Ілюстрований артбук "Туристична Німеччина" by MTMD-projects

Туристична

Німеччина Аня Бо йко

Інститут журналістики, 2018

Ідея

10 12

Як доїхати

Франкфурт

Документи

Валіза

28 38 Дюссельдорф

Шо поїсти

48 54

Пиво 3

Де жити

58 62

Транспорт

Проїзд зайцем

Сміття

Deutsche Bahn

72 78

Штрафи

82 88

Гумор

Нотатки

Любиш подорожувати? У тебе захоплює подих від неповторних гірських краєвидів, морських хвиль чи урбаністичних пейзажів? Цей артбук створений саме для тебе. Його сторінки перенесуть у нові місця, допоможуть підкорити світи. Корисні поради зорієнтують в усіх нюансах подорожі та звільнять більше часу для відпочинку. Закарбуй свої враження на сторінках «Для нотаток», щоб назавжди запам’ятати хвилюючі моменти кожної подорожі. Підкорюй міста та відкривай нові горизонти. Світ безмежнийдля тих, кому вистачає сміливості кинути йому виклик. Відкрий для себе силу подорожі. Подорожуй із артбуком та створюй нові враження і моменти. Аня Бойко

ЯК ДОПОВНЮВАТИ АРТБУК:

Насаперед — це твоя книга, тільки тобі вирішувати, що та де змінити. По-перше, не намагайся придумати те, чого насправді немає: пиши та малюй перше, що спаде на думку. По-друге, ти сам обираєш порядок заповнення, ми — співавтори, тож дій на свій розсуд. По-третє, тут дійсно зібрано тільки цінні поради. Якщо ти пройдеш весь артбук і запишеш найголовніше, твоя подорож буде іще захопливішою та простішою.

Читай, пиши, подорожуй!

Зародження ідеї подорожі

Світ настільки великий, що хочеться побувати одразу всюди, хоча й розумієш, що на це не вистачить життя. Є люди, для яких подорож — така ж невід’ємна їх частина, як вміння мислити. Чи є сенс витрачати гроші на якісь матеріальні речі, типу машини? Все одно у іншій світ підуть з нами лише спогади.

Тільки про дві речі ми будемо шкодувати на смертному одрі — що мало любили і мало подорожували. Марк Твен

Кожен замислювався над тим, щоб поїхати на навчання/роботу або ж просто почати нове життя в іншій країні. Можу з впевненістю сказати, що про це думав кожен студент. Я — так само. Вибір пав одразу на Німеччину, це країна, якою я захоплююся ще зі шкільних років, там мова, яку я завжди вважала гарною і по-своєму милозвучною, там я планую продовжити своє навчання. Я вирішила, що хочу саме туди.

Які документи потрібні для поїздки? Кількість та важливість документів залежать від того, який саме паспорт ви маєте: звичайний закордонний чи біопаспорт. Зі звичайним треба буде повозитися, тож краще витратити час і гроші, але зробити біо. Я коли побачила ту кількість документів, що потрібні для візи, а ще ж пройти співбесіду, і довго чекати відповіді з посольства. Тільки видів короткострокової візи є 17, ще один вид «з іншою метою». Найпоширеніша — туристична віза. Тож готуйте документи відповідально. З біо все значно простіше: потрібен лише він та декілька додаткових форм в залежності від мети подорожі.

Я вирішила подорожувати з біометрикою, щоб полегшити собі життя. Окрім закордонного паспорта вам знадобляться й інші документи, які підтвердять, що ви не маєте наміру нелегально працювати в Європі і повернетеся в Україну. Перш за все, це документи, які підтверджують мету поїздки, квитки туди/назад та достатню кількість коштів на рахунку. Але тієї величезної кількості паперів, які були необхідні для оформлення візи раніше, більше не знадобиться — зокрема, не потрібні довідки з роботи та виписки з банківських рахунків. 13

Мої документи:

Контакти та адреси: Запиши контакти та адреси місць, де ти плануєш зупитися під час подорожі.

Місце для цікавої або важливої візитівки.

Чим доїхати? Як знайти дешеві авіаквитки або подорож автобусом

Усе залежить від міста, куди ви плануєте їхати. Якщо це Берлін або Мюнхен, тобто не дуже далеко від сходу країни, то, звичайно, автобусом буде значно дешевше. І не варто купувати різні тури, вигідніше самому зібрати компанію та знайти свій автобус, яких сьогодні є чимала кількість на різні смаки.

