«Сучасний світ і незрячі: розвиток особистості в контексті тифлології»

Національна Асамблея інвалідів України Волинський обласний фонд «Зір» Волинська обласна організація УТОС Волинський обласний центр реабілітації інвалідів зору Асоціація тифлопедагогів України Кафедра тифлопедагогіки Інституту корекційної педагогіки і психології Київського педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова Волинський національний університет ім. Лесі Українки Луцький національний технічний університет Волинський інститут післядипломної педагогічної освіти Луцький навчально-консультаційний пункт Київської міжобласної спеціальної середньої загальноосвітньої вечірньої (змінної) школи і заочної школи для сліпих і слабозорих Шведсько-фінська народна школа «СВЕФІ-АКАДЕМІЯ» (Швеція, м. Хапаранда) Фонд реабілітації сліпих (Угорщина, м. Дебрецен) Тифлокомпанія «Altix» (Польща, м. Варшава)

СУЧАСНИЙ СВІТ І НЕЗРЯЧІ МАТЕРІАЛИ IV МІЖНАРОДНОЇ НАУКОВОПРАКТИЧНОЇ КОНФЕРЕНЦІЇ (14.10. – 16.10.2010 р., М. ЛУЦЬК)

Київ – 2011

Фінансування видання здійснено за рахунок видатків Державного бюджету України на підтримку діяльності всеукраїнських громадських організацій інвалідів Редакційна колегія: Науковий редактор: Савчук Н.А. – викладач Волинського національного університету ім. Лесі Українки Укладачі: Тулашвілі Ю.Й. – кандидат технічних наук, доцент Луцького національного технічного університету Симончук Ю.П. – голова правління Фонду «Зір» та Волинської обласної організації УТОС, пердставник НАІУ у Волинській області Рецензенти: Скрипка Н.С. – виконавчий директор Всеукраїнського громадського соціально-політичного об’єднання «Національна Асамблея інвалідів України» «Сучасний світ і незрячі: розвиток особистості в контексті тифлології» – матеріали IV Міжнародної науково-практичної конференції, (м. Луцьк, 2010 р.)

ШЛЯХИ ПРОНИКНЕННЯ В СВІТ НЕЗРЯЧИХ І. Таран заслужений журналіст України

14 – 16-го жовтня в місті Луцьку відбулась четверта міжнародна науково-практична конференція «Сучасний світ і незрячі: розвиток особистості в контексті тифлології», присвячена міжнародному дню білої тростини. Вона стала подальшим кроком у поєднанні наукових досягнень тифлопедагогіки з практичною діяльністю на користь людей із найтяжчою формою каліцтва. Її робота проходила за чотирма напрямами: 1. Доступність і взаємодія та вплив світської і релігійної духовності на розвиток людини з інвалідністю; 2. Психолого-педагогічні проблеми тифлології у сфері становлення особистості; 3. Соціальна реабілітація людей з інвалідністю; 4. Розвиток особистості в умовах сучасного інформаційного простору. Як і три попередніх, конференція викликала велику зацікавленість не лише незрячих, а всіх тих, хто небайдужий до їхнього життя, - широких кіл науковців, учителів спецшкіл для дітей з вадами зору, представників Міністерства освіти та науки України, обласних НАЦІОНАЛЬНА АСАМБЛЕЯ ІНВАЛІДІВ УКРАЇНИ

та міських владних структур, Національної асамблеї інвалідів України, інших громадських об’єднань сліпих, духовенства, зарубіжних гостей зі Швеції, Польщі та Угорщини, журналістів. Конференції передувала, без перебільшення можна сказати, колосальна організаційна робота. Адже треба було розробити тематику зібрання, віднайти і запросити учасників та гостей, організувати їхнє проживання, забезпечити приміщення для роботи, а для цього всього знайти фінансування. Останнє, зважте, чи не найважче. Адже все відбувається не в якійсь благополучній і багатій країні, де благодійність у пошані, а в нашій, посткризовій, де спонсорів меншає з кожним днем. І з усім цим блискуче впорався голова Волинської обласної організації УТОСу, ініціатор цих конференцій Юрій Прокопович Симончук. Фундатором виступила Національна асамблея інвалідів України (виконавчий директор Скрипка Н.С.) при підтримці місцевої влади. Уперше Юрій Прокопович Симончук організував подібну конференцію ще 1999-го року. Шкода лише, що цей захід не став загальноутосівським. У нинішньому взяли участь представники переважно західних областей, Києва, Харкова та Криму. Ще вразило на конференції те, що волинські владні структури і обласні, і луцькі міські, добре обізнані з проблемами незрячих. Важко залишатися байдужим, коли представник влади виступає не просто з солоденьким привітанням, розсипаючи дешеві похвали

мужності та стійкості незрячих, а говорить зі знанням справи про Міжнародний день білої тростини і проблеми сліпих. Це теж неабияка заслуга голови Волинського облправління. Та перейдемо до змісту цієї вельми цікавої та захоплюючої конференції, яка, повторюємося, мала б проходити під егідою Центрального правління Товариства. На ній було багато змістовних виступів стосовно проблем сліпоти в Україні, освіти незрячих, шляхів їхньої реабілітації та інтеграції в суспільство, кроки, що здійснюються на місцях, з метою полегшення життя інвалідів зору в наш нелегкий час. Одним із найкращих було вітальне слово радника голови Волинської обласної Ради Володимира Ярославовича Банади. Він, зокрема, сказав, що в жовтні, крім Міжнародного дня білої тростини як символу сліпоти, відзначається ще й день зору, встановлений за рішенням Всесвітньої організації охорони здоров’я, який припадає на другий четвер цього місяця. За його словами, кількість сліпих у світі постійно зростає і до 2020-го року може досягти 75 – 100 мільйонів осіб. Кожні п’ять хвилин втрачає зір одна доросла людина, а щогодини – одна дитина. За деякими даними в Україні налічується понад триста тисяч людей з вадами зору. Щорічно в нашій країні понад три тисячі осіб стають інвалідами зору. 115 тисяч дітей мають проблеми з зором. За повідомленнями лікарів, кожного року близько тисячі НАЦІОНАЛЬНА АСАМБЛЕЯ ІНВАЛІДІВ УКРАЇНИ

малюків сліпнуть, а майже три тисячі втрачають зір на одне око. Офтальмологічні захворювання – одна з головних причин інвалідизації дітей в Україні. Приміром, торік біля 5 % відсотків всіх захворювань, тобто 39 тисяч 13 випадків, – офтальмологічні. Сприяють цьому і успіхи медицини у виходжуванні недоношених дітей. Рання діагностика та профілактика очних захворювань можуть уберегти понад 50 % малюків від сліпоти, але чимало з них проживають в малозабезпечених родинах, які не мають статків на кваліфіковане лікування та повноцінне харчування. Нерідко трапляються і спадкові недуги, ускладнені супутніми захворюваннями. Водночас батьки почуваються цілком безпорадними у вихованні таких дітей, внаслідок чого у них виникають і розвиваються вторинні захворювання та психологічні комплекси, які перешкоджають відвіданню дитиною дошкільних навчальних закладів, нормальному спілкуванню з однолітками. Саме тому незрячим малюкам варто забезпечити ранню, доступну і ефективну діагностичну та профілактичну допомогу. Тому профілактика дитячої сліпоти є одним із пріоритетів охорони здоров’я як у світі, так і в Україні. З цією метою з 2004-го року розпочато реалізацію програми ВООЗ «Зір-2020». Володимир В’ячеславович висловив щиру подяку Волинському обласному правлінню УТОС за плідну співпрацю і пообіцяв підтримку його діяльності в подальшому.

До слова: Волинське обласне правління і, зокрема, його голова чимало роблять для виховання незрячих дітей і молоді. Маючи свій реабілітаційний центр, який, до речі, існує з 2003-го року без бюджетної підтримки, по суті на ентузіазмі працівників облправління та деяких утосівців, багатьом з них відкриває дорогу до знань і самостійного життя. Центр також надає практичну допомогу батькам незрячих дітей. У своєму виступі представник Міністерства освіти та науки Галина Федорівна Лабайчук розповіла про ситуацію з навчанням і вихованням дітей з вадами зору в нашій країні. «Закон про реабілітацію інвалідів в Україні» сприяв підвищенню навчально-виховної роботи у спецшколах на новий якісний щабель. У них посилилась корекційна складова з метою поліпшення здоров’я учнів та підготовки їх до самостійного життя в натуральному середовищі.Тобто здійснюється комплекснареабілітація дітей з обмеженими можливостями. Сьогодні йдеться про становлення і розвиток інклюзивної освіти та створення шкільних закладів нового типу – навчально-реабілітаційних центрів для дітей із тяжкими порушеннями розвитку, що випливає з демократичних засад у галузі освіти, закладених у нових положеннях про спеціальні школи-інтернати. У них передбачається спільне навчання здорових дітей та школярів з серйозними фізичними та психічними вадами. Це нова сторінка в розвитку освітньої систеНАЦІОНАЛЬНА АСАМБЛЕЯ ІНВАЛІДІВ УКРАЇНИ

ми, що дасть змогу включити неповносправних учнів у колективи здорових, створивши при школах, де це можливо, окремі групи чи класи дітей з вадами зору, помірною розумовою відсталістю і навіть аутизмом чи сліпоглухих, істотно скоротити навчання вдома за індивідуальними програмами. Одне слово: ввести якомога більше дітей в учнівські колективи. Однак, говорячи про розвиток інклюзивної освіти, педагоги опиняються перед серйозною дилемою. З одного боку, комплексну реабілітацію найкращим чином сьогодні можуть забезпечити інтернатні заклади, де є можливості налагодити індивідуальну корекцію наслідків інвалідності, надати глибокі знання і виховати дитину в колективі, хоча й з відривом від сім’ї. З іншого, – дитина не позбавляється родинного затишку, але батьки часто не в змозі забезпечити їй необхідний рівень корекційної допомоги, становлення особистості, соціальної адаптації, допрофесійної і професійної підготовки через незнання або невміння чи через заклопотаність і бідність. А соціальних тифлопедагогів, які б могли надати практичну допомогу, у нас у країні майже немає. Бракує підручників шрифтом Брайля навіть для шкіл-інтернатів. Та й саме суспільство не готове до адекватного сприйняття учнів з обмеженими можливостями. Трапляються навіть випадки, коли батьки здорових дітей виступають проти навчання в класі школярів з тяжкими патологіями. Інакше, мовляв, вони заберуть своїх. Потрібна ще

велика агітаційно-пропагандистська робота, аби змінити суспільний менталітет. Немає і служби раннього виявлення дітей з тяжкими патологіями, крім Львівського наукового центру «Левеня», працівники якої могли б надавати батькам необхідні консультації на ранніх стадіях розвитку малюка. Тому, як і раніше, всі ці функції виконують інтернати. З-поміж них особливе місце посідає Харківський спеціальний навчально-виховний комплекс для дітей з вадами зору (колишня спеціальна гімназіяінтернат для сліпих дітей). Одним із можливих рішень цієї дилеми, на думку Галини Федорівни, могло б стати здобуття початкової освіти дітьми-інвалідами в інтернатному закладі, щоб навчити батьків корекційної роботи, самому школяреві прищепити навички до навчання в загальноосвітній школі, але й надалі продовжувати її медичний і реабілітаційний супровід. Та для цього має бути розроблений відповідний механізм, підготовлені педагогічні кадри. Інститут корекційної педагогіки та психології при Національному педагогічному університеті імені М.П. Драгоманова уже розпочав підготовку соціальних педагогів. Ця професія уже включена до офіційного класифікатора професій в Україні. На завершення Галина Федорівна повідомила, що, згідно з постановою Кабінету Міністрів від 27-го серпня 2010-го р., на численні вимоги батьків та громадськості змінено найменування спецшкіл-інтернатів. Тепер не буде спецшкіл для сліпих чи слабозорих. НАЦІОНАЛЬНА АСАМБЛЕЯ ІНВАЛІДІВ УКРАЇНИ

Усі вони іменуватимуться спецшколами-інтернатами для дітей з вадами зору. На конференції було ще чимало цікавих і змістовних доповідей. Заслуговує на увагу виступ виконавчого директора Національної асамблеї інвалідів України Наталії Сергіївни Скрипки. Велику промову виголосив голова комітету Верховної Ради у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів, очільник Національної асамблеї інвалідів України Валерій Михайлович Сушкевич, який високо оцінив допомогу незрячим з боку Волинської облдержадміністрації та Луцької міськдержадміністрації. Він ратував також за встановлення програм для підтримки спецшкіл для дітей з вадами зору, які мають фінансуватися окремим рядком в держбюджеті. Шведські гості, які привезли на конференцію свої тифлозасоби, розповіли про розвиток організації сліпих своєї країни. Може, не всі знають, що в 60-х роках минулого століття в Швеції розгорнувся широкий рух, підтриманий громадськістю, за поліпшення становища сліпих. У містах проходили бурхливі демонстрації. Делегації незрячих та урядовців відвідали багато країн, в тому числі і Радянський Союз для ознайомлення з життям інвалідів зору. Тогочасне становище шведам сподобалось, але той досвід вони перейняли лише частково і пішли своїм шляхом. На конференцію вони привезли комп’ютерну техніку, пристосовану до незрячих. Вона цілком сучасна і зручна, але не для нас – ціни кусаються. Приміром, один плеєр коштує... 350 євро!

Представили свою тифлотехніку і гості з Польщі. Угорці розповіли про історію своєї організації і про сучасне становище незрячих в Угорщині. Учасники конференції відвідали Крупівський навчально-реабілітаційний центр, що розташований в селі Крупа неподалік Луцька, який очолює Олег Ярославович Дацюк. Цей шкільний заклад нового типу був заснований 2007-го року. Його співзасновниками виступили управління освіти Луцької держадміністрації та Волинська обласна рада при активному клопотанні і активному сприянні правління Волинської обласної організації УТОС. Сьогодні в НРЦ навчаються 80 школярів, четверо за індивідуальними програмами вдома. 38 мають інвалідність з дитинства, з них сім тотально сліпі. Мета і завдання навчально-реабілітаційного центру, – за словами Олега Ярославовича, – здійснення комплексної медичної, психологічної, фізичної та соціальної реабілітації дитини, розвиток і формування особистості; прищеплення учням загальнолюдських цінностей і виховання громадянської позиції. Це вимагає створення необхідних умов для здобуття учнями якісної загальної середньої освіти, розробки та впровадження в практику інноваційного змісту освіти, всебічної підготовки дітей із вадами зору до інтеграції в суспільство, розвиток природних здібностей та схильностей вихованців, формування почуття власної гідНАЦІОНАЛЬНА АСАМБЛЕЯ ІНВАЛІДІВ УКРАЇНИ

ності, сприяння поліпшенню фізичного та психічного здоров’я учнів шляхом корекції за індивідуальними програмами та залучення до участі в них батьків. Гостям було запропоновано на їхній вибір відвідати три відкритих уроки – з математики, виховну годину та індивідуальні заняття з незрячим учнем. Переважна більшість гостей обрала останній захід. Іванко народився в багатодітній сім’ї в одному з віддалених районів Волині. Його мати глуха. Хлопчик був дуже занедбаний і недоглянутий, мав бідний словниковий запас, відставав у своєму розвитку. Потрапивши до НРЦ, він значно змінився – вільно орієнтується в приміщенні, хоча воно й мало пристосоване для незрячих, навчився читати й писати за Брайлем. Відбувається підсумкове заняття на тему «птахи», що вивчалася протягом двох місяців. Іванко відгадує загадки про свійських та диких птахів, розпізнає їхні голоси, розповідає, яка пташка чим живиться. Загалом, непогані знання, робота вчительки не пропала марно. Однак Крупівський навчально-реабілітаційний центр ще не дотягує до рівня сучасного інклюзивного закладу. Взяти хоча б приміщення. Коридори вузькі, та й, рухаючись ними, весь час доводиться то підійматися на дві-три різновисокі сходинки вгору, то спускатися. Таке приміщення небезпечне як для сліпих, так і дітей з вадами зору. У центрі не вистачає підручників та наочних посібників шрифтом Брайля і укрупненим

шрифтом. 22 педагогічних працівники з 49 тільки здобувають тифлопедагогічну освіту. Науково-практична конференція, що тривала протягом двох днів, дала багато матеріалу для роздумів, осмислення шляхів розвитку освіти незрячих у сучасній Україні, інтеграції їх у суспільство. Вона стала висвітленням передового досвіду, набутків тифлопедагогічної науки і водночас корисним порадником для працівників організацій незрячих в їхній практичній діяльності. Тому в збірнику її матеріалів, що теж виданий стараннями Юрія Прокоповича Симончука та штатними працівниками ВОО УТОС, кожен знайде щось потрібне для себе. Побільше б таких конференцій!

НАЦІОНАЛЬНА АСАМБЛЕЯ ІНВАЛІДІВ УКРАЇНИ

РЕАБІЛІТАЦІЯ ПРАВ ЛЮДЕЙ З ІНВАЛІДНІСТЮ Прох А.С. директор Волинського обласного центру реабілітації інвалідів зору Люди з інвалідністю залишаються однією з найізольованіших груп у будь-якому суспільстві. У той час, коли міжнародна правова система щодо прав людини змінила життя у всьому світі, особи з інвалідністю не відчули на собі цих здобутків. Незважаючи на економічну ситуацію в будь-якій країні або ситуацію з правами людини у цій країні, особи з інвалідністю у більшості випадків залишаються останніми в черзі на дотримання своїх прав людини. Їм відмовляють у можливостях, які дозволили б їм стати самодостатніми, а отже вони змушені апелювати до доброти і милосердя з боку інших. У кожному регіоні світу, в кожній країні люди з інвалідністю часто живуть на задвірках суспільства, позбавлені певних основоположних моментів життя. Вони майже не мають надії на те, щоб відвідувати школу, влаштуватися на роботу, мати власний дім, створити сім’ю та виховувати дітей, або жити активним громадським життям чи скористатися правом на волевиявлення. У світі для значної більшості людей з інвалідністю – магазини, місця громадського користування,

транспорт та навіть інформація залишаються недоступними. Цифри вражають: за підрахунками – 20% найбідніших у світі людей – це особи з інвалідністю, приблизно 98% дітей з інвалідністю у країнах, що розвиваються, зовсім не відвідують школу; приблизно 30% дітей вулиці у світі – це діти з інвалідністю, а відсоток освічених дорослих серед осіб з інвалідністю ледве сягає 3, при цьому у деяких країнах серед жінок з інвалідністю цей показник ледве добирає до 1%. Нині бідні люди більшою мірою здатні набути інвалідності впродовж їхнього життя. Інвалідність може стати результатом бідності, а особи з інвалідністю часто стикаються із дискримінацією або виключенням із суспільства. Інвалідність асоціюється із неграмотністю, поганим харчуванням, недостатнім доступом до чистої води, поганим імунітетом проти хвороб і нездоровими та небезпечними умовами праці. Той факт, що люди з інвалідністю більшою мірою здатні прожити життя у бідності часто є результатом неосвіченості або небажанням знати і усвідомлювати свої права. У багатьох суспільствах світу інвалідність розглядається як питання доброчинності.

13 грудня 2006 р. міжнародна спільнота об’єдналася задля підтвердження гідності та цінності кожної особи з інвалідністю та з метою надання кожній державі ефективного правового засобу, щоб покласти НАЦІОНАЛЬНА АСАМБЛЕЯ ІНВАЛІДІВ УКРАЇНИ

край несправедливості, дискримінації та порушенням прав людини, що стоять на заваді багатьом особам з інвалідністю. Саме це викликало потребу в Конвенції про права інвалідів. Існують універсальні людські права. Ми мусимо працювати і прагнути того, щоб світові суспільства зрозуміли, що є тільки одне право – право людини. І подумаймо тепер, як Україна була далеко попереду багатьох сучасних держав, коли Ярослав Мудрий у своїй «Руській Правді» писав про повну рівноправність жінки і чоловіка. Вчимося історії України. Останнім часом в Україні на вищому законодавчому та виконавчому рівнях прийнято низку концептуальних документів та цільових комплексних програм щодо поліпшення становища людей із фізичними вадами, основною метою яких є покращення соціально-демографічної ситуації. Як на державному, так і на регіональному рівнях вже здійснюються заходи, передбачені цими документами. Мета – розум, культуру, інтелект людей із фізичними вадами спрямувати на розвиток доброго і вічного в житті нашого суспільства. Розвиток політичної та громадської активності людей з фізичними вадами у державі можливий за рахунок вдосконалення національного механізму діяльності відповідних структур в органах виконавчої і законодавчої влади. Приємно зазначити, що на різноманітних міжнародних форумах, конференціях,

зібраннях точка зору Української сторони сприймається з розумінням і підтримується. Сподіваємось, що участь українських громадських організацій людей із фізичними вадами у міжнародних акціях та їхнє прагнення до розширення контактів із закордонними громадськими організаціями сприятиме зацікавленості в наших прагненнях міжнародної спільноти і надасть цьому рухові людей з фізичними вадами того характеру та статусу, які дозволили б на рівних увійти до міжнародного співтовариства. З самого початку організаційної роботи Волинського обласного центру реабілітації інвалідів зору (далі – ВОЦРІЗ), який заснований громадськими організаціями: Волинським обласним Фондом «Зір» та Волинською обласною організацією УТОС, виникла дилема. Життя доводить, що заперечувати необхідність допомоги інших або нехтувати нею, некоректно і недоцільно. Але й не мудро сподіватись, що за тебе хтось зробить те, що ти сам зможеш зробити. Допомагаючи собі, інвалід допомагає і довкіллю, вчить долати труднощі, демонструє на власному прикладі можливість не тільки брати від суспільства, але й давати йому.

3 березня 2002 року розпочав свою діяльність Волинський обласний центр реабілітації інвалідів зору. У січні 2003 р. він був зареєстрований як навчальний заклад. НАЦІОНАЛЬНА АСАМБЛЕЯ ІНВАЛІДІВ УКРАЇНИ

До сьогоднішнього дня він не фінансується з державного бюджету, не затверджений кошторис. На Волині за неповними даними 400 дітей різного віку з вадами зору (тотально-незрячі і слабозорі). І з кожним роком ця цифра зростає. Тому і сьогодні вкрай необхідний реабілітаційний заклад для незрячих існує за рахунок благодійних пожертвувань, мудрих і доброзичливих керівників організацій, підприємств, фірм, чуйних і добрих людей, релігійних конфесій. Працівники центру протягом п’яти років, працюючи на громадських засадах, зосередили свою увагу на забезпеченні на належному науково-практичному рівні психолого-практичної реабілітації інвалідів. Завдання реабілітологів – пробудити в реабілітантів ланцюгову реакцію самовдосконалення і зробити її незворотною і незатухаючою. Скромна праця окремих працівників центру: юриста Скулінець Наталії Ігорівни, інв. зору І групи, завуча-методиста Цюп’ях Зоряни Юріївни, інв. ІІ групи, заслуженого працівника соціальної сфери України, майстра з профорієнтації Забелінської Галини Степанівни, масажиста Гончаревича Миколи Сергійовича, семінариста Волинської духовної семінарії Климонюка Олега Сергійовича – інв. зору І гр., операторів ПК – Гуляя Михайла Степановича – інв. І гр. і Мельника Олександра Віталійовича – інв. І групи, які забезпечують наукове вивчення основних законодавчих актів соціального захисту незрячих, формування

навиків самообслуговування і наукової самостійності, оволодіння побутовою технікою і тифлотехнікою, оволодіння навичками спілкування у колективі. Це повернуло віру у свої сили багатьом молодим людям із вадами зору. За цей період роботи ВОЦРІЗ отримали путівку в життя 215 реабілітантів, зокрема 125 інвалідів набули вмінь оператора ПК, 75 інвалідів – масажиста, 15 інвалідів – гри на музичних інструментах. Понад 30 інвалідів зору навчаються у різних вищих та середніх спеціальних закладах України.

