Система захисту дітей у Франції
1. Огляд ключового законодавства та політик у сфері захисту дітей a) Хто відповідальний за формування політики у сфері захисту дітей – центральний чи місцеві органи? Як розподілена відповідальність? За формування політики у сфері захисту дітей відповідають адміністрації (governments) обох рівнів: i. Міністерство соціальних справ і охорони здоров’я (Ministèredes Affaires Social eset dela Santé) провадить національну політику захисту дітей; ii. У відповідності до національного законодавства, місцева влада, власне департаменти, провадять місцеву політику захисту дітей. Їх консультують центральні та місцеві організації-спостерігачі. Інформацію щодо дітей, які перебувають у зоні ризику, збирають та перевіряють спостерігачі департаментів, до складу яких входять представники генеральних Рад департаментів (Conseilsgénéraux), судової влади та члени асоціацій захисту дітей. Інформація зібрана спостерігачами департаментів, узагальнюється в національному центрі спостереження (Observatoirenationaldel’enfanceendanger - ONED), котрий може надавати рекомендації та поради щодо формування політики. b) Які є ключові нормативні акти в сфері захисту дітей? Від 1980-х років, було прийнято три ключові нормативні акти: i. Відповідно до Акту Децентралізації від 06.07.1986 (Закон № 86-17), Ради департаментів отримали право врегульовувати захист дітей; ii. Акт від 10.07.1989 (Закон № 89-487) утвердив впровадження національної гарячої лінії з протидії дитячому насильству (що, згодом, розширилася до звернень для всіх дітей, що перебувають в небезпеці (Servicenationald’accueiltéléphoniquedel’enfanceendanger - SNATED). iii. Акт від 05.03.2007 (Закон № 2007-293) реформував систему захисту дітей. Прийнятий після тривалого обговорення, законопроект мав три мети: посилити превентивні заходи, покращити просвітницьку роботу та інформування про випадки зловживань, а також урізноманітнити методи втручання органів влади. Зокрема, цей акт покращив та урізноманітнив політики захисту дітей та посилив механізми дотримання прав дітей та сімей у випадку втручання органів влади. c) Хто відповідальний за реалізацію політики? Центральна чи місцеві адміністрації? Які ключові міністерства або агенції в цій сфері? Відповідно до Акту Децентралізації від 06.07.1989, Рада департаменту під головуванням Президента Ради департаменту відповідальна за забезпечення захисту дітей. Зокрема, вона відповідає за впровадження політики «Соціальної підтримки дитини» (AideSociale à l'Enfance- ASE). Судова влада відіграє допоміжну роль у забезпеченні захисту дітей. Втручання судової влади, за посередництва державного прокурора (ProcureurdelaRépublique) та судді у справах дітей (Jugedesenfants), можливо лише тоді, коли участь Ради департаменту була унеможливлена, або була недостатньою для захисту дитини, або ж коли родина дитини відмовилися від такої участі (стаття L. 226-4 французького «Кодексу соціальних відносин та сім’ї» (Code del'action socialeet des familles - CASF)).
