Андрій Трембецький: Я ніколи не гнався за керівними посадами, а просто добросовісно виконував свою роботу 4
Іван Струс: Головне любити свою професію та завжди навчатись, і тоді кар’єрний ріст в компанії гарантований!
5
«Безпека понад усе!» в дитячому літньому таборі «Сокіл»
6
Міські електричні заклади у Львові і оперний театр
7
інформаційний вісник ПрАТ “Львівобленерго” червень-серпень/2017
Новий ринок електричної енергії: спокійно і без паніки! ринку електричної енергії потребуватиме створення можливості для підготовки та адаптації суб’єктів електроенергетичної галузі до нових умов роботи на ринку електричної енергії, здійснення організаційних заходів для створення нових (реорганізації існуючих) інфраструктурних суб’єктів ринку, запровадження нового програмного та апаратного забезпечення, розробки та прийняття відповідної нормативно-правової бази, проведення тестового режиму функціонування ринку електричної енергії на основі нових правил.
Що нового запроваджує закон для ринку електроенергії?
З
акон України «Про ринок електричної енергії» Верховна Рада України прийняла 13 квітня 2017 року, а 8 червня цей документ підписав Президент України. Закон запроваджує новий підхід до виробництва і розподілу електроенергії, вводить нових учасників на ринок та нове формування тарифів. Спільно з головним юрисконсультом ПрАТ «Львівобленерго» Тарасом Білобрамом ми підготували для Вас роз’яснення як вплине новий закон на роботу нашого Товариства.
З якою метою прийнятий закон? Підписавши угоду про членство в Енергетичному Співтоваристві, Україна
зобов’язалась з 1 січня 2015 року застосовувати правила Третього енергетичного пакета ЄС. Відповідно до вимог Третього енергетичного пакету ЄС структура першочергових завдань реформи повинна включати: 1) гарантування незалежності та визначення повноважень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП); 2) правила функціонування ринків електроенергії, зокрема дерегуляція цін на електроенергію; 3) створення незалежних структур для передачі та розподілу електроенергії (це стосується безпосередньо Товариства). Виходячи з досвіду реформування внутрішніх ринків електричної енергії в країнах ЄС, яке тривало понад 10 років, запровадження повномасштабного
Якщо дотепер діяв Оптовий ринок електричної енергії України, практично всю електричну енергію продавали та купляли у Державного підприємства «Енергоринок», то новим Законом передбачаються такі складові ринку: 1) двосторонні договори; 2) ринок «на добу наперед»; 3) внутрішньодобовий ринок; 4) балансуючий ринок; 5) ринок допоміжних послуг; 6) роздрібний ринок.
Які зміни чекають на енергопостачальні компанії, в тому числі Товариство? ПрАТ «Львівобленерго» щонайпізніше до 12.12.2018 року зобов’язане забезпечити функціонування двох окремих під-
приємств – оператора системи розподілу та електропостачальника. Оператор системи розподілу забезпечуватиме безпечну, надійну та ефективну експлуатацію, технічне обслуговування та розвиток системи розподілу – системи ліній, допоміжного обладнання, обладнання для трансформації та перемикань. Також оператор системи розподілу повинен забезпечувати довгострокову спроможність (пропускну здатність) системи розподілу для задоволення обґрунтованого попиту на розподіл електричної енергії. Електропостачальником буде підприємство, яке здійснюватиме продаж електричної енергії за договорами постачання електричної енергії споживачам.
Де можна ознайомитись із законом? Повний текст Закону України «Про ринок електричної енергії» доступний на сайті Верховної Ради України у базі «Законодавство» за посиланням: http:// zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2019-19 Звертаємо увагу, що сьогодні ще не розроблені і не прийняті багато з нормативно-правових актів, які згідно із новим законом визначатимуть основні умови діяльності учасників ринку електричної енергії та взаємовідносин між ними, зокрема: кодекс системи передачі, кодекс систем розподілу; кодекс комерційного обліку; правила роздрібного ринку тощо. Тож про всі подальші нововведення ми й надалі інформуватимемо Вас на сторінках «Контакту». Олександр Горгут
Цього літа ми добре відпочили та оздоровились сь і літо минуло. Ми так його довго чекали, а трьох місяців О як і не було. Лише в наших спогадах та на фотографіях закарбується приємний спогад про відпочинок, який додав нам сил та енергії на цілий робочий рік.
А тепер давайте дізнаємось, де цього літа відпочивали наші працівники з колективами. Активно та з адреналіном провели свій корпоративний відпочинок працівники Шевченківського РЕМ-3. Вони покорили гору Говерлу та здійснили сплав річкою Чорний Черемош. Працівники Загону охорони відвідали замок “Паланок” в місті Мукачеві, поповнювали свої сили в термальному басейні в оздоровчому комплексі “Жайворонок”, що в місті Берегово. Дегустували різні види вин у приватного винороба. Ввечері готували угорську страву бограч, смажили шашлики та запікали картоплю. Працівники Миколаївського РЕМ оздоровлювався в термальних басейнах в місті Берегово та селі Косино. І працівники Бориславського РЕМ відпочивали на термальних водах в місті Берегово, але ще й побували на екскурсії у військово-історичному комплексі “Бункер Лінії Арпада” – військовий об’єкт Угорської Королівської Армії часів Другої світової війни. Закінчення – с. 8-9
новини
2 Наші енергетики ознайомились з виробництвом кабельних муфт у Білорусі
ПрАТ “Львівобленерго” підтвердило статус активного учасника Глобального Договору ООН овариство підтвердило Т статус активного учасника Глобального договору Ор-
ганізації Об'єднаних Націй за результатами Звіту про досягнутий прогрес у сфері корпоративної соціальної відповідальності. Звіт про досягнутий прогрес Товариства за період
липень 2016 – червень 2017 року розміщено на офіційному сайті Глобального Договору: www.unglobalcompact.org ПрАТ «Львівобленерго» приєдналось до ініціативи ООН у 2011 році і висловило свою підтримку глобальним принципам у сфері прав людини, трудових відносин, охорони навколишнього се-
редовища та боротьби з корупцією. Глобальний договір ООН є найбільшою ініціативою у сфері корпоративної соціальної відповідальності у світі, яка об’єднує понад 12,5 тисяч учасників зі 170 країн світу. Олександр Горгут
Польська компанія планує встановити вітрову електростанцію у Жовківському районі редставники польської П компанії Siłownie Wiatrowe S.A., яка займається вітроеілоруська компанія «Транс Б електрокомплект» запросила представників ПрАТ «Львівобленерго» ознайомитись з виробництвом термоусаджувальних кабельних муфт.
Загалом потреба Товариства у кабельних муфтах складає 1,5 тисячі на рік, з них 90% припадають на Львівські міські електромережі. Відтак, у липні цього року начальник служби розподільчих мереж Товариства Андрій Трембецький відвідав білоруську компанію та ознайомився з про-
цесом і технологією виробництва кабельних муфт. « Тр а н с е л е к т р о к о м п л е к т » працює на ринку кабельно-провідникової продукції з 2003 року. Щороку компанія виготовляє до 250 тисяч муфт і постачає їх не лише на внутрішній ринок, але й в Україну, Росію та інші країни. За результатами візиту Товариство розглядає можливість, аби застосовувати у наших електромережах кабельні муфти білоруського виробництва. Олександр Горгут
Нарада головних інженерів РЕМ
нергетикою, побували з робочим візитом у ПрАТ «Львівобленерго» на початку червня.
Делегація на чолі з Головою Правління Siłownie Wiatrowe S.A. Войцехом Романішиним зустрілась з технічним директором Товариства Романом Іванцівим та заступником технічного директора з високовольтних мереж Володимиром Романишиним. Польська компанія планує встановити вітрову електростанцію у Жовківському районі. Відповідно, сторони розглянули технічні нюанси підключення такої станції до
електромереж ПрАТ «Львівобленерго». Крім цього, учасники зустрічі обговорили перспективи розвитку вітроенергетики у Львівській області. Компанія Siłownie Wiat rowe S.A. працює у сфері
вітроенергетики вже більше двадцяти років, бере участь у проектах альтернативної енергетики зі встановленою потужністю понад 140 МВт. Олександр Горгут
«Кращий за професією» ПрАТ «Львівобленерго» у 2 кварталі 2017 року липні в нашому Товаристві підбивались У підсумки роботи за другий квартал 2017 року для визначення працівників кращих за
професією відповідно до Порядку присвоєння звання: «Кращий РЕМ», «Краща транспортна дільниця», «Краще відділення електропостачання» та «Кращий за професією».
