Поезії
Роздуми вслух Йосип Мельниченко
Йосип Мельниченко
Роздуми вслух ПОЕЗІЇ
с. Салиха 2020р
Мой стакан не велик, но пью из своего я стакана. (Альфред де Мюссе «Чаша и уста»)
~1~
Мельниченко Йосип Олексійович народився 15 листопада 1947 року в с. Антонівка Таращанського району. В 1965 році закінчив Великоберезянську середню школу. Навчався в Самбірськім педагогічнім училищі Львівської області. Після - заочно навчався в Дрогобицькому педагогічному інституті ім. І. Франка. За професією – вчитель російської мови та літератури. Понад 30 років обіймає посаду директора Салиської середньої школи Таращанського району Київської області. Вболіваючи за людські долі, він допоміг багатьом своїм вихованцям знайти своє місце в житті, тому не дивно, що вони вчаться у нього, прислухаються до його порад, розділяють його погляди. До слова цього чоловіка прислухаються також колеги, односельці, друзі. Різнобічні захоплення, спостережливість, своєрідний погляд на різні аспекти життя роблять його цікавим співрозмовником. Йосип Олексійович неодноразово обирався депутатом районної та сільської рад, активний учасник громадського життя району. В 1998 році написав перший вірш « Другу », в якому оспівані дружба та щирі почуття. Потім були збірки «Осінні мотиви», «Жива картина». Твори Йосипа Олексійовича пронизані ліризмом, педагогічними роздумами, батьківськими порадами. Багато творів присвячено родині, природі, людським взаєминам. Вірші його правдиві, ніжні, зрозумілі кожному. В них витончена образність та глибокі почуття. Проживає в с. Салиха. Одружений. Дружина – вчитель сільської школи. Має двох синів , чотирьох онуків, правнучку.
~2~
Я ДЯКУЮ ГОСПОДУ БОГУ ………………………….. Я дякую Господу Богу, Що дарує нам радісні дні. За те, що ми маємо змогу Жити, любити, кохати в житті. Людина щаслива, якщо відчуває Повагу до себе, щиру любов. Жити для кого вона тоді знає. Всміхається кожному знову і знов. Щастя яке - наблюдати схід сонця. Шепіт колосся на вітрі почути. На шпички морозу легенько вколотись. Косенького дощику дотик відчути. Бути співом пташок зачарованим. Кожну рослинку, тваринку любити. Бути життям загартованим. Добро лиш потрібно робити.
~3~
БАРСІК ………………………………………………………….. Ти так ніжно дивишся в очі, Нахиливши мордочку набік. Відірвати погляду від тебе нема мочі, Неначе знав тебе я цілий вік. Знаю, ти хотів би розповісти Про життя собаче, про своє. Як шукаєш бідний ти поїсти, Як подачки мало хто дає. Кажеш, рідко хто погладить, усміхнеться, А ще рідше кісткою вгостять. Серденятко від образи рветься, Що отак живеш: ні дать, ні взять. Ображаєшся, що люди - звірі. За нас буває соромно тобі. Ну що зробить, щоб ти у доброту повірив? Я постараюсь, друже, далебі. Давай в знак дружби я тебе поглажу. І лапу першим жму в руці твою. Може хоч трохи біль твою заглажу. Заходь, віддам я порцію свою.
~4~
БІЛОЧКА ПУХНАСТЕНЬКА …………………………… Білочка пухнастенька Грається горішками. Оченята - ґудзики Слідкують за доріжкою. Дітлахи радіють їй. Пригощають звабами. А вона так з вдячністю Їм махає лапками. Всі ми Богом послані. Жить потрібне вміння. На Землі всі часточка Божого творіння.
~5~
ВЕСНА ……………………………………………………………… Весно моя, люба моя! Радість несеш ти і щастя. Ми веснянки твої, проросли із землі Сповнені ніжності й ласки. О, весна! О, весна! О, весна! Ти від сну всіх навколо будила О, весна, о, весна, о, весна Нектаром любові усіх напоїла. Пелюсточки ніжні голівки покрили, Зеленими ручками маним тебе. Сонячним зайчиком нас поманили Для радості інших даруєм себе. Вічки синенькі, жовтенькі, біленькі Спрямовуєм з ніжністю в людські серця Дай же нам, весно, сонця багато, Росою смачною напій по вінця. Пташки вертаються до рідних гніздечок В милі, знайомі краї. Першими вже прилетіли лелеки. Наповнились співом пташиним гаї. Серце у кожного хоче кохати Весно, ти Мавками робиш усіх. Як хочеться усмішку всім дарувати, Ладою стати бажаєш усім. ~6~
ВЕСНЯНИЙ РОМАНС ……………………………………… Пташки повернулись до рідних гніздечок. Співом повниться сад. Ось-ось вже защебече малеча. Линуть мелодії від лісів до левад. Які ж ви прекрасні травневії ночі. Загадковість, таємність - бурлять почуття. Комашки, букашки такі працьовиті, робочі, Копошаться, літають - вирує життя. Місять промінням пітьму розганяє. Всім, хто не спить зверху зорі моргають. Десь пугач кричить, діток лякає. Тільки їм зрозумілу жаби пісню співають. Соловейко витьохкує, всіх зачаровує. Високо в небі летять журавлі. Чапля на одній нозі витанцьовує. Щоб все це побачить - ночі малі.
~7~
ВІНОК ………………………………………………………………. Чорнобривці посію густо. Айстри вплету між них. Фіалок добавлю трішки. Троянд посаджу молодих. Очі буде вабити вінок цей. Ціле літо і осінь всю. Біля нього як в раю я буду. Люблю все красиве, люблю.
~8~
ВОДОЙМИ ВСІ ЛЬОДКОМ ПОКРИЛИСЬ ………… Зима на вулиці, зима. Мороз узяв у руки владу. Всіх по хатах позаганяв. Хоч снігу скрізь були всі раді. Понамітало кучугури, Водойми всі льодком покрились. Закидало сніжком дороги, села Рух транспорту геть зупинився. Радіють діти морозу, снігу. До школи не добратися їм Швиденько санки всі шукають. І не страшний мороз зовсім.
~9~
ВОЇНАМ-АФГАНЦЯМ ……………………………………….. І гори й люди Все тут вороже. Ми жити хочем. Спаси нас, Боже. Для чого всіх нас Сюди заслали? Щоб наші мами Горе пізнали? Скільки безвусих Геть молоденьких Назад вертались В гробах новеньких. Роки проходять, Сивієм рано. Хто полікує Душевні рани? Як бути хлопцям Які ще й досі
Десь у полоні Голодні й босі?
~ 10 ~
Як жити мамам Стареньким, сивим? Їм тільки сниться Життя щасливе . Мужі державні, Молю й благаю, Будьте гуманні, Ви ж люди, не вовча зграя. Бог всіх створив нас Щоб жити й любити. Нехай не буде калік і вбитих! Нехай сміються Від щастя мами. І Божа ласка Хай буде з нами.
ВЧИТЕЛЮ ………………………………………………………….. Вчителем бути – ноша не легка. Діток навчати - справа почесна. Віддати потрібно їм любляче серце. Добром переповнене власне джерельце.
~ 11 ~
Чеснот щоб навчати, сам завжди будь чесним. Знання щоб подати, старайся все знати. У кожній оселі будь гостем почесним. Про імідж свій власний зобов'язаний дбати. Щоб інших виховувати, зразком треба бути У поведінці, одежі, розмові, повчанні. Про світські проблеми потрібно забути. Скрізь й з усіма треба буть толерантним. Якщо хочеш учителем бути, Правило перше – постійно навчатись. Повагу не легко здобути. Для цього потрібно старатись
ГЕЙ ЛІТА ВИ МОЇ, ЛІТА ……………………………… Сонце сходить і заходить. День за днем життя іде. Кожна мить щось нове вноситьСмуток, радість - все пройде. Молоді літа минули. Юність швидко пропливла. Зрілість також прошмигнула. Час пливе як та вода. ~ 12 ~
Не хочу, не буду залежним Від накоплення довгих років. Бажання одне –залишатись Душею завжди молодим. Гей літа ви мої, літа, Ви найбільше моє багатство. Було всього – і ясно, й сльота. В цей світ я прийшов дуже вчасно.
