питання, пов’язані з дискримінацією та прозорістю внутрішнього регулювання та оподаткування; • Питання, пов’язані із застосуванням інструментів торговельного захисту (захисні, антидемпінгові та антисубсидійні заходи ); • Питання, пов’язані з технічними бар’єрами в торгівлі (промислові товари); • Питання, пов’язані з санітарними та фітосанітарними заходами (сільськогосподарська продукція). • Загальні питання, пов’язані з торгівлею товарами 1. Які товари/ товарні групи становлять інтерес для Вашого бізнесу, зокрема: А). виробництва; Б). імпорту;

149

В). експорту. 2. Зазначте рівень впливу торговельних бар’єрів при здійсненні Вашого бізнесу з/в країнах ЄС? (0 – не впливає, 1- впливає несуттєво, 2- впливає, 3 – суттєво впливає): А) імпортні тарифи; Б) експортні тарифи; В) технічне регулювання, стандарти; Г) санітарні і фіто санітарні заходи; Д). ліцензування; Е) кількісні обмеження; Є) антидемпінгові заходи; Ж) адміністративні бар‘єри; З) непрозорість, недоступність інформації; І) інше – (вкажіть, будь-ласка). • Питання, пов’язані із ввізним (імпортним) митом ЄС та правилами визначення походження товарів ЄС 3. Чи Ваш бізнес (Ваше підприємство) зацікавлений в імпорті з країн ЄС? (підкресліть необхідне): А) сировини; Б) напівфабрикатів; В) комплектуючих; Г) готової продукції (промислової чи сільськогосподарської). У зв’язку з можливим повним скасуванням тарифів з країнамичленами Євросоюзу, дайте відповідь на наступні питання: 4. Чи готовий Ваш бізнес до одночасного скасування тарифів (тобто коли тарифи скасовуються/зменшуються до 0 одразу після набуття чинності домовленостей) (Так/ Ні) 5. По яких товарах (товарних групах) було б бажано мати перехідний період (тобто, коли тарифи скасовуються/зменшуються до домовленого рівня через певний час/перехідний період після набуття чинності домовленостей) (Вкажіть, будь-ласка) 6. Чи маєте проблеми в торгівлі з ЄС із застосуванням правил визначення походження товарів? (Так/ Ні) 7. У разі позитивної відповіді окресліть, будь ласка, в чому полягають для Вас проблеми із правилами визначення походження товарів: А) застосування тарифної класифікації; Б) застосування критерію значної переробки; В) непрозорість, недоступність інформації; Г) необ‘єктивність, непослідовність при застосуванні правил, бюрократичні бар‘єри; Д) інше (вкажіть, будь-ласка). • Питання, пов’язані з обмеженням експорту до ЄС 8. У разі впливу на Ваш бізнес тарифних бар‘єрів в ЄС, уточніть причину (підкресліть необхідне): А) висока ставка імпортного мита; Б) додаткове мито (наприклад, антидемпінгове);

150

В) непрозора структура мита; Г) інше (вкажіть, будь-ласка). 9. Чи Ваш бізнес (Ваше підприємство) зацікавлений в експорті до країн ЄС? (підкресліть необхідне): А) сировини; Б) напівфабрикатів; В) комплектуючих; Г) готової продукції (промислової чи сільськогосподарської). 10. У разі впливу на Ваш бізнес експортних обмежень, зазначте рівень такого впливу (0 – не вплинуло, 1-незначно вплинуло, 2- вплинуло, 3 – суттєво вплинуло, потрібне підкреслити та поставити відповідну оцінку) А) експортні мита; Б) схеми повернення ПДВ; В) ліцензування; Г) корупція; Д) інше. • Питання, пов’язані зі сприянням торгівлі (процедури, пов’язані здійсненням імпорту, експорту та транзиту) 11. У разі впливу на Ваш бізнес проблем застосування в країнах ЄС процедур, пов‘язаних з імпортом, експортом чи транзитом, зазначте рівень такого впливу (0 – не вплинуло, 1-незначно вплинуло, 2- вплинуло, 3 – суттєво вплинуло, потрібне підкреслити та поставити відповідну оцінку): А) прозорість (оприлюднення) та доступ до регуляторних нормативноправових актів; Б) вимоги до документації; В) вимоги до інформації/даних; Г) збори та платежі; Д) інспекції та перевірки під час митного оформлення; Е) недостатній рівень уніфікованості підходу до подання документів для проходження митних процедур; Є) митна оцінка вартості товарів; Ж) координація між різними адміністративними органами, що працюють на кордоні; З) процедури оскарження (подання скарг та апеляційні процедури); И) інше (вкажіть, будь-ласка) • Питання, пов’язані із дискримінацією та прозорістю внутрішнього регулювання та оподаткування 12. Вкажіть, будь ласка, чи стикався Ваш бізнес з дискримінаційними заходами по відношенню до експортованих Вами товарів в країнах-членах ЄС? (Та/Ні). 13. У разі позитивної відповіді, вкажіть яких товарів це стосувалося. 14. У разі позитивної відповіді, визначте, будь ласка, характер цієї дискримінації та зазначте рівень такого впливу (0 – не вплинуло, 1-незначно вплинуло, 2- вплинуло, 3 – суттєво вплинуло, потрібне підкреслити та поставити відповідну оцінку):

151

А) дискримінаційне застосування податків та зборів, які стягуються щодо товарів (наприклад, ПДВ, плати за ліцензію, плата за реєстрацію, плата за патент/ дозвіл тощо); Б) дискримінаційне застосування правил та вимог, які стосуються продажу на ринку країни ЄС, купівлі, транспортування, розподілу чи використання товару; В) дискримінаційне застосування законов, інших нормативно-правових актів; Г) непрозорість, недоступність інформації; Д) необ‘єктивність, непослідовність при застосуванні правил, бюрократичні бар‘єри; Е) інше (вкажіть, будь-ласка). Якщо можливо, наведіть приклади відповідних законодавчих чи інших регуляторних актів ЄС або конкретних дій. • Питання, пов’язані із застосуванням інструментів торговельного захисту (захисні, антидемпінгові та антисубсидійні заходи): 15. Чи стикалися Ви з проблемами доступу до ринків, які були пов’язаними із застосуванням інструментів торговельного захисту в країнах ЄС? (Та/Ні) 16. У разі виникнення труднощів, які були пов’язаними із застосуванням з інструментів торгівельного захисту в країнах ЄС з процедурної точки зору зазначте рівень впливу (0 – не вплинуло, 1-незначно вплинуло, 2вплинуло, 3 – суттєво вплинуло, потрібне підкреслити та поставити відповідну оцінку): А) проблеми, пов’язані із прозорістю, Б) вчасність та повнота надання інформації, В) дотримання вимог щодо конфіденційності); Г) необ‘єктивність, непослідовність при застосуванні процедурних правил, бюрократичні бар‘єри; Д) інше (вкажіть, будь-ласка). 17. Чи існують з Вашої точки зору певні особливі проблеми в процесі звернення та отримання інформації від адміністративних органів країнчленів ЄС, які відповідають за запровадження та застосування інструментів торговельного захисту? (Та/Ні) У разі позитивної відповіді вкажіть їх, будь ласка. • Питання, пов’язані з технічними бар’єрами в торгівлі (промислові товари) До технічного регулювання (ТБТ) відносяться система оцінки відповідності, технічні регламенти, стандарти, процедури перевірок та сертифікації. 18. Чи є ТБТ проблемою для Вас при експорті Ваших товарів чи послуг до країн-членів ЄС? Зазначте рівень впливу (0 – не вплинуло, 1-незначно вплинуло, 2- вплинуло, 3 – суттєво вплинуло, потрібне підкреслити та поставити відповідну оцінку):

152

А) сертифікація; Б) оцінка відповідності; В) технічні регламенти і стандарти; Г) інше (вкажіть, будь-ласка). 19. У разі позитивної відповіді, вкажіть відповідні країни-члени ЄС? 20. На Вашу думку, ці проблеми стосуються конкретного товару/групи товарів, або ці перешкоди мають системний характер (пов’язані з системою технічного регулювання взагалі) ( позначте відповідно) А) конкретні перешкоди (вкажіть, по можливості); Б) системні перешкоди. 21. Чи відомо Вам про існування механізмів громадського обговорення процедур технічного регулювання, в яких би Ви могли взяти участь та подати свої зауваження та коментарі? (Та/Ні) 22. У разі позитивної відповіді зазначте, чи брали Ви участь та подавали відповідні зауваження/коментарі. (Та/Ні) (вкажіть країну ЄС) • Питання, пов’язані з санітарними та фітосанітарними заходами (сільськогосподарська продукція) Санітарні та фітосанітарні заходи – це заходи, які застосовуються з метою захисту здоров’я людини, тварин та рослин. 23. Будь ласка, окресліть основні проблеми в сфері санітарних та фітосанітарних заходів (СФЗ), з якими Ви можливо стикалися при експорті товарів на ринок ЄС та зазначте рівень впливу (0 – не вплинуло, 1-незначно вплинуло, 2- вплинуло, 3 – суттєво вплинуло, потрібне підкреслити та поставити відповідну оцінку): А) застосування СФЗ надмірно порівняно із цілями захисту здоров‘я (свідоме завищення ризику); Б) недостатня обґрунтованість застосування СФЗ; В) недостатня обґрунтованість тривалості застосування СФЗ; Г) невиправдана дискримінація у застосуванні СФЗ; Д) недостатність транспарентності та інформації про запровадження санітарних та фіто санітарних заходів, нормативних актів; Е) надто короткий термін між публікацією інформації про запровадження санітарних та фіто санітарних заходів та їх введенням в дію; Є) інше (вкажіть, будь-ласка). 24. Які основні елементи/положення доцільно включити в угоду про ЗВТ з метою сприяння торгівлі з ЄС у сфері СФЗ (0 - не важливо, 1 – не дуже важливо, 2 – важливо, 3 – пріоритетно): А) транспарентність та кращий доступ до інформації про запровадження санітарних та фіто санітарних заходів, нормативних актів); Б) регіональний підхід до тваринних та рослинних хвороб; В) еквівалентність (система визнання); Г) створення попереднього списку підприємств-експортерів; Д) усунення невиправданих затримок (забезпечення запобігання довгих затримок для надання дозволу/продовження здійснення торгівлі через СФЗ або інші адміністративні заходи); Е) інше (вкажіть, будь-ласка).

153

B. ТОРГІВЛЯ ПОСЛУГАМИ ТА ІНВEСТИЦІЇ 25. Які сектори послуг становлять інтерес для Вашого бізнесу з країнами ЄС (підкресліть відповідно): А) транспортні; Б) фінансові (банківські, страхові); В) послуги зв‘язку та телекомунікаційні; Г) професійні (юридичні, медичні, освітні тощо); Д) інші (вкажіть, будь-ласка). 26. В чому полягають основні перешкоди, з якими зіткнувся Ваш бізнес в процесі торгівлі послугами з ЄС? Зазначте рівень їх впливу (0 – не вплинуло, 1-незначно вплинуло, 2- вплинуло, 3 – суттєво вплинуло, потрібне підкреслити та поставити відповідну оцінку): А) обмеження кількості постачальників послуг у формі квот, монопольних чи виключних прав, вимоги підтвердження економічної необхідності; Б) обмеження загальної кількості операцій з послугами або загального обсягу продукції послуг; В) обмеження кількості фізичних осіб у певному секторі послуг чи кількості фізичних осіб, яких може найняти постачальник послуг; Г) вимоги щодо конкретних форм юридичних осіб, через які постачальних може надавати послуги; Д) обмеження участі іноземного капіталу; Е) дискримінація іноземних послуг чи постачальника послуг щодо заходів, які стосуються поставки послуг (незабезпечення національного режиму) Є) інше (вкажіть, будь-ласка). Вкажіть сектор послуг та країну/країни ЄС. Г. РEГУЛЯТОРНІ ПИТАННЯ Розділ “Регуляторні питання” цього запитальника включає серед іншого: • Питання, пов’язані з захистом прав інтeлeктуальної власності; • Питання, пов’язані з політикою у сфері конкуренції; • Питання, пов’язані з державними закупівлями. 27. Чи достатньо тривалий проміжок часу між публікацією та набуттям чинності нових вимог/ нормативно-правових актів в ЄС, щоб зацікавлені сторони мали можливість ознайомитися з ними та належним чином підготуватися до їх виконання? (Так/Важко сказати/Ні) • Питання, пов’язані з захистом прав інтeлeктуальної власності 28. Чи є у Вашого бізнесу проблеми із захистом прав інтелектуальної власності в країнах ЄС? (Так/Ні) Вкажіть країну ЄС та зазначте проблемну сферу: А) авторське право та суміжні права; Б) товарні знаки; В) географічні зазначення; Г) промислові зразки; Д) патенти;

154

Е) топографія інтегральних мікросхем; Є) захист нерозголошуваної інформації; Ж) цивільно-правові та адміністративні процедури і засоби правового захисту; З) заходи на кордоні; И) кримінальні процедури; І) інше (вкажіть, будь-ласка). Якщо так, надайте пояснення, будь ласка. • Питання, пов’язані з політикою у сфері конкуренції 29. Чи мали ви справу з випадками обмеження конкуренції на ринках країн ЄС, які зашкоджували Вашому бізнесу? Зазначте рівень впливу (0 – не вплинуло, 1-незначно вплинуло, 2- вплинуло, 3 – суттєво вплинуло, потрібне підкреслити та поставити відповідну оцінку): А) картелі; Б) зловживання домінуючою позицією; В) вертикальні або горизонтальні обмеження конкуренції; Г) інше (вкажіть, будь-ласка). 30.Чи можете Ви навести приклади застосування державних субсидій або державної допомоги підприємствам/галузям в країнах ЄС, що створили складнощі для Вас конкурувати у цих сегментах ринків як на внутрішньому ринку ЄС так і на зовнішніх ринках третіх країн при здійсненні експорту? (Так/Ні) 31. Якщо так, то вкажіть країни ЄС та відповідні галузі. 32. Чи можете навести приклади демпінгового імпорту з країн ЄС? Якщо так, то вкажіть країни ЄС та зазначте товари. • Питання, пов’язані з державними закупівлями 33. Чи маєте Ви доступ до національних ринків державних закупівель в країнах ЄС? (Так/Ні). 34. Вкажіть, будь ласка, які з наведених нижче положень, є, з Вашої точки зору, пріоритетними у рамках угоди про ЗВТ у сфері державних закупівель (0 – не важливо, 1 – не дуже важливо, 2 – важливо, 3- дуже важливо): А) прозорість тендерного процесу; Б) легкий доступ до системи відбору; В) переважне застосування міжнародних, а не місцевих технічних стандартів; Г) ефективні механізми перегляду, включаючи можливість одержання проміжних заходів; Д) наявність єдиного пункту, через який можна отримати загальну інформацію про закупівлі та доступ до всіх наявних можливостей щодо участі у тендерах на закупівлі у межах компетенції відповідного органу влади; Е) національний режим та режим найбільшого сприяння. 35. Зазначте ключові сектори та організації з закупівель, що становлять пріоритети для Українських постачальників? 36. Вкажіть, будь ласка, ключові регуляторні перешкоди щодо доступу до ринку, з яким стикаються українські постачальники, які приймають

155

участь у тендерах на отримання державних замовлень/закупівель в країнах ЄС? 37. Вкажіть також конкретну країну та рівень, на якому це відбувається (центральний, регіональний/федеральний, місцевий). Д. СТАЛИЙ РОЗВИТОК • Питання, пов’язані з захистом навколишнього середовища 38. Вкажіть, будь ласка, з якими проблемами, пов’язаними із захистом навколишнього середовища, стикається Ваш бізнес при здійсненні торгівлі з країнами ЄС? • Соціальні питання/трудове законодавство 39. Зазначте, будь ласка, з якими проблемами щодо соціальної сфери та трудового законодавства стикається Ваш бізнес у процесі торгівлі товарами та послугами з країнами ЄС? ■

156

МОДУЛЬ Е. ФІНАНСОВИЙ МЕНЕДЖМЕНТ ДЛЯ БІЗНЕС-АСОЦІАЦІЙ Тетяна Зацерковна

157

ПРОГРАМА КУРСУ «ФИНАНСОВЫЙ МЕНЕДЖМЕНТ ДЛЯ БИЗНЕС-АССОЦИАЦИЙ»

10.00 Задачи финансового менеджмента. Цель финансового менеджмента. Сущность и содержание финансового менеджмента. 10.30 Объекты финансового управления. Формирование финансового результата. Управление активами. Управление источниками финансовых ресурсов. 11.00 Содержание баланса. Бухгалтерский баланс как источник информации для финансового анализа. Значение баланса для управленческого состава. 12.00 Содержание финансового анализа. Основные направления анализа для реальной оценки финансового состояния. Рассмотрение расчетов при проведении финансового анализа. - анализ финансовой устойчивости; - анализ ликвидности. Использование результатов анализа для принятия управленческих решений

158

ФИНАНСОВЫЙ МЕНЕДЖМЕНТ ДЛЯ БИЗНЕСАССОЦИАЦИЙ В современной экономике развитых стран всё большее значение приобретают экономические структуры неприбыльного (некоммерческого) сектора. Этот сектор охватывает многочисленные ассоциации и объединения, действующие не во имя финансовой выгоды или какихлибо других коммерческих мотивов. Их главная цель — либо предоставление определённых услуг своим членам (частные клубы, ассоциации предпринимателей, профсоюзы), либо удовлетворение определённых насущных общественных потребностей на безвозмездной основе (благотворительные миссии, различные образовательные, научные, медицинские и др. организации). Например, в США насчитывается 26 типов таких структур, освобождённых от уплаты налогов, не входящих в государственный аппарат и не приносящих доход своим членам. Общее число неприбыльных организаций достигает 1,5 млн. Проблема финансовой устойчивости общественных организаций является весьма актуальной, поэтому изучению основ финансового менеджмента общественными организациями и посвящен данный курс. 1. Задачи финансового менеджмента Изменившиеся в течение последнего десятилетия условия ведения бизнеса заставляют украинские предприятия предпринимать адекватные шаги для того, чтобы держаться на плаву и быть прибыльными. Но на пути перестройки их деятельности скрыто немало трудностей и "подводных рифов". Постановка эффективного финансового менеджмента в Украине требует коренной перестройки механизма их управления в целом. В условиях рыночной экономики происходит смещение акцента на планирование финансовое, соответственно этому должна меняться структура и направленность информационных потоков предприятия. Однако существующий на украинских предприятиях и организациях управленческий учет не дает возможности: с одной стороны, оперативно сводить разрозненную финансовую информацию воедино, а с другой — определять влияние центров формирования доходов и затрат на общий финансовый результат. Более того, управление на постсоциалистических предприятиях и организациях, как правило, характеризуется признаками системной дезорганизации: переизбыток несущественной и недостаток необходимой и оперативной управленческой информации, отрывочный контроль по всем направлениям деятельности предприятия, большая инерция в реализации управленческих решений.

159

Финансовый же менеджер в любой момент должен точно знать необходимые и ожидаемые суммы на счетах фирмы в течение недели, а также быть в состоянии спрогнозировать эти показатели в пределах месяца, квартала, года. Он должен быть уверен, что на предприятии происходит оптимальное формирование себестоимости, обоснованное ценообразование и, как следствие, достигается максимальный финансовый результат. Естественно, для такой оперативности необходимы современные технические и программные средства обработки и передачи информации, с которыми, к слову сказать, на сегодняшний момент проблем не существует. Таким образом, на первый план при формировании цивилизованного финансового менеджмента в организации возникает вопрос самой технологии постановки внутрифирменного управления. Это большая и кропотливая работа, включающая следующий минимальный набор мероприятий: 1. Перестройка механизма управления всей организации учетом требований финансовой прозрачности. 2. Организация работы финансовой службы таким образом, чтобы была возможность получать информацию в разрезе: o

объектов финансового управления;

управленческих процессов (планирование, анализ, прогноз);

финансовых потоков.

3. Разработка стандартов управленческого учета всей организации в целом и для каждого звена в отдельности: формы отчетности, сроки, систему информационных потоков, документооборота и т. д. Особенно важно достичь сопряжения управленческого финансового учета и бухгалтерского, поскольку основным источником фактической финансовой информации является бухгалтерия предприятия. Цель этого этапа — обеспечить оперативное поступление и обобщение необходимой финансовой информации согласно требованиям, определенным в ходе работ по третьему этапу. 4. Автоматизация с помощью современных компьютерных технологий и программного обеспечения отмеченных ранее мероприятий.

160

Таблица. Этапы постановки управленческого учета Этапы

I этап

Регулярно получать достоверную информацию об остатках активов, дебиторской задолженности, креУчет и кон- диторской затроль долженности, размере основных статей затрат, финансовом результате организации в целом, движении денежных средств

Анализ

Планирование

II этап

III этап

IV этап

Регулярно получать достоверную информацию о финансовом результате организации в разрезе подразделений и групп товаров

Разработать систему ключевых финансовых нормативов и регулярно получать информацию о значениях внешних финансовых показателей

Регулярно получать достоверную информацию о величине отклонения фактических значений показателей от планируемых и причинах отклонений, превышающих критические значения

Делать по результатам отчетного периода оценку динамики абсолютных показателей, изменении структуры затрат

Делать оценку финансового состояния организации, вариантов оперативных управленчес-ких решений, вариантов решений по краткосрочному инвестированию

Делать оценку вариантов долгосрочных инвестицион-ных решений

Регулярно готовить генеральный бюджет организации. Внедрить систему бизнеспланирования

Разработать финансовую стратегию организации

2. ЦЕЛЬ ФИНАНСОВОГО МЕНЕДЖМЕНТА В ряду компонентов менеджмента финансы играют важнейшую роль. Умело организованный финансовый менеджмент является серьезным фактором успеха организации. И напротив, в силу действия механизма обратной связи неэффективно организованное управление финансами

161

может ослабить конкурентную позицию организации. Какие индикаторы указывают на неотлаженность процессов и структур управления финансовыми потоками? Ими могут быть: Отсутствие финансовой службы как таковой или выполнение ею подсобной по отношению к бухгалтерской или экономической работе роли. •

Выполнение финансовых функций другими отделами (напр. маркетинга,) при наличии финансовой оргструктуры или дублирование ими функций. •

Неудовлетворительное распределение ответственности и полномочий. •

Невыполнение многих функций в рамках управленческого учета — управление затратами, задолженностью, финансовыми рисками. •

Недостаточная квалификация работников, непонимание многих концептуальных вещей (денежные потоки, бюджет, стоимость капитала) в контексте стратегии организации.

•

Несовершенство документооборота, информационного и технического, в т.ч. компьютерного обеспечения.

• •

Отсутствие мотивации работников финансовых служб.

Хаос в управлении финансами — отсутствие сильной аналитической функции, ключевых элементов управленческого и налогового учета и планирования, нерациональный документооборот, неинформированность руководства, плохое управление денежными потоками — влечет за собой такие негативные моменты, как задержки зарплаты, налоговые недоимки, большие объемы дебиторской задолженности, высокую издержкоемкость, расточительное расходование средств, недостаток собственного оборотного капитала и пр. Общим итогом является ухудшение финансового состояния, нарастание финансовых трудностей. Финансовый менеджмент имеет целью не только определить все финансовые последствия тех или иных решений по вопросам работы организации и даже не только найти способы устранения или смягчения влияния на финансовое состояние отрицательных последствий. Еще одна важнейшая цель финансового менеджмента — определить ориентиры, на основе которых можно оценить, благоприятен ли для данной организации сложившийся уровень того или иного показателя, а затем решить, нуждается ли показатель в росте, снижении или сохранении имеющегося уровня. Речь идет, прежде всего, о показателях, которые традиционно принято оценивать по нормальному или рекомендуемому уровню, универсальному для всех, или, в лучшем случае, — дифференцированному.

162

В первую очередь, такими показателями являются коэффициенты платежеспособности и финансовой устойчивости. По большинству из них существуют так называемые нормальные значения, имеющие рекомендательный характер. Значения, как правило, даются в определенном интервале. Однако практика показывает, что многие организации, у которых коэффициенты находятся за пределами, а иногда и далеко за пределами названных интервалов, находятся в благополучном финансовом состоянии, и наоборот, организация может иметь коэффициенты в пределах рекомендуемых уровней и одновременно иметь тяжелое финансовое состояние. Причина в том, что рекомендуемые уровни усреднены и не рассчитаны на конкретные условия деятельности каждого предприятия, такие, как структура имущества, состояние запасов и дебиторской задолженности, и др. В большей степени это особенности каждой организации. В следующих статьях все названные обстоятельства будут подробно рассмотрены как основа для определения нормальных применительно к данной организации уровней коэффициентов. Ответив на вопрос, какой уровень нужен, можно принимать решения о способах его достижения также применительно к данной организации. В ряде ситуации финансовой менеджмент предполагает выбор одного варианта решения из возможных нескольких. Например, при необходимости увеличения источников финансирования — увеличивать либо собственные, либо заемные источники; при осуществлении инвестиций — выбор из нескольких критериев их эффективного самого важного в условиях данной организации. Организация, не оптимизирующая структуру капитала, не следящая за денежными потоками, расчетами с дебиторами и кредиторами, государством, не организующая экономический учет затрат, не анализирующая текущую и перспективную деятельность, не составляющая детальные финансовые прогнозы и бюджеты, рискует остаться без внешних источников финансирования. Отсюда вытекает главная задача финансового менеджмента оптимизировать финансовые процессы. Таким образом, финансовый менеджмент имеет целью создания необходимых условий для такого движения финансовых и денежных потоков, которое обеспечивало бы бесперебойную и эффективную деятельность организации. Именно с этой целью осуществляется управление активами и источниками финансирования, финансовыми результатами продаж и учетом уровня рисков, планирования динамики активов и пассивов. Основа для принятия управленческих решений — глубокий финансовый анализ их оценка качества фактического финансового состояния организации.

