Bible Atlas Chap 9 pp158-67.qxd:Bible Atlas Chap 9 pp158-67
31.08.2010
15:41
Page 158
Bible Atlas Chap 9 pp158-67.qxd:Bible Atlas Chap 9 pp158-67
31.08.2010
15:42
Page 159
ЧАСТИНА ДЕВ’ЯТА РАННЯ ЦЕРКВА Бібліотека Цельсія, Ефес. Ця бібліотека була збудована у 110–135 рр. н. е., в ній зберігалося близько 12 000 сувоїв. Ефес був одним з головних центрів раннього християнства, тут між 51–53 рр. н. е. апостол Павло провів півтора роки.
Bible Atlas Chap 9 pp158-67.qxd:Bible Atlas Chap 9 pp158-67
31.08.2010
15:42
Page 160
Єврейська діаспора З часів Соломона контакти з іншими землями були звичною справою, але народ Ізраїлю міцно тримався своєї ідентичності . Однак після завовання північного Ізраїлю ассирійцями (722 р. до н. е.), і особливо після вавилонського завоювання Юдеї (586 р. до н. е.), багато гебреїв було депортовано, заслано або вони «розсіялися» по іншим землям.
Громади, що намагалися зберегти свою духовну спадщину й вірність традиціям у чужому середовищі, пізніше отримали назву євреїв діаспори (від грецького слова «розсіяння», «розпорошення»). Одні гебреї повернулися з вавилонського полону, щоб відбудувати Єрусалим, інші у перський період лишилися в Месопотамії, перетворивши її на центр своєї культури і традицій. З рідної землі силою забрали не всіх гебреїв. У вавилонський період багато людей втекли до Єгипту. Пізніше єврейські найманці на службі у перської держави
Згідно з Йосифом Флавієм, найбільша єврейська діаспора жила в Сирії, зокрема в містах Антіохія і Дамаск (карта праворуч). Філон Александрійський пише, що в Єгипті проживав 1 млн євреїв, а в Римі на початку правління Авґуста щонайменше 7 тис. Важко сказати, наскільки ці цифри відповідали дійсності, але з них можна зробити висновок, що євреїв жило багато по цілому середземноморському світові. Не всі вони були євреями за етнічним походженням: багато людей просто сповідували юдейську віру.
160
АТ Л А С Б І Б Л І Й Н О Ї І С ТО Р І Ї
командували гарнізоном в Елефантіні у Верхньому Єгипті (V–ІV ст. до н. е.), де знайдено багато листів, писаних на папірусі арамейською мовою.
Діаспора після Александра Македонського Діаспора дуже зросла після завоювань Александра Македонського (332–323 рр. до н. е.), особливо за рахунок євреїв, пов’язаних з Палестиною та новим храмом. Багато
Bible Atlas Chap 9 pp158-67.qxd:Bible Atlas Chap 9 pp158-67
євреїв потрапили в полон в часи Птолемея І Сотера (323– 285 рр. до н. е.), а потім Помпея (64 р. до н. е.). Інші емігрували добровільно як купці або найманці, адже політичне об’єднання земель Середземномор’я відкривало широкі можливості за кордоном. У ІІІ–ІІ ст. до н. е. Птолемеї запросили до себе людей претендента на первосвященство Онія ІV, які заснували колонію в Леонтополісі, де збудували власний храм.
