Fauvism

УКРАЇНСЬКІ СУЧАСНІ ФОВІСТИ 14 березня — 10 квітня 2014

живопис

Mар’ян ЛУНІВ

Я... І ДОВКРУГИ:

ще-не-висловлене...

Фото Євген Чорний ugeneblack@gmail.com www.facebook.com/ugeneblack

14 березня — 10 квітня 2014 вул. Богомольця, 6 тел. (044) 253-53-24 Пн.-Пт. 11-19, Сб. 11-16 | odetka.com.ua

Mар’ян Лунів 1968 р.н. Український художник, дизайнер. Народився на Прикарпатті. Випускник художньо-графічного факультету Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (1992 р.). Живе та працює у Києві. Роботи знаходяться у галереях та приватних збірках України, США, Канади, Бельгії та Швейцарії.

+38097 550 9525 art.luniv@gmail.com www.facebook.com/marian.luniv www.saatchionline.com/luniv www.artmajeur.com/luniv 01

Мистецтво боїться одного: кімнатної температури. Це світ, де ніщо не протиставляється тобі й ніщо не може стати для тебе межею. Це світ, де панує віра у не-пізнаваність дійсності, не-сформованість краси, неокресленість усього й себе.

02

Для Мар’яна мистецтво — це пошук своєї власної правди, яка, вочевидь, не є абсолютним аргументом для інших, але саме така, якою він її бачить: його правда не є застиглою, вже сформованою, її сенс у ставанні, а не стані, у русі всередину через Я — до Довкруги.

Це новітнє про-явлення вчорашньої й позавчорашньої очевидності; це нагода завітати туди, де його ще не було ... по-справжньому; це можливість допомогти собі-учорашньому, підкорегувати непоправне минуле, завітати у ще-не-реалізоване майбутнє. Мар’ян шукає не-викінченого себе, а невловимого себе — суперечливого, незрілого у своїй зрілості, здатного розпізнати й вловити свій власний колір у нестримному палахкотінні кольорів.

03

Довкруги — простір: Довкруги — час: Довкруги — текст, у якому кожен розділовий знак, кожне слово щось значать, й приєднання до їх змістів, їх осягнення витворює повноту власного буття: Довкруги — особливий серединний світ людини, що між нескінченністю Космосу та бездонністю людської психіки — олюднена дійсність: Ліс

п., о., 80 х 120, 2011

04

05

Довкруги — вдих і видих; вічновисоке небо й мармур хмар; поліфонія кольорів; гірські вершини, пошарпані хмарами, чи то хмари, пошарпані вершинами; земля, що здається вдаряє по ногах хвилею, й ніби відчуваєш ту її хвилястість; прозорість дня, коли спека освіжає; скрізь кольорове й сліпуче світло, у плямах між кронами дерев; далека темна зелень й лінивий ритм долин; фіолетовосині ворини; вічно теперішні міста; сума життів, дій, думок, намагань і прагнень, преживань і страждань, злетів думки; глухі передчуття й призвістки: 06

: Усе відкривається зорові тільки тоді, коли митець ще тут не був, й тільки тоді є нові краєвиди, яких ми ще не бачили; макети міст, що ніколи не були збудовані; люди, яких ми ще-не-зустріли; щеніким не почута музика; ще-не вироблений реєстр існування.

07

08

Урухомлюються межі за допомогою метамови кольору й світла, що нею промовляє Довкруги. Вслуховуватися у кожне слово, спромогтися на індивідуальне розшифрування закладених смислів, «бути собою, а не вдавати себе», не бути окресленим, а бути кимсь; будувати образ за внутрішньою логікою самого образу, а не за пласкою емпірикою матеріалістично сприйманого світу — настанова, що супроводжує кожну роботу Мар’яна, дистанціює його до власної дійсності.

09

Художника цікавлять не поодинокі стани, а схоплення синтетичного образу. Він синтезує і прагне сутнього й істотного. Те, що йому потрібне — синтетичний образ Довкруги. День і ніч, ранок і вечір … узяті не в одинокості і неповторності одного конкретного прояву. Вони взяті у своїй незмінній вічній сутності. Такі бувають, були й будуть дні і ночі. Такі вони є. Це ритуал самовиявлення Довкруги. Так вічно повторюється ритуал релігійної відправи.

Ліс

п., о., 100 х 120, 2013

10

11

Аби відчути Довкруги, треба увійти у нього – його текст, дихати його повітрям, хворіти його болячками, мовчати його тишею, бути його архітектурою, стати його поезією .... У кожній картині Мар’ян декларує свій авторський світ, витворює свою власну дійсність, що є свого роду співтворчістю (актом співтворчості) мистця із креативними силами Довкруги. Тому у кожній роботі ще-не-висловлене, спільно-створюване буття. Під високим небом п., о., 100 х 120, 2013

12

13

Нескінченність Довкруги – невичерпність Я: пізнати-пережити-висловити-охопити розмаїття можливих проявів. Мандруючи між ними – від полотна до полотна – художник реалізовує свій власний проект, говорить своїм голосом, виписує своїми нотами, що їх власноруч підібраний оркестр буде грати без фальші. Захоплива мандрівка, збурення власного Я, і не знати до якого ґатунку нескінченості-невичерпності готовий мистець … та й усі ми… Мене ще тут не було Це ще не я Ще-не-висловлене Вероніка Алексанич 14

Кардинал Любомир Гузар п., о., 80 х 60, 2013

15

Портрет мами. Пам’ять

п., о., 80 х 60, 2013

16

Кардинал Любомир Гузар п., о., 80 х 60, 2013

17

18

Богдан Ступка

п., о., 50 х 40, 2013

19

Львівська пані

п., о., 80 х 60, 2013

20

Кардинал Любомир Гузар п., о., 80 х 60, 2013

21

22

Ігор Гільбо

п., о., 50 х 40, 2013

23

24

Сергій Проскурня п., о., 50 х 40, 2012

25

Україночка Карпати. Яремче Львівська пані

100,2013 2011 п., о., 80 х 60,

26

Кардинал Любомир Гузар п., о., 80 х 60, 2013

27

Дикий ліс

п., о., 60 х 80, 2012

28

29

Тінь

п., о., 60 х 80, 2012

30

31

Ворохта

п., о., 40 х 50, 2012

32

33

Паркан. Фрагмент п., о., 45 х 40, 2013

34

35

Ліс

п., о., 80 80хх60, 60,2012 2012 2011

36

37

Ворони

п., о., 40 х 50, 2012

38

39

40

41

42

43

Design by Marian Luniv • art.luniv@gmail.com • +38097 550 9525