Розділ п’ятий
Чесність та відвертість
С
питайте в будь-кого: «Чи повинні люди бути чесними?» — і, звичайно, почуєте у відповідь: «Так». Так повинно бути! Скажете «Ні» — підтримуєте нечесність, що, як і виступи проти грамотності або дитячого харчування, здається моральним переступом. Але насправді часто існують вагомі причини не бути чесними. Якщо мова йде про взаємодію з іншими людьми в робочому середовищі, бувають моменти, коли ми вирішуємо не говорити те, що справді думаємо. І тут виникає дилема. З одного боку, зрозуміти факти, проблеми та нюанси на рівні, що гарантуватиме вирішення труднощів та ефективне співробітництво, можна лише за умови відвертого та вичерпного спілкування, без приховування та введення в оману. Безсумнівно, ми приймаємо рішення краще, якщо можемо використовувати знання та відверті думки групи. Та хоч якою б цінною була інформація, яку можна отримати завдяки чесності, і хоч як голосно ми би проголошували її важливість, власні страхи та інстинкти самозбереження часто приводять до замовчування. Щоби дати собі раду з такими реаліями, потрібно позбутися всього тягаря чесності. Це можна зробити, наприклад, замінивши слово «чесність» іншим: зі схожим значенням, але меншим моральним навантаженням — «відвертість». Відвертість — тобто прямолінійність