Олександра Мазур Рецензія на книгу «Євреї і слова» А. Оза та Фанії Оз-Зальцбергер
Чи існує нині безпосередній зв’язок між відкривачем та публікою? Звичайно, але переважно в альтернативній культурі. Зі свого боку опосередкований зв’язок між вищезгаданими людьми можна простежити на прикладі есею «Євреї і слова» Амоса Оза і Фанії Оз-Зальцберґер. За основу автори взяли матеріал із Біблії, Талмуду, праць рабинів, науковців, мислителів. Цікаво, якою мовою Амос Оз і Фанія Оз-Зальцберґер написали свій есей: «… ми – носії івриту, що пишуть цю книжку англійською»1. Себто те, що вони написали у книжці «Євреї і слова» не є ідентичним до їхніх щоденних думок, що до певної міри існують за законами івриту. Імовірно, що причиною написання есею англійською мовою є намір авторів популяризувати єврейську культурну спадщину, звертаючись до інтернаціональних читачів. Також Амос Оз і Фанія Оз-Зальцберґер не оминули увагою важливість пропагування власної спадщини у власному середовищі. В одному з розділів вони згадують про те, що засновники держави Ізраїль «… уклали шкільну програму, що включала розлоге світське читання Біблії»2. За словами авторів книги, попри те, що за тією програмою навчалися лише три покоління, «… більшість носіїв івриту в Ізраїлі й досі бодай трохи позначена ТаНаХом. В Ізраїлі й до сьогодні живе більше знайомих із Біблією атеїстів, аніж деінде у світі»3. В іншому розділі Амос Оз і Фанія ОзЗальцберґер звертають увагу на теперішню популяризацію давньої літератури:
«Останнім часом молоді ізраїльські співаки почали класти на музику античну й середньовічну юдейську поезію.»4 Із поданих вище суджень випливає, що автори праці «Євреї і слова» виступили у ролі посередників між єврейською писемною спадщиною та читачами. Характерним для опосередкованого зв’язку є те, що посередник наносить на об’єкт свій досвід і світогляд, ніби невільно дає оцінку тому первинному джерелу. Мабуть, відкритим є запитання про те, з чим дана оцінка тотожна. Уже на перших сторінках автори вказують на суб’єктивність своєї праці, приблизно з’ясовують, якщо можна так сказати, ким вони є у повсякденному житті. «Варто від самого початку чітко окреслити, до якої категорії євреїв належать автори цієї книжки»5. І це доречно. Однак між Амосом Озом, Фанією Оз-Зальцберґер, що написали есей англійською, і читачем, що ознайомлюється з книжкою українською, є ще одна людина, котра теж до певної міри є посередником. Ярослава Стріха ㅡ перекладач. Суть перекладу полягає у тому, що людина, розуміючи зміст певного висловлювання в одній мові, переповідає той зміст іншою мовою. Отже, незаслужено оминаючи увагою внесок редакторів та коректорів, налічуємо вплив трьох особистостей на першоджерело. Здається, побутує думка про рецензента чи критика, наче саме ця людина є беззаперечним посередником між відкривачем та публікою. Ні. Насправді, рецензія ㅡ це лише опис одного з незліченних способів дивитись на об’єкт, продукт чи явище, що повстали. До речі, під впливом прочитаного закралась у голові цікава думка:«Запевнивши, що говоритиме про слова, оповідач може висвітлити будь-що, бо в якій галузі життя нема слів».
А. О з, Ф. О з - З а л ь ц б е р ґ е р, Євреї і слова, Київ 2017, с. 162 Ibiden, c. 49 3 Ibiden, c. 49 4 Ibiden, c. 133 5 Ibiden, c. 15 1 2