ODESSA MODERN ARTISTS. by Odessa Modern Art

Книга видана за підтримкою Book supported by

ISBN 978-966-1568-83-8

МОДЕРНІСТИ ОДЕСИ ODESSA MODERN ARTISTS

Київ 2014/ Kyiv 2014 www.modernism.com.ua

МОДЕРНІСТИ ОДЕСИ

від нонконформізму 1960-х до сьогодення

ODESSA MODERN ARTISTS from nonkonformism of 1960s till today

НОНКОНФОРМІЗМ – ДУША ОДЕСЬКОГО МОДЕРНІЗМУ Першими нонконформістами, кажуть, були святі апостоли Петро, Павло, Лука і з ними – сповідники християнської віри в Давньому Римі. Одеські нонконформісти чистоту мистецької моралі взяли від перших християн. Були перед нонконформістами в самій Одесі ще й члени товариства Костанді. У 20-ті роки минулого століття вони у своїх серцях несли віру в чистоту мистецької форми та кольору, але цю малярську чистоту, не сприйнявши її через класові упередження, категорично відкинули офіційні язичники з тріумфуючого атеїстичного табору новітнього Нерона. Були також суперечливі ініціації Товариства незалежних художників, і уяву про деяких його членів можуть сьогодні дати лише картини з колишньої колекції Перемена, що була придбана на Сотбісі київським фондом «Український авангард» (весна 2010 р.). Отже, оприлюднюємо переконання, що одеські нонконформісти визріли з гнізда протесту проти догматів тем і сюжетів соцреалістичних язичників. Нонконформістів офіційна язичницько-партійна Одеса за прикладом офіційно-кадебістських Москви та Києва не любила, зневажала, кривдила, цитуючи при нагоді й без оної апокрифічні вислови вселенського кукурудзолога та інщих компартійних бонз. Як відомо, язичники розіп’яли першого місіонера творчого вільнодумства Соколова на хресті ненаситної язичницької критики, відмовивши йому у праві на вільне поза гратами життя. Падка до жертовної християнської крові язичницька критика, замішана на «формаційному антагонізмі» (за філософом С. Кримським), безперечно, затямила, що йдеться насамперед про захист монадного репресивного режиму і власних конфесійно-партійних інтересів, тому чуже, тобто вороже з її погляду, мистецько-комунікаційне поле оголошувалося з безапеляційним притиском як поле формалістичне, буржуазне – і з гіршим оскарженням як поле буржуазно-націоналістичне. Молодих Сича і Хрущика каральний меч новітніх язичників, однак, не злякав: вони вклинилися «парканною» виставкою в шеренги офіційного радянського спецназу поміж червоних гасел з інтернаціональним змістом та прапорів із серпом і молотом. У самому центрі Одеси зіткнулися дві системи – вільнолюбива і агресивно антилюдська. «Як вони посміли!» – заверещали усі телеграфні стовпи на великих відстанях – від Приморського бульвару до Володимирської у Києві та рубінових кремлівських веж. Історична мистецька пам’ять донесла візії андеграунду – парканної, квартирних одеських виставок, бульдозерної московської, чемоданних варшавських і одноденки харківськовільнюсько-львівських. Виставки-одноденки – бо: мистецькі християни першого дня їх офіційно відкривали, а наступного дня їм офіційно відмовляли в пролонгації експонування з ухвалою покарання за непокору. Та історія з відстані – священна, вона у хронометражі людських надій – свідчення мовчазного опору художників. Як ходили поліцейські «хвости» гуртом відкрито і поодинці, вистежуючи, за Стрельніковим… як мордували Сазонова… як зібралися Сичов, Ануфрієв, Цюпко на квартирній виставці у Асрієва… як сиділи зачаровано разом Цюпко і Наумець на одеській квартирній виставці 1975 р. та як у залах Спілки художників 1971 р. готували першу неофіційну групову виставку з роботами Маринюка. Не було сантиметра близькості до компромісу у свідомості андеграунду. Так народжувалося – знову вкотре за століття! – безмежнеє поле одеського модернізму! Одеські нонконформісти витримкою, стійкістю, чуттям колективної творчої родинності і, найголовніше, силою духу довели власне право на мистецьку свободу і вказали її вартісні 6

критерії. Вони звикли триматися разом, не гнути спину і стояти рівно. Переконані, що «спротив іншої сторони» подвоює їх молодечий запал і можливості до завоювання мистецької свободи, вони рік за роком щораз упевненіше залишали за собою право перетворити віру в необхідність її реалізації. Нонконформізм – душа одеського модернізму, вхід до того самого мистецького святилища, перед яким гордовитий Гоген колись скидав капелюха в дні паризької всесвітньої виставки. Про одеських модерністів теж не скажеш, що вони не є гордовиті, хоча не можна не уявити собі того, що починаючи з кінця 60-х рр. вони не схиляли шанобливо один перед одним свої чубасті голови. Одеське лицарство – на понт-авенський лад, тобто «священна історія» одеського нонконформізму в океані світового модернізму і світлому переконанні власної одеської причетності до загальнолюдського процесу творення мистецьких цінностей. Чи не тому виникло мистецьке об’єднання «Мамай»? Софійність одеського модернізму очевидна. Він виявив особистісну дієвість під крилом плюралістичних намірів відкриття мистецької істини. Закладена в основу такого процесу толерантність становить перспективу сходження поза виміром вчорашнього і майбутнього у вимірі концентровано-вісьового мистецького ідеалу. В цьому сенсі одеські модерністи, розпочавши креативний дискурс у ракурсі платонівських ейдосів, залишаються надійними послідовниками античної чорноморської культури та мистецтва. Один і так само ідентичний синхронний зріз загальнолюдської мистецької вартості: проторомантизм крітської «Парижанки» з Іракліону та неоромантизм жіночих голівок одеських модерністів, починаючи від Людмили Ястреб до живописно-метафоричних синапсів Світлани Юсім. Басанцеве «зачарування свого світовідчуття переноситься на оточуючий світ – так народжується і фіксується у свідомості образ» мало підгрунтя в його ранніх творах «Портрет», «Ті, котрі йдуть назустріч», «Дівчина з намистом», «Сон». Але воно перебуває в часовому перегуку з «Летом стріли», «Пополудні», «4 поля» Цюпка. Воно в тандемі слова і зображення Савченка, який заворожує знаками-кольорозагадками. Воно в авторській версії Маринюка «Свято Марії» – варіації іконописного замилування, а також в його перейнятих кольоротишею «Двоє», «Дівчина в стрічках», «Подорож»... Королівство Наумця – «усе живе у вимірі гри… гра є шлях, сенс і мета… потреба духу… інакше б її не було». Може, воно приховане у вежах Кельнського храму?.. Або в поїзді з химерною назвою «Конфлікт з мовою»?.. Знаки Наумця… знаки Стовбура з його відчуттям найбілішого білого і найчорнішого чорного… знаки мюнхенсько-одеського Агасфера Стрельнікова, який вибудував мелодію безпредметних площинознаків із заворожуючим мовчанням барв… знаки покійного Коваленка і філософа Сада… знаки покійного Степанова і Божка… як сад божествених пісень Сковороди: тиша, святість, неквапливість таки вселенсько-сковородинські. Оглядаючи спокійно зацікавленим поглядом шлях одеських модерністів із стартової лінії до нинішньої висхідної площини, звертаємо увагу на неоромантичну модифікацію їх творення, попри багатство авторських намірів та шляхів цього загалом монолітного процесу, сфундованого на стійкому хребті античної культури. Знаменними є історична доля, панорамні межі, альтернативні пропозиції одеського модернізму, який у години свого народження у колектив загалу передбачив вершинність індивідуальних гармонійних капітелей майбутнього, двері до якого були вже тоді оформлені у вигляді платонівських ейдосів. Пригадую: на початку 80-х Юрій Коваленко зізнавався в

майстерні Лози: «Живопис мене безкінечно хвилює…», і мені тоді здавалося, що я чую голоси молодшого Еміля Бернара та старшого з-поміж них Поля Гогена… Як у Махаяні будд є безліч у шляхах великого часу, так і в одеських неоромантиків нелімітованими є шляхи до пізнання досконалого. У кожного автора є право, можливість, мить вибору і в кожного є місце для антагонізуючих правил індивідуальної «мистецької гри» того, що є «за» і що є «проти», місце для того самого мистецького чинника, щоби подія виникла, сталася, тобто вона повинна мати свою дату, ту або іншу швидкість (за Ж.-П. Сартром). У моєму розумінні максималізм одеського модернізму вигодуваний цілющим молоком андеграунду і багатством традицій мистецького минулого, вартісний перед взаємними зобов’язаннями та індивідуальними смаковими уподобаннями, які реагують на пріоритети розвитку загалу (в даному разі одеської школи). Ми часто говоримо про максималізм київської, харківської, закарпатської й т. д. мистецьких модерних шкіл і говоримо, що усі вони самодостатні та вартісні, тому що кожна з них зорієнтована на європейські культурні атрибути й утворена навколо власних територіально-культурних ціннісних вузлів. Одеський варіант метрополії модернізму оригінальний, неповторний, бо він природно авангардний так само, як природно аванградною є «Парижанка» з кріто-микенського метаминулого, споріднена з духом авангардизму-нонконформізму 70-х рр. і, що не виключено, споріднена з цією аурою модерної екзистенції і до наших днів. Одеський модернізм – з присмаком Чорного моря так само, як київський – Дніпра, а закарпатський – полонин та гірських вершин. Якщо вдатися до переліку імен, то можна зійти на стежку банальної номінації талановитих осіб, але я не побоюся такої «банальної» описовості, бо для мене дорогі, близькі, особисто зріднені з далекого вже нині минулого – років творення потенційного арт-модерну. Отже, друзі, знані та малознані, сущі і вже із засвіту, однак, зі мною сущі завжди, тисну вам правицю, обіймаю вас щиро, живу вашими радощами і тривогами – Л. Ястреб, О. Ануфрієв, В. Басанець, І. Божко, В. Гончаров, В. Ігнатьєв, Ю. Коваленко, Е. Павлов, В. Наумець, О. Стовбур, Є. Рахманін, С. Савченко, В. Сад, М. Степанов, В. Стрельніков, С. Сичов, В. Маринюк, М. Морозов, В. Філіпенко, В. Хрущ, В. Цюпко, С. Юсім, В. Кабаченко. Зорі в безкінеччі одеських небес і голубизни моря... Одеські модерністи емансипували право творчого обов’язку і пошук творчого вибору. У часи захоплення символізмом, на зорі народження модернізму молодий Кандінський зізнався: «Знову скинув капелюха перед Бйокліним» (наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. панував Арнольд Бйоклін). Можна повторити ще раз слова, які Гоген мовив сам собі на цю ж тему, і цього разу дозволимо собі адресувати їх одеським модерністам: «Доброго вам дня, панове одесити! Скидаю перед вами свого капелюха. Ваш пасіонарний чин на мистецькій ниві подиву гідний, заслуговує на похвалу з великим числом прикметників-епітетів…». Переді мною композиція Світлани Юсім «Реґтайм» (1997). У цій абстракції червона барва лине «в межах можливого» (за В. Кандінським, який при цьому додав із важливим відтінком: «теж казковіше»), тобто обраний колір перекриває мелодику сірого, як писала Надя Подземська «живописним котрапунктом», а в нашому прикладі «Реґтайму» «генерал-басом і контрапунктом» через інтервали загадкових позначень, виберіть собі самі, яких: з універсуму майя чи контексту Полінезії, ескімосів Аляски? Що є ці сигми неосяжних сум мікросфери, які сигналізують невтомно про якісний продукт сірого в мере-

живі відтінків, а червоним огортають оголену тканину рецепторного входження у глибинну суть мікро? Може, то з епохи кімерійців, сарматів, що охоплювали рівнини сірих просторів степу жаровинням безмірних пожеж? Площина сколиханої мелодикою «Реґтайму» вертикалі? Колихання якісної суті червоного генерал-басу зусібіч і навсібіч, що вписується у суть надреального з нашим мікродосвідом реального, – ось він, цей стан почуттєвої поведінки Того (ніби минуле, сучасне, майбутнє – симультанність воднораз), що звучить «на семи вітрах» розгойданою нотою саксофону Армстронга… Коли вдивляєшся у композиційно-колористичні аберації одеських модерністів, детерміновані поведінкою куцих норм абонентів успадкованого мистецького мінімуму, з гордістю за одеський мистецький трансцедентальний досвід вдивляєшся в запропоновані ними обрії досконалого. Модерністи Одеси «виписують» потоки нових знань про невідомі нам материки. І які ж вони усі разом у креаціях підсвідомого вибору заворожуюче привабливі! І які ж вони доступні для «прочитання» у межових ситуаціях «не було – буде»! Олександр Федорук, доктор мистецтвознавства

NONCONFORMISM – THE SOUL OF ODESSA MODERNIST ART They say that apostles Peter, Paul, and Lucas, together with the first followers of Christianity in the ancient Rome, were the original non-conformist artist. Odessa modernist artists borrowed their flawless artistic ethics from the first Christians. The forerunners of non-conformists in Odessa were the artists of the Kostandi Fellowship in the 1920s; in their hearts, they carried the belief in pure artistic form and color – artistic purity which, due to class prejudice, was emphatically rejected by dogmatic pagans from the triumphant atheist camp of the modern-age Nero. There was also the Fellowship of Independent Artists, the founding of which was surrounded by controversy – the only way to get an idea of what some of its members’ art was like would be to check the few remaining paintings from the former Peremen collection, purchased at Sotheby’s by the Kyiv-based foundation «Ukrainian Avant-garde» in the spring of 2010. Thus, we can express the conviction that Odessa non-conformists were born out of the nest of protest against dogmatic themes and subjects imposed on them by Socialist Realist pagans. Following in the footsteps of dogmatic, KGB-brainwashed Moscow and Kyiv, pagan Communist Odessa loathed, scorned, and humiliated non-conformist artists, quoting apocryphal adages of the universe’s largest corn enthusiast and other Communist bonzes whenever opportunity arose… or didn’t. As we know, pagans crucified Sokolov, the first missionary of free artistic thought, on the cross of insatiable pagan criticism, refusing him the right to free life beyond the bars. Ever hungry for sacrificial Christian blood, pagan criticism, based on «formative antagonism» (according to philosopher S. Krymsky), definitely bore in mind that it was, first and foremost, defending the monadic repressive regime and own denominational/party interests; the alien – therefore, enemy – artistic communication field was categorically and emphatically pronounced «formalistic», «bourgeois», and even, which was yet more difficult to appeal, «nationalist bourgeois». Yet the young Sych and Khrushchyck weren’t scared by the punitive sword of the modern age pagans: their plot exhibition wedged itself into the lines of official Soviet special task force, between the red slogans with international content and hammersickle flags. In the very heart of Odessa, two systems collided: one, freedom-loving; the other, aggressively inhuman. «How dare they!» – screamed every telegraph pole across great distances, from Prymorsky Boulevard in Odessa, to Volodymyrska street in Kyiv, to the ruby-starred towers of Kremlin. Historical memory conveys the visions of underground art events: the «plot exhibition» and numerous apartment exhibitions in Odessa; the «bulldozer exhibition» in Moscow; a series of «suitcase exhibitions» in Warsaw; one-day events in Kharkiv, Vilnius, and Lviv. At those latest, our Christians in art only managed to hold them open for one day: next day, an official ordinance, prescribing punishment for insubmission, would officially deny them the right to continue exhibiting their works. From the distance, their history is a sacred narrative of hope, a testament to the artists’ silent resistance. The police openly tailing Strelnikov, one by one or in groups… torturing Sazonov… Sychov, Anufriyev and Tsiupko at the apartment exhibition at Asriev’s… Tsiupko and Naumets, sitting together mesmerized at the Odessa apartment exhibition in 1975… The halls of the Artists’ Union in 1971, during the preparations for the first unofficial group exhibition featuring works by Marynyuk. In their conscience, underground artists never moved an inch towards compromise. This is how the boundless field of Odessa modernism was being reborn, like it did so many times before throughout the 20th century! Through their self-restraint, persistence, fellowship and, most importantly, spirit, Odessa non-conformists have asserted their 8

right to creative freedom and proven how valuable it really is. They were used to stick together, hold their heads high and not bend their backs to anyone. Convinced that their youthful passion and ability to fight for artistic freedom would sooner or later defeat «the other side», year after year they grew more confident in their right to transform faith in the need for its realization. Nonconformism is the soul of Odessa modernism, the entrance to the very artistic sanctuary which, back in the day, made the proud Gauguin take off his hat when visiting Paris World’s Fair. You can’t say that Odessa modernists aren’t proud, even though it’s impossible to believe that, starting from the end of the 1960s, they never bowed their tufted heads each other in respect. Such is the Odessa brand of knighthood a la Pont-Aven, or the sacred history of Odessa non-conformist art in the ocean of world modernism and its upbeat conviction in its own importance in the general human process of creating valuable art. Isn’t that why the art collective «Mamay» came into being? The communalism of Odessa modernism is obvious. It has uncovered personal efficiency under the wing of pluralistic intentions to discover artistic truth. The tolerance underlying this process puts the vanishing point beyond the dimensions of past and future and in the dimension of concentrated, pivotal artistic ideal. In this sense, Odessa modernists, who launched the creative discourse through the perspective of the Platonic eidolon, remain faithful followers of the classical tradition in culture and art in the Black Sea region. One and the same identical, coincident slice of human artistic value: the Proto-Romantic Cretan Parisienne from Heraclion and the Neo-Romantic female heads painted by Odessa modernists, from Lyudmila Yastreb to the metaphorical synapses of Svetlana Yusim. Basanets once said that «a charmed worldview changes your perception of the outside world – this is how images are born and become fixed in the mind. «This insight draws from his early works: «Portrait»; «Those Who Walk Towards Us»; «Girl With a Necklace»; «Sleep». Through time, it resonates with Tsiupko’s «Flight of an Arrow», «Noon», «4 Fields». The same insight applies to Savchenko’s interplay of word and image, his enigmatic colorful puzzles. It holds true for Marynyuk’s «Feast of the Virgin Mary» – his artistic vision of the Madonna Eleusa icon, as well as for his colorrich «Couple», «Girl With Ribbons», «Journey…». In the kingdom of Naumets, «everything is part of a game… a game is a journey, it brings meaning and purpose… fulfills a spiritual need… otherwise, it wouldn’t exist». Could it be hidden in the spires of the Cologne Cathedral? Inside a train bearing a chimeric title «Conflict With Language?» Naumets’s signs… Stovbur’s signs, with his gut feeling for the whitest white and the blackest black… Signs of Strelnikov, a Munich-Odessa Agasthenes who created a tune of non-figurative, two-dimensional emblems, fascinating in their colorful muteness… signs of the late Kovalenko and the philosopher de Sade… signs of the late Stepanov and Bozhko… reminiscent of that feeling you have when reading Skovoroda’s «Garden of Divine Songs»: silence, sanctity, deliberation. Casting a calmly interested look back at the journey made by Odessa modernists, from its starting point to the high spot where they are today, we shouldn’t ignore the neo-Romantic tint in their creations, despite the richness of their artistic intentions and paths traveled by this generally monolithic process, founded on the stout backbone of classical culture. What’s remarkable is the historic destiny, panoramic borders and varied vocabulary of Odessa modernism which, emerging through this particular artistic community, has foreseen the grandeur of the individual attainments in their future, the doors to which were sketched back then as Plato’s eidolon. I recall Yuri Kovalenko confessing to me

in Loza’s workshop: «Painting moves me endlessly…» and thinking I was hearing young Émile Bernard or the eldest among them, Paul Gauguin… In Mahayana Buddhism, endless numbers of Buddhas exist on the pathways of the endless time. In the same fashion, for neo-Romantics in Odessa, there is an infinite number of pathways towards the knowledge of perfection. Every author has a right, a possibility, a moment of choice, and every one has a place for antagonizing rules of the individual «artistic game», for the «pro» and the «contra», a place for the factor that makes it possible for something to happen on a certain date, with a certain speed (to quote J.-P. Sartre.) In my understanding, the maximalist qualities of Odessa modernism were raised on the rich milk of underground tradition and local artistic legacy, bound by mutual obligations and personal disposition, considering the priorities of the developing movement (in this case, the Odessa school of modern painting.) We often speak of the maximalism of Kyiv, Kharkiv or Transcarpathian schools of modern painting, mentioning their self-sufficiency and valuability, as well as the fact that each of them is oriented towards the European cultural values while stemming from local traditions and unique territorial traits. The Odessa version of metropolitan modernism is original and unique, avant-garde by its very nature just like the «Parisienne» of the Creto-Mycaean meta-past is related to the spirit of avant-garde, non-conformist art of the 1970s and, as likely as not, remains congenial to the spirit of modernity to this very day. Odessa modernism has a flavor of the Black Sea, just as Kyiv modernism is tinged by the Dnieper, and Transcarpathian modernism, by the valleys and hilltops of its native region. If we indulge ourselves in recounting names, we can quickly drift to the banal listing of talented people, yet I’m not afraid of banality – these are people who I hold dear, my close and personal friends, long-time companions in the creation of potential modern art. My friends and acquaintances, whether alive or on the other side, you will always remain close to me. Allow me to offer you a handshake and a hug, to assure you that I still share your joys and sorrows – L. Yastreb, A. Anufriyev, V. Basanets, I. Bozhko, V. Goncharov, V. Ignatiev, Yu. Kovalenko, E. Pavlov, V. Naumets, A. Stovbur, Ye. Rakhmanin, S. Savchenko, V. Sad, N. Stepanov, V. Strelnikov, S. Sychov, V. Marynyuk, N. Morozov, V. Filipenko, V. Khrushch, V. Tsiupko, S. Yusim, V. Kabachenko. Stars in the infinity of the Odessa sky and in the blueness of its sea... Odessa modernists have emancipated the right of creative obligation and search for artistic choice. In the era of enthusiasm for symbolist art, back when modernism was barely out of its cradle, the young Kandinsky confessed: «Once again, I have tip my hat to Boecklin» (Arnold Boecklin ruled the art scene of the late 19th–early 20th century.) Once again, I can repeat the words that Gauguin told himself at the same occasion, and this time I’ll allow myself the liberty to address them to Odessa modernists: «Hello, dear Odessans! Today, I tip my hat to you – your passionate contribution to the art of painting has been noteworthy, deserving wildly effusive praise…». I’m looking right now at «Ragtime» (1997) by talented Odessa artist, Svetlana Yusim. In this abstract painting, color red moves «within the boundaries of the possible» (to quote V. Kandinsky, who adds with gravity: «also, more fairytale-like»); meaning that the chosen color takes over the tune of the gray, providing, as Nadya Podzemska once wrote, «a color counterpoint» or, in the case of our «Ragtime», «basso generate counterpoint» through the intervals of enigmatic signs, whether they originate from Mayan cosmology, Polinesian context or Alaskan Inuit tradition – you choose. What are those sigmas of the immense sums of microsphere, signalling

restlessly of the quality product of gray in the lacy pattern of hues, all the while wrapping the bare threads of receptors plugged into the deep meaning of the micro in red? Do they hail back to the age of Cimmeria, to Sarmathians who colored the gray vastness of the steppes with the red glow of boundless fires? The plane where a vertical line moves to a syncopated tune of the «Ragtime?» Red bass line, its essence rocking back and forth, corresponding to our vision of super-real through our micro-experience of the real – such is the musical staff for the emotional behavior of the Other (or the past, the present, the future, happening simultaneously), a warbled note of Armstrong’s saxophone carried off by the wind… As we admire the deviations of composition and color in the works of Odessa modernists, determined by the deficient «normal» behavior exhibited by the subscribers of minimal artistic tradition, we feel proud for the transcendental experience of the Odessa artists, allowing us a glimpse of the horizons of perfection they have been trying to reach. Modernists of Odessa paint to share the new levels of knowledge, the lands we haven’t yet explored. How enticingly fascinating they are in the creations of their subconsious choice! How accessible for interpretation in borderline cases of «never was – will be!» Oleксandr Fedoruk, Doctor of Art Criticism

МОДЕРНІСТИ ОДЕСИ. 1960–2013 Мистецтво в усі часи було невід’ємною складовою існування суспільства. Від магічних обрядів неоліту, тисячолітнього досвіду оздоблення культових споруд до здобутків новітньої доби воно супроводжувало людство на всіх етапах його історії, вибудовуючи наочну формулу систем вірувань, етики, філософії, являючи собою образ світової гармонії. І хоч не раз на зламі епох мистецтво потерпало від криз, дрібнішало, міліло, було, здавалося, на межі зникнення, в той самий час у його надрах визрівали сили, здатні оновити його потенціал. Як реакція на декадентські течії кінця ХІХ–початку ХХ ст., потреба у свіжості, ясності форми, конструктивності побудови твору викликала до життя появу революційних форм мистецтва 1910–1920 рр., означених іменами Малевича, Кандинського, Татліна, Єрмилова, Бойчука, Бурлюка, Богомазова. Авангардний рух 1920-х років запропонував нові філософські та естетичні ідеї, відкрив нове бачення світу, сформулював нові мистецькі завдання, дав поштовх розвиткові модерного мистецтва в цілому світі. Та на теренах Радянського Союзу він проіснував недовго, знищений радянською репресивною машиною. Натомість запанував нав’язаний згори так званий «метод соціалістичного реалізму», ідеологічні постулати якого нищили естетичні та моральні засади мистецтва, зводили призначення митця до ролі виконавця замовлень партійної еліти. Позбавляючи суспільство естетичних критеріїв, панівна ідеологія руйнувала грунтовні підвалини життя, формувала тип «радянської людини» з обмеженими запитами і мінімальними потребами. Ідеологічний диктат, який заперечував саму можливість існування творчої думки, призупинив розвиток мистецтва в радянській імперії на довгі роки, на цілі десятиліття виключив його з контексту світового мистецтва. Необхідність оновлення першою відчула в 60-х роках ХХ століття активна творча молодь мистецьких центрів – Москви, Ленінграда, Києва, Одеси, Львова. Якоюсь мірою інтуїтивно, якоюсь – свідомо, молоді художники стали на шлях відродження втрачених цінностей. В Одесі це означилось у 60-х роках появою невеликого гурту молодих митців, які протиставили офіціозу своє бачення мистецтва і призначення художника. Їх творча і виставкова діяльність спершу була обмежена стінами власних помешкань. Але вже на початку 70-х років, у розширеному колі однодумців, вони привернули до себе увагу громадськості серією неофіційних «квартирних» виставок. Тут необхідно назвати імена тих митців, котрі починали цей рух, ініціювали його, були його душею чи активним співучасником і пронесли ідеї «семидесятництва» через роки. Це О. Ануфрієв, В. Стрельніков, В. Басанець, В. Маринюк, Ю. Єгоров, В. Цюпко, Л. Ястреб, В. Хрущ, С. Сичов, Р. Макоєв, Є. Рахманін, О. Стовбур, М. Степанов, О. Волошинов, І. Божко та інші. Частина з цих художників – В. Стрельніков, О. Ануфрієв, В. Маринюк, В. Басанець, Л. Ястреб, В. Цюпко – стали учасниками «квартирних» виставок у Москві. На відміну від домінуючих у середовищі митців столичних центрів рефлексій на мистецтво «соцреалізму» та на тогочасні політичні реалії, одеським художникам були близькі проблеми сучасного європейського мистецтва, орієнтованого передусім на вирішення естетичних завдань. Виданий у 1979 р. у Мюнхені каталог «Сучасне мистецтво з України. Мюнхен–Лондон–Нью-Йорк–Париж» уперше знайомив шанувальників мистецтва з творчістю модерністів Одеси. «Квартирні виставки» стали знаковими в історії одеського «нонконформізму»; особливого значення набула постійно діюча виставкова експозиція у квартирі молодого музиканта і майбутнього колекціонера модерного живопису Володимира Асрієва. З 1975 по 1979 рік, до вимушеного від’їзду В. Асрієва з країни, вона була гостинно відкрита для художників і глядачів. 10

У середині 60-х років частина молодих художників Одеси продовжила освіту у вищих художніх навчальних закладах Москви і Ленінграда. Це співпало в часі з недовгим періодом «хрущовської відлиги», характерним для якого була більша відкритість інформації. Атмосфера ейфорії, що панувала у студентському середовищі, відкривала шлях до ентузіастичного засвоєння культурних скарбів музеїв, бібліотек і книгарень столичних міст радянської імперії. Виставки живопису майстрів Заходу і Сходу, що відбувалися тоді, велика кількість літератури і періодичних видань, лекції відомих західних митців визначали обличчя того часу. Розширення інформаційного поля дало змогу долучитися до широкого потоку світового мистецтва. Справжнім відкриттям стало мистецтво Індії, Японії, Китаю, Африки, епохи неоліту, античності, середньовіччя, ренесансу. Новітні досягнення в мистецтві усвідомлювались як частина загального процесу. Визначились базові закономірності мистецтва, можливості його могутнього впливу на свідомість людини. Формувався погляд на мистецтво як на носія духовних цінностей людства. Це відкривало для художника нові перспективи і давало усвідомлення своєї відповідальності перед суспільством. То був інформаційний прорив, наслідки якого були згодом реалізовані у творах модерного мистецтва. Але на початку 70-х років для творів, що не вкладалися у вузькі рамки «соцреалізму», не знаходилось місця на офіційних виставках. «Квартирні» виставки стали чи не єдиною можливістю спілкування несанкціанованої творчості з глядачем, альтернативою керованому мистецтву. Можливість творчої реалізації відкривалася для молодих митців у сфері монументально-декоративного мистецтва, де вимоги синтезу живопису і архітектури дозволяли художнику відійти від усталених догм соцреалізму. Першими зразками високопрофесійного мистецтва у сфері монументального живопису в кінці 60-х в Одесі стали твори Ю. Єгорова, О. Ацманчука, В. Стрельнікова, О. Ануфрієва, М. Морозова. Із розширенням кола професійних монументалістів – випускників художніх вищих навчальних закладів – діяльність у цій сфері широко розгорнулась, втягуючи у свою орбіту талановитих живописців і скульпторів. У системі художнього фонду був створений цех монументально-декоративного живопису, а згодом – секція монументалістів у спілці художників. Художня рада, до складу якої увійшли авторитетні майстри старшого покоління – О. Ацманчук, Ю. Єгоров, В. Токарєв, фахові монументалісти – М. Морозов, В. Цюпко, архітектори – М. Юн, М. Ярмаш, живописець В. Басанець, своєю принциповою позицією сприяла дотриманню високого професійного і художнього рівня виконуваних робіт. Розквіт монументального мистецтва в Одесі припадає на 70–80-ті роки ХХ ст. На той час у цій галузі плідно працюють: Ю. Єгоров, М. Морозов, В. Цюпко, А. Шопін, В. Маринюк, Л. Ястреб, С. Сичов, М. Степанов, В. Мацкевич, С. Юсім, В. Басанець, О. Стовбур, С. Савченко, В. Сад, В. Бухтіяров, В. Павлов, В. Ігнатьєв, В. Буланий, В. Капітонов та інші. Творчість одеських монументалістів розвивалася під впливом народної естетики. Суспільно-громадське спрямування монументального мистецтва ставило перед ним завдання доступності сприйняття, утвердження етичних ідеалів. Відбувалось взаємозбагачення методів і форм станкового і монументального мистецтва. Повною мірою використовувались виражальні можливості кольору, ритму, лінії, площини. Монументалістами Одеси було створено ряд високохудожніх творів на значущих об’єктах міста, області та інших центрів України. Досягнення одеської школи монументального мистецтва були високо оцінені на Всеукраїнському форумі монументалістів у Харкові у 1988 р.

Монументальний живопис став для модерністів Одеси потужним імпульсом творчих звершень, неоцінимою лабораторією засобів і форм модерного мистецтва, першою відвойованою в офіціозу територією. 1990–2000 роки відкривають нову сторінку в творчому житті модерністів Одеси. Здобуття Україною державної незалежності, небувалий підйом патріотичного духу викликали в мистецькому і культурному середовищі активізацію творчих сил, організаційних процесів. 1990-ті роки – це період, коли Україна починає презентувати своє мистецтво у світі, приймати у себе твори світового мистецтва, коли розпочинаються масштабні мистецькі проекти, виникають нові друковані видання, створюються творчі угруповання, провадиться ціла серія знакових виставок. У 1993 р. постає Національна організація митців (НАМ), того ж року в Одесі формується творче об’єднання «Човен», а в 1998 р. – творче об’єднання «Мамай». Аналогічні угруповання виникають у Києві, Львові, інших містах України. Відбувається децентралізація культурного життя: різні міста України започатковують у себе артфестивалі, бієнале і триєнале, і хоч не всім із них судилося довге життя, та вони сколихнули свідомість нації. Модерністи Одеси активно включились у цей творчий процес, виступали учасниками виставок, членами журі (бієнале «Імпреза», 1989, 1991, 1993, Івано-Франківськ, члени журі – В. Цюпко, В. Маринюк, М. Степанов, О. Стовбур; бієнале «Пан-Україна-95», 1995, Дніпропетровськ, член журі – В. Цюпко; триєнале «АРТ-АКТ», 2012, Чернівці, член журі – С. Савченко) та отримували запрошення від кураторів для участі в престижних всеукраїнських та зарубіжних виставках. Серед цих виставок: «Українсько-французькі зустрічі», 1994, Київ–Хуст; бієнале «Високий замок», Львів; «Український живопис ХХ століття», 1990, Київ; «Три покоління українського живопису», 1990, Київ; «Українське малярство» 60–80 рр., «Совіарт», 1990, Київ–Оденсе (Данія); «Арт-клуб-96», 1996, Хмельницький; «Art d`Ucraїna», 1995, d`Alcoi, Spain; «Видатні мисткині України ‘98», Київ; «І бієнале ненаративного живопису», 1998, Київ; «Міжнародна бієнале сучасної графіки», 2001, 2003, Новосибірськ (Росія); «Всеукраїська триєнале живопису», 2001, 2007, 2010, Київ; «Україна від Трипілля до сьогодення», 2006, 2008, 2010, Київ; «ART-AKT, триєнале абстрактного живопису», 2010, Чернівці та. ін. Подальше шліфування стилю, зріла майстерність притаманні творчості одеських митців на рубежі століть. Постійний творчий пошук спричиняє появу нових ідей і нових форм. Віддають данину камерній скульптурі В. Маринюк і В. Басанець. М. Степанов створює поліхромну скульптуру. С. Савченко вдається до розпису природних об’єктів. В. Сад експериментує з металом. У 90-ті роки відчутно виокремилась та укріпилась у творчості одеських митців течія нефігуративного живопису. Каталог «Мистецтво України ХХ століття» (1998, Київ) поряд з ретроспективою абстрактних творів Л. Ястреб, В. Маринюка, В. Стрельнікова, Р. Макоєва (70-ті роки), вміщує репродукції творів групи абстракціоністів 90-х – це В. Цюпко, О. Стовбур, В. Сад, С. Юсім, С. Савченко, які на той час взяли участь в І бієнале ненаративного мистецтва (1998, Київ, Український дім). До нефігуративу звертаються й інші митці – О. Волошинов, В. Маринюк, В. Філіпенко, В. Басанець, В. Гончаров, В. Ігнатьєв, І. Божко. Розвинена виставкова діяльність характерна для творчості більшості названих митців на протязі двох десятиліть на рубежі ХХІ століття. Серед виставок, які стали яскравими подіями в мистецькому житті Одеси 1990–2000-х років, слід назвати: пересувну виставку групи модерністів по містах Західної

України (Львів–Хмельницький–Чернівці–Тернопіль), організовану за ініціативою кінорежисера Ю. Чорного, 1990; виставку «4В» (В. Басанець, В. Маринюк, В. Стрельніков, В. Цюпко), 1997, Одеса; виставку «Media» в рамках проекту «Культурний герой» (В. Маринюк, В. Сад, М. Степанов, В. Цюпко, І. Цюпка, С. Юсім), 2002, Одеса; виставку «Одеська школа сьогодні» (О. Ануфрієв, В. Басанець, Ю. Єгоров, В. Маринюк, С. Савченко, М. Степанов, В. Стрельніков, В. Цюпко, В. Хрущ, Л. Ястреб), 2004, Одеса; виставку «Світло півдня», 2003, Одеса, (В. Басанець, В. Маринюк, С. Савченко, В. Сад, О. Стовбур, В. Стрельніков, В. Цюпко, С. Юсім); численні виставкові проекти групи «Мамай» (В. Басанець, І. Божко, В. Маринюк, С. Савченко, В. Сад, М. Степанов, О. Стовбур, В. Стрельніков, В. Цюпко); серію персональних виставок художників групи «Мамай» у галереї NT-art, персональні виставки митців і т.д. На ці ж часи припадає участь модерністів Одеси у виставках в Україні та за її межами: в Німеччині, Франції, Іспанії, Англії, Данії, США, Японії, Росії, Польщі тощо. В наведеному нижче переліку – всеукраїнські, зарубіжні та міські виставки, в яких у різний час і у різному складі брали участь названі художники. Значущими подіями в культурному житті міста стали заснування Музею сучасного мистецтва Одеси та художньої галереї NT-art Gallery, провадженої галеристом і колекціонером А. Димчуком. Згадуємо з вдячністю імена митців старшого покоління і наших ровесників, що творили неповторну художню атмосферу цих років: Володимира Синицького, Олега Соколова, Олександра Ацманчука, Вячеслава Токарева, Ореста Слєшинського, Адольфа Лозу, Люсьєна Межберга, Едуарда Павлова, Валентина Мацкевича, Юрія Шуревича, Вапентина Алтанця, Олександра Дмитрієва. Харизматична постать Юрія Єгорова є особливою для мистецького середовища Одеси. Вплив його особистості позначився на цілій генерації митців завдяки силі, образності, високому мистецькому рівню його творів та безкомпромісній життєвій позиції. Важливо наголосити на тому, що мистецька позиція модерністів Одеси на всіх етапах творчого шляху, від перших мистецьких проявів 60–70-х років і донині, міцно утримана на грунті життєстверджуючого гуманізму. Це убезпечило їх творчість як від політичної заангажованості соцарту, так і від крайнього індивідуалізму деяких напрямків сучасного мистецтва. Таким чином, розпочавшись у кінці 60-х років ХХ століття у вузькому колі молодих митців, відданих ідеалам творчого пошуку, активною громадянською позицією учасників неофіційних «квартирних» виставок 70-х, завоюванням авторитету в мистецьких і культурних колах творами монументально-декоративного живопису та, з початку 90-х років і до сьогоднішнього дня, участю в масштабних всеукраїнських і зарубіжних акціях і виставках, творчість модерністів Одеси стала помітним і впливовим явищем у мистецькому житті України, зробивши вагомий внесок у становлення і розвиток українського нефігуративного мистецтва і українського постмодернізму. Володимир Цюпко

ODESSA MODERN ARTISTS. 1960–2013 From ancient times art has been an indispensable part of human society. Beginning with Neolithic magic rituals, through millennia of experience decorating religious buildings to the achievements of modernity, it has accompanied humanity at every stage of its history, creating a visual representation of its beliefs, ethics, and philosophical systems, and demonstrating an ideal of harmony. More than once, art seemed to lose scale and power, torn by crises at the turn of an era or another, and seemingly verged on disappearance; yet every time, new forces arose from within to renew its potential. In a reaction to Decadent art movements of the late 19th–early 20th centuries, arose a desire for freshness, clarity of form and constructive approach to creativity that brought to life the revolutionary art of 1910s and 1920s, marked by such names as Malevich, Kandinsky, Tatlin, Ermilov, Boichuk, Burliuk, Bogomazov. The avant-garde art movement of the 1920s offered new philosophic and esthetic ideas, discovered a new worldview, formulated new artistic objectives and gave impetus to the development of modern art across the entire world. Its existence on the territory of the Soviet Union was, alas, short-lived – it was quickly crushed by the Soviet system of repression. Instead, the state imposed the so-called «method of socialist realism», an ideological construct that destroyed esthetic and ethical frameworks of art and reduced the role of an artist to a mere contractor fulfilling the demands of the Communist elite. By absolving the society of esthetic criteria, leading ideology undermined fundamental values of existence and created a new kind of Soviet citizen, a person with limited interests and minimal needs. With any possibility of creative thought eliminated due to ideological dictate, art in the Soviet empire was cut off from the global context for decades, its development put on hold for a long while. In the 1960s creatively active youth in the major artistic hubs – Moscow, Leningrad, Kyiv, Odessa, Lviv – were the first to feel the need for renewal. Partly intuitively, partly consciously, young artists were seeking to restore lost values. In Odessa this tendency led to the emergence of a small group of young artists whose vision of art and artistic mission clashed with the official doctrines. At first their creative and exhibition activities were limited by the boundaries of their own apartments and studios, yet by the beginning of the 1970s they, joined by a wider circle of likeminded artists, attracted the attention of the public with a series of unofficial apartment exhibitions. It’s worth mentioning the names of the artists who stood at the heart of this movement, initiated it and formed its core or remained active participants, carrying the spirit of the 70s throughout the years: A. Anufriyev, V. Strelnikov, V. Basanets, V. Marynyuk, Yu. Yegorov, V. Tsiupko, L. Yastreb, V. Khrushch, S. Sychov, R. Makoyev, Ye. Rakhmanin, A. Stovbur, M. Stepanov, O. Voloshinov, I. Bozhko and others. Several of these artists, namely V. Strelnikov, A. Anufriyev, V. Marynyuk, V. Basanets, L. Yastreb and V. Tsiupko, also took part in apartment exhibitions in Moscow. While Moscow and Kyiv-based artists mostly concerned themselves with reflections on Socialist Realism and the political agenda of the day, Odessa artists addressed the issues similar to those explored by contemporary European art, which aimed, first of all, at solving esthetic problems. Published in Munich in 1979, the catalogue «Modern Art of Ukraine. Munich–London– New York–Paris» gave art enthusiasts in the West the first glimpse into the art of Odessa modernists. Apartment exhibitions became a milestone in the history of Odessa non-conformist art; one of them, a permanent exhibition in the apartment of Vladimir Asriev, a young musician and future modern art collector, gained special importance. It was constantly open for artists and viewers from 1975 to 1979, when Asriev was forced to emigrate. 12

In the middle of the 1960s, several young artists from Odessa continued their education in Moscow and Leningrad, eventually becoming masters of art. Their studies coincided with the shortlived Khrushchev’s Thaw, characterized by greater openness in society and an inflow of information. The euphoria that college students felt at the time fueled their enthusiasm for the exploration of cultural riches that could be found in the museums, libraries and bookstores of the cultural centers of the Soviet empire. Numerous exhibitions of painters from the East and the West, a great number of published books and periodicals, and lectures by famous Western artists characterized that era. Access to information widened, and students dove into the stream of art from across the world. They discovered the traditional art of India, Japan, China and Africa, Neolithic and Classical art, Middle Ages and the Renaissance. They started to perceive the artistic achievements of modernity as a part of the greater whole; they saw through to the fundamental pillars that art resided upon and realized how powerful an influence it could have upon human consciousness, beginning to develop a notion of art as a vehicle of humankind’s spiritual values. New perspectives were opening up for artists, making them realize the extent of their responsibility to society. The effects of that informational breakthrough could later be felt in modern artworks. Yet in the beginning of the 1970s, works that didn’t fit into the narrow confines of Socialist Realism had no chance of being included in official exhibitions. Apartment exhibitions became a unique way for unofficial art to reach its viewers, a viable alternative to Party-sanctioned art. Another possibility for young artists to realize their creative ambitions was to turn to applied and monumental art, which required the fusion of painting and architecture, allowing the artists to depart from the conventional dogmas of Socialist Realism. First examples of highly professional murals were produced in Odessa in the end of the 1960s by Yu. Yegorov, A. Atsmanchuk, V. Strelnikov, A. Anufriyev, and N. Morozov. As more and more young artists received their monumental art degrees from various art colleges, the genre became increasingly better developed, drawing an even greater number of talented painters and sculptors into its orbit. This led to the establishment of a workshop of monumental decorative painting within the framework of USSR Art Fund, and later, of a monumental art section in the local branch of the Artists Union. An arts council consisting of established artists of the older generation – A. Atsmanchuk, Yu. Yegorov, V. Tokarev; professional monumentalists N. Morozov, V. Tsiupko; architects M. Yun, M. Yarmash; painter V. Basanets – took an uncompromising stance against mediocrity, ensuring high professional level and esthetic value of produced works. At the time, the list of artists active in the field included Yu. Yegorov, N. Morozov, V. Tsiupko, A. Shopin, V. Marynyuk, L. Yastreb, S. Sychov, M. Stepanov, V. Matskevich, S. Yusim, V. Basanets, A. Stovbur, S. Savchenko, V. Sad, V. Bukhtiyarov, V. Pavlov, V. Ignatiev, V. Bulany, V. Kapitonov, and others. Creative works of Odessa monumentalists showed the influence of folk tradition. Since monumental art was meant for public spaces, it was supposed to be accessible and to promote ethical values. Methods and forms of easel work began to filter into monumental work and vice versa, enriching both fields of art. Qualities such as optimism, freshness and clarity of colors, strong sense of rhythm, and light-imbued imagery manifested strongly in artworks created by Odessa monumentalists, who created a number of exquisite artworks in public spaces of the city, as well as the adjacent region and other regional centers in Ukraine. Achievements of the Odessa school of monumental art received high appraisal on the Ukrainian Forum of Monumental Artists in Kharkiv in 1988.