Акт від 05.03.2007 посилив взаємодію між Радами департаментів та судовою владою. Повідомлення від громадських та приватних суб’єктів, які мають інформацію про дітей у небезпеці, повинні надходити до громадського прокурора із копією Президенту Ради департаменту. Якщо державний прокурор дізнається про такі випадки з інших джерел, він має передати інформацію Президентові Ради департаменту (стаття L. 226-4 CASF). d) Якими є ключові інструменти політики захисту дітей та підтримки сімей із дітьми? (матеріальна допомога, привілеї, послуги, житлове забезпечення тощо): У Франції вдалися до двох ключових інструментів політики для забезпечення захисту дітей: «Соціальна допомога дітям» (i) та «Добробут матері та дитини) (ii). i. «Соціальна допомога дітям» (Aidesociale àl'enfance - ASE) «Соціальна допомога дітям» є загальною соціальною політикою захисту дітей Згідно зі статтею L. 221-1 CASF, «Соціальна допомога дітям» слугує шістьом основним місіям: A. Забезпечення матеріальною, освітньою та психологічною підтримкою дітей, що перебувають в зоні ризику та їх сімей; B. Запровадження спільних дій з метою упередження маргіналізації, а також полегшення соціальної адаптації; C. Проведення екстрених дій із захисту; D. Забезпечення всім необхідним неповнолітніх, які перебувають в системі захисту дітей, а також їхнє подальше направлення (orientation) у співпраці з родинами чи офіційними представниками; E. захист зв’язків, встановлених дітьми з особами, що не є їхніми батьками (protectingthelinksforgedbythechildrenwithpersonsotherthantheirparents); F. Проведення запобіжних заходів задля уникнення небезпечних ситуацій. На практиці, «Соціальна допомога дітям» надає три основні послуги: навчання, влаштування дітей і матеріальну підтримку надавачам послуг. Такого роду послуги є обов’язковими, коли здоров’я дитини, її безпека, опіка чи освіта опиняються під загрозою. Навчання Навчальний компонент (Aides éducatives à domicile / Aides éducativesenmilieuouvert) має на меті: i. Забезпечення освітньою та психологічною підтримкою неповнолітніх (або осіб з їх числа, молодших 21 року) та їхніх сімей; ii. Запобігання вилученню дитини з сім’ї. Це адміністративні заходи, ухвалені Президентом Ради департаменту чи то на основі заяви батьків, чи у погодженні з ними (Aides éducatives à domicile), або ж судові заходи, що зобов’язують сім’ї вчинити відповідно до рішення судді у справах дітей (Aides éducativesen milieuouvert). Влаштування дітей Існує три типи влаштування дітей: i. Адміністративне влаштування є тимчасовим заходом, що ухвалюється Президентом Ради департаменту на основі заяви, або зі згодою батьків. ii. Судове влаштування ухвалюється суддею у справах дітей. Дитина поміщається під опіку служб «Соціальної допомоги дітям», що визначають форму влаштування. В будь-якому разі, влаштування є обмеженням, що накладається на сім’ю та включає делегування батьківських повноважень «Соціальній допомозі дітям».
iii.
«Пряме влаштування» є також судовим заходом. Дитина передається під опіку інституції або довіреній третій стороні, за якими закріплюється права опіки. «Соціальна допомога дітям» не є відповідальною за дитину, але фінансово підтримує влаштування.
Матеріальна допомога Департаменти фінансують більшість послуг з влаштування та надають допомогу родинам через щомісячні виплати або підсобну допомогу. ii. «Допомога матері та дитині» (Protection maternelleet infantile - PMI) «Допомога матері та дитині» є складовою державної системи охорони здоров’я, що має на меті захист сімей та утвердження здорового способу життя. Вона забезпечує прямий доступ до команди лікарів, психологів, гінекологів, акушерів та родинних терапевтів. Послуги «Допомоги матері та дитині» надаються сім’ям перед, під час та після вагітності. Також, ця система допомагає виявленню та упередженню насильства щодо дітей. Чи існують особливі привілеї/ суспільна підтримка сиріт після настання повноліття? Певна допомога може бути надана молодим людям до 21 року, незалежно від того, чи є вони сиротами, чи ні. Можливість підтримки утверджується в статті L. 221-1 CASF, згідно з якою, «матеріальна підтримка, освітня та психологічна допомога [може надаватися] молодим людям, молодшим 21 року, які стикаються із сімейними, суспільними, або освітніми труднощами, що можуть серйозно вплинути на їхню рівновагу (balance)». Допомога оформлюється через «Контракт з молодою особою» (Contrat Jeune Majeur), що підписується на основі заяви та письмовому погодженні молодої особи. Допомога може набувати двох форм: (і) втручання через навчальні послуги, або виплата матеріальної допомоги, чи (іі) забезпечене департаментом тимчасове обслуговування та поселення. В будь-якому разі, така підтримка надається максимум на один рік, однак може бути поновлена у випадку схожих обставин. Вона також може бути скасована будь-коли за ініціативою молодої особи, яка запросила підтримку, чи соціальної служби, що надає її. 2. Надавачі послуг a) Хто надаєпослуги для дітей та сімей з дітьми? Державнічиприватні, прибутковічинеприбутковіорганізації? Як надавачіпослугобираються та фінансуються? Див.таблицю нижче 3. Отримувачі послуг a) Хто є основними вигодо набувачами системи захисту дітей і соціальних послуг для дітей та сімей? Чи визначені критерії для отримання послуг соціальної допомоги? Що це за критерії? Див. таблицю нижче 4. Послуги соціальної допомоги для дітей та сімей a) Які існують послуги для дітей та сімей? Чи є формально визначений список послуг? Чи є формальне визначення змісту та кількості послуг в розрахунку на одного отримувача? Див. таблицю нижче.