НАЦІОНАЛЬНА АСАМБЛЕЯ ІНВАЛІДІВ УКРАЇНИ

ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ У ВОЛИНСЬКОМУ ОБЛАСНОМУ ЦЕНТРІ РЕАБІЛІТАЦІЇ ІНВАЛІДІВ ЗОРУ

Цюп’ях З. Ю. завуч-реабілітолог ВОЦРІЗ Волинської обласної організації УТОС Незряча людина здатна не лише себе обслужити, а й бути соціально корисною і власною працею заробляти собі на життя. Для цього її потрібно навчити жити і працювати у темряві, використовуючи збережені аналізатори – дотик, слух, нюх; навчити самообслуговуванню: застелити ліжко, одягнутися, приготувати їжу, прибрати в квартирі, виконати необхідне по господарству, орієнтуватися в просторі, зрештою, здобути нову професію або ж допомогти адаптуватися до раніше здобутої. Інакше кажучи, пройти курс реабілітації від так званої побутової до трудової. Спільним рішенням Волинського обласного Фонду «Зір» та Волинської обласної організації УТОС у березні 2003 року був відкритий Волинський обласний центр реабілітації інвалідів зору. Цій справі добре посприяла обласна держадміністрація, її відповідні відділення. Оскільки фінансування не було, то за роботу взялися ентузіасти: люди з досвідом життя

у пітьмі, в т.ч. студенти та учителі Луцького консультпункту Міжобласної школи для сліпих та домогосподарки з певним життєвим стажем. На звернення ВОО УТОС відгукнулися Волинська Єпархія, СвятоУспенська Почаївська лавра, Чорторийський чоловічий монастир і члени первинних організацій УТОС Волинської області. Вони забезпечили новостворений навчально-реабілітаційний заклад продуктами харчування і фінансовою підтримкою. Уже тоді розпочалася активна праця з навчання незрячих та слабозорих, переважно людей старшого віку та шкільної молоді. Були розроблені спеціальні програми та сітка навчальних годин. Усе це затвердила вчена рада кафедри тифлопедагогіки Київського педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова. Завданням реабілітаційного центру є допомогти людям, які мають обмежені фізичні можливості, повернутися до повноцінного життя. Станом на 1 жовтня 2010 р. організація нараховує 2124 особи. Як відомо, Українське товариство сліпих було створено в червні 1933 року. А на Волині перший осередок, Луцька міська організація УТОС, утворився аж у червні 1959 року, тобто на 26 років пізніше. 1994 року рішенням Президії ЦП УТОС була створена Волинська обласна рада ПО УТОС, яка фінансувалася через Луцьке УВП Львівського УВО УТОС. На самостійний баланс вона перейшла 1997 року і була зареєстрована як Волинська обласна організація УТОС. НАЦІОНАЛЬНА АСАМБЛЕЯ ІНВАЛІДІВ УКРАЇНИ

Метою діяльності є захист інвалідів зору, їх інтеграція в громадсько-політичні, трудові та інші процеси суспільства та соціально-трудова, медична і психологічна реабілітація. Організація виявляє інвалідів зору І та ІІ групи, залучає їх до членства Товариства, здійснює списковий облік дітей з вадами зору і сприяє залученню їх до здобуття середньої освіти. Спільно з органами місцевого самоврядування сприяє створенню інвалідам зору, які проживають в області, необхідних умов для реалізації їхніх громадських і соціально-економічних прав і можливостей у формуванні доступного середовища для життєдіяльності та забезпечення безбар’єрного доступу до соціальних, комунальних та інших об’єктів; разом з обласним Фондом «Зір» забезпечує широку реабілітаційну роботу шляхом заснування реабілітаційного Центру і його відділень. Засновує в області спеціальні бібліотеки для сліпих. Сприяє поповненню їхнього книжкового фонду. Клопоче перед органами місцевого самоврядування про оздоровлення членів УТОС, створення власної бази відпочинку. Разом з Інститутом корекції Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова та Волинським національним університетом ім. Лесі Українки, Луцьким національним технічним університетом, іншими вишами, проводить науково-дослідницьку роботу з питань тифлології і шляхом організації науковопрактичних конференцій, узагальнює її. Підсумком

цієї роботи є проведення трьох науково-практичних конференцій «Сучасний світ і незрячі». Вони успішно пройшли у 1999, у 2005 та 2008 рр. І сьогодні Волинський обласний Фонд «Зір» разом з обласною організацією УТОС разом з її реабілітаційним центром під егідою Національної асамблеї інвалідів України, продовжують тісну співпрацю з вченими Волинського національного університету ім. Лесі Українки, Інституту корекційної педагогіки та психології Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, Луцького національного технічного університету, Волинського інституту післядипломної педагогічної освіти. Обласний центр реабілітації інвалідів зору, що функціонує у Луцьку є окремим підрозділом Волинської обласної організації УТОС. Його завданням є допомогти людям, які мають обмежені фізичні можливості повернутися до повноцінного життя. Адже реабілітація – це сукупність заходів навчальновиховного характеру, спрямованих на повернення можливостей людини відтворювати свою основну функцію в суспільстві. Центр працює за такими напрямами: - вивчення письма за Брайлем; - просторова орієнтація; - основи психологічної корекції; - духовність; - фізична реабілітація: НАЦІОНАЛЬНА АСАМБЛЕЯ ІНВАЛІДІВ УКРАЇНИ

1) плавання; 2) легка атлетика.

- правова орієнтація: 1) вивчення основних законодавчих актів соціального захисту незрячих; - самообслуговування; - домоведення; - основи масажу; - основи комп’ютерної грамотності; - макраме; - в’язання; - лозоплетіння; - музика; - хор; - хореографія; - сценічно-драматична студія; - основи флористики; - шахи, шашки. Слід зазначити, що у нашому реабілітаційному центрі, включаючи керівників гурткової роботи, працює з різним навантаженням п’ятнадцятеро осіб, в тому числі 11 інвалідів. Навіть кухар – людина з вадами слуху визнана інвалідом ІІІ групи. За період діяльності закладу пройшли курс навчання 215 осіб. Зауважимо, що наймолодшому реабілітанту було 5 років і найстаршому – 74 роки. Слід зауважити, що у Волинській області станом на 01.10.10 працює 389 інвалідів зору І та ІІ групи. Частина з них

пройшла підготовку у Волинському обласному центрі реабілітації інвалідів зору. Продовжили навчання у ВНЗ та училищах – 30 молодих людей з інвалідністю. Наголосимо, що «працюючи з людьми з обмеженими можливостями потрібно проявляти фантазію, а не фанатизм, наполегливість, а не низькість! Старанність, а не силу! Терпіння, а не тиск! Розуміння, а не розчарування! Оригінальність, а не образу! Надію, а не норов! Інтелект, а не іронію! І не забувати про гумор, замість нотацій!» Помічено, що від незрячого дуже часто стороняться, але ми переконані, що коли його, тобто інваліда підготувати до інтеграції у соціально-політичні процеси, що проходять у суспільстві, він займе своє місце і виконуватиме свою соціальну функцію – функцію повноправної людини.

НАЦІОНАЛЬНА АСАМБЛЕЯ ІНВАЛІДІВ УКРАЇНИ

ОРГАНІЗАЦІЯ КОМПЛЕКСНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ У ЗАКЛАДАХ ОСВІТИ УДК 376.1:371

Загрева В.Я. заступник начальника управління освіти і науки Волинської обласної державної адміністрації, кандидат педагогічних наук

Анотація. У статті висвітлено основні аспекти організації комплексної реабілітації дітей з вадами зору в умовах спеціального навчального закладу. Ключові слова: інклюзивне навчання, психологопедагогічна, медична, фізкультурно-спортивна, соціально-побутова реабілітація, функції зору, корекційна робота, психолого-педагогічний супровід, спеціальний загальноосвітній навчальний заклад, тифлопедагогіка, рівний доступ до якісної освіти, спеціальна освіта, тифлотехнічне обладнання, нозологія. Аннотация. В статье отражены основные аспекты организации комплексной реабилитации детей с изъянами зрения в условиях специального учебного заведения. Ключевые слова: инклюзивная учеба, психологопедагогическая, медицинская, физкультурноспортивная, социально-бытовая реабилитация, функции зрения, психолого-педагогическое сопрово-

ждение, специальное общеобразовательное учебное заведение, тифлопедагогика, равный доступ к качественному образованию, специальное образование, тифлотехничне оборудование, нозология. Постановка наукової проблеми. Для розвитку України в напрямі відкритого, демократичного суспільства та реалізації курсу на євроінтеграцію важливим є відповідність чинного законодавства та практики щодо забезпечення основних прав людини, зокрема права на рівний доступ до якісної освіти дітей з особливими потребами. Національна доктрина розвитку освіти наголошує, що держава зобов’язується забезпечувати підтримку дітей з особливостями психічного та (або) фізичного розвитку. Рівний доступ до здобуття ними якісної освіти здійснюється шляхом: · створення для всіх дітей зазначеної категорії умов для здобуття безоплатної освіти в державних і комунальних навчальних закладах; · своєчасного виявлення та проведення діагностики дітей з метою визначення для них адекватних форм психолого-педагогічної та соціально-медичної допомоги; · забезпечення варіативності здобуття якісної базової або повної загальної середньої освіти відповідно до здібностей та індивідуальних можливостей дітей, зорієнтованої на їх інтеграцію у соціально-економічне середовище; НАЦІОНАЛЬНА АСАМБЛЕЯ ІНВАЛІДІВ УКРАЇНИ

· створення системи допомоги батькам та педагогам у навчанні та вихованні дітей, які потребують корекції психічного та (або) фізичного розвитку, забезпечення їх інтеграції в загальноосвітній простір; · формування мережі закладів корекційної та реабілітаційної допомоги для дітей дошкільного та шкільного віку. Доступність та якість освіти передбачає не тільки архітектуру та дизайн будівель. Під доступністю розуміється можливість навчатися у загальноосвітніх закладах, вибирати форму навчання, технології та методи, які застосовуються для стимулювання індивідуального розвитку кожної дитини, процедури направлення на навчання, наближеність до неї навчальних закладів. Виклад основного матеріалу. Так, за останні роки, з’явилась нова інклюзивна модель навчання, яка передбачає спільне навчання та перебування дітей з різними порушеннями психофізичного розвитку з їхніми здоровими однолітками. Інклюзивне навчання – це система освітніх послуг в умовах загальноосвітнього закладу, що ґрунтується на принципі забезпечення основоположного права дітей навчатися за місцем проживання. З метою забезпечення рівного доступу до якісної освіти загальноосвітні навчальні заклади повинні адаптувати навчальні програми та плани, методи та форми навчання, використання існуючих ресурсів, партнерство з громадою до індивідуальних освітніх потреб та різних форм навчання дітей з особливими потребами.

Однак, інклюзія, як входження дітей з особливими потребами в загальноосвітній простір має розглядатися не як самоціль, а як один із можливих засобів реалізації прав дітей на рівний доступ до якісної освіти. Для окремих категорій і груп дітей з особливими потребами інклюзивне чи інтегроване навчання може бути мало результативним (розумово відсталим з порушеннями емоційно-вольової сфери, аутичним, з тяжкими вадами мовлення, зі складними комбінованими вадами). Такі учні майже не беруть активної участі в навчально-виховному процесі, нівелюється їхня мотивація до навчання, погіршуються навчальні результати, з'являються вторинні порушення емоційно-вольової сфери, поведінки та особистості в цілому. Треба визнати і той факт, що інклюзія потребує значних фінансових ресурсів, що в період кризи є досить проблемним питанням. За останні роки в системі спеціальної освіти дітей з особливостями психофізичного розвитку відбулися якісні зміни. Удосконалено структуру спеціальної школи, всіх її видів. Зокрема, для спеціальних шкіл сліпих, слабозорих, глухих, слабочуючих дітей та дітей з церебральним паралічем передбачено 12-річний термін навчання: початкова школа – 1–4 класи, основна школа – 5-10 класи, старша школа – 11–12 класи. Для дітей із тяжкими порушеннями мовлення, порушеннями психологічного розвитку та розумовою відсталістю термін навчання становить 9–10 років: НАЦІОНАЛЬНА АСАМБЛЕЯ ІНВАЛІДІВ УКРАЇНИ

1–4 класи – початкова школа, 5–9(10) класи – основна школа. Для всіх дітей, які не отримали відповідної дошкільної освіти, у структурі спеціальних шкіл передбачено підготовчі класи, основна мета роботи яких – підготовка дітей до навчання в школі. На основі глибокого аналізу попереднього досвіду конструювання змісту освіти дітей з особливостями психофізичного розвитку, урахування досягнень спеціальної педагогіки і психології введено Державний стандарт спеціальної початкової освіти для дітей, які потребують корекції та (або) розумового розвитку. Як і дошкільний навчальний заклад та загальноосвітня школа, спеціальні навчальні заклади перейшли на нову систему контролю та оцінювання навчальних досягнень учнів, що обумовлено базовою та повною середньою освітою, яка відповідає державному цензовому рівню освіти. Розробка нової системи контролю та критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів здійснювалась з урахуванням особливостей їхнього загального і особистісного розвитку та специфічних принципів навчання, виховання і розвитку, якими керується сучасна спеціальна школа: пропедевтична, корекційно-компенсаторна спрямованість, диференціація та індивідуалізація рівнів научуваності, єдність навчання і розвитку, врахування рівня досягнень, а не рівня невдач учня, єдність загальних вимог до знань, вмінь і навичок з одночасним врахуванням індивідуальності учня.

Сучасна практика організації процесу реабілітації дітей з особливостями психофізичного розвитку передбачає чимало прикладів комплексного підходу. На сьогодні найсприятливіші умови для навчання та розвитку дітей зазначеної категорії, надання їм комплексної реабілітаційної допомоги створені у спеціальних навчальних закладах. Вони мають спеціальне кадрове забезпечення і, що дуже важливо, достатню матеріально-технічну базу з професійної підготовки і професійного навчання дітей зазначеної категорії. Для цього організована мережа центрів, гуртків ремесел, комп’ютерного навчання, естетичного розвитку, робота яких направлена на ефективне засвоєння дітьми найбільш цікавих для них видів практичної діяльності, що сприяє успішній соціалізації та трудовій адаптації дитини. Доведено, що 75% інформації про оточуючий світ мозок людини отримує через зір, який є визначним у формуванні уявлень дитини про предмети та явища, їх ознаки, просторове взаємовідношення. Роль зору у психічному розвитку дитини неможливо перебільшити. Порушення у діяльності зорового аналізатора викликають у дитини труднощі у пізнавальній діяльності, обмежують її можливості. Таким чином, дитина отримує менше інформації про довкілля (як в кількісному, так і в якісному відношенні), ніж діти з нормальним зором. Зрозуміло, що діти з порушеннями зору потребують особливих умов для повноцінного всебічного розвитку. НАЦІОНАЛЬНА АСАМБЛЕЯ ІНВАЛІДІВ УКРАЇНИ

Законом України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» визначено, що спеціальні загальноосвітні навчальні заклади для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, є складовою системи реабілітації дітей-інвалідів та забезпечують якість реабілітації (абілітації) відповідно до державного стандарту у галузі освіти. Психолого-педагогічні засади комплексної реабілітації базуються на інтегративному підході до організації реабілітаційного процесу, що поєднує традиційні та інноваційні, вітчизняні й світові здобутки психології, педагогіки і дефектології. Відповідно до індивідуальної програми реабілітації учням з порушеннями зору надаються наступні реабілітаційні послуги. Освітні послуги – колективна та індивідуальна форми навчання. Педагогічна реабілітація передбачає запровадження комплексу заходів (у т. ч. відповідних форм, методів, змісту навчання), що створюють передумови для оволодіння дітьми з порушеннями зору системою знань, умінь і навичок, застосування яких сприяє подальшому розвитку особистості: підвищення освітнього, кваліфікаційного рівня, здатність до самостійної трудової діяльності, організації побуту, адекватного планування самостійного життя. Медична реабілітація – лікувальновідновлювальні та лікувально-профілактичні заходи. Медичний персонал систематично ознайомлює педагогів і батьків з результатами поглибленого медич-

ного огляду та програмою апаратного лікування дітей, санітарно-гігієнічним режимом школи, клінічними проявами порушень розвитку вихованців. Психолого-педагогічна реабілітація – консультування, психолого-педагогічна діагностика і корекція, психолого-просвітницька робота. Психологічна реабілітація спрямована на розвиток психічних функцій, створення оптимальних умов для подальшого становлення кожної дитини як повноцінної особистості в процесі засвоєння цінностей та пристосування до вимог суспільства. Фізична та фізкультурно-спортивна реабілітація – лікувальний масаж, лікувальна фізкультура, ритміка, навчально-тренувальні заняття з фізичної культури і спорту, заняття спортом. Фізична та фізкультурно-спортивна реабілітація спрямована на спроможність задіяти компенсаторні можливості організму дитини, активізувати наявні фізіологічні резерви для вирішення проблем власного саморозвитку; Професійна реабілітація – професійна орієнтація, допрофесійна підготовка. Важливою умовою успішності реабілітаційного процесу в НРЦ є заняття, соціально-побутова, просторова орієнтація, трудове навчання учнів. На базі облаштованих навчальних майстерень відповідно до трудових профілів учні готуються до самостійної праці. Цьому сприяє більша ніж у загальноосвітній школі кількість годин навчального плану, відведена на трудове навчання. НАЦІОНАЛЬНА АСАМБЛЕЯ ІНВАЛІДІВ УКРАЇНИ

Соціальна та побутова реабілітація – пристосування меблів, встановлення обладнання для адаптації приміщень, навчання основних соціальних навичок, соціально-побутовий патронаж, працетерапія. Соціальна та побутова реабілітація передбачає формування здатності до оптимістичного сприйняття життя та орієнтації на успіх, до свідомого професійного самовизначення згідно з власними особистісними можливостями, здібностей та інтересів; уміння будувати життя за своїм проектом; висока соціальна активність особистості, компетентність у побудові життєвого шляху, відповідальність за власну долю та вчинки. На Волині, згідно з банком даних обласної психолого-медико-педагогічної консультації, загальна кількість дітей з вадами зору становить 2458 осіб. З метою комплексної реабілітації дітей цієї категорії в містах обласного значення при дошкільних навчальних закладах створено спеціальні групи для виховання, лікування, можливого відновлення і розвитку порушених функцій зору та підготовку їх до навчання в школі. Слід відзначити, що специфіка навчання і виховання таких дітей проявляється в урахуванні загальних закономірностей й специфічних особливостей розвитку дітей, опорі на здорові сили і їх збереженні, можливості у використанні спеціальних форм і методів у роботі, перерозподілі навчального матеріалу й заміні темпу його проходження, використанні спеціальних посібників, приладів. Особлива увага звертається на створення санітарно-гігієнічних

умов, поєднання корекційно-виховної роботи з лікувально-відновлювальною. Зокрема, у місті Луцьку в дошкільному навчальному закладі № 21 працює чотири групи компенсуючого типу для дітей з вадами зору, у яких здійснюється тифлокорекція вад зору в дітей дошкільного віку. У кожній із груп працюють два вихователі, помічник вихователя та тифлопедагог. У дошкільному закладі медичну реабілітацію здійснюють медсестра-ортоптист та лікар-офтальмолог. Крім того, в обласному центрі функціонує Луцький навчально-реабілітаційний центр, в якому отримує комплексну педагогічну, психологічну, медичну реабілітацію 277 дітей з різними нозологіями, з них 79 – з вадами зору. Тифлопослуги здійснюються засобами апаратного лікування, в тому числі на синоптофорі, амбліотренері, КЕМстимуляторі тощо. У навчально-реабілітаційному центрі працює тифлопедагог, медсестра-ортоптист та лікар-офтальмолог. Вихованці дошкільного навчального закладу та учні навчально-реабілітаційного центру забезпечені безкоштовним харчуванням. До Центру організований безкоштовний доїзд дітей. У Володимир-Волинському дошкільному навчальному закладі № 7 «Волиняночка» та у Ковельському Центрі розвитку дитини «Світлячок» також створено спеціальні групи для дітей з порушеннями зору. Комплексну реабілітацію у них забезпечують: вчителі-тифлопедагоги, практичні психологи, лікаріНАЦІОНАЛЬНА АСАМБЛЕЯ ІНВАЛІДІВ УКРАЇНИ

офтальмологи, медсестри-ортоптисти, тифлокабінети з офтальмологічними апаратами – синоптофор, лампа УГД-3, амбліотренер, кольоротест, синоптофор, бівізіотренер та ін. З метою комплексної реабілітації дітей шкільного віку, функціонує Крупівський навчальнореабілітаційний центр (далі – Центр) для дітей з вадами зору, у якому навчаються діти з усіх районів та міст області. Основними завданнями діяльності Центру є створення належних умов для отримання вихованцями якісної освіти; вдосконалення форм та методик навчально-виховного і лікувально-реабілітаційного процесу; зміцнення фізичного та психічного здоров’я дітей шляхом корекції їх розвитку; всебічна підготовка дитини із зоровою патологією до адаптації в соціумі; розвиток творчих здібностей, природних навичок вихованців. З метою підвищення рівня надання освітніх послуг 52% педагогів Центру завершують здобуття другої вищої освіти у Київському національному університеті імені М.П. Драгоманова за спеціальністю «Тифлопедагогіка». Корекційно-реабілітаційна діяльність спрямована на усунення (зменшення) відхилень у розвитку вихованців з патологією зору і здійснюється за такими напрямами: розвиток зорового сприймання, розвиток соціально-побутової орієнтації, корекція порушень

мовлення, розвиток дотику і дрібної моторики, орієнтація в просторі, ритміка, лікувальна фізкультура. Усі заняття проводяться індивідуально або з групами з урахуванням стану зору, здоров'я і пізнавальних можливостей дитини. Поряд із навчально-виховним та корекційним процесом діє психологічна служба, головною метою якої є успішна соціальна адаптація, особистісний розвиток, належний повноцінний психолого-педагогічний супровід кожного учня; психодіагностична, психопрофілактична робота з вихованцями та просвітницька – з педагогами та батьками. З метою здійснення медичної та фізичної реабілітації створено офтальмологічний кабінет з найсучаснішим обладнанням, широко використовується комплекс тренажерів, спеціально обладнано спортивний зал та спортивне містечко. Для забезпечення дієвого моніторингу та ефективності комплексної реабілітаційної роботи у спеціальних загальноосвітніх навчальних закладах на засіданнях методичних об’єднань, шкільних психолого-медико-педагогічних комісіях постійно обговорюються успіхи учнів з метою оперативного коригування їх індивідуальної реабілітаційної програми. Висновки та перспектива подальших досліджень. Значну роль у комплексній реабілітації дітей з особливостями психофізичного розвитку відіграють громадські організації та батьки дітей. Вони намагаються впливати на формування державної НАЦІОНАЛЬНА АСАМБЛЕЯ ІНВАЛІДІВ УКРАЇНИ

політики щодо розширення форм суспільної допомоги цим дітям. Залучення батьків до участі у навчальнореабілітаційному процесі сприяє розумінню ними особливостей розвитку своїх дітей, можливостей їм допомогти, закріпленню в позашкільному середовищі умінь і навичок, сформованих у навчальному закладі. Зазначена система корекційно-реабілітаційної роботи сприяє становленню спеціальних загальноосвітніх закладів у новій якості, як осередків комплексної державної підтримки сім’ї, що забезпечують право на якісну освіту, соціальний захист, реабілітацію найбільш уразливих категорій дитячого населення завдяки спеціально організованому навчальнореабілітаційному процесу. Сьогодні кожна дитина, якою б вона не була, має право на повноцінне життя в умовах, що забезпечують її гідність, сприяють розвитку впевненості в собі, а також право на особливе піклування, доступ до якісної освіти, відновлення здоров'я, активне соціальне і культурне життя. Література 1.

