Журналіст сучасних медіа: практичний посібник by Mailing

ЖУРНАЛІСТ СУЧАСНИХ МЕДІА

ЗМІСТ

Журналіст сучасних медіа – все ще професія чи набір навичок? ........................... 3 Чому потрібні професійні стандарти в епоху нових медіа ...................................... 4 Прихована і не належно маркована реклама ............................................................ 19 Медійне сміття: пропаганда, фейки та приховані меседжі ..................................... 24 Журналістика в умовах інформаційної війни та конфлікту.................................... 32 Сучасні підходи до висвітлення важливих тем ........................................................ 36 Як не заблукати у медіапросторі або навіщо потрібна медіаграмотність .......... 40

ЖУРНАЛІСТ СУЧАСНИХ МЕДІА

Журналіст сучасних медіа – все ще професія чи набір навичок? Традиційна журналістика й ЗМІ в останні десятиліття зазнали значних змін. Газети, радіо і телебачення, які тривалий час були засобами інформації, конкуруючи в актуальності, оперативності та ексклюзивності, почали стрімко втрачати аудиторію на початку тисячоліття з появою Інтернет-медіа. Розповсюдження інформації не тільки значно прискорилось, вона стала об’єднувати відразу кілька контентів – текстовий, графічний, аудіо та відео. Сама інформація ставала інтерактивною. Традиційні ЗМІ «зайшли» в мережу, створивши власні сайти. В професійному середовищі з’явився термін «конвергентні ЗМІ». Конвергенція усіх видів ЗМІ на основі мережі «Інтернет» призвела до появи нових форм інтернет-сайтів -- інтернет-каналів, доступ до яких можливий тільки через Інтернет. Поява соціальних медіа стала ще одним викликом для традиційної журналістики, оскільки процес комунікації з кінцевим споживачем інформації не лише розширився, але й почав активно впливати на якість інформації. Соціальні медіа – це інтернет сервіси, призначені для масового розповсюдження вмісту, де вміст створюють самі користувачі, і автором може бути кожен, на противагу традиційним медіа, де авторами є попередньо відібране і обмежене коло людей. То ж чи стали соціальні мережі з їх активними користувачами, які щохвилини втручаються в медіа-контент «ложкою дьогтю» чи навпаки дискусії не вщухають. Однак, соціальні медіа стали складовою нових медіа. Сам термін «Нові медіа» так пояснив Рассел Нойман, професор Мічиганського університету. «Нові медіа – це новий формат існування засобів масової інформації, постійно доступних на цифрових пристроях, у яких відбувається активна участь користувачів у створенні та розповсюдженні контенту». То ж вплив нових медіа на публічну комунікацію та журналістику сформував нові вимоги до професії. За таких умов кожен журналіст повинен освоїти ряд практичних навичок. Американська НГО «Knight Foundation», яка займається підтримкою і розвитком сучасної журналістики рекомендує такі як програмування на базовому рівні, знання комп’ютерних програм для візуалізації контенту, знати економіку медіа ринку, знати свою аудиторію, будувати власний бренд з допомогою соціальних медіа чи власного сайту, бути активним в соціальних медіа, продукувати матеріали для різних платформ, триматися в межах 140 знаків, бути грамотним в сенсі граматики та орфографії. Відсутність грамотності вбиває журналістику. І головне – завжди адаптувати, тобто постійно пристосовуватися до мінливого технологічного середовища, бути медіаграмотним, критично мислити, а для цього треба постійно вчитися новому. Втім, отримання нових професійних навичок не виключає дотримання професійних стандартів. Це і визначає журналістику як професію, а не тимчасове захоплення.

В цьому посібнику, який публікується в межах проекту Асоціації професійних журналістів та рекламістів Житомирщини «Практикум «Журналіст сучасних медіа» та за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні ми зупинимося на кількох основних темах, які стануть в пригоді при створенні навчальних програм на факультетах журналістики.

ЖУРНАЛІСТ СУЧАСНИХ МЕДІА

Чому потрібні професійні стандарти в епоху нових медіа Стандарти професії і стандарти інформаційної журналістики: в чому різниця?

Стандарти професійної діяльності – це підґрунтя будь якої кваліфікованої праці. За визначенням професійний стандарт представляє собою опис вимог роботодавця до певної професії і містить перелік знань, вмінь і навичок, якими має володіти фахівець для виконання своїх посадових обов’язків. Професійні стандарти мають бути основою для розробки освітніх стандартів, методичних матеріалів, програм професійного навчання працівників. Саме в професійному стандарті встановлюються критерії якості підготовки кадрів. Якщо говорити про журналіста сучасних мультимедійних видань, то він має володіти сучасним мультимедійним устаткування та програмами, вміти користуватися соціальними мережами, бути мобільним, креативним, компетентним, здатним до аналітики та системної обробки матеріалу. Головним для журналіста лишається професійна етика, порушення принципів якої є неприпустимо. Професія журналіста також передбачає володіння нормами рідної мови, а також знання іноземних мов, аби користуватися альтернативними джерелами інформації. Журналіст зобов’язаний ставити під сумніві проводити особисту перевірку достовірності отриманих фактів. У жодному разі, навіть заради здобуття інформації, журналіст не має права порушувати закон. Журналіст повинен дотримуватися редакційної політики того медіа, де він працює та вміти здійснювати промоушн медійного продукту (на головній сторінці сайту, в соціальній мережі тощо), вміти проводити аналіз ринку споживачів і роль аудиторії для редакційного контенту. Креативність – необхідна риса для журналіста. Він має підтримувати та винаходити інновації щодо подання матеріалу, мови, стилістики, постійно цікавитися сучасними тенденціями в професії.

ЖУРНАЛІСТ СУЧАСНИХ МЕДІА Журналіст сучасних медіа працює на стаціонарних та нестаціонарних робочих місцях, незалежно від часу доби та погодних умов. Інколи – в небезпечних як для себе, так і для оточуючих умовах життя. Журналіст має відповідати не лише за свої слова, але й за дії, аби не завдати фізичних, матеріальних збитків організаціям та підприємствам, населенню та навколишньому середовищу. Залишаються незмінними правила, в рамках яких працює професійний журналіст. А професійний стандарт діяльності, який передбачає трудові функції журналіста сучасних медіа значно розширився. Це:

► ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ПРОВЕДЕННЯ ЖУРНАЛІСТСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ, яка передбачає: Забезпечення наповнення розділу, за який відповідає, з дотриманням встановленого обсягу, рубрикації, норм права й етики Проведення інтерв’ю. Професійно-нормативна і професійно-виробнича компетенції фахівця у проведенні інтерв’ю полягає у визначенні потенційних осіб для інтерв’ювання, оцінці рівня дослідження, необхідного для інтерв’ю, і, власне, у його проведенні. Мета інтерв’ю має бути чітко визначеною. Стиль подання і питань має бути чітко визначений, також можуть використовуватися типи допоміжного матеріалу, який може покращити повідомлення відповідно до мовних норм: документи, фотографії, аудіоматеріали і відзнятий відеоматеріал. Журналіст застосовує знання з граматики, орфографії, пунктуації, а також правильні термінологію, формат, стиль і композицію, вміє увиразнювати текст і користується документальними джерелами. Оперативне редагування матеріалу в разі швидкого доставляння до аудиторії. Журналіст редагує матеріал, використовуючи всі наявні в Інтернеті платформи для максимально повного донесення інформації до аудиторії, а також дотримується термінів підготовки матеріалу. Журналіст має самостійно виявляти проблеми, які можуть вплинути на якість контенту, обробку і створення матеріалу. Неприпустимими є помилки в матеріалі, а гіперпосилання на всі матеріали, що стосуються відповідного контенту, навпаки, є необхідними. Журналіст може використовувати всі засоби, аби його текст було подано якомога якісніше на інтернет-платформі: фото-, аудіо-, відео- і графічні матеріали (потрібні знання з монтування цих матеріалів).

► ФОРМУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНОГО КОНТЕНТУ, яке передбачає: Підготовку цікавих та змістовних заголовків із використанням ключових слів. Знадобляться знання про те, які мультимедійні заголовки, підписи під ілюстраціями, вступні абзаци, підрубрики і підзаголовки є найбільш придатними для читачів, бренду, стилю і змісту матеріалу. Проведення постійного моніторингу інтернет-видань, друкованих ЗМІ і телебачення. Журналіст визначає для себе спектр документальних, мережевих і особистих джерел, що стосуються його роботи. Це є професійно-нормативною компетенцією. Спеціаліст обов’язково користується мережею Інтернет та іншими ЗМІ для збирання інформації, оцінює ризики у використанні альтернативних веб-джерел і соціальних мереж. Чи не найголовніше вміння для сучасного журналіста – швидко проводити інтернет-дослідження з урахуванням достовірності посилань. Проведення перевірки достовірності отриманої інформації відповідно до законодавства про засоби масової інформації. Журналіст оцінює свою правову

ЖУРНАЛІСТ СУЧАСНИХ МЕДІА захищеність, захищає свідків і джерела інформації, визначає ситуації, коли треба звернутися до юриста чи суду. У цьому полягає його професійно-нормативна та професійно-виробнича компетенції. У сфері управлінської та соціальної компетенції журналіст знає, як контактувати з правоохоронними відомствами, громадськістю, уникати плагіату, перевіряти джерела на правдивість інформації, реагувати на перешкоджання журналістові у висвітленні інформації. Особиста компетенція журналіста – чесність та незаангажованість. Проведення дослідження і збір інформації. Вміння шукати інформацію, знаходити певний ракурс висвітлення, візуальний супровід матеріалу. Ці вміння стосуються професійнонормативної компетенції. Професійно-виробнича, працеохоронна і соціальна компетенція полягає у навичках визначення осіб, які намагаються використати журналіста у власних цілях, в оцінюванні ризиків та дотриманні прав і свобод. Створення редакційного контенту для Інтернет-ЗМІ. На етапі створення контенту для інтернет-ЗМІ журналіст демонструє здатність дотримуватися стилістики видання, знання і вміння опрацьовувати відео- й аудіоматеріали, гіпертекст тощо.