середині червня в компанії В провели навчання головних інженерів РЕМ. На заході обговорили багато важливих питань, які виникають в щоденній праці головних інженерів. А саме: про орієнтовне виконання планових завдань за 1 півріччя 2017 року, зміни до Правил приєднання електроустановок до електричних мереж, роботу у програмному комплексі Power-off,
проблеми та недоліки підготовки до проходження грозових сезонів у компанії за три останні роки, Порядок забезпечення гарантованих стандартів якості надання послуг з електропостачання тощо. Проаналізували виконання планів ремонтів, звернень споживачів стосовно технічного стану об’єктів розподільних мереж та якості електропостачання та ін. Орися Пехник
Товариство стало партнером ІІ Форуму місцевого розвитку аша компанія виступила Н партнером ІІ Форуму місцевого розвитку. Захід відбувався
упродовж трьох днів з 23 по 25 червня 2017 року у м. Трускавці. Участь у Форумі взяло понад 400 учасників з України, Польщі, Угорщини, Румунії. На заході обговорювали теми регіонального розвитку Карпат, децентралізації та роботу органів місцевого самоврядування, а також розмов-
ляли про співпрацю в енергетичній сфері. Програма форуму була насиченою – відбулися більше 10 пленарних дискусій. Також гості та організатори побачили містичну феєрію у виконанні театру “Воскресіння” та взяли участь у фітнес старт Форумі – забігу “Форум місцевого розвитку – за здоровий спосіб життя” (2 км). Орися Пехник
Найуспішніших працівників та найкращі виробничо-технічні групи і ремонтно-експлуатаційні бригади визначають за такими умовами: ті, хто протягом кварталу мали найкращі показники у виробничій діяльності, не мали аварій, відмов та технологічних порушень з вини персоналу, не порушували трудову та виробничу дисципліну, вимоги правил охорони праці та технології робіт (за наказами по Товариству), а також, в кого не було нещасних випадків з вини працівників. Отже: «Кращий за професією» контролер енергонагляду: І місце – Володимир Прокопенко, Городоцький РЕМ; ІІ місце – Оксана Семерак, ВРПС ЛМЕМ; ІІІ місце – Галина Стефанюк, ВРПС ЛМЕМ. інженер з технічного аудиту: І місце – Руслан Журибіда, Пустомитівський РЕМ; ІІ місце – Юрій Гнатів, Шахтний РЕМ; ІІІ місце – Віктор Поврозник, Жовківський РЕМ. електромонтер з експлуатації електролічильників: І місце – Зіновій Сигерич, Старосамбірський РЕМ; ІІ місце – Андрій Мельник, Буський РЕМ; ІІІ місце – Анатолій Санницький, Мостиський РЕМ. електромонтери ОВБ РЕМ: І місце – Зіновій Остапчак і Богдан Марин,
Жовківський РЕМ; ІІ місце – Ігор Наконечний і Любомир Гарда, Мостиський РЕМ; ІІІ місце – Роман Бурмас і Роман Огоновський, Миколаївський РЕМ. електромонтери ОВБ ЛМЕМ: Михайло Окіпський, РЕМ-1 і Василь Дідик, РЕМ-5. Краща ремонтно-експлуатаційна бригада: І місце – бригада ЕТГ Жидачівського РЕМ – у складі майстра Андрія Завгороднього та електрослюсарів з ремонту устаткування РП Михайла Яциківа, Василя Бориса, Миколи Яциківа, Петра Бориса та Віталія Барнича; ІІ місце – бригада ЕД-3 Жовківського РЕМ – у складі майстра Василя Бурила та електромонтерів з експлуатації розподільчих мереж Андрія Грицка, Романа Гана, Володимира Чуниса, Андрія Лебедина та Івана Луцана; ІІІ місце – бригада ЛГП-1 СП 35 кВ і вище – у складі майстра Богдана Сеника та електрослюсарів з ремонту устаткування РП Олега Григоришина, Євгена Локотя та Михайла Савчука. Краща виробничо-технічна група: І місце – виробничо-технічна група Старосамбірського РЕМ – у складі інженера Михайла Сорочака і техніка Наталії Лужецької; ІІ місце – виробничо-технічна група Жовківського РЕМ – у складі інженера Миколи Чауса і техніка Мар’яна Соловія; ІІІ місце – виробничо-технічна група Стрийського РЕМ – у складі інженерів Ярослава Сивика та Віри Щербак і техніка Ольги Микитки. Кращий інженер виробничо-технічної групи РЕМ ЛМЕМ: інженер (ВТГ) РЕМ-1 Олена Дрофа. Переможців відзначено преміями. За матеріалами ВОПЗ
Товариство-споживачі Розвиваємо наші соціальні мережі о Дня молоді відбувся ціД кавий інтернет-конкурс для активних людей на сторінці Товариства у соціальній мережі Facebook. Мета конкурсу – залучити якомога більше людей до перегляду сторінки, аби ті могли черпати інформацію Товариства. 106 осіб – учасників сторінки Товариства у мережі Facebook, виявили бажання поборотися за головний приз конкурсу – сертифікат для гри у сквош на двох осіб. Загалом конкурс охопив 20 000 аудиторію соціальної мережі, здобув 101 поширення та збільшив читачів сторінки на 307 осіб. Переможця обрали за допомогою інтернет-сервісу Random і ним став Сергій Руденко, 47-річний львів’янин, для якого спорт був і є стилем життя. Пан Сергій, свого часу, повністю присвятив себе службі МВС, а зараз перебуває на заслуженому відпочинку. Однак, спорт продовжує для нього бути заняттям, яке «підтягує фізичне здоров’я і розвиває інтелектуально». Хочемо зазначити, що сквош – не зовсім новий чи сучасний вид спорту, він відомий ще здавна. Історія походження сквошу сягає ще далекого 19 століття. Одного разу студенти очікували свого виходу на тенісний корт і спробували пограти м’ячем об стіну, наслідок – побиті вікна в одній зі шкіл Харроу (район Лондона). Після такої події дирекція школи дозволила тренуватися у дворі за умови використання м’яких м’ячів. Хлопчикам грати з м’якими м’ячами сподобалося. З’явилися шанувальники нової гри, які стали грати в невеликих дворах будинків, де були відповідні три стіни. Саме тоді і зародився новий вид спорту з новими правилами. У 1860 році був побудований спеціальний корт, з усіх боків оточений стінами з смугами розмітки. Подальший розвиток і популярності сквош набуває серед військових офіцерів. Через недостатність кортів гра
тривалий час залишалася прерогативою навчальних закладів. Пік популярності сквошу припадає на 1980-ті роки. Гра повністю змінилася після винаходу скляної задньої стіни, яка дозволила, набагато більшій кількості глядачів, спостерігати матчі. Отже, сквош – це динамічна емоційно – напружена гра. Швидкість гри в три рази перевищує швидкість гри у великий теніс, адже гравці перебувають у безпосередній близькості і повинні бути максимально сконцентровані, щоб оперативно реагувати на випади суперника. Переможець тут визначається досить швидко і за годину гри можна провести кілька партій. Важливим фактом є те, що витрати енергії під час гри у сквош дуже високі – за одну годину гри «спалюється» близько 1500 кілокалорій. Тому все більше людей відкривають для себе захоплюючий вид спорту – сквош, який колись вважався доступним тільки для вищих і середніх класів населення. Ми раді, що за допомогою нашого інтернет-розіграшу змогли втілити в реальність мрію переможця – Сергія Руденка. Ірина Ілів
3
Продовжуємо знайомимось з районними ЗМІ. Цього разу з яворівськими журналістами
а початку серпня працівН ники прес-служби зустрілись з яворівськими ЗМІ. Зустріч допоміг організувати начальник Яворівського РЕМ – Петро Дида.
На захід прийшли представники двох засобів масової інформації – Людмила Шубіна, головний редактор газети “Яворівський голос” з двома працівницями та журналіст ча-
сопису “Яворівщина” – Олена Бутко. Журналісти та енергетики обговорили питання подальшої співпраці компанії зі ЗМІ. Журналісти мали змогу поділитись проблемами, які стосуються енергоспоживання в районі. Нагадаємо, що вже півтора року прес-служба компанії їздить в райони та налагоджує співпрацю з місцевою пресою.
Наприклад, вже на шпальтах районних ЗМІ були надруковані три матеріали для споживачів – про крадіжки електричної енергії за допомогою пристроїв, які шкідливо впливають на здоров’я людей; правила електробезпеки для дітей на літніх канікулах та нові способи подачі показників електролічильника. Орися Пехник
ЗМІ про нас: Людмила Шубіна, редактор яворівської газети “Яворівський голос”, 02 серпня на приватній сторінці Фейсбук: Є люди, яких бачиш вперше, а видається – знаєш давно. Саме таку зустріч нині подарувала журналістська доля редакції газети «Яворівський голос». В Яворів зі Львова приїхала прес-секретар (начальник відділу) ПрАТ «Львівобленерго» Галина Василівна Петрушка. Щоб поспілкуватися на тему результативного медіа-партнерства, спрямовану, винятково, на допомогу громаді. Що сподобалося? Компетентність речника такої солідної компанії з питань діяльності журналістського цеху: себто, глибоке розуміння ролі місцевих друкованих ЗМІ – насамперед, як комунікатора між бізнесом і громадою. Коротше кажучи, до партнерів «Яворівського голосу» додався ще один – компанія, яка стрімко реформується в межах державного курсу на впровадження європейських стандартів і норм в царині української енергетики. Редакція стародавньої українськомовної газети «Яворівський голос» висловлює вдячність начальникові Яворівського РЕМ Петрові Остаповичу Диді за запрошення на таку конструктивну ділову зустріч. До слова: ми передали пані Галині зауваження читачів «Яворівського голосу» про те, що у випадку відсутності електропостачання мешканцям Яворівщини, особливо – з сіл, хуторів, важко дозвонитися на «гарячу лінію» ПрАТ «Львівобленерго». З цим прес-секретар погодилася, запевнивши, що над цією проблемою фахівці працюють. І вже в скорім часі телефонний зв’язок з операторами налагодиться.