For Odessa modernists, monumental painting provided a strong catalyst for creative achievement, an invaluable laboratory of modern artistic techniques and forms of expression, and a first-ever chance to expand into territory previously occupied by official art. 1990s and 2000s turned a new page in the creative biographies of Odessa modernists. As Ukraine gained its independence, an extraordinary rise of patriotic feelings awakened creative impulses and spurred organizational efforts in the spheres of art and culture. In 1990s Ukraine began presenting its artists across the world and hosting exhibitions of artworks from all over the globe. It was an era marked by the emergence of large-scale art projects, new printed publications, art groups, and iconic exhibitions. In 1993 the National Organization of Artists (NAM) was founded, while Odessa artists formed an art collective named «Choven». Another art collective, «Mamay», emerged in 1998. Similar groups sprung up in Kyiv, Lviv and other Ukrainian cities. Cultural life became decentralized; a number of cities established their own art festivals, biennials and triennials. Some of them didn’t last long, yet they did stir up the collective consciousness. Odessa modernists actively participated in this creative process as artists and judges («Impresa» biennial, 1989, 1991, 1993, Ivano-Frankivsk, award panel: V. Tsiupko, V. Marynyuk, M. Stepanov, A. Stovbur; «Pan-Ukraine-95» biennial, 1995, Dnipropetrovsk, award panel: V. Tsiupko; «ART-AKT, the Triennial of Abstract Painting», 2012, Chernivtsi, award panel: S. Savchenko), often were invited by curators to join prestigious exhibitions in Ukraine and abroad. Among these: «UkrainianFrench Encounters», 1994, Kyiv–Khust (Ukraine); «Vysokyi Zamok», biennial, Lviv (Ukraine); «20th Century Ukrainian Painting», 1990, Kyiv (Ukraine); «Three Generations of Ukrainian Painting», 1990, Kyiv; «Ukrainian Painting of 1960s-1980s», «Soviart», 1990, Kyiv– Odense (Denmark); «Art Club’96», 1996, Khmelnitskyi (Ukraine); «Art d`Ucraїna», 1995, D’Alcoi (Spain); «Prominent Female Painters of Ukraine», 1998, Kyiv; «1st Biennale of Non-Narrative Painting», 1998, Kyiv; «International Biennale of Contemporary Graphic Art», 2001, 2003, Novosibirsk (Russia); «Ukrainian Triennial of Painting», 2001, 2007, 2010, Kyiv; «Ukraine from Trypillia till Nowadays», 2006, 2008, 2010, Kyiv; «ART-AKT, the Triennial of Abstract Painting», 2010, Chernivtsi (Ukraine); and others. Further stylistic refinement and mature craftsmanship distinguish the works of Odessa artists on the threshold of the new century. Relentless creative energy drives them to explore new ideas and art forms. V. Marynyuk and V. Basanets pay homage to smallscale sculpture; M. Stepanov delves into polychrome sculpture; S. Savchenko starts painting natural objects; V. Sad experiments with metal. In 1990s the non-figurative trend in painting becomes especially pronounced and pertinent among Odessa artists. The catalog «20th Century Ukrainian Art» includes, along with a retrospective of abstract art by L. Yastreb, V. Marynyuk, V. Strelnikov and R. Makoev (1970s), the works of a group of abstract art painters active in the 1990s: V. Tsiupko, A. Stovbur, V. Sad, S. Yusim, S. Savchenko, who at the time also took part in the 1st Biennale of Non-Narrative Painting (1998, Kyiv, Ukrainian House). Other artists who turn to non-figurative are O. Voloshinov, V. Marynyuk, V. Filipenko, V. Basanets, V. Goncharov, V. Ignatiev and I. Bozhko. During the last decade of the 20th and the first decade of the 21st century, most of the aforementioned artists actively participated in exhibitions. Some of the more significant events in the cultural life of Odessa in 1990s–2000s include: the travelling exhibition by a group of modernists in several cities of Western Ukraine (Lviv – Khmelnytskyi – Chernivtsi – Ternopil), organized on the initiative of a film director Yu. Chorny, 1990; «4V» (V. Basanets, V. Marynyuk, V. Strelnikov, V. Tsiupko), 1997, Odessa; «Media», part

of the project «Cultural Hero» (V. Marynyuk, V. Sad, M. Stepanov, V. Tsiupko, I. Tsupka, S. Yusim), 2002, Odessa; «Odessa School Today» (A. Anufriyev, V. Basanets, Yu. Yegorov, V. Marynyuk, S. Savchenko, M. Stepanov, V. Strelnikov, V. Tsiupko, V. Khrushch, L. Yastreb), 2004, Odessa; «Light of the South» (V. Basanets, V. Marynyuk, S. Savchenko, V. Sad, A. Stovbur, V. Strelnikov, V. Tsiupko, S. Yusim), 2003, Odessa; numerous exhibitions by the «Mamay» art collective (V. Basanets, I. Bozhko, V. Marynyuk, S. Savchenko, V. Sad, M. Stepanov, A. Stovbur, V. Strelnikov, V. Tsiupko); a series of personal exhibitions by the members of «Mamay» at NT-art Gallery; other personal and group exhibitions. During the same period, Odessa modernists also participated in numerous exhibitions in Ukraine and abroad: in Germany, France, Spain, UK, Denmark, USA, Japan, Russia, Poland etc. Below is a list of Ukrainian, foreign and citywide exhibitions that the aforementioned Odessa artists took part in throughout these years, whether personally or as part of a larger group. The establishment of Museum of Odessa Modern Art and NT-art, a gallery founded by art collector A. Dymchuk, were both significant events in the cultural life of the city. We would like to express our gratitude to the older generation of artists as well as to our peers who contributed to the inimitable creative atmosphere of those years: Vladimir Sinitsky, Oleg Sokolov, Oleksandr Atsmanchuk, Vyacheslav Tokarev, Orest Sleshinsky, Adolf Loza, Lucien Mezhberg, Eduard Pavlov, Valentin Matskevich, Yuri Shurevich, Valentin Altanets, Oleksandr Dmitriev. The charismatic presence of Yuri Yegorov played a special role in Odessa artists’ community. The power, rich imagery and strong craftsmanship of his works, as well as his personal integrity and unwillingness to compromise on his views, influenced an entire generation of artists. It’s worth stressing that at every stage of their creative career, from the first artworks of 1960s–1970s to present day, Odessa modernists firmly adhered to an optimistic, humanistic stance, which prevented them from drifting towards politically engaged styles like Sots Art or the extreme individualism of some contemporary art movements. A movement that emerged in the end of 1960s in a narrow circle of young artists dedicated to creative expression, grew strong in 1970s when artists took an open stand by participating in apartment exhibitions, gained recognition in art and culture circles through monumental and applied painting and, from the beginning of the 1990s to present day, through participation in large-scale events and exhibitions in Ukraine and abroad, modernist art of Odessa became a vital and influential force in the cultural life of Ukraine and made a significant contribution to the formation and development of Ukrainian non-figurative and postmodern art. Volodymyr Tsiupko

ПОГЛЯД У МИНУЛЕ Образотворче мистецтво Одеси доторкнулося до ідей модернізму у Салонах В. Іздебського 1909—1911 років, які репрезентували не лише російських, а й майбутніх корифеїв європейського авангарду: Ж. Брака, П. Сіньяка, П. Бонара, К. Ван Донгена, В. Вламінка, М. Дені, А. Русо, А. Матіса та багато інших. Наступним вагомим поштовхом до сучасного оновленого погляду була поява в місті (1914) В. Маяковського, Д. Бурлюка, В. Каменського, які, нарешті, похитнули традиції Товариства південноросійських художників — багатолітніх законодавців у царині живопису на Півдні. Надалі процес був підтриманий низкою творчих гуртків на чолі з молодими одеськими художниками. Початок руху одеського модернізму — безпосередньо чи опосередковано, освячений іменами В. Кандинського, братів Бурлюків, пізніше — членами Товариства Незалежних художників (1917—1920), а в перше десятиліття XX століття — учнями М. Бойчука. Існував цей рух недовго — до середини 1920-х років, і зник під тиском традиціоналізму, згодом — новонародженого соцреалізму. Амнезія щодо існування в Одесі міцних пагонів модерного мистецтва тривала кілька десятиліть, а за мірою людського життя — цілу епоху. Навіть живі учасники тих подій воліли їх не пам’ятати, жахалися навіть згадки про свій модерністський досвід. І все ж, незважаючи на забуття, раз по раз виокремлювалися імена, пов’язані з модерним минулим Одеси, наприклад, Теофіла Фраєрмана та Михайла Жука. Минуле згадується, аби порівняти його з тим мистецьким ландшафтом, який панував в СРСР наприкінці 1950-х та на початку 1960-х років. Воно було позначене першими п’ятирічками. Його населяли переважно робітники і селяни — герої праці, червоноармійці, комісари... Здавалося: у світі не існує нічого, що може змусити засумніватися в цих реаліях. Десь там, за обрієм, лишилося мистецтво передвижників, зосереджених на критиці минулого, якого так щасливо позбулися, їх південноруських послідовників, яких вже турбували суто естетичні процеси образотворення. Народженим у нетрях «оновленого» життя, цього неймовірного соціального, духовного експерименту — безжального, зомбуючого, герметичного, із забутим досвідом минулого, без права порівнянь — важко було зрозуміти сутність того, що їх оточувало. Між тим, широкий загал майже нічого не знає про те, що в 1950-ті роки модерністські традиції в Одесі ангажував Олег Соколов (1919—1990), який першим і самотою вступив у боротьбу з існуючими тоді догмами соцреалізму. Прихильник абстрактного мислення, він у 1956 році спромігся влаштувати «закриту» виставку своїх творів у приміщенні Спілки художників. Це ім’я стало досить популярним в Одесі завдяки створеному ним 1967 року при Музеї східного і західного мистецтва, де він працював багато років, клубу ім. М. Чюрльоніса. Захоплення «кольоромузикою», мистецтвом «епохи підкорення космосу», вилилося в низку графічних творів із символіко-змістовними варіаціями абстрактних зображень і текстових коментарів до них. Художник завжди уникав членства будь-якого місцевого угруповання і залишився одинаком у своїх прагненнях, маючи підтримку в колі технічних науковців і філософів. Молоді люди — Олександр Ануфрієв, Володимир Стрельніков, Валерій Басанець, Володимир Буланий, Віктор Маринюк, які згуртувалися на тлі мистецьких ідей наприкінці 1950-х, уперше зустрілися на вступних іспитах в Одеське художнє училище ім. М. Б. Грекова — alma mater кількох поколінь одеських митців. Вони мріяли стати художниками, проте не мали бажання змарнувати свій талант «героями соціалістичної праці», бо відчували

інше. Правдиве, сакральне, що існувало в самій суті мистецтва, несвідомо, інтуїтивно штовхало їх в обійми творчості. Емоційним генератором цього процесу був О. Ануфрієв. Робили його неформальним лідером очевидний художній талант, особлива щирість у стосунках, наповненість ініціативами та ідеями. Не на останньому місці тут була й виразно-неординарна зовнішність: темні очі, чорні широкі брови, прямий ніс, вольове підборіддя, а ще — привабливий, навіть чарівний тембр голосу. В. Стрельніков своїм обличчям і видовженою, дещо астенічною статурою походив на відомого американського піаніста Ван Кляйберна. Талановитий, розумний, іронічний, вже тоді критично налаштований до державної ідеології, він, врештірешт, був змушений прийняти її виклик і наприкінці 1970-х емігрувати. Незвичайність В. Маринюка — у таланті на все, що стосувалось рефлексій візуального. В. Басанця, сина військовика, привела до мистецтва сила інтуїції. А от В. Буланого, талановитого і захопленого філософією, згодом обставини віддалили від друзів. Невелике коло молодих людей огорнула хмара пульсуючої заангажованості мистецтвом живопису, впевненості в майже месіанське призначення художника. Цей погляд наполегливо культивувався розмовами, ідеями, мотиваціями. Історичні приклади з життя митців і, зокрема, художників модерного часу — а інформація все ж проникала у закрите суспільство завдяки «хрущовській відлизі» — підсилювали відчуття тотожності з їхніми долями, додавала впевненості у вірності та актуальності власних переконань. Які у них були уявлення про мистецтво? Обізнаність молодих ентузіастів йшла переважно від журналу «Огонек», значно рідше – від альбомів. Тому більшою мірою були відкриті впливам. Ставши студентами мистецького закладу, у якому педагогічна система будувалася на засадах академізму, вони все ж примудрилися підчепити вірус модерного мистецтва. На той час вони навіть не підозрювали, який величезний, розвинений світ іншого, нового для них мистецтва несе в собі цей вірус. Не уявляли, що модерне мистецтво, яке виникло на початку століття, продовжує свій розвиток, виникають і швидко змінюються його напрямки і ще живі деякі його корифеї. Відомо, що ідеї, інформація завжди перебувають в ефірі, вільно рухаються, охоплюючи всіх. Проблема лише у налаштованості на сприйняття, тому рецептори мусять бути максимально відкритими й чутливими. Можливо, вони саморегулюються на нове, невідоме, а сильне внутрішнє бажання робить ці рецептори ще більш чутливими. Молоді художники спочатку дуже вірили у сенс навчання у мистецькому закладі і з ентузіазмом взялися за нього. Розчарування прийшло швидко. Ануфрієва і Стрельнікова вистачило тільки на рік. Інші, з огляду на обставини, трималися довше. Здається, О. Ануфрієв на початку дружби з максимально переконливою інтонацією кинув гасло: «Художником треба ставати негайно». Це врятувало. Ідея була сприйнята і гарантувала рух. Саме Ануфрієв був адептом вільного творчого життя і самоосвіти. Вже тоді він мав колекцію рідкісних репродукцій, яка сприймалась як вікно у невідомі, неймовірні світи. Олександр не тільки насолоджувався їх красою, а й переконливо доводив її своїм друзям. Захоплення відкритими ним художниками негайно віддзеркалювалось у власних полотнах. Живопис Ануфрієва був своєрідним зразком для більшості молодих авторів, яким, через обставини, не вдавалося побачити твори корифеїв модернізму, особливо початку XX століття.

Головним стрижнем внутрішньої «революції» була відмова сприйняття, а з тим і використання, місцевого академічноімпресіоністичного традиціоналізму на користь ідей, форм і морфології модерного мистецтва. Вдивляючись у піввікову далечінь з перенасиченого інформацією сьогодення, стає навіть соромно наполягати на революційності цієї події, хоча саме вона й визначила подальшу долю не лише молодих авторів, але й мистецький ландшафт Одеси останньої чверті XX століття. Найбільш привабливим напрямком інформаційного об’єкту для художників був європейський культурний простір, який сприймався, безумовно, крізь його індивідуалізацію письменниками та художниками, через міфи і легенди, аромат яких міг відчути кожний, налаштований на сприйняття. Художники також намагалися зробити ревізію в поглядах на вітчизняний культурний простір, реставрацію його минулого, дізнатися якомога більше про те, що приховували ідеологічні догмати. У цих стислих фрагментах спогадів про початок творчого життя, про мрії, намагання зрозуміти сучасне і уявити майбутнє, фосфорують імена, які співіснували у часі, в житті цього кола молодих людей. Ван-Гог, Гоген, Сезанн — ці імена звучали найчастіше. Усвідомлювався феномен візантійського, російського, пізніше українського іконопису, творчості Рембрандта, Сурбарана, Ель-Греко, Учелло та інших. Величезний вплив на духовне житгя у 1960-ті роки мали кінофільми режисерів Антоніоні, Фелліні, Бергмана, Вайди, Бунюєля... Вони переконливо та яскраво свідчили про пошуки духовних цінностей у західному суспільстві, про експерименти й художні досягнення кінематографічної мови. Тоді вперше були побачені «Земля» Довженка, «Броненосець «Потьомкін» Ейзенштейна. Гіпнотизували своїм звучанням імена Сартра, Камю, деякі цитати з контексту їхніх філософських поглядів, які цитувалися офіційною критикою з метою дискредитації письменників та їх творчосгі. До речі, такі цитати, що використовували ідеологічні критики, часто були єдиним джерелом інформації, маленьким фрагментом, по якому намагалися сконструювати ціле або ж використати як віконце, шпарину, аби розгледіти сутність іншого світу. Прізвища Маяковського, Хлєбнікова, Малевича, Бурлюка, Ель-Лисицького, Родченка теж з’явилися на поверхні свідомості, здавалось би, з такого далекого минулого; твори їхні дивували яскравістю, а їхня мова та зміст були більш сучасними, ніж сама сучасність. Все це нагадувало велику купіль з імен і творів, яка постійно збільшувалась, включаючи художників, письменників, поетів, композиторів, навіть співаків з різних країн, часів та культур. Купіль, у якій постійно перебували і оновлювались молоді художники. У місцевому художньому просторі це коло художників не мало попередників та безпосередніх натхненників. У просторі, заповненому рутинністю Спілки художників, вони не мали знайомих, не бачили привабливих прикладів для наслідування. З часом відбулося знайомство з Юрієм Єгоровим, старшим за віком художником, який зберігав вірність природній натурі, завжди знаходив там приплив творчих сил. Незважаючи на свій живописний традиціоналізм, він виявився дуже близьким по духу молодим художникам, але торував свій шлях окремо. Музою молодих митців було сучасне західне мистецтво, проте вони шукали свою, більш притаманну кожному художню мову — виразну, сучасну, свіжу. В оцінках живопису будь-якого напрямку, власних творів та творів друзів, молоді митці користувались традиційними термі-

нами естетичного — «красиво», «виразно», вміщуючи зміст, відчутний на інтуїтивному рівні, такий, що відтворює пульсацію живого, активного, поетичного, залишаючись у руслі класичної традиції естетичного в модерному мистецтві, яке вже мало свої традиції та ідеологію. Черпали натхнення у пошуках свіжих, оновлюючих засобів і можливостей. У творчості їх поєднували ясність, візуальна краса, несподівані формулювання, світло, на яке надихав південь, свіжість кольорів, декоративність у камерному, поетична аура, відстороненість від проблем, відсутність хворобливості. Не сповідували вони у мистецтві соціального критиканства, зарозумілої деформації, натуралізму, підозрілих натяків і «ребусів», тематичності, крайніх проявів експресії та декадентства, — рис, що були більш розповсюджені у творчості столичних художників. Молоді автори були адептами позаофіційного приватного життя і більш за все цінували щирість людських стосунків, право на свободу, а також свободу від почуття страху. Будь-який контакт, навіть з найнижчою ланкою офіціозу, ставав для них болючим, цього намагалися уникати. Це досить показові особливості — як характеру кожного, так і розуміння принципів дії влади, атмосфери тодішнього суспільства. Напевне, то було бажання зберегти себе, свою емоційну гармонійність, не втратити ще молоду віру, надію, оптимізм. У сонячному світлі того часу фрагменти життя, побуту, зустрічей, блукань вулицями, постійні розмови про будь-що, але найчастіше — про живопис. За тодішнього інформаційного голоду було актуальним ділитися побаченим, прочитаним. Розмов протікало дуже багато, навіть виникла своєрідна культура — «розмовна». Умови для творчості були кепські, про майстерні годі й думати, а говорити — зайве. Працювали вдома, на кухні, на природі, будь-де. Саме в цей період почалася, умовно кажучи, і «виставкова діяльність». Першим осередком була кімната в «комуні», де мешкав О. Ануфрієв. Упродовж майже усіх 1960-х у ній діяла одна безперервна виставка. Постійно експонувалися нові роботи господаря, влаштовувалися перші невеличкі, так би мовити, персональні виставки В. Маринюка, В. Буланого. Виставляли свій живопис Е. Павлов, В. Басанець, О. Стовбур, Л. Ястреб, В. Цюпко. Можна вважати, що ці виставки були прототипом виставок, які сформувалися як явище під назвою «квартирні» у 1970-х роках. На півофіційному рівні перші виставки відбулися в редакції молодіжної газети «Комсомольська іскра». Цьому сприяли знайомі журналісти, редактор газети. У другій половині 1970-х років деякі художники вперше брали участь в офіційних, так званих «молодіжних» виставках, що свідчило про визнання їхнього таланту і професійних якостей та якоюсь мірою утверджувало соціальний статус. У цей початковий період молоді художники вели активне, різноманітне, хоч і бідне життя. У певному сенсі — за формою та змістом — його можна вважали «богемним» настільки, наскільки то було можливим у своєрідних радянських умовах. Збиралися у О. Ануфрієва, В. Басанця (він єдиний мав власне помешкання, у якому відбулося багато різних подій); у крихітній кімнатці подружжя Ястреб-Маринюка, у майстерні Ю. Єгорова, в квартирах інших знайомих. Ходили на каву в поодинокі кав’ярні, що їх почали відкривати в місті. Одеса взагалі надихала на прогулянки, особливо влітку. Без цілі неспішно мандрували вулицями, акцентуючись на архітектурних стилях, визначних будинках. Заходили до знайомих і друзів, а частіше зустрічали їх під час отаких мандрівок. Подібні прогулянки, зазвичай, не обминали «винарок», які були об’єктом особливих заздрощів гостей з інших міст

країни. Відвідували пляжі, де в ту пору ще були живописні скелі, – бували на узбережжі Великого та Малого Фонтанів, їздили до селища Люстдорф на трамваї через велике чисте поле; в Сичавку, Кароліно-Бугаз, на «Бугри» та залюбки малювали їх. Географія мандрівок не була обмежена Одесою. Навідувалися й до столиці, коли там відбувалися визначні виставки. На початку 1960-х років у Москві експонувалася виставка італійського художника Р. Гуттузо, за темами своєї творчості соціально спрямованого, але за мовою письма експресивного, вільного, що дуже контрастувало з нормами радянського живопису. Твори Р. Гуттузо справили велике враження на молодих художників. Досить лише пригадати його картини, аби через натхнення подолати брак знань, досвіду, експериментувати і рухатись далі. На початку 1970-х у художників, більшість яких вже розміняла третій десяток, чітко проявилось індивідуальне творче обличчя. В. Стрельніков, пройшовши захоплення руською іконою, творами Філонова, поступово трансформував свою серію «Прогулянок» у гру кольорових силуетів. О. Ануфрієв, можливо, внаслідок внутрішнього зламу, кардинально змінився темою «Янголів» в умовно-вишуканих, тонально-кольорових інтерпретаціях. Напевне, більше за всіх засвоїв сутність прозріння модернізмом живопис В. Маринюка. Мову своїх картин — кольорову контрастність зображень – він перетворив на феєрію світла. Людмила Ястреб на початку 1970-х проявилась як художник серією фігуративних та абстрактних імпровізацій — вільних, яскравих і вишуканих. На тлі місцевого живопису її роботи вирізнялись надзвичайно. На рівні кращих зразків, можливо, й світових, трималися й твори графіки. У В. Басанця, що ненадовго захопився абстрактним напрямком, виникли умовно-фігуративні композиції з дуже тонким меланхолійно-емоційним змістом. Повернулися з навчання у Ленінграді Володимир Цюпко, Олег Волошинов, Микола Морозов. Розпочавши свою творчість серією оригінальних мінімалістичних портретів, В. Цюпко перейшов до абстрактних композицій з широким розмаїттям формотворчих ідей. О. Волошинов, закінчивши Ленінградський інститут живопису, скульптури та архітектури ім. І. Є. Рєпіна і талановито засвоївши його кращі здобутки, був здивований атмосферою в Одесі, яка панувала серед певного кола митців. Поступово захопившись ідеями неформального мистецтва, він почав торувати свій шлях до «чистого» живопису. М. Морозов, випускник монументального відділення Ленінградського Вищого художньо-промислового училища ім. В. І. Мухіної, став експериментувати з монументально-декоративним мистецтвом, відштовхуючись, звісно, від доступних взірців сучасної монументальної практики. Гармонійно вписався у товариство й Олександр Стовбур. Його талант досконало відточувати композицію, форму, лінію творив справжні дизайни умовно-фігуративних і абстрактних зображень. Модернізувався Валентин Хрущ. Зміцнилися у власній творчій іпостасі Станіслав Сичов, Едуард Павлов, Люсьен Дульфан, Юрій Шуревич. З середини 1970-х коло одеського авангарду стає ще ширшим та різноманітним. Об’єднуючись навколо засновників руху, нові художники, між тим, мали свої власні творчі риси, але не намагалися будь-яким чином впливати на вже створений мистецький клімат. Вони його лише змінювали, додавали певних нюансів, гостроти і мелодійності. Привертали неабияку увагу твори Руслана Макоєва, Євгена Рахманіна, Володимира Наумця, Віктора Рисовича, Віталія Сазонова, Валентина Мацкевича, Миколи Степанова — єдиного скульптора у цьому товаристві. 16

Саме в ті роки визріла чи не найконфліктніша колізія часу — офіціоз забороняв художникам-реформаторам участь у будь-яких поважних художніх заходах. Тому народилася ідея квартирних виставок. Вони практикувалися і раніше, але мали не декларативний, а дещо камерний характер. Збільшення кількості художників, нова якість робіт потребували іншого мистецького означення. Ним стали квартирні експозиції, що мали вже неабиякий громадський розголос. Від середини 1970-х відбулося з десяток виставок: у помешканнях родин Шевчуків та Глузманів, у квартирах Суслова, Злотіна, в майстернях Рисовича, Волошинова, Ястреб. Згодом з’явилася постійна експозиція — вже як приватна колекція — в оселі Володимира Асрієва, музиканта за фахом, який швидко здобув визнання колекціонера та промоутера митців. Виставки стали подіями і увійшли до культурно-історичного контексту сучасного мистецтва Одеси. Подібні виставки тоді практикувалися і в Москві, і в Ленінграді. У них брали участь деякі одеські художники, як от Ануфрієв, Стрельніков, Ястреб, Маринюк, Басанець, Цюпко. Ці мистецькі акції означали початок в Одесі, і загалом в Україні, нонконформістської епохи у вітчизняній образотворчості. Саме 1970-ті роки стали її найбільш героїчним періодом в Одесі. Треба зазначити, що «нонконформізм» — термін умовний і швидше належав до термінологічної мистецької моди середини минулого століття. Тому більш грамотно буде визначити епоху нонконформізму в Одесі як певний неофіційний рух митців та віднести його до так званої «андеграундної культури» саме тому, що андеграунд — експериментальне, некомерційне мистецтво, одна із форм елітарної творчості в умовах радянської дійсності. Радянський, так би мовити, андеграунд був підпільним мистецтвом, а приналежність до «андеграундної культури» автоматично виводила усіх її учасників у «нонконформісти» — своєрідну протилежність офіційній радянській культурі. У порівнянні із сучасним світовим мистецтвом, «мало хто залишався «неоконформістом» — справедливе зауваження В. Янкілевського, відомого радянського неофіційного художника. Одеська ж ситуація в цілому відповідала вищеназваним ознакам. Але умови провінційності, м’якого південного клімату, менш загострених волітичних і соціальних протиріч, а іноді й цілковита аполітичність, а разом з тим — цілеспрямована орієнтація на естетизм у мистецтві як на важливу цінність визначили й характер неофіційного мистецтва в Одесі. А факт значного на той час однодумства міцно скріпив цей рух зсередини. Незважаючи на м’яку опозицію від офіційного мистецтва, недремне «державне око» уважно спостерігало за художниками. Вони це давно відчули. У 1960-х — через молоді літа — небезпека і страх не виникали так очевидно. У 1970-х ситуація змінилася. Квартирні виставки, збільшення кількості неофіційних авторів, розквітлий розмовний жанр, який досить гучно, без страху лунав по улюблених кав’ярнях, безумовно, привертав увагу. Декотрі з обізнаних «знавців» час від часу попереджали художників про певний інтерес до них, про наявність «течок» у відомій «установі». Саме тоді розпочалися так звані «бесіди», учасники яких здебільшого не розголошували цього. Завважено було стеження за Стрельніковим у Москві, за Стовбуром у Ленінграді. Не випускали бунтівливих митців з поля зору і в рідному місті. Так поступово художники підійшли до 40-річного віку, і перед кожним постало питання: «Бути чи не бути? Зараз або ніколи!». У кінці 1970-х опинилися в еміграції В. Стрельніков, на початку 1980-х — О. Ануфрієв, колекціонер В. Асрієв. Далі — вже з Москви — В. Наумець, В. Сазонов. В. Хрущ залишився в

колишній столиці остаточно. Виїхали з Одеси багато знайомих та друзів — емігрували до США, до Ізраїлю. Обирали місця свого подальшого буття і в країнах Західної Європи. Градус творчої напруги серед тих, хто залишився, відразу впав, але дух той все ж підтримувався відомостями з-за кордону. У 1979 році в Мюнхені місцевий видавець українського походження Ігор Зубенко видав каталог творів українських нонконформістів. Сталося це за порадою та наполяганням В. Стрельнікова. Подія фіксувала підсумок серії пересувних виставок творів українських авторів, що відбулися в Мюнхені, Лондоні, Нью-Йорку, Парижі. Це була перша зустріч із західним глядачем. Каталогу репродукцій передувала стаття Мирослави Мудрак — професійний аналіз західного фахівця щодо феномену українського неофіційного мистецтва. Кілька примірників цього каталога потрапили в Одесу. За ним також полювало «недремне око». Наприкінці 1970-х та на початку 1980-х в Одеському музеї західного та східного мистецтва відбулися перші персональні виставки О. Волошинова та В. Басанця. Історія їхня доволі загадкова, але офіційний статус — безперечний. Поява їх на мапі одеського андеграунду стала подією значною, бо виставки з традиційним на той час бурхливим і неоднозначним обговоренням мали широкий розголос у мистецькому середовищі не лише Одеси, а й Києва і навіть Москви. Доповідь з аналізом творчості митців тоді зробив глибокий мистецтвознавець та оригінальний художник В. В. Криштопенко, звісно, нехтуючи певними моральними ризиками у сенсі власного майбутнього. Початок 1980 років — задушливий післябрежневський період. Значною мірою творчість митця одеського андеграунду тоді акумулювалась у монументальному мистецтві. У цей час мужніли талантом зовсім молоді автори — Сергій Савченко, Василь Сад, які освоювали нефігуративний напрямок. Стали відомими імена Ігоря Божка, Світлани Юсим. Особливу увагу, як не дивно, привертав живописний неофольклор Андрія Антонюка (колишнього одесита), Валентина Алтанця, а особливо — Юрія Коваленка. У цьому переліку треба згадати й живопис Анатолія Шоніна — явища напрочуд цікавого, та, на жаль, маловідомого і зовсім не вивченого. Друга половина 1980-х років. У країні вирує «перебудова», яка несе нові ідеї та надії. На теренах України активізувалося неофіційне мистецтво й мистецькі рухи. Їх віддзеркаленням стали «Імпрези» в Івано-Франківську (1989, 1991, 1993) — бієнале сучасного українського мистецтва за участю вітчизняних і зарубіжних художників. Одесити брали в них найактивнішу участь. Мали нагороди і відзнаки. Знаковими стали також виставки 1991 року – Львівська бієнале та київська експозиція «Українське мистецтво ХХ століття». Далі гучно заявила про себе київська галерея «Совіарт», яка демонструвала велику ретроспективу неофіційного українського мистецтва в датському Оденсе. У Лондоні В. Асрієв презентував власну галерею «Червоний квадрат», а в червні-липні 1990 року під назвою «Сучасне українське мистецтво» запропонував англійському глядачеві твори групи художників Одеси у складі Ю. Єгорова, В. Хруща, А. Шоніна, О. Ануфрієва, В. Стрельнікова, В. Басанця, С. Сичова. 1991 рік — розпад Радянського Союзу. Україна стає незалежною. Зникла стара епоха, а з нею і розподіл на офіційне та неофіційне мистецтво. Одеські художники — в минулому неофіційні, напевне, інтуїтивно, щоби не розгубити свою ідентичність, об’єдналися в угруповання «Шлях», невдовзі перейменоване у галерею «Човен». Після кількох виставок стало

відчутно, що в середині «Човна» напрочуд міцно гуртуються художники, які започатковували неофіційний рух в Одесі, і кілька авторів, тісно пов’язаних з ними. Виникла і мобільно реалізувалася думка про окреме товариство, яке отримало назву «Мамай» — об’єднання, знов таки, неформальне. На той час багатьом членам «Мамая» вже йшов шостий десяток. У такому віці митці зазвичай розбігаються по власних творчих кутках. Але одеситів зберіг свого роду «груповий інстинкт» і бажання продовжити власну «колективну гру». Членами «Мамая» було організовано багато змістовних групових і персональних виставок, здійснена участь у різноманітних загальноукраїнських і зарубіжних художніх акціях. Таким чином, за мріями молодості відбулася максимальна реалізація їх творчого потенціалу. Здавалось — фортуна усміхнулася. Але тінь смуту тяжіє й донині. Мучить питання, звісно, риторичне: «Долю вибирають чи вона дається зверху?». Напевне, її дає Господь. У випадку наших героїв міра їхнього таланту і є долею. Задля єднання доля дарувала спільну мову, спільний простір, бажання та ентузіазм, різноманітну творчу стилістику, аби не заздрити один одному. Дарувала також молодість і гумор, віру в себе і в іншого, добрі очі, які чудово бачать красу, свідомість та уяву, що народжує образи. Валерій Басанець

LOOKING INTO THE PAST Fine art in Odessa experienced its first brush with the ideas of modernism in 1909–1911 thanks to Izdebsky Salons, a series of exhibitions presenting Russian painters alongside the future leading figures of European avant-garde such as Georges Braque, Paul Signac, Pierre Bonnard, Kees Van Dongen, Maurice Vlaminck, Maurice Denis, Henri Rousseau, Henri Matisse, and many others. The arrival of Vladimir Mayakovsky, David Burliuk and Vasily Kamensky in Odessa (1914) provided another important catalyst in the development of a novel, modern look at art: they finally succeeded in breaking the tradition represented by the Fellowship of South Russian Artists, which had defined the style of painting in the Russian South for years. The renewal process was further supported by a number of artistic groups in Odessa that revolved around younger painters. The beginnings of modernism in Odessa are either directly or indirectly associated with the names of Wassily Kandinsky and the Burliuk brothers, and later, with the members of the Fellowship of Independent Artists (1917—1920) and the students of Mykhaylo Boychuk (the 1900s). The movement didn’t last long: it ended in the mid-1920s under the increasing pressure from traditionalists, and after them, the proponents of the newly-born Socialist realism. Any memories of the burgeoning modern art scene that had existed in Odessa were wiped out for decades, affecting entire generations of artists. Even the immediate participants of those events chose not to remember them, shying away from any recollection of their modernist past for the sake of personal safety. Despite the oblivion, certain names that were associated with the history of modernism in Odessa – such as, for example, Teofil Fraerman and Mykhailo Zhuk – were not forgotten. This look into the past allows us to better grasp the artistic landscape that existed in the USSR in the end of the 1950s and the beginning of the 1960s. It was the time marked by the first 5-year plans and populated mostly by workers and peasants – the Heroes of Socialist Labor, the Red Army soldiers and officers. It seemed like nothing could make anyone doubt the reality of that world. Far behind beyond the horizon remained the art of the Itinerants, concentrated on criticizing the happily-overcome past, and of their South Russian followers, concerned with purely aesthetic aspects of painting. Those born into the «renewed» world order, into the incredible social and spiritual experiment — ruthless, indoctrinating, isolating, without any memories of the past, with no right to compare — had a hard time recognizing the essence of the things that surrounded them. At the same time, the general public is mostly unaware that in the 1950s, the modernist tradition in Odessa was being reborn, thanks to Oleg Sokolov (1919—1990), the first person to singlehandedly engage in a fight against the prevailing Socialist realist dogma. A follower of abstract art, in 1956 Sokolov managed to organize an invitation-only exhibition of his works in the gallery belonging to the Artists’ Union. His name became quite popular in Odessa thanks to the Ciurlionis Club that he established in 1967 at the Museum of Western and Oriental Art where he had worked as a researcher for many years. Sokolov’s interest in the «music of colors» and the art of the Space Age resulted in a number of abstract graphical works of varying symbolic meanings, complemented by written commentary. Throughout his life the artist stayed away from any groups and remained alone in his aspirations, supported mostly by scientificallyminded engineers and philosophers. Young people who formed a group pursuing similar artistic goals in the end of the 1950s – Alexander Anufriyev, Vladimir Strelnikov, Valery Basanets, Volodymyr Bulany, Viktor Marynyuk – met during the entrance exams to Grekov State Art College of Odessa, the alma

mater to several generations of the town’s artists. They dreamed of becoming artists, yet dreaded the possibility of wasting their talent on painting Heroes of Socialist Labor: their interests lay elsewhere. Something true and sacred that was the very essence of art pushed them, on a subconscious, intuitive level, towards creative work. The emotional fuel for the process was provided by Alexander Anufriyev. His obvious artistic talent along with his generosity and openness in personal relationships, his passionate spirit and his knack for creative thinking made him an informal leader of the group. His distinctive, intense appearance certainly played a part as well: he had dark eyes, thick black eyebrows, a straight nose, a clear-cut chin and an attractive, even mesmerizing, voice. Vladimir Strelnikov’s face and his slender, somewhat asthenic figure was reminiscent of Van Cliburn, the famous American pianist. A talented, intelligent and ironic painter, he had a critical attitude towards the official ideology even then; finally, in the 1970s he was forced to take an open stand against it and emigrate. Viktor Marynyuk demonstrated exceptional talent for all things visual. Valery Basanets, son of an army officer, was steered towards art by the power of his intuition. Another member of the group, Volodymyr Bulany, a gifted artist who enjoyed philosophy, drifted away from his friends after a while. This small circle of young men was characterized by intense, electric engagement with the art of painting, and a view of an artist as an almost Messianic figure. This view was persistently cultivated through their conversations, ideas and plans. Historic examples from the lives of other artists, including modern ones (thanks to the «Khrushchov Thaw», some information from the West started to slip through the Iron Curtain), increased their identification with other artists and their confidence in the validity and relevance of their views. What did they know about art? They obtained their information primarily from Ogonyok, a popular magazine, or, much more rarely, from art books. This made them all the more susceptible to influence. Even though the art college they entered taught solely academic drawing and painting, they somehow managed to catch the virus of modernism. At the time, they were hardly aware that this virus was just a glimpse of the vast, well-developed world of art that was new to them. They had no idea that the school of modern painting that arose in the beginning of the century continued to develop, with new trends emerging and changing all the while; that some of its founding fathers were still alive and working. It’s well known that information and ideas flow like air, moving freely and spreading themselves all around. All it takes is personal sensitivity, keeping your mind and your sensory organs open. Perhaps they will automatically attune themselves to everything new and unexplored, while strong motivation will make them even more perceptive. In the beginning, the young artists strongly believed that studying at an art institution made sense, and applied themselves enthusiastically. They were quickly disappointed. Anufriyev and Strelnikov left college a year later; others stayed for a while more. I think it was Anufriyev who, at the beginning of our friendship, dropped, in his most convincing voice, a phrase that became our motto: «If you want to become an artist, go ahead and do it». That phrase was our salvation. The idea sunk in and motivated the group to evolve. Of all others, Anufriyev was the most active proponent of spontaneous creativity and self-learning. Even at the time, he owned a collection of rare reproductions that served as a window into unknown, incredible worlds. Alexander always invited his friends to share his appreciation for their beauty, and he could be very persuasive. His paintings often became an immediate reflection of his fascination with this or that new artist he just discovered.