► ПРОСУВАННЯ МЕДІЙНОГО ПРОДУКТУ передбачає: Здійснення промоції медійного продукту (на головній сторінці, в соціальній мережі, колонці новин тощо). Журналіст має бути зацікавленим у просуванні на ринку власного медійного продукту й усвідомлювати, що він є представником і «обличчям» видання. Аналіз ролі ринку, споживачів і ролі аудиторії для редакційного контенту. Журналіст має вміти оптимізувати методи пошукових систем, опрацьовувати ідеї щодо редакційної політики, реагувати на зміни на медіа-ринку, працювати з аудиторією. В цій сфері важливою є особистісна компетенція щодо логіко-аналітичного мислення. Підтримка загальних і спеціалізованих знань на сучасному рівні. Від журналіста вимагається знати, демонструвати та подавати ідеї щодо брендингу, ребрендингу, дизайну видання та редакційної концепції.

► ПІДГОТОВКА РЕПОРТАЖІВ передбачає: Підготування та аналіз матеріалів для створення репортажів. При створенні репортажу журналіст готує план, техніку, аналітичні та статистичні дані. Зведення обробленого інформаційного матеріалу в репортаж. Журналіст готує матеріал відповідно до редакційних термінів. Матеріал має бути оформлений за вимогами – з дотриманням формату, граматики, стилістики, написаний короткими зрозумілими реченнями.

► РОЗВИТОК Й ПІДТРИМКА НА ЯКІСНОМУ РІВНІ ЖУРНАЛІСТСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ Сприяння креативності й інноваційності в журналістиці Журналіст сприяє інноваційності в своїй професії тим, що ділиться теоретичними і практичними (технологічними) напрацюваннями, ідеями, досвідом із колегами. Це стосується усіх компетенцій журналіста. Узгодження роботи системних аналітиків, програмістів та інших фахівців. Сучасний журналіст не може існувати без взаємодії з адміністраторами та операторами інформаційних систем. Особистісною компетенцією є вміння знаходити спільну мову з працівниками, навички комунікації в різних робочих ситуаціях.

ЖУРНАЛІСТ СУЧАСНИХ МЕДІА Контроль якості виконуваних робіт. Контроль – означає узгодження ресурсів, планів і якості та термінів їхнього виконання. Серед інших компетенції тут вирізняється особистісна: спеціаліст має бути відкритим до критики і бачити прорахунки на різних стадіях. Забезпечення високого рівня кваліфікації. Спеціаліст високого класу миттєво реагує на зміни технологій, ринку тощо. Отже, він має контролювати знання співробітниками своїх обов’язків, відповідність їхньої кваліфікації до сучасних вимог, створювати умови, мотивувати і в разі потреби організовувати подальше навчання. Це стосується менеджменту редакцій.

ЖУРНАЛІСТ СУЧАСНИХ МЕДІА Коли мова йде про власне інформаційний продукт, то тут слід говорити про стандарти новинної журналістики. Які ніхто не відміняв навіть в епоху надто оперативних нових медіа, оскільки кінцевий результат журналістської роботи – інформація, повинен відповідати стандартам якості. Появою професійних стандартів сучасної журналістики ми багато в чому завдячуємо Бі-Бі-Сі, яка першою стала працювати на засадах публічного мовлення. Тобто метою цієї Корпорації є не досягнення прибутку, не вплив на масову свідомість, а задоволення тих потреб, які має загальнонаціональна авдиторія. Незалежно від того, в яких медіа працюють журналісти і яку політику ведуть їхні редакції, професійні стандарти залишаються для всіх однаковими. То ж редакційні цінності Бі-Бі-Сі, згідно з якими нині «звіряються» показники стандартів новинної журналістики формулюються таким чином:  правдивість і точність;  безсторонність і багатоманітність точок зору;  редакційна чесність і незалежність;  служіння суспільним інтересам;  справедливість;  недоторканність приватного життя;  завдання шкоди і образ (врівноваження права на передачу і публікацію нової та суперечливої інформації з відповідальністю стосовно захисту вразливих людей);  діти (специфічна авдиторія, яка вимагає власного комплексного підходу);  підзвітність (перед авдиторією).

     

В роботі українських медіа зазвичай застосовують 6 базових стандартів: Баланс думок і точок зору Достовірність Відокремлення фактів від коментарів Точність Повнота Оперативність Так їх інтерпретує Інститут Масової Інформації.

Український католицький університет (УКУ) пропонує майбутнім журналістам створювати новинний контент з урахуванням таких стандартів:  Оперативність  Точність  Баланс думок  Повнота (вичерпність)  Відокремлення фактів від коментарів  Достовірність (посилання на джерела)  Простота, доступність викладу Викладач УКУ, медіа-тренер Отар Довженко додає до цього переліку актуальність та релевантність. Інститут демократії ім. Пилипа Орлика за основу взяв 5 стандартів оцінювання новин з урахуванням сучасних реалій в ЗМІ. А саме:

ЖУРНАЛІСТ СУЧАСНИХ МЕДІА 1. Стандарт балансу думок / неупередженість – чітко викладені позиції всіх сторін конфлікту. Позицію колективної сторони конфлікту представляє типовий і адекватний представник. У випадку, коли мотиви позицій сторін не є очевидними, необхідною вважається також і аргументація цих позицій сторонами. У складній тематиці для дотримання балансу думок необхідна також оцінка позицій чи аргументів сторін незалежним, але компетентним у темі експертом. У випадках, коли сторона конфлікту відмовляється коментувати тему, в журналістському матеріалі повинно бути чітко заявлено факт відмови з обов’язковим наведенням причини цієї відмови зі слів особи, яка відмовилася коментувати. Як приклад не дотримання балансу експерти ІДПО наводять статтю «Жертвами новой политики опять назначаются инвалиды?» (газета «Эхо» №5 від 4.02.2016 р. м. Житомир). Темою матеріалу є конфлікт між представниками ГО «Український Фонд реабілітації інвалідів» та Агенцією регіонального розвитку. обласної Ради через орендовану у них представниками Фонду будівлю. При цьому автор представляє позицію лише однієї сторони конфлікту – громадської організації інвалідів, більше того сама стає на бік цієї сторони.

ЖУРНАЛІСТ СУЧАСНИХ МЕДІА

Однак, як зазначає експерт ІДПО Роман Шостак, є баланс думок справжній і вдаваний. Приклад вдаваного балансу думок у газеті «Львівська пошта». У статті «Харчовий експеримент» журналістка Марія Терендій розповідає про запровадження пілотного проекту «Обід на вибір» у львівських школах. Учням молодших класів дадуть змогу самим обирати одну страву із трьох пропонованих кухарями у школі. Газета подає два коментарі, двох депутаток Львівської міської ради, які схвально оцінюють цей харчовий експеримент. Він сприятиме підвищенню якості харчування, стверджують депутатки. І ні слова вони не кажуть про те, що нинішня вартість такого харчування учня становить аж 12 гривень – для «звичайних» школярів і 14 грн – для дітей із малозабезпечних сімей. Не дивно, що діти не з'їдають майже 40% такої низькокалорійної їжі.

ЖУРНАЛІСТ СУЧАСНИХ МЕДІА

У статті «Земельна децентралізація» журналіст Андрій Омельницький виклав позицію Кабінету Міністрів і Верховної Ради про розпорядження землями сільськогосподарського призначення. Право на них у процесі децентралізації управління вже мало б перейти від держави до об'єднаних територіальних громад. Але відповідний законопроект ще навіть не розглянутий у Верховній Раді, а тимчасове рішення уряду не виконується належно. У двох коментарях голів міської і сільської громади - конструктивна критика такого зволікання. А подана інформація підтверджує те, що органи державної влади не поспішають передавати повноваження місцевим громадам.

ЗАВДАННЯ: Знайти у ЗМІ приклади збалансованих та незбалансованих матеріалів. Проілюструвати на прикладах критерії стандарту.

ЖУРНАЛІСТ СУЧАСНИХ МЕДІА 2. Стандарт відокремлення фактів від думок (висновків, оцінок) – чітко позначенні початок і кінець кожної суб’єктивної думки (висновку, коментаря, оцінки, прогнозу, обвинувачення тощо); чітке позначення авторства при викладі будь-якої думки; в новинних жанрах неприйнятними є жодні оцінки і висновки журналіста (ведучого чи репортера). Ось що рекомендує викладач Школи журналістики УКУ Отар Довженко:         

Дозвольте фактам і людям говорити за себе Дозвольте аудиторії самій зробити висновки та дати оцінку фактам Кожна думка повинна мати окремого автора Ми не повинні налаштовувати аудиторію за чи проти Не кажіть за людей того, чого ви не чули від них дослівно Думки треба узагальнювати і тлумачити дуже обережно Найпідступніші оцінкові судження неусвідомлені – на рівні штампів і епітетів Думка абстрактних експертів, громадян, депутат, подейкування – це фейк З «мало», «багато», «довго», «швидко», «найбільший», «відомий» і т.п. треба обережним

Як приклад порушення цього стандарту матеріал «Бойтесь власть имущих, субсидии приносящих…» («Ехо», № 19, 11.05.2017р). Піднімаючи суспільно-важливу проблему, автор створює «мікс» власних суджень та здебільшого нічим не підтверджених даних.

ЗАВДАННЯ: Проаналізувати визначені статті за критеріями стандарту відокремлення фактів від коментарів.