P.S: Забрати свій виграш п. Сергій не зміг особисто і доручив це своїй половинці, дружині Оксані.
Керівники ОСББ дізнались про переваги «нічного» тарифу ерівники Об’єднань співвласників К багатоквартирних будинків (ОСББ) міста Львова отримали детальну інформацію від нашого Товариства про встановлення зонних лічильників, які дають можливість платити менше за електроенергію в нічний час.
Тематична лекція відбулась у Львівській міськраді в рамках семінару «Впровадження енергоефективних заходів у багатоквартирних будинках ОСББ та ЖБК» у червні. Начальник виробничо-маркетингової служби ПрАТ «Львівобленерго» Юрій Кошла проінформував учасників про те, як побутовим та юридичним споживачам встановити зонний лічильник, які він дає переваги, а також ознайомив з тарифними зонами та коефіцієнтами для розрахунків за тарифами, диференційованими за періодами часу. Олександр Горгут
персонал
4
Студенти ЛНАУ та НУ “Львівська політехніка” отримали стипендію від Товариства середині червня працівВ ники Товариства вручили іменні стипендії та посвід-
чення трьом студентам 6 курсу факультету механіки та енергетики Львівського національного аграрного уні-
верситету. Урочисте вручення відбувалось на кафедрі електротехнічних систем факультету механіки та енергетики за участю декана факультету механіки та енергетики Степана Ковалишина.
Окрім того, представники Товариства вручили студентам-стипендіатам грошові кошти, передбачені стипендіальною програмою. Іменну стипендію отримав також студент 5 курсу Інституту
Кар’єрний ріст у Товаристві можливий! І це легко довести на прикладі двох наших колег. До Вашої уваги інтерв’ю з випускником «Львівської політехніки» та стипендіатом компанії, а тепер начальником служби розподільчих мереж Андрієм Трембецьким, який за
енергетики та систем керування НУ “Львівська політехніка”. Протягом літа усі ці студенти проходили практику в структурних підрозділах Товариства. Така співпраця Товариства з вищими навчальними заклада-
ми дає кращій молоді проходити практику в компанії та після закінчення університету працювати в стабільному, успішному, динамічному Товаристві. Орися Пехник
досить короткий час зайняв керівну посаду та поділився із нами своїм секретом успіху. А також інтерв’ю з провідним інженером служби охорони праці Іваном Струсом, який пройшов кар’єрний шлях у Товаристві починаючи з посади електромонтера.
Андрій Трембецький: Я ніколи не гнався за керівними посадами, а просто добросовісно виконував свою роботу ті. На сьогодні уже є можливість перегляду місця розташування 75% трансформаторних підстанцій Товариства.
– Ви одразу після завершення Львівської політехніки прийшли працювати у компанію – на якій посаді найбільше сподобалось працювати? – Чесно кажучи, мені подобалось працювати на всіх посадах: електрослюсарем, майстром, диспетчером, заступником начальника служби експлуатації електромереж, заступником начальника служби розподільчих мереж, на теперішній посаді. Всі посади з мене формували фахівця. Найбільше подобалось працювати майстром. Тоді бачив реальний результат. Не було світла у споживачів – відновили з бригадою лінію електропередачі, відремонтували КТП і всі споживачі задоволені. Сьогодні, на посаді начальника служби теж є результат, але він не такий наочний та миттєвий, який би хотілось бачити. – Як Вам вдалося обійняти керівну посаду? – Ніколи не гнався за керівною посадою. Просто добросовісно виконував свою роботу на якій посаді б не працював. Ще працюючи майстром, я поступив в Національну академію державного управління при Президентові України, що в Брюховичах, аби здобути другу освіту. Цікаво було вчитись, дізнався багато корисної інформації з організації роботи, управління проектами. В результаті – у Львівській політехніці, я отримав потужну базу знань з енергетики, в академії дізнався тонкощі з управління проектами та персоналом, а на роботі в компанії – величезну практику. Дві вищі освіти та робота в Товаристві сформували з мене керівника. – Ви вже працюєте на посаді начальника більше року? Робили якісь нововведення у роботі? – Цього року відмінив подачу місячного звіту на паперових носіях для інженерів ВТГ РЕМ. Тепер працівники служби отримують електронну версію звіту з програмного комплексу АСТОР. І таким чином, розвантажуємо інженерів ВТГ від оформлення звітів. В службі, з травня місяця працюють два інженери-геодезисти. Вони працюють над тим, аби координати усіх трансформаторних підстанцій напругою 110-6 кВ були внесені у програмний комплекс АСТОР для подальшого відображення на кар-
– Чим займається Ваш відділ? – Левову частину робочого часу займає робота з підготовки відповідей на звернення споживачів електроенергії. Хоча, на мою думку, це не повинно бути основною роботою служби. Служба організовує експлуатацію розподільних мереж ПрАТ «Львівобленерго» – а це лінії електропередач напругою 0,4-10 кВ, трансформаторні підстанції 6-10 кВ та розподільні пункти 6(10) кВ. На основі отриманих заявок від районів електромереж плануємо скільки матеріалів першочергово потрібно закупити на рік відповідно до бюджету нашої служби. Далі формуємо плани ремонтних робіт у фізичних обсягах, річний бюджет в якому передбачено закупівлю усіх необхідних матеріалів для виконання планових показників. Щомісячно подаємо у відділ матеріально-технічного постачання заявку на закупівлю матеріалів. Формуємо рознарядки для видачі матеріалів районам електромереж. Пізніше їздимо в райони та перевіряємо якість виконання ремонтів працівниками РЕМ. Впродовж останніх двох років практикуємо виконання капітальних ремонтів повітряних ліній 0,4-10 кВ підрядним способом. Вважаю, що цим шляхом необхідно рухатись і надалі, оскільки мережі Товариства уже є настільки зношені, що виконати якісний капітальний ремонт окремих повітряних ліній є не під силу районам електромереж. У 2017 році працівниками служби уже підготовлено понад 30 договорів з підрядними організаціями для виконання капітальних ремонтів. Організація ремонтів підрядним способом вимагає перевірки та оформлення значної кількості документації – а це кошториси на виконання робіт, договори, акти виконаних робіт. – Які маєте перспективні плани? – Плануємо занести в програмний комплекс АСТОР, окрім координат усіх трансформаторних підстанцій, ще й координати всіх опор ліній електропередач. Це дасть змогу наочно бачити конфігурацію електромережі та вибирати найоптимальніший шлях електропостачання. При цьому у багатьох випадках можна покращувати якість електропостачання не затрачаючи великих коштів. Але щоб цей проект зреалізувати потрібно багато років роботи. Адже необхідно виміряти та занести в базу координати аж 600 000 опор. Хотілось ще б розробити загальну базу об’єктів розподільних мереж, де була б внесена інформація по усіх запланованих ремонтних робіт, виданих приписів контролюючих органів, звернень споживачів щодо якості електропостачання тощо. Також уже розпочато роботу над створенням в програмному комплексі АСТОР окремого модуля «Заявки» для налагодження роботи по замовленню та виділенню матеріалів між районами електромереж та службою. Ідей та планів є багато, але як зазвичай бракує часу та коштів. – Кого з працівників компанії Ви вважаєте наставником? – Мені пощастило з наставниками. Мав у кого вчитися. Першим моїм керівником був майстер Жидачівського РЕМ – Періг Роман Миколайович, він був дуже досвідченим, багато цінних знань передав. Михайлюк Микола Миколайович, колишній начальник Жидачівського РЕМ. Потужна особистість. Багато від нього почерпнув, осо-
бливо в управлінні колективом. Рутило Ігор Дмитрович, колишній начальник служби розподільчих мереж, тепер мій заступник. З Ігорем Дмитровичем, я часто раджусь, якщо виникають складні питання у роботі. – Як Вам працюється з колективом? Маєте спільні заходи? – Колектив хороший, дружній та веселий. У службі працює десять працівників. Всі професіонали своєї справи та легко замінюють один одного на роботі. Наприклад, влітку – коли є період відпусток, у службі бувало, що працювала половина працівників. Але робота поставлена таким чином, що всі справляються з подвійним навантаженням. Ніколи не виникає проблем та непорозумінь з колективом. Всі розуміють, що кожному потрібно відпочити та набратися нових сил до праці. Звичайно, маємо спільні заходи. Разом святкуємо дні народження, День енергетика, 8 березня, Новий рік. Ще з службою нікуди не їздили, але постараємось якнайшвидше це виправити. – Як Ви відновлюєте свої сили після роботи? – Діти відновлюють сили після роботи. Я кожного дня забираю сина з садочка і в цей відрізок дороги: від садочка до хати, розмовляючи з сином, розвантажую себе від робочого дня. Приходжу вже додому розслаблений та налаштований на позитив. А так, люблю про-
персонал сто посидіти в парку, або щось почитати. Читаю технічну, художню літературу. Останнім часом подобаються книги Дена Брауна. – Знаємо, що любите подорожувати цікавими куточками України в польових умовах з наметами, де вже побували? – Ще до народження дітей з дружиною подорожували замками – Луцький, Ужгородський, Мукачівський, Золочівський, Жовківський, Олеський. Далі був період водоспадів – Джуринський, Гук, Шипіт, Кам’янка. І звичайно ж гори. Піднімались на вершину Говерли. Молодшому сину було 9 місяців, як він з нами вже відпочивав з наметами. Цього року були в Шацьку на озері “Світязь”, п’ять днів жили в будиночку, а два дні в наметах. Плануємо ще підкорити гору Піп Іван. Ще хочемо з дружиною поїхати на Дністровський каньйон, де є Джуринський водоспад та здійснити сплав на Дністрі. – Розкажіть про свою сім’ю. – В мене є два сини. Старшому Мирону п’ять років, а молодшому Левові два роки. Вони є зовсім різні. Мирон активний, непосидючий, багато має енергії. Водимо його на акробатику, англійську. Лев навпаки спокійний хлопець. Вже в такому юному віці по хлопцях видно до
5
яких наук вони будуть схильні. Мирон – до точних наук, він любить чіткість та швидкість. А Лев більше мрійник, він полюбляє посидіти, подумати, помалювати, одним словом гуманітарій. Дружина Зоряна зараз у декретній відпустці. З нею добре живемо, один одного розуміємо. Вона за фахом графічний дизайнер. – Що для Вас є найважливіше у житті? – Це сім’я, діти, здоров’я, спокій, мир та робота. – Якби у Вас виникла така можливість змінити фах, змінили б його? – Напевно, я б не змінював свого фаху. В жодному разі не жалію, що обрав енергетику. В молодших класах мріяв буди далекобійником. А в старших – мені подобалась математика та фізика. Тому й обрав дотичну професію до цих предметів – енергетику. В моїй родині ніхто не був енергетиком. Я перший такий. Думаю, якби я обрав інший фах, то б старався робити свою роботу добросовісно і якісно. Не важливо ким ти є за професією, а важливо, як виконуєш свою роботу. Якщо кожен з нас на своїх місцях буде любити і якісно виконувати свою працю, то Україна б досягла великих успіхів. Розмовляла Орися Пехник
Біографічна довідка Народився Андрій Трембецький 11 грудня 1982 року в селі Волиця-Гніздичівська Жидачівського району Львівської області. У 1999 році закінчив середню школу № 1 в місті Новий Розділ. У цьому ж році, поступив до національного університету “Львівська політехніка” на електроенергетичний факультет. Після закінчення університету, у 2005 році, почав працювати в нашій компанії на посаді електрослюсаря ЕТГ Жидачівського РЕМ. Через рік стає майстром виробничої дільниці 1 групи в цьому ж районі. А з кінця листопада 2010 року – диспетчером Личаківського РЕМ-4 ЛМЕМ. Через рік працює заступником начальника служби експлуатації електромереж виконавчої дирекції. З 1 липня 2013 року обіймає посаду заступника начальника служби розподільчих мереж. А з 1 квітня 2016 року і до сьогодні – начальник служби розподільчих мереж. Одружений, має двох синів – Мирона та Лева.
