17/18
КАЛЕНДАР СТУСА
äóõ i ëiòåðà
Василь Стус – один із найзначніших поетів ХХ століття. Його життя і творчість вражають надзвичайним переплетенням: це досвід людини, яка не кориться системі; людини, чиє трагічне буття переростає у поезію найвищого благородства. Василь Стус писав: «У масштабі поетового світобачення всяка неорганічність та імітація – тільки несмак». Він показав, що навіть одна людина може чинити опір «імперії зла». Приклад письменника є унікальним проявом втілення вимірів свободи, які вражали світ наприкінці ХХ століття, і вражають нас досі. Поет народився на Вінниччині 1938 року на Святвечір. Його шкільні та студентські роки пройшли в Сталіно (Донецьк). Після закінчення історико-філологічного факультету педагогічного інституту поет служив два роки у будбаті на Уралі. Згодом,1965 року, був виключений із аспірантури Київського університету за виступ у кінотеатрі «Україна» на прем’єрі фільму С. Параджанова «Тіні забутих предків», де В. Стус публічно заявив про злочини радянської держави. Відтоді – став утіленням індивідуальної боротьби проти системи: кілька разів арештований, висланий до мордовських і пермських таборів суворого режиму та на магаданське заслання. Зрештою, напередодні оголошення імені нового лауреата Нобелівської премії з літератури, на яку він був висунутий Гайнріхом Бьоллем, із нез’ясованих причин помирає на сорок сьомому році життя, 4 вересня 1985 року. Василь Стус був похований на могилі номер дев’ять на табірному цвинтарі у с. Борисово Чусовського району Пермської області. Восени 1989 року відбулося перевезення праху поета до Києва й перепоховання його на Байковому кладовищі. Вершиною творчості Стуса вважають «Палімпсести» (опублік. 1986), своєрідний літопис життя людини, яка реалізує себе всупереч усім обставинам. Свою естетичну й етичну програми виклав у листах до близьких, дружини і сина. Вважав, що поет – це, передусім, добра людина. А у одному з листів написав: «Не гріши, синку. Це – перше правило. І може, єдине. Ні перед ким – ні перед людьми (байдуже – добрими чи злими), ні перед деревом, ні перед птахою. І тоді будеш, як Бог».
Гаряча ложка юшки — як молитва: прозоре тіло миттю освіжить і дух зогріє. Ніби лезо бритви, той відігрітий дух в мені іскрить і ловить сонця радісну порошу, сріблішає, світлішає, стає на рівні горя. Боже, дуже прошу — не забери од мене, що моє, і не додай того, чого не праг я, що залишає в серці чорний шрам. Зігрітий дух шумує, наче брага, і прагне йти у вічність — напролам. Василь Стус
Пн
9
Вт
10
Ср
11
Чт
12
23 24 25 26
Пт
Нд
Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Нд
1
2
3
4
5
6
7
8
15
16
17
18
19
20
21
22
27 28 29 30
31
13
Сб
14
СІЧЕНЬ 2017
Незґрабно ворон кружеля. Незграбно кружеляють сосни. І кружеляє безголоса осіння крижана земля. Галактик зірна круговерть спіраллю простаного болю значить одвічну людську долю, снігами виповнену вщерть. Саме кружляння вікове! ...папір, перо і філіжанка. А свічка тріпотить світанком, котрий наш правнук днем назве. Василь Стус
Пн
13
Вт
14
27 28
Ср
Чт
Пт
Сб
Нд
Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Нд
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
15
16
17
18
19
20
21
22 23 24 25
26
ЛЮТИЙ 2017
Господи, гніву пречистого благаю — не май за зле. Де не стоятиму — вистою. Спасибі за те, що мале людське життя, хоч надією довжу його в віки. Вірою тугу розвіюю, щоб був я завжди такий, яким мене мати родила і благословила в світи. І добре, що не зуміла мене од біди вберегти. Василь Стус
Пн
Ср
Чт
Пт
Сб
Нд
Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Нд
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
15
16
17
18
19
20
21
22 23 24 25
26
27 28 29 30
31
13
Вт
14
БЕРЕЗЕНЬ 2017
