Червень (2014) Виходить з 20 червня 2014 року
ПСИХОЛОГІЯ
ОДИХ
Н П
№1
МІСТИКА
ВИЙ
Via scientiarum
Дорога до знань
САМОПІЗНАННЯ
газета для саморозвитку
ТАЄМНИЦІ ІСТОРІЇ
ТЕОСОФІЯ
ТАЄМНІ МІСЦЯ КИЄВА
МАГІЯ
МОЗОК ТА ІНТЕРНЕТ
4
3
ПРИКМЕТИ. ЗВІДКИ Ж НОГИ РОСТУТЬ?
5
КУЛЬТУРА СЛОВ'ЯН: ТАЄМНИЦІ НАРОДУ
СВІТ ВИТІСНЯЄ ГЕНІЇВ?
6
2
2
№ 1, червень 2014
СКРИНЬКА ФОЛЬКЛОРУ
В історії англосаксонських кельтів існує легендцца про крилатих захисників, які прилітали наприкінці січня, щоб очистити світ від фальші. 12 мудрих драконів спускалися до людей і викрадали всіх нечесних, жадібних та жорстоких. За 7 днів до цього сузір’я Сіріуса знаменувало відкриття брам до інших світів, які й охоронялися драконами. Кожен із 12ти драконів охороняв свої брами незвіданих світів. Окрім того, вони були хранителями вічної мудрості: в алхімічних текстах дракона зображували замкнутим у кільце — символ нескінченності. Дракони бачили майбутнє й викривали злих людей. Через 7 днів після того, як зійде Сіріус, у світі наставав момент вибору. На 8-му ніч, великі дракони знову прилітали і знищували все те, що було створено зі злим наміром, забирали найгірших людей та назавжди перетворювали їх на рабів, щоб ті охороняли скарби драконів. Скарбниці знаходилися біля брам до інших світів, що були посеред океану, поблизу острова, де жили дракони. Згодом алхімічні традиції закріплять за драконами символ землі, володіння вогнем, повітрям, отрутою. Пізніше алхімічні традиції закріплять за драконами символ землі, володіння вогнем, повітрям, отрутою. Після пришестя драконів світ очищався. Вони ділилися з обраними людьми даром передбачення, але використовувати його можна було тільки у певних ситуаціях. Кельти здійснювали благодіяння під час цих 7-ми ночей, щоб не стати довічними рабами драконів, а більш благочестиві люди протягом усього життя намагалися чинити добро, щоб в одну ніч отримати дари драконів. Іван Лавренчук
КУЛЬТУРА СЛОВ'ЯН: ТАЄМНИЦІ НАРОДУ Слов’яни — це угрупування, що населяло землі України, Білорусії та Росії протягом V–VII століть. З історії багато інших народів вважали їх дикунами, через те, що ті жили пліч-о-пліч із Природою. Слов’яни займалися скотарством, землеробством, продов-жували полювання. Часто у легендах чоловіки зображуються у войовничими, а поряд, мов непорушна скеля, чатує напоготові вовк. Не тільки вовки були рідні слов’янам але й ведмеді, лисиці та інші великі звірі. Тотемні тварини надавали воїнам додаткової сили й бувало,
із нею, прислуговуючи їй та всіляко допомагаючи. Є повір’я, ніби такі діти були шаманами й могли керувати дикими тваринами як заманеться, але найбільшу владу мали вони над своїми фамільярами. Трипільці — перші народи слов’ян — розташовувалась між Карпатами та Дніпром на територіях сучасних України, Молдови та Румунії. Давайте пригадаємо: де знаходиться найбільше мольфарів в Україні? Чи то збіг обставин, чи й справді це істинні нащадки давніх слов’ян, що перейняли від пращурів відчуття ритму Природи.
Давні слов'яни ховали небіжчиків під порогом хати — своя кров захищатиме. що ставали певного роду фамільярами обраних людей. За переказами, немовлят відносили у ліс та покидали на цілу ніч, аби перевірити дитя Природою — якщо не гідне воно мати шанс на життя, то дикі звірі роздирали маленького на шматки. А ні — то вранці батьки знаходили свою дитину живою, а інколи й не саму — коло неї притуться вовк, ведмідь чи лисичка. Ця тваринка вже не покидала дитину и росла разом
Вбиваючи, наприклад, ведмедя, чоловік розумів, що настане час, та інший звір матиме право забрати його життя. Жоден не нападав без причини, все гармонічно, все правильно — така собі гра життя та смерті. Слов’яни — унікальний народ, який вірив у ці атрибути. Молодих чоловіків завжди привчали до відважності, влаштовуючи обряди посвячення до мужів, які тривали близько у густих небезпечних лі-
сах. Велику увагу трипільці приділяли символам. Так, головними вони вважали коло та трикутник. Ці знаки часто перебивали собі на тіло, що дуже нагадує сучасне татуювання. Тату створювали розпеченою смолою, що наносилася на шкіру кінчиком гострого каменя. Це більше схоже на шрамування, але малюнок залишався на тілі чорним контуром на все життя. Коло чоловіки зображували розділеним на певну кількість сегментів, що символізували воду, землю, степ тощо. Такі символи вказували на те, де народилася людина або поблизу чого. Коло означало нескінченність: перша половина — це життя, друга — смерть, а в цілому — захист. У селищах часто можна було знайти кола, викладені із великих валунів. Вважалося, що нечисть за межу кола не переступить. Бувало, що хазяї хати подрібнювали біле каміння й робили ним контур навколо дому для захисту від злих сил. Трикутник також ділився на сегменти та позначав кого воїн вбив і кількість жертв. Слов’яни першими вигадали хрест. Звичайний хрестик виготовляли із де-
www.stihi.ru/2012/08/21/7262
ДРАКОНИ
рева, а означав він людину, яка тягнеться до неба. Так, цей народ носив хрестики іще до хрещення Русі. Виготовляли трипільці й перші сопілки, які вирізали з оберету. В ньому вони пророблювали дірочки і грали. Так слов’яни вшановували пам’ять загиблих, а також ворогів, яких хоробрі воїни здолали у бою. Слов’яни надзвичайно шанували мертвих. Вважалося, що душі людей закуті у оболонці тіла, тому народ спалював його, а попіл розвіював над житницею — так душа розвіювалася по вітру та йшла до іншого, нового життя. Олена Крупка
ХРОНІКИ АКАШИ: КНИГА ЖИТТЯ Хроніки Акаши — це неповторні потаємні чертоги кожної людини. Тут сховище повної інформації про кожну людину, що жила на Землі. Минуле, майбутнє, та теперішнє — все це зберігається у книзі життя. Зчитування думок, установок, дій, намірів а також життєвих ліній — все це уміщено в такі собі нематеріальні відеоплівки та картинки. Будь-яке зусилля (думка, бажання, дія або вчинок) створює особливі вібрації. Кожна така вібрація залишає слід на лініях життя, нескінченній павутині варіантів та ідентифікується з відповідним індивідуумом. Записи, які робляться внаслідок аналізу душі людини (кожен вчинок відбивається на ній) зберігаються у просторі та часі. Ця інформація схожа на імпульси, які звикло отримувати наше тіло, але кожна людина сприймає один і той самий імпульс по різному, у цьому й полягає суть системи хронік Акаши. Вони дані людям для того, щоб зчитуючи із них інформацію, допомагати у розвитку душі. Всесвіт сповнений незліченною кількістю інформації не тільки про нас, але й про світ у цілому, усі його процеси та імпульси. Бог — це початкова любов, у Всесвіті ж панує абсолютний порядок. За цією концепцією стоїть та передумова, що кожен індивідуум був створений як душа з метою стати товаришем Творця. Тому нашим природним станом є духовний. Наше життя не
починається з моменту народження, ми існували у вигляді духа раніше, до фізичної маніфестації. Бог дає кожній душі повну свободу знайти свій прояв, себе самого. Оскільки душі створюються в уяві Бога, лише в процесі набуття особистого досвіду (одне рішення призводить до іншого, а інше до третього) творіння Бога можуть отримати свою індивідуальність, будучи частиною Його, і при цьому залишатися самими собою. Дізнавшись про власну індивідуальність, вони знову повернуться до того, щоб стати Його співтворцями.