2.

Акатов Л.И. Социальная реабилитация детей с ограниченными возможностями здоровья. – М.: «Владос», 2004. – 196 с. Александровская Э.М. Психологическое сопровождение школьников. – М.: «Академия», 2002. – 208 с.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

Бондар В.І. Проблеми колекційного навчання у спеціальній педагогіці. – К., 2005. Збірник нормативно-правових актів України щодо діяльності центрів реабілітації дітей з функціональними обмеженнями. – К., 2004. Кандирал П. Професійна реабілітація / П. Кандирал // Дефектолог. – 2009. – №10 – С. 11-14. Комплексна соціальна реабілітація вихованців інтернатних закладів: матеріали обласної науковопрактичної конференції 10 – 11.03.2004. – Долинськ, 2004 – 149 с. Робота психолога з педагогічним колективом / упоряд. Гончаренко. – К.: «Шкільний світ», 2006 – 120 с. Синьова Є.П. Тифлопсихологія. – К., 2002.

НАЦІОНАЛЬНА АСАМБЛЕЯ ІНВАЛІДІВ УКРАЇНИ

НАВЧАЛЬНИЙ СУПРОВІД СТУДЕНТІВ ІЗ ПОРУШЕННЯМИ ЗОРУ УДК 378:376

Тулашвілі Ю.Й. кандидат технічних наук, доцент, докторант Волинського національного університету ім. Лесі Українки (м. Луцьк)

Анотація. У статті окреслено методичні та організаційні засади системи супроводу професійної комп’ютерної підготовки осіб з порушеннями зору в умовах розвитку інформаційного суспільства. Ключові слова: студент з обмеженими можливостями, професійна підготовка, професійна реабілітація, сліпий, підготовка у ВНЗ, система супроводу. Аннотация.В статье определены методические и организационные принципы системы сопровождения профессиональной компьютерной подготовки людей с нарушением зрения в условиях развития информационного общества. Ключевые слова: студент с ограниченными возможностями, профессиональная подготовка, профессиональная реабилитация, слепой, ВУЗовская подготовка, система сопровождения. Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими або практичними завданнями. В умовах становлення інформаційного суспільства однією з актуальних проблем, що має велике соціальне значення і постає перед професійною та вищою освітою, є створення системи фахової підго-

товки, яка дозволить забезпечити широкий доступ до отримання сучасних професій тим членам суспільства, котрі за своїм психофізичним станом відносяться до суб’єктів освіти з особливими потребами. До найбільш складної нозології інвалідності належать особи з порушеннями зору. Серед них слід виділити дві категорії, що різняться за діагностикою гостроти зору: особи з гостротою зору від 0 до 0,04, які відносяться до категорії сліпі (незрячі) люди; особи, що мають гостроту зору від 0,05 до 0,4 і відносяться до слабозорих. Система супроводу виступає важливим моментом співпраці між суб’єктом навчання із зоровою депривацією та суб’єктом викладання і виконує функції соціальної та психолого-педагогічної підтримки, дозволяє забезпечити оптимальну організацію навчально-виховного процесу для людей з особливими потребами. Аналіз останніх досліджень і публікацій, у яких започатковано розв’язання даної проблеми і на які спирається автор. Сучасний процес професійної реабілітації інвалідів по зору нерозривно пов’язаний з опануванням незрячою та слабозорою людиною основ комп’ютерних технологій. Про необхідність використання елементів комп’ютерної підготовки в процесі соціалізації осіб з порушенням зору йдеться у роботах Л. В. Коваленко, О. М. Легкого, В. П. Єрмакова, Г. О. Якуніна, П. М. Таланчука, К. О. Кольченко, Г. Ф. Нікуліної, Л. З. Шауцукової, Д. П. Димитриченко, Є. Ю. Щедрова, Г. Є. Цейтлина, І. Б. Порецького, О. М. Пилюгіної та інших. НАЦІОНАЛЬНА АСАМБЛЕЯ ІНВАЛІДІВ УКРАЇНИ

На думку П. М. Таланчука, ефективність формування комп’ютерної грамотності осіб з порушеннями зору буде визначатись впровадженням нових дидактичних методів їх навчально-розвивальної діяльності та створенням у навчальних закладах, де навчаються зороводепривовані особи, служби психологопедагогічного супроводу [1, с.26]. Метою статті є окреслення методичних та організаційних засад системи супроводу професійної комп’ютерної підготовки осіб з порушеннями зору в умовах розвитку інформаційного суспільства. Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів. Для розв’язання проблем студентів-інвалідів, що виникають у процесі навчальної підготовки, та з метою компенсування наявних у них функціональних обмежень, у професійних та вищих навчальних закладах, де навчаються особи з порушеннями зору, повинні обов’язково створюватись системи технічного та психолого-педагогічного супроводу. Система супроводу процесу навчання студентів з порушеннями зору організовується на засадах такої взаємодії: 1. Адаптивно-організуючої, між суб’єктом викладання та системою супроводу, результатом якої є: 1) адаптований зміст навчання, що реалізується в індивідуальній траєкторії підготовки, яка враховує психофізіологічний стан студента; 2) розробка спеціальних методів і прийомів навчання, які реалізують особистісно-

орієнтований принцип та диференцію процесу навчання; 3) створення у навчальному закладі спеціалізованої матеріально-технічної бази, функціонування якої спрямоване на компенсування наявних дефектів у зороводепривованих студентів; 4) підготовка спеціалізованого навчальнометодичного забезпечення та засобів навчання, які враховують особливості нозології інвалідності; 5) підготовка груп тьюторів для підтримки студентів-інвалідів у період аудиторного навчання та на етапі самостійної поза аудиторної роботи.

2. Адаптивно-корегуючої, між суб’єктом навчання та системою супроводу, результатом якої є: 1) організація психолого-педагогічної підтримки з метою формування готовності студентівінвалідів до здійснення навчання у інтегрованих групах; 2) визначення індивідуальних психофізіологічних особливостей суб’єктів навчання з порушеннями зору з метою врахування у процесі складання індивідуально траєкторії навчання, для забезпечення ефективності планування обсягів аудиторного і та поза аудиторного часу навчання; 3) психолого-педагогічна адаптація змісту навчання у процесі підготовки до тиражування аудіозаписів лекційних матеріалів, електронних засобів із навчальним матеріалом; НАЦІОНАЛЬНА АСАМБЛЕЯ ІНВАЛІДІВ УКРАЇНИ

4) виготовлення «наочних» засобів, тифлоілюстрацій для сприймання незрячими студентами тактильно; 5) навчання студентів користуватись адаптивними технічними засобами: комп’ютером, програмним забезпеченням, екранними-лупами та периферійними пристроями такими як Брайлівський монітор, Брайлівський принтер та іншими засобами.

3. Адаптивно-формуючої взаємодії між суб’єктом викладання та суб’єктом навчання, яка полягає у реалізації принцип активної співпраці між усіма суб’єктами навчально-виховного процесу у процесі навчання через: 1) активний контроль протягом заняття доступності навчальної інформації та застосування дидактичних методів шляхом підтримання необхідного контакту із студентом з метою здійснення моніторингу за його навчальними діями; 2) реалізацію завдання викладацького складу у наданні систематичних, регулярних консультацій студентам з метою виявлення правильності уяви про об’єкт, процес, явище; 3) своєчасне діагностування рівня досягнення навчального результату шляхом надання можливості студентам виявити власне розуміння об’єкта навчання та за потребою здійснення корекції утвореної фрагментарності та недостатньої узагальненості образу в пам’яті незрячого студента.

У сучасних умовах процеси отримання інформації впливають на формування матеріального середовища життєдіяльності зороводепривованої особистості, визначають її соціальний та культурний спосіб життя, виступають одним з основних засобів реалізації міжособистісних відносин. Тому у межах технічної допомоги комп’ютерною службою підтримки необхідно запроваджувати низку системних технологій, включаючи адаптивні технології для незрячих користувачів. Технічний супровід передбачає: - здійснення заходів, що спрямовані на розвиток процесу тифлокомп’ютеризації через навчання незрячих і слабозорих використанню адаптивних допоміжних технологій, як засобу компенсації зорової недостатності при роботі з інформацією; - надання можливості використання сучасної тифлотехничної бази центру. Персональні комп’ютери та програмне забезпечення дозволяють застосування широкої гами тифлозасобів від дисплеїв Блайля до програм голосового супроводу роботи незрячих користувачів, наприклад, таких як Jaws for Windows. За допомогою цих технічних та програмних засобів незряча чи слабозора людина має можливість отримувати перетворену інформацію, яка звичайною людиною сприймається через зоровий аналізатор.

НАЦІОНАЛЬНА АСАМБЛЕЯ ІНВАЛІДІВ УКРАЇНИ

Рис. 1. Процедура вибору технічних засобів для супроводу навчання осіб з порушеннями зору

Упровадження системи супроводу в процес фахової підготовки, яка передбачає технічний та педагогічний супровід, дозволяє враховувати індивідуальні особливості та потреби осіб з порушеннями зору на організаційному рівні (рис. 1). У процесі роботи із комп’ютерною технікою студенти з порушеннями зору застосовують спеціальні прикладні програми, сукупність яких дозволяє опанувати комп’ютер, з використанням так званих допоміжних технологій. Допоміжні технології, загально знані у світі під назвою «Assistive Technologies», допомагають студентам з глибокими порушеннями зору прискорити навчання, створити додаткові шляхи доступу до інформації та загалом дозволяють їм інтегруватись до світу працюючих. Допоміжні технології сприяють незрячим в отриманні інформації для навчання та для роботи за рахунок отримання голосової підтримки при користуванні сучасною процесорною технікою. Для опанування допоміжними технологіями особам з порушенням зору потрібна допомога кваліфікованого спеціаліста-реабілітолога, який повинен у своїй роботі орієнтуватись на специфічні методики навчання з використанням засобів допоміжних технологій (Jaws for Windows, MAGIC, OpenBook тощо). Технологія Jaws for Windows ґрунтується на виведенні інформації, що розміщена на екрані монітора, голосовим інформаційним супроводом. Технологія MAGIC полягає у крупномасштабному відображенні об’єктів, що зображені на дисплеї. Вона є досить ефективною для студентів із певНАЦІОНАЛЬНА АСАМБЛЕЯ ІНВАЛІДІВ УКРАЇНИ

ним залишковим зором, однак є непридатною для студентів з глибокими порушеннями. Технологія OpenBook дозволяє розпізнавати текстову та деяку графічну інформацію. Дана технологія в основному застосовується усіма категоріями незрячих для читання електронних підручників та певного навчального матеріалу, поданого в вигляді електронного документу. Найбільш універсальною є технологія Jaws for Windows. До основних її переваг слід віднести можливість роботи не тільки з операційною системою та прикладними програмами, а і розширення можливості для роботи у глобальній інформаційній мережі Інтернет. Це забезпечується завдяки таким перевагам: - надання повної інформації при роботі з webсторінкою, яка б не була її структура, шляхом оголошення гіперпосилань, таблиць, списків та тексту, що з ними пов’язаний, забезпечуючи можливість повної орієнтації у електронному документі; - наявність переліку «гарячих клавіш»дозволяє дуже швидко і простіше пересуватись по сайтівській інформації; - зупинка автоматичних завантажувальних webсторінок, що встановлюється у налагодженнях середовища; - зручність пересування між фреймами HTML. Ці і інші переваги технології Jaws for Windows зробили її найбільш популярною серед незрячих користувачів комп’ютерної техніки.

Співпраця з незрячими і слабозорими студентами у напрямку забезпечення їх дидактичними навчальними засобами здійснюється у вигляді: навчання методам доступу до великомасштабного зображення на екрані монітору, спеціальними сенсорними міні-дошками для тактильної роботи з комп’ютером, програмним забезпеченням відтворення інформації шрифтом Брайля, друку літератури шрифтом Брайля, супроводу роботи з комп’ютером голосом. У процесі професійної комп’ютерної підготовки осіб з порушеннями зору служба підтримки здійснює педагогічний супровід студентів, який передбачає надання методичної підтримки шляхом допомоги їм у доступі до необхідної навчальної інформації у зручній для них формі: - виконання шрифтом Брайля курсів лекцій, методичних вказівок до практичних та самостійної робіт; - забезпечення доступу до навчальних матеріалів, що зберігаються на електронних носіях. При побудові процесу навчання осіб з порушеннями зору слід враховувати особливості їх пізнавальної діяльності, їх компенсаторні можливості. Навчальні завдання з дисциплін повинні враховувати рівень попередньої підготовки та за складністю не перевищувати сформовані на даному етапі пізнавальні можливості незрячих. З врахуванням пониженого темпу засвоєння навчального матеріалу [2, с.214] методика вивчення дисНАЦІОНАЛЬНА АСАМБЛЕЯ ІНВАЛІДІВ УКРАЇНИ

циплін для осіб з порушеннями зору повинна передбачати раціональний поділ обсягу навчальної інформації на аудиторний, індивідуальний та самостійний період навчання. У періоди індивідуального і самостійного навчання незрячі студенти повинні бути забезпечені відповідним методичним матеріалом поданим у зручній для їхнього сприйняття формі. Також вони повинні мати можливість отримати допомогу у навчанні від викладачів–тьюторів вуцентрах супроводу. Навчальну інформацію для осіб з порушеннями зору з дисциплін слід структурувати таким чином, щоб організовано поетапно долати наслідки наявного у них дефекту через наполегливу систематизовану навчальну діяльність. З врахуванням цього формування змісту навчання за кожною з дисциплін для осіб з порушеннями зору повинно здійснюватись особливо ретельно і відповідати таким дидактичним правилам: від легкого до важкого, від відомого до нового невідомого, від простого до складного. Це дасть можливість у процесі навчання осіб з порушеннями зору забезпечити необхідну міцність засвоєння знань, опанування уміннями, навичками та набути первинний досвід. Інформаційна основа навчальної діяльності людини з порушеннями зору пов’язується з «копією об’єкта», яка виникає як результат «пізнання суб’єктом об’єкта, впорядкованість елементів якого відповідає впорядкованості властивостей, зв’язків і відношень об’єкта-оригіналу». Для людей з порушеннями зору така «копія об’єкта» виникає як результат багаторазо-

вого сприймання, що супроводжується перцептивними діями. Механізми рефлексії закарбовують зв’язки між «опіями об’єктів», що призводить до формування інформаційної основи діяльності зороводепривованої особистості. Педагогічний супровід навчання, адаптування змісту навчання відповідно до чинних освітніх стандартів та навчальних та компенсаторних можливостей студентів-інвалідів покладається на кафедри, що здійснюють їх навчання, при активній підтримці відділом психолого-педагогічного супроводу. Широка співпраця фахівців центру супроводу з викладачами дозволяє навчальний матеріал, що подається на лекційних, практичних та лабораторних заняттях, максимально перенести на електронні носії, наприклад у документи Word. Найбільш кропітким є завдання «озвучування» математичних формул, малюнків, діаграм та графіків. Це потребує додаткового часу на їх осмислення та вірне відтворення текстом. Підготовлені таким чином навчальні матеріали надаються незрячим студентам перед проведенням занять для попереднього ознайомлення з ними самостійно. На семінарських, практичних та лабораторних заняттях аудиторії, де в складі академічної групи навчатимуться студенти з порушенням зору, повинні бути обов’язково оснащені хоча б одним комп’ютерним робочим місцем. Це забезпечить зайнятість незрячого студента під час заняття і не дозволить йому пасивно сидіти тоді, коли уся група працює над завданням, яке НАЦІОНАЛЬНА АСАМБЛЕЯ ІНВАЛІДІВ УКРАЇНИ

полягає у обчисленні результатів, складанні аналізу, формуванні звіту. Формування змісту практичних завдань здійснюється із врахуванням особливостей сприймання незрячими і слабозорими інформації. Особливість засвоєння навчального матеріалу, яка полягає у пониженому темпі сприймання, враховується шляхом застосування методу багатократного повторення навчальних одиниць. Метод багатократного повторення навчальних одиниць (БПНО) полягає у застосуванні у процесі формування змісту практичних завдань багатократно вживаної добірки навчального матеріалу. Наприклад, зміст практичних завдань для вивчення основ VBA формується відповідно до методу активізації навчальної діяльності студентів, який полягає у структуруванні дидактичного матеріалу таким чином, що кожне наступне завдання містить елементи новизни. Структурування навчального матеріалу полягає у визначенні певної кількості БПНО, які утворюють безперервний ланцюг, що забезпечує комбінаторне подання БПНО відповідного до завдання змістовного навчального модуля. Так, у процесі формування практичних завдань зі змістовного навчального модуля «Написання макросів мовою VBA для електронних таблиць Excel» задіються вісім БПНО: 1. Запис макросу в електронних таблицях Excel.

2. Зупинка запису макросу в електронних таблицях Excel.

3. Відкриття макросу в електронних таблицях Excel.

4. Кодування для введення даних з комірок електронної таблиці Excel.

5. Кодування для виведення даних у комірки електронної таблиці Excel.

6. Створення та оголошення змінних VBA. 7. Кодування для виконання математичних дій із змінними.

8. Кодування стандартних функцій електронної таблиці Excel. Зміст практичних завдань у цьому випадку буде вміщувати такі сполучення БПНО (табл. 1): Таблиця 1. Комбінації БПНО у змісті практичних завдань № завдання 1 2 3 4 5 6 7

1 1 0 0 1 0 0 1

2 1 0 0 1 0 0 1

Порядковий номер БПНО 3 4 5 6 7 1 0 0 0 0 1 1 1 0 0 1 1 1 1 0 1 0 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 0 1 1 1 1 1

8 0 0 0 0 0 1 1

де 0 – це відсутність БПНО у змісті практичного завдання; 1 – це наявність БПНО у змісті практичного завдання. НАЦІОНАЛЬНА АСАМБЛЕЯ ІНВАЛІДІВ УКРАЇНИ

Висновки та перспективи подальших досліджень. Особливість пропонованих підходів до навчального супроводу зороводепривованих студентів полягає у запровадженні таких педагогічних технологій, що ґрунтуються на засадах комплексного застосування загальнодидактичних та спеціальних тифлопедагогічних принципів. Реалізація такого підходу в процесі створення навчально-методичного забезпечення навчального процесу дозволяє досягнути потрібного рівня якості професійної комп’ютерної підготовки осіб з порушеннями зору. Література 1.

2.

Таланчук П. М. Супровід навчання студентів з особливими потребами в інтегрованому освітньому середовищі : навч.-метод. посіб. / П.М. Таланчук, К.О. Кольченко, Г.Ф. Нікуліна. – К.: Соцінформ, 2004.– 128с. Синьова Є. П. Тифлопсихологія: підручник / Є. П. Синьова. – К. : Знання, 2008. – 365 с.

ДЕЯКІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНИХ УМІНЬ У ДІТЕЙ З ВАДАМИ ЗОРУ

УДК 376.32

Савчук Н.А. кандидат психологічних наук, м. Луцьк

Анотація. У статті розкриваються проблеми спілкування слабозорих дітей, особливості формування комунікативних умінь Ключові слова: спілкування, види спілкування, комунікативні уміння, слабозорі, афективний стан. Аннотация. В статье раскрываются проблемы общения слабовидящих детей, особенности формирования коммуникативных учений. Ключевые слова: общение, виды общения, коммуникативные умения, слабовидящие, аффектное состояние. Актуальність дослідження і постановка проблеми. Ефективна адаптація та інтеграція дітей з вадами зору неможлива без здобуття ними повноцінної освіти. Відомо, що формування людини як особистості з індивідуальним, тільки їй притаманним світоглядом, відбувається в конкретно-історичних умовах НАЦІОНАЛЬНА АСАМБЛЕЯ ІНВАЛІДІВ УКРАЇНИ

суспільного життя. На процес розвитку впливають різні види діяльності, особливо спілкування. Повноцінне спілкування з оточуючими сприяє швидкому становленню дитини, ефективному засвоєнню суспільно-історичного досвіду дорослих. Причому, чим ширше коло спілкування, тим багатшою формується особистість. Аналіз досліджень з цієї проблеми. Проблема спілкування займає чільне місце у працях видатних педагогів та психологів. Зокрема, особливості розвитку спілкування дітей і дорослих та їх вплив на особистість дитини досліджували О. Запорожець, Л. Виготський, М. Леонтьєв, М. Лісіна, А. Годлевська. Мотиваційну сферу спілкування дітей вивчали А. Рузська, В. Котирло, Л. Проколієнко. Реалії сьогодення показують, що навчання слабозорих дітей в Україні здійснюється переважно у спеціалізованих загальноосвітніх навчальних закладах в умовах спілкування з такими ж дітьми, що в подальшому ускладнює їх інтеграцію у суспільство. За результатами проведених психологічних досліджень (М.Земцова, А. Каплан, В. Матвєєва, Л. Новікова, М. Певзнер, Н. Пільман, Л. Солнцева) виявлено такі основні психологічні проблеми у людей з порушеннями зору: соціальна дезадаптація, депресія, низький рівень розвитку комунікативних навичок (найчастіше, як наслідок соціальної ізоляції), і, в результаті, емоційна нестабільність, неадекватна самооцінка, емоційні проблеми.

Метою статті є аналіз особливостей формування комунікативних умінь слабозорих дітей. Виклад основного матеріалу. Дослідженнями В. Кан-Калика, Г. Щукіної, Л. Петровської встановлено, що для повноцінного спілкування людина повинна володіти цілим рядом умінь. Так, у вченні О. Леонтьєва про мовленнєву діяльність виділяються наступні вміння: швидко і правильно орієнтуватися в умовах спілкування; правильно планувати мовлення; вибрати зміст акту спілкування; знайти адекватні засоби для передачі цього змісту; вміти забезпечувати зворотній зв’язок [3]. Кожний акт спілкування являє собою єдність всіх перерахованих компонентів структури мовленнєвої діяльності. Якщо який-небудь компонент буде відсутній – спілкування не відбудеться. Таким чином, у психолого-педагогічній літературі комунікативно-мовленнєві вміння розглядають як правильне застосування словесних і невербальних засобів з метою ефективної взаємодії з учасниками процесу спілкування і під час написання. Важливість розвитку мовленнєвого спілкування слабозорих пояснюється наступним. Навчання таких дітей повинно бути спрямоване на формування в них необхідних психологічних компонентів навчальної діяльності. Як і будь-яка інша специфічно людська діяльність, навчальна діяльність за своєю сутністю складається із залучення дитини до накопиченого НАЦІОНАЛЬНА АСАМБЛЕЯ ІНВАЛІДІВ УКРАЇНИ

людством досвіду перетворення предметів навколишньої дійсності, взаємодії з іншими людьми; досвіді, закріпленому і відображеному в шкільних програмах і посібниках. Л. Федоренко приходить до висновку, що своєчасний розвиток мовленнєвого спілкування удосконалює не тільки мовлення, але й активізує мислення, формує вміння проводити логічні операції аналізу, синтезу, узагальнення та інші, а головне стимулює розвиток пізнавальної активності дітей [1].