Йому несила втоми подолати од миготіння нескінченних ґрат. Неначе світ — це ґрати, ґрати, ґрати, помножені в очах увостократ. Легка його ступа, м’яка і пружна, затиснена в малесенький обруч, — мов танець сили, зібганої кружно довкола волі, що крутіша круч. І тільки інколи спаде запона з його очей — тоді у нього світ зайде, пройнявши тіло, шалом повне, а серця досягне — і згубить слід. Райнер Марія Рільке, «Барс». Переклав Василь Стус
Пн
10
Вт
11
Ср
12
24 25 26
Чт
13
Пт
14
Сб
Нд
Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Нд
1
2
3
4
5
6
7
8
9
15
16
17
18
19
20
21
22 23
27 28 29 30
КВІТЕНЬ 2017
Рясним букетом білого бузку, зарошеним у радість, син наснився. І в вічності я вперше означився, тримавши ручку, гілочку хистку. А він сміється. Він сміється радо, для мене прохиляючи світи — душі моєї сховане свічадо, мов спалах щирості і чистоти — або господнє всевидюще око — замиготіло раптом з глибини. І я збагнув, що вік прожив, нівроку, неначе дивні перебачив сни. І я збагнув, що тільки ліпота і тільки біле сяєво дитини наповнить вічністю мої хвилини, котрим байдуже: падь чи висота. Василь Стус
Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Нд
Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Нд
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22 23 24 25
26
27 28
29 30
31
ТРАВЕНЬ 2017
Руками по кишенях обмацуючи діри І ліктями світивши, я фертиком ішов, Бо з неба сяла Муза! Її я ленник вірний, Ото собі розкішну вигадував любов! Штани нінащо стерті? Та по коліно море! Адже котигорошку лиш рими в голові. Як зозулясті кури, сокочуть в небі зорі, А під Чумацьким Возом - банкети дарові. Розсівшись при дорозі, ті гомони лелію, Роса на мене впала, а я собі хмелію, Бо вересневий вечір - немов вино густе. І все капарю вірші, згорнувшись у калачик. Мов струни ліри - тіні (їх купаю, як м’ячик). Штиблети каші просять? Овва, і це пусте! Артюр Рембо, «Моя циганерія». Переклав Василь Стус
Пн
Вт
Ср
14
Чт
Пт
Сб
Нд
Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Нд
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
15
16
17
18
19
20
21
22 23 24 25
12
13
26
27 28 29 30
ЧЕРВЕНЬ 2017
Напевне, так і треба — судилося бо так: упали зорі з неба і надломили мак. Така знялася хвища — ні неба, ні землі, лиш чорне кладовище по нищеній ріллі. Залопотіла злива, мов залива — гай-гай! Кохана, будь щаслива! Коханий мій — бувай! Василь Стус
Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Нд
Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Нд
1
2
3
4
5
6
7
8
9
15
18
19
20
21
22 23
11
12
13
16
17
24 25
26
27 28 29 30
31
10
14
ЛИПЕНЬ 2017
І враз він уривається — твій шлях, де таємничі злети і падіння. Ця дивна смерть зоветься воскресінням, лиш хай життя обернеться на прах. Знекрилений, ти чуєш дужий змах крила — і закипіла прірва синя! Який високий злет! Яке падіння! Не доберу, що захват, а що жах. Ні, він не уривається. Дарма. Лише тримайсь руками обома за нитку парок. І почезлий обрій тобі життя відслонить позакрай. Вознось мене, мій Боже, чи карай, та тільки знай, що син я в тебе — добрий. Василь Стус
Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Нд
Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Нд
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
15
16
17
18
19
20
21
22 23 24 25
26
27
28 29 30
31
14
СЕРПЕНЬ 2017
Не прагни, сину мій, а бережись, тримаючись вервечки існування, і научайся саморозсвітання, і мерехтіти радістю навчись. Дороги далі круто повелись туди, де грає життєструмування, оце уводноволене кохання, правдива уселенська благовість. Нас матері зродили на любов – орати землю, жито засівати, щоб Господом дароване віддати, коли небесна синя хоругов нам вигріла на вічному осонні і щедрі очі, й радісні долоні. Василь Стус
Пн
11
Вт
12
25 26
Ср
13
Чт
14
Пт
Сб
Нд
Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Нд
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
15
16
17
18
19
20
21
22 23 24
27 28 29 30
ВЕРЕСЕНЬ 2017