Соломон
Мі я
Жила собі дівчинка. Її тата звали Соломоном, а маму — Мією. Соломон плюс Мія — вийшла СолоМія. Так батьки й назвали свою дочку. У їхньому великому місті мешкало чимало людей, а ще, звісно, багацько інших істот: собак, кішок, пташок, комашні, черв’ячків… Також мешкали там автобуси, трамваї і тролейбуси, наземні й підземні потяги, автівки, велосипеди та інші вірні помічники людей.
Прийшла зима. Усі комашки й черв’ячки заснули, більшість птахів відлетіла за тридев’ять земель, на далекий південь. Адже коли в нас зима, на іншій півкулі Землі — літо. Натомість у місто прилетіли північні птахи — снігурі та омелюхи. Собаки й кішки поховалися в теплі будинки, а трамваї, тролейбуси й автівки і далі собі їздили, ось лише наїжачувалися від холоду. Наближалися чарівні зимові свята. 19 грудня — день Святого Миколая. 1 січня — Новий рік, а 7 січня — Різдво. — На носі стільки свят! — радів тато. — Чому ж ці свята на носі? — здивувалася Соломія. — Ось якщо цукерку покласти тобі просто на носа, то сама бачиш, що вона буде дуже близько до твого ротика, правда ж? — пожартував тато. — Отож, коли щось дуже близько, хоч би й свято, то кажуть, що воно на носі.
Соломія дуже любила свята. Адже в ці дні вона завжди отримувала багато-багато подарунків, її обіймали й цілували частіше, ніж зазвичай. До того ж, мама й тато весь час проводили з нею, адже у свята батьки не працюють!
І було ще одне велике свято — 18 грудня. День народження мамусі. Соломія дуже-дуже любила свою маму. І сама зробила їй чудовий подаруночок. Це була ВЕЛИКА ТАЄМНИЦЯ.
таємниця!