Egoist # 22 by loopedekus

журнал справжнього чоловіка

#4 (22) 2014

НЕ ДЛЯ ПРОДАЖУ

Петро АДАмик: Регбі виховує з хуліганів мужчин

МАРКЕТИНГ ПІДПРИЄМСТВА У КРИЗОВИЙ ПЕРІОД ДІЄТА СПРАВЖНЬОГО ЧОЛОВІКА НА СХІД, У ЄВРОПУ. ПОДОРОЖ ОНОВЛЕНОЮ ГРУЗІЄЮ

Бутік весільного та вечірнього вбрання Екслюзивний представник у Львові бренду Sherri Hill Crystal Desing Tarik Ediz Terani Couture м. Львів, вул. І.Франка, 61 тел. (032) 225 61 84 тел. (067) 675 51 78 www.crystalsalon.com.ua

с. Поляниця, Яремчанська міська рада, Івано-Франківської обл. тел. +38 (067) 343 8001 e-mail: info@starapravda.com.ua GPS: E: 24.26603 N: 48.21115

Готель “Стара Правда” Тут зупиняється час... starapravda.com.ua

Директор: Остап Процик Головний редактор: Всеволод Поліщук Над номером Ростислав Ящишин працювали: Богдан Юрочко Дар‘я Бура Дизайн та верстка: Всеволод Деревацький Рекламний відділ: Зоряна Крачковська Олена Крукова Ольга Сідоріна Анна Косик Розміщення реклами: тел.: (032) 239 - 34-01 Спеціалізований журнал «Егоїст» Зареєстрований у Міністерстві юстиції України Свідоцтво серія КВ № 18262-7062 від 11.10.2011 р.

суспільство

стор. 12-21 >

Журнал «Егоїст» розпочав новий проект стор. 10 >

Адреса редакції та м. Львів, видавця: вул. Героїв УПА, 73

Андрій Іонов: «про пере завантаження та виклики «Великого брата»»

«Егоїст Засновник та видавець: ТОВ Паблішинг» Розповсюджується безкоштовно в елітних ресторанах, клубах, барах, готелях, клініках, автосалонах, фітнес-центрах і магазинах Львова. Частина накладу потрапить на домашні адреси або безпосередньо з рук в руки найуспішнішим політикам і бізнесменам міста.

стор. 14 >

Маркетинг підприємства у кризовий період

Наклад: 1000 примірників Періодичність: 12 разів на рік Підписано до друку: 03.09.2014 р. Друк: Поліграф-сервіс

Концепція та зміст журналу «Егоїст» є інтелектуальною власністю. Частковий або повний передрук матеріалів, а також інше їх використання або відтворення допускається лише з дозволу редакції. За зміст реклами відповідальність несе рекламодавець.

стор. 18 >

захоплення стор. 22-35 >

Чоловіча гра, яку потрібно розвивати стор. 26 >

дієта справжнього чоловіка стор. 34 >

На обкладинці: Петро Адамик Фото: Ярослав Мончак

зміст

відпочинок стор. 36-53 >

На Схід, у Європу. Подорож оновленою Грузією

стор. 42 >

Тараканів форт стор. 46 >

дрібниці життя стор. 54-72 >

Правильною виделкою смачніше їсти стор. 58 >

фешн-сторі. Love is...

зміст

стор. 60 >

від редактора

З мене дуже поганий військовий експерт. Аж до цього літа ніколи не цікавився зброєю, тактикою чи, скажімо, військовою історією. Тому мені тяжко оцінювати успіхи чи поразки нашого війська або правильність дій військового керівництва. Зате я навчався на міжнародних відносинах і вже багато років працюю з інформацією. Тому вважаю, що маю моральне право сказати кілька слів про війну інформаційну. І про те, наскільки мені прикро, що тисячі українців, абсолютних патріотів, нехотячи грають на руку ворогові. Лише за один останній тиждень літа довелося спостерігати кілька нових інформаційних «вкидів» від ФСБ, підтриманих перепостами у соцмережах з боку нібито цілком адекватних українців. Перший вкид – чергова порція критики на адресу переселенців з Донбасу. Нібито львів’яни, яких чомусь ніхто у Львові не знає, або ж відомі у Львові провокатори знімають авто з донецькими номерами і пишуть текст про те, як водій чи пасажири машини нахамили. Чомусь при цьому нема жодного відео, яке б доводило, що хамство справді було, тільки фото. Тактика переварювання українців між собою, запущена ще у 2004 році, досі на озброєнні у Москви. З тієї ж опери – «наїзди» на окремих

кадри місяця військових керівників (не всі, але більшість – бездоказові) чи цілі батальйони солдатів. Мета цих «вкидів» очевидна: деморалізація армії, особливо тих, хто тільки планує піти добровольцем або щойно призваний до війська. «Вас все одно зіллють», – кажуть російські інформаційні технологи завдяки тисячам українських користувачів Інтернету. Та ж мета у ще одного зразка інформаційних атак, який з’явився зовсім нещодавно. Велика кількість людей переказує розмови, які нібито мали місце «в кулуарах» з політиками європейських країн. Побудова тексту різна, але завжди є одна фраза: «навіщо нам допомагати країні, більшість населення якої сидить по кафешках і нічого не робить». У такий спосіб нівелюється ефект від роботи тисяч волонтерів, які допомагають армії, внаслідок створенню враження, ніби в основному українцям байдуже, що вояки гинуть на східному фронті… Третій напрямок інформаційної атаки – Європа і США. «Меркель продалася Росії, американцям по барабану Україна, бо в нас нема нафти, поляки і ті від нас відмовилися…» Тільки чому лише за півгодини пошуку я знайшов кілька десятків сайтів польських, німецьких, литовських організацій, які збирають речі – переважно похідні аптечки з дорогими ліками – для українських солдатів? Перестати ж працювати на ворожу інформполітику дуже просто. Навіть не треба нічого робити. Просто щоразу, коли хочеться перепостити якусь емоційну заяву чи інформацію з невідомого джерела, глибоко вдихнути і зайнятися іншою справою. Всеволод Поліщук

понад

40 тисяч осіб

– саме стільки слухачів зібралося на найбільший концерт Львова, незважаючи на те, що «Океан Ельзи» виступав у Львові вже вдруге цього літа. Родзинкою концерту став своєрідний «інтерактив»: слухачі самі вирішували, які пісні співатиме гурт. Найбільше ж усіх присутніх розчулило спільне виконання гімну України.

події

Журнал «Егоїст»

розпочав новий проект Криза – явище всеохопне, і торкається чи не усіх сфер діяльності, тому позитиви та нові можливості для ведення бізнесу, а також шляхи виходу зі складних для підприємців ситуацій шукали представники різних галузей підприємництва: Ірина Кривко (власниця стоматологічної клініки «Ваша стоматологія»), Олена Анатійчук (керівник відділу маркетингу комплексу «Пляж»), Людмила Калабуха (бізнес-тренер із продажів), Ігор Олексів (директор Інституту Краси Катерини Корольової), Оксана Мельник (власниця магазину автозапчастин «Автодруг»), Андрій Баєв (вчитель трансцендентальної медитації, експерт у сфері аюрведи, директор центру панчакарми Amrita), Дмитро Пузанов (фірма «Chronos», фірма «Флора Дизайн» – весь комплекс послуг ландшафтного дизайну), Вікторія Ільканич (менеджер компанії «Р-ІНКОН Україна» та www.ukrain.travel), представники журналу «Егоїст». Сніданок пройшов у затишному ресторані Strudel Haus форматі фасилітації, модераторами якої були засновниця Школи ораторського мистецтва «Агрус» Ірина Снітинська, а також директор Школи Христина Яблонська. Смачно поснідавши та попрацювавши у форматі World cafe, учасники заходу дійшли висновку, що криза – це не лише проблеми, а й можливості. Причому, за правильного ставлення, можливостей вона може надати більше, ніж створити проблем. Один із головних висновків, якого дійшли учасники фасилітації – те, що криза в широкому розумінні насамперед є проблемою нашого сприйняття, а не економічної ситуації. Адже більшість учасників, говорячи про найбільші помилки, які призводять до невдач в часи кризи, говорили про зневіру, стереотипне мислення, нездатність до самоосвіти. А серед головних козирів, які дозволяють вижити і навіть досягнути успіху, на першому місці опинилася віра в себе. Крім того, дуже важливою назва-

події

«Що хорошого нам може дати криза?» – так звучала тема першого бізнессніданку від чоловічого журналу «Егоїст», який у невимушеній атмосфері пройшов у кафе Strudel Haus за участі як давніх друзів та партнерів видання, так і нових його знайомих. ли здатність до адаптації. Як бачимо, практикуючі підприємці та керівники закцентувалися саме на психологічних факторах, при чому бізнес-стратегії і економічні параметри відійшли на задній план. Отже, коротко про те, які можливості відкриває нам криза: - потреба очистити бізнес, зокрема здійснити переоцінку видатків, побачити неефективних працівників, знайти в собі сили відмовитися від співпраці з тими, хто тягне бізнес донизу, незважаючи на людські фактори; - можливість зайняти іншу нішу/перейти у інший бізнес, при цьому відмовитись від частини чинних напрямків підприємництва, якщо вони не дають потрібного ефекту; - відкриття нових внутрішніх ресурсів; - криза мотивує до змін та ризику, відповідно, розвиваються такі здібності керівника, як гнучкість, здатність до адаптації. Окрім того, криза спонукає до пошуку нових ідей, задоволення нових потреб цільової аудиторії; - в часи кризи можливий розвиток партнерських програм, зокрема між тими, хто раніше вів жорстку конкурентну боротьбу і не вважав таку співпрацю можливою. А тим більше варто співпрацювати з тими, хто веде суміжний бізнес та не є прямими конкурентами; - втеча від стереотипного мислення; - зміцнення віри в себе та самомотивації (якщо я навіть у кризу зміг, то в час підйому гори зверну!). Отож, як бачимо, криза – це не тільки поняття занепаду, а також можливість знаходження нових шляхів для розвитку бізнесу і час для мотивації та віри у краще. З приводу участі у наступних бізнес-сніданках звертайтеся, будь ласка, за телефоном (067) 789 44 68 (Олена)

події

Cуспільство Чесно кажучи, автор цих рядків уже дуже давно не згадував про те, що за освітою – політологміжнародник. Якось більше переймався журналістикою і гастрономією, ніж проблемами, які б мали цікавити «відповідно до фаху за дипломом». Та оскільки останнім часом читаю стільки дурниць у зв’язку з АТО, санкціями, постачанням зброї, Радою Безпеки ООН, що мовчати несила. Отже, спробуємо відповісти на кілька не зовсім адекватних, з фахової точки зору, але доволі поширених тез. Зосередимося на специфіці міжнародних організацій (ЄС, НАТО, ООН), адже саме МО є науковою спеціалізацією автора.

«Занепад» ООН Один із найбільших міфів – це «занепад ООН». Навіть серйозні політблогери і люди, яких називають на телеканалах політологами, всерйоз розмірковують про те, що «Організація Об’єднаних Націй себе вичерпує» та «як же хотілося б повернутися в ті добрі часи, коли ООН була дієвою організацією». Як міжнародник, скажу, що перша криза, в якій ООН виявила свою недієздатність у ситуаціях, коли стороною конфлікту є одна з «великих держав» (постійних членів

Ради Безпеки ООН), мала місце 1956 року. Це була так звана «Суецька криза»: Великобританія та Франція вирішили повернути своїм компаніям Суецький канал, щойно націоналізований владою Єгипту. Для цього використали авіацію і флот, а сухопутну підтримку надав Ізраїль. Операція не була такою нахабною і брехливою, як зараз путінська в Україні, але все ж нічого приємного в ній не було, гинули люди, зокрема й цивільні. І хоч Генеральна Асамблея ООН зобов’язала сторони припинити вогонь, цього не

тенденції • суспільство

сталося, аж доки не поговорили між собою держсекретар США та міністр закордонних справ СРСР. У розмові, кажуть, прозвучали натяки на застосування ядерної зброї. І навіть при цьому остаточно окупаційні війська були виведені аж за 5 місяців. Не змогла ООН нічим зарадити ні окупації Тибету, ні війні в Кореї, ні В’єтнаму, ні Афганістану, ні більшості арабо-ізраїльських воєн. Натомість з небагатьох миротворчих успіхів – війна між Іраном та Іраком, частково війна у Боснії (у багатьох фахівців є сумніви

щодо того, чи було обране вирішення конфлікту найоптимальнішим), а також ті арабо-ізраїльські конфлікти, під час яких Британія та США не готові були підтримувати Ізраїль через ефективний енергетичний тиск арабського світу (переважно йдеться про 70-ті роки). ООН завжди щось вирішувала тільки тоді, коли в конфлікті не брали прямої участі СРСР (Росія), США, Британія, Франція чи Китай. Причина проста: у Раді Безпеки кожна з цих держав має право вето на будь-яке без винятку рішення. А Генеральна Асамблея практично недієздатна, адже чи не половина держав-членів намагаються утримуватися від рішень або приймають їх суто під впливом своєї залежності від ресурсів Росії, США чи Китаю в кожен конкретний момент історії. Якщо потрібен простий висновок, то він такий: Чуркін – далеко не перший, кому доводиться виступати блазнем на засіданнях РБ ООН. На жаль, далеко не завжди такі блазні програвали.

Чому ЄС не дає зброї? Одне з найбільш диких питань, які заполонили соціальні мережі. Дике тому, що з таким же успіхом можна питати «Чому фотограф не лікує людей?» або «Чому ваш ювелірний магазин не торгує хлібом?». Євросоюз – організація, яку створили в суто економічних цілях. Політичного забарвлення вона почала набувати з 1992 року після підписання Маастріхтських угод, які потім ще доволі довго ратифіковували. Остаточно ж організація стала політично-економічною аж у 2007 році. В межах Євросоюзу обговорювали створення власних сил швидкого реагування, але йшлося про невеликий

контингент, та й в такому вигляді ідея не знайшла підтримки всіх членів. Адже більшість із них є також учасниками НАТО і не всі зрозуміли, для чого дублювати функції Альянсу, який є, власне, структурою військово-політичною. Відповідно, те, що може дати нам Європейський Союз – це економічні санкції щодо Росії, а також фінансова допомога, безвізовий режим і Зона вільної торгівлі. Цього і треба вимагати від ЄС. А за зброю домовлятися з окремими членами Євросоюзу, найбільш прихильними до нас, насамперед із Польщею та Великобританією.