знання не тільки про саму себе, а й дізнається, як різні рішення призводять до різних випробувань. Душа, здобуваючи знання та збагачуючи власний досвід, стає мудрою. Мудрість же неминуче веде до співчуття і любові. Хроніки Акаши дають нам уявлення про ті пригоди та зустрічі, в яких ми найбільш потребуємо даний момент. Чи судилося нам пережити ці пригоди і зустрітися з цими людьми, залежить лише від нашої вільної волі. Кожне рішення, яке ми приймаємо в сьогоденні, надає дію на матеріал наступної серії можливостей та
Ми не є фізичними тілами, що наділені душею. Ми — духовні істоти, які здобули фізичне існування. У такому випадку що ж ми тут робимо? Отримуємо досвід. Душа постійно повинна ставити питання: хто я? Кожна душа обирає для себе всілякі переживання. Таким чином, вона отримує безпосереднє
ймовірностей, які ми залучаємо до свого життя. Кожен із нас переживає множинні цикли в будь-який момент часу. І кожна з цих потенційних реальностей зароджується в сховищі інформації хронік Акаши.
duveroth.com
КЕЛЬТСЬКІ
Марина Бережна
№ 1, червень 2014
КУТОЧОК НАУКИ Мозок — один із найскладніших за будовою і за своїми функціональними можливостями органів людини і на сьогодні найменш вивчений. Навіщо людині потрібен мозок? Яка його основна роль у функціонуванні всього організму, чому форма і будова мозку такі специфічні, чим визначається його форма і будова, а головне — яка основна роль мозку в інтелектуальному, духовному розвитку? Всілякі спроби знайти взаємозв'язок між матеріальною (фізичної) природою будови мозку і його функціональною активністю поки не дають можливості вирішити цю проблему. Мабуть, в даному випадку проблема зводиться до нових напрямків науки, до особливих колективним процесам в живому організмі, які зрозуміти й описати з позицій сучасної науки і насамперед фізики практично неможливо. З одного боку, якщо вважати, що в природі основним у всіх процесах існування, розвитку і функціонування живого є електромагнітні поля, тоді доводиться усвідомлювати, що в живій природі, у функціонуванні клітин мозку визначальну роль чомусь грають надслабких електромагнітні поля широкого спектру частот. Мабуть, основні процеси в живій природі засновані на принципово новій фізиці, яка ще не сформована. Принаймні так як поки людина не має чіткого розуміння, навіщо і як працює мозок, до його вивчення особливо слід підходити обережно і виважено. Для мозку, функціональної активності його клітин, в цілому його функціональної активності, особливо важливими є дослідження небезпечного впливу штучних, або техногенних, електромагнітних полів, які сьогодні створені цивілізацією. До таких особливих чинників сучасної цивілізації в першу чергу слід віднести комп'ютери, стільниковий зв'язок і, особливо, створення всесвітньої інформаційної павутини —Інтернету. Проблема криється не тільки в складності самої структури мозку, розуміння його функціонування, а й у тому, що сьогодні практично відсутні надійні детектори надслабких полів живого організму.
Інтернет, інформаційні поля і мозок людини У зв’язку з розвитком Інтернету, вчені все частіше звертаються до питання: як Інтернет, його інформаційні поля впливають на мозок людини? Часте користування всесвітньою
павутиною і, особливо, популярними сьогодні соціальними мережами, по однозначному думку вчених, викликають зміну структури головного мозку. Дослідження, виконані по скануванню мозку, виявили пряму залежність між кількістю друзів у «Facebook» і розмірами певних відділів нашого мозку (!). Ніхто поки з учених не може сказати, позитивно чи негативно ці зміни для організму. Вважається, що перший, основний, відділ мозку, який збільшується у зв’язку з активним використанням Інтернету — це відділ пам’яті, а другий збільшується відділ пов’язаний з розвитком аутизму (!).
знаходиться зараз і гіпотеза про те, що Інтернет провокує розвиток аутизму. Фахівці стверджують, що такі висновки робити передчасно. Збільшення відповідного відділу головного мозку ще не означає, що хвороба розвинеться в майбутньому. Справедливості заради відзначимо, що Інтернет — це віртуальний світ. Постійна робота в Інтернеті в кінцевому результаті не тільки веде до Інтернетзалежності, а й сприяє замкнутості людини, вона нічого не знає, крім спілкування через комп’ютер із зовнішнім світом. А така психологічна і розумова замкнутість веде до аутизму,
кочасну пам’ять, і центр, відповідальний за прийняття швидких рішень. Однак ті зони мозку, які відповідальні за детальний аналіз, глибоке продумування проблеми, по суті, залишаються без навантаження і постійно втрачають навички в інтенсивній роботі. Зрештою, Інтернет-залежні люди перетворюються на імпульсивних людей, не здатних до інтелектуальної діяльності. У літературі є інформація про те, що за період роботи 10 років і більше користувача в глобальній Мережі у нього змінюється не тільки поведінку, а й спосіб мислення. І найголовніше —
МОЗОК ТА ІНТЕРНЕТ
3
ЦІКАВО ЗНАТИ Кожен твір таїть у собі частинку душі свого творця. Деякі картини мають негативну, злу енергетику і приносять нещастя своїм власникам. Навітьякщо не тримати їх у своєму домі, а просто довго милуватися на зображення в музеї, все одно можна випробувати на собі негативні наслідки, отримати травми або навіть загинути. Одним із найвідоміших «проклятих» полотен є «Хлопчик, що плаче» — репродукція картини іспанського художника Джованні Браголіна. Художник хотів написати портрет дитини, що плаче, і в якості натурника взяв свого маленького сина. Але, оскільки малюк не міг плакати на замовлення, то батько спеціально доводив його до сліз, запалюючи перед його обличчям сірники. Художник прекрасно знав, що його син панічно боявся вогню. Одного разу доведений до істерики малюк не витримав і крикнув, обливаючись сльозами: «Гори ти сам!» Це прокляття не забарилося збутися — через два тижні від пневмонії помер хлопчик, а незабаром заживо згорів у власному будинку і його батько.