Послуги
Надавачі послуг (Питання 2)
Джерела фінансування (Питання 2)
Погодження (Питання 2)
Неповнолітні, або молоді особи, молодші 21 року та їхні сім’ї, якщо здоров’я дитини, її безпека, опіка, або освіта потребують підтримки
Навчальна підтримка вдома (AED)
Навчальна підтримка поза домом (AEMO)
Будинки влаштування (Maisonsd'enfants à caractère social MECS)
Адміністративний державний (public) орган (6,7%) Неприбуткові організації (92,7%) Фундації або інше (0,6%)
Адміністративний державний орган (5%) Неприбуткові організації (86%) Фундації або інше (9%)
Отримувачі послуг (Питання 3)
Рада департаменту (місцевий бюджет)
Ухвалюється Президентом Ради департаменту або спільно Президентом Ради департаменту та Префектом департаменту (в інтересах Міністерства юстиції)
Неповнолітні, або молоді особи, молодші 21 року, чиє здоров’я, безпека чи гідність у небезпеці, або чиї умови освіти, або фізичний, емоційний, інтелектуальний та соціальний розвиток серйозно порушені Діти, ввірені в опіку «Соціальній допомозі дитині» (ASE) внаслідок адміністративних чи судових заходів на середній або довгий термін
Місія (Питання 4.a)
Типи послуг (Питання 4.a)
• Навчальна
підтримка вдома
Надання навчальної та психологічної підтримки дітям та їхнім сім’ям
• Навчальна
підтримка • Поселення (housing)
(у виняткових випадках)
Допомога дитині • Поселення психологічно • Психологічна відновитися та підтримка зберегти • Навчальна стосунки із підтримка домом та сім’єю
• Довготермінове
Дитячі містечка (Villagesd'enfants)
Заклади матері та дитини (Etablissementsd'accueilmèreenfant)
Неприбуткові організації(69%) Фундації або інше (31%)
Адміністративний державний орган(76%) Неприбуткові організації (14%) Фундації або інше (8%) Прибуткові організації (2%)
Пожертви Державні субсидії (державний бюджет)
Оплата фіз. осіб (підтримується спеціальною допомогою для одиноких баткьів) Рада департаменту (місцевий бюджет)
Ухвалюється Президентом Ради департаменту або спільно Президентом Ради департаменту та Префектом департаменту (в інтересах Міністерства юстиції)
Діти-сироти, що мають братів чи сестер, або ж діти, що мають братів чи сестер, залишені або розлучені з батьками через серйозні родинні проблеми
Влаштування дітей, що мають братів чи сестер; збереження братерського / сестринського зв’язку
Вагітні жінки або матері з дітьми до трьох років
Підготовка матері до народження дитини; допомога матері здобути більшу незалежність та безпеку; посилення зв’язку між матір’ю та дитиною; матеріальна підтримка матері в організації її повсякденного життя; збереження материнської соціальної та професійної замученості
влаштування дітей, що мають братів чи сестер: діти ввірені під опіку сімейного освітянина, який виховує їх допоки вони стануть незалежними, а також надає емоційну та освітню підтримку в будинку.