ГІМН САЛИСЬКОЇ ЗОШ ……………………………………… Рідна школа моя, Салиська, наймиліша, Ми родина твоя, Не потрібна нам інша. У знаннях наша сила, У діяннях багатство. Багатьох ти зростила. З кожним роком ти краща Ми славимо, школо, тебе. Хай в віках тут звучить сміх дитячий! Зерна доброти завжди сій. Колективом гордися завзятим
~ 13 ~
ГОДЫ ЛЕТЯТ (рос.)………………………………………………. Годы, как кометы, летят, Хвост оставляя длинный. Радость, горе, счастья дарят. Жизни урок дают сильный Многих рядом уже нет, ну и что? Всех, кто предал меня, прощаю. Тем, кто просто ушел – счастливой дороги желаю. А тех, кто остался рядом со мною Ценю, Люблю, Уважаю. Возраст любой свою прелесть имеет. Разные цветы в разное время цветут. Красотой наслаждаться, надежду на что-то лелеятьВсе от жизни прекрасного ждут. Для каждого возраста счастье свое. Да и судьбу нам не обмануть. Наслаждайтесь жизнью – пожеланье мое. Не бойтесь в любви потонуть.
~ 14 ~
ДАЙ ПОСМОТРЮ В ГЛАЗА (рос.) ………………….. Дай посмотрю в глаза, Губы дай поцелую. Пусть от счастья течет слеза, Я желаю тебя, родную. Нежно так тебя обласкаю. Любовью своей напою. Стоишь ты этого, знаю. Тебе я нежные песни пою. Все для тебя готов я Сделать, достать, подарить. На коленях молю, родная, Позволь мне тебя любить.
~ 15 ~
ДИВНЕ ЖИТТЯ НАСТАЛО ………………………………… Дивне життя настало Світ міняється на очах. Святого нічого немає, Серце болить по днях і ночах. Шлюб, весілля - вже пережитки. Якесь цивільне придумали життя. Мами не хочуть, щоб їх дітки Батькове прізвище несли в паспортах. До церкви йдуть ті, хто не вірить. Це модним стало, нажаль. Матом кругом всі криють, Це викликає печаль. Землю любить перестали. Вичавлюють з неї останній сік. Вже й жито, пшеницю сіять не стали. Вирощують сою із року в рік. Сучасник не знає, як росте гречка, Просо, горох і цукровий буряк. Тим, чим славився край наш рідненький, Нині хвалитись небожем ніяк.
~ 16 ~
Там, де столітні росли дуби, Де пташки й тваринки розкошували, Лишились чагарники й пеньки. Бур’яни місця облюбували. Невже народ деградує? Нажаль, совість є не у всіх. Більшість нищить, а не будує. Це є великий гріх.
~ 17 ~
ДО ДНЯ САЛИХИ …………………………………………….. Маю честь привітати усіх Хто присутній у цьому залі. Всіх, хто долучитися зміг, Кого не злякали далекії далі. День села - це свято громади. Свято тих, хто родився і виріс тут. Цьому дню кожен радий. Тут зібрався увесь сільський люд. Радісних усмішок, щирих обіймів, Сліз від щастя на ваших очах. Бажаю всім гарного настрою, Кипіння любові у ваших серцях. Дітки маленькі,бабусі сивенькі, Нехай щастя й добробут поселяться в вас. Салиха рідною нехай лишається завжди. Вона так щиро стрічає всіх нас. Тож розцвітай наша Салихо рідна! Здобутки свої примножай. Нехай щастям людським в тебе світяться вікна. Частіше до купки усіх нас збирай.
~ 18 ~
ЖИТТЄВИЙ ДОСВІД …………………………………………. Життєвий досвід – Найкращий вчитель Це знає кожен На землі житель Я теж побачив Зовсім немало І тому раджу Щоб краще стало: Любіть ви тих, хто з вами рядом І вас не зрадять вони ніколи. Поглядом теплим зігріють Ті, з ким пов’язали ви долю. Не вірте ви красивому на вид, Воно обманливе буває. Не те, красиве, що блищить, Красиве те, що зігріває.
~ 19 ~
ЗАВТРАШНІЙ ДЕНЬ …………………………………………… Ну й що, коли гарно говоримо ми. Всім здається , що думати вмієм. Якщо серце своє ми не ввірили Богу, На добрії справи немає надії. Сприймати світ таким, як він є. Діяння цінити й помисли інших. Тата і маму своїх пам’ятати, Дітей вберегти від проблем грізних, вічних. Сад посадити, зростити, плекати. Ростити хліба, від біди боронити, З добротою, любов’ю у серці прожити. Вічно за вчинки прощення просити. Якщо будем так жити, Райське життя нас чекає. В блуді й гріхах непотрібно ходити. За завтрашній день нехай кожен подбає.
~ 20 ~
ЗАКОНИ ПРИРОДИ …………………………………………… Останній листок, кружляючи, падає, Вітром відірваний від землі. На загальному фоні очі зваблює Неповторним килимом вкрита земля. Тільки сосни стоять зелені Такі граціозні, ніжні. Не страшні їм вітри шалені. Ані морози грізні. В теплі краї пташки відлетіли. Їхнього співу нестало. Поля переорані геть почорніли. Риба в водоймах клювать перестала. Ми живемо по Закону природи – Все народжується і помирає. Ні жари не зупиним, ані любої негоди. Й розумнішого нічого немає. На зміну дощам поспішають морози. Сніг покриє усе навкруги. А там знову цвістимуть троянди. І в землю будуть врізатись плуги. І так з року у рік, із століття в століття Щось зникало, а щось народилось. Очі радують нові суцвіття. День прийшов, й щось нове появилось.
~ 21 ~
ЗАКОХАВСЯ СТАРИЙ ОРЕЛ ………………………………… Закохався старий орел В молоду орлицю. Не думав він, не гадав Запала в зіниці. Парить високо у небі, Чи низько літає, Хоче бути завжди з нею. Одну лиш кохає. Вона ж сильна, одинока Шука собі пару. Навіщо здався їй той старець, Який доживає. Вона хоче піднятися На вершину скелі. Із тим, кого любить буде. Кого в серце вселить. Знає все це старий орел. Нічого не вдіє. Буде вже він сам літати. Та надія мліє.
~ 22 ~
ЗАПИТАВ Я …………………………………………………………. Запитав я навесні у первоцвіту: Що потрібно, щоб щасливі всі були? Усміхнись,сказав він, всьому світу, Все, що бачиш, ніжно обніми. Запитав я влітку у троянди: Що зробити, щоб любов в серцях жила? У природи ти любити вчися. Зроби так, щоб все кругом цвіло. Запитав я у осінніх квітів: - у якім краю найкраще жити? - Ти живеш в краю найкращім в світі, тільки вірно вчись його любити. Подивись кругом відкритими очима. Постарайся бачити усе. Слухати навчися серцем як ушима І красивим враз постане все. Запитав в покритих снігом трав: Як же вірність людям вберегти? До старості глибокої як всім нам В собі людську подобу зберегти.
~ 23 ~
Зашелестіла травка - дуже просто, Віддай іншим, що бажав для себе. Усьому й всім ти щиро усміхайся І все, що хочеш, вернеться до тебе.
ЗИМА …………………………………………………………………. Зима на вулиці, зима. Мороз узяв у руки владу. Всіх по хатах позаганяв. Діти сніжком гуляють радо. Понамітало кучугури. Водойми скрізь льодком покрились. Закидало сніжком дороги, села. Замети рух скрізь зупинили. Радіють діти морозу, снігу. До школи не добратись їм. Швиденько санки всі шукають. І не страшний мороз усім.
~ 24 ~
ЗИМОВИЙ ДЕНЬ ………………………………………………… Завіяло, замело, за фурделило. По дорозі ні пройти, ні проїхати. Валить сніг, як з рукава. Пора стежки прокидати. Дітки раді, що сніжок Землю покриває. Лижі, санки і каток – Все на них чекає. А повітря таке чисте, Аж солодко дихати. В саду дерева, як в намисті, Гілля від снігу зігнуте. Лиш білочка пухнастенька На ялинках грається. Шишками, гуляючи, На сніжок кидається. Та синички зграйками З’їсти щось шукають. Літають поміж хатами. Де шукати –знають.