В Інтернеті наведені результати дослідження, які опубліковані в журналі Королівського співтовариства біологічних наук, по тривимірному скануванню головного мозку 125 учнів університетів. Виявилося, що розміри окремих зон мозку пропорційні кількості друзів випробуваного в соціальних мережах, як загальних, так і тих, з якими він дійсно постійно і активно спілкується. Як стверджує один з авторів досліджень, доктор Ріота Канаі (Ryota Kanai), «комп’ютер має досить сильний вплив на головний мозок — він розвиває один процес і гальмує інші. Проте раніше ми не могли сказати те ж саме про Інтернет. Зараз нам належить з’ясувати ще одне цікаве питання — чи будуть ці зміни розвиватися з часом». Ці дослідження тільки починають розвиватися, проте вже стали з’являтися численні спекуляції щодо шкоди, якої завдають мозку сучасні комп’ютерні технології. У цьому плані
який, що найбільш страшно, найчастіше закінчується суїцидом (!). Група китайських вчених з Центру магніторезонансних досліджень в м. Ухань сканувала мозок 17 дорослих людей, у яких була виявлена Інтернетзалежність. Ці результати вчені порівняли з даними для 16 здорових людей. У результаті виявлено ураження білої речовини головного мозку в областях, що відповідають за емоційну обробку даних, прийняття рішень і когнітивний контроль. Аналогічні зміни білої речовини головного мозку зафіксовані зокрема при вживанні алкоголю і кокаїну. За даними єдиною клініки у Великобританії для Інтернет-залежних людей і ігроманів, всяке довгий проведення часу в Інтернеті може вважатися Інтернет-залежністю. Дослідження медиків переконливо показали, що у тих, хто проводить в Інтернеті багато часу, швидко розвивається дві області головного мозку — частина, що відповідає за корот-
змінюється звичайна робота мозку. Такі люди стають «цифровими аборигенами». Передвіщують, що «найрозумнішими» стануть люди, які здатні знаходити компроміс між умінням концентруватися на важливому і здатністю до багатофункціональності. Мабуть, відбудуться зміни в освіті. У всякому разі з’явиться необхідність вчити дітей розбиратися у величезній кількості інформації, вмінню її фільтрувати, відстежувати і аналізувати. «Інтернет створює лише ілюзію доступності інформації та технічної оснащеності. У так званих «цифрових аборигенів» навантаження на мозок безперервно знижується. Далі від програмістів сьогодні не потрібно того інтелектуального рівня, який був їм необхідний 10-15 років тому. Вони пишуть програми — як складають кубики. Інтелектуальна деградація в таких умовах гарантована». За матеріалами газети «Тайная Доктрина»
Ціла низка страшних і непояснених подій сталася з репродукціями цієї картини: всі без винятку їхні власники раптово і практично одноразово, стали погорільцями. У 1985 році Північну Англію охопила хвиля раптових пожеж із незрозумілої причини, абсолютно не пов'язаних один з іншим. Ці випадки об’єднувало одне: у всіх згорілих будинках висіла репродукція однієї і тієї ж картини «Хлопчик, що плаче», і, як не дивно, пожежі починалися з тієї кімнати, де знаходилася ця дешева репродукція. Це можна було б вважати простим збігом обставин, якби не один нюанс: у всіх без єдиного винятку випадках даному полотну вдалося уникнути пошкоджень, в той час як всі речі, що знаходяться навколо, згоріли дотла. У результаті цього в Англії зовсім заборонили продавати і тримати в будинку дану картину під загрозою судового розгляду.
4
№ 1, червень 2014
ПРИХОВАНО ПОРЯД
КИЄВА
Храм «Живоносне Джерело» Із боку Дніпра, біля храму «Живоносне Джерело» є два джерела священної води: Антонія і Феодосія Печерських. Якщо входити з боку Дніпра, то те джерело, яке праворуч, подає чисту силу Ян (Небесного Отця), а той, який зліва, подає чисту силу Інь (Великої Матері). У радянські часи храм «Живоносне Джерело» перебував у зруйнованому стані, залишки його кам'яних стін поросли травою і мохом, а з усіх боків руїни оточували зарості дикого чагарнику. А тепер руїни пішли в минуле — храм відновили і перетворили його на справжнього красеня.
http://mw2.google.com/
Храм «Живоносне Джерело»
Смородинські печери
Смородинські печери менш відомі, ніж Софія Київська чи Лиса Гора, але теж має свої цікаві легенди. Печери знаходяться на Татарці, недалеко до Подільського узвозу. Невеликий слабенький струмок, що протікає з району розташування Кабельного заводу і заводу ім. Артема — через парк і приватний сектор, у бік вулиці Фрунзе і берега Дніпра позначений на старовинних картах Києва як річка Смородина. Старожили пам’ятають, що через цей струмок весь час був перекинутий дерев’яний місток, який здавна називають Калиновим. У давні часи якщо старий місток руйнувався, то відбудовували новий, завжди однієї і тієї ж злегка напівкруглої, вигнутої догори форми. Із казок та міфів, саме на цьому мосту Іван-Царевич бився з багатоголовим драконом ЗміємГориничем. У 1901 році астролог А.Ф. Стєклов з учнями виявили тут засохле дерево, з верхівки стовбура до коренів подерте ніби кігтями кішки. Але для того, щоб залишити таку борозну, кішка повинна була бути заввишки п’ять метрів! Було висунуто припущення, що це з паралельного світу виходив Змій-Горинич — почухати кігтики. До речі, 3мей-Горинич був змією, а гай біля річки Смородини надзвичайно поцяткований підземними ходами, які могли б підійти для проживання гігантських зміїв. Астрологи вважають, що Змій-Горинич уособлював хаос, як і єгипетський змій Апоп, а ІванЦаревич — наддушу народу, сили упорядкованого Космосу. Тобто на цьому місці відбувалося (і відбувається) взаємодія сил Порядку та Хаосу.
Києво-Печерська лавра Лавра — усім відоме місце, усі українці знають про неї, навіть за межами України ідуть чутки про Але є моменти, які невідомі широким масам людей. А саме: у давніх слов'ян на тому місці, де зараз стоїть Лавра, був храм, де поклонялися богам Миру мертвих і душам предків, тут же проводили ритуальні спалювання померлих на священному вогні. Потім волхви перенесли храм богів Миру мертвих. Вважається, що на місці Лаври колись висадився апостол Андрій Первозванний і вирив печеру, від якої потім розрослося ціле печерне місто, провісник появи Києва. А потім Андрій Первозванний деякий час жив у печерному місті на Зеленому Мисі. Іншими словами, Лавра і в часи Давньої Русі, і зараз (згадаймо мощі Святих) фактично є некрополем, місцем зв’язку з душами пращурів, що покинули нас. Лавра — потужний центр зв’язку з пращурами, але ворота у їх Світ можна відкрити тільки звідси, з нашого світу, бо з того світу в цей вони не відкриваються. Звіринецька гора Колись князь Володимир наказав зняти статую Перуна, що знаходилася на місці, де зараз Володимирська Гірка, і пустити її в Дніпро. Люди, що поклонялися Перуну бігли за ним і кричали “Випливай!”. Статуя виплила біля Звіринецької гори, її дістали з вод Дніпра і встановили на горі. Пізніше статую перенесли в район Голосієва і там сховали для майбутніх часів, а на місці, де стояв Перун, побудували Видубецький монастир. Там же знаходяться кам’яні боги скіфів, Видубецький та Іонівський монастирі. Каплицю Іонівського монастиря в народі називають «Вічний спокій». Над Звіринецькою горою часто відбуваються феномени, пов’язані зі стихією Вищого Небесного Вогню (незвичайної форми лінійні і кульові блискавки, плазмоїди, блискавиці і т.д.). Тому тут можна працювати зі стихією Вищого Вогню.