Іван Струс: Головне любити свою професію та завжди навчатись – тоді кар’єрний ріст в компанії гарантований! – Як Ви стали енергетиком, розкажіть? – В моїй родині ніхто не був енергетиком. Вчився в Самбірській гімназії з математичним нахилом. Математика, геометрія, фізика – це були мої найулюбленіші предмети. Тому пов’язав свій майбутній фах з енергетикою. Я сам спочатку вирішив вчитися в училищі на електромонтера, а далі здобувати вищу енергетичну освіту. – Ви за досить невеликий проміжок часу стали провідним інженером служби охорони праці? Як Вам вдалось цього досягти? – Я завжди працював, ніколи не сидів на місці. Розвивався, навчався, багато читав та й зараз читаю технічну літературу. Брав участь у конкурсах на заміщення вакантних посад. За дванадцять років роботи в компанії встиг попрацювати на різних посадах технічного напрямку – електромонтером з ремонту та монтажу кабельних ліній, електромонтером ОВБ, диспетчером ОДГ. Під час роботи на посаді диспетчера мій керівників помітив, що я маю хист до вивчення технічної літератури, нормативних документів з охорони праці та порадив мені взяти участь в конкурсі на посаду інженера у службі охорони праці. Коли з’явилось вакантне місце у службі, я успішно пройшов конкурс та зайняв посаду. Працюю в службі вже більше восьми років – починаючи з інженера та закінчуючи провідним інженером служби охорони праці. У 2016 році виконував обов’язки заступника начальника служби охорони праці. – Чи важко Вам було виконувати обов’язки заступника начальника служби охорони праці, поділіться своїми враженнями? – Незважаючи на те, що на той час я вже шість років пропрацював в службі охорони праці та в основному знав роботу служби, проте на посаді заступника начальника з СОП важко працювалось. Робота була новою, об’єм обов’язків та завдань великий, але ми з колективом достойно зі всім впорались. – Маєте якийсь секрет успіху в роботі? – Секрет успіху простий – бажання працювати та вчитися. І найголовні-
ше - любити свою роботу. Щоденно, до години часу, я читаю нормативні документи з охорони праці. Цікавлюсь новинками з техніки. – Розкажіть про роботу в службі? – Роботи багато. Вона цікава та насичена. Навчання, перевірка знань, забезпечення спецодягом, засобами захисту, контроль за дотримання вимог нормативно-правових актів з охорони праці працівниками на робочих місцях. Як показує практика, в компанії є багато випадків, коли працівники нехтують вимогами безпеки. І, як наслідок, виникають прикрі моменти. – Поділіться своїми планами в роботі. – Зараз працюю над оптимізацією чотирьох положень: про організацію і проведення оперативного контролю за станом охорони праці в структурних підрозділах, про перевірку готовності бригад до безпечного виконання робіт в діючих електроустановках, про штаб з охорони праці, про відривні талони-попередження в посвідченнях про перевірку знань працівників структурних підрозділів. На основі цих положень маю створити єдиний документ та порядок контролю. Решта моїх перспективних планів зараз на розгляді в керівництва. Тому не можу поділитись ними. Завжди працюю над вдосконаленням та оптимізацією роботи служби. – Ваше життєве кредо? – Одним із моїх життєвих кредо – в суперечці народжується істина. Тому, я люблю дискусії, вислухати думку кожного працівника та на основі цього зробити висновок. – Колектив служби є дружнім? Маєте спільні заходи? – Так, колектив є дружнім, один одного підтримуємо коли треба в роботі. У службі працює дванадцять працівників. Святкуємо дні народження, День енергетика, Всесвітній день охорони праці, День пожежної охорони. Раніше з колективом ми їздили на природу. Останні два роки вибратись разом на природу проблемніше, адже в службі декілька працівників стали батьками, зокрема і я (посміхається). Тому більше часу присвячуємо сім’ям та маленьким дітям.
– Тобто вільний час проводите з сім’єю? – Так! Моя маленька донечка Вероніка чекає вдома мене щодня. Увесь свій вільний час присвячую їй та дружині. На вихідних намагаємось зі сім’єю їздити на природу – на озеро, в ліс, гори. Подобається ще рибалка, захоплююсь футболом. Наша служба бере активну участь та займає призові місця у всіх чемпіонатах з міні-футболу, які прово-
дяться у Товаристві. Цьогоріч хочемо стати чемпіонами з міні-футболу. Але час покаже. – Ви задоволенні своїм життям? – Так життя в мене склалося. Я задоволений усім – роботою, сім’єю, та найголовніше, що я здоровий і рідні мої теж. Розмовляла Орися Пехник
Біографічна довідка Народився Іван Струс 16 лютого 1987 року у місті Самборі Львівської області. З 1993 по 2003 роки навчався у Самбірській гімназії №2. Після завершення школи, навчався у Львівському професійно-технічному училищі №20 за спеціальністю: електромонтер по ремонту та обслуговуванню електроустаткування. У 2005 році поступив на заочну форму навчання у національний університет “Львівська політехніка” за спеціальністю: електричні системи і мережі. В цьому ж році, почав працювати у нашій компанії на посаді електромонтера з ремонту та монтажу кабельних ліній ЦРО ЛМЕМ, далі - електромонтером оперативно-виїзної бригади ОДС ЛМЕМ. З 3 грудня 2008 року обіймає посаду диспетчера ОДГ Шевченківського РЕМ-3. Через рік працює інженером з охорони праці служби охорони праці виконавчої дирекції, пізніше - інженером 2 категорії в цій же службі, згодом інженером 1 категорії в СОП. З 7 травня 2015 року працює в. о. заступника начальника служби охорони праці. А з 1 серпня 2016 року і до сьогодні працює провідним інженером з охорони праці в СОП. Одружений, має доньку Вероніку.
соціальні акції
6 «Безпека понад усе!» в дитячому літньому таборі «Сокіл»
Подарунки і огляд педіатра для дітей – Рада молодих енергетиків провела благодійну акцію від Товариства же традиційно, в червні, Рада В молодих енергетиків виконавчої дирекції відвідала п’ять дитячих будинків сімейного типу у с. Пнікут Мостиського району.
одному з дитячих таборів, за В ініціативи начальника Золочівського РЕМу, Миколи Петровича Адамика, провели захід «Безпека понад усе!» під час літніх канікул.