АВТОЗАПЧАСТИНИ ДО ЄВРОПЕЙСЬКИХ, ЯПОНСЬКИХ ТА КОРЕЙСЬКИХ АВТОМОБІЛІВ

Чому нам не допомагає НАТО? І найцікавіше питання. Чому нам не допомагає НАТО? Та просто: одна жіночка з косою і ще три сотні депутатів Верховної Ради у 2008 році вирішили, що нам не так уже й спішно до Альянсу. НАТО зобов’язане допомагати тільки своїм членам. Якщо ти учасник Альянсу, то напад на тебе вважають нападом на всіх. І всі «вписуються» автоматично. Саме тому Путін не атакує Естонію чи Литву, хоча там і росіян більше, і армії менше, і оточені вони російськими військами наглухо. Якби не «парасолька» НАТО, то ці країни Путін реально міг би взяти за два тижні. А от всім іншим – не членам НАТО – блок допомагає як йому захочеться і як можеться. Треба вступати в НАТО – і тоді буде зовсім інша розмова. Хочете, щоб Альянс нам допомагав – підтримуйте вступ до НАТО всіма можливими способами. А якщо не підтримуєте – то нічого і не вимагайте. Всеволод Поліщук

НАЙНИЖЧІ ЦІНИ тел.

Львів, вул. Героїв УПА, 73 (032) 239-36-73, 239-36-83

тел.

Львів, вул. Героїв УПА, 78 (032) 238-31-48, 237-31-67

тел.

Львів, вул. Наукова, 96а (032) 244-73-17, 243-82-16

Львів, вул. Б. Хмельницького, 210а тел.(032) 243-05-51 Львів, вул. Зелена, 238 тел.(032) 232-23-20, 232-23-21

www.planetauto.com.ua

Андрій Іонов про перезавантаження та виклики «Великого брата» Ми продовжуємо розмову із засновником ГО «Вектор» Андрієм Іоновим про його бачення розвитку України. Він стверджує, що сукупність ідей, викладених у книзі «Вектор», є спробою створення модерної утопії, без якої неможливе бачення мети в майбутньому для суспільства і людини. – Пане Андрію, з часу нашої попередньої розмови в Україні мали місце багато знакових подій. Як Ви окреслюєте стан суспільства сьогодні? – Українське суспільство живе в очікуванні реформ, початку реалізації тези «Жити поновому». Пройшли вибори, і всі чекають від нового президента якогось дива. Але у політиці та економіці чудес не буває. Жити поновому означає вимагати від себе та влади перезавантаження всієї існуючої системи з метою створення нової якості, як би боляче це не було.

– Постає питання: «Чи всі хочуть цього перезавантаження»? – Це велика проблема, бо переважна більшість не бачить реальної моделі майбутньо-

розмова • суспільство

> про перезавантаження і виклики «Великого брата» > го, яку можна було б реалізувати, і своєї ролі в ній. Одне із античних визначень щастя звучало так: «Щастя у звичці». І в цьому сенсі у нас було багато умовнощасливих людей, які призвичаїлись до рутинного життя і перетворились на біороботів. Вони були дуже вигідні попередній владі, та саме їх використав ворог у своїй спробі розколоти Україну. Тим не менше проходять зміни у свідомості не тільки українців, а й цілого світу. Наше суспільство із пасивного поступово перетворюється на пасіонарне. Я називаю цей процес кризою епохи постмодерну. Філософія «клаптикового» бачення майбутнього, поєднання несумісних речей, дезінтеграції закінчилась.

– Ви вважаєте, що події в Україні стали початком нової епохи? – Ні, початком нової епохи стало відкриття комп’ютера. Наголошую, не винахід, а саме відкриття – як, наприклад, вогню, закону тяжіння, космосу. І саме розвиток комп’ютерної галузі дасть можливість людству перейти на новий рівень свідомості. Але одночасно із благом він несе величезну загрозу. Це як ніж – залежно від того, з якою метою його використовувати. Технічний прогрес розвивається у геометричній прогресії. За 1500 років від Ісуса до Леонардо об’єм інформації подвоївся, на початку нашого століття він подвоюється всього за 18 місяців. Людська цивілізація стоїть на порозі створення Великого комп’ютера.

– Яким чином це стосується України? – Безпосереднім. Виклики стоять страшенні. І вони не в зоні АТО – бо такі виклики є традиційними, скільки існує людство. Але вони ніщо порівняно з тим, що нас може чекати, і дуже скоро. Бо існує набагато більша загроза (яку відчувають уже у цілому світі) – загроза

виникнення «Великого брата» взірця «1984» Джорджа Оруелла. Розвиток суспільства йде у напрямку глобальної комп’ютеризації, і цей процес незворотній. Поки що ми ще можемо управляти ним. Протистояти реальній загрозі в змозі тільки високосвідоме творче суспільство. Якщо зараз не піднімемо рівня творчості нашого суспільства – його змете. Україна може просто зникнути як держава. Ми маємо всі як один згуртуватись у розумінні однієї мети – стати суспільством реалізованих людей, вірити в цю мету і дуже її хотіти.

Лунають заклики повністю змінити всі міністерства, судову владу, всі ОДА, а в ідеалі – усіх чиновників і депутатів. Певний сенс у цьому є, але де набрати нових? – Вірити і хотіти замало для здійснення мрії. Треба ж з чогось починати! Ви бачите реальні кроки влади, суспільства? – Одна із базових ідей «Вектора», які повинні бути реалізованими, полягає у здійсненні кадрової революції. Кілька тижнів тому у Львові пройшла зустріч із представниками громадського руху «Реанімаційний пакет реформ». Я висловив свою думку, що ми нічого не доб’ємось без кадрової революції та побачив схвалення в очах присутніх. Єдине, я бачу загрозу у тому, що неусвідомлення тактики і стратегії оцієї кадрової революції може зруйнувати всі добрі наміри. Лунають заклики повністю змінити всі міністерства, судову владу, всі ОДА, а в ідеалі – усіх чиновників і депутатів. Певний сенс у цьому є, але де набрати нових? У нас практично немає філософії державного

управління. До цього треба підходити надзвичайно виважено, щоб це не перетворилось на «полювання на відьом». От в чім проблема тих дуже приємних людей, які займаються реформами? У них немає дискурсу майбутнього. І зараз надзвичайно важливо почати у суспільстві будувати конструкти майбутнього – яка філософія, етика, естетика майбутнього має бути? Базовою естетичною цінністю повинно стати не багатство, а зреалізованість. Соціум – це великий Егоїст, егоцентр, для якого важливо, щоб кожна його клітина була на своєму місці та гарно працювала. Нам вкрай необхідно створити умови для організації Міністерства кадрів, яке вирішуватиме три основні задачі: 1. Інвентаризацію людського потенціалу України (як основної цінності). Коли держава матиме повну інформацію про те, якими людськими ресурсами вона володіє, тоді й почнеться гіперінтенсивний процес її розвитку. 2. Інвентаризацію соціопростору з точки зору його власних потреб. Уявімо собі картину, коли будь-яка організація вирішує кадрові питання за допомогою Міністерства кадрів – надсилає запит і отримує якнайкращі кандидатури працівників. Від цього виграють усі – і держава, і підприємство, а головне – людина, яка отримає роботу, на якій може повністю реалізуватись. 3. Координацію і регулювання цих процесів.

– Отже, Ви вважаєте, що інструментом успішної роботи Міністерства кадрів є комп’ютерна система, яка спостерігає за людиною та суспільством? Але чи не буде це оком «Великого брата»? – Саме так, але працює воно виключно на благо суспільства в цілому і кожного громадянина зокрема.

розмова • суспільство

> про перезавантаження і виклики «Великого брата» Знаєте, можна казати, що треба закрити атомні станції, бо вони небезпечні. А, може, варто серйозніше дбати про їхню безпечність? Взагалі, знаходження в полі зору Великого комп’ютера несе як колосальні переваги, так і загрози. Треба просто зараз визначити правила гри і методи громадського контролю, зробити процес максимально безпечним. Але це слід зробити саме зараз, бо дуже скоро стане пізно.

– Міністерство кадрів має стати одним органів управління державою?

із

– Міністерство кадрів повинно бути органом, який на рівні держави має право впливати на роботу будь-якого колективу, якщо бачить загрозу безпеці й успішному розвитку цього колективу, як частини соціопростору. Крім того має мати у своєму складі науково-дослідні інститути, які тестують суспільство, займаються прогнозуванням, футурологією, контролювати дотримання вимог Конституції щодо надання державою усіх можливостей для самореалізації кожного свого громадянина.

– Мені спало на думку, що робота цього органу і є певного роду люстрацією, якої так прагне соціум? Отже, суспільство нарешті отримає можливість контролювати діяльність представників влади? – Саме так, причому робитиме це абсолютно коректно і без будь-якого впливу – комп’ютер хабарів не бере! І це ще один вагомий аргумент на користь створення Міністерства кадрів.

– Чи можемо ми, на Вашу думку, ефективно розвиватись без такого міністерства? – Якщо його не створити, будемо і далі мати броунівський рух у суспільстві, подвійні стандарти, корупцію у владі, високий рівень негативної кооперації. Тому вважаю, що не можемо. Бо за останні десятиліття наша економіка та к у л ьт у р а катастрофічно відстали від розвинених країн. Нам потрібна інноваційна модель розвитку, свого роду квантовий стрибок. Успішне суспільство – це коли людина відчуває себе потрібною і йде шляхом самореалізації. Суспільство біороботів не зможе зробити цього прориву. Міністерство кадрів має організувати в суспільстві систему, коли створюється соціальний «гуру», коли діє соціальний супровід – щось таке, що постійно оберігає, аналізує, корегує, супроводжує і допомагає кожному роздмухати у собі Божу іскру.

– Утопія, «Місто сонця» Кампанелли? – Так, але якщо ми не будемо малювати оцієї картинки, то ніколи не будемо рухатись у тому напрямку і залишатимемось країною чиїхось інтересів. До речі, Міністерство кадрів є в Китаї (але дуже зарегульоване), і весь світ став свідком економічного дива. Україна, на мою думку, має економічний, технічний і людський ресурс на створення міністерства «імені Людини». Надто високу ціну ми заплатили за шанс стати справді незалежною державою.

розмова • суспільство

Розмовляла Анна Косик

ЄДИНИЙ ОФІСНИЙ ЦЕНТР КЛАСУ А В ЦЕНТРІ ЛЬВОВА

Світлі та просторі приміщення Вільне планування Підземний паркінг Місця для паркування велосипедів Системи опалення, вентиляції та кондиціонування Послуги конференц-залу Цілодобова охорона

вул. Гнатюка, 12а тел.: +38 (096) 955 44 33

WWW.RIUS.COM.UA

Маркетинг підприємства у кризовий період Олена Анатійчук, маркетолог, бізнес-консультант

Незалежно від економічного чи політичного становища в країні, будь-яке підприємство може опинитися в кризовому стані. Допоки керівництво розбирається, хто винен, компанія втрачає цінний час на стабілізацію ситуації. Тому перша порада: сідати та обдумувати відповідь на питання «Що робити?», а не «Хто винен?» Потім, безумовно, доберетеся і до джерела.

Коли підприємство опинилося у кризовому становищі, перше, що ви повинні зробити, – максимально перетворити ваші постійні витрати у змінні. Як зрозуміти, які видатки зменшувати не варто? Не можна скорочувати ті витрати, які становлять цінність для клієнта. Наприклад, якщо у вас дорогий офіс в центрі міста, і для ваших клієнтів це – одна із причин, чому вони звертаються саме до вас, ви повинні його втримати. Якщо ж клієнти навіть не бувають у вас в офісі, і його місцезнаходження – це лише частина іміджу та зручності ваших працівників, ви легко можете переїхати в іншу частину міста й винайняти дешевше приміщення. Ваші щомісячні постійні видатки різко скоротяться. Те саме стосується канцтоварів, уніформи тощо. На жаль, перше, що роблять практично всі підприємства, – скорочують бюджет на рекламу. Однак тут потрібно пам’ятати про основу бізнесу – прибуток. Що таке прибуток та як його обраховують?

Безперечно, відповідь залежить від рівня компетенції, хоча у стані стресу може розгубитись і досвідчений управлінець. Дамо декілька корисних порад для власників малого та середнього бізнесу, які дозволять зупинити стан падіння, при достатніх зусиллях – стабілізувати ситуацію, а наполегливим – повернути та примножити попередні показники. По-перше, це ВИ – та людина, яка врятує свою компанію. Якщо у вас немає розробленого антикризового плану, не очікуйте, що ваші фахівці будуть знати, що робити. ВИ ведете свій бізнес, і ВИ повинні бути впевненим, що зробите все, щоб його не втратити. Ваша впевненість надихне колектив. Треба діяти, швидко та рішуче. Незалежно від ситуації керівник не повинен виказувати розгубленість працівникам.

бізнес • суспільство

Прибуток = М (маржа) × кількість потенційних клієнтів × коефіцієнт конверсії (кількість клієнтів, що з потенційних стали реальними) × середня купівля (скільки в середньому клієнт витрачає за один раз) × кількість транзакцій (скільки разів клієнт купує за певний період). Пам’ятаючи цю формулу, тепер все, що вам залишається робити, – це працювати над збільшенням кожної складової формули. Найшвидший спосіб – це збільшити маржу. Можна підняти ціну товару, або зменшити витрати на його виробництво. Якщо підприємство перебуває у кризі, маніпуляції із ціною цілком можливі, але якщо криза зовнішня, купівельна спроможність населення знизилась, то підняття ціни може ще більше погіршити ситуацію.