~ 25 ~
Ох, яка ж красива ти, Сніжна пора року. Люблять всі тебе, Що така нівроку.
ЗУСТРІЛИСЯ СТАРІСТЬ І ЮНІСТЬ ………………. Зустрілися Старість і Юність. Вмостилися поруч на лавці. З одного ключем б’є сучасність. Інший - світлий, добрий, як в казці. Скажи, Старість, чи знала ти радість? Чи щаслива в житті була? Чи гризе тебе зараз зависть? Чи змінила б усе, щоб могла?. Усміхнулася Старість у відповідь. Ніжно Молодість за руку взяла. І почала, як ісповідь, Як життя своє прожила. Була юною, безшабашною. І в тому щаслива була. Відчула бути коханою. Кохала сама як могла.
~ 26 ~
Щастя по вінця мала Коли діток родила на світ. Любов материнську пізнала. На ній тримається світ.
ЗУСТРІЧ ………………………………………………………………. На хвилинку зібравшись, Засиділись до темної ночі. Скільки радості, скільки емоцій. Любов’ю світилися кожного очі. Багато тоссстів за столом пролунало. Теплих слів так багато хотілось сказать. Як гарно пісні у цей вечір співали. Кожен хотів всіх обнять. Все пригадалось, Хоча і роки пролетіли. Краще, що було, на мить повернулось. Неначе й розлуки зовсім небуло. По-різному склалася в кожного доля. За роки, що спливли, пережить довелося чимало. Були й щастя і радість, і смуток, і горе. Все мої друзі пізнали.
~ 27 ~
Та нікого, на щастя, життя не зламало. Ще милішими, кращими стали. Мудрості й досвіду стало багато. Хоч і змолоду все вони мали. Любі мої, дорогі мої друзі! Я радію за вас і люблю. Горжуся, що в вашім я крузі, Що з вами пов’язав я долю свою. Хай ваші родини будуть щасливі. Очі хай плачуть від щастя у вас. Купайтесь любові в великій ви зливі. Молю Бога за всіх я всякчас.
ОСІНЬ ………………………………………………………………… Ось і знову наступила осінь. Заполонила красотою все. І хоч закінчився період вже цвітіння, Та різнобарв’я милує понад все. У ліс неначе запливаєш. Листя просить поплавати у нім. В осінньому лісі про все забуваєш. Мати - природа - прекрасний наш дім.
~ 28 ~
Груші дозрілі, яблука пишні Очі милують в саду. Калина червона притулилась до вишні. Я закоханий в пору цю золоту. Сонечко хоче пробитись крізь хмарки. Промінням своїм обігріть, обійнять. Їжачок збирає осінні подарки. Запаси на зиму хоче він мать. Дощик косенький навідує часто. Вітер хоче зірвати останній листок. Грибочки з кошиком граються в жмурки. Бабине літо снує свій моток.
КАЛИНА ………………………………………………………………. Калина червона Красива, чудесна. Виблискують грона, Як зорі небесні. Немов та дівчина, Прибрана намистом. Така гарна та пишна Всміхається мило. Для нас, українців, ~ 29 ~
Є символом щастя. Калину шануєм, В піснях прославляєм. Рости, калинонько, Розлога, висока. На щастя, на долю Зваблюй кожного око.
КОГДА ВОКРУГ ЦВЕТУТ ЦВЕТЫ (рос.)…………….. Когда вокруг цветут цветы, Когда ты видишь женщину красивую. Если любишь детский смех, То жизнью ты живешь счастливою. За это Господа благодари. И ангелов своих таких хороших. Любовь свою всем окружающим дари. Улыбкой озаряй ты всех прохожих.
~ 30 ~
КРИК ДУШІ ………………………………………………………. Я розумію, не так все просто. Переконався – життя складне. На шипи натикаєшся гострі. Не раз смутком тебе обгорне. Неначе й робиш усе як треба, Стараєшся, щоб у всьому був лад. Та виходить, що це лиш моя потреба. Кругом лиш брехні зорепад. Всі сперечаються, метушаться. Спішать хто в Європу, хто в митний союз. Признатись собі бояться, Що кожен в лайні погруз. Маємо райський куточок. Бог нам послав усе. Мамину землю люби, синочок. Кожен неси відповідальність за все. Крадуть, обдирають, грабують. Тільки ніяк не дійде – Дітей своїх, внуків дурять. Неначе завтра уже не прийде.
~ 31 ~
Навіщо вам лізти в європу? Дружіть з усіма підряд. Поділіться тим, що вкрали, з народом, Прислухайтесь до розумних порад. Перестаньте піариться, друзі. Ви ж знаєте правду усі. Крепко візьміться за руки, Об’єднавчу ідею несіть. Не навчайте ви діток своїх за кордоном. Зразковими школи державні зробіть. Науці дайте зелену дорогу. Українським талантам допоможіть. Прислухайтесь в те, що бажає вам кожного мама. Їх побажання українському люду втіліть. І найбагатшою стане держава. В ній разом з дітьми своїми живіть.
~ 32 ~
ЛІТО …………………………………………………………………….. Ще сонечко тільки встало, Перші промені обняли усе. Велично так з новим днем привітало. Благословило на нове все. В саду усе доспіває. Проситься в кошик на джем. Високо десь соловейко співає. Пшеничка вітає дозрілим колосом вже. В кожній господі роботи багато. Така вже ця літня пора. Морозити, квасити, в погріб ховати, На сонці сушити поки жара. Біля ставка так гамірно, шумно. Загоряє, купається дітвора. Кожен радіє, нікому не сумно. Яка це прекрасна пора.
~ 33 ~
ЛЮБИМАЯ (рос.) …………………………………………………. Любимая, здравствуй. Соскучился я по тебе. Кажется, прошла уже вечность С тех пор, как ушла к себе. Я ждать не могу так долго. Хочу видеть тебя, ласкать. К ногам твоим мир приклоняю я. Спешу нежность твою познать. В мир любви спешу окунуться. Не боюсь я в нем потонуть. Лишь бы в объятьях твоих очутиться. В свои чувства тебя окунуть. Так не теряймо же время. Понапрасну минутам не дадим пропадать. Весь мир -это мы. Обо всем о другом и не нужно нам знать.
~ 34 ~
ЛЮБЛЮ ЖИТТЯ ………………………………………………… Сотні раз проростала трава. Сотні раз земля замерзала. Білим цвітом зацвіла голова. Лице зморшками переорало. З під крила розлетілися діти. Кожен має своє гніздо. Залишається тільки радіти, Що їх далеко не занесло. Внуки вже зовсім дорослі. Кожен своєю дорогою йде. Мужні, красиві, рослі Знають кому що сказати й де. З роками все більше ціную, Що минуло, що мав, що є. Ні за чим в житті не жалкую. Вважаю щасливим життя своє. Кожній хвилині радію. Горжуся тим, що роблю. Маю на Бога надію. Люблю я життя, Люблю.
~ 35 ~
ЛЮБОВЬ (рос.) ……………………………………………………. Я друзья, давно влюбился! У меня семья. И уже я не мальчишка, Жизнь идет моя, На цветок она похожа Лучше в мире нет. И она меня моложе… Ой, на много лет. Видеть я ее желаю. А она молчит. И в ответ пока ни слова Мне не говорит. Улыбается при этом Уголками глаз. И меняет свои взгляды В день по многу раз. Думы все о ней и мысли. К ней всегда спешу. Я ее в мечтах своих. На руках ношу.
~ 36 ~
ЛЮДИ, ВСМІХНІТЬСЯ ……………………………………….. Весело зранку. Настрій чудовий. Сонечко світить. День прийшов новий. Сніжок пролітає Такий ніжний, лапатий. На дерева лягає Неначе килим багатий. Всі поспішають. Всі метушаться. У кожного плани. Невстигнуть бояться. Хочеться крикнути: -Люди, всміхніться! Ви- частина природи. З любов’ю на все подивіться. Легше стане життя.Доля іншою стане. Наповняться ніжністю ваші серця. Дійсністю стане жаданне.
