Magma #13 by MAGMA

ВИПУСК №13, ТРАВЕНЬ, 2018

Никита Наливкин

«Не обязательно же быть просто гуманитарием!»

Привіт, студент ЗНУ! Редакція студентського журналу «Магма» вітає тебе з близьким завершенням навчального року! Для більшого натхнення при складанні іспитів, дуже радимо прочитати наш новий 13-ий випуск журналу :) Тут ти знайдеш круті лайфхаки з особистого різновиду тайм-менеджменту Микити Налівкіна. Ми розкажемо, як пролетів рік головування Анастасії Долгополої. Вона особисто розкаже, що вдалось, а що ні. Відкриємо завісу на запитання про те, чи мають право в університеті насильно зганяти на заходи (тут вже зрозуміло, що ні, але ми розставимо крапочки над і). А також, розкажемо зохопливу історію формування КВК в ЗНУ! І пам’ятай! Все, що тобі потрібно рано вранці до кави - це свіжий випуск студентського журналу «Магма». Можливо, ти про це не замислювався, але, повір на слово, так і є :) Головний редактор Олександра Баркова

ЗМІСТ

ВИСНОВКИ РОКУ. СТУДРАДА АНАСТАСІЇ ДОЛГОПОЛОВОЇ С. 4-6

НИКИТА НАЛИВКИН С. 7-12

МАСОВКА ЗНУ С. 13-14

ВІД КУБКА РЕКТОРА ДО ЛІГИ СМІХУ С. 15-17

ВИСНОВКИ РОКУ: СТУДРАДА АНАСТАСІЇ ДОЛГОПОЛОВОЇ

Час так швидко спливає, адже тільки вчора Анастасія Долгополова разом із своєю командою презентувала передвиборчу програму, а вже скоро вона перестане бути чинною головою студради, тож поки цього не сталося, ми вирішили обговорити з Анастасією актуальні питання, а вже в квітні на звітній конференції ви дізнаєтесь про все більш детально. Якою є для тебе ідеальна студрада? – Команда однодумців, які готові змінювати університет на краще, ці люди повинні бути мотивовані, а також мати час і бажання, щоб займатись цим і робити все якісно, цікаво. Також це має бути команда, яка підтримує один одного. Чи все вдалося за цей рік? – Думаю, що про це я розповім на звітній конференції у квітні. Загалом не все вдалося, але я вважаю, що це нормально, коли ти ставиш перед собою та своєю командою високі цілі та потім їх корегуєш під час виконання. Із часом змінюються погляди, ще не будучи головою студради, я вважала, що той чи інший захід круто увійде в низку заходів ЗНУ, але потім ти розумієш, що це не зовсім те, чого хотілось. Я дуже пишаюсь Форумом ЗНУ, це саме та діяльність, що згуртовує активістів, студентів нашого вишу, мотивує та надихає їх на створення нових проектів. Також хочу відзначити наші вже традиційні незалежні проекти, які ми обіцяли підтримувати – це «ZNU TV», «MAGMA», «Лекторій». У програмі написано доволі багато проектів, але не всі вони реалізовані, чому так? – «Yes! You can!» зараз готується для лідерів шкільного самоврядування, #youznu не втілився, на жаль, головою сектору соціально-масових комунікацій, але я дуже задоволена, що в нас з’явився канал в телеграмі, а не тільки сторінка в фейсбуці. У спортивному секторі теж не вдалося втілити такі проекти, як проект – «ZNU ACTIVE WEEK», «University bicycle tour», але ми все ж таки продовжуємо роботу нашого чудового фан-клубу «ZNU FANS». Соціальний сектор реалізував на 100% усі свої проекти. Завдяки Юлії Пораді в ЗНУ втілились такі проекти як «Fresh food ZNU», «Еко ЗНУ», «Банк крові», і це дуже круто. Також хотілось би відзначити міжнародний сектор та, зокрема, Мануйлову Анну. «DREAMS COME TRUE» та «Speaking club. ZNU» – це ті проекти, які вже реалізувалися цього навчального року. Проект «FILM | FILM | FILM» ще в процесі. Щодо культмасу, то тут складно відповісти, адже планується дуже багато, але потім розумієш, а чи потрібно це робити, якщо є заходи від Центру Культури. Неймовірно круто, що в нас відбувся вперше «ЗНУТИМНАЙТ», який дуже сподобався усім, хто завітав і мені хотілось би, щоб він продовжувався щороку. Щодо «Stud Travel» – це така моя рожева мрія, яку все ж таки хотілось би реалізувати, не можу сказати точно в якому форматі, але це була б чудова можливість поїхати та погуляти незнайомим містом разом з активними студентами. Також одним із вдалих векторів нашої роботи є те, що були реалізовані «Школа першокурсника», «One day at University», адже це саме ті проекти, які повинні відбуватися кожного року. Зараз хочемо вийти на ще один рівень: проведення екскурсій для абітурієнтів, щоб наочно показати, як саме навчатися в стінах нашого вишу.