> Маркетинг підприємства у кризовий період Наступний крок – збільшення середнього чека. Як цього досягти? Банально пропонуючи придбати ще щось, ваші продажі зростуть на 5% (це без жодної додаткової копійки витрат). Ваше завдання – скласти список товарів та послуг, які можна пропонувати до кожного товару і почати застосовувати це вже завтра. Третій показник – коефіцієнт конверсії – це «закриття» продажу. Перевірте, як працюють ваші люди: чи правильно відповідають на телефонні дзвінки, чи бармен не відлякує клієнтів, чи адміністратор приділив достатньо уваги потенційному клієнту, і чи той перетворився на реального. Кількість транзакцій – подумайте, що може змусити ваших клієнтів приходити до вас знову і знову. Це може бути винятковий сервіс, абонемент, сервісне обслуговування тощо. Чотири попередні показники не вимагають додаткових коштів. П’ятий показник – збільшення кількості потенційних клієнтів. На це вже доведеться виділити бюджет. Як правило, основним ресурсом тут будуть різноманітні рекламні ходи. Ефективність реклами оцінюють за кількістю звернень, а ефективність продажів – за максимальною роботою попередніх чотирьох показників. Як бачите, для отримання прибутку потрібно, щоб усі показники працювали та взаємодіяли між собою. Відмовившись від рекламних звернень, ви скоротите кількість потенційних клієнтів і просто не буде кому продавати. Витрачені кошти на рекламу не повернуться без здійснення продажу. Сьогодні здивувати клієнта дуже складно, в основному товар у всіх однаковий, різниця лише в додаткових послугах та поєднаннях – на цьому потрібно зосередитись. У вас два завдання: 1. Зробити так, щоб клієнт про вас почув. 2. Створити умови, за яких клієнт захотів би у вас купити. Для того, щоб клієнт про вас почув, наведемо приклад декількох марке-

тингових заходів, що не потребують великих затрат коштів. 1. Об’єднайте свої промоції із фірмами-колегами. Таким чином витрати можна поділи. Наприклад, хтось має велике приміщення, а у когось – потужна клієнтська база. Ви об’єднуєтесь та проводите спільну акцію. При цьому першому не потрібно витрачати кошти на рекламу для залучення потенційних клієнтів, другому не треба виділяти затрати на оренду приміщення; 2. Гнучкіше використовуйте відтермінування платежів і товарний кредит; 3. Якщо у вас ще немає клієнтської бази, почніть її збирати. Якщо вже є, розпочинайте з нею плідно працювати (дзвінки давнім клієнтам, привітання з днем народження, розсилка новин та акцій тощо); 4. Перегляньте своїх постачальників, можливо їх можна замінити на нових на вигідніших умовах;

5. Внутрішній pr – робота із своїми працівниками. Це збільшить їхню лояльність та забезпечить «сарафанний маркетинг». Наприклад, розробіть систему знижок для працівників, нехай вони приводять клієнтів (незалежно це родичі чи друзі), а ті своєю чергою, отримають знижки. Працівники почнуть розказувати про ваш продукт (безкоштовна реклама); 6. Те саме із постачальниками – дайте їм знижки за те, що вони приведуть клієнта. Обміняйтеся посиланнями на сайтах, логотипами в буклетах тощо; 7. Будьте активні у суспільному житті. Нехай вас почнуть помічати. Людям подобається купувати у друга, знайомого. Якщо ви працюєте в районі – влаштуйте толоку. Якщо приватний лікар – зробіть день безкоштовної діагностики. 8. Можна для нескладних завдань використовувати безкоштовних працівників – студенти-практиканти; 9. Використовуйте свої вікна та вітрини як площі для власної реклами; 10. Згадайте про газети безкоштовних оголошень. Для того, щоб клієнт захотів у вас купити – працюйте із менеджерами з продажу. У них має бути чітке завдання та заохочення. Дайте собі відповідь на запитання: «Ви знаєте, що говорять ваші менеджери при продажах? Як часто вони «закривають» продажі?» Пропишіть сценарій розмови. Вони повинні долати заперечення навіть уві сні. Направду, таких заходів – безліч, просто потрібно активізувати власну фантазію та заохотити своїх працівників вам допомогти у цьому. Оголосіть конкурс на найкращу ідею, яку ви впровадите в життя, і вона спрацює. Після того обов’язково винагородіть свого працівника. Це лише декілька ідей та порад, як діяти в умовах кризи. Не економте на якості товару чи послуги. Економте на змінних витратах. Та найцінніша порада – це діяти. Чим більше ви встигнете втілити в життя, тим далі від кризи опиниться ваш бізнес. Успіху вам!

бізнес • суспільство

Трускавецький трилер з Павлом Табаковим у головній ролі Майже кіношна історія трапилися років із десять тому зі співаком та композитором Павлом Табаковим. Відпочивав собі майбутній «голос країни» у Трускавці. Тихо-мирно, попиваючи цілющу водичку і вдихаючи чисте прикарпатське повітря. І от якось, повертаючись перед світанком через парк із дискотеки до готелю, Павло став свідком неприємної ситуації: двоє хлопців дуже нахабним чином залицялися до симпатичної дівчини... Табаков виявився не з лякливих! Не довго думаючи, розіграв цілу комедію: підійшов до дівчини, яку бачив уперше, і каже: «Привіт! Давно не бачилися! Ти додому йдеш?». Дівчина також не розгубилася – підхопила дружній діалог. А от хлопці-нахаби спантеличилися не на жарт – і втратили пильність. Зрозумівши це, Павло схопив дівчину за руку – й вони побігли. Нападники – за ними. Уже перед самісіньким готелем наздогнали Табакова із красунею. І хоч руки музиканта більше звикли до клавіш рояля, він таки зацідив одному з нахаб по пиці... Поки хлопці оговтувалися, Павло з дівчиною зникли у готелі. Після прикрої пригоди, яка, на щастя, закінчилася хепі-ендом, Христина (так звали кралю) та її зірковий рятівник до самісінького ранку просиділи у фойє готелю. Розбалакалися, роззнайомилися… Виявилися земляками. А згодом навіть потоваришували. Відтоді Христина пильно стежить за пісенною кар’єрою Павла Табакова, радіє його успіхам і не пропускає жодного концерту у Львові. Більше того, коли два роки тому дівчина виходила заміж, саме спів Табакова і його весільний хіт «Тільки ти моя» супроводжували її перший весільний танець. Фото Вікторії Істоміної

шоу-біз • суспільство

кіно • захоплення

роздуми на тему... №1. Що таке свобода. Літо! Спека! Відпусткою не пахне, морем – тим більше. А літо для мене – це три місяці канікул (залишилась шкільна звичка ), а їх немає. Бо доросле життя – це так важко і відповідально. Це «мус арбайтен», коли хочеться зовсім іншого: далеких подорожей під вітрилами, походів у гори Гімалаї та очищення там своєї карми і цілої купи чакр, хочеться танців цілу ніч і зустрічі сонця десь на березі океану з келихом шампанського (вже маю 21 рік, можна), хочеться всього найкращого, тільки не роботи… Бо літо ж!!! Суботній ранок. Занурення у Інтернет-океан. Евріка!!! Хочу поїхати на термали – близько, швидко і на 2 дні. 5 хвилин замовлення готелю, 20 хвилин – на збори, і вперед на відпочинок! Закордонний паспорт є, віза є. Супер!!! СВОБОДА!!! І я розумію, що свобода – це коли ти можеш мріяти, планувати і робити те, що хочеш. Свобода – це коли ти можеш дихати, як хочеш, говорити про те, що відчуваєш сміливо і відкрито, читати те, що тобі подобається, спілкуватись з людьми, якими хочеш. Свобода – це коли твої плани на роботу, навчання та відпочинок не руйнує одна людина з шизофренічним бажанням заволодіти твоєю територією, землею, народом… Бо коли іде війна, відпочинку на морі вже не хочеться. Підсвідомість спрацьовує так, що ти не можеш і не хочеш залишати свій дім, роботу, близьких надовго. Тому значення слова СВОБОДА я зрозуміла для себе чітко!

№2. Що таке щастя. Щастя має багато своїх проявів та сторін. Коли тепло ніжності та любові переповнює тебе, і ти світишся, бачачи найдорожчу тобі людину, – це щастя! Коли твоя дитина простягає до тебе руки і міцно притуляється, даруючи свою щиру любов, – це щастя. Коли тобою пишаються твої батьки, діти та друзі – це теж щастя. І коли ти дзвониш товаришу, якого не бачив давно, а він на Донбасі в АТО, але ти чуєш його голос, і він живий – це ТАКЕ ЩАСТЯ, що передати неможливо. І його фраза «До

зустрічі!» стає для тебе найбільшим бажанням, яке тільки можна собі уявити. Події, що відбуваються у країні вже 8 місяців, змусили нас змінити ставлення до життя, переоцінити поняття свободи, щастя, миру і спокою! Це все ми отримали 24 роки назад дуже просто і безболісно, і ми цього недооцінили! Зараз у нас намагаються забрати все: і свободу, і мир, і щастя, і спокій! Завдання нашого покоління, що вродилось за совдепії, але свідомо зробило себе і зросло у Вільній Україні – захистити нашу незалежність та свободу. Підняти та розвинути нашу державу, змінити цінності та жити «у сім’ї вольній, новій». Слава Україні!!! З найкращими побажаннями Ірина Кривко, власниця стомалологічної клініки «Ваша стоматологія» P. S. Про зуби писати зовсім не хотілося, бо вони стиснуті від злості.

по-дорослому • суспільство

захоплення Львову пасують ровери Львів – місто з власною атмосферою, в яку органічно вписуються трамваї та велосипеди. Туристичний центр, місто кав’ярень, розповідей про історію, ділових бесід і споглядання архітектури, його звукове наповнення вимагає якомога тихішого транспорту. Щонайменше звуків двигунів, гальм, підвіс і шин, щонайбільше трамвайних дзвінків і шурхотіння велосипедних коліс. Природні звуки Львова – шипіння піни під час наливання пива чи кави, яку заварюють у джезві, уривки неспішних розмов, дзвін на Ратуші… Ровер замість автомобіля сприяє такій звуковій гамі, як ніщо інше. Мовчимо вже про екологічність і користь для здоров’я. Львів і справді потроху стає велосипедним містом. Усе більше велопрокатів у центрі, велодоріжок на периферії та різноманітних громадських ініціатив для популяризації цього виду транспорту. Недарма наше місто минулого року визнали «найбільш велосипедним» в Україні. Утім, якщо ми хочемо бути справді європейським містом, роботи ще дуже і дуже багато. Це і розширення кількості велодоріжок, і збільшення кількості паркінгів, і їх «знакування», і краще інформування. Банальний при-

клад – матусі з дитячими возиками, які шпацерують велосипедними доріжками, бо знаки на них стоять рідко, а централізованого інформування про те, що ось цей шматок тротуару для пішоходів, а інший – для велосипедів, практично нема. Зрештою, варто по-

тенденції • захоплення

думати і про те, щоб поруч із новенькими доріжками не залишалися розбиті тротуари, якими неможливо пройти. Хтось скаже: все одно автомобілістів більше, ніж роверистів, тому в плані рейтингу міській владі невигідно це робити. Та й грошей у бюджеті замало.

> Львову пасують ровери Таким скептикам варто дізнатися про досвід навіть не Амстердама чи Брюсселя, а столиці Колумбії – Боготи. Країна «третього світу», столиця якої за кілька років пересіла з автівок на велосипеди. Тамтешній міський голова Енріке Пеньялоса від самого початку своєї каденції рішуче почав перебудовувати міську транспортну систему. Він обмежив і зробив платним паркування для особистого автотранспорту в центрі міста. Побудував перші велодоріжки з найбідніших районів у центр. Створив прогресивну систему громадського транспорту світового рівня – довжелезні автобуси з прискореною системою посадки і виділеними смугами, на які заборонено виїжджати автомобілям, і які фактично замінили метро, але обійшлися набагато дешевше. Мер зіткнувся з лютим опором всіх учасників руху на початку своїх реформ. «Мер збожеволів», «Мера потрібно зняти, поки він не зруйну-

вав все місто», «Гіршого мера ще не було» – ось типові заголовки опозиційних газет і теми обговорення в курилках. За рік реформ у Пеньялоси був найнижчий рейтинг за всю історію Боготи. Але вже за 4 роки, коли системи запрацювали на повну потужність, коли економіка міста стала активно розвиватися завдяки вміло побудованій транспортній системі, рейтинг мера став найвищим за історію міста. Таким чином, Енріке Пеньялоса за один мерський термін побив відразу і рекорд, і антирекорд рейтингу. Завдяки політиці Пеньялоси Богота істотно розвинула економіку, стала привабливішим регіоном для інвестицій, привернула безліч туристів і стала одним з найвідоміших транспортно-розвинених міст світу. І все це всього за чотири роки. І все це без залучення додаткових коштів з міського бюджету. Лише перерозподіл існуючих засобів. Кількість велосипедистів зросла за цей термін з 0,5

до 6%. Це яскравий приклад того, як збільшення велоінфраструктури веде до стрімкого розвитку міста. Львову також таке цілком під силу. Потрібно подбати про паркінги, особливо велосипедні, про поєднання велодоріжок у центрі із тими, які є на Науковій, Липинського і суміжних вулицях, попрацювати з тротуарами біля велодоріжок, їхнім «знакуванням» та інформуванням як місцевих, так і туристів. А також варто продовжити велодоріжки з центру до Високого Замку, Знесіння і Кайзервальду, аби було цікаво туристам (веломаршрути для цих районів уже розроблені, минулого року «Егоїст» про це писав). І вже після цього – і справді з повним правом називатися «європейським містом». Бо європейське місто без розвиненої велосипедної структури – у наші часи для будь-якого європейця звучить як нонсенс. Антін Бандера

тенденції • захоплення

«Регбі – це той вид спорту, який справді чи не найкраще пасує справжньому чоловікові. Він гартує, вчить роботі в команді, сприяє витривалості. Проте, на жаль, у нас регбі не таке популярне, як футбол. Навіть незважаючи його довгу та багату історію у нашому місті. Цей вид спорту одночасно дуже захопливий для глядачів і не менш корисний для спортсменів. Юнаки, які займаються регбі, стають сильними не тільки фізично, але й міцніють духом. Гра в регбі виховує у них почуття відповідальності, командного духу, жаги перемоги не тільки в спорті, але й у житті. Зараз ми намагаємося усіма силами підтримувати регбі, допомагати розвивати цей вид спорту усіма засобами. Дуже важливим у цьому плані є й інформування широкого загалу про цю захоплюючу гру. Бо сьогодні інформації про розвиток регбі загалом і у Львові зокрема відверто бракує. Тому я вдячний журналу «ЕГОЇСТ», що є одним з небагатьох видань, яке виявило бажання познайомити з цим видом спорту тих, хто взагалі про регбі нічого не знає, і розповісти більше інформації тим, хто вже хоч трохи з ним знайомий», – Петро Адамик, президент асоціації регбі у Львівській області.