Діаспора в римський період Наприкінці І ст. до н. е., коли Рим запанував у східному Середземномор’ї, у багатьох близькосхідних містах існували єврейські громади. Багато євреїв жило в сусідніх Сирії та Єгипті, маючи вигоду від близькості до батьківщини, торгівлі та подорожей. Дві найвідоміші діаспорні громади жили в столичних містах Антіохії та Александрії. В часи Птолемеїв і Селевкідів завдяки торгівлі виникали єврейські анклави в
31.08.2010
15:42
Page 161
інших центрах грецького світу. У період пізніх Хасмонеїв і в часи Юлія Цезаря єврейські громади поширилися в Малій Азії та Греції. Громади поза Палестиною зростатимуть у І–ІІ ст. н. е. і в результаті двох юдейських повстань. У ІІІ–ІV ст. н. е. розвинені єврейські громади існували в більшості великих міст східної частини Римської імперії та в західних провінціях. Важко судити, скільки саме налічувалося євреїв у Палестині та в діаспорі у І ст. н. е., однак єврейський філософ Філон Александрійський писав, що в самому Єгипті проживав 1 млн євреїв. Згідно з оцінками, в Александрії мешкало понад 100 тис. євреїв, що становило близько 12% всього населення. Відсоток єврейського населення в Антіохії був, ймовірно, ще вищим, хоча загальна кількість населення була меншою. У ІІ–ІV ст. н. е. єврейське населення Риму сягало 100 тис. осіб, а після двох юдейських повстань чисельність єврейської діаспори, вочевидь, перевищила чисельність євреїв у Палестині.
Bible Atlas Chap 9 pp158-67.qxd:Bible Atlas Chap 9 pp158-67
31.08.2010
15:42
Page 162
Життя євреїв у діаспорі Відомості про життя євреїв у діаспорі дуже уривчасті і будь-яка спроба описати цей період має враховувати єврейську літературу, різні написи й археологічні знахідки. Одне з головних джерел — власне Новий Заповіт, особливо послання Апостола Павла, юдея з міста Тарс у Кілікії, який подорожував Малою Азією та Грецією.
Розрізнену інформацію про діаспорні громади дає Йосиф Флавій, який жив при дворі римських імператорів, але підтримував контакти з євреями в Кірені та Єгипті. Окремі відомості подає єврейська діаспорна література, як-от «Послання Єремії», «Повість про Йосифа й Асенеф», «Премудрість Ісуса, сина Сирахового», грецькі доповнення до Книги пророка Даниїла та ін.
Філон Александрійський Один з найвідоміших авторів єврейської діаспори — Філон Александрійський (бл. 25 р. до н. е. – 50 р. н. е.). Він народився в заможній єврейській родині, яка була добре відома в александрійській громаді. Його старший брат служив алабархом (збирачем податків) в Александрії, і родина зробила щедру пожертву золотом на оздоблення храму Ірода. Племінник Філона Марк одружився з донькою Ірода Агрипи І. Інший його племінник Тиберій Юлій Александр зрікся юдаїзму заради римської служби, був прокуратором Юдеї (бл. 46 – 48 рр. н. е.), а потім став префектом Єгипту.
План муніципального комплексу в Сардах (Мала Азія), на якому показано розташування базиліки, котра пізніше служила синагогою (ІІІ–VІ ст. н. е.) (схема праворуч). План синагоги в місті Дура-Европос (римська Сирія) — два періоди розвитку (схема праворуч). У ранній період (вгорі) це був типовий будинок, одна кімната якого служила для зібрань. Згодом (внизу) будинок перебудували на повноцінну залу з переднім двором (середина ІІІ ст. н. е.).
162
АТ Л А С Б І Б Л І Й Н О Ї І С ТО Р І Ї
Сарди
Очевидно сам Філон віддавав перевагу науковим і філософським заняттям, а не громадському життю, хоч після погромів 37–38 р. н. е. очолив депутацію в Рим і отримав від імператора Калігули офіційне підтвердження прав александрійських євреїв.
Ідентичність і спільнота Суспільне становище діаспорних євреїв різнилося від міста до міста. Деякі громади стикалися з упередженням і гоніннями, чимало язичницьких авторів задокументували вороже ставлення до євреїв або безпідставні чутки про них. Інші мали цілком добре суспільне становище. Вони часто виступали в театрі і на спортивних змаганнях, могли поповнити лави місцевої аристократії, міської ради чи суддівства. Багато єврейських папірусів і різних написів засвідчують, що євреї діяли у всіх сферах життя і на всіх соціальних рівнях. У багатьох випадках євреям надавали рівні громадянські права з греками (ісополітія), а в інших — автономію у вирішенні своїх внутрішніх справ.