Автобус коштує приблизно 100–120 євро в обидва боки. Але ще терпимо, якщо це східні країни, кудись далі на захід їхати доволі довго та складно. До Дюссельдорфа їхати приблизно 20 годин, це ще не включаючи час на кордоні (1869 – 1990 км), я перевіряла. Тож я з самого початку почала шукати дешеві авіаквитки. Що доволі складно, на жаль. Зазвичай авіакомпанії дають величезні знижки, якщо ти купуєш за півроку та більше, особливо це стосується квитків-лоукост (без багажа, тільки ручна поклажа). 16

Але я їхала на місяць, тож багаж мені був необхідний. Я перерила всі авіакомпанії, від наших МАУ до KLM та Wizzair (вони запустили літаки зі Львова до Берліна влітку 2017). Були дешеві варіанти, але летіти більше 20 годин я була не готова, тож обрала МАУ. Квиток коштував 3400 гривень в одний бік. А от назад, через місяць, ситуація була не така весела, квиток коштував більше 6000 гривень та тільки з пересадкою. Прямий рейс був з Франкфурта-на-Майні і дешевше на півтори тисячі. Ми з подругою вирішили влаштувати собі після навчання міні-відпустку та поїхати відпочити 4 дні, подивитися на фінансовий центр Европи. Тож, якщо ви цінуєте комфорт, то однозначно обирайте літак, якщо хочеться зекономити — автобус. Потяги поки, на жаль, можна не розглядати — зручних та швидких рейсів ще не запустили.

Що з собою? Валіза. Проблема доречності вибору одягу.

Звичайно, все залежить від пори року та прогнозу погоди на найближчі 30 днів. Взимку клімат в Німеччині зазвичай такий же, як в Києві та взагалі в центральній Україні, навіть іноді буває тепліше. Коли у нас було -15, там такої катастрофи не спостерігалося. Тож якщо поїздка припадає на зимовий період, то варіанти “що одягнути” не відрізняються від того, що ви носите тут.

Влітку у Німеччині не так спекотно як в Україні, погода дуже мінлива. Іноді було нестерпно в шортах, а наступного дня — джинси, кроси та кофта — і тобі все одно холодно. Тож краще продивитися погоду наперед на місяць і бути впевненим, що не прогадаєш. У будь-якому випадку, у кожному місті є багато масмаркетів та завжди діють різні знижки.

Весна/осінь — все як у нас. Ніколи не знаєш, коли піде дощ або почне сліпити сонце. Потрібно бути готовим до всього. Мати з собою і чобітки у дощ, і кросівки для цікавих та довгих екскурсій. Клімат змінюється вже кожен сезон, тож потрібно бути готовим до всього.

Моя валіза:

Як спілкуватися з місцевими?

Якщо поїздка — це не світський раут, а просто подорож для відпочинку, то головне — усміхайтеся, дивіться в очі при знайомстві, коли тиснете руку (вітаєтесь) та в бесіді загалом. Молодь вітається звичайним „Hallo!“ (“Привіт!”), з людьми старшого віку краще „Guten Morgen/Tag/Abend!“ („Добрий ранок/день/вечір!“). Після цього зазвичай одразу йде „Wie geht’s?” (“Як справи?”), іноді це кажуть взагалі замість вітання, це своєрідна традиція.

Звертання до вже знайомої особи краще починати з „Frau/Herr” (“Пані/Пан”), але якщо звертаєтесь до аудиторії, то „Damen und Herren” (“Пані та Панове”).

Hallo!

Дрібниці, які полегшать подорож: Не варто телефонувати після 9 вечора, це вважається моветоном. Німців проводять цей час зі своєю родиною. Звичайно, молодь не така консервативна і з друзями спілкується у будь-який час, але у інших випадках краще зателефонувати наступного дня. Можна навіть о 7–8 ранку (в будні) — це вважається нормою.

Спочатку представтеся співрозмовникові. Найбільше цінується чіткість, точність та пунктуальність — основа німецької ділової людини. У пабах кожен платить за себе, нема такого «сьогодні я за тебе, а завтра ти за мене», ніхто не хоче бути винним комусь. Не можна говорити про роботу за столом — це моветон. Німці вважають, що так ти намаєшся підловити їх у розслабленому стані та перетворити його у ділову вечерю, щоб покращити своє становище. Це табу. Не порушуйте дистанцію при розмові, особистий простір, зона комфорту для німців дуже важлива. Також не потрібно розмовляти занадто голосно, це багатьом не подобається. Коли кличуть в гості, то приходити та йти додому треба вчасно. Обов’язково принесіть щось із собою — це покаже вашу приязність до господарів будинку. Принесіть квіти (але не лілії або хризантеми — це тільки на кладовище), солодощі чи пляшку вина. Не даруйте щось коштовне, милі дрібнички — найкращий варіант.

—

Що ще особливого у німців?