~ 37 ~
МЕЛОДІЯ ПРИРОДИ …………………………………………… Вітерець легеньким подихом Верхівки дерев заколисує. Як під диригента руки помаху Мелодію ніжну виконує. То ніжно шепочуть маленькі листочки, То дружньо підхоплюють ялини гілки. Листя осики дають звук молоточків. Від дуба ідуть якісь дивні гудки. Разом усе - така музика гарна. Хто слухати вміє, той чує красу. Мелодія різна - і ніжна й химерна. Послухати вийди в ранкову росу.
~ 38 ~
МИЛЫЕ ЖЕНЩИНЫ (рос.) ………………………………….. Милые женщины, Будьте красивы. Чтоб вами гордились Ваши родные. Чтобы каждый мужчина Мечтал заиметь вас. Чтоб в любви паутине. Вы запутали нас. А те, кто возможность имел, Кого называли когда-то вы милым. Пусть локти кусают Такой шанс упустили. Любите, влюбляйтесь. Всегда сами вы будьте любимы. Почаще вы нам, улыбайтесь. Господом Богом будьте хранимы
~ 39 ~
МІЙ КОЛЕКТИВ …………………………………………………… Бог дав можливість працювати У Салиській середній школі. Вже років більше 30 –ти Працюю тут, завдячуючи долі. За довгі роки колектив Сам створював я помаленьку. Кращих із кращих запросив У школу працювати рідненьку. Сьогодні з гордістю я всім кажу, Що колектив я свій люблю. У школу з радістю ходжу, Щоб було добре, все роблю. За кожного окремо розповім. Повірте, кожен цього вартий. Хай вибачать, якщо не так, а втім…з любов’ю розкриваю карти. Молодших класів вчителі, Яка ви сила,щоб ви знали. Вклоняюсь вам я до землі. Здоров’я щоб довіку мали.
~ 40 ~
Сатир Наташа - молодчина! Душею й тілом педагог. Вона прекрасна як людина, Відповідальна до вимог.
МОВО МОЯ СОЛОВ’ЇНА …………………………………….. Калинова моя ти, пісне, Солов’їна мово моя. Мамине слово рідне, Музика звуків чарує твоя. Де б я не був, У які б не поїхав краї, За роки тебе не абув. Закоханий в ніжні чари твої. Слово рідне скрізь зігріває. Ніжнішої пісні не знаю. В різних обставинах дух підіймає. Живильною силою мене надихає. Моя Україно, найкраща у світі! Пишаюсь, що я є твій син. Мово моя, найрідніша у світі. Я з жадністю п’ю нектар твоїх слів. ~ 41 ~
МОЇ СИНИ ………………………………………………………….. Я гордий тим, Що маю двох синів. Таких дорослих,сильних, мудрих. Кожен в житті себе знайти зумів. Обидва мають руки «золоті». Люба робота їм під силу. Питання вирішать й прості й, складні. Спаси їх, Господи, й благослови. В окрузі всі їх братіками звуть. В них вірять, знають - допоможуть. Повага до людей життєва суть. Вони уміють, знають, можуть. Любов братерську вірно бережуть. Діти пишаються батьками. В сім’ю тільки любов несуть. Родини тільки міцнішають з роками. Спасибі діти, що такі ви в мене. Хай Бог пошле вам довгії літа. Щасливі будьте ви і ваші сім’ї. Живіть у радості ви літ до ста.
~ 42 ~
МОЇМ ВНУКАМ ………………………………………………….. Внуки мої рідненькі, Як я люблю всіх вас. Ще недавно були маленькі, Як швидко збігає час. Сьогодні ви вже дорослі. Такі красиві, розумні, ніжні. Я пишаюсь вашим здобуткам. Залишайтесь такими ж на землі оцій грішній. По життю ви ступайте сміло. Порядність свою бережіть. Життям користуйтесь вміло. Між собою завжди дружіть. В полі один не воїн – Будьте в радості разом й журбі. Серця наповніть любов’ю. Щасливими інших робіть. Батьків своїх поважайте. Рідну домівку любіть. Доброму скрізь навчайтесь. Честь сім’ї у серцях носіть
~ 43 ~
МОЇМ НЕВІСТКАМ …………………………………………….. Знаю, що таке щастя. Знаю, що значить жить. Знаю, найбільша радість, Рідних дітей ростить. Виросли, переженились, Невісточок в дім привели. Обидві - найкращі в світі, Як гарно всі зажили. Катя-старша невістка, Як квіточка у саду. Розумна, дбайлива, ніжна Завжди зробить усе до ладу. Оля – менша невістка, Ввіллялась відразу в сім’ю. Все вміє, все знає, всіх любить. Думку відстоїть завжди свою. Обох я люблю їх дуже. Вважаю їх за дітей своїх. Господа Бога молю я Хай береже Він їх.
~ 44 ~
Я вдячний за те їм дуже, Що люблять моїх синів. Що народили найкращих внуків, Що радість несуть в наш дім. Щасливими будьте, діти. На радість нам живіть. Розцвітайте в добрі, мої квіти. Між собою завжди дружіть.
МОЛИТВА ЗА ДІТЕЙ ………………………………………. Молю тебе, Господе,Боже, Діток моїх збережи. Від помислів злих, від діяній злих тоже Боже, прошу, вбережи. нехай рівною буде дорога по життю, що кожен з них йде. Нехай кожному щиро всміхається доля. Нехай зірка любові над кожним зійде. Не прошу я дітям багатства – Через працю усе це прийде. Господи,дай їм здоров’я багато. Милосердя Твоє нехай над ними зійде. ~ 45 ~
МОЯ РІДНА МОВО ……………………………………………. Моя рідна мово, Солов’їна мово, Як же ж не любити мамине те слово. Ти така багата, Українська мово. Музикою ллється Кожне твоє слово. Ти ввібрала в себе Найніжніші звуки. Хай любов до тебе Процвіта навіки.
~ 46 ~
НА ОЗЕРЦЕ ХОДИЛИ РАЗОМ …………………………. На озерце ходили разом. Любувалися природою. Люди ловили рибу. Я милувався твоєю вродою. Стайки рибок внизу пропливали, Між ліліями гуляючи. Ми подібно до них стояли, Обережно переглядаючись. Губи говорили про щось. А очі зовсім про інше. Ніби боялись, щоб не замітив хтось. Ні, ще рано, скажу пізніше… Що сталося, не розумію. Або не смію це зрозуміть. Разом з тобою мрію. Гей, дні, не так швидко біжіть.
~ 47 ~
НЕНАЧЕ ВЕСНОЮ ВІЙНУЛО ……………………………… Неначе весною війнуло. Враз навколо світліше стало. Ти пройшла, усміхнулась, І проблем взагалі нестало. Це щастя - тебе побачить. Це радість - з тобою бути. Для мене багато значить Голос твій ніжний чути. З тобою усе так просто. Ти така добра, ніжна. Підтримати вмієш завжди. В усьому і завжди вірна. Думку свою ти маєш. Що навкруги, усим дорожиш. Ціну собі добре знаєш. Стараєшся гарно життя прожить.
~ 48 ~
НУ, ЩО ЗРОБИТЬ ? …………………………………………….. Ну, що зробить, щоб ти була щаслива? Як світ змінити, в чому є потреба? Для мене ти є так красива. Тобі готовий зірку знять я з неба. В троянди пелюстках тебе зкупаю. Перлами природи обгорну. О, як же сильно я тебе кохаю. Кохаю і люблю тебе одну.