Anufriyev’s works set something of an example for the majority of young artists who, due to circumstances, were unable to familiarize themselves with the legacy of leading modernist artists, especially the ones that worked in the beginning of the 20th century. That inner «revolution» rested upon the refusal to accept and, therefore, use the local academic, traditionalist approach in favor of ideas, forms and morphology of modern art. The claim for groundbreaking significance of this event half a century ago seems tenacious from the perspective of the information-overloaded present, yet it did, in fact, determine the fates of young painters, as well as Odessa entire artistic landscape, for the final quarter of the 20th century. The artists were especially keen to become part of the European cultural space which they perceived through the works of European artists and writers, through myths and legends that permeated the cultural landscape of the times, accessible to anyone sensitive enough to grasp them. Their other goal was to revise the local cultural space, to restore the past and discover as much as possible about the phenomena kept under wraps by ideological dogmas. Several names that were very much a part of the lives of this group of young painters figure particularly prominently in these concise fragments of reminiscences of the beginning of their lives as artists, of their dreams and their attempts to make sense of the present and to imagine the future. These names – Van Gogh, Gauguin, Sezanne – were the ones mentioned most often. Their creative imagination fed from Byzantian, Russian and Ukrainian traditions of icon-painting, from the works of Rembrandt, Zurbarán, El Greco, Uccello and others. In the 1960s films from directors such as Michelangelo Antonioni, Federico Fellini, Ingmar Bergman, Andrzej Wajda, and Louis Buñuel had a profound impact on their spiritual life. These films presented a convincing and lively proof of the ongoing search for spiritual values in the Western society, demonstrated the directors’ willingness to experiment and the progress of cinematographic language. They watched, for the first time, Dovzhenko’s «Earth» and Eisenstein’s «The Battleship Potemkin». They were enthralled by the names of Sartre and Camus, as well as by certain quotes illustrating their philosophical views, brought up by Soviet reviewers in order to discredit the writers and their works. By the way, quotes from Western writers, utilized in ideologically correct reviews, often served as the only source of information, prompting attempts to reconstruct the whole from a small fragment or to simply use it as a window, a tiny crack allowing a glimpse of a different world. The names of Vladimir Mayakovsky, Velimir Khlebnikov, Kazimir Malevich, David Burliuk, El Lissitzky and Rodchenko were the other ones that rose to the surface of recognition, even though they seemed to belong to the long and distant past; we marveled at the freshness and originality of their talent, and their language and choice of subjects seemed more modern than the times we were living in. All of it – painters, writers, poets, composers, even singers of various countries, cultures and times – became a great, ever-growing invigorating fount of names and artworks from which the young artists continuously drank. The group had no forerunners or immediate sources of inspiration in the painterly circles of their home town, found no friends or appealing role models among the conservative members of the Artists’ Union. After a while they met Yuri Yegorov, an older artist who remained faithful to the tradition of painting from life that never stopped being a source of inspiration for him. Despite his traditionalist approach, it turned out that he was very close in spirit to the young artists, though he kept pursuing a path of his own. The young group looked to contemporary Western art for insights, while each of them strived to develop an individual artistic language, fresh, modern and expressive.

When judging the works of other artists belonging to different schools and currents, as well as their own and friends’ paintings, young artists used the traditional aesthetic criteria such as «beautiful» or «meaningful», while the intuitively perceived meaning of these terms translated as the presence of life; of an active, poetic quality. Remaining within the framework of the classical aesthetic tradition in contemporary art, which had already developed its own tradition and ideology, they were inspired by their search for new, refreshing methods and possibilities. Their own art shared such qualities as clarity, visual appeal and unexpected ways of expression; imbued with the bright light and fresh colors of the South, it seemed at once intimate, decorative, poetic and escapist, yet wholesome. They stayed away from social criticism, highbrow distortion of form, naturalism, dubious hints or riddles; they never confined themselves to a certain subject or demonstrated extreme displays of angst and decadence – the traits that appeared mostly in the works of artists based in the capital. Most of all, the young painters valued casual private time and genuine, stimulating companionship, the right for freedom and freedom from fear. Any contact with even the lowest unit of official administration was perceived as painful and something to avoid at all costs. These characteristics speak volumes of their mindset as well as their grasp of the functioning of power or the atmosphere that prevailed in the society back in the day. Perhaps it was an attempt to preserve their emotional well-being, to hold on to optimistic ideals and hopes of youth. Memories of the past are bathed in sunlight – fragments of day-to-day life, meeting up with friends, strolling through the streets and talking, constantly talking about everything, more often than not about painting. Starved for information, we always tried to share whatever we saw or read. Talking was the primary means of spreading information; the phenomenon even gave birth to a distinct «conversational culture». The conditions for artistic work were difficult: chances of getting a workshop were so slim that no one even discussed the possibility. Artists painted wherever they could – at home, in their kitchens, outdoors. This was the time when the members of the group held their first exhibitions – if you could call them so. Their first «exhibition space» was set up in Anufriyev’s room in a communal apartment. Throughout the 1960s, the room continuously served as a gallery space for the owner himself, also hosting the first small «personal exhibitions» of Marynyuk and Bulany and works of other artists such as Eduard Pavlov, Valery Basanets, Alexander Stovbur, Lyudmila Yastreb and Volodymyr Tsiupko. They can be considered early examples of «apartment exhibitions», a phenomenon that reached its height in the 1970s. The first «halfofficial» exhibitions for the members of the group were the ones held in the office of a youth newspaper «Komsomolskaya Iskra», facilitated by journalist friends and the paper’s editor-in-chief. In the second half of the 1970s, some of the artists took part, for the first time, in official «young artists’ shows», which marked the recognition of their talent and skills and, to a certain extent, asserted their social status. At the time, the young artists were just starting out; they led active, varied lives, despite the lack of any earnings. In a sense – in letter as well as in spirit – their style of life could be characterized as bohemian, if such a thing as a bohemian lifestyle was at all possible in the peculiar Soviet circumstances. Most often, they gathered at either Anufriyev’s or Basanets’ place (Basanets was the only one of them who had an apartment all to himself; as a result, many different events took place there); their other meeting places included a tiny room inhabited by the Yastreb-Marynyuk couple, Yuri Yegorov’s studio and other friends’ apartments. They went out for coffee to the first lonely coffee shops that had just started springing up around town.

The streets of Odessa called to them, inspiring them to take long, aimless strolls, especially in summertime. They wandered across old town streets, pausing to admire the examples of various architectural styles and the beautiful buildings. They stopped by to visit friends and acquaintances, or, more often, met them in the streets in the course of their journeys. It goes without saying that their routes often included one or more wine bars, the existence of which was a cause for envy for many guests from the other corners of the country. They went to beaches, which back then looked picturesque and wild, with rocky outcrops jutting out to sea; traveled to the shores of Bolshoi and Malyi Fontan; rode the tram across the great open field all the way to Lustdorf; visited Sychavka, Karolino-Bugaz, or «The Hummocks», and enjoyed painting landscapes of those places. The geography of their travels wasn’t limited to Odessa and its immediate surroundings. They often went to Moscow to see the most significant exhibitions that took place there. One of them, an exhibition of an Italian artist Renato Guttuso that happened in the beginning of the 1960s, made a great impression on the young artists. Like many Soviet artists, Guttuso explored social issues, yet his uninhibited, intense paintings stood in sharp contrast to the prevailing Soviet aesthetic. The memories of that exhibition inspired them to continue experimenting, to overcome their perceived lack of knowledge and experience and move further. By the beginning of the 1970s most of the group’s artists have moved into their 30s, and their individual styles became more apparent. Vladimir Strelnikov had passed his stage of fascination with Russian icon-painting and the works of Pavel Filonov, gradually transforming his style into interplay of colorful shapes with his «Walks» series. Alexander Anufriyev, probably as a result of a personal crisis, changed to a radically new subject with «Angels», a series of highly formalized, elegant exercises in tone and color. Among the members of the group, Viktor Marynyuk was perhaps the one who grasped the essence of modernism most coherently. In his paintings, exploration of color and contrast gave way to an extravagant spectacle of light. Lyudmila Yastreb became famous for her early 1970s series of figurative and abstract improvisations – spontaneous, bright and graceful. Her paintings stood quite apart from those of other Odessa artists, and her graphic works were on par with the best artists in the country, perhaps even in the entire world. Valery Basanets had a brief affair with abstract art, which resulted in a series of nominally figurative works conveying an air of of exquisite melancholy. Several painters – Volodymyr Tsiupko, Oleg Voloshinov, Nikolai Morozov – came back from their studies in St. Petersburg. Volodymyr Tsiupko, who had started out with a series of original minimalist portraits, switched to abstract art characterized by widely varied geometric and organic shapes. Oleg Voloshinov, a graduate of Repin State Academic Institute of Fine Arts and an exceptionally gifted master of the craft, was taken by surprise by the spirit that prevailed among certain artists in Odessa. Growing more and more fascinated with noncomformist art, he began paving his path to «pure painting». Nikolai Morozov had obtained a degree in monumental art from the Vera Mukhina Higher School of Art and Design in St. Petersburg; his experiments focused on monumental and decorative art, with references to available contemporary examples. Alexander Stovbur, too, quickly became a valued member of the group; his talent for refined composition, shapes and lines resulted in nominally figurative and abstract pieces that exhibited subtle influence of graphic design. Valentin Khrushch modernized his approach; Stanislav Sychov, Eduard Pavlov, Lucien Dulfan and Yuri Shurevich refined their artistic styles.

From the 1970s onwards, the nonconformist circle of artists in Odessa widened even more and became increasingly more varied. Younger artists gravitated towards the «founding fathers» at its core; however, they possessed distinct styles of their own and made no attempts to influence the existing artistic climate. They did bring certain new shades and nuances to it, spiced it up and sweetened it at the same time. Among the names whose works attracted the most attention were Ruslan Makoev, Yevgeni Rakhmanin, Vladimir Naumets, Viktor Risovich, Vitali Sazonov, Valentin Matskevich, and Mykola Stepanov – the only sculptor among them. It was exactly at that period that the most important conflict of the era developed. Official organs banned nonconformist artists from participating in any large-scale cultural events; this gave rise to the phenomenon of apartment exhibitions. Such shows were organized before the 1970s as well, yet back then, they were smaller in scale – typically meant for groups of friends – and didn’t carry a political message. The increasing number of artists and the new quality of their work called for a different approach. Private exhibitions had grown in size and started to attract the attention of general public. Since mid 70s, about ten major exhibitions took place in the apartments of Shevchuk and Gluzman families, at Suslov’s and Zlotin’s places, at the studios of Rysovich, Voloshinov and Yastreb. Soon, a permanent exhibition was opened by a musician Vladimir Asriev, who displayed his private collection and soon became widely known as a collector and promoter of nonconformist art. Apartment exhibitions became important events that shaped the historic and cultural context of modern art in Odessa. Several artists from Odessa – Anufriyev, Strelnikov, Yastreb, Marynyuk, Basanets, Tsiupko – took part in similar exhibitions in Moscow and St. Petersburg. These events marked the beginning of a nonconformist era in Odessa, as well as in the Ukraine in general. In Odessa, the 1970s were the most memorable decade for it. It’s worth mentioning that the word «nonconformism» is used here as a provisional term; it has mostly gone out of terminological fashion since mid 20th century when it was at its most popular. The nonconformist era in Odessa is better characterized as a certain unofficial artistic movement that belonged to underground culture and represented experimental, non-commercial art, some of the elite art forms adapted to Soviet realities. Soviet underground art was clandestine by definition, while belonging to underground culture automatically made each of its practitioners a «nonconformist», as opposed to the representants of official Soviet culture. Unlike many contemporary artists in other countries of the world, «no one remained neo-conformist back then», as correctly noted by Vladimir Yankilevsky, a famous unofficial artist of the Soviet times. The situation in Odessa more or less followed the aforementioned pattern. What made unofficial art scene in Odessa different was its remoteness from Moscow, combined with the soft climate of the South, subdued political and social tension or even a complete lack of interest in politics, together with the purposeful pursuit of aesthetic perfection as a valuable goal. The movement was marked by rare unanimity that bound the artists tightly together. Even though no direct persecution came from official bodies, the artists knew they were followed closely by the government’s all-seeing eye. In the 1960s, when they were younger, they were mostly unaware of danger and unafraid of it. In the 1970s, things began to change. Apartment exhibitions became more frequent, the numbers of unofficial artists multiplied, and conversations in their favorite cafes, which grew louder and more fearless every day, couldn’t help but attract attention. From time to time, certain people «in the know» warned artists that they were being watched closely,

that there was a «security leak» in their midst. It was then that they began to be summoned to KGB offices «to talk»; those who had to pay a visit there rarely divulged any details. It was known that Strelnikov was followed in Moscow, and Stovbur in St. Petersburg. Rebellious artists were kept under surveillance back in their home town as well. As the artists, one by one, entered their 40s, they each had to face the question of whether to emigrate or not. Now, or never! By the end of the 1970s, emigration had claimed Vladimir Strelnikov; in the beginning of the 1980s, Alexander Anufriyev and the collector Vladimir Asriev followed suit. Other artists – Vladimir Naumets, Vitali Sazonov – left abroad after having moved to Moscow; Valentin Khrushch ended up staying in Moscow. Many close and distant friends emigrated to the US, Israel, or Western Europe. Among those who remained, the degree of creative tension fell off, even though news from abroad helped keep the spirit alive to a certain extent. In 1979 in Munich, Igor Zubenko, the local publisher of Ukrainian origin, printed, on the insistent advice of Vladimir Strelnikov, a catalogue of Ukrainian nonconformist artists. The event drew a conclusion to the series of travelling exhibitions of Ukrainian artists in Munich, London and New York. It was the first time their works were presented to Western audience. The catalogue was prefaced by an article written by Miroslava Mudrak – a professional Western critic’s insight into the phenomenon of Ukrainian non-official art. Several copies of the catalogue made their way to Odessa. The «all-seeing eye» was on the lookout for it, too. In the end of the 1970s and in the beginning of the 1980s, first personal exhibitions of Oleg Voloshinov and Valery Basanets took place in the Odessa Museum of Western and Oriental Art. How and why these exhibitions became possible is somewhat of a mystery, yet their official status was unquestionable. These events marked a significant milestone in the history of Odessa underground art; as usual at the time, the exhibitions gave rise to heated and divisive discussion, the echo of which reached Kyiv and even Moscow. Vladimir Kryshtopenko, a thoughtful art critic and an original artist, wrote a comprehensive analysis of the two exhibitions, disregarding certain risks to his future career that this act entailed. The beginning of the 1980s was characterized by the suffocating atmosphere of the post-Brezhnev era. For the most part, underground artists in Odessa concentrated their creative energies on monumental arts. That period saw an influx of very young, yet rapidly maturing artists – Sergyi Savchenko, Vasily Sad – who explored the non-figurative approach. Other new names included Igor Bozhko and Svetlana Yusim. Strange as it may seem, neo-folklore paintings by Andriy Antonyuk (a former Odessan), Valentin Altanets, and especially Yuri Kovalenko enjoyed special popularity. The list would not be complete without Anatoli Shonin – a captivating painter who remains largely unknown and underresearched. On to the second half of the 1980s the country is in the turmoil of Perestroika; new ideas and hopes abound. Unofficial art and underground art movements in the Ukraine have become more active. This was reflected in «Impressions», an Ivano-Frankivsk Biennale of Ukrainian contemporary art (1989, 1991, 1993) in which Odessans actively participated, winning awards and prizes. Two other important exhibitions that took place in 1991 were the Lviv Biennale and «Ukrainian art in the 20th century», held in Kyiv. A Kyiv-based gallery, «Soviart», boldly asserted itself by holding a large retrospective of unofficial Ukrainian art in the Danish city of Odense. In London, Vladimir Asriev opened his own gallery, «The Red Square». In «Contemporary Ukrainian Art», an exhibition that

took place there in June/July 1990, the British audience could see the works by artists from Odessa including Yuri Yegorov, Valentin Khrushch, Anatoly Shopin, Alexander Anufriyev, Vladimir Strelnikov, Valery Basanets and Stanislav Sychov. In 1991, the Soviet Union fell apart, and Ukraine became an independent state. The old era was over, and so was the division into official and unofficial art. The former unofficial artists of Odessa joined – perhaps intuitively, so as not to lose their identity – into a collective named «Shlyakh», soon renamed into «Choven». After several exhibitions, it became apparent that «Choven» was dominated by a strikingly strong group of artists who stood at the beginning of the unofficial art scene in Odessa, as well as several artists tighty linked to that group. As a result, other members of «Choven» promptly split off to form yet another nonconformist art collective, «Mamay». At the time, most members of «Mamay» were well in their 60s – an age when most artists usually choose to work alone. However, Odessans had an instinctive wish to continue as members of a collective, the desire to belong to a team that could «compete» against other teams. The members of «Mamay» organized many substantial exhibitions, group as well as personal, and took part in various art events in the Ukraine and abroad. They have certainly fulfilled every dream they had in their youth and realized their creative potential. It seems like fate has smiled upon them at last. Despite that, a shadow of doubt still persists. A question remains that can only be rhetorical: «Can you choose your fate, or is it preordained by the higher power?». Perhaps it’s determined by God. In our heroes’ case, it was the measure of their talent that was their fate. To bring them together, fate gave them a common language and a common place of origin, gave them the willingness and enthusiasm to create something unique, and gifted them with different styles, so they wouldn’t envy each other. What’s more, fate gave them youth and a good sense of humor, trust in themselves and in others, eyes that can see beauty, self-awareness and creative imagination. Valery Basanets

МОДЕРНІСТИ ОДЕСИ ОЛЕКСАНДР АНУФРІЄВ • ВАЛЕРІЙ БАСАНЕЦЬ • ІГОР БОЖКО • ОЛЕГ ВОЛОШИНОВ ВАСИЛЬ ГОНЧАРОВ • ЮРІЙ ЄГОРОВ • ВІКТОР ІГНАТЬЄВ • ЮРІЙ КОВАЛЕНКО РУСЛАН МАКОЄВ • ВІКТОР МАРИНЮК • ІГОР МАРКОВСЬКИЙ • ВАЛЕНТИН МАЦКЕВИЧ МИКОЛА МОРОЗОВ • ВОЛОДИМИР НАУМЕЦЬ • ЄВГЕН РАХМАНІН • СЕРГІЙ САВЧЕНКО ВАСИЛЬ САД • СТАНІСЛАВ СИЧОВ • ОЛЕГ СОКОЛОВ • МИКОЛА СТЕПАНОВ ОЛЕКСАНДР СТОВБУР • ВОЛОДИМИР СТРЕЛЬНІКОВ • ВАЛЕНТИН ФІЛІПЕНКО ВАЛЕНТИН ХРУЩ • ВОЛОДИМИР ЦЮПКО • СВІТЛАНА ЮСІМ • ЛЮДМИЛА ЯСТРЕБ

ODESSA MODERN ARTISTS ALEXANDER ANUFRIYEV • VALERY BASANETS • IGOR BOZHKO • OLEG VOLOSHINOV VASILI GONCHAROV • YURY YEGOROV • VIKTOR IGNATIEV • YURI KOVALENKO RUSLAN MAKOEV • VIKTOR MARYNYUK • IGOR MARKOVSKY • VALENTIN MATSKEVICH NIKOLAI MOROZOV • VLADIMIR NAUMETS • YEVGENI RAKHMANIN • SERGIY SAVCHENKO VASILY SAD • STANISLAV SYCHOV • OLEG SOKOLOV • MYKOLA STEPANOV ALEXANDER STOVBUR • VLADIMIR STRELNIKOV • VALENTIN FILIPENKO VALENTIN KHRUSHCH • VOLODYMYR TSIUPKO • SVETLANA YUSIM • LYUDMILA YASTREB

ОЛ Е К С А Н Д Р А Н У Ф Р І Є В A LE X A N DE R A N U F R I Y E V 1 94 0

Живописець, графік, автор творів монументального мистецтва.

Painter, graphic artist, author of works of monumental and decorative art.

Народився 2 серпня 1940 р. у м. Москві (Росія). Художню освіту отримав в Одеському державному художньому училищі (1958–1961). Творчу діяльність розпочав у 1957 р. В 60-х роках став центром тяжіння гурту молодих художників-авангардистів Одеси. Активний учасник і організатор неофіційних «квартирних» виставок 60–70-х років в Одесі та Москві. Учасник неофіційної виставки «Сучасне мистецтво з України. Мюнхен– Лондон–Нью-Йорк–Париж» (1979). У 1980 р. емігрує до США, експонує свої твори на персональних та групових виставках, створює монументальні живописні проекти. Живе і працює в м. Амхерст, штат Вірджінія, США.

Born on August 2, 1940, in Moscow (Russia). Received art education at the Odessa State Art College (1958–1961). His creative career began in 1957. In the 1960s Anufriyev became the center of attraction of a small group of young artists from Odessa. Organized and actively participated in informal «apartment» exhibitions in the 1960s–1970s in Odessa and Moscow. Member of unofficial exhibition «Contemporary art from Ukraine. Munich–London–Paris–New York» (1979). In 1980 emigrated to the USA, where he exhibited his works on solo and group exhibitions. Lives and works in Amherst, Virginia, USA.

Твори Олександра Ануфрієва зберігаються в колекціях Музею сучасного образотворчого мистецтва України, Музею сучасного мистецтва Одеси, Одеського літературного музею, Музею Циммерлі (Нью-Джерсі, США), Музею Брандейського універсітету (Масачусетс, США), у приватних колекціях в Україні, Росії, США. Персональні виставки відбулися в галереях Бостона, Нью-Йорка, ЛосАнжелеса, Сан-Франциско, Вашингтона, Гарвардському, Принстонському, Норфолкському університетах, Національній галереї Вашингтона (США). Групові – в Одесі, Москві, Бостоні, Пітсбурзі, Канзас-Сіті, Нью-Йорку, Беверлі-Хілз (США). Монументальні проекти демонстровано в Центрі мистецтв у Вірджінії (1995), в Соборі Св. Марка у Вашингтоні (1996), у Першій баптистській церкві в Меріленді (2000–2005). «Мистецтво – це подолання свого «ego». Функцією мистецтва є спроба відповісти на питання: хто ми, звідки ми прийшли, куди ми йдемо...». Олександр Ануфрієв

Works by Anufriyev are stored in Museum of Modern Art of Ukraine, Museum of Odessa Modern Art, Odessa Literary Museum, Zimmerli museum (New Jersey, USA); Brandeis University Museum, Massachusetts (USA) and in private collections in Ukraine, Russia, USA. Personal exhibitions were held in galleries in Boston, New York, Los Angeles, San Francisco, Washington and in Harvard, Prinstone and Norfolk Universities. Monumental projects were exhibited at the Virginia Art Center (1995), at the Cathedral of St. Mark in Washington, DC (1996), in the First Baptist Church in Maryland (2000–2005). «Art means overcoming your «ego». This is an attempt to answer the questions, such as: who are we, where do we come from, where are we going to...». Alexander Anufriyev

Рита, картон, олія, 34х31 см,1962 Ryta, oil on cardboard, 34x31 cm, 1962 25

Рита, картон, олія, 79х77 см, 1960-ті Ryta, oil on cardboard, 77x77 cm, 1960s Рита, картон, олія, 75х56 см, 1960-ті Ryta, oil on cardboard, 75х56 cm, 1960s 26

Портрет, картон, олія, 73х60 см, 1977 Portrait, oil on canvas, 73х60 cm, 1977 27

Єва, дошка, олія, 39х21 см, 1970-ті Eve, oil on board, 39x21 сm, 1970s 28

Озеро, картон, олія, 19x32 см, 1976 Lake, oil on cardboard, 19x32 сm, 1976 29

Без назви, полотно, олія, 51x41 см, 2008 Untitled, oil on canvas, 51x41 cm, 2008 Портрет Рити, полотно, олія, 100х50 см, 1961 Portrait of Ryta, oil on canvas, 100x50 cm, 1961 30

Біле дерево, картон, олія, 33х29 см, 1976 White tree, oil on cardboard, 33x29 cm, 1976 31

Ангел, картон, олія, 31х29 см, 1970-ті Angel, oil on cardboard, 31x29 cm, 1970s 32

Без назви, полотно, олія, 51x41 см, 2008 Untitled, oil on canvas, 51x41 cm, 2008 33

Салют Хрущику, полотно, олія, 55х68 см, 1971 Salute to Khrushchyk, oil on canvas, 55х68 cm, 1971 34

Ангел з чорними крилами, дошка, олія, 30х21 см, 1980 Angel with black wings, oil on board, 30x21 cm, 1980 35

ВА Л Е Р І Й Б А С А Н Е Ц Ь VA LE RY B A S A N E T S 1 94 1

Живописець, графік, скульптор.

Painter, graphic artist, sculptor.

Народився 11 січня 1941р. у м. Броди Львівської обл. (Україна). Художню освіту отримав в Одеському державному художньому училищі (1958–1963). Творчу діяльність розпочав у 1961 р. у гурті молодих художниківавангардистів Одеси, виставкову – в 1966 р. У 70-х роках бере участь у проведенні неофіційних «квартирних» виставок в Одесі та Москві. Бере участь у неофіційній виставці «Сучасне мистецтво з України. Мюнхен–Лондон–НьюЙорк–Париж» (1979 р.). З 80-х років бере участь у виставках творів сучасного мистецтва в Україні та за кордоном. Член Національної спілки художників України (1970); член Національної асоціації митців (1993); член творчого об’єднання «Мамай» (1998); почесний член Національного університету Києво-Могилянська Академія, заслужений художник України (2009). Живе і працює в Одесі.

Born on January 11, 1941 in Brody, Lviv region (Ukraine). Received art education at the Odessa State Art College (1958–1963). Began his creative career in 1961 in the group of young avant-garde artists of Odessa: launched his exhibitional activity in 1966. In the 70s was actively involved in conducting informal «apartment» exhibitions in Odessa and Moscow. Participated in an informal exhibition «Contemporary art from Ukraine. Munich–London–New York–Paris» (1979). Since the 1980s participated in exhibitions of contemporary art in Ukraine and abroad. Member of the Union of Artists (1970), member of the National Association of Artists (1993); member of creative association «Mamay» (1998), Honorary Member of the National University of «Kyiv-Mohyla Academy». Honored Artist of Ukraine (2009). Lives and works in Odessa.

Твори Валерія Басанця зберігаються в колекціях Національного художнього музею України, Музею сучасного образотворчого мистецтва України, Музею сучасного мистецтва Одеси, Музею сучасного мистецтва Хмельницького, Одеського художнього музею, Одеського літературного та ІваноФранківського художнього музеїв, Музею Циммерлі (Нью-Джерсі, США), зібранні Національного університету Києво-Могилянська Академія, галереї NT-art, у приватних збірках в Україні та за її межами. Персональні виставки – 1981, 1999, 2001, 2003, 2009 (Одеса), 2002, 2003 (Львів), 2004 (Київ). Вибрані групові – республіканські і всесоюзні молодіжні виставки, 1966–1971, Київ, Москва; виставки в містах-побратимах Одеси – Балтиморі, Оулу, Генуї, Констанці, Марселі, 1977–1984; І всесоюзна виставка графіки, 1987, Москва; «Нове камерне мистецтво», 1987, Москва; «Твори українських митців», 1989, Мюнхен (Німеччина); Міжнародна бієнале «Імпреза», 1989. 1991, 1993, Івано-Франківськ; «Три покоління українського живопису», 1990, Київ– Оденсе (Данія); «Український живопис ХХ століття», 1990, Київ; «Українська сучасність». 1994, Київ; «Мистецькі імпресії», 1994, Київ; «4В», 1997, Одеса; «Одеські митці», 2000, Гент (Нідерланди); «Мистецтво Одеси в колекції М. Кнобеля», 2003, Київ; «Одеська школа сьогодні», 2004, Одеса; «The Odessa Group», 2005, Лондон. В. Басанець відзначений нагородами виставки-конкурсу «Молоді художники України» (Москва, 1971, І премія); Міжнародної бієнале «Імпреза» (1989 – Гранпрі; 1991 – І премія; 1993 – премія журі); бієнале «Львів-91. Відродження» – лауреат; виставки-конкурсу «Львівський осінній салон «Високий замок» (1999, І премія), дипломом Національного університету Києво-Могилянська Академія. «Мистецтво є спроба примирити людину з дійсністю». «Живопис – це притулок для візуальних образів і вражень... Це територія досконалого, зачарованого світу...» Валерій Басанець

Artworks by Valery Basanets are stored in the collections of the National Art Museum of Ukraine, Museum of Modern Art in Kyiv, Odesa, Khmelnytskyi, Odessa Art and Literary museums, Ivano-Frankivsk Museum of Art, in the collection of National University of «Kyiv-Mohyla Academy», Zimmerli museum (New Jersey, USA), in museums and private collections in Ukraine and abroad. Solo exhibitions – 1981, 1999, 2001, 2003, 2009 (Odessa), 2002, 2003 (Lviv), 2004 (Kyiv). Selected group exhibitions – Republican and All-Union youth exhibitions, 1966–1971, Kyiv, Moscow; Exhibitions in the twin-cities of Odessa–Baltimore, Oulu, Genoa, Constanta, Marseille, 1977–1984; I All-Union Exhibition of Graphics, 1987, Moscow; «New Chamber Art», 1987, Moscow; «Works of Ukrainian Artists», 1989, Munich (Germany); International Biennale «Impreza»1989, 1991, 1993, IvanoFrankivsk; «Three Generations of Ukrainian Art», 1990, Kyiv–Odense (Denmark); «Ukrainian Art of the Twentieth Century», 1990, Kyiv; «Ukrainian Modernity», Kyiv, 1994; «Art Impressions», Kyiv, 1994; «4B», 1997, Odessa; «Odessa Artists», 2000, Gent (The Netherlands); «The Art of Odessa in the Collection of M. Knobel», 2003, Kyiv; «Odessa School Today», 2004, Odessa; «The Odessa Group», 2005, London. Valery Basanets is the award-winner of the contest-exhibition «Young artists of Ukraine» (Moscow, 1971, First Prize), of the International Biennale «Impreza» (1989 – Grand Prix; 1991 – First Prize; 1993 – Jury Prize); Laureate of Biennale «Lviv-91. Renaissance» and of the contest-exhibition Lviv Autumn Salon «Vysokyi Zamok» (1999, First Prize), diploma of the National University of «Kyiv-Mohyla Academy» «Art is an attempt to reconcile a man with reality». «Art – is a shelter for visual images and impressions... It is the area of a perfect, enchanted world...» Valery Basanets

Медитація, полотно, олія, 69х58 см, 1992 Meditation, oil on canvas, 69x58 cm, 1992 37

Весна, картон, олія, 49х70 см, 1964 Spring, oil on cardboard, 49x70 cm, 1964 Жовтий дім, картон, олія, 49х69 см, 1966 Yellow house, oil on cardboard, 49x69 cm, 1966 38

Образ, картон, олія, 55х44 см, 1996 Image, oil on cardboard, 55x44 cm, 1996 39

Образ, полотно, олія, 90x60 см, 2003 Image, oil on canvas, 90х60 cm, 2003 40

Міський краєвид, картон, олія, 63x40 см, 2010 Cityscape, oil on cardboard, 63x40 cm, 2010 41

Пейзаж-97, дошка, олія, 53х54 см, 1997 Landscape-97, oil on board, 53x54 cm, 1997 42

Дівчина з намистом, картон, олія, 36x35 см, 1975 Girl with Necklace, oil on cardboard, 36х35 cm, 1975 Пейзаж, полотно, олія, 60ч80 см, 1986 Landscape, oil on canvas, 60x80 cm, 1986 43

Сон, вапняк, 24 см, 2009 Dream, limestone, 24 cm, 2009 44

Спостереження, вапняк, 28 см, 2008 Watching, limestone, 28 cm, 2008 Сумнів, пінобетон, 28 см, 2010 Doubt, foam concrete, 28 cm, 2010

Постать, ракушняк, 16 см, 2010 Figure, coquina, 16 cm, 2010 Торс, бронза, 26 см, 1989 Torso, bronze, 26 cm, 1989

Зустріч, полотно, олія, 91х70 см, 2008 Meeting, oil on canvas, 91x70 cm, 2008 46

Образ, полотно, олія, 65х50 см, 2005 Image, oil on canvas, 65x50 cm, 2005 47

ІГОР Б О Ж КО IGOR B O Z H K O 1 93 7

Живописець, графік.

Painter and graphic artist.

Народився 29 вересня 1937 р. у м. Харкові (Україна). Художню освіту отримав в Одеському державному художньому училищі (1962–1966) та на художньо-графічному факультеті Одеського педагогічного інституту ім. К. Д. Ушинського (1 рік навчання). Початок творчої діяльності – 1967 р., виставкової – 1968 р. У 70-х роках бере участь у неофіційних «квартирних» виставках в Одесі. З 1968 р. бере участь в обласних, всеукраїнських та зарубіжних виставках. Член Національної спілки художників України (1995), член Національної спілки журналістів України (1973), член творчого об’єднання «Мамай» (1998). Живе і працює в Одесі.

Born on September 29, 1937, in Kharkiv (Ukraine). Received art education at the Odessa State Art College (1962-1966) and at the art-graphic faculty of the Odessa Pedagogical Institute named after K. D. Ushynskiy (studied there for 1 year). Started his creative career in 1967, exhibitional career – in 1968. In the 70s participated in informal «apartment» exhibitions in Odessa. Since 1968 participated in regional, national and international exhibitions. Member of the Union of Artists (1995), member of the National Union of Journalists of Ukraine (1973), member of the creative association «Mamay» (1998). Lives and works in Odessa.

Твори Ігоря Божка зберігаються в колекціях Національного художнього музею України, Музею сучасного мистецтва Одеси, Музею сучасного мистецтва Хмельницького, Одеського літературного музею, Приватного художнього музею «Інтер’єр», Рим (Італія), галереї сучасного мистецтва NT-art, у приватних збірках в Україні та за її межами.

Works of Igor Bozhko are kept in collections of National Art Museum of Ukraine, Museum of Odessa Modern Art, Khmelnytskyi Museum of Modern Art, Odessa Literary Museum, Private Art Museum «Interior», Rome (Italy), «NT-art» Gallery, in private collections in Ukraine and abroad.

Персональні виставки – 1971, 1976, 1985, 1998, 1999, 2000, 2005, 2009 (Одеса). Вибрані групові – «Слава і сучасність Одеси», 1991, Йокогама (Японія); «ІІІ Міжнародна бієнале станкових мистецтв Імпреза-93», 1993, Івано-Франківськ; «Кандінський у художньому житті Одеси», 1995, Одеса; «Арт-клуб-96», 1996, Хмельницький; «Дні України у Польщі», 1998, Гданьськ, Гдиня, Сопот; «Одеські митці в колекції М. Кнобеля», 1998, Одеса; «Осінній салон «Високий замок», 1998, Львів; «Квітневий салон», 2004, Одеса; «Виставка до 70-річчя Національної спілки художників України», 2008, Одеса, Київ; «Перша всеукраїнська триєнале абстрактного мистецтва ART-AKT», 2010, Чернівці. «Мистецтво – то є результат життя художника. Твір мистецтва має пробуджувати у глядача добре ставлення до життя». Ігор Божко

Solo exhibitions – 1971, 1976, 1985, 1998, 1999, 2000, 2005, 2009 (Odessa). Selected group exhibitions – «Glory and Modernity of Odessa» 1991, Yokohama (Japan); «III International Biennale of Easel Art Impreza-93» 1993, Ivano-Frankivsk; «Kandinsky in the Artistic Life of Odessa», 1995, Odessa; «Art Club-96», 1996, Khmelnytskyi; «Days of Ukraine in Poland», 1998, Gdansk, Gdynia, Sopot; «Odessa Artists in the Collection of M. Knobel», 1998, Odessa; «Autumn Salon «Vysokyi Zamok», 1998, Lviv; «April Show», 2004, Odessa; «Exhibition on the 70th Anniversary of Union of Artists», 2008, Odessa, Kyiv; «The First National Triennale of abstract art ART-AKT», 2010, Chernivtsi. «Art – it is the result of the artist’s life. Artwork should evoke good attitude to life». Igor Bozhko

Народження планет, картон, олія, 68х66 см, 2012 The Birth of Planets, oil on cardboard, 68x66 cm, 2012 49

Композиція в сірому, картон, олія, 54х82 см, 2012 Composition in Grey, oil on cardboard, 54x82 cm, 2012 50

Слободка, полотно, олія, 44х48 см, 1984 Slobodka, oil on canvas, 44x48 cm, 1984 51

Без назви, полотно, акрил, 90х112 см, 2011 Untitled, acrylic on canvas, 90x112 cm, 2011 52

Туманні планети, картон, олія, 54х69 см, 2007 Misty Planets, oil on cardboard, 54x69 cm, 2007 53

Планети, полотно, олія, 100x135 см, 2007 Planets, oil on canvas, 100x135 cm, 2007 54

Без назви, полотно, олія, 87х98 см, 2011 Untitled, oil on canvas, 87x97 cm, 2011 55

Горизонтальний простір, полотно, олія, 55х75 см, 1999 Horizontal Space, oil on canvas, 55x75 cm, 1999 56

Свято, картон, олія, 85х75 см, 2011 Holiday, oil on cardboard, 85x75 cm, 2011 57

ОЛ Е Г В О Л О Ш И Н О В OLE G VO L O S H I N O V 1 93 6

Живописець.

Painter.

Народився 30 липня 1936 р. у м. Миколаєві (Україна). Художню освіту отримав в Одеському державному художньому училищі (1951–1956) та в Ленінградському інституті живопису, скульптури та архітектури ім. І. Є. Рєпіна (факультет живопису, 1959–1965). Творчу діяльність розпочав у 60-х роках, виставкову – в 1957 році. У 60-х роках викладач живопису і композиції на художньо-графічному факультеті Одеського державного педагогічного інституту ім. Ушинського; в 90-ті роки – в Одеському державному художньому училищі та в недержавній Академії мистецтв (Одеса). Активний учасник виставок малярства в Україні та за її межами. У 70-х роках брав участь у неофіційних «квартирних» виставках в Одесі. Член Національної спілки художників України (1970). Живе і працює в Одесі.

Born on July 30, 1936, in Mykolaiv (Ukraine). Received art education at the Odessa State Art College (1951–1956) and at the Leningrad Art Institute of Painting, Sculpture and Architechture named after I. E. Repin (Department of Painting, 1959–1965). His creative career began in the 60s, exhibitional – in 1957. In the 60s Voloshinov was a teacher of painting and composition at the art and graphics department of the Odessa State Pedagogical Institute named after Ushinskiy, in the 90s – at the Odessa State Art College and private Academy of Arts (Odessa). Active participant of exhibitions of paintings in Ukraine and abroad. In the 70s participated in the unofficial «apartment» exhibitions in Odessa. Member of the Union of Artists (1970). Lives and works in Odessa.