Франкфурт: круті місця з короткою історією Квартал банків Перше враження від міста — ти ніби потрапив у Нью-Йорк. Найвідоміший хмарочос — Eurotower, штаб-квартира Європейського Центрбанку, перед якою встановлено символ «євро» синього кольору. А одним з наймолодших сталевих гігантів є Opernturm, що отримав свою назву через розташування перед оперним театром. У 1990–1997 роках вежа Messeturm висотою 256 метрів вважалася найвищою будівлею в Європі, але вже згодом у тому ж кварталі виріс новий хмарочос вже 259 метрів — Commerzbank.

Майже у всі будівлі є вільний доступ, тож туристи можуть піднятися на найвищі поверхи, де зазвичай є бари, ресторани, іноді навіть готель.

Пальмовий сад У павільйонах можна знайти рослини із різних кліматичних зон — від полярних беріз до мексиканських кактусів. У Пальмовій будівлі в субтропічному поясі росте декілька видів пальм та папоротників. Там також встановлено акваріум. 30

У Тропікауріумі представлена флора савани, вологої пустелі та тропічного лісу, а у Кактусовому саді — сукуленти з Африки та Америки. На дерева, кущі і навіть на квітки найхолодніших місць планети можна з насолодою дивитися у Субантарктичному домі, а у Рожевому саду — на десятки видів троянд.

Територія саду доволі велика, за один день складно пройти, навіть якщо ти у кросівках. У Рожевий сад вже не змогли дістатися через спеку та стоптані ноги, але навіть побаченого достатньо, щоб полюбити це місце.

Вже не пам’ятаю у якому «..аріумі», але ми з подругою знайшли навіть черепашок, які проживають у воді на колоді.

Стара опера Франкфуртська опера була побудована у 1880 році після урочистої відкриття, на якому був присутній сам кайзер Вільгельм II. Вона працювала майже 60 років, після чого протягом трьох десятиліть лежала в руїнах. Друга світова війна зруйнувала будівлю аж до фундаменту. Але все ж у 1981 році франкфуртці вирішили відновити пам’ятку міста, надаючи фасаду більш історич- ний вигляд, а от двум залам — більш сучасний. В опері можна почути й побачити не лише концерти класичної музики, а й рок-концерти, джаз-, поп-, бали та різні урочисті заходи.

Дилема туриста: похід у музеї або таємними вуличками міста Подорожуючи, помітила одну особливість туристів. Вони поділяються на тих, хто проходить всі музеї та найвизначніші місця, і тих, хто шукає певні сховані цікавинки міста, розпитуючи місцевих чи взагалі просто йдучи, куди очі дивляться.

Якщо ви входите в одну з цих категорій, то зрозумієте.

Після усвідомлення цієї простої істини, я вирішила спробувати зовсім інший підхід подорожі. Мені не так часто доводилося кудись їздити, але кожен раз я продумувала все до останньої дрібниці. Занудно звучить, але в цьому є свій шарм. Останні рази вирішила, що потрібно міняти концепт поїздки на «куди очі глядять». Дуже веселий експеримент вийшов. З подругою подивилися «Орел и Решка» про якесь місто, вважай що побували у всіх визначних місцях вже, та почали не продумуючи нічого просто ходити. Підсумок: познайомилися з французами, обійшли найкращі (на думку місцевих) заклади, побували на місцевій тусівці, забули адресу де живемо, чотири години йшли додому пішки, пропустили на наступний день автобус, а після ще й потяг, познайомилися з місцевими жителями, які зайцем провезли нас до нашого міста перебування. Окрім всього ми таки побували в декількох топових музеях, але не виділяли цьому весь час. Звичайно такий відпочинок не пасує для сімейних поїздок, де є діти або люди, з обмеженими можливостями, але його можна переформатувати у щось більш лайтове. Завжди можна арендувати машину, велосипед, або просто сісти у любий транспорт та поїхати кудись. Треба вміти відходити від канонів та певних стереотипів, тоді життя буде значно цікавіше.

Дюссельдорф: круті місця з короткою історією

Перше куди йдуть місцеві після роботи та тільки-но приїхавші туристи — це Альтштадт (alt Stadt — дослівно в перекладі «старе місто»). Певне це головна історична визначна пам’ятка міста, яка призначена для шопінгу та прогулянок. Ну і звичайно ж для дегустації пива. На набережній розташовано більш ніж 200 пивнушок, ірландських пабів, кафе та піцерій. Для місцевих це як один суцільний паб, де можна відпочити після роботи. Життя в цей час вирує в Альтштадті. Окрім цього це культурна частина міста, там розташовані Академія мистецтв, інститут Генріха Гейне, музей кіно та кераміки.

Приблизно такий вид відкривається з Альтштадту

Вулиця, яку знає вся Німеччина — знаменита Королевська алея. На ній розташовані дорогі бутіки, галереї та визначні місця. Це типу як в Києві Пасаж, так і в Дюссельдорфі, нам з подругою чимало грошей довелося залишити у місцевому торговому центрі. Також там розташована Німецька опера на Рейні і драматичний театр. Окрім всього затяті шанувальники творчості Гете можуть побачити третю за величиною в Німеччині виставку його творів та особистих речей. Крутіше тільки у Франкфуртському та Веймарському музеях.