Щодо «Освіти», то ті ідеї, що були в нас виявились трішки застарілими й тому краще, ніж очільник цього проекту – Антон Назаренко, ніхто б так не зробив. Я дуже рада, що трішки причетна до цього проекту. Більшість людей раніше думали, що ZNU live – це і є сторінка студради в Телеграмі, допоки, наприклад, через репост у вищезгаданому каналі, не дізналися, що існує окремо канал студради. Чому так? – Я дуже рада, що в нас є такий канал ZNU live, де студенти можуть дізнатися про різні заходи, що відбуваються, як в університеті, так і поза його межами, знайти цікаву та корисну інформацію тощо. У нас зовсім інший формат, канал студради має більш офіційний характер. Спочатку не було розуміння, як саме формувати контент на нашій сторінці, що саме там потрібно, а що, навпаки, буде зайвим. Зараз же ми фільтруємо наш контент, заповнюючи його, наприклад, різними матеріалами з ректоратів чи засідань. Тому через те, що ZNU live – це все ж таки неофіційна сторінка, у них ширші можливості відбору інформації, що публікується на каналі. Змінився склад центральної студради, з твого досвіду, чому найчастіше людина покидає свою посаду? – Коли ти спочатку набираєш команду, ти не уявляєш, як саме буде функціонувати студрада, і тут справа не в мотивації, а саме в розумінні. Якщо людина не розуміє, як втілювати той чи інший проект, вона, на жаль, залишає посаду. І це нормально, коли відбуваються зміни, адже можливо, людина розуміє, що це – не її справа, їй цим не цікаво займатися чи, навпаки, вона переросла це, тож тоді зміни – на краще, адже головне знайти себе. І також треба розуміти, що це не робота, за яку тобі платять гроші, ми усі волонтери. Загалом, я вважаю, що місія студради – знаходити в собі навички та розвивати їх, через реалізацію проектів. Я на першому курсі й не думала, що стану головою студради та зараз дуже задоволена, що змогла розкрити в собі той потенціал, який хочу продовжити розвивати. Який ти керівник? Назви ці якості – 1) Я не кричу на свою команду, бо я вважаю, що це не гідно. Максимум, я підвищую тон тільки тоді, коли щось йде зовсім не так, як хотілося б; 2) Якщо я бачу в людині потенціал, то я завжди даю їй шанс. 3) Я хоч і м’який лідер, але все ж таки роблю все, щоб мотивувати свою команду на роботу. І мені головне не стільки, щоб людина давала мені, скільки отримувала від мене. Великих суперечок не було, але в мене є «зброя» – це мій погляд, я вмію дивитись на людину так, що їй непереливки, але це буває дуже рідко (сміється).

Міжнародний сектор Керувала Мануйлова Анна У міжнародному секторі активно співпрацюють з міжнародним відділом ЗНУ, влаштовують зустрічі з представниками різних країн чи міжнародних організацій, реалізовують мовні клуби. Тобі сюди, якщо маєш ідеї, чи хочеш підтягнути англійську.

Проектний сектор Керувала Романчук Ганна Пошук грантів та можливостей для реалізації потенціалу студентів у проектній діяльності, взаємодія з проектним відділом ЗНУ. Допоможе написати тобі свій власний проект.

Культурно - масовий сектор Керувала Варлигіна Дар’я Якщо є пропозиції щодо нових заходів, несхожих на ті, що готує Центр культури, то звертайтесь сюди. Можна звертатись з усіх питань, що пов’язані з «вокально-танцювально-ярмарковими» справами.

Іміджевий сектор Керував Посунько Віктор Допомога першокурсникам у адаптації в студентському житті завдяки проекту «Школа першокурсника», знайомство абітурієнтів зі студентським життям на факультетах («One day at University»). За оновленими флаєрами з яскравим логотипом ЗНУ та стікерочками – до Віті!

Побутовий сектор Керував Онисько Владислав Все про гуртожитки! Звертайтеся, якщо є проблеми з буд чим у межах гуртожитків. Це людина, яка завжди вам може допомогти 24/7.

Сектор соціально-масових комунікацій Керував Абделлауі Ільяс До голови цього сектору можна звертатися з питань розміщення інформації про заходи, різні цікаві матеріали. Проінформує щодо «Znu Work», «Znu Домівка» тощо. Найпроінформованіша людина в ЗНУ.

Спортивний сектор Керувала Вероніка Булавіна, діяв в особі голови СР ЗНУ Долгополової Анастасії Звертайтесь щодо різних змагань, розкладу роботи тренажерних залів та ін.

Соціальний сектор Нежура Даяна продовжує діяльність Юлії Поради Якщо є ідеї різних соціальних проектів, починаючи від правильного харчування до збору кришечок, то звертайся до голови соціального сектору. При наданні термінової централізованої допомоги – також сюди!

Никита Наливкин: «НЕ ОБЯЗАТЕЛЬНО ЖЕ БЫТЬ ПРОСТО ГУМАНИТАРИЕМ!»