Чоловіча гра, яку потрібно розвивати З позаминулого сторіччя регбі вважають хуліганською забавкою для людей блакитної крові Порушив правила – створив новий вид спорту

Джерела стверджують, що подібна на регбі гра виникла у глибокому минулому, коли ще народ розважався з м’ячем, бавлячись просто на вулицях і площах. Найпопулярнішими такі розваги були у Англії. Правила у таких забавках залежали від місцевості та загальних домовленостей. Так, у 1823 році, граючи в футбол у школі Регбі (Рагбі – коректний з точки зору правил варіант транслітерації) Вільям Вебб Елліс вхопив м’яча руками і побіг з ним до воріт. Варто зазначити, що футбол у ті роки теж не мав чітко визначених правил. Перед кожною грою команди домовлялися про них. Відповідно, у тією чи іншою мірою у кожній грі можна було брати м’яч у руки. Але стосовно футбольної школи міста Регбі, якраз у ній за встановленими правилами м’яч брати у руки забороняли. А Вільям Вебб Елліс, порушуючи правила, намагався донести м’яч до воріт. Коли у 1863 році була утворена Англійська футбольна асоціація, вона заборонила брати м’яч руками чи намагатися відібрати його у суперника. Після цього аж

у 1870 році школа Регбі представила власні правила футболу. Таким чином вид спорту розділився на регбі та футбол. У 1871 році у Единбурзі між командами Англії та Шотландії пройшов перший міжнародний матч із регбі. Незабаром цей новий вид спорту почав розповсюдження і на інші країни. Зокрема, популярності регбі набуло у багатьох володіннях Британії: Австралії, Новій Зеландії, Південній Африці. А у Північній Америці з регбі виник американський і канадський футбол. До кінця ХІХ століття регбі стало настільки популярним, що виникла можливість ставати професіоналами, тобто, отримувати за гру гроші. Таким чином у 1895 році була утворена Північна спілка регбі. Правила гри теж були дещо змінені, а вже у 1901 році була сформована Північна регбійна ліга. Між регбі на півночі та півдні Англії наближався розкол. В одній частині країни ця гра була забавкою для робочих та міщан, а в іншій регбі залишалася в основному привілеєм джентльменів. У Австралії та Новій Зеландії з часом теж мав місце такий розкол. Нова гра отримала назву регбі-ліг, або регбі-13 (від кількості гравців у коман-

спорт • захоплення

> Чоловіча гра, яку потрібно розвивати >

ді). «Старе» регбі, аби не заплутатися, почали називати «регбі-юніон». За 94 роки, у 1995 році, було прийнято рішення зробити регбі-юніон професійним видом спорту.

Дивний м’яч

увагу на новий вид спорту, який здобував шалену популярність досить швидко.

Динамічніша і видовищніша гра

Тих, хто до регбі не має жодного стосунку, напевно, дивує форма м’яча для цієї гри. Овальна форма зумовлена тим, що до появи вулканізації всі м’ячі виготовляли із сечових міхурів свиней, і вони часто відрізнялися між собою за об’ємом, поки у 1892 році в правилах не були прописані стандарти розмірів і форми снаряда. А перше серійне виробництво м’ячів для гри у регбі налагодив власник взуттєвого магазину Вільям Гілберт. Його магазин був розташований одразу навпроти школи Регбі і він, напевно, першим звернув

Перші офіційні правила регбі з’явилися в другій половині ХІХ століття. Основні положення залишаються незмінними, але час від часу в них вносять певні уточнення, покликані зробити гру динамічнішою і видовищнішою. Отже, головною метою регбі є передача м’яча один одному руками (але тільки назад) чи ногами (у будь-якому напрямку). М’яч потрібно приземлити у заліковому полі або забити у ворота супернику. Переможцем вважають ту команду, яка набере більшу кількість балів за забиті у ворота м’ячі.

спорт • захоплення

> Чоловіча гра, яку потрібно розвивати > Правила регбі дозволяють вести жорстку силову боротьбу, відповідно, від гравців потрібні хороша фізична і функціональна підготовленість, витривалість, рухливість, сила, наявність бійцівських навичок і певних морально-вольових якостей. Від кожної команди на полі одночасно виступають 15 осіб (на гру спочатку буває заявлено від 18 до 22 гравців): 8 нападників і 7 захисників. З часом у регбі з’явилося безліч різновидів: регбі-юніон (він же – регбі-15, від кількості гравців), регбі-ліг (регбі-13), регбі-7, а також тач-регбі, пляжне регбі, тег-регбі, американський і канадський футбол. Всі ці різновиди відрізняються між собою кількістю гравців у командах, тривалістю гри тощо. Нарахування очок проходить кількома способами: за спробу – це коли гравець заносить м’яч у залікове поле суперника і приземляє його там, тобто, торкається м’ячем землі або падає на нього. Вдалу спробу оцінюють у 5 очок. У разі, якщо спроба могла бути реалізована, але цього не сталося через грубу гру супротивника, призначають штрафну спробу з місця порушення правил. Вона може принести атакуючій команді 5 очок. За гол, забитий після спроби – якщо команда зробила спробу, вона отримує право на удар. Його виконують з уявної лінії, перпендикулярної до лінії воріт, і проходить він через ту її точку, в якій спроба була реалізована. Реалізацію удару оцінюють у 2 очки. Таким чином команда в одній атаці може набрати 7 очок. За гол зі штрафного (якщо проти команди були порушені правила, то команді надають право на штрафний) – 3 очки. Дроп-гол – успішний удар з відскоку – приносить команді 3 очки (за правилами регбі, гол, забитий ударом «з руки», не зараховують: спортсмен повинен обов’язково вдарити м’ячем об землю). Важливим у грі в регбі є екіпірування гравців. На всіх його частинах повинен стояти знак відповідності стандарту IRB (Міжнародна федерація регбі). Гравців у «нестандартному» спорядженні до матчу не допускають. Екіпіровка регбіста включає шорти, майку, шкарпетки і бутси, а також захисне спорядження (наколінники, налокітники, щитки для гомілок, рукавички без пальців, прокладки для плечей, захисне пристосування для рота, шолом).

Регбі в Україні

Однією з перших згадок про регбі в Україні є розповідь генерал-лейтенанта Миколи Миколайовича Біязі, який окрім військової діяльності був спортсменом і письменником. Микола Миколайович розповідав про те, як колись до одеського порту прибув англійський корабель, команда якого

1912 рік. Фото з випробування регбійного шолома запросила одеситів до гри у регбі. Для одеситів це була новою грою, але вони погодилися. Біязі характеризував регбі, як різку і грубу гру. Липнем 1922 року датований перший матч з регбі, проведений у Львові на полі спортивного клубу «Погонь». Спортивний журналіст Рудольф Вацек, який дописував у тижневик «Спорт», згадував про цей матч з великим захопленням. Тоді у поєдинку зійшлися французькі гравці та поляки. Перемогла французька команда з рахунком 6:3. Журналіст описував регбі як гру, кращу за футбол, оскільки у неї могло грати більше гравців, а також у ній задіяна верхня частина тіла, оскільки м’яч можна брати руками. У 30-х та 40-х роках регбі в Україні поширення не мало. Будь-які спроби запровадити таке спортивне дозвілля увінчалися успіхом на початку 60-х років. Тоді на базі студентських спортивних клубів і спортивних товариств Києва, Дніпропетровська та Одеси було повернуто овального м’яча та створено перші регбійні команди. 1963 рік видався активним для українських команд з регбі. Окрім того, що між собою силами помірялися одеські регбісти і гравці з Дніпропетровська, українські команди вперше взяли участь у міжнародних матчах. Так, команда Київського політехнічного інституту взяла участь у першості ЦР

спорт • захоплення

> Чоловіча гра, яку потрібно розвивати > «Буревісник» у Мінеральних Водах, а одеський «Авангард» – в чемпіонаті ВДФСО профспілок у Тбілісі. А починаючи з 1965 року, чемпіонати України та першості серед юнаків стали щорічними. До розпаду Радянського союзу у чемпіонатах СРСР з регбі щорічно брали участь п’ять або шість українських команд. А у 1978 році київська команда «Авіатор» стала чемпіоном СРСР. А національна команда СРСР, до якої, звичайно, входили і українці, двічі займала друге місце у чемпіонатах Європи. Команди регбі не розпалися разом із розпадом Радянського союзу. Українці почали виступати на міжнародній арені

за самостійну державу. Серйозних успіхів за останні роки досягла збірна України з регбі-7. На чемпіонаті Європи-2002 українські регбісти зайняли шосте місце, а в 2003 були вже п’ятими. На сьогодні регбі культивують в АР Крим та десятьох областях України, серед яких: Харківська, Львівська, Одеська, Хмельницька, Рівненська, Тернопільська, Івано-Франківська, Київська, і, природно, в Києві. У Хмельницькому, Львові, Рівному регбі розвивається доволі інтенсивно.

Коментарі Петро Адамик, президент асоціації регбі у Львівській області Регбі – в наш час один з небагатьох видів спорту, яким діти можуть займатися безкоштовно. Це організували ветерани регбі: тренери, спорядження, абсолютно все, що потрібно для проведення ігор та загалом розвитку цього спорту. Звісно, хочеться щоб наші спортсмени були забезпечені так само, як закордоном: офіси, стадіони, спортзали, свої автобуси. Та, на жаль, це поки що залишається мрією. При теперішньому стані економіки це й не дивно. Спортивні меценати не мають пільг і жодної державної підтримки. Гроші вкладають федерація або клуб. Та, попри все, ми оптимісти, і віримо, що в українського регбі є великі перспективи. Бо це той вид спорту, який виховує з вуличних хуліганів справжніх відповідальних мужчин.

Євген Тарасенко, тренер РК «Сокіл-Верховина»: У Львові зараз популяризують регбі-15, регбі-7 і пляжний регбі. Зараз у нашому місті якраз розпочалась підготовка молодіжної збірної України U-20 з регбі до Чемпіонату Європи в Чехії. Десять наших вихованців беруть участь у підготовці та братимуть участь в турнірі. А 16 серпня, пройшов турнір з пляжного регбі. Погана погода не завадила проведенню гри. В результаті запеклої боротьби перше місце розділили одразу обидві команди «Сокіл» та «Верховина». На жаль, гості з інших міст прибути не змогли. Та все одно гра була дуже цікавою.

спорт • захоплення

Львівське регбі

«Гра ця мала різкий, грубий характер: так, наприклад, корабельний кок схопив мене за ногу в той час, коли я мчав із овальним м’ячем до лицьової лінії. Я, зрозуміло, впав, але м’яча з рук не випустив. Наді мною зараз же влаштували сутичку, в якій всі прагнули повалили супротивника і заволодіти м’ячем. Після гри кок сказав: «Схопивши тебе за ногу, я вжив іще делікатний прийом». (Уривок датовано 1908 роком)

Сьогодні регбі у Львові більше тяжіє до аматорського виду спорту. Але створити регбійні секції у нашому місті робили спробу ще й 1957 року при Політехнічному інституті. Проте чомусь результатів це не дало. Тому роком заснування регбі у Львові вважають 1963. Зі слів одного з гравців, який тоді був членом регбійної команди «Спартак»: львівська команда регбі виникла завдяки завідувачу кафедри фізичного виховання Львівського державного університету ім. І. Франка Івану Костянтиновичу Попеску, який організував групу ентузіастів з хлопців із різних районів міста. Кілька років хлопці тренувалися, вивчали правила гри, а вже за два роки, у 1965, почалася республіканська, а з часом і всесоюзна мандрівка львівських команд. Того ж року у Львові вперше було проведено турнір трьох міст, який дав поштовх для розвитку львів-

ському регбі. З восьми команд, які брали участь у Чемпіонаті України з регбі, львівський «Спартак» зайняв шосте місце. З кожним роком львівські команди стають все сильнішими, а у кінці 1973 року найсильніші львівські команди об’єдналися у команду СК «Будівельник». На сьогодні, за словами виконавчого директора Федерації регбі України, основна стратегія розвитку регбі, яку проводить Федерація – це створення і розвиток сильних регіональних центрів на базі аматорського регбі. Адже професійний спорт має свої плюси та мінуси, а регбі більш тяжіє до аматорського. Глядацька аудиторія останнього Кубка світу з регбі поступається за чисельністю лише Олімпійським іграм та Чемпіонату світу з футболу. Тобто, динаміка розвитку просто вражає. Дар’я Бура

Коментарі Богдан Кулик, форвард другої лінії, команда «Батяри» Я займався регбі з 2008 року до 2013. Наразі так сталося, що працюю за межами міста, тому на тренування трохи не вистачає часу. Проте вважаю регбі чудовим способом проведення дозвілля. Цей спорт всебічно розвиває. «Це не шахи, тут головую думати потрібно». Я би дуже хотів відновити тренування. А якщо дивитися у майбутнє – то хотілося б взяти золото у Вищій лізі. Щодо розвитку регбі у Львові, то я б назвав перспективи не надто райдужними. Ніхто не хоче вкладати гроші у малопопулярний спорт. Зараз готові вкладати тільки родичі-друзі тих, хто займається регбі, або ветерани, які колись грали. Привабливішим для спонсорів є регбі-7 – олімпійський вид спорту. Та для мене особисто регбі-15 є більш видовищною грою. Але не можна порівнювати гравця, який отримує понад тисячу євро зарплати і більш ні про що не турбується, та хлопця, який працює на двох роботах, і для якого регбі – спосіб зняти стрес після напруженої роботи чи спосіб підтримувати форму…

спорт • захоплення

Коментарі Юрій Грабовський, головний тренер регбійного клубу «Сокіл» Сьогодні напевно немає жодного тренера у будь-якому виді спорту, який би сказав, що його спорт прогресує. Зараз проблемою є те, як з мінімальними витратами втримати команди. Насправді завдяки дітям і студентам є багато охочих займатися регбі. Але розквіт спортсмена-регбіста припадає на 25-35 років, а в такий віковий період – це вже дорослі чоловіки, які мають роботу, сім’ю, власні справи. Тяжко створити саме таку команду. Але тішить те, що юнаки і студенти виявляють бажання займатися регбі. Щодо проблем у цьому виді спорту, то тут не можна обмежуватися тільки Львовом. Для того, аби регбі розвивалося, в Україні потрібна велика кількість змагань, турнірів. Також дуже сумнівною є матеріальна сторона питання. Тренуватися можна до безкінечності, але без змагань і фінансів це нічого не дасть. У нас лише на Західній Україні є сім клубів. Але вони усі любительські. Окрім Львівської області потенціал є у Рівненській, Тернопільській, Хмельницькій областях. Є Федерація регбі України, але, знову ж таки, не вистачає коштів. Ми усі сподіваємося, що за якийсь час для цього виду спорту щось зміниться на краще. Адже, справді, охочих до регбі є достатньо. От ми і віддаємо своїх найкращих гравців на тренування до Польщі. Раніше віддавали і до Росії. А собі набираємо молодших.