• Поселення • Медична та
психологічна допомога матері та дитині
Ясла (Poupon-nières)
Адміністративний державний орган (57%) Неприбуткові організації (33%) Фундації або інше (10%)
Медико-освітні заклади (InstitutsMédicoéducatifs - IME)
Адміністративний державний орган
Дома опіки для дітей (Foyersdel'enfance)
Адміністративний державний орган(98%) Неприбуткові організації(1%) Фундації або інше (1%)
Діти до трьох років, котрі не можуть бути залишені в своїх родинах чи перебувати в прийомних сім’ях та чий стан здоров’я не потребує медичного нагляду
Рада департаменту (місцевий бюджет)
Державна соціальна допомога (sécuritésociale), тобто державний бюджет
Рада департаменту (місцевий бюджет)
Ухвалюється Президентом Ради департаменту або спільно Президентом Ради департаменту та Префектом департаменту (в інтересах Міністерства юстиції)
Діти від 3 до 18 років з психічними розладами
Неповнолітні, що перебувають в ситуації ризику, потребуючи негайного втручання
Захист та влаштування малих дітей
Забезпечення освітньої та матеріальної підтримки дітям та підліткам з ментальними розладами (NB:медико-освітні заклади спеціалізуються відповідно до рівня та типу розладу) Оцінка дітей протягом їхнього перебування в інституції для початку освітньої роботи з дітьми та їхніми батьками, а також підготовки влаштування (назад у сім’ю, у прийомну родину, інституційну опіку, усиновлення)
• Поселення
• Поселення • Освітня підтримка • Медична
підтримка
• Поселення • Навчальна
підтримка
Заклади соціального прихистку та доброї волі (LVA) (Lieux de vie et d'accueil - LVA)
Адміністративний державний орган (1%) Неприбуткові організації (79%) Прибуткові організації (20%)
Рада департаменту (місцевий бюджет)
Ухвалюється Президентом Ради департаменту або спільно Президентом Ради департаменту та Префектом департаменту (в інтересах Міністерства юстиції)
Діти та молоді особи під адміністративним чи судовим захистом, неповнолітні чи дорослі особи з психічними розладами, діти з особливим потребами, діти в зоні ризику, або у ситуації соціального виключення (NB:LVAможуть подекуди розмістити декілька цих категорій в одному місці)
Посилення соціальної включеності; забезпечення освітою, захистом та наглядом
• Поселення (від 3 до 7
осіб в одній LVA) • Навчальна підтримка
b) Як забезпечується якість послуг? Чи існують стандарти послуг? i. Загальна інспекція у соціальних справах (InspectionGénéraledesAffairesSociales IGAS) IGAS є службою нагляду, аудиту та оцінки соціальних політик Вона має три завдання: A. Інспектування, моніторинг та аудит державних установ та приватних організації, що отримують державну підтримку; B. Оцінку державних політик; C. Консультування та тимчасове управління. D. Окрім того, відповідно до статті L. 313-13 CASF, інспектори, котрі спеціалізуються на питаннях здоров’я та добробуту (médecininspecteurdesanté publique / inspecteurdel'actionsanitaireetsociale) можуть проводити розслідування та оцінювати здоров’я, безпеку, повноту фізичного чи психічного благополуччя дітей, поміщених в інституції. Державні інспектори мають ряд прав, зокрема, право доступу до матеріальної бази (facilities), запитувати інформацію, що стосується функціонування закладу, зустрічатися з вихованцями, оцінювати послуги та персонал. ii.
Національний центр спостереження за захистом дітей (Observatoire National del' Enfance en Danger - ONED) ONED був утворений згідно з Актом від 05.03.2007. Він має три завдання: A. Покращувати знання щодо питань загрози та захисту неповнолітніх через виокремлення та розвиток кількісних показників та інших типів досліджень; B. Визначення, аналіз та поширення кращих практик запобігання та втручання у захист дітей C. Підтримка учасників захисту дітей Для досягнення цих завдань, ONED співпрацює з усіма відповідальними особами системи захисту дітей у Франції та поза її межами.