Аби в дітей не виникало цікавості проводити небезпечні забави біля об’єктів під напругою, ліній електропередач, а також, щоб не було бажання в будиночках, де вони мешкають в таборі – ставити сумнівні експерименти з ввімкнутими в мережу електроприладами, розетками, вилками та вимикачами тощо – представники ПрАТ «Львівобленерго» розповіли про правила електробезпеки на вулиці та у приміщеннях. Микола Петрович, окрім загальноприйнятих правил поведінки, розповів про власний досвід порятунку людей уражених струмом. Про крокову напругу і про те, як вийти із небезпечної зони – діти почули теж з реальних прикладів п. Миколи. Така інформація дуже зацікавила юних слухачів, адже теорія інколи сприймається важко, а от реальні події з реальними людьми – за-
ставляють задуматися і зрозуміти, що знання ніколи не бувають зайвими! З таким «підігрітим» інтересом діти приступили до практичного завдання, яке проводила Галина Стояновська – головний лікар ПрАТ «Львівобленерго». Дуже багато дітей виявили бажання надати першу медичну допомогу на прикладі манекену: зробити прямий масаж серця та штучне дихання. Їх поділили на пари. Кожен з пари попробував на практиці обидва прийоми. Ті діти, котрі були уважними та зуміли правильно надати першу медичну допомогу і «врятували людину» були нагороджені заохочувальними призами, решту – отримали солодощі. Нагадаємо, що перша зміна Комунального позаміського закладу оздоровлення та відпочинку «Сокіл» сприяє оздоровленню дітей соціально незахищених категорій населення, дітей – інвалідів та дітей учасників АТО. Тому наш приїзд для діток був справжнім святом. Ірина Ілів
Діти з радістю та веселими вигуками зустрічали працівників Товариства, які завітали до них в гості. Всім дітлахам було цікаво розглядати привезені подарунки – книги, одяг, канцелярське приладдя, а особливо їх потішили ігри для активного відпочинку – скакалки, повітряні змії, м’ячі та найсмачніші літні фрукти – черешні та полуниці. Цього разу молоді енергетики приїхали не самі, а запросили лікаря-педіатра Львівської обласної дитячої клінічної лікарні “Охматдит” – Мар’яну Іськів, яка оглянула кожну дитину, проконсультувала стосовно різних захворювань, розповіла про здоровий спосіб життя та про необхідність вакцинопрофілактики. “Вперше акція стартувала в 2015 році під назвою “Подаруй книжку сирітці”. З кожним роком наші працівники проявляли все більшу ініціативу та долучались до доброї справи різноманітними способами, не обмежуючись виключно книгами. Приносили дитячі речі, іграшки, канцелярське приладдя, допомагали коштами. Тому було вирішено перейменувати цю акцію на “Дитині з любов’ю”, бо вона якнайкраще відображає усю щирість намірів та вчинків наших працівників. Цьогоріч окрім книг, речей та іграшок було зібрано 2030 грн. На ці кошти закупили усе необхідне для малечі, – розповідає Ірина Дембовська, представник Ради молодих енергетиків виконавчої дирекції. – Ми й надалі будемо проводити такі благодійні заходи і сподіваємось,
що з кожним роком все більше працівників будуть до них долучатись. До речі, молоді енергетики у всіх районах Львівщини теж відвідали дитячі будинки і сиротинці”. ада молодих енергетиків виконавчої дирекції виРТовариства, словлює свою щиру подяку кожному працівникові який долучився до заходу та подарував дітям, окрім смаколиків та матеріальних речей – частинку тепла та радості.
Наше Товариство підтримує спортивні ініціативи для дітей итячий тенісний турнір «Кубок Панської Д Гори» відбувся 24-26 липня у с. Сокільники біля Львова. Серед меценатів змагань – ПрАТ «Львівобленерго» та інші відомі компанії: «Лімо», «Артенерго», «WOG», «Моршинська». Турнір проводили серед хлопців та дівчат віком до 14 років у парному і одиночному
Довідка Дитячий табір «Сокіл» призначений для відпочинку, розвитку та оздоровлення дітей на період літніх канікул, і розташований у мальовничій, екологічно-чистій, рекреаційній зоні на лівому березі р. Західний Буг, на віддалі 3 км. від с. Сасів, неподалік м. Золочів. Це єдиний у районі дитячий позаміський заклад відпочинку комунальної власності, що належить Золочівській районній раді. Відпочивають тут діти з різних сімей, різних населених пунктів, для яких табір стає не просто місцем відпочинку – а й справжньою родиною.
Орися Пехник
розрядах. Загалом Кубок зібрав майже півсотні юних спортсменів із різних регіонів України. Переможці змагань отримали кубки, грамоти, медалі та цінні подарунки від благодійників турніру. Олександр Горгут
історія
7
Міські електричні заклади у Львові і оперний театр
ким парадоксальним не здавалось Я би поєднання цих двох цілком різних установ, все ж їхня історія тісно
перепліталася упродовж довгих десятиліть. Перша міська електростанція у Львові на вул. Сахарова була збудована у 1894 р. До 1900 року до неї була приєднана лише тягова електромережа трамваю. Нові акценти в розвитку енергетики у Львові появилися одночасно з потребою електрифікації міського театру. Його будівництво збурило громадськість і викликало велике зацікавлення. Ще перед відкриттям театру тогочасні львівські газети завзято його критикували: «Купол виглядає як невмитий мідний горщик перевернутий догори дном, фігура зверху фасаду так якби мала стрибати через пальмову галузку, немов через скакалку і взагалі, щоб врятувати загальний вигляд театру, треба б понизити все місто на 2 метри».
Будівництво театру Злосливі вислови адресували навіть і на адресу нового тоді електричного освітлення: «Між вікнами повісили електричні люстри, які до жодного стилю не пасують, такі самі і в буфеті, тільки ще гірші. Десять муз, що весело гасають навкруг велетенського свічника, підвішеного на стелі посеред глядацької зали, якби хотіли сказати: для Львова і нас вистачить». З цих коротких газетних уколів можна лише собі уявити, під яким пресом працювали архітектор та будівельники театру. Конкурс на будівельні роботи театру виграла фірма «Іван Левинський і С-ка», відома теж зі спорудження у Львові будинків з українськими мотивами (будівля поліклініки на вул. Руській та інших). Левинський навіть звернувся за дозволом на підключення механізмів на будмайданчику театру до тягової мережі трамваю. Це був би перший випадок використання у Львові електроенергії на будові. Енергетики йому «заспівали» таку ціну, що він відмовився – робочі руки тоді ще коштували дешевше. Електричну інсталяцію мережі у театрі виконала віденська фірма «Siemens & Halske» – 2800 ламп розжарювання для залу та приміщень, 29 дугових ламп для освітлення сцени, монтаж акумуляторних батарей. За контрактом за кожний день запізнення фірма мала б сплачувати 30 гульденів. Залишилося головне питання – джерело електроенергії. Львівський магістрат 8 травня 1899 р. доручив ди-
ректору електричного трамваю Йосифу Томіцькому розглянути це питання. Томіцький подав оригінальну пропозицію: не будувати в театрі локальної електростанції, адже їх і так було багато тоді у Львові, а використати міську електростанцію трамваю на вул. Сахарова. Роман Дзеслєвський, відомий львівський електрик, професор і майбутній ректор Львівської політехніки, підтримав цю пропозицію. Пропозиція Томіцького не обмежувалася освітленням театру. У підвалі театру змонтували розподільний пункт. До нього розпочали приєднувати й навколишні будівлі. Відчуваючи подальшу перспективу зацікавлення львів’янами електроосвітленням домівок, фірма „Siemens & Halske” відкрила своє технічне бюро у Львові на пл. Галицькій, 15.
Лист з бланком львівського відділення фірми «Сіменс». До розподільного пункту у театрі проклали три мідні кабелі з електростанції постійного струму напругою 500 В, яку ділили навпіл і отримували дві мережі по 250 В – (плюс-нуль) і (мінус-нуль). З врахуванням падіння напруги при транспортуванні електроенергії на значну відстань на вводі театру отримували напругу 220 В. Кабелі заклали з мідними жилами величезного, навіть і за сьогоднішніми мірками, перекрою – 900 мм2. Однак і цього не вистачало – при значних навантаженнях напруга у відносно довгій лінії понижувалася ще більше. Тому на розподільному пункті встановили акумуляторну батарею, що частково використовувалася при передаванні електроенергії споживачам в години максимуму навантажень, а також допомагала у піднятті рівня напруги в мережі. Як згадував Йосиф Томіцький, в 1900 році настала нова ера у розвитку електричного підприємства. Від того часу почали вживати до нього назву Міських Закладів Електричних (МЗЕ – Zakłady elektryczne królewskiego stołecznego miasta Lwowa), яке до того називалося Міські Колії Електричні. Менш як за рік, 19 травня 1901 р., у розподільному пункті театру сталася фатальна подія. Газовики перевіряли
витікання газу на тротуарі вулиці Дорошенка і випадково пробили електричний кабель до театру. Від струму короткого замикання запобіжники на електростанції спрацювали, а на приєднаннях акумуляторної батареї розподільному пункті в підвалі театру, де їх не було, почалася пожежа, що спричинило жахливу паніку серед мешканців центру. З врахуванням такого конфузу, як компенсацію за переляк, МЗЕ знизило ціну на електроенергію для театру фактично до собівартості. У роки І Світової війни ліквідували мережу постійного струму, розподільну підстанцію постійного струму в театрі демонтували, а свинець з акумуляторних батарей і мідь з живлячих кабелів здали у металобрухт. Натомість в підвалі театру змонтували трансформаторну підстанцію напругою 5000/110 Вольт від нової електростанції змінного струму на Персенківці. Від трансформаторної підстанції заживили не лише театр, а й прилеглих споживачів, котрі раніше отримували електроенергію з мережі постійного струму. У 1920 роках, для підвищення пропускної здатності, розподільну електромережу міста перевели на напругу 220 Вольт. Довелося у підвалі оперного театру монтувати ще одну трансформаторну підстанцію: нову 5000/220 В для абонентів міської мережі 220 Вольт і залишити в експлуатації стару – напругою 5000/110 Вольт – для потреб театру, зокрема для двигунів 110 Вольт, що використовувалися в системі вентиляції театру і для обертання сцени. Про наявність трансформаторів у підвалі театру зараз нагадують вентиляційні решітки у фундаменті зі сторони проспекту Свободи.