163

Финансовый менеджмент является частью общего управления организацией. Общий же менеджмент может реализовать разные управленческие схемы — либо традиционные и хорошо себя зарекомендовавшие в условиях стабильности линейно-функциональные структуры управления, либо более гибкие и адаптивные к меняющимся рыночным условиям дивизионально-штабные схемы, а также продуктовые, матричные, проектные и пр. типы управленческих структур. 3. СУЩНОСТЬ И СОДЕРЖАНИЕ ФИНАНСОВОГО МЕНЕДЖМЕНТА 3.1. Сущность финансового менеджмента Менеджмент в общем виде можно определить как систему экономического управления, которая включает совокупность принципов, методов, форм и приемов управления. Собственно к менеджменту относятся теория управления и практические образцы эффективного руководства, под которыми понимается искусство управления. Обе части имеют дело с управлением как комплексным и конкретным явлением. Управление представляет собой процесс выработки и осуществления управляющих воздействий. Управляющее воздействие - это воздействие на объект управления, предназначенное для достижения цели управления. Выработка управляющих воздействий включает сбор, передачу и обработку необходимой информации, принятие решений. Осуществление управляющих воздействий охватывает передачу управляющих воздействий и при необходимости преобразование их в форму, непосредственно воспринимаемую объектом управления. Менеджмент во всех своих решениях руководствуется экономическими соображениями. Поэтому любое действие менеджмента - это мероприятие экономического характера. В основе менеджмента лежат целенаправленный поиск, непрерывное обучение и организация работы для наиболее эффективного использования всех ресурсов, в том числе финансовых. Финансовый менеджмент является частью общего менеджмента. Финансовый менеджмент можно определить как систему рационального и эффективного использования капитала, как механизм управления движением финансовых ресурсов. Финансовый менеджмент направлен на увеличение финансовых ресурсов, инвестиций и наращивания объема капитала. Конечная цель управления соответствует целевой функции организации. Ведь любые экономические отношения (в том числе и мировые) базируются на стремлении эффективно функционировать.

164

Финансовый менеджмент направлен на управление движением финансовых ресурсов и финансовых отношений, возникающих между организацией и другими хозяйствующими субъектами в процессе движения финансовых ресурсов. Вопрос, как искусно руководить этими движением и отношениями, составляет содержание финансового менеджмента. Финансовый менеджмент представляет собой процесс выработки цели управления финансами и осуществление воздействия на финансы с помощью методов и рычагов финансового механизма для достижения поставленной цели. Таким образом, финансовый менеджмент включает в себя стратегию и тактику управления. Под стратегией в данном случае понимаются общее направление и способ использования средств для достижения поставленной цели. Этому способу соответствует определенный набор правил и ограничений для принятия решений. Стратегия позволяет сконцентрировать усилия на вариантах решения, не противоречащих принятой стратегии, отбросив все другие варианты. После достижения цели стратегия как направление и средство ее достижения прекращает свое существование. Новые цели ставят задачу разработки новой стратегии. Тактика - это конкретные методы и приемы для достижения поставленной цели в конкретных условиях. Задачей тактики управления является выбор наиболее оптимального решения и наиболее приемлемых в данной хозяйственной ситуации методов и приемов управления. Финансовый менеджмент как экономический орган управления организации представляет собой часть аппарата управления, часть руководства этой организации. В общественных организациях, которые не имеют развитой структуры управления должен быть специалист, который так или иначе должен владеть основными навыками работы финансового менеджера. 3.2. Объекты финансового управления В классическом понимании объектом финансового менеджмента являются финансы организации, то есть денежные средства. Соответственно к объектам финансового менеджмента относятся также источники их формирования и отношения, складывающиеся в процессе их формирования и использования. Сюда же необходимо добавить все не денежные активы организации, поскольку, по сути, это те же деньги, только в другой форме. Таким образом, финансовый менеджер обязан обращать внимание на степень использования всех активов организации.

165

Финансовый директор обязан интересоваться процессом формирования финансового результата деятельности организации в части выбора вариантов, предоставляемых законодательством по данному вопросу. Немаловажным аспектом финансового менеджмента является управление финансовыми рисками, сопровождающими организацию при ведении хозяйственной и финансовой деятельности. Особое внимание необходимо уделить влиянию специализации организации на финансовый менеджмент. Таким образом, можно определить следующие основные области финансового управления: 1. Регулирование финансовых результатов хозяйственной деятельности организации, то есть определение оптимальных вариантов распределения затрат, получения доходов, налогообложения и т. д. 2. Управление активами — деятельность, связанная с формированием имущества организации. 3. Управление источниками финансовых ресурсов — управление собственным и заемным капиталом. Говоря об объектах, следует отметить, что контролировать все финансовые потоки организации и оценить все резервы практически невозможно, но при этом крайне важно определить круг и масштабы сферы возможного управленческого воздействия. 3.3. Формирование финансового результата От того, насколько своевременно осуществляется поступление денежных средств напрямую зависит финансовое состояние организации, поскольку любая задержка поступления в геометрической прогрессии генерирует рост кредиторской задолженности организации, штрафных санкций за просрочку платежей, приводит к необходимости привлекать банковские кредиты для пополнения оборотных средств. Кроме финансовых проблем, это также связано с возникновением социальной напряженности в коллективе, ухудшением отношений с поставщиками и партнерами. Распределение поступивших средств. Здесь финансовый менеджер должен решать следующие вопросы: в какой степени требует финансирования текущее ведение дел, исходя из планируемых изменений программы; •

какую часть денежных средств направить на отдельные расходы, и в каком объеме необходимы средства на техническое развитие;

•

166

может ли организация позволить себе финансировать социальные программы.

•

Особого внимания заслуживает вопрос налоговой дисциплины, поскольку штрафы за неправильно определенные суммы начисления налогов и цена просроченных платежей (пени) весьма существенны. Поэтому правильное налоговое планирование и принятие соответствующих мер позволяют организации не только исключить штрафы, но и в некоторой степени снизить налоги за счет оптимизации налогооблагаемой базы. 3.4. Управление активами Имущественные процессы, прежде всего, связаны с инвестициями, направляемыми организацией на техническое развитие, финансовыми инвестициями, финансированием текущей деятельности, маневрированием временно свободными денежными средствами, а также с обратными процессами — использованием, ликвидацией объектов, их реализацией и т.д. В связи с этим перед финансовым менеджером стоят взаимосвязанные и разнонаправленные задачи: с одной стороны, выбор наиболее выгодного варианта инвестиции, а с другой — постоянный контроль за эффективным использованием существующих активов. В специализированной литературе по данному направлению деятельности финансового менеджера, как правило, выделяют только инвестиционную составляющую, что, однако, не совсем корректно. Действительно, финансовый менеджмент нельзя назвать эффективным, если даже при осуществлении успешной текущей инвестиционной деятельности не уделяется внимание балласту в уже существующих активах организации: неиспользуемые основные средства, излишки материальных запасов, и т. д. От излишних материальных ценностей необходимо избавляться всеми возможными средствами, так как, во-первых, их реализация обеспечивает дополнительный приток денежных средств, которых, как правило, не хватает, а, во-вторых, это ведет к снижению затрат на их содержание и амортизацию. 3.5. Управление источниками финансовых ресурсов В качестве источников финансовых ресурсов в организации используются как собственные, так и заемные средства. Финансовый менеджер должен выбирать источники, предварительно оценив стоимость этих ресурсов, степень финансового риска, возможные последствия на финансовое состояние предприятия. И здесь перед финансовым менеджером постоянно встает ряд важных вопросов: за счет каких источни-

167

ков покрыть недостаток финансовых средств, каково должно быть соотношение заемных и собственных средств, какая степень риска привлечения заемных средств допустима, какие будут последствия от привлечения тех или иных источников средств и др.? Это относится и к задолженности организации перед бюджетом и внебюджетными фондами — после наступления срока платежей задолженность можно рассматривать как платное кредитование организации государством. Кредиторскую задолженность перед персоналом и поставщиками (в силу сложившейся договорной практики в договорах, как правило, не оговариваются штрафные санкции за просрочку платежей) можно рассматривать как относительно дешевые источники финансовых ресурсов. Относительность определяется косвенными последствиями. Особо важно для финансового менеджера уметь читать бухгалтерский баланс, так как последний является конкретным отчетным документом, характеризующим использование финансовых средств организации. 3.6. Содержание баланса Бухгалтерский баланс является наиболее информативной формой, которая позволяет принимать обоснованные управленческие решения. Умение читать баланс – знание содержания каждой его статьи, способа ее оценки, роли в деятельности организации, связи с другими статьями, характеристики этих изменений для экономики организации. Умение чтения бухгалтерского баланса дает возможность: - получить значительный объем информации об организации; - определить степень обеспеченности организации собственными оборотными средствами; - установить, за счет каких статей изменилась величина оборотных средств; - оценить общее финансовое состояние организации даже без расчетов аналитических показателей. Бухгалтерский баланс является реальным средством коммуникации, благодаря которому: - руководители получают представление о месте своей организации в системе аналогичных организаций, правильности выбранного стратегического курса, сравнительных характеристик эффективности использования ресурсов и принятии решений самых разнообразных вопросов по управлению организации;

168

- аудиторы получают подсказку для выбора правильного решения в процессе аудирования, планирования своей проверки, выявления слабых мест в системе учета и зон возможных преднамеренных и непреднамеренных ошибок во внешней отчетности клиента; - аналитики определяют направления финансового анализа 3.7. Бухгалтерский баланс как источник информации для финансового анализа Основным (а в ряде случаев и единственным) источником информации и финансовой деятельности является бухгалтерская отчетность, которая стала публичной. Отчетность организации в рыночной экономике базируется на обобщении данных финансового учета и является информационным звеном, связывающим организацию с обществом и деловыми партнерами – пользователями информации о деятельности организации. Субъектами анализа выступают, как непосредственно, так и опосредованно, заинтересованные в деятельности организации пользователи информации. К первой группе пользователей относятся собственники средств организации, заимодавцы (банки и пр.), поставщики, клиенты (покупатели), налоговые органы, персонал организации и руководство. Каждый субъект анализа изучает информацию исходя из своих интересов. Так, собственникам необходимо определить увеличение или уменьшение доли собственного капитала и оценить эффективность использования ресурсов администрацией организации; кредиторам и поставщикам – целесообразность продления кредита, условия кредитования, гарантии возврата кредита; потенциальным собственника и кредиторам – выгодность помещения в предприятие своих капиталов и т.д. Следует отметить, что только руководство (администрация) организации может углубить анализ отчетности, используя данные учета в рамках управленческого анализа, проводимого для целей управления. Основным источником информации для анализа финансового состояния служит бухгалтерский баланс организации. Не зря поэтому среди форм бухгалтерской отчетности бухгалтерский баланс значится на первом месте. Для понимания содержащейся в нем информации важно иметь представление не только о структуре бухгалтерского баланса, но и знать основные логические и специфические взаимосвязи между отдельными показателями. Не менее существенное значение в понимании содержания бухгалтерского баланса имеет последовательность его чтения, а также непре-

169

менное знание отдельных ограничений, присущих только бухгалтерскому балансу. Современное содержание актива и пассива ориентировано на предоставление информации ее пользователям, прежде всего внешним пользователям. Отсюда высокая степень аналитичности статей, раскрывающих состояние дебиторской и кредиторской задолженности, формирование собственного капитала и отдельных видов резервов, образованных за счет текущих издержек или прибыли. Внутренние взаимосвязи, свойственные балансу, имеют место независимо от степени удовлетворения в информации пользователей и сводятся к следующему: 1. Сумма всех разделов актива баланса должна обязательно быть равна сумме итогов всех разделов пассива, что связано с сущностью самого баланса. 2. Размер собственного капитала (четвертый раздел пассива) превышает величину внеоборотных активов (первый раздел актива). Такой вывод не требует доказательств, поскольку принято считать, что основная деятельность субъекта невозможна без наличия оборотных активов. Поэтому состав собственного капитала всегда предполагает формирование движимого и недвижимого имущества. Весь вопрос лишь в том, что отраслевые особенности оказывают различное влияние на соотношение указанных частей имущества. Разница исчисленная по указанной методике, представляет собой наличие собственных оборотных средств. Сумма этих средств и долговременных заемных источников формирования запасов и затрат представляет собой итог капитала и резервов (четвертый раздел пассива баланса), а также долгосрочных кредитов и заемных средств (пятый раздел пассива баланса) за вычетом внеоборотных активов (первый раздел актива баланса). Наконец, общая величина основных источников формирования запасов и затрат равна значению предыдущего показателя, увеличенного на сумму краткосрочных кредитов и заемных средств без просроченных ссуд (шестой раздел пассива баланса). Исчисленные таким путем трем показателям наличия источников формирования запасов и затрат соответствуют три показателя обеспеченности запасов (равенство, излишек «+», недостаток «-»). С помощью этих показателей становится возможным классифицировать финансовые ситуации организации по степени их устойчивости: абсолютной, нормальной, неустойчивой и кризисной. 3. Исходя из предположения, что оборотные активы в основном приобретаются за счет собственных источников, их величина (второй и

170

третий разделы актива баланса), при нормальных условиях функционирования организации, должна быть больше суммы заемных средств (шестой раздел пассива баланса). 4. Строение баланса раскрывает высокую степень аналитичности. Это позволяет установить взаимосвязь между отдельными его статьями по активу и пассиву, а следовательно, и источники покрытия отдельных видов имущества. Например, источниками покрытия долгосрочных и краткосрочных финансовых вложений являются средства различных фондов специального назначения и оценочных резервов. Для оценки реальных аналитических возможностей необходимо знать ограничения информации представленной в балансе: баланс – это свод «моментных» данных на начало и конец отчетного периода, то есть в нем фиксируются сложившиеся к моменту его составления итоги хозяйственных операций; отвечает на вопрос: «Что представляет собой организация на данный момент?», но не отвечает на вопрос: «В результате чего сложилось такое положение?»; но заложенный в нем принцип использования исторических цен приобретения оборотных активов существенно искажает реальную оценку имущества в целом. Самый общий обзор содержания бухгалтерского баланса, при определенных его ограничениях, предоставляет большую информацию ее пользователям и определяет основные направления анализа для реальной оценки финансового состояния. 4. Содержание финансового анализа. Финансовый анализ является частью общего, полного анализа хозяйственной деятельности, который состоит из двух тесно взаимосвязанных разделов: финансового анализа и управленческого анализа. Разделение анализа на финансовый и управленческий обусловлено сложившимся на практике разделением системы бухгалтерского учета в масштабе организации на финансовый учет и управленческий учет. Такое разделение анализа несколько условно, потому что внутренний анализ может рассматриваться как продолжение внешнего анализа и наоборот. В интересах дела оба вида анализа подпитывают друг друга информацией. Особенностями внешнего финансового анализа являются: - множественность субъектов анализа, пользователей информации о деятельности организации; - разнообразие целей и интересов субъектов анализа; - наличие типовых методик анализа, стандартов учета и отчетности;

171

- ориентация анализа только на публичную, внешнюю отчетность организации; - ограниченность задач анализа как следствие предыдущего фактора; - максимальная открытость результатов анализа для пользователей информации о деятельности организации. Финансовый анализ, основывающийся на данных только бухгалтерской отчетности, приобретает характер внешнего анализа, т.е. анализа, проводимого за пределами организации его заинтересованными контрагентами, собственниками или государственными органами. Этот анализ на основе только отчетных данных, которые содержат лишь весьма ограниченную часть информации о деятельности организации, не позволяет раскрыть всех секретов успеха или неудач в деятельности организации. 4.1. Основные направления анализа для реальной оценки финансового состояния: 1. Анализ финансового состояния на краткосрочную перспективу заключается в расчете показателей оценки удовлетворенности структуры баланса (коэффициент ликвидности, обеспеченности собственными средствами и способности восстановления (утраты платежеспособности)). При характеристике платежеспособности следует обратить внимание на такие показатели, как наличие денежных средств на расчетных счетах в банках, в кассе организации, убытки, просроченная дебиторская и кредиторская задолженность, не погашенные в срок кредиты и займы. Значение, цели, методы и содержание финансового анализа. Из всех видов ресурсов финансовые имеют первостепенное значение, поскольку это единственный вид ресурсов организации, трансформируемый непосредственно и с минимальным временем в любой другой вид ресурсов. Все это предопределяет важность проведения финансового анализа организации и повышает роль такого анализа в экономическом процессе. Финансовый анализ является непременным элементом как финансового менеджмента на предприятии, так и его экономических взаимоотношений с партнерами, финансово-кредитной системой. Основной целью финансового анализа является получение небольшого числа ключевых (наиболее информативных) параметров, дающих объективную и точную картину финансового состояния организации, его прибылей и убытков, изменений в структуре активов и пассивов, в расчетах с дебиторами и кредиторами. При этом аналитика и управляющего (менеджера) может интересовать как текущее финансовое состояние орга-

172

низации, так и его проекция на ближайшую или более отдаленную перспективу, т.е. ожидаемые параметры финансового состояния. Но не только временные границы определяют альтернативность целей финансового анализа. Они зависят также от целей субъектов финансового анализа, т.е. конкретных пользователей финансовой информации. Цели анализа достигаются в результате решения определенного взаимосвязанного набора аналитических задач. Аналитическая задача представляет собой конкретизацию целей анализа с учетом организационных, информационных, технических и методических возможностей проведения анализа. Основным фактором в конечном счете является объем и качество исходной информации. При этом надо иметь в виду, что периодическая бухгалтерская или финансовая отчетность предприятия – это лишь «сырая информация», подготовленная в ходе выполнения на предприятии учетных процедур. Основной принцип аналитического чтения финансовых отчетов – это дедуктивный метод, т.е. от общего к частному. Но он должен применяться многократно. В ходе такого анализа как бы воспроизводится историческая и логическая последовательность хозяйственных фактов и событий, направленность и сила влияния их на результаты деятельности. Практика финансового анализа уже выработала основные правила чтения (методику анализа) финансовых отчетов. Финансовый анализ является частью общего, полного анализа хозяйственной деятельности, который состоит из двух тесно взаимосвязанных разделов: финансового анализа и производственного управленческого анализа. Разделение анализа на финансовый и управленческий обусловлено сложившимся на практике разделением системы бухгалтерского учета в масштабе предприятия на финансовый учет и управленческий учет. Такое разделение анализа несколько условно, потому что внутренний анализ может рассматриваться как продолжение внешнего анализа и наоборот. В интересах дела оба вида анализа подпитывают друг друга информацией. Особенностями внешнего финансового анализа являются: - множественность субъектов анализа, пользователей информации о деятельности организации; - разнообразие целей и интересов субъектов анализа; - наличие типовых методик анализа, стандартов учета и отчетности; - ориентация анализа только на публичную, внешнюю отчетность организации; - ограниченность задач анализа как следствие предыдущего фактора;

173

- максимальная открытость результатов анализа для пользователей информации о деятельности организации. Финансовый анализ, основывающийся на данных только бухгалтерской отчетности, приобретает характер внешнего анализа, т.е. анализа, проводимого за пределами предприятия его заинтересованными контрагентами, собственниками или государственными органами. Этот анализ на основе только отчетных данных, которые содержат лишь весьма ограниченную часть информации о деятельности организации, не позволяет раскрыть всех секретов успеха фирмы. Основное содержание внешнего финансового анализа, осуществляемого партнерами организации по данным публичной финансовой отчетности, составляют: - анализ абсолютных показателей прибыли; - анализ относительных показателей рентабельности; - анализ финансового состояния, рыночной устойчивости, ликвидности баланса, платежеспособности организации; - анализ эффективности использования заемного капитала; - экономическая диагностика финансового состояния предприятия и рейтинговая оценка эмитентов. Существует многообразная экономическая информация о деятельности предприятий и множество способов анализа этой деятельности. Финансовый анализ по данным финансовой отчетности называют классическим способом анализа. 4.2. Общая оценка финансового состояния предприятия. Бухгалтерский баланс служит индикатором для оценки финансового состояния организации. Итого баланса носит название валюты баланса и дает ориентировочную сумму средств, находящихся в распоряжении организации. Для общей оценки финансового состояния организации составляют уплотненный баланс, в котором объединяют в группы однородные статьи. При этом сокращается число статей баланса, что повышает его наглядность и позволяет сравнивать с балансами других организации. Уплотненный баланс можно выполнять различными способами. Допустимо объединение статей различных разделов. Предварительную оценку финансового состояния организации можно сделать на основе выявления «больных» статей баланса, которые можно условно подразделить на две группы:

174

Таблица 1 УПЛОТНЕННЫЙ БАЛАНС актив

на 01.01.98 на 01.01.99

на 01.01.2000

1.1. Основные средства

16,6

20,8

Итого по I разделу

16,6

20,8

2.1 Запасы

85,6

109,2

187

2.2 Дебиторская задолженность

2,8

5,0

20,8

2.3 Краткосрочные финансовые вложения

432,0

2.4 Денежные средства

2,0

2.5 Прочие оборотные активы

0,4

1,8

441,0

Итого по II разделу

88,8

116,0

1082,8

Раздел III «Убытки»

44,8

150,2

181,8

1101,8

1. Внеоборотные активы

2. Оборотные активы

Баланс Пассив

на 01.01.98 на 01.01.99 на 01.01.00

4. Капитал и резервы 4.1. Уставный капитал

20,0

66,6

239,4

20,0

86,6

259,4

21,4

30,0

465,2

98,0

48,6

360,6

6.3. Фонды потребления

10,8

16,6

Итого по VI разделу

130,2

95,2

842,4

Баланс

150,2

181,8

1101,8

4.2. Нераспределенная прибыль Итого по IV разделу Раздел V «Долгосрочные пассивы» 6. Краткосрочные пассивы 6.1. Заемные средства 6.2. Кредиторская ность

задолжен-

- свидетельствующие о крайне неудовлетворительной работе предприятия в отчетном периоде и сложившемся в результате этого плохом

175

финансовом положении: «Непокрытые убытки прошлых лет», «Убытки отчетного периода»; - свидетельствующие об определенных недостатках в работе организации, которые могут быть выявлены по данным аналитического учета: «Дебиторская задолженность», «Прочие оборотные активы», «Кредиторская задолженность» (просроченная). Из таблицы 1 видно, что данная организации испытывала финансовые трудности в 1998 году, так как на 01.01.98 г. убытки организации составили 44,8 тыс.грн. и на 01.01.99 г. – 45 тыс. грн. К концу 1999 года организация улучшила финансовое положение, сумма финансовых ресурсов, находящихся в распоряжении организации, увеличилась за 2 года на 951,6 тыс.грн. или на 633,6% и составила 1101,8 тыс. грн. Затем проводится оценка изменения валюты баланса за анализируемый период. 150,2 – 44,8 (убытки) = 105,4 тыс. грн. - итог валюты баланса на 01.01.98 г. 181,8 – 45,0 (убытки) = 136,8 тыс. грн. – итог валюты баланса на 01.01.99 г. 1101,8 тыс. грн. – итог валюты баланса на 01.01.2000 г. Сравнение итогов валюты баланса за анализируемый период: 136,8 – 105,4 = 31,4 тыс. грн. - изменение валюты баланса за 1998 г. 1101,8 – 136,8 = 965,0 тыс. грн. – изменение валюты баланса за 1999г. 1101,8 – 105,4 = 996,4 тыс. грн. – изменение валюты баланса за 2 года. Увеличение валюты баланса за 1998 год на 31,4 тыс. грн. и за 1999 г. на 965,0 тыс. грн. свидетельствует о росте возможностей организации и заслуживает положительной оценки. Горизонтальный анализ заключается в построении одной или нескольких аналитических таблиц, в которых абсолютные балансовые показатели дополняются относительными темпами роста (снижения). Обычно берут базисные темпы роста за несколько периодов (лучше квартально). Один из вариантов горизонтального анализа приведен в таблице 2. Ценность результатов горизонтального анализа существенно снижается в условиях инфляции, но эти данные можно использовать при межхозяйственных сравнениях. Цель горизонтального анализа состоит в том, чтобы выявить абсолютные и относительные изменения величин различных статей баланса за определенный период, дать оценку этим изменениям.