Художнє зібрання землі Північний Рейн-Вестфалія (Kunstsammlung Nordhein-Westfallen). Пам’ятка включає в себе два музеї — «К20» та «К21», основу цієї колекції зібрано з робіт німецько митця Пауля Клее. Будівлі виглядають доволі незвичайно, як зсередини, так і ззовні. Якщо подобається сучасне мистецтво, то однозначно варто їх відвідати. Будівля «К20» на Граббеплац включає в себе колекцію робіт художників та скульпторів 20 століття, що зрозуміло з назви. Особливо виділено твори мистецтва класичного модерну. Автором проекту «К20» було відоме датське бюро «D+W». У Штендехаус знаходиться ще один філіал під кодовою назвою «К21». Коштує вхід 12 євро, дітям від 6 до 18 років — 2,50 євро, пільговий — 10 євро.

K20

K21

Хотіли з подругою відзняти класне відео, як вона біжить на качок, а вони всі гарно розлітаються, і все так красиво у слоумо.. Але тут якісь одомашнені качки. Замість того, щоб бігти від якихось дивних дівчат, вони почали масово перти на нас. І страшно, і смішно.

Крім того, вони тут у кожному місті. І всі однакові, зі схожим характером. Відчуття, ніби вони подорожують разом з тобою.

Що поїсти? Німецька культура у стравах

Їжа в Німеччині не вирізняється особливою вишуканістю чи незвичайністю, як, наприклад, жаб’ячі лапки у французів. Популярними стравами майже у кожному кафе є щось з картоплі, салат, суп, обов’язково капуста (її люблять консервувати сім’ї) та різні види ковбас, сосиски тощо.

Вирішили ми з подругою зайти в ресторанчик у центрі Франкфурта та запитати у офіціанта, який же салат у них найкращий, який найчастіше замовляюсь. І він приніс нам дрібно нарубану лікарську ковбасу политу якимось майонезом. Ми так і не змогли зрозуміти, чи він дійсно приніс круту страву, чи просто познущався. Але після того досвіду зрозуміли, що тільки-но приїжджаєш у нове місто, потрібно шукати місцевих, які знають, де краще, смачніше та не так дорого можна поїсти, оскільки місця на головній площі – не завжди хороший варіант.

ella

ar ozz

omnomnom..

Дорогою з готелю в центр не один раз проходили повз один італійський ресторанчик. Коли ми побачили велику чергу із бажаючих сісти хоча б надворі, вирішили, що потрібно вистояти разом з іншими та зрозуміти, чому всім тут так подобається. Можу сказати, що всі наступні дні ми харчувалися лише там. Піца «Квадро Формаджі», паста «Карбонара» та «Апероль» — це бум для великого кохання. Уявіть, що це чудове місце знаходиться на набережній, недалеко від ультрамодного бізнес-центру, де навколо пришвартовані катери та яхти. Круто, правда? Адреса: Speicherstraße 1, 60327 Frankfurt am Main 49

Традиційні страви

Крендель — популярна німецька страва. Хоча в Україні кренделі також ж, але з німецькими їх порівняти неможливо. Найчастіше страва подається на фестах до пива. Крендель родом з півдня, з Баварії, його завжди приносять свіжим та м’яким. Якщо ж така страва не до душі, то в Німеччині бездонна кількість варіантів різних хлібних виробів на будь-який смак: з горіхами, білий, сірий, з родзинками або ж із морквою. 50

Хліба та ковбас в Німеччині — на будь-який смак. Якщо Берлін відомий смаженими ковбасками із соусом карі, жителі Баварії їдять білу ковбасу з солодкою гірчицею. Білу ковбасу потрібно очистити, а для підсилення смаку додати солодку гірчицю. Ще одне баварське блюдо — це сосиски вольвурст з телятиною і свининою. А в Тюрінгії або Нюрнберзі варто спробувати братвурст — смажені на грилі сосиски з традиційною німецькою квашеною капустою.

Часто в Україні запитують: «Вам соус по-європейськи легкий чи азіатський, щоб аж до сліз?». Я — фанат гострого, тому все, що палає, падає до мене в тарілку. У Дюссельдорфі у якомусь ТЦ замовили звичайну лапшу. Я питаю: «Воно гостре?», офіціанти почали активно кивати, але я ж знаю правду. Я так думала. І вирішила долити «трошки» соуса. Так от, так краще не робити. Я не відчувала смак жодних страв після тієї лапші ще годин 5 точно. А кажуть «по-європейськи легеньке», три «Ха»!