Нет в ЗНУ человека, который не знал бы, кто такой Никита Наливкин. Гроза лигасмешных редактур и молодых КВНщиков поделился с редакцией «Магмы» своими секретами тайм-менеджмента, рассказал, с чего начинался ЗНУ для него, как выжить в этом жестоком мире после окончания университета с красным дипломом филолога и чувством юмора. Мы узнали для вас о книгах-фаворитах Никиты, которые помогут сделать шаг на пути собственного саморазвития. - Твоя первая команда «У пяточки». Расскажи о ней. - Изначально это вообще была команда моей группы. - Филфака? - Не то, чтобы филфака, а прям русского отделения. Одной несчастной группки, которая у нас была. Называлась «Джоники». - Ты много лет занимался КВН… - Ужасно звучит (смеется). А мог бы работать! - Это были выступления на сцене, достаточно долго они продолжались в составе команды «Калифорния». Почему сейчас твой выбор – это редакторство? - Я по натуре своей дотошный человек, и всегда тщательно подходил к подготовке. Когда ты выступаешь в составе команды, ты ездишь по множеству лиг. Мы сталкивались с топовыми редакторами КВН на то время, но для того, чтоб это делать самому, ты естественно впитываешь какую-то теоретическую базу. То есть, пытаешься проработать, осознать что-то. Ну, насколько у меня это получилось – тяжело судить, но есть чем поделиться. Вот и делюсь. Вот такой нежадный человек.

- Что тебе дал ЗНУ? Радио Юниверс, КВН, красный диплом. Что вот честно пригодилось? - ЗНУ дал… Да все он мне дал! Я не ходил на пары практически, но вот состоялся, как некая личность во многом в ЗНУ. - Ты создал канал в телеграме #поредачимся. Это проект для ребят, желающих заниматься КВНом. Как успехи? Проект оправдывает твои ожидания? - Он изначально предназначен выполнять накопительную функцию. То есть, просто выбрасывать свои какие-то куски мыслей, свое очередное «бомбление» после редактуры, когда в очередной раз команды совершают одну и ту же ошибку, причем последние несколько лет мы пытаемся как можно больше все объяснять командам. То есть, не бывает такого, что команда чего-то не знает. Если она ходит, и она слушает, то она знает, а потом она этого, естественно, не делает, и приходится десятый, пятидесятый, сотый раз повторять. И ты уже просто думаешь: «Блин, ну если я напишу, что-то изменится?». Вообще ничего не меняется! Начались редактуры Открытой Запорожской Лиги КВН, и вот читают (подчеркивает) этот канал, говорят, он очень полезен, но результат пока не особо.

Возможно, дальше мы будем с ними это прорабатывать на редактурах. Но мне пока нравится, пока не надоело. - Ты филолог по образованию, даже некоторое время работал в школе. Сейчас, как чувствуешь, вернёшься когда-нибудь к профессии педагога? - А я и так, как в школе. Вот этих молодых талантливых ребят я так называю. Это именно педагогическая работа. Я ощущаю себя, как в школе, мне это нравится. То есть, работать с молодыми ребятами – это прикольно. И, скажу, как выпускник филфака потенциальному выпускнику филфака, реальная школа значительно отличается от теории в университете. Когда ты вот туда попадаешь – ну, это по-другому, это постоянный живой контакт с ребятами, у них свои интересы. Мне очень легко, на удивление легко, удалось наладить контакт с 11-ми классами. Пришел, и вот меня сразу в самую пучину просто. Но вряд ли, если отвечать сугубо на вопрос. Либо, я полностью отойду от юмора, и уйду в педагогику. Просто не разорвешься! Детям нужно всего себя посвящать, наверное, так. - А вот, какие перспективы для себя ты видишь в профессии редактора? Возможно, есть какие-то положительные стороны в твоей работе по специальности? Сравни эти два дела. - Ну, как сравнить прям так… Ну, в школе у тебя есть трудовая книжка, у тебя есть какая-то страховка. Редакторство – это ты. Что сам хочешь, то ты и делаешь. Мне приятно, что в редакторстве я востребован. Мне приятно, что кто-то появляется, какие-то ребята какую-то информацию почерпывают. И в этой ситуации, когда КВНовская культура немного отошла, ввиду исторических обстоятельств, а Лигасмешная еще формируется, я абсолютно не претендую на какой-то абсолют знаний. Я не прям там Рада Богданова юмора, нет, ничего такого, я просто то, что знаю, хочу передать. Надеюсь, что продлится это какое-то время. Потому, что, знаешь, приятно смотреть на ребят, которые приходили три года назад, ничего не умели, а по прошествию этого времени – опа, и «Банда Панда»! Опа, и «Оторва». Ну, это круто! - Вы с командой делаете большой вклад в формирование нового поколения юмористов. - Да, фиг знает, спроси у Жени Назаренко, он будет против (смеется). - Как по-твоему должен развиваться юмор сегодня? Какой должен быть новый юмор? Мы слышали от многих ребят, которые с тобой работали, что от тебя можно услышать критику в сторону юмора Центральной Лиги смеха, молчим уже о набросках наших местных команд! - Ну, он развивается, как должен развиваться. Есть огромный конгломерат людей, они сделали большущее дело, они сделали большущую площадку для всех развивающихся юмористов. То есть, сейчас все могут понимать, что если я буду заниматься юмором, то у меня есть возможность попасть в телевизор и меня будет цитировать вся страна. Есть эта площадка – это хорошо. Что вызывает определенную критику в работе редакторской, будем называть вещи своими именами – ну не свое, порой что-то с такой бородой,