Чи всі надавачі послуг мають однакові вимоги щодо стандартів послуг? Чи існують стандарти послуг? Вони прийняті на національному чи місцевому рівнях? Деякі послуги регулюються законами, передовсім, Актом від 02.01.2002 (закон № 2002-2), пов’язаним із правами громадян щодо соціальних послуг. Цей закон включений в CASF(ст. L. 311-3) та впроваджується декількома регуляторними інструментами. Він стосується як державних, так і недержавних надавачів послуг. Соціальні послуги мають гарантувати користувачам: i. Повагу до їхньої гідності, недоторканості (integrity), приватності та безпеки; ii. Вільний вибір послуг (крім випадків судових рішень) серед тих, що доступні iii. Індивідуалізовану підтримку та піклування, досягнення поінформованої згоди отримувача iv. Конфіденційність персональної інформації v. Доступ до будь-якої інформації чи документу, що стосується користувача – якщо інакше не утверджено законом vi. Інформацію про їхні основоположні права, а також засоби їх дотримання vii. Безпосередню участь у встановленні підтримки та уважне ставлення
c) Чи існують аналоги дитячих будинків (установ для довготривалого влаштування сиріт)? Які їхні функції? Відповідно до ст. L. 224-4 CASF, сироти розглядаються як "pupillesdel'Etat" (вихованці держави) з правом на сім’ю або влаштування в рамках «Соціальної допомоги дітям» або тимчасово (перед усиновленням), або на постійній основі (див. табл. вище). Кожен з департаментів має оперативний відділ (Cellulede Recueildes Informations Préoccupantes - CRIP), відповідальний за збір, обробку та оцінку інформації, що стосуються дітей у зоні ризику. CRIP зобов’язаний бути легко досяжним для громади. Професіонали у захисті дітей (лікарі, психологи тощо) проводять первинний аналіз ситуації, в якій опинилась дитина. Виходячи з цієї оцінки, CRIPмає три варіанти: i. Якщо немає ризику небезпеки чи загрози, CRIP може закрити справу; ii. CRIPможе вирішити, за згодою батьків, встановити адміністративні заходи; iii. Якщо ситуація, в якій опинилася дитина, є достатньо серйозною, або якщо адміністративні заходи виявились неефективними, або ж якщо батьки дитини відмовляються від взаємодії, CRIPможе вирішити залучити представника суду для накладення судових зобов’язань. iv. Суддя у справах дітей втручається в цивільні відносини, коли встановлено, що неповнолітній перебуває у небезпеці, коли під загрозою його здоров’я, безпека, чи моральність, або ж коли умови для його освіти видаються суттєво порушеними. Суддя у справах дітей може бути залучений батьками, дитиною, установою, в якій влаштована дитина, державним прокурором, або за ініціативою самого судді (що є особливим випадком – коли дитина не в стані оцінити небезпеку, в якій перебуває). Суддя у справах дітей має незвично широку юрисдикцію і може залучати велике коло освітніх та влаштувальних (housing) заходів для захисту дитини. Рішення судді у справах дітей можуть бути оскаржені в апеляційному суді. Коли дитина потрапляє під опіку соціальних служб у відповідності до рішення суду, родина може висловити побажання стосовно методів влаштування дитини. Побажання не є обов’язковим до виконання для соціальних служб. Дитина може висловлювати свою думку щодо всіх рішень, що мають вплив на його ситуацію. Погодження з батьками не вимагається в екстрених випадках, або коли батьки не в змозі висловити свою волю. За таких обставин, соціальні служби мають негайно повідомити прокурора. В інших випадках вимагається згода батьків. Яка процедура влаштування дитини в нову сім’ю? Це вирішується на центральному рівні, чи на місцевому? У Цивільному Кодексі та CASFпроцедура описана як належна центральному рівню. Варто розрізняти дві процедури. i) Добровільна процедура влаштування A. Батьки можуть добровільно влаштувати дитину до служби ASE. Дитина може бути влаштована ASE до нової сім’ї. Зазвичай це діти, котрі не можуть виховуватись у звичних умовах, що потребують емоційної рівноваги, або ті, котрі потребують спеціальної опіки. B. Письмова згода батьків є обов’язковою