Сухий трансформатор у підвалі оперного театру оглядає інженер НДС-4 Львівського політехнічного інституту Іван Яремко (пізніше відомий дослідник історії львівського спорту). Оперний театр ще тісніше став поєднаним із МЗЕ. Крім двох підстанцій, в підвалі, там де раніше був вузловий розподільний пункт міської мережі постійного струму з акумуляторною батареєю, обладнали ще й цех з повірки електролічильників для всіх міських спо-
Рахунок на оплату за електроенергію у Львові в 1910 році, отриманий через розподільний пункт у театрі.
живачів. Цех перенесли з театру лише у 1937 році, коли збудували новий будинок МЗЕ – тепер приміщення Львівського обласного управління СБУ на вул. Вітовського. 29 вересня 1930 року магістрат призначив професора Львівської Політехніки Станіслава Фризе радником міста з питань інсталяції світлових ефектів у театрі. Як зазначив у своїх звітах професор Фризе, директор МЗЕ Станіслав Козловський люб’язно передав театру перетворювач зі змінного на постійний струм з вихідною потужністю 16,6 кВт. Від того часу за допомогою дугових ламп на сцені театру розпочали відтворювати дощ, сніг, полум’я, блискавки, морські хвилі. Ґрунтовно переробили освітлення передньої частини сцени, оскільки існуюче слабо її освітлювало, а світильники, що імітували хмари, декілька разів відмовляли під час вистав. Професор провів теж моніторинг споживання електроенергії під час різних вистав – найбільш енергоємними виявилися опери «Паяци» і «Кармен», вдвічі більшими ніж, наприклад, «Трубадур». Нагода продемонструвати новинку випала у травні 1931р., коли у Львові відбулися загальні збори СЕП (Спілки польських електриків). Професор Фризе провів для гостей екскурсію у Львівський театр, де показав нові світлові електричні інсталяції, які півроку тому обладнали за його проектом. На цьому зв’язки Львівського оперного театру з підприємствами електромереж не обмежувалися. Так, одним із диригентів Львівської опери у передвоєнний час був Мар’ян Альтенберґ – син директора Львівського обласного електричного підприємства. Наприкінці 1970-х років Львівський оперний театр закрили на капітальний ремонт, який тривав шість років (удвічі довше від його будівництва у ХІХ ст.). У цей час обидві трансформаторні підстанції в театрі, що працювали у підвалі театру понад 50 років, ліквідували. Замість них збудували велику трансформаторну підстанцію у дворі театру імені Марії Заньковецької. На ній встановили два трансформатори для оперного театру і два – для театру ім. Марії Заньковецької. Зверху над підстанцією надбудували приміщення для випрямлювальної підстанції оперного театру – від неї на постійному струмі підключені механізми під сценою. То ж попід проспектом Свободи від ТП до театру прокладено багато кабелів змінного та постійного струму. У самому ж оперному театрі є складний пульт управління освітленням залу, сцени, спецефектів, системами вентиляції і пожежогасіння, а також пульт управління механізмами сцени. Тепер сцена не обертається, під нею встановили плунжери для піднімання і нахилу окремих її ділянок. Саме з пультом управління була пов’язана цікава ситуація. Наприкінці 1990-тих років до автора цієї статті зателефонував директор оперного театру з проханням про допомогу. До вечірньої вистави залишалися лічені години, а електрики театру не могли привести в дію плунжери і вирівняти сцену після вчорашньої вистави. Назрівав скандал з можливою відміною вистави. Довелося просити Романа Трускавецького, диспетчера Галицького РЕМ ЛМЕМ, зайнятися невластивою роботою: спробувати розібратися у ситуації, пов’язаній з внутрішньою схемою електропостачання будівлі. Через деякий час директор театру дякував – наш працівник за короткий час не лише зорієнтувався у новій для себе схемі, але й виявив неполадку і зумів її усунути. Дотепер згадую цей випадок і горджуся співпрацею з нашими талановитими фахівцями! Андрій Крижанівський
відпочинок
8 Закінчення, початок – с. 1 Колектив Сокальського РЕМ провів час з користю для здоров’я в лікувально-оздоровчому комплексі “Еко-термал” в термальному басейні, що в селі Косонь Закарпатської області Берегівського району. Ввечері смакували власноруч приготовленими шашликами. Енергетики Городоцького, Яворівського та Мостиського РЕМів набралися нових сил до роботи на озері “Світязь”, що недалеко від смт. Шацьк. Відпочивали на базі “Автомобіліст”. Всього було близько півсотні працівників. Працівники Перемишлянського РЕМ теж відпочивали на Шацьких озерах. Одного літнього увікенду покаталися вузькоколійкою на карпатському трамвайчику працівники Львівського міського відділення електропостачання. Вони насолодились чарівною природою: горами, річками Мізункою та Свічею, Мізуньськими водоспадами, гірськими джерелами. Колектив кол-центру замовив екскурсію через туроператора “Відвідай”. Працівники покаталися на карпатському трамвайчику, побували в скельно-печерному комплексі “Скелі Довбуша”, що в селі Бубнище та в Гошівському монастирі. Мабуть, були і інші спільні корпоративні відпочинки, але з нашою редакцією поділились тільки цими фотографіями. о слова, частину коштів на поїздки вихідД ного дня для працівників – проплачувала наша профспілка. Окрім цього, наші працівники разом зі своїми сім’ями цьогоріч мали змогу за кошти профспілки відпочити у смт Славське в готелі “Морозко”, а також попити лікувальної водички, подихати цілющим повітрям та насолодитись красивими краєвидами в смт Східниці та м. Моршині. А діти працівників оздоровлювались в таборі на Чорному морі, у місті Очакові Миколаївської області. Орися Пехник
Цього літа ми добре
відпочинок
9
відпочили та оздоровились
воїми враженнями з дводенного відпочинку поділиС лась Галина Стрільців, інженер ВТГ Шевченківського РЕМ-3: “У поїздку входило сходження на гору Говерлу та сплав (рафтинг) річкою Чорний Черемош. Сходження далось не так легко, як здавалось на перший погляд. Коли ідеш нагору і ноги просять перепочинку, м’язи ниють, а ти розумієш, що це ще навіть не половина, то поневолі приходить думка: “А що я тут роблю? Навіщо воно мені? Могла би десь зараз лежати задерши ноги”. Проте глянувши на почервонілі від натуги обличчя своїх колег, питання зникало само собою. Адже піднімаючись групою ми підбадьорювали один одного, під гучне: “Давайте вперед! Ще трошки!”. Ми повільно, але впевнено долаємо ці нелегкі 2061 метрів над рівнем моря…
Піднімаючись нагору в травні, ми застали ледь не всі пори року . Спочатку було сонце, потім ближче до середини нас застав дощ, а вже при верхівці, через туман, на нас почав падати сніг з дощем. Ми отримали масу задоволення. На другий день нас чекав сплав Чорним Черемошем. Що сказати, стільки адреналіну та позитивних емоцій я та більшість моїх колег не відчували давно. Це відчуття, коли ти сидиш у човні, який мчить дзюркотливою гірською річкою. Бризки прохолодної води заливають обличчя та очі на гірських річкових порогах. За командою керуючого починаєш гребти, щоб втримати човен у потрібному напрямку. Всім дуже сподобалось, маємо бажання повторити цей захід ще раз, бо навіть після цих двох днів і болі в м’язах – відчуваєш море вражень та задоволення. І розумієш, що цей спогад з тобою назавжди. Ось така історія про наш відпочинок”.
відпочинок
10
Енергетики відсвяткували державні свята України
серпня працівники Това23 риства прийшли на роботу у вишиванках, аби підтримати святкування двох важливих свят для українського народу – Дня Державного Прапора України та Дня Незалежності України.