«Я вряд ли снова буду педагогом. Либо, я полностью отойду от юмора, и уйду в педагогику». что какой-нибудь старый профессор позавидовал бы. И это бьет по молодым ребятам. Они видят, что это можно! Они не приучены к другому. Раньше ты мог заливать свой материал на специальный сайт, и нес за него ответственность. И если у тебя воровали его, ты мог показать: «Вот, чуваки, здесь есть моя игра». А сейчас, картинки, интернет – и многие ребята этим грешат. И это я на всех редактурах критикую, и просто запрещаю. Зачем заниматься юмором, если ты озвучиваешь мемы из интернета? - Давай о теме книг. Ты много читаешь, как можно проследить по твоему Инстаграму. Рубрика #пятницачитательница уже вызывала отклики у подписчиков? Люди писали с благодарностью, рассказывали, что начинали читать по твоей рекомендации? - Машка Пересыпко начала комиксы читать (смеется). Некоторые отписываются в комментариях: «О, а я в школе это читал», или «А вот это действительно классно, вспомню, перечитаю» или «Блиин, чувак, дай почитать». Я правда никому еще не дал почитать. Вот такая я скотина, но обязательно дам. Алексей Сергеевич, не переживайте, Хармс вас ждет. - Какую книгу из прочитанных можешь выделить и посоветовать читателям? И почему? - Давай я юмористам посоветую, я же человек «оттуда», все-таки. Я посоветую Даниэля Хармса почитать, в плане того, что такое нестандартный юмор. Потому, что многие приходят, говорят: «И так! Мы нестандартный юмор! Первая зарисовка: трансвеститы в Таиланде!». Вот, Хармс покажет, что такое нестандартный юмор, что такое постмодернизм в ярких его проявлениях. Ну, наверное, тогда еще авангардизм, просто по литературным пересечениям. Он в свое время сломал все! Он и мне ломает голову постоянно, когда я открываю его собрание сочинений. Единственное, если вы пока студент, только если вам больше 18-ти лет, не читайте дневники Хармса, там такое написано, оой. - Твои 1400 подписчиков - это значительное количество для Запорожья. Хочешь развиваться дальше, как блоггер? Хотел когда-нибудь быть блоггером? - Сегодня буквально на одном телеграм-канале, на который я подписан, была прикольная фраза, типа «О, чуваки, нас уже 200 тисяч, спасибо, что вы меня читаете. Не верьте никому, кто говорит «Я веду блог для себя, пишу для себя». Все, кто приперлись в социальные сети, они все хотят быть услышанными». То есть, чем больше подписчиков, тем, наверное, лучше. Ты же

же с кем-то делишься этими мыслями. Тем более, с учетом того, что я проделываю некую общественную работу, и мой инстаграм – это еще и рупор всяких афиш, мероприятий. Извините, друзья, это просто надо постить потому, что в противном случае будет меньше зрителей. А если зрителей мало, как мы увидели на полуфинале Лиги смеха ЗНУ, дать ту эмоцию командам невозможно. Да, хороший зритель в ЗНУ, добрый, теплый, все равно аплодирует, все равно радуется, все равно поддерживает, но я считаю, что это нужно. Не понимаю команды, которые хранят это в тайне. Вы же тоже для чего-то это делаете. Может потому, что творить в интернете сейчас проще. Писать в ЗНУ чате, обзываться, юморить. Я сейчас такой, как старик, отращу себе волосы и «А вот в наше время…». Я просто из ЗНУ чата вышел, я не смог это терпеть

просто, это невозможно (смеется).

И с учетом того, что я постоянно в контакте с молодыми ребятами, постоянно в каком-то лигамешно-квновско-стендаповском движе, то мне просто надо это знать. Если я не буду знать, допустим, что Саакашвили выгнали, что состоялся баттл Гуфа и Плахи… Я Соболева смотрю, ребят. Смотрите Соболева. Хованского не смотрите. Иногда это, конечно, смотрится забавно, и мои более молодые коллеги стебут меня за это. Вот придет «Rave on» какой-нибудь, пошутят, а я не буду знать, что такое «Эщкере».

мне это интересно. Я понимаю, что там косяков миллиард, после каждого выпуска я разношу себя, как команды на редактурах, только еще хуже. Поэтому, наверное, хочется это продолжать делать для саморазвития. Мы не преследовали никакой монетизации, какая там монетизация, 86 подписчиков. И вообще, запорожский ютуб, алло, монетизация? Была какая-то история о том, что в Запорожье есть интересные люди, у меня есть определенный социальный капитал, ко мне многие были согласны прийти. То есть, если бы это был кто-то другой, они бы не согласились. Ну, по крайней мере, я так тешу свое самолюбие (смеется). Эти интервью есть, и они весьма забавные, давай назовем их так. Для меня это был офигенский опыт, для всей команды – это тоже опыт. Я надеюсь, мы не забьем на это и будем продолжать. Все сложнее становится, занятости упало столько, что просто не вывозишь. Но это незабываемо, когда там петличка сломалась, то потом, че то там, Антон карточку не

- Проект «Вечер Калифорнии». Как ты решился на это и какие цели преследуешь? - Сейчас включу режим Жени Назаренко. МЫ ВСЕ СПЕРЛИ У ДУДЯ! (смеется) Нет, я ничего не создавал! На самом деле, это просто формат, и Юрий Дудь всколыхнул к нему интерес, и это очень прекрасно. У меня 4 года назад была на Алексе программа – я делал интервью. То есть я прекрасно в этом ориентируюсь,

- При твоей занятости, как остаётся время на саморазвитие? Сейчас у многих проблемы с тайм-менеджментом. Мы знаем, что ты всегда в центре событий и в курсе последних новостей. Какие информационные ресурсы используешь? - У меня есть преимущество перед некоторыми ребятами – я взрослый. Есть определенные обязательства, есть ответственность, которые заставляют (сейчас пафосно будет звучать) делать дофига. Не так, как пишут студентки на втором курсе: «Я так занята! Я умру сегодня просто!», а у нее там одна домашка, и все, она занята прям 24 часа. Нет, по-другому. Придете к этому, молодежь. И это не так сложно, как кажется.