Юра Ванджала, форвард першої лінії, команда «Батяри» Львівські команди доволі конкурентоздатні. Наприклад, команда «Сокіл» – досить високо в рейтингу, у районі третього місця. На другому місці в Україні одеська команда «Кредо», а харківський «Олімп» останніми роками є лідером. Але одеська і харківська команди – напівпрофесійні, отримують більші гроші. А для гравців з решти команд це більше хобі. Наша команда за рік відіграла ігор вісім, це дуже мало. В ідеалі було б, щоб гра проходила щотижня. Такого немає, оскільки фінансові можливості дуже обмежені. Фінансові проблеми є у самої Федерації регбі України, тому так складно зараз із розвитком. Проте, досить непогано грає збірна України. Загалом регбі у Львові тримається більше на ентузіазмі. Є школи регбі, але немає популяризації та грошей. Потрібно заохочувати дітей. Регбі – це не просто «вдар-біжи», є важкі комбінації, потрібно розуміти і вираховувати. Цей вид спорту вважають аристократичним. Регбі популярне, але лише у вузьких колах.

Ген. директор ТРК «Львів» Олег Климович з дружиною

Господиня вечора та група Midnight colors

Чоловічий стриптиз від Дуету «Інкогніто»

кіно • захоплення

Жіночий стриптиз

Побувавши на 4-річчі караоке-клубу «888», журнал «Егоїст» зрозумів, що святкування річниці закладу – це не обов’язково пафос, гламур та пиха. Це багато друзів, гарна музика, весела атмосфера та багато позитиву! Теплого літнього вечора привітати господиню вечора Ксенію Ліардо з Днем народження її улюбленого дітища прийшли лише найближчі та найдорожчі. Зрештою, сім’єю вона називає і усю команду «Вісімок», яка вже стільки часу працює з нею та допомагає Ксенії у втіленні усіх її задумів. Але присутність лише друзів та давніх знайомих не означала, що господиня вечора не готувалася. Програма заходу була дуже насиченою і ще раз довела, що колектив клубу «888» працює як один злагоджений та добре налаштований механізм. Для гостей вечора виступала група Midnight colors, друзі Ксенії – шансоньє Євген Дашин, репер Шут. У клубі, де переважно караоке виконують відвідувачі, цього вечора співала і власниця у супроводі шоу-балету «888». А ще більше драйву до і без того веселого настрою додав чоловічий та жіночий стриптиз. Святковий вечір закінчився, але Ксенія Ліардо пообіцяла дарувати всім присутнім на святкуванні хороший настрій у клубі «888» щодня впродовж багатьох років, адже 8 символізує нескінченність!

кіно • захоплення

Ксенія Ліардо та Шоу-балет «888», хореограф Катерина Шахматова

Команда та сім’я «888»

дієта справжнього чоловіка Ви просили розповісти, як я дійшов до «ТАКОГО» життя і зменшився так швидко на 23 кг. Розписав по пунктах, а першим з них є те, щоб дотримуватися обіцянок. Тому ось вам тисячі символів хронології останніх чотирьох місяців мого життя. І, надіюся, ми вже закриємо цю тему! Головною причиною зміни моєї свідомості та звичного плину життя виявився (якби це пафосно не звучало, проте є правдою) Євромайдан. Саме він півроку тому перевернув усе в мені з ніг на голову. Очікувати змін від когось – це ніби чекати з моря погоди, тому я вирішив дотримуватися принципу «Починати зміни потрібно з себе». Саме його я, на відміну від більшості, сприйняв дуже буквально.

Першим важливим кроком моїх змін стало наше з друзями жартівливе бажання кинути пити на місяць (бо що тут приховувати, бухав я, як кінь). 19 січня ми домовились по факту починати «нове тверезе життя». За день-два друзі зірвалися і почали пити, а мене це ще більше підштовхнуло: «Я ЗМОЖУ!» Десь за два тижні мій найліпший друг – Вася Нагірняк – дізнавшись, що я кинув пити, порадив кинути ще й курити (це, мабуть, було найважчим), бо не буде більше бажання затягнутися після першого-другого бокалу пива. Проживши місяць без всіх цих пагубних звичок, я почав почуватися в тисячі разів краще і вирішив: нащо починати це знову заради примарного задоволення, після якого потім жити не хочеться? Взамін цьому я знайшов інші способи проводити своє дозвілля дуже продуктивно і позитивно! Другий етап – кардинальна зміна ставлен-

ня до їжі. Попереджаю: я не на дієті! Дієта і здорова їжа – це різні речі. З 31 березня я (як вже тепер повноцінний володар свого життя) прийняв рішення змінити раціон: тільки здорова їжа. По суті, це також змінило мою свідомість, і я почав жити не заради їжі, а їсти заради життя. Нині я сприймаю їжу лише як пальне для організму. Тому на питання типу: «Невже тобі не хочеться?» маю лише одну відповідь: «НЕ ХОЧЕТЬСЯ!» – я тепер незалежний від їжі. Щодо мого раціону на день:

Ранок:

– натщесерце столова ложка оливкової олії; – каша вівсяна / кукурудзяні пластівці з молоком / рис з овочами; – салатик (огірки, помідори, кукурудза, креветки, оливкова олія, морська сіль).

спорт • худнемо

Обід:

– йогурт з лісовими ягодами; – фрукти (яблука, банани, апельсини, ківі, ананаси, манго), деколи – горіхи. Після 18:00 не вживаю абсолютно нічого, крім води та зеленого чаю. Мучного і солодкого не їм. За тижні два-три мене відвернуло від м’яса, нині мене навіть від запаху нудить. От так я став вегетаріанцем. Тут має сміятися Любов Юнак, бо я їй колись кричав, що мужик має їсти м’ясо)))! В кінці квітня друг з Уфи дав мені ще одну слушну пораду – додати до мого раціону всього один день голодування для очищення організму. І чомусь сказав, що важливо голодувати саме в день, коли ти народився. У мене це – понеділок, тому в понеділок, навіть і не думайте мене годувати – не вийде. Так сталось, що

> дієта справжнього чоловіка цього року мій день народження випав саме на понеділок. Думаєте, я зробив собі бонуси і полегшення на честь свята? Ні! Лише вода і зелений чай! Більше АБСОЛЮТНО нічого. Третій етап – спорт. Десь за тижні два після прийняття нового раціону, я почав бігати в лісі. Мені пощастило, бо від мене через дорогу – прекрасний ліс з озерами. Бігати з улюбленою музикою у вухах – одна радість. Згодом почав віджиматися. Все починається з малого, і на початку ледь 5 разів виходило, після деяких зусиль – тепер два підходи по 15 разів для мене норма, що буде далі – побачимо... Багато хто також питає про мою українську мову. Чи спричинив на такі зміни Євромайдан, чи сталася переоцінка цінностей послідовно – сказати важко. Я люблю Україну! Російська мова – моя рідна, бо перше слово «мама» все ж було на ній, у мене російськомовна родина і оточення, і все життя говорив саме нею. Але ще після подій 2004 року я все частіше почав користуватися українською в побуті, цьому також до-

помогли друзі із Західної України – Руся Чудяк, Андрій Князь і Вася Нагірняк. Зараз майже в 85% спілкуюся українською, проте все одно є люди, з якими все життя говорив російською, тому і далі продовжую, щоб не травмувати))). Але вже з гордістю можу заявити: мова мого переродження – українська. Нині я багато цікавлюся минулим своєї країни з історичних джерел і вже з вересня планую піти на курси української мови, щоб ще більше вдосконалити навички і говорити правильно. Резюмуємо, що з того вийшло, завдяки всім цим факторам: – Скинув 23 кг, легко і без «напрягів». – Перестав перетворювати свій організм на смітник, бо я собі не ворог. Люди зараз за своїми гаджетами стежать краще, ніж за собою! – Покращилось самопочуття, мене переповнює енергія. Останнім часом сплю по 5-7 годин, і все одно весь день бадьорий та не відчуваю втоми. – Повернувся нормальний обмін речовин.

– Організм перестав сприймати нездорову їжу. – Шкіра стала набагато краще виглядати (за це подяка оливковій олії зранку). – Не знаю, що таке печія. – Перестав хропіти. Сьогодні вперше йду в зал. Що там буду робити – не знаю, але плани наполеонівські. Через це раціон треба буде трошки скорегувати, додати більше молочних продуктів і горіхів, але це вже мені все розкаже тренер, в цьому питанні я довіряю професіоналу. Досягнення мої ще дуже малі. Та і часу пройшло не так багато, тому хто його знає, яким я буду за місяць чи рік, але точно таким як раніше не стану. Я вже там був, нічого цікавого там немає. От так вони і жили)) Фото для порівняння. P.S.: Будуть питання – пишіть. P.P.S.: Друзів менше не стало! Можливо, навіть навпаки!

спорт • худнемо

Андрій Хлібець

відпочинок Літо, сонце, зелень, гарна погода. Так не хочеться працювати! Сидячи в задушливому офісі, так і прагнеш думками кудись на природу. Так і мрієш погрітися на сонечку, подихати свіжим прохолодним повітрям, прогулятися. Добре, що у Львові вистачає парків. Кожен може обрати якийсь до вподоби, а також відповідно до райо-

ну перебування: Знесіння, Стрийський парк, Шевченківський гай, парк ім. І. Франка. На кілька хвилин поєднатися з природою у Львові маємо де. А є ж міста, яким пощастило значно менше! Проте знаємо й такі, де розташовані дуже і дуже цікаві та оригінальні парки, якими хоч раз за життя прогулятися варто. Де вони – розкажемо далі.

тенденції • відпочинок

> тенденції >

Центральний парк. Нью-Йорк, США Про цей чи не найвідоміший парк світу можна говорити теж багато і довго, адже він певним чином став символом американського способу проведення дозвілля. Це ми з вами звикли їздити на пікнік за місто – у ліс, до озера. А мешканці Нью-Йорка роблять це в центрі міста. Звичайно, барбекю ніхто у Центральному парку не смажить, але всі інші атрибути проведення часу на природі присутні. Центральний парк має площу 3,2 км2, він 800 м завширшки і 4 км завдовжки, що робить його чи не найбільшим міським парком світу. Погодьтеся, таку площу можна виділити лише у дуже великому місті.

Заклали його у 1853 році на місці боліт та не дуже придатних для обробки земель, залишивши принесені десятки тисяч років тому льодовиком величезні кам’яні валуни, які зараз є невід’ємною частиною парку. Рухаючись від Метрополітен-музею на Нижній Манхеттен, прогулюючись від Української дільниці до Коламбуссьоркл, не оминайте Централ-парку. Парк – найвідвідуваніше місце у Нью-Йорку, щорічно сюди на прогулянку приходить до 20 мільйонів осіб! Уявіть тільки! Тож, будучи у Місті великого яблука, не пропускайте такої нагоди та відвідайте Центральний парк обов’язково!

тенденції • відпочинок

> тенденції >

Сади ріки Турії. Валенсія, Іспанія Цей парк заслуговує на звання найоригінальнішого, адже розташований він на дні річки. Тобто у її осушеному руслі. Така ідея прийшла до голів валенсійців після великої повені 1957 року, коли річка розлилася і таким чином завдала значної шкоди місту. Після цього вирішили перенести русло Турії на 3 км південніше, а з 1973 року заклали на місці колишнього річища прекрасний парк. Тільки уявіть собі велике місто, яке пересікає довжелезний красивий сад!

Тут і пальми, і бігові доріжки, і алеї, і луна-парк, і кафе та бари, і майданчики з тренажерами, і ботанічний сад, і зоопарк! Коротше, всього не перелічити, оскільки довжина осушеного та видозміненого русла – кілька кілометрів! А найцікавіша частина саду розташована неподалік колишнього гирла річки. Це двокілометрове Місто мистецтва і науки, спроектоване іспанським архітектором Сантьяго Калатравою. Такого ви ще не бачили! Схожого нічого

тенденції • відпочинок

в Європі немає. Це 8 футуристичних модернових велетенських споруд, які будували в період з 1995-2009 роки. Призначення цих будівель, як і їхні екстер’єри, дуже різні: Музей науки, кінотеатр ІМАХ, міст, океанарій, виставковий зал, концерт-хол. Усе це поєднано спільною біло-синьою гамою та іспанською технікою оздоблення споруд керамікою. Це місце необхідне до оглядин. Без нього ви не складете повного уявлення про Валенсію.

> тенденції >

Хоча цей комплекс – проект зовсім новий, він уже встиг стати повноцінною частиною міста. Тож, відвідуючи Валенсію, виділіть, як мінімум, півдня на парк. До слова, саме тут можна по-справжньому поспостерігати за тим, чим живуть валенсійці. Як люблять проводити вільний час, чим займаються на дозвіллі, що роблять під час сієсти. А вона у них, як відомо, триває набагато довше, ніж звична для нас обідня перерва.