Софія Київська
За повір’ям, доки стоять стіни Софії, стоятиме Київ. Існує легенда про те, що будівельникам при зведенні Софії Київської було видіння: настануть часи, коли всі релігії почнуть шанобливо ставитися один до одного і об’єднаються в єдиний вселенський Храм. Софія буде чи не одним із центральних місць цього Храму. Тому елементи всіх релігій вплетені у неї. Тут є на орнаментах слов’янські Птахи Сили, півмісяць ісламу, таємні знаки перших християн, фрески з Життя дохристиянських релігій Європи. Софія має 13 куполів. Це поєднує її з буддійськими храмами, де до Нірвани йдуть 13 ступенів, тому на багатьох храмах буддистів 13 поверхів. Якщо загадати бажання і обійти Софію три рази за годинниковою стрілкою, то воно неодмінно збудеться. Люди з різних країн спеціально прилітали для того, щоб пройти три кола за годинниковою стрілкою навколо Софії, і у багатьох із них дійсно у лічені дні виконувалися найжаданіші бажання. У самому соборі є ікони та фрески, що мають відверто магічні значення. Це зашифровані магічні технології перших християн, тому зараз прийнято ці ікони обходити мовчанням. Наприклад, на іконах зображений міст із чакри, кам’яні сходи з семи ступенів до престолу Бога, сповнена дорогоцінним камінням (у давнину цим каменям приписували магічні властивості), колони храму, імена та сигілли Архангелів, шість духів, службовців Великої Матері і багато інших, дуже цікавих сюжетів. Голосіївський ліс Перекази говорять, що у давнину під Голосіївським лісом було підземне місто Сурьяград, де жили жерці, і частина цих підземель збереглася до нашого часу. Згори чітко видно, що всі елементи місцевості в Голосієво (яри, холи) нагадують штучно насипаний (збудований) рельєф. Голосіївський ліс вважається центром так званої «Київської аномальної зони», при цьому дослідники підкреслюють, що вона дуже сприятлива для людей і не ворожа для них. Вважається, що жерці, що населяли це підземне місто, пішли жити в паралельний світ, але залишили нащадкам можливість потрапити до них. Тому, якщо довго ходити по Голосієво, то можна побачити духів і почути їхні голоси, які передають людям знання стародавніх жерців. Назва лісу «Голосіївський» і походить від словосполучення «Голоси, які сіють Істину». У Голосієво з людьми часто відбуваються дивні речі. То хтось побачить древній монастир, а потім не зможе відшукати дороги назад до нього. То бібліотеку, то будиночок знахаря, то печеру відлюдника... Після цих зустрічей долі людей різко змінювалися і завжди на краще. Якщо проїхати по вулиці Героїв оборони повз Аграрний університет, а потім у місці лівого повороту дороги повернути праворуч і проїхати, залишаючи монастир з лівого боку, вниз, до озера, то ми побачимо чудове озеро (в Голосієво багато озер, значна частина з них каскадна). Якщо всі місця лісу, де люди мали зустрічі з незвичайними явищами природи, нанести на карту і з’єднати лініями, то лінії перетнуться над цим озером. Тому багато освічених людей з різних країн приїжджають до озера загадувати бажання.
Лиса гора Лиса гора, природне урочище і заповідник, знаходиться поруч зі станцією метро «Видубичі». Колись Лиса гора та Голосіївський ліс були єдиним природним комплексом, але їх роз'єднала діяльність людей, що побудували будинки й дороги. Ще кіммерійці, визнані містики і алхіміки, знали, що нашу планету опоясує гігантське енергетичне кільце, як у Сатурна, тільки невидиме. Древні називали це кільце «Змієм». Місце, де початок і кінець цього енергетичного потоку сходяться — де Змій кусає сам себе за хвіст, географічно розміщували над Києвом, а найбільш значущі енергетичні точки поміщали над Лисою горою загалом і над галявиною виконання бажань зокрема. У най безнадійніших випадках, у роботі над найбільш складними ситуаціями клієнтів, які, здавалося б не можуть бути розв’язні, прогулянка на Лису гору робить неможливе можливим. Тисячі людей, які здійснили похід на Лису гору та обряди на виконання бажань на самій горі, домоглися істотних покращень у своїй долі: Лиса гора має дуже багату історію. Тут можна робити медитації, оглянути підземелля, що збереглися від давніх часів і вали старого форту, оглянути Русалковий та Відьмацький яри, а також помилуватися панорамою лівобережного Києва. Не варто дивуватися, що після відтворення ритуалу на цій горі буде дощова погода. Після ритуалів на Місцях Сили завжди викликають грози і дощі.
Якщо ви вирішили, що це усі пам’ятки та Місця Сили у Києві — то ви шалено помиляєтеся! Це місто наскрізь просочене магією і варто лише поринути у нього для того, щоб відчути, що тут все більше приховано, аніж ви можете подумати. Отож, вірте своїм відчуттям і йдіть старими вулицями столиці України.
Фото: http://www.nastol.com.ua/
таємні місця
№ 1, червень 2014
ПЕРЕХРЕСТЯ ЧАСІВ
5
Будь-яка релігія — це високоорганізований спосіб маніпуляції над людьми. І тільки язичництво являє собою досить самобутній культурний феномен. У суспільстві язичницьких законів існувала певна традиція. Згідно древнім письменам, наприкінці грудня святкувалася астрологічна дата Зимового Сонцестояння. У 45 році до н. е. Юлій Цезар у своєму юліанському календарі встановив 25 грудня як дату зимового сонцестояння. З цього моменту цей день офіційно в суспільстві став найкоротшим у році. Зимове сонцестояння було надзвичайно важливе в житті первісних людей. Вважалося, що 25 грудня ознаменовує початок лютої зими, яку ще було необхідно пережити. Для людей того часу, кожні морози значили якесь випробування, в якому нагородою ставало життя.
джують і допомагають творити чудеса. У 30 років пророк створює своє вчення, а через деякий час після цього передає свої знання послідовникам і його наздоганяє смерть. Знайома історія? Але ось, проходить всього три дні, і наш мандрівний пророк воскресає, стверджуючи чарівну віру в його вчення. Цю легенду нахабно крали і модернізували все нові і нові царі, для яких необхідність контролю над суспільством ставала критичною. Як вже було підмічено, день зимового сонцестояння є найкоротшим у році і найдовшою ніччю. Також древнім народам були у певній мірі відомі й інші астрологічні особливості. Наприклад, те, що найяскравіша зірка, що виблискує в небі — Сіріус, — в 25 разів яскравіша за Сонце. Жерці давнього Єгипту, наприклад, із хірургічною точністю могли вказувати розли-
Стародавні народи боялися сонячного затемнення, вважаючи, що тінь, яка наповзає на сонце — це якийнебудь дракон або демон, що пожирає велике джерело світла і тепла. Багато релігій беруть свої корені від давніх язичницьких традицій. Так, всі ми знаємо історію про те, як народження чергового пророкарятівника ознаменовує яскрава зірка на сході. Він 12 років вчить оточуючих його людей, у нього є 12 учнів, які всюди його супрово-
ви Нілу тільки завдяки положенню Сіріуса. Крім цього, на небі красувалися три зірки — три царі. Вони утворюють з Сіріусом суцільну лінію, а 25 грудня ця лінія вказує на місце, де зійде сонце. До цього моменту день убуває, а потім, через три дні,
стає більше, завдяки зміні нахилу на 1 градус північніше. Говорячи метафорично, 22 грудня Сонце вмирає, стоїть три дні. А потім воскресає в новому циклі. 12 учнів — 12 сузір’їв, що завжди супроводжують Сонце. Ісус, Крішна, син Горо і багато-багато інших… Чи не помічаєте збігів? І ось вже частка сумніву закладається в вашому розумі. Чи не занадто награну і неоригінальну історію нам віщають вже друге тисячоліття? Звідси, хрест — це вже не символ християнства, а язичницьке уявлення кола. Одним із способів переконання є сумнів. Так, психоаналіз здатний зазирнути в душу практично кожній людині. Якщо, звичайно, вона не ставить психологічного захисту. В іншому випадку релігійні імпринти і упередження знімаються, а душа стає вільною від стереотипів. Християнство для древніх людей представляло собою не більше, ніж модифіковану і вже не один раз перероблену історію