O. Леонтьєв розглядає мовлення у діалектичній єдності з мовленнєвим спілкуванням. Функції мовленнєвого спілкування виступають функціями соціалізації особистості, тобто як процес формування особистості дитини та підлітка на етапі засвоювання знань, вмінь, норм, цінностей [2]. Як вже було проаналізовано, в спілкуванні проходить формування всіх психологічних властивостей особистості, її соціалізація. Тому організація змістового і цілеспрямованого спілкування слабозорих дітей є основою ефективного засвоєння знань, умінь і навичок, необхідних для повноцінної інтеграції їх у суспільство. Особливість засвоєння довкілля через безпосереднє сприймання предметів за допомогою дотику або залишкового зору пригнічує інтерес дітей з вадами зору до самостійного пізнання навколишнього, що призводить до гальмування загального розвитку та пригнічення мовленнєвої діяльності.

Узагальнюючи дослідження М. Земцової, О. Стерніної, О. Литвак ми дійшли до висновку, що зорові порушення, спричиняючи психологічний дискомфорт і негативно впливаючи на стан емоційно-вольової сфери людини, сприяють виникненню комунікативної напруженості, яка деформує міжособистісні стосунки, викликаючи високу тривожність, аутичність та своєрідні поведінкові розлади. Наукові доробки провідних вчених В. Кобильченка, Є. Синьової, Ю. Войтюка, І. Сасіної та ін. у галузі тифлопсихології та корекційної педагогіки, при вивченні специфіки міжособистісних стосунків та емоційних особливостей спілкування осіб з порушеннями зору у підлітковому та дорослому віці, показують, що виявлені авторами особливості досліджуваних феноменів є наслідком порушень, які виникли в більш ранньому віці. Як резюмує І. Некрасова, вивчення афективних слабозорих дітей показало, що негативні соціальнокомунікативні риси (конфліктна самооцінка, негативне ставлення до інших дітей, недостатня критичність власної поведінки та її висока соціально-емоційна неадекватність, імпульсивність, конфліктність, недостатній рівень емпатії, продуктивності спілкування та навчальної діяльності, низька ретельність, недостатня пізнавальна активність, висока ригідність ігрових навичок, їхня стереотипність, недостатні творчі здібності до моделювання ігрового сюжету, висока верНАЦІОНАЛЬНА АСАМБЛЕЯ ІНВАЛІДІВ УКРАЇНИ

бальна агресія, тривожно-фобічні пристосувальні реакції, егоцентризм, знижений самоконтроль та прагнення до лідерства при недостатніх особистісних умовах його реалізації) спричиняють виникнення захисних демонстративних, агресивних або тривожних афективних стереотипів поведінки слабозорих дошкільників [4]. Відомо, що емоційне забарвлення, яке супроводжує мовне висловлення, складає особливий, невербальний аспект обміну інформацією, тобто невербальну комунікацію. До засобів невербальної комунікації належать жести, міміка, інтонація, поза, сміх тощо, які являють собою систему знаків, доповнюючу або замінюючу засоби вербальної комунікації. Особливістю розвитку комунікативних умінь слабозорих є засвоєння великої кількості слів безпосередньо при комунікативній взаємодії з оточуючими. Проте дефекти зору не дозволяють повноцінно використовувати невербальні засоби комунікації, що значно обмежує рівень спілкування. Досить часто це спричинює агресивні, тривожні та агресивнотривожні комунікативні установки. На нашу думку, спілкування не обмежується оволодінням мовленням. Його використання надзвичайно розширює можливості спілкування і його вплив на інші види діяльності дитини. Таким чином, мовленнєве навчання — основа формування всієї психічної організації людини.

Воно визначає розвиток внутрішнього змісту особистості, її індивідуальні психічні властивості і якості, структуру свідомості, які здійснюють у свою чергу регулюючий вплив на організацію спільних дій із іншими людьми, а також на всі психічні процеси (сприйняття, мислення та ін.). І чим досконаліше мовлення, як інструмент спілкування, тим успішніше йде навчання і подальший розвиток людини. При пізнанні довкілля слабозора дитина використовує мову як основний засіб спілкування, що призводить до збільшення активного словника, вдосконалення граматичної будови мови, до забезпечення утворення стійких зв’язків слів з предметами, які вони позначають. А це, в свою чергу, забезпечує подолання труднощів у формуванні предметних дій та сприяє психічному розвитку та соціальній адаптації. Навчальна діяльність опосередковує всю систему відносин дитини з дорослими та сім’єю Багаторічні дослідження показують, що мова у слабозорої дитини розвивається такими ж темпами, що і у зрячої, але за своїм змістом більш формальна, з конкретними зв’язками з навколишнім світом. Вона є засобом, що дозволяє здійснювати компенсацію зорової недостатності. Соціальні норми визначають цілі навчальної діяльності, служать основою для її контролю і оцінки. Дорослий фактично приймає на себе завдання орієнтування навчальної діяльності дитини, її результаНАЦІОНАЛЬНА АСАМБЛЕЯ ІНВАЛІДІВ УКРАЇНИ

тивності. Таким чином, функції суб’єкта навчальної діяльності розділені між дитиною (учнем) і дорослим (вчителем), тобто формується сукупний суб’єкт спільної навчальної діяльності. Ми дійшли до висновку, що організація повноцінного спілкування на уроці між учнями, між вчителем і учнями, є необхідною умовою формування навчальної діяльності. Повноцінна інтеграція слабозорих можлива лише за умови тісного спілкування із повносправними однолітками у звичайній школі. У випадку несформованості компонентів індивідуальної навчальної діяльності школяра, потрібно формувати їх в ситуації спільної навчальної роботи. У навчальній роботі розрізняють три основні види спілкування: 1) предметно-орієнтоване спілкування, яке має безпосередній зв’язок зі змістом навчально-виховного процесу, його завданнями, засобами та ін.; 2) соціально орієнтоване спілкування, яке співвідноситься з працею вчителя, зокрема з його офіційною функцією; 3) особистісно-орієнтоване спілкування, направлене на досягнення взаєморозуміння, згоди, виявлення співчуття, співучасті, співпереживання тощо[1]. Дотримання вищезазначених видів спілкування забезпечує повноцінний розвиток особистості та активізує процес формування комунікативних умінь слабозорої дитини.

Збагачення словникового запасу неповносправних дітей у початкових класах (як і інші напрямки роботи з розвитку мовлення) відбувається не лише на уроках читання, а й інших уроках, в усій системі навчально-виховного процесу. Слово відіграє роль сигналу для актуалізації наявних уявлень про навколишню дійсність для слабозорої дитини. У результаті цілеспрямованого навчання й виховання дітей з вадами зору суттєво змінюється ставлення до мовлення як до засобу спілкування. Учні краще розуміють зв’язне мовлення, описують предмети, розгадують загадки, кросворди, проявляють інтерес до змістової сторони слова. Важливим чинником є звукова культура мовлення, яка є складовою загальної культури мовленнєвого спілкування. За визначенням учених (О. Соловйова, М. Фомічова), звукова культура мовлення — це фонетично правильна і чиста вимова слів і звуків рідної мови; орфоепічне правильна вимова слів і фраз, що відповідають нормам літературної вимови з правильним наголосом, інтонаціями, паузами і відповідним темпом; чітка дикція; розвинутий фонематичний слух, правильне дихання, вміння контролювати силу голосу, темп і тембр мовлення. Відпрацювання навичок чути і слухати є важливою складовою формування комунікативних умінь у слабозорих дітей. Висновки. Таким чином, оволодіння комунікативними уміннями і мовленнєвими навичками слаНАЦІОНАЛЬНА АСАМБЛЕЯ ІНВАЛІДІВ УКРАЇНИ

бозорими дітьми повинно відбуватися під керівництвом вчителя в процесі корекційного навчання. Дані навички є інтегральним особистісним утворенням психіки дитини як об’єкта спілкування, своєрідним вираженням винятковості дитини, здатної використовувати вербальну і невербальну системи з метою сприймання і передачі інформації в процесі спілкування. Саме тому формування комунікативних умінь набуває великого значення для успішної організації навчально-виховного процесу. Перспективою подальших досліджень вважаємо вдосконалення методичного формування комунікативних умінь, оскільки сучасні програмні вимоги спрямовані на утвердження національної системи освіти, збереження культурної спадщини народу, зокрема української мови. Література 1.

2.

3.

Взаємини вчителя з учнями // Педагогічна психологія / за ред. Л.М. Проколієнко. – К.: Вища шк., 1991. – С. 174 – 179. Леонтьев А.А. Место и функции массовой коммуникации. – М.: Знание, 1975. – 79 с. Леонтьев А.А. Общение как предмет психологического исследования // Методологические проблемы социальной психологии. – М.: Наука, 1975. – С.20 – 23.

4.

Некрасова І.М. Психологічні особливості комунікативної сфери слабозорих дошкільників з афективною поведінкою: автореф. дис. … канд. психол. наук : 19.00.08 «Спеціальна психологія» / І. М. Некрасова. — К., 2002. — 15 с.

НАЦІОНАЛЬНА АСАМБЛЕЯ ІНВАЛІДІВ УКРАЇНИ

КЛІНИКО-ГЕНЕТИЧНА ДІАГНОСТИКА ПОРУШЕНЬ ЗОРУ У ДІТЕЙ Єрмакова Є.В. кафедра корекційної педагогіки Львівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, Орлик І.В. кандидат медичних наук, доцент Анотація. У статті розглядаються питання медико-генетичного діагнозу порушень зору у дітей. Ключові слова: діти, медико-генетичний діагноз, сліпота. Аннотация. В статье рассматриваются вопросы медико-генетического диагноза нарушений зрения у детей. Ключевые слова: дети, клинико-генетическая диагностика, слепота. Постановка проблеми. Cучасна корекційна педагогіка та спеціальна психологія, яка вивчає різні види аномального розвитку, користуються широким колом генетичних знань. Організм людини є результатом складної взаємодії генетичної програми, успадко-

ваної від батьків, та різноманітних умов зовнішнього середовища. Велике значення має спадковий фактор в етіології відхилень у дітей із розумовою відсталостю, стійкими порушеннями зору, слуху, розладів мовлення, емоційно-вольової сфери та поведінки, опорнорухового апарату, енцефалопатій і всі вони призводять до соціальної дезадаптації. Адекватна оцінка функціональних можливостей аномальних органів та всього організму неможлива без глибокого розуміння причин та механізмів формування різної патології, як первинної, так і вторинної, які обумовлені інтелектуальною, сенсорною, мовленнєвою, руховою або емоційною недостатністю. Генетична програма, передаючись із покоління в покоління, забезпечує певну типову біологічну характеристику людини та успадкування всіх ознак батьків (нормальних та патологічних), що підтверджено дослідженнями Асанова А.Ю., Жученко Н.А.,Бариляка І.Р., Бочкова Н.К., Козлової С.І [1-4]. За даними ВООЗ, хвороби із спадковим фактором ризику складають більше 90% в загальній популяції людей, крім спадкових аномалій, обумовлених генними та хромосомними мутаціями, а також травматичних і інфекційних захворювань. Знання питань генетики необхідні для роботи ПМПК, дефектологів, вчителів та вихователів різних навчальних закладів. Метою статті є з'ясування значення кліникогенетичного діагнозу порушень зору у дітей. НАЦІОНАЛЬНА АСАМБЛЕЯ ІНВАЛІДІВ УКРАЇНИ

Аналіз останніх досліджень. Захворювання органу зору, які призводять до його розладів, можуть бути вродженими, спадковими та набутими. Індивідуальний характер хвороби проявляється в темпах розвитку хвороби, інтенсивності патологічного процесу, специфічності її перебігу, виходу хвороби, обумовленої генетичною особливістю кожної людини. Мультифакторальні захворювання на даний час є найчастішою причиною звернень в медико-генетичну консультацію. Завдяки успіхам медичної науки зростає відсоток діагностики генетично обумовленої патології, захворюваності, смертності та інвалідності населення. Так, встановлено, що око зародку людини особливо чутливе до різних негативних чинників у період 3—7 тижнів вагітності (Белецкая В.И., Гнеушева А.Н.

[5], Ковалевський Е.И.[6]). За даними Парамей О.В. та співавторів,[7], Таварткиладзе Г.А. та співавторів[8] у розвинутих країнах генетичні фактори обумовлюють: ь 80% розумової відсталості ; ь 70% вродженої сліпоти ; ь 50% вродженої глухоти; ь 20-30% смертності немовлят. Виклад основного матеріалу. Ураження органу зору у дітей може бути пов’язано з пологовою травмою. Часто аномалії органу зору бувають у недоношених дітей. Спадкові дефекти зору спостерігаються як ізольовані, так і з іншими вродженими змінами внутрішніх органів та систем. Серед дітей із розумовою

відсталістю, приглуговатістю, глухотою і втратою зору хворих із спадковими хворобами значно більше. Причиною набутих очних хвороб можуть бути гострі та хронічні інфекції, алергічні хвороби та травми органу зору. Травми очей можуть виникати внаслідок поранень гострими або різальними предметами, термічних та хімічних опіків, забою. Значне пониження зору у дітей може виникати внаслідок запального процесу або пухлини головного мозку. Таким чином, причини, які призводять до глибоких порушень зору, можуть бути різноманітними. У багатьох випадках не буває можливості встановити дійсну причину виникнення зорових порушень. Клінічні ознаки того чи іншого захворювання незалежно від причини його виникнення часто бувають подібними. Слабозрячі та сліпі діти складають доволі складну та різноманітну групу, відрізняються за рівнем зниження зорової функції, зорової патології, перебігом та рівнем прогресування захворювання, загального стану здоров’я та т.ін. Проблеми генетичного консультування є значно ширшими, ніж тільки статистичне встановлення генетичного ризику. Цей вид медичної допомоги – є найбільш успішним шляхом профілактики спадкової патології, попередження народження дітей із спадковими хворобами або дефектами. Медична генетика на сьогодні забезпечує діагностику, лікування і профілактику спадкових захворювань, природжених вад, визначає прогноз народження НАЦІОНАЛЬНА АСАМБЛЕЯ ІНВАЛІДІВ УКРАЇНИ

дітей із генетичною патологією. Необхідними елементами генетичної консультації є аналіз родоводу родини, відомості про стан здоров’я батьків та їх родичів, клініко-морфологічний огляд пацієнта, спеціальні і лабораторно-інструментальні методи дослідження. У дитячому віці, починаючи з періоду новонародженості, проявляється більше ніж 2000 спадкових захворювань. Це в основному в пренатальному періоді та на ранніх етапах ембріогенезу. Покази для медико-генетичного консультування: 1) встановлення або підозра спадкової хвороби в родині; 2) повторні спонтанні аборти; 3) кровні шлюби; 4) вплив відомих або можливих тератогенів у перші 3 місяці вагітності; 5) несприятливий перебіг вагітності. В умовах зниження народжуваності велика увага повинна приділятись здоров'ю новонароджених дітей. Від чого залежить якість їх здоров'я? Воно визначається якістю здоров’я батьків, перебігом і виходом вагітності, пологів, а також умовами навколишнього середовища. Висока поширеність хронічних захворювань, патологічний перебіг вагітності та пологів у жінок, відхилення в здоров’ї новонароджених створює замкнений цикл: хворий плід – хвора дитина – хворий підліток –хворі батьки – хвора дитина.

Із кожним таким циклом патологія життя нащадків, у тому числі ураження органів зору, збільшується. А це вказує на те, що профілактика порушень зору у дітей раннього віку повинна починатися до їх народження і навіть ще до запліднення. Принципи визначення ризику спадкових захворювань і природжених вад розвитку: анамнез, обстеження пробанду і його рідних, спеціальні методи генетичного аналізу. Низький генетичний ризик (5%–20%), високий – понад 20%. Серед причин інвалідності у дітей, за літературними даними, переважає вроджено-спадкова патологія (≈83%), в той час як набута патологія органу зору (наслідки травм, пухлини, запальні процеси) складає лише 17%. За науковими даними, перинатальна та спадково обумовлена патологія очей:

спадково обумовлена перинатально обумовлена патологія очей, обумовлена іншими причинами

у сліпих

у слабозрячих

5,6 %

10,1%

45,1%

27,4%

49,3%

62,5%

НАЦІОНАЛЬНА АСАМБЛЕЯ ІНВАЛІДІВ УКРАЇНИ

До стійких порушень зору належить сліпота і слабозрячі діти. У останніх дітей, крім зниженої гостроти зору, може бути відхилення сприйняття кольору, периферичного та бінокулярного зору. Ранній розвиток сліпоти або слабобачення у дітей викликає відхилення у руховій сфері, у нервовопсихічному розвитку. За даними літератури, у 34,5% учнів порушення зору має вроджений, а, частіше, спадковий характер. Генетично обумовлене порушення зору складає від 60 до 80% всіх випадків цієї патології. Фактори ризику з патології органа зору: ь недоношені діти; ь переношені діти; ь діти від матерів, які під час вагітності перенесли вірусно-бактеріальні інфекції; ь діти від матерів, які мали гестоз вагітності; ь діти, які мали гіпоксично-ішемічне ураження ЦНС; ь діти, яким у періоді новонародженості проводились реанімаційні заходи; ь діти з вродженими вадами розвитку; ь діти з гемолітичною хворобою новонароджених; ь діти з високим ризиком спадкової патології.

При наявності у дитини 2-х і більше факторів ризику значно підвищується ймовірність розвитку у неї сліпоти. Серед слабочуючих і глухих доволі часто спостерігаються особи з ураженням органу зору – бісенсорним дефектом. Характер і рівень вираженості патології можуть бути різними. Наприклад, синдром Моршалла. У семи осіб однієї родини в чотирьох поколіннях був дефект вродженої або юнацької катаракти, міопії, нейросенсорної глухоти і особлива форма носа. Діагноз може бути поставлений із моменту народження. Синдром Ушера (до 10%) пігментна дегенерація сітківки та порушення слуху. Питома вага спадково обумовлених форм дитячої сліпоти і глухоти має тенденцію до прогресуючого росту. Майбутнє медицини – рідкісні спадкові хвороби. Фактори зменшення питомої ваги сліпоти – це: 1. Запобігання ретинопатії за рахунок адекватного виходжування недоношених; 2. Використання генетичних досліджень в офтальмології; 3. Удосконалення методів діагностики. Висновок. Попередження сліпоти повинно ґрунтуватися на нозологічній діагностиці, профілактиці спадкових захворювань, ліквідації факторів ризику під час вагітності, пологів та зовнішнього середовища. НАЦІОНАЛЬНА АСАМБЛЕЯ ІНВАЛІДІВ УКРАЇНИ

Література 1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

Асанов А.Ю., Жученко Н.А. Клиническая диагностика врожденных пороков развития: метод. пособие / Под ред. Н.П. Бочкова. – М., 2001. Бариляк І.Р., Сердюк А.М. Стембурський Ю.М. Захист генофонду населення України. // Цитологія і генетика. – 1993. – Т. 27. – №4. – С.3-9. Бочков Н.К. Клиническая генетика: учебник. – М., 2002. Козлова С.И., Демикова Н.С., Семакова Е., Блинникова О.Е. Наследственные синдромы и медико-генетическое консультирование. – М., 1976. Белецкая В.И., Гнеушева А.Н. Охрана зрения слабовидящих школьников. – М., 1982 Ковалевский Е.И. Детская офтальмология. – М., 1970 Парамей О.В. Заболевания глаз у детей с патологией перинатального пери ода : автореф. дис. д-ра мед. наук. – М., 1999. – 47 с. Таварткиладзе Г.А., Шматко Н.Д. Диагностика и коррекция нарушенной слуховой функции у детей первого года жизни. – М., 2003.

ПРО ДЕЯКІ АСПЕКТИ ВИКЛАДАННЯ ІНФОРМАТИКИ ДЛЯ ДІТЕЙ З ІНВАЛІДНІСТЮ УДК 376:37.016

Гайдай С.І. кандидат фізико-математичних наук, доцент, Волинський національний університет ім. Лесі Українки Роботу виконано на кафедрі корекційної педагогіки ЛОІППО

Анотація. У статті висвітлюються особливості розробки та впровадження програми занятть з інформатики в Волинському центрі соціальної реабілітації дітей-інвалідів. Ключові слова: інформатика, заняття з інформатики, програма занять, діти-інваліди, соціальна реабілітація. Аннотация. В статье освещаются особенности розработки и внедрения программы занятий с информатики в Волынском центре социальной реабилитации детей-инвалидов. Ключевые слова: информатика, занятие по информатике, программа занятий, дети-инвалиды, социальная реабилитация. Постановка наукової проблеми та її значення. Метою реформування освіти є розвиток, навчання і виховання активної творчої особистості, підготовленої до самостійного життя в інформаційному просторі. НАЦІОНАЛЬНА АСАМБЛЕЯ ІНВАЛІДІВ УКРАЇНИ

З огляду на це, особливої уваги потребує найменш захищена категорія населення – неповносправні діти. Комп’ютеризація в реабілітаційних центрах – це складна проблема, яка вимагає постійної уваги і цілеспрямованої роботи. Сьогодення потребує в Україні розгляду комп’ютеризації центрів як одного з найбільш перспективних напрямів підвищення якості реабілітаційного процесу. Впровадження комп’ютерних занять стало ефективним засобом формування сприятливих умов для індивідуалізації та підвищення якості корекційної роботи з дітьми, що мають психофізіологічні особливості розвитку. Саме цим можна пояснити зацікавленість педагогів впровадженням занять з інформатики в реабілітаційних закладах. В Україні багато спеціалізованих закладів вже мають комп’ютерні класи. Але разом з тим, не можна стверджувати, що існує досить методик роботи з дітьми з особливими потребами. Аналіз досліджень з цієї проблеми. Теоретичний аналіз наукових досліджень засвідчив, що проблема впровадження комп’ютерних технологій для навчання неповносправних дітей є складною та багатоаспектною. Зокрема, М. Жалдак, Н. Морзе вивчали методичні основи ознайомлення учнів з поняттям інформації; І. Гуревич, Р. Гуревич акцентували увагу на особливостях використання комп’ютерів у навчальному процесі; В.Воронкова, С. Овчаров, М. Львов окреслили шляхи розвитку сучасних технологій підготовки та формування особистості фахівця з інформатики.

Наукові доробки В. Бришнець, Ю. Галатюк, Ю. Жук, Ю. Тулашвілі, Г. Холмської засвідчують переваги сучасних технологій індивідуального комп’ютерного навчання над традиційним. Проте чіткої моделі навчання основам комп’ютерної грамоти дітей з обмеженими потребами не існує. Звідси постає нагальна потреба розробки та впровадження програми занять з інформатики у Волинському центрі соціальної реабілітації дітей-інвалідів, що й стало метою даної публікації. Виклад основного матеріалу. У сучасному світі не існує жодної спеціальності, у якій би не використовувались засоби інформаційних комп’ютерних технологій. На основі законів України «Про дошкільну освіту», «Про освіту», «Про професійно-технічну освіту», «Про вищу освіту», «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» особам з інвалідністю гарантується здобуття освіти на рівні, що відповідає їх здібностям та можливостям. Оволодіння комп’ютерною грамотою неповносправних дітей повинно відбуватись в умовах індивідуального навчання за спеціальними програмами. Особливу увагу вчителів слід звернути на тривалість індивідуальних занять з дитиною. Дослідження засвідчили, що заняття з використанням комп’ютерів призводить до більшого, ніж на інших заняттях, напруження функціонального стану організму. А саме, при безперервній роботі за екраном монітора упродовж 30 хв. у дітей знижувалась працездатність, збільшуваНАЦІОНАЛЬНА АСАМБЛЕЯ ІНВАЛІДІВ УКРАЇНИ

лась кількість помилкових реакцій на світловий подразник, з’являвся головний біль, біль у ділянці очей, скронь. У дітей з особливими потребами, які працюють з комп’ютерами, відбуваються зміни функціонального характеру всього організму. Зокрема, зниження частоти серцевих скорочень, напруження механізмів регуляції серцево-судинної діяльності, порушення ритму та зниження артеріального тиску [4]. Тому при роботі з комп’ютером потрібно враховувати функціональний стан здоров’я дитини. З цією метою слід періодично проводити контрольну діагностику функціонального стану органів і систем, так як кожна дитина має свою нозологію (діагноз). Тому, виходячи з викладеного, нами розроблена таблиця, в якій зазначена тривалість індивідуальних занять з дитиною-інвалідом. Таблиця 1. Вік (у роках) 5 6 7 8 9-18

Максимальна тривалість роботи ( у хв.)