Вип’ємо? Ставлення до пива у різних містах

Найпопулярніший у світі щорічний пивний фестиваль — мюнхенький Oktoberfest, куди приїжджають з усіх куточків світу любителі пива. Щорічно фест відвідують близько шести мільйонів осіб. Вперше його провели у 1810 році. Тепер фестиваль проходить майже щорічно. Сьогодні в Німеччині працює близько півтори тисячі пивоварень. Цікаво, що такі підприємства є майже в кожному місті Німеччини. Вони виробляють неповторні сорти пива: у Берліні — це Kindl, у Гамбурзі — Holsten, у Кельні — Kölsch. Кожен знайде свій смак.

Яке сподобалося тобі?

У Дюссельдорфі саме верхове бродіння бере верх, популярним сортом є Altbier — різновидність темного пива. Цей вид з’явився вже дуже давно, і почали його виготовляти монахи-католики, які проживали в монастирях і вживали цей напій під час посту. Головним його конкурентом сьогодні є Kölsch. Якщо є бажання покуштувати світле пиво, то це той же Kölsch та Weizenbier. Всього є три сорти білого пива — Крісталвайцен, Хефевайцен та Witbier. Вважається, що це літнє пиво, яке зазвичай розливають у високі стакани з завуженою серединою. 55

Скупість чи економія?

Економія, як і пунктуальність, порядок та працьовитість — все це закладено в німецькі традиції. У них не прийнято переплачувати за якусь річ чи послугу, своє житло німці оформлюють не за останніми трендами, а за якістю, яка не завжди буде виглядати презентабельно. 56

Ще змалечку німців вчать економити воду та світло, оскільки там вони коштують дуже дорого. Хочете злякати місцевих? Покажіть їм, як миєте посуд. Українці спокійно відкривають кран і не стежать за тим, скільки води стікає. А німці у кожній краплі бачать копійку. У них в кожному будинку є посудомийна машинка, що значно економить воду. А де немає, то роблять традиційним способом: закривають сток, набирають трохи води та заливають тарілки мийним засобом. Помили, злили брудну воду, набрали знову та ополоснули. Згадую історію моєї подруги, яка була рік тому в Німеччині та жила в однієї бабусі. Щойно подруга йшла в душ, бабуся ставала під дверима та охала, як же довго вона там знаходиться та як багато витікає води. Після повернення в Україну подруга ще довго не могла набрати повну ванну та спокійно в ній полежати. Але їй це навіть допомогло. Коли роздратування зникло, подруга зрозуміла, що вже зовсім по-іншому розпоряджається всіма своїми витратами. Для мене це не скупість, а радше мистецтво. У Німеччині можуть вихвалятися, як задешево вони купили класну річ, у нас же чим дорожче — тим крутіше.

Де та з ким жити

Усе залежить від обставин та мети подорожі. Якщо їдете на довгий час (місяць або більше), краще зняти кімнату, що доволі складно у топових містах. У середньому це буде коштувати 300500 євро (найдешевший варіант в залежності від міста та якості апартаментів). У них це називається WG (тобто як гуртожиток, але з меншою кількістю людей, зазвичай це три кімнати на поверсі, суміжна кухня та ванна). На менший час, безумовно, краще буде готель або хостел. Усі хочуть зекономити, тож обирають одразу обирають хостел. Але не потрібно поспішати, ви можете знайти хороший готель завчасно за ті ж гроші. Краще прошерстити Booking або ж інші сайти, порівняти ціни – раптом пощастить. Якщо збирається велика компанія, то найкраще арендувати будиночок. Ціна трохи кусається, але, поділивши на всіх, виходить доволі приємна картинка.

Також останнім часом набирає популярності програма Couchsurfing. Це для того, хто знає англійську, компанійський та подорожує з 3 людьми максимум. На сайті реєструються люди, які хочуть проживати безкоштовно та зможуть згодом приймати інших у себе в країні. Дуже зручно, якщо їдеш не більш ніж на 3 дні, іноді можна і на тиждень. Списуєшся з людиною, говориш, хто ти, шо ти, коли, на який термін приїжджаєш, береш із собою презент та їдеш. Мала нагоду випробувати, коли 2 дні була з подругою в Амстердамі. Я отримала корисний «експіріенс». Хост може стати твоїм гідом, показати тобі цікавинки міста, підказати, що побачити, де краще поїсти. Також на сайті можна не лише проситися на ніч, а й просто спілкуватися з місцевими. Тож обирайте житло на свій смак – і вперед!