принес, то я накосячил в кадре. Класс! - Первые выпуски собрали приличное количество просмотров. Есть выпуск с Виталием Гончаренко, где их больше тысячи. Но есть и выпуски с совершенно невысоким рейтингом. Как относишься к такой статистике, и чем обусловлен такой скачок? - Ну, ты же понимаешь, что Андрей Богданович, он не совсем интересен пользователям Ютуба. Андрей Ростиславович, я вас люблю и уважаю, но Ютуб смотрит другой возрастной ценз. Это была попытка, хотя, может, мы просто плохо сделали. - А какое интервью было самым приятным во всех аспектах? Какое из всех можешь назвать любимым? - Тупо будет ответить, что все. Ну, вообще, не все. Очень мне понравился Игорь Белышев. Прям бомбезно было. У нас была такая химия в кадре между друг другом! Андрей Богданович. Мы это писали поздним вечером на телеканале ТВ5, но это было бомбически. Вот у чувака крутой опыт! Ты только хочешь сказать фразу, а он уже знает, что ты хочешь сказать, и он тебя подхватывает… Вот прям было здорово! Было круто очень с Олегом Григорьевым. Он рассказывал такие истории, которых нигде не было. Я специально готовился, читал, у него там три больших интервью было, искал какие-то эксклюзивчики для себя. А вообще, в каждом можно найти какой-то душевный экспириенс. А то сейчас подумают, что все остальные плохо. Нет! - Тебя не пугает преимущественно невысокая статистика любых начинаний в пределах Запорожья? Есть желание выйти на более высокий уровень, вне города? - Чем мне нравится Запорожье. Вот мы придумали стендап проект «Калифорния» - он пожил полтора, а потом просто сдох. Люди просто ходить перестали, теперь мы делаем опен-мики, и сложно набрать на вечеринку тех же несчастных сто человек. Хотя, мы забили три ДК. Вот, в первый год существования мы забивали полные залы ДК. Это же проявляется на играх Открытой Запорожской Лиги КВН. Ребята стараются, играют. Да, можно обвинить всех, что все плохо. Ну, сложно, тяжелый, конечно, город Запорожье, но я такая вот пока кисонька домашняя, поэтому пока здесь. - В твоей работе с любым проектом можно заметить системность, правильность и небезразличность к делу. Откуда берутся силы вот так просто взять и сделать? Откуда черпаешь вдохновение? - Да, было, мы десять недель подряд делали «Вечер…». Прям каждую неделю. Прикинь: снять, смонтировать, найти гостя, не застрелиться - вот это вот все. Субъективно по поводу правильности. Это мне кажется, что правильно, а я вот знаю другую точку зрения. Говорят, нужны скандалы, кто с кем набухался, кто с кем переспал. И считают, что другой контент не зайдет. Но мне это не интересно. Ну, не буду это делать. На счет правильности, мне приятно, если кто-то так думает, а там…

смеха ЗНУ и в выпусках Вечера Калифорнии очень прослеживается сходство в манерах и стиле ведения. Что думаешь по этому поводу? Тебе кто-то говорил, что ты украинский Ургант? Мне Дима Мурынюк на днях говорил, что я слизываю манеру Урганта, но я не специально это делаю. Ну, вот это как работает, если не специально выкупает человек человека. Это где-то у тебя на подсознании осело, что это гиперофигенно, ты принимаешь это за некий эталон. И вроде бы неплохо получается, по каким-то запорожским меркам, и ты на этом и сидишь. И у тебя нет стимулов искать свое, хотя это безусловно надо, и это безусловно плохо, если в башке засел какой-то образ. На счет Урганта, мне дико лестно, потому, что это вообще для меня топ.

«У меня есть преимущество перед некоторыми ребятами – я взрослый».

- Запорожская Лига смеха и Лига смеха ЗНУ. Чего ждать от новых сезонов после вашей поездки с командами в Одессу на Лигу? В Лиге смеха ЗНУ благополучно состоялся финал в средине апреля, и мы уходим до осени. С нового сезона будет новый состав тренеров, может останется один. Мы выделили ряд организационных вопросов для себя, именно редакторским коллективом ЗЛС, и вот вы увидите с четверть финала уже нововведения. Прям это будет первая регионалка, где мы это попробуем. В силу некоторых причин, потом мы вам это не расскажем, пока сидим думаем сами. Много выводов. Мы всю дорогу из Одессы в Запорожье не спали, мы просто разговаривали. Стояли в вагоне купе, и обсуждали все с Вовой Борисовым, с Лешей Савицким. Очень много надо было обсудить, потому, что система Лиги смеха, она не то, что несовершенна (особенно региональных лиг), она уязвима. Нет объективного оценивания. Это элемент шоу. И для большой программы на ТВ – это нормально, когда есть разногласия и прочее. В городе с этим сложнее. Есть проблема в том, чтобы вообще найти интересных селебрити. Вот слова «Запорожье» и «селебрити» - они не должны быть в одном предложении.