176

Рисунок 1. Диаграмма изменения валюты баланса. Таблица 2 ГОРИЗОНТАЛЬНЫЙ АНАЛИЗ БАЛАНСА 01.01.1998 т.грн. %

Показатели 1

Актив 1.Внеоборотные активы 1.1.Основные средства 16,6 Итого по I разделу 16,6 2. Оборотные активы 2.1.Запасы 85,6 2.2. Дебиторская задол2,8 женность 2.3. Краткосрочные финансовые вложения 2.4.Денежные средства 2.5. Прочие оборотные ак0,4 тивы Итого по II разделу 88,8 Раздел III «Убытки» 44,8 Баланс 150,2

177

01.01.1999 т.грн. %

01.01.2000 т.грн. %

100 100

20,8 20,8

125,3 125,3

19,0 19,0

114,5 114,5

100

109,2

127,6

187

218,5

100

5,0

178,6

20,8

742,9

432,0

100,0

100

1,8

450

441

110250

100 100 100

116 45,0 181,8

130,6 100,4 121

1082,8 1101,8

1219,4 733,6

01.01.1998 т.грн. %

Показатели 1

Пассив 4. Капитал и резервы 4.1.Уставный капитал 20,0 4.2.Нераспределенная прибыль Итого по IV разделу 20,0 Раздел V «Долгосрочные пассивы» 6.Краткосрочные пассивы 6.1.Заемные средства 21,4 6.2.Кредиторская задол98,0 женность 6.3.Фонды потребления 10,8 Итого по VI разделу 130,2 Баланс 150,2

01.01.1999 т.грн. %

01.01.2000 т.грн. %

100

20,0

100

20,0

100

66,6

100

239,4

359,5

100

86,6

433,0

259,4

1297,0

100

30,0

140,2

465,2

217,4

100

48,6

49,6

360,6

368,0

100 100 100

16,6 95,2 181,8

153,7 73 121,0

16,6 842,4 1101,8

153,7 647,0 733,6

В рассматриваемой организации валюта баланса за 2 года увеличилась на 633,6% и составила на 01.01.2000 г. 1101,8 тыс. грн., внеоборотные активы увеличились на 14,5% или на 2,4 тыс. грн., что произошло за счет увеличения основных средств, оборотные активы увеличились на 1119,4% или на 994 тыс. грн. Положительной оценки заслуживает увеличение IV раздела «Капитал и резервы» до 259,4 тыс. грн. на 01.01.2000 г. Отрицательным моментом явилось наличие убытков на 01.01.1998 г. в сумме 44,8 тыс. грн. и на 01.01.1999 г. в сумме 45,0 тыс. грн., рост дебиторской задолженности на 642,9% или на 18 тыс. грн., кредиторской задолженности на 268% или на 262,8 тыс. грн. Большое значение для оценки финансового состояния имеет и вертикальный(структурный) анализ актива и пассива баланса, который дает представление финансового отчета в виде относительных показателей. Цель вертикального анализа заключается в расчете удельного веса отдельных статей в итоге баланса и оценке его изменений. С помощью вертикального анализа можно проводить межхозяйственные сравнения организаций, а относительные показатели сглаживают негативное влияние инфляционных процессов. В таблице 3 структурно представлен баланс организации по укрупненной номенклатуре статей.

178

Таблица 3 ВЕРТИКАЛЬНЫЙ АНАЛИЗ БАЛАНСА показатели 1

Актив 1.Внеоборотные активы 1.1.Основные средства Итого по I разделу 2.Оборотные активы 2.1.Запасы 2.2.Дебиторская задолженность 2.3.Краткосрочные финансовые вложения 2.4.Денежные средства 2.5.Прочие оборотные активы Итого по II разделу Раздел III «Убытки» Баланс Пассив 4.Капитал и резервы 4.1.Уставный капитал 4.2. Нераспределенная прибыль Итого по IV разделу Раздел V «Долгосрочные пассивы» 6.Краткосрочные пассивы 6.1.Заемные средства 6.2.Кредиторская задолженность 6.3.Фонды потребления Итого по VI разделу Баланс

на 01.01.98 на 01.01.99 на 01.01.2000 удельный вес удельный вес удельный вес 2

11,0 11,0

11,4 11,4

1,7 1,7

57,0 1,9

60,1 2,7

17,0 1,9

39,2

0,3 59,2 29,8 100

1,0 63,8 24,8 100

0,2 40,0 98,3 100

13,3 13,3 -

11,0 36,6 47,6 -

1,8 21,8 23,6 -

14,3 65,2 7,2 86,7 100

16,5 26,8 9,1 52,4 100

42,2 32,7 1,5 76,4 100

В активе баланса увеличилась доля оборотных средств, на основании чего можно сделать вывод: - может быть сформирована более мобильная структура активов, что улучшает финансовое положение организации, т.к. способствует ускорению оборачиваемости оборотных средств; - может быть отвлечена часть текущих активов на кредитование потребителей товаров и прочих дебиторов. Это свидетельствует о фактической иммобилизации части оборотных средств из программы. В анализируемой организации именно такая ситуация: снизилась доля внеоборотных активов и соответственно увеличилась доля оборотных активов. Анализируя структуру пассива баланса следует отметить увеличение доли капиталов и резервов с 13,3% до 23,6%, но однако высока остается

179

доля заемного капитала – 76,4%. Положительной оценки заслуживает снижение доли кредиторской задолженности. Горизонтальный и вертикальный анализ взаимодополняют друг друга, на их основе строится сравнительный аналитический баланс. В сравнительном аналитическом балансе имеет смысл представить лишь основные разделы актива и пассива баланса. Сравнительный аналитический баланс характеризует как структуру отчетной бухгалтерской формы, так и динамику отдельных ее показателей. Он систематизирует ее предыдущие расчеты. В таблице 4 представлен сравнительный аналитический баланс за анализируемый период. Таблица 4 СРАВНИТЕЛЬНЫЙ АНАЛИТИЧЕСКИЙ БАЛАНС

01.01.1998

01.01.2000

удельный вес

01.01.2000

абсолютные величины 01.01.1998

показатели

Актив 1. Внеоб. активы 16,6 19,0 11,0 1,7 2. Оборотные ак88,8 1082,8 59,2 98,3 тивы в т.ч. Запасы 85,6 187,0 57,0 17,0 Дебиторская за2,8 20,8 1,9 1,9 долженность Денежные сред2,0 0,2 ства 3. Убытки 44,8 29,8 Баланс 150,2 1101,8 100,0 100,0 Пассив 1.Собственный 20,0 259,4 13,3 23,6 капитал 2.Заемный капи130,2 842,4 86,7 76,4 тал в т.ч. Кредиты и зай21,4 465,2 14,3 42,2 мы Кредиторская 98,0 360,6 65,2 32,7 задолженность Баланс 150,2 1101,8 100,0 100,0

изменения в% в%к к в абсов удел. вел. на изм. лют. весах нач. итога велич. пер. баланса 6

2,4

-9,3

14,5

0,2

994,0

39,1

21,9

104,5

101,4

-40,0

118,5

10,7

18,0

642,9

1,9

2,0

0,2

100,0

0,2

-44,8 951,6

-29,8 -4,7 633,6 100,0

239,4

10,3

1197

25,1

712,2

10,3

547

74,9

443,8

27,9

117,4

46,6

262,6

-32,5 268,0

27,6

951,6

633,6 100,0

180

Анализ финансовой устойчивости. 1. Внутренняя устойчивость – это такое общее финансовое состояние организации, при котором обеспечивается стабильно высокий результат его функционирования. В основе ее достижения лежит принцип активного реагирования на изменение внешних и внутренних факторов. Внешняя устойчивость организации обусловлена стабильностью экономической среды, в рамках которой осуществляется его деятельность. Она достигается соответствующей системой управления рыночной экономикой в масштабах всей страны. 2. Общая устойчивость организации – это такое движение денежных потоков, которое обеспечивает постоянное превышение поступления средств (доходов) над их расходованием (затратами). 3. Финансовая устойчивость является отражением стабильного превышения доходов над расходами, обеспечивает свободное маневрирование денежными средствами организации и путем эффективного их использования способствует бесперебойному процессу производства и реализации продукции. Поэтому финансовая устойчивость формируется в процессе всей производственно-хозяйственной деятельности и является главным компонентом общей устойчивости организации. Анализ устойчивости финансового состояния на ту или иную дату позволяет ответить на вопрос: насколько правильно организация управляла финансовыми ресурсами в течение периода, предшествующего этой дате. Важно, чтобы состояние финансовых ресурсов соответствовало требованиям рынка и отвечало потребностям развития организации, поскольку недостаточная финансовая устойчивость может привести к неплатежеспособности организации и отсутствию у нее средств для развития. Таким образом, сущность финансовой устойчивости определяется эффективным формированием, распределением и использованием финансовых ресурсов, а платежеспособность выступает ее внешним проявлением. Платежеспособность-это способность своевременно полностью выполнить свои платежные обязательства, вытекающие из операций платежного характера. Расчет платежеспособности проводится на конкретную дату. Эта оценка субъективна и может быть выполнена с различной степенью точности. Для подтверждения платежеспособности проверяют: наличие денежных средств на расчетных счетах, валютных счетах, краткосрочные финансовые вложения. Эти активы должны иметь оптимальную величину. С одной стороны, чем значительнее размер денежных средств на счетах, тем с большей

181

вероятностью можно утверждать, что организация располагает достаточными средствами для текущих расчетов и платежей. С другой стороны, наличие незначительных остатков средств на денежных счетах не всегда означает, что организация неплатежеспособна: средства могут поступить на расчетные, валютные счета, в кассу в течение ближайших дней, краткосрочные финансовые вложения легко превратить в наличность. Постоянное кризисное отсутствие наличности приводит к тому, что организация превращается в «технически неплатежеспособную». Высшей формой устойчивости организации является ее способность развиваться в условиях внутренней и внешней среды. Для этого организация должна обладать гибкой структурой финансовых ресурсов и при необходимости иметь возможность привлекать заемные средства, т.е. быть кредитоспособной. Абсолютными показателями финансовой устойчивости являются показатели, характеризующие степень обеспеченности запасов и затрат источниками их формирования. Для оценки состояния запасов и затрат используют данные группы статей «Запасы» II раздела актива баланса. Для характеристики источников формирования запасов определяют три основных показателя. 1. Наличие собственных оборотных средств (СОС), как разница между капиталом и резервами (IV раздел пассива баланса) и внеоборотными активами (I раздел актива баланса). Этот показатель характеризует чистый оборотный капитал. Его увеличение по сравнению с предыдущим периодом свидетельствует о дальнейшем развитии деятельности организации. СОС = IVрП - IрА (1) 2. Наличие собственных и долгосрочных заемных источников формирования запасов и затрат (СД), определяемое путем увеличения предыдущего показателя на сумму долгосрочных пассивов (V раздел пассива баланса). СД = СОС + VрП (2) 3. Общая величина основных источников формирования запасов и затрат (ОИ), определяемая путем увеличения предыдущего показателя на сумму краткосрочных заемных средств (КЗС) – стр. 610 VI раздела пассива баланса: ОИ = СД + КЗС (3)

182

Трем показателям наличия источников формирования запасов соответствуют три показателя обеспеченности запасов источниками их формирования: 1 Излишек (+) или недостаток (-) собственных оборотных средств (СОС): СОС = СОС – З (4) где З – запасы (строку 210 II раздела актива баланса). 2. Излишек (+) или недостаток (-) собственных долгосрочных источников формирования запасов (СД): СД = СД – З (5) 3. Излишек(+) или недостаток (-) общей величины основных источников формирования запасов (ОИ): ОИ = ОИ – З (6) Для характеристики финансовой ситуации в организации существует три основные типа (четвертый тип для общественных организаций не типичен) финансовой устойчивости: Первый – абсолютная устойчивость финансового состояния, задается условием: З < СОС + К (7) где К – кредиты банка под товарно-материальные ценности с учетом кредитов под товары отгруженные и части кредиторской задолженности, зачтенной банком при кредитовании; Второй – нормальная устойчивость финансового состояния организации, гарантирующая ее платежеспособность, соответствует следующему условию: З = СОС + К (8) Третий – неустойчивое финансовое состояние, характеризуемое нарушением платежеспособности, при котором сохраняется возможность восстановления равновесия за счет пополнения источников собственных средств и увеличения СОС: З = СОС + К + ИОФН (9) где ИОФН – источники, ослабляющие финансовую напряженность, по данным баланса неплатежеспособности. Финансовая неустойчивость считается нормальной (допустимой), если величина привлекаемых для формирования запасов краткосрочных кредитов и заемных средств не превышает суммарной стоимости сырья, материалов и готовой продукции.

183

Четвертый – кризисное финансовое состояние, при котором организация находится на грани банкротства, т.е. денежные средства, краткосрочные ценные бумаги и дебиторская задолженность не покрывают даже его кредиторской задолженности и просроченных ссуд: З > СОС + К (10) Для оценки финансовой устойчивости анализируемого предприятия составим таблицу 5. На основании произведенных расчетов можно сделать следующее заключение: организация на 01.01.98 г. находилась в кризисном финансовом состоянии, не была обеспечено ни одним из предусмотренных источников формирования запасов (везде недостаток). Таблица 5 АНАЛИЗ ФИНАНСОВОЙ УСТОЙЧИВОСТИ (тыс.грн.) показатели

усл обозн

1. Источники формирования собственных оборотных IVрП средств 2. Внеоборотные активы IрА 3. Наличие собственных оборотных средств (стр.1СОС стр.2) 4. Долгосрочные пассивы VрП 5. Наличие собственных и долгосрочных заемных исСД точников формирования средств(стр.3+стр.4)

на 01.01.98 на 01.01.2000 изменения за период 3

20,0

259,4

239,4

16,6

19,0

2,4

3,4

240,4

237,0

3,4

240,4

237,0

6. Краткосрочные заемные средства(стр.610 VI раздела Пассива)

КЗС

21,4

465,2

443,8

7. Общая величина основных источников формирования запасов и затрат(стр.5+стр.6)

ОИ

24,8

705,6

680,8

8. Запасы(стр.210 II раздела Актива)

85,6

187,0

101,4

9. Излишек(+), недостаток() СОС (стр.3-стр.8)

СОС

-82,2

53,4

135,6

10. Излишек(+), недостаток(-) собственных и долгосрочных заемных источников формирования запасов

СД

-82,2

53,4

135,6

184

(стр.5-стр.8) 11. Излишек(+), недостаток() общей величины основных источников формирования запасов

ОИ

-60,8

518,6

579,4

На конец анализируемого периода на 01.01.2000г. ситуация кардинально изменилась, произошел значительный рост источников формирования запасов: собственные источники формирования выросли на 237 тыс.грн. и составили 240,4 тыс. грн., краткосрочные заемные средства выросли на 443,8 тыс. грн. и составили 465,2 тыс. грн., а общая величина основных источников выросла на 680,8 тыс. грн. и составила 705,6 тыс. грн.. Излишек собственных средств на конец анализируемого периода составил 53,4 тыс. грн., излишек общей величины основных источников формирования запасов и затрат –518,6 тыс. грн. Финансовое положение организации на 01.01.2000 г. можно считать абсолютно устойчивым. Финансовые коэффициенты представляют собой относительные показатели финансового состояния организации. Они рассчитываются в виде отношений абсолютных показателей финансового состояния или их линейных комбинаций. Рассчитанные фактические коэффициенты отчетного периода сравниваются с нормой, со значением предыдущего периода, аналогичной организацией, и тем самым выявляется реальное финансовое состояние, слабые и сильные стороны фирмы. Для точной и полной характеристики финансового состояния достаточно небольшого количества финансовых коэффициентов. Важно лишь чтобы каждый из этих показателей отражал наиболее существенные стороны финансового состояния. Анализ ликвидности Ликвидность – это способность организации превращать свои активы в деньги для покрытия всех необходимых платежей по мере наступления их срока. Организация, оборотный капитал которой состоит преимущественно из денежных средств и краткосрочной дебиторской задолженности, обычно считается более ликвидной, чем организация, оборотный капитал которой состоит преимущественно из запасов. Все активы организации в зависимости от степени ликвидности, то есть скорости превращения в денежные средства, можно условно подразделить на следующие группы.

185

1. Наиболее ликвидные активы (А1) – суммы по всем статьям денежных средств, которые могут быть использованы для выполнения текущих расчетов немедленно. В эту группу включают также краткосрочные финансовые вложения. На 01.01.1998 -

На 01.01.2000 - 434,0 тыс.грн. 2. Быстрореализуемые активы (А2) – активы, для обращения которых в наличные средства требуется определенное время. В эту группу можно включить дебиторскую задолженность (платежи по которой ожидаются в течение 12 месяцев после отчетной даты), прочие оборотные активы. На 01.01.1998 - 3,2 тыс. грн. На 01.01.2000 - 461,8 тыс. грн. 3. Медленнореализуемые активы (А3) – наименее ликвидные активы – это запасы, дебиторская задолженность (платежи по которой ожидаются более чем через 12 месяцев после отчетной даты), налог на добавленную стоимость по приобретенным ценностям. Следует обратить внимание, что статья «Расходы будущих периодов» не включается в эту группу. На 01.01.1998 - 85,6 тыс. грн. На 01.01.2000 - 187,0 тыс. грн. 4. Труднореализуемые активы (А4) – активы, которые предназначены для использования в деятельности в течение относительно продолжительного периода времени. В эту группу можно включить статьи I раздела актива баланса «Внеоборотные активы». На 01.01.1998 – 16,6 тыс. грн. На 01.01.2000 - 19,0 тыс. грн. Первые три группы активов в течение текущего хозяйственного периода могут постоянно меняться и относятся к текущим активам организации. Текущие активы более ликвидны, чем остальное имущество организации. Пассивы баланса по степени возрастания сроков погашения обязательств группируются следующим образом. 1. Наиболее срочные обязательства (П1) – кредиторская задолженность, прочие краткосрочные обязательства, а также ссуды, не погашенные в срок (по данным приложений к бухгалтерскому балансу). На 01.01.1998 - 9,8 тыс. грн.

186

На 01.01.2000 - 360,6 тыс. грн. 2. Краткосрочные пассивы (П2) – краткосрочные заемные кредиты банков и прочие займы, подлежащие погашению в течение 12 месяцев после отчетной даты. На 01.01.1998 - 21,4 тыс.грн. На 01.01.2000 - 465,2 тыс. грн. 3. Долгосрочные пассивы (П3) – долгосрочные заемные кредиты и прочие долгосрочные пассивы – статьи V раздела баланса «Долгосрочные пассивы». 4. Постоянные пассивы (П4) – статьи IV раздела баланса «Капитал и резервы» и отдельные статьи VI раздела баланса, не вошедшие в предыдущие группы: «Доходы будущих периодов», «Фонды потребления» и «Резервы предстоящих расходов и платежей». Для сохранения баланса актива и пассива итог данной группы следует уменьшить на сумму по статьям «Расходы будущих периодов» и «Убытки». На 01.01.1998 - 30,8 тыс. грн. На 01.01.2000 - 276,0 тыс. грн. Для определения ликвидности баланса следует сопоставить итоги по каждой группе активов и пассивов. Баланс считается абсолютно ликвидным, если выполняются условия: А1 >> П1 А2 >> П2 А3 >> П3 А4 << П4 Если выполняются первые три неравенства, то есть текущие активы превышают внешние обязательства организации, то обязательно выполняется последнее неравенство, которое имеет глубокий экономический смысл: наличие у организации собственных оборотных средств; соблюдается минимальное условие финансовой устойчивости. Невыполнение какого-либо из первых трех неравенств свидетельствует о том, что ликвидность баланса в большей или меньшей степени отличается от абсолютной. При этом недостаток средств по одной группе активов компенсируется их убытком по другой группе, хоть компенсация может быть лишь по стоимостной величине, так как в реальной платежной ситуации менее ликвидные активы не могут заменить более ликвидные. Из таблицы 6 (ниже) видно, что баланс анализируемой организации не является ликвидным на 01.01.1998 года так как:

187

А1 < П1 А2 < П2 А3 > П3 А4 < П4 Таблица 6 АНАЛИЗ ЛИКВИДНОСТИ БАЛАНСА (тыс. грн.)

актив

1.Наиболее ликвидные активы (А1)

на нач. на коперио- нец педа риода

2.Быстрореали3,2 зуемые активы (А2) 3.Медленно реализуемые 85,6 активы (А3) 4.Труднореализуемые акти- 16,6 вы (А4) Баланс 105,4

пассив

1.Наиболее срочные обя434 зательства (П1) 2.Краткосроч461,8 ные пассивы (П2) 3.Долгосроч 187,0 ные пассивы (П3) 4.Постоянные 19,0 пассивы (П4) 1101,8 Баланс

платежный излишек или на нач. на конедостаток перио- нец пена на да риода нач. кон. пер. пер. 9,8

360,6

-9,8

73,4

21,4

465,2

-18,2

-3,4

30,8

276,0

105,4

1101,8

85,6 187,0 14,2

257,0

В анализируемой организации нет денежных средств для погашения наиболее срочных обязательств и даже быстрореализуемых активов недостаточно для погашения обязательств. Положение анализируемой организации на 01.01.1998 года было крайне затруднительным, для погашения краткосрочных долгов необходимо было привлекать медленнореализуемые активы. На 01.01.2000 года баланс организации можно назвать в целом ликвидным, так как: А1 > П1 А2 < П2 А3 > П3 А4 < П4 то есть имеются наиболее ликвидные средства для погашения наиболее срочных обязательств (излишек 73,4 тыс. грн.), медленнореали-

188

зуемые активы покрывают долгосрочные пассивы (излишек 187,0 тыс. грн.), труднореализуемые активы значительно меньше постоянных пассивов т.е. соблюдается минимальное условие финансовой устойчивости. Отрицательным моментом является недостаток быстрореализуемых активов для покрытия краткосрочных обязательств в сумме 3,4 тыс, грн Показатели ликвидности применяются для оценки способности организации выполнять свои краткосрочные обязательства. Они дают представление не только о платежеспособности организации на данный момент, но и в случае чрезвычайных происшествий. 1. Общую оценку платежеспособности дает коэффициент покрытия, который также называют коэффициентом текущей ликвидности, коэффициентом общего покрытия. Коэффициент покрытия равен отношению текущих активов к краткосрочным обязательствам и определяется следующим образом: Кп = ( А1 + А2 +А3) : (П1 + П2) (15) Коэффициент покрытия измеряет общую ликвидность и показывает, в какой мере текущие кредиторские обязательства обеспечиваются текущими активами, то есть сколько денежных единиц текущих активов приходится на 1 денежную единицу текущих обязательств. Если соотношение меньше, чем 1:1, то текущие обязательства превышают текущие активы. Установлен норматив этого показателя, равный 2, для оценки платежеспособности и удовлетворительной структуры баланса. Однако этот показатель очень укрупненный, так как в нем не учитывается степень ликвидности отдельных элементов оборотного капитала. На 01.01.1998 = (3,2 + 85,6): (9,8 + 21,4) = 2,85 На 01.01.2000 = (434,0 + 461,8 + 187,0) : (360,6 + 465,2)=1,31 2. Коэффициент быстрой ликвидности (строгой ликвидности) является промежуточным коэффициентом покрытия и показывает, какая часть текущих активов за минусом запасов и дебиторской задолженности, платежи по которой ожидаются более чем через 12 месяцев после отчетной даты, покрывается текущими обязательствами. Коэффициент быстрой ликвидности рассчитывается по формуле: Кб = (А1 + А2) : (П1 + П2) (16) Он помогает оценить возможность погашения организацией краткосрочных обязательств в случае ее критического положения, когда не будет возможности продать запасы.