Ініціатором цього патріотичного заходу виступила Рада молодих енергетиків компанії. Крім того, приємний сюрприз чекав працівників виконавчої ди-
рекції Товариства, які прийшли у вишиванках – вони отримали брендовані ручки та блокноти ПрАТ “Львівобленерго”. Нагадаємо, що вже п’ять років поспіль ПрАТ “Львівобленерго” підтримує цей хороший захід – 23 серпня працівники компанії приходять на роботу у вишиванках, таким чином показуючи свою приналежність до народу з багатовіковою культурою і традиціями. Орися Пехник
Поєднали роботу і відпочинок: енергетики підтримали Всесвітні Бойківські фестини лизько 25 тисяч гостей відБ відали Шості Всесвітні Бойківські фестини, які відбулися з 2 по 7 серпня у Турківському районі, повідомили організатори заходу. Наші енергетики не лише відпочивали на фестивалі, а й долучились до проведення свята, забезпечивши надійне електропостачання та освітлення заходу. Працівники Турківського району електромереж встановили 25 електроопор та змонтували 1,5 км самоутримного ізольованого проводу на Співочому полі у селі Явора, де відбувались основні дійства фестин. П’ятий заключний день Всесвітнього фестивалю бойків пройшов під гаслом «Відлуння бойківського краю». На свято з’їхалися найкращі фольклорні ансамблі та танцювальні колективи з різних куточків Львівщини, а також із Сербії, Польщі, Чехії, Франції, Англії, Німеччини та Сполучених Штатів. Окрім мистецької частини, гості фестивалю частували автентичні бойківські страви та вболівали за найсильнішого бойка на конкурсі силачів, що відбувався під егідою найсильнішої людини планети – Василя Вірастюка. Зазначимо, фестиваль «Всесвітні бойківські фестини» вперше організували 1992 року. За шість фестивалів Турківщину відвідали більше 900 тисяч гостей. Олександр Горгут. Фото – Юрій Кішко
спорт
11
«Енергію» нагородили «срібними» медалями
портивний клуб «Енергія» нагородили «срібними» медалями С Чемпіонату України з футзалу сезону 2016/17 серед команд Екстра-ліги. Урочистості відбулись 11 липня.
Команду привітав і вручив нагороди голова Асоціації футзалу України Сергій Владико, представники Львівської міськради, Львівської облдержадміністрації, партнери клубу. Пам’ятні відзнаки отримали також всі друзі «Енергії», які підтримують львівських енергетиків. «Я скажу, без перебільшення, ви – гордість України. І своєю грою ви це довели. Навіть головний тренер команди-переможця «Продексіму» Ігор Москвичов зауважив, що команді десь пощастило і вона не по грі стала чемпіоном України, – наголосив голова голова Асоціації футзалу України Сергій Владико. – На сьогодні ви одна з найстаріших команд в українському чемпіонаті. Хочу вам побажати не покладаючи рук далі працювати: команді, керівництву, партнерам. Всім міцного здоров’я, поменше травм. І хотілось би побільше представників львівської команди у збірній, щоб ви і там демонстрували свої найкращі ігрові якості. Я впевнений, що у вас перемоги ще будуть, будемо святкувати і перші місця, і вдалі виступи у єврокубках. Все у ваших руках, ваших ногах, ваших головах. Сьогодні я вас вітаю, адже попри все ви – переможці!». З привітаннями звернулась до команди і заступник начальника управління фізичної культури та спорту Львівської облдержадміністрації Оксана Вацеба: «Спортивна Львівщина пиша-
ється тим, що в нас є такий футзальний клуб. Ми віримо у ваші подальші перемоги, вболіваємо за вас і бажаємо завжди нагород найвищого ґатунку». Від імені Львівської міськради енергетиків привітала заступник начальник управління молоді та спорту Ліна Полихата: «Сьогодні я дивлюсь на хлопців – гравців, тренерів, всю команду, яка підтримує спортивний клуб «Енергія» – і мені хочеться пишатися нашими львівським заслугами. Хочеться побажати вам багато перемог: золота, срібла, бронзи. І щоб наші хлопці-гравці відчували цей факт успіху, щоб вам завжди фортунило, щоб атаки були успішними і щоб Львів пишався нашим спортивним клубом. Дякую вам за це і до нових перемог!». Голова Правління ПрАТ «Львівобленерго», Почесний Президент СК «Енергія» Володимир Матвіїшин привітав команду і поставив завдання на майбутнє: «Як би там не було, «срібло» – це результат. І це гідний результат, зважаючи на всі обставини. Але на наступний сезон ціль може бути лише одна – повернути чемпіонство до Львова». З вітальними словами звернулись до команди також партнери клубу Мирон Кіндій, Роман Кедик, Андрій Ганін та інші. Олександр Горгут
Чемпіонат «Львівобленерго»: стартує Перша ліга і очікується цікава боротьба за «золото»
«Енергія» підготувалась до нового походу за нагородами ьвівські енергетики активно Л підготувались до старту нового Чемпіонату України з футзалу серед команд Екстра-ліги. Про всі новини зі стану “Енергії” в міжсезоння читайте далі.
Тренування В першій половині липня команда львівських енергетиків завершила період відпусток і розпочала тренування. Працювали спершу у Львові на свіжому повітрі – у Стрийському парку та стадіоні “Динамо”, а потім вирушили на традиційний десятиденний збір в Шацьк. Основна увага приділялась фізичній готовності, аби створити необхідний запас міцності команди. З початку серпня команда вже почала працювати “з м’ячем” у Львові в Палаці спорту “Галичина”. А з 16 по 19 серпня взяла участь у «Кубку Свободи» у місті Хмельницькому, з 30 серпня по 2 вересня – у традиційному турнірі «Кубок Львівщини».
Кадрові зміни У міжсезоння склад нашої команди поповнили три гравці – це Антон Лясковський, Ярослав Писько та Василь Зінич. Водночас тривають переговори з іншими потенційними новачками «Енергії». Антон Лясковський – вихованець житомирського клубу «Візаж». Ос-
танні п’ять сезонів відіграв за івано-франківський «Ураган», а також виступав у складі молодіжної збірної України. Ярослав Писько – вже виступав у складі «Енергії» в сезонах 2008/09 та 2014/15. В 2017 році Ярослав Писько здобув «срібні» нагороди Чемпіонату України з футзалу серед команд Другої ліги разом з «Княжим ринком». Також захищав кольори «Галицької здоби» (Львів), Чемпіона України серед аматорів волинської команди «Надія» (Хорів) та футбольної команди «Демня» – однієї з найсильніших аматорських команд Львівщини, яка цього року у Кубку України подолала дві професійні команди: «Дніпро» та «Полісся». Василь Зінич – до приходу в «Енергію» захищав кольори футзальної команди з когорти кращих на Львівщині «Бастіон» під керівництвом досвідченого наставника Романа Коріня, якого вболівальники пам’ятають ще за виступами у відомій у свій час команді «Львівська пивоварня». А розпочинав свій футзальний шлях Василь Зінич у «Кардиналі», який в той час базувався у Львові. Нагадаємо, що після минулого сезону «Енергію» залишили Роман Кордоба та Микола і Михайло Грицини, які перейшли в команди білоруського чемпіонату. Також припинено співпрацю з Василем Денисом та Віталієм Багряком.
Кубок Свободи-2017 З 16 по 19 серпня «Енергія» взяла участь у міжнародному футзальному турнірі «Кубок Свободи-2017», який пройшов у Хмельницькому. На цьому товариському турнірі енергетики перемогли «Кардинал-Рівне» з рахунком 4:3, поступились у напружених поєдинках хмельницькому «Соколу» (1:3) та білоруському «ВРЗ» (1:2), а також зіграли внічию 0:0, але поступились у серії післяматчевих пенальті «Титан-Зорі» (Покровське). Головним завданням для енергетиків на «Кубку Свободи» було набути ігрову практику і спостерігали за готовністю своїх суперників у Екстра-лізі. «Залишається небагато часу до чемпіонату, тому зараз більше ігор – турнір у Хмельницькому, потім у Львові. Відпрацьовуємо малюнок гри як у квартетах, так і в цілому, пошук зв’язків, щоб скоріше адаптувались новачки до наших вимог. Адже скільки не тренуйся, тільки в іграх можна багато чого побачити і проаналізувати, над якими компонентами ще треба попрацювати, щоб набирати ігрових кондицій і підійти до старту чемпіонату в хорошому стані», — розповів головний тренер СК «Енергія» Валерій Легчанов. Олександр Горгут
априкінці серпня відновлюються матчі ЧемпіоН нату з міні-футболу серед працівників «Львівобленерго». Цього року вперше відбудуться поєдинки у Першій лізі. Туди увійшли команди, які не пробились у півфінал: група 1 – Борислав РЕМ, Технічна дирекція, Буськ РЕМ, Яворів РЕМ; група 2 – Шахтний РЕМ, Радехів РЕМ, Сколе РЕМ, РЕМ-4; група 3 – Золочів РЕМ, Миколаїв РЕМ, Турка РЕМ, Жовква РЕМ. З 29 серпня по 5 вересня пройдуть матчі групового етапу, а фінальні поєдинки Першої ліги заплановані на 15 вересня. А от боротьба за чемпіонство стартує 7 вересня. В цей день за путівку у фінал боротимуться команди у групі А – ФК “Cяйво”, ЛМЕМ “Маркетинг”, Загін Охорони, Дрогобич РЕМ. 12 вересня відбудуться матчі у півфінальній групі В між командами Городок РЕМ, СОП, Стрий РЕМ та ТОП-Енергія. По дві кращі команди з групи вийдуть до фіналу, який запланований на другу половину вересня. Всі матчі пройдуть на майданчику Товариства у Львові по вул. Сяйво,10. Олександр Горгут
дозвілля
12
Незвідана Львівщина: печерний світ алендарне літо добігло свого кінця. Хтось встиг К вже відпочити і поновити свої сили, а хтось ще тільки пакує валізи і думками вже на відпочинку. Однак, осінь буває багатою на теплі дні і «бабине літо». Це якраз чудова пора, аби вирушити на пізнання рідного краю. Можна організувати собі відпочинок на вікенд, а любителям активного і авантюрного відпочинку можна спланувати за такою програмою повноцінну відпустку. Спробуємо ознайомити Вас з цікавими та незвідано-таємничими місцями рідного краю – Львівщини. Отже, печерний світ.