http://www.motto.net.ua/
ПОКЛОНІННЯ СОНЦЮ
культу поклоніння сонцю. Давні боги (Ваал, Баал) не одне покоління винищувалися правителями тих часів, щоб можна було створити нових пророків-рятівників. Навіть історія потопу була нахабно вкрадена з 125 глави єгипетської книги мертвих. Вся історія релігій — це ні що інше, як переписані способи маніпулювання. Ні більше, ні менше. Релігія настільки сильно в’їлася у свідомість принижених та підлеглих людей, що сучасні психоаналітики вже тільки за владою в сім’ї можуть визначити ваші нахили. Наприклад, якщо у вашій сім’ї панував батько — то вам куди ближче католицтво чи іудаїзм із їх авторитарними методами діалогу. Якщо мати управляла справами в родини — то ви, напевно, віддасте перевагу язичництву. У разі рівноправності — ріднішими виявляться східні релігії. Олег Загребельний
ПРИКМЕТИ. ЗВІДКИ Ж НОГИ РОСТУТЬ? У світі існує безліч прикмет, деякі з них реально мають місце бути, але деякі — просто смішні. Сьогодні поговоримо про найпопулярніші прикмети, та дізнаємося звідки ж росте «коріння» у цих повір’їв. Постукай по дереву — біда омине Це стародавня традиція, що поширена в усьому світі. Одні роблять це, щоб не наврочити сказане, інші — щоб уникнути нещастя. Ця прикмета історично виникла у стародавніх персів, де постукати по дереву означало встати під захист бога Атара. А деякі народи, як греки, у оповідях «поміщали» богів у дерева. Вважалося, ніби доторкнувшись до кори, можна було дістати-
ся до мешканців Олімпу — попросити у них захисту. У християн дерево уособлює в цьому плані хрест, на якому був розп’ятий Ісус. Присядь на доріжку! А все почалося із старообрядців Стародавньої Русі. Оскільки вважалося, що світом керують духи (а де можуть жити духи? У домівках, звичайно), то вони будуть заважати людині в дорозі, усіма силами намагаючись повернути її назад. Тому люди
цих духів обманювали — присідали на доріжку. За повір’ям, духи, побачивши, що людина ніби нікуди не збирається, втрачали пильність. Тоді то і можна було сміливо вирушати в дорогу. Переступи, бо через поріг не візьму В давнину під порогом закопували прах предків для захисту будинку від злих духів. Передавати щось через поріг означало потривожити їх спокій. Ясно, що нині під порогом адекватні люди нікого не закопують. Однак прикмета збереглася, так як поріг символізує межу між світом живих і мертвих. П’ятниця тринадцяте Перш за все ця дата бере свої початки із Старого заповіту. досить вільного прочитання Старого завіту, бо саме в цей день Каїн здійснив братовбивство. З часом, хтось щось сказав, хтось щось не договорив — і плітки перетворили цифру «13» на символ нещасть. Підтвердження теорії «фатального» числа знаходять і в Новому завіті: на Таємній вечері були присутні
13 учасників, а про підлий вчинок Іуди вперше повідомляється саме в 13 главі. Годинникам — ні! У Китаї годинник, який тобі подарували, вважають таким собі запрошенням на похорон. У нас повір’я зазнало деяких змін, так як вважається, що подарований годинник відраховує термін дружби з обдаровуваним. Хоча в деяких місцях продовжують вірити, що подаровані годинник відмірюють термін, який залишилося прожити. Нейтралізувати дію цієї прикмети нескладно, достатньо замість подарованих годин віддати будь-яку дрібну монетку. Так ви ніби викупаєте подарунок і біда мине. Будьте здорові Неоднозначно в даному випадку може бути розцінено і плювання. Все, що пов’язано з диханням (дух, душа) у слов’ян слугувало предметом особливого, таємного заощадження (що, по суті, вже говорить про анімістичні уявлення). Так, багато прикмет-ворожінь пов’язано із чханням, не випадково російські билини з подивом відзначають відчайдушність новгородських князів, що не вірили «ні в сон, ні в чих». І сьогодні, ніби оберігаючи «дух» людини, що «відлі-
тає» в чханні, ми вимовляємо редукований текст колишнього заговору: «Будьте здорові!». Розсипана сіль Прикмета про розсипану сіль походить з античних часів. Тоді римляни, які з якихось причин не мали можливості закріпитися на завойованих землях, розсипали на них сіль. Через це земля ставала неродюча. А от у Середні століття — навпаки. Сіль розсипали по кутах для захисту від лукавого. Чорна кішка Взагалі-то, спочатку слов’яни боялися білих котів, бо саме на білого кота за старими переказами могли перетворюватися злі чаклуни. Однак, з появою православ’я прикмета змінилася. Чорний колір у християнстві — колір зла, ну а відьом почали боятися більше, ніж чаклунів. Тобто, якщо тобі перейшла дорогу чорна кішка — не вір, то не кішка, а справжнісінька зла відьма. Жителі України також активно у це вірили. Вважалося, що відьми під виглядом цих тварин проникали в будинки, шкодили сусідам, спокушали молодих чоловіків і заманювали дівчат. Тетяна Зубко
6
№ 1, червень 2014
PSICOLOGIA TERRA
СВІТ ВИТІСНЯЄ ГЕНІЇВ? Люди діляться на дві категорії. Одні роблять еволюцію в свідомості і рухають прогрес, постійно винаходячи щось нове, інші (і їх більшість) користуються плодами їх відкриттів, навіть не знаючи їхніх імен. Перші — це генії, тому що тільки вони підтримують життя на Землі. Решта — споживачі. Життя підтримується енергією і більшою мірою — енергією Землі, яку відкрили колись ті ж генії. Але вічного нічого немає. І якщо не знайдеться геній, який відкриє для людства альтернативну, наприклад, космічну енер-
гію, то цивілізація може зробити петлю назад, до печерного життя. Генії — це альтруїсти, що живуть тільки турботами про людство. Вони прагнуть позбавити людей від страждань і бажають їм щастя. І навіть ті, які винаходили матеріальні блага, що ослабляють зрештою фізичні та психічні сили, вони все одно думають про людей. Так чому ж люди не тільки не цінують їх за життя, але відкидають, висміюють, але навіть знищують не тільки морально, а й фізично? Геніями їх визнають
http://masterkosta.com/u2_10.jpg
ТРІШКИ ПРО ТЕЛЕПАТІЮ
Що ж таке телепатія? Варто зауважити, що екстрасенси — це не супер-герої. Є цілком зрозуміле визначення, дане у книзі Олексія Похабова «Філософія мага»: Буквально термін «екстрасенс» означає «надчутливий». Все. Немає більше ніякого сенсу в цьому слові. Це не чарівник, він знає далеко не все. Він просто відчуває сильніше, ніж більшість людей.Чутливість екстрасенса зав'язана на його нервовій системі. Як відомо, найголовнішим нервовим вузлом є мозок. Сам мозок може працювати в різних режимах: бета (свідомість), альфа (сновидіння), тета (сон без сновидінь) і дельта (робота підсвідомості). Основна відмінність екстрасенса від звичайної людини в тому, що він може входити в альфа-режим, не засипаючи. Шекспір казав: «Весь світ — це гра, а люди в ньому актори». Людина не здатна по-справжньому пережити ті емоції та почуття, які вона бачить в театрі, однак охоче грає в цю гру. Вона шукає схожі образи зі свого життя, з навколишнього світу. Саме в театрі відбувається гра смислів і образів, а сенс постановника в свою чергу не раз видозмінюється. Ми отримуємо задоволення від процесу, а не результату. Кількість смислів залежить від майстерності творця, а також від умінь акторів, які грають для нас. Виходить, що від твор-