ЖУРНАЛІСТ СУЧАСНИХ МЕДІА 3. Стандарт достовірності інформації – чітко зазначені джерела кожного поданого факту і чітка авторизація кожної думки. Як виняток, окремі факти (лише факти!) може бути подано з посиланням на анонімне джерело інформації. При цьому має бути зазначено: компетентність джерела (наприклад, у якому відомстві працює ця людина) і той факт, що джерело побажало залишитися анонімним. На відміну від фактів, будь-яка думка подається завжди виключно з посиланням на конкретну особу – автора цієї думки. З цієї точки зору недостовірними є «загальні» розмиті посилання («правоохоронці стверджують», «експерти вважають» тощо). «Достовірність інформації означає якісну перевіреність кожного факту в компетентних щодо цього факту джерелах. Про точну цифру бюджетних витрат логічно запитувати в міністра фінансів і (для балансу) – в голови бюджетного комітету парламенту. Про небезпеки ускладнень, пов’язані з черговим штамом грипу, доцільно запитувати в лікаря-науковця й у лікаря-практика. І важлива вимога цього стандарту – щоразу чітко повідомляти своїй аудиторії, звідки журналіст взяв у матеріал той чи інший факт або думку», – пояснює юрист ІМІ Роман Головенко. ТИПИ ПОСИЛАНЬ:

Гіперлінк

   

Текстове/усне (за повідомленням, за інформацією, повідомляє такий-то, за словами)

Візуальне (зображення виданняджерела, спікерджерело з титром)

Якщо використовуємо факти з багатьох джерел – називаємо всі Посилання мають бути конкретними (не «преса», «інтернет» і «соцмережі»!) Не можна узагальнювати думку людей (експертів), якщо вона не цілком однакова Будьте обережні з «загальновідомими» речами

ПРИКЛАД ВІДПОВІДНОСТІ СТАНДАРТУ

ПРИКЛАД ПОРУШЕННЯ СТАНДАРТУ ДОСТОВІРНОСТІ - невідомі джерела походження інформації

•«Більше половини жителів Житомирської області уклали декларації з лікарями» https://www.zhitomir.info/news_177519.ht ml

•«В Житомирській області фіксують збільшення хворих на грип» http://www.1.zt.ua/news/rizne/vzhitomirskiy-oblasti-fiksuyut-zbilshennyahvorih-na-grip.htm

ЖУРНАЛІСТ СУЧАСНИХ МЕДІА ПРИКЛАДИ ІНФОРМАЦІЇ, ЯКА БАЗУВАЛАСЬ НА НЕДОСТОВІРНИХ ДЖЕРЕЛАХ:  «Начальника полиции Житомирской области завтра могут снять с должности – СМИ». «По инсайдерской информации Житомир.today, глава полиции Житомирской области написал заявление об увольнении в запас, а уже во вторник, 24 мая, планируется представление нового руководителя».  «Источник сообщил и о том, - пише сайт Журнал Житомира -, что, вероятно, вакантную должность займет генерал Присяжнюк Валерий Павлович, который сейчас занимает должность заместителя начальника ГУНП Одесской области.» http://zhzh.info/news/201605-23-28155 Про це обидва сайти повідомили 23 травня. Однак, вже наступного дня, сайти послались на офіційне повідомлення про призначення зовсім іншої людини на цю посаду «Поліція оприлюднила біографію нового начальника http://zhitomir.today/news/society/politsiya_oprilyudnila_biografiyu_novogo_nachalnikaid14479.html. Про те, що робить інформацію недостовірною, а її авторів не професійними говорить медіа-експертка ІДПО Алла Федорина. «Матеріали часом робляться за принципом «одна бабця сказала». Приклад. Сайт «Шостка.info», публікація «У шосткинському парку з’являються дивні МАФи». Маленький текст наводимо без змін. «У Шостці біля парку Центру естетичного виховання «Юність» (не виключено, що ця ділянка є територією парку Жданова) з’явилася «новобудова». Тут хтось облаштовує павільйон. За наявною інформацією, було зрізано кілька дерев. Хто санкціонував появу тут малої архітектурної форми, невідомо. Головний архітектор Володимир Єфремов не зміг прояснити ситуацію: «Я у відпустці просто був, тому я вам сказати нічого не можу зараз. Мені треба побути на місці і там розібратися … Після прочитання – більше запитань, ніж відповідей. 1. Чому журналісти не з′ясували, кому ж належить територія, де розміщують споруду? Що таке «не виключено»? Адже журналіст, за ідеєю, це людина, яка повинна зібрати й надати точну інформацію, а не висловити припущення. 2. Вражає «тяжка робота» над абзацем: «Тут хтось облаштовує павільйон. За наявною інформацією, було зрізано кілька дерев. Хто санкціонував появу тут малої архітектурної форми, невідомо». «ХТОСЬ» облаштовує. «ЗА НАЯВНОЮ ІНФОРМАЦІЄЮ», – де і від кого вона отримана? Чому автору «НЕВІДОМО», хто «санкціонував появу»? Адже робота журналіста саме в тому і полягає, щоб знайти – хто, і повідомити читача. А відповідно, він повинен розуміти, що є процедура встановлення МАФів. (До речі, професійний журналіст мав би розшифрувати абревіатуру, бо ж хтось може не знати, що так скорочується поняття «мала архітектурна форма»). Дізнавшись, яка це процедура, журналіст проходить той ланцюжок інстанцій, де мала бути зафіксована законність «появи» МАФу. І от – перший варіант – якщо виявиться, що «поява» не зафіксована – то це порушення й треба вимагати реакції контролюючих інстанцій. Якщо ж – другий варіант – усе законно, то про що мова, хай будують! Якщо дозвіл на будівництво є, але громадськість проти, бо вбачає в цьому якісь порушення, – це ще одна версія та варіант розвитку подій. Якщо журналісту хтось із чиновників не хоче надати інформацію про МАФ – це ще одна лінія!.. Сайт «Шостка.info» в даному разі обрав найпростіший із варіантів: нічого не дізнаватися й бути просто поширювачем чи чуток, чи пліток, чи інтриг. А читач споживає, не замислюючись, що його просто «накручують» замість інформувати».

ЖУРНАЛІСТ СУЧАСНИХ МЕДІА ВАЖЛИВО ПРИ ПЕРЕВІРЦІ ДОСТОВІРНОСТІ:     

Будь-які джерела можуть містити помилки Wikipedia містить дуже багато помилок і цілеспрямованої дезінформації Інформацію з неофіційних джерел варто перевіряти особливо ретельно Соцмережі, блоги не є надійним джерелом інформації Якщо джерело – блог або фейсбук відомої людини, то чи не фейк це?

Існують ресурси, які займаються перевіркою достовірності інформації у ЗМІ. Наприклад, якщо це стосується текстової інформації, яка розповсюджується в мережі, доречно звернутись до сайту «Stopfake». Фальшиві акаунти містять велику кількість провокаційних повідомлень. Сайт «Pipl» допоможе знайти користувача в різних соцмережах, адже зазвичай людина зареєстрована в декількох соцмережах. Перевірка зображення на редагування потребує використання певних ресурсів. Наприклад, можна використовувати сайт «Fotoforensics» для перевірки на «фотошоплення» зображення. Інший корисний ресурс «Findexif» дозволяє переглянути мета-дані зображення, тобто інформацію самого файлу зображення. І зрештою, потрібно використовувати «Google Search by Image», цей ресурс знаходить завантажене вами зображення чи його URL-адресу в Інтернеті. Це дозволить дізнатись, було конкретне зображення раніше опубліковано в Інтренеті, чи ні.

ЗАВДАННЯ: Перевірити задані текстові повідомлення в інтернет-медіа на достовірність у відповідності до критеріїв. Перевірити використані в текстах зображення з допомогою інтернет-ресурсів.

4. Доступність викладення матеріалу – матеріал викладено з урахуванням здатності пересічного читача/користувача легко сприймати журналістський матеріал. Доступно поданий матеріал не містить незрозумілих скорочень, складних термінів, задовгих складних речень; висловлені думки зрозумілі не лише вузькому колу фахівців. Основна ідея автора ясна, стиль подання інформації відповідає тематиці. «До матеріалу не мають потрапити слова, словосполучення, абревіатури, власні назви, якщо є шанс, що вони не зрозумілі пересічному представнику цільової аудиторії. Практично будь-який текст можна переписати простими словами. Якщо без складних слів не обійтись, їхнє значення треба пояснити, можна – за участю експерта. Перевіряйте доречність вживання запозичених слів, термінів, абревіатур. Краще відмовитись від не зрозумілої вам новини, аніж відтворити її без пояснення», – радить викладач Школи журналістики УКУ Отар Довженко. «ВОРОГИ» ДОСТУПНОСТІ:           

Складні та рідковживані слова Абревіатури та складноскорочені слова Діалектизми, архаїзми, історизми Професіоналізми та жаргонізми Канцеляризми Неосмислено вживані слова Надмірна кількість цифр Прислів’я і приказки Метафори та інші тропи Складні синтаксичні конструкції Інші форми авторського позерства

ЖУРНАЛІСТ СУЧАСНИХ МЕДІА Приклад «канцелярського стилю»: «Якщо аналізувати залишки коштів об’єднаних територіальних громад, то станом на 1 січня 2016 року на рахунках загального фонду 9 об’єднаних громад області вони становили 12,2млн. грн. й постійно зростали, а на кінець бюджетного року вже сягали 28,3 млн. грн., тобто збільшилися більше, ніж удвічі. І все одно їх розпорядникам не вдалося витратити ці кошти на 100%, а лише на 97-98%. Підсумовуючи, варто зазначити, що казначейська форма обслуговування дає можливість оперативно протягом року відслідковувати надходження та залишки коштів місцевих бюджетів і приймати відповідні управлінські рішення щодо їх використання. Дані кошти можна рівномірно використовувати на здійснення капітальних видатків: на оновлення матеріально-технічної бази, благоустрій територій тощо» («Децентралізація і проблема невикористаних коштів» газета «Житомирщина», 07.02.2017р.).

ЗАВДАННЯ: Проаналізувати тексти місцевих друкованих видань та повідомлень в інтернет-медіа за критеріями доступності.

5. Відсутні дискримінаційні висловлювання (мова ненависті) – матеріал не використовує дискримінаційні висловлювання щодо статі, національності (етнічного походження), релігії, раси, інвалідності або сексуальної орієнтації героїв матеріалу. Критерій порушено, якщо матеріал не містить явні грубі образи або вислови, але при цьому присутні мовні звороти/слова в заголовку, ілюстраціях, цитатах або анекдотах, що підкреслюють нетерпимість або глузливе ставлення до груп людей або окремих осіб. Мова ворожнечі (hatespeech) – це систематичне вживання слів і висловів, що виявляють агресію проти людини або групи осіб за ознакою раси, релігії, статі або сексуальної орієнтації. Іншими словами, мова ворожнечі – це вияв дискримінації. А будь-які форми дискримінації гальмують поступальний розвиток суспільства. Мова ворожнечі – поняття оціночне, оскільки в міжнародному праві прав людини не існує загальноприйнятої концепції. На сьогоднішній день, українське законодавство сформувало такі ознаки мови ворожнечі, які диференціюються в Законі України «Про інформацію» як складова «неприпустимості зловживання правом на інформацію»:  Заклики до повалення конституційного ладу, порушення територіальної цілісності України  Пропаганда війни, насильства, жорстокості  Заклики до розпалювання міжетнічної, расової та релігійної ворожнечі  Заклики до вчинення терористичних актів ЗУ «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» додає ще один пункт: Заклики до пропаганди комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів та їхньої символіки.