Печера Прийма (грот) Археологічна пам’ятка європейського значення – печерний комплекс с. Прийма, що на Миколаївщині (2 км від м. Миколаїв), розміщений серед лісистих пагорбів на висоті 395 м над р.м. і має приблизний вік 45 тис. років. Це найдавніше поселення у печерних умовах материкової України. Археологічні розкопки в цьому місці тривали 10 років, і 2004 р. тут знайшли останки неандертальців та керамічний посуд (це друга така знахідка на території України за весь час археологічних досліджень). Звідси випливає, що скельна структура була для давніх людей «мисливським табором» і мала «три поверхи», утворені у результаті вивітрювання та вимивання породи, які чудово збереглися на сьогодні. Відзначимо, що грот Прийма є однією з найвищих точок навколишнього рельєфу. Тут хороший огляд місцевості: цікаві скелі і каньйон, близько ріка і потічок, а якщо не шуміти можна зустріти лісових мешканців – косуль. Отже, від екскурсії Ви отримаєте знання, де мешкав перший галичанин, а в пам’яті назавжди відкладеться незвичний і, скажімо, навіть фантастичний вид гроту-поселення. Щоб добратися печери Прийма: їдьте до Миколаєва і в с. Розвадів (орієнтир гот. «Русалка Дністрова») повертаєте до кар’єру, а далі – в ліс, там і слід шукати печеру. Тому, щоб не заблукати, Ви заздалегідь візьміть з собою навігатор, або ж колегу, який вже там побував, чи просто домовтеся про супровід з місцевим мешканцем.
Печерний монастир в Розгірче Також вартий уваги скельно-печерний комплекс на межі Стрийського і Сколівського р-нів (27 км. від м. Стрий). Тепер – це всього лиш не висока скеля з видовбаним комплексом печер, а у середньовіччі тут існував монастир, в якому мешкали монахи Києво-Печерського монастиря, які, згідно з легендами, оселилися тут після знищення Києва у 1240 р. В печерах знайдено Відділ корпоративних зв’язків ПрАТ «Львівобленерго»
дохристиянську язичницьку символіку, тому дослідники припускають, що печери використовувалися до монахів. Скельний комплекс складається із двох частин – основної із приміщеннями у породі (келії) та верхньої скелі, де була капличка. Крім згаданих скель існує ще одна – із печерою і відбитими на них хрестами (віддалена на 200 м у південно-західному напрямі). Таке будівництво не є типовим для теренів Галичини. Наступною Вашою зупинкою може бути місцеве джерело з мінеральною водою. Розташоване воно праворуч від церкви Святого Миколая у с. Розгірче. Колись тут був завод з розливу води, від якого залишилися руїни, а пробурені свердловини – законсервовані, але є можливість набрати цілющої води самостійно. За типовим запахом можна стверджувати, що вода містить сірководень, тому краще пити, а не нюхати. Доїхати до печерного монастиря можна поїздом зі Львова (вихід на станції Стинава-Нижня) або будь-яким маршрутним таксі на Сколе (зупинка Нижня Стинава). Йдемо до села, минаючи довгий місток через р. Опір. Це і буде Вам ще однією пригодою, адже міст цей є незвичайний, бо прокладений по двох трубопроводах, завдовжки 400 м. Можна добряче відчути сплеск адреналіну, долаючи таку величезну відстань хитаючим мостом. Про монастир можна запитати у кожного перехожого, або ж взяти зі собою сучасного помічника – навігатора. Від цієї мандрівки у Вас мають залишитися цікаві спогади від древнього сакрального будівництва, свіжі емоції від безкоштовної крижаної водиці а-ля «нафтуся» та незабутнє проходження мосту в «спартанських умовах».
Медова Печера Тепер повернемося до нашого міста. Львів… Крім чудового архітектурного ансамблю помилувати своє око можна природою та її унікальними пам’ятками. Однією з таких є Медова печера, яка розташована на східній околиці міста в місцевості Майорівка. Медова печера, або інша назва Медунка – це геологічна пам’ятка природи місцевого значення, Печера є штучно створена (за винятком кількох тріщин тектонічного походження), адже 1850-х рр., на місці сучасної Майорівки, була каменоломня і тоді було видовбано печери. Назва Медової Печери походить від того, що у печерах є вапняк, який за забарвленням нагадує мед (кристалічний вапняк). З 1914 р. Медову печеру вносять до списку найцінніших пам’яток природи в околицях Львова. Шкода, що сучасність не цінує цього, адже вигляд печери на сьогодні плачевний – зі середини вона покрита чорною сажею від вогнищ і смолоскипів, а довкола безліч сміття. Лише в 2-й залі можна побачити природній колір печери. В загальному, довжина ходів цієї печери орієнтовно 56 метрів, середня висота – 4,5 м, середня ширина – 8,5 м. Складається вона з двох великих залів, з’єднаних вузьким проходом. Зали можна візуально поділити на 3 кімнати, а також 4-у – важкодоступну. Склепіння першої зали підпирає кам’яна колона, друга зала завершується вузьким лазом, яким можна проповзти кілька метрів (далі ходу немає). На місці Медової печери, в 1914–1915 рр., захоронювали розстріляних, котрих російські воєнні засуджували до смертної кари (про це свідчать сліди невеликого цвинтаря). Кажани, які мешкають тут, додають печері моторошності та містицизму. Як і усі печери Медунка має свої легенди. Найбільш відома – про скарб короля Данила, який до нині ще не знайдено, адже його пильно охороняє сивочолий дух.
79052, м. Львів, вул. Сяйво, 10, кабінет 509 e-mail: press@loe.lviv.ua
Над номером працювали: Галина Петрушка (20-74) Орися Пехник (20-72)
Отож, якщо Ви заплануєте відвідати Медову печеру у м. Львові, можете взяти і перевірити легенду на предмет реальності і, можливо, саме Вам вдасться домовитися з духом – дідусем. А, якщо Ви завзятий поціновував і дослідник печер, чи як тепер модно називати – дігер, – то у печері можна цікаво провести час, лише запасіться ліхтарями чи просто добряче зарядіть мобільний. Можна просто відвідати печеру і прогулятися навколишньою зеленою парковою зоною Личаківського р-ну. Як туди добратися: будь-яким маршрутним таксі, що їде на вул. Пасічну або ж конкретно на вул. Медової печери (печера розташована наприкінці вулиці, в межах Винниківського лісопарку).
Стільське городище і його довколишні печери За 30 км. від Львова у селі Стільсько Миколаївського р-ну є унікальне городище цікаве своєю праісторією. Це пам’ятка національного значення, куди приїжджають люди зі всього світу. Так-так, місцина відома більшості Європейських університетів і майже невідома в Україні. Найприкріше, що навіть у Львові про городище рідко хто знає. Весь унікальний історико-культурний комплекс (VIIІ-Х ст.), що складається зі скель, печер, жертовників, підземних лабіринтів, розкинувся на площі 250 га та немає аналогів на європейському континенті. Осередок язичницького, а згодом християнського культу білих хорватів включає в себе не лише Стільське городище. Зокрема, за 8 км на захід у північній околиці Миколаєва – зберігся давній храмовий комплекс утворений з семи груп печер. По боках деяких із них є своєрідні ніші, де зберігались мощі монахів, які колись жили у цих печерах. У сусідньому до Стільського селі Дуброва збереглось давнє святилище, яке розташоване на камені. Поруч зі святилищем у скелі видовбано десятки погребів, раніше там жили монахи, а зараз жителі Дуброви зберігають продукти (вмонтували двері до погребів і понаставляли замків – колодок) – чого тільки не придумає хазяйновита українська натура. Також у Дуброві знайдено давню греблю та шлюзи, завдяки яким річкою Колодницею могли рухатись невеликі судна, як в одну так і другу сторону. У с. Ілів, за 4 км від Стільського, за пасовищем, на високій горі, розташоване урочище Печера, де виявлено кілька печер, які використовувались білими хорватами у культових цілях. Деякі із них називаються Рожаницями, тому що за формою нагадують материнське лоно. Дослідники стверджують, що історичний комплекс біля села Стільсько за своїми масштабами не поступається причорноморській Ольвії – не маєте можливості побувати у Чорноморській Ольвії, тоді Вам сюди у Стільсько! Добратись до Стільського не складно. По автомагістралі зі Львова до Чопа, перед Миколаєвом, є поворот ліворуч на село Тростянець, за яким і розташоване Стільсько. У Стільському дорога ліворуч, перед кафе, веде до с. Іліва, а поїхавши навпростець центральною вулицею – можна потрапити до с. Дуброви. огодьтесь, наша Україна багата на пам’ятки приП роди національного значення, а особливо місцевість, де ми мешкаємо. Цей перелік можна доповнювати і доповнювати, що ми і зробимо, але вже у наступних номерах. «Люби і знай свій рідний край!» та бережіть це неоціненне багатство! Підготувала Ірина Ілів Ірина Ілів (20-72) Олександр Горгут (20-73) © ПрАТ «Львівобленерго», 2017 р.