Київська чудотворна ікона святого Миколая Мокрого
З’ясовано, що збереглася невелика кількість ікон, створених київськими майстрами найдавніших часів. Проте, за свідченням літописів відомо, що безліч творінь було вивезено за межі Київської Русі, де вони слугували канонічним зразком
для
інших
іконописців
[6,
с.152].
Ікона святого Миколая Мирлікійського належить до найдавніших київських
чудотворних
ікон
та
відома
своєю
історією
[1,
с.252]..
Слід зазначити, що написані твори про святого Миколая є не історичними, а більш належать до легендарних оповідань. Опис про життя святого Миколая, який дійшов до наших часів, належить до більш пізніх часів, а саме IX століття, написаний патріархом Методієм Константинопольським, який при написанні творів користувався джерелами, які
невідомі в наш час [5, с.152]..
З’ясовано, що про життя Чудотворця було написано в IX столітті не вперше [4, с.152]. Образ святого Миколая, архиєпископа Мирлікійського, який славився даром чудотворіння та допомоги, з найдавніших часів окутий пошаною,
створюючи
статус
національного
святого.
Джерела цього народного шанування пов’язані з діяльністю хрестителя Русі, князя Володимира. Тому, саме в Києві формувався та поширювався культ Святого Миколая. На Київщині був відзначений день свята на честь перенесення мощів святого Миколая
з міста Мири в 1087 році. З найдавніших часів
створюються та поширюються місцеві апокрифічні легенди про чудеса святого Миколая,
що
увійшли
до
канонічної
літератури.