ЖУРНАЛІСТ СУЧАСНИХ МЕДІА ПРИКЛАДИ МОВИ ВОРОЖНЕЧІ В СУЧАСНИХ ЗМІ Мова ворожнечі щодо ромів

Мова ворожнечі щодо вимушених переселенців.

ЖУРНАЛІСТ СУЧАСНИХ МЕДІА Згадування етнічності в кримінальній хроніці

Журналістам у випадках публікації інформації, що може містити елементи мови ворожнечі, потрібно бути дуже обачними, оскільки неправильна подача може спричинити розпалювання ненависті і призвести до кримінальної відповідальності. У всякому випадку скільки б базових стандартів не застосовували журналісти при створенні контенту 5,6 чи 7,такий підхід робить журналістський матеріал якісним. Якщо навіть вимоги формату ЗМІ не передбачають оперативності,якщо це тижнева газета чи журнал, то вони не можуть знехтувати актуальністю та балансом думок, щоб не втратити читача. Наголошуємо на тому, що професійні стандарти повинні лежати в основі редакційної політики сучасних українських медіа.

ЗАВДАННЯ: Знайти в друкованих та інтернет ЗМІ приклади мови ворожнечі у відповідності до критеріїв стандарту.

ЖУРНАЛІСТ СУЧАСНИХ МЕДІА

Прихована і не належно маркована реклама

Журналістський матеріал по формі і реклама по суті має всі підстави вважатися замовним. На початку тисячоліття цей медійний сурогат отримав назву – «джинса». Джинса́ сленгове слово, яке використовується переважно в медійній спільноті. Походження самого терміну достеменно невідоме; стаття з Вікіпедії припускає, що назву джинсі дав український оператор мобільного зв'язку, який активно просував свій продукт - пакет Jeans, послуговуючись в тому числі засобами прихованої реклами. То ж від початку воно означало зумисну приховану рекламу чи антирекламу, подану у вигляді новин, авторських текстів, аналітики й телевізійних програм тощо. Оскільки такі матеріали з’являються у ЗМІ в інтересах окремих осіб, комерційних організацій чи політичних сил, вони є замовними. Відповідно вони поділяються на групи з ознаками «політичної замовності» чи ознаками «комерційної замовності». До політичної джинси належать :  статті чи сюжети, які насправді пишуть прес-служби політичних партій чи окремих політиків. Як правило їх підписують псевдонімом. В інших випадках за публікацією стоїть справжній журналіст, який - на виконання завдання свого керівника (чи з власної ініціативи - за грошову чи іншу винагороду) готує матеріал на задану тему із потрібними

ЖУРНАЛІСТ СУЧАСНИХ МЕДІА



замовнику - політичній силі - акцентами. В такому випадку перед публікацією чи виходом в ефір підготовлений матеріал перевіряється замовником; оприлюднення соціологічних досліджень сумнівних фірм, які, як правило, серйозно відрізняються від інших соцопитувань на користь якоїсь політичної сили. Йдеться про свідоме завищення чи занижування рейтингів певної партії чи політика, або фальсифіковані дані про підтримку чи навпаки несприйняття суспільством тих чи інших ініціатив; на шпальтах газет часто з'являється псевдоаналітика маловідомих авторів, що підписуються «політологами», які надають начебто експертну оцінку тої чи іншої події під кутом, вигідним для однієї з політичних сил; публікація різноманітних «листів від... « (робітників, шахтарів, працівників медичної галузі). В таких листах, написаних штабним PR-райтером якоїсь партії, начебто від імені громади висловлюється протест, обурення, підтримка; боти-коментатори (від web bot, www robot - англ. - автоматична програма для скачування файлів чи розсилання спаму). Це навпаки один з найновіших винаходів доби Інтернету. Назва боти має іронічний підтекст - насправді ідеться про людей. Це наймані працівники або активісти політичних штабів, які за гроші залишають коментарі (пости, коменти) на сторінках інтернет-видань з метою дискредитації тої чи іншої статті, її автора, висловлених ідей чи викладених фактів. Комерційна джинса проявляється так:

 рекламний текст, підготовлений фаховими рекламістами (найчастіше зустрічається у щоденних газетах), який розміщується на шпальті поруч із звичайними статтями. При цьому ніде не позначається, що дана публікація є рекламною. В такому випадку ми можемо казати про неналежне маркування, що є порушенням Закону про рекламу;  сюжети чи публікації, що імітують за стилем новину чи репортаж, проте є нічим іншим як прихованою рекламою. Спектр рекламованих послуг дуже широкий - від приватних клінік до продуктових магазинів;  прихована реклама на телебаченні може бути суто візуальною. Від найпростішого невиправданого показу логотипів, рекламних слоганів, до складно вибудованого відеоряду, що може підкреслювати позитивні настрої, пов'язані з тим чи іншим продуктом.

В Школі журналістики УКУ так визначають замовний матеріал («джинса», «заказуха») – це матеріал, що опублікований як редакційний, але: містить приховану (анти)рекламу, пропаганду, агітацію створений із свідомим порушенням стандартів спотворює факти, події, явища або їх масштаби вибір теми, героя, інформаційного приводу не продиктований актуальністю чи інтересом аудиторії  його мета – не інформувати, а впливати на думку аудиторії  за його створення власник, менеджер, редактор або журналіст таємно отримує платню або іншу вигоду від зацікавлених осіб    

Інститут демократії ім. Пилипа Орлика радить виявляти у ЗМІ «джинсу» за такими критеріями: Критерій 1. Матеріал відстоює або просуває інтереси однієї сторони. Критерій 2. Цілком або майже ідентичний матеріал надрукований в інших ЗМІ. Критерій 3. Експертами є особи, які некомпетентні коментувати подію або процес.

ЖУРНАЛІСТ СУЧАСНИХ МЕДІА Критерій 4. Безпідставно акцентується увага лише на позитивних або негативних характеристиках суб’єкта. Критерій 5. Матеріал містить елементи, що сприяють реалізації товарів, робіт або послуг одного суб’єкта. Критерій 6. «Протокольні» матеріали з заходів чиновників/політиків, в яких відсутня зрозуміла суспільно-важлива новина. Часто замовні матеріали можна визначити за недотриманням стандарту балансу думок, але не завжди так буває, оскільки «джинса» є інструментом маніпуляції громадською думкою, то вдаваного балансу допомагає досягти критерій 3.

ПРИКЛАД ПОЛІТИЧНОЇ ДЖИНСИ [«Житомирщина», 9.02.18 р., с.2, Прес-служба Благодійного Фонду родини Розенблат]

[«Эхо», 8-14.02.18р., с.2, Без автора]

ЖУРНАЛІСТ СУЧАСНИХ МЕДІА ПРИКЛАД КОМЕРЦІЙНОЇ ДЖИНСИ [Тижневик «20 хвилин», Житомир, 23.08.2017 р.]

До замовних матеріалів, крім джинси, також можна віднести не належно марковану рекламу. Про те, що не маркована реклама це не законно доводить Закон України «Про рекламу»: Ст. 5 п. 6: Спонсорство програм новин забороняється. Ст. 9: 1. Реклама має бути чітко відокремлена від іншої інформації, незалежно від форм чи способів розповсюдження, таким чином, щоб її можна було ідентифікувати як рекламу. 2. Реклама у теле- і радіопрограмах повинна бути чітко відокремлена від інших програм на їх початку і наприкінці за допомогою аудіо-, відео-, комбінованих засобів, титрів, рекламного логотипу або коментарів ведучих з використанням слова "реклама". 3. Інформаційний, авторський чи редакційний матеріал, в якому привертається увага до конкретної особи чи товару та який формує або підтримує обізнаність та інтерес глядачів (слухачів, читачів) щодо цих особи чи товару, є рекламою і має бути вміщений під рубрикою «Реклама" чи "На правах реклами». 4. Прихована реклама забороняється. Ст. 13 п.4: Забороняється переривати з метою розміщення реклами трансляції {…} програм новин.

ЖУРНАЛІСТ СУЧАСНИХ МЕДІА ПРИКЛАД НЕ НАЛЕЖНОГО МАРКУВАННЯ РЕКЛАМИ У ЗМІ

ЗАВДАННЯ: Згідно з критеріями визначити матеріали з ознаками замовності. Визначити «джинсу» за типом: політична, комерційна. Знайти ознаки неналежного маркування реклами у газетах, інтернет виданнях

ЖУРНАЛІСТ СУЧАСНИХ МЕДІА

Медійне сміття: пропаганда, фейки та приховані меседжі

Однією з найдавніших форм маніпулювання масовою свідомістю є пропаганда .З огляду на це ЗМІ, які мають певні аудиторії використовують, як майданчик для її поширення. Пропаганда (лат. propaganda дослівно – «яка підлягає поширенню (віра)», від лат. propago – «поширюю») – форма комунікації, спрямована на поширення в суспільстві – світогляду, теорії, твердження, фактів, аргументів, чуток та інших відомостей для впливу на суспільну думку на користь певної спільної справи чи громадської позиції. Пропаганда зазвичай повторюється та розповсюджується через різні засоби масової інформації, щоб сформувати обраний результат суспільної думки. Таке офіційне визначення терміну пропаганда дає Вікіпедія. Пропаганда може носити різний характер при різних державних устроях і політичних ситуаціях в державі. «Пропаганда – це зброя. Ще Александр Македонський, Гай Юлій Цезар та Наполеон маніпулювали інформацією. Путін не вигадав чогось нового. Стародавні військові стратеги з Китаю, зокрема, Сунь-цзи писав: «Ведення війни базується на обмані». І сьогодні ми є свідками того, як Росія потужно цим користується. Правда постійно змінюється від масивів інформації, доступної в інтернеті. Ніколи не було так легко брехати, як зараз. Ми, журналісти, не маємо ставати слугами об’єктивності, якщо свідомо публікуватимемо брехню. Ми не маємо також доводити, що хтось бреше. Але журналізм – це декларування правди» Нолан Петерсон The Daily Signal, США

ЖУРНАЛІСТ СУЧАСНИХ МЕДІА

З урахуванням українських реалій матеріали з ознаками пропаганди у ЗМІ ставлять за мету дискредитацію діючої української влади, громадського сектору, та/або подій, що відбуваються в країні та регіоні. Такі матеріали не обов’язково можуть містити ознаки замовності. На відміну від об'єктивної подачі інформації, зловмисна пропаганда подає інформацію вибірково, щоб спонукати до певних узагальнень, або використовує емоційне забарвлення повідомлення, аби спровокувати радше чуттєву, ніж раціональну реакцію на висловлене.