189

Это показатель рекомендуется в пределах от 0,8 до 1,0, но может быть чрезвычайно высоким из-за неоправданного роста дебиторской задолженности. На 01.01.1998 = 3,2 : (9,8 + 21,4) = 0,1 На 01.01.2000 = (434,0 + 461,8 ) : (360,6 + 465,2 ) = 1,08 3. Коэффициент абсолютной ликвидности определяется отношением наиболее ликвидных активов к текущим обязательств и рассчитывается по формуле: К аб.лик.= А1 : (П1 + П2) (17) Этот коэффициент является наиболее жестким критерием платежеспособности и показывает, какую часть краткосрочной задолженности организация может погасить в ближайшее время. Величина его должна быть не ниже 0,2. На 01.01.1998 - нет наиболее ликвидных активов На 01.01.2000 = 434,0 : ( 360,6 + 465,2 ) = 0,53 Различные показатели ликвидности важны не только для руководства и финансовых работников организации, но и представляют интерес для различных потребителей аналитической информации: коэффициент абсолютной ликвидности – для поставщиков, коэффициент быстрой ликвидности – для банков. Рассчитанные показатели оформим в таблицу. Таблица 7 КОЭФФИЦИЕНТЫ ЛИКВИДНОСТИ на 01.01.1998

на 01.01.2000

рекомендуемые показатели

2,85

1,31

>>2

2. Коэффициент быстрой ликвидности

0,1

1,08

0,8-1,0

3. Коэффициент абсолютной ликвидности

0,53

0,2-0,7

показатели 1. Коэффициент покрытия

В анализируемой п организации на начало периода коэффициент покрытия выше рекомендуемого – 2.85; коэффициент быстрой ликвидности – 0.1, значительно ниже норматива, а коэффициент абсолютной ликвидности не может быть рассчитан из-за отсутствия наиболее ликвидных активов. На конец анализируемого периода коэффициент покрытия уменьшился до 1.31, что ниже рекомендуемого значения, это произошло из-за

190

увеличения краткосрочных пассивов, хотя и сумма быстрореализуемых активов увеличилась; коэффициент быстрой ликвидности вырос и стал 1.08 -близким к нормативному значению, рост этого показателя произошел за счет увеличения дебиторской задолженности и суммы прочих оборотных активов; коэффициент абсолютной ликвидности – 0.53, что соответствует нормативному значению и достигнуто за счет краткосрочных финансовых вложений. Значение финансового анализа по данным бухгалтерского баланса в деятельности организации. После составления очередного бухгалтерского баланса необходимо обязательно рассчитывать и анализировать количественные параметры финансового состояния организации. В первую очередь это необходимо для принятия правильных управленческих решений о будущем организации. Анализируя данные бухгалтерского баланса, можно рекомендовать данной организации осуществление следующих мер по предупреждению ухудшения финансового состояния организации: - для ликвидации дебиторской задолженности по статье «Покупатели и заказчики» в сумме 20.8 тыс. грн. необходимо проанализировать взаимоотношения организации с плательщиками и их платежеспособность; - за анализируемый период выросла сумма кредиторской задолженности на 262.6 тыс. грн. , в том числе за счет увеличения задолженности по статье «Поставщики и подрядчики» на 195.8 тыс. грн, по статье «По оплате труда» на 12.8 тыс. грн. и по статье «Авансы полученные» на 84.8 тыс. грн.. В данном случае весьма актуален вопрос о сопоставимости дебиторской и кредиторской задолженности. Многие аналитики считают, что если кредиторская задолженность превышает дебиторскую, как в нашей организации (360,6 > 20,8), то организация рационально использует средства, то есть временно привлекает в оборот средств больше, чем отвлекает из оборота. Однако главному бухгалтеру надо отнестись к этому очень внимательно, потому что кредиторскую задолженность организация обязана погашать независимо от состояния дебиторской задолженности. ВЫВОДЫ Таким образом, в современных условиях для высокоэффективного функционирования любой организации является необходимым внедрение управленческого учета и финансового менеджмента как его главной составляющей. Его целью является обеспечение управленческого

191

звена организации информацией оперативного и финансового учета, необходимой для анализа результатов финансово-хозяйственной деятельности организации, принятия на этой основе оптимальных управленческих решений и контроля за их реализацией. С развитием технических средств информационного обеспечения управленческой деятельности - компьютерной сети, телекоммуникаций - стало возможным, с одной стороны, накапливать базы данных внутриорганизационной информации, а с другой - получать незамедлительно всю необходимую для оперативной деятельности информацию и использовать ее в процессе управления. Если раньше внутрифирменная система информации ориентировалась в основном на внешних пользователей, то в современных условиях она выполняет, прежде всего, задачи обеспечения эффективного функционирования организации. ■

192

МОДУЛЬ F. РОБОТА З ЧЛЕНАМИ БІЗНЕСАСОЦІАЦІЙ Михайло Альперович

193

ПРОГРАММА КУРСА «РАБОТА С ЧЛЕНАМИ БИЗНЕСАССОЦИАЦИЙ» Практическое упражнение Работа в группах: Участники "создают" бизнес14.00 – ассоциацию и готовят презентацию организации. На14.30 звание, цель и предмет деятельности, ключевые потребители, ключевые продукты, ключевые сотрудники, базовые экономические показатели Презентации команд. Подведение итогов, "разбор полетов", уточнение пре14.30–14.50 зентаций команд. Итогом станет кейс, с которым группы продолжат работу. Мини-лекция. Система управления работой с клиента14.50 – ми. Системный подход к организации работы с клиен15.20 тами 15.20 – Перерыв 15.35 Практическое упражнение. Работа в группах: Участни15.35 – ки, основываясь на своем кейсе "строят" свою работу с 16.05 клиентами. Функции, структура, показатели. Презентации команд. Подведение итогов, "разбор по16.05 – летов", уточнение презентаций команд. Анализ резуль16.25 татов 16.25 – Мини-лекция. Системный подход к проектированию 17:00 функций, структуры и назначению показателей Практическое упражнение. Работа в группах. Участники уточняют по заданию тренера какой-либо из компо17:00 – 17:30 нентов системы работы с клиентами и готовят презентацию. 17:30 – Презентации участников. Подведение итогов, "разбор 17:50 полетов", анализ результатов 17:50 – Завершение 18:00

194

РАБОТА С ЧЛЕНАМИ БИЗНЕС-АССОЦИАЦИЙ 1. Для кого и о ком этот модуль Этот модуль предназначена для менеджеров бизнес – ассоциаций. Менеджеры (или управляющие) – это ответственные лица организации. Основная работа менеджеров – формирование структуры организации, распределение ресурсов, постановка задач и контроль – направлена на то, чтобы управляемая ими организация (или часть организации), выполняла свое предназначение или миссию. Если в миссии Вашей организации нет упоминания о клиентах, то этот модуль Вам не нужен. Если финансовые результаты деятельности Вашей организации не зависят от клиентов, то этот модуль Вам не нужен. Если у Вас нет постоянного желания и амбиций добиваться большего вместе с Вашей организацией, то эта модуль Вам тоже не нужен. Автор надеется, что Все остальные, прослушав этот модуль и применив его на практике, смогут повысить эффект от работы своей организации с клиентами. Здесь нет магии, нет волшебных рецептов, нет откровений. Здесь есть: - понимание СВОЕГО клиента. - работы, которые надо УМЕТЬ выполнять для того, чтобы делать клиента СВОИМ - рабочие процессы, которые надо ВЫПОЛНЯТЬ, чтобы СДЕЛАТЬ клиента своим - улучшения, адаптацию, которые надо ДЕЛАТЬ чтобы извлекая уроки из ошибок и закрепляя успехи, становиться все лучше. 2.Система управления работой с клиентами. 2.1.СИСТЕМА УПРАВЛЕНИЯ – что это значит? Начнем с абстрактного примера. Перед нами река, у берега стоит парусная лодка, есть небольшой ветерок. Мы хотим перебраться на другой берег. Садимся в лодку, меняем положение паруса, поворачиваем руль. Попадем мы на другой берег или нет? Если мы умеем управлять парусной лодкой, то обязательно попадем. Если мы не умеем управлять парусной лодкой, то МОЖЕТ БЫТЬ попадем.

195

Попробуем разобраться в примере. Управлять – означает воздействовать на некоторый объект с некоторой целью. Что значит уметь управлять парусной лодкой? Очевидно, что для управления лодкой надо в зависимости от желаемого курса и направления ветра выбрать положение паруса и руля. Соответственно – уметь управлять значит уметь выбрать правильное положение паруса и руля. Теперь о системе. Википедия определяет понятие система следующим образом. Систе́ма (от греч. σύστημα, «составленный») — множество взаимосвязанных объектов, организованных некоторым образом в единое целое и противопоставляемое среде. Попробуем представить управляемую Вами лодку в виде системы. Есть собственно корпус, есть парус с изменяемым положением, есть руль. Безусловно – есть Вы. Для определения направления ветра у Вас есть флюгер, для определения курса есть компас. Есть рычаги для поворота паруса и руля. Все перечисленное – есть составные части системы (управляемой парусной лодки). Все оставшееся – река, ветер, волны - внешняя по отношению к лодке среда. Система управления парусной лодкой – это набор объектов (флюгер, компас, парус, руль), на которые можно воздействовать (пользоваться флюгером и компасом, поворачивать парус и руль) с целью выдержать курс. Вводы к главе •

Управлять – значит изменять состояние объекта

Система управления – множество составных частей организованных в единое целое так, чтобы менять состояние объекта •

2.2.КЛИЕНТ – что это значит? Клиент – это тот, кто пользуется нашими услугами. В общем случае ассоциация создается с целью защиты прав и представления интересов своих членов (клиентов). Если защита прав и представление интересов полезны клиенту, то за это клиенты заплатят членские взносы. Бизнес – ассоциация может выполнять некоторые функции «защиты» отрасли. Профессиональная ассоциация может выдавать сертификаты,

196

подтверждающие профессиональный статус членов организации или разрешающие заниматься этим видом деятельности. Если подтверждение профессионального статуса или разрешение заниматься видом деятельности полезны клиенту, то за это клиенты заплатят членские взносы или другие платежи (за подготовку, обучение, сдачу экзамена и так далее). Кроме довольно абстрактных для сегодняшнего массового потребителя понятий защиты прав и представления интересов, многие (если не все) ассоциации выполняют и различного рода разовые услуги для своих членов и других клиентов. Если услуги полезны клиенту, то за это клиенты внесут разовые платежи или заплатят членские взносы. Клиент – это тот, для кого существует организация. Клиент – это тот, кому нужны наши услуги. Клиент – это тот, кто ПЛАТИТ за полезное для него существование организации. Разумеется, Вы знаете две самые важные вещи: 1. КЛИЕНТ ПЛАТИТ 2. КЛИЕНТ ПЛАТИТ ЗА ПОЛЬЗУ Убедитесь в том, что это знают ВСЕ СОТРУДНИКИ ВАШЕЙ организации. Вводы к главе •

Клиент – платит

•

Клиент платит за пользу

•

Все сотрудники знают, что КЛИЕНТ ПЛАТИТ ЗА ПОЛЬЗУ

2.3.РАБОТА – что это значит? Работать – значит выполнять действия для получения результата. Вам надо подготовить деловое письмо к концу дня. Вы просите помощника подготовить его. Диктуете, он записывает. Деловые письма от руки не пишут, письмо надо набрать в компьютерной программе, отредактировать его, распечатать на бланке. Письмо подготовлено, отредактировано, вычитано, распечатано на бланке организации, снабжено необходимыми реквизитами и подано Вам на подпись до конца дня. Работа сделана. Помощник не умеет пользоваться компьютером – работа не будет сделана, результата нет. Компьютера нет или он неисправен – работа не будет сделана, результата нет.

197

Помощник забыл, что надо успеть к концу дня – работа выполнялась, но результата нет. Вы узнали, что Вам надо уходить на встречу через час и Вы не вернетесь к концу дня. Вы спрашиваете помощника – в каком состоянии подготовка письма, успеет ли он? Если помощник не измеряет время, то ответа Вы не получите. Итак, чтобы выполнять действия надо уметь их выполнять, иметь необходимые навыки. Надо иметь необходимые инструменты или оборудование. Надо иметь цель, то есть понимать какой нужен результат. Надо измерять результаты работы, чтобы понимать – достигнем ли мы цели или нет. Выводы к главе: •

Работать – значит выполнять действия для получения результата

•

Чтобы выполнить работу надо уметь выполнять действия

Чтобы выполнить работу надо иметь инструменты, оборудование, методики

• •

Чтобы выполнить работу надо определить знать результат

•

Выполняя работу надо измерять процесс ее выполнения

2.4.СИСТЕМА УПРАВЛЕНИЯ РАБОТОЙ С КЛИЕНТАМИ – какими свойствами она должна обладать Объект управления – КЛИЕНТ. Мы управляем КЛИЕНТОМ. Мы будем воздействовать на него. Цель воздействия – дать ему пользу в обмен на оплату. По пути к цели КЛИЕНТ пройдет несколько стадий, мы рассмотрим их ниже. Составные части системы управления работой с клиентами – подразделения, функции или «роли». Соотнесем их по аналогии примера с лодкой. Нам надо ПЛАНИРОВАТЬ – надо устанавливать (нужные результаты), определять порядок выполнения работ, выделять необходимые для этого ресурсы. Будем считать это подсистемой планирования. В примере с лодкой это выражалось в виде «нам надо попасть на другой берег». Надо ВЫПОЛНЯТЬ необходимые работы. Надо использовать выделенные ресурсы так, чтобы добиваться результата после каждой выполненной работы. Будем считать это подсистемой работы с клиентами. В примере с лодкой это выражалось в виде «поворачиваем руль и парус».

198

Надо ИЗМЕРЯТЬ результаты выполнения работ. Назовем это подсистемой регистрации. В примере с лодкой это выражалось в виде «пользуемся флюгером и компасом». Надо сравнивать цель и результаты измерения. Назовем это подсистемой оперативного управления. В примере с лодкой эту задачу решали Вы и выражалось это в виде «выдерживать курс». Какими же свойствами надо наделить систему управления клиентами? Во-первых, надо иметь ВОЗМОЖНОСТЬ управлять клиентами. Соответственно в состав возможных к выполнению работ надо включить ВСЕ РАБОТЫ, которые могут понадобиться для достижения результатов. Сотрудники должны иметь навыки выполнения ВСЕХ необходимых видов работ. Вам нужны инструменты для выполнения ВСЕХ необходимых видов работ. Во-вторых, надо ВЫПОЛНЯТЬ необходимые работы. Соответственно надо организовывать рабочие процессы так, чтобы добиваться измеримых результатов после каждого случая выполнения работ. Процессы будучи начатыми, должны гарантированно заканчиваться. В третьих, надо изменяться. В природе нет ничего постоянного. Меняется страна. Меняются Ваши клиенты. Меняются Ваши сотрудники. Меняются ресурсы, доступные Вашей организации. Меняетесь Вы. Если все меняется, как может Ваша организация оставаться одной и той же? Ваша организация тоже должна изменяться нужным образом. В каком направлении изменяться обсудим ниже. Вводы к главе Система управления работой с клиентами управляет состояниями КЛИЕНТОВ •

Система состоит из частей, которые обеспечивают планирование, использование ресурсов и измерение

• •

Система должна изменяться в ответ на изменения внешней среды

3.Здравствуйте и до свидания. Клиенты – такие какими они были 10 – 15 лет назад ушли в небытие. Достаточное количество организаций убедились в этом на своем опыте. А ведь многие бизнес – ассоциации до недавних пор над вопросом «кто?» задумывались мало, все больше сосредотачиваясь на вопросе «что?». Иначе говоря, в стремлении развить возможности и ресурсы своей ассоциации, менеджеры забывали о тех, кто может и должен этими возможностями пользоваться.

199

Сейчас ситуация меняется. У клиентов есть выбор – в какой банк положить деньги, в какой фирме покупать, кого привлечь к защите своих прав и представлению своих интересов. Клиенты стали намного более взыскательными. Они хотят быть уверенными в том, что получат пользу от Вашей организации. Они хотят быть уверенными в том, что эта польза как минимум не меньше чем оплата, которую они заплатят. Распространенное оправдание менеджеров бизнес – ассоциаций «у клиентов нет денег, чтобы платить» имеет под собой все меньше оправданий. Обострение конкурентной борьбы – прямое следствие дерегуляции и децентрализации. Растет конкуренция в бизнесе и политике, растет конкуренция и среди бизнес – ассоциаций. Теперь мало просто «заполучить» клиента и услышать от него «здравствуйте». Теперь надо еще и удержать его, чтобы как можно дольше, а желательно никогда, не услышать от него «до свидания». Вводы к главе •

Клиенты изменяются

•

Лояльность клиентов становится все более важной

•

Мы должны бороться за удержание клиентов

3.1.Стадии взаимоотношений с клиентами Выше мы решили, что будем строить систему управления работой с клиентами. Клиент – это тот объект, которым будет управлять наша система. Управлять – значит изменять состояние. Возьмем типичную миссию бизнес – ассоциации. Обычно это утверждение похожее на «делать то-то и то-то для тех и этих». «Те», «эти» - это некоторые определения наших возможных клиентов. Здесь нет и не может быть названий предприятий, адресов, телефонов, имен первых лиц. Здесь есть только обобщение – клиенты такого рода существуют. Назовем такое состояние клиентов – целевая группа (или клиент «вообще»). Целевая группа нам не платит. Платят только конкретные, наши клиенты. Чтобы сделать их нашими мы пройдем некоторый путь. Сначала мы попробуем что-то узнать о клиентах и (или) дать им узнать о нас. Если мы хотим узнать о клиентах больше, то мы поищем справочную информацию, найдем там клиентов из целевой группы, выпишем для себя их названия, адреса, имена первых лиц. Если мы хотим, чтобы наша целевая группа узнала что-то о нас, то мы дадим о себе

200

информацию в те медиа, которые, скорее всего, наша целевая группа просматривает. Клиент перестал быть для нас неизвестным. Мы знаем его контакты, можем общаться, а значит имеем шанс делать конкретно для него конкретную пользу. Назовем такое состояние потенциальный клиент. Вступив с потенциальным клиентом в контакт, мы постараемся выяснить его потребности, предложить свои услуги в удовлетворении его потребностей, убедить его, что именно мы наилучшим образом удовлетворим его потребности. Мы постараемся ПРОДАТЬ свои услуги. Интересно, что продажа услуг есть продажа незримого. Услуга не существует на полке и не ждет клиента. Она будет сделана ТОЛЬКО в ответ на запрос клиента и ТОЛЬКО для него лично. Клиент в момент покупки услуги (будь то членство в ассоциации или выполнение юридических действий) покупает только Ваше обещание. Назовем это состояние «разовый клиент». Вы хороший менеджер хорошей организации. Вы делаете все, чтобы разовый клиент, купив Ваше обещание, не оказался обманутым в своих ожиданиях. Результат Вашей работы – клиент, который удовлетворен итогами своей первой у Вас покупки. Теперь он готов продолжать взаимодействовать с Вами. Назовем такое состояние клиента «постоянный клиент». Никто не совершенен, Вы в том числе. Чем больше Ваша организация, чем больше у нее клиентов и сотрудников, тем больше возможностей оступиться. Оступившись, мы обманываем клиента в ожиданиях. Обманутый в своих ожиданиях клиент предъявляет Вам претензии или уходит. Надеясь, что он уходит не навсегда, будем считать такое состояние «неудовлетворенный клиент». Итак, имеем следующие состояния, в которых может пребывать Ваш клиент: •

Целевая группа

•

Потенциальный клиент

•

Разовый клиент

•

Постоянный клиент

•

Неудовлетворенный клиент

Вводы к главе 1.

Имеются определенные состояния клиентов

Между состояниями есть границы

Мы можем понимать, в каком из состояний находится клиент

201

3.2.Клиент «вообще» и клиент потенциальный Начнем с целевой группы. Зачем она нужна? Нужно ли ее определять? Попробуем разобраться в этих вопросах. Если целевая группа не определена, то нам заранее неизвестно, какого рода запросы могут быть у тех клиентов, которые обратятся к нам с запросом. Соответственно, нам либо надо иметь возможности для удовлетворения как можно большего числа разнообразных запросов, либо быть готовыми отказывать большому числу обращающихся к нам клиентов. Обе альтернативы не бесплатны.

202

Излишние, невостребованные клиентами, Ваши возможности – это либо расходы на поддержание таких возможностей (наличие специалиста, рабочее место и так далее), либо расходы на рекламу, не оплаченные в конечном итоге клиентом (вы потратили средства на рекламу, клиент обратился к Вам и получил отказ. Средства на рекламу потрачены «в пустую»). Выводы - лучше представлять себе целевую аудитории хотя бы в общих чертах. Это позволяет Вам как минимум: • Поддерживать только те Ваши возможности, которые могут быть востребованы Вашей целевой группой • Расходовать средства на рекламу только в Вашей целевой группе, а значит более эффективно Теперь поговорим о потенциальном клиенте. Будем считать потенциальным клиента, который уже вступил с нами в переговоры. Обязательно ли ему принадлежать к целевой группе? Обслуживать ли клиента, не принадлежащего к целевой группе? Как бы Вы не нацеливали Вашу рекламу в точности на целевую группу, всегда найдется несколько потенциальных клиентов НЕ ПРИНАДЛЕЖАЩИХ ЦЕЛЕВОЙ ГРУППЕ, которые постучат в двери Вашей организации и переступят порог. Обслуживать ли их? Казалось бы следует ответить ДА, но все не так просто. Имеется несколько вариантов развития событий. Вариант 1. Запрос клиента не соответствует основным запросам потенциальной группы. Необходимо оценить потенциальный объем рынка таких запросов. Возможно, это новый сегмент рынка. Надо подумать – не будет ли освоение этого нового сегмента противоречить целям, миссии нашей организации? Найдем ли мы достаточное количество клиентов в новом сегменте? Сможем ли мы качественно обслуживать клиентов с новыми потребностями в новом сегменте? Если все ответы положительные – вперед, расширяйте определение целевой группы, развивайте возможности Вашей организации. Поздравляем, у Вас добавилось работы и Ваши задачи стали более амбициозными. Вариант 2. Запрос клиента соответствует основным запросам потенциальной группы. Надо подумать – не будет ли обслуживание нового класса клиентов вступать в противоречие с целями, миссией организации и противоречить интересам существующих клиентов, ведь у Вас уже есть обязательства по отношению к ним? Если ответы положительные – то уточняйте определение целевой группы. Поздравляем, у Вас теперь будет больше потенциальных клиентов.

203

Вводы к главе •

Надо знать целевую аудиторию, ее основные запросы и потребности

• Надо поддерживать наши возможности так, чтобы отвечать на запросы и потребности целевой группы • Запросы клиентов не принадлежащих к целевой группе – повод задуматься о расширении возможностей 3.3. Клиент разовый и клиент постоянный Перед Вами два клиента. Один из них разовый, второй постоянный. И тот и другой покупают у Вас обещание. Оба рассчитывают получить пользу в обмен на плату Для обоих Вы делаете одно и то же, пытаясь удовлетворить их запросы. В чем разница? Мы продаем незримое, мы продаем услугу. Услуга обладает двумя основными свойствами – она кастомизирована (предназначена для удовлетворения конкретного клиента) и она не может быть оказана без существенного участия клиента в процессе ее оказания. Чтобы оказывать услугу и делать это качественно, нам надо в общем случае: • Привлечь клиента, рекламируя наши способности оказывать такие услуги • Изучить общие требования клиента • Изучить конкретные требования клиента • Выполнить услугу Пункты 1 и 2 – выполняются для разового клиента всегда, для постоянного намного реже (всегда в первый раз, далее периодически). Пункты 3 и 4 – выполняются всегда как для разового клиента, так и для постоянного. Получаем существенную разницу. Чем больше постоянных клиентов, тем меньше средств (в расчете на одного клиента) мы тратим на привлечение. Чем больше постоянных клиентов, тем лучше используются наши постоянные возможности. Вводы к главе 1. Постоянные клиенты позволяют эффективнее использовать ресурсы организации 2.

Постоянные клиенты позволяют организации зарабатывать больше

204

3.4.Клиент довольный и клиент недовольный Помните – клиент покупает у Вас обещание? Запрос клиента суть словесное выражение его ожиданий. Он от Вас какой-то пользы. Он формулирует Вам – какая польза ему нужна. Он верит Вам, что такая польза от Вас будет им получена. За это он готов Вам платить. Проходит некоторое время. Вы закончили работу с запросом. Услуга оказана. Пришло время подводить итоги. Вы хорошо справились с работой. Клиент доволен, он считает, что получил пользу. В следующий раз со своей проблемой он обратится в первую очередь именно к Вам. Он поделится своим позитивным опытом со своими друзьями и коллегами. Вероятно, если у них будут сходные запросы, они тоже обратятся к Вам. Вы получили оплату от довольного клиента. Вы получите оплату от этого клиента еще не один раз. Кроме этого Вы получили положительные рекомендации, прирост Вашей деловой репутации. Вы не очень хорошо справились с работой. Клиент недоволен, он считает, что его проблема не решена и Вы не приложили достаточно усилий, чтобы разрешить ее. В следующий раз он не обратится к Вам. Он поделится своим негативным опытом со своими друзьями и коллегами. Они тоже не станут обращаться к Вам. Вы получили оплату от недовольного клиента. Вы больше не получите от этого клиента, от его друзей и коллег ничего. Ваша репутация пострадает. Если Вы считаете, что недовольных клиентов быть не должно, то Вы попытаетесь удовлетворить претензии клиента. Практика показывает, что эффективное выполнение процедур удовлетворения претензий клиентов как правило приводит к тому, что клиент остается постоянным и продолжает покупать услуги. Вводы к главе • Работа организации должна быть направлена на удовлетворение клиентов •

Нужны эффективные процедуры работы с претензиями клиентов

3.5.Клиент прибыльный и клиент убыточный Как может клиент быть убыточным, спросите Вы? Может. Рассмотрим в качестве примера типичную ситуацию. Бизнес – ассоциация оказывает юридические услуги для нескольких десятков

205

своих клиентов на постоянной основе. Для того, чтобы такие услуги были качественными и своевременными, она имеет в своем составе сотрудников юристов, работающих постоянно. Один из клиентов очень важен. Для него мы организовываем ВИП – сервис. Мы не предоставляем ему скидку, а гарантируем, к примеру, первоочередное выполнение его запросов. В результате, запросы ВИП – клиента выполняются довольно быстро (как правило в течении дня), а остальные клиенты вынуждены ждать ответов на свои запросы два дня и более. Они недовольны и высказывают Вам свое недовольство. Для того, чтобы их удержать, Вы нанимаете дополнительных сотрудников. Они обходятся Вам в дополнительные средства. В итоге, Ваши расходы возрастают, а доходы, увы, нет. Важный и прибыльный клиент явился причиной Ваших дополнительных расходов. Что делать? Во-первых – корректно анализировать результаты Вашей работы, учитывать себестоимость Ваших услуг, рентабельность продаж в разрезе услуг и клиентов. Во-вторых – корректно определять политики работы с клиентами, учитывать финансовые возможности, предлагая специальные виды сервиса. В-третьих – удерживать выгодных клиентов, работать над поддержанием рентабельности работы с ними, непрерывно повышая качество сервиса В-четвертых – безжалостно избавляться от невыгодных клиентов. Продолжая их обслуживать, Вы рискуете лишиться платежеспособности. Вводы к главе •

клиенты могут быть выгодными и невыгодными

• выгодные клиенты важны для Вас, их надо удерживать, повышая уровень сервиса • невыгодные клиенты должны стать выгодными, для этого необходимо повышать уровень оплаты или снижать уровень сервиса, если же это не удается, то от невыгодных клиентов необходимо избавляться, чем быстрее тем лучше. 3.6.Клиент желательный и клиент нежелательный Все выгодные клиенты – это желательные клиенты. Единственное исключение из этого правила это нежелательные клиенты. Почему клиент может стать нежелательным?