15 16 18 20 25

Кількість перерв 4 3 2 2 1

Тривалість перерв (у хв.)

4 5 6 5 5

У Центрі в основному перебувають діти з ураженням центральної та периферичної нервової системи, захворюваннями опорно-рухового апарату, психічними захворюваннями та розумовою відсталістю.

Взявши за основу викладене та керуючись практичним досвідом роботи, вважаю за доцільне подати програму занять з інформатики в трьох (І, ІІ, ІІІ) рівнях. І рівень передбачає роботу з переглядом комп’ютерних мультиплікаційних фільмів, роботу з найпростішими розвиваючими програмами на формування в дітей ставлення до позитивного і негативного (добра і зла) та іншого. ІІ рівень передбачає роботу з розвиваючими програмами на розвиток пізнавальних процесів (уваги, пам’яті, сприйняття, розумових операцій), формування позитивних рис особистості (активності, самостійності, наполегливості). ІІІ рівень передбачає ознайомлення з пристроями комп’ютера (їх функціями), роботу з програмами, набір тексту та інше. Основною метою трьох рівнів нашої програми є ознайомити дитину з комп’ютерною технікою на рівні її інтелектуальних здібностей. Зрозуміло, що І рівень характеризується роботою з дітьми, що мають суттєві проблеми з розвитком інтелектуальних здібностей. Оскільки заняття проводяться індивідуально, то роботу з дитиною доцільно, на нашу думку, розпочинати з І рівня. В міру її здібностей переходити до наступного рівня і так далі. Пропонуємо зміст програми занять з інформатики у Волинському центрі соціальної реабілітації дітейінвалідів. НАЦІОНАЛЬНА АСАМБЛЕЯ ІНВАЛІДІВ УКРАЇНИ

ПРОГРАМА ЗАНЯТЬ З ІНФОРМАТИКИ В ВОЛИНСЬКОМУ ЦЕНТРІ СОЦІАЛЬНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ДІТЕЙ-ІНВАЛІДІВ І рівень 1. Знайомство з комп’ютером ( оглядово).

2. Перегляд комп’ютерних мультиплікаційних фільмів. Перелік запропонованих мультиплікаційних фільмів: збірники мультиплікаційних фільмів – 1) «Ну, постривай» 1-18 серії; 2) «Пригоди капітана Врунгеля» 1-13 серії; 3) «Летючий корабель»; 4) «Царівна жаба»; 5) «Карлсон, що живе на даху»; 6) «Доктор Айболить» та інші.

3. Робота з найпростішими розвиваючими програмами. Учитель відкриває програму, розповідає дитині про хід виконання завдання. Дитина за допомогою вчителя виконує поставлене завдання. ІІ рівень 1. Робота з розвиваючими програмами. Комп’ютерні заняття даного рівня вимагають від дітей організованості, швидкості мислення, вміння переключати увагу протягом всього заняття. Ураховуючи, наскільки це важливо для розвитку дитини, необхідно ретельно продумувати хід заняття, чітко

розподіляти види діяльності дитини на різних етапах, щоб не перетворити заняття на скупчення матеріалу, а дитину на слухача. Можливе використання на заняттях наочності. Перелік запропонованих розвиваючих програм: 1) «Малюк 1,2»; 2) «Малюк 3»; 3) «Дитячий садок і школа кролика»; 4) «Центр розваги тигри»; 5) «Вчимося думати»; 6) «Веселі мотори – 1»; 7) «Веселі мотори – 2»; 8) «Гарфілд малюкам»; 9) «Зимова казка»; 10) «Кузя»; 11) «Башня знань»; 12) «Весела азбука»; 13) «Вчися малюючи»; 14) «Розмальовки»; 15) «Мозаїка»; 16) «Забавні картинки» та інші.

2. Залежно від інтелектуальних здібностей дитини даний рівень передбачає виконання завдань у робочих зошитах. ІІІ рівень 1.Знайомство з порядком вмикання та вимикання комп’ютера.

2.Ознайомлення з монітором, його функціями. НАЦІОНАЛЬНА АСАМБЛЕЯ ІНВАЛІДІВ УКРАЇНИ

3.Ознайомлення з системним блоком, його функціями.

4.Ознайомлення з клавіатурою, її функціями.

5.Ознайомлення з мишкою, її функціями.

6.Ознайомлення з принтером, сканером, колонками та ін, їх функціями.

7.Загальні поняття про панель задач і кнопку «Пуск».

8.Що таке головне меню?

9.Загальні поняття про програми, документи, настройки.

10.Загальні поняття про операційну систему.

11.Ознайомлення з операційною системою Windows.

12.Ознайомлення з запуском програми «Калькулятор».

13.Робота з програмою «Калькулятор».

14.Ознайомлення з запуском програми «Блокнот».

15.Робота з програмою «Блокнот».

16.Ознайомлення з запуском програми «Кросворд».

17.Робота з програмою «Кросворд».

18.Ознайомлення з графічним редактором «Раіnt».

19.Ознайомлення з інструментами графічного редактора «Раіnt».

20.Ознайомлення з кольорами у графічному редакторі «Раіnt».

21.Створення додаткових кольорів у графічному редакторі «Раіnt».

22.Ознайомлення з запуском програми «Word Pad».

23.Робота з програмою «Word Pad».

24.Ознайомлення з поняттям «Текстовий редактор».

25.Ознайомлення з основними прийомами введення тексту.

26.Ознайомлення з основними прийомами редагування тексту.

27.Ознайомлення з порядком копіювання інформації на дискету, диск.

28.Загальне поняття про Internet.

29-30. Узагальнюючі заняття (повторення пройденого). Примітка. Якщо дитина-інвалід не засвоїла достатній рівень знань, вчитель відпрацьовує слабкі сторони знань дитини додатково. В процесі практичної діяльності в даній програмі можливі зміни та доповнення. Висновки і перспективи подальших досліджень. Хотілося б більше привернути увагу науковців до проблеми розробки методик для вчителів інформатики з роботи з неповносправними дітьми реабілітаційних закладів. Таким чином, перспективою подальшого дослідження процесу впливу занять з інформатики на НАЦІОНАЛЬНА АСАМБЛЕЯ ІНВАЛІДІВ УКРАЇНИ

реабілітацію дітей з особливими потребами може стати розробка методичного посібника для вчителів інформатики центрів соціальної реабілітації дітейінвалідів. Література 1.

2.

3.

4.

Зарецька І. Т. Інформатика. – К., 2004 . – С. 15-17. Белаш О. Л. Конвенція вивчення інформатики в початковій школі. – К., 2002. – С. 22-23. Львов М. С. Тенденції розвитку освітніх інформаційно-комунікативних технологій // Інформаційні технології в освіті: Збірник наукових праць. Випуск 1. – Херсон: Видавництво ХДУ, 2008. – С. 107-114. Полька Н.С. Вплив роботи на персональних комп’ютерах різних типів на функціональний стан організму молодших школярів // Медичні перспективи. – 2002. –№ 5. – С. 5-7.

ФОРМУВАННЯ ДУХОВНОСТІ У ОСІБ З ПОРУШЕНОЮ ДІЄЗДАТНІСТЮ УДК 376 352 (477) Терпелюк С.І. старший викладач кафедри філології та методики початкової освіти педагогічного інституту Волинського національного університету ім. Лесі Українки Анотація. Стаття розглядає проблему впливу духовності на розвиток людини з інвалідністю. Ключові слова: людина з інвалідністю, духовність, розвиток особистості, критерії духовності. Аннотация. Статья рассматривает проблему влияния духовности на развитие человека с инвалидностью. Ключевые слова: человек с инвалидностью, духовность, развитие личности, критерии духовности. Постановка наукової проблеми. У сучасних умовах економічної нестабільності інваліди виявились однією із найнезахищеніших верств населення. Головною проблемою, яка потребує негайного вирішення, є подолання соціальної ізоляції інвалідів. Ця проблема формулюється приблизно так: структурні порушення, або яскраво виражені, або такі, що діагностуються за допомогою медичної апаратури, можуть призвести до втрати або недосконалості навичок, необхідних для певних видів діяльності, внаслідок чого і формуються «обмежені можливості» для життєдіяльності; це, в свою чергу, за відповідних умов спричинятиме соціНАЦІОНАЛЬНА АСАМБЛЕЯ ІНВАЛІДІВ УКРАЇНИ

альну дезадаптацію, неуспішну або уповільнену соціалізацію. У наш час допомога людям з порушеною дієздатністю стає все важливішим суспільним завданням Створення клубів спілкування і центрів реабілітації для людей, які мають функціональні обмеження, видається в наш час справою особливо актуальною і важливою у рамках комплексного підходу до вирішення проблем інтеграції інвалідів в сучасне суспільство. Безпомилково можна стверджувати, що ця справа йде назустріч гострому соціальному запиту цілої групи населення, яка, не маючи достатньої матеріальної та соціальної підтримки держави при обмежених хворобою власних можливостях, має нагальну потребу почуватися людиною в цивілізовану суспільстві, тобто мати можливість культурного і духовного розвитку та самоствердження. На жаль, теперішній стан розвитку України характеризується негативною соціальною установкою щодо інвалідів, становище яких можна скоріше назвати соціальною ізоляцією, яка формує маргінальний статус інвалідів та їх психологічну депривацію, що є причиною хронічних станів самотності, замкненості, розлюченості, пригніченості, байдужості. На жаль, у сучасних умовах пошуків різних шляхів ефективної соціалізації та реабілітації людей із фізичними вадами використання деяких традиційних підходів у ставленні до людей з обмеженими можливостями здійснюється без урахування всіх можливих

негативних наслідків. Йдеться про діяльність деяких центрів соціальної адаптації в напрямку «духовної реабілітації». Слід насамперед відзначити, що «духовна» реабілітація повинна мати двосторонній характер. Здебільшого об'єктом її вважається людина з особливими потребам, яку треба пристосувати до суспільства. Наразі потрібно розвивати зворотний аспект проблеми – пристосовувати суспільство до того, що все більше його членів мають функціональні обмеження. Психологічний словник подає нам таке визначення духовності: духовність – це індивідуальна вираженість у системі мотивів особистості двох фундаментальних потреб, ідеальної потреби пізнання і соціальної потреби жити, діяти «для інших»[4; 105]. Духовність характеризується відношенням людини до оточуючих його людей, турботою, увагою, готовністю прийти на допомогу, поділити радість й горе. Об`єктивна користь духовної діяльності людини діалектично пов`язується з її суб`єктивною безкорисливістю, де нагородою є задоволення, під час пізнання навколишнього світу. Аналіз останніх досліджень цієї проблеми. На сучасному етапі проблемою духовності займаються І. Зеліченко і Б.С. Братусь. Ці вчені – психологи вважають, що основним поняттям духовності є дух. І визначають дух – як джерело енергії і саму енергію психологічної діяльності. Дух прагне піднести світ, а психологічним органом рефлексії духу виступає свідомість [1; 150]. НАЦІОНАЛЬНА АСАМБЛЕЯ ІНВАЛІДІВ УКРАЇНИ

У свою чергу за їх визначенням «духовність – це тяжіння до любові, гармонії, до прекрасного». [2; 10] О.І. Зеліченко подає оригінальну концепцію духовного світу, який є вищим щаблем у ієрархії. Духовну кризу автор розуміє як нездатність зробити наступний крок у своєму розвиткові, який виявляється перш за все у дезорієнтації та спустошенні. Психічними проявами духовності, на думку О.І.Зеліченка, є любов, творчість, пошук, розвиток. Б.С.Братусь правомірно визнає, що духовність – це сутнісна якість людини, яка втілює в собі активне прагнення знайти найвищий смисл свого існування, співвіднести своє життя з абсолютними цінностями, до духовного універсалу загальнолюдської культури. Проблема духовності є однією з головних проблем сучасної педагогіки. Це питання висвітлено у працях таких вчених: С. Соловейчика, І.А. Зязюна, Г.М. Сагача, В.М. Сагоновського. Але розуміння цієї проблеми подають кожен по-різному. С. Соловейчик стверджує, що складовою частиною «духовності» є «дух» і зазначає, що дух, це основа всього найкращого, що є в людині; людське в людині; сутність людини, прагнення до правди, добра й краси. Якщо сучасний педагог С. Соловейчик обов’язково пов’язує поняття «духовність» з поняттям «духу», то такі сучасні педагоги І.А.Зязюн, Г.М.Салач пов`язують духовну людину з розумною. На їхню думку, «людина розумна» на сучасному етапі виявилася нездатною подолати усякі кризи життя,

а тому загострився інтерес до людини духовної, яка по-новому ставиться до цих проблем; усвідомлюючи необхідність абсолютних цінностей та ідеалів з метою уникнення глобальної катастрофи. В іншому розумінні духовність – це ідеал, до якого прагнула людина у власному розвитку, орієнтація на вищі, абсолютні цінності [7; 69] . Ми поставили собі за мету дослідити умови впливу духовності на розвиток людини з інвалідністю. Духовність – це загальнокультурний феномен, який уміщує в собі не тільки абстрактно-теоретичні цінності й ідеали, а й вчинки по совісті, істині і красі [5, 120] Українські дослідники, як і їх попередники, наполягають, що духовність – це спосіб розбудови особистості [1, 203]. На думку Б. Кримського, духовність – це зустріч з самим собою, своєю душею, внутрішнім «Я». Це провідний фактор розумової гармонізації світу зовнішнього та внутрішнього, їх узгодження з моральними законами. Філософський словник подає нам таке поняття духовності: духовність – це ідеальний початок, з якого походить творча сила, яка удосконалює і піднімає людину у світ чистий і цінний. І саме в цьому чистому і цінному світі існує любов, добро, співчуття, творчість, справедливість, свобода. І.Д. Недальний пропонує своє бачення духовності, і вважає що духовність це світ ідеального, особисте духовне життя окремої людини, її індивідуальний світ, духовне життя, духовні цінності, світогляд. НАЦІОНАЛЬНА АСАМБЛЕЯ ІНВАЛІДІВ УКРАЇНИ

Філософ В.І. Вернадський як і М. Бердяєв, В. Соловйов, П. Флоренський уявляє людину сутністю Всесвіту, головною цінністю світобудови, а шлях до високої духовності, вбачає у злитті з Космосом. Духовна людина живе творчо, піднесеною діяльністю і реалізовує себе згідно з універсальними законами природи й космосу, гармонізуючи життя на планеті, прагнучи уникнути глобальної катастрофи [4; 124]. Виклад основного матеріалу. Духовні потреби кожної людини унікальні, а тому шлях духовного розвитку носить індивідуальний характер. Завдяки згаданій індивідуальності досить важко накреслити загальні підходи, розробити універсальні методи, якими міг би користуватися кожний, оскільки «Духовне не можна зрозуміти, його можна тільки пережити”. Людська свідомість має конкретний шлях свого розвитку від першого рівня – егоцентризму до рівня духовних цінностей. Перший ступінь розвитку свідомості – егоцентризм – характерний для людини, яка потребує від навколишнього світу уваги, піклування, любові. Початковий крок усвідомлення є відокремлення людини від оточуючого як необхідна умова майбутнього індивідуального розвитку. Під час цього відокремлення найактуальнішими для індивіда стають слова: «я», «мені», «я сам». Цей рівень можна також назвати рівнем переважної любові до себе, але якщо людина залишається на першому рівні свідомості протягом подальшого дорослого життя, її прийнято називати егоїстичною.

У процесі переходу на другий рівень зростає значення піклування про найближчих людей – батьків, братів та сестер, рідних. Для другого рівня свідомості пріоритетні цінності та потреби – це цінності і потреби власної сім’ї. Людина бере на свої плечі вирішення сімейних проблем, тобто, світогляд розширюється до сімейного кола. Вислів «добрий сім’янин» має безпосереднє відношення до цього рівня. Подальше розширення світогляду людини сприяє усвідомленню того факту, що її особисте життя та життя сім’ї тісно пов’язані з життям суспільства, нації. Отже, поліпшення суспільного життя позитивно позначиться і на житті сімей, з яких складається суспільство. Завдяки усвідомленню цього факту (що, на жаль, трапляється не так часто) людина «переходить» на третій рівень – до громадської активності, державного патріотизму, національної свідомості. Це, звичайно, не означає, що її перестають турбувати сімейні чи власні проблеми, однак у разі потреби людина може відсунути їх на другий план, жертвуючи власним заради суспільного. Наступний, четвертий, рівень – це рівень здатності до розуміння кожної людини, незалежно від її національних ознак. Прийняття кожної людини як індивідуальності, визнання права кожного на власні переконаний, усвідомлення факту, що людство – єдиний взаємопов’язаний організм, в якому кожний виконує свою важливу роль, характеризують рівень загальнолюдських цінностей. Цей рівень свідомості визволяє НАЦІОНАЛЬНА АСАМБЛЕЯ ІНВАЛІДІВ УКРАЇНИ

людину із замкненого кола «моє – чуже», «друзі – вороги». Основним принципом, що характеризує світогляд четвертого рівня, може бути так зване «золоте правило» Ісуса Христа: «Не роби іншим того, чого не хочеш собі». Однак, людина не відокремлена від природи, космосу, планетарного життя. Усі космічні процеси безпосередньо впливають на людство, і розуміння цього факту розширює свідомість людини до космічного, духовного масштабу. У чому ж полягає сутнісна відміна між наведеними рівнями свідомості? Якісна відміна характеризується межами світогляду, спрямованості прагнень й потреб людини: на першому рівні потреби спрямовуються на себе, незважаючи на запити оточуючих, а на п’ятому – людина отримує природну радість і задоволення від самовіддачі, від допомоги іншим. У свою чергу, певний рівень свідомості характеризується здатністю до відповідальності, що є важливою ознакою розвиненої людини. Зрозуміло, що в процесі подальшого розвитку така здатність підвищуватиметься – розширення свідомості спричинюється і до розширення кола відповідальності. Узагальнивши вищесказане, спробуємо визначити критерії духовності, до яких віднесемо: моральноетичну культуру людини, до якої входять моральні норми, моральний ідеал, любов і повага до ближнього; соціальний критерій виявляє ставлення до громадської діяльності, громадських доручень, до Батьківщи-

ни, відчуття людини в собі справжнього громадянина своєї держави; критерій пізнання визначає творчу спрямованість, пошуковий інтерес, жагу до знань, рівень інтелекту людини; розуміння сенсу буття виявляє життєву позицію людини у досягненні своєї мети, і свого призначення в житті. Згідно з нашими спостереженнями щодо сформованості духовності у людей з інвалідністю та концепції Б.С. Братуся, ми спробуємо проаналізувати, що є результуючим фактором існуючих поглядів на цю проблему. У педагогіці є традиційним розглядати три рівні сформованості: високий, середній, низький. Якщо людина з високим рівнем сформованості духовності, то вона володіє системою умовностей та регламентацій поведінки, має такий рівень культури, при якому спрямовує свою власну природу, свої думки, дії й діяльність на збереження. створення добра, гармонії, прекрасного в житті інших людей ( тобто високий рівень сформованості). Якщо людина з середнім рівнем сформованості духовності, то вона теж озброєна і системою регламентацій, і високим рівнем звичних потреб у їх дотриманні, але спрямовує все це та породження й реалізацію злого духу, негативної духовності (антидуховності). І лише та людина, яка не володіє ні певною системою ні бодай мізерною кількістю умовних регламентацій, ні системою будь-яких потреб дотримуватися хоча б яких-небудь приписів в цілому (тобто людина не культурна зовсім), ні поняттям про добро та зло, НАЦІОНАЛЬНА АСАМБЛЕЯ ІНВАЛІДІВ УКРАЇНИ

про ідеал та антиідеал, прекрасне й огидне, може вважатися повністю бездуховною (низький рівень сформованості). Навіть особа, коли в арсеналі своєї свідомості й змінить певну кількість регламентації своєї поведінки (тобто, якоюсь мірою ця людина культурна), але вона діє за всіма правилами й законами на користь чи задоволення лише своїх фізичних та фізіологічних потреб, не може вважатися духовною особою. Це також по-своєму бездуховна людина. Тобто, спираючись на попередні визначення, зрозуміло, що людина може багато читати, ходити до театру, спілкуватися з розумними людьми, мати тактовність, але її не можна назвати духовно вихованою, тому що весь її розум та вади свідомо направлені на користь собі, а не на допомогу іншим. Висновки. Успішне вирішення проблеми духовного розвитку людини з інвалідністю залежатиме від того, наскільки наше суспільство буде адаптоване до цієї категорії людей, виходячи з теорії компенсації, зуміє визнати, що недузі треба протиставити силу духу, і як ефективно воно буде сприяти адаптації людиниінваліда до суспільного життя. Література 1.

2.

Загальна психологія : навч. посіб. для ВНЗ / Максименко В. Д., Соловієнко В. О. – К.: 2000.-256 с. Головінський І. Педагогічна психологія. – К. 2003

3.

4.

5.

6.

7.

Загальна психологія: навч.посіб. для внз України / М’ясоїд П. А. – К., 2000. – 479 с. Загальна та прикладна психологія : курс лекцій / Цигульська Т. Ф. – К., 2000. – 187 с. Проблемы воспитания и социальной адаптации детей с нарушением зрения / под ред. Л.И.Плаксиной. – М. 1995 Специальная дошкольная педагогика под редакцией Э.А. Стребелевой. – М. 2002 Формирование социально-адаптативного поведения у учащихся с нарушением зрения в начальных классах / под ред. Л.И.Плаксиной. – М. 1998.

НАЦІОНАЛЬНА АСАМБЛЕЯ ІНВАЛІДІВ УКРАЇНИ

ОСОБЛИВОСТІ МЕТОДИКИ ВИКЛАДАННЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ У ШКОЛІ ДЛЯ ДІТЕЙ З ВАДАМИ ЗОРУ Бенесько О.О. вчитель англійської мови Луцького НКП МВСШ Анотація. У статті розкрито особливості викладання іноземної мови у школі для дітей з вадами зору у поєднанні з корекційною роботою та формування комунікативної компетенції на основі позитивної мотивації, подано оптимальну організацію навчального процесу; доцільність використання ігрових форм роботи для кращого засвоєння іншомовного матеріалу. Ключові слова: діти з вадами зору, комунікативна компетенція, позитивна мотивація, корекційна робота, ігрові форми роботи. Аннотация. В статье раскрыты особенности преподавания и коррекционной работой на уроке иностранного языка в школе для детей с дефектами зрения, формирования коммуникативной компетенции посредством позитивной мотивации, обоснована целесообразность использования игровых форм работы для лучшего усвоения материала при изучении иностранного языка, подано оптимальную организацию учебного процесса.