Експертна оцінка матеріалів з ознаками пропаганди та маніпуляцій згідно з методологією ІДПО керується такими критеріями:  Присутність відвертих пропагандистських тверджень та закликів, що становлять загрозу національній безпеці та суверенітету України;  Присутність проросійських прихованих меседжів у межах основних міфів пропаганди держави-агресора. Наприклад: «Україна – країна-лузер», «при владі нацисти-бандерівці», «реформи в Україні провалились», «все фінансує захід», «ЄС скоро розпадеться», «Європа не знає, що робити з біженцями», «Україна – частина Росії», «Крим завжди був російським» та інші.  Інші «фейки» та провокації – неправдиві, сфабриковані або вигадані новини та інформація, найчастіше про події в інших регіонах України, в столиці або за кордоном, які читачі не мають можливості перевірити самостійно, й які викликають здатні привносити розбрат, непорозуміння, створювати обурення одних груп населення проти інших, негативні реакції та образи, призводити до публічних акцій або протестів.

ЖУРНАЛІСТ СУЧАСНИХ МЕДІА Медіа експертка ІДПО, викладачка Сумського державного університету Алла Федорина визначила МАРКЕРИ, ЗА ЯКИМИ РОЗПІЗНАЮТЬ ПРОПАГАНДУ У ЗМІ:     

використання неідентифікованих джерел, чуток, які неможливо перевірити; штучне об'єднання в один матеріал не пов'язаних між собою подій; емоційно забарвлені слова, якими описують людей і явища; категоричні судження; заклики до дій, це може свідчити про те, що цей матеріал маніпулятивний і пропагандистський. ПРИКЛАД МАНІПУЛЯЦІЙ ІЗ ФОТОІЛЮСТРАЦІЄЮ

ПРИКЛАД МАНІПУЛЯЦІЙ ІЗ ЗАГОЛОВКОМ

ЖУРНАЛІСТ СУЧАСНИХ МЕДІА ПРИКЛАД МАНІПУЛЯЦІЙ З «ПІДСТАВНИМИ ЕКСПЕРТАМИ»

Такі прийоми часто називають фейками (від англійського «Fake»), що означає підробка, фальсифікація. Крім фото і відео-фейків існують фейкові журналістські матеріали і повідомлення в соцмережах. В замітці є посилання на походження інформації – сайт «Житомир-онлайн», де справді 5.05.2017 р. була оприлюднена ця інформація http://zhitomir-online.com/top_news/59067skazhenyy-pes-atakuvav-zastupnyka-mera-zhytomyra-dmytra-tkachuka.html. Як видно із тексту першоджерелом є невідомі «читачі» сайту, крім цього інформація рясніє такими фразами, як «мовляв», «очевидці», «ніби». На фейковість, штучну сенсаційність, вказують порушення стандартів достовірності та точності.Випадок стався 5 травня, а газета надрукувала про це 11 травня. Про це ж, але більш об’єктивно написав сайт «ЖЖ» «Собаки кусают житомирян прямо посреди Михайловской. Жертвой стал и заммэра Ткачук» http://zhzh.info/news/2017-05-12-32214 й інший сайт «Житомир.today» «Житомиряни скаржаться на напади безпритульних собак» http://zhitomir.today/news/society/zhitomiryani_skarzhatsya_na_napadi_bezpritulnih_sobak_video Однак, у цих новинах представлені думки учасників конфлікту та фахівців. Й ніде нема підтвердження факту чи навіть припущення, що пес був скажений.

ЖУРНАЛІСТ СУЧАСНИХ МЕДІА ПРИКЛАДИ РОЗПОВСЮДЖЕННЯ ФЕЙКІВ НА САЙТАХ ТА В ДРУКОВАНИХ ЗМІ [«Эхо», № 19, 11.05.2017]

Приховані меседжі (послання) в інформаційних повідомленнях сайтів чи газетних статтях непросто виявити навіть самим журналістам, які часом перепощують чи передруковують ці матеріали у своїх ЗМІ чи на сторінках соцмереж. Під час інформаційних воєн такі маніпулятивні прийоми спрацьовують на кшталт замаскованих мін. При перевірці такої інформації варто звертати увагу на підтекст, тональність та джерело походження.

ЖУРНАЛІСТ СУЧАСНИХ МЕДІА ПРИКЛАД ПРОРОСІЙСЬКИХ ПРИХОВАНИХ МЕСЕДЖІВ

Боевики не хотят, чтобы оккупированные территории называли ОРДЛО 8-11-2017, 17:59 citynews.net.ua Группировки «ДНР» и «ЛНР» со временем планируют добиться того, чтобы украинские власти не называли их ОРДЛО. Об этом в эфире «ГТРК ЛНР» заявил представитель «ЛНР» Владислав Дейнего. «Название не всегда является ключевым. Украина нас называет так, как им нравится, и так как им нарисовали их европейские партнеры. Бог с ним. Давайте пока в международных документах будем соглашаться с тем наименованием, которое для нас придумали европейцы», - сказал Дейнего Он высказал уверенность, что это вопрос переходного периода. «Дальше будет признание наших республик, после этого нас будут называть так, как мы себе задекларировали. Именно эту норму мы впишем, как один из ключевых пунктов договора с Киевом, – закрепить наше название в том виде, в котором мы его приемлем», - добавил Дейнего. http://www.citynews.net.ua/news/68024-boeviki-ne-hotyat-chtoby-okkupirovannye-territoriinazyvali-ordlo.html

ЖУРНАЛІСТ СУЧАСНИХ МЕДІА «Дети учатся считать на БТРах, гетманах и взяточниках» («Эхо» стор.). В публікації присутні твердження, які ставлять під сумнів демократичні перетворення в Україні, вустами політолога В. Золотарьова розповсюджується відверто фейкова інформація про «насадження» в систему освіти спотвореної автором ідеї «українства».

[«Эхо», №6, 9-15лютого, с.21]

ЗАВДАННЯ: Застосовуючи маркери маніпуляцій проаналізувати у друкованих та інтернет-виданнях:  Заголовок: чи відповідає змісту інформації;  Чи містить категоричні судження, які неможливо перевірити;  Чи є сенсаційним? - використання неідентифікованих джерел, чуток, які неможливо перевірити - штучне поєднання в один матеріал не пов᾽язаних між собою подій - емоційно забарвлені слова, що описують людей та явища - категоричні оцінювальні судження - заклики до дій  Чи вказане джерело інформації? Наскільки воно надійне?  Інформацію можна перевірити чи це – чутки, представлені як факти?  Текст: чи містить оціночні судження? 

Пов᾽язані між собою події, про які

йдеться, чи їх зв’язок зманіпульований?  Ілюстрації: чи доречні й достатньо чіткі? Чи не викликають надмір негативних емоцій?

ЗАВДАННЯ: Застосовуючи маркери маніпуляцій проаналізувати на телебаченні:  Порівнюйте зміст сюжету з повідомленнями інших медіа. Чи чули ви про цей факт? - неймовірні історії - гостра, емоційна лексика - невідповідність «картинки» та тверджень журналіста - оцінювальні судження - свідчення «очевидців», які неможливо перевірити

ЖУРНАЛІСТ СУЧАСНИХ МЕДІА    

Чи не замовчується певна інформація, порівняно до інших медіа? Чи вказане джерело інформації та чи є можливість її перевірити? Чи чули раніше про цитованих експертів; чи знаєте, яка їх професійна репутація? Чи телекартинка відповідає тексту сюжету?

ЗАВДАННЯ: Застосовуючи маркери маніпуляцій проаналізувати на телебаченні:  Чи можете знайти першоджерело інформації, що активно розповсюджується у мережі? - підозрілі аккаунти, з яких розповсюджується інформація - неймовірна, шокуючи інформація - хвилеподібне розповсюдження певного повідомлення - відсутність посилань на першоджерела  Чи давно була створена аккаунт-сторінка, з якої розповсюджується інформація?  Скільки підписників сторінки-першоджерела (друзів, послідовників/ followers)?  Скільки людей поділилися інформацією (кількість репостів/shares, likes)?  Який характер мають попередні повідомлення, публікації/posts?  Чи можна виявити якісь тенденції?

ЖУРНАЛІСТ СУЧАСНИХ МЕДІА

Журналістика в умовах інформаційної війни та конфлікту Перед українськими журналістами та медіа постали нові виклики - як подавати інформацію, що може зашкодити національній безпеці, заяви самопроголошеної влади, сепаратистів, окупантів тощо? Збільшилася відповідальність за кожне слово. До того ж Україна опинилася в епіцентрі жорсткої пропагандистської війни з боку північно-східного сусіда, тож має адекватно на неї реагувати. У ситуації військової агресії як ніколи важливим є дотримання професійних стандартів. Однак, як вважає медіа експерт Ігор Куляс, «в умовах неоголошеної війни ми не можемо геть усе виміряти лише стандартами. З тієї причини, що є більші цінності. Як окремі – цінність людського життя, так і загальні – цінність державності й суверенітету, непорушності кордонів рідної країни». То ж, як подавати інформацію своєчасно, об’єктивно і неупереджено та не зашкодити чи ненароком не «вилити воду» на колесо ворожої пропаганди? Журналістка Соня Кошкіна радить:  перевіряти більше, аніж три джерела інформації (навіть якщо джерело – авторитетне інформаційне агентство);  стрічка новин не повинна перетворюватися на істерику (особливо якщо інформація недостовірна);  у гонитві за ексклюзивністю має переважати здоровий глузд (краще поставити інформацію із запізненням, але бути певним, що вона правдива);  варто знижувати градус ненависті в матеріалах;  не треба розпалювати ворожнечі всередині країни (обережно писати про біженців та на інші дражливі теми);  пам’ятати, що не всі іноземні ЗМІ можуть бути джерелами правдивої інформації.