Дура-Европос
Bible Atlas Chap 9 pp158-67.qxd:Bible Atlas Chap 9 pp158-67
Відома діаспорна література і археологічні розкопки синагог свідчать про сильний вплив елліністичної культури. Подібно до Філона Александрійського, більшість євреїв у діаспорі говорили грецькою мовою і долучалися до місцевої культури. Євреї діаспори (і християни) читали Септуаґінту — грецький переклад книг Старого заповіту. Однак ядром юдейської віри лишалася відданість храму і Торі. Багато діаспорних євреїв, поки стояв Єрусалимський храм, прагнули на якесь із великих свят здійснити паломництво в Єрусалим, а пізніше в заможних євреїв стало звичаєм перепоховання на батьківщині. Втім урівноважити на чужині традиції предків і культуру нового середовища було дуже непросто. Як наслідок, у діаспорі виникало багато різних форм юдейської богословської традиції, які виказували більший чи менший язичницький вплив. А сама громада, яку врешті-решт почали ототожнювати з місцем зібрання (грецькою синагога), стала основою єврейської ідентичності в діаспорі.
31.08.2010
15:42
Page 163
Переважна більшість руїн синагог у діаспорі належать до пізньоримського і візантійського періодів (карта вгорі)
http://www.torreys.org/bible/philopag.html Матеріали про Філона Александрійського http://ru.wikipedia.org/wiki/Александрийская библиотека Про Александрійську бібліотеку http://www.pbs.org/wgbh/pages/frontline/ shows/religion/portrait/diaspora.html Світ, в якому жив Ісус: єврейська діаспора
РА Н Н Я Ц Е Р К В А
163
Bible Atlas Chap 9 pp158-67.qxd:Bible Atlas Chap 9 pp158-67
31.08.2010
15:42
Page 164
Міста Апостола Павла Ісус проповідував у галілейських селах, Апостол Павло — в містах Римської імперії. Сам Павло походив з діаспори космополітичного міста Тарс у Кілікії. Після навернення в християнство він побував із проповіддю в багатьох великих містах того часу.
Філіппи Філіппи лежали на важливій Еґнатієвій дорозі, яка йшла через Грецію і з’єднувала Левант з узбережжям Адріатики. Це була римська колонія, яка виступала аванпостом імперії. Звідти до нас дійшло багато написів латиною. Грецькі й римські боги сусідили з місцевими фракійськими божествами, існували храми єгипетських богів Ізіди й Серапіса. У Філіппах Павла, певно, зустріли неприхильно (1 Сол. 2:2; пор.: Дії 16:19–34). В наступні роки Павло не раз повертався у місто, а філіппська церква підтримувала його проповіді (Фил. 4:10–20; пор.: 2 Кор. 8:1).
за їжею (1 Кор. 11:17–34). Де посадити і що подавати найважливішим гостям визначав суспільний звичай, але Павло вчив, що християнській громаді не личить робити так на своїх богослужіннях. Востаннє перебуваючи в Корінфі, Павло написав послання вірянам Риму (Рим. 15:22–27, 16:1–24). Два послання до коринтян, що відомі нам з Нового Заповіту, це лише невелика частина текстів, адресованих тамтешнім християнам. Павло бував у Корінфі принаймні три рази, а часом відряджав туди Тимофія й Тита, написавши їм щонайменше чотири листи.