Твори Олега Волошинова зберігаються в колекціях Музею сучасного образотворчого мистецтва України, Музею сучасного мистецтва Одеси, Музею сучасного мистецтва Хмельницького, Одеського художнього музею, в приватних збірках в Україні та за її межами. Персональні виставки – 1980, 2010 (Одеса). Вибрані групові – «Спорт в українському образотворчому мистецтві», 1979, Київ; «Блакитні шляхи Батьківщини», 1979, Москва, Манеж; «Українське малярство 60–80-х років, Совіарт», 1990, Київ–Оденсе (Данія); «Одеські художники в колекції М. Кнобеля», 2003, Київ, Одеса; «Всеукраїнська виставка до 70-ліття Національної спілки художників України», 2008, Київ; «Виставка сучасного мистецтва Одеси», 2009, Одеса; «Одеський нефігуратив», 2011, 2012, Одеса. «Знаковість» живопису Волошинова очевидна: форму він узагальнює до рівня формули». Ольга Савицька

Artworks by Oleg Voloshinov are stored in collections of Museum of Modern Art of Ukraine, Museum of Odessa Modern Art, Khmelnytskyi Museum of Modern Art, Odessa Fine Art Museum, in private collections in Ukraine and abroad. Solo exhibitions – 1980, 2010 (Odessa). Selected group exhibitions – «Sport in Ukrainian Art», 1979, Kyiv; «Blue Ways of Homeland», 1979, Moscow, Manege; «Ukrainian Art of the 60s–80s» «Soviart», 1990, Kyiv–Odense (Denmark); «Odessa Artists in the Collection of M. Knobel», 2003, Kyiv, Odessa; «National Exhibition on the 70th Anniversary of the Union of Artists», 2008, Kyiv; «Contemporary Art Exhibition of Odessa», 2009, Odessa; «Odessa Unfigured», 2011, 2012, Odessa. «The character of Voloshinov’s art is obvious: he extends the form up to the level of the formula». Olga Savytska

Маяк, полотно, олія, 70х80 см, 1992 Lighthouse, oil on canvas, 70x80 cm, 1992 59

Морський натюрморт, полотно, олія, 47х56 см, 1970 Sea Still Life, oil on canvas, 47x56 cm, 1970 60

З «Червоної серії», картон, олія, 61х61 см, 2011 From «Red Series», oil on cardboard, 61x61 cm, 2011 61

День флоту, картон, олія, 59х50 см, 2005 Navy Day, oil on cardboard, 59x50 cm, 2005 62

Полудень, картон, олія, 49х49 см, 1970 Noon, oil on cardboard, 49x49 cm, 1970 Гармошка, полотно, олія, 50х67 см, 1980 Harmonica, oil on canvas, 50x67 cm, 1980 63

Море, папір, олія, 63х63 см, 1995 Sea, oil on paper, 63x63 cm, 1995 64

Без назви, картон, олія, 42х49 см, 2001 Untitled, oil on cardboard, 42x49 cm, 2001 65

З «Білої серії», картон, олія, 61х61 см, 2001 From «White Series», oil on cardboard, 61x61 cm, 2001 66

Білі хмари, полотно, олія, 100х78 см, 1989 White Clouds, oil on canvas, 100x78 cm, 1989 67

ВА СИ ЛЬ Г О Н Ч А Р О В VA S ILI G O N C H A R O V 1 94 9

Живописець, графік, дизайнер, автор творів монументального живопису.

Painter, graphic artist, designer, author of works of monumental painting.

Народився 14 січня 1949 р. в c. Старо-Михайлівка Донецької обл. (Україна). Художню освіту отримав у Одеському державному художньому училищі (1970–1975) та в Українському поліграфічному інституті ім. І. Федорова (Львів) (нині – Українська Академія друкарства), (1979–1984). Працює в галузі монументального, станкового живопису, графіки, поліграфічного дизайну. Учасник міжнародних та всеукраїнських виставок сучасного мистецтва. Член Національної спілки художників України (1993). Живе і працює в Одесі.

Born on January 14, 1949, in Old-Mikhaylivka, Donetsk region (Ukraine). Received art education at the Odessa State Art College (1970–1975) and at the Ukrainian Polygraphic Institute named after I. Fedorov (Lviv; now – the Ukrainian Academy of Printing), (1979–1984). Works in the field of monumental and easel painting, graphic arts, polygraphic design. Member of international and national exhibitions of modern art. Member of the Union of Artists (1993). Lives and works in Odessa.

Персональні виставки – 2012 (Одеса). Вибрані групові – Міжнародна виставка «СРСР–Франція», 1989, Париж; «Виставка сучасного мистецтва України і Росії», 1993, Нью-Йорк; Міжнародний арт-фестиваль, 1998, 1999, Київ; «Кум»–«Мамай», 1998, Львів, Одеса; «Дні України в Польщі», 1998, Гдиня, Гданьськ, Сопот (Польща); ІІ міжнародний симпозіум живопису, 2003, Одеса; «Одеські художники в колекції М. Кнобеля», 2003, Київ, 2008, Одеса; «Дні Одеси в Казахстані», 2008, Астана; «Абстрактне мистецтво Одеси», 2010, Одеса.

Solo exhibitions – 2012 (Odessa). Selected group exhibitions – International exhibition «USSR–France», 1989, Paris; «Exhibition of contemporary art of Ukraine and Russia», 1993, New York; International Art Festival, 1998, 1999, Kyiv; «Kum»–«Mamay», 1998, Lviv, Odessa; «Days of Ukraine in Poland», 1998, Gdynia, Gdansk, Sopot (Poland); The II International Symposium of Painting, 2003, Odessa; «Odessa Artists in the Collection of M. Knobel», 2003, Kyiv, 2008, Odessa; «Odessa Days in Kazakhstan», 2008, Astana; «Abstract Art of Odessa», 2010, Odessa.

«Від хаосу площини, від ускладненості форм до мінімуму засобів, до максимуму виразності. Від логіки раціоналізму до емоційності знаку». Василь Гончаров

«From the plane’s chaos, from the complexity – to the minimum of means, to the maximum of expresiveness. From logic of rationalism – to the emotionalism of a figure». Vasili Goncharov

Композиція - ІХ, полотно, олія, 60х70 см, 1995 Composition - IX, oil on canvas, 60x70 cm, 1995 Без назви, полотно, олія, 34х58 см, 2000 Untitled, oil on canvas, 34x58 cm, 2000 69

ЮР ІЙ Є Г О Р О В Y URI Y E G O R O V 1 92 6–20 08

Живописець, графік, автор творів монументально-декоративного мистецтва.

Painter, graphic artist, author of works of monumental and decorative art.

Народився 27 січня 1926 р. у м. Сталінграді (нині Волгоград, Росія). Художню освіту отримав в Одеському державному художньому училищі (1947–1948), Ленінградському інституті живопису, скульптури та архітектури ім. І. Є Рєпіна (1948–1952) та в Ленінградському вищому художньопромисловому училищі ім. В. І. Мухіної (факультет монументальнодекоративного живопису, 1952–1955). У 1950-х рр. – викладач живопису в Одеському художньому училищі, в 70-х рр. – на художньо-графічному факультеті Одеського педагогічного інституту; в 90-х рр. – ректор недержавної Академії мистецтв в Одесі. Творчу діяльність розпочав у 40-х рр., виставкову – в 1955 р. З цього часу постійно бере участь в обласних, республіканських, всесоюзних виставках. У 70-х роках бере участь у неофіційних «квартирних» виставках в Одесі. Паралельно із станковим живописом працює над творами монументальнодекоративного мистецтва (мозаїки, розписи, гобелени, кераміка, вітраж). Членство в Спілці художників УРСР (нині Національній спілці художників України) з 1957 р. Заслужений діяч мистецтв України.

Born on January 27, 1926, in Stalingrad (now Volgograd, Russia). Received art education at the Odessa State Art College (1947–1948), at Leningrad Art Institute of Painting, Sculpture and Architecture named after I. E. Repin and at Leningrad Higher Art and Industry College named after V. I. Mukhina (Department of monumental and decorative painting, 1952–1955) In the 1950s, worked as a teacher of painting at the Odessa State Art College, in the 70s – at the art and graphics faculty of the Odessa Pedagogical Institute, in the 90s – as the Rector of private Academy of Arts in Odessa. His creative career began in the 40s, exhibitional – in 1955. Since then Yegorov constantly took parts in regional, national, All-Union exhibitions. In the 70s participated in informal «apartment» exhibitions in Odessa. Along with working on easel painting, worked with monumental and decorative art (mosaics, paintings, tapestries, ceramics, stained glass). Member of the Union of Artists of the USSR since 1957. Honored Artist of Ukraine.

Твори Юрія Єгорова зберігаються в колекціях Національного художнього музею України, Музею сучасного образотворчого мистецтва України, Музею сучасного мистецтва Одеси, Одеського художнього музею, Третьяковської картинної галереї (Россія), Музею Циммерлі (Нью-Джерсі, США), в музеях і галереях Лондона, в колекції галереї NT-art, у приватних збірках в Україні та за її межами. Персональні виставки – 1961, 1996, 1998, 2001, 2008 (Одеса); 1977, 1989 (Москва); 1987 (Ленінград); 1990, 1991, 2001, 2005 (Лондон). Вибрані групові – 1957–1974 – серія обласних виставок (Одеса); 1960, 1970, 1968, 1971, 1972 – всесоюзні виставки (Москва); виставка творів членів Одеської організації Національної спілки художників України, 1999, Київ; «Одеська школа сьогодні», 2004, Одеса; «Одеська школа», 2005, Лондон, «Виставка сучасного мистецтва Одеси», 2009, Одеса. «У мистецтво закладено величезний потенціал лікуючої енергії... Краса – цілюща. Вона заражає і заряджає людину бажанням жити». Юрій Єгоров «На протязі майже півстоліття до Єгорова, як до центру, сходилися силові лінії одеського художнього поля». Ольга Савицька

Works by Yuri Yegorov are stored in National Art Museum of Ukraine, Museum of Modern Art of Ukraine, Museum of Odessa Modern Art, Odessa Fine Art Museum, Tretyakov Art Gallery (Russia), Zimmerli museum (New Jersey, USA), in museums and galleries in London, in the collection of gallery NT-art, in private collections in Ukraine and abroad. Solo exhibitions – 1961, 1996, 1998, 2001, 2008 (Odessa); 1977, 1989 (Moscow); 1987 (Leningrad); 1990, 1991, 2001, 2005 (London). Selected group exhibitions – 1957–1974 – series of regional exhibitions (Odessa); 1960, 1970, 1968, 1971, 1972 – All-Union Exhibitions (Moscow); Exhibition of the Odessa Regional Department of the National Ukrainian Artists Union, 1999, Kyiv; «Odessa School Today», 2004, Odessa; «Odessa School», 2005, London; «Contemporary Art Exhibition of Odessa», 2009, Odessa. «A great potential of healing energy lies in art... Beauty cures. It inspires and infects people with the desire to live». Yuri Yegorov «Within almost half century the power lines of Odessa art field were gathering round Yegorov, like the center». Olga Savytska

Золото та срібло, полотно, олія, 120х120 см, 1985 Gold and Silver, oil on canvas, 120x120 cm, 1985 71

Дівчина з м’ячем на пляжі, полотно, олія, 112х116 см, 1989 Girl With Ball on a Beach, oil on canvas, 112x116 cm,1989 72

Без назви, полотно, олія, 150х150 см, 1984 Untitled, oil on canvas, 150x150 cm, 1984 73

Відкриття, полотно, олія, 132x128 см, 1973 An Opening, oil on canvas, 132x128 cm, 1973 74

Конус, риба, груша, полотно, олія, 84х97 см, 1996 Cone, Fish, Pear, oil on canvas, 84x97cm, 1996 75

Ланжерон, полотно, олія, 67х78 см, 2000 Langeron, oil on canvas, 67х78 cm, 2000 76

Море, парус, полотно, олія, 82х88 см, 1988 Sea, Sail, oil on canvas, 82x88 cm, 1988 77

Сичавка. Спека, полотно, олія, 75x75 см, 1967 Sychavka. Heat, oil on canvas, 75x75 cm,1967 78

Без назви, полотно, олія, 52х56 см, 1980-ті Untitled, oil on canvas, 52x56 cm, 1980s 79

Морський пейзаж, полотно, олія, 68х81 см, 2001 Seascape, oil on canvas, 68x81 cm, 2001 80

Лучистий ранок, полотно, олія, 120х123 см, 2000 Radiant Morning, oil on canvas, 120x123 cm, 2000 81

ВІК Т ОР І Г Н А Т ЬЄ В V IK T OR I G N AT I E V 1 94 8

Живописець, графік, вітражіст.

Painter, graphic artist, stained-glass designer.

Народився 14 лютого 1948 р. у с. Глушець на Сумщині (Україна), Художню освіту отримав в Одеському державному художньому училищі (1966–1971). У 1970–1980-х рр. паралельно із станковим живописом працює над творами монументально-декоративного мистецтва. Живе і працює в Одесі.

Born on February 14, 1948, in the village Glushets, Sumy region (Ukraine). Received art education at the Odessa State Art College (1966–1971). In the 1970s–1980s along with easel painting he worked with monumental and decorative art. Lives and works in Odessa.

Твори Віктора Ігнатьєва зберігаються в колекції Одеського художнього музею, в приватних збірках в Україні та за її межами.

Works by Viktor Ignatyev are kept in collections of the Odessa Fine Art Museum, in private collections in Ukraine and abroad.

Персональні виставки – 2012, Одеса. Вибрані групові – «Вогонь–вода», 2002, Одеса; «Пора», 2006, Одеса; «Одеський нефігуратив», 2012, Одеса.

Solo Exhibitions – 2012, Odessa. Selected group exhibitions – «Fire–Water», 2002, Odessa; «Season», 2006, Odessa; «Unfigurative Odessa», 2012, Odessa.

«Кольорова гармонія та прагнення до лаконізму – основні ознаки живопису Віктора Ігнатьєва». Володимир Цюпко

«The harmony of colors and aspiration to laconicism are basic signs of Viktor Ignatiev’s painting». Volodymyr Tsiupko

Без назви, полотно, олія, 64х50 см, 2011 Untitled, oil on canvas, 64x50 cm, 2011 83

Натюрморт, картон, олія, 66х43 см, 1975 Still Life, oil on cardboard, 66x43 cm, 1975 84

Без назви, полотно, олія, 60х94 см, 2011 Untitled, oil on canvas, 60x94 cm, 2011 Без назви, полотно, олія, 69х89 см, 2000 Untitled, oil on canvas, 69x89 cm, 2000 85

ЮР ІЙ К О В А Л Е Н К О Y URI KO VA L E N K O 1 93 1–20 04

Живописець, скульптор, графік.

Painter, sculptor, graphic artist.

Народився 27 липня 1931 року в м. Прилуки Чернігівської обл. (Україна). Художню освіту отримав в Одеському театрально-художньому училищі (1954–1959) та в в Ленінградському Державному інституті театру, музики і кінематографії (1964–1969) (нині – Санкт-Петербурзька державна академія театрального мистецтва). Творчу і виставкову діяльність розпочав у 60-х роках. З 1968 р. бере участь у міських, республіканських, зарубіжних виставках. З 70-х років майже щороку влаштовує персональні виставки в приміщеннях, доступних для широкого загалу глядачів (фойе кінотеатрів та ін.). З 1970 р. по 1981 р. – викладач живопису в Одеському художньому училищі. Членство в Національній спілці художників України з 1990 р.

Born on July 27, 1931, in Pryluky, Chernihiv region (Ukraine). Received art education at the Odessa Theatrical Art College (1954–1959) and at the Leningrad State Theatre, Music and Cinematography University (1964–1969) (now – St. Petersburg State Academy of Theatrical Arts). His creative and exhibitional career started in the 60s. Since 1968 Kovalenko participated in local, national and foreign exhibitions. Since the 1970s almost every year he held solo exhibitions in places accessible for a big public audience (theatre foyer, etc.). From 1970 to 1981 – was a teacher of painting at the Odessa State Art College. Member of the Union of Artists since 1990.

Твори Ю. Коваленка зберігаються в колекціях Музею сучасного образотворчого мистецтва України, Музею сучасного мистецтва Одеси, Одеського художнього музею, Одеського літературного музею, в музеях і приватних збірках в Україні та за її межами. Персональні виставки – 1977, 1978, 1979, 1984, 1986, 1994, 1995 (Одеса); 1991, Дюссельдорф, Ессен, Мюнхен (Німеччина). «Пластичний, колористично тонкий живопис Юрія Коваленка поєднує артистизм з удаваною брутальністю». Ольга Савицька

Works by Yuriy Kovalenko are kept in collections of Museum of Modern Art of Ukraine, Museum of Odessa Modern Arts, Odessa Fine Art Museum, Odessa Literary Museum, in museums and private collections in Ukraine and abroad. Solo exhibitions – 1977, 1978, 1979, 1984, 1986, 1994, 1995 (Odessa); 1991, Dusseldorf, Essen, Munich (Germany). «Flowing, coloristically exquisite painting of Yiriy Kovalenko combines artistic skill with seeming brutality». Olga Savytska

Я росту, полотно, олія, 105х90 см, 1972 I’m Growing, oil on canvas, 105x90 cm, 1972 87

Дідова хата, полотно, олія, 52х45 см, 1990 Grandfather’s house, oil on canvas, 52x45 cm, 1990 88

Село, картон, олія, 50х80 см, 1993 Village, oil on cardboard, 50x80 cm, 1993 89

Дуб, полотно, олія, 36х21 см, 1971 Oak, oil on canvas, 36x21 cm, 1971 90

Букет, полотно, олія, 68х68 см, 1980 Bouquet, oil on canvas, 68x68 cm, 1980 Викрадення Європи, дерево, 80 см, 1970-ті The Rape of Europa, wood, 80 cm, 1970s 91

Одного ранку, полотно, олія, 50х39 см, 1984 Once in a Morning, oil on canvas, 50x39 cm, 1984 92

Зима у Прилуках. Канікули, полотно, олія, 161х151 см, 1982 Winter in Priluki, Vacations, oil on canvas, 161x151 cm, 1982 93

Р У СЛ А Н М А К О Є В RUS LA N M A KO E V 1 94 3

Живописець, графік, кераміст.

Painter, graphic artist, ceramist.

Народився 1 січня 1943 р. у с. Лескен Нальчикської обл. (Північна Осетія). Художню освіту здобув в Одеському державному художньому училищі (1965–1972). Творчу та виставкову діяльність розпочав на початку 1970-х років. Активний учасник неофіційних «квартирних» виставок 70-х років в Одесі. Брав участь у виставці «Сучасне мистецтво з України. Мюнхен–Лондон–Нью-Йорк–Париж» (1979 р.) У 70–80-х роках працює як живописець, створює оригінальну графіку, знаходить нові технологічні рішення і форми в кераміці. З 90-х років Руслан Макоєв – організатор і учасник семінарів медитативного живопису в різних країнах світу.

Born on January 1, 1943, in Lesken, Nalchyk region (North Ossetia). Received art education at the Odessa State Art College (1965–1972). His creative and exhibitional career began in the early 1970s. Was an active participant of unofficial «apartment» exhibitions in the 70s in Odessa. He took part in the exhibition «Contemporary art from Ukraine. Munich–London–New York–Paris» (1979). In the 70s–80s he worked as a painter, created original graphics, found new technological solutions and shapes in ceramics. Since the 1990s Ruslan Makoyev is the organizer and participant of seminars on meditative paintings worldwide.

Твори Руслана Макоєва зберігаються в колекціях Музею сучасного мистецтва Одеси, Одеського літературного музею, колекції Музею Циммерлі (НьюДжерсі, США), в приватних збірках в Україні та за її межами. «Для Макоєва мистецька творчість є невіддільною від інтенсивних духовних пошуків морального вдосконалення». Ольга Савицька

Works by Ruslan Makoyev are kept in collections of Museum of Odessa Modern Art, Odessa Literary Museum, collections of Zimmerli museum (New Jersey, USA), in private collections in Ukraine and abroad. «For Makoev the artistic work is inseparable from the intensive spiritual quest of moral perfection». Olga Savytska

Малюнок, папір, туш, 29х20 см, 1981 Drawing, Indian ink on paper, 29x20 cm, 1981 95

Без назви, полотно, олія, 110x40 см, 1979 Untitled, oil on canvas, 110x40 cm, 1979 96

Композиція, папір, туш, 31х20 см, 1977 Composition, Indian ink on paper, 31x20 cm, 1977 97

Малюнок, папір, туш, 39х21 см, 1978 Drawing, Indian ink on paper, 39x21 cm, 1978 98

Малюнок, папір, акварель, 42х30 см, 1981 Drawing, watercolor on paper, 42x30 cm, 1981 99

Без назви, теракота, 18 см, 1980-ті Untitled, terracota, 18 cm, 1980s Без назви, глина, 14 см, 1980-ті Untitled, clay, 14 cm, 1980s 100

Птах, картон, олія, 27х25 см, 1977 Bird, oil on cardboard, 27x25 cm, 1977 101

ВІК Т ОР М А Р И Н Ю К V IK T OR M A RY N Y U K 1 93 9

Живописець, графік, скульптор, автор творів монументально-декоративного мистецтва. Народився 10 квітня 1939 р. у с. Казавчин Кіровоградської обл. (Україна). Художню освіту здобув в Одеському державному художньому училищі (1959–1967). Творчу і виставкову діяльність розпочав на початку 1960-х років у гурті молодих художників-авангардистів Одеси. Брав активну участь в організації та проведенні неофіційних «квартирних» виставок в Одесі та Москві (1971– 1976 рр.). Брав участь у неофіційній виставці «Сучасне мистецтво з України. Мюнхен–Лондон–Нью-Йорк–Париж» (1979). З 1969 р. Віктор Маринюк бере участь у виставках сучасного малярства в Україні та за її межами. Член Національної спілки художників України (1987 р.); член Національної асоціації митців (1993); член творчого об’єднання «Мамай» (1998); почесний член Національного університету Києво-Могилянська Академія; заслужений художник України (2008). Живе і працює в Одесі. Твори Віктора Маринюка зберігаються в колекціях Національного художнього музею України, Музею сучасного образотворчого мистецтва України, Музею сучасного мистецтва Одеси, Музею сучасного мистецтва Хмельницького, Одеського Літературного музею, Музею Циммерлі (Нью-Джерсі, США), у зібранні Національного університету Києво-Могилянська Академія, в колекціях галереї NT, галереї «Совіарт», у приватних збірках в Україні та за її межами. Персональні виставки – 1996, 2009, 2012, Одеса; 2004, Київ. Вибрані групові – «50 років ВЛКСМ»1971, Київ, 1972, Москва; «Українське мистецтво»1989, Мюнхен (Німеччина); Міжнародна бієнале «Імпреза», 1989, 1991, 1993, Івано-Франківськ; «Український живопис ХХ століття» 1990, Київ; «Три покоління українського живопису», 1990, Київ–Оденсе (Данія); «Українське малярство 60–80 рр.», 1990, «Совіарт», Київ; «Арт-клуб-96», 1996, Хмельницький; «4В», 1997, Одеса; «Міжнародна бієнале сучасної графіки», 2001, Новосибірськ (Росія); Всеукраїнська триєнале живопису», 2001, Київ; «Одеська школа сьогодні», 2004, Одеса; «ART-AKT», триєнале абстрактного живопису, 2010, Чернівці. «Творчість формує особистість, піднімає її над буденністю. Мистецтво – один із важливих людських проявів, який єднає людей в особливу спільноту, незалежну від часу і місця, де вони живуть чи жили. Мистецтво як горизонт: скільки не йдеш до нього – є, до чого йти». Віктор Маринюк

102

Painter, graphic artist, sculptor, author of works of monumental and decorative art. Born on April 10, 1939, in Kazavchyn, Kirovograd region (Ukraine). Received art education at the Odessa State Art College (1959–1967). His creative and exhibitional career began in the early 1960s in the group of young avant-garde artists of Odessa. He took an active part in organizing and conducting informal «apartment» exhibitions in Odessa and Moscow (1971, 1976). Participated in informal exhibition «Contemporary art from Ukraine. Munich–London–New York– Paris» (1979). Since 1969 V. Marynyuk took part in exhibitions of contemporary art in Ukraine and abroad. Member of the Union of Artists (1987), member of the National Association of Artists (1993), member of the creative association «Mamay» (1998), honorary member of the National University of «Kyiv-Mohyla Academy», Honored Artist of Ukraine (2008). Lives and works in Odessa. Works of Victor Marynyuk are stored in collections of National Art Museum of Ukraine, Museum of Modern Art of Ukraine, Museum of Odessa Modern Art, Khmelnytskyi Museum of Modern Art, Odessa Literary Museum, Zimmerli museum (New Jersey, USA), in collection of National University of «Kyiv-Mohyla Academy», in collections of NT gallery, «Soviart» gallery, in private collections in Ukraine and abroad. Solo exhibitions – 1996, 2009, 2012 (Odessa), 2004 (Kyiv) Selected group exhibitions – «50 Years of Komsomol», 1971, Kyiv, 1972, Moscow; «Ukrainian Art» 1989, Munich (Germany); International Biennale «Impreza», 1989, 1991, 1993, Ivano-Frankivsk; «Ukrainian art of the twentieth century», 1990, Kyiv; «Three generations of Ukrainian Art», 1990, Kyiv–Odense (Denmark); «Ukrainian art of the 60s–80s», 1990, «Soviart», Kyiv; «Art Club-96», 1996, Khmelnytskyi; «4B», 1997, Odessa; «International Biennale of Contemporary Graphics», 2001, Novosibirsk (Russia); All-Ukrainian Triennale of Painting, 2001, Kyiv; «Odessa School Today», 2004, Odessa; «ART-AKT», triennale of abstract painting, 2010, Chernivtsi. «Creative work forms personality, raising it above the triviality. Art is one of those important human manifestations, that unite people into a particular community, independent from time and place where they live or used to live. Art is like horizon: no matter how long you walk towards it – you always have something to go further to». Viktor Marynyuk

Образ, полотно, акрил, 80х60 см, 2000 Image, acryic on canvas, 80x60 cm, 2000 103

Мадонна, картон, туш, гуаш, 27х21 см, 1998 Madonna, indian ink and gouache on cardboard, 27x21 cm, 1998 Люди-звірі, дерево, полотно, олія, 40х89 см, 1981 People-Animals, oil on canvas and board, 40x89 cm, 1981 104

Богиня Земля, картон, олія, 50х35 см 1980-ті Godness Earth, oil on cardboard, 50x35 cm, 1980s 105

Образ-1, картон, олія, 36х33 см, 2007 Image-1, oil on cardboard, 36x33 cm, 2007 106

Квадрати, полотно, олія, 82х82 см, 2000-ні Squares, oil on canvas, 82x82 cm, 2000s 107

Автопортрет з люлькою, полотно, олія, 65х55 см, 1994 Self-portrait with Pipe, oil on canvas, 65x55 cm, 1992 108

Жінка біля дзеркала, полотно, олія, 60х55 см, 2003 Woman near the Mirror, oil on canvas, 60x55 cm, 2003 109

Образ, папір, туш, 23х29 см, 1989 Image, ink on paper, 23x29 cm, 1999 Несе мене..., папір, пастель, 20х26 см, 1996 I am Drifted..., pastel color on paper, 20x26 cm, 1996 110

Образ, полотно, олія, 64х58 см, 1991 Image, oil on canvas, 64x58 cm, 1991 111

Червоне з чорним, полотно, олія, 100х76 см, 2007 Red with Blask, oil on canvas, 100х76 cm, 2007 112

Сутінки, картон, олія, 80х56 см, 1993 Twilight, oil on cardboard, 80x56 cm, 1992 113

ІГОР М А Р КО В С ЬКИ Й IGOR M A R K O V S K Y 1 94 9

Графік, живописець.

Graphic artist, painter.

Народився 20 січня 1949 р. у м. Котовську Одеської обл. (Україна). Художню освіту отримав в Одеському державному художньому училищі (1964–1969) та в Київському державному художньому інституті (нині – Національна Академія образотворчого мистецтва), майстерня книжкової графіки (1979–1984). З 1984 р. по 1989 р. – викладач графіки та дизайну в Одеському художньому училищі. І. Марковський – учасник багатьох міських, обласних, всеукраїнських та зарубіжних виставок. Член Національної спілки художників України (1989), член Національної асоціації митців (1993), заслужений художник України (2009). Живе і працює в Одесі.

Born on January 20, 1949, in Kotovsk, Odessa region (Ukraine). Received art education at the Odessa State Art College (1964–1969) and at the Kyiv State Art Institute (now – National Academy of Fine Arts), workshop of book design (1979–1984). From 1984 to 1989 worked as a teacher of drawing and design at the Odessa Art College. Markovsky has participated in many local, regional, national and foreign exhibitions.

Твори Ігоря Марковського зберігаються в колекціях музеїв Києва, Одеси, Ізмаїлу, Котовська, в приватних збірках в Україні та за її межами.

Works of Igor Markovsky are kept in museums of Kyiv, Odessa, Izmail, Kotovsk, in private collections in Ukraine and abroad. Solo Exhibitions : 1991, 1996, 1997, 2001, 2002, 2003, Odessa; 1995, Izmail; 1997, Kyiv.

Персональні виставки – 1991, 1996, 1997, 2001, 2002, 2003, Одеса; 1995, Ізмаїл; 1997, Київ. Ігор Марковський відзначений званням «Художник року» на 4 Міжнародному арт-фестивалі, 1998, Київ; дипломом І ступеню Всеукраїнської триєнале «Графіка-2000»; отримав І місце на Міжнародному конкурсі «2000 років під зіркою Віфлєєму», 1999. «Тема внутрішньої енергії при зовнішньому мінімалізмі засобів є для Марковського стрижневою... У працях художника нема нічого зайвого чи надмірного. Вони залишають враження економної сили». Ольга Савицька

114

Member of the Union of Artists (1989), member of the National Association of Artists (1993), Honored Artist of Ukraine (2009). Lives and works in Odessa.

Igor Markovsky was honored with the title of «Artist of the Year» by the 4th International Art Festival, 1998, Kyiv; with the 1st class certificate of All-Ukrainian Triennale «Graphic design 2000», got the 1st place at the International Competition «2000 years under the Star of Bethlehem», 1999. «The topic of inner energy along with the outer minimalism of means is principal for Markovsky … There isn’t anything redundant or excessive in the artist’s works. They leave the impression of economical power». Olga Savytska

Алое, папір, мішана техніка, 40х31см, 2000 Aloe, mixed media on paper, 40x31 cm, 2000 Вечір, папір, мішана техніка, 34х40 см, 1992 Evening, mixed media on paper, 34х40 cm, 1992 115

ВА Л Е Н Т И Н М А Ц КЕ В И Ч VA LE NT I N M AT S KE V I C H 1 93 7–20 04

Живописець, автор творів монументально-декоративного живопису.

Painter, author of works of monumental and decorative painting.

Народився 16 квітня 1937 р. у м. Одеса (Україна). Художню освіту отримав в Одеському державному художньому училищі (1956–1961). Членство в Національній спілці художників України з 1987 р. Початок творчої діяльності – 1962 р.; виставкової – 1963 р. У 70–80-х роках В. Мацкевич працює в галузі станкового та монументальнодекоративного живопису, графіки. З кінця 80-х експонує свої твори на обласних, всеукраїнських та зарубіжних виставках сучасного малярства.

Born on April 16, 1937, in Odessa (Ukraine). Received art education at the Odessa State Art College (1956–1961). Member of in the Union of Artists since 1987. Started his creative activity in 1962; exhibitional activity – in 1963. In the 70s–80s V. Matskevich worked in the field of easel and monumental decorative painting, graphic arts. Since the late 80s, exhibited his works at regional, national and international exhibitions of contemporary art.

Твори Валентина Мацкевича зберігаються в колекціях Музею сучасного мистецтва Одеси, Одеського художнього музею, у приватних збірках в Україні та за її межами. Персональні виставки – 1973, 1995, Одеса. Вибрані групові – Виставка в редакції газети «Комсомольська іскра», 1975, Одеса; І виставка художників-монументалістів Одеси, 1986, Одеса; ІІ виставка художників-монументалістів Одеси, 1990, Одеса; «Слава і сучасність Одеси», 1991, Йокогама (Японія); «Одеські художники в колекції М. Кнобеля», 2003, Одеса; «Виставка сучасного мистецтва Одеси», 2009, Одеса; «Я есть» – виставка автопортрета, 2011, Одеса. В. Мацкевич нагороджений медаллю «За трудовую доблесть» Президії Верховної Ради СРСР, 1986. «Зелений оксамит і таємничість літньої паркової прохолоди; морський берег під полуденним сонцем – ось стихія творчості романтика Валентина Мацкевича». Володимир Цюпко

116

Works by Valentin Matskevich are stored in collections of the Museum of Odessa Modern Art, Odessa Fine Art Museum, in private collections in Ukraine and abroad. Solo exhibitions – 1973, 1995, Odessa. Selected group exhibitions – exhibition in the newspaper «Komsomolskaya iskra», 1975, Odessa; the I muralists’ exhibition of Odessa, 1986, Odessa; the II muralists’ exhibition of Odessa, 1990, Odessa; «Glory and Modernity of Odessa», 1991, Yokohama (Japan); «Odessa Artists in the Collection of M. Knobel», 2003, Odessa; «Odessa Contemporary Art Exhibition», 2009, Odessa; «I am» – an exhibition of self-portrait, 2011, Odessa. Valentin Matskevich was awarded with the medal «For Labor Valor» of the Supreme Soviet of the USSR Presidium in 1986. «Green velvet and mysteriousness of summer park freshness; seashore under the midday sun – this is the element of Valentin Matskevich’s creative works». Volodymyr Tsiupko

Зелений вечір, полотно, олія, 80х80 см, 1993 Green evening, oil on canvas, 80x80 cm, 1993 Кароліно - Бугаз. картон, олія, 30х50 см, 1996 Karolino-Bugaz, oill on cardboard, 30x60 cm, 1996 117

М И К ОЛА М О Р О З О В NIK OLA I M O R O Z O V 1 94 3–20 06

Живописець, графік, автор творів монументально-декоративного мистецтва.

Painter, graphic artist, author of works of monumental and decorative art.

Народився 24 лютого 1943 р. у с. Матвіївка Курської обл. (Росія). Художню освіту отримав в Одеському державному художньому училищі (1957–1962) та в Ленінградському Вищому художньо-промисловому училищі ім. В. І. Мухіної (факультет монументально-декоративного живопису, 1963–1969). Членство в Національній спілці художників України з 1980 р. Починаючи з кінця 1960-х років віддає перевагу праці над творами монументально-декоративного живопису як член художньої ради і автор значних творів монументального мистецтва на об’єктах інфраструктури Одеси та інших міст України. Велику увагу митця приділено технічній стороні монументального живопису, зокрема відновленню техніки гарячої енкаустики.

Born on February 24, 1943, in Matveevka, Kursk region (Russia). Received art education at the Odessa State Art College (1957–1962) and at the Leningrad Higher Art and Industry College named after V. I. Mukhina, (department of monumental and decorative painting, 1963–1969). Member of the Union of Artists since 1980. Since the late 1960s gave his preference to the works of monumental and decorative painting as a member of the Arts Council and as the author of important works of monumental art objects of Odessa infrastructure and other cities of Ukraine. Much of Morozov’s attention was paid to the technical side of painting, in particular restoration technology of hot encaustic.

Вибрані твори монументального мистецтва – розписи у вестибюлі та рекреаціях Одеського вищого інженерного морського училища, 1981, Одеса; розписи в актовому залі Технікуму нафтової та газової промисловості, 1983, Одеса; розписи в інтер’єрі пансіонату, 1984, Кароліна-Бугаз; мозаїка на фасаді іституту ім. Філатова, 1980, Одеса; розписи на Заводі медінструментарію, 1992, Білгород-Дністровський.

Selected works of monumental art include: painting in the lobby and recreation of the Odessa Higher Engineering Marine College, 1981, Odessa; painting in the hall of Oil and Gas Industry College, 1983, Odessa; painting in the interiors of a pansion, 1984, Carolina Bugaz; mosaics on the facade of Filatov Institute, 1980, Odessa; painting on the medical instrument factory, 1992, Odessa.

Вибрані групові виставки – І виставка монументалістів Одеси, 1986, Одеса; ІІ виставка монументалістів Одеси, 1990, Одеса. «Від трагічно напружених графічних медитацій Морозов прийшов до умиротворених живописно-декоративних розписів, зберігши при цьому життєву переконливість першообразу». Ольга Тарасенко

118

Selected group exhibitions – I muralists’ exhibition of Odessa, 1986, Odessa; II muralists’ exhibition of Odessa, 1990, Odessa. «From tragically intense graphic meditations Morozov came to the tranquility of picturesque decorative painting, while maintaining vital credibility of the prototype». Olga Tarasenko

Без назви, дошка, підлаковий розпис, 75х100 см, 1990-ті Untitled, varnished painting on board, 75x100 cm, 1900s 119

Дорога до Басанця, папір, туш, 32х42 см, 1983 Road to Basanets’ house, Indian ink on paper, 32x42 cm, 1983 Малюнок, папір, туш, 43х52 см, 1984 Drawing, Indian ink on paper, 43x52 cm, 1984 120

Без назви, дошка, темпера, 167х51 см, 1996 Untitled, tempera on cardboard, 157x61 cm, 1996 Схил, дошка, темпера, 167х51 см, 1996 Hill, tempera on cardboard, 157x61 cm, 1996 121

ВОЛ ОД И М И Р Н А У М Е Ц Ь V LA D IM I R N A U M E T S 1 94 5

Живописець, графік, автор відео, перформансів, арт-акцій, творів монументального мистецтва.

Painter, graphic artist, author of videos, performances, art events, works of monumental art.

Народився в 1945 р. у м. Львові (Україна). Художню освіту здобув в Одеському державному художньому училищі (1959–1964) та в Московському вищому художньо-промисловому училищі (в минулому – Строганівське), (1965–1970). У 70-х роках бере активну участь у проведенні неофіційних «квартирних» виставок в Одесі, Москві. Бере участь у неофіційній виставці «Сучасне мистецтво з України. Мюнхен–Лондон–Нью-Йорк–Париж» (1979). З 1976 р. по 1980 р. член секції живопису при Міськкомі графіки в Москві. У кінці 70–80-х роках бере участь в акціях московських концептуалістів. Працює над монументальними мозаїчними проектами в Німеччині та Греції. Член Міжнародної асоціації художників-мозаїчистів (AIMCA), 1998, Равенна (Італія). Живе і працює в м. Кельн (Німеччина).

Born in 1945, Lviv (Ukraine). Received art education at the Odessa State Art College (1959–1964) and at the Moscow Higher Art and Industry College (1965–1970). In the 70s was actively involved into conducting informal «apartment» exhibitions in Odessa, Moscow. Participated in an informal exhibition «Contemporary art from Ukraine. Munich–London–New York–Paris» (1979). From 1976 to 1980 was a member of the art class under the city committee of Moscow. In the late 70s–80s was involved in the actions of the Moscow conceptualists. Worked on mural mosaic projects in Germany and Greece. Member of International Association of mosaic artists, 1998, Ravenna (Italy). Lives and works in Cologne (Germany).

Твори Володимира Наумця зберігаються в колекціях Одеського літературного музею, Музею сучасного образотворчого мистецтва України, Музею сучасного мистецтва Одеси, художніх музеях Берна, Вени, Нью-Йорка, в приватних збірках багатьох країн світу. Персональні виставки – 1989, 1990. 1991, 1992, 1996, Гамбург, Кельн, Леверкузен, Дюсельдорф, Білефельд (Німеччина); 1991, Базель (Швейцарія); 2006, 2012, Одеса. Вибрані групові – 1987, Нью-Йорк (США); 1988, Берн (Швейцарія); 1994, Москва (Росія); 1994 Кельн (Німеччина); 1995, Нью-Джерсі (США); 2000, Равенна (Італія); 2000, Страсбург (Франція). «ДУХ СВОБОДИ був присутній у мені від початку... Це мій стержень... Тепер... дивлячись назад... я дякую своєму ДУХОВІ СВОБОДИ, бо найцінніше – це зуміти прожити вільним при тоталітарному режимі, в умовах соцтабору...». Володимир Наумець

122

Works by Vladimir Naumets are stored in the collections of Odessa Literary Museum, Museum of Modern Art of Ukraine, Museum of Odessa Modern Art, Art Museums of Bern, Vienna, New York, and in private collections around the world. Solo exhibitions – 1989, 1990. 1991, 1992, 1996, Hamburg, Cologne, Leverkusen, Dusseldorf, Bielefeld (Germany); 1991, Basel (Switzerland); 2006, 2012, Odessa; Selected group exhibitions – 1987, New York; 1988, Bern (Switzerland); 1994, Moscow (Russia); 1994, Cologne (Germany); 1995, New Jersey (USA); 2000, Ravenna (Italy); 2000, Strasbourg (France).