► СТАНДАРТ ОПЕРАТИВНОСТІ Про важливі події часто дізнаємося з запізненням Тоді про них слід повідомляти постфактум, зазначивши, коли вони відбулися; докласти всіх можливих зусиль для з’ясування точної дати, часу, обставин Проблеми з прямим включенням Якщо немає можливості включатися з місця подій, для телевізійників цілком прийнятно розповідати про події, що сталися з часів останнього сеансу зв’язку. При цьому не слід імітувати присутність на місці подій «Сенсаційну» інформацію з фронту не дають до перевірки Часто новини навіть із перших уст можуть бути помилковими, маніпулятивними, сфальсифікованими з метою (контр)пропаганди, неповними Ніяких прямих ефірів телефоном із фронту Включаючи «наших хлопців» в ефір, ви можете сприяти державній зраді Не женіться за першістю й ексклюзивом Не перевіривши сумнівну інформацію, можете випадково розголосити військову таємницю, підставити наших військових, зашкодити мирним громадянам

ЖУРНАЛІСТ СУЧАСНИХ МЕДІА

► ТОЧНІСТЬ ПІД ЧАС ВІЙНИ Інформація про загиблих, поранених, полонених Такі факти щодо конкретних людей слід перевіряти якнайретельніше із залученням людей, які були на місці події і бачили на власні очі. Хибна інформація може завдати людині та рідним непоправної шкоди. Полоненому може завдати шкоди також і правдива інформація Інформація про військових та розташування військ Точні імена, звання, назви підрозділів та місця їх дислокації, відомості про озброєння та тактику можна публікувати лише у разі цілковитої впевненості, що це не зашкодить. Якщо ви вагаєтесь – не робіть цього. Якщо ви вагаєтесь – консультуйтесь із військовими, експертами, рідними. Інформації та демонстрації процесу пересування військ у медіа слід уникати Слід чесно пояснювати причини неточної ідентифікації героїв ► БАЛАНС ПІД ЧАС ВІЙНИ Прямої мови представників і ватажків терористів, окупантів, їхніх симпатиків слід уникати Їм не можна давати слова для озвучення своїх ідей, вимог, погроз і планів. Важливі заяви та факти, джерелами яких вони є, можна публікувати непрямою мовою (в переказі), з обов’язковою перевіркою в інших джерелах і коментарями нашої сторони Не можна надавати терористам, сепаратистам, окупантам прямого ефіру Окрім патріотичних міркувань, тут слід керуватись міркуваннями законності Думки, позиції пересічних мирних людей із окупованих територій слід озвучувати, але обережно Окрім закликів до повалення державного ладу та інших прямих порушень закону Будь-які звинувачення на адресу військового керівництва держави, армії, силовиків, добровольців мають бути ретельно збалансовані із забезпеченням права на відповідь.

► ПОВНОТА ПРЕДСТАВЛЕННЯ ФАКТІВ ПІД ЧАС ВІЙНИ Повнота може бути недосяжною з міркувань військової таємниці З огляду на дотримання стандарту точності інформації(конкретизація місцевості, прізвищ, військових звань, тощо) Якщо інформація оприлюднена офіційними джерелами, її можна подавати Але обов’язково посилатись на джерело й намагатись перевірити Обережно з картинкою з місць бойових дій Відеоряд та фотоілюстрації можуть допомогти ворогові ідентифікувати місцевість та завдати шкоди нашим військам Якщо обвинувачений, підозрюваний, сторона конфлікту недосяжні Слід чітко пояснити відсутність балансу й надати цій людині слово, щойно вона буде доступною

ЖУРНАЛІСТ СУЧАСНИХ МЕДІА Обережно з соціологічними та іншими опитуваннями Соціологи попереджають, що цінності та позиції українців перебувають у процесі бурхливих змін, тому дані опитувань не є валідними. Дослідження на окупованих територіях не відображають реальної картини, як і вуличні опитування. Бекґраунд важливий Навіть якщо вам видається, що всі в курсі перебігу бойових дій.

► ДОСТОВІРНІСТЬ ПІД ЧАС ВІЙНИ Якщо місце події є недоступним для редакції Інформацію слід шукати в очевидців і безпосередніх учасників, намагаючись залучити якомога більше альтернативних джерел. Не слід ігнорувати альтернативні версії – їх слід подавати із чітким посиланням на джерело. Інформація офіційних джерел не є достатньою Слід шукати інші джерела для підтвердження чи спростування фактів: офіційні джерела можуть свідомо або мимоволі дезінформувати суспільство та медіа Чужі картинки з місця подій треба перевіряти найретельніше До перевірки можна залучати експертів та очевидців; якщо підтвердити автентичність картинки – особливо з інтернету – не вдається, відмовтесь від публікації. Архівне відео, фото слід обов’язково титрувати Аудиторія повинна зрозуміти, що кадри зроблені не під час подій, про які йдеться в матеріалі. Захист джерел Називати та показувати людину, що перебуває на війні або окупованій території, можна лише у разі повної впевненості, що це їй не зашкодить. ► ДОСТУПНІСТЬ Військова термінологія Навіть якщо терміни стають загальновживаними, їх слід пояснювати Армійський жаргон У непрямій мові – уникаємо, у прямій – пояснюємо Цифри Подаємо у порівнянні Географічні назви Окрім великих міст – необхідна візуалізація на мапі або уточнення розташування

► ТЕРМІНОЛОГІЯ Означення повинне чітко відповідати діям: Сепаратисти – всі, хто виступає за відокремлення певних територій від України. Федералісти (прихильники федералізації) – ті, хто виступає за перетворення України на федерацію. Терористи – ті, хто застосовує зброю проти мирного населення і правоохоронців для залякування з політичною метою.

ЖУРНАЛІСТ СУЧАСНИХ МЕДІА Посібники терористів – ті, хто не застосовує зброю, але безпосередньо допомагає терористам організаційно, інформаційно, матеріально. Окупанти – війська іншої держави на нашій території без мандата. Миротворці – війська іншої держави, що ввійшли на нашу територію з мандатом. Самооборона - законне добровільне об’єднання, що обороняє громадян від проявів мародерства, насильства та захоплення адміністративних чи приватних споруд. Оцінковими є емоційно забарвлені означення: бойовики, посібники окупантів, бандити, зловмисники, російсько-терористичні війська… Мовою ворожнечі – колоради, ватники, укропи, русня… Маніпулятивно-пропагандистські штампи – народний мер, народний губернатор, народна республіка, ополченці, зелені чоловічки, ввічливі люди, відпускники.

► ТОЧНІСТЬ ВЖИВАННЯ ТЕРМІНІВ Війна розпливчасте поняття Збройний конфлікт точніше і ширше поняття Громадянська війна виключає присутність іноземних військ Міжнародний збройний конфлікт лише якщо оголошений воєнний стан Окупація захоплена територія іншої держави Анексія інкорпорація в державну структуру Право збройного конфлікту головний принцип - гуманність Переміщена особа, переселенець не перетинають кордон Біженець перетинають державний кордон Збройні сили командування, дисципліна, знаки Комбатант не цивільний, має дозвіл Найманець іноземець, платня, добровільна участь Бандит організований озброєний злочинець Військовополонений не цивільний, гарантії звільнення Цивільні особи не військовий, не озброєний ► ЦЕНЗУРА В ЧАС ВІЙНИ    

Обмежувати поширення інформації можуть лише офіційні представники силових органів та спецслужб, а не політики, власники медіа тощо Критикувати владу під час війни не заборонено Якщо вас просять щось не поширювати «через війну», просіть мотивувати Якщо буде запроваджений воєнний стан, цензура стане законною – але тільки військова!

ЖУРНАЛІСТ СУЧАСНИХ МЕДІА

Сучасні підходи до висвітлення важливих тем Сторітелінг. Лонгрід. Інфографіка

Розвиток інформаційних технологій вносить нові зміни у світову журналістику, змушує до пошуків нових форм подачі інформації. Але незважаючи на інновації, залишається проблема, як зробити так, щоб зацікавити споживача інформації, привернути і затримати його увагу?. Очевидно, перш за все, читачу потрібно розповісти історію, змістовну історію. І розповісти її цікаво і неординарно. Інструментом для такого креативного підходу може стати саме сторітелінг. «Сторітелінг» з англійської перекладається як розповідання історій. Метод подачі журналістського матеріалу не новий, але нині він вимагає поєднання з новими технічними можливостями, Професійно написаний текст залишається основою журналістики. Але ілюстрації та мультимедійний контент, які є складовою матеріалу теж мають бути наповнені змістом, і не лише привертати увагу читача, але й розповідати історію – своєю мовою. Необов’язково один журналіст має бути фотографом, відеоператором та дизайнером. Інтерактивні історії можна створювати і в команді. Перевага сучасного сторітелінгу полягає у візуальній презентація інформації, яка відіграє важливу роль. Згідно з висновками Інституту медіадосліджень Пойнтера, така порційна подача інформації поліпшує розуміння тексту. Крім того важливо сегментувати текст і подавати інформацію у формі переліків чи рейтингів. В друкованих ЗМІ важливо максимально візуалізувати текст, не просто фотоілюстраціями, а графічно виділяти окремі фрагменти, і загалом поєднувати в одному матеріалі розлогі та короткі форми. Важливо, щоб був зв’язок між текстом й візуальною інформацією. Вони повинні говорити окремо, але про одне, підсилюючи ефект. Сторітелінг схожий на складання конструктора. Деталі конструктора – відео, звук, текст, заголовок, які читач складає докупи. Завдання журналіста – підготувати правильні шматки так, щоби конструктор можна було легко скласти. У створенні мультимедійних проектів методом сторітелінгу допоможе ресурс Tilda. Спеціаліст зі сторітелінгу експерт із новітніх технологій шведського Медіаінституту Fojo Матс Вікман дає такі практичні поради при створенні матеріалу методом сторітелінгу: Перший абзац у тексті дуже важливий. У ньому треба пояснити, про що текст та чому його варто читати. Читаючи, людина наче летить на гелікоптері. У тексті слід робити шматки землі, де вона може сісти – підзаголовки, виділені слова, «повітря» між абзацами. Одна думка – один абзац. Не робіть великих абзаців, інакше читачі відразу підуть. Кількість переглядів публікації. Люди хочуть знати, про що говорять інші, бо хочуть бути частиною дискусії. Але показувати кількість переглядів – не завжди добра ідея, адже якщо цифра невелика, читач замислиться: «Чому я маю це знати, якщо тільки десятеро людей переходили за цим посиланням?». Не забувайте робити посилання на інші історії. 40 % відвідувачів будь-якого видання не бачить головної сторінки, заходячи з соціальних мереж – і цей відсоток зростає. Це небезпечно, адже відвідувачі цікавляться певною темою, а не сайтом. Якщо ви не влучили з темою, людина піде; якщо ж дасте посилання на матеріал із подібної теми, людина залишиться, принаймні, ще на якийсь час.