206

Для этого могут существовать разные причины. К примеру, запросы клиента настолько специфичны и сложны, что существует высокий риск не справиться с заказанной работой. Поскольку негативный результат может испортить Вашу репутацию, Вы решаете не обслуживать такого клиента. В любом случае, менеджеру, принимающему решение об отнесении клиента к числу нежелательных, придется решать непростую задачу балансировки между необходимостью зарабатывать и высокими рисками. Несколько рекомендаций – если так случилось, и Вам пришлось формировать список таких нежелательных клиентов, сформулируйте критерии, по которым Вы относите клиента к числу нежелательных. Периодически возвращайтесь к критериям и к этому списку. Возможно, критерии надо уточнить, а, возможно, какого-то из клиентов надо перевести из списка «нежелательных» в список потенциальных. Вводы к главе •

клиенты могут быть нежелательными

• сформулируйте и каждый раз уточняйте критерии нежелательности • периодически пересматривайте список нежелательных клиентов, возможно кто-то из них исправился и стал желательным 4. СПИСОК РАБОТ – что надо ДЕЛАТЬ Как мы уже выяснили, система управления работой с клиентами управляет состояниями клиентов. Выше мы выделили основные состояния в которых может находится наш клиент. ВНИМАНИЕ – мы имеем дело с общим примером, поэтому в каждом конкретном случае надо очень внимательно выделять эти состояния. Итак, имеем СОСТОЯНИЯ клиента: Целевая группа – множество клиентов какими либо с общими выделенными нами характеристиками.

•

Потенциальный клиент – с ним мы находимся в стадии переговоров

• •

Разовый клиент – клиент совершил одну покупку

Постоянный клиент – совершил не менее двух покупок за последние 6 месяцев • •

207

Неудовлетворенный клиент – недоволен качеством нашей работы

Для того чтобы управлять, надо выполнять некоторые работы. Сейчас рассмотрим состав работ. Обратимся к рисунку. На нем добавлены основные работы, которые необходимо выполнять, чтобы менять состояние клиента необходимым нам образом.

4.1.Определить потребности потенциальных клиентов Мы уже упоминали, что целевой группой целесообразно считать множество клиентов с какими – либо общими характеристиками. В качестве общей характеристики может использоваться что угодно - место ведения бизнеса (скажем город или район), отрасль, размер предпри-

208

ятия, даже пол владельца. Часто упоминание о целевой группе можно встретить даже в определении миссии бизнес – ассоциации. Понимание целевой группы дает нам первичный ключ к пониманию общих потребностей своих клиентов. Понимание потребностей позволяет нам приготовиться к обслуживанию этой группы. Предположим – наша целевая группа состоит из частных предпринимателей, торгующих на рынке А в городе Б. Стало известно, что местная власть собирается закрыть рынок, построить на его месте современный торговый центр. Понятно, что в относительно среднесрочной перспективе, все предприниматели лишаться возможности вести бизнес в привычной месте среди «прикормленных» покупателей. Мы думаем о том, как представить интересы и защитить права этого сегмента частных предпринимателей. Обычный набор проверочных вопросов может быть представлен в следующем виде: •

Есть ли общие потребности в этом сегменте?

• Можем ли мы предлагать и оказывать услуги, удовлетворяющие потребности этого сегмента? •

Есть ли общие параметры таких услуг?

•

Будет ли наша деятельность в этом сегменте прибыльной?

•

Есть ли общие черты у представителей этого сегмента?

• Какой способ сказать о своих услугах представителям этого сегмента будет наилучшим? Внимательно проанализировав, мы можем решить, что: • Общие потребности клиентов будут связаны с противодействием планам местной власти закрыть рынок и попытками повернуть диалог в конструктивное русло (открытие нового рынка или предоставление рабочих мест на территории нового центра). • Мы можем поддержать предпринимателей, защищая их права и представляя их интересы в органах местной власти • Мы оцениваем шансы прекратить строительство торгового центра как средние. Более вероятным представляется возможность получить отсрочку закрытия рынка А, добиться разрешения открыть рынок или временную торговлю в другом приемлемом месте и получить льготы (гарантии) предоставления торговых мест в новом торговом центре.

209

• Для качественного оказания таких услуг нам потребуется привлечь экспертов по регуляторным процедурам, а также по земельным и арендным отношениям. • Эта деятельность может оказаться успешной и прибыльной, если нам удастся привлечь достаточное количество предпринимателей • Общие черты этих предпринимателей – они достаточно образованы, но у них не хватает маркетинговых знаний и навыков. Они не доверяют средствам массовой информации. Они открыты к непосредственному общению. Вероятно, наш вывод будет таким – для эффективной работы с этими предпринимателями, нам надо встречаться с ними непосредственно, давать им информацию о замыслах местной власти, выслушивать их мнение, предлагать свой путь разрешения ситуации и продавать «членство» в нашей организации. Необходимо будет следить за динамикой роста членства для того, чтобы понимать – как скоро нам удастся собрать достаточное количество предпринимателей в свои ряды. Необходимо немедленно привлечь к работе экспертов по регуляторным вопросам. Необходимо быть готовыми привлечь экспертов по земельным и арендным отношениями через несколько месяцев. Примерно таким образом эти или похожие выводы можно получать из анализа потребностей потенциальных клиентов Выводы к главе: •

Надо изучать потребности потенциальных клиентов

• Результаты изучения потребностей открывают для нас новые возможности и поясняют требования к ресурсам 4.2.Реклама и продвижение Предварительное знание потребностей клиентов, входящих в нашу целевую группу позволяет нам перейти к следующему этапу взаимоотношений с клиентом, а именно перевести его в состояние ПОТЕНЦИАЛЬНЫЙ КЛИЕНТ. Потенциальный клиент – это тот клиент, с кем мы можем вести переговоры. Когда мы рассуждали о целевой группе, речь шла о типичном усредненном представителе. Сейчас речь пойдет о конкретном клиенте. Граница между состояниями пролегает в «карточке клиента». Карточка клиента – это запись существенных данных о потенциальном клиенте. Что включить в карточку? Принципиально важно, что в карточке клиентов должны быть в обязательном порядке присутствовать название (имя) клиента и его коор-

210

динаты. Если у Вас есть имя и координаты, у Вас есть шанс выяснить у клиента недостающую информацию, если имени и координат нет, то контакт для Вас потерян. Если число Ваших потенциальных клиентов относительно невелико (до примерно 100), то Вы можете вести свои карточки в бумажной форме. Если число потенциальных клиентов большое или если Вы планируете использовать продвинутые способы общения с клиентами (например интернет, электронная почта, автоматизированные рассылки), то лучше использовать компьютер. В карточку можно включить, к примеру, такие поля как: • Название организации (субъекта предпринимательской деятельности) • Адреса – юридические, фактические, филиалы, сведения о смене адресов •

Руководители организации, их телефоны, границы полномочий.

• Дополнительные сведения о руководителях – дни рождения, звания, особые заслуги, другая доступная Вам информация, которая может оказаться важной • Контактные лица – с кем Вы поддерживаете контакт, границы полномочий контактных лиц. • Дополнительные сведения о контактных лицах – аналогично тому, как Вы это делали для руководителей. • История Ваших взаимоотношений с организацией, руководителями и контактными лицами. •

Реквизиты организации.

• Чем занимается организация. Успехи и проблемы за последние три года. •

Перспективные планы организации.

Удобно так организовать хранение информации, чтобы можно было использовать компьютер для сортировки. Разумеется, Вам не следует использовать разведку, чтобы заполнить такое досье не клиента. Карточку надо заполнять по мере поступления информации. Имейте в виду, что Ваш клиент (организация) ВСЕГДА общается с Вами через посредство руководителей или контактных лиц. Соответственно установленные Вами отношения с руководителями или контактными лицами могут и должны продолжаться и в случае смены их места работы. Поэтому в соответствующих полях карточки с бумажной

211

формой хранения надо будет делать пометки о том, где ранее работали эти руководители или контактные лица. Теперь обсудим механизм установления контакта чуть подробнее. Обратимся к примеру из предыдущей главы. Мы решили, что будем защищать права и представлять интересы предпринимателей, работающих на рынке. Сказано – сделано. У нас есть эксперт по регуляторным вопросам, в случае необходимости мы можем обратиться к специалистам по арендным и земельным отношениям. Размер членских взносов определен, документы для подписания потенциальными клиентами готовы. Осталось их, клиентов, дождаться. Чтобы клиенты постучались в нашу дверь, они должны как минимум знать что-то о нас. Для этого нам надо составить сообщение о нас таким образом, чтобы понудить потенциальных клиентов встретиться с нами. Говоря коротко, мы выполняем рекламу и продвижение. Назовем этот способ привлечения клиентов пассивным. Существует иной способ вступить с клиентами в контакт - проявить активность. Мы можем раздобыть адреса и телефоны потенциальных клиентов и обратиться к каждому из них письмом или взять с собой презентационные материалы, документы, визитные карточки и самим нанести визит клиенту. Назовем такой способ привлечения активным. Рассмотрим пассивный способ привлечения. Рекомендую начинать с формулировки сообщения. Удобно делать это, давая себе отчет о следующем: • Что мы хотим сказать? В чем суть и цель нашего сообщения или сообщений? • Кому мы хотим сказать? Кто должен воспринимать это сообщение? Как он нас поймет, какую систему ценностей он использует, какими мотивами руководствуется. • Как, посредством чего мы хотим это сказать? Какие носители информации будут приемлемы? Опять обратимся к примеру. Смысл сообщения. В рассматриваемом примере мы хотим сказать, что по замыслу местной власти, рынок в скором времени прекратит свое существование, соответственно надо бороться, а лучшие борцы сидят за этой дверью, только постучите… (Текст намеренно утрирован). Представитель целевой группы – мелкий предприниматель. Его жизнь состоит из непрерывной борьбы с поставщиком, арендодателем, администрацией рынка, множеством контролирующих инстанций. Ему некогда заниматься общественными делами и трудно отстаивать граж-

212

данскую позицию. Он зарабатывает на жизнь себе и семье тяжелым трудом в обстановке повышенного риска, отсюда повышенная недоверчивость. Опасения потерять свой бизнес очень сильны. Он привык принимать решения быстро, горизонт планирования короткий. Обычно предприниматель планирует на одну сделку, на одну поездку за товаром. Случаи планирования на сезон, на год в этой среде крайне редки. Анализируя это, можем сделать вывод о том, что эффективным может оказаться эксплуатация следующих идей: •

С негативным оттенком

защита своего бизнеса

страх потерять привычный способ заработка

неуверенность в завтрашнем дне

•

С позитивным оттенком

помощь в борьбе за свои права

уверенность в собственных силах

объединение усилий с общей целью

Идеи с негативным оттенком можно транслировать по групповым каналам коммуникаций – биг-борды в районе рынка, медиа, печатные средства массовой информации. Идеи с позитивным оттенком желательно индивидуализировать для того, чтобы смягчить изначальную недоверчивость. Подойдут флайеры, листовки, недорогие буклеты, визитные карточки. Понятно, что все сообщения должны заканчиваться обещанием защитить и ссылками на Вашу организацию. «Цели ясны. Задачи определены. За дело, товарищи!» Выделяйте ресурсы, заказывайте рекламную продукцию, раздавайте листовки…. Не забудьте приготовиться обслуживать запросы входящих клиентов. Об этом подробнее в следующей главе. Теперь активный способ привлечения. Не будем повторять анализ целевой группы. Все планирование делается точно также с одним существенным добавлением и одним же отличием. Отличие – каналы общения будут индивидуальны. Добавление – Вам придется сделать еще одно домашнее задание. Вам потребуются индивидуальные данные (как минимум имена) Ваших потенциальных клиентов. Вместо бигборда – выступление на семинаре или митинге, глаза в глаза с небольшой группой. Количество участников такое, чтобы можно было пообщаться с каждым. Вместо использования масс - медиа и печатных средств – письмо адресованное конкретному лицу. Не абстрактному «предпринимателю», а Анне Васильевне или Богдану Семеновичу. Вместо флайера и листовки – непосредственное общение.

213

Цель любого способа привлечения, вступить в контакт для продажи Ваших услуг с представителем Вашей целевой группы. Подробнее об этом – следующей главе. Выводы к главе Выполняйте рекламу и продвижение для того, чтобы начать продажу Вашему потенциальному клиенту Планируйте рекламу и продвижение учитывая Ваши знания о потенциальных клиентах Используйте активные и пассивные способы продвижения Будьте готовы обслуживать привлеченных клиентов 4.3.Продажа незримого Итак, Ваш потенциальный клиент отреагировал на рекламу и продвижение и вступил с Вами в контакт. Собственно, теперь Ваша задача, продать ему Вашу услугу. Мы не будем в этой главе рассказывать о том, как продавать, какие техники продаж использовать. Об этом написаны тонны книг и проведены тысячи тренингов. Мы сосредоточимся, в основном, на содержательной части процесса. Итак, Вы продаете незримое. Вашу услугу нельзя подержать в руках, нельзя уронить на ногу. В маркетинге услуг, по мнению Гарри Беквита12 есть несколько шагов: • Первый шаг в маркетинге услуг – сама услуга. Имеется в виду то, что качество услуги является определяющим и наиболее важным фактором • Прежде чем написать объявление, начать рассылку, выпустить пресс – релиз – исправьте все недочеты в обслуживании. • Избегайте завышенной самооценки. Исходите из того, что Вы обслуживаете недостаточно хорошо. Хуже от этого не будет, и это заставит Вас совершенствоваться. • Стандарты качества обслуживания для Вас устанавливаете не Ваша отрасль, не Ваше эго, а Ваши клиенты. • Не обращайте внимания на предрассудки в отрасли. Двадцать лет назад в системе общественного питания невежливые официанты и неопрятные туалеты были нормой. МакДональдс изменил представление о туалетах, хорошие рестораны повысили нашу требователь12

Беквит Г. Руководство по современному маркетингу услуг / Пер. с англ. – 4-е изд. – М.: Альпина Бизнес Букс, 2007

214

ность к официантам. Ожидания клиентов растут. Если мы не попытаемся дотянуться до растущих стандартов, готовьтесь к исходу Ваших потребителей. • Помните про «эффект бабочки» – маленькая причина может привести к большим последствиям. Совсем небольшие Ваши усилия могут привести к огромным результатам • Ошибка открывает перед Вами возможности. Несмотря на то, что эффективный маркетинг услуг начинается с высокого качества услуги, это не избавляет Вас от возможных дефектов. Все люди могут ошибаться. Важно извлекать уроки и исправлять ошибки так, чтобы показать клиенту: «Вы важны для нас, и сейчас мы ради Вас все исправим». • Если Вы не можете придумать рекламу своей услуги, значит проблема в самой услуге. Прекратите работать над рекламой, займитесь усовершенствованием услуг. До непосредственной встречи (не обязательно) потенциальный клиент может прислать Вам письмо или сделать телефонный звонок. Письмо – помимо «здравствуйте – до свидания» обычно содержит некоторые вопросы клиента. Отвечая на письмо, имейте в виду: •

Надо зарегистрировать потенциального клиента.

•

Надо прочитать вопросы.

• Надо быстро подготовить и отправить ответ, в ответе предложить время и место встречи. •

ВАЖНО! Цель ответа - назначить встречу.

Телефонный звонок. Отвечая на телефонный звонок потенциального клиента имейте в виду: 1.

Надо представиться и поздороваться.

2. Надо зарегистрировать клиента – как минимум имя, телефон и источник информации. Имя и телефон – обязательно и в первую очередь. Если этого не сделать, а разговор по какой-то причине прервется, то контакт с высокой вероятностью потерян. 3.

Внимательно выслушать и записать вопросы.

Ответить на вопросы, предложить время и место встречи.

ВАЖНО! Цель первого разговора – назначить встречу.

Почему такой важный акцент на встрече? Потому что, услуга в момент ее продажи, это только обещание выполнять какую-то работу. Чтобы обещаниям поверили, надо добиться доверия. Намного проще сделать

215

это при личной встрече, в ходе непосредственного контакта. Поэтому в этой фазе добивайтесь встречи. Наконец, Ваш потенциальный клиент пришел в офис. Если он до этого созванивался с Вами и договаривался о встрече, то его карточка и предварительно заданные им вопросы уже должны быть у Вас под руками, у Вас же было время подготовиться. Если это первый визит, то делаем следующее: •

Представляемся и здороваемся.

• Надо зарегистрировать клиента – как минимум имя, телефон и источник информации. Причины немедленной регистрации те же, что и при разговоре по телефону. • Обычно человек в новом для себя месте вначале несколько скован. Улыбайтесь, дайте клиенту время освоиться. Можно поговорить о чем-либо. •

Внимательно выслушать и записать вопросы.

• Предложить Ваш способ решения проблем, переходим непосредственно к продаже Непосредственно процесс продажи описан в большом количестве источников, поэтому не будем повторяться. Отметим лишь, что после любой попытки продажи – удачной или неудачной – нам необходимо зарегистрировать результат в карточке клиента. Удачная продажа – результат эффективной работы всей предшествующей цепочки. Двух одинаковых продаж не бывает. Анализируя результаты продаж за какой-то период не по памяти, а из записей в карточках, Вы сможете выделить более удачные моменты в работе всей цепочки. Есть понимание – есть и шанс закрепить их, проведя улучшения процесса. Неудачная продажа – результат сбоя в цепочке. Анализируя записи, мы сможем найти причины. Есть понимание причин – есть и шанс устранить причины, сделать цепочку более эффективной. В замечательной книге о продажах (Ямагучи Тадао. Путь торговли: История об Учителе, Который Постигал Путь Торговли, записанные учениками при его жизни с более поздними примечаниями и попытками комментариев. Пер. с англ. О.Макарова, М.: Альпина Бизнес Букс») есть следующая притча: «… Однажды Ученик спросил Учителя: «Учитель, среди бизнесменов существует такая популярная фраза: «Клиент всегда прав». Скажи, с твоей точки зрения она правильна?»

216

- А ты не пробовал сам поискать ответ на этот вопрос? – спросил его Учитель. - Пробовал, но у меня не получилось, - расстроился ученик. – С одной стороны, наверное, в этой фразе есть сила, хотя бы даже потому, что она столь популярна, с другой, - никто не может быть всегда прав, это же ясно… - Молодец, улыбнулся Учитель. – Я вижу что ты не ленишься думать. Клиент, конечно, всегда прав. Но только твой клиент. Ты не можешь и не должен стремиться продать каждому живущему на Земле! …» Относитесь к Вашим продажам спокойно, без излишнего фанатизма. Каждая неудача, будучи зарегистрированной и изученной, становится уроком для Вашей организации, Вашим шагом к совершенствованию. Выводы к главе •

Работайте над своей услугой, постоянно улучшайте ее

• Будьте полностью заранее готовы к первым контактам с потенциальными клиентами. Все необходимые регистрационные формы должны быть под руками. •

Немедленно регистрируйте потенциального клиента

• Цель первого контакта – пригласить в офис или назначить встречу. •

Цель общения – выяснение потребностей и продажа

• Регистрируйте результаты каждого общения. Анализируйте записи. Полезные улучшения надо закреплять. Из неудач надо извлекать уроки, убирая причины. Анализируйте неудовлетворенный спрос – возможно это Ваша следующая услуга 4.4.Выполнение обязательств Когда Вы продаете услугу, то фактически за деньги Вашего клиента, даете обещание выполнить для него некоторую работу. Вам поверили только потому, что Вы добились этого доверия. Доверие надо оправдывать, обещания надо выполнять. Услуга не может быть оказана без участия Клиента в самом процессе ее оказания. Вам надо взаимодействовать с клиентом на всем протяжении выполнения работ. При относительно краткосрочной по мере выполнения услуге такая задача не представляется серьезной.

217

Предположим, мы оказываем простую юридическую консультацию. Клиент задал вопрос, Вы специалист, Вы разобрались в вопросе, задали уточняющие вопросы, дали ответ. Все просто? Бывает, что да, но гораздо чаще в деталях скрыты подводные камни. Дело в том, кто Клиенты всегда говорят одно, имеют в виду другое, а на самом деле есть нечто третье. Ваш Клиент на является специалистом в вопросах юриспруденции, соответственно он спрашивает так как он понимает свою проблему. Реальная история – Клиент позвонил и договорился о встрече. Он хотел внести изменения в учредительные документы фирмы. Вопрос звучал так: «Можно ли внести в Устав фирмы ограничение на сумму сделки, которую может совершить директор предприятия». Уверен, что такой (или очень похожий) вопрос слышал любой юрист любой бизнес - ассоциации, которая оказывает разовые юридические услуги. Ответ обычного специалиста предельно прост: «Да, можно». Ответ правильный. Можно выставить счет за минуту консультаций. Хороший специалист добавит ссылки на законодательство: «Да, можно, это предусмотрено, в частности, ….». Ответ правильный и более полный. Можно выставить счет за несколько минут консультаций, возможно даже письменную консультацию. Продвинутый специалист не только ответит на этот вопрос, но и попытается предложить клиенту что-либо: «Да, можно, это предусмотрено, в частности, …. Мы можем внести для Вас эти изменения в Устав и зарегистрировать их». Правильный ответ и хорошее возможное продолжение. Можно будет оказать клиенту услугу, связанную с внесением изменений в Устав. Что посоветовать специалистам, отвечающим на простой вопрос клиента? Автор настоятельно рекомендует – прежде чем отвечать на простой вопрос Клиента (Если Вы специалист, то Вам этот вопрос обязательно покажется простым), задайте Клиенту свой вопрос: «Зачем?». Можете повторить свой вопрос несколько раз. Уверен, что Ваш совет или рекомендация после этого станут заметно точнее, соответственно более ценными для клиента. Соответственно и счета, которые с удовольствием будет оплачивать Клиент, окажутся более весомыми. В этом примере суть проблемы заключалась в наличии неурегулированного спора между учредителями относительно управления предприятием. Внесение любых изменений в Устав без урегулирования конфликта с неизбежностью приведет к эскалации последнего. Соответственно, в этом конкретном случае, работа состояла в помощи в организации и модерировании переговоров. Достигнутые в ходе переговоров соглашения были введены как в учредительные документы, так

218

и в должностные инструкции ключевых сотрудников. И предприятие клиент и оба учредителя (с другими своими предприятиями) стали постоянными клиентами. Выводы к главе • Уделите большое внимание исполнению своих обязательств. Ваша работа с клиентом в процессе оказания услуги зачастую намного важнее чем собственно результат услуги • Уделите большое внимание более точному пониманию проблемы клиента. Помните, Клиент говорит одно, подразумевает другое, а на самом деле есть что-то третье. 4.5. Повторные удержание

продажи,

поддержание

отношений,

Подавляющее количество организаций стремиться к удержанию своих клиентов. Основная причина такого единодушия заключается в том, что так поступать выгоднее. Завоевание доверия дается достаточно непросто, поэтому раз его добившись следует поддерживать это отношение. Как правило, бизнес – ассоциация обслуживает своих клиентов, предоставляя им как разовые услуги, так и услуги членства. Понятно, что чем больше повторных продаж совершает Ваш клиент разовых услуг, тем он выгодней для Вас. Разовые услуги в случае правильно организованных повторных продаж становятся почти постоянными. Ваши преимущества понятны: •

Экономия времени и средств, которые не придется расходовать на исследования

•

Экономия времени и средств, которые не придется расходовать на рекламу и продвижение

•

Уменьшение рисков ошибки первичного диагноза

•

Больше качество услуги из-за Вашего знания клиента

Клиент тоже получает преимущества: •

Экономия времени на поиск исполнителей

•

Лучший результат – быстрее и качественнее

•

Можно рассчитывать на более высокий уровень обслуживания

•

Меньше риски принятия решений за счет опыта сотрудничества

219

Членство в бизнес–ассоциации представляет собой регулярно предоставляемую услугу, аналог абонементного обслуживания в коммерческой организации. Большее количество платежеспособных членов организации дает Вам следующее преимущества: 1. Постоянный денежный поток обеспечивает возможности средне- и долго- срочного планирования 2. Большее количество членов означает больший «вес», значимость организации 3. Экономия времени и средств, которые не придется расходовать на исследования 4. Экономия времени и средств, которые не придется расходовать на рекламу и продвижение 5. Большая связь со своими членами Преимущества клиента Вашей бизнес – ассоциации зависят от смыслового наполнения, содержания членской услуги. В общем случае клиент может получать такие преимущества: •

Экономия времени в получении необходимой информации

• Экономия времени и средств на защиту прав и представление интересов Чтобы продлить время, в течении которого продолжается Ваше взаимодействие с клиентом, Вам надо уделить внимание следующим важным вещам: Повторным продажам, поддержанию отношений с клиентами и удержанию клиентов. Начнем с повторной продажи. Часто под повторной продажей понимают продажу услуг клиенту, который уже ранее получал какую-либо услугу от Вашей организации. Предположим, что предыдущий контакт с Вашим клиентом зарегистрирован 7 лет назад. Это повторная продажа? Тогда Клиент обратился с просьбой защитить его от неправомерных (по его мнению) притязаний пожарников. В том периоде Вам удалось достояно отстоять права и представить интересы не только его, но и еще 15 клиентов, столкнувшихся с аналогичной проблемой. (Видите, как важна регистрация). Тогда задача решалась публичной кампанией лоббирования. Сегодня его беспокоит необходимость заключения договора аренды земли – вопрос сугубо юридического характера. Это повторная продажа? От лица клиента с Вами общалась главный бухгалтер. Вашу организацию представлял юрист волонтер. Сегодня ни он, ни она уже не работают в Ваших организациях. Это повторная продажа?