ця смисли переходять акторам (яких не один, природно, але їм треба діяти єдино), а вже від акторів до глядачів. Початковий задум втрачається, але з’являються нові ходи за допомогою нашої творчої діяльності. Творчість відкриває нові світи. Театр дозволяє влізти в будь-яку шкуру, побути ким завгодно, але водночас не переживати почуття по-справжньому. Це буде лише набір шаблонів, твоїх спогадів. А тепер введемо новий параметр у цю картину — телепатія. Якби люди могли на сто відсотків знати, що думає інша людина, наскільки щирим стало б спілкування? Ми пропускали б обширність світів через кожного з нас, використовуючи тільки лише саму суть. Гра губилася б, а значить і процес творчості. Уся психічна складова переходила б на новий, вищий рівень. Тим самим ми втрачали б переживання, які властиві лише на рівні інтуїції. Є інтуїція, а є телепатія. Перша створює безліч смислів і образів. Друга передає суть прямо в точку. Перша спонукає нас до творчості, однак ми не можемо зрозуміти людину на сто відсотків. Друга дає всі шанси бути зрозумілим, однак варто відкрити рот, як всі наші слова обертаються на пил. Виходить, що бути зрозумілим — одне з найважливіших переживань, якого практично неможливо досягти. Можна лише прагнути цього, мимохідь отримуючи задоволення від тієї гри, в яку граєш. Іван Лавренчук
тільки після смерті. Ісус, Сократ, Галілей, Леонардо да Вінчі, Джордано Бруно і ще тисячі інших були висміяні, розп’яті, спалені, отруєні і піддані мукам. Найглибші причини — це інерція мислення, звичкадо стабільності і страх перед усім новим. Впевненість в собі — це здатність протистояти громадській думці, а саме це заважає майбутнім геніям і багатьох з них знищує на корені. Цьому дуже сприяють батьки і школа в своєму прагненні бачити дітей слухняними. Психологи відзначають, що нехлюї-двієчники час-
ПРОФІ
тіше досягають успіху в житті, ніж пай-хлопчики, якщо, звичайно, у останніх немає хорошої протекції, що рухає їх по службових сходах. Не всіх відкривачів можна назвати геніями, хоча вони і мають задатки. Головна ознака генія — це його завзятість, прагнення йти до кінця у своїх переконаннях, навіть ціною свого життя. Ті, що не володіють великою силою волі швидко ламаються: спиваються або закінчують своє життя в психіатричній лікарні. Мислення звичайної людини не йде далі сьогочасної вигоди, а шкільна та домашня педагогіка не стимулює творчість. Більш
ГРА ІЗ САМИМ СОБОЮ
Ідеаліст завжди прагне виконати роботу максимально повно і ефективно, а, значить, стежить за зусиллями, витраченими на досягнення результату. Крім того, ідеаліст свято цінує нескінченні цикли обертання секундної стрілки. Час для нього — це параметр, що підганяє, його просто неможливо випускати з уваги. Будь-який ідеаліст проявляє своє прагнення до постійного розвитку та вдосконалення себе, бо розуміє, що зупинившись, буде переможений іншими. Необхідно зауважити, що професіоналам властивий холодний стиль мислення. Вони чітко контролюють свої емоції під час демонстрації сили, знаючи міру і області життя, де їх не варто соромитися. Самоконтроль допомагає професіоналу чітко керувати своїми думками та діями, не залишаючи права на помилку. Для будь-якого профі важливий внутрішній талант. Не кожен здатен скористатися силою своєї душі. Зазвичай, люди, чий талант проявляється, виділяють з натовпу подібних собі. У серцях спалахує маячок, утворюється зв’язок. Випадковості не випадкові. Вірно? Щоб розвинути у собі «надлюдину», необхідно чітко розібратися у своєму житті, відкинувши і врегулювавши всі свої хвилювання. Увагу варто направляти тільки на досягнення результату. Фокусувати увагу — важливе завдання. Далі — мотивація. Мотивацією, у разі ідеаліста, є прийняття світу від любові або ж від страху. Варто зауважити, що страх закриває очі, тому мотивація любові більш сильніша для
досягнення поставлених завдань. Помилки — невід’ємна частина становлення переможця. На помилках вчаться, тому їх варто враховувати. Тут же відкривається новий параметр — бути чесним із самим собою. Не боятися помилятися, але намагатися виконати безпомилково. Той, хто хоче стати сильнішим, повинен грати з найсильнішим ворогом. Це прописна істина. Програю-
чи 99 раз із 100, ви зі швидкістю світла розвиваєте свої здібності. Також, щоб переживати 99 поразок поспіль, необхідна сильна воля і вміння отримувати вигоду з будь-якої ситуації. Внутрішні принципи повинні бути чітко сформульованими. Навчіться дивитися в очі страху перед черговою поразкою, навчиться мислити швидше суперника. Майстри, як правило, приголомшливі стратеги, планують свої дії на кілька кроків вперед. А найголовніше — вони здатні змінювати правила гри прямо в момент чергової партії. Профі безмовні й нейтральні. У цьому виявляється їх контроль над
«Щастя не має нічого спільного ні з розумом, ні з етикою, воно в самій суті своїй — щось магічне, те, що належить архаїчним, юнацьким щаблям людства». Герман Гессе
того, заглушає своїм кредо: «Ініціатива карається» і прагненням до спокою: «Аби не турбували, що не відривали від «більш важливих» справ». Аморальність гальмує технічний прогрес, а значить, і еволюцію свідомості, то головний зворотний висновок треба зробити про те, що якщо ми не хочемо настання хаосу, необхідно підвищувати свою моральність, подобається нам це чи ні. На карту поставлена наші життя. За матеріалами “Тайної Доктрини” собою. Як кажуть, не важливі оцінки, а безжальна критика чи неповторне захоплення. Майстер дуже допитливий, він шукає нові способи стати сильнішим в усьому світі, а також внутрішній галактиці. Переможець — благородний і поважає вибір інших, він не боїться бути відкинутим, він не боїться чужих думок. Аналізує ситуацію і завжди коригує свої дії. Щоб стати професіоналом, знадобиться певний час. Перший етап характеризується знайомством зі світом і цікавістю. Другий описує появу ваших здібностей, вас «штормить», невдача чергується з перемогою. Далі настає третій етап, де ви повинні неодмінно програвати. Програвати багато. Головне — не зупиняйтеся. Необхідно реалізувати цей цінний час. Чим більше поразок, тим краще для вас майбутнього. Слідом перші два циклу повторюються, але на другому ви вже відчуваєте якусь упевненість. Віру в себе. Переживши низку невдач, вам нарешті відкриється ідеал або щось близьке до нього. Ви навчитеся користуватися своїми думками і діями, контролювати ситуації. Це називається досвід. Через деякий час вас буде не зупинити в обраній справі. Щоб розвиватися ширше, слід почати вдосконалювати себе вглиб. Виходити на нові етапи стане легше, тому що образ мислення і становлення професіоналом вже поставлений. Тихий, на 100 % виконаний, безпомилковий, блискавичний, ефектний — такий схід до вершини справжнього майстра. Профі не шукає слави. Його задоволення в тому, щоб зустрічати гідних супротивників і обігравати їх на гранично високому рівні майстерності. Олена Макарченко
№ 1, червень 2014
ОГЛЯДОВА ВИШКА
7
МЕДИТАЦІЯ «НЕ МІСЦЕ ДЛЯ ЖАЛЮ» РЕКОМЕНДУЄМО
http://boldarev.ru/
Жалість до себе — емоція, заснована на інстинкті самозбереження. Жалість покликана зберегти межі особистості. Кожен раз, коли ви опускаєте руки, кожен раз, коли відступаєте — торжествує жалість. У реальності людини (у договорі) існує місце без жалю, досягнувши якого, людина перетворюється на танк. Розвиток особистості можливий тільки в безжальному стані. Досягається він тільки через порив бажання все кинути, тобто через жалість до себе. Наведемо приклад одного тренування.