ЖУРНАЛІСТ СУЧАСНИХ МЕДІА Виправляйте фактологічні помилки прямо в матеріалі. Можете навіть виділити помилку просто в тексті й написати: «Це було неправильно, а ось як насправді». Слайд-шоу – не завжди добре рішення. Використання слайд-шоу чи фотогалереї означає, що ви не можете вибрати з багатьох фотографій саме ті, які потрібні. Хоча інколи історію можна розповісти самим лише слайд-шоу. До нього можна додати звук – це створює емоційний фон, особливо якщо фото змінюються відповідно до музичного ритму. Головне у відео – заголовок. Якщо заголовок поганий, ніхто не буде дивитися відео. І ще – ваша відеоісторія повинна бути зрозумілою без звуку. Шукайте цікаві ракурси. Наприклад, зараз багато хто знімає на GoPro(екшн-камери). Прикріпивши GoPro до дрона або просто вилізши кудись на гору, можна зняти панораму, яка створює відчуття присутності. Панораму можна також склеїти з багатьох фото, використавши програму Image Composite Editor. Робіть онлайн-трансляції. Для цього зручно використовувати програму Bambuster – вона безкоштовна, працює з мобільних пристроїв і ноутбука. Відео, яке ви транслюєте, зберігається автоматично, і його можна передивитися пізніше. Історія може бути в самій лише карті. Торік The New York Times зробила карту з позначками місць, де відбувалися зіткнення в Україні Таймлайн, або ж шкала часу – це можливість колекціонувати події. Його зручно використовувати, коли історія складається з безлічі подій і вони швидко змінюються. Для створення таймлайнів, які потім можна вставити на свій сайт, є безкоштовний сервіс із безліччю шаблонів. Вставляти можна й записи із соцмереж: для цього зручно використовувати Storify. Крім того, ви можете створити чат за допомогою спеціального сервісу і вставити в матеріал для спілкування аудиторії з журналістом або героєм історії. Тести – також інструмент оповідування. І для них також є спеціальний сервіс. Якщо в матеріалі багато цифр, робіть графіки. Якщо інтерактивні методи в сторітелінгу працюють краще на інтернет-платформах, то інфографіку можна використовувати і в розлогих газетних статтях. Інфографіка – це графічний спосіб подачі інформації, що поєднує текст і малюнок. За допомогою інфографіки можна наочно і просто пояснити інформацію, викласти історію. Існує багато сервісів для створення інфографіки. Приклавши трохи зусиль, цілком можна створити просту інфографіку на Google Docs. Ця програма добре підходить для статистичних даних. Сайт Ease.ly непогано робить інфографіку, з його допомогою можна виконати завдання практично з чистого аркуша, при бажанні можна скористатися готовими шаблонами. У Infogr.am просто відмінний інтерфейс, на цьому сайті легко зареєструватися звичайним способом, а також за допомогою Facebook або Twitter. До уваги користувачів пропонуються п'ять яскравих зразків для графіків і діаграм, з якими легко і просто працювати. Piktochart – найкращий варіант з усіх представлених. На цьому сайті розміщено безліч різних зразків для діаграм і графіків, також є опція платного доступу. Приблизно за годину можна створити просту і красиву інфографіку, сайт не вимагає наявності Photoshop, там є технологія Drag-and-drop. Крім того, графічні елементи можна переміщати, додавати графіку, текст, змінювати дизайн, накладати бекграунд, в тому числі на безкоштовному акаунті.

ЖУРНАЛІСТ СУЧАСНИХ МЕДІА Якщо сторітелінг – це метод створення мультимедійних історій, то лонгрід сучасний формат інтерактивної статті. Лонгрід (від англ. «Long read» – довге читання) – довга стаття з інтерактивними елементами – зображеннями, відео, цитатами, інфографікою тощо. Особливістю лонгрідов, крім різноманітності в структурі інформації, є подача матеріалу з незвичайною точки зору або ж глибоке опрацювання питання – іншими словами, аналітика. Головна мета автора лонгріду - захопити читача, розповівши йому незвичайну і захоплюючу історію або ж подавши «заїжджену», але актуальну тему з абсолютно нової точки зору. У грудні 2012 року у світі медіа відбулась революція. До головного редактора New York Times прийшли журналісти й редактори та запропонували зробити незвичний матеріал. Ішлося про інтерактивний матеріал на сайті про те, як гірськолижники під час снігової лавини загинули під снігом. Це мав бути не просто викладений на сайт текст із фотографіями, які вже було опубліковано в журналі. Ішлося про абсолютно новаторський підхід: збагатити матеріал відео, додати 3d-модель гір, тобто інтерактивну інфографіку та звукові ефекти й таким чином створити повний ефект присутності. Так з’явився Snow Fall. За тиждень після публікації ця стаття набрала близько 3 млн переглядів. Одночасно її читало до 22 тис. людей. На перегляд цього тексту читачі витрачали в середньому 12 хвилин. Це надзвичайно багато для середньостатистичного матеріалу, на який іде 8–10 секунд, але мало для такого масиву інформації. Як би там не було, лонгрід – складний формат. Він потребує не лише журналістської майстерності, але й умінь працювати в різних комп’ютерних програмах для створення мультимедійного контенту. Будьте готові, що на створення лонгріду потрібно багато часу. Є кілька типів лонгрідів: Репортаж. Головна порада - уникайте в такому матеріалі власного «я». Ви оповідач, а не головний герой матеріалу. Ваше завдання - цікаво розповісти про те, що ви побачили, і розповісти так, щоб людині здалося, ніби він це бачив на власні очі. Реконструктор. Цей матеріал є реконструкцією перебігу якихось певних подій, спробою проаналізувати їх, з'ясувати причини і наслідки. У такому типі лонгріду важливу роль відіграють додаткові ефекти: фонова музика, відеовставки - саме вони задають потрібний настрій при читанні. Портрет (друга назва - people stories). До цього типу належать і портретні інтерв'ю, і нариси, і біографічні замальовки. Головне завдання - розкрити особистість героя, його життєві принципи, погляди. Загалом, все те, що відрізняє його від інших. Важливим аспектом такого матеріалу є наявність високоякісного і продуманого ілюстративного ряду.

► ПОРАДИ ПРИ НАПИСАННІ ЛОНГРІДІВ «Я вважаю, що текст стає лонгрідом не тоді, коли має певну кількість знаків чи ілюстративного матеріалу, а коли має певну кількість смислів. Якщо у вас викристилізувався стержень тексту, то це означає, що все вийде. Коли є фактаж, 120 годин аудіозаписів інтерв’ю, але немає, на що нанизати нескінченні розмови, то текст розпадеться на окремі розділи. Урешті-решт і ви, і читач залишитеся розгубленими й не розумітимете, навіщо все це було» редактор Focus.ua Михайло Крігель

ЖУРНАЛІСТ СУЧАСНИХ МЕДІА Досконально розберіться в темі, яку збираєтеся висвітлювати. Вислухайте думки різних людей (бажано послухати протилежні думки, щоб скласти для себе максимально чітку і всеосяжну картину), ознайомтеся з інформацією, яка стосується теми (використовуйте різні джерела). Лонгрід буде цікавий тільки в тому випадку, якщо він буде «фонтанувати» цікавими фактами, яскравими цитатами, маловідомими деталями. Перш ніж приступити до створення тексту, чітко визначтеся, про що саме ви хочете написати. Пам'ятайте, що лонгрід - це об'ємний текст, але це не літературний твір на 400 сторінок. У будь-якому випадку на чимось повинен бути зроблений акцент. Коли ви визначитеся з темою і ідеєю матеріалу, складіть собі хоча б приблизний план того, як він повинен виглядати: якою має бути верстка, ілюстрації, шрифти, чи потрібна інфографіка та виноски, аудіо та відео. Як правило лонгріди використовуються в спецпроектах, наприклад:  ТСН http://tsn.ua/special-projects/long2016/  Цікаві лонгріди можна знайти на сайті проекту Ukraїner,  Мультимедійні історії можна переглянути на сайті проекту Сусіди

ЗАВДАННЯ: Освоїти по одному із сервісів по створенню інфографіки Навчитись працювати з сайтом-конструктором на прикладі Tilda Publishing Розробити план написання лонгріду.