Відмінність між нашими культурами у людей за 60

Багато думала про різницю світоглядів українського та європейського старшого покоління. Тільки-но виїхав закордон, одразу впадає у вічі, наскільки рухливі та як живо виглядають люди пенсійного віку. У них немає такого стереотипу як у нас, типу «от, буде мені 50+, то все, ходити тільки з палкою, постійно болітиме спина, заведу собаку/кота та буду сидіти вдома, чекати дітей та онуків». Абсурдно звучить, правда? Тим не менш, у нас так живуть 90% пенсіонерів. Найактивніші мають власний город та по півроку на ньому пораються. 60

Своїм поглядом на життя мені подобаються люди з європейських країн. Вони багато працюють до пенсії, збирають заощадження собі та своїм дітям, та коли робочий вік закінчується, починають подорожувати! Спілкуючись з кількома такими парами, я зрозуміла, як круто вони сприймають саме себе за 50. Це не кінець світу. Взагалі. Вони купують смартфони, вчаться дзвонити по Скайпу дітям, ідуть на сальсу, на курси іноземної мови. Вони не бояться цього віку. Так, артрити, гастрити, діабети та інші захворювання є майже в кожного, щось одне, але є. Але це ж не повинно заважати жити, всі проблеми починаються у нас в голові. Нам не вистачає цієї жаги до життя та допитливості. Хочу в свої 50, 60 та навіть 80 також постійно вчитися чомусь новому та подорожувати.

Сортуймо більше: як звикнути до постійної розфасовки сміття Коли мені дали листок А4, де на кожен смітник свого кольору було розписано, що і куди викидати, я впала в ступор. Ні, я знала, що в Європі багато країн сортують сміття, але що всього основних баків — п’ять, серед яких один розподіляється ще на три — стало для мене новиною. Тож от усе, що потрібно знати: 1. Перший смітник призначений для біовідходів. Зазвичай він коричневого кольору, але все залежить від міста та місця, де саме ви проживаєте. Може бути також зеленого або чорного. Панікувати не треба, всю інформацію можна знайти у сусідів або ж комітет сам надішле її вам на пошту, якщо арендуєте житло.

2. Для паперу окремий смітник синього кольору. Але картон викидається завжди окремо, адже його переробка відрізняється. 3. Пластик, упаковки з металу та певні змішані матеріали викидаються у жовтий бак. Іноді сміття можуть винести у жовтих мішках, які згодом забирає спеціальна служба. 4. Restmüll, або залишки, викидаються у чорний смітник. Зазвичай це диски, фото, запальнички, мішки від парохотягів, засоби особистої гігєни, шкіра, резина і все, що переробляється досить важко. Переробка такого сміття коштує не дешево, приблизно від 10 до 25 євро. 5. Баки для скла поділяються на три окремі: для зеленого, коричневого та білого скла. Під приватними будинками я такого розподілу не бачила, але в масових місцях вони стоять всюди. Але зараз зкидають все скло у один смітник.

Також окрім основних є спеціальні контейнери, куди викидають старий одяг та взуття. Стоять вони біля продуктових, церков та великих парковок. Речі не викидають, а стилізують, та відправляють у менш розвинені країни.

На що варто рівнятися сьогодні

Німці сортують сміття ще з 1990 року. І вони не обурювалися та не кривилися. Хоча спочатку і витрачали на це багато часу, але результат того вартий. Вони піклуються про світ, про його, на жаль, вичерпні ресурси, та про занепадаючу екологію. Примусити українця поводитися так само – дуже складно. А примусити державу та тих, хто за це відповідає — іще складніше. Сьогодні Україна займає останнє місце серед європейських країн щодо поводження з відходами. 7% України — це сміття. Щоб вийти з цього становища, нам потрібні інвестори, а щоб вони були, треба хоча б почати з себе та близьких. Я впевнена, що навіть не кожен 20-й громадянин України замислюється над цим. Це той випадок, коли мені і соромно за бездієвість, і страшно.

Знайомтесь, це равлик, який живе на смітнику. Він виповзав кожен раз на кришку, коли хтось підходив викинути сміття.

Транспорт у Німеччині

Вартість проїзду в Німеччині залежить від того, до якої категорії (студент, пенсіонер, робітник) ви належите, на який термін купуєте квиток та на яку відстань (в межах міста або ж і на додаткові дистанції) будете їздити. Якщо ви просто турист, то краще брати квиток на три дні. Він коштує 16–17 євро на всі види транспорту: метро (U-Bahn S-Bahn), автобуси та трамваї. Такого поняття як «маршрутка» у них взагалі не існує.

Для тих, хто живе в Німеччині та повинен постійно їздити на великі відстані, такий варіант не підійде – заощадити не вийде. Виключенням є лише студенти та школярі, але пільги поширюються лише на місто, де знаходиться університет. А якщо хочете часто їздити до сусіднього міста, варто придбати стандартний проїзний для «простых смертных». Наприклад, якщо взяти такий для поїздок між Бамбергом та Нюрнбергом на місяць, доведеться заплатити 200 з чимось євро і всього за 70 кілометрів відстані. Сумнівна економія.