- Дудь, Ургант или Анатолий Анатолич? - Дудь и Ургант. - Нашей редакции кажется, что Ургант! На сцене Лиги

«Я из тех, кто за ЗНУ прям куда угодно». Ну, в ЗНУ еще прикольнее – селебрити из ЗНУ. Это только один человек – это электрик второго корпуса, все, больше в ЗНУ знаменитых людей нет. - Фотограф еще. - Да, фотограф. И Рада Богданова (смеется). Еще моменты по наработке материала. Много, в общем. Но у других Лиг тоже такие проблемы, это не всегда связано только с Запорожьем. Сложно. Но интересно. А вы говорите, тайм-менеджмент! - Что можешь посоветовать нашим читателям, которые возможно именно сейчас в чем-то сомневаются? В выбранной профессии или в том, чем занимаются. Я вообще такой целостный чувак. Вот, куда поступил, там и хорошо. В конце концов, не диплом делает нас специалистами. Классная идея – это работать курса с первого. Поступил, и иди занимайся. Интересных стезей очень много. Не обязательно же быть, на

моем примере, просто гуманитарием. Это мне было близко, поэтому, собственно, я и поступил на филфак, в поисках чего-то, чего я там не нашел. Английского языка, в частности. Ну, универ – это крутая штука. Я из тех, кто за ЗНУ прям куда угодно. Но я считаю, что тот социальный капитал, который ты накапливаешь за эти годы – бесценный. Все равно, уровень ответственности на порядок ниже в университете. Можно кайфовать, можно общаться, можно пробовать, можно оступаться, и так далее, делать всякий треш, который потом будет восприниматься с улыбкой. Зато ты потом поймешь, как не надо, как надо хорошо. Тем более, что сейчас столько площадок! Че сидеть ныть? Ну, пойди попробуй, сделай что-нибудь. Пробей мыло хотя бы для уборных. Есть же и такие люди, в принципе. Реализуйте себя, чуваки! Олександра Баркова

МАСОВКА ЗНУ «Прийди на захід сьогодні о 13:00. Не питай, шо то, я і сам(а) не знаю, але тобі це потрібно!» Гадаю, що багато хто, вступаючи до університету, завдяки розповідям старших друзів або батьків знав і чекав, що життя у вищому навчальному закладі кипить і вражає своїм різномаїттям. Звичайно, якщо тебе це цікавить, воно справді кипить і інколи навіть вражає. А от добре це чи не дуже, хотілося б розібратися послідовно.

Розділ «Законодавча база» Діяльність студентів (а мова зараз не про навчання) завжди залишалася особистою справою самих студентів. Самоврядування у кожному університеті, звісно, має на меті долучення молоді до різних заходів, створення різноманітних можливостей для самореалізації та усього того, що сприяє гарному настрою та здобуванню нових навичок, знайомств чи знать. Сприяє, та не змушує. Це зрозуміло будь-кому. • У такому документі як «Права та обов’язки студентів» викладені визначені Конституцією України, а саме законом «Про освіту» та «Про вищу освіту» усі основні права та обов’язки студента вищого навчального закладу. Але найголовнішим актом навчального закладу є Статут, який повинен відповідати законодавству України. • Статут нашого університету було прийнято та затверджено згідно усіх законів та норм у 2009 році.. На 14 сторінці, пункт 3.2.1. визначені види діяльності. Їх там незліченна кількість, але нас сьогодні цікавить лише те, що наближено до сфери дозвілля. А саме те, що організація і проведення концертно-видовищних заходів є не більш і не менш як одна з форм діяльності, а не обов’язок чи право. Так, зрозуміло, що деякі заходи є чимось на кшталт традиції ЗНУ і не нам їх змінювати, але тут випливає велике «Але». Чи хочеш ти йти туди? Чи маєш право ти відмовитися? А особливо коли деканат, звабливо посміхаючись, каже, що це ну дуже цікаво і необхідно для вас, любі студенти. Свої смаки визначаємо ми самі, вони формуються завдяки впливу батьків та друзів. Тобто, якщо ти полюбляєш поезію Тараса Григоровича — ти йдеш на концерт з приводу його дня народження у якості слухача, або навіть можеш стати одним з акторів. Або якщо ти непогано граєш у волейбол – ти береш до рук м’яча та граєш за свій факультет. Одна з основних проблем заходів у ЗНУ – погана система сповіщення. Один пост на основному каналі в мережі Телеграм це надто мало, щоб основна кількість студентів побачила та зацікавилася тим, що буде відбуватися в університеті. І це добре, якщо такий пост взагалі буде… Ще один момент, на котрий варто звернути увагу: кількість не дорівнює якості, а також інтересу. Тобто якщо адміністрація ЗНУ вважає, що 50-70 студентів, які під час усього заходу будуть просто дивитися кожен у свій гаджет або розмовлятимуть між собою, краще за 10-15 чоловік, що уважно та з цікавістю споглядатимуть за усім, у мене є декілька питань до цієї самої адміністрації.