C. Визначення місця та методів влаштування погоджується сім’єю та соціальними службами ii) Юридична процедура влаштування: див. вище
дитини
визначається
та
Якими є критерії втручання в родину і хто має повноваження вирішувати вилучити дитину із сім’ї? Критеріїв втручання в сім’ю дуже багато, застосовується підхід індивідуалізованого розгляду кожного випадку. Основний критерій – ситуація ризику для дитини. Ст. 375 Цивільного кодексу зазначає, що заходи навчальної підтримки можуть бути накладені судом «… коли здоров’я, безпека чи моральність залежного від інших (notemancipated) неповнолітнього виявляються під загрозою, або коли умови його навчання серйозно попрані». Повноваження вирішувати щодо вилучення дитини з сім’ї змішані. Дитина може бути вилучена з сім’ї на основі рішення судді у справах дітей (ст. 375 Цивільного Кодексу) чи на основі добровільного волевиявлення батьків (ст. 223-2 CASF). На які підстави спирається суд, вирішуючи позбавити, обмежити або поновити батьківські права? Якими є наслідки для батьків після позбавлення батьківських прав? Позбавлення або обмеження прав батьків може настати вразі i. Санкцій, що застосовуються внаслідок кримінального вироку, до якого засуджений один, або обоє батьків, чи ii. Вироку цивільного суду як заходу забезпечення захисту дитини в двох основних випадках: якщо дитина перебуває в небезпеці, або нею не опікуються Позбавлення батьківських прав тягне передачу прав, в усій повноті, іншому батьку чи матері, або, якщо таких прав позбавляються обоє з батьків, третій стороні, визначеній судом. Позбавлення батьківських прав зазвичай веде до усиновлення. За таких обставин, згоди від батьків не потрібна. Відкликання (withdrawal) батьківських прав позначається, згідно з законодавством, на всіх стосунках, сімейних та особистісних, пов’язаних із інститутом батьківства. Воно звільняє таких батьків від дотримання абияких майбутніх зобов’язань по відношенню до дитини (ст. 379 Цивільного Кодексу). Що може слугувати доказом на користь того, що сім’я не може бути реінтегрована і що всі можливості реінтеграції вичерпані? Такі докази постають в результаті індивідуалізованої оцінки кожного випадку і в основному залежать від того, чи викорінена причина влаштування, а також від оцінки загального прогресу. Для прикладу, перегляд влаштування, призначеного внаслідок насильства, вимагатиме інших підходів, аніж влаштування внаслідок матеріальної скрути. Як соціальний робітник взаємодіє із суддею? Соціальний робітник може взаємодіяти із суддею багатьма шляхами. Вони можуть співпрацювати з суддею перед та після ухвалення рішення. Протягом процесуальних дій, суддя має повноваження зобов’язати проведення будьяких законних слідчих дій. Він може, для прикладу, заслухати соціального працівника як свідка, або замовити оціночний звіт стану дитини. Такі звіти не є зобов’язальними для судді, але часто беруться до уваги при прийнятті рішень. Після ухвалення рішення соціальні служби відповідальні за виконання (carryingout) заходів, визначених суддею. Вони мають надати судді у справах дітей звіт щодо ситуації та розвитку дитини за періоди, визначені судом, або за загальною
процедурою, щорічно (ст. 1199-1 Цивільно-Процесуального Кодексу). Коли влаштування перевищує два роки і соціальні служби не надають звітів, суддя у справах дітей має запросити сторони для того, аби зрозуміти ситуацію дитини. 5. Думка дитини a) Чи передбачені формальні механізми вивчення та врахування думки дитини, розглядаючи випадок дитини (соціальними службами, судом)? i) Думка дитини в суді Згідно зі ст. 388-1 французького Цивільного Кодексу, дитина, здатна до розсудливості (discernment) може бути вислухана у суді. Стаття вказує, що: «У всіх процесуальних діях, що мають до нього стосунок, неповнолітній, здатний до розсудливого висловлювання, може, без передсуду через незапланованість репліки чи виступу за погодженням (withoutprejudicetotheprovisionsastohisinterventionorconsent), бути почутий суддею чи особою, назначеною суддею для цієї мети. Коли неповнолітній прагне висловитись, йому