Найпопулярніший німецький траспорт

Знаменитий Deutsche Bahn та як найвигідніше їздити містами

Найкомфортніше їздити з міста в місто саме потягом. Це доволі дорого, тож хочу коротко описати декілька варіантів, як зекономити. Якщо ви плануєте далеку поїздку, краще придбайте білет якомога раніше, за 3 місяці. На довгі відстані в Німеччині їздять швидкісні потяги — IC та ICE, але коштують вони іноді як два білети на літак. Тож рівно за три місяці до поїздки можна придбати квиток від 19 євро, коли ж нормальна його ціна 100. Також, якщо потрібно часто їздити потягом, придбайте карту зі знижками (Bahnkard 25, Bahnkard 50, Bahnkard 100). Вона дозволить купувати квитки зі знижками 25%, 50% та 100%. Бонус – пункти можна накопичувати (1 євро — 1 пункт).

Одного разу запитали ми з подругою німця, як зекономити на DB. Наша реакція наведена нижче після такої кількості інформації.

WTF?!

Ще є багато пропозицій щодо регіональних поїздок. Наприклад, з одним квитком ви можете їздити увесь день на одній федеральній землі, іноді навіть виїжджати за її межі. Коштує такий квиток 23 євро на людину (в залежності від федеральної землі) і +5 євро за кожну наступну особу. Тобто всього за 43 євро п’ятеро друзів можуть з’їздити туди і повернутися назад, а коштуватиме це лише 9 євро з особи.

Я мала нагоду відвідати Кьольн з групою осіб, дуже вигідна штука. Але найважче вже пізно ввечері знайти всіх та дістатися до зупинки у зазначений час. Відчуваєш себе Попелюшкою, тільки у кросівках.

Є ще купа варіантів, наприклад, Wochenende, Quer-durchLand Ticket та Stadt-Land-Meer Ticket (дійсний на півночі з міст Вісмар, Штральзунд, Росток у Берлін протягом 4 тижнів). Про всі інші варіанти можна прочитати в інтернеті, оскільки можливостей зекономити в Німеччині безліч.

Проїзд зайцем: де можна, а де краще заплатити

Великою помилкою буде намагатися проїхатися зайцем в поїздах та електричках. Там дуже часто перевіряють квитки. Одного разу знайома зі своїм другом поверталися додому у неділю! О пів на шосту ранку з клубу на електричці. Думаєте, проскочили? Сто разів. Обоє схопили по штрафу. 72

З метро все набагато легше, там квитки перевіряють вкрай рідко. За місяць мого життя в Дюссельдорфі я бачила контролера лише 3–4 рази, а їздила навіть не один раз на день. Частина моїх однокурсників ніколи не купували квиток і жодного разу не попалися. Але все ж краще не ризикувати своїм гаманцем, 60 євро — це не 100 і навіть не 200 гривень.

Місце для вклеювання квитків з подорожі

Німецький гумор

У тому, чи існує німецький гумор, сумнівається майже кожен іноземець. Але самі німці вважають інакше. У них зовсім інше поняття «смішного», зазвичай це грубі жарти, які межують із чорним гумором та все майже завжди зводиться до еротичного підтексту. Навіть сьогодні у їх робочих стосунках простежується холод – тоді краще не жартувати. Особливо на підприємствах, де залишилися люди «старої закалки».

Ha-ha-ha...

У періодиці у них є такий розділ, як «Гумор» або ж «Анекдоти», але мало хто з іноземців знайде там щось смішне. У них навіть слово «жарт» в перекладі як «Witze» — дотепи. Але це, певне, стосується людей більш серйозного віку (десь вже за 30-35). Молодь, яка виросла в соціальних мережах разом зі всім світом, навчилася жартувати як будь-хто інший. 78

Я спілкувалася з різними віковими категоріями і можу зробити висновок, що почуття гумору у них є, але з часткою чорноти та гостроти. Я б навіть записала це у плюс. Найбільше мені сподобалося, як німецькому народові вдається вміло та грамотно кепкувати з них самих. Це, я вважаю, найкращий доказ наявності гумору. 79

Про що краще не говорити з німцями?

Завжди вважала себе людиною відкритою до будь-яких тем та бесід, та як же важко було через це прослідкувати за собою, щоб не сказати чогось зайвого. Ніколи не замислювалася над списком «про що не варто говорити з українцем», у нас якось немає основних тем, все індивідуально та «шо у кого болить», так би мовити. Але в Німеччині все навпаки. Пізніше вже, коли я повернулася звідти, я дізналася, що є навіть створений психологом список тем, про що не варто заводити розмову. Найбільше німці не люблять розмовляти про гроші та про свою зарплату. Так, це дуже важлива для них тема, але тільки у колі сім’ї. І виносити її на обговорення навіть серед друзів вважається дурним тоном. Далі — політика. Німець ніколи не скаже свою громадянську думку і за кого буде голосувати. Для них це дійсно таємний процес і вони розраховують тільки на свою голову та свої висновки. Також у список «Табу» входить тема релігійних поглядів, обговорення свого начальства та взагалі роботи.