Встаньте на бігову доріжку. Почніть бігти. Не швидко, просто біжіть. Не ставте собі обмеження ні за часом, ні по дистанції. Біжіть. Ви біжите назустріч своїй жалості. Минуло 5 хвилин, потім 10. Жалість запускає свого першого розвідника у вигляді розуму, який говорить: — Ну добре, на сьогодні вистачить, поборешся із жалістю завтра. Біжіть далі. Легка втома входить у тіло, і розум продовжує діалог: — Ну все, молодець. Три кілометри з першої спроби. А ти останній раз 10 років тому бігав. Розумниця, можеш пишатися собою. Біжіть. Діалог стає все голосніше. — А кому і що ти намагаєшся довести? Ніхто цього не бачить, ніхто не оцінить.
Ти ідіот. Не можна так відразу навантажувати організм. Не зупиняйтеся. Тіло втомлюється все сильніше і сильніше. — Слухай, мені вже боляче. Все, вистачить. Я не можу більше. Я втомився. Задишка, біль. Біжіть. — Та ти на себе з боку б глянув. Не ганьби себе, ти ж ледве біжиш. Вже всі дивляться на тебе і думають, який ти ідіот. БІЖІТЬ! — Я хочу в душ, хочу відпочити. Підемо, покуримо, поїмо чогось смачненького. Досить бігати, пішли в кіно. Мені погано. Біжіть. Так, відмовляє тіло, але біжіть. — Будь ласка. Досить! Мені погано. Я зараз помру. Мені мене ШКОДА. Біжіть. Біг заради бігу. Хочеться плакати — плачте. Хочеться кричати — кричіть. Але продовжуйте бігти. І раптом... бігти стає легко. Відкривається друге дихання. Ви відчуваєте волю. Разом із нею з’являється і жалість. — Молодцем! Все, ти мене переміг. А тепер пішли в кіно. Біжіть. Жалість буде повертатися знову і знову. Вона буде обманювати вас, вводячи в оману, в депресію, в сумніви і буде всіляко спокушати. Щоб не сталося — продовжуйте бігти. Ваше тіло сильніше, ніж ваша жалість. Одного разу ви станете порожнім. Ваш біг буде просто бігом. Без жалю. І так у всьому. Скрізь, де опускаються руки, скрізь, де, як вам здається, з вами чинять не справедливо, скрізь, де лінь змушує відступити: шукайте місце без жалю. Тренуйте себе. У стосунках, у медитаціях, у роботі... Станьте безжальними. Безжальними до самих себе. Іван Лавренчук
ОГЛЯД КОЛОДИ ТАРО «МИС ТІНЕЙ» Казкова колода карт таро каліфорнійської художниці Стефані Пуй-Мун Лоу просто таки вражає своєю надприродньою красою. Колода — ніби розкішна леді — потребує до себе обережного ставлення та, як і усі істинні леді, вона вередлива й емоційна. Ви не можете одразу взяти її до рук і почати використовувати — карти почнуть пручатися, бо ще зовсім не знають вас. Милуйтеся нею, на її арканах легко медитувати — димчасті акварелі так і линуть аби захопити вас у жіночні чари колоди. Тут присутнє приголомшливе змішання символів і стилів — є східна витонченість, кельтські мотиви суворого і холодного світу, дуже тонка фантазійна нота. Підписи до карт розташовані внизу, на рамці злегка металізованого сіро-бузкового кольору, яка дуже добре поєднується з неяскравою кольоровою гамою самих малюнків. Як тільки ви об’єднаєтесь із нею і, нарешті, зможете співпрацювати, то обов’язково відзначите для себе, що вона чітко вирізняє емоції, миттєво робить
КНИЖКИ
Діпак Чопра “Володарі Світла” Головний герой — лікаревамериканець. Йому відкривається Близький Схід з його постійної напруженістю — місце, де виникли три великі світові релігії; у центрі роману таємничі Тридцять шість, які тримають на своїх плечах цю ілюзію, яка є звичним світом людини. Поява нового Месії або лже-Пророка? Боротьба Добра і Зла? Ні, все набагато складніше, бо найважливіше — рівновага.
Гійом Мюссо “Після...” Нью-Йорк. Успішний адвокат Натан Дель Аміко з головою занурюється в роботу і віддаляється від своєї сім’ї. Одного разу в його кабінеті з’являється незнайомець, який стверджує, що може передбачити дату смерті будь-якої людини. Натан стає мимовільним свідком фатальних подій. Що робити, коли знаєш, що тобі залишилося небагато? Коли розумієш, що все, чим ти був зайнятий, не має сенсу? Важливо лиш хто буде з тобою і з ким будеш ти. Ден Браун “Інферно” Професор релігійної сімвології Роберт Ленгдон долучений до дослідження одного з найбільш таємничих літературних шедеврів — «Божественної комедії» Данте. Тут Ленгдон зустрінеться з страшним супротивником і візьметься розгадати загадку, яка затягне його у світ класичного мистецтва, потайних стежок і науки майбутнього. Спираючись на рядки епічної поеми Данте, Ленгдон повинен встигнути знайти відповіді, перш ніж світ безповоротно зміниться.
Колода карт «Мис Тіней»
аналізи, заглиблюється досить далеко — настільки, що людина іноді й сама не підозрює про ті чи інші обставини. «Мис Тіней» — колода складна, і купувати її новачкам не варто. спочатку сильно відволікає від суті розкладу й поступово вводить у медитацію. Однак, при подальшому знайомстві з ними страх перед їх красою поступається місцем розумінню та досвіду. Але навіть якщо зображення відволікають вас від ворожіння, є інше використання Таро, для якого ця колода добре підходить. Наприклад, ці хвилюючі зображення добре працюють при виконанні візуалізацій. Ця колода в основному відповідає традиції Райдера Уайта, але не
настільки, щоб бути її клоном. Кожен раз, дивлячись на одну з цих карт, таролог бачить трохи більше деталей, ніж раніше, які збагачують досвід і розуміння. Одна з таких деталей — це майже всюдисущі німфи, дріади і феї, які непомітно беруть участь в кожній сцені. Ви повинні дивитися на карти близько, щоб помітити їх, потім ви повинні зрозуміти, що вони роблять, щоб зрозуміти їх повідомлення. Наприклад, фея на карті Колесо Фортуни стоїть, роздивляючись череп (черепа є традиційним символом тлінності всього земного), але її легко не помітити так як колесо позаду дуже розкішне і складне. Марія Шиліна
Вік Спаров “Все про надможливості людини” Ця книга відкриває завісу таємниці над дивними, загадковими явищами. Те, що сучасна наука не в змозі пояснити, те, що лежить за гранню буденного, наприклад, ясновидіння, телепатія, спіритизм, цілительство і гіпноз, постає перед вами в новому світлі. Ви інакше поглянете на життя, долю і вчення найвидатніших мислителів, магів і екстрасенсів, серед яких — Карл Юнг, Алістер Кроулі, Діон Форчьюн.