«The spirit of freedom was in me from the beginning... This is my core… Now... looking back... I thank my SPIRIT OF FREEDOM, because the most important is to live freely during the totalitarian regime, under the conditions of the socialist camp...». Vladimir Naumets

Лик, дошка, мішана техніка, 29х42 см, 1981 Face, mixed media on board, 29x42 cm, 1981 123

Аналіз категорії знаків, оргаліт, олія, 92х63 см, 1981 Analysis of the Signs Category, oil on hardboard, 92x63 cm, 1981 124

Без назви, полотно, мішана техніка, 440х210 см, 1994 Untitled, mixed media on canvas, 440x210 cm, 1994 Без назви, полотно, мішана техніка, 440х210 см, 1994 Untitled, mixed media on canvas, 440x210 cm, 1994 Без назви, полотно, мішана техніка, 440х210 см, 1994 Untitled, mixed media on canvas, 440x210 cm, 1994 125

Успіння, полотно, олія, 300х200 см, 1984 Assumption, oil on canvas, 300x200 cm, 1984 126

Поява знаків, полотно, олія, 50х41 см, 1991 Appearance of Signs, oil on canvas, 50x41 cm, 1991 Космос, полотно, олія, 90х71 см, 1989 Cosmos, oil on canvas, 90x71 cm, 1989 127

Із серії Концептуальне євангеліє, папір, мішана техніка, 42х28 см, 1982 From Conceptual Gospel series, mixed media on paper, 42x28 cm, 1982 128

Знак світла, інсталяція, змінні розміри, 1982–2012 Sign of light, installation, dimensions variable, 1982–2012 129

Із серії Вірші після слів, папір, мішана техніка, 35х25 см, 2008 From Verses after the Words series, mixed media on paper, 30x20 cm, 2008 Із серії Вірші після слів, папір, мішана техніка, 35х25 см, 2008 From Verses after the Words series, mixed media on paper, 30x20 cm, 2008 130

Та смерть вбиває смерть, полотно, олія, 300х600 см, 1986 And Death Kills Death, oil on canvas, 300x600 cm, 1986 Розп’яття, полотно, олія, 40х150 см, 1990 Crucifixion, oil on canvas, 40x150 cm, 1990 131

ЄВГЕ Н Р А Х М А Н І Н Y E V GEN I R A KH M A N I N 1 94 1

Живописець, графік. Народився 17 липня 1947 р. у с. Ващатик Волинської обл. (Україна). Художню освіту здобув на художньо-графічному факультеті Одеського педагогічного інституту ім. К. Д. Ушинського (1965–1970). Початок творчої діяльності – 1970 р.; виставкової – 1976 р. У 1975–1979 рр. бере участь у серії неофіційних «квартирних» виставок в Одесі; в 1977 р. – у неофіційній «вуличній» виставці на честь 10-ліття «парканної» виставки «Сичик + Хрущик». У 70–80-х роках працює в галузі станкового і монументального живопису. З кінця 80-х – учасник виставок сучасного малярства в Україні та за її межами. Член Національної спілки художників України (1993). Живе і працює в Одесі. Твори Євгена Рахманіна зберігаються в колекціях Музею сучасного образотворчого мистецтва України, Музею сучасного мистецтва Одеси, Музею сучасного мистецтва Хмельницького, Одеського художнього музею, Одеського літературного та Сумського художнього музеїв, Музею Циммерлі (Нью-Джерсі, США), в приватних збірках в Україні та за кордоном. Персональні виставки – 1993, 1995, 1997, 1998, 1999, Одеса; 2004, Київ. Вибрані групові – «Нове камерне мистецтво», 1987, Москва; «Слава і сучасність Одеси», 1991, Йокогама (Японія); Міжнародна бієнале «Імпреза-91», 1991, Івано-Франківськ; «Арт-клуб-96», 1996, Хмельницький; «Українське малярство», 60–80 рр. Совіарт», 1990, Київ–Оденсе (Данія); Міжнародна бієнале, 1999, Бельгія; виставка «Позитивна реакція», 2000, Одеса; «Виставка до 70-ліття Національної спілки художників України», 2009, Одеса; Арт-проект «Музика світу», 2012, Одеса. Євген Рахманін відзначений почесним дипломом Міжнародної бієнале «Імпреза-91», 1991, Івано-Франківськ. «Мистецтво приносить у наш світ розуміння краси, гармонії… творча праця часто робиться безкорисливо – і це духовно підвищує!». Євген Рахманін

132

Painter and graphic artist. Born on July 17, 1947, in Vashchatyk, Volyn region (Ukraine). Received art education at the Graphical Arts Faculty of the Odessa Pedagogical Institute named after K. D. Ushinskiy (1965–1970). Launched creative activity in 1970. Exhibitional – in 1976. In the 1975–1979 was involved in a series of informal «apartment» exhibitions in Odessa; in 1977 – took part in informal «street» exhibition dedicated to the 10th anniversary of the «fence» exhibition «Sychyk + Khrushchyk». In the 70s and 80s worked in the field of easel and monumental painting. Since the late 80s – member of exhibitions of contemporary art in Ukraine and abroad. Member of the Union of Artists (1993). Lives and works in Odessa. Works by Yevgeni Rakhmanin are kept in collections of Museum of Modern Art of Ukraine, Museum of Odessa Modern Art, Khmelnytskyi Museum of Modern Art, Odessa Fine Art Museum, Odessa Literary Museum, Sumy Art Museum, Zimmerli museum (New Jersey, USA), in private collections in Ukraine and abroad. Solo exhibitions – 1993, 1995, 1997, 1998, 1999, Odessa; 2004, Kyiv. Selected group exhibitions – «New Chamber Art», 1987, Moscow; «Glory and Modernity of Odessa», 1991, Yokohama (Japan); International Biennale «Impreza-91», 1991, Ivano-Frankivsk; «Art Club-96», 1996, Khmelnytskyi; «Ukrainian Painting of the 60s-80s», «Soviart», 1990, Kyiv–Odense (Denmark); International Biennale, 1999, Belgium; exhibition «Positive Reaction», 2000, Odessa; «Exhibition dedicated to the 70th anniversary of the Union of Artists», 2009, Odessa; Art project «World Music», 2012, Odessa. Yevgeni Rakhmanin was awarded with an honorary certificate of the International Biennale «Impreza-91», 1991, Ivano-Frankivsk. «Art brings the understanding of beauty and harmony into our world. Creative work is usually done unselfishly – and it can raise you spiritually!». Yevgeni Rakhmanin

Степовий воїн, полотно, олія, 82х68 см, 1986 Steppe Warrior, oil on canvas, 82x68 cm, 1986 133

Природний фактор, полотно, олія, 51х65 см. 1986 Natural Factor, oil on canvas, 51x65 cm, 2086 Гори, картон, мішана техніка, 55х90 см, 2009 Mountains, mixed media on cardboard, 55x90 cm, 2009 134

Гун у Римі, полотно, олія, 45х37 см, 1997 Hun in Roma, oil on canvas, 45x37 cm, 1997 135

Натюрморт. Померанець, полотно, олія, 50х50 см, 1987 Still Life. Orange, oil on canvas, 50x50 cm, 1987 136

Натюрморт, полотно, олія, 52х50 см, 1990 Still Life, oil on canvas, 52x50 cm, 1990 137

Indefinite X, полотно, олія, 100х70 см, 1992 Indefinite X, oil on canvas, 100x70 cm, 1992 138

Автопортрет, полотно, олія, 60х38 см, 1988 Self-portrait, oil on canvas, 60x38 cm, 1988 139

Берег. Враження, полотно, олія, 44х54 см, 2008 Coast. Impression, oil on canvas, 44x54 cm, 2008 140

Шахті, полотно, олія, 100х80 см, 1989 Shakti, oil on canvas, 100x80 cm, 1989 141

СЕ Р ГІЙ С А В Ч Е Н К О S E RGY I S AV C H E N K O 1 94 9

Живописець, графік, автор декоративних об`єктів, автор творів монументально-декоративного мистецтва.

Painter, graphic artist, author of decorative objects, author of works of monumental and decorative art.

Народився 25 серпня 1949 р. у м. Одесі (Україна). Художню освіту здобув в Одеському державному художньому училищі (1969–1974). Творчу діяльність розпочав в 1970-х роках, виставкову -– в 1976 р. У 70–80 рр. працює в галузі станкового та монументального живопису, графіки. З кінця 80-х бере участь у виставках сучасного мистецтва в Україні та за її межами. Член Національної спілки художників України (1988), член Національної асоціації митців (1993), член творчого об’єднання «Мамай» (1998), почесний член Національного університету Києво-Могилянська Академія, заслужений художник України (2009). Живе і працює в Одесі.

Born on August 25, 1949, in Odessa (Ukraine). Received art education at the Odessa State Art College (1969–1974). Launched his creative career in the 1970s, exhibitional – in 1976. In the 70–80s, worked with easel and monumental painting, graphics. Since the late 80s participated in exhibitions of contemporary art in Ukraine and abroad. Member of the Union of Artists (1988), member of the National Artists Association (1993), member of the creative association «Mamay» (1998), honorary member of the National University of «Kyiv-Mohyla Academy», Honored Artist of Ukraine (2009). Lives and works in Odessa.

Твори Сергія Савченка зберігаються в колекціях Національного художнього музею України, Музею сучасного образотворчого мистецтва України, Музею сучасного мистецтва Одеси, Музею сучасного мистецтва Хмельницького, Одеського художнього музею, в зібранні Національного університету КиєвоМогилянська Академія, в Новосибірському художньому музеї, в зібранні галереї NT-art, у приватних збірках в Україні та за її межами. Персональні виставки – 1994, 1997, 1999, 2001, 2006, 2009, Одеса; 1995, Хмельницький; 1996, Канів; 1998, 2000, 2006, 2009, Київ; 1998, Львів; 2005, Рейноса (Іспанія); 2006, Агіляр де Кампо, Лерганес (Іспанія). Вибрані групові – «Виставка творів художників Одеси», 1981, Генуя (Італія); І виставка художників-монументалістів, 1981, Одеса; «Слава і сучасність Одеси», 1991, Йокогама (Японія); Міжнародна бієнале «Імпреза», 1989, 1991, 1993, Івано-Франківськ; Бієнале «Відродження-91», 1991, Львів; «Хутір», 1993–1994, Київ, Львів, Хмельницький; Бієнале «Пан-Україна-95», 1995, Дніпропетровськ; «Арт-клуб-96», 1996, Хмельницький; «І бієнале ненаративного живопису», 1998, Київ; «Українська графіка ХХ ст.», 1999, Київ; «Всеукраїнська триєнале живопису», 1998, 2001, 2007, 2010; «Україна від Трипілля до сьогодення», 2006, 2008, 2010; Триєнале «ART-AKT», 2010, Чернівці. С. Савченко – лауреат премії УАЗІС Міжнародної бієнале «Імпреза» (1989); лауреат Міжнародної бієнале сучасної графіки (2002, Новосибірськ); дипломи «Осіннього салону» (1998, 2002, Львів) та Міжнародної бієнале «Імпреза» (1991). «Формування пластичного образу – це спроба виявити зримий, але, скоріше, емоційний зв’язок ритуальної моделі творчості у співзвучності з тисячолітнім планом нашої етнічної культури». Сергій Савченко

142

Works by Sergyi Savchenko are kept in collections of National Art Museum of Ukraine, Museum of Modern Art of Ukraine, Museum of Odessa Modern Art, Khmelnytskyi Museum of Modern Art, Odessa Fine Art Museum, in the collection of the National University of «Kyiv-Mohyla Academy», in Novosibirsk Fine Art Museum, in the collection of gallery NT-art, in private collections in Ukraine and abroad. Solo exhibitions – 1994, 1997, 1999, 2001, 2006, 2009, Odessa; 1995, Khmelnytskyi; 1996, Kaniv; 1998, 2000, 2006, 2009, Kyiv; 1998, Lviv; 2005, Reynosa (Spain); 2006, Ahilyar de Campo, Lerhanes (Spain). Selected group exhibitions – «Exhibition of Works by Artists of Odessa», 1981, Genoa (Italy); I muralists’ exhibition, 1981, Odessa; «Glory and Modernity of Odessa», 1991, Yokohama (Japan); International Biennale «Impreza», 1989, 1991, 1993, Ivano-Frankivsk; Biennale «Renaissance-91», 1991, Lviv; «Khutir», 1993–1994, Kyiv, Lviv, Khmelnytskyi; Biennale «Pan-Ukraine-95», 1995, Dnipropetrovsk; «Art Club-96», 1996, Khmelnytskyi; «I Biennale of Unnarrative Painting», 1998, Kyiv; «Ukrainian Graphics of the Twentieth Century», 1999, Kyiv; Ukrainian Triennale of Painting, 1998, 2001, 2007, 2010; «Ukraine from Trypillia to the Present», 2006, 2008, 2010; Triennale «ART-AKT», 2010, Chernivtsi. Sergyi Savchenko is the Laureate of UAZIS International Biennale «Impreza» (1989); the prize-winner of the International Biennale of contemporary graphics (2002, Novosibirsk); he was awarded with the diplomas of «Autumn Salon» (1998, 2002, Lviv) and the International Biennale «Impreza» (1991). «Forming of the flowing image – it is a way to reveal the visible or, better to say, emotional bond of ritual model of art in harmony with a thousand-year plan of our ethnic culture». Sergyi Savchenko

Контрформа, полотно, олія, 88х71 см, 1996 Counterform, oil on canvas, 88х71 сm., 1996 143

Елегія, полотно, олія, 94х87 см, 1990 Elegy, oil on canvas, 94х87 cm, 1990 144

Човен (Чайка в порогах) полотно, олія, 62х83 см, 1989 Boat (Chaika in Rapids), oil on canvas, 62х83 cm, 1989 145

Декоративна скульптура, дерево, поліхромний розпис, розміри змінні, 2004–2008 Decorative sculpture, wood, polychrome painting, dimensions variable, 2004–2008 146

Тема, картон, акрил, 47х25 см, 2000 Theme, acrylic on cardboard, 47х25 cm, 2000 147

Композиція, папір, мішана техніка, 37х48 см, 1993 Composition, mixed media on paper, 37x48 cm, 1993 Зелений простір, картон, акрил, 56х46 см, 1998 Green Space, acrylic on cardboard, 56х 46 cm, 1998

148

Версія білого XII, дошка, левкас, акрил, 40х38 см, 2005 Version of White XII, board, levkas, acrylic, 40х38 cm, 2005 149

Декоративні об’єкти (таракуци), природна форма, поліхромний розпис, розміри можуть змінюватися, 2007–2009 Decorative objects (calabashes), the natural shape, polychrome painting, dimensions variable, 2007–2009 Мотив, папір, мішана техніка, 39х48 см, 1994 Motive, mixed media on paper, 39x48 cm, 1994 150

Білий простір, полотно, акрил, 150х50 см, 2011 White Space, acrylic on canvas, 150x50 cm, 2011 151

ВА СИ ЛЬ С А Д VA S ILY S A D 1 94 8

Живописець, графік, автор творів монументально-декоративного мистецтва.

Painter, graphic artist, author of works of monumental and decorative art.

Народився 18 січня 1948 р. у с. Великі Тілковичі Ровенської обл. (Україна). Художню освіту отримав в Одеському державному художньому училищі (1965–1972). Початок творчої діяльності – 1972 р.; виставкової – 1984 р. У 70–80-ті роки В. Сад працює в галузі станкового та монументально-декоративного живопису, графіки. З кінця 80-х експонує свої твори на обласних, всеукраїнських та зарубіжних виставках сучасного малярства. Член Національної спілки художників України (1993), член творчого об’єднання «Мамай» (1998). Живе і працює в Одесі.

Born on January 18, 1948, in Velyki Tilkovychi, Rivne region (Ukraine). Received art education at the Odessa State Art College (1965–1972). Started his creative activity in 1972; exhibitional activity – in 1984. In the 70s–80s V. Sad worked in the fields of easel and monumental decorative painting, graphic arts. Since the late 80s displayed his works at regional, national and international exhibitions of contemporary art. Member of the Union of Artists (1993), member of the creative association «Mamay» (1998). Lives and works in Odessa.

Твори Василя Сада зберігаються в колекціях Національного художнього музею України, Музею сучасного мистецтва Одеси. Музею сучасного мистецтва Хмельницького, в приватних збірках в Україні та за її межами. Персональні виставки – 2006, 2009, Одеса; 2011, 2012, Лондон. Вибрані групові – «Всеукраїнська виставка живопису», 1984, Київ; Міжнародна бієнале «Імпреза-91», 1991, Івано-Франківськ; бієнале «Пан-Україна-95», 1995, Дніпропетровськ; «Арт-клуб-96», 1996, Хмельницький; «ІІ виставка одеських монументалістів», 1987, Одеса; «Кум + Мамай», 1998, Одеса, Львів, Гданськ; «Міжнародна бієнале сучасної графіки», 2001, Новосибірськ (Росія); «Місто на березі моря», 2003, Хмельницький; «Світло півдня», 2003, Одеса; «Виставка модерного мистецтва», 2008, Тернопіль; «Всеукраїнська триєнале живопису», 2007, 2010, Київ; Перша всеукраїнська триєнале абстрактного живопису «АРТ-АКТ», 2010, Чернівці. Василь Сад – лауреат Першої всеукраїнської триєнале абстрактного живопису «ART-AKT», 2010, Чернівці. «Мистецтво Сада приваблює делікатною і здоровою рівновагою живописної культури та емоційного наповнення». Ольга Савицька

152

Works by Vasily Sad are kept in collections of National Art Museum of Ukraine, Khmelnytskyi Museum of Modern Art, Odessa Fine Art Museum, in private collections in Ukraine and abroad. Solo exhibitions – 2006, 2009, Odessa; 2011, 2012, London (Great Britain). Selected group exhibitions – «All-Ukrainian Painting Exhibition», 1984, Kyiv; International Biennale «Impreza-91», 1991, Ivano-Frankivsk; Biennale «Pan-Ukraine-95», 1995, Dnipropetrovsk; «Art Club-96», 1996, Khmelnytskyi; «II muralists’ exhibition of Odessa», 1987, Odessa; «Kum + Mamay», 1998, Odessa, Lviv, Gdansk (Poland); «International Biennale of Contemporary Graphics», 2001, Novosibirsk (Russia); «A City by the Sea», 2003, Khmelnytskyi; «Light of the South», 2003, Odessa; «Exhibition of Modern Art», 2008, Ternopil; «All-Ukrainian Triennale of Painting», 2007, 2010, Kyiv; The First National Triennale of abstract painting «ARTAKT», 2010, Chernivtsi. Vasily Sad is the prize-winner of The First Ukrainian Triennale of abstract painting «ART-AKT», 2010, Chernivtsi. «Sad’s art attracts by its delicate and wholesome balance of painting and emotional content». Olga Savytska

Без назви, полотно, акрил, 100х90 см, 2006 Untitled, acrylic on canvas, 100x90 cm, 2006 153

XXI, полотно, олія, 56х60 см, 2009 XXI, oil on canvas, 56x60 cm, 2009 154

Без назви, метал, акрил, 100х50 см, 2006 Untitled, acrylic on metal, 100x50 cm, 2006 155

Без назви, дикт, акрил, 76х70 см, 2008 Untitled, acrylic on plywood, 76x70 cm, 2008 156

Без назви, полотно, акрил, 110х90 см, 2005 Untitled, acrylic on canvas, 110x90 cm, 2005 157

XXXXI, картон, акрил, 85x38 см, 2009 XXXXI, akrylic on cardboard, 85x38 cm, 2009 158

Космос, картон, акрил, 85х31 см, 2011 Cosmos, acrylic on cardboard, 85x31 cm, 2011 159

Симфонія Калашнікова, метал, 70х93 см, 2001 Symphony of Kalashnikov, metal, 70x93 cm, 2001 160

Без назви, полотно, акрил, 100х90 см, 2008 Untitled, acrylic on canvas, 100x90 cm, 2008 161

СТ А НІС Л А В С И Ч О В S TA NIS L AV S Y C H O V 1 93 7–20 03

Живописець, графік, автор творів монументального живопису.

Painter, graphic artist, author of works of monumental painting.

Народився 19 грудня 1937 р. у м. Одесі (Україна). Художню освіту здобув в Одеському державному художньому училищі (1955–1959). З 1959 по 1963 рр. живе у Самарканді, де закладаються основи його живописної стилістики. У 1967 р. разом з Валентином Хрущем влаштовує виставку власних творів на паркані скверу Пале-Рояль біля Одеського оперного театру. Згодом цей крок набув розголосу під назвою «парканна виставка». У 70-х роках бере участь у проведенні неофіційних «квартирних» виставок в Одесі. Бере участь у неофіційній виставці «Сучасне мистецтво з України. Мюнхен–Лондон–Нью-Йорк–Париж» (1979). У 70–80 рр. паралельно із станковим живописом, графікою працює як художник-монументаліст.

Born on December 19, 1937, in Odessa (Ukraine). Received art education at the Odessa State Art College (1955–1959). From 1959 to 1963 he lived in Samarkand, where the foundations of his painting style were laid. In 1967, together with Valentin Khrushch, he held an exhibition of their works on the fence of Palais Royal park near the Odessa Opera House. Subsequently, this step became known as «Fence Exhibition». In the 70s Sychov participated in informal «apartment» exhibitions in Odessa. Took part in informal exhibition «Contemporary art from Ukraine. Munich–London–New York–Paris» (1979). In the 70s–80s, in parallel with easel painting and graphic design he worked as a muralist.

Твори Станіслава Сичова зберігаються в колекціях Музею сучасного мистецтва Одеси, Одеського літературного музею, Музею Циммерлі (НьюДжерсі, США), музею Каліфорнійського Університету в Берклі (США), музею Кембриджа (Великобританія), в приватних збірках в Україні та за її межами. Персональні виставки – 1989, 1993, 1997, 1999, Одеса. Вибрані групові – «Сичик + Хрущик», 1967, Одеса; «Групова виставка», 1973, Одеса; Міжнародна бієнале «Імпреза», 1989, Івано-Франківськ; виставки в Мюнхені, Лондоні, Кембриджі. «Сичов радикально не відмовлявся від фігуративності, але предметний світ на його полотнах постає перевтіленим в яскраве емоційне видовище». Ольга Савицька

162

Works by Stanislav Sychov are stored in collections of Museum of Odessa Modern Art, Odessa Literary Museum, Zimmerli museum (New Jersey, USA), Museum of the University of California, Berkeley, USA, Museum of Cambridge, UK, in private collections in Ukraine and abroad. Solo exhibitions – 1989, 1993, 1997, 1999 (Odessa). Selected group exhibitions – «Sychyk + Khrushchyk», 1967, Odessa; «Group Exhibition», 1973, Odessa; International Biennale «Impreza» 1989, Ivano-Frankivsk; exhibitions in Munich, London and Cambridge. «Sychov didn’t radically reject the figurativeness, but the material world of his canvases appears reshaped into a vivid emotional performance». Olga Savytska

Без назви, картон, олія, 57х44 см, 1970-ті Untitled, oil on cardboard, 57х45 сm, 1970s 163

Дош, картон, олія, 34х56 см, 1967 Rain, oil on canvas, 34x56 cm, 1967 Осінній пейзаж, полотно, олія, 54х73 см, 1967 Autumn Landscape, oil on canvas, 54x73 cm, 1967 164

Без назви, картон, олія, 42x25 cм, 1970-ті Untitled, oil on cardboard, 42x25 cm, 1970s 165

Біллі - Бомс, картон, олія, 69х68 см, 1972 Billy-Boms, oil on cardboard, 69x68 cm, 1972 166

У буфеті, картон, олія, 43х43 см, 1966 In the cafeteria, oil on cardboard, 43x43 cm, 1966 167

Біля вікна, картон, олія, 48х50 см, 1967 Near the Window, oil on cardboard, 48x50 cm, 1967 168

Рибалка, картон, олія, 46x49 см, 1967 Аngler, oil on cardboard, 46x49 cm, 1992 169

Блакитне намисто, картон, олія, 43х25 см, 1992 Blue necklace, oil on cardboard, 43x25 cm, 1992 Без назви, папір, акарель, 12х9 см, 1983 Untitled, watercolor on paper, cm, 12x9 cm, 1983 170

Гамлет, полотно, олія, 83х60 см, 1973 Hamlet, oil on canvas, 83x60 cm, 1973 171

ОЛ Е Г С О К О Л О В OLE G S O K O L O V 1 91 9–19 90

Графік.

Graphic artist.

Народився 15 червня 1919 р. у м. Одесі (Україна).

Born on June 15, 1919, in Odessa (Ukraine).

Художню освіту отримав в Одеському державному художньому училищі (1935 –1939; 1948–1951 рр.) та у Львівському інституті декоративноприкладного мистецтва (1947–1948 рр.). З 1940 по 1946 р. служив у Червоній Армії, поранений у боях Другої світової війни. З 1948 по 1951 р. працював в «Одеському товаристві художників». З 1955 р. по 1990 р. – старший науковий співробітник та завідуючий експозицією Одеського музею західного та східного мистецтва. Створив клуб «Колір, музика, слово» ім. Чюрльоніса при Музеї західного і східного мистецтва. Квартира О. Соколова у 60-х роках була водночас його творчою майстернею і своєрідним клубом, місцем спілкування художника з студентською молоддю і творчою інтелігенцією міста.

Received art education at the Odessa State Art College (1935–1939, 1948–1951) and at the Lviv Institute of Decorative and Applied Art (1947–1948). From 1940 to 1946 he served in the Red Army, was wounded in the battles of World War II. From 1948 to 1951 he worked in the «Odessa Society of Artists». From 1955 to 1990 was a Senior Fellow and Head of the exposure of the Odessa Museum of Western and Oriental Art. Created the club «Color, music, word» named after Churlionis under the Odessa Museum of Western and Oriental Art. In the 60s Sokolov’s apartment was also his creative workshop and an original club, a place of communication between the artist, student youth and the creative intellectuals of the city.

Твори Олега Соколова зберігаються в колекціях Одеського Музею західного і східного мистецтва, Музею сучасного мистецтва Одеси, Одеського художнього музею, в музейних і приватних збірках в Україні та за її межами. Постійну експозицію творів О. Соколова відкрито в 2010 р. в Музеї сучасного мистецтва Одеси. Персональні виставки – 1990, 2009, 2010, Одеса. Вибрані групові – «Музика світу», 2012, Одеса.

Artworks by Oleg Sokolov are kept in collections of Odessa Museum of Western and Oriental Art, Museum of Odessa Modern Art, Odessa Fine Art Museum, in museum and private collections in Ukraine and abroad. Permanent displays of Sokolov were opened in 2010 in the Museum of Odessa Modern Art. Solo exhibitions –1990, 2009, 2010, Odessa. Selected group exhibitions – «Music of the World», 2012, Odessa. «There had always been a field of intellectual and moral freedom round Oleg Sokolov». Yevgen Golubovsky

«Навколо Олега Соколова постійно існувало поле інтелектуальної та моральної свободи». Євген Голубовський «Художні пошуки Олега Соколова були утвердженням «Людини Вільної». Неллі Іванова-Георгієвська

172

«Artistic searches of Oleg Sokolov were the strengthening of «The Free Man». Nelly Ivanova-Georgiyevska

Мова мистецтва, папір, акварель, 15х12 см, 1980-ті Language of Art, watercolor on paper, 15x12 cm, 1980s 173

Без назви, папір, колаж, 53х48 см, 1970-ті Untitled, collage on paper, 53x48 cm, 1970s 174

Без назви, папір, колаж, 57х47 см, 1970-ті Untitled, collage on paper, 57x47 cm, 1970s 175

Без назви, папір, мішана техніка, 37х25 см, 1984 Untitled, mixed media on paper, 37x25 cm, 1984 176

Той, що виграв бій, папір, мішана техніка, 40х46 см, 1986 The winner of battle, mixed media on paper, 40x46 cm, 1986 Квіти, папір, колаж, 53х44 см, 1978 Flowers, collage on paper, 32x44 cm, 1978 177

М И К ОЛА С Т Е П А Н О В M Y K OL A S T E PA N O V 1 93 7–20 03

Скульптор, живописець, графік.

Sculptor, painter and graphic artist.

Народився 13 жовтня 1937 р. у с. Роксоляни Одеської обл. (Україна). Художню освіту здобув в Одеському державному художньому училищі (1959–1967). Творчу діяльність розпочав у 1960-х р., виставкову – у 1967 р. Перебування в 1968 р. у Литві, а в 1972 р. у Середній Азії заклало основи майбутньої стилістики його творів. У 1970-х роках бере участь у неофіційних «квартирних» виставках в Одесі, Москві. З 70-х років працює як скульптор, створює пам’ятники, паркову і камерну скульптуру, бере участь у скульптурних симпозіумах і виставках сучасного мистецтва в Україні та за її межами. Членство в Національній спілці художників України з 1980 р., членство у Національнії асоціації митців з 1993 р., членство в творчому об’єднанні «Мамай» з 1998 р. Почесне членство у Національному університеті КиєвоМогилянська Академія.

Born on October 13, 1937, in Roksolyany, Odessa region (Ukraine). Receives art education at the Odessa State Art College (1959–1967). Started his creative career in the 1960s; exhibitional – in 1967. Life in Lithuania (1968) and in Central Asia (1972) laid the foundation for future style of his works. In the 1970s participated in informal «apartment» exhibitions in Odessa, Moscow. Since the 70s worked as a sculptor, created monuments, park and chamber sculptures; participated in sculpture symposiums and exhibitions of contemporary art in Ukraine and abroad. Member of the Union of Artists since 1980. Member of the National Association of Artists since 1993. Member of creative association «Mamay» since 1998. Honorary Member of the National University of «Kyiv-Mohyla Academy».

Твори Миколи Степанова зберігаються в колекціях Національного художнього музею України, Музею сучасного образотворчого мистецтва України, Музею сучасного мистецтва Одеси, Музею сучасного мистецтва Хмельницького, Одеського художнього музею, Одеського Літературного музею, в зібранні галереї NT-art, у приватних збірках в Україні та за її межами. Персональні виставки – 1990, 1993, 1998, 2004, 2008, Одеса; 2004, Київ. Вибрані групові – виставки в містах Сегед, Балтимор, Генуя, Варна, Марсель, 1984; Виставка художників-монументалістів, 1987, Одеса; Республіканська виставка скульптури малих форм, 1989, Київ; «Українське малярство. 60–80 рр». 1990, «Совіарт», Київ; «Імпреза-91–93», 1991, 1993, ІваноФранківськ; «Скульптура ХХ ст.», 1999, Київ; Всеукраїнська триєнале скульптури, 1999, 2002, Київ; «Одеська школа сьогодні», 2004, Одеса. «З матеріалом я вступаю в діалог. Матеріал дисциплінує, вчить, дає абсолютно інше відчуття часу... Він вводить у вічність». Микола Степанов «Задушевність стосунків людини і середовища, що вирізняє одеський живопис, уперше отримала свій скульптурний аналог у мистецтві Степанова». Ольга Савицька

178

Works of Mykola Stepanov are kept in collections of National Art Museum of Ukraine, Museum of Modern Art of Ukraine, Museum of Odessa Modern Art, Khmelnytskyi Museum of Modern Art, Odessa Fine Art Museum, Odessa Literary Museum, in collection of gallery NT-art, in private collections in Ukraine and abroad. Solo exhibitions –1990, 1993, 1998, 2004, 2008, Odessa; 2004, Kyiv. Selected group exhibitions – Szeged, Baltimore, Genoa, Varna, Marseille, 1984; Muralists’ Exhibition, 1987, Odessa; Republican exhibition of small-scale sculptures, 1989, Kyiv; «Ukrainian painting of the 60s-80s», 1990, «Soviart», Kyiv; «Impreza-91–93», 1991, 1993, Ivano-Frankivsk; «Sculpture of the Twentieth Century», 1999, Kyiv; Ukrainian Triennale of Sculpture, 1999, 2002, Kyiv; «Odessa School Today», 2004, Odessa. «I engage material in conversation. Material disciplines, teaches, gives absolutely another sense of time... It leads to infinity». Mykola Stepanov «Sincerity of a relationship between a man and an environment, that distinguishes the painting of Odessa, got its first sculptural analogue in Stepanov’s art». Olga Savytska

Дівчина із свічкою, дерево, поліхромний розпис, 145 см, 1989 Girl with a Candle, painted wood, 145 cm, 1989 179

Чорний дощ, тоноване дерево, 90 см, 1980-ті рр. Black Rain, toned wood, 90 cm, 1980s 180

Купання, бронза, 19 см, 1988 Bathing, bronze, 19 cm, 1988 181

Торс, бронза, 25 см, 1980-ті Torso, bronze, 25 cm, 1980s 182

Постать в білому, дерево, темпера, 31 см, 1999 Figure in White, tempera on wood, 31 cm, 1999 183

Пророк, дерево, поліхромний розпис, 65 см, 1991 Propher, painted wood, 65 cm, 1991 184

Драбина, шамот, розпис, 290 см, 1989 The Ladder, painted shamotte, 290 cm 1992 185

Материнство, дерево, поліхромний розпис, 70 см, 1970 Motherhood, painted wood, 70 cm, 1970 Наполеон, дерево, поліхромний розпис, 45 см, 1989 Napoleon, painted wood, 45 cm, 1989 186

Вічний хлопчик, бронза, 28 см, 1990 Eternal Boy, bronze, 28 cm, 1990 187

ОЛ Е К С А Н Д Р С Т О В Б У Р A LE X A N DE R S T O V B U R 1 94 3

Живописець, графік, автор творів монументального мистецтва.

Painter, graphic artist, author of works of monumental art.

Народився 15 травня 1943 р. у м. Омську (Росія). Художню освіту здобув в Одеському державному художньому училищі (1967–1971).

Born on May 15, 1943, in Omsk (Russia). Received art education at the Odessa State Art College (1967–1971). Launched his creative and exhibitional career in the 1970s. Took part in informal «apartment» displays it the 70s; participated in unofficial exhibition «Contemporary art from Ukraine. Munich–London–New York–Paris» (1979). In the 70s-80s worked in the field of easel and monumental painting, graphic design. Since the late 80s took part in exhibitions of contemporary art in Ukraine and abroad. Member of the Union of Artists (1987), member of the creative association «Mamay» (1998), Honorary Member of the National University of «Kyiv-Mohyla Academy». Lives and works in Odessa.

Початок творчої та виставкової діяльності – 1970-ті роки. Брав участь у неофіційних «квартирних» виставках 70-х років; у неофіційній виставці «Сучасне мистецтво з України. Мюнхен–Лондон–Нью-Йорк–Париж» (1979). У 70–80-х роках працює в галузі станкового та монументального живопису, графіки. З кінця 80-х бере участь у виставках сучасного малярства в Україні та за її межами. Член Національної спілки художників України (1987), член творчого об’єднання «Мамай» (1998), почесний член Національного університету КиєвоМогилянська Академія. Живе і працює в Одесі. Твори Олександра Стовбура зберігаються в колекціях Національного художнього музею України, Музею сучасного мистецтва Одеси, Музею сучасного мистецтва Хмельницького, Івано-Франківському художньому музеї, в зібранні Національного університету Києво-Могилянська Академія, Музею Циммерлі (Нью-Джерсі, США), США, в приватних збірках в Україні та за її межами. Персональні виставки – 2004, Київ; 2009, Одеса. Вибрані групові – «І виставка художників-монументалістів Одеси», 1987; «Міжнародна бієнале «Імпреза», 1989, 1991, 1993, Івано-Франківськ; «Українське малярство 60–80 рр. «Совіарт», 1990, Київ–Оденсе (Данія); «Слава і сучасність Одеси», 1991, Йокогама (Японія); «Продовження традиції», 1994, Одеса; «Міжнародна бієнале «Пан-Україна-95», Дніпропетровськ, «І бієнале нефігуративного мистецтва», 1998, Київ; «Фестиваль українського мистецтва», 1998, Гданьськ (Польща); «Виставка модерного мистецтва», 2006, Тернопіль; Львівський осінній салон «Високий замок», 2006, Львів; Перша всеукраїнська триєнале абстрактного живопису «ART-AKT», 2010, Чернівці. О. Стовбур – лауреат Львівського осіннього салону «Високий замок», 2006, лауреат Першої всеукраїнської триєнале абстрактного живопису «ART-AKT», 2010, Чернівці. «Спосіб самовираження. Збагачення духовного світу. Піднесення духу». Олександр Стовбур

188

Works of Aleksander Stovbur are stored in National Art Museum of Ukraine, Museum of Odessa Modern Art, Khmelnytskyi Museum of Modern Art, IvanoFrankivsk Art Museum, in the collection of the National University of «Kyiv-Mohyla Academy», in Norton Dodge’s Collection, USA, in private collections in Ukraine and abroad. Solo exhibitions – 2004 (Kyiv), 2009 (Odessa). Selected group exhibitions – «I Exhibition of Odessa Mural Artists», 1987; International Biennale «Impreza», 1989, 1991, 1993, Ivano-Frankivsk; «Ukrainian Painting of the 60s-80s» «Soviart»; 1990, Kyiv–Odense (Denmark); «Glory and Modernity of Odessa», 1991, Yokohama (Japan); «Continuing Traditions», 1994, Odessa; «International Biennale «Pan-Ukraine-95», Dnipropetrovsk; «I Biennale of Non-Figurative Art», 1998, Kyiv; «Festival of Ukrainian Art», 1998, Gdansk (Poland); «Modern Art Exhibition», 2006, Ternopil; Lviv Autumn Salon «Vysokyi Zamok», 2006, Lviv; The First National Triennale of abstract painting «ART-AKT», 2010, Chernivtsi. Alexander Stovbur is the prize-winner of Lviv Autumn Salon «Vysokyi Zamok», 2006; prize-winner of the First Ukrainian Triennale of abstract painting «ART-AKT», 2010, Chernivtsi. «A way of self-expression. Enrichment of the spiritual world. Raise of the spirit». Alexander Stovbur

Образ II, дошка, рельєф, акрил, 71х51 см, 2006 Image II, board, relief, acrylic, 71х51 cm, 2006 189

Знак+символ, дошка, акрил, 135х45 см, 2005 Sign+Symbol, board, acrylic, 135x45 cm, 2005 190

Гаряча земля півдня, дошка, темпера, 54х43 см, 2002 The Hot Ground of South, tempera on board, 54x43 cm, 2002 191

Без назви, дошка, рельєф, акрил, 51х46 см, 1998 Untitled, board, relief, acrylic, 51x46 cm, 1998 192

Білий образ ІІ, дошка, рельєф, акрил, 61х44 см, 2007 White Image II, board, relief, acrylic, 61x44 cm, 2007 193

Сутінки півдня, полотно, акрил, 81х70 см, 2008 Twilight of South, acrylic on canvas, 81x70 cm, 2008 194

Червоний хрест, дошка, акрил, 75х75 см, 2008 The Red Cross, board, acrylic, 75x75 cm, 2008 195

Білий образ, дошка, рельєф, акрил, 80х60 см, 2012 White image, board, relief, acrylic, 80x69 cm, 2012 196

Образ І, дошка, рельєеф, акрил, 71х52 см, 2007 Image I, board, relief, acrylic, 71x52 cm, 2007 197

ВОЛ ОД И М И Р С Т Р Е Л ЬН І КО В V LA D IM I R S T R E L N I K O V 1 93 9

Живописець, графік, автор творів монументально-декоративного мистецтва.

Painter, graphic artist, author of works of monumental and decorative art.

Народився 25 жовтня 1939 р. у м. Одесі (Україна). Художню освіту отримав в Одеському державному художньому училищі (1959–1961). Творчу і виставкову діяльність розпочав у 1960-ті роки в гурті молодих художників-авангардистів Одеси як ініціатор і активний учасник неофіційних «квартирних» виставок в Одесі та Москві. Бере участь і сприяє організації неофіційної виставки «Сучасне мистецтво з України. Мюнхен–Лондон–Нью-Йорк–Париж» (1979). У 1978 р. емігрує на Захід; з 1979 р. живе в Мюнхені, експонує свої твори в галереях Німеччини, Франції, Австрії. В 1990р. на запрошення Українського фонду культури відвідує Україну, починає демонструвати свої праці на групових і персональних виставках в Україні. Почесний член Національної спілки художників України; член творчого об’єднання «Мамай» (1998). Живе і працює в Мюнхені (Німеччина).

Born on October 25,1939, in Odessa (Ukraine). Received art education at the Odessa State Art College (1959–1961). Began his creative and exhibitional career in the 1960s in the group of young avant-garde artists of Odessa as the initiator and active participant of unofficial «apartment» exhibitions of the 70s in Odessa and Moscow. Participated and promoted informal exhibition «Contemporary art from Ukraine. Munich–London–New York–Paris» (1979). In 1978 emigrated to the West; since 1979 lived in Munich, exhibited his works in galleries in Germany, France and Austria. In 1990 on the invitation of Ukrainian Culture Fund visited Ukraine and began to exhibit his works in group and solo exhibitions in Ukraine. Honorary member of the Union of Artists, member of the creative association «Mamay» (1998). Lives and works in Munich (Germany).

Твори Володимира Стрельнікова зберігаються в колекціях Музею сучасного образотворчого мистецтва України, Музею сучасного мистецтва Одеси, Одеського літературного музею, Дирекції виставок Міністерства культури РФ, Музею Циммерлі (Нью-Джерсі, США), в колекціях галерей NT-art і «Совіарт», у приватних збірках в Україні та за її межами. Персональні виставки – 1964, 1966, 1967, 1995, 2009, 2011, 2012, Одеса; 1978, Відень (Австрія); 1981, 1983, 1985, 1986, 1991, 1992, 1996, 2000, 2006, 2007, Мюнхен, Кельн, Дюрен, Аахен та ін. (Німеччина); 1994, Хмельницький. Групові виставки в Одесі, Москві, Ленінграді, Києві, Литві, Європі, США, Канаді. «...Над усе для мене – свобода... Я щасливий, бо вільний і роблю, що хочу...». Володимир Стрельніков

198

Works by Vladimir Strelnikov are stored in collections of Museum of Modern Art of Ukraine, Museum of Odessa Modern Art, Odessa Literary Museum, Exhibition Directorate of the Ministry of Culture of the Russian Federation, Zimmerli museum (New Jersey, USA), in the collections of NT-art and «Soviart» galleries, in private collections in Ukraine and abroad. Solo exhibitions – 1964, 1966, 1967, 1995, 2009, 2011, 2012, Odessa; 1978, Vienna (Austria); 1981, 1983, 1985, 1986, 1991, 1992, 1996, 2000, 2006, 2007, Munich, Cologne, Duren, Aachen and others (Germany); 1994, Khmelnitskyi. Group exhibitions in Odessa, Moscow, Leningrad, Kyiv, Lithuania, Europe, USA, Canada. «...Freedom is the most important for me... I am happy, because I do what I want...». Vladimir Strelnikov

Без назви, дошка, олія, 60х50 см, 1983 Untitled, oil on board, 60x50 cm, 1983 199

Без назви, дошка, олія, 38x38 см, 1990 Untitled, oil on board, 38x38 cm, 1990 200

Без назви, дошка, олія, 46x48 см, 1989 Untitled, oil on board, 46x48 cm, 1989 201

Без назви, дошка, олія, 37x48 см, 1989 Untitled, oil on board, 37x48 cm, 1989 202

Без назви, дошка, олія, 58x45 см, 2000 Untitled, oil on board, 58x45 cm, 2000 203

204

Без назви, папір, туш, 42x30 см, 2004 Untitled, Indian ink on paper, 42x30 см, 2004

Без назви, папір, туш, 42x30 см, 1996 Untitled, Indian ink on paper, 42x30 см, 1996

Без назви, папір, туш, 42x30 см, 2003 Untitled, Indian ink on paper, 42x30 см, 2003

Без назви, папір, туш, 60x42 см, 1982 Untitled, Indian ink on paper, 60x42 см, 1982

Без назви, папір, туш, 60x42 см, 1997 Untitled, Indian ink on paper, 60x42 см, 1997 205

Без назви, полотно, олія, 80x80 см, 2010 Untitled, oil on canvas, 80x80 cm, 2010 206

Прогулянки, папір, акварель, 30x20 см, 1994 Walks, watercolor on paper, 30x20 cm.,1994 207

Без назви, полотно, олія, 50х50 см, 2010 Untitled, oil on canvas, 50x50 cm, 2010 208

Без назви, дошка, олія, 47x47 см, 1989 Untitled, oil on board, 47x47 cm, 1989 209

ВА Л Е Н Т И Н Ф І Л І П Е Н КО VA LE NT I N F I L I P E N KO 1 93 5–20 13

Живописець, графік.