~ 49 ~
ОСІНЬ …………………………………………………………………. Радіє осінь , гуляє З листя плете вінок. Вітер з дощем співає Ну й що, коли всяк промок. Білочка робить запаси Горішки збирає, радує нас Бабине літо висить як прикраса Який це прекрасний час Пташки відлітають далеко, Прощаючись до весни. А інші зимувать прилетіли І не страшні їм дощі рясні. Сонце таке кумедне – То гріє, що жарко всім То геть, дивися, померкне. Сховатися хочеться в дім. Тим і цікава природа, Що кожен період різний такий Та всяка прекрасна погода, Всякий час на вагу золотий
~ 50 ~
ОСЬ, ОСЬ ВЖЕ ВЕСНА ………………………………………… Ось, ось вже мине зима. Десь далеко втічуть морози. Поспішає до нас весна сама. Несе нам сонце, дощі і грози. Сонце піднімається вище і вище. Відблиском грається на сніжку. До тепла, розуміємо, ближче і ближче. Хоч дерева стоять ще в снігу, як в вінку. Але мова природи уже не зимова. Запах весни відчувають усі. Про неї, про весну, повсюду розмова: В хатах, на роботі, в таксі. Вже хочеться одяг зимовий до шафи сховати. На земельку тепленьку босоніж ступити. Із теплих країв пташок виглядати. Хочеться дотик весни відчувати.
~ 51 ~
ПЕРЕД РАНКОМ ………………………………………………… Нахилилось небо над ставком. Підслуховує, про що говорять хвилі. Покриває все туманним молоком. Обнімає силуети милі. Шумить очерет над водою. Шепоче про щось молодій осоці. Верби стоять такі величні собою. Як на малюнку етюди оці. Вітерець легесенький Гладить приємно лице. Заставляє тихесенько Спілкуватись про все. А кругом на полях Тихо так і спокійно. Тьохка десь соловей. Світанок надходить повільно. На сході з’являється зірка. Все яркіше й яркіше горить. В висоту піднімається хмарка. Небо починає сіріть.
~ 52 ~
Червона діжа виходить з-за лісу. Перетворюється швидко в розжарену кулю. І розбіглись довкола вогняні доріжки, Зігріваючи, пестячи кожного долю. Жайворонок ховається, летить спочивати. Наступної ночі чекати. Нової сили набратись. Про кохання, любов щоб знову співати.
ПІЗНІЙ ВЕЧІР ………………………………………………….. Розсипались перлами зорі. Місяць між ними як господар пливе. Граючись, хмари їх прикривають. Здається, що там, наверху, все живе. А тут, унизу, на землі обітованій Казкове життя процвіта. Нічною красою, як зачаровані, Простяглись за верстою верста. Гойдаються сонно дерева, Перешіптуючись між собою. Десь раптово закричить сова, Або чапля голос подасть над водою.
~ 53 ~
Сюрчок у траві свою пісню заводить. До місяця виє собака в дворі. Запізнілий господар до хати заходить. Спать вкладають дітей матері. У вікнах потухли світла вогні. Все спочиває навколо. Лиш пари гуляють до перших півнів. Та соловейко виконує соло.
ПОБАЖАННЯ ……………………………………………………… У кожній справі 1-им будь завжди. 2-гу половинку свою май. Щоб 3-ім лишнім ти не був ніколи. 4-ри уголки щоб власні мав. В житті нехай все буде на всі 5. І 6-те відчуття з тобою вічно буде. Й від щастя ти на 7-ім небі завжди будь. Про тебе хай навік біда забуде.
~ 54 ~
ПОЛИНУ В ДАЛЕКУ ДОРОГУ ………………………….. Полину в далеку дорогу. Свою долю поїду шукати. Батьківському низенько вклонюся порогу. Як де живуть спішу порівнять. Пів-світу об’їхав. Багато чого довелося пізнати. Вдивлявся, навчався… Час пролинув, я вертаю до рідної хати. Кожен куточок на світі красивий. Життям живе кожен своїм. Скрізь воно різне - і тихе й бурхливе. Дуже похоже з моїм. Переконався - край мій найкращий. Таких милих людей ніде не знайти. Що народився, живу тут - завдячую долі. Боже, землю рідну мою освяти.
~ 55 ~
ПОЭТЫ ОТ БОГА (рос.) ……………………………….. Фэт, Майков и Тютчев, Некрасов, Есенин, Лермонтов, Пушкин – Поэты от Бога. Поэзия их - это музыка слов. Их читать – получать наслажденье. Их вечными будут творенья В этом нет никакого сомненья. Так чувствовать жизнь, Раскрывать ее тайны Могут не все. Могут только таланты.
~ 56 ~
ПРО ЛЮБОВ ТАК БАГАТО ГОВОРЯТЬ ……………. Про любов так багато говорять. Про любов співають пісні. Щирі відносини з любов’ю будують. Узи ці повинні бути міцні. Та, нажаль, не завжди так просто. Часто буває - то були лиш слова. Розлуки, зневаги, розпачі, бійки Горять почуття, як у грубці дрова. Не кожному дано кохати. Не кожен може так сильно любить. Ці почуття потрібно плекати, А не тільки про них говорить. Закохані вміють прощати. В жертву себе готові віддать. Заєм нічого не вимагати. Лиш бути б коханим й кохать. Таких щасливчиків дуже мало. Загрубіли в людей почуття. Вірності слову «люблю» майже нестало. А без нього немає життя.
~ 57 ~
Тож закохуйтесь, не бійтесь влюблятись. Серцем, очима про свій стан говоріть. Словами про це не розкидайтесь. Щиро кохайте, любіть.
АКТОРИ ……………………………………………………………….. Приймаєм участь ми постійно В спектаклі під назвою «ЖИТТЯ». Сценарій пишем відповідно Щоденного буття. На цій Землі ми всі актори. Ще тільки народивсь, а роль уже отримав. В які б ти не сховався нори, Скрізь віднайде тебе , щоб карму ти отримав. Обрамлення підібрано так вдало, Для сцени кожної, для кожного актора. Не пожалієшся, що декорацій мало. Є все: й ліси, й поля, і море. Є радості, печалі, сміх і сльози, Злоба, ненависть й прокляття, Постійно діючі погрози. Й незрозумілі є поняття.
~ 58 ~
Кохання є, любов і доброта. Духовність вплетена так вміло. Уміння є і є знання. Так користуйся ж усим сміло. Грай сцени, та не загравайся. І пам’ятай, що ти не сам в спектаклі. Вище всіх себе не став. Старайся ролі грать найкращі.
ПРОЖИТОГО НЕ ВЕРНЕШ …………………………………. Прокинувся Іван вранці: Голова тріщить. В горлі зовсім пересохло В грудях аж свистить. На китайця очима подібний. Лице сіре, пом’яте якесь. Двома синяками прикрашене збоку. На плечах пальтішко чиєсь. Кишені пусті,ні копійки. А зарплата лиш вчора була. Ні грошей, ні дітей,ані жінки. Навіть друзі втекли з-за стола.
~ 59 ~
Та одне лиш мучить Івана: Де випить сто грам, або пива бокал. Як знайти тебе, пляшно кохана? Щоб похмелитись, він душу б віддав. Що йому з того, що мати старенька В лікарні з інсультом лежить. Плакати вже сили немає бідненька. Через нього не хоче вже й жить. Дружина, вже бувша,діток доглядає. Старається все для них мати. Від згадки про нього - всю її трусить. Горя чимала прийшлась пізнати. Іване, Іване, кому ти потрібен! Для чого живеш? Біля кого помреш? Пропив ти сім’ю, про матір забувся. А прожитих років не вернеш.
РОЗГУЛЯВСЯ МОРОЗ, РОЗГУЛЯВСЯ …………… Розгулявся мороз, розгулявся. Не на жарт до роботи він взявся. Холодом всіх залякав. Навіть до деяких хат заглядав.
~ 60 ~
На стінах Узори на У шуби і Нікого на
скрізь інеєм повиступав, вікнах намалював. валянки всіх повдівав. вулицю не випускав.
Та не боїться його дітвора. День лиш настане – на сани пора. Тільки б була десь поблизу гора. Джерела тепла – радість і гра. Світяться очі, щоки рум’яні. Мокрі чуби, хоч викручуй сорочки. Шапки, взуття, штани - все льодяне. Як жаль, що надходить вже нічка.
РОЗЛУКА …………………………………………………………… Ми розійшлися з тобою якось дивно Без сліз,обід, без зайвих слів. Неначе й не було тих почуттів. Неначе був то сон химерний. Ще вчора ти цвіла як сад весною. Я дума, вічно буде так. Пролинув час і стала ти холодною зимою. Напевно, поступив я десь не так.