8
№ 1, червень 2014
POST SCRIPTUM
Час завжди йде і буде йти без зупинки. Завжди будуть відбуватися раптові зустрічі, випадкові і не випадкові. А також хтось шукатиме нас і когось знайдемо ми. Часу людям, якщо задуматися, за все життя відведено до образливого мало. До років 20 ми всі виразно різною мірою дозволяємо собі дуріти... Так, не виключається і те, що деяким людям не вдалося посмакувати дитинства з різних причин. Наприклад, якщо ти сирота. Або якщо холодна реальність світу і крім сімейних проблем наздогнала тебе занадто рано. Але проте, дитинство проходить саме в цей період часу. Задумайтеся, скільки в середньому за оптимістичного погляду живе людина? Від 50 до 70 років із нашою екологією, з нашим реакто-
ром, що вибухнув та іншими харчовими зашморгами для людського організму. І це, треба сказати, ще відмінні показники! Будемо чесні з собою: багато хто з нас не докладає максимум зусиль до самовдосконалення. Багато хто вважає, що у них ще багато часу для того, щоб пізнати все на світі. Але іронія полягає в тому, що цього часу у нас немає. 20 років проходять зовсім швидко — перше кохання, бунтарство, спроби вибратися з-під крила батьків та інші дрібні проблеми: все це жахливо відволікає. Далі пошуки роботи і самозабезпечення — у кращому випадку тільки себе, в іншому — ще й інших членів уже власної сім’ї. У людини не залишається часу на максимальну розкрутку свого потенціалу, а старість протікає зо-
всім швидко. Зазвичай ми ніколи не зможемо визнати, що ось — настав кінець. Старість просто прийшла і тоді... тоді навіщо вдосконалюватися, якщо сил немає ні на що? У нас дуже мало часу. 60 або 70 років — це мізерно мало, тому що хоча б 40 ми повинні витратити тільки на розкачку. При нинішньому ж розкладі, люди не повинні взагалі сидіти склавши руки навіть вночі. В нас немає у запасі зайвих 200 років. Досить багато уваги ми приділяємо людям, які йдуть поруч із нами. Ми обираємо собі схожих і не схожих одночасно. Ми витрачаємо на них свій час тому, що це, напевно, єдина гавань в океані життя, до якої можна підплисти. Союз — це не просто дві людини, які вирішили об’єднатися. Все закладається набагато глибше, просто мало хто
про це замислюється. Першим етапом є почуття, їх деякі люди намагаються гальмувати. Це відбувається від того, що вони гостро відчувають потік часу, вони відчувають цю швидкість і розуміють, що ще трохи — і настане кінець. Пройде той чи інший момент і далі буде наступний етап, до якого, можливо, просто зараз переходити не хочеться. Часто ми чуємо як хтось скаже «от би зупинити час, як же добре». Так, кожен сам себе на цьому ловив. Нам занадто мало того, до чого ми звикли на самому початку. Хочеться пригальмувати, але куди ж гальмувати, якщо час-то йде? Головна проблема людства у тому, що воно звикає. Звикає і примирюється. Наступний етап коли люди починають думати не один про одного, а про якийсь третій чинник —
http://www.islamdag.ru/
http://bankoboev.ru/
ЛЮДИНА ТА ЧАС
дитину. Ідеальна сім’я — це такий собі образ острова, накритого прозорим куполом. Тільки тут панує розуміння і дружба, бо інакше на цьому острові НЕ БУДЕ плодоносити дерево затишку і щастя і харчуватися стане нічим. Тільки тут захист надасть кожен житель цього самого «острова». Навіщо потрібен купол? Куполом буде служити той чи інший (або кілька одразу) член сім’ї для того, щоб не дати нещастям і труднощам увірватися на острів. Ні в якому разі куполом не повинна виступати дитина. Їй потрібен час для того, що б спочатку тимчасово виходити за купол, натикатися на проблеми, ранитися ними і лікувати рани під куполом. Ніяк інакше бути не може. Час іде. Стираються перші емоції і народжуються наступні, більш тривіальні. Зникає інтерес, ми впрягаємося у систему. Сім’я, робота, дім… Ніхто не говорить зараз про ваш власний острів і не жене в пучину життєвих стежин. Просто треба усвідомити, що час йде занадто швидко, ніж того хотілося б. І потрібно встигати за своїми мріями. Єдине що, так це не забувайте про інших у цій шаленій гонці короткого життя. Олена Крупка
МАГІЯ VS ПОВСЯКДЕННІСТЬ Магія сильно відрізняється від звичайного чаклунства та прив’язаності до різного роду ритуалів. Магія — це шлях до свободи від будь-яких обмежень, в тому числі й від часу та простору. Звичайна магія буває чорною, білою, церемоніальною, заснованою на силах стихій, каміння, рослин, тотемних тварин або створінь з інших світів. Саме відсутністю залежності від почуття підвищенної собівартості, від своїх звичок та схильностей відрізнається справжній чарівник або Маг від звичайного чаклуна та середньостатистичної людини. У чому ж відміна чаклунів від звичайних людей? Різниця полягає у тому, що вони здатні виходити за рамки нашого звичного сприйняття і відчиняти “двері” інших світів. Але кількість цих світів строго
обмежена, адже вони можуть стратити розум від власної особливості й застрягнути в одному із світів назавжди, так само, як і звичайні люди застрягли у світі своєї повсякденності. Саме магічне сприйняття докорінно відрізняється від звичайного, людського сприйняття. Звичайна людина не підозрює про існування реальностей, що знаходяться за межею її обмеженого сприйняття. Наша картина сприйняття світу залежить від положення Точки збірки, від того, на прийом якого рівня вібрацій зараз налаштована наша підсвідомість. Тому, переміщуючи Точку збірки, можна змінювати й наше сприйняття навколишнього світу. Жодна картина світосприйняття не може бути єдино правильною, оскільки вона відображає лише положення Точки збірки сприйняття
в енергетичних волокнах Всесвіту. Звичайна людина не може фокусувати на своїй Точці збірки багато цих самих волокон. До того ж, її Точка збірки міцно закріплена на сприйнятті повсякденної реальності. Чаклуни, шамани і магипочатківці здатні зміщувати свою Точку збірки на сприйняття волокон, що “збирають” неординарні реальності. Але тільки розвинені маги здатні до розширеного сприйняття. Тобто: одночасному утримуванню картин повсякденності й незвичайної реальності. Як правило, люди із жорстко прикріпленою Точкою збірки мають дуже буйну фантазію. Вони вважають навколишній світ нуждим та сірим, приземленим, відомим та зафіксованим. Але насправді це лише свідчить про зрушену Точку збірки. Багато установок
і програм проекуються на нашу свідомість з екранів телевізора, відео, книг. Чим більше у людини подібних “інтересів”, що тримають його на “гачку”, тим більш передбачувані його дії і
тим легше маніпулювати її поведінкою і свідомістю. Тому часто буває, що люди “зариваються” на одному місці й ніколи не зрушують свою Точку збірки аж до самої смерті.
Головний редактор: Шиліна Марія Арт-директор: Олена Крупка Літературний редактор: Шиліна Марія
Випусковий редактор: Олена Макарченко Верстка: Шиліна Марія, Олена Крупка
Над випуском працювали: Олена Крупка, Марина Бережна, Олег Загребельний Тетяна Зубко Олена Макарченко Іван Лавренчук
Адреса редакції: м. Київ, Мельникова 36/1 Контиктний телефон: (067) 769 31 41 Адреса для листування: juliett-chris@yandex.ru Наклад: необмежений
За достовірність інформації редакція відповідальності не несе. Всі права захищені.