ЖУРНАЛІСТ СУЧАСНИХ МЕДІА

Як не заблукати у медіапросторі або навіщо потрібна медіаграмотність Медіаграмотність (медійна грамотність) – сукупність знань, навичок та умінь, які дозволяють людям аналізувати, критично оцінювати і створювати повідомлення різних жанрів і форм для різних типів медіа, а також розуміти й аналізувати складні процеси функціонування медіа в суспільстві, та їхній вплив. «Ціль медіаграмотності – не запам’ятати факти про медіа чи навчитись робити відео або презентацію у Power Point. Швидше, ціль у тому, аби досліджувати питання, які виникають під час критичного сприйняття медіамеседжу – друкованого чи електронного. Це включає навички мислення вищого порядку: вчитись визначати ключові ідеї, встановлювати зв’язки між різними ідеями, ставити доречні питання, помічати протиріччя, рефлексувати». Елізабет Томан та Тесса Джолс з Центру медіаграмотності у США Нідерландська організація, яка спеціалізується на медіаграмотності, Mediawijzer.net визначила 10 компетентностей із медіаграмотності. MediaSapiens надає переклад цієї моделі:

► РОЗУМІННЯ - все більшого впливу ЗМІ на суспільство. Наше повсякденне життя все більше зазнає впливу засобів масової інформації. Цей процес, у ході якого широкий спектр засобів масової інформації проникає в наш світ усе глибше, і є все більшим впливом ЗМІ на суспільство. Медіаграмотність починається з усвідомлення цього процесу та його наслідків.

ЖУРНАЛІСТ СУЧАСНИХ МЕДІА - того, як побудовані ЗМІ. Велика частина медіаконтенту приходить до нас повністю сформованою. Газети, фільми й рекламні ролики «завершуються» після того, як ви їх побачили. Остаточна форма включає технічні, економічні та стратегічні рішення. Бути медіаграмотним означає розуміти, як засоби масової інформації, які ви споживаєте, набувають своєї форми. - того, як медіа забарвлюють реальність. Засоби масової інформації завжди представляють реальність із певного погляду. Цей погляд часто виділяється, як-от у рекламі певного продукту чи у викритті несправедливості в документальному форматі.

► ВИКОРИСТАННЯ - обладнання, програмного забезпечення й додатків. Активна участь у житті медійного суспільства починається з технічних навичок використання медіа. Вони варіюються від простих завдань, як,-от використовувати мишку або відкривати вкладення, до складніших навичок, як-от налаштувати інтернет на мобільному телефоні або створити презентацію, й до дуже складних вмінь, таких як редагування відео або створення веб-сайтів. - орієнтація в медіасередовищі. Багато працівників проводять у середньому чотири години свого робочого дня в інтернеті. Бути медіаграмотним означає розбиратися в медіасередовищі.

► КОМУНІКАЦІЯ - пошук та обробка інформації. У сучасному інформаційному суспільстві ми завалені інформацією. Громадські та комерційні медіаканали ведуть мовлення 24/7. Щоденно друкуються три мільйони газет. Незліченна кількість книг щорічно береться з бібліотек. Цифри щодо отримання інформації в інтернеті – ще більш астрономічні.

► СТВОРЕННЯ КОНТЕНТУ - теперішнє медіасуспільство – це суспільство 2.0. Громадяни еволюціонували від споживачів (consumers) до споживачів-виробників (prosumers). Ми не просто дивимося телевізор пасивно, але реагуємо на те, що ми бачимо, у Twitter. Ми не просто йдемо в кіно, а й виставляємо свої власні відео на YouTube. Ми дізнаємося про світ не з книжок та енциклопедій, але й пишемо про нього у блогах та робимо свої внески у Вікіпедію. - використання соціальних мереж. Теперішнє медіасуспільство – це мережеве суспільство. Ми перебуваємо в контакті з іншими в режимі 24/7 через електронну пошту, смартфони, онлайн-ігри й соціальні медіа.

► СТРАТЕГІЯ - розмірковування про власне використання медіа. Розуміння, Використання і Комунікація, в кінцевому рахунку, є лише умовами для останньої групи компетентностей: Стратегії. Як випливає зі значення слова, здебільшого

ЖУРНАЛІСТ СУЧАСНИХ МЕДІА «ЗМІ» завжди є засобом для реалізації особистих, соціальних, професійних або суспільних цілей. - досягнення цілей за допомогою засобів масової інформації. У сучасному медіасуспільстві практично неможливо досягнути особистих, соціальних, професійних або суспільних цілей без використання медіа хоча б у якийсь спосіб. Студентам факультетів журналістики необхідно дати базові знання у сфері медіа, ознайомити студентів із найрозповсюдженішими видами маніпуляцій і пропаганди, надати базові інструменти перевірки інформації та критичного мислення. Медіагамотність, як курс, спрямований на вивчення механізмів впливу нових і традиційних медіа (соціальних мереж, інтернет-видань, друкованої преси, ТБ тощо) на людину. Завдання полягає не в тому, щоб сказати, якими потрібно користуватися ЗМІ (що читати чи дивитися), а навчити студентів НЕ ПІДПАДАТИ ПІД ВПЛИВ ПРОПАГАНДИ, допомогти НЕ СТАТИ ЖЕРТВАМИ МАНІПУЛЯЦІЙ, що призводить до паніки, ненависті та різних страхів. Медіаграмотність – це не нова ідея. Ще в 1930-х роках колишній журналіст Клайд Міллер (Clyde Miller) заснував Інститут аналізу пропаганди (Institute for Propaganda Analysis), що створював навчальні плани, за якими педагоги могли навчати людей розпізнавати сім різних інструментів пропаганди. Медіаграмотності навчають студентів у багатьох університетах США. Як пише Детектор Медіа, професор Карл Бергстром (Carl T. Bergstrom) навесні (минулого року) розпочав свою лекцію в Вашингтонському університеті словами про лайно: «Його стільки, що ми тонемо в ньому». 160 студентів не здивувала й не обурила лексика викладача. Адже курс називається «Викриваючи нісенітницю (буквальний переклад – лайно. – MS) в еру великих даних» (Calling Bullshit in the Age of Big Data). Викладачі курсу «Викриваючи нісенітниці» учать студентів ставити собі три запитання під час перегляду новин, наукових досліджень або складних даних: Хто мені це каже? Звідки вони це знають? Навіщо їм це? Якщо в програмах іноземних університетів здебільшого ставляться акценти на розпізнавання та шляхи розповсюдження фейкових новин, то українські реалії змушують зважати і на таке явище, як пропаганда. Студентів вчать:  розуміти головні принципи роботи медіа, аналізувати свій медіапростір, свідомо підходити до питань медіаспоживання;  усвідомити механізми впливу медіа і перейти до селективного (вибіркового) сприйняття інформації;  навчитися чіткіше виявляти пропаганду, фейки та маніпуляції в медіа, щоб не підпасти під їхній вплив, а також ознайомляться із практичними маркерами та інструментами, які допомагатимуть у цьому;  розвинути навички критичного мислення та аналізу інформації, що надходить з різних видів медіа;  дізнатися про механізм і наслідки використання стереотипів і мови ненависті в медіа, навчитися розпізнавати такого виду маніпуляції.

Посібник «Медіадрайвер» рекомендує проводити такий аналіз:

ЖУРНАЛІСТ СУЧАСНИХ МЕДІА

Під час практичних занять студентам пропонують визначити асоціації зі словами «інформування» та «пропаганда». Навести приклади інформування та пропаганди через відео. Навчити користуватись маркерами пропаганди (розд.3) Не менш важливо надати студентам інформацію про види медіа, їх форму власності, засновників та механізми впливу. Поряд з цим про їх використання в тому числі про персональне медіаполе і усвідомлене споживання інформації, яке передбачає аналіз інформації, знання професійних стандартів новинної журналістики (розд.1,4). Окремо потрібно зупинитись на прикладах маніпуляцій в медіа Зокрема - маніпуляції в заголовках, маніпуляції з експертами, фотофейки, фейки і нові медіа (розд.3). Показати застосування інструментів перевірки інформації на практиці. Студенти мають знати, як створюються фейки та знати методи їх спростування в тому числі технічними засобами- шукати записи реєстрації доменних імен веб-сайтів, перевіряти фото в пошуку Google Images тощо. Стан інформаційної війни, в якому перебуває Україна, породив нові виклики для медіа. Тому майбутні журналісти мають знати ознаки мови ненависті, негативних стереотипів для розпалювання ворожнечі серед українського суспільства (розд.4).

► ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ЗАНЯТЬ З МЕДІАГРАМОТНОСТІ ДЛЯ СТУДЕНТІВ, РЕКОМЕНДУЄМО ЗВЕРТАТИСЬ ДО ЦИХ РЕСУРСІВ:

Медіаграмотність http://osvita.mediasapiens.ua Медіаосвіта і медіаграмотність http://www.medialiteracy.org.ua Медіапсихологія і медіаосвіта http://www.mediaosvita.org.ua Про Інтернет http://www.prointernet.in.ua Телекритика http://www.telekritika.ua Детектор медіа http://detector.media Академія української преси http://www.aup.com.ua Stopfake.org http://www.stopfake.org FAKE OFF http://fakeoff.org/uk Онлайн-посібник «Медіадрайвер. Твій http://mediadriver.online навігатор у світі медіа» Онлайн-гра «Медіаграмотна місія» http://irex.mocotms.com/ml_game/story_html5.html Онлайн-гра «Медіа Знайко» http://www.aup.com.ua/Game/index.html

ЖУРНАЛІСТ СУЧАСНИХ МЕДІА

При підготовці посібника використані матеріали з: http://ms.detector.media/mediaprosvita http://medialab.online http://studway.com.ua/rol-media http://bit.ly/1GW7bBK http://monitoring.internews.in.ua http:/imi.org.ua/

В посібнику використано матеріали результатів Проекту Інституту демократії імені Пилипа Орлика «Моніторинг місцевої преси та он-лайн видань із метою вивчення змісту та якості регіонального медійного контенту, а також виявлення маніпулятивних технологій і прихованих змістів у регіональних медіа».

Журналіст сучасних медіа [посібник для діючих та майбутніх журналістів] / За ред. І. М. Новожилової. – Житомир: АПЖРЖ, 2018. – 45 с.

Редактор І. Новожилова Упорядник О. Коваленко Технічний редактор А. Сочинський

Посібник створено в рамках проекту Асоціації професійних журналістів та рекламістів Житомирщини «Практикум журналіст сучасних медіа» за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні. Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією уряду США. Supported by the Media Development Fund of the U.S. Embassy in Ukraine. The views of the authors do not necessarily reflect the official position of the U.S. Government.