~ 61 ~
У кожного своя дорога. Доля у кожного своя. Ти казкою залишися для мене. Тільки кінцівка в ній лише твоя
САМ ЗАПИТАННЯ СТАВЛЮ …………………………….. Сам запитання ставлю, Відповідь сам даю. Закони природи славлю. Проступки людей хулю. Бог створив такий світ цікавий. Можливість дав всьому гарно прожить: Людині у віці, усім моложавим, Тваринці, рослинці,струмочку, що так ніжно журчить. Не розумію, чому не радіють люди? Чому завжди всім мало в житті? -Все не так, все не те - лунає повсюду. Що ж не хватає нам в цьому бутті? Навчімося у Бога любити, прощати. Добра побажати у всьому і всім. Вчасно нужденному руку подати. Й повірте, що зміниться світ. ~ 62 ~
СВІТ ПОМІНЯВСЯ ЗОВСІМ ………………………………. Світ помінявся зовсім. Люди іншими стали. Скрізь все нове й нове вводим. Не ціниться те, що мали. Безкоштовна була освіта. До лікування був вільний доступ. Земелька була найбагатшою в світі. Ходили один до одного в гості. Спілкувалися, дивлячись в очі. Не через всякі смак фони. Дні якісь стали коротші. Дивні творять закони. Нерозберіха в державі. Неначе живеш без неї. Немає до кого звернутись у справі. Ніхто не слухає думки твоєї. В новинах одне постійно : Грабують, вбивають, судять. Кому воно все це потрібне? Навіщо страшилками грузять?
~ 63 ~
Невже наш народ не вартий Гарне слово про себе почути? Пора вже робити старти, Щоб інше життя відчути.
СЕРЕД ДРУЗІВ ………………………………………………….. На хвилинку зібравшись, Засиділись до темної ночі. Скільки радості, скільки емоцій. Любов’ю світилися кожного очі. Багато тостів за столом пролунало. Теплих слів так багато хотілось сказать Як гарно пісні у цей вечір звучали. Радо кожен хотів всіх обнять. Все пригадалось, Хоча і роки пролетіли. Краще, що було, на мить повернулось. Неначе й розлуки зовсім небуло. По-різному склалася в кожного доля. За роки, що пройшли, пережить довелося немало. Були й щастя, і радість, і смуток, і горе – Все мої друзі пізнали. Та нікого,на щастя, життя не зламало. Ще милішими, кращими стали. Мудрості й досвіду стало багато, Хоч і змолоду все вони мали. ~ 64 ~
Любі мої, дорогі мої друзі! Я радію за вас і люблю. Горжуся, що в вашім я крузі. Що з вами повя’зав я долю свою. Хай ваші родини будуть щасливі, Очі хай плачуть від щастя у вас. Купайтесь любові в великій ви зливі. Молю Бога за всіх вас всякчас.
СЛУГАМ НАРОДУ ………………………………………………. Сміх пролунав, наче бомба зірвалась. Знову з програмою встав депутат. Тільки й встиг він сказать «обіцяю», Як звідусіль залунало: Скільки ж можна брехать». Ми ж не «бидло», не «отара овечок». Маєм розум не гірший за ваш. То ж чому ви над нами смієтесь? Де ж хоч трішки поваги до нас. Ми годуємо вас, одіваєм. На ваших рахунках наші гроші лежать. А від вас одне лише маєм – З року в рік обіцянки летять. ~ 65 ~
Терплячий народ ми до певного часу. Та насмішкам й знущанням прийде кінець. Потрусим, як грушу, совість ми вашу. Трісне під вами засиділий стілець. Поки є ще в вас час, схаменіться. Дайте людям можливість пожить. До народу свого ви лицем поверніться. А ні, то мандати свої положіть.
СМІШНИЙ СНІГ ………………………………………………….. Такий смішний цей сніг. Навіщось на теплу ще землю лягає. У всіх навколо викликає лиш сміх. Та пора вже, пора івін не питає. На калині неначе гірлянди чіпляє, Срібним килимом землю встеляє. Свіжість зимову щиро дарує. З Новим роком завчасно усіх нас вітає. Ще видно подекуди травичку зелену, Не хоче ховатись під сніг. Неначе хто пудраю посипав калину. Початок зими не замітити гріх.
~ 66 ~
СПІШУ Я СТАТИ НА ТУ СТЕЖИНУ ……………………… Спішу я стати на ту стежину, Що босоногим колись ходив. Поглянуть хочу на ту хатину, Де перші кроки в житті робив. Яка ж ти мила, Як легко дихати Здається, бачу і Постійно в праці
біленька хато, в твоїм дворі. маму й тата. від зорі до зорі.
Сад манить у свій затишок. На татову лавку присісти просить. Скільки там було прочитано книжок. Там усіх нас учили жить. До криниці підходжу радо, Цілющої вип’ю води. Для мене це велике свято, Коли приїжджаю сюди. Все рідне таке і близьке. Нічого не змінить час. Родини великої місце Було, є і буде рідним для нас.
~ 67 ~
СТОЯЛА ДІВЧИНА ……………………………………………… Стояла дівчина В зеленім гаю. Милого чекала, На любов чекала на свою. О,якби їй крила, Швидко полетіла б. Там десь на місточку Милого зустріла б. Серце б’ється бідне, Груди розриває. Почуттями сповнене, Зустріч відчуває. Соловейко ніжно так Про любов співає. Стан дівочий жаданий Милий обнімає. І нехай там дивиться Зверху місяць з зорями. Коханню не завадити, Не скеруєш долями.
~ 68 ~
СУСІДИ ……………………………………………………………….. В саду, під вишнею вмостились За столиком маленьким два сусіди. За день в роботі притомились. Рішили разом відпочити. Чарчину-другу перекинув, Закусив, чим Бог послав. То за город, то за скотину Кожен своє все повідав. Яка красива тут природа Сказав Петро, чуть усміхнувшись. Ну, що ти гарного побачивБуркнув Іван, геть розвернувшись. Пташки щебечуть, линуть звуки, Різноголосся, як у казці. Я чую гавкання собаки. А в нас чи є ще щось у пляшці? Який приємний запах квітів! Пилюки так багато скрізь. Яка краса, Іване, глянь ось. Як ластівки кружляють угорі.
~ 69 ~
Та бачу Петре, бачу й це я. Не бачу лиш закуски на столі. Є аґрус, вишні і порічки пишні. Скуштуй, сусіде, на здоров’я. Ох, і сальце було б не лишнє іще чарчину закусить. Іване, бачите, он білочка пухнаста По гілочках горіхових стрибає. Так, Петре, нам пора до хати, Раз білочку вже бачити почав ти. І помаленьку тишком, нишком Кожен почапав в своє ліжко.
СЬОГОДНІ ЗУСТРІЛИСЬ МИ ЗНОВУ ………………….. Сьогодні зустрілись ми знову. Нажаль, це вже рідко буває. Місце зустрічі всім не нове. Кожен його не забуває. Шану рідним померлим віддали. Добрим словом усіх ми згадали. Квіти і все, що принесли, на могилки поклали. Ніби в добрішому світі десь побували.
~ 70 ~
З татом, мамою поговорили. Сестричку відвідали, братіка Колю. З рідних нікого не обминули. Пригадали, яка була в кожного доля. До найріднішого місця усі завітали. Усіх пригадали, про всих розпитали. Збиратись частіше усі обіцяли. Всім і кожному щастя бажали. Батьківська хата аж засвітилась. В вікнах щастя блиском відбилось. Яблуня листям зашелестіла. Вітала усіх як уміла.