Виступаючи керівним центром не тільки освіти, а ще й розповсюдження та проведення різноманітних заходів адміністрація ЗНУ очолює головну і першу ланку у системі поширення інформації. Далі це сповіщення переживає процес великої міграції з вух у вуха, з телефонних розмов до інших, з шматочків паперу та записів далі, являючись на очі студентства маленьким рядком, де зазначена лише кількість, час та дата. Інколи до цього може допадися назва, але шансів мало. А якщо ми вже заговорили за кількість, то можна на хвилинку згадати про те, скільки з групи кожного дня в аудиторії ми бачимо студентів. Важко подумати, що ці не дуже відповідальні студенти захочуть являти себе ще й на якомусь заході.

Я студент ЗНУ, і я хочу:

Я представник адміністрації ЗНУ, і я хочу:

• Дізнаватися щось нове, цікаве, актуальне і корисне;

• Щоб більша кількість студентів долучалася до заходів;

• Проводити час з друзями в обговоренні чогось або перегляді;

• Отримувати гарні відгуки про вже проведені заходи;

• Підтримувати свій факультет та активну групу студентів;

• Бачити захоплення та радість в очах студентів;

• Долучатися до створення чогось креативного та корисного;

• Робити все нові та нові цікаві заходи, зустрічі або майстер класи;

• Знати, що моєму університету не байдуже те, на що я витрачаю свій вільний час.

• Змінювати свою систему для кращої організації заходів та системи сповіщення про них.

Нас роблять просто масовкою, тими, хто просто виконує роль зацікавленого глядача насправді не будучи ним. І важливо зазначити, що це проблема і образа не тільки для студентів, а ще й для тих, хто виступає на сцені та знаходиться по іншу сторону барикад. Ми звикли думати про свої проблеми, про брак часу, інші плані і все таке, але ми навіть не замислювалися над тим, як почувають себе організаторі якогось заходу. Своїми «крайніми» методами деканати та адміністрація налаштовують студентів негативно до будь-якої події у межах університету. Це, звичайно, неправильно. Так, а хто винен? Можливо, це студентська рада, яка не може налагодити зв’язок та систему інформування на факультеті? Адже люди, у будь-якому випадку, мають якісь інтереси, і їм у будь-якому випадку щось цікаво. Деякі навіть не здогадуються, що можуть отримати бажане, не виходячи з університету. Функціонал студради у багатьох випадках невиправданий, але це говорить лише про те, що є на чим працювати. Можна організовувати по десять крутих заходів кожен місяць, але всі старання зводитимуться до нуля, якщо не буде глядачів. А ще більше заходи зазнають краху, якщо в аудиторії буде сидіти сто незацікавлених студентів, які взагалі-то мали «на зараз» інші плани, але деканат сказав, що обов’язково треба йти сюди. Крутий прикладом є проект Марії Пересипко «Лекторій ЗНУ». Це зустрічі на різні теми з топовими особистостями міста (хоча, про це знає навіть студент, що з’являється на парах раз на рік). Команда проекту захопила весь інтернет-простір, всі інформаційні стенди, про них говорять, та ними захоплюються. Так, може, щоб тебе слухали, треба робити якісний продукт? З «пасивними студентами» можна боротись вічно, вони будуть завжди, знайти цільову аудиторію складніше. Важливо, на цьому етапі становлення, стояти на своєму, забороняти насильно «запрошувати» на захід, та краще робити те, за що берешся. Тож, як там у пісні співається? «Думайте сами, решайте сами…» ходити чи не ходити.

Ксенія Смородинова

ВІД КУБКА РЕКТОРА ДО ЛІГИ СМІХУ Культурний розвиток – один із найважливіших пунктів життя сучасного студента. На щастя, у ЗНУ ця галузь знаходиться на високому рівні, і дає можливість студентам показати свої таланти вже дуже багато років. Не новина, що більшість талановитих особистостей, що реалізували себе вже зараз у медійному просторі, починали саме з нашого рідного Кубка ректора. На сьогодні звичний Кубок ректора переформатувався у Лігу сміху (і це третя студентська Ліга сміху в Україні!), що свідчить про модернізацію культурного процесу вишу. Але найцікавіше попереду. Таким ЗНУ ви ще не бачили!

Перша ліга КВК у ЗНУ відбулась у 1980 році. Гра мала 4 етапи і користувалась великою популярністю не тільки серед студентів ЗНУ, але й серед інших університетів. Одною з перших команд-переможців КВК були «Містер Мускул», у складі якої грав Олексій Савицький, колишній ведучий КВК у ЗНУ і теперішній тренер Ліги сміху. Кубок ректора ЗНУ користувався популярністю в Україні, бо був єдиною грою відкритого формату. Її вихідці співпрацювали з Вищою лігою КВК, брали участь у телевізійних сезонах Ліги сміху. Наразі деякі учасники Кубка ректора працюють у медіа-сфері, створюючи гумористичні шоу та пишучи до них сценарії.

«Сонечко» Мало хто знає, що сцена Запорізького національного університету виховала відому команду «Сонечко». Спочатку це була звичайна факультетська команда, яку створили студенти факультету соціології та управління. До її складу увійшли Сергій Алімов («Пряник») та Микола Бут. Завдяки багаторічній плідній праці, команда виборола перше місце у Донецькій лізі, а потім «увірвалась» у Дніпровську лігу. У 2007 році гумористи взяли участь у Вищій Українській лізі КВК. На цьому кар’єрний шлях «Сонечка» не завершився. Команда потрапила на фестиваль гумору в Сочі.