може бути відмовлено лише на підставі обґрунтованого судження. Він може бути заслуханий сам, разом із юридичним радником, або з будьякою особою за його вибором. Коли такий вибір видається невідповідним благополуччю дитини, суддя може призначити іншу особу. Заслуховування неповнолітнього не надає йому статусу сторони судового процесу». ii) Врахування думки дитини соціальними службами Як зазначено вище (див. пит. 1b), Акт від 05.03.2007 запроваджує гарячу лінію для дітей у небезпеці (Servicenationald’accueiltéléphoniquedel’enfanceendanger – SNATED). Ця лінія є безкоштовною та цілодобовою (номер екстреного виклику: 119). iii) Думка дітей, влаштованих в інституції Державні інспектори можуть проводити розслідування стосовно здоров’я, безпеки, недоторканості та фізичного чи морального добробуту дітей, влаштованих в інституції. В цьому контексті, вони можуть заслухати влаштованих дітей. 6. Фінансування a) Хто фінансує соціальні служби для дітей (центральний бюджет, місцеві бюджети, платежі фізичних осіб, інше)? Див. питання 2 b) Як визначається обсяг фінансування системи захисту дітей – з розрахунку на послугу, на дитину, на установу? Який обсяг фінансування в рік, структура витрат? Чи є спеціальне законодавство, що регулює постачання соціальних послуг, або ж воно регулюються загальним законодавством для бюджетного фінансування? i) Центральне фінансування A. Фонд фінансування національного захисту дітей (Fondsnationaldefinancementdelaprotectiondel’enfance - FNPE) Фонд був створений Актом від 05.03.2007 та інституціолізований в 2010 задля підтримки соціального добробуту та захисту дітей. FNPE знаходиться в управлінні та фінансується відділом сім’ї соціального захисту (Caissenationaledesallocationsfamiliales – CNAF).
ii)
FNPE має також фінансуватися щорічними платежами з державного бюджету, але, окрім первинного фінансування в 2010 (10 мільйонів євро), жодного платежу не було здійснено Як наслідок, на практиці, FNPE повністю фінансується CNAF (30 мільйонів євро в 2010). B. Центральний бюджет також підтримує захист дітей, фінансуючи громадську організацію (publicinterestgroup) «Діти в ризику» (Groupementd’intérêtpublic "EnfanceenDanger" - GIPED), орган, що забезпечує роботу національної гарячої лінії для дітей в небезпеці (SNATED) та Центр національного спостереження для захисту дітей (ONED). Державне фінансування GIPED в 2013 році становило 2.3 мільйони євро. C. Центральні адміністрації також підтримують НГО та фонди, що опікуються захистом дітей. В 2013 році, загальний обсяг фінансування такої підтримки становив 0.8 мільйони євро. Місцеве фінансування Як зазначалося вище, департаменти відповідають за реалізацію захисту дітей. Загальна сума бюджетів департаментів, призначених на захист дітей, становила близько 6 мільярдів євро в 2013 році.
Чи всі надавачі послуг (державні та недержавні) мають однаковий доступ до бюджетних ресурсів? Всі надавачі, державні або приватні, спираються на ті самі умови при доступі до витрат, що вимагає соціальний добробут дітей. Регулювання використання бюджету спільне для всіх надавачів послуг (ст. L. 228-1 і далі CASF). Чи виплачується родині абияка спеціальна допомога на дитину – та чи існують і якого роду механізми контролю ресурсів, що використовуються для потреби дитини? Французький закон встановлює суспільний контроль на користування соціальною допомогою через "tutelleauxprestationssociales". Коли діти, чиї батьки отримують допомогу, виховуються в очевидно неприпустимий спосіб (щодо харчування, житла та гігієни), або коли допомога використовується не в інтересах дитини, суддя у справах дітей може вирішити, що допомога має виплачуватись кваліфікованій особі, tuteurauxprestationssociales. Він, tuteur, розпоряджається допомогою в інтересах дитини, задовольняючи її потреби. Він може вживати будь-яких заходів для покращення рівня життя дитини та має надавати консультації родині щодо шляхів реабілітації. Такий захід є впливовим способом контролювати витрати родини в не-насильницький спосіб та є часто застосовуваним.