тенденції • відпочинок

> тенденції > Екзотичні сади. Монако Похвалитися цікавими садами та парками може навіть мікроскопічна держава Монако. Їх тут немало. Найцікавішими з них є Екзотичні сади. Завдяки унікальному мікроклімату та розташуванню скелі майбутній парк між 1913 і 1933 роками засадили мексиканськими кактусами, гуавами та багатьма іншими нетиповими для цього регіону рослинами. Гуляючи тут, ви зробите оглядини 2 в 1, оскільки і на рослини полюбуєтеся, і панорамним поглядом саму країну окинете. У парку росте близько 6 тис. різноманітних рослин, вік окремих з яких становить понад 100 років. Є тут і інша цікава місцина, яку називають Гротом Обсерваторії. Це відкрита у 1916 році печера, де свого часу вчені-археологи знайшли залишки людської діяльності та самих людей віком кількадесят тисяч років. Також тут можна позахоплюватися дивовижними сталактитами та сталагмітами, які вражають своїми чудернацькими формами і дорослих, і малих відвідувачів.

Сади Барракка. Валетта, Мальта Ці сади/парки у столиці Мальти, в принципі, і парками назвати важко, оскільки дерев та рослин як таких тут обмаль. Мальта узагалі не дуже зелена країна, а міста її – тим більше. Проте приваблюють сади-парки (яких тут два – Верхні та Нижні) насправді найкращим панорамним видом на Велику гавань між Валеттою та сусідньою Вітторіозою. Верхній сад Барракка є особливо цікавим, тому відвідати його необхідно. Він збудований на вершині напівбастіону, і місцеві жителі та іноземці проводять тут години, оглядаючи пам’ятки архітектури на відстані. Цей один з найкрасивіших «парків» Валлетти був закладений ще в 1775 році на бастіоні Св. Петра і Павла. У парку є кілька статуй та пам’ятників, серед яких Уїнстона Черчилля, а також роботи мальтійського скульптора Антоніо Сціортіно під назвою Les Gavroches (Вуличні хлопчики). Сад – це дар італійського лицаря вісімнадцятого століття. Спочатку він був призначений, щоб запропонувати відпочинок лицарям італійського ліги або послушникам Ордена Святого Іоанна. Це найвища точка міських стін, і, отже, його тераса дає можливість прекрасного огляду Великої гавані, старих міст Сенглеа і Вітторіози, а також верхніх і нижніх частин столиці цієї маленької країни. Остап Процик

тенденції • відпочинок

ЯК ЗЕКОНОМИТИ НА ПОДОРОЖАХ? Сьогоднішня ситуація в нашій країні відобразилася чи не на усьому туристичному бізнесі. Люди втратили можливість безпечного відпочинку в Криму. Через зростання курсів валют не усім по кишені відпустка закордоном. Кожен намагається зекономити і обрати найоптимальніший варіант із тих, що пропонують турфірми. Загалом кількість людей, які цьогоріч подорожують, також значно зменшилась. Туристичним операторам доводиться боротися за кожного туриста, шукати методи їхнього заохочення. Тому й виникають на туристичному ринку новинки, які стимулюють людей подорожувати. І не просто подорожувати, а робити це вигідно! Ось, до прикладу, нещодавно на ринку з’явилась цікавинка від туроператора «Трайдент» та «Ідея Банку». Якщо ви відкриєте спеціальний пакет послуг з платіжною карткою в «Ідея Банку», то одночасно у мережі «Трайдент ХІТ» отримуєте грошовий сертифікат на придбання турів. Номінали сертифікатів становлять 500, 1000, 2000, 3000 грн залежно

від вартості туру. Чим дорожчий тур – тим більша знижка. Такий сертифікат одноразовий, а термін його дії – аж 1 рік, що дуже зручно, адже ви можете спланувати свою поїздку у максимально зручний для вас час. Після першої подорожі власник платіжної картки отримує персональну знижку (за програмою лояльності для корпоративних клієнтів від 7%). Вигідність такої пропозиції очевидна. Тож можна не гаяти часу, а планувати подорож разом з «Ідея Банком», щоб встигнути обрати свою персональну знижку на 500, 1000, 2000, 3000 грн. Вигода за вигодою – додатково в пакеті послуг ви отримуєте безкоштовне зняття готівки закордоном, підключення до Інтернет-банкінгу та нарахування 10% річних на залишок на рахунку. Якщо вас зацікавила така пропозиція, замовити картку ви можете у відділенні «Ідея Банку» чи за телефоном гарячої лінії 0 800 50 20 30.

гроші • відпочинок

На Схід, у Європу. Подорож оновленою Грузією

Через нещодавні події в Криму та зростання курсу валют українцям доводиться добряче замислитись над тим, як провести свій літній відпочинок. Надати перевагу українським курортам, які ще залишились не окупованими, і отримати за не дуже великі гроші дуже низький сервіс? Чи обрати якийсь з європейських курортів, де з сервісом та інфраструктурою все гаразд, але через ріст євро не кожному це буде по кишені? А, може, звернути увагу на пострадянські країни, яким таки вдалося залишити своє «совкове» минуле позаду і стати цілком конкурентоздатними на туристичному ринку? Однією з таких країн є Грузія. Всі

ми наслухались історій, як там усе змінилось після реформ: розвиток демократії, відсутність корупції, зменшення рівня злочинності, прозорість у правоохоронній системі тощо. Але чи відчувають ці зміни пересічні туристи, які потрапляють до країни зараз? Після набуття незалежності Грузія, так само як і Україна та інші країни колишнього СРСР, зіштовхнулася з великою кількістю глобальних проблем. Попри те, що за радянських часів Грузія була однією з найбагатших республік, після розпаду вона перетворилась на слабку та відсталу державу. Ситуацію ускладнювали уже знайомі й нам численні війни, в результаті яких

екскурсія • відпочинок

країна втратила значну частину своєї території. В результаті – економіка на найнижчому рівні, процвітаючі корупційні схеми, попри сприятливі природні умови, туристичний бізнес також залишався на низькому рівні. Все змінилось після Революції троянд та приходу до влади Михайла Саакашвілі. Змінились не тільки економічні показники, таке враження, що змінилась свідомість самих громадян цієї країни. Коли потрапляєш в Грузію, перше, що приємно здивує, – це високий рівень сервісу в аеропорті, компетентність, привітність і професійність його працівників. Тут тобі з усмішкою на

> Подорож оновленою Грузією > обличчі допоможуть впоратись з багажем чи вирішити якісь інші труднощі. Самі ж аеропорти у Тбілісі та Кутаїсі – це просторі сучасні скляні будівлі. Зразу ж з першого кроку на грузинську землю відчуваєш, що потрапив у європейську країну. І тільки за деякий час згадуєш, що Грузія – це вже Азія. Про грузинську гостинність та дружність не розповідав хіба лінивий. Але це таки справді приємно дивує наших співвітчизників, які потрапляють туди. Якщо в туриста виникають якісь труднощі, і це помітно по його обличчю, грузини, побачивши це, не пройдуть повз. Навпаки, вони підійдуть, запитають про те, що сталось, і запропонують, як мінімум, декілька варіантів вирішення ситуації. І з радістю допоможуть, не вимагаючи взамін оплати за свою доброту. Просто в них так звикли – допомагати одне одному. В Грузії усюди чисто. Значно чистіше, ніж в деяких європейських країнах. Тут не побачиш гір сміття на узбіччі, ніхто не кидає недопалків на

тротуари, усюди цілком достатня кількість смітників, і грузини не лінуються викидати сміття саме в них. В багатьох містах, таких як Тбілісі та Батумі, є величезна кількість різноманітних сучасних скульптур, пам’ятників, цікавих архітектурних форм, будинків тощо. Вони стоять роками, ніби щойно збудовані, в ідеальному стані. На них ви не побачите жодного напису на зразок «Тут був Вася». Люди цінують те, що було створено для людей. Попри наявність сучасних будівель, на вузьких вуличках старої частини Тбілісі неможливо не звернути уваги на численні красиві будиночки з червоною черепицею на дахах і ажурними балкончиками. І разом з тим, на проспекті Шота Руставелі можна побачити вивіски таких готельних мереж як Marriott, Radisson, Sheraton і Kempinski, що означає: Грузія стала привабливою не тільки для туристів, але й для інвесторів з усього світу. Усі знають, що напевно з усіх реформ найжорсткішою таки була бо-

ротьба з криміналом. Грузинське суспільство свого часу відзначалось великою кількістю так званих «злодіїв у законі», які мали величезний вплив на всі сфери життя країни. Після того, як Саакашвілі запровадив відповідний закон, чимало злодіїв у законі були позбавлені волі лише за те, що зізнавались у своєму статусі. Решта ж втекли в Росію та інші країни колишнього Радянського союзу. Сьогодні туристи можуть спокійно прогулятись абсолютно безпечним нічним Тбілісі. І взагалі, рівень злочинності зменшився настільки, що складається таке враження ніби її просто немає. Тут можна спокійно залишити свою валізу чи інші речі десь на лавочці в місті та повернутись по неї за декілька годин – все так і залишиться на своєму місці. Тут самі ж грузини не зачиняють автівок, залишають відчиненими вікна в них, не прив’язують велосипедів, бо знають, що нічого не пропаде. Можна навіть зайти в придорожній магазин, де продавець кудись відійшов на невідомий

екскурсія • відпочинок

> Подорож оновленою Грузією > час, залишивши прилавок з усім товаром та грошима без нагляду. Напевно не варто розповідати, що було б, якби так трапилось у нас… А все це тому, що нові закони в Грузії прирівнюють дрібні правопорушення і корупцію до серйозних злочинів, навіть за крадіжку телефона тут можна сісти на 7 років. Тож якщо ви просто забудете гаманець у барі, вас неодмінно наздоженуть, щоб повернути його. Реформи зачепили і транспортну схему країни. Тут ви не натрапите на працівників тутешнього ДАЇ при дорозі. І водночас не побачите порушників дорожнього руху. Усюди розміщені камери, усі водії знають про це, і тому ніхто не перевищує швидкості та не порушує правил. Все так просто і так дієво. Маршрутні таксі більш ніж доступні (30 км тут можна проїхати приблизно за $1), і зупиняються вони саме там, де вам зручно. І що приємно дивує наших туристів – немає стоячих місць, ніхто просто не заходить в маршрутку, якщо там немає вільного сидіння. Відповідно наповненість маршрутки складає приблизно 20 осіб. Бензин коштує так само як в нас, а чекати на маршрутне таксі доводиться не більше 10 хвилин. І попри це, така транспортна система є вигідною для перевізників і дуже зручною для місцевих жителів та туристів. За такий короткий час туристична сфера в Грузії стала справді дуже розвинутою, все підлаштоване для зручності відпочивальників. Це добре як для туристів, так і для місцевих жителів, адже для багатьох грузинів саме туристичний бізнес є основним джерелом доходу. Вартість

екскурсія • відпочинок

> Подорож оновленою Грузією відпочинку ж для туристів (житло, їжа, транспорт, розваги) – все більш ніж доступно. І навіть враховуючи те, що доведеться витрачатись на переліт, кінцева сума не буде більшою за середньостатистичний відпочинок в Криму чи Одесі. Поїхавши в Грузію, можна зрозуміти, що від пострадянського минулого можна таки відмовитись, розвиватись з кожним роком, йти в ногу з часом. І Грузія успішно це завдання виконує. Звісно ж, і тут є свої проблеми, але, тим не менше, пересічний турист цього не відчуває. Стосовно самих грузинів та їхнього ставлення до реформ Саакашвілі, то тут вони розділились на два табори: ті, кому подобаються дії Саакашвілі, і ті, хто з ними незгоден. Але напевно усім подобаються наслідки його дій. Методи були жорсткими, але це дало свій результат, і зараз його відчувають як громадяни Грузії, так і туристи, які отримали прекрасний варіант для проведення свого відпочинку. Можливо, така модель вирішення проблем держави підійде не усім країнам світу, але в Грузії однозначно є чого повчитися. А стосовно туристичної привабливості, то тут, звісно, краще один раз побачити Грузію, відчути її атмосферу, скуштувати неймовірно смачну пікантну грузинську кухню, відвідати численні пам’ятки архітектури і просто відчути їхню привітність та гостинність, аніж сто разів прочитати про все це. Тому не варто зволікати – ця країна має чим вас здивувати. Зоряна Крачковська

екскурсія • відпочинок

Та р а к а н і в ф о р т Жодне століття життя людства не проходило без війни. Інформація невтішна, проте... Завдяки цьому тепер маємо багато зразків архітектури, які нині відвідують тисячі туристів. З часом розвивалася зброя, відповідно, удосконалювалися і оборонні споруди. Колись будували земляні вали, пізніше – кам’яні фортеці, а наприкінці XIX ст. позиції скріплювали фортами.

фестиваль • відпочинок

> тараканів форт > Між двома імперіями В період, коли кордон між двома імперіями проходив Рівненщиною, місто Дубно стало прикордонним. На цей час створена наприкінці XVIII ст. система інженерної оборони на заході Російської імперії перестала відповідати тодішнім вимогам. Головною причиною змін військово-інженерної думки була поява залізниць та могутньої артилерії. Оскільки головну небезпеку царська імперія вбачала на заході – у Німеччині та Австро-Угорщині – військове відомство вирішило негайно укріпити кордон надсучасними конструкціями. Інженер-генерал Тотлебен подав ідею малих прикордонних фортець, яка отримала підтримку у відповідних структурах. Чому саме одну з таких фортець було побудовано біля Дубна? Річ у тому, що, починаючи з лівого флангу передової позиції від Замостя до Києва, імперія не мала жодного пункту оборони. Кордони Австрії були «врізані» клином у Росію, і її війська фактично у два переходи могли підійти під Дубно чи Острог, перекривши сполучення Бреста з його

єдиною базою – Києвом. Тому стратегічне призначення Дубенського форту – обороняти залізничну і шосейну дороги з Кременця і Радзивилова, затримуючи супротивника до збору військ з прикордонної смуги, і забезпечувати базу військам, що відступають.

Як будували форт Форт був побудований у 1885-1890 роках. У цей час винайшли фугасні бомби, яким міг протистояти тільки новий на той час матеріал – бетон. Будівництвом керував інженер-полковник Борисов. Укріплення виконане також із застосуванням цегли та чавунних деталей, з яких були зроблені герметичні двері, форми-перекриття, драбини, сходи, лази. Спорудження новітньої фортеці обійшлось у 66 млн рублів (на теперішні гроші ~ $1 млрд). Це будівництво було надзвичайно вигідним для дрібних підприємств Дубенського повіту та місцевого населення. Цеглу для форту виготовляли на дубенських цегельнях неподалік, а мешканці мали змогу заробити на прожиття у скрутні часи після реформи 1861 року.