Ключевые слова: дети с дефектами зрения, коммуникативная компетенция, позитивная мотивация, коррекционная работа, игровые формы работы. Постановка наукової проблеми та її значення. У сучасному суспільстві знання однієї або кількох мов – запорука успіху та досягнення поставлених цілей. Усе більше використання іноземних мов входить у різні сфери нашого життя. Не винятком є і життя людей з вадами зору. Їм, як людям з обмеженими сенсорними можливостями, важче знайти своє місце у сучасному світі. Знання іноземних мов дає додаткові можливості реалізувати себе повністю, комфортно почуватися в суспільстві і бути його повноцінним членом. Але для цього потрібно докласти максимум зусиль як учневі, так і вчителю. Основною рушійною силою для вивчення іноземної мови є позитивна мотивація (усвідомлена потреба в освоєні та втіленні отриманого досвіду). Спад чи втрата зору можуть негативно вплинути на психічний та фізичний розвиток особистості. Інколи це призводить до апатійного чи, навіть, депресивного стану. Мотивація, як роз’яснення про розширення власних можливостей при умові володіння іноземною мовою, повинна допомогти у цьому. Звуження сфери чуттєвого пізнання, звичайно, не сприяє швидкому і якісному оволодінню мовою, тому людям з вадами зору необхідно повністю викоНАЦІОНАЛЬНА АСАМБЛЕЯ ІНВАЛІДІВ УКРАЇНИ

ристовувати наявні чуття (слух, дотик, залишковий зір), щоб активно оволодівати знаннями. Головна мета навчання іноземної мови полягає у формуванні в учнів комунікативної компетенції, базою для якої є комунікативні уміння, сформовані на основі мовних знань та навичок у поєднанні з постійною корекційною роботою. Розвиток комунікативної компетенції залежить від соціокультурних та соціолінгвістичних знань, вмінь та навичок, які забезпечують входження особистості в інший соціум і сприяють її соціалізації в новому для неї суспільстві. Оволодіння учнями іноземною мовою сприяє розвитку в них здібностей використовувати її як інструмент спілкування в діалозі культур сучасного суспільства. Вона розглядається як засіб міжособистісної взаємодії в умовах багатонаціонального і полікультурного світового простору. Сучасний розвиток зв’язків між державами є передумовою для активізації знань про культурні особливості країн, народів, мова яких вивчається. Цьому сприяє між культурний підхід до вивчення іноземної мов, що допомагає учням виявляти зв'язок між мовою та життям. Аспекти життя країн, мова яких вивчається повинні бути регулярно представлені в процесі всього вивчення іноземної мови. Учнів потрібно заохочувати виявляти спільні та відмінні риси і порівнювати іноземну культуру з їхньою власною культурою та життям.

Специфікою роботи з слабозорими дітьми є те, що протягом усього процесу вивчення іноземної мови повинна проводитися корекційна робота з обов’язковим урахуванням програми, вікових та індивідуальних особливостей учнів. На уроках вчитель повинен використовувати аудіозаписи, натуральні предмети, різні методики роботи зі слабозорими дітьми. Метою даної статті є розкриття проблем та особливостей роботи вчителя іноземної мови з дітьми з вадами зору; спосіб оптимальної організації роботи на уроці іноземної мови та поєднання її з корекційною роботою. Виклад основного матеріалу та обґрунтування отриманих результатів. Мова кожної людини повинна бути змістовною, ясною, правильною, точною, зрозумілою оточуючим. При вадах зору оволодіння мовою проходить згідно тих самих законів, що й у дітей з повноцінним зором. Можливості мовленнєвого спілкування слабозорих з оточуючими необмежні. Тому в них не спостерігається значних відхилень в розвитку граматичної функції. Але часткова чи повна втрата зору вносить певну своєрідність у процес розвитку мовлення дітей з вадами зору. Це проявляється в особливостях розвитку фонетичної та лексичної сторін мови, що веде до помилок у письмі. Для покращення навчального процесу, потрібно правильно та чітко організувати роботу на уроці: · продумати всі види роботи з учнями (як наНАЦІОНАЛЬНА АСАМБЛЕЯ ІНВАЛІДІВ УКРАЇНИ

вчальну, так і корекційну) до найдрібніших деталей. Чітко формулювати завдання, щоб кожен учень знав, що повинен робити. Потрібно використовувати набір фраз у класі та поступово збільшувати їх обсяг. Для перевірки розуміння учнями прочитаного стануть у пригоді такі вирази: Is that right? Put up your right hand if you don’t understand.what don’t you understand? Tell me in Ukrainian. Tell me in Ukrainian what you have to do. Put up your hand if you know the answer.Під час ігор та вивчення пісень використовувати такі фрази:Now we’ll play a game. Guess what\ where\ who is it? Guess what is missing? is team has won! Whose turn is it? A point for team two. Let’s all sing a song; · використовувати технічні засоби якомога частіше, щоб учні призвичаїлись до особливого виду роботи. Це зекономить час в майбутньому; · не підганяти дітей. Використовуйте необхідну кількість часу для виконання завдань (розрахуйте правильно час на корекційну роботу також); · залучати учнів до участі у рольових іграх для кращого засвоєння матеріалу. Наприклад, при вивченні теми «У магазині» (4 кл.) доцільно спочатку відтворювати діалоги між продавцем та покупцем, а пізніше створювати власні діалоги, при цьому можна використовувати натуральні предмети, іграшки; · потрібно пильнувати, що роблять діти. Якщо вони не зрозуміли завдання, не відмовляйтеся від нього, виявіть проблему, точніше поясніть, що треба робити дітям і почніть знову;

· не слід розраховувати на те, що учні засвоять матеріал у повному обсязі. Це тривалий процес. Навіть найкращі учні запам’ятають лише якусь частину з того, що було подано, тому треба прослідковувати їх прогрес поступово, урок за уроком, і будувати навчальний процес відповідно до прогалин в знаннях учнів. У заключній частині уроку під час підведення підсумків слід використовувати тести, кросворди; · слід пам’ятати, що кожен клас, як і кожен учень індивідуальний. Потрібно бути готовим до того, щоб сповільнити чи пришвидшити темп роботи, щоб інтенсивність навчання відповідала потребам учнів; · доцільно робити власні нотатки про те, як пройшов кожен урок: чи були якісь труднощі, чи щось привернуло увагу учнів. Ці нотатки будуть вам корисні для викладання цього ж матеріалу у інших класах. Учителю потрібно використовувати на уроці такі цікаві форми роботи як рольові ігри, кросворди, головоломки, пісні та вірші. Однією з необхідних та цікавих форм роботи є використання на уроках пісень та віршів, тому, що ми,в першу чергу, повинні розвивати слух у слабозорих дітей. Пісні та вірші формують навички аудіювання і паралельно тренують лексику та граматику під час уроку. Це дає можливість використовувати технічні засоби (касети, диски) для вивчення віршів та пісень на уроках іноземної мови. Наприклад, при вивченні НАЦІОНАЛЬНА АСАМБЛЕЯ ІНВАЛІДІВ УКРАЇНИ

пісень можна дати учням неповний текст пісні та окремо слова. яких не вистачає, та попросити дітей заповнити пропуски. На кожному уроці іноземної мови з дітьми з вадами зору повинна проводитися корекційна робота. Перш за все треба виявити рівень готовності дитини до навчання. Дослідження Єрмолова З.Г., Коробко С.Л та інших показують, що слабозорі школярі порівняно з школярами з нормальним зором мають суттєві труднощі в оволодінні програмним матеріалом. Ці труднощі можна пояснити низкою причин: 1. Низький рівень підготовки дітей до вивчення мов (лише 36% слабозорих дітей в семирічному віці мають високі показники мовного чуття та мовленнєвих навичок, які є важливим фактором успішного вивчення граматики).

2. Особливостями формування у слабозорих процесів пізнавальної діяльності, а саме, сприйняття і уявлення – необхідної складової для успішного засвоєння граматичного та лексичного матеріалу.

3. Недоліком навчання є ситуації, коли прийоми, які використовує вчитель, не враховують особливостей розвитку дітей з сенсорною недостатністю. Таким чином, хоча засвоєння програмного матеріалу немає прямої залежності від ступеня порушення зору, труднощі чуттєвого пізнання ускладнюють цей процес. Аналіз стану знань учнів є лише одним з актуальних завдань, вирішення якого спрямоване на вдосконалення методики навчання слабозорих.

Наступним, не менш важливим завданням, є визначення основних напрямів і прийомів корекційної роботи на уроках іноземної мови залежно від змісту граматичної теми, вікових особливостей та рівня знань учнів. Ці напрями є відмінними в різних класах: в класах слабозорих учнів основна увага приділяється фонематичному сприйняттю, в класах сліпих – розвитку орієнтації у малому та великому просторі і корекції неправильних предметних уявлень. Наприклад, при вивченні напрямів та наказового способу : Go to the blackboard. Go straight ahead. Turn le\ right. Паралельно ведеться робота з корекції недоліків розвитку пізнавальної діяльності – корекції понять. Доцільно використовувати завдання по поєднанню понять з їх дефініцією, наприклад, при вивченні фразових дієслів у 10 класі: Give out Drop out of Go ahead Let down Get away with Speak out against

to leave sth before finishing to distribute to disappoint a person to start sth as planned despite the problems to say sth publicly escape without punishment

НАЦІОНАЛЬНА АСАМБЛЕЯ ІНВАЛІДІВ УКРАЇНИ

Така робота продовжується при вивченні граматики і правопису. Корекційна робота має базуватися на змісті програми. Вивчення букв та звуків дає можливість здійснювати корекцію недоліків у вимові (вчителеві необхідно чітко і голосно вимовляти звуки та слова, давати можливість учням повторювати їх по декілька разів). При введенні нових ЛО проводиться уточнення та розширення словникового запасу учнів, на основі розширення та уточнення уявлень про предмети навколишнього середовища, їх ознаки і дії, корекція недоліків просторових уявлень і орієнтації в просторі (вивчення прийменників). При вивченні структури речення і їх самостійному утворенні потрібно корегувати недоліки граматичної функції (наголос, порядок слів у реченні). З метою збагачення чуттєвого та життєвого досвіду учнів необхідно: · розвивати мовленнєвий слух (уміння чути паузу, інтонацію), · використовувати аудіозаписи – чути не тільки голос вчителя, а й голос носія мови, · відчувати різницю українських та англійських звуків, · уміння використовувати слова в мовленні на основі коректування уявлень, для чого доцільно використовувати діалоги. Практичні дії з натуральними предметами (іграш-

ки, фрукти) полегшують засвоєння прийменників, так як допомагають диференціювати уявлення про просторове взаємовідношення предметів. У молодших класах доцільно використовувати ігри з розміщенням одного предмету відносно іншого .

Where is a pen? A pen is on\ in\ under the table. Така вправа розвиватиме й пам'ять, якщо трохи ускладнити її - ввести більше предметів, попросити учня вийти, змінити місця кількох предметів і спитати у нього, що змінилося. Перевірка знань слабозорих школярів показала, що учні мають труднощі з роботою з деформованим текстом, де учням потрібно розставити речення у правильному порядку. Причина цього – бідний життєвий і практичний досвід з огляду на їх сенсорну недостатність. Упоратись із цим допоможе така вправа, як виконання певної дії на одному уроці, а потім відтворення послідовності цих дій на наступному уроці. Це підтверджує, що включення слабозорих у практичну діяльність сприяє подоланню недоліків їх чуттєвого досвіду і на цій основі досягається успішне засвоєння знань. Провідна роль навчання в розвитку слабозорих та незрячих учнів може бути вирішена лише тоді, коли вчитель знає аномальні особливості учнів, їх вплив на психічний розвиток і володіє методами роботи з незрячими та слабозорими дітьми. Великою проблемою у викладанні іноземної мови НАЦІОНАЛЬНА АСАМБЛЕЯ ІНВАЛІДІВ УКРАЇНИ

незрячим дітям є відсутність словників за Брайлем. У зв’язку з цим, вчителю потрібно організовувати роботу з класом таким чином, щоб це не впливало на навчальний процес (наприклад, заводити словники і користуватися ними протягом всього вивчення мови). Висновок. В організації уроків іноземної мови вчителі повинні бути націлені на об’єднання процесу навчання і виховання учнів, що, в свою чергу, сприятиме розвитку у школяра таких якостей, як працьовитість, наполегливість у досягненні поставленої мети, активність і самостійність, формування адекватної оцінки своєї діяльності. Література 1.

2.

3.

4.

Венгер Л.А., Мухина В.С. Психологическая готовность к обучению в школе // Подготовка детей к школе в семье. – М.: Педагогика, 1976. К психологии и педагогике детской дефективности. // Вопросы воспитания слепых, глухонемых и умственно отсталых детей. – М., 1924. Воспитание и обучение слепого дошкольника / под ред. Л.И. Солнцевой. – М.: Просвещение, 1967. Дидактические игры и упражнения по сенсорному воспитаниию дошкольников / под ред. Л. А. Венгера. – М. : Просвещение, 1978.

5.

6.

7.

8.

9.

Іноземні мови. Програми для загальноосвітніх навчальних закладів та спеціалізованих шкіл з поглибленим вивченням іноземних мов. – КиївІрпінь, 2005. Могайлик Л.И. Актуальные вопросы обучения русскому языку слабовидящих школьников. – Л., 1982. Круглова Т.Л. Роль целенаправленного наблюдения в развитии словесной творческой деятельности слабовидящих школьников первого года обучения. – Л., 1982. Половникова Н.А. О системе воспитания познавательной самостоятельности // Советская педагогика. – 1970. – № 5. Свиридюк Т.П. Воспитание самостоятельности слепых и слабовидящих дошкольников в процессе организации обслуживающего труда. – К., 1988.

НАЦІОНАЛЬНА АСАМБЛЕЯ ІНВАЛІДІВ УКРАЇНИ

ОСОБЛИВОСТІ ПІДХОДУ ДО ПРОВЕДЕННЯ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ ПІД ЧАС ВИВЧЕННЯ ХІМІЇ НЕЗРЯЧИМИ УЧНЯМИ

УДК [37.016:54] – 056.262 Прох А.С. директор Волинського обласного центру реабілітації інвалідів по зору Анотація. У статті проаналізовано прийоми складання і запису рівнянь хімічних реакцій, які викликають затруднення у сліпих учнів під час засвоєння таких розділів, як «Ознаки хімічних реакцій», «Хімічні формули», «Рівняння хімічних реакцій, розстановка коефіцієнтів». Ключові слова: хімічний процес, рельєфна система, рівняння хімічних реакцій, закон збереження маси речовин, формула хімічної сполуки, реагуюча частина хімічного рівняння, результат хімічної взаємодії, радикали, тотально незрячі учні. Аннотация. В статье проанализированы приемы составления и записи уравнений химических реакций, которые вызывают затруднения у слепых учащихся на усвоение таких разделов, как «Признаки химических реакций», «Химические формулы», «Уравнения химических реакций, расстановка коэффициентов».

Ключевые слова: химический процесс, рельефная система, уравнение химических реакций, закон сохранения массы веществ, формула химического соединения, реагирующая часть химического уравнения, результат химического взаимодействия, радикалы, тотально незрячие ученики. Особливе занепокоєння викликає поширення серед молоді всіх навчальних закладів погіршення стану органів зору. Адже зір є однією з ведучих функцій людини і забезпечує отримання більше 90 % інформації про зовнішній світ. Як показують наукові дослідження, з кожним роком спостерігається тенденція до збільшення кількості учнів з пониженим зором, серед яких перше місце посідає короткозорість. Ускладнена міопія, тотальна сліпота складають серйозну соціальну проблему. Зоровий дефект, особливо тотальна сліпота зумовлюють значний дефіцит чуттєвого досвіду, що вимагає особливих підходів при вивченні хімічних понять шкільного курсу хімії. Прийоми складання і запису рівнянь хімічних реакцій незрячими учнями. Учні повинні вміти самостійно складати рівняння хімічних реакцій, щоб бути грамотними (освіченими) в галузі хімії. У масових школах методика складання рівнянь хімічних процесів зазвичай не викликає труднощів в НАЦІОНАЛЬНА АСАМБЛЕЯ ІНВАЛІДІВ УКРАЇНИ

учнів, якщо добре опрацьовані такі розділи, як «знаки хімічних елементів», «хімічні формули». У роботі зі сліпими учнями зустрічається цілий ряд специфічних труднощів, які вимагають особливої уваги зі сторони вчителя. Методичних розробок з цього питання у тифлопедагогічній літературі немає, хоча поняття про рівняння хімічної реакції є азбучно необхідним в школі для сліпих. Без достатнього засвоєння цього поняття учнями неможна переходити до вивчення систематичного курсу хімії. Специфічні труднощі вивчення хімічних рівнянь сліпими учнями полягають: 1) у вивченні правил рельєфної системи запису рівнянь хімічних реакцій; 2) у різних напрямках читання і письма рельєфним шрифтом; 3) у особливій методиці розстановки коефіцієнтів у хімічних рівняннях згідно закону збереження маси речовини. а) при записі рівнянь хімічного процесу шрифтом Брайля потрібно пропускати одну клітинку перед знаком взаємодії 2NaOH + _H2SO4 = > _ Na2 SO4+2H2O і одну клітинку перед знаком рівності або напряму реакції. Інших пропусків у середині хімічної реакції не допускається.

Учні і багато вчителів не звертають уваги на це правило, хоч від нього залежить швидкість читання і письма. Як правило, ці учні, які дотримуються і залишають інтервали в хімічних рівняннях, читають хімічний текст в 1,5 раза, а записують в 1,2 разу швидше. б) при поясненні теми «хімічні рівняння» в школі для сліпих необхідно ввести деякі зміни в термінологію. Розглядаючи конкретний хімічний процес по рівнянню реакції або розставляючи коефіцієнти, вчитель називає праву і ліву частину рівняння. Терміни «справа» і «зліва» заплутують учнів, оскільки учні, які працюють за системою Брайля, запис введуть в одному напрямі (з права на ліво), а читають записаний текст в іншому напрямі (зліва на право). Таким чином, записана права частина хімічного рівняння при читанні стає лівою, і навпаки, ліва частина рівняння при записі результату реакції стає правою при читанні. Така специфіка запису і читання створює велику плутанину в учнів при розробці рівнянь хімічних реакцій, особливо в класах замішаного складу. Щоб ліквідувати таку плутанину, було запропоновано умовно називати ліву частину рівняння хімічної реакції реагуючою частиною, а праву – результатом. Введення такої умови сприяє підвищенню прийомів розрізнення і полегшенню орієнтації. Крім того, така назва обох частин рівняння хімічного процесу більш предметна і змістовна. в) сам процес складання хімічних рівнянь не НАЦІОНАЛЬНА АСАМБЛЕЯ ІНВАЛІДІВ УКРАЇНИ

викликає труднощів в учнів, якщо вони добре засвоїли попередній матеріал, але розставлення коефіцієнтів за законом збереження маси речовин є складним для сліпих учнів, особливо на початку вивчення цього розділу. Записане за допомогою приладу для письма за Брайлем рівняння хімічного процесу повинно бути вивчено (досліджено) з позиції закону збереження маси речовини, для чого потрібно витягнути лист паперу з приладу і прочитати записане. Далі порівнюється загальна кількість атомів конкретного елемента, що вступили в реакцію з кількістю атомів цього ж елемента, що утворилася в результаті реакції. У випадку розходження кількісних величин учень зрівнює їх розставляючи коефіцієнти. Зрівнювання здійснюється або послідовно: коефіцієнти розставляються по кожній групі атомів і запис ведеться поетапно, поки не буде досягнута повна рівність, – або учень всі обчислення робить в пам’яті і тоді переписує вже готове рівняння в зошит. У першому випадку учень затрачає на процес по розставленні коефіцієнтів багато часу (до 8 хв.) на рівняння, у другому випадку допускає багато помилок, оскільки всі розрахунки потрібно тримати в пам’яті, особливо коли слід розставляти всі чотири коефіцієнти. Слухові відчуття людини знижуються при стомленості, неврівноваженому емоційному стані, роз-

сіяній увазі. Тому залежність слухових відчуттів від різних зовнішніх та внутрішніх чинників потрібно враховувати під час практичних занять, складанні і запису рівнянь хімічних реакцій. Є інші прийоми розстановки коефіцієнтів, більш цікаві, що дозволяють диференційовано підійти до учнів із врахуванням стану зору, техніки письма і читання рельєфного шрифту. Способи розстановки коефіцієнтів у рівняннях хімічних реакцій: 1. Використання повторного (поетапного) запису.

2. Запис з пропусками (з наступним їх заповненням).

3. Двосторонній запис (метод М.І. Єгорова).

4. Запис з використанням конструювання.

- перший спосіб був розглянутий вище; - другий спосіб – запис з пропусками (з наступним їх заповненням полягає в тому, що при натисканні рівняння хімічного процесу шрифтом Брайля перед кожною формулою хімічної сполуки залишаються дві пусті клітинки для запису цифри коефіцієнта з цифровим знаком). Після того, як буде підрахована загальна кількість атомів кожного елемента в реагуючій частині і в результаті реакції і визначенні коефіцієнти, які необхідно розставляти, пропуски заповнюються.

- третій спосіб – це двосторонній запис. Учні записують рельєфним шрифтом рівняння хімічної реакції, далі виймають листок з приладу для письма НАЦІОНАЛЬНА АСАМБЛЕЯ ІНВАЛІДІВ УКРАЇНИ

за Брайлем, перевертаючи його і знову вставляють в прилад так, щоб записане рівняння було трохи вище верхньої лінії посібника. Таким чином, учень може постійно контролювати правильність розставлення коефіцієнтів і його не потрібно, для того, щоб прочитати рівняння, виймати лист з приладу. Тут легко помітити аналогію: зрячий учень може контролювати правильне розставлення коефіцієнтів за допомогою зору, постійно порівнюючи кількісні показники реагуючої (взаємодіючої) частини хімічного рівняння і результату реакції. Сліпий учень здійснює такий контроль дотиком пальців рук. Контроль необхідний особливо при вивчені початкового курсу хімії. Цей спосіб не затруднює процесу мислення сліпого учня, крім того, учень не тратить лишнього часу на технічні маніпуляції (відкривання і закривання приладу, виймання і закріплення листка паперу). Спосіб з використанням конструювання полягає у використанні описаного вище навчального посібника «Конструктор з хімії для сліпих». На робочій дошці конструктора учень повністю складає рівняння хімічного процесу, підбираючи необхідні елементи і розміщуючи їх залежно від ходу реакції. Після того, як складена реагуюча (взаємодіюча) частина і результат реакції, учень робить кількісний підрахунок і розставляє коефіцієнти, беручи необхідні цифри з цифрового ряду.