ВІЙНУ ЗУПИНІТЬ ……………………………………………… То не дерево, зігнуте вітром, тріщить. То мати, змучена горем, від болю кричить. Навіщо ж нам так багато жахіть. Люди, війну зупиніть. Боженька рай нам на землю послав. Вдосталь всього і всім Він подав. Один з найбагатших, український наш край. Став на сьогодні далеко не рай. Стогне земелька від вибухів частих. ~ 71 ~
Зруйновані села й великі міста. Лишилися люди без осель своїх власних. І напруга щоденно зроста. Гинуть діти, кров ллється рікою. Посивіли раптово бійці молоді. Юна мама вже стала вдовою. Де ж ви, де, мирні дні золоті ? Як же так, можновладці ви наші! Чому допустили біду? Невже не болять серця ваші. Припиніть ви військову ходу. Зробіть щось! Молю вас, благаю! Мир у краю встановіть. Нехай люди наші болю не знають. В ім’я Господа Бога, Україну щасливу зробіть.
У КОЖНОГО СВОЯ ДОРОГА ………………………………. У кожного своя дорога. Життя навчило як сприймати світ. Навчило як коритись долі, Боротись як за право бути Людиною на грішній цій Землі. О, як не просто бути справедливим, ~ 72 ~
Як тяжко з правдою дружити. Не кожен інших може ощасливить Не кожному дано життя любити . Людина – цар в своїм маленькім царстві Її величність має все від Бога. Ніхто не хоче бути в рабстві. Тому в житті у кожного своя дорога. Один будує, радість бачить в праці. Вирощувати Хліб – святим вважає інший. Багато долю бачать в танцях. Той лічить, а той учить інших. А цей, з душею гарною, Із помислами звіра Вбиває, краде. Бога не боїться. Вчинкам своїм давно вже втратив міру. Життя дорога не буває рівна. На ній каміння, гори, рівчаки. Бувають прірви, нечисть різна. Про це розповідають травми, синяки. І добре, якщо на кінцевій зупинці Скажеш, що життя свого сенс ти знайшов. Що пізнав і любов, і радість. Що через все ти із честю пройшов.
~ 73 ~
УКРАЇНО МОЯ …………………………………………………….. Де ще сонечко світить так ясно? Де так можуть співати пташки? Де ще родять так вишеньки рясно? Де ще гнеться так колос тяжкий? Звичайно, це в нас на Вкраїні, На рідній прекрасній землі. Де люди душею не бідні І хліб є завжди на столі. Україна історії має багато Сторінок веселих й сумних. За тисячі літ стільки горя завдато. А знищено скільки ідей золотих? Чоботом грязним топтали земельку Чужинці із різних країв. Український народ відстояв свою неньку І рани свої затаїв. Став вже мій край незалежним. Гетьманів мрії збулися. «Окраина» -стала краєм поважним. «Хохли» із колін піднялися.
~ 74 ~
Слава тобі українська державо! Українському люду хвала! Бути найміцнішою маєш ти право. На це воля Господня була!
УРОКИ ЖИЗНИ (рос.) …………………………………………. Годы как кометы летят Хвост оставляя длинный Радость, горе, счастье дарят. Жизни урок длинный Многих рядом уж нет, ну и что? Всех, кто предал меня, прощаю. Тем, кто просто ушел – счастливой дороги желаю. А тех, кто остался рядом со мною Ценю, Люблю, Уважаю. Возраст любой свою прелесть имеет. Разные цветы в разное время цветут. Нужно всегда красотой наслаждаться, Надежду на что-то лелеять Для каждого возраста счастье свое. Да и судьбу нам не обмануть. Наслаждайтесь жизнью – пожеланье мое. Не бойтесь в любви потонуть. ~ 75 ~
ЖИТТЯ ВДАЛОСЯ ………………………………………………………….. Час пролетів. Якось збігли роки. Все пізнати зумів. Не раз життя мнуло боки. Не завжди все вдавалося легко. Шлях життєвий такий не простий. До пізнань була довгою стежка. Та зернам щастя вдалось прорости. Вважаю, життя вдалося. Насолоду кохання пізнав. Діток ростити, з внуками гратись Бог такий шанс мені дав. Зачарований мистецтвом природи. Рослинок, тваринок, пташок всіх люблю. Не виділяю ніякі породи. Господа Бога за все я молю. Не рахую прожиті роки. Негараздами не переймаюсь. Працюю, жартую, сміюсь. Чим подобається, тим і займаюсь.
~ 76 ~
ЧЕСТЬ И БЕСЧЕСТИЕ (рос.) …………………………………….. Честь и бесчестие, Верность,измена. Прямота, изворотливость, Благородство и низость – Качество тех, кто находится рядом. Симпатии наши к одним, Презренье пытаем к отродью. Учимся жить у других. Отрицаем и непринимаем Подлость, невежество, зависть. Так хочется, чтобы хорошее все Наполнило души людские. Чтобы все люди стали Людьми Чтобы друг друга никто не обидел.
ЧИМ БІЛЬШЕ НАКРУЧЕНО РОКІВ …………………. Чим більше накручено років, Тим видніше те, що було. Тільки тепер, коли сонце схилилось на захід, З трепетом згадуєш те, що пройшло.
~ 77 ~
Давно залишили ми гнізда, Які з такою любов’ю ліпили батьки. Повертатись туди уже пізно, Хоч так само цвітуть садки. Там, у старих подвір’ях Залишили ми мрії свої. Там перші були поцілунки. Про першу любов знали ми й солов’ї.
ШАНУЙМО СТАРІСТЬ МИ СВОЮ ………………………. Приємно відчувати, що живеш, Що хтось цікавиться тобою. Душа радіє,якщо бачиш когось поруч. Тоді ти задоволений собою. Нажаль, не завжди і не в кожного виходить До старості щасливому прожити. Рідні діти навіть з дому гонять. Не хочуть з мамою вже разом жити. Забувають, де взялася хата, В якій було так затишно і мило. Вже не потрібні старі руки тата І руки мами, що чомусь тремтіли.
~ 78 ~
Їм стидно,бачите, коли приходять гості Такі пихаті, набундючені, багаті . І поруч зморщені, спрацьовані, горбаті Батьки, що непотрібні вже. Або в будинок престарілих гонять . Готові й пенсію забрати. А ні, то десь в село геть запахторять Й про себе можуть не давати знати. Чому стає цей світ таким жорстоким. Як можна тата, маму не любити. Присутність їхня все цінніша з кожним роком, Створи умови – щоб могли ще жити. Так хочеться сказати молодим: І ви колись та будете в роках. Бог дасть щасливу старість лише тим, Хто по життю старого шанував.
ЩАСЛИВА РОДИНА ……………………………………………. Діти в сім’ї - це ті ж квіти в саду, Радість і щастя - коли діти здорові. Сміх дитячий - як спів солов’ у гаю, Як щебет пташок у діброві.
~ 79 ~
Мамині очі, сповнені ніжності, Вчасно помітять, без слів зрозуміють. Татові руки, такі сильні, умілі, Захистять, допоможуть, обнімуть, приголублять. Граються діти - щаслива родина. Мама сміється - злагода в домі. Тато спішить до сім’ї із роботи. Кожен радіє, завдячує долі. Смійтеся, мами, грайтеся, діти. В щасті, любові купайтесь. Ласка Божа нехай буде з вами. Тільки з достатками знайтесь.
Я ВЛЮБИЛСЯ (рос.) ……………………………………………. Я, друзья, давно влюбился! У меня семья. И уже я не мальчишка, Жизнь идет моя. На цветок она похожа, Лучше в мире нет. И она меня моложе… Ой, на много лет.
~ 80 ~
Видеть я ее желаю. А она молчит. И в ответ пока не слова Мне не говорит. Улыбается при этом Уголками глаз. И меняет свои взгляды В день по- многу раз. Думы все о ней и мысли. К ней всегда спешу Я ее в мечтах своих. На руках ношу. Я влюблен, молчать нет силы! Петь готов всегда о ней. Ну а ей, девченке этой. Совсем не нужен старый пень!!!
Я ДАВНО ВЖЕ ВТОПИВСЯ ………………………………. Я давно вже втопився В глибині твоїх карих очей. Признаюсь – я закохався. Почуваюсь самим щасливим серед людей.