«Заїнька»: Респект тем, кто с нами делится чудесами… Напевно, про команду «Заїнька» ви чули неодноразово, оскільки ці запорізькі хлопці вибороли друге місце у першому сезоні Ліги сміху. Капітан команди, Руслан Ханумак, зібрав хлопців, навчаючись на четвертому курсі факультету економіки та інформаційних технологій інженерки. До речі! Вперше характерний імідж команди був задіяний саме на нашій сцені ЗНУ! Пройшовши етапи Вищої української Ліги та Ліги сміху, хлопці зняли серіал на ICTV під назвою «Пацики», зараз продовжують працювати під лейблом «95 квартал». Не зупиняючись на досягнутому, двоє з учасників команди – Руслан Ханумак і Андрій Зрожевський – є ведучими трепел-шоу «Особливості національної роботи».

«Збірна ЗНУ» Звичайно, ми не можемо залишити без уваги команду «Збірної ЗНУ». Її засновником є Василь Логай, на той час студент факультету іноземної філології, десь там ще він був головою студентської ради університету, а пізніше брав участь у проекті «Голос країни». До речі, гуморист також був ведучим КВК у ЗНУ ще до Олексія Савицького (ТАК, ХТОСЬ БУВ ДО ОЛЕКСІЯ САВИЦЬКОГО, ХОЧА МИ САМІ В ЦЕ НЕ ВІРИМО). До складу команди увійшов Дмитро Ворошко, нині ведучий телеканалу НЛО ТВ. На сцені ЗНУ відзначились і «Вечірні мотильки» (учасники шоу «Бійцівський клуб») Микола Атанов і Дмитро Рупчєв. Одним із учасників «Збірної ЗНУ» був Сергій Дєдков. Наразі ім’я гумориста є важливим у списку тих, хто працює над програмами «Comedy Production» та «Stand up», трансльованих на телеканалі ТНТ.

«Масляков під час виступу сміявся тричі!» Не кожна команда КВК може досягти значних успіхів та підкорити сцени великих гумористичних фестивалів. Але «Збірній Запоріжжя», у складі з Олексієм Савицьким та Микитою Налівкіним, вдалося потрапити до першого туру Сочинського фестивалю у 2012 році. Ще більших успіхів досягла команда «Запорізької національної збірної», яка потрапила до другого туру фестивалю в Сочі. Як розповідають учасники збірної, відбір до другого туру був жорстоким. Наприклад, із 500 команд відбирали лише 70, розповідає Микита Налівкін. Все залежало від кількості учасників першого туру. За словами гумористів, Олександр Масляков сміявся під час виступу «наших» аж три рази, і це був дійсно показник високого рівня гумору. На жаль, наступний етап для нашої команди не відбувся у зв’язку з воєнними подіями в Україні.

Каліфорнія

Що по зіркам? Топові команди Запоріжжя і грали в ЗНУ, і судили в ЗНУ. Чим поважніші журі, тим цікавіше. У нашому виші ніколи не було з цим проблем. Одним із постійних членів суддівської колегії Кубка ректора був Дмитро Ярмоленко – член авторського цеху команди «Харківські менти». Представник колегії грав у Вищій українській лізі, де і відбулось його становлення як професійного гумориста. У це важко повірити, але у 2000-х роках на грі КВК у ЗНУ був присутній сам Володимир Зеленський! На той час він грав у команді «Запоріжжя - Кривий Ріг Транзит». Історія змовчує, як він тут опинився. Та і фотокарток ми не маємо. Але нам розповіли, тож давайте просто думати, що так було! Ще одним відомим представником журі гри КВК 2001 року був Володимир Кальцев – депутат і генеральний директор суспільства з обмеженою відповідальністю «Невіс». Ведучий Відкритої ліги КВК у Запоріжжі із сімнадцятирічним стажем Ігор Литвиненко став не тільки членом журі студентського КВК, але й тренером нинішньої Ліги сміху ЗНУ. Насправді, участь Ігоря Литвиненка та Олексія Савицького у тренерському складі Ліги сміху ЗНУ дає можливість сучасним студентам виступати на одній сцені разом із такими мастодонтами запорізького гумору. Переможці КВК у ЗНУ запам’ятались глядачам своєю винахідливістю та свіжістю гумору. За останні три роки історію переможців гри поповнили: дівоча команда «Хочу айфон», епатажні «Каліфорнія», брутальні «Банда панда». Тож не майте сумнівів, що сцена ЗНУ виховала безліч гумористів країни і стала початком їх успішної кар’єри. Не бійтесь починати. Можливо, вже скоро ми будемо писати про вас? Марія Ткаченко

Банда Панда

Хочу Айфон

НАД ВИПУСКОМ ПРАЦЮВАЛИ Головний редактор Баркова Олександра Заступник головного редактора Лаліта Габєлая Заступник головного редактора Ткаченко Марія Кореспонденти Баркова Олександра Ткаченко Марія Смородинова Ксенія Сиденко Валерія Редактори ВИПУСК №13, ТРАВЕНЬ, 2018

Хіміч Яна Писаренко Аліна Полесюк Анастасія Ткаченко Марія Фотографи Над обкладинкою працював Потапов Андрій Верстальник Лаліта Габєлая

Життя на 10% складається з того, що з вами відбувається і 90%, з того, як ви на це реагуєте. Чарльз Свіндол