Така методика застосовується для пояснення і опрацювання теми «хімічні рівняння». При використанні конструктора учень не зв’язаний з приладом для письма за Брайлем і папером, спрощується дотиковий контроль за кількісним порівнянням реагуючої частини хімічного рівняння і результатом. Наприкінці теми «Початкові хімічні поняття» учням запропоновано розставити коефіцієнти в п’яти хімічних рівняннях: 2Ca + O2 – 2CaO 2 HgO – 2 Hg + O2 4Na + O2 – 2Na2O 2Al + 3Cl2 – 2AlCl3 4P + 5O2 – 2P2O5 Органічна хімія Потрібно також зупинитись на своєрідності складання схем хімічних процесів в структурному вигляді при вивченні органічної хімії і на особливостях розставлення коефіцієнтів у подібних рівняннях хімічних реакцій. Застосування для цієї мети «Конструктора по хімії для сліпих» дозволяє користуватись вже готовими циклічними конфігураціями, радикалами і функціональними групами. Це позбавляє учнів від необхідності записувати багато громіздких хімічних процесів в структурному вигляді і дає можливість економити на уроці велику кількість часу. Наприклад, запис за Брайлем в структурному вигляді реакції нітрування толуолу з утворенням НАЦІОНАЛЬНА АСАМБЛЕЯ ІНВАЛІДІВ УКРАЇНИ

тринітротолуолу займає два листки, учень повинен при цьому зробити 320 уколів грифелем. Якщо при розставленні коефіцієнтів доведеться повторити запис рівняння, то навантаження на учня збільшується удвічі. Краще замінити запис складних хімічних процесів в структурному вигляді конструюванням. Складання схеми конкретного хімічного процесу з допомогою конструктора. Завдання. Рівняння реакції нітрування бензолу. У лівому верхньому куті дошки встановлюється бензольне ядро (кільце) і у всіх його кутах, (крім правого верхнього) закріплюється радикал СН. Щоб точніше показати переміщення атомів водню (гідрогену) у сполуці, у правому верхньому кутку цей радикал складають з атомів С і Н. Між атомами водню (гідрогену) і вуглецю (карбону) розміщують одинарний зв'язок. Далі залишають одно-два гнізда, ставлять знак плюс і будується формула азотної (нітратної) кислоти: закріплюються елементи Н і О, між ними і після О – оксигену – одинарні горизонтальні зв’язки і тоді група – NО2 – нітрогрупа. Після взаємодіючої частини пропускається одно-два гнізда і ставиться знак напряму реакції. Після цього складається сполука, що утворилася в ході реакції. Якщо учні добре оволоділи технікою конструювання хімічних процесів, вчитель може для економії часу запропонувати їм скласти весь процес в лівій частині рівняння.

Але це можливо тільки в процесах, подібних даному, коли не потрібно розставляти коефіцієнти в хімічному рівнянні. У такому випадку за цією методикою складається ліва частина рівняння і тут зразу робиться вся перестановка, яка відображає суть процесу, що проходить: заміна Н (гідрогену) бензолу на групу NO2 (нітрогрупу), а Н (гідроген), що вивільняється, приєднується до групи Н – О (гідрооксогрупи). Така перестановка більш наочна і здійснюється у два рази швидше, ніж у першому варіанті. Після відпрацювання даного хімічного процесу на робочій дошці конструктора не потрібно заставляти учнів записувати в зошит хімічне рівняння в структурному вигляді, вистачає, коли вони записують процес в загальному вигляді.

C6H6 + HONO2 — C6H5 – NO2 + H2O Для кращого розуміння і засвоєння ходу хімічних перетворень, органічні речовини, що вступають у реакцію краще поелементно, щоб мати можливість прослідкувати переміщення атомів всередині молекул. Для економії часу та частина сполуки, яка не змінюється в результаті реакції, складається з радикалів. У процесі навчання сліпих учнів і вивчення ними хімічних понять виробляється в незрячих система орієнтації при написанні рівнянь хімічних реакцій та розстановці коефіцієнтів.

НАЦІОНАЛЬНА АСАМБЛЕЯ ІНВАЛІДІВ УКРАЇНИ

Література 1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

Боєчко Ф.Ф. Основи хімії полімерів. – К.: Вид-во «Радянська школа», 1976. – С. 100 Буринська Н.М. Тренувальні вправи з органічної хімії. – К.: Вид-во «Радянська школа», 1974. Деркач Ф.А. Неорганічна хімія. – К.: Видавниче об’єднання «Вища школа», 1978. Виготский Л.С. Слепой ребенок. Собр.соч. в 6 т. – Т.5 – М.: Педагогика, 1983. Корольков Д.В. Основы неорганической химии. – М. «Просвещение», 1982. – С. 190 Синьова Є.П., Сасіна І.О. Взаємостосунки в колективах осіб з глибокими порушеннями зору : навч.-метод. посіб. – К.: НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2005. 105 с Федорець П.С. Технічні засоби в реабілітації інвалідів по зору. – К.: Вид-во НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2006.

ХУДОЖНІЙ ОБРАЗ ТА РОБОТА ЩОДО ЙОГО ДОСТУПНОСТІ НЕЗРЯЧИМ УЧНЯМ НА УРОКАХ ЛІТЕРАТУРИ Симончук Ю.П. голова Волинського первинного осередку «Асоціації тифлопедагогів України», відмінник народної освіти, старший вчитель української мови та літератури Луцького консульпункту МВСШ Відомо, що література в широкому розумінні слова, це – все те, що написано і надруковано, і походить від слова літера. Проте шкільна програма передбачає вивчення літератури лише її частину, тобто художню, яка справедливо називається мистецтвом слова. Художник малює пензлем, письменник – словом. Обидва митці створюють художній образ. І саме через нього подають тему, а відтак – ідею твору. Отже, щоб зрозуміти задум письменника, ми мусимо до кінця розкрити художній образ, що покладений в основу твору. Отож, спробуємо поділитися міркуваннями стосовно суті художнього образу і яким способом варто розкривати його на уроках літератури для слухачів з вадами зору, зробити його доступним. Короткий словник літературних термінів під редакцією Лесина і Пулинця так визначає поняття образ: «У художній літературі – це яскрава картина людського життя, змальована письменником за допомогою мови. Для створення образу письменник вивчає багато явищ дійсності, узагальнює їх. Але в творі це узаНАЦІОНАЛЬНА АСАМБЛЕЯ ІНВАЛІДІВ УКРАЇНИ

гальнення подається у вигляді конкретної особи, події, явища. Образ становить собою діалектичну єдність загального й поодинокого: широкі картини узагальнення в ньому подаються як живі, неповторні індивідуальні постаті й картини. Велику роль у здійсненні цього відіграє художній вимисел. Створені письменником картини життя виявляють його ставлення до змальованого. Таке саме ставлення він прагне викликати у читача. Ідеал прекрасного автор висловлює при змалюванні позитивного у прямій формі, а негативного – у формі заперечення. Образи художнього твору допомагають читачеві пізнати життя, щоб впливати на нього. Вони виховують, дають естетичну насолоду, хвилюють. Образність – найхарактерніша особливість художнього відтворення дійсності …». Є більш стисле визначення поняття художній образ. Зокрема, у словнику, введеного у Інтернет, говориться: «Художній образ – це особлива форма естетичного освоєння світу, при якій зберігається його предметно-чуттєвий характер, його цілісність, життєвість, конкретність, на відміну від наукового пізнання, що подається у формі абстрактного поняття». Як бачимо, художник творить образ, виходячи з власного світобачення, про що скажемо нижче. А поки що звернемо увагу, що читаємо в окремих літературних працях і навіть у підручнику. Наприклад, образ Терентія Гавриловича Пузиря, образ Ярослава Мудрого. Чи завжди це правильно? Вважаємо, що ні. Коли ми диви-

мося на ікону, то бачимо розіп’ятого Ісуса Христа, чи Матір Божу, лики святих сподвижників Господніх то як скажемо: Хто це? Господь Бог наш? Але ж він вознісся на небо і сидить праворуч Вітця. Отже, на іконі – його образ. І у народі говорять, що у світлиці на чільному місці висіли образи (лише вимовляють з наголосом на – «и»). І це не омограф, а та сама суть, лиш наголос слова перенесений на останній склад. Коли читаємо драму Івана Кочерги «Ярослав Мудрий» і робимо аналіз, то правильно буде казати, що у драмі змальований образ Київського князя, який жив ще в ХІ столітті, а його останки – у гробниці, що стоїть у Софії Київській. Автор намагався якнайточніше передати риси його характеру, прагнення до зміцнення держави Київська Русь і в першу чергу шляхом законотворення. Інакше дивимося на Терентія Гавриловича Пузиря чи Герасима Калитку. Чи знала історія цих людей? Звичайно, що ні. Жили і працювали їм подібні. Отож, і Карпенко-Карий створює не образ Герасима Калитки чи Терентія Гавриловича Пузиря, він виписав образи землевласників. Один із них прагне стати мільйонером, а другий уже досягнув мети. Тому, не образ Терентія Пузиря, а Терентій Гаврилович Пузир є образом українського капіталіста землевласника кінця ХІХ - поч. ХХ ст. Нагадуємо, що образ – це художнє осмислення конкретного явища, предмету чи події з урахуванням НАЦІОНАЛЬНА АСАМБЛЕЯ ІНВАЛІДІВ УКРАЇНИ

типових рис, ознак, видимого або уявного світу. Виходячи з цього, учням легше зрозуміти задум автора. Особливим є завдання тифлопедагогів. Учитель спеціальної школи на відміну від звичайної має додаткове завдання – він мусить допомогти учневі з вадами зору не лише усвідомити образ, а й уявити його так би мовити зовнішню зримість, тобто зробити доступним особливо тим вихованцям, які від народження не бачили краси оточуючої дійсності. Візьмемо вступ до поеми Т.Г. Шевченка «Причинна». Реве та стогне Дніпр широкий, Сердитий вітер завива. Додолу верби гне високі, Горами хвилю підійма. Так і хочеться запитати: це картина чи образ, і як правильно уявити його людині з порушеннями зору? Ми вбачаємо в цьому образ українського народу. Метафора «Реве та стогне Дніпр широкий» мимоволі заставляє пригадати «Хіба ревуть воли як ясла повні». Стогне народ під важким тягарем соціальноекономічних явищ. Колишній кріпак, що став «князем духу людського» добре чув цей стогін, бо ж сам виріс і вирізнився з його широких мас. Отже, Дніпро у Шевченка – це образ народу, який стогне від непосильної ноші і реве, бо голодний. Соціальні вітри, що над ним проносяться, мов той «сердитий вітер». Піднімалися хвилі народних повстань.

І хоч ті хвилі були високі, проте чи всі брали участь у тих повстаннях. Було багато і таких, що хилися додолу, але надія жила у народі і не полишала його. Вона, мов той місяць, то виринала, то потопала. Заспів поеми «Причинна» – це образ глибинних порухів народної сили, яка нуртувала і прагнула свободи. Великий митець, безсмертний наш Тарас Шевченко вдався саме до такого образу народу, щоб далі у романтичних фарбах змалювати святе почуття любові між звичайними молодими людьми. Так автор вдається до гіперболи. Подальша картина підсилюється коли зійшло веселе сонечко «неначе ляля в льолі білій». Його треба зрозуміти, і водночас уявити. Інакше кажучи, зробити доступним для незрячої людини. Образ Дніпра ми знаходимо і в іншого великого сина українського народу, безсмертного М.В.Гоголя. У нього Дніпро не розбурханий, а вільний, плавний і широкий, як сама воля, бо ж «редкая птица долетит до средины его». Обидва українці бачили свій народ у різній ретроспективі. На уроках літератури, аналізуючи художній твір, учитель мусить пам’ятати і донести це учням, що головним героєм кожного художнього твору є народ. А відтак кожна деталь, кожен художній образ розкриває саме образ народу. Неправильно говорити: Чіпка – головний герой роману Панаса Мирного «Хіба ревуть воли як ясла повні». Він центральний персонаж твору. З ним пов’язані НАЦІОНАЛЬНА АСАМБЛЕЯ ІНВАЛІДІВ УКРАЇНИ

усі колізії і перепитії, фабули художнього полотна. Народ тут змальований через сукупність і поєднання усіх дійових осіб. Так, він як голодні воли реве, як і Шевченків Дніпро. Але вже в іншому творі він буде як у «молоці дитина» і пропливатиме через «села веселі, де і люди веселі». І там цей образ буде набагато ближчим до Гоголівського «чуден Днепр». Розкриття художнього образу на уроках літератури у школі де учні сліпі і слабозорі – важке завдання для учителя. Діти з різними вадами зору неадекватно сприймають оточуючу дійсність. Особлива складність цієї роботи – з незрячими від природи. Зауважимо, що дитина, яка ніколи не бачила кольорів всього спектру, кольорову гаму уявляє по своєму. На нашу думку, лише за допомогою музики можна лише частково виповнити цю прогалину. Точніше кажучи, виконати роль художнього образу: естетичний його вплив на змоделювання уявного світу через звукосприймання. Це важко, але не є неможливим. Якщо учитель розкриває образ з позицій його суті, про що ми говорили вище, то уява учня домалює все решту. Найголовніше – розкрити зміст, тобто суть художнього образу. Візьмемо і перелистаємо поезії Миколи Красюка. Він через важку хворобу повністю втратив зір, коли йому було всього кілька місяців від народження. У його поезіях переважає раціо. Та все ж знаходимо, наприклад, рожевий ранок під крилом голубого світанку.

У творах цієї людини, яка ніколи не бачила кольорів, не знайдемо жодного, так би мовити, кольорового огріху. Значить, на уроках літератури учителі Київської спецшколи № 5 , а у старших класах Львівської спецшколи № 100 правильно розкривали художній образ і художність літератури, саме як мистецтва слова. Отже, повторимо за словником Лесина і Пулинця: «Художність – у широкому значені слова – це образність, яка відрізняє мистецтво та літературу від науки і публіцистики. Коли наука є формою логічного пізнання світу, то мистецтво і література – це форма художнього чи образного пізнання». Тому на уроках літератури маємо націлювати незрячих та слабозорих учнів саме до пізнання оточуючої дійсності через художнє сприйняття і розкриття суті того чи іншого образу. При цьому використовуємо співставлення, порівняння, описовість і т.д.. Коли читаємо поезію П.Г. Тичини «Гаї шумлять», де «тремтить ріка як музика», включаємо перші акорди Штраусового вальса «Над голубим Дунаєм». Образна мова учителя, правильне розкриття теми через образність у поєднанні з музикою дає добрий ефект засвоєння літературного твору, бо ж саме до цього повинен прагнути кожен учитель при плануванні і проведенні уроків, наблизити образ і зробити його доступним людині з вадами зору.

НАЦІОНАЛЬНА АСАМБЛЕЯ ІНВАЛІДІВ УКРАЇНИ

СПЕЦИФІКА ВИКЛАДАННЯ МАТЕМАТИКИ У ШКОЛАХ ДЛЯ СЛІПИХ ТА СЛАБОЗОРИХ ДІТЕЙ

Полив’янюк О.В. вчитель математики Крупівського НРЦ для дітей з вадами зору

Оновлення змісту освіти ґрунтується на сучасних наукових дослідженнях, вимогах суспільства щодо гуманізації освіти дітей з особливими навчальними потребами. Тому слід змінити ставлення до дитини як до об’єкта «насичування корисними знаннями», зосередитись на формуванні життєвої компетенції, здатності після навчання у школі адаптуватися до життя в соціумі, бути особистістю. Попри недоліки у пізнавальній сфері кожна дитина з вадами зору має величезні внутрішні резерви, які потрібно враховувати і спиратись на них у навчанні. Удосконалення навчально-виховного процесу потребує не лише підвищення якості уроку, пошуку ефективних форм і методів роботи, а й удосконалення безпосередньо змісту навчання. Основним із завдань є надання учням такого рівня освіченості, що стане достатнім для успішної життєдіяльності в сучасному суспільстві. Причому потрібно прикласти зусилля для того, аби в дітей зір не погіршувався, а мав тенденції до покращення.

Необхідною умовою реалізації цього завдання є використання різноманітних методів і прийомів з метою корекції та компенсації недоліків пов’язаних із вадами зору. Сьогодні у деяких випадках якість знань ще залишається на недостатньому рівні, у процесі засвоєння нового навчального матеріалу в учнів не формуються міцні знання. Нерідко вони запам’ятовують лише окремі блоки інформації без усвідомлення між ними відповідних взаємозв’язків. У міру нагромадження навчального матеріалу окремі його частини забуваються, що призводить не тільки до зменшення загального обсягу сприйнятої і засвоєної інформації, а й до недостатнього розуміння нового матеріалу, усвідомлення якого тісно пов’язане з попереднім. Тому актуальною є проблема інтенсивного навчання учнів, розвитку пізнавальної активності, уміння мислити і оволодівати новими знаннями. Програма шкіл для незрячих та слабозорих передбачає засвоєння учнями певного об’єму математичних знань, причому на тому ж рівні, що й у масовій школі. Вторинні відхилення, що викликані порушеннями зору, негативно впливають на засвоєння учнями загальноосвітніх предметів в тому числі й математики. Оскільки діти з порушеннями зору сприймають той чи інший предмет не в цілому, а фрагментами, то це часто призводить до помилок в пізнанні, особливо, НАЦІОНАЛЬНА АСАМБЛЕЯ ІНВАЛІДІВ УКРАЇНИ

коли йдеться про геометричні фігури. Часто діти спотворюють елементи геометричних фігур, зокрема: величини кутів, довжину сторін, кількість кутів і сторін. Дітям складно виконувати предметно-практичні дії, це в свою чергу стримує формування математичних понять і оволодівання креслярсько-вимірювальними навиками. Усе це призводить до того, що в учнів, які мають вади зору, виникають труднощі під час вивчення математики, тому на уроках математики слід навчити дітей специфічним прийомам пізнання навколишнього світу, це допоможе компенсувати сліпоту або слабозорість. Ці методи включають в себе вироблення навиків детально обстежувати предмети, практичні вміння, такі як: накладання, моделювання читання малюнків і креслень, вимірювання. Всьому цьому дитина повинна навчитись використовуючи збережені аналізатори. Наприклад, вивчаючи на уроках математики тему «Кут», учнів слід ознайомити з терміном «кут» і сформувати в них уяву про нього, навчити виділяти кути в геометричних фігурах (трикутниках, чотирикутниках, п’ятикутниках і т.д.). Слабозорих і незрячих дітей слід ознайомлювати з кутами не лише на геометричному матеріалі, але й на оточуючих їх предметах. За допомогою реальних об’єктів, моделей, креслень в учнів формується загальне абстрактне понят-

тя кута, причому як в математичному, так і в життєвому розумінні. На уроках математики потрібно розвивати в дітей ті органи чуття, які в них ще збережені (слух, дотик та ін.), а також старатися розвивати здібність сприйняття предметів та явищ за допомогою дефектного зору. При цьому треба вважати, що у слабозорих дітей збережені аналізатори розвинені набагато гірше, ніж у тотально незрячих дітей. Це дуже негативно впливає на пізнавальні здібності, а це в свою чергу – на засвоєння навчального матеріалу. Дуже важливо при вивченні елементів геометрії застосовувати метод накладання та прикладання, використовуючи шаблони геометричних фігур. Так, наприклад, використовуючи метод накладання при вивченні рівних фігур, учні на практиці можуть переконатися, що рівні фігури при накладанні співпадають. Метод прикладання дозволяє дітям самостійно конструювати одні геометричні фігури з інших. У процесі роботи школярів з плоскими зображеннями геометричних фігур слід привчати сконцентровувати увагу саме на виділенні тих елементів, які необхідні для розв’язання поставленої задачі. Наприклад, якщо серед фігур нам потрібно виділити трикутник, то учень при розгляданні фігури передусім повинен звертати увагу на наявність трьох кутів та трьох сторін, а не на їх величину, колір чи розмір фігури. Якщо систематично працювати в цьому напрямі, то формуються прийоми розподілення зорової уваги, НАЦІОНАЛЬНА АСАМБЛЕЯ ІНВАЛІДІВ УКРАЇНИ

а це дуже важливо при порушеннях зорового сприймання. Також слід навчити дітей правильно обстежувати геометричні тіла, використовуючи як зір, так і дотик. Пальці при обстеженні повинні рухатись зверху донизу, виділяючи характерні ознаки форми фігури: має гостру вершину, до низу розширюється, має зверху і знизу рівні фігури, куля котиться, а брусок ні, конус має за основу круг. Працюючи з дітьми з вадами зору, дуже важливо навчити їх слухати, адже при порушеннях зору слух стає головним засобом сприйняття інформації. У свою чергу потрібно звернути увагу на те, що мова вчителя повинна бути виразною та точною. Слід проговорювати абсолютно все, що робить вчитель: пише, малює, чи проводить дослід. З дітьми постійно потрібно проводити словникову роботу, причому на будь-якому уроці, так як для багатьох незрячих і слабозорих характерний вербалізм, який пояснюється тим, що в таких дітей дуже мало конкретних уявлень та досвіду. Ще однією з не менш важливих речей для дитини з порушеннями зору є пам’ять, адже таким дітям доводиться зберігати в пам’яті набагато більше інформації, ніж зрячим. Тому треба навчати не лише уважно сприймати інформацію, але й запам’ятовувати її. Для цього на уроках математики обов’язково розвивати різні види пам’яті.

Використання на уроках таких логічних операцій, як аналіз, синтез, порівняння, методів логічного мислення (індукція, дедукція) дозволяє розвивати в учнів мислення, яке займає важливе місце в компенсації зорового дефекту. Велике значення для успішного засвоєння знань дітьми з вадами зору має наочність, яка дає їм можливість накопичувати певні відчуття, більш повно пізнати оточуючий їх світ, уточнити предметні та просторові уявлення, сприяти розвитку збережених аналізаторів. Унаочнення разом зі словом вчителя, підручником, формують правильне та чітке уявлення учня, уточнює ті уявлення, які вже є, розвивають уяву та увагу дитини. Причому потрібно не лише використовувати наочність, але й навчити дітей самостійно нею користуватися. При використанні наочності слід враховувати групові відмінності в гостроті зору учнів, поле їх зору, світлову чутливість, сприймання кольорів та швидкість сприйняття. Завданням застосування наочності в школах для дітей з вадами зору є формування, поповнення, уточнення уявлень про певний предмет, явища оточуючого середовища, вирішення будь-якої окремої задачі. Усе унаочнення повинно відповідати таким вимогам:

НАЦІОНАЛЬНА АСАМБЛЕЯ ІНВАЛІДІВ УКРАЇНИ

1) можливість в повній мірі достатньо точно сприйматися за допомогою збережених органів чуттів учня; 2) відповідність предмета, що зображається за допомогою наочності. Наочне обладнання поділяється на дві групи: натуральне та художнє. До натурального відносяться всі натуральні предмети, що обстежуються, спостерігаються слабозорими та незрячими учнями в класі, на екскурсіях і т. д. Це, наприклад, лабораторні пристрої, що використовуються під час проведення дослідів, але сюди не слід включати макети та моделі. Художнє унаочнення поділяється на об’ємні зображення, до яких відносяться моделі, скульптури, макети та рельєфні зображення на площині. Слід зауважити, що натуральні предмети, як засоби наочності, дають можливість учню ознайомитися з усіма властивостями, якими наділений кожен предмет і які доступні сприйняттю за допомогою збережених аналізаторів. Натуральне унаочнення більш за все застосовується з метою формування, поповнення, уточнення уяви про предмет, деколи також є засобом вирішення пізнавальних задач, наприклад, при навчанні лічби чи проведенні лабораторних. Знайомство з натуральними предметами порівняння їх властивостей як постійних так і тих, що змінюються, є надійним засобом засвоєння знань дітьми з вадами зору, шляхом до формування в учнів чітких , повних та стійких уявлень.

Сприйняття художніх засобів, на відміну від натуральних, погіршується у зв’язку з проблемами процесу сприйняття при порушеннях зору. Результати досліджень багатьох вчених та практика показують, що учні з різними порушеннями зору мають великі можливості для вивчення математики. Для досягнення хороших успіхів потрібен творчий підхід вчителя до уроку. Урок слід будувати з урахуванням готовності кожного учня до засвоєння знань, вмінь і навичок, особливості дефекту зору, що впливає на сприйняття того чи іншого матеріалу. Потрібно створити оптимальні умови для розвитку пізнавальних процесів та особистості вцілому. Тільки при створенні умов, які враховують особливості дітей з вадами зору, навчання буде ефективним і розвиваючим. Література 1.

2.

3.

4.