220

Здесь нет правильного ответа. Любой Ваш ответ будет правильным, если он в дальнейшем станет правилом. Правило определения повторной продажи необходимо ровно потому, что этим правилом должны будут руководствоваться Ваши сотрудники. Философия поддержания отношений с клиентами относительно молода. Книга Реджиса Мак-Кенны о маркетинге отношений увидела свет в 1993 году. Суть новых технологий маркетинга состоит в том, что мы поддерживая доверительные отношения с клиентами, создаем возможности поддержания постоянного диалога. Это позволяет нам предвосхищать появление новых потребностей клиента, информировать его самым точным образом, предлагать ему ровно то, что может оказаться необходимым и получать от него повторные заказы. Термин поддержание отношений очень точно выражает суть того, чем надо заниматься. Надо поддерживать отношения – это значит регулярно (не рано и не поздно, не забывая о важных для клиента датах и поводах) вступать в контакт с клиентом. Не забудьте о регистрации! Удержание клиентов применяется, когда клиенты уходят от нас. Как это заметить своевременно? Выше мы говорили о правиле: «Повторная продажа – это… ». Сделайте еще одно правило. «Постоянный клиент – это клиент, который совершает повторные продажи не реже (НАПРИМЕР) раза в квартал». Если это квартал, то каждую неделю посмотрите список постоянных клиентов, которые не покупали у Вас ничего за последние 3 месяца. Есть такие? Выпишите их в отдельный список и обязательно пообщайтесь с каждым. Уделите внимание двум аспектам: •

Выясните точно – почему конкретный клиент ушел?

•

Попытайтесь вернуть каждого конкретного клиента

• Посмотрите на список причин уходов. Возможно у всех причин есть общая первопричина. Найдите и устраните ее. • Вернитесь в списку клиентов, которых не удалось удержать. Повторите попытку, объяснив, что Вы устранили первопричину Выводы к главе •

Повторные продажи – сделайте правило

•

Постоянный клиент – сделайте правило

•

Поддержание отношений – постоянная работа

•

Удержание клиентов – повод сделать работу над ошибками

4.6. Удовлетворение претензий клиентов Бывает, что Ваш клиент настолько недоволен, что не просто уходит, а предъявляет претензии. Как минимум неприятно. Что надо уметь делать?

221

Во-первых надо разобраться в ситуации. Обычная последовательность вопросов следующая: • Что клиент просил? Надо точно восстановить суть просьбы (опять подчеркиваю важность регистрации). Бывает что клиент просил одно, а в претензии он ссылается на другое – на то, что он имел в виду. • Что Вы делали? Надо восстановить результат Вашей работы. С письменными документами просто – они ведь у Вас зарегистрированы. Устные консультации тоже желательно регистрировать. • Как оформляли просьбы и результаты? Уделяете ли Вы должное внимание документированию? Часто бывает, что принимает заказ один сотрудник, а непосредственно выполняет другой. В этом случае при недостатках документирования будет достаточно тяжело восстановить объективную картину. • Действительно ли есть повод для претензии? Обоснована ли претензия должным образом? Может так случиться, что претензия совершенно надумана. Между изложенными фактами и выводами должна быть как минимум причинно-следственная связь. Когда Вы разобрались в ситуации, принимайте решение – кто виноват (Вы или Клиент) и что делать (удовлетворять претензию или спорить). Оба вопроса связаны воедино. Даже если Вашей вины в происшедшем нет, Вы можете решить удовлетворять претензию клиента. Даже если Ваша вина в происшедшем есть, Вы можете решить, что претензию удовлетворять не следует. Излишне упоминать, что важно не только уладить дела в этом конкретном случае, а и устранить причины таких случаев. Еще одно важное замечание – на одного клиента, который пожаловался или предъявил претензию может приходиться до 15 – 17 клиентов, которые просто молча ушли. Выводы к главе •

Надо внимательно разбираться с сутью претензии

• Принимайте решение об удовлетворении или отклонении претензии по итогам анализа •

Устраняйте причины, вызвавшие претензию

222

4.7. Анализ клиентов Анализ клиентов необходим для планирования последующей работы с ними. Анализ нужен, чтобы ответить на некоторые вопросы. К числу важнейших вопросов анализа следует отнести: •

Какие клиенты выгодны для нас?

•

Какие клиенты невыгодны для нас?

•

Что сделать для увеличения количества выгодных клиентов?

•

Что сделать для уменьшения количества невыгодных клиентов?

Автор полагает, что начать проводить такой анализ Вы сможете без привлечения дорогостоящих специалистов. Достаточно обратиться к бухгалтерским итогам. Будем считать, что сумма, полученная Вами с клиента за услуги, покрывает Вашу себестоимость и приносит некоторую прибыль. Слово «прибыль» в данном контексте не является крамольным и не сулит Вам фискальных последствий. Оно означает всего лишь, что у Вас остается некоторая сумма денег, которая будет Вами израсходована для выполнения уставных целей Вашей неприбыльной организации Итак, все Ваши клиенты делятся на две большие группы – выгодные или невыгодные. Предположим, что Вы обслуживаете клиентов однородной услугой и результаты выборки собраны в таблице.

Клиент

Клиент 1 Клиент 2 Клиент 3 Клиент 4 Клиент 5 Клиент 6 Клиент 7 Клиент 8 Клиент 9 Клиент 10

Средняя сумма счета, грн.

Средний срок между оплатами, мес

150 50 60 140 55 145 155 45 160 40

1,5 1 1 4,5 5 1 4,5 5 1 1,5

Построим график на основе таблицы…. На графике четко видно, как сгруппировались клиенты. Красная пунктирная линия разделяет график на четыре квадранта. В верхнем левом квадранте собрались клиенты, которые покупают редко (раз в 5 месяцев) и на малую сумму (около 50 гривень). В верхнем правом квадранте собрались клиенты, которые покупают редко (раз в 4,5 месяца) на

223

большую сумму (около 150 гривень). В нижнем левом квадранте собрались клиенты, покупающие часто (Раз в 1 – 1,5 месяца) на малую сумму (в среднем 50 гривень). В нижнем правом квадранте собрались клиенты, покупающие часто (около 1 месяца) на большую сумму (около 150 гривень).

Распределение

ПРОДОВЖЕННЯ

Громадяни, суб’єкти господарювання, їх об’єднання

Средняя сумма

Понятно, что самые выгодные клиенты, это те, кто покупает много и часто. Обычно таких клиентов не более 20%. Примечательно, что они дадут Вашей организации 80% денежных средств. Такие клиенты – Ваш золотой фонд. Именно для них Вы строите полноценные программы управления взаимоотношениями. В примере к ним относятся клиенты 1, 6 и 9. Для группы клиентов, которые покупают часто на небольшие суммы (клиенты 2, 3, 10) мы строим программы управления взаимоотношениями таким образом, чтобы, с одной стороны, увеличивать сумму счета, а, с другой стороны, предлагать для них более рентабельную услугу. Для группы клиентов, покупающих редко на большие суммы (клиенты 4, 7) целесообразно строить программу взаимоотношений так, чтобы увеличивать частоту взаимодействия с клиентом. Наилучшим способом для этого является разработка и предложение таким клиентам новой малобюджетной часто необходимой услуги.

224

Группа клиентов (8, 5), покупающих редко и на малые суммы не является привлекательной. Автор полагает, что никаких специальных средств на поддержку отношений с ними тратить не нужно. Однако если такой клиент обращается к нам, то обслужить его надо как любого нового клиента со всем доступным и целесообразным нам арсеналом гостеприимства и качества. Кроме всех перечисленных клиентов, которые приносят Вам деньги, существуют и нежелательные клиенты, которые вместе с деньгами (иногда очень немаленькими), приносят Вам проблемы. Обслуживать таких клиентов или нет - решать Вам. Выводы к главе •

Клиенты бывают выгодные, невыгодные и нежелательные

• Анализ клиентов необходим чтобы уделять больше внимания выгодным клиентам •

Существуют простые способы анализа, доступные не специалистам

• В зависимости от результатов анализа, строим разные программы управления взаимоотношений. 4.8. Ответственность, границы… В этом разделе мы перечислили основные составы работ или функции, которые надо выполнять по обслуживанию клиентов. Состав работ – это то, что надо УМЕТЬ делать. Из необходимого состава работ однозначно следует – каким профессиональным требованиям, какими навыками должен обладать сотрудник, выполняющий ту или иную роль. Работы или функции должны быть четко разграничены. Это совершенно необходимо, когда в процессе выполнения какого либо проекта, несколько различных работ или функций выполняются вместе. В качестве примера рассмотрим ситуацию продажи членства в организации. В организации имеется два полезных сотрудника, так или иначе занимающихся продажей членства и оказанием услуг Василий и Богдан. Членство в организации включает в себя предоставление юридических консультаций. Василий - хороший коммуникатор, он легко находит общий язык с собеседниками, умеет слушать и объяснять, но ему нельзя поручать скрупулезную и ответственную работу, связанную с документированием. Богдан – очень ответственный и скрупулезный сотрудник, имеющий юридическое образование, хорошо излагает свои мысли и суждения на бумаге, но обладает недостаточными коммуникативными навыками.

225

Проведем границу ответственности по факту продажи членской услуги. До того, как клиент стал членом организации и оплатил членский взнос, за него отвечает Василий. После того, как клиент стал членом организации, за него отвечает Богдан. До того, как вступить в организацию, клиент общался с Василием. Скорее всего, общение ему понравилось, иначе он не купил бы членство. Естественное желание клиента, ставшего членом организации, быстренько попробовать – а что же мне это дает? Соответственно он попросить консультации, а вместо разговорчивого и приятного в обращении Василия, ему придется общаться с малоразговорчивым Богданом. Клиент может разочароваться и обратится к Василию – мол Вы обещали предоставление услуг, а вместо этого с меня требуют письменные запросы. Василий же должен заниматься поиском новых клиентов, почему он будет тратить свое время на то, за что он не отвечает? Выход в этом конкретном случае состоит в проведении границ ответственности таким образом, чтобы максимально использовать компетенции сотрудников. Василий отвечает за поддержание отношений с клиентом на всех стадиях – от продажи до последующего обслуживания. Когда клиент обращается за консультацией, Василий выступает внутренним заказчиком и ставит задачу Богдану. Если необходимо, то к встречам и совещаниям с клиентом он привлекает Богдана как эксперта. На таких встречах он исполняет роль модератора. Богдан отвечает за содержательное выполнение работы. Такое определение границ ответственности в большей степени использует сильные стороны сотрудников. Важно отметить, что для каждой функции должен быть определен один и только один ответственный. Если у какой-то функции нет закрепленного за ней ответственного, то такая функция если и исполняется, то случайно. Если несколько человек считают себя ответственными за какую-то функцию, то это тоже означает, что ответственного нет. Следующий важный момент – это понимание показателей. Успех выполнения той или иной функции дожжен быть измерен. Если Вы не измеряете, то Вы не имеете шанса узнать - каков результат Вашего управления, соответственно Вы не можете управлять. Что измерять? В каждом случае имеет смысл установить минимум два показателя. Один показатель измеряет итоги выполнения (результирующий), а второй показатель измеряет процесс выполнения (индикатор). Например, мы хотим увеличить количество членов нашей Бизнес – Ассоциации, которые вовремя оплачивают членские взносы. Для этого мы ввели новую услугу («Горячая линия») для членов Бизнес – Ассо-

226

циации. Члены ассоциации, своевременно оплатившие годовой взнос могут бесплатно получать юридические консультации по телефону. Цель такого управления – добиться чтобы не менее 100 членов Бизнес – Ассоциации оплачивали взносы без опоздания. Результирующим показателем будет количество клиентов, своевременно оплативших годовые взносы. Предположим, к концу года мы увидим, что показатель составил всего 60. Что-то менять уже поздно. Остается развести руками и сказать: «Не получилось»? Нужен промежуточный показатель, который позволит нам своевременно принять какие-либо меры. В качестве такого показателя можно использовать количество платежей в месяц или неделю. Разумно предположить, что 100 своевременных платежей примерно эквивалентно 8 платежам в месяц. Соответственно, если в феврале Вы не собрали 16 платежей, то весь годовой план по этому показателю под угрозой срыва. Выводы к главе • Каждая работа или функция должна иметь четко описанные границы • У каждой работы или функции должен быть один и только один ответственный • Для каждой функции или работы должны быть определены показатели то есть цели, за достижение которых отвечает ответственный • Должен быть как минимум один итоговый показатель – показатель результата. • Желательно иметь не менее одного опережающего показателя, индикатора. ■

227

228

ДОВІДКА ПРО АВТОРІВ: Ляпін Дмитро Вадимович – науковий співробітник Національного Інституту Стратегічних Досліджень, к.т.н., докторант Національної Академії державного управління при Президентові України, член Експертно-Аппеляційної ради з питань ліцензування при Держкомпідприємництва, автор багатьох наукових аналітичних та наукових праць з питань розвитку підприємництва та регуляторної політики в Україні, розробник багатьох методологічних навчальних курсів, учасник робочих груп по розробці базового законодавства в Україні щодо розвитку підприємництва: Указів Президента України про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва, Законів України «Про ліцензування», «Про засади державної регуляторної політики», «Про національну програму розвитку малого підприємництва», «Про акредитацію» та багатьох інших Літвінов Олексій Володимирович - автор публікацій з питань формування та реалізації державної регуляторної політики, забезпечення ефективної участі громадськості у виробленні та реалізації державної політики, очолює Дніпропетровську обласну громадську організацію “Дніпропетровський координаційно-експертний центр з питань регуляторної політики”, член Дніпропетровської регіональної громадської колегії з питань розвитку підприємництва; член комісії з питань моніторингу і протидії зловмисним поглинанням підприємств, безпеки підприємницької діяльності; член робочої групи із забезпечення перегляду дозвільних документів та регуляторних актів обласного рівня, тренер-консультант з проведення тренінгсемінарів для державних органів влади, громадських організацій та бізнес-структур. Гур’єва Тетяна Анатоліївна - сертифікований бізнес-тренер з PR та іміджелогії Європейської консалтингової групи (Швейцарія) та програми TACIS, Agency for the Development of Enterprise, помічник –консультант народного депутата України, автор багатьох тренінгів та програм, автор ряду професійних публікацій. Хоменко Людмила Григорівна – один з головних розробників нормативно-правових актів на забезпечення реалізації норм Закону України “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності”, розробник низки методичних рекомендацій, зокрема щодо підготовки органами виконавчої влади інформації про

229

здійснення ними державної регуляторної політики, проведення у галузях (сферах) економіки оцінки системності та узгодженості регуляторних законодавчих актів, застосування ефективних форм роботи органів виконавчої влади з громадськістю, блок-схем для візуального сприйняття норм цього Закону, алгоритмів проведення семінарів та тренінгів; тренер-консультант, має семирічний досвід розробки та проведення тренінг-семінарів для державних органів влади, громадських організацій та бізнес-структур. Зацерковная Татьяна Николаевна – заслуженный экономист Украины, сертифицированный аудитор, имеющий диплом АССА по Международным стандартам финансовой отчетности. Альперович Михаил Евгеньевич – Директор консалтинговой фирмы "ИНТРОН"(Украина, Донецк). Профессиональные интересы: Управление и управленческий консалтинг; Корпоративное и бизнесобразование. Имеет реализованные проекты в сфере: Управление и автоматизация бизнес-процессов и документооборота; Программы для автоматизации бизнес-процессов: обсуждение, выбор, внедрение, использование. Известный автор публикаций на тему развития и усиления бизнес-ассоциаций и менеджмент-консалтинга. ■

230

ДОДАТКИ

231

РАДА ПІДПРИЄМЦІВ УКРАЇНИ ПРИ КАБІНЕТІ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ КОНКУРЕНТНОГО СУСПІЛЬСТВА

ПОСЛАННЯ ВІД БІЗНЕСУ ДО ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ УКРАЇНИ13 Представляючи Послання Президента України до Верховної Ради України "Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2005 році", Віктор Ющенко наголосив: „Новий статус країни відкриває перед нами принципово нові горизонти розвитку, ставить нові завдання державотворення та вимоги до нашого суспільства... Перший напрям - формування сучасної системи державного управління... Шлях до економічного процвітання, який Європа пройшла за сотні років, ми повинні пройти за п'ять - сім років... Україна може відбутися як повноцінна держава, лише якщо зробить економічний стрибок. Вона має прийняти цей виклик і стати місцем формування нових моделей економічного розвитку”. Якісно нова система державотворення, за якої в центрі уваги суспільства та держави є людина, формування економіки на реаліях і прагматизмі, на відміну від популізму та загальних обіцянок, прямо і безпосередньо передбачає участь зацікавлених неурядових інституцій, професійних кіл у творенні та реалізації державної політики. У 2006 році відбулися демократичні вибори до Верховної Ради України. До Парламенту прийшли політики, обрані за списками партій та блоків. Незалежний професійний аналіз програм політичних партій свідчить, що всі вони наголошують на необхідності вжиття заходів за-

Послання від бізнесу до державної влади України / За ред. Ляпіна К.М. - К.: Рада підприємців при КМУ, 2006. – 44с.

232

для економічної та соціальної стабільності в Україні, але не містять чітко визначених кроків для досягнення таких цілей. Минає час, коли громадяни і бізнес були не стільки споживачами державної політики, скільки окремими гвинтиками державної машини. Сьогодні бізнес стає замовником державної політики, формує свої вимоги і наполягає на їхньому дотриманні та виконанні. Національний бізнес повинен посісти активну позицію, сформулювати свої вимоги щодо пріоритетів економічної та соціальної політики в державі і вимагати від політичних сил, що пройшли до Парламенту, виконання цих вимог під час створення коаліції та формування програми Уряду. Це Послання містить перелік основних напрямів, вирішення яких національний бізнес вимагає від державної влади України. ЗАХИСТ ПРАВА ВЛАСНОСТІ ТА ПРОВЕДЕННЯ ПРИВАТИЗАЦІЇ 1. Захист права приватної власності. Розробка і прийняття нової сучасної редакції Закону України „Про власність”. 2. Прийняття Закону України „Про акціонерні товариства”, який має встановити сучасні "правила гри" у корпоративному управлінні, сприяти активізації фондового ринку, підвищенню надійності його елементів та активізації ринку цінних паперів. 3. Розробка і внесення змін, спрямованих на захист прав приватної власності, до законів України „Про міліцію”, „Про прокуратуру”, „Про судочинство”, „Про податкову службу в Україні”, "Про пожежну службу", "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" та до Кодексу України про адміністративні правопорушення. 4. Відмова від перегляду результатів приватизації та закріплення цієї вимоги на законодавчому рівні. Процедури перевірки законності приватизації повинні здійснюватись щодо продавця (або органу приватизації). В приватизації має бути закріплено принцип презумпції права добросовісного набувача. Забезпечення публічного контролю за органом, який здійснює приватизацію. Принцип відмови від перегляду результатів приватизації не може поширюватись на випадки приватизації під інвестиційні зобов’язання, якщо такі зобов’язання не виконуються або не повністю виконуються власниками приватизованих об’єктів. 5. Скорочення переліку об’єктів, що перебувають у державній власності – визначається національними стратегічними інтересами та/або високою ефективністю. Прискорення роздержавлення підприємств харчової, спиртової, виноробної галузей. Зняття обмеження на реалізацію конституційного права власності на землю (в тому числі сільськогосподарського призначення) – здійснення в повному обсязі права володіння, права користування, права розпорядження, права одержувати прибутки та права захисту. 6. Встановлення адміністративної та кримінальної відповідальності посадових осіб органів державної влади щодо змісту їх висловлювань на адресу суб’єктів господарювання, якщо цей зміст не підкріплено юридичним висновком Міністерства юстиції України або судовими рішеннями.

233

Внесення відповідних змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кримінального кодексу України. 7. Вдосконалення національного законодавства щодо захисту прав інтелектуальної власності на промислові зразки. Вдосконалення системи виконання й практичної реалізації даної сфери законодавства. ПОДАТКОВА РЕФОРМА 1. Розробка і реалізація нагальних та ефективних змін у податковій системі, що має відкрити шлях до розвитку національної промисловості та підприємництва. Розробка і прийняття Податкового кодексу. 2. Податкова реформа в країні має базуватися на таких засадах: - забезпечення верховенства права; - реалізація презумпції невинності у стосунках між органами державної влади та платниками податків; - рівність і взаємна „симетрична” адміністративна та майнова відповідальність держави і платників податків; - дотримання державою „букви закону” - будь-які зміни до податкового законодавства мають набувати чинності виключно із дотриманням вимог Бюджетного кодексу України та законів України “Про систему оподаткування” і „Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності”; - відсутність конфлікту інтересів у системі оподаткування; - належний нагляд і контроль з боку відповідних державних органів за податковими та митними органами; - врахування світового досвіду, зокрема, кращих зразків ефективних моделей оподаткування країн-членів ЄС; - ліквідація податкової міліції; - припинення практики запровадження змін до податкового законодавства непрофільними законами, у першу чергу, законом про Державний бюджет України. 3. Податкова реформа в країні має реалізовувати такі основні напрями: Удосконалення податкового адміністрування та перегляд законодавчих норм, які визначають базу оподаткування в напрямі спрощення та однозначності в розумінні законодавчих норм. Першочерговими заходами в цьому напрямі є: o глобальна реформа податку на додану вартість (реформування процедури адміністрування ПДВ, запровадження диференційованих ставок ПДВ, зменшення податкового тиску на життєво важливу продукцію); o введення податку на нерухомість; o спрощення порядку нарахування амортизації основних засобів; o включення до розрахунку бази оподатковування всіх витрат, пов’язаних із веденням бізнесу; o перегляд переліку податків і зборів з метою скасування тих, вартість адміністрування яких перевищує суму надходжень до відповідних бюджетів;

234

o скасування ринкового збору, як застарілого фіскального інструменту, що на даний момент не відповідає ринковим реаліям. Перегляд складу і ставок податків з метою оптимізації загального податкового навантаження та рівномірності його розподілення. Законодавче врегулювання системи спрощеного оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва з уточненням основних принципів побудови такої системи, а саме: o простота і прозорість правил оподаткування; o простота визначення податкової бази; o мінімізація процедур обліку, їхня доступність для професійно непідготовленої людини; o простота процедури контролю. Стабільність і узгодженість форм податкової звітності та стабільність системи номерів бюджетних рахунків. 4. Перегляд норм відповідальності за податкові порушення, а саме впорядкування норми щодо кримінальної відповідальності бухгалтерів за податкові порушення, допущені їхніми попередниками. Запровадження норми щодо застосування в окремих чітко визначених випадках до підприємців у якості запобіжного заходу не арешту, а грошової застави. ВДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ 1. Негайне прийняття законів, які регулюють повноваження, організацію та порядок діяльності органів виконавчої влади, а саме: закону про Кабінет Міністрів України; закону про центральні органи виконавчої влади; закону про нормативно-правові акти та закону про адміністративну процедуру. 2. Реформування законодавства України про місцеве самоврядування з метою чіткого визначення повноважень органів місцевого самоврядування, механізмів здійснення цих повноважень і відповідальності посадових осіб органів місцевого самоврядування. 3. Державний контроль за неухильним дотриманням вимог законодавства щодо забезпечення інформаційної відкритості органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Забезпечення доступності інформації про поточне виконання бюджетів усіх рівнів та проведення публічного діалогу під час складання бюджету на наступні періоди. 4. Встановлення відповідальності посадових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування за наявність (допущення) конфлікту інтересів. 5. Втілення засад Концепції надання державних послуг шляхом прийняття відповідних законодавчих актів. Установлення стандартів на надання державних послуг. Вартість державних послуг не повинна перевищувати витрати, пов’язані з їх наданням. Проведення систематичних функціональних оглядів адміністративних послуг, обмеження їх кількості й скасування або трансформації послуг, які виявляються зайвими або неефективними.

235

6. Розроблення й запровадження програми реформування системи державного управління, спрямованої на зменшення її вартості для суспільства та підвищення її ефективності. 7. Розширення саморегулювання бізнесу. Делегування окремих повноважень органів державної влади саморегулюючим організаціям у підприємницькому секторі. РЕГУЛЯТОРНА ПОЛІТИКА 1. Ефективний державний нагляд за безумовним дотриманням посадовими особами органів державної влади та органів місцевого самоврядування вимог національного законодавства про регуляторну політику (задля недопущення прийняття економічно недоцільних і неефективних регуляторних актів, зменшення втручання держави у діяльність суб'єктів господарювання та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності). Внесення відповідних змін і доповнень до Кодексу України про адміністративні правопорушення та до Закону України “Про державну службу”. 2. Створення в системі державного управління позавідомчого колегіального органу управління - Національної комісії з питань регуляторної політики та підприємництва, підзвітного Парламенту. 3. Посилення парламентського контролю за регуляторною діяльністю органів влади та створення парламентського комітету з питань адміністративної реформи та державної регуляторної політики. Узгодження норм спеціальних законів України із вимогами Закону України “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності”. 4. Забезпечення своєчасного впровадження Закону України ”Про дозвільну систему в сфері господарської діяльності”. Внесення змін і доповнень до законів України "Про пожежну безпеку", "Про ветеринарну медицину", "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", "Про охорону праці" та інших щодо: - спрощення процедур одержання земельних ділянок та у сфері будівництва; - скасування документів дозвільного характеру, застосування яких є недоцільним; - визначення переліку дій, права на проведення яких набуваються за декларативним принципом, тощо. 5. Посилення контролю за впровадженням у дозвільній системі принципу організаційної єдності - створення в регіонах дозвільних центрів щодо видачі документів дозвільного характеру. Посилення контролю та відповідальності за виконання функціональних обов’язків адміністраторами та дозвільними органами. 6. Законодавче вдосконалення процедур системи державної реєстрації суб’єктів господарювання в частині: - реорганізації та ліквідації суб’єкта господарювання; - створення, реорганізації та ліквідації юридичних осіб публічного права.