Painter and graphic artist.

Народився 31 травня 1935 р. у м. Одесі (Україна). Художню освіту отримав у Ленінградському інституті живопису, скульптури та архітектури ім. І. Є. Рєпіна (факультет живопису, 1956–1962) та у Творчій майстерні при Президії Академії мистецтв. Творчу діяльність розпочав у 1960-х роках. З 1964 р. постійний учасник міжнародних, всесоюзних, всеукраїнських та регіональних виставок. З 1962 р. викладач живопису і композиції на художньо-графічному факультеті Одеського педагогічного інституту ім. К. Д. Ушинського; з 1995 р. по 2003 р. – викладач живопису Шандуньського педагогічного університету, КНР. Член Національної спілки художників України (1970), професор Шандуньського педагогічного університету, КНР (1997), професор Південно-українського державного педагогічного університету ім. К. Д. Ушинського (2008). Заслужений художник України (1995).

Born on May 31, 1935, in Odessa (Ukraine). Received art education at the Leningrad Institution of Painting, Sculpture and Architecture named after I. E. Repin (Department of Painting, 1956–1962) and at the creative workshops under the Presidium of the Academy of Arts. His creative career started in the 1960s. Since 1964 Filipenko was a regular participant of international, All-Union, All-Ukrainian and regional exhibitions. Since 1962 he worked as a teacher of painting and composition at the art and graphics department of the Odessa State Pedagogical Institute named after Ushinskiy; from 1995 to 2003 he worked as a teacher at the Faculty of Painting at Shandang Pedagogical University, China. Member of the Union of Artists (1970), Professor of Shandang Pedagogical University, China (1997), professor of South-Ukrainian State Pedagogical University named after Ushinskiy (2008). Member of the Union of Artists since 1970. Honored Artist of Ukraine (1995).

Твори Валентина Філіпенка зберігаються в колекціях Музею сучасного образотворчого мистецтва України, Одеського художнього музею, Музею сучасного мистецтва Одеси, Музею сучасного мистецтва Хмельницького, в приватних збірках в Україні та за її межами.

Artworks by Valentin Filipenko are stored in collections of Ukrainian Museum of Contemporary Art, Odessa Fine Art Museum, Museum of Odessa Modern Art, Khmelnytskyi Museum of Modern Art, in private collections in Ukraine and abroad.

Персональні виставки – 1986, 2005, 2006, Одеса; 1993, Гессен (Німеччина); 1998, Пекін (КНР); 1999, Цзінань (КНР); 2004, Пенсакола (Флорида, США). Вибрані групові – Республіканські художні виставки, присвячені видатним датам УРСР – 1964, 1966, 1969, 1970, 1978, 1982, Київ; «Блакитні шляхи Батьківщини», 1979, Манеж, Москва; «Слава і сучасність Одеси», 1991, Йокогама (Японія); Групова виставка, 1991, Марсель, (Франція); Всекитайська мистецька виставка, 2000, Пекін (КНР); «Україна–Росія», 2003, Одеса; «Санкт-Петербург–Одеса», 2011, Одеса. «Мистецтво живопису – це співзвучність парадоксальних плям з реалізмом». Валентин Філіпенко

210

Solo exhibitions – 1986, 2005, 2006, Odessa; 1993, Hessen (Germany), 1998, Beijing (China); 1999, Jinan (China); 2004, Pensacola (FL, USA). Selected group exhibitions – Republican art exhibition devoted to the outstanding dates of the USSR – 1964, 1966, 1969, 1970, 1978, 1982, Kyiv; «Blue ways of Motherland», 1979, Moscow, Manege; «Glory and Modernity of Odessa», 1991, Yokohama (Japan); Group exhibition, 1991, Marseille (France); China National Art Exhibition, 2000, Beijing (China); «Ukraine–Russia», 2003, Odessa; «St. Petersburg–Odessa», 2011, Odessa. «The art of painting is a harmony of paradoxical spots and realism». Valentin Filipenko

Помаранчевий синдром, полотно, олія, 100х86 см, 2006 Оrange Syndrome, oil on canvas, 100х86 cm, 2006 211

Оголена, полотно, олія, 120x60 см, 1989 Nude, oil on canvas, 120x60 cm, 1989 Саскія, полотно, олія, 90х75 см, 2011 Saskia, oil on canvas, 90x75 cm, 2011 212

Дівчина на коні, полотно, олія, 175x105 см, 1985 The Girl on a Horse, oil on canvas, 175x105 cm, 1985 213

ВА Л Е Н Т И Н Х Р У Щ VA LE NT I N K H R U S H C H 1 94 3–20 05

Живописець, графік, скульптор, фотограф, інсталятор.

Painter, graphic artist, sculptor, photographer, installer.

Народився 24 січня 1943 р. у м. Одесі (Україна). Художня освіта – художня школа при Одеському державному художньому училищі (1956–1958). З 1958 р. постійний експонент обласних виставок в Одесі. У 1970 р. – керівник художньої групи «9». У 1967 р. разом із С. Сичовим влаштовує так звану «Парканну виставку» під девізом «Сичик+Хрущик» біля Оперного театру в Одесі. Бере активну участь у проведенні неофіційних «квартирних» виставок 70-х рр. в Одесі та Москві. Бере участь у неофіційній виставці «Сучасне мистецтво з України. Мюнхен–Лондон–Нью-Йорк–Париж» (1979). З 1982 р. живе в Москві, співпрацює з творчим союзом «Якиманка»; в складі так званої «біляєвської» групи художників проводить ряд виставок, зокрема в Лінці (Австрія) та в Панівежисі (Литва). З 1992 р. живе у м. Кімри під Москвою. Бере участь у виставках концептуалістів. У 2002 р. Валентин Хрущ виступає як єдиний представник від Російської Федерації на першому міжнародному Симпозіумі живопису і графіки в рамках Незалежної Європейської Ініціативи художників.

Born on January 24, 1943, in Odessa (Ukraine). Received art education at the Art School of Odessa State Art College (1956–1958). Since 1958 he was a constant exponent of regional exhibitions in Odessa. In 1970 he was the artistic director of the creative group «9». In 1967 the artist together with Sychov organized so-called «fence» exhibition with motto «Sychyk+Khrushchyk» near the Opera House in Odessa. Valentin Khrushch was actively involved into conducting of informal «apartment» exhibitions in the 70s, in Odessa and Moscow. Participated in an informal exhibition «Contemporary art from Ukraine. Munich–London–New York–Paris» (1979). Since 1982 Valentin Khrushch lived in Moscow and worked with the creative union «Yakimanka», and in the staff of «belyayevskaya» group of artists held a number of exhibitions, including those in Linz (Austria) and Panivezhysi (Lithuania). Since 1992 he lived in Kimry, close to Moscow. The artist participated in exhibitions of conceptualists. In 2002 Valentin Khrushch came out as the sole representative of the Russian Federation at the first international Symposium of painting and graphic design within the Independent European Initiative of Artists.

Твори Валентина Хруща знаходяться в постійній експозиції ЮНЕСКО у Парижі, в Національному музеї у Відні (Австрія), у Національному художньому музеї України, Одеському художньому музеї, Музеї сучасного мистецтва Одеси, Одеському літературному музеї, Музеї Циммерлі (Нью-Джерсі, США), в музейних і приватних колекціях України та світу.

Works by Valentin Khrushch are in the permanent exhibition of UNESCO in Paris, the National Museum of Vienna (Austria), National Art Museum of Ukraine, Odessa Fine Art Museum, Museum of Odessa Modern Art, Odessa Literary Museum, Zimmerli museum (New Jersey, USA), in museums and private collections in Ukraine and abroad.

Персональні виставки – 1981, 1994, 1995, 1996, Москва (Росія); 1993, 2000, 2001, 2002, Одеса; 1995, 1998, 1999, 2001, Кімри (Росія). Виставка під назвою «Хороший Хрущ» з зібрань одеських колекціонерів відбулась у рамках всеукраїнського проекту «Культурний герой», 2002, Одеса–Київ.

Solo exhibitions – 1981, 1994, 1995, 1996, Moscow (Russia);1993, 2000, 2001, 2002, Odessa; 1995, 1998, 1999, 2001, Kimry (Russia). The exhibition entitled «Good Khrushch» composed of Odessa collections was held within the national project «Cultural Hero», 2002, Odessa–Kyiv.

214

«В особистості Хруща немовби поєдналось багато ліній, тем, можливостей, кожної з яких вистачило б, щоб розвинутись у самостійну область творчості...». Ольга Савицька

«The personality of Khrushch somehow combines many lines, themes, possibilities, each of which would be enough to become an independent field of creative work...». Olga Savytska

«Чуйність і абсолютна щирість – ось феномен душі Хруща... Доторк Хруща завжди миттєвий. Стихія його – метаморфоза. Перевтілення. Гра». Ольга Савицька

«Sensitiveness and absolute truthfulness – that is the phenomenon of Khrushch’s soul... His touch is always instant. Metamorphosis is his element. Transformation. Game». Olga Savytska

Натюрморт, дошка, олія, 54х50 см, 1975 Still Life, oil on board, 54x50 cm 1975 215

Кіт, що спить, картон, олія, 53х52 см, 1984 Sleepping Сat, oil on cardboard, 53x51 cm, 1984 216

Автопортрет, картон, олія, 37х48 см, 1970 Self-portrait, oil on cardboard, 37x48 cm, 1970 217

Альвіка, картон, темпера, 52х40 см, 1981 Alvika, tempera on cardboard, 52x40 cm, 1981 218

Жіноча фігура, папір, гуаш, 70x30 см, 1970-ті Female Figure, gouache on paper, 70х30 cm, 1970s 219

Без назви, полотно, олія, 50х50 см, 1978 Untitled, oil on canvas, 50x50 cm, 1978 220

Без назви, картон, олія, 60x40 см, 1970-ті Untitled, oil on cardboard, 60x40 cm, 1970s 221

Та, що лежить, полотно, олія, 38х49 см, 1981 Lying, oil on canvas, 38x49 cm, 1981 222

Композиція, дошка, олія, 80х27 см, 1974 Composition, oil on cardboard, 80x27 cm, 1974 223

Натюрморт з рибками, картон, олія, 32х33 см, 1980-ті Still life with fishes, oil on cardboard, 32x33 cm, 1980s 224

Рибки, дошка, мішана техніка, 70х40см., 1970 The Fishes, mixed media on board, 70x40 cm, 1970 Рибка, картон, олія, 23х32 см, 1976 The Fish, oil on cardboard, 23x32 cm.,1976 225

ВОЛ ОД И М И Р Ц Ю П КО V OLOD Y M Y R T S I U P KO 1 93 6

Живописець, графік, автор творів монументально-декоративного мистецтва.

Painter, graphic artist, author of works of monumental and decorative art.

Народився 22 жовтня 1936 у с. Йосипівка Кіровоградської обл. (Україна). Художню освіту отримав в Одеському державному художньому училищі (1956–1961) та в Ленінградському вищому художньо-промисловому училищі ім. В. І. Мухіної (факультет монументально-декоративного живопису, 1964–1970). Творчу і виставкову діяльність розпочав у 1960-х роках. Брав активну участь у неофіційних «квартирних» виставках 70-х рр. в Одесі та Москві, брав участь у неофіційній виставці «Сучасне мистецтво з України. Мюнхен–Лондон–НьюЙорк–Париж» (1979). У 1970–80-х роках працює в галузі станкового живопису, графіки та монументально-декоративного мистецтва. З 80-х років демонструє свої твори на виставках сучасного мистецтва в Україні та за її межами. Член Національної спілки художників України (1980); член Національної асоціації митців (1993); член творчого об’єднання «Мамай» (1998); почесний член Національного університету Києво-Могилянська Академія; заслужений художник України (2001). Живе і працює в Одесі.

Born on October 22, 1936, in Yosypivka, Kirovograd region (Ukraine). Received art education at the Odessa State Art College (1956–1961) and at Leningrad Higher Art and Industry College named after V. I. Mukhina (Department of monumental and decorative painting, 1964–1970). His creative and exhibitional career began in the 1960s. He took an active part in the informal «apartment» shows the 70s, in Odessa and Moscow, participated in the informal exhibition «Contemporary art from Ukraine. Munich–London–New York– Paris» (1979). In the 1970s–80s the artist worked in the field of easel paintings, graphic design, monumental and decorative art. Since the 1980s he displayed his works at exhibitions of contemporary art in Ukraine and abroad. Volodymyr Tsiupko is the member of the Union of Artists (1980), the member of the Association of Artists (1993), the member of the creative association «Mamay» (1998), Honorary Member of the National University of «Kyiv-Mohyla Academy», Honored Artist of Ukraine (2001). Lives and works in Odessa.

Твори Володимира Цюпка зберігаються в колекціях Національного художнього музею України, Музею сучасного образотворчого мистецтва України, Музею сучасного мистецтва Одеси, Музею сучасного мистецтва Хмельницького, Одеського художнього музею, Одеського літературного та Івано-Франківського художнього музеїв; у зібранні Національного університету Києво-Могилянська Академія, Музею Циммерлі (Нью-Джерсі, США), галереях NT-art та «Совіарт», у приватних збірках в Україні та за її межами. Персональні виставки – 1993, 1996, 1999, 2007, 2009, Одеса; 1994, 1996, 1998, 2001, 2006, Київ; 1994, Івано-Франківськ; 2000, Дюрен (Німеччина). Вибрані групові – «Обласна виставка», 1962, Одеса; «Виставка творів художників Одеси», 1980, 1981, Спліт (Хорватія), Генуя (Італія); «Українськофранцузькі зустрічі», 1994, Київ-Хуст; Міжнародна бієнале «Імпреза», 1989, 1991, 1993, Івано-Франківськ; «Український живопис ХХ століття», 1990, Київ»; «Три покоління українського живопису», 1990, Київ; «Українське малярство», 60-80 рр., «Совіарт», 1990, Київ–Оденсе (Данія); «Мистецькі імпресії», 1994, Київ; «Арт-клуб-96», 1996, Хмельницький; «4В», 1997, Одеса; «ЕльзасУкраїна», 1999, Страсбург (Франція); «Міжнародна бієнале сучасної графіки», 2001, 2003, Новосибірськ (Росія); «Всеукраїська триєнале живопису», 2001, 2007, 2010, Київ; «Одеська школа сьогодні», 2004, Одеса; І всеукраїнська триєнале абстрактного живопису «ART-AKT», 2010, Чернівці; «Виставкаконкурс графіки ім. Г. Якутовича», 2010, Київ. В. Цюпко відзначений І премією виставки «Арт-клуб-96», 1996, Хмельницький; І премією виставки-конкурсу графіки ім. Г. Якутовича, 2010, Київ; дипломом лауреата та відзнакою «За вірність мистецьким принципам» І всеукраїнської триєнале абстрактного мистецтва «ART-AKT»; дипломом Національного університету Києво-Могилянська Академія; лауреат виставки «Українськофранцузькі зустрічі», 1994, Київ–Хуст; виставок Осінній салон «Високий замок», 1998, 1999, Львів; Муніціпального конкурсу ім. К. Костанді, 2009, Одеса. «Мистецтво – організуюча сила, яка діє за законами всесвіту». Володимир Цюпко

226

Works by Volodymyr Tsiupko are stored in collections of National Art Museum of Ukraine, Museum of Modern Art of Ukraine, Museum of Odessa Modern Art, Khmelnytskyi Museum of Modern Art, Odessa Fine Art Museum, Odessa Literary Museum, Ivano-Frankivsk Art Museums, in the collection of the National University of «Kyiv-Mohyla Academy», Norton Dodge’s Collection (USA), NT-art and «Soviart» galleries, in private collections in Ukraine and abroad. Solo exhibitions – 1993, 1996, 1999, 2007, 2009, Odessa; 1994, 1996, 1998, 2001, 2006, Kyiv; 1994, Ivano-Frankivsk; 2000, Duren (Germany). Selected group exhibitions – «Regional Exhibition», 1962, Odessa; «Exhibition of Works by Artists of Odessa», 1980, 1981, Split (Croatia), Genoa (Italy); «UkrainianFrench meetings», 1994, Kyiv–Hust; International Biennale «Impreza», 1989, 1991, 1993, Ivano-Frankivsk; «Ukrainian Art of the Twentieth Century», 1990, Kyiv; «Three Generations of Ukrainian Art», 1990, Kyiv; «Ukrainian Art of the 60s–80s», «Soviart», 1990, Kyiv–Odense (Denmark); «Art impressions», 1994, Kyiv; «Art Club-96», 1996, Khmelnytskyi; «4B», 1997, Odessa; «Alsace-Ukraine», 1999, Strasbourg (France); «International Biennale of contemporary graphics», 2001, 2003, Novosibirsk (Russia); «All-Ukrainian Triennale of Painting», 2001, 2007, 2010, Kyiv; «Odessa School Today», 2004, Odessa; I Ukrainian Triennale of abstract painting «ART-AKT», 2010, Chernivtsi; «Contest-exhibition of graphic arts named after H. Yakutovych», 2010, Kyiv. Volodymyr Tsiupko was awarded with the 1st prize of «Art Club-96» exhibition, 1996, Khmelnytskyi; the 1st prize of contest-exhibition named after H. Yakutovych, 2010, Kyiv; he is also the prize-winner of the certificate and honors «For loyality to the artistic principles» of the 1st All-Ukrainian triennale of abstract art «ARTAKT»; was awarded with the certificate of the National University of «Kyiv-Mohyla Academy»; prize-winner of the «Ukrainian-French meetings» exhibition, 1994, Kyiv– Hust; Exhibition Autumn Salon «Vysokyi Zamok», 1998, 1999, Lviv; the Municipal Competition named after K. Kostandi, 2009, Odessa. «Art is the organizing force that acts according to the laws of the Universe». Volodymyr Tsiupko

Без назви, полотно, олія, 97x92 см, 2006 Untitled, oil on canvas, 97х92 см, 2006 227

Без назви, полотно, мішана техніка, 97х130 см, 1999 Untitled, mixed media on canvas, 97x130 cm, 1999 228

Знаки, картон, акрил, 50х80 см, 2011 Signs, acrylic on canvas, 50x80 cm, 2011 229

Без назви 90, полотно, олія, 57х63 см, 1992 Untitled 90, oil on canvas, 57х63 cm, 1992 230

Похмурий ранок, дикт, олія, 75х75 см, 1990 Gloomy morning, oil on plywood, 75х75 см, 1990 231

Напруга, картон, олія, 55х61 см, 2007 Tension, oil on cartboard, 55x61 cm, 2007 232

Структура, полотно, акрил, 90x140 см, 2007 Structure, oil on canvas, 90x140 cm, 2007 233

Плинність, полотно, темпера, 141х88 см, 1999 Fluidity, tempera on canvas, 141х88 см, 1999 234

Гравітація, полотно, мішана техніка, 92х60 см, 2012 Gravity, mixed media on canvas, 92x60 cm, 2012 235

Вільне падіння, полотно, акрил, 92х114 см, 2001 Free Fall, acrylic on canvas, 92x114 cm, 2001 236

Без назви, полотно, акрил, 94х43 см, 2006 Untitled, acrylic on canvas, 94x43 cm, 2006 237

СВІТ Л А Н А Ю С І М S V E T LA N A Y U S I M 1 94 1

Живописець, графік, автор творів монументально-декоративного мистецтва.

Painter, graphic artist, author of works of monumental and decorative art.

Народилася 29 жовтня 1941 р. у м. Сталінграді (нині Волгоград, Росія). Художню освіту отримала в Одеському державному художньому училищі (1958–1963) та в Ленінградському інституті живопису, скульптури та архітектури ім. І. Є Рєпіна (факультет архітектури, 1965–1971). Творчу діяльність розпочала в 60-ті роки, виставкову – в 1978 р. У 70–80 рр. працює в галузі станкового живопису, графіки і монументальнодекоративного мистецтва. З 1993 р. по 2008 р. – викладач живопису в Одеському художньому училищі. З кінця 80-х рр. бере участь у виставках сучасного мистецтва в Україні та за її межами. Член Національної спілки художників України (1990). Живе і працює в Одесі.

Born on October 29, 1941, in Stalingrad (now Volgograd, Russia). Received art education at the Odessa State Art College (1957–1963), at the Leningrad Art Institute of Painting, Sculpture and Architecture named after I. E. Repin (Department of architecture, 1965–1971). Started her creative activity in the 60s; exhibitional – in 1978. In the 70s–80s she worked in the field of easel paintings, graphic design, monumental and decorative art. From 1993 to 2008 – was a teacher of painting at the Odessa State Art Gollege. Since the late 80s, she participated in exhibitions of contemporary art in Ukraine and abroad. Member of the Union of Artists (1990). Lives and works in Odessa

Твори Світлани Юсім зберігаються в колекціях Музею сучасного мистецтва Одеси, Музею сучасного мистецтва Хмельницького, в колекції Нортона Доджа (США), в Новосибірському художньому музеї, в приватних збірках в Україні та за її межами.

Works by Svetlana Yusim are stored in collections of Museum of Odessa Modern Art, Khmelnytskyi Museum of Modern Art, in Norton Dodge’s Collection (USA), in the Novosibirsk Fine Art Museum, in private collections in Ukraine and abroad.

Персональні виставки – 1997, 2000, 2000, 2001, 2006, 2009, 2012, Одеса. Вибрані групові – «Республіканська виставка малюнка», 1978, Київ; «Слава і сучасність Одеси», 1991, Йокогама (Японія); Міжнародна бієнале «Імпреза», 1993, Івано-Франківськ; Міжнародна бієнале «Пан-Україна-95», 1995, Дніпропетровськ; «Art d`Ucraїna», 1995, D’Alcoi, Іспанія; Осінній салон «Високий замок», 1998, Львів; «Видатні українські мисткині’ 98», Київ; «І бієнале нефігуративного живопису», 1998, Київ; Виставка товариства «Ельзас-Україна», 2000, Страсбург (Франція); «Всеукраїнська триєнале сучасної графіки», 2000, Київ; «Сучасна графіка з Росії та України», 1994, Аахен (Німеччина); «Всеукраїська триєнале живопису», 2001, 2007, 2010, Київ; «Міжнародна бієнале сучасної графіки», 2001, 2003, Новосибірськ (Росія); «Виставка-конкурс графіки ім. Г. Якутовича», 2010, Київ; Перша триєнале абстрактного живопису «ART-AKT», 2010, Чернівці; «Санкт-Петербург–Одеса», 2011, Одеса. С. Юсім відзначена Почесною премією виставки «Видатні українські мисткині, 98», 1998, Київ; дипломами Міжнародної бієнале «Марина», 2002, Одеса та Міжнародного симпозіуму живопису, 2007, Комрат (Молдова). «Мистецтво в усі часи дає власну відповідь на виклики часу, не передбачену і не прогнозовану ніякими інституціями... Це – універсальна мова, через неї реалізується принцип внутрішньої свободи і незаангажованості митця». Світлана Юсім

238

Solo exhibitions – 1997, 2000, 2000, 2001, 2006, 2009, 2012, Odessa. Selected group exhibitions – «Republican Exhibition of figures», 1978, Kyiv; «Glory and Modernity of Odessa», 1991, Yokohama (Japan); International Biennale «Impreza», 1993, Ivano-Frankivsk; International Biennale «Pan-Ukraine-95», 1995, Dnipropetrovsk; «Art d`Ucraїna», 1995, D’Alcoi, Spain; Autumn Salon «Vysokyi Zamok», 1998, Lviv; «Outstanding Ukrainian Artists, 98», 1998, Kyiv; «I Biennale of Non-Figurative Painting», 1998, Kyiv; Exhibition of «Alsace-Ukraine» Company, 2000, Strasbourg (France); «Ukrainian Triennale of Contemporary Graphics», 2000, Kyiv; «Modern Graphics from Russia and Ukraine», 1994, Aachen (Germany); «All-Ukrainian Triennale of Painting» , 2001, 2007, 2010, Kyiv; «International Biennale of Contemporary Graphics», 2001, 2003, Novosibirsk (Russia); «Contestexhibition of graphic arts named after H. Yakutovych», 2010, Kyiv; First Triennale of Abstract Painting «ART-AKT», 2010, Chernivtsi; «St. Petersburg-Odessa», 2011, Odessa. Svetlana Yusim was awarded with the Honorary Award of exhibition «Outstanding Ukrainian artists, 98», 1998, Kyiv; Diplomas of Biennale «Marina», 2002, Odessa and of the International Symposium of Painting, 2007, Comrat (Moldova). «Art gives its own answer to the challenges of time, that cannot be foreseen or predicted by any of institutions. This is a universal language, which fulfills the principle of artist’s inner freedom». Svetlana Yusim

Мідь та камінь, папір, мішана техніка, 63х49 см, 1997 Cupper and Stone, mixed media on paper, 63x49 cm, 1997 239

Білим по білому, полотно, акрил, 100х55 см, 2008 White on White, acrylic on canvas, 100x55 cm, 2008 240

Попіл та полум’я, полотно, акрил, 100х50 см, 2008 Ashes and Flame, acrylic on canvas, 100x50 cm, 2008 241

Постать на червоному, папір, темпера, 32х20 см, 1994 The Figure on Red, tempera on paper, 32x20 cm, 1994

242

Автографи-I, полотно, акрил, 95х95 см, 2000 Autorgaphs-I, acrylic on canvas, 95x95 cm, 2000 243

Біла хвиля, папір, акрил, 67х88 см, 2003 White Wave, acrylic on paper, 67x88 cm, 2003 244

Світло пустелі, полотно, олія, 70x84 см, 1995 Desert Light, oil on canvas, 70x84 cm, 1995 245

Автографи-II, полотно, акрил, 95x95 см, 2002 Autographs-II, acrylic on canvas, 95x95 cm, 2002 246

Експресія-I, полотно, акрил, 90х130 см, 2008 Expression-I, acrylic on canvas, 90x130 cm, 2008 247

Л ЮД МИ Л А Я С Т Р Е Б LY UD M I L A YA S T R E B 1 94 5–19 80

Живописець, графік, автор творів монументально-декоративного мистецтва.

Painter, graphic artist, author of works of monumental and decorative art.

Народилася 10 квітня 1945 р. у с. Квасниківка Саратовської обл. (Росія). Художню освіту отримала в Одеському державному художньому училищі (1959–1964). Творчу діяльність розпочала в середині 1960-х, виставкову – в 1969 р., участю в молодіжній виставці у Москві.

Born on April 10, 1945, in Kvasnykivka, Saratov region (Russia). Received art education in the Odessa State Art College (1959–1964). Launched her creative activity in mid-1960s; exhibitional activity – in 1969. Participated in youth exhibition in Moscow. In the early 70s joined the group of young avant-garde artists of Odessa; displayed her art works on the «apartment» exhibitions in Odessa and Moscow. Participated in informal exhibition «Contemporary art from Ukraine. Munich–London–New York–Paris» (1979). Worked in various techniques of painting and graphics, making sketches of monumental painting. In 1976 the exhibition «100 works of Lyuda Yastreb» was held in creative studio of Viktor Marynyuk and Lyudmila Yastreb.

На початку 70-х років увійшла до гурту молодих художників-авангардистів Одеси, демонструє свої праці на «квартирних» виставках в Одесі та Москві. Бере участь у неофіційній виставці «Сучасне мистецтво з України. Мюнхен– Лондон–Нью-Йорк–Париж» (1979). Працює в різноманітних техніках графіки та живопису, робить ескізи монументального живопису. В 1976 р. у творчій студії В. Маринюка і Л. Ястреб відбулась виставка «100 робіт Люди Ястреб». Твори Людміли Ястреб експонувались на багатьох виставках, зберігаються в колекціях Національного художнього музею України, Музею сучасного образотворчого мистецтва України, Музею сучасного мистецтва Одеси, Музею сучасного мистецтва Хмельницького, Одеського художнього музею, Одеського літературного музею, Музею Циммерлі (Нью-Джерсі, США), приватних збірках в Україні та за її межами. Персональні виставки – 1976, 1982, 1995, 2010, Одеса; 2010, Київ. Вибрані групові – Республіканська виставка малюнка, 1978, Київ; Всесвітня виставка-ярмарок, 1980, Вашингтон (США); Міжнародна бієнале «Імпреза, 89», 1989, Івано-Франківськ; «Українське мистецтво ХХ ст.», 1990, Київ; «Виставка українського мистецтва «Совіарт», 1990, Київ–Оденсе (Данія), Амстердам (Голландія); Виставка творчих об’єднань митців України. Група «Човен», 1996, Хмельницький; «Виставка сучасного мистецтва Одеси», 2009, Одеса; «Виставка абстрактного мистецтва Одеси», 2010, Одеса. «Я зараховую художника до духовної еліти...».

Solo exhibitions – 1976, 1982, 1995, 2010, Odessa; 2010, Kyiv. Selected group exhibitions – Republican exhibition of drawing, 1978, Kyiv; World Fair, 1980, Washington DC, USA; International Biennale «Impreza, 89», 1989, Ivano-Frankivsk; «Ukrainian art of the Twentieth Century», 1990, Kyiv; «Exhibition of Ukrainian Art «Soviart», 1990, Kyiv–Odense (Denmark), Amsterdam (Holland); Exhibition of Ukrainian Art Association of Artists, the «Choven» group, 1996, Khmelnytskyi; «Contemporary Art Exhibition of Odessa», 2009, Odessa; «Abstract Art Exhibition of Odessa», 2010, Odessa. «I score a painter to the spiritual elite...».

Людмила Ястреб

«Творчістю своєю, її життєвою силою, вона дала художникам і глядачам урок мужності». Юрій Єгоров

248

Works by Liudmila Yastreb were displayed at many exhibitions and now are kept in the collections of the National Art Museum of Ukraine, Museum of Modern Art of Ukraine, Khmelnytskyi Museum of Modern Art, Odessa Fine Art Museum, Odessa Literary Museum, Zimmerli museum (New Jersey, USA), in private collections in Ukraine and abroad.

Lyudmila Yastreb

«With her creative work, her vitality, she gave artists and audience the lesson of courage». Yuri Yegorov

Жінка у вікна, полотно, олія, 56х43 см, 1975 The Woman at the Window, oil on canvas, 56x43 cm, 1975 249

Без назви, картон, олія, 63х50 см, 1974 Untitled, oil on cardboard, 63x50 cm, 1974 250

NON, полотно, олія, 70х151 см, 1979 NON, oil on canvas, 70x151 cm, 1979 251

Мадонна, полотно, олія, 72x59 см., 1978 Madonna, oil on canvas, 72x59 cm, 1978 252

Одеський берег, полотно, олія, 47х58 см, 1977 Odessa Coast, oil on canvas, 47x58 cm, 1977 253

Жінка у арки, картон, темпера, 34х22 см, 1979 The Woman at the Arch, tempera on cardboard, 34x22 cm, 1979 254

Дівчата в арках, картон, олія, 75х56 см, 1979 ThGirls in the Arches, oil on cardboard, 75x56 cm, 1979 255

Без назви, папір, пастель, 32х24 см, 1979 Untitled, pastel on paper, 32x24 cm, 1979 Трійця, картон, олія, 71х56 см, 1979 Trinity, oil on cardboard, 71x56 cm, 1979 256

Жінка, що йде на фоні одеської колонади, полотно, олія, 34х44 см, 1977 Woman Walking against Odessa Colonnade, oil on canvas, 34x44 cm, 1977 257

ПЕРІОД НОНКОНФОРМІЗМУ 1960-ті–1980-ті роки

PERIOD OF NONCONFORMISM 1960-s–1980-s

1. В. Басанець. Листопад. 1966 р. 2. В. Цюпко. Портрет В. Асрієва. 1970-ті рр. 3. В. Басанець. Жовтий будинок. 1966 р. 4. Ю. Єгоров. Водолаз. 1965 р. В. Мацкевич. Тюльпани. 1980-ті рр. 6. В. Філіпенко. Село Юркіно. 1969 р. 7. О. Волошинов. Старий буксир. 1974 р. 8. Ю. Шуревич. Будинок за парканом. 1961 р. 9. Ю. Єгоров. Без назви. 1962 р. 10. Ю. Єгоров. Сон. 1968 р. 11. В. Філіпенко. Пейзаж. Отрада. 1976 р.12. В. Басанець. Пейзаж з Оперним театром. 1965 р. 1. V. Basanets. November. 1966. 2. V. Tsiupko. Portrait of V. Asriev. 1970s. 3. V. Basanets. Yellow Building 1966. 4. Yu. Yegorov. Diver. 1965. 5. V. Matskevich. Tulips. 1980s. 6. V. Filipenko. The Village of Yurkino. 1969. 7. O. Voloshinov. Old Tug. 1974. 8. Yu. Shurevich. House Behind the Fence. 1961. 9. Yu. Yegorov. Untitled 1962. 10. Yu. Yegorov. Dream. 1968. 11. V. Filipenko. Landscape. Otrada. 1976.12. V. Basanets. Landscape with Opera House. 1965. 260

1. Л. Ястреб. Новий ринок. 1962 р. 2. А. Антонюк. Поле. 1975 р. 3. В. Цюпко. Портрет дівчинки. 1975 р. 4. Є. Рахманін. Пейзаж. 1980 р. 5. А. Антонюк. Без назви. 1970-ті рр. 6. Ю. Егоров. Без назви. 1962 р.7. Є. Рахманін. Автопортрет. 1977 р. 8. О. Соколов. Прістлі. Небезпечний поворот. 1956 р. 9. В. Хрущ. Комбед. 1970-ті рр. 10. В. Хрущ. Рибки. 1970-ті рр. 11. Ю. Єгоров. Без назви. 1960-ті рр. 12. М. Степанов. Без назви. 1980-ті рр. 1. L. Yastreb. The New Market. 1962. 2. A. Antoniuk. The Field. 1975. 3. V. Tsiupko. Portrait of the Girl. 1975. 4. Ye. Rakhmanin. Landscape. 1980. 5. A. Antoniuk. Untitled. 1970s. 6. Yu. Yegorov. Untitled. 1962. 7. Ye. Rakhmanin. Self-portrait. 1977. 8. O. Sokolov. Dangerous Corner by J.B. Priestley. 1956. 9. V. Khrushch. Combed. 1970s. 10. V. Khrushch. Fishes 1970s. 11. Yu. Yegorov. Untitled. 1960s. 12. M. Stepanov. Untitled. 1980s. 261

1. Ю. Коваленко. Автопортрет. 1976 р. 2. Ю. Коваленко. Вчора, 1976 р. 3. В. Цюпко. Портрет. 1970-ті рр. 4. В. Цюпко. Портрет. 1972 р. 5. Л. Ястреб. Чорний птах. 1976 р. 6. В. Цюпко. Автопортрет. 1971 р. 7. Є. Рахманін. Портрет дружини. 1976 р. 8. В. Маринюк. Метафізичний мотив. 1975 р. 9. Ю Коваленко. Рідня. 1980 р. 10. В. Маринюк. Дівчина і місто. 1972 р. 11. В. Маринюк. Будинки на схилі. 1969 р. 12. В. Басанець. Сум. 1964 р. 13. В. Маринюк. Вершник на барані. 1971 р. 14. Л. Ястреб. Автопортрет. 1967 р. 1. Yu. Kovalenko. Self-portrait. 1976. 2. Yu. Kovalenko. Yesterday. 1976. 3. V. Tsiupko. Portrait. 197os. 4. V. Tsiupko. Portrait. 1972. 5. L. Yastreb. Black Bird. 1976. 6. V. Tsiupko. Self-portrait. 1971. 7. Ye. Rakhmanin. Portrait of Wife. 1976. 8. V. Marynyuk. Metaphysical motive. 1975. 9. Yu. Kovalenko. Relatives. 1980. 10. V. Marynyuk. Girl and the City. 1972. 11. V. Marynyuk. Houses on the Hill. 1969. 12. V. Basanets. Sadness. 1964. 13. V. Marynyuk. Sheep Rider. 1971. 14. L. Yastreb. Self-portrait. 1967. 262

1. В. Цюпко. Портрет дівчини. 1972 р. 2. В. Хрущ. Свічка, 1977 р. 3. В. Цюпко. Жінка з птахом, 1970-ті рр. 4. Р. Макоєв. Композиція, 1970-ті рр. 5. В. Хрущ. Без назви, 1977 р. 6. О. Волошинов. Портрет Тані Шапошнікової, дружини Рахманіна. 1987 р. 7. В. Мацкевич. Три постаті. 1980-ті рр. 8. Ю. Єгоров. Скоро вирушаємо. 1972 р. 9. О. Ануфрієв. Маргарита. 1963 р. 10. С. Сичов. Море. 1976 р. 11. В. Цюпко. Портрет хлопчика. 1976 р. 12. В. Маринюк. Люда. 1970 р. 13. В. Цюпко. Пейзаж. 1973 р. 14. Ю. Коваленко. Без назви. 1990 р. 15. О. Ануфріев. Без назви. 1970-ті рр. 1. V. Tsiupko. Portrait of a Girl. 1972. 2. V. Khrusch. Candle, 1977. 3. V. Tsiupko. Woman with Bird, 1970s. 4. R. Makoev. Composition, 1970s. 5. V. Khrusch. Untitled, 1977. 6. O. Voloshinov. Portrait of Rakhmanin’s Wife Tanya Shaposhnikova, 1987. 7. V. Matskevich. Three Figures. 1980s. 8. Yu. Yegorov. Soon We Depart. 1972. 9. A. Anufriev. Margarita. 1963 . 10. S. Sychev. Sea. 1976 р. 11. V. Tsiupko. Portrait of a Boy. 1976. 12. V. Marynyuk. Liuda. 1970. 13. V. Tsiupko. Landscape. 1973. 14. Yu. Kovalenko. Untitled. 1990. 15. A. Anufriev. Untitled. 1970. 263

1. О. Волошинов. Парусна регата. 1977 р. 2. Є. Рахманін. Двоє. 1977 р. 3. Ю. Коваленко. Атлант, 1980-ті рр. 4. В. Стрельніков. Пейзаж. 1965 р. 5. С. Сичов. Біля дзеркала. 1975 р. 6. В. Хрущ. Дві ігуани. 1990-ті рр. 7. Є. Рахманін. Без назви. 1977 р. 8. С. Юсім. Структура. 1981 р. 9. Ю. Єгоров. Натюрморт на тлі моря, 1980 р. 10. Л. Ястреб. Єва. 1974 р. 11. В. Басанець. Антипейзаж. 1966 р. 12. В. Басанець. Портрет художників О. Ануфрієва, В. Стрельнікова, В. Маринюка. 1975 р. 1. O. Voloshinov. Sailing regatta. 1977. 2. Ye. Rakhmanin. Two. 1977. 3. Yu. Kovalenko. Atlas. 1980s. 4. V. Strelnikov. Landscape. 1965. 5. S. Sychev. Near the Mirror. 1975. 6. V. Khrushch. Two Iguanas. 1990s. 7. Ye. Rakhmanin. Untitled. 1977. 8. S. Yusim. Stricture. 1981. 9. Yu. Yegorov. Still Life against the Sea. 1980. 10. L. Yastreb. Eve. 1974. 11. V. Basanets. Antylandscape. 1966. 12. V. Basanets. Portrait of artists A. Anufriev, V. Strelnikov, V. Marynyuk. 1975. 264