фестиваль • відпочинок

> тараканів форт >

Російська твердиня Територію у формі ромба площею у 4 га оточував сухий оборонний рів, на дні якого були вмонтовані решітки з гострими металевими кінцями, щоб ворог не зміг увійти у форт та атакувати його з ходу. По кутах була розміщена кордергардія (каземат охорони), а по периметру – контргалерея, якою оборонці форту могли безпечно пересуватися від однієї кордергардії до іншої. За необхідності у тильній частині через рів зі спеціальних казематів висували металевий міст, яким через східну потерну можна було потрапити всередину форту. У центрі форту розташований адміністративний корпус. Тут звели житлові, складські та господарчі приміщення для артилерійської роти та штабу коменданта форту. А у 1901 році було побудовано і обладнано гар-

нізонну фортову церкву в російсько-візантійському стилі. Богослужіння в храмі проводив місцевий парох із Тараканова. Уздовж периметру адміністративного корпусу проходить полігональна вулиця, яка відділяла його від так званих безпечних казематів (їх всього 105) та господарських приміщень. Розмістили їх на семи рівнях, п’ять з яких розташовані під землею. Форт мав автономне водопостачання і три водозбірні колодязі для резерву води як в мирний, так і у військовий час. Тут були влаштовані медична частина на 28 ліжок, операційна та дезінфекційна кімнати, морг, карцер, лазня, пральня, сушарня, хлібопекарня, кухня, їдальня, кафетерій, продуктові склади, майстерні різного роду (столярня, чоботарня тощо), туалети на кожну роту солдат, душові. Усі каземати придатні для життя та оборони. Вони були оснащені вентиляцією, обігрівали їх печами.

фестиваль • відпочинок

> тараканів форт Окрім того, у форті була проведена каналізація, водопровід і навіть спеціальна піч, де спалювали нечистоти. Усі приміщення підземних коридорів і кімнат мали електричне освітлення. Безпечні каземати слугували ще й для підтримки фортечного валу. Форт мав численний гарнізон (у казематах форту могло розміщатися 800 осіб) та був добре озброєний (оснащений далекобійними гарматами великого калібру). Для забезпечення боєздатності форту тут розміщували склади бомб, пороху та інших боєприпасів. З 1899 року здійснювали телеграфний зв’язок із залізничною станцією Дубно і містом. Для цього на вокзалі облаштували спеціальний куток, де працював телеграфіст із форту, а на міській пошті з цією метою було відновлено окрему кімнату. Офіцери із сім’ями проживали у фортовій слобідці поблизу форту. Комендант форту володів окремим будинком. Як не дивно, але у 1900 року новозбудований форт використовують лише як склад. А з 1908 року перетворений у військову в’язницю під назвою Дисциплінарний батальйон Київського військового округу, який функціонував до початку Першої світової війни.

Форт під час воєн У 1915 році москалі покидають ці стіни, і форт займають австрійці. Протрималися вони тут до Брусиловського прориву в серпні 1916. Тоді російські війська вибили австрійців із форту, а сама твердиня була частково зруйнована. Особливо жорстокі бої за фортецю проходили влітку 1920 року. Тут зійшлись у сутичці війська Червоної та польської армій.

Друга світова війна пройшла повз новітню фортецю, яка на той час уже не становила ніякої загрози ні наступаючим німецьким військам, ні захисникам Дубна в 1941 році, ні під час визволення в 1944 році. У радянський час тут намагалися облаштувати склади для зберігання консервної продукції, металевих деталей тощо, але відмовилися від задуму через високу вологість, випари та недосконалу вентиляційну систему форту.

Форт сьогодні Сьогодні Тараканівський форт живе своїм життям. Щорічно його відвідують тисячі туристів, про нього пишуть, його знімають і транслюють на телебаченні. Він і досі вражає своєю могутністю та величчю. Колишній оборонний об’єкт не втратив свого військового статусу – і досі він належить Міністерству оборони України. Тараканівський форт перебуває на балансі місцевої військової частини. От тільки опікуються ним ентузіасти. Це вони прибирають тут сміття після горе-туристів. Це вони замуровують небезпечні пастки. Це вони оббивають цеглу, яка ось-ось впаде комусь на голову. А ще залюбки проводять екскурсії тут і у планах мають його відбудову. Роки війни та пустки відбилися на форті глибокими тріщинами та небезпечними проваллями. Але найбільше його руйнує час та людська байдужість. Не відкладайте мандрівку до твердині. Після того, як побуваєш у форті, поблукаєш його лабіринтами та відчуєш його силу, неодмінно приходить усвідомлення людських можливостей, яких обов’язково буде достатньо для збереження цього чуда інженерної думки. Юрко Пирч, фото автора

Екскурсії у форт щодва тижні (032) 297-09-42 098 86-88-678 063 90-33-911 http://TimeToTravel.in.ua

Ч и т а й т е

н а с

т у т :

а також на www.issuu.com/egoist_magazine, www.store.obreey.com, www.presspoint.ua, www.journals.ua та www.ej.ua

відпочинок • дрібниці життя

новини ресторанів Відзнака для кафе «Штрудель Хаус» «Штрудель Хаус» – переможець всесвітнього ресторанного рейтингу. Світовий лідер з оглядів готелів та ресторанів TripAdvisor визнав це кафе одним із найкращих ресторанів. Британські фахівці відзначили високі стандарти роботи і «завидну постійність, з якою ресторан отримував захоплені відгуки». Кафе «Штрудель Хаус» – один із закладів Спільноти доброго смаку Kumpel’ Group – знаходиться на вулиці Шевській, 6, на першому поверсі книжкового магазину «Літера». Окрім найбільшого в місті вибору штруделів, кафе пропонує своїм відвідувачам і перші страви, салати, млинці, десерти. Це в основному страви австрійської та галицької кухні.

за столом • відпочинок

КНИГи МІСЯЦЯ Еріх Марія Ремарк На західному фронті без змін. Повернення. Три товариші. Харків, 2014 Школярів, рибалок, фермерів вирвали зі звичного життя і кинули у криваву бійню. Тисячі з них навіки залишаться на полях війни, тисячі тих, хто виживуть, позаздрять загиблим. Актуальна новинка від харківського «Книжкового клубу» – україномовна збірка Еріха Марії Ремарка. Пауль пішов на фронт. Минуло кілька тижнів – і з його класу живими залишилися вісім хлопців. А війні не видно кінця…» («На Західному фронті без змін»). Забути жахи війни. Про це мріють троє друзів-фронтовиків. Чи зможе кохання врятувати від болю і зневіри? («Три товариші»). Також до видання увійшов роман «Повернення».

Михайло Слабошпицький Гамбіт надії. Україна: констатації, матеріали, виклики, сподівання Київ, 2014 Про те, чому було неможливим перемогти режим Януковича, і чому таки вдалося його перемогти. Про те, чому неможливо перемогти Путіна, і чому ми переможемо Путіна. Про те, як у війні з російськими найманцями гартується наша нація.

музика МІСЯЦЯ Йорий Кльоц. «Першачок», 2014 «Йорий Кльоц» – неординарна команда, що ламає усі стереотипи про народну музику, переносить її у зовсім інші пласти сприйняття. За шість років існування вони перепробували безліч комбінацій поєднання інструментів, стилів, складів, що переросло у своєрідну візитівку гурту – постійний експеримент і непередбачуваність, від чого слухати живі

виступи гурту ніколи не набридає. Зараз хлопаки з «Йорого Кльоца» в основному знаходять напівзабуті народні пісні у різних регіонах України та дають їм нове життя. Основні інструменти на цей момент – бубен, скрипка, гітара і ліра. До першого альбому увійшли 17 треків, серед яких – три версії найвідомішої з пісень гурту: «Вербовая дощечка».

на канапі • відпочинок

ФІЛЬМи МІСЯЦЯ Плем’я Спільний українсько-голландський проект, сценаристом і режисером якого виступив Мирослав Слабошпицький, до того відомий насамперед як автор детективного серіалу «Загін» на одному з українських телеканалів. Головний герой фільму, Сергій, потрапляє до спеціалізованого інтернату для людей з вадами слуху, де існує кримінальна організація, Плем’я. Він намагається зайняти своє місце в ієрархії школи і бере участь у кількох пограбуваннях. Коли Сергій закохується в Анну, одну з «наложниць» Смотрящого, йому доводиться порушити неписані закони Племені.

Великий зрівнювач/ праведник Роберт МакКолл (Дензел Вашингтон) – колишній спецназівець, який після звільнення зі служби збирається почати нормальне мирне життя, давши собі обіцянку більше ніколи не брати в руки зброї. Тепер він володіє невеликим магазинчиком і нікого не чіпає. Однак доля не має наміру просто так залишити Роберта в тиші. МакКолл зовсім випадково встає на захист незнайомої повії, яку на його очах побили бандити і відвезли у невідомому напрямку. Тоді він вирішує відшукати її, після чого вступає в нерівну сутичку з російською мафією і продажними агентами ЦРУ. Заради справедливості він готовий порушити власну обіцянку і застосувати зброю проти людей, які просто не заслуговують жити в цьому світі. Він – Праведник, і справедливість буде відновлено.

на канапі • відпочинок

дрібниці життя Ось і минає час шашликів на природі, прохолодного пива на столиках і безмежної кількості солених снеків. Треба робити щось з «широкою кісткою», і коли, як не зараз! Тому ми пропонуємо вам, наші животаті, підбірку того, що вам сподобається. О, ми вже вловлюємо між хрустом чіпсів нотки праведного обурення: «Ей, стоп, про таке пишуть не на початку осені, де ж ви були у травні зі своїми порадами». Друзі, ану повільно розверніть наш журнал, і почитайте його назву. Там є напис «Здоровля хлопа»? Нє. Там пише «Егоїст»! Так шо плюньте на сезонні теми і готуйте свою талію (чи шо там у вас) до Різдва. Щоб було куди, так би мовити, рости.

Трубогантеля

www.viprfit.com

Здавалось би, що може бути простіше гантелі? Звичайний кавалок заліза, вилитий так, аби було зручно за нього вхопитись. Взявся за нього, і смикаєш, поки не втомишся. Так ні, ентузіасти завжди щось придумають таке, щоб було цікавіше. Ну і дорожче, звісно ж. Наперед перепрошуємо за поетичність, але ViPR – це така ґіґантична (вагою від 4 до 20 кілограмів) сопілка, навіть не сопілка, а так, «свистюлька», в дірочки якої можна запхати руки. Творець цього тренажера, колишній хокеїст (тут ми навіть не жартуватимемо), переконує, що він, на відміну від звичайних гантелей, здатний сприятливо впливати практично на усі групи м’язів. Вхопились за дірочки, і, вйо, його хитуляти! А ще він ґумовий і різнокольоровий! Коштує ViPR від 200 доларів США. За ці гроші можна купити чимало гантелей, або просто залізяк на якомусь приміському шроті. А от ViPR – такий один. Тому не шкода.

тенденції • дрібниці життя

> тенденції > Пісок культуриста

www.ultimatesandbagtraining.com

Як змусити людину купити мішок піску за 100 доларів, ще й без піску? Дуже просто! Скажіть, що це для її ж здоров’я. У випадку із штукенцією, яку так і назвали, – Sandbag, брехати вам не доведеться. Адже вона якраз для здоров’я і призначена. Сам мішок виглядає дуже модно: весь чорний, з ручками з усіх боків, нагадує молодіжні торби для «трєніків» часів кінця третіх совітів, бракує тільки напису Sport-80 (хоча, за додаткову плату, гадаємо, це не становитиме проблеми). Суть тренажера доволі проста і значною мірою нагадує ViPR: з Sandbag треба робити різноманітні вправи, вигинатись і посилено пріти. Також професура, що його винайшла, рекомендує з ним бігати. У комплект до мішка входить компакт-диск з інструкціями та вправами. А якщо їхати в будівельний супермаркет по пісок вам лінь, можна просто залити туди води. Заодно і поп’єте у процесі. До речі, скільки зараз коштує мішок бульби?

М’ясовий масажист

www.tptherapy.com

Ми довго не могли зрозуміти, як саме працює наступний пристрій. Це якісь два коліщатка від роликів, з якоюсь тканинною муфтою і м’якими кульками. Може їх треба запарювати? Чи використовувати як еспандер? Але потім ми згадали, що живемо у 21 столітті, тому полізли на Youtube і подивились, як тою штукою користуватись. І ось що ми дізнались: TriggerPoint – це пристрій, що масує м’язи після тренувань з Sandbag, ViPR і не тільки. Особливість його в

тому, що масаж можна робити ним самостійно! От вхопив вас корч, а ви холоднокровно вийняли TriggerPoint з чохольчика, і нумо ним масувати! За якихось кілька секунд м’язи мають заспокоїтись. Втім, в інструкції пише, що довго масувати не варто, адже можна перерозслабитись і заснути. Що, зрештою, теж непогано. А, ну і найцікавіше. TriggerPoint Ultimate 6 Kit, куди входять основні самомасажні штучки, коштує, тут увага, писатимемо прописом: дві тисячі шістсот двадцять гривень! Нє, ну якщо що – то віддаруєте комусь.