236

7. Розгляд і прийняття Закону України “Про державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності”. СУДОВА РЕФОРМА 1. Розробка і впровадження Концепції судової реформи, яка має передбачити, зокрема: - виборність суддів; - зняття недоторканності суддів; - виключення практики заочного розгляду справ і заочного прийняття судових рішень; - обов’язкове оприлюднення матеріалів і судових рішень у засобах масової інформації, з установленням вичерпного переліку інформації, що не підлягає широкому оприлюдненню. 2. Реформування і вдосконалення підпорядкування виконавчої служби для забезпечення законності та ефективності процесу виконавчого провадження. Забезпечення механізму публічного контролю за виконавчою службою. Встановлення відповідальності фізичної особи з питань виконання судових рішень. 3. Розробка механізмів забезпечення незалежності суддів від втручання органів державної влади або місцевого самоврядування. 4. Впровадження норм, що передбачають притягнення до відповідальності суддів за протиправні дії (або бездіяльність) в процесі здійснення судочинства. 5. Популяризація та поширення практики діяльності інституту третейських судів у сфері господарських відносин. У зв’язку з появою нової системи судів, внести відповідні зміни до Закону України „Про судочинство”. Доповнити Закон України „Про третейські суди” нормою, яка дозволяє існування та реєстрацію третейських судів при регіональних громадських об’єднаннях безпосередньо на місцевому рівні. РОЗВИТОК КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ВІТЧИЗНЯНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА 1. Скорочення переліку товарів і послуг, щодо яких застосовується державне технічне регулювання і державний контроль за цінами. 2. Створення системи і механізмів державної підтримки суб’єктів національного бізнесу на зовнішніх ринках з боку дипломатичних представництв України за кордоном, представництв України при міжнародних організаціях тощо. 3. Створення умов для ефективного регулювання природних та прирівняних до них державних монополій та впорядкування відносин між ними і суб’єктами національного бізнесу – споживачами їхніх послуг. Забезпечення прозорості прийнятих рішень. Створення системи здійснення незалежного публічного контролю за природними монополіями та визначення сфер природних монополій, в яких повинні бути створені регулюючі комісії, визначити строки їх заснування.

237

4. Ефективний контроль держави за безумовним забезпеченням виконання положень Закону України «Про акредитацію органів з оцінки відповідності» та сприяння у набутті Україною членства у Міжнародній кооперації з акредитації лабораторій та Міжнародному форумі з акредитації. Підписання в рамках зазначених міжнародних організацій Угоди про взаємне визнання акредитації серед її членів та Багатосторонньої угоди про визнання результатів. 5. Реформування системи сертифікації непродовольчих товарів, харчових продуктів і продовольчої сировини: а) для непродовольчих товарів: проведення аналізу ризику та забезпечити перехід від обов’язкової сертифікації непродовольчих товарів до інших менш витратних форм підтвердження відповідності шляхом введення відповідних технічних регламентів, гармонізованих з європейськими; б) для харчових продуктів: скасування обов’язкової сертифікації харчової продукції та продовольчої сировини як науково необґрунтованої і такої, що не застосовується в жодній розвиненій країні. 6. Відокремлення системи державного регулювання безпеки та якості харчових продуктів і продовольчої сировини від системи технічного регулювання відповідно до законодавства ЄС та інших розвинених країн. Прийняття закону, що є гармонізованим із Регламентами ЄС стосовно загальних принципів і вимог продовольчого законодавства, офіційного контролю продовольчої продукції та гігієни харчових продуктів. Створення єдиного державного органу з контролю безпеки та якості харчових продуктів і продовольчої сировини шляхом передачі йому повноважень Головної санітарно-епідеміологічної служби МОЗ України, Державного департаменту ветеринарної медицини та Державної служби з карантину рослин Мінагрополітики України, а також відповідних підрозділів Держспоживстандарту України. 7. Реформування системи державного управління у сфері технічного регулювання відповідно до практики країн-членів ЄС і СОТ шляхом прийняття законів України “Про загальні принципи технічного регулювання”, “Про ринковий нагляд” та скасування декретів Кабінету Міністрів України “Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення” та “Про стандартизацію і сертифікацію”. 8. Розробка та впровадження механізмів захисту вітчизняного ринку і підтримка національного товаровиробника згідно правил СОТ і традицій країн ЄС. 9. Підтримка розвитку добровільного суспільного руху за якість, досконалість і соціальну спрямованість на засадах сучасних світових підходів та його інтеграції до загальноєвропейського руху. 10. Створення нормативних умов для спрощення й лібералізації процедур банківського кредитування малого й середнього бізнесу та мікрокредитування.

238

11. Створення всебічних умов для розвитку в Україні біржового товарного ринку та механізмів прозорого ціноутворення. РОЗВИТОК СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВИХ ВІДНОСИН 1. Прийняття Трудового кодексу України та Закону України “Про основні засади соціального діалогу в Україні” з урахуванням інтересів та захисту прав роботодавців. 2. Прийняття закону про єдиний соціальний внесок, який об’єднає всі соціальні внески. Поступове розподілення навантаження соціального внеску між роботодавцем та найманими працівниками. Запровадження програми поступового зменшення розміру єдиного соціального внеску для всіх суб’єктів господарювання. 3. Впровадження як експерименту 20-відсоткового єдиного соціального внеску для суб’єктів малого підприємництва, які застосовують спрощену систему оподаткування і мають до десяти найманих працівників. 4. Вдосконалення системи соціальних виплат на випадок безробіття з метою стимулювання громадян до працевлаштування, а не до безробіття. Реформування державного забезпечення системи підготовки кадрів, стимулювання зацікавленості роботодавців у забезпеченні професійної підготовки кадрів шляхом розробки програм відшкодування витрат на такі програми. 5. Повернення для малих підприємств нижньої межі кількості найманих працівників, до досягнення якої відсутні нормативні зобов’язання працевлаштовувати інвалідів. Застосування штрафних санкцій лише за відмову працевлаштовувати інвалідів без поважних причин. Звільнення фізичних осіб-підприємців від зобов’язання працевлаштовувати інвалідів. 6. Розробка концепції впровадження та сприяння розвитку системи приватних пенсійних фондів, як паралельної системи поряд із державною. 7. Проведення комплексної ревізії всіх фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування. Впровадження норм, що передбачають обов’язкове і регулярне оприлюднення і публікацію результатів діяльності фондів та їх перевірок. 8. Спрямування коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття на розширення програм навчання підприємців, що працюють у сфері малого бізнесу, та їх найманих працівників. ■

239

КООРДИНАЦІЙНО-ЕКСПЕРТНИЙ ЦЕНТР ОБ’ЄДНАНЬ ПІДПРИЄМЦІВ УКРАЇНИ

ДОКТРИНА ПРИВАТНОЇ ІНІЦІАТИВИ14 стратегічні засади розвитку підприємництва в Україні “Доктрина Приватної Ініціативи” визначає стратегічні засади розвитку українського підприємництва і узагальнює позиції бізнес-громадськості щодо головних напрямів покращання бізнес-клімату в країні “Доктрина Приватної Ініціативи” (стратегічні засади розвитку підприємництва в Україні) підготовлена за результатами засідань лідерів провідних ділових організацій, фокус-груп, круглих столів, наукових досліджень, опитувань підприємців і експертів, її розробка ініційована у 2002 році членами Координаційно-експертного Центру об’єднань підприємців України, та текст Доктрини схвалено на засіданні Ради КЕЦ 27 лютого 2003 року. ВСТУП По різному можна називати сучасний період розвитку світу - криза, трансформація економік, провісник глобалізації - але їх всі об’єднує одна риса - це період краху старих догм і період народження нових ідей. Останнім часом (в історичних рамках) у світі на перший план життя суспільства виступають активні творчі сили, які уособлюють економічний розвиток - це підприємці. За неприйняття і недооцінку мотиву вільної праці на власне благо багато імперій та країн вже сплатили високу ціну своєю свободою чи, навіть, існуванням. Розвиток підприємництва за останні 20 років в країнах Східної Європи та СНД - це історія пошуку, історія помилок і втрат, але, в остаточному підсумку, історія перемоги. Це історія проголошення курсу на побудову ринкової економіки, і тим самим це процес інтеграції у світове співтовариство, забезпечення росту ВВП і нагромадження національного багатства. Це історія концепції “Багатий народ - багата держава”. Ринкова економіка не 14

240

є ярликом - це усього лише визначений тип суспільних відносин, що проголошує свободу особистості і рівність можливостей, і у всіх її моделях є одна загальна риса - економічним фундаментом суспільства, на якому побудовано весь комплекс соціальних інституцій, є клас підприємців. Тому підприємець - це почесне звання, висока відповідальність, важка, але почесна праця. Таке суспільне значення підприємця - і нагорода, і хрест одночасно. І в певному розумінні сучасні українські підприємці є провісниками нового світосприйняття. Демократія, означена як “уряд народу, з народу і для народу”, складає один з наріжних каменів ринкової економіки, забезпечуючи практичний прояв свободи особи і захищаючи почуття власної гідності громадянина. Ліквідація хоча б одного з компонентів спотворює систему суспільних відносин, створюючи неповноцінний штучний світ з гіпертрофованими амбіціями і неможливістю подальшого розвитку. І тому, чи буде суспільство розвиватися, чи угасати - визначається внутрішньою енергією суспільства, що виражається через різні добровільні об'єднання його громадян, їхнім активним впливом на органи влади, їхнім бажанням і здатністю змусити сприймати себе не як безсловесних байдужих сторонніх спостерігачів, а як активних учасників, як творців майбутнього. ХХI століття і третє тисячоріччя входять у наше життя і те, наскільки суспільство прагне до розвитку, готове до змін і бажає змін, залежить у першу чергу від само-усвідомленості і активності підприємця - людини, яка будує завтрашній день. ◊ РОЗКРИТТЯ ПІДПРИЄМНИЦЬКОГО ПОТЕНЦІАЛУ НАЦІЇ – ОСНОВА ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ Протягом тисячоліть головними джерелами добробуту вважалися природні ресурси, багатства здобуті за рахунок пограбування, та людська праця. Протягом тисячоліть людство накопичувало капітал та знання, і домоглося чималих успіхів (розкіш середньовічних палаців та майстерність ремісників вражає і зараз), але покращення добробуту пересічних громадян просувалося дуже повільно аж до початку становлення ринкової економіки. Саме тоді вперше з’явився феномен нечуваного до того за своєю швидкістю економічного зростання. Країни, що спромоглися повною мірою створити конкурентне ринкове середовище для вільного підприємництва на протязі останніх двох сторіч збільшили розрив з рештою світу у десятки разів (а інколи цей розрив навіть здається прірвою). У сучасному світі глобалізація робить найновітніші технології доступними для всіх. Недостатність попиту на внутрішньому ринку, що спричиняла руйнівні циклічні кризи на протязі сторіч, більше не є проблемою – саме це зробило можливим „Азійське диво”, а в останні десятиріччя і сталий розвиток Китаю. Більше того, зростання капіталу більше не обмеже-

241

не внутрішнім накопиченням. Здавалося б, за таких умов вищезгаданий розрив між країнами з розвинутою ринковою економікою та рештою світу мав би швидко скорочуватися – але він загрозливо збільшується, за нечисленними, хоча і яскравими виключеннями. В якій ж з цих категорій намагається опинитися Україна? На відміну від більшості країн світу з співставним рівнем доходів в Україні, як і в інших перехідних економіках, традиційні фактори виробництва – фізичний та людський капітал, інфраструктура, кваліфікація робочої сили, доступність технологій, та інші – є цілком достатніми для того, щоб забезпечити рівень добробуту у кілька разів вищий за наявний. Чому ж цей величезний потенціал не реалізується? Це не можна задовільно пояснити ані макроекономічними чинниками (на протязі кількох років Україна демонструє цілком пристойний рівень стабільності), ані, скажімо, етнічними проблемами, зовнішнім пресингом чи іншими негараздами такого роду, характерними для багатьох країн що розвиваються. Втім, існує інший важливий фактор економічного розвитку, розуміння якого і дотепер бракує нашій економіці. Адже всі вищезгадані ресурси починають працювати на людський добробут тільки тоді, коли вони опиняються у розпорядженні підприємця, що прямо чи опосередковано зводить їх один до одного. Саме завдяки його талантові (і в міру цього таланту) людська праця створює цінності, а не витрачається задарма; технології працюють на добробут, а не просто існують самі по собі; і, зрештою, капітал приносить прибутки, тобто примножується, а не проїдається. Підприємницький талант є таким самим багатством нації, як земля та робочі руки. На відміну від капіталу, що може бути примножений або імпортований, не існує майже жодних можливостей для примноження підприємницького таланту на протязі життя одного покоління. Тому ключ до економічного добробуту лежить у ефективності використання цього потенціалу. Економіка доводить, що ефективність досягається через оптимальний взаємний розподіл всіх наявних ресурсів необхідних для організації виробництва (і ринок тут виступає найкращим з відомих людству на сьогодні інструментів такого розподілу) та створення відповідної ринкової системи стимулів. Конкурентна ринкова економіка – це система, спеціально створена для того, щоб кожна людина отримала у своє розпорядження (пряме чи опосередковане) саме таку частку продуктивного капіталу, якою вона може вправно розпорядитися. Звичайно, ринок не завжди працює досконало, але своїми вражаючими успіхами країни, які ми зараз називаємо „розвинутими”, мають завдячувати передусім саме вільному економічному підприємництву поєднаному з захистом прав власності у їх найширшому розумінні. Чому Україна не в змозі домогтися таких самих успіхів і зменшити своє відставання у глобалізаційних „перегонах” просто наслідуючи цей при-

242

клад? Не претендуючи на вичерпність, наведемо кілька причин, найбільш актуальних для нашої країни на сьогодні. По-перше, за існуючої, менш ефективної економічної системи теж складається певний, відмінний від ринкового, розподіл капіталу проміж його фактичними власниками. Хоча перехід до ринкових правил в Україні і передбачає масштабний перерозподіл капіталу на користь більш ефективних власників, але при цьому, з одного боку, старі власники природно опираються такому процесові, а з іншого – за браком відкритої та чесної конкуренції, а також сильного та рівного захисту прав власності, нові власники виявляються не набагато кращими. По-друге створення та перерозподіл капіталу відбуваються через інвестування. У кінцевому підсумку, взаємний розподіл капіталу та підприємницького таланту встановлюється в залежності від механізму інвестування. В той же час, уряди часто вдаються до штучного стимулювання інвестицій способами, що спотворюють ринковий відбір (наприклад, через надання пільг окремим підприємствам чи галузям), що зрештою призводить до зниження віддачі від інвестицій, і як результат – до макроекономічної нестабільності. Для України це особливо актуально, адже країна успадкувала колосальні обсяги фізичного та людського капіталу, які за браком вправного управління використовуються вкрай неефективно. Тому для України проблема „як інвестувати” набагато важливіша, аніж „скільки інвестувати”. По-третє, докорінно змінюється роль держави. Саме вона має тепер в ролі чесного стороннього арбітра забезпечувати захист і чесної конкуренції, і прав власності, не тільки від хижацтва учасників ринку, але і передусім від сваволі власних чиновників. Крім того, держава неминуче має перекривати „провали ринку”, але робити це потрібно у найменш руйнівний спосіб. Звичайно, все це потребує нової якості державного управління, що означає не тільки перенавчання, але часто і докорінну зміну самої структури та сутності влади, а у багатьох випадках – перехід до повноцінної демократії. Багато хто з можновладців при цьому втрачає свої посади, або самі позиції втрачають свою реальну впливовість. І, по-четверте, сама система суспільних взаємовідношень у трикутнику „народ – влада – бізнес” має багато в чому змінитися. Немає прикладів успішних країн, де людям було б насправді байдуже, хто ними керує. Не може домогтися успіху країна, де порушення закону на всіх рівнях стало нормою життя. Ринкова економіка не може працювати ефективно без певної міри прозорості, відкритості, конкуренції; за надто низького рівня довіри людей до влади; за нездатності людей до колективних дій на загальну користь; за нездатності представників трьох головних суспільних груп усвідомити більш далекоглядні перспективи та відмовитися від короткозорого групового егоїзму. Саме ці проблеми вдаються найактуальнішими для України на сучасному етапі її розвитку. При цьому з огляду на згадану вище ключову роль підприємництва, у поєднанні з багаторічним придушенням економічних

243

свобод, особливо нагальним є відновлення процесу ринкового розподілу капіталу у відповідності до здатності організувати його продуктивне використання, тобто розкриття підприємницького потенціалу нації. Розкриття підприємницького потенціалу нації вбачається найпотужнішим ресурсом економічного зростання для України на коротко- та середньострокову перспективу, а також необхідною передумовою успішного розвитку у довгостроковій перспективі. Чому ж це гасло і досі лишається значною мірою на папері? Можна з упевненістю стверджувати, що економічне зростання протягом останніх років було пов’язано саме з розкриттям підприємницького потенціалу нашого народу. Але всі ці успіхи, попри їхнє важливе значення, ще не достатні для досягнення сталого довготривалого зростання. Навіть тоді, коли влада щиро йде на зустріч розвитку підприємництва, вона дуже важко досягає послідовності у своїх діях. Саме тому, попри відчутний прогрес останніх п’яти років, „правила гри” у відносинах „влади і бізнесу” досі не змінилися настільки, щоб це відкрило по-справжньому широку дорогу процесу підприємництва. Очевидно, що бізнес знаходиться під тиском влади: користуючись своїм правом приймати рішення щодо вибіркового застосування законодавства, або просто чималим простором для прийняття довільних рішень у питаннях законодавчо не врегульованих, чи врегульованих двозначно, державні службовці фактично частково перебирають на себе залишкові права управління (права власника на управління та розпорядження майном з урахуванням законодавчо встановлених обмежень). Адже державні службовці можуть приймати рішення, від яких вирішальним чином залежить прибуток від активів, не будучи номінально власниками цих активів! Відповідно бізнес поступається частиною прибутків на користь владі для того, щоб зробити ці рішення принаймні менш шкідливими для себе. Таким чином, за рахунок свого "права на свавілля" чиновник отримує „адміністративну ренту” – дохід, що має своїм джерелом не створення цінностей, а їхній перерозподіл на користь більш сильного. Проте шкідливість такої системи взаємовідносин не зводиться до збільшення витрат ведення бізнесу. Вступивши у таємні персональні протизаконні стосунки з чиновником підприємець опиняється перед спокусою зробити і наступний крок – самому скористатися цими стосунками для отримання ренти, наприклад через різного роду привілеї, усунення конкурентів за допомогою державних структур, обмеження доступу на свій ринок, отримання вигідних державних замовлень, тощо. Інше коло проблем пов’язане з тим, що кожний крок у бізнесі, кожна трансакція, потребує надмірних витрат – прямих, або можливих, пов’язаних з ризиком. Ця проблема існує у всьому світі, але в Україні, так само як і у інших найменш успішних країнах світу, вона є дуже нагальною. Вимушена на сьогодні непрозорість бізнесу призводить до того, що ринки, передусім фінансові, капіталів та виробничих активів, не можуть ефе-

244

ктивно працювати. Це стає на заваді піднесенню економічної ефективності, уповільнює ринковий відбір та встановлення оптимального розподілу капіталу у відповідності до його продуктивності. Крім того, непрозорість перешкоджає масовому залученню інвестицій, і, нарешті, створює неабиякі труднощі для вертикального контролю всередині самих підприємства та холдингів. Чому ж вона виникає? З одного боку, погіршення умов для ринкового перерозподілу капіталу захищає неконкурентоспроможних власників від конкуренції з боку нових підприємців, отже „старий сектор” часто зацікавлений у непрозорості. Але якщо б це було головним, то новостворені підприємства працювали б прозоро від самого початку. Тому головною вдається інша причина: слабкий захист прав власності. Ще одна відома причина – слабкий захист прав меншості акціонерів. Тому в Україні відкритість та прозорість робить підприємство більш вразливим до зазіхань „хижаків” різного ґатунку. Наприклад, звітування справжніх прибутків, якщо вони достатньо великі, привертає увагу не тільки потенційних інвесторів, але й контролюючих органів. При цьому, з одного боку, нерозвиненість ринкової кредитно-інвестиційної інфраструктури зменшує стимули для демонстрації прибутків, з іншого – ризики від такої демонстрації є значно більшими. На відміну від розвинутих країн, в Україні об’єктом „захватів” стають не збиткові, а навпаки, прибуткові підприємства – адже пов’язані з владою бізнес-групи зазвичай мають достатній інструментарій для того, щоб придбати контролюючий пакет за безцінь. Тому навіть привабливість для інвесторів не є однозначно позитивним стимулом. А привертання уваги податківців може потягнути за собою непередбачувані наслідки, навіть якщо прибутки одержано у цілком законний спосіб – адже зважаючи на проблеми з двозначністю, суперечливістю та нестабільністю законодавства не так вже і важко знайти привід для вилучення прибутків. В той же час, збиткове чи ледь-ледь животіюче підприємство має набагато менше проблем. Отже, перешкоди для розкриття підприємницького потенціалу в Україні мають глибокі корені, і значним чином пов’язані з важкими політичними, соціальними та навіть психологічними проблемами. Але якщо нація зрештою виявиться не в змозі вирішити їх, вона програватиме у глобальному розподілі праці, і це з часом призведе до руйнування існуючих передумов для зростання (людського капіталу, інфраструктури, тощо), що може на довгі десятиліття відкласти досягнення рівня розвинутих країн, та зробити його дуже „болючим”. Тому визначення умов, за яких відбудеться розкриття підприємницького потенціалу нації та які бізнес вважає за сприятливі - є нагальною та важливішою потребою для України. А сприйняття та реалізація цих ідей владою та політичною елітою країни є предметом цілеспрямованих кампаній бізнес-спільноти. ◊

245

СТРАТЕГІЧНІ НАПРЯМКИ РОЗКРИТТЯ ПІДПРИЄМНИЦЬКОГО ПОТЕНЦІАЛУ НАЦІЇ І. ПРАВО ВЛАСНОСТІ ТА ЙОГО ЗАХИСТ - ПІДҐРУНТЯ ПРИВАТНОЇ ІНІЦІАТИВИ Конституція проголошує Україну правовою державою, в якій існує рівність всіх суб’єктів права власності перед законом. Право власності охороняється законом, а держава повинна забезпечувати стабільність правовідносин власності та захист конкуренції в підприємницькій діяльності. Але підприємці від малого до великого бізнесу часто нарікають на свою невпевненість у непорушності їх права власності. І мають на це серйозні підстави, тому що порушення цих прав відбувається часто у різноманітних формах: • Порушення прав власності у корпоративних відносинах; • Регуляторні обмеження прав власності; • Порушення залишкових прав власності. Порушення прав власності у корпоративних відносинах Переважна частина середнього та великого бізнесу в Україні існує у формі акціонерних товариств. Але акціонерне товариство – це складна форма поєднання у процесі господарювання приватної власності значної кількості осіб. То ж і управління акціонерним товариством („корпоративне управління”) – це управління правами власності акціонерів. Однак регламентація корпоративного управління не мала досконалого відображення у законодавстві, що формувалось на початку 90-х років, бо тоді ще не сформувався зацікавлений власник, який би міг відстоювати свої права при формуванні цих законодавчих актів. Останнім часом активізується процес “народження” реальних власників, які вкладають капітали та потребують їх захисту через належне акціонерне управління. Але недосконале законодавство спричиняє порушення прав акціонерів, і через це виникає низка непорозумінь та корпоративних скандалів. Регуляторні обмеження прав власності Навіть коли об’єкт власності належить приватній особі (особам) на повністю законних підставах, то їхні права управління та розпорядження майном істотно обмежені законодавчо, хоча це й треба визнати до певної міри необхідним. Однак в Україні з-за безвідповідальності органів державної влади за рішення, що завдають шкоди приватним інтересам, це призводить до прийняття численних зайвих, непродуманих або недосконало сформульованих регуляцій та необґрунтованих змін. В свою чергу, недоліки регуляторного середовища фактично обмежують право на доход від

246

власності. Так, наприклад, нечітке податкове законодавство, що до того ж постійно змінюється, змушує бізнес витрачати невиправдано велику частку доходу на юридичні та бухгалтерські послуги. Недосконала та нестабільна нормативна база є важливим фактором ризику у бізнесі, і також зменшує ринкову вартість власності. Не випадково, що саме регуляторні перешкоди є, на думку більшості підприємців, найістотнішими для розвитку приватного бізнесу. Порушення залишкових прав власності Залишкові права власності - права власника на свій розсуд та ризик приймати рішення в рамках закону та, в залежності від їх результатів, отримувати надходження від своєї власності. Такі права в Україні є постійним об’єктом зазіхань з боку чиновників, які мають можливість приймати довільні рішення, що впливають на доходи підприємця. Цей фактор, відомий як „свавілля чиновників” є найбільш загрозливим та шкідливим для розвитку бізнесу. Як свідчать результати досліджень Україна залишається лідером серед європейських країн за обсягами часу, який керівництво підприємства змушене витрачати на стосунки з владою. Можливість бюрократичного апарату втручатись у господарську діяльність та встановлювати неформальний контроль за нею призводить до того, що у бізнесі виграють не ті, хто є найефективніші, а ті, хто користується державновладними повноваженнями своїх “покровителів”. На протязі 10 років перехідного періоду в Україні активно розвивались бізнеси, побудовані на перерозподілі багатства, створеного попередніми поколіннями. Пошук ренти став розповсюдженим явищем і це призвело до зменшення конкурентоспроможності української економіки, створило перекривлені стимули щодо вкладання капіталу, сприяло погіршенню інвестиційного клімату. Перелічені проблеми є системними та потребують змін у законодавстві, а саме прийняття законів “Про акціонерні товариства”, “Про засади єдиної державної регуляторної політики”, “Про адміністративну процедуру”, та інших. Докладніше основні принципи, що мають бути відображені в цих законах розглядаються у наступних розділах. РЕЄСТРАЦІЯ ПРАВ ВЛАСНОСТІ ТА ПРИНЦИП ДОБРОСОВІСНОГО ВОЛОДІННЯ Проблемою захисту титульних прав власності є відсутність чіткої системи реєстрації прав власності, що потребує негайного законодавчого врегулювання. А саме необхідно: • Чітко визначити поняття “добросовісного володіння” – той, хто володіє певним об’єктом власності і є його власником, якщо не доведено іншого;

247

•

Законодавчо визначити принцип публічної достовірності - якщо у певному реєстрі у відповідності до законодавства особа зареєстрована, як власник, то інше може бути доведено лише в суді; Законодавчо виділити частину об’єктів права власності, яка потребує особливої фіксації для захисту права власності (це, наприклад, нерухомість, цінні папери, об’єкти прирівняні до нерухомості, тощо). Система фіксації таких прав власності має бути чітка та зрозуміла громадянам. До цієї системи також має відноситись і фіксація прав володіння, прав застави на такі об’єкти власності.