1. В. Басанець. Зима. 1970-ті рр. 2. Л. Ястреб. Карусель. 1971 р. 3. Л. Ястреб. Арлекін. 1974 р. 4. Ю. Коваленко. Сніданок на траві. 1993 р. 5. С. Юсім. Паж. 1980 р. 6. В. Наумець. Без назви. 1970-ті рр. 7. В. Сазонов. Без назви. 1980-ті рр. 8. М. Степанов. Олена. 1976 р. 9. В. Цюпко. Вертикальна структура. 1976 р. 10. Є. Рахманін. Воїн. 1970-ті рр. 11. Ю. Коваленко. Нічний гротеск. 1980-ті рр. 12. В. Маринюк. Мати з дитиною. 1970 р. 13. В. Стрельніков. Торс. 1977 р. 14. Ю. Єгоров. Двоє. 1967 р. 15. Т. Шапошнікова. Ануфріев. 1970-ті рр. 1. V. Basanets. Winter. 1970s. 2. L. Yastreb. Carrousel. 1971. 3. L. Yastreb. Harlequin. 1974. 4. Yu. Kovalenko. Breakfast on the Grass. 1993. 5. S. Yusim. Henchman. 1980. 6. V. Naumets. Untitled. 1970s. 7. V. Sazonov. Untitled. 1980s. 8. M. Stepanov. Olena. 1976. 9. V. Tsiupko. Vertical structure. 1976. 10. Ye. Rakhmanin. Warrior. 1970s. 11. Yu. Kovalenko. Nighttime Grotesque. 1980s. 12. V. Marynyuk. Mother with Child. 1970. 13. V. Strelnikov. Torso. 1977 14. Yu. Yegorov. Two. 1967. 15. T. Shaposhnikova. Anufriev. 1970s. 265

1. І. Божко. Зима. 1970-ті рр. 2. Є. Рахманін. Композиція. 1970-ті рр. 3. М. Степанов. Портрет Олени. 1989 р. 4. С. Юсім. Над містом. 1975 р. 5. Е. Павлов. Музей взимку. 1964 р. 6. В. Маринюк. Багаточастник. 1980 р. 7. Ю. Єгоров. Березень. 1984 р. 8. В. Стрельніков. Прогулянка. 1971 р. 9. М. Степанов. Ескіз скульптури. 1980-ті рр. 10. О. Ануфрієв. Воскресіння. 1970-ті рр. 11. В. Маринюк. Жінка і місто. 1978 р. 12. В. Цюпко. Чорна постать. 1979 р. 1. I. Bozhko. Winter. 1970s. 2. Ye. Rakhmanin. Composition. 1970s. 3. M. Stepanov. Portrait of Olena. 1989. 4. S. Yusim. Over the City. 1975. 5. E. Pavlov. Museum in Winter. 1964. 6. V. Marynyuk. Multiple Components. 1980. 7. Yu. Yegorov. March. 1984. 8. V. Strelnikov. Walk. 1971. 9. M. Stepanov. Sketch of Sculpture. 1980s. 10. A. Anufriyev. Resurrection. 1970s. 11. V. Marynyuk. Woman and the City. 1978. 12. V. Tsiupko. Black Figure. 1979 266

1. В. Стрельніков. Гра в м’яч. 1976 р. 2. О. Ануфріев. Малюнок. 70-ті рр. 3. Е. Павлов. Пейзаж з конями. 1965 р. 4. Л. Ястреб. Малюнок. 1974 р. 5. М. Степанов. Мати з дитиною. 1971 р. 6. В. Маринюк. Дівчина та два профілі. 80-ті рр. 7. В. Хрущ. Без назви. 1978 р. 8. Р. Макоєв. Зелена композиція «Танець». 1980 р. 9. В. Маринюк. Дівчина у стрічках. 1966. 10. М. Степанов. Кентаври. 1970-ті рр. 11. В. Басанець. Одеський пейзаж. 1967 р. 12. В. Маринюк. Хлоя. 1979 р. 13. В. Басанець. Ті, що йдуть назустріч. 1975 р. 1. V. Strelnikov. Play with Ball. 1976. 2. A. Anufriyev. Drawing. 70s. 3. E. Pavlov. Landscape with Horses. 1965. 4. L. Yastreb. Drawing. 1974. 5. M. Stepanov. Mother with Child. 1971. 6. V. Marynyuk. Woman and two profiles. 80s. 7. V. Khrushch. Untitled. 1978. 8. R. Makoev. Green Composition «Dance». 1980. 9. V. Marynyuk. Woman with ribbons. 1966. 10. M. Stepanov. Centaurs. 1970s. 11. V. Basanets. Odessa Landscape. 1967. 12. V. Marynyuk. Chloe. 1979. 13. V. Basanets. Going towards. 1975. 267

1. В. Стрельніков. Без назви. 1971 р. 2. В. Цюпко. Композиція з червоним. 1973 р. 3. В. Стрельніков. Із серіі «Каміння». 1975 р. 4. О. Ануфріев. Африканець. 1970-ті рр. 5. О. Ануфріев. Африканка. 1970-ті рр. 6. О. Волошинов. Композиція. 1980-ті рр. 7. В. Наумець. Спас. 1984 р. 8. В. Наумець. Спокута. 1979 р. 9. О. Стовбур. Без назви. 1984 р. 10. О. Волошинов. Багатофігурна композиція. 1970 р. 11. В. Наумець. Без назви. 1977 р. 12. О. Волошинов. Біла квітка. 1975 р. 13. В. Наумець. Без назви. 1970-ті рр. 14. Л. Ястреб. Композиція. 1970-ті рр. 15. С. Савченко. Композиція на сірому тлі. 1979 р. 1. V. Strelnikov. Untitled. 1971. 2. V. Tsiupko. Composition with Red. 1973. 3. V. Strelnikov. From «Stones» series. 1975. 4. A. Anufriyev. African man. 1970s. 5. A. Anufriyev. African Woman. 1970s. 6. O. Voloshinov. Composition. 1980s. 7. V. Naumets. Saviour. 1984. 8. V. Naumets. Redemption. 1979. 9. A. Stovbur. Untitled. 1984. 10. O. Voloshinov. Multifigured Composition. 1970. 11. V. Naumets. Untitled. 1977. 12. O. Voloshinov. White Flower. 1975. 13. V. Naumets. Untitled. 1970s. 14. L. Yastreb. Composition. 1970s. 15. S. Savchenko. Composition on gray. 1979. 268

1. В. Цюпко. Човни. 1977 р. 2. В. Цюпко. Композиція. 1970-ті рр. 3. В. Ігнатьєв. Без назви. 80-ті рр. 4. В. Стрельніков. Хмара. 1974 р. 5. Є. Рахманін. Гамасутінки. 1978 р. 6. А. Антонюк. Ворожба. 70-ті рр. 7. І. Божко. Цирк. 1980 р. 8. Є. Рахманін. Без назви. 70-ті рр. 9. С. Сичов. Світло у саду. 1977. 10. В. Стрельніков. Прогулянка. 1977 р. 11. І. Божко. Дерева. 70-ті рр. 12. В. Наумець. Композиція. 70-ті рр. 13. О. Волошинов. Вечірнє. 2001 р. 1. V. Tsiupko. Boats. 1977. 2. V. Tsiupko. Composition. 1970s. 3. V. Ignatiev. Untitled. 80s. 4. V. Strelnikov. Cloud. 1974. 5. Ye. Rakhmanin. Gamma-Twilight. 1978. 6. A. Antoniuk. Divination. 70s. 7. I. Bozhko. Circus. 1980. 8. Ye. Rakhmanin. Untitled. 70s. 9. S. Sychev. Light in the Garden. 1977. 10. V. Strelnikov. Walk. 1977. 11. I. Bozhko. Trees. 70s. 12. V. Naumets. Composition. 70s. 13. O. Voloshinov. Evening. 2001. 269

1. В. Маринюк. Рахманіни. 1978 р. 2. В. Наумець. Без назви. 1974 р. 3. В. Цюпко. Без назви. 1977 р. 4. В. Стрельніков. Урбаністичний пейзаж. 1966 р. 5. С. Юсім. Композиція з трикутником. 1984 р. 6. М. Ковальський. Цирк Кумберто. 1981 р. 7. С. Савченко. Композиція. 1976 р. 8. В. Маринюк. Клоун. 1980-ті рр. 9. В. Цюпко. Без назви. 1989 р. 10. С. Савченко. Композиція. 1983 р. 11. Л. Ястреб. Великий каскад. 1976 р. 12. О. Стовбур. Композиція. 1982 р. 1. V. Marynyuk. Rakhmanins Family. 1978. 2. V. Naumets. Untitled. 1974. 3. V. Tsiupko. Untitled. 1977. 4. V. Strelnikov. Urban Landscape. 1966. 5. S. Yusim. Composition with Triangle. 1984. 6. M. Kovalsky. Circus Humberto. 1981. 7. S. Savchenko. Composition. 1976. 8. V. Marynyuk. Clown. 1980s. 9. V. Tsiupko. Untitled. 1989. 10. S. Savchenko. Composition. 1983. 11. L. Yastreb. Grand Cascade. 1976. 12. A. Stovbur. Composition. 1982. 270

1. О. Стовбур. Композиція 0016. 1984 р. 2. І. Божко. Осінній колаж. 1992 р. 3. В. Стрельніков. Прогулянка. 1977 р. 4. В. Цюпко. Структура. 1978 р. 5. В. Стрельніков. Прогулянка. 1978 р. 6. С. Юсім. Композиція в квадраті. 1987 р. 7. С. Юсім. Тривога. 1982 р. 8. О. Стовбур. Ритмічна композиція. 1983 р. 9. Л. Ястреб. Великі купальщиці. 1979 р. 10. О. Волошинов. Міраж. 1981 р. 11. В. Маринюк. Клоун. 1982 р. 1. A. Stovbur. Composition 0016. 1984. 2. I. Bozhko. Autumn Collage. 1992. 3. V. Strelnikov. Walk. 1977. 4. V. Tsiupko. Structure. 1978. 5. V. Strelnikov. Walk. 1978. 6. S. Yusim. Composition in a Square. 1987. 7. S. Yusim. Anxiety. 1982. 8. A. Stovbur. Rhythmic Composition. 1983. 9. L. Yastreb. Large Bathers. 1979. 10. O. Voloshinov. Mirage. 1981. 11. V. Marynyuk. Clown. 1982. 271

МОНУМЕНТАЛЬНЕ МИСТЕЦТВО 1970–1990

MONUMENTAL ART 1970–1990

1. Людмила Ястреб. Мозаїка на фасаді готелю «Турист». 1970-ті рр. 2. Людмила Ястреб. «Хліб». Мозаїчне панно на фасаді хлібокомбінату. 1970-ті рр. 3. Людмила Ястреб. Мозаїка в екстер’єрі автостоянки. 1970-ті рр. 1. Lyudmila Yastreb. Mosaic on the facade of the hotel «Tourist». 1970s 2. Lyudmila Yastreb. “Bread”. Mosaic panel on the front of the bakery factory. 1970s 3. Lyudmila Yastreb. Mosaic on the exterior of the parcking 1970s 274

1, 3. Віктор Маринюк. Ескізи мозаїчних панно. 1970-ті рр. 2. Віктор Маринюк. Мозаїчне панно. 1970-ті рр. 4. Віктор Маринюк. Мозаїка на фасаді спортзалу, с. Фонтанка Одеської області. 1980-ті рр. 1, 3. Viktor Marynyuk. Sketches of mosaic panels.1970s 2. Viktor Marynyuk. Mosaic panel. 1970s 4. Viktor Marynyuk. Mosaic on the facade of the gym. Fontanka, Odesska obl. 1980s 275

1. Микола Степанов. Пам’ятник літературним героям «Петя і Гаврик». Одеса. 1982 р. 2. Світлана Юсім. «Космос». Ескіз розпису в цеху заводу «Квант». Іллічівськ. 1985 р. 3. Світлана Юсім. «Молодість». Розпис актового залу міжшкільного виробничого комбінату. Одеса. 1987 р. 1. Mykola Stepanov. Monument for literary heroes «Petya and Gavryk.» Odessa. 1982 2. Svetlana Yusim. «Space». Sketch of mural in the plant «Quantum». Illichivs’k. 1985 3. Svetlana Yusim. «Youth». Mural in the assembly hall of interschool production workshop. Odessa. 1987 276

1. Володимир Цюпко. Розпис в інтер’єрі дитячого садка. Одеса. 1983 р. 2. Володимир Цюпко. Ескіз мозаїчного панно для дитячого садка. 1982 р. 3. Володимир Цюпко. Фрагмент мозаїки в дитячому садку. Одеса. 1982 р. 1. Volodymyr Tsiupko. Murals in the interior of kindergarten.Odessa. 1983 2. Volodymyr Tsiupko. Sketch of mosaic mural for kindergarten.1982 3. Volodymyr Tsiupko. Sketch of mosaic mural for kindergarten. Odessa. 1982 277

1. Володимир Цюпко. «Місто над морем». Ескіз розпису в їдальні фабрики ім. Воровського. Одеса. 1978 р. 2. Володимир Цюпко. Ескіз мозаїчного панно. 1982 р. 3. Олександр Стовбур. Розпис в інтер’єрі спорткомплексу «Олімпійський». Одеса. 1981 р. 1. Volodymyr Tsiupko. «The city of the sea.» Sketch of mural in the dining room ot the plant named after Vorovski. Odessa. 1978 2. Volodymyr Tsiupko. Sketch of mosaic mural. 1982 3. Alexander Stovbur. Murals in the interior of of the sports complex «Olympiysky». Odessa. 1981 278

279

1. Юрій Єгоров. «Екологія». Гобелен. 1980-ті рр. 2. Юрій Єгоров. Ескіз гобелена. 1980-ті рр. 3, 4, 5, 6. Юрій Єгоров. Ескізи декоративної паркової скульптури. 1980-ті рр. 1. Yury Yegorov. «Ecology». Tapestry.1980s 2. Yury Yegorov. Sketch of tapestry. 1980s 3, 4, 5, 6. Yury Yegorov. Sketches of decorative park sculpture. 1980s 280

281

1. Юрій Єгоров. «Космос». Мозаїка в інтер’єрі кінотеатру «Зоряний». Одеса. 1982 р. 2, 3. Юрій Єгоров. Ескізи мозаїки для кінотеатру «Зоряний». 1980-ті рр. 1. Yury Yegorov. «Space». Mosaic in the interior of the cinema hall «Zoryany». Odessa. 1982 2, 3. Yury Yegorov. Sketch of mosaic murals for the cinema hall «Zoryany». 1980s 282

Юрій Єгоров. Фрагмент мозаїки в кінотеатрі «Зоряний». Одеса. 1982 р. Yury Yegorov. Fragment of mosaic mural in the cinema hall «Zoryany». Odessa. 1982 283

Світлана Юсім. Розписи в залах Археологічного музею. Одеса. 1980–1984 рр. Svetlana Yusim. Mural paintings in the halls of the Archaeological Museum. Odessa. 1980–1984 284

Віктор Маринюк. Розписи в інтер’єрі книжкового магазину «Будинок книги». Одеса. 1985 р. Viktor Marynyuk. Mural paintings in the interior of the bookstore «House of Books». Odessa. 1985 285

1. Володимир Цюпко. Ескізи розписів у вестибюлі Палацу студентів. Одеса. 1987 р. 2. Віктор Маринюк. Розпис стелі актового залу Палацу студентів. Одеса. 1986 р. 3. Віктор Маринюк. Ескізи вітражів для актового залу Палацу студентів. 1. Volodymyr Tsiupko. The sketches of murals in the lobby of the Palace of students. Odessa. 1987 2. Viktor Marynyuk. Murals on ceiling of the assembly hall of the Palace of students. Odessa. 1986 3. Viktor Marynyuk. The sketches for stained glass for assembly hall of the Palace of students.в. 286

Віктор Маринюк. Фрагмент розпису стелі Палацу студентів. Одеса. 1986 р. Viktor Marynyuk. Detail of mural on the ceiling of the Palace of students. Odessa. 1986 287

Володимир Цюпко. Розпис стелі залу сучасної літератури у Літературному музеї. Одеса. 1984 р. Volodymyr Tsiupko. Murals on the ceiling of the hall in modern literature Literary Museum. Odessa. 1984 288

1. Олександр Стовбур. Розписи в залі літератури 20-х років у Літературному музеї. Одеса. 1984 р. 2. Інтер’єр залу літератури 20-х років у Літературному музеї. Одеса. 1984 р. 3. Група монументалістів під час виконання розписів у Літературному музеї. Одеса. 1984 р. 1. Alexander Stovbur. Mural paintings in the hall of literature of the 20th at the Museum of Literature. Odessa. 1984 2. The interior of the hall of literature of the 20th years in the Museum of Literature. Odessa. 1984 3. Group of monumental artists during the production in the Museum of Literature. Odessa. 1984 289

1. Олександр Стовбур, Володимир Цюпко. Розписи в інтер’єрі Краєзнавчого музею, с. Татарбунари Одеської обл., 1985 р. 2. Сергій Савченко. «Земля». Мозаїчні панно на фасаді будинку РАПО Агропрому України, Умань, 1988 р. 3. Сергій Савченко. Розпис у вестибюлі Краєзнавчого музею, с. Татарбунари Одеської обл., 1985 р. 1. Alexander Stovbur, Volodymyr Tsiupko. The murals in the interior of the Regional Museum, Tatarbunary. Odesska obl. 1985 2. Sergiy Savchenko. «Earth». Mosaics on the facade of the building RAPO agricultural industry of Ukraine. Uman, 1988 3. Sergiy Savchenko. The murals in the interior of the Regional Museum, Tatarbunary. Odesska obl. 1985 290

Володимир Цюпко. «Повстання». Ескіз роспису в Краєзнавчому музею, с. Татарбунари Одеської обл., 1985 р. Volodymyr Tsiupko. «Rebellion». The sketches for murals for the Regional Museum, Tatarbunary. Odesska obl. 1985 291

Володимир Цюпко. «Юність». Мозаїка на фасаді школи № 13. Одеса. 1982 р. Volodymyr Tsiupko. «Youth». Mosaic on the facade of the school № 13. Odessa. 1982 292

293

Микола Морозов. Розпис вестибюлю Вищого інженерного морського училища. Одеса. 1970-ті рр. Nikolai Morozov. Murals of the lobby of the High Naval Engineering School. Odessa. 1970s 294

295

ФОТОАРХІВ 1960–2013

PHOTOARCHIVE 1960–2013

1. У процесі підготовки виставки в помешканні Володимира Асрієва (Бебеля, 19), 1975 р. С. Сичов, О. Ануфрієв, В. Цюпко, Л. Ястреб, В. Асрієв та інші. 2. Руслан Макоєв у майстерні. 3. «Квартирна виставка» в майстерні Р. Макоєва, 1976 р. 4. Валентин Хрущ. Запрошення до чаю. 5. На «квартирній виставці». В. Стрельніков. 6. Володимир Цюпко. 7. Експозиція творів одеськіх нонконформістів на «квартирній виставці» в Москві. 8. Людмила Ястреб, Віктор Маринюк. 9. Олександр Ануфрієв з друзями перед еміграцією. 10. «Квартирна виставка» середини 1970-х років. Одеса. 11. Експозиція творів нонконформістів на Бебеля, 19. Володимир Асрієв. 12. На виставці. Олександр Ануфрієв. 13. Володимир Стрельніков. 14. Володимир Асрієв, Людмила Ястреб, Олександр Ануфрієв. 15. Володимир Цюпко, Валерій Басанець на виставці Юрія Єгорова, 1976 р., Одеса. 16. «Квартирна виставка», 1970-ті роки. Одеса.

298

1. Preparing of exhibition at Vladimir Asriev’s apartment (Bebelya, 19), 1975. S. Sychov, A. Anufriyev, V. Tsiupko, L. Yastreb, V. Asriev and others. 2. Ruslan Makoev in the studio. 3. «Apartment Exhibition» in Makoev’s studio, 1976 4. Valentin Khrushch. Invitation to the tea. 5. On the «apartment exhibition». V. Strelnikov. 6. Volodymyr Tsiupko. 7. Exhibition of Odessa nonconformists artworks at the «apartment exhibition» in Moscow. 8. Lyudmila Yastreb, Viktor Marynyuk. 9. Alexander Anufriyev with friends shortly before emigration. 10. «Apartment Exhibition», middle of 1970s. Odessa. 11. Exposition of nonconformists’ artworks at Bebelya, 19. Vladimir Asriev. 12. At the Exhibition. Alexander Anufriyev. 13. Vladimir. Strelnikov. 14. Vladimir Asriev, Lyudmila Yastreb, Alexander Anufriyev. 15. Volodymyr Tsiupko, Valery Basanets at the exhibition of Yury Yegorov, 1976, Odessa. 16. «Apartment Exhibition», 1970s. Odessa. 299

6 1. На груповій виставці в приміщенні Одеської спілки художників. 1978 р. Борис Нудьга, Олександр Ануфрієв, Володимир Стрельніков, Володимир Цюпко, Валентин Ушачов, Станіслав Сичов, Валентин Хрущ, Віктор Маринюк. 2. Володимир Стрельніков. 3. Валентин Хрущ. 4. Тетяна Басанець, Віктор Маринюк. 5. «Парканна виставка» «Сичик + Хрущик». 1967 р., Одеса. 6. Л. Ястреб на виставці «100 робіт Люди Ястреб». 1976 р., Одеса. 7. «Квартирна виставка» на Бебеля, 19. С. Сичов, О. Ануфрієв, Л. Ястреб, В. Цюпко. 8. «Квартирна виставка». Середина 1970-х років. Одеса. 9. Віктор Скударь, В. Стрельніков, Юрій Єгоров. 10. У майстерні. В. Стрельніков, О. Ануфрієв, В. Маринюк, С. Сичов, Л. Ястреб, Р. Макоєв, Є. Рахманін, В. Хрущ. 11. «Квартирна виставка». Середина 1970-х років. Одеса. 12. Л. Ястреб, В. Маринюк на виставці. 13. «Квартирна виставка». Середина 1970-х років. Одеса. 14. Олег Волошинов у майстерні.

300

1. At the group exhibition at the Odessa Union of Artists. 1978. Boris Nudga, Alexander Anufriyev, Vladimir. Strelnikov, Volodymyr Tsiupko, Valentyn Ushachev, Stanislav Sychov, Valentin Khrushch, Viktor Marynyuk. 2. Vladimir. Strelnikov. 3. Valentin Khrushch. 4. Tatiana Basanets, Viktor Marynyuk. 5. «Fence exhibition» «Sychik + Khruschik». 1967, Odessa. 6. L. Yastreb at the exhibition «100 Artworks of Lyuda Yastreb». 1976. Odessa. 7. «Apartment Exhibition» at Bebelya, 19. S. Sychov, A. Anufriyev, L. Yastreb, V. Tsiupko. 8. «Apartment Exhibition». Middle of 70s. Odessa. 9. Viktor Skudar, V. Strelnikov, Yury Yegorov. 10. At the Studio. V. Strelnikov, A. Anufriyev, V. Marynyuk, S. Sychov, L. Yastreb, R. Makoev, Ye. Rakhmanin, V. Khrushch. 11. «Apartment Exhibition». Middle of 70s. Odessa. 12. L. Yastreb, V. Marynyuk at the exhibition. 13. «Apartment Exhibition». Middle of 70s. Odessa. 14. Oleg Voloshinov in the studio.

301

1-14. Фотографії Валентина Сєрова з серії «Художники Одеси», Самвидав, 1980 р. 1. Микола Степанов. 2. Юрій Єгоров. 3. Євген Рахманін. 4. Віктор Маринюк. 5. Станіслав Сичов. 6. Володимир Цюпко. 7. Руслан Макоєв. 8. Олександр Ануфрієв. 9. Валентин Хрущ. 10. Володимир Стрельніков. 11. Олександр Стовбур. 12. Валерій Басанець. 13. Ігор Божко. 14. Людмила Ястреб. 15. Володимир Асрієв біля власного помешкання. 16. Відкриття виставки Валерія Басанця та Олега Волошинова в Музеї західного та східного мистецтва. 1980 р., Одеса. О. Волошинов, В. Басанець, В. Маринюк, В. Цюпко. 17. Руслан Макоєв у майстерні. 18. Микола Степанов у майстерні. 19. Валентин Хрущ. 20. Група художників біля майстерні Олега Волошинова. 1975 р. В. Маринюк, І. Божко, подружжя Рустамових, В. Мацкевич, Михайло Ушканов, В. Басанець, В. Цюпко, О. Ануфрієв, Л. Ястреб, О. Волошинов, В. Стрельніков, внизу – Е. Павлов, В. Хрущ, Т. Басанець, В. Ушачов. 21. Світлана Юсім. 22. Євген Рахманін, Тетяна Шапошнікова. 23. Валерій Гаузбрандт, В. Цюпко. 24. Зустріч Нового 1977-го року. С. Юсім із сином Іваном, О. Вишник, В. Басанець, В. Стрельніков, О. Ануфрієв, В. Буланий, В. Маринюк, В. Цюпко.. 302

1-14. Photos by Valentin Serov «Odessa Artists» series, samizdat, 1980. 1. Mykola Stepanov. 2. Yury Yegorov. 3. Yevgeni Rakhmanin. 4. Viktor Marynyuk. 5. Stanislav Sychov. 6. Volodymyr Tsiupko. 7. Ruslan Makoev. 8. Alexander Anufriyev. 9. Valentin Khrushch. 10. Vladimir. Strelnikov. 11. Alexander Stovbur. 12. Valery Basanets. 13. Igor Bozhko. 14. Lyudmila Yastreb. 15. Vladimir Asriev near his apartment. 16. Opening of Valery Basanets and Oleg Voloshinov exhibition at the Museum of Western and Oriental Art. 1980, Odessa. O. Voloshinov, V. Basanets, V. Marynyuk, V. Tsiupko. 17. Ruslan Makoev in his studio. 18. Mykola Stepanov in his studio. 19. Valentin Khrushch. 20. Group of artists near Oleg Voloshinov’s studio. 1975. V. Marynyuk, I. Bozhko, Rustamov’s family, V. Matskevich, M. Ushanov, V. Basanets, V. Tsiupko, A. Anufriyev, L. Yastreb, O. Voloshinov, V. Strelnikov, Eduard Pavlov, V. Khrushch, T. Basanets, V. Ushachev. 21. Svetlana Yusim. 22. Yevgeni Rakhmanin, Tetiana Shaposhnikova. 23. Valery Gausbrandt, V. Tsiupko. 24. 1977 New Year celebration. S. Yusim with son Ivan, O. Vyshnyk, V. Basanets, V. Strelnikov, A. Anufriyev, V. Bulany, V. Marynyuk, V. Tsiupko. 303

1. I виставка художників-монументалістів у Музеї західного та східного мистецтва, 1987 р., Одеса. 2. Художня рада цеху монументально-декоративного живопису Спілки художників Одеси. В. Басанець, В. Мацкевич, М. Морозов, В. Осипов, В. Цюпко, М. Ярмаш, Ю. Єгоров. 1980-ті роки. 3. Розпис у залі Краєзнавчого музею в Татарбунарах. В. Цюпко. 4. М. Степанов, В. Алтанець, О. Волошинов, В. Цюпко, В. Басанець, І. Божко, В. Маринюк. 5. На виставці колекції М. Кнобеля. В. Межевчук, В. Цюпко, О. Стовбур, В. Капітонов, В. Басанець, В. Маринюк, С. Савченко, В. Сад. 6. В. Токарєв. 7. О. Ацманчук. 8. Ю. Єгоров. 9. Художня рада цеху МДМ на виїзді. В. Цюпко, М. Юн, О. Князик, М. Морозов та ін. 10. Микола Морозов, Валентин Мацкевич. 11. I виставка Центру сучасного мистецтва «Совіарт». 1990 р., Київ. Т. Басанець, В. Цюпко, О. Марущак, В. Басанець, В. Маринюк, невідомий, О. Федорук. 12. 1-й з’їзд Національної асоціації митців (НАМ), 1998 р., Київ. 13. На відкритті Краєзнавчого музею в Татарбунарах Одеської обл., 1985 р. В. Цюпко, М. Ярмаш, В. Осипов, В. Токарєв, О. Стовбур, П. Борисюк та інші. 14. Журі бієнале «Імпреза-89», 1989 р., Івано-Франківськ. О. Стовбур, А. Ментух, Б. Бринський, І. Герета, В. Цюпко, О. Заливаха та інші. 15. На виставці Юрія Коваленка. О. Слєшинський, А. Лоза, Ю. Коваленко, В. Абрамов, В. Залєвський. 1970-ті рр. 16. Художники та члени художньої ради на об’єкті. С. Юсім, В. Цюпко, М. Морозов, Г. Рєпін, І. Малко та інші, 1980-ті рр. 17. Володимир Стрельніков, Юрій Єгоров, Станіслав Сичов. 18. Володимир Наумець. Акція, 1980-ті роки. 19. Юрій Коваленко майстерні. 304

1. 1st exhibition of muralists at Odessa Museum of Western and Oriental Art, 1987, Odessa. 2. Art counsil of mural and decorative painting workshop of Odessa Union of Artists. V. Basanets, V. Matskevich, M. Morozov, V. Osypov, V. Tsiupko, M. Yarmash, Yu. Yegorov. 1980s. 3. Mural painting in the hall of Regional museum at Tatarbunary. V. Tsiupko. 4. M. Stepanov, V. Altanets, O. Voloshinov, V. Tsiupko, V. Basanets, I. Bozhko, V. Maryniuk. 5. At the exhibition of M. Knobel collection. V. Mezhevchuk, V. Tsiupko, A. Stovbur, V. Kapitonov, V. Basanets, V. Maryniuk, S. Savchenko, V. Sad. 6. V. Tokarev. 7. O. Atsmanchuk. 8. Yu. Yegorov. 9. Art counsil of mural and decorative painting workshop on location. V. Tsiupko, M. Yun, O. Knyazik, M. Morozov and others. 10. Nikolai Morozov, Valentin Matskevich. 11. 1st exhibition of «Soviart» Contemporary Art Center. 1990, Kyiv. T. Basanets, V. Tsiupko, O. Maruschak, V. Basanets, V. Maryniuk, unknown, O. Fedoruk. 12. 1st congress of National association of Artists, 1998, Kyiv. 13. On the opening of Regional museum at Tatarbunary, 1985 р. V. Tsiupko, M. Yarmash, V. Osypov, V. Tokarev, A. Stovbur, P. Borysiuk and others. 14. Biennale «Impreza-89» jury, 1989, Ivano-Frankivsk. A. Stovbur, A. Mentukh, B. Brynsy, I. Gereta, V. Tsiupko, O. Zalyvaha and others. 15. At Yury Kovalenko’s exhibition. O. Sleshinsky, A. Loza, Yu. Kovalenko, V. Abramov, V. Zalevsky. 1970s. 16. Artists and members of art counsil on location. S. Yusim, V. Tsiupko, M. Morozov, G. Repin, I. Malko and others, 1980s. 17. Vladimir Strelnikov, Yuri Egorov, Stanislav Sychev. 18. Vladimir Naumets. Action, 1980s. 19. Yury Kovalenko at his studio. 305

1. На виставці Юрія Єгорова в галереї NT-art, 2008 р. Олександр Стовбур, Юрій Єгоров, Анатолій Мельник, Василь Сад, Валерій Басанець, Анатолій Димчук, Світлана Юсім, Сергій Савченко, Володимир Цюпко, Віктор Маринюк. 2. В. Стрельніков, В. Цюпко, В. Маринюк, В. Басанець. 3. Відкриття виставки В. Цюпка в Національному художньому музеї України, 2006 р., Київ. Директор музею А. Мельник, В. Цюпко. 4. Експозиція творів В. Маринюка, В. Цюпка на «квартирній виставці», 1970-ті рр. 5. У майстерні Юрія Єгорова. В. Маринюк, В. Басанець, В. Цюпко, Ю. Єгоров, С. Савченко. 6. Юрій Єгоров. 7. Відтворення атмосфери «квартирних виставок» 1970-х у проекті Анатолія Димчука «Бебеля, 19», 2013 р., Київ, Мистецький Арсенал. 8. О. Волошинов, В. Басанець, В. Цюпко, О. Стовбур у майстерні О. Стовбура, 2013 р. 9. 70-ліття Одеської спілки художників, 2008 р., Київ. О. Бабак, В. Цюпко, В. Маринюк, Тарас Федюк, О. Стовбур. 10. Експозиція творів модерністів Одеси на виставці «Одеська школа», 2013 р., Київ, Мистецький Арсенал. 11. Світлана Юсім у майстерні. 12. Микола Степанов у майстерні. 13. В. Асрієв, В. Маринюк, В. Цюпко. 14. В. Мацкевич, В. Ковальчук, С. Савченко, В. Маринюк, В. Басанець, М. Степанов, О. Остапенко, В. Цюпко, В. Стрельніков, О. Степанова, О. Різниченко, С. Юсім, О. Марущак, І. Божко. 15. Творче об’єднання «Мамай». С. Савченко, В. Басанець, В. Цюпко, В. Сад, О. Стовбур, М. Степанов, В. Маринюк. 306

1. At Yury Yegorov Exhibition on NT-art Gallery, 2008 Alexander Stovbur, Yury Yegorov, Anatoly Melnyk, Vasily Sad, Valery Basanets, Anatoly Dymchuk, Svetlana Yusim, Sergiy Savchenko, Volodymyr Tsiupko, Viktor Marynyuk. 2. V. Strelnikov, V. Tsiupko, V. Marynyuk, V. Basanets. 3. Opening of V. Tsiupko exhibition at National Art Museum of Ukraine, 2006, Kyiv. Museum director A. Melnyk, V. Tsiupko. 4. Exposition of V. Marynyuk and V. Tsiupko artworks at the «apartment exhibition», 1970s. 5. In Yury Yegorov’s studio. V. Marynyuk, V. Basanets, V. Tsiupko, Yu. Yegorov, S. Savchenko. 6. Yury Yegorov. 7. Reproduction of «1970s apartment exhibitions» atmosphere at Anatoly Dymchuks project «Bebelya, 19», 2013, Kyiv, Mystetsky Arsenal. 8. O. Voloshinov, V. Basanets, V. Tsiupko, A. Stovbur at the Stovbur’s the studio, 2013. 9. 70th anniversary of the Odessa Union of Artists, 2008, Kyiv. O. Babak, V. Tsiupko, V. Marynyuk, Taras Fediuk, A. Stovbur. 10. Exposition of Odessa modernists artworks at the exhibition «Odessa school», 2013, Kyiv, Mystetsky Arsenal. 11. Svetlana Yusim in her studio. 12. Mykola Stepanov in his studio. 13. V. Asriev, V. Marynyuk, V. Tsiupko. 14. V. Matskevich, V. Kovalchukк, S. Savchenko, V. Marynyuk, V. Basanets, N. Stepanov, O. Ostapenko, V. Tsiupko, V. Strelnikov, O. Stepanova, O. Riznychenko, S. Yusim, O. Maruschak, I. Bozhko. 15. Creative association «Mamay». S. Savchenko, V. Basanets, V. Tsiupko, V. Sad, A. Stovbur, N. Stepanov, V. Marynyuk. 307

ХРОНОЛОГІЯ ВИБРАНИХ ВИСТАВОК 1960–2013 1961 Персональна виставка творів Ю. Єгорова, ОХМ, Одеса 1966 Республіканська молодіжна виставка, Київ 1967 Всесоюзна молодіжна виставка, Москва 1967 «Парканна виставка» С. Сичова і В. Хруща, Одеса 1971 «Молоді художники України», Москва 1973–1976 «Квартирні» виставки, Одеса, Москва 1970–1975 Виставки в редакції газети «Комсомольська іскра», Одеса 1976 «Квартирна» виставка «100 робіт Люди Ястреб», Одеса 1977 Персональна виставка Ю. Єгорова, Москва 1977–1986 Персональні виставки Ю. Коваленка, Одеса 1978 Республіканська виставка малюнка, Київ 1979 «Сучасне мистецтво з України», Мюнхен–Лондон–Нью-Йорк–Париж 1977–1984 Виставки в містах-побратимах Балтімор–Оулу–Генуя–Констанца–Марсель 1980 В. Басанець, О. Волошинов, МЗСМ, Одеса 1982 Ретроспективна виставка Л. Ястреб, Одеса 1986 І виставка монументалістів Одеси, МЗСМ, Одеса 1986 Персональна виставка В. Філіпенка, ОХМ, Одеса 1987 І всесоюзна виставка графіки, Москва 1987 «Новое камерное искусство», Москва 1987 Персональна виставка Ю. Єгорова, Ленінград 1987–1988 Симпозіуми скульптури, Буша, Одеса 1989 І міжнародна бієнале «Імпреза-89», Івано-Франківськ 1989 Персональна виставка Ю. Єгорова, Москва 1989 Персональна виставка С. Сичова, МЗСМ, Одеса 1989 «Твори українських митців», Мюнхен 1990 «Три покоління українського живопису», Київ–Оденсе 1990 «Український живопис ХХ століття», НХМУ, Київ 1990 «Contemporary art group...», Лондон 1990 «Єдність», Київ 1990 Виставка творів одеських художників, Львів–Тернопіль–Хмельницький– Чернівці 1990 ІІ виставка монументалістів Одеси, Одеса 1990 Персональна виставка М. Степанова, ОХМ, Одеса 1990–1991 Персональні виставки Ю. Єгорова, Лондон 1991 «Слава і сучасність Одеси», Йокогама 1991 ІІ міжнародна бієнале «Імпреза-91», Івано–Франківськ 1991 Міжнародна бієнале «Відродження-91», Львів 1991 «100 років руського мистецтва», Лондон 1993 ІІІ міжнародна бієнале «Імпреза-93», Івано-Франківськ 1993 «Українська сучасність», Київ 1993 Персональна виставка Є. Рахманіна, ОХМ, Одеса 1993 Персональна виставка В. Цюпка, МЗСМ, Одеса 1993 Персональна виставка С. Сичова, МЗСМ, Одеса 1994 В. Басанець, Ю. Єгоров, В. Цюпко, Галерея ОНУ, Одеса 1994 «Мистецькі імпресії», Український дім, Київ 1994 «Українсько-французькі зустрічі», Київ–Хуст 1994 «Мистецтво України», Хемау, Німеччина 1994 Персональна виставка В. Цюпка, Український дім, Київ 1995 Міжнародна бієнале «Пан-Україна-95», Дніпропетровськ 1995 «Art d`Ucraїna», Д’Алкуа, Іспанія 1995 «Імпреза – пролог», Український дім, Київ 1995 «Хутір-2», НХМ, Львів 1995 «Кандинський у художньому житті Одеси», Галерея ОНУ, Одеса 1995 Персональна виставка В. Стрельнікова, МЗСМ, Одеса 1995 Персональна виставка Л. Ястреб, Одеса 1996 «Артклуб-96», ХМСМ, Хмельницький 1996 І Міжнародний арт-фестиваль «Український класичний авангард і сучасне мистецтво», Київ, Український дім 1996 Персональна виставка Ю. Єгорова, ОХМ, Одеса 1996 Персональна виставка В. Маринюка, МЗСМ, Одеса 1996 М. Степанов, В. Цюпко, галерея Фраполі, Одеса 1997 «4В», МЗСМ, Одеса 1997 Персональна виставка С. Савченка, МЗСМ, Одеса 1997 Персональна виставка С. Юсім, Літературний музей, Одеса 1998 ІІ Міжнародний арт-фестиваль «І бієнале нефігуративного живопису», Київ, Український дім 1998 «Видатні українські мисткині-98», Київ 1998 «Кум + Мамай», Одеса–Львів 1998 «Дні української культури в Польщі», Гдиня–Гданськ–Сопот 1998 Персональна виставка С. Савченка, НХМУ, Київ 1998 Персональна виставка М. Степанова, ОХМ, Одеса 1998 Персональна виставка І. Божка, ОХМ, Одеса 1998–1999 Осінній салон «Високий замок», Львів 1999 «Скульптура ХХ століття», Київ 1999 Персональна виставка В. Цюпка, Морська галерея, Одеса 1999 «Квітневий салон», Морська галерея, Одеса