тенденції • дрібниці життя

> тенденції Шлунково-кишковий експандер

www.brewingtools.com

Тут ми мали розповісти про крутий супермодний напульсник, який вимірює всьо, шо можна, але їх розвелось, як сепаратистів. Тому ми краще присвятимо їм колись цілий номер. А зараз вирішили, що на завершення рубрики варто дати щось таке, чого ні в якому разі не варто навіть розглядати на інтернетних фотках. Та й, зрештою, всьо, досить, перегортайте сторінку! Ви ще тут? Ну то ось вам те, що за правильного використання заміняє усі вищеназвані пристрої. Це – мрія кожного чоловіка, що дбає про кубики на животі. Так, це домашня мініатюрна пивоварня! Піднімаючи її і здійснюючи з нею ранкові пробіжки, ви накачаєте свої м’язи. Прикладаючи її прохолодний корпус до натруджених місць, ви можете влаштувати собі справжній масаж. Ну і, звісно ж, не варто забувати про баланс рідин в організмі та його тонізуючий ефект! BeerBox – це два ящички з харчового пластику, які сумарно вміщують 5 галонів з краниками, датчиками і пивом, звареним вами, усередині. Навіть не знаємо, що тут ще додати. Ну хіба ціну – 200 доларів. Це, звичайно, дорожче, аніж спортивні пристрої та тренажери. Але ж і смачніше! Богдан Юрочко

тенденції • дрібниці життя

Правильною виделкою смачніше їсти Виделка – один з найвживаніших у наш час столових приборів. Вона є для нас чимось простим і звичним, таким, що не викликає інтересу. А даремно, адже виделка має свою цікаву історію, про яку мало хто знає. А вже якщо говорити про види виделок, що історично та функціонально склалися протягом століть, то тут взагалі можна швидко відчути себе невігласом. Тому давайте розберемося, чи таке вже це буденне кухонне приладдя, яким здається, і чи все з ним так просто.

Отож, почнемо з історії. Виделка у Європі з’явилася порівняно пізно. До її винайдення більшість жителів Заходу користувалися під час споживання їжі лише ножем і ложкою, великі шматки взагалі брали просто руками. Багатії могли перед трапезою вдягати рукавиці, які після завершення частунку викидали. Ще один варіант (аристократичніший) – використовувати два ножі: один за для розрізання їжі на шматки, другий – для, власне, споживання (тобто перенесення їжі з посуду до рота). Вперше виделку згадують у ІХ ст. на Ближньому Сході. А точніше у 1072 році. Є дані, що виделка з’явилася у Візантії у місті Константинополі в імператорському палаці. Вона була виготовлена в одному екземплярі з золота, а ручка її була прикрашена інкрустацією перламутром по слоновій кістці. Призначалася ця виделка для візантійської принцеси Марії Іверської, яку можна вважати її винахідницею. Вважаючи для себе принизливим їсти руками, вона сама її вигадала. Та вилка мала лише 2 зубці, з допомогою яких можна було тільки нанизувати їжу (а не зачерпувати, як ми це можемо робити зараз). Але значного поширення цей прибор тоді не отримав, а був радше своєрідним показником престижу монарха. Зручніше вважалося їсти руками або ложкою.

У ХІ ст. виделка потрапляє з Візантії до Італії. Зберігся опис трапези візантійської принцеси Марії Агіри, занотований Святим Петром Даміані 1003 року, де описане використання виделки: «Пальцями до їжі не торкалася, а змушувала євнухів нарізати її маленькими шматочками. Вона чіпляла їх спеціальним золотим інструментом із двома зубцями та клала до рота». Широкого поширення традиція використання виделки в Європі набуває лише у XIV ст., а вже у XVII ст. вона стає необхідним атрибутом трапези знаті та купців. У Північній Європі цей різновид столових приборів з’явився значно пізніше. Вперше англійською мовою її описав Томас Керіет у книзі про його італійські подорожі у 1611 році, однак у загальний вжиток у Англії виделка потрапила лише у XVIII ст. Цікаво, що католицька церква не вітала використання виделки, вважаючи її ознакою «надмірної розкоші». У Росії виделка з’явилася 1606 року завдяки Марії Мнішек. На весільному застіллі Марія шокувала російське боярство і духовенство. Протягом історії кількість та форма зубців виделки змінювалися від двох до чотирьох. Залежала кількість і від видів страв, для яких її використовували. Найпоширеніший вид виделок, тобто виделка з чотирма вигнутими зубцями, вперше з’явився у Німеччині у XVIII ст. І з того часу

етикет • дрібниці життя

> правильною виделкою смачніше їсти ставала дедалі популярнішою, з’явившись навіть у країнах, де традиційно для споживання їжі використовували палички. Зараз існує багато видів виделок. Залежно від того, для чого саме їх використовують, різняться і їхні функціональні особливості та кількість зубчиків. Окрім того їх поділяють на основні та допоміжні. Основні – це частина наборів для їжі, а допоміжні використовують для подачі страв. Отже: - виделка закусочна: має менші розміри за столову (для холодних страв і закусок, гарячих в тому числі); - виделка столова: стандартна виделка, більша від закусочної (для других страв); - виделка рибна: з чотирма короткими зубцями і заглибиною для відокремлення кісток; - виделка десертна: менша, ніж закусочна (для салатів, десертів); - виделка фруктова: менша за десертну. Для подачі: - Виделка лимонна: невеличка, має два гострих зуба. - Виделка дворожкова – для подачі оселедця. - Виделка для шпротів, (вона ж виделка-лопатка): з широкою основою, у вигляді лопатки з п’ятьма зубчиками, що з’єднані на кінцях перетинкою (використовують для перекладання шпротів та сардин) - Виделка для устриць, мідій, та холодних рибних коктейлів: один з трьох зубчиків (лівий) більший за інші. Для зручного відділення м’якоті устриць та мідій від мушель. - Голка для омарів. - Кокотна виделка – для гарячих закусок з риби або м’яса, жюльєна. Має три зубчики, коротших та ширших, ніж в десертної. - Ніж-виделка для нарізання і розкладання сиру має серповидну форму із зубцями на кінці. - Набір для оброблення раків, крабів та омарів складається з двох однакових маленьких виделок (довгих з двома зубцями; з’єднані перпендикулярно і мають одну спільну точку (зараз, щоправда, частіше використовують щипці) Можна додати, що якщо ви хочете вразити гостей і накрити стіл з використанням усіх видів виделок згідно до правил етикету, розкладати прибори (не тільки виделки) варто по черзі: ті, що використовують на початку, мають лежати далі від тарілок, ті, що останні – найближче. Гарної вам гастрономічної забави, і смачного. Данило Петрушенко

етикет • дрібниці життя

1. Столова 2. Рибна 3. Закусочка 4. Для лобстерів 5. Фруктова 6. Салатна 7. Десертна 8. Для морепродуктів 9. Для шпротів 10. Для слимаків 11. Для Устриць

Кохання – це...

...яскраві переживання, хвилюючі миті, щирі емоції, море задоволення двох людей.

Кохання у Львові – це… …ще й чудова архітектура, романтичні види міста та прекрасні можливості для спільних прогулянок, відпочинку та шопінгу.

На Ярославові: Сорочка 570 грн Штани 940 грн Ремінь 640 грн Туфлі 2240 грн На Уляні: Сукня 1550 грн На Олі та Галині: Сукні від 490 грн

Кохання – це…

… готувати святковий сніданок у будні

На Уляні: Блуза 670 грн Браслет 240 грн Кульчики 145 грн Шорти 545 грн

На Ярославові: Поло 650 грн Штани 1150 грн Сліпери 1680 грн На Уляні: Сукня 1980 грн

Кохання – це…

… дивитися в одному напрямку.

Кохання – це… …хвилювання перед кожною зустріччю з нею!

На Ярославові: Сорочка 740 грн Піджак 1380 грн Штани 1150 грн Мокасини 1680 грн

На Ярославові: Сорочка 740 грн Штани 890 грн На Уляні:

Сукня 1320 грн

На Галині: Сукня від 1990 грн

Кохання – це…

На Ользі: Спідниця від 1390 грн Сорочка від 1190 грн

… подвійний смак ранкової кави.

Кохання – це…

Фотограф: Андрій Янушевський

…запальні вечори разом...

Моделі: Уляна Галянчук (Bravo models), Ярослав Ткач (Bravo models) Макіяж, зачіски: Іванна Мамчук Стиль: Галина Грохольська

Чоловічий магазин вул. Дж. Дудаєва, 22 Жіночий магазин вул. Наливайка, 14

вул. Вірменська, 4

На Ярославові: Кофта 540 грн Джинси 890 грн Кеди 590 грн На Уляні: Джинси 850 грн Блуза-сітка 690 грн Браслет 180 грн

Редакція журналу висловлює подяку за сприяння у організації зйомки модельній агенції Bravo Models Management, готелю Rudolfo та мережі магазинів одягу "Болеро"

…або вечір удвох з келихом вина. wsfwaegwrgwrgrewrger

dfsfsdf

На Уляні: Сукня 1430 грн sdfsdfsdf На Ярославові: Футболка 650 грн Штани 890 грн Мокасини 1680 грн

Коли заходить мова про дітей та їхніх геніальних батьків, на думку приходять виняткові батько-син Моцарти, Штрауси, з наших сучасників – Капіци. Цікаво, чи діти отримують від легендарних батьків ген винятковості, чи, як говорять у народі, природа відпочиває на чадах знаменитостей?

Чи варто народжувати

від геніїв Теорій геніальності є декілька. Одна з них стверджує, що виняткові здібності залежать від будови мозку. Цікавою є історія з мозком Альберта Ейнштейна. У 1955 році вчений важко захворів та заповів після смерті спалити тіло і прах розвіяти. Однак патологоанатом Томас Харвей законсервував його мозок та зробив 240 тонких зрізів для дослідження. Частину мозку Ейнштейна, що залишилася, Харвей весь час возив з собою у спеціальному контейнері та зробив справою свого життя. Він намагався дослідити поверхню тім’яних долей вченого, що відповідають за математичні здібності, а також візуальне та просторове відчуття, однак нічого специфічного не виявив. У 1998 році патологоанатом передав всі матеріали з дослідження мозку Ейнштейна в Пристонський університет. Протягом багатьох років вчені з різних країн проводили власні дослідження, котрі не виявили значних відмінностей структури мозку генія від структури середньостатистичної людини. В багатьох країнах існують інститути дослідження мозку, намагалися відкрити його і в Україні (всім відома історія зі Слюсарчуком – так званим Доктором Пі). В Радянському союзі досліджували мозок Леніна, Сталіна, Маяковського,

Булгакова, Сахарова, але сенсаційних відкриттів зробити так і не вдалося. Американський психолог Іон Карлсон вважає, що наявність гена шизофренії – один зі стимулів високого творчого потенціалу. Той самий Ейнштейн у дитинстві страждав на легку форму аутизму, а у його сина Едуарда виявили шизофренію, яка з часом прогресувала. У рідні Чарльза Дарвіна також були шизофреники. Ще існує поняття подагричної геніальності. Було досліджено, що в родинах, генетично схильних до подагри, відсоток дітей з високими розумовими здібностями виявився вищим. Подагру викликає молочна кислота, що здійснює одночасно стимулюючий вплив на функціонування мозку. Генетики відносять Ісаака Ньютона до подібних геніїв. Як би не було, генетика дітей залежить від генетичного набору обох батьків. Навіть якщо батько чи мати геніальні, це не гарантує дитині успадкування бажаних генів. По-друге, іншим цікавим фактом є спрямованість природи до середньостатистичної нормальності та відсікання будь-яких відхилень від норми у наступних поколіннях. Це означає, що в дуже розумних/гарних/високих батьків діти можуть

здоров’я • дрібниці життя

бути ще розумнішими/гарнішими/вищими, але найвірогідніше, все ж, що вони будуть менш особливими. А в наступному поколінні наближення до середньостатистичних параметрів буде ще відчутнішим. Мабуть, саме тому американський експеримент щодо «вирощування» геніїв закінчився провалом. У 1980 році генетик Роберт Грекхем у власній лабораторії розпочав грандіозний проект. Було створено банк сперми видатних людей планети, основний кістяк банку складали донори-лауреати Нобелівської премії. Серед них математик Джон Форбс Неш та Джонас Солк, один з розробників вакцини від поліомієліту. Однак експеримент наштовхнувся на певні труднощі: для американських жінок високий інтелект або геніальність не були пріоритетом, вони бажали першочергово дітей гарної зовнішності та міцного здоров’я. Згідно досліджень у нашій клініці «Альтернатива», 58 % пацієнток хочуть бачити в якості донора сперми чоловіка з вищою освітою, 33 % наголошують на певній особливості у зовнішності (наприклад, блакитні очі, довга шия тощо), 9 % жінок не мають якихось специфічних побажань окрім групи крові, резус-фактора та фенотипної характеристики. Дослідження американців тривали до 1999 року, а після смерті Грекхема «фабрика геніїв» припинила існування. За 25 років народилося близько 200 дітей. Вони нічим не відрізнялися від однолітків. Єдиним, хто мав прекрасні дані, був Дорон Блейк, хлопчик з IQ 180. У 2 роки він вмів користуватися комп’ютером, а в 5 декламував «Гамлета». Однак, коли журналісти розшукали його в одному з американських коледжів, то були дещо приголомшені. Перед ними стояв хіпі з косяком в зубах, юнак був класичним прикладом безбатченка. Таким чином, всі існуючі на сьогодні банки високовартісної сперми відомих людей є нічим іншим, ніж рекламним трюком. Скоріше за усе, звинувачувати потрібно не природу, котра втомилася після створення генія, чи спеціалістів, що працюють з біоматеріалом, а життєві обставини, виховання та інші психотравмуюючі чинники. Маріанна Качмарик, заступник директора клініки репродукції людини “Альтернатива”

Хто на море, хто на грядки, а ми – в "Альтернативу" за малятком!

– – –

ЗАПЛІДНЕННЯ IN VITRO («в пробірці») УЛЬТРАЗВУКОВА ДІАГНОСТИКА (комплексне обстеження плоду 3D, 4D) ВСІ ВИДИ ГІНЕКОЛОГІЧНИХ ПОСЛУГ (прийом онкогінеколога)

Вартість наших послуг не змінилася!

Цикл запліднення in vitro включно зі стимулюючими препаратами за 25 тис. грн. Україна, м. Львів, вул. Героїв УПА, 73 тел.: (032) 232-77-83, (063) 230-18-72 e-mail:alternatyva.ivf@gmail.com www.ivf.lviv.ua, skype – alternatyva.ivf

Cirian Whyte / Republic of Ireland / Stranded Фотографії з колекції Міжнародного Салону-турне художньої фотографії «З любов’ю до Жінки», www.galleryprostir.com

Бутік весільного та вечірнього вбрання Екслюзивний представник у Львові бренду Sherri Hill Crystal Desing Tarik Ediz Terani Couture м. Львів, вул. І.Франка 61 тел. (032) 225 61 84 тел. (067) 675 51 78 www.crystalsalon.com.ua