Анна УМАНСЬКА (Ольга Рапай-Маркіш: життя і творчість, К.: Видавництво «Дух і Літера», 2017)
Ольга Рапай-Маркіш – українська скульпторка-керамістка, майстриня порцеляни. Біографія
мисткині
просякнута
трагічними
подіями,
спричиненими
політикою
радянського режиму. Донька єврейського поета Переца Маркіша та перекладачки Зінаїди Йоффе з самого дитинства відчула важку руку репресивного апарату СРСР. У спадок від батьків Ольга дістала не тільки великий мистецький дар, а й складні стосунки із владою. Від трагізму реального життя, мисткиня втікала у казковий світ, який створювала у стінах своєї майстерні. Творчість художниці, ніби антагонізм радянського, структурованого та контрольованого стилю життя, просякнута світлими, вільними та яскравими образами. Своїм існуванням вони доводять, що жодна влада, насаджена ззовні, не зможе протистояти внутрішній свободі митця. Книга-каталог спогадів «Ольга Рапай-Маркіш» видавництва «Дух і Літера», що була
презентована
на
останній
виставці
скульпторки
(«Ольга
Рапай-Маркіш.
Повернення»), вимальовує цілісну картину життя та творчості майстрині. Видання складається з трьох послідовних частин. Перша – «Ольга Рапай-Маркіш про себе». У розділі подано чисельні спогади мисткині про її дитинство, родину та коло близьких друзів. Із наведених інтерв’ю, читач може виділити сильне бажання мисткині жити та боротися за щастя бути творцем. Саме це бажання втілилося у її малій пластиці. Скоморохи, блазні, циркачі, міми, акробати – на
перший погляд є чимось дитячим, легковажним, проте, образ кожного героя ховає специфічний підтекст. Вони набули характеру алегорій, що несуть єдиний зміст. Друга частина книги – «спогади про Ольгу Рапай-Маркіш». Саме цей розділ різнобічно розкриває особистість мисткині. Тут вона і донька, і онучка, і сестра, і близька подруга. Зворушливі історії, описані людьми, які супроводжували Ольгу Перецівну впродовж життя підсилюють ефект від її творів, репродукції яких не оминули жодної сторінки у книзі спогадів. Унікальність такого матеріалу у тих деталях, які розкриваються перед читачем. У численних інтерв’ю зустрічаємо і опис будинку, у якому Ольга провела дитинство, і цікаві деталі стосунків між родиною, і спогади про сімейні вечори, а також розтуляється завіса найсакральнішого – майстерні художниці. Як згадував брат мисткині, Давид Маркіш, вона була людиною «не із світу сього, а зі світу казкового». ЇЇ казка була у майстерні, тільки там вона занурювалася у роботу цілковито, адже була в оточенні фантазійних створінь, що вибудовувалися у сотні образів та смислів. Остання із трьох частин каталогу – мистецтвознавчий погляд Юрія Щербака, Володимира Цельтнера та Дмитра Корсуня. Тут Ольга Рапай-Маркіш постає повноцінно оформленою майстринею, стиль якої сягає коренів народного мистецтва та переживає трансформації від скульптурного портрету до монументальних рельєфів. Герої малої пластики мисткині – відмежовані від засміченого та профанного світу, ба навіть висміюють його. У третій частині книги читачеві повноцінно розкривається дихотомія зображення та сенсу, що вписана у твори Ольги Рапай-Маркіш. Серед попередніх каталогів скульпторки виокремлюємо лише певні ілюстративні видання, що висвітлюють поодинокі епізоди творчості Ольги Рапай-Маркіш. Нинішня книга спогадів, зі свого боку, вирізняється тристороннім поглядом на талант та особистість скульпторки. Свічення мисткині, що є винятковим матеріалом, спогади її близького оточення, що підживлюють пам'ять про художницю та критичні погляди мистецтвознавців, що принагідно вибудовують корені таланту Ольги Рапай-Маркіш, – кожна сторінка тексту є важливою. Деякі матеріали публікуються вперше. Сама ж книга спогадів побудована таким чином, що текст супроводжують репродукції робіт майстрині. На сторінках каталогу рясніє не лише мала скульптура, а й ескізи, замальовки у зошитах, монументальна пластика. Поєднання малюнку та тексту вибудовують один логічний ряд, який конструює цілісний образ скульпторки, її мистецтва та самої епохи, у якій вона творила.