Ефес Корінф (Коринт) Перед тим як прийти в Корінф, Павло на якийсь час зупинився в Афінах (1 Сол. 3:1–6). Афіни були інтелектуальним і паломницьким центром, але адміністративною та економічною столицею регіону був Корінф. Своїм становищем він завдячував двом портам з обох боків Істмійського перешийку і служив важливим центром судноплавства між Адріатикою (та Італією) й Егейським морем (і Малою Азією). З Італії в Корінф перебралися Акила й Прискилла (Дії 18:2), а їхній дім, подібно до кількох інших у місті, став місцем християнських зібрань (1 Кор. 16:19; Рим. 16:3). У посланні Павла сказано, що віряни збиралися в окремій кімнаті Столиця провінції Ахайя Корінф мала дуже вигідне розташування на Істмійському перешийку між двома портами (карта праворуч).
164
АТ Л А С Б І Б Л І Й Н О Ї І С ТО Р І Ї
Ефес був столицею римської провінції Азія і великим портовим містом. Там стояв знаменитий храм Артеміди Ефеської, а від порта до міського театру вела прикрашена колонадою Аркадська дорога. Розкопки ефеського ринку (агори), храму єгипетських богів, бібліотеки Цельсія, храму Артеміди, фонтанів Траяна, багатих житлових кварталів свідчать про велич і розвиток цього римського міста, особливо від ІІ ст. н. е. На кілька років під час егейської місії Павла Ефес став його домівкою. Звідси він вирушав у подорожі і написав багато послань до інших церков (1 Кор. 16:5–8). Павлова проповідь викликала заворушення, до яких підбивав один срібляр, що виготовляв фігурки Артеміди (Дії 19). Згодом Павло пі-
Bible Atlas Chap 9 pp158-67.qxd:Bible Atlas Chap 9 pp158-67
шов з Ефеса до Трої й Македонії, а потім вирушив до Корінфа (2 Кор. 2:12–13, 7:5–16).
Фессалоніка (Солунь) Фессалоніка — головне місто на Еґнатієвій дорозі, де вона повертає на велику Грецію. Це місто було першою столицею римської провінції Македонія (146 р. до н. е.) і відігравало важливу роль в економіці регіону. Крім місцевих і чужоземних культів у Фессалоніці практикували великий культ імператорів, жили самаритянські та єврейські громади. Перше послання Павла до християн Фессалоніки (1 Сол.) мало за відсутності Апостола підтримати й настановляти їх у вірі.
31.08.2010
15:42
Попри те, що Ісус проповідував передусім у селах, християнство І ст. н. е. було явищем переважно міським (карта вгорі). Мандрівні місіонери й учителі, як-от Павло,
Page 165
ходили головними дорогами й напрямками, організовуючи церкви в містах Малої Азії, Македонії та Ахайї.
http://www.luthersem.edu/ckoester/paul/main.htm. Подорожі апостола Павла http://www.ntgateway.com/paul-the-apostle Матеріали про апостола Павла
РА Н Н Я Ц Е Р К В А
165
Bible Atlas Chap 9 pp158-67.qxd:Bible Atlas Chap 9 pp158-67
31.08.2010
15:42
Page 166
Місіонерські подорожі Павла З усіх дійових осіб Нового заповіту Павло має, певно, найбільшу заслугу в поширенні християнства у неєврейському середовищі. Павло не перший християнин, який проповідував у неєвреїв, але саме цей «місіонер» (грецькою – апостол) відкрив новий етап у розвитку міст Римської імперії. Павло походив з діаспорних євреїв міста Тарс, отримав грецьку освіту, але вчився в єрусалимських фарисеїв. Згадки про нього з’являються в історичних джерелах у перші роки по смерті Ісуса. Спочатку він переслідував християн, але потім сам став на «ту дорогу» (Дії 9:1–9, 22, 24:14). Перші діяння Павла минули в Дамаску й околицях, але невдовзі він повернувся в Кілікію і Сирію. У цей час Павло мав лише епізодичні контакти з церквою в Єрусалимі (Гал. 1:15–22; Дії 9:26-30). Пізніше він був пов’язаний з містом Антіохія – столицею Сирії і центром чисельної єврейської громади, в якій виникало багато християнських груп. Саме там вперше було вжито слово «християнин» (Дії 11:26). На цьому етапі він здійснив так звану першу місіонерську подорож, коли з Варнавою ходив землями Пісідії і південної Ґалатії (Дії 13–14).
