Осел, нав’ючений сіллю
О
дин торговець мав осла, який тяжко працював, день за днем носячи в’юки з різним крамом. Якось у самісіньку спеку осел ніс на собі дуже важкі в’юки із сіллю і швидко втомився. Переходячи річку, він спіткнувся і впав у воду. Поки господар допомагав йому підвестися, вантаж намок, сіль розчинило водою — і мішки полегшали. — Виявляється, щоб ноша стала легшою, треба її просто намочити, — зрадів собі нерозумний осел. Назавтра, ідучи навантаженим через річку, він навмисне впав у воду. Та хитрість не спрацювала, бо цього разу він ніс не сіль, а губки, які відразу почали набиратися водою. В’юки з мокрими губками стали такими важезними, що потягли осла на дно, і навіть господар не зміг його врятувати.
Мораль Не будь, мій друже, надто хитрим, Народну мудрість пам’ятай: Те, що учора врятувало, Назавтра згубить, так і знай!
14
Лис та кислий виноград
Ч
удового осіннього вечора миша та горобець, затишно влаштувавшись під величезною виноградною лозою, ласували солодким виноградом та рахували зорі. Раптом почулися чиїсь кроки, і горобець із мишею злякано сховалися під листям. І не дарма — до лози підійшов лис. Він кинув оком на грона і облизнувся. Великі, стиглі, соковиті — ну як не спокуситися! Рудий ласун крадькома роззирнувся, впевнився, що поблизу нікого немає, тож ніхто його не побачить, піднявся на задні лапи і спробував піймати ротом кілька ягід. Та де там! Надто високо! Махнув лапою, щоб збити гроно — не вийшло. Хтось інший, можливо, просто пішов би собі далі, адже у лісі вистачить ягід на будь-який смак і без винограду. Та грона пахли надто солодко, а лис був надто голодний. Тож він вирішив спробувати щастя ще раз. Щосили підстрибнув,
15
але спіймав лише повітря. Стрибнув іще раз — упав. І тут почув глузливий сміх на два голоси. Реготали горобець і миша, які лише кілька хвилин тому боялися, що їх з’їдять. Ох, лиса й зло взяло! І на себе — за те, що впав, і на виноград — бо високо висить, і на малих насмішників, які безсоромно збиткувалися з нього, вигукуючи: «Ох і виноград, солодкий як мед, скуштуй тільки!», «Ти вище, вище стрибай!». Сердитий лис тільки зубами клацав. Врешті він скривився як середа на п’ятницю і презирливо процідив крізь зуби: «Вами я б, може, ще й повечеряв, а кислючий виноград самі їжте!»
Мораль Життя — не завжди добра й світла казка, Не в кожного ті сила й мудрість є — Сприйняти з гідністю свою поразку. Лиш дійсно сильний слабкість визнає.
16
Жадібний пес
Я
кось пес знайшов великий шмат м’яса і поніс у тихе місце, щоб спокійно з’їсти. Та коли переходив через місток, побачив у воді своє відображення. У дзеркало він зроду не дивився, тож вирішив, що бачить іншого пса, який теж тримає м’ясо в зубах. — А цей шмат більший за мій, — позаздрив пес. — Заскочу того собаку зненацька, та й заберу його м’ясо собі! І недовго думавши просто з мосту кинувся в річку.
17
Бризки полетіли навсібіч, течія закрутила жаднюгу й понесла геть. Пес щосили борсався у бурхливому потоці, пірнав і знову виринав. Наковтався води, вимок до останньої шерстинки на хвості, змерз до кісток, ледь не потонув, загубив м’ясо, а іншого собаки так і не знайшов. Вкрай розчарований, пес вибрався на берег і, не знайшовши суперника і там, нарешті згадав про власний шмат м’яса, який упав у річку. Він знову пірнув у крижану воду, та даремно — його здобич вже далеко знесло течією. Зазіхнувши на чуже, пес втратив і те, що мав.
Мораль Ти не бажай добра чужого, А дбай про те, що в тебе є. Жадоба призведе до того, Що втратиш, друже, і своє.
18