•

Створити бюро кредитних історій з метою накопичення та обміну інформацією про кредитоспроможність позичальників;

•

Спростити формальні процедури оформлення застави та реалізації заставленого майна;

•

Обмежити використання боржником на свою користь мораторію на виконання законних вимог кредиторів.

СУДОВИЙ ЗАХИСТ У суспільстві, яке будується на демократичних засадах, головна функція держави у захисті прав приватної власності – це здійснення судової влади та виконавчого провадження. Але саме ця функція державної влади є сьогодні недостатньо розвиненою. Судова влада, попри всі проведені законодавчі реформи, організаційно не готова до здійснення своїх повноважень у повній мірі, а відтак, і у захисті прав власності відбуваються значні порушення. Для забезпечення прав власності необхідно: • Забезпечити рівне ставлення виконавчої служби до різних суб’єктів підприємницької діяльності. Відсутність об’єктивності у роботі виконавчої служби веде до різноманітних порушень – від негайного виконання судового рішення, яке незаконно позбавляє відповідача часу на його оскарження, до невиконання судового рішення навіть після того, як воно підтверджене судами всіх інстанцій; • Недопущення прийняття судами протилежних за змістом рішень у тотожних справах; • Обов’язковим має бути розгляд справ при участі відповідача, з належним повідомленням його про час і місце слухання справи у суді; • Рішення суддів повинні бути оприлюдненні за їх підписом з урахуванням нерозголошення імен чи назв позивача та відповідача. Реалізація цих напрямів можлива через: o Чітку регламентацію кожної процедури в роботі судів;

248

o o

Створення механізму оприлюднення судових рішень та громадського контролю за роботою судів; Чітку регламентацію відповідальності посадових осіб державної виконавчої служби за неналежні дії або бездіяльність.

ІІ. КАРДИНАЛЬНІ ЗМІНИ У ВІДНОСИНАХ БІЗНЕСУ ТА ВЛАДИ - ШЛЯХ ДО СВОБОДИ ПРИВАТНОЇ ІНІЦІАТИВИ Економічна необхідність зростання на базі залучення капіталу призводить до того, що “новий” бізнес, побудований не задля розподілу чужих ресурсів, а задля створення нової вартості капіталу, вступає в конфлікт з старою державною системою, побудованою на нерозривному зв’язку влади чиновника та “підконтрольного” йому бізнесу. Нова економіка України не може розвиватись у рамках адміністративної системи, що діє за старими правилами “пошуку ренти”. Таким чином постає проблема ліквідації неформального чиновницького контролю за бізнесом, який зменшує обсяг залишкових прав власності та ліквідність активів, а отже і їх ринкову вартість. Для розкриття підприємницького потенціалу нації, збільшення гарантій недоторканості приватної власності, залучення інвестицій необхідно змінити практику державного управління, яка має відповідати наступним вимогам: •

єдині, чіткі і зрозумілі правила відносин між органами влади та підприємцями;

•

невідворотність дії норм закону для всіх осіб (в тому числі для державних службовців і службовців органів місцевого самоврядування);

•

зручні для підприємців процедури одержання адміністративних послуг, високі професійні стандарти якості цих послуг;

•

залучення підприємницької спільноти до прийняття владних рішень на центральному і місцевому рівні;

•

підзвітність влади через систематичне оприлюднення звітів та інформації про діяльність центральних і місцевих органів влади;

•

швидкий та ефективний судовий захист порушених прав;

• конструктивна співпраця органів влади та громадських організацій. Реалізація зазначених вимог передусім пов’язується із підвищенням прозорості влади, а саме: o Нормативно-правові акти, якими регулюється діяльність підприємців, повинні бути доступними для них (як на стадії підготовки, так і на стадії реалізації) для проведення різних форм публічного (громадського) обговорення;

249

Вимоги нормативно-правових актів повинні бути чіткими і простими для розуміння підприємців. Обов’язковою умовою має бути обґрунтування очікуваного впливу кожного проекту нормативно-правового акта на інтереси суб’єктів господарювання, населення (споживачів) та держави; Державні службовці та службовці органів місцевого самоврядування повинні публічно обґрунтовувати необхідність прийняття владних рішень; Повинна широко оприлюднюватися детальна інформація про функції органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, а також про порядок їх роботи, зокрема, про порядок надання цими органами управлінських послуг і оскарження рішень, дій або бездіяльності цих органів або їх посадових осіб; Необхідно законодавчо упорядкувати процедури діяльності органів влади щодо надання адміністративних послуг та прийняття рішень, що зачіпають інтереси та права підприємців (зокрема щодо перевірок органами влади підприємницької діяльності). Прозорість таких процедур і доступність інформації про них для підприємців зробить можливим контроль за відповідністю закону дій чиновника; Необхідно забезпечити реалізацію захисту прав підприємців, порушених внаслідок рішень, дій або бездіяльності органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх посадових осіб; Підвищити ефективність і доступність для громадян адміністративного оскарження рішень, дій або бездіяльності органів виконавчої влади та їх посадових осіб, забезпечити принципи прозорості та неупередженості у застосуванні адміністративного оскарження.

МАЛИЙ І СЕРЕДНІЙ БІЗНЕС ТА МІСЦЕВА ВЛАДА Розвиток малого та середнього бізнесу у значній мірі залежить від умов для підприємницької діяльності („бізнес-клімату”), які створюються владою на місцевому рівні. Чинники, які негативно впливають на розвиток малого бізнесу на місцевому рівні: • нав’язування адміністративних послуг, які не є обов’язковими і часто насправді не потрібні підприємцям - це є "легальним" способом віднімання частини прибутків (неподаткове до-фінансування органів влади); • втручання через механізми перевірок та систему дозволів в діяльність “не своїх” бізнесів та протекціонізм для “своїх” - це є незаконним використанням владних повноважень для змін у конкурентному середовищі;

250

•

примушення до сплати хабарів, що дозволяє підприємцю подолати створені адміністративною системою штучні перепони (хабарі при перевірках, при отриманні ліцензій, при отриманні дозволів, тощо); вимагання „добровільних внесків” у "кишенькові" благодійні фонди, які контролюються місцевою владою.

Таким чином на доповнення до офіційної бюджетної системи фінансування існує ще й позабюджетна система забезпечення матеріальних потреб адміністративних органів та посадовців. Це є непрозора система, яка не має жодних механізмів захисту прав того, хто сплачує “альтернативний податок” у вигляді хабара. Також ця непрозора система породжує хибні мотивації у підприємців. Водночас ця ситуація не тільки породжує, але й і підтримує розвиток тіньової економічної діяльності. На сьогодні зазначені перешкоди є типовими для всіх регіонів України. Вони створюються не реформованою адміністративною системою, яка все-ще пристосована лише до командно-адміністративного способу регулювання економікою. Ця система й окремі її гравці (чиновники) - вмотивовані безпосередньо втручатись у економічну діяльність незалежних суб’єктів підприємництва. За таких умов окремі чиновники розглядають суб’єктів малого підприємництва як свою „вотчину”. Існуюча адміністративна система є одночасно і “дахом”, який підміняє собою законні механізми захисту прав власності, а також виступає дійовим учасником у тіньовій регуляції та розподілі доходів від діяльності суб’єктів малого підприємництва. Для того, щоб місцеві органи влади створювали сприятливий клімат для розвитку малого підприємництва вони повинні отримати певні мотивації. Такою мотивацією можуть бути два основних фактори: •

Можливість збільшити доходи місцевого бюджету. Теоретично доходи місцевого бюджету залежать від рівня розвитку підприємництва в регіоні. Однак через централізацію податкових надходжень і практику дотацій регіонів, місцеві органи управління поки-що не відчувають прямого зв’язку між наповненням місцевого бюджету та розвитком підприємництва в регіоні. Вони частіше розраховують на короткотермінові доходи, що поступають безпосередньо до місцевого бюджету і джерелом яких є доходи від послуг, оренди майна, штрафів та збільшення місцевих податкових зборів. Отже, на сьогодні стимули місцевих органів влади сприяти покращенню умов для ведення підприємницької діяльності є заниженими. Бюджетна реформа, що розпочалась в 2001 році, призводить до позитивних зрушень в цьому питанні. Але відсоток податкових надходжень, які залишаються на місцях має зростати, саме тоді позитивна мотивація місцевої влади розвивати мале підприємництво на своїй території буде збільшуватись.

•

Забезпечити соціальну стабільність і рівень зайнятості населення. Однак, не всі пов’язують зростання зайнятості та доходів населення з

251

розвитком приватного підприємництва в регіоні. Часто вважається, що можна підняти рівень зайнятості та доходів через державні дотації великим промисловим підприємствам (місто-утворюючим підприємствам), або через збільшення зайнятості населення регіону в державному секторі. Місцеві органи влади вважають такі шляхи вигідними через високу ступінь залежності місцевих бюджетів від дотацій. Для вирішення зазначених проблем необхідно: o Подальше реформування бюджетних відносин, збільшення частки бюджетних надходжень, що залишаються в місцевих бюджетах. o Перехід до системи адміністративно-територіального устрою, коли адміністративною одиницею стане територія, яка здатна самофінансуватись. o Посилення повноважень самоврядних органів за рахунок зменшення повноважень місцевих адміністрацій. o Організація інформаційного обміну кращим досвідом в організації роботи місцевих органів влади з підприємцями, зокрема щодо видачі дозволів на зайняття певними видами діяльності, дозволів на будівництво та реконструкцію будівель, розміщення нестаціонарних об’єктів, тощо. o Забезпечення доступу до інформації про проекти рішень органів місцевої влади та проведення публічних обговорень (громадських слухань) таких проектів рішень. o Створення відкритих баз даних з нормативними документами та рішеннями місцевої влади. ІІІ. ПОКРАЩЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОГО КЛІМАТУ - ОСНОВА РОЗВИТКУ ПРИВАТНОЇ ІНІЦІАТИВИ У ринковій економіці інвестиції, окрім простого накопичення капіталу, виконують ще й іншу, не менш важливу роль: вони виступають як інструмент відбору кращих проектів, технологій, зразків ділової практики, і, зрештою, самих підприємців. Якщо від кількості залучених інвестицій залежать обсяги накопичення капіталу, то від механізму інвестування залежить його продуктивність. Для України головна проблема полягає не в відновленні накопичення основного капіталу, а в поліпшенні самого механізму інвестування, що зрештою призведе і до збільшення його обсягів, але вже на якісно новій основі. Для вирішення цього завдання в першу чергу необхідно вирішити дві проблеми, яким присвячено попередні розділи, а саме – захист прав власності та кардинально змінити відносини між бізнесом і владою. Але є й специфічні напрямки покращення інвестиційного клімату:

252

Податкова політика та інвестиційний клімат Податкове оточення в Україні є найважливішим негативним фактором стримування інвестиційних процесів. Створена податкова система не дозволяє підприємствам отримувати належні доходи та використовувати їх для інноваційного розвитку, стимулює непрозорість фінансів і приховування прибутків, інвестування їх в економіку країн з меншим податковим навантаженням. Податкова політика держави побудована на подвійних стандартах: на словах декларується зниження податків, а насправді загальний рівень податків не змінюється, або підвищується. У відповідь підприємці удосконалюють методи управління не задекларованими грошовими потоками та застосовують нові схеми непрямого інвестування. В результаті страждає як держава, так підприємництво: бюджет не виконується, а інвестиційний клімат не покращується. Стратегічним напрямком податкового реформування має стати зменшення податкового навантаження на суб’єктів підприємницької діяльності шляхом: •

Чіткого та зрозумілого регламентування податкової бази (по кожному податку);

•

Чіткого регламентування процедур податкового адміністрування, які мають зменшити можливості для суб’єктивних рішень посадових осіб податкової служби;

•

Зменшення ставок основних податків, навіть якщо таке зменшення призведе до тимчасових втрат бюджету, але буде потенційно сприятливим для зростання доходів та сприятиме створенню нових суб’єктів підприємницької діяльності – необхідно переходити від лінійної оцінки надходжень до бюджету до комплексного врахування взаємопов’язаних факторів;

•

Розробка концепції нового проекту податкового кодексу, винесення цієї концепції на обговорення підприємців, бухгалтерів і аудиторів і відмова від проекту податкового кодексу, прийнятого у другому читанні наприкінці 2001 року – як такого, що не відповідає зазначеним вище напрямкам податкового реформування;

•

Врахування внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, які сплачуються роботодавцем до солідарних фондів, до загального податкового навантаження на суб’єкта підприємницької діяльності, і прийняття стратегії на кардинальне зниження таких внесків.

•

Перенесення основної ваги сплати внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування з роботодавця на застраховану особу (працівника), здійснення такого реформування сплати внесків за найближчі 5 років.

253

Законодавство та інвестиційний клімат Стабільність законодавства є суттєвим фактором покращення інвестиційного клімату. Перш за все, стабільність законодавства буде можливою лише за умови приведення у відповідність норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України до набуття ними чинності у січні 2004 року, а саме відмовитись від визначення Господарським кодексом: •

сфер та видів державного регулювання;

•

переліку видів економічної діяльності, де забороняються правила конкуренції;

• регламентації окремих правил корпоративного управління. В той же час, позитивним є факт ухвалення Цивільного кодексу України, який дає основу для розробки та ухвалення законодавства, яке має покращити інвестиційний клімат, а саме: o новий закон, що стимулював би розвиток акціонерної форми власності та зростання вартості акціонерного капіталу; o вдосконалений закон про емісійні цінні папери та фондовий ринок, який забезпечив би створення надійної системи виконання угод та обліку прав власності на акції; o закон про реєстрацію прав власності на нерухомість; o закон про недержавне пенсійне забезпечення. Існуюче нині законодавство про акціонерні товариства, їх поділ на відкриті та закриті не відповідає стратегіям діяльності корпорацій, орієнтованим в основному на перерозподіл капіталу. Намагання пристосувати міжнародні норми корпоративного управління до існуючих в Україні акціонерних товариств залишились невдалими тому, що за своєю суттю акціонерні товариства в Україні переважно не є відкритими публічними корпораціями. Нагальним завданням у створенні нового законодавства щодо акціонерних товариств є пошук компромісного варіанту закону, на який би погодились існуючі акціонерні товариства. Для певної кількості з них це буде означати поступовий перехід до публічності у своїй діяльності, що дасть можливість залучати новий акціонерний капітал в обмін на втрату деяких важелів влади. Такий пошук треба вести відкрито шляхом публічної дискусії різних учасників акціонерного управління. На розгляд учасників такої дискусії необхідно винести наступну пропозицію – розробка проекту закону "Про публічні акціонерні компанії", дія якого буде розповсюджуватись на новоутворені акціонерні компанії, а також на акціонерні товариства, що діють на підставі закону "Про господарські товариства", які добровільно захочуть змінити свій статус та стати відкритими публічними або приватними акціонерними компаніями. Саме вони будуть виробляти фінансові інструменти - акції, які знайдуть своїх покупців та будуть обертатись на фондовому ринку, що покращить інвестиційний клімат в Україні.

254

IV. МАЛИЙ БІЗНЕС – ШКОЛА ПРИВАТНОЇ ІНІЦІАТИВИ Малий бізнес – найдемократичніший суспільний інститут, завдяки якому мільйони людей реально приймають участь у економічному житті власної країни. Завдяки розвиткові малого бізнесу ініціативні, підприємливі люди можуть започаткувати власну справу, забезпечити власними силами себе і свою родину та створити робочі місця для своїх співгромадян. Саме через розвиток малого підприємництва утворюються та забезпечуються: •

середній клас;

•

конкурентне середовище;

•

нові робочі місця.

Але через свою орієнтованість на залучення у підприємницьку діяльність широкого кола людей малий бізнес має і певні особливості: •

Вартість виконання вимог законодавства у малому бізнесі значно вища, ніж в інших сферах діяльності, тому що ефект масштабу у малому бізнесі відіграє зворотню роль (підприємець водночас має бути і адміністратором, і фінансистом, і маркетологом, і фахівцем своєї справи).

•

Для розвитку малого підприємництва потрібно спрощувати вимоги до ведення такої діяльності та надавати широке інформаційне сприяння її суб’єктам.

Для створення сприятливих умов ведення підприємницької діяльності в малому бізнесі необхідно здійснити наступні кроки: •

Законодавчо закріпити обов’язок місцевої влади створити систему доступу суб’єктів малого підприємництва до такої інформації: ° Про вільні приміщення комунальної власності, що надаються в оренду; ° Про вільні земельні ділянки несільськогосподарського призначення, на яких можна розмістити об’єкти підприємницької діяльності; ° Про умови тендерів на закупівлю товарів робіт, послуг за рахунок бюджету; ° Про стратегічні плани розвитку територій.

•

Вирішити проблему з використанням земель несільськогосподарського призначення шляхом застосування механізму надання місцевими радами довгострокової розстрочки при викупі землі (для малого підприємництва через обмеженість фінансових ресурсів руйнівною є необхідність одномоментного викупу земельної ділянки, а короткострокова оренда землі - до 5 років - не заохочує підприємців вкладати кошти у розвиток своєї справи).

255

Спрощена система оподаткування суб’єктів малого підприємництва Спрощена система оподаткування не є податковими пільгами, це лише застосування оціночних методів визначення фіксованих податкових зобов’язань суб’єктів. Це не гнучка та “жорстка” форма оподаткування, а її привабливість для суб’єктів малого бізнесу визначається в першу чергу спрощенням системи адміністрування і зменшенням небезпеки несвідомого порушення чинних правил. Особливим механізмом державної політики сприяння розвитку малого підприємництва є запровадження спрощеної системи оподаткування суб’єктів малого підприємництва. В Україні з 1998 року діють три спрощені методи оподаткування – фіксований податок, єдиний податок та спеціальний торговий патент. Всі ці три метода сприяли значному зростанню кількості суб’єктів малого підприємництва, скороченню тіньової економіки та збільшенню надходжень у бюджет від цих суб’єктів. Успіх спрощених методів оподаткування суб’єктів малого підприємництва базується на наступних принципах •

Простота і прозорість правил оподаткування;

•

Простота визначення податкової бази;

•

Мінімізація процедур обліку, їх доступність для професійно непідготовленої людини;

•

Простота процедури контролю.

Під час проведення загальної податкової реформи, яка має знизити загальне податкове навантаження на всіх суб’єктів підприємницької діяльності, тим не менш, важливим пріоритетом залишається завдання збереження чинної спрощеної системи оподаткування суб’єктів малого підприємництва. Нагальним є: Прийняття Закону України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності для суб’єктів малого підприємництва”, який має зберегти всі основні позитивні норми чинних спрощених методів оподаткування та відповідає наведеним вище принципам;

•

Здіснення законодавчого реформування порядку сплати внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування для суб’єктів малого підприємництва лише в комплексі з прийняттям Закону України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності для суб’єктів малого підприємництва”. •

◊

256

НА ЗАКІНЧЕННЯ “Доктрина Приватної Ініціативи” не є панацеєю від усіх проблем. Однак головною метою “Доктрини” є визначення тих ключових напрямків, реалізація яких має призвести до розкриття підприємницького потенціалу нації, що є потужним ресурсом економічного зростання України. Успішна реалізація напрямків “Доктрини Приватної Ініціативи” можлива лише за умови цілеспрямованих спільних зусиль всієї бізнес-спільноти України – малого, середнього, та великого бізнесу. А це передбачає об’єднання зусиль всіх суб’єктів “нової” економіки, яким реально потрібні прозорі та чіткі “правила гри”, які підтримують справедливу конкуренцію та спрямовують свої зусилля на створення нової вартості, а не перерозподіл благ, зароблених іншими. Лише долаючи розбіжності і демонструючи здатність об’єднуватись заради досягнення спільної мети, підприємництво України зможе побудувати власне майбутнє. ◊ РАДА ПІДПРИЄМЦІВ УКРАЇНИ ПРИ КАБІНЕТІ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ 01008, Київ, вул.Грушевського, 12/2 Рада підприємців України при Кабінеті Міністрів України тел. (044) 253-2783, факс (044) 226-2967 http://www.business-rada.kmu.org.ua Рада підприємців України при Кабінеті Міністрів України була заснована 22 березня 1993 року Постановою Кабінету Міністрів. Відповідно до норм постанови, основна мета Ради полягає в забезпеченні ефективної співпраці підприємницьких структур з Урядом та іншими органами виконавчої влади у проведенні державної політики розвитку підприємництва та формуванні ринкової інфраструктури. Рада підприємців України при Кабінеті Міністрів України є постійно діючим консультативно-дорадчим органом для надання експертної допомоги Уряду України в процесі проведення державної політики в сфері розвитку підприємництва. Основними завданнями Ради підприємців України при Кабінеті Міністрів України є: • взаємодія з громадськими об’єднаннями підприємців і робота за зверненнями підприємців, узагальнення думки підприємницьких кіл, доведення її до відома КМУ; • розбудова адміністративних правовідносин суб’єктів підприємництва з органами державної влади та управління; • аналіз питань правового регулювання підприємницької діяльності та постійна робота з удосконалення ліцензування та сертифікації економічної діяльності. Завдання Ради вирішуються за рахунок постійного моніторингу проектів нормативноправових документів, оперативної експертизи цих документів, донесення їх до зацікавлених осіб, виявлення думки підприємців з даного питання та доведення її до відома авторів документа, взаємодія з Урядом щодо питань, які мають важливе значення для розвитку підприємництва. ■

257

ДЛЯ НОТАТОК:

258

CENTER FOR INTERNATIONAL PRIVATE ENTERPRISE

ІНСТИТУТ КОНКУРЕНТНОГО СУСПІЛЬСТВА

The Center for International Private Enterprise is a non-profit affiliate of the U.S. Chamber of Commerce and one of the four core institutes of the National Endowment for Democracy. CIPE has supported more than 1,000 local initiatives in over 100 developing countries, involving the private sector in policy advocacy and institutional reform, improving governance, and building understanding of market-based democratic systems. CIPE provides management assistance, practical experience, and financial support to local organizations to strengthen their capacity to implement democratic and economic reforms. CIPE programs are also supported through the United States Agency for International Development. Mission To strengthen democracy around the globe through private enterprise and marketoriented reform. Business Model Continue learning about our mission in this paper, Helping Build Democracy that Delivers, which clearly states CIPE's methodology of fostering democracy abroad.

Інститут конкурентного суспільства (ICS) - незалежний, неурядовий, непартійний, неприбутковий аналітичний центр, який було засновано у грудні 1999 року. Місія ICS полягає у сприянні розбудові в країні демократичного суспільства на засадах вільного розвитку підприємницької ініціативи та справедливої конкуренції. Основні напрямки активності ICS: • аналіз державної політики та проведення аналітичних, наукових досліджень щодо: - розвитку малого та середнього підприємництва; - конкурентноздатності; - адміністративних відносин. • організація публічних обговорень, семінарів та конференцій.

The Center for International Private Enterprise 1155 15th Street, NW, Suite 700 Washington, D.C. 20005 telephone: +1 202 721.9200 fax: +1 202 721.9250 cipe@cipe.org http://www.cipe.org

Інститут Конкурентного Суспільства вул. Андріївський узвіз 1а, офіс 8, 5-й поверх, 04070, Київ тел./факс: +38 044 255.1923 office@ics.org.ua http://www.ics.org.ua

Школа професійної освіти для бізнес-асоціацій. Методичний посібник За редакцією: Ляпіна Ксенія Михайлівна Ляпін Дмитро Вадимович Автори: Альперович Михайло Євгенович Гур’єва Тетяна Анатоліївна Зацерковна Тетяна Миколаївна Нікітін Андрій Володимирович Літвінов Олексій Володимирович Підлуська Інна Анатоліївна Хоменко Людмила Григорівна

ІНСТИТУТ КОНКУРЕНТНОГО СУСПІЛЬСТВА 04070, м.Київ, вул.Андріївський узвіз, 1а, офіс 8, 5-й поверх тел./факс: (+38 044) 255-1923 www.ics.org.ua office@ics.org.ua

Відповідальний за випуск: Павленко І.М.

This project & publication was made possible by support from the Center for International Private Enterprise Program (CIPE). The opinions expressed herein are those of the authors and do not necessarily reflect the views of Center for International Private Enterprise (CIPE).

Видання та проект стали можливими завдяки програмі Центру Міжнародного Приватного підприємництва (CIPE). Погляди авторів цих матеріалів не обов’язково збігаються з точкою зору Центру Міжнародного Приватного підприємництва (CIPE).

Формат 60х841/16. Гарнітура Georgia. Папір офсетний. Друк офсетний. Ум.друк.арк. 12,4.