Язичницька місія Антіохійські євреї не знали, як ставитися до того, що до нової віри навертаються язичники, і це викликало напруження в громаді. Павло та делегація з Антіохії пішли в Єрусалим спитати поради в цій справі у Петра і Якова (братів Ісусових) (Гал. 2:1–14; Дії 15). Потім Павло вирушив з Антіохії в нову місію егейським берегом: пішов на захід через Малу Азію, переправився морем до Македонії і далі Еґнатієвою дорогою –
«Мені, найменшому від усіх святих, дана була оця благодать, благовістити поганам недосліджене багатство Христове, та висвітлити, що то є зарядження таємниці, яка від віків захована в Бозі, Який створив усе...» (до Еф. 3:8–9)
«...де нема ані геллена, ані юдея, обрізання та необрізання, варвара, скита, раба, вільного, – але все та в усьому Христос!» (Кол. 3:11)
166
АТ Л А С Б І Б Л І Й Н О Ї І С ТО Р І Ї
головним сухопутним шляхом через Грецію, який поєднував Левант з Адріатикою. Шляхи Павла узбережжям західної частини Малої Азії та Греції становлять так звані другу і третю місіонерські подорожі (Дії 16–22:15). Сам Павло не виділяв подорожі якось окремо і вважав їх одним етапом служіння, на якому він ніс нову релігію язичникам. Цей етап охоплює 49–60 рр н. е., і саме тоді було написано більшість відомих послань Павла. Апостол планував побувати в Іспанії і доро-
Bible Atlas Chap 9 pp158-67.qxd:Bible Atlas Chap 9 pp158-67
гою туди зайти до Рима, але перед тим хотів відвідати Єрусалим, щоб допомогти незаможним і немічним (Рим. 15:22–29). Однак в Єрусалимі його заарештували і відправили до Рима (Дії 21–28), де за наказом імператора Нерона стратили.
Подорожі і послання егейським містам Підраховано, що впродовж місіонерських подорожей Павло подолав понад 16 тис. км. З апостольських послань постає образ трудівника, який невтомно ходив від міста до міста головними дорогами Римської імперії. Дії апостолів розповідають про кілька окремих зупинок у тривалій подорожі. Судячи з послань Павла, він ходив головними шляхами через великі міста, в містах знаходив людей, охочих його прихистити, і брався до створення місцевої громади послідовників. Павло прагнув підтримувати контакти зі своїми громадами,
31.08.2010
15:42
Page 167
навідуючись до них або надсилаючи одновірцям листи. Новозавітні послання Апостола Павла відображають поширені в той час уявлення, але деякі моменти його послань, наприклад, заперечення різниці між вільним і рабом (Кор. 12:12–13), звучали тоді дуже радикально. Ця карта показує місіонерську діяльність Павла згідно з Діями апостолів (карта внизу). Павло провів у подорожах 16–18 років і пройшов середземноморським узбережжям, починаючи від Антіохії, столиці Сирії. Початок місіонерської роботи Павла минув серед язичників, які симпатизували новому вченню, в районі Антіохії і Тарса – рідного міста Апостола (Дії 13–14). Послання
самого Павла нерідко малюють іншу або детальнішу картину його тривалої подорожі, ніж Дії. Залишивши Антіохію, він пішов на егейське узбережжя, де й провів решту свого служіння. Хоча ми виділяємо окремі етапи місіонерських подорожей Павла, сам він у 49– 60 рр. н. е. майже постійно був у дорозі, неодноразово відвідуючи християнські громади в егейських містах.
РА Н Н Я Ц Е Р К В А
167