Лекція № 14. Лобіювання: соціальні медіа та суспільно-політичні трансформації. Вступ до лекції Ця завершальна лекція є підсумком всього матеріалу та аналізом потенціалу та можливостей соціальних медіа в адвокаційних (лобістських) кампаніях, тобто відстоюванні окремими групами або суспільством своїх інтересів, проведення громадських ініціатив. Одним з інструментів соціальної цивілізоване лобіювання, а також інтернет-лобіювання, однак ще не третього сектору ознайомлені використання Інтернету для побудови суспільства.
комунікації є його різновид всі працівники з перевагами громадянського
Згідно з визначенням Ю. Ганжурова, лобіювання – це форма політичної комунікації, що являє собою механізм впливу груп тиску на процес прийняття органами влади 1. Так, лобіювання можуть використовувати організації третього сектору для: реорганізації бюрократичної структури з метою оптимізації її діяльності; упливу на ухвалення рішень щодо конкретного рішення; зміни тарифів на ті чи на ті управлінські послуги; обстоювання інтересів певної групи впливу тощо. На думку досвідченого російського практика та теоретика з лобіювання А. Вуйми, щоб переконати владу будь-якого рівня в необхідності рішення, найчастіше потрібно довести їй, що воно потрібне населенню, тобто донести до адміністрації повідомлення щодо бажання великої кількості людей2, а далі багато що залежить від конфлікту інтересів 3. Але ніколи не варто забувати, що влада не може ігнорувати вимоги народу. Представники влади змушені тим чи тим чином реагувати: або підкорятися вимогам, або йти на конфронтацію. Умовно лобіювання для НГО можна розділити за різними критеріями, наприклад, за географією (світові, загальнодержавні, локальні) або локалізацією (медіалобіювання в мережі та традиційне лобіювання). Ми навмисне не згадуємо такий антипод цивілізованого обстоювання інтересів, як коридорне (кабінетне) лобіювання, оскільки вважаємо, що, поперше, воно є синонімом корупції, по-друге, щороку його ефективність знижується, хоча вряд чи коли-небудь зійде нанівець остаточно (як і такі девіантні соціальні феномени на кшталт хабарництва, проституції, наркоманії тощо). Щоб організації третього сектору досягнути чогось, її керівництву та складу потрібно чітко розуміти певну структуру, робочий механізм, за яким організовують будь-яке лобіювання. Без чіткого відпрацювання всіх елементів успіху навряд чи буде досягнуто. Спочатку формують повідомлення – ту проблему, проти якої діють суб’єкти лобіювання, наприклад, купа піску на виїзді з двору багатоповерхівки. Наступний крок – формулювання абсолютно конкретного вирішення цієї проблеми – змусити голову ЖЕКу дати команду своїм підлеглим на усунення купи піску. Для цього потрібно чітко визначити оптимальну форму донесення цієї інформації до відома представника влади – телефонний дзвінок службовцю від голови будкому, мітинг, відкритий лист жителів будинку чи залучення телевізійної бригади вечірніх новин місцевого ТБ. 1
Ганжуров Ю. С. Парламент України в політичній комунікації: політологічний аналіз : автореф. дис. ... д-ра наук із державного управління : спец. 23.00.02 „Політичні інститути та процеси” / Ю. С. Ганжуров – К., 2008. 2 Вуйма А. Ю. Лоббирование. Как добиться от власти нужных решений / А. Ю. Вуйма. – Спб. : 2008. – С. 13. 3 Лісничук О. В. Групи інтересів у багатоскладовому суспільстві. Політологічний аналіз : автореф. дис. ... канд. політ. наук : спец. „Політичні інститути та процеси” / О. В. Лісничук. – К., 2000.