Коли я прокрутила в голові основний список, то почала сміятися. Теми вище — це ті теми (пардон за тавтологію), які найчастіше обговорюються українцями. Але туди ще можна додати секс та стосунки. От якраз про це німцям цікаво поговорити. Для них буде дивно, якщо ви цим не цікавитеся: німе питання «З тобою все гаразд?».

Ще німці постійно ображаються, коли українці або росіяни заводять тему про Другу світову війну. Особливо молодь, вони не хочуть відповідати за своїх пращурів. Певне, це найбільша відмінність між нами — своєрідна відкритість VS стриманість. Спочатку українцям дуже складно звикнути та жити в німецьких містах. А чи будемо ми колись схожі на них?

Штрафи: що краще не говорити поліції

Штрафи в Німеччині доволі сурові, і якось уникнути їх чи дати хабар — неможливо. Доведеться викласти чималі суми не тільки за неправильне паркування чи перевищення швидкості. Хоча Німеччина і славиться своїми крутими автобанами, де можна їздити зі зручною для тебе швидкістю, але це не стосується інших доріг. Для нас же як, там, де рівна дорога — можна вижати максимальну швидкість. Там так не працює. У середньому за перевищення допустимої швидкості можна отримати штраф від 15 до 600 євро, все залежить від кількості перевищених кілометрів. 600 євро — якщо перевищуєш на 70 км/год. Говориш по телефону без використання гаджетів, готуйся віддати 60 евро. Паркування на автобані — до 40 євро, на велосипедній доріжці — 15, там, де місця для людей з інвалідністю — 35. Також не можна паркуватися на білій лініі, штраф 10 євро. Їхали без паска безпеки — 30 євро.

МІСЦЕ ДЛЯ ШТРАФУ

(жарт)

Вирішили проскочити на червоний колір? Чекайте штраф до 360 євро. Сіли за кермо у стані алкогольного сп’яніння? Доведеться викласти 500-700 євро, але якщо відмітка перевишає одну промілю, то можна втратити не лише права, а й свободу. Там не працює так, що дав все, що є у гаманці, і поїхав далі. У велосипедистів також є свої штрафи.

Середній палець, показаний іншому водію, обійдеться вам у 600-4000 євро, все залежить від заробітньої платні. А невчасно висунутий язик коштуватиме 300 євро.

Назвали тупою коровою — 300 євро, але якщо «тупа свиня» — то вже потрібно віддати аж 500. А якщо обізвали так поліцейського, то заплатите 2000. Взагалі, в інтернеті є цілий список слів, за кожне потрібно заплатити не дуже приємну суму. Проїхати зайцем у транспорті можна, але якщо зловлять, то доведеться заплатити мінімум 60 євро. Хочеться в туалет, а навколо і далеко немає його, то коштуватиме це дорого — від 20 до 500 євро, все залежить від того, де це відбудеться. Якщо порушуєте спокій сусідів, якщо не один раз вони телефонують у державні органи, штраф може бути від 35 до 1000 євро.

Додому: ще не приземлилась, а вже наче в Україні

Переліт, скільки б часу не займав, це завжди важка штука. Перші, можливо, три рази тобі все цікаво, захоплює подих сам політ, ти аплодуєш зі всіма, коли ви злітаєте...але потім бажання лише швидше опинитися на виході з аеропорту. Взагалі десь у спокійному місці, чи то в готелі/хостелі, чи в атмосферній кав’ярні.

Особливо важко, коли вже летиш додому, ніби й хочеш ще трохи побути на чужині, де ще стільки цікавого залишилося, але вже тягне назад, хочеш швидше кинути ту валізу та завалитися на рідне ліжко. 86

Певно, зі всіх моїх подорожей, найважчим був цей шлях додому. Коли ти місяць жив у Німеччині, оточений лише іноземцями з їх холодною ввічливістю, я не враховую вечірні тусівки в барах — там все як у всіх, то складно звикнути навіть за ті три-чотири години перельоту до наших людей. Перше, що я почула своєю рідною мовою, це як якийсь чоловік почав підвищувати голос на людей, які помилково зайняли його місце. У голові одразу з’явилося “О! Та я вже майже вдома!”. І тоді я подумала, які ж люди егоїсти. Коли до тебе звертаються ввічливо — через кілька разів це починає дратувати, як тільки звернення занадто емоційне — те ж саме. І якось й золоту середину не знайти тут. Або ж емоційна ввічливість, таке є взагалі?

Нотатки

Продовж цю книжку своєю історією подорожі...

100