~ 81 ~
Ти сама красива жінка Я так довго на тебе чекав Загадкова, зваблива, ніжна. Щоб бути з тобою, усе я б віддав. Торкатися рук твоїх ніжних. Стан величний твій обнімать. Запах волосся вдихати Тебе я всю хочу пізнать. Твій голос такий чарівний. Серед тисяч один такий. Особливий чомусь, святий, Мелодійний, веселий, дзвінкий. Цілувати я хочу губи твої. Пишні такі, п’янкі. Кохати й кохатись хочу. Тобі передам почуття я свої.
~ 82 ~
Я ДАВНО ВЖЕ НЕ БРАВСЬ ЗА ПЕРО ………………… Я давно вже не бравсь за перо. Давно не писав я вже вірші. А час невблаганно летить. Неписати не можу вже більше. Дні минають, у безвість летять. Сплелись місяцями, роками. Поспішати потрібно ще багато пізнать Що було і що буде ще з нами. Кожному дню радіти потрібно. Вчитись бачить навколишню красу. Любити, кохати, добро дарувати. Пити з бутонів щастя росу. Все для життя нам Господом дано. Очі й серце відкрий – і побачиш усе. Тоді зрозумієш – життя наше славне, Любов’ю й добром лиш плати ти за все.
~ 83 ~
Я ПОВЕРНУВСЯ, МАМО ………………………………………. Я повернувся, мамо. Зустрічай свого блудного сина. Прости мене, мамо, Прости свою сиву дитину. Життя мене кидало всюди. В краях побував я і в близьких й в далеких. Міняв я місця і мінялися люди. Та ти була завжди зі мною. В люті морози мене зігрівала. Подихом вітру в спеку спасала. Кулю ворожу геть відвертала. від всього лихого завжди захищала. Дай поцілую я руки тремтячі, Що пестили ніжно в далекім дитинстві. В рідні очі дай подивитися. Сиві коси погладить дозволь. Твої сльози я витру, рідненька. Накопичену біль я зніму. Обніми мене, мамо старенька. Дай до серця тебе пригорну.
~ 84 ~
Я ПРОКЛИНАЮ ТЕБЕ, ВІЙНА ………………………….. Я проклинаю тебе, війна. З презирством відношусь до тих, В кого думка постійно одна, Як знищити людей молодих. Хто кому право надав Знехтувать заповідь Божу. «Не убий» - усім Він сказав. Вчинки нелюдів зрозуміти не можу. Коли діти грають в солдатів, Це всім зрозуміло давно. Та в дітей коли грають солдати, Це зрозуміть не дано. Всяка війна братовбивча. Це сліз материнських море. Біль щоб зникла потрібні сторіччя. Ніщо не заглушить батьківське горе. Війна - не пригода. Війна - це хвороба. Мудрість народу – лікарство від неї. Глузд здоровий хай дасть всім природа.
~ 85 ~
ЯК БАГАТО ЛІТ ПРОМИНУЛО …………………………….. Як багато літ проминуло, Скільки збігло і весен і зим. Сьогодні ви в клас повернулись, Кожен душею став молодим. Нехай радістю світяться очі, Ніжністю хай переповняться ваші серця. Не стидайтеся плакать від щастя, Цій зустрічі хай не буде кінця. Милі, добрі, маленькі Ви наші, Пам’ятаємо кожного з Вас. Пам’ятаємо ручки ми Ваші. Першими буквами як тішили нас. Я пишаюся, що вчив Вас у 1-му класі . Ви першими були у моєму житті. Згадую перший Ваш Дзвоник, Це були дні золоті. Побажати Вам хочу сьогодні : Здоровими будьте усі, Прожитому кожному дню Ви радійте, Достатку я зичу усім. Сім’ї хай Ваші будуть щасливі. Дітки Ваші хай радістю будуть для Вас. Успіхів в праці на кожного ниві, Матінка Божа хай береже весь наш клас. І ще попросити Вас хочу, ~ 86 ~
Батьків пам’ятайте своїх. Частіше до них приїжджайте, Добрих слів не жалійте для них. Сьогодні столи нехай гнуться! Хай лунає веселий сміх! Ми з Вами, рідненькі ви наші, Не випити келих гріх. Наливайте! Будьмо! Слава Україні!
~ 87 ~
ЯК ДАВНО МИ ЗНАЙОМІ З ТОБОЮ …………………… Як давно ми знайомі з тобою. Як же швидко пролинув час. Неможу нічого вдіять з собою. Не уявляю цей світ без нас. Напевне і є це кохання. Чисте таке й міцне. Хоч не робили освідчень, Знаєм, воно не мине. Я томлюся постійно в чеканні. Хоч бачу тебе щодень. Ціную хвилини побачень. Не засмучуй мене лишень. Хочу тебе обнімати. До серця свого прижать. Пишні уста цілувати. Я більше не можу чекать.
~ 88 ~
ЯКБИ МЕНІ БОЖЕНЬКА СИЛОНЬКИ ДАВ ………… О, якби я силу мав, Щоб Землю всю обійняти. Повірте, усе б я віддав Щоб щасливі були син і мати. Заборонив би стріляти, вбивать. Все, Господом сворене, нищить. Хотів би усіх я добром наділять. Ненависть, зло хочу знищить. Я зробив би усе, щоб сміялися діти. Щоб мами купались у щасті. Там, де окопи, щоб квіти цвіли. Спасти всіх хотів би від любої напасті. Щоб Щоб Щоб Щоб
влада служила народу, упевнені всі були в завтрашнім дні. гордились, що ми цього племені, роду. раділи не тільки у сні.
Якби кожен цього хотів, Як в раю ми б давно проживали. Потрібно, щоб кожен горів, а не тлів, Щоб про роль свою й Господа Бога усі пам’ятали. ~ 89 ~
………………………………………………………………… ЗМІСТ
Я дякую господу богу………..3 Барсік………..4 Білочка пухнастенька………..5 Весна………..6 Весняний романс………..7 Вінок………..8 Водойми всі льодком покрились………..9 Воїнам………..10 Вчителю………..11 Гей, літа ви мої………..12 Гимн салиської школи………..13 Годы леят………..14 Дай посмотрю в глаза………..15 Дивне життя настало………..16 До Дня Салихи………..18 Життєвий досвід………..19 Завтрашній день………..20 Закони природи………..21 Закохався старий орел………..22 Запитав я………..23 Зима……….24 Зимовий ден……….25 Зустрілися Старість і Юність………..26 Зустріч………..27 ~ 90 ~
І знову осінь………..28 Калина………..29 Когда вокруг цветут цветы………..30 Крик душі………..31 Літо………..33 Любимая………..34 Люблю життя………..35 Любовь………..36 Люди………..37 Мелодія природи………..38 Милые женщины………..39 Мій колектив………..40 Мова моя солов’їна……….41 Мої сини………..42 Моїм внукам………..43 Моїм невісткам………..44 Молитва за дітей………..45 Моя рідна мово………..46 На озерце ходили разом………..47 Неначе весною війнуло………..48 Ну,що зробить………..49 Осінь………..50 Ось………..51 Перед ранком………..52 Пізній вечір………..53 Побажання………..54 Полину в далеку дорогу………..55 ~ 91 ~
Поэты от Бога………..56 Про любов так багато говорять………..57 Приймаєм участь ми постійно………..58 Прожитого не вернеш………..59 Розгулявся мороз………..60 Розлука………..61 Сам запитання ставлю………..62 Світ помінявся зовсім………..63 Серед друзів………..64 Слугам народу………..65 Смішний сніг………..66 Спішу я стати на ту стежину………..67 Стояла дівчина………..68 Сусіди………..69 Сьогодні зустрілись ми знову………..70 Війну зупиніть………..71 У кожного своя дорога………..72 Україно моя………..74 Уроки жизни………..75 Життя вдалося ………..76 Честь и бесчестие ………..77 Чим більше накручено років………..77 Шануймо старість ми свою………..78 Щаслива родина ………..79 Я влюбился ………..80 Я давно вже втопився ………..81 Я давно вже не бравсь за перо ………..83 ~ 92 ~
Я повернувся, мамо ………..84 Я проклинаю тебе, війна ………..85 Як багато літ проминуло………..86 Як давно ми знайомі з тобою ………..88 Якби мені боженька силоньки дав ………..89
~ 93 ~
Що написав, те написав… (Понтій Пілат)
~ 94 ~