308

2000 Осінній салон «Високий замок», Львів 2000 Всеукраїнська триєнале «Графіка-2000», Київ 2000 Персональна виставка С. Савченка, ОХМ, Одеса 2001 Осінній салон «Високий замок», Львів 2001 ІІ міжнародна бієнале сучасної графіки, Новосибірськ, Росія 2001 Всеукраїнська триєнале «Живопис-2001», Київ 2001 Персональна виставка Ю. Єгорова, Лондон 2001 Персональна виставка В. Цюпка, Київ, «Совіарт» 2001 «Kunst in der Praxis», Дюрен, Німеччина 2001 Персональна виставка С. Юсім, Морська галерея, Одеса 2001 «Медитації», Морська галерея, Одеса 2001 Персональна виставка С. Савченка, Морська галерея, Одеса 2001 Персональна виставка Є. Рахманіна, Морська галерея, Одеса 2002 «Ноєв Ковчег», НХМУ, Київ 2002 Арт-проект «Media», Морська галерея, Одеса 2002 Всеукраїнська триєнале скульптури, Київ 2003 ІІІ міжнародна бієнале сучасної графіки, Новосибірськ, Росія 2003 «Місто на березі моря», ХМСМ, Хмельницький 2003 «Одеські художники в колекції М. Кнобепя», МЗСМ, Одеса 2003 «Одеські художники в колекції М. Кнобепя», Київ 2003 «Світло півдня», МЗСМ, Одеса 2004 «Одеська школа сьогодні», ОХМ, Одеса 2004 Персональна виставка М. Степанова, ОХМ, Одеса 2004 Персональна виставка М. Степанова, Київ, «Совіарт» 2004 Персональна виставка О. Стовбура, Київ, «Совіарт» 2004 Всеукраїнська виставка модерного мистецтва, Тернопіль 2005 «Простір», Литва–Польща–Україна 2006 «Одеська група», Лондон 2006 Персональна виставка Ю. Єгорова, ОХМ, Одеса 2006 Персональна виставка В. Цюпка, НХМУ, Київ 2006 Персональна виставка В. Наумця, МЗСМ, Одеса 2006 «Відлуння», Український дім, Київ 2006 Всеукраїнська виставка модерного мистецтва, Тернопіль 2006 «Україна від Трипілля до сьогодення», Київ 2007 Всеукраїнська триєнале «Живопис-2007», Київ 2007 Персональна виставка В. Цюпка, МЗСМ, Одеса 2008, Всеукраїнська виставка модерного мистецтва, Тернопіль 2008 Персональна виставка Ю. Єгорова, NT-art, Одеса 2008 «Україна від Трипілля до сьогодення», Київ 2009 Серія персональних виставок художників творчого об’єднання «Мамай», NT-art, Одеса 2009 Персональна виставка С. Савченка, МЗСМ, Одеса 2009 Виставка сучасного мистецтва Одеси, МСМО, Одеса 2010 Виставка-конкурс графіки ім. Г. Якутовича, Київ 2010 «Україна від Трипілля до сьогодення», Київ 2010 Перша триєнале абстрактного живопису «ART-AKT», Чернівці 2010 Всеукраїнська триєнале «Живопис-2010», Київ 2010 Всеукраїнська виставка модерного мистецтва, Тернопіль 2010 Персональна виставка Л. Ястреб, НХМУ, Київ 2010 Персональна виставка Л. Ястреб, МЗСМ, Одеса 2010 Персональна виставка О. Волошинова, МСМО, Одеса 2011 Персональна виставка В. Сада, Лондон 2011 «Одеський нефігуратив», Одеса, НСХУ 2012 Персональна виставка В. Сада, Лондон 2012 «Україна від Трипілля до сьогодення», Київ 2012 «Одеський нефігуратив», НСХУ, Одеса 2012 Персональна виставка С. Юсім, МСМО, Одеса 2012 Персональна виставка В. Наумця, МСМО, Одеса 2012 Персональна виставка В. Маринюка, МЗСМ, Одеса 2012 Арт-проект «Музика світу», МЗСМ, Одеса 1998–2012 Виставкові проекти художників творчого об’єднання «Мамай», МЗСМ, Літературний музей, NT-art, Одеса 2012 «Арсенале», Київ, Мистецький Арсенал 2013 «Одеська школа», Київ, Мистецький Арсенал

309

CHRONOLOGY OF SELECTED EXHIBITIONS 1960–2013 1961 Exhibition of works by Yuri Yegorov, Odessa Fine Art Museum, Odessa 1966 Republican Youth Exhibition, Kyiv 1967 All-Union Youth Exhibition, Moscow 1967 «Fence» exhibition by Sychov and Khrushch, Odessa 1971 «Young Artists of Ukraine», Moscow 1973–1976 «Apartment» exhibitions, Odessa–Moscow 1970–1975 Exhibitions in the editorial of «Komsomolskaya iskra» newspaper, Odessa 1976 «Apartment» exhibition «100 works by Lyuda Yastreb», Odessa 1977 Solo exhibition of Yuri Yegorov, Moscow 1977–1986 Solo exhibitions of Yuriy Kovalenko, Odessa 1978 Republican exhibition of drawing, Kyiv 1979 «Contemporary art from Ukraine» Munich–London–New York–Paris 1977–1984 Exhibitions in the twin-cities Baltimore–Oulu–Genoa–Constanta-Marcel 1980 V. Basanets, A. Voloshinov, Museum of Western and Oriental Art, Odessa, 1982 Retrospective Exhibition L. Yastreb, Odessa 1986 I Odessa muralists’ exhibition, Museum of Western and Oriental Art, Odessa 1986 Solo exhibition of V. Filipenko, Odessa Fine Art Museum, Odessa 1987 I All-Union Exhibition of graphics, Moscow 1987 «New chamber art», Moscow 1987 Solo exhibition of Y. Yegorov, Leningrad 1987–1988 Sculpture Symposiums, Busha, Odessa 1989 I Biennale «Impreza-89», Ivano-Frankivsk 1989 Solo exhibition of Y. Yegorov, Moscow 1989 Solo exhibition of S. Sychov, Museum of Western and Oriental Art, Odessa 1989 «Artworks of Ukrainian artists», Munich 1990 «Three generations of Ukrainian painting», Kyiv–Odense 1990 «Ukrainian art of the twentieth century», National Art Museum of Ukraine, Kyiv 1990 «Contemporary art group...», London 1990 «Unity», Kyiv 1990 Exhibition of works by Odessa artists, Lviv–Ternopil–Khmelnytskyi–Chernivtsi 1990 II Odessa muralists’ exhibition, Odessa 1990 Solo exhibition of N. Stepanov, Odessa Fine Art Museum, Odessa 1990–1991 Solo exhibition of Y. Yegorov, London 1991 «Glory and Modernity of Odessa», Yokohama 1991 II International Biennale «Impreza-91», Ivano-Frankivsk 1991 International Biennale «Renaissance-91», Lviv 1991 «100 Years of Russian Art», London 1993 III Biennale «Impreza-93», Ivano-Frankivsk 1993 «Ukrainian Modernity», Kyiv 1993 Solo exhibition of Y. Rakhmanin, Odessa Fine Art Museum, Odessa 1993 Solo exhibition of V. Tsiupko, Museum of Western and Oriental Art, Odessa 1993 Solo exhibition of S. Sychov, Museum of Western and Oriental Art, Odessa 1994 V. Basanets, Y. Yegorov, V. Tsiupko, ONU gallery, Odessa 1994 «Art impressions», Ukrainian House, Kyiv 1994 «Ukrainian-French meetings», Kyiv–Hust 1994 «Art of Ukraine», Hema, Germany 1994 Solo exhibition of V. Tsiupko, Ukrainian House, Kyiv 1995 International Biennale «Pan-Ukraine-95», Dnipropetrovsk 1995 «Art d’ Ukraina», D’Alkua, Spain 1995 «Impreza - Prologue», Ukrainian House, Kyiv 1995 «Khutir-2», National Art Museum, Lviv 1995 «Kandinsky in the artistic life of Odessa», ONU gallery, Kyiv 1995 Solo exhibition of V. Strelnikov, Museum of Western and Oriental Art, Odessa 1995 Solo exhibition of L. Yastreb, Odessa 1996 «Artklub-96», HMSM, Khmelnytskyi 1996 I International art-festival «Ukrainian classical avant-garde and contemporary art», Ukrainian House, Kyiv 1996 Solo exhibition of Y. Yegorov, Odessa Fine Art Museum, Odessa 1996 Solo exhibition of V. Marynyuk, Museum of Western and Oriental Art, Odessa 1996 N. Stepanov, V. Tsiupko, Frappoli gallery, Odessa 1997 «4B», Museum of Western and Oriental Art, Odessa 1997 Solo exhibition of S. Savchenko, Museum of Western and Oriental Art, Odessa 1997 Solo exhibition of S. Yusim, Literary Museum, Odessa 1998 II International art-festival «1st Biennale of Unfigurative Painting», Ukrainian House, Kyiv 1998 I Biennale of non-figurative painting, Ukrainian House, Kyiv 1998 «Great Ukrainian Women Artist-98», Kyiv 1998 «Kum + Mamay», Odessa–Lviv 1998 «Days of Ukrainian Culture in Poland», Gdynia–Sopot–Gdansk 1998 Solo exhibition of S. Savchenko, National Art Museum of Ukraine, Kyiv 1998 Solo exhibition of N. Stepanov, Odessa Fine Art Museum, Odessa 1998 Solo exhibition of I. Bozhko, Odessa Fine Art Museum, Odessa 1998–1999, Autumn Salon «Vysokyi Zamok», Lviv 1999 «Sculpture of the Twentieth Century», Kyiv 1999 Solo exhibition of V. Tsiupko, Maritime Gallery, Odessa 1999 «April Show», Maritime Gallery, Odessa

310

2000 Autumn Salon «Vysokyi Zamok», Lviv 2000 Ukrainian Triennale «Graphics-2000», Kyiv 2000 Personal Exhibition of S. Savchenko, Odessa Fine Art Museum, Odessa 2001 Autumn Salon «Vysokyi Zamok», Lviv 2001 II International Biennale of contemporary graphics, Novosibirsk, Russia 2001 Ukrainian Triennale «Art-2001», Kyiv 2001 Solo exhibition of Y. Yegorov, London 2001 Solo exhibition of V. Tsiupko, «Soviart», Kyiv 2001 «Kunst in der Praxis», Duren, Germany 2001 Solo exhibition of S. Yusim, Maritime Gallery, Odessa 2001 «Meditations», Maritime Gallery, Odessa 2001 Solo exhibition of S. Savchenko, Maritime Gallery, Odessa 2001 Solo exhibition of Y. Rakhmanin, Maritime Gallery, Odessa 2002 «Noah’s Ark», National Art Museum of Ukraine, Kyiv 2002 Art project «Media», Maritime Gallery, Odessa 2002 Ukrainian Triennale of Sculpture, Kyiv 2003 Third Biennale of contemporary graphics, Novosibirsk, Russia 2003 «City by the Sea», HMSM, Khmelnitskyi 2003 «Odessa Artists in the Collection of M. Knobel», Odessa Museum of Western and Oriental Art, Odessa 2003 «Odessa Artists in the Collection of M. Knobel», Kyiv 2003 «Light of the South», Odessa Museum of Western and Oriental Art, Odessa 2004 «Odessa School Today.» Odessa Fine Art Museum, Odessa 2004 Solo exhibition of N. Stepanov, Odessa Fine Art Museum, Odessa 2004 Solo exhibition of N. Stepanov, «Soviart», Kyiv 2004 Solo exhibition of A. Stovbur, «Soviart», Kyiv 2004 National exhibition of modern art, Ternopil 2005 «Space», Lithuania–Poland–Ukraine 2006 «Odessa Group», London 2006 Solo exhibition of Y. Yegorov, Odessa Fine Art Museum, Odessa 2006 Solo exhibition of V. Tsiupko, National Art Museum of Ukraine, Kyiv 2006 Solo exhibition V. Naumets, Odessa Museum of Western and Oriental Art, Odessa 2006 «Echo», Ukrainian House, Kyiv 2006 National exhibition of modern art, Ternopil 2006 «Ukraine from Trypillia till Nowadays», Kyiv 2007 All-Ukrainian Triennale «Painting 2007», Kyiv 2007 Solo exhibition of V. Tsiupko, Odessa Museum of Western and Oriental Art, Odessa 2008 National exhibition of contemporary art, Ternopil 2008 Solo exhibition of Y. Yegorov, NT-art, Odessa 2008 «Ukraine from Trypillia till Nowadays», Kyiv 2009 Series of solo exhibitions of creative association «Mamay» artists, NT-art, Odessa 2009 Solo exhibition of S. Savchenko, Odessa Museum of Western and Oriental Art, Odessa 2009 Exhibition of Contemporary Art, Museum of Odessa Modern Art, Odessa 2010 Contest-Exhibition of graphics named after H. Yakutovych, Kyiv 2010 «Ukraine from Trypillia till Nowadays», Kyiv 2010 I Triennale of abstract painting ART-AKT, Chernivtsi 2010 Ukrainian Triennale «Painting 2010», Kyiv 2010 National exhibition of contemporary art, Ternopil 2010 Solo exhibition of L. Yastreb, National Art Museum of Ukraine, Kyiv 2010 Solo exhibition of L. Yastreb, Museum of Western and Oriental Art, Odessa 2010 Solo exhibition of O. Voloshinov, Museum of Odessa Modern Art, Odessa 2011 Solo exhibition of V. Sad, London 2011 «Unfigurative Odessa», Union of Artists, Odessa 2012 Solo exhibition of V. Sad, London 2012 «Ukraine from Trypillia till Nowadays», Kyiv 2012 «Unfigurative Odessa», Union of Artists, Odessa 2012 Solo exhibition of S. Yusim, Museum of Odessa Modern Art, Odessa 2012 Solo exhibition of V. Naumets, Museum of Odessa Modern Art, Odessa 2012 Solo exhibition of V. Marynyuk, Odessa Museum of Western and Oriental Art, Odessa 2012 Art Project «World Music», Odessa Museum of Western and Oriental Art 1998–2012 Exhibition of projects by artists of the creative association «Mamay», Odessa Museum of Western and Oriental Art, Literary Museum, NT-art, Odessa 2012 «Arsenale», Mystetskyi Arsenal, Kyiv 2013 «Odessa school», Mystetskyi Arsenal, Kyiv

311

ПЕРЕЛІК ЗНАЧНИХ ТВОРІВ МОНУМЕНТАЛЬНО-ДЕКОРАТИВНОГО МИСТЕЦТВА ОДЕСЬКИХ МОДЕРНІСТІВ 1960–1980 рр. Розписи в ресторані «Братислава», Одеса, 1960-ті рр. Автори – Ю. Єгоров, В. Стрельніков. Мозаїчні панно в магазині «Золотий ключик», Одеса, 1960-ті рр. Автор – Ю. Єгоров. Розписи в інтер`єрі магазину «Будинок книги», Одеса, 1960-ті рр. Автор – В. Стрельніков. Розписи в інтер`єрі кафе готелю «Красний», Одеса, 1960-ті рр. Автори – О. Ануфрієв, М. Морозов. Розписи в інтер`єрі їдальні фабрики ім. Воровського, Одеса, 1970-ті рр. Автор – В. Цюпко. Вітражі в інтер`єрі робітничої їдальні, Теплодар, 1970-ті рр. Автор – В. Цюпко. Розписи у вестибюлі та інтер’єрах ОВІМУ, Одеса, 1970-ті рр.Автор – М. Морозов. Розпис в інтер`єрі школи, Одеса, 1970-ті рр. Автор – Л. Ястреб. Розписи в Технікумі нафтової та газової промисловості, Одеса, 1980-ті рр. Автор – М. Морозов. Розписи в інтер`єрі пансіонату, Одеса, 1980-ті рр. Автор – М. Морозов. Мозаїка в інтер`єрі кінотеатру «Зоряний», Одеса, 1982 р. Автор – Ю. Єгоров. Вітражі в отелі «Лондонська», Одеса, 1980-ті рр. Автор – Ю. Єгоров. Серія гобеленів. 1980-ті рр. Автор – Ю. Єгоров. Розписи в спорткомплексі «Олімпійський», Одеса, 1980-ті рр. Автори – В. Мацкевич. О. Стовбур, С. Сичов. Вітражі в інтер’єрі Інституту народного господарства, Одеса, 1980-ті рр.Автор – В. Сад. Мозаїка на фасаді спортзалу в с. Фонтанці, Одеська обл, 1980-ті рр. Автор – В. Маринюк. Мозаїка на фасаді школи, Одеса, селище Котовського, 1982 р. Автор – В. Цюпко. Розписи в інтер`єрах Археологічного музею, Одеса, 1979–1983 рр. Автор – С. Юсім. Розписи у вестибюлі школи, Одеса, 1980-ті рр. Автор – С. Юсім. Розписи в інтер`єрах Літературного музею, Одеса, 1984 р. Автори – В. Цюпко, О. Стовбур, С. Савченко. Архітектор – А. Гайдамака. Розписи в інтер`єрах краєзнавчого музею ім. Татарбунарського повстання, c. Татарбунари Одеської обл., 1984 р. Автори – В. Цюпко, О. Стовбур, С. Савченко, В. Бухтіяров. Архітектори – М. Юн, М. Ярмаш. Розписи в інтер`єрах санаторного комплексу, с. Маньківка Черкаської обл., 1986 р. Автори – В. Цюпко, О. Стовбур. Архітектори – М. Юн, М. Ярмаш. Розписи в інтер`єрі магазину «Будинок книги», Одеса, 1985 р. Автор – В. Маринюк. Розпис у цеху заводу «Квант», Іллічівськ, 1985 р. Автор – С. Юсім. Розпис стелі та вітражі в актовому залі Палацу студентів, Одеса, 1987 р. Автор – В. Маринюк. Розписи в профілакторії заводу «Стальканат», Одеса, 1987 р. Автор – С. Савченко. Мозаїки на фасаді будинку «Агропрому», Умань, 1987 р. Автор – С. Савченко. Розпис в інтер`єрі Міжшкільного учбового комбінату, Одеса, 1987 р. Автор – С. Юсім. Розписи в інтер`єрах Заводу медичних інструментів., Одеса, 1992 р. Автор – М. Морозов. Монументальні живописні проекти, Вірджінія, США, 1995, 2006 рр. Автор – О. Ануфрієв.

312

LIST OF MOST IMPORTANT WORKS OF MONUMENTAL AND DECORATIVE ART OF ODESSA MODERN ARTISTS 1960s–1980s Paintings in the «Bratislava» restaurant, Odessa, 1960s. Authors – Yuri Yegorov, Vladimir Strelnikov. Mosaic panel in the «Zolotoi Klyuchik» shop, Odessa, 1960s. Author – Yuri Yegorov. Paintings in the interior of «Book’s House» store, Odessa, 1960. Author – Vladimir Strelnikov. Paintings in the interior of «Krasnaya» café, Odessa, 1960s. Authors – Alexander Anufriyev, Nikilai Morozov. Paintings in the interior of the cafeteria of Vorovskiy factory, Odessa, 1970s. Author – Volodymyr Tsiupko. Stained Glass in the interior of the worker’s cafeteria, Teplodar, 1970s. Author – Volodymyr Tsiupko. Paintings in the lobby and interiors of OVIMU, Odessa, 1970s. Author – Nikolai Morozov. Painting in school interior, Odessa, 1970s. Author – Lyudmila Yastreb. Paintings in the Oil and Gas Industry Technical College, 1980s. Author – Nikolai Morozov. Paintings in the interior of a hostel, 1980s. Author – Nikolai Morozov. Mosaic in interiors of the «Zorianyi» cinema, Odessa, 1982. Author – Yuri Yegorov. Stained Glass at the «Londonskaya» Hotel, Odessa, 1980s. Author – Yuri Yegorov. A series of tapestries, 1980s. Author – Yuri Yegorov. Paintings in sport complex «Olympiyskyi», Odessa, 1980s. Authors – Valentin Matskevitch, Alexander Stovbur, S. Sychov. Stained Glass in the interior of the Institute of National Economy, Odessa, 1980s. Author – Vasily Sad Mosaic on the facade of the gym in Fontanka, Odessa region, 1980s. Author – Viktor Marynyuk. Mosaic on school facade, Odessa, Kotovsky Village, 1982. Author – Volodymyr Tsiupko. Paintings in the interior of the Archaeological Museum, Odessa, 1979–1983. Author – Svetlana Yusim. Paintings in school lobby, 1980s. Author – Svetlana Yusim. Paintings in the interior of the Literary Museum, Odessa, 1984. Authors – Volodymyr Tsiupko, Alexander Stovbur, Sergyi Savchenko. Architect – A. Gaydamaka. Paintings in the interior of the Museum of Regional Ethnography named after Tatarbunary rebellion, Tatarbunary, Odessa region, 1984. Authors – Volodymyr Tsiupko, Alexander Stovbur, Sergyi Savchenko, Volodymyr Buhtiyarov. Architects – Michail Yun, Michail Yarmash. Paintings in the interior of the sanatorium in Mankivka, Cherkasy region, 1986. Authors – Volodymyr Tsiupko, Alexander Stovbur. Architects – Michail Yun, Michail Yarmash. Paintings in the interior of the «Book’s House» store, Odessa, 1985. Author – Viktor Marynyuk. Paintings in the plant «Kvant», Illichivsk, 1985. Author – Svetlana Yusim. Painting on the ceilings and stained glass windows in the hall of the Students’ Palace, Odessa, 1987. Author – Viktor Marynyuk. Paintings in the preventium of the «Stalkanat» plant, Odessa, 1987. Author – Sergyi Savchenko. Mosaics on the facade of the «Agroprom» building, Uman, 1987. Author – Sergyi Savchenko. Painting in the interior of Interschool educational complex, Odessa, 1987. Author – Svetlana Yusim. Paintings in the interior of Medical instrument factory, 1992. Author – Nikolai Morozov. Projects of mural paintings, Virginia, USA, 1995, 2006. Author – Alexander Anufriyev.

313

БІБЛІОГРАФІЯ

ВИБРАНІ КАТАЛОГИ Сучасне мистецтво з України, Мюнхен–Лондон–Нью-Йорк–Париж, 1979 Художники Одессы. Выпуск І, Одесса, 1980 «Імпреза-89», Івано-Франківськ, 1989 Юрий Николаевич Егоров, Живопись, Рисунок, Москва, 1989 Red Square Gallery. Yuri Yegorov, Лондон, 1990 Українське малярство 60х–80х років, Київ–Оденсе, 1990 Український живопис ХХ століття (1900–1940, 1960–1990), Київ, 1990 Слава и современность Одессы, Йокогама, 1990 Бієнале «Львів, 91. Відродження», Львів, 1991 Єдність. Київ, 1992 «Імпреза-93», Івано-Франківськ, 1993 Мистецькі імпресії, Київ, 1994 Українсько-французькі зустрічі. Київ–Хуст, Київ, 1994 Каталог І виставки творчого об’єднання «Човен», Одеса, 1994 Синтези. Славутич, Київ, 1994 Бієнале «Пан-Україна-95», Дніпропетровськ, 1995 Art d`Ucraїne, d`Alcoi, 1995 Міжнародний артфестиваль «Український класичний авангард та сучасне мистецтво», Київ, 1996 Арт-клуб, 96. Катапог виставки, Київ, 1996 Мистецтво України ХХ століття, Київ, 1998 Видатні українські мисткині ‘98, Київ, 1998 Арт-клуб, 98. Каталог виставки, Київ, 1998 Всеукраїнська триєнале живопису, Київ, 1999 Львівський осінній салон «Високий замок», Львів, 1998, 1999, 2000, 2001, 2002 ІІ Новосибирская Международная биенале современной графики, Новосибирск, 2001 Kunst in der Praxis, Дюрен, 2001 Мистецтво Одеси з колекції М. Кнобеля, Одеса, 2002 ІІІ Новосибирская Международная биенале современной графики, Новосибирск, 2003 Украина-Россия, Одеса, 2003 Всеукраїнська виставка модерного мистецтва, Тернопіль, 2004, 2006, 2008, 2010 Одеська школа сьогодні, Одеса, 2004 Володимир Цюпко. Живопис, Київ, 2006 Юрий Егоров. Живопись, графика, Одесса, 2006 Одеська обласна організація Національної спілки художників України, Одеса, 2006 Віктор Маринюк. Живопис. Графіка. Скульптура, Київ, 2006 Україна від Трипілля до сьогодення в образах сучасних художників, Київ, 2006, 2008, 2010, 2012 Український живопис ХХ–ХХІ ст. із колекції НХМУ, Київ, 2006 Микола Степанов. Скульптура. Графіка. Живопис, Київ, 2007 Всеукраїнська триєнале живопису, Київ, 2007 Простір. Виставка художників Литви, Польщі, України, Львів, 2008 Юрий Егоров. Живопись, Одесса, 2008 Подих Одеського живопису, Одеса, 2008 Нонконформисты Одессы, Одесса, 2008 Odessa, Мистецька мапа України, Київ, 2009 Люда Ястреб. Живопис. Графіка, Одеса, 2010 Всеукраїнська триєнале живопису, Київ, 2010 Перша всеукраїнська триєнале абстрактного живопису ART-AKT, Чернівці, 2010 Українське образотворче мистецтво. Початок ХХІ століття, Київ, 2010 Абстрактное искусство Одессы, Одесса, 2010 Санкт-Петербург–Одесса, Одесса, 2010 Сергій Савченко. Альбом, Київ, 2011 Владимир Наумец. Отстригание дыма, Одесса, 2012 ПУБЛІКАЦІЇ В ЧАСОПИСАХ ТА АЛЬМАНАХАХ Україна, Київ, 1980–2000-ті рр. Українська культура, 1990–2000-ті рр. Образотворче мистецтво, НСХУ, Київ, 1990–2000-ті рр. Музейний провулок, НХМУ, Київ, 2000-ті рр. Артанія, НАМ, Київ,1990–2000-ті рр. Fine art, МСОМУ, Київ,2000-ті рр. Elite House, 2000-ті рр. Аrt Ukraine, Київ, 2000-ті рр. Сучасність, Київ, 1990–2000-ті рр. Афиша, Одесса,1990–2000-ті рр. Морская галерея, Одесса,1990–2000-ті рр. Выставки Одессы, Одесса, 2000-ті рр. Одесса, Одесса, 1990-–2000-ті рр. Пассаж, Одесса, 1990–2000-ті рр. Фаворит, Одесса, 1990–2000-ті рр. Море, Одеса, 1990–2000-ті рр. Мистецтво і місто, Київ, 1987 Художник и город, Киев, 1990 Черный квадрат над Черным морем, ОГНБ, Одесса, 2001 Личность. Культура. Общество, РАН, Москва, 2010 Дерибасовская – Ришельевская, Одесса, 1990–2000-ті рр. Смутная алчба, Одесса, 2010

314

SELECTED FURTHER READING

SELECTED CATALOGUES Contemporary Art from Ukraine, Munich–London–New York–Paris, 1979 Odessa Artists, I issue, Odessa, 1980 «Impreza-89», Ivano-Frankivsk, 1989 Yuriy Yegorov, Painting. Drawing, Moscow, 1989 Red Square Gallery. Yuri Yegorov, Лондон, 1990 Ukrainian painting of the 60–80s, Kyiv–Odense, 1990 Ukrainian painting of the twentieth century, 1900-1940, 1960-1990, Kyiv, 1990 Glory and Modernity of Odessa, Yokohama, 1990 Biennale «Lviv, 91. Vidrodzhennia», Lviv, 1991 Ednist, Kyiv, 1992 «Impreza-93», Ivano-Frankivsk, 1993 Art impressions, Kyiv, 1994 Ukrainian-French meetings, Kyiv–Hust, Kyiv, 1994 Catalogue oh the 1st exhibition of the creative association «Choven», Odessa, 1994 Syntheses. Slavutich, Kyiv, 1994 Biennale «Pan-Ukraine, 95», Dnipropetrovsk, 1995 Art d`Ucraїne, d`Alcoi, 1995 International Art-festival «Ukrainian Classical Avant-garde and Contemporary Art», Kyiv, 1996 Art Club, 96. Exhibition catalogue, Kyiv, 1996 Ukrainian Art of the Twentieth Century, Kyiv, 1998 Great Ukrainian Women Artist 98, Kyiv, 1998 Art Club, 98. Exhibition Catalogue, Kyiv, 1998 Ukrainian Triennale of Painting, Kyiv, 1999 Lviv Autumn Salon «Vysokyi Zamok», Lviv, 1998, 1999, 2000, 2001, 2002 II International Novosibirsk biennale of contemporary graphics, Novosybirsk, 2001 Kunst in der Praxis, Duren, 2001 Odessa Art from the collection of M. Knobel, Odessa, 2002 III Internationl Novosibirsk biennale of contemporary graphics, Novosybirsk, 2003 Ukraine-Russia, Odessa, 2003 All-Ukrainian exhibition of contemporary art, Ternopil, 2004, 2006, 2008, 2010 Odessa school today, Odessa, 2004 Volodymyr Tsiupko, Painting, Kyiv, 2006 Yuri Yegorov, Painting. Graphics, Odessa, 2006 Odessa Regional organization of the National Union of Artists of Ukraine, Odessa, 2006 Victor Marynyuk. Painting. Graphics. Sculpture. Kyiv, 2006 Ukraine from Trypillia till Nowadays in the images of contemporary art, Kyiv, 2006, 2008, 2010, 2012 Ukrainian painting of the XX–XXI centuries from the collection of National Art Museum of Ukraine, Kyiv, 2006 Nikolai Stepanov, Sculpture. Graphics. Painting, Kyiv, 2007 Ukrainian Triennale of Painting, Kyiv, 2007 Space. Exhibition of the artists of Lithuania, Poland, Ukraine, Lviv, 2008 Yuri Yegorov. Painting, Odessa, 2008 Breath of Odessa painting, Odessa, 2008 Odessa nonconformists, Odessa, 2008 Odessa Art Map of Ukraine, Kyiv, 2009 Lyuda Yastreb, Painting. Graphics, Odessa, 2010 All-Ukrainian Triennale of Painting, Kyiv, 2010 First National Triennale of abstract painting ART-AKT, Chernivtsi, 2010 Ukrainian fine art. Beginning of the XXI century, Kyiv, 2010 Odessa abstract art, Odessa, 2010 St. Petersburg–Odessa, Odessa, 2010 Sergiy Savchenko. Album, Kyiv, 2011 Vladimir Naumets. Cutting smoke, Odessa, 2012 PUBLICATION IN PERIODICALS AND ALMANACS Ukraine, Kyiv, 1980s–2000s Ukrainian culture, 1990s–2000s Fine Arts, Union of Artists, Kyiv, 1990s–2000s Museum Lane, National Art Museum, Kyiv, 2000s Artania, National Association of Artists, Kyiv, 1990s–2000s Fine art, Museum of Modern Art of Ukraine, Kyiv, 2000s Elite House, 2000s Art Ukraine, Kyiv, 2000 Modernity, Kyiv, 1990s–2000s Afisha, Odessa, 1990s–2000s Maritime Gallery, Odessa, 1990s–2000s Odessa Exhibitions, Odessa, 2000s Odessa, Odessa, 1990s–2000s Passage, Odessa, 1990–2000s Favorite, Odessa, 1990–2000s Sea, Odessa, 1990s–2000s Art and the City, Kyiv, 1987 Artist and the City, Kyiv, 1990 Black Square over the Black Sea, OHNB, Odessa, 2001 Personality. Culture. Society, RAS, Moscow, 2010 Derybasovskaya–Ryshelevskaya, Odessa, 1990s–2000s Dim avidity, Odessa, 2010

315

316

У КНИЗІ ВИКОРИСТАНО РЕПРОДУКЦІІ ТВОРІВ ІЗ КОЛЕКЦІЙ

DONORS OF WORKS ILLUSTRATED

Національного художнього музею України Одеського художнього музею Музею сучасного мистецтва Одеси Одеського літературного музею Галереї NT-art Галереї Худпромо Анатолія Димчука Володимира Асрієва Семена Верніка Євгена Голубовського Катерини Луньової та Володимира Недранця Ендрю Грайса Сергія Міщенка Петра Багрія Євгена Щербіни Олександра Ройтбурда Ольги Сичової Тетяни Псковітіної Галини та Алли Мацкевич Людмили Морозової Олени Вишник Родини Степанових Андрія Коваленка Людмили Березницької Ірини Стрельнікової та Юрія Жигальова Лариси та Мурата Макоєвих Тетяни Шапошнікової Валерія Басанця Ігоря Божка Олега Волошинова Василя Гончарова Віктора Ігнатьєва Віктора Маринюка Руслана Макоєва Володимира Наумця Євгена Рахманіна Сергія Савченка Василя Сада Олександра Стовбура Володимира Стрельнікова Валентина Філіпенка Володимира Цюпка Світлани Юсім

National Art Museum of Ukraine Odessa Fine Art Museum Museum of Odessa Modern Art Odessa Literary Museum NT-art Gallery Hudpromo gallery Anatoly Dymchuk Vladimir Asriev Semen Vernik Evgeny Golubovsky Kateryna Lunyova and Volodymyr Nedranets Andrew Gryce Sergiy Mischenko Petro Bagriy Evgen Scherbyna Alexander Roitburd Olga Sycheva Tetyana Pskovitina Galina and Alla Matskevich Lyudmyla Morozova Olena Vyshnyk Stepanov family Andriy Kovalenko Lyudmyla Bereznitskaya Irina Strelnikova and Yuri Zhigalev Larisa and Murat Makoev Tetyana Shaposhnikova Valery Basanets Igor Bozhko Oleg Voloshinov Vasyli Goncharov Viktor Ignatiev Viktor Marymyuk Ruslan Makoev Vladimir Naumets Yevgen Rakhmanin Sergiy Savchenko Vasily Sad Alexander Stovbur Vladimir Strelnikov Valentin Filipenko Volodymyr Tsiupko Svetlana Yusim

ПРИЙНЯТІ СКОРОЧЕННЯ НСХУ – Національна спілка художників України НАМ – Національна асоціація митців НаУКМА – Національний університет Києво-Могилянська Академія ОДХУ – Одеське Державне художнє училище (нині – Одеське художнє училище ім. М. Б. Грекова) ОХТУ – Одеське татрально-художнє училище ІЖСА ім. І. Є. Рєпіна – Ленінградський інститут живопису, скульптури та архітектури ім. І. Є. Рєпіна (нині – Санкт-Петербурзький державний академічний інститут живопису, скульптури та архітектури ім. І. Є. Рєпіна) ЛВХПУ ім В. І. Мухіної – Ленінградське вище художньо-промислове училище ім. В. І. Мухіної (нині – Санкт-Петербурзька державна художньо-промислова Академія ім. Штігліца) МВХПУ – Московське вище художньо-промислове училище (в минулому – Строганівське), (нині – Московська державна художньо-промислова академія ім. С. Г. Строганова) ЛГИТМиК – Ленінградський державний інститут театру, музики і кінематографії (нині – Санкт-Петербурзька державна академія театрального мистецтва) КДХІ – Київський державний художній інститут (нині – Національна Академія образотворчого мистецтва та архітектури) НХМУ – Національний художній музей України МСОМУ – Музей сучасного образотворчого мистецтва України ОХМ – Одеський художній музей МЗСМ – Музей західного та східного мистецтва Одеси МСМО – Музей сучасного мистецтва Одеси МСМХ – Музей сучасного мистецтва Хмельницького РАН – Російська Академія наук ОВІМУ – Одеське вище інженерне морське училище (нині – Одеська національна морська академія)

317

ЗМІСТ Нонконформізм – душа одеського модернізму Олександр Федорук

CONTENTS 6 8

Модерністи Одеси. 1960–2013 10 Володимир Цюпко

Oleксandr Fedoruk

12 Odessa modern artists. 1960–2013

Погляд у минуле 14 Валерій Басанець

Nonconformism – the soul of Odessa modernists art

Volodymyr Tsiupko

18 Looking into the past Valery Basanets

Олександр Ануфрієв 24 Alexander Anufriyev Валерій Басанець 36 Valery Basanets Ігор Божко 48 Igor Bozhko Олег Волошинов 58 Oleg Voloshinov Василь Гончаров 68 Vasili Goncharov Юрій Єгоров 70 Yuri Yegorov Віктор Ігнатьєв 82 Viktor Ignatiev Юрій Коваленко 86 Yuri Kovalenko Руслан Макоєв 94 Ruslan Makoev Віктор Маринюк 102 Viktor Marynyuk Ігор Марковський 114 Igor Markovsky Валентин Мацкевич 116 Valentin Matskevich Микола Морозов 118 Nikolai Morozov Володимир Наумець 122 Vladimir Naumets Євген Рахманін 132 Yevgeni Rakhmanin Сергій Савченко 142 Sergyi Savchenko Василь Сад 152 Vasily Sad Станіслав Сичов 162 Stanislav Sychov Олег Соколов 172 Oleg Sokolov Микола Степанов 178 Mykola Stepanov Олександр Стовбур 188 Alexander Stovbur Володимир Стрельніков 198 Vladimir Strelnikov Валентин Філіпенко 210 Valentin Filipenko Валентин Хрущ 214 Valentin Khrushch Володимир Цюпко 226 Volodymyr Tsiupko Світлана Юсім 238 Svetlana Yusim Людмила Ястреб 248 Lyudmila Yastreb Період нонконформізму 258 Period of nonconformism Монументальне мистецтво 272 Monumental art Фотоархів 298 Photoarchive Хронологія вибраних виставок 308 310 Chronology of selected exhibitions Перелік значних творів монументально-декоративного 312 List of most important works of monumental мистецтва одеських модерністів and decorative art of Odessa modern artists Бібліографія 314 Selected further reading Репродукції творів з коллекцій 316 Donors of works illustrated

Головний редактор – Володимир Цюпко Редакційна колегія – Володимир Цюпко, Світлана Юсім, Валерій Басанець, Олександр Федорук, Роман Кракалія Фотографи – Андрій Поліщук, Іван Цюпка Арт-директор – Іван Цюпка Дизайн та верстка – Петро Кузнєцов Веб-дизайн – Ігор Гриценко Переклади – Аля Пономарьова, Аліса Заболотна Коректор – Наталія Добродій Editor - Volodymyr Tsiupko Editorial Board - Volodymyr Tsiupko, Svetlana Yusim, Valery Basanets, Oleksandr Fedoruk, Roman Krakaliya Photographers - Andrey Polishchuk, Ivan Tsupka Art Director - Ivan Tsupka Design and layout - Petro Kuznetsov Web Design - Igor Gritsenko Translations - Alya Ponomareva, Alisa Zabolotnaya Proof - Natalia Dobrodiy АВТОРИ ВИСЛОВЛЮЮТЬ ЩИРУ ПОДЯКУ Фонду Ріната Ахметова «Розвиток України», Сергію Міщенку, Олесі Островській-Лютій, Наталії Церклевич, Петру Багрію, Костянтину Кожемяці, Олені Сидоренко, Анатолію Мельнику, Олександру Федоруку, Тетяні Ліптузі, Віталію Абрамову, Семену Кантору, Любові Заєвій, Анатолію Димчуку, Володимиру Асрієву, Ганні Вівчар, Катерині Луньовій, Семену Верніку, Євгену Голубовському, Ендрю Грайсу, Євгену Щербіні, Олександру Ройтбурду, Ользі Сичовій, Тетяні Псковітіній, Галині Мацкевич, Людмилі Морозовій, Олені Вишник, Олені Степановій, Андрію Коваленку, Ірині Стрельніковій, Ларисі Макоєвій, Мурату Макоєву, Тетяні Шапошніковій, Валерію Басанцю, Ігорю Божку, Олегу Волошинову, Василю Гончарову, Віктору Ігнатьєву, Віктору Маринюку, Руслану Макоєву, Володимиру Наумцю, Євгену Рахманіну, Сергію Савченку, Василю Саду, Олександру Стовбуру, Володимиру Стрельнікову, Валентину Філіпенку, Андрію Поліщуку, Олександру Микитенку, Олені Зуєвій, Соломії Савчук, Максиму Степанову, Олені Марущак, Андрію Ягодзинському, Андрію Маринюку, Юрію Жигальову, Володимиру Філіпенку, Тетяні Басанець, Роману Кракалії, Юрію Маценку, Євгену Березницькому, Людмилі Березницькій, Олексію Василенку, Андрію Стрельнікову, Андрію Коваленку, Ользі Барковській, Наталії Дибі, Тетяні Щуровій, Аллі Мацкевич, Катерині Філюк. THE AUTHORS WISH TO EXPRESS THEIR SINCERE GRATITUDE TO Rinat Akhmetov's Foundation «Development of Ukraine», Sergey Mishchenko, Olesya Ostrowska-Lyuta, Natalia Tserklevych, Peter Bagriyu, Kkonstantin Kozhemyaka, Elena Sidorenko, Anatoly Melnyk, Oleksandr Fedoruk, Tatiana Liptuga, Vitaly Abramov, Semen Kantor, Lyubov Zayeva, Anatoly Dymchuk, Vladimir Asriyev, Anna Vivchar, Kateryna Luneva, Semen Vernik, Eugene Golubovsky, Andrew Grice, Eugene Shcherbina, Alexander Roitburd, Olga Sycheva, Tatiana Pskovitina, Galina Matskevich, Ludmilla Morozova, Elena Vyshnyk, Elena Stepanova, Andrei Kovalenko, Irina Strelnikova, Larisa Makoeva, Murat Makoev, Tatiana Shaposhnikova, Valery Basanets, Igor Bozhko, Oleg Voloshinov, Vasily Goncharov, Victor Ignatiev, Victor Marynyuk, Ruslan Makoev, Vladimir Naumets, Eugene Rakhmanin, Sergiy Savchenko, Vasily Sad, Alexander Stovbur, Vladimir Strelnikov, Valentin Filippenko, Andriy Polishchuk, Alexander Mykytenko, Elena Zueva, Solomiya Savchuk, Maxim Stepanov, Elena Maruschak, Andrey Yagodzinsky, Andrey Marynyik, Yuri Zhygaliov, Vladimir Filipenko, Tatiana Basanets, Roman Krakaliya, Yuri Matsenko, Eugene Bereznytsky, Ludmilla Bereznytska, Alexey Vasilenko, Andrey Strelnikov, Andrey Kovalenko, Olga Barkovska, Natalia Dyba, Tatiana Schurova, Alla Matskevich, Kateryna Filyuk . Публікацію здійснено за підтримки програми і³ Фонду Ріната Ахметова «Розвиток України». Висловлені у книзі думки не є офіційною позицією Фонду, а виражають бачення авторів проекту. Publication was supported by the program i³ of Rinat Akhmetov's Foundation «Development of Ukraine». Opinions expressed in this book are not the official position of the Fund. Authors of the project express their own vision. www.modernism.com.ua

Надруковано Фамільна Фамільна друкарня друкарня

вул. Шахтарська, 5, м. Київ, 04074. вул. Шахтарська, 5, справи м. Київ,ДК 04074. Свідоцтво суб'єкта видавничої № 3165 від 14.04.08р. видавничоїE-mail:info@huss.com.ua справи ДК № 3165 від 14.04.08р. ел. +38 (044)Свідоцтво 587 98 53суб'єкта www.huss.com.ua

тел. +38 (044) 587 98 53 www.huss.com.ua E-mail:info@huss.com.ua