Синьова Є. П. Тифлопсихологія. – К.: ВО УФЦ-ВФ «Візаві», 2002. Вавіна Л. С. Урахування порушення зору в дітей під час навчання в школі // Початкова школа. – № 11. – 2006. С. В. Федоренко. Тифлодидактика : наоч. посіб. – К., 2009. Виготський А. С. Проблемы дефектологии. – М.: Просвещение, – 1995.

НАЦІОНАЛЬНА АСАМБЛЕЯ ІНВАЛІДІВ УКРАЇНИ

5.

6.

Литвак А. Г., Сорокин В. М., Головина Г. Л. Практикум по тифлопсихологии. – М.: Просвещение, – 1989. Чурило О. Допомагати сліпим не вигідно // Досвітня зоря. – 2004. – № 53.

ВПЛИВ ПОЗИТИВНИХ ЕМОЦІЙ НА ЗБЕРЕЖЕННЯ ЗДОРОВ’Я СЛАБОЗОРИХ ВИХОВАНЦІВ ІНТЕРНАТНОГО ЗАКЛАДУ Фалко Є.В. Комунальний заклад «Клеванська спеціальна загальноосвітня школа –інтернат №1 І-ІІІ ступенів» Рівненської обласної ради Анотація. У статті відображається значення позитивних емоцій для збереження психічного здоров’я слабозорих вихованців. Ключові слова: позитивні емоції, психічне здоров’я, вихованці, школа – інтернат. Аннотация. В статье отражается значение положительных эмоций для сохранения психического здоровья слабовидящих воспитанников. Ключевые слова: положительные эмоции, психическое здоровье, воспитанники, школа - интернат. У житті людини є те, без чого не буває нічого. Це – здоров'я. Здоров'я буває фізичне – краса, пластичність, гнучкість тіла; фізіологічне – нормальне функціонування внутрішніх органів: серця, шлунка, печінки і т.д.; і, нарешті, психічне, котре відбиває стан психіки людини у її багатогранному прояві. Саме воно, психічне здоров'я, дозволяє людині не просто вистояти НАЦІОНАЛЬНА АСАМБЛЕЯ ІНВАЛІДІВ УКРАЇНИ

у важкій ситуації, але й використовувати її для особистісного зростання, розвитку. Однак при всій значимості психічного здоров'я, необхідності його для здорового, успішного і щасливого життя, воно найчастіше залишається без уваги. Особливо важливим є психічне здоров’я для слабозорих дітей. Звичайно, що стабілізація захворювання, покращення чи поступова втрата зору не проходить безслідно для психіки людини. Це впливає на її ставлення до оточуючого середовища, до праці, на настрої, пізнавальній і суспільній активності. Погіршення зору створює передумови для песимізму, емоційних вибухів, дратівливості, байдужості до своїх обов’язків. Життя і діяльність слабозорих людей нерозривно пов'язані з функціонуванням їх емоційно — почуттєвої сфери. Людина реагує на життя позитивними або негативними емоціями та почуттями. «Порушення зору впливають на емоційні стани людини. Спостерігаються зміни в активності, у проявах напруження, неврівноваженість, невпевненість, пригніченість у стосунках з оточенням». Отже, психічне здоров'я загалом, і слабозорих дітей зокрема, тривалий час залишалося поза увагою дорослих. І його збереження звісно є найважливішим завданням як школи – інтернату, так і батьків, і, звісно ж, усього нашого суспільства. Кожен батько і педагог хоче, щоб дитина в майбутньому була щасливою, по можливості щасливішою, ніж він сам. Саме тому робиться акцент на гарне

здоров'я, адекватне поводження та емоційно дружнє спілкування, як результат формування позитивних емоцій. Виділяючи певні якості особистості, що найчастіше обумовлюють позитивні вибори для ділового та емоційно – дружнього спілкування, слід визначити найбільш цінні з них: чесність, життєрадісність, справедливість, чуйність, душевність, доброта, принциповість, прагнення прийти на допомогу. Особливо важливим є позитивне емоційно – дружнє спілкування для слабозорих дітей. Цей напрям досліджували тифлопсихологи В.З. Кантор, Є.П. Синьова, Ю.Г. Дем'янов, В.М. Сорокін, Т.С. Шаляпіна, В.І. Бєляєва. Останнім часом психолого-педагогічна література активно стверджує тезу про необхідність повного емоційного комфорту скрізь: від школи до дому. Але це абсолютно неправильно. Наприклад, відомий російський психолог І.В. Дубровіна також наводить докази позитивної ролі важких ситуацій, перешкод у розвитку. Перешкоди викликають активність людини, породжують потребу шукати і знаходити способи оволодіння ними, виробляти стратегії подолання. Насправді важкі ситуації впливають на дітей подвійно. Дійсно, викликаючи виникнення негативних емоцій, вони можуть призводити до руйнування діяльності, серйозного порушення соціальної адаптації, негативного впливу на особистісний розвиток. Водночас вони сприяють розвиткові волі, накопиченню досвіду подолання перешкод, мотивують до саморозвитку. НАЦІОНАЛЬНА АСАМБЛЕЯ ІНВАЛІДІВ УКРАЇНИ

Але потрібно мати на увазі, що будь-яка важка ситуація, що принесла страждання, тільки тоді має сенс, коли вона робить людину кращою, тобто має розвиваюче і навчальне значення. Приміром, В.О. Сухомлинський писав, що дитина повинна знати, що таке труднощі. У жодному разі не можна, щоб усе давалося учням легко. Але навички напруженої розумової праці мають прищеплюватися дітям поступово, не допускаючи перевтоми. Важливо також звернути увагу на сам перехід від напруження до розслаблення. Різкий перехід, зменшення напруження може переживатися як апатія, нудьга, туга, тобто явища не цілком бажані. Отже, можна дійти висновку, що наявність у житті учня важких ситуацій, які викликають напруження, є одним із найважливіших педагогічних умов становлення психічного здоров'я і позитивних емоцій. Необхідно мати на увазі, що труднощі ситуації і викликане напруження мають відповідати віковим і індивідуальним можливостям учнів. При цьому завдання дорослих – не допомога в подоланні важких ситуацій, а допомога в пошуку їх змісту і навчального впливу. Невід'ємна складова частина продуктивного спілкування – різнобічне використання педагогом прийомів комічного. Як відомо, дотепність, веселість педагога заряджають дітей оптимізмом і життєстійкістю, знімають перенапруження, викликають емоційну розрядку. Можна відзначити психотерапевтичну

функцію комічного, ефективність його застосування в конфліктних ситуаціях, можливість емоційного насичення матеріалу. Говорячи про необхідність позитивного тла настрою в слабозорих учнів не можна не торкнутися таких характеристик, як здатність самого підлітка бути щасливим і з оптимістичним світосприйняттям, що прямо пов'язано з проблемами психічного здоров'я. На думку дослідників, формування здатності бути щасливим як риси характеру має розпочинатися ще в дитинстві. Для цього батькам потрібно виховувати в дітей насамперед установку для радісного сприйняття життя, учити знаходити різноманітні джерела перебування позитивних емоцій (переважно нематеріальні) і, звісно, самим бути щасливими людьми. У дитини, яка виросла серед щасливих батьків, на 10 – 20% більше шансів самій стати щасливою. Оптимізм необхідний для психологічно здорової людини, багато дослідників вважають, що оптимізм прямо пов'язаний із фізичним здоров'ям. Виявляється, люди, які з оптимізмом ставляться до неприємних подій у молодості, виявляються істотно більш здоровими в зрілості. Яким же чином сприяти формуванню у слабозорих дітей оптимізму і позитивних емоцій? Можливо, через постійну фіксацію на позитивних змінах, що відносяться як до сфери навчальної, так і позанавчальноі діяльності. Як справедливо відзначають багато педагогів, навмисне фокусування навіть на незнаНАЦІОНАЛЬНА АСАМБЛЕЯ ІНВАЛІДІВ УКРАЇНИ

чних ознаках прогресу будь-якої людини допомагає створенню позитивної атмосфери, сприяє зверненню людей до власних, раніше прихованих ресурсів, розвитку віри в себе і свої сили. У старовину лікарі помічали, що хвороба частіше виникає у людей злих, похмурих, заздрісних. Негативні думки, емоції і переживання, затьмарене неуцтвом нездорове життя вважали на Дальньому Сході основною причиною хвороби і передчасної смерті. Вплив негативних думок на здоров'я людини відбито і у Біблії. Вам, напевно, відомо, що коли Христос сказав: «Любіть ворогів ваших», він проповідував не тільки правильні етичні принципи. Він також проповідував принципи медицини XXI століття. Слова Христа: прощайте «до семи сімдесятьох разів» допоможуть багатьох уберегтися від підвищеного кров'яного тиску, серцевих хвороб, виразок шлунка і багатьох інших захворювань. Знаменитий канадський психіатр Г. Сельє стверджував: «Похмурі думки й емоції ослаблюють нас, роблять хворими, а позитивні – роблять нас сильними і здоровими. Однак сучасна медицина надмірно захопилася комп'ютерами і фармакологічними засобами і тому більшість лікарів роблять помилку, про яку говорив ще Платон: «Найбільша помилка лікарів полягає у тому, що вони намагаються лікувати тіло людини, не намагаючись вилікувати її душу; однак душа і тіло

являють собою єдине ціле і їх не можна вилікувати порізно». Психолого-педагогічне вивчення неуспішних слабозорих вихованців свідчить про те, що можливості щодо навчання й соціальної адаптації цієї категорії учнів формуються з великим відставанням саме внаслідок уповільненості дозрівання емоційної регуляції (Ковальов В., Л.В. Орлова, Є.П. Синьова). Процес соціалізації особистості передбачає оволодіння дітьми досвідом емоційного життя. Тому сучасна педагогіка має всіляко сприяти збереженню здоров'я дітей, а не його погіршенню. У зв'язку з цим потрібно звернути увагу на здоров'язберігаючу педагогіку, яку необхідно використовувати не тільки вчителям, але і батькам. її основи були закладені в працях видатних педагогів-гуманістів Я.А. Коменського, І.Г. Песталоцці, А. Дістервега. Сутність гуманістичного підходу полягає у тому, що до дитини слід відноситися не як до тілесного організму з духовною «надбудовою», а як до духовної індивідуальності. В основі такої педагогіки лежить принцип співробітництва. Ні діти, ні педагоги, ні батьки не повинні жертвувати своїм здоров'ям заради досягнення формальних показників успішності. Педагог повинен допомагати учневі, а не робити за нього, дбати про психічне здоров'я учня, сприяти розвитку у нього позитивних емоцій. НАЦІОНАЛЬНА АСАМБЛЕЯ ІНВАЛІДІВ УКРАЇНИ

Література 1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

10.

11.

12.

13.

Акимушкин В.М., Моргулис И.С. Основи тифлологии. – К.: Радянська школа, 1980. Беляев В.И., Мухин М.И. Гуманизация образования: концептуальные основы. — М., 2003. Все болезни от нервов. / Авт. сост. В.Ф. Калошин. – К.: Гнозис, 2003. Захаров А.И. Неврози у детей. – СПб.: Дельта, 1996. Зелигман М. Как научиться оптимизму: советы на каждый день. – М.: Вече, 1997. Земцова М.И. Пути компенсации слепоты в процессе познавательной и трудовой деятельности. – М., 1956. Коваленко Б.И., Коваленко Н.Б. Тифлопедагогика.

– Москва, 1962. Панкратов В.Н. Саморегуляцня психического здоровья: Практическое руководство. – М., 2001. Синьов В.М. Корекційна психопедагопка. Олігофренопедагогіка. Ч.1. – К.,2007. Синьова Є.П. Психологічні особливості людей з глибокими порушеннями зору. – К.: Знання, 2008. Федоренко С.В. Основи тифлодидактики. – К., 2007. Хухлаева О.В. Как сохранить психическое здоровье учеников. – М.: Сентябрь, 2003. Шепель В.М. Как жить долго и радостно. – М., 2006.

ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТОК КОМПЕНСАТОРНИХ МОЖЛИВОСТЕЙ СЛАБОЗОРИХ УЧНІВ ПРИ ВИВЧЕННІ СУСПІЛЬНО – ГУМАНІТАРНИХ ДИСЦИПЛІН Кузнєцов Б.В. Комунальний заклад «Клеванська спеціальна загальноосвітня школа –інтернат №1 І-ІІІ ступенів» Рівненської обласної ради Анотація. У статті зображується значення компенсації дефекту зору для cлабозорих дітей. Ключові слова: компенсація, дефект зору, корекція. Аннотация. В статье изображается значение компенсации дефекта зрения для cлабозорих детей. Ключевые слова: компенсация, дефект зрения, коррекция. Компенсація — складний багатогранний процес перебудови функцій організму, що виникає внаслідок перенесених захворювань або травматичних ушкоджень. Компенсаційна перебудова включає відновлення та заміщення втрачених або порушених функцій, а також їх зміну. У дефектології компенсація розглядається як процес поновлення суспільно-людських функцій , а не функції окремого органу. НАЦІОНАЛЬНА АСАМБЛЕЯ ІНВАЛІДІВ УКРАЇНИ

У процесі компенсації виникають нові способи отримання інформації, діяльності, поведінки в умовах порушеного функціонування або повного випадіння функції. Питання компенсації дефекту зору дуже активно обговорювались вченими наприкінці ХІХ — та на початку ХХ століття. Прояви психічного життя пояснювались специфічною енергією органів відчуття, мисленням, інстинктами, потягами та ін., але в усіх випадках обумовленість психічної діяльності знаходилась у самому суб’єкті, а не поза ним. Людина, як суб’єкт, розглядалась в чисто біологічному плані. Найбільш відомою з історії тифлопсихології була концепція про «вікаріат відчуттів», згідно з якою, випадання однієї з функцій сприймання, недолік одного органу компенсується підвищеним функціонуванням і розвитком інших органів, як у випадку відсутності чи хвороби одного з парних органів — наприклад, нирки або легені — інший, здоровий орган компенсаційно розвивається, збільшується і бере на себе частину функцій хворого. Так само і дефект зору викликає підвищений розвиток слуху, дотику та інших відчуттів Проте теорія вікаріату відчуттів, мала велике значення для розвитку тифлопсихології тому, що в ній психологи вперше підійшли до розуміння сліпоти не тільки як дефекту, недостатності, але і як психічного явища, яке має тенденції до розвитку шляхом покращення інших функцій. Тим самим вже можна було прийти до

висновку про можливість проведення спеціальної роботи у відповідному напрямку. ХХІ століття – століття змін, інновацій, століття інтелекту, глобалізації диктує свої умови життя, проповідує інші цінності, пред'являє нові вимоги до організації діяльності навчального закладу. Компенсаторна спрямованість навчання і виховання слабозорих і сліпих учнів у школі сприяє вихованню людини, усвідомленню своїх громадських обов'язків, готовності до самостійного життя в сучасних умовах, інтеграції дітей з особливими потребами у суспільство. Звісно, глибоке порушення зору зумовлює суттєві зміни в способах і прийомах навчально-пізнавальної діяльності учнів. Це проявляється в першу чергу в способі сприймання навчального матеріалу на рівні безпосередніх спостережень і в співвідношенні конкретно образних і словесно-логічних компонентів в процесі мисленнєвої діяльності на рівні осмислення навчальної інформації. Дефіцит зорових вражень про предмети і явища навколишнього середовища, характерний для слабозорих, компенсується за рахунок використання чуттєвих даних інших модульностей, що забезпечує принципіальну можливість повноцінного пізнання вивчаючих об'єктів. У зв'язку з цим виникає необхідність спеціального керівництва навчально-пізнавальною діяльністю дітей з глибоким порушенням зору, враховуючи її своєрідність і направленого на досягнення оптимального НАЦІОНАЛЬНА АСАМБЛЕЯ ІНВАЛІДІВ УКРАЇНИ

компенсаторного і корекційного ефекту навчання в школі. Це можна показати у вигляді моделі, що має подвійну структуру. Перший рівень відповідає навчальному етапу навчання – елементарно-функціональний, другий рівень – системно-інтегративний. На першому етапі забезпечується формування в учнів сенсорного досвіду на основі розвитку повноцінних способів перцептивної діяльності; на другому – системи знань на основі розвитку узагальнених способів розумової діяльності. Враховуючи те, що кожна особа має свій унікальний стиль навчання (згідно з типом компетентностей): мовний тип, логіко-математичний; візуально-просторовий, музичний, кінестетичний, міжособистісний, внутрішньоособистісний, якому віддає перевагу, потрібно будувати кожен урок так, щоб всі брали активну участь у процесі навчання. Підбір дидактичного матеріалу повинен використовуватись в залежності від стану зору та віку учня. Натуральні об’єкти (музейні експонати, екскурсії) – дають найбільш повне уявлення при вивчені тої чи іншої суспільно – гуманітарної дисципліни. Серед натуральних об’єктів повинно бути якомога більше предметів, з якими учень зустрічається у побуті (предмети домашнього вжитку, посуд, одяг тощо.). Важливо формувати зорові образи тих об’єктів які учень може зустріти під час вивчення теми. Необхідно співвідносити модель із натуральним об’єктом або предметом, котру вона зображає, щоб формувати правильні уявлення про розміри (муляжі, макети, скульптури, геометричні тіла, чучела).

Знання умов і шляхів компенсації, поновлення неповноцінних функцій зору у сліпих та слабозорих дітей допомагає тифлопедагогу намітити перспективи формування розумових і фізичних здібностей, застосувати найбільш ефективні шляхи і засоби індивідуального підходу. Компенсаторна перебудова може виникати автоматично. Це відбувається лише при легких ушкодженнях, як, наприклад, незначна слабозорість. При такій компенсації не проходить утворення нових шляхів і утворення нових зв’язків для відновлення і заміщення порушених функцій, не потрібна спеціальна система навчання і виховання для поновлення порушених функцій. При більш значних ушкодженнях органу зору компенсація розвивається поступово і потребує цілеспрямованого управління процесами компенсаторного розвитку. Компенсація залежить від ряду умов. До їх числа відносяться склад і структура порушеної функції зору, індивідуальні особливості вищої нервової діяльності, вік, в якому виникло ушкодження, рівень фізичного та психічного розвитку, рівень важкості порушення та термін, що пройшов від порушення зору, реакція особистості на сліпоту, її вольова установка, наявність додаткових порушень та ряд соціальних умов (освіта, зміст і умови діяльності, збереження соціальних ролей, міцність соціальних позицій та ін.). НАЦІОНАЛЬНА АСАМБЛЕЯ ІНВАЛІДІВ УКРАЇНИ

Працюючи зі учнями, ми розуміємо, що маємо справу з дітьми з порушенням зору, яким потрібно інтегруватися в суспільство, не загубитися в сучасному світі, почуватися в ньому затишно, вміти дати собі раду самостійно вирішувати різноманітні проблеми. Література 1.

2.

3.

4.

Моргулис И.С. Учебно-познавательная деятельность детей с глубоким нарушением зрения как обьект педагогического руководства. – М., 1979., Ч. І. Синьова Є.П. Особливості розвитку та функціонування емоційно-почуттєвої сфери при глибоких порушеннях зору // Соціально-психологічні проблеми тифлопедагогіки : зб. наук. праць. – К.: НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2007. – Вип. 7. Виготський Л.С. Основні проблеми сучасної дефектології: Зб. творів – Т. 5. Методичні поради тифлопедагогу з розвитку зорового сприймання. – К.: НПУ ім. М.Драгоманова, 2003., – № 42 (234), 2002. – С. 22.

РОЛЬ ДУХОВНОЇ СФЕРИ У РЕАБІЛІТАЦІЙНОМУ ПРОЦЕСІ ЛЮДЕЙ З ФІЗИЧНИМИ ВАДАМИ, ЗОКРЕМА НЕЗРЯЧИХ УДК [37.016:2-584] – 056.262 Скрипчук В.В. вчитель української мови та літератури Луцького НКП МВСШ Анотація. У статті розкрито роль духовного виховання на розвиток людини взагалі і незрячого, зокрема спостерігається, що в реабілітаційному процесі незрячих важливе місце має зайняти духівник, який на основі Святого Письма покаже сенс життя і доведе, що з втратою зору ще не все втрачено, а варто жити, прагнути до досконалості. Ключові слова: духовне виховання, уроки етики, Божий дар, Творець Всесвіту, Закон Божий, священик. Аннотация.В статье раскрыта роль духовного воспитания на развитие человека вообще и незрячего, в частности наблюдается, что в реабилитационном процессе незрячих важное место должно занять духовник, который на основе Святого Письма покажет смысл жизни и докажет, что с потерей зрения еще не все потеряно, а стоит жить, стремиться к совершенству. Ключевые слова: духовное воспитание, уроки этики, Божий дар, Творец Вселенной, Закон Божий, священник. НАЦІОНАЛЬНА АСАМБЛЕЯ ІНВАЛІДІВ УКРАЇНИ

Постановка наукової проблеми та її значення. Суспільні перетворення в нашій країні змінили і погляди на вплив духовного виховання молодого покоління. Адже духовно вихована молода людина ніколи не буде захоплюватись наркотиками, алкоголізмом, грабувати чи вбивати. А якщо з такою людиною станеться біда і вона осліпне, то ніколи не буде думати про суїцид, а за все дякуватиме милосердному Богу, показуючи своїм смиренням приклад навколишнім. Тому, комплектуючи кадри реабілітаційного центру, провідну роль треба надати священику або людині з високими моральними і духовними якостями, яка б зуміла вивести новоосліплу людину з стану депресії, а незрячим з дитинства показала б правильний шлях до істини, без шкідливих звичок та великої гордині, які дуже часто захоплюють в свій полон незрячих. Метою статті є дослідження впливу духовної сфери на реабілітацію інвалідів, їх утвердження в житті і інтеграції в суспільство. Узагальнюючи спостереження як за ново осліпленими, так і осліпленими з народження, переконуємось, що, якщо даному інваліду пощастить на духівника, то він сам буде радіти життю, даному Богом, і оточуючі, дивлячись на цього інваліда, будуть задумуватись над сенсом життя і прагнути до досконалості. Праця є основною формою діяльності людини, спрямованою на перетворення природи і самої себе.

У цьому, як і в навчанні здійснюється всебічний розвиток розумових і фізичних здібностей людини, становлення її особистості. У людині все: характер, почуття відповідальності, добрі та негативні якості, вміння долати різні життєві труднощі, ступінь її релігійності – великою мірою визначається її вихованням та освітою. Тому необхідним у справі навчання повинен бути духовний фактор, який в наш час чомусь майже не враховується. Велику допомогу у духовному вихованні надає незрячим людям, і в першу чергу молодим СвятоПокровська церква, що в Луцьку, особливо Волинська духовна семінарія української православної церкви. Кожного тижня у Волинський обласний центр реабілітації інвалідів зору та консультпункт міжобласної школи для сліпих та слабозорих, що багато років функціонують при Волинській обласній організації УТОС, приходять вихованці цього духовного закладу і щиро та наполегливо вкладають душу у бесіди на релігійну тему. Їм приходиться нелегко: бо у нас діти різних конфесій, тому семінаристи подають матеріал розумно, виважено, делікатно. Ще у перші роки, коли відкрився центр, приходили священики і проводили духовні бесіди з інвалідами по зору, учнями та людьми поважного віку. Склалося так, що через кілька років усе певною мірою занедбалося. Окремі люди розчарувалися у православ’ї, але вони прагнули до Бога і, на жаль, пішли у різні секти. Це стосується жильців гурНАЦІОНАЛЬНА АСАМБЛЕЯ ІНВАЛІДІВ УКРАЇНИ

тожитку Луцького УВП. Була можливість проводити заняття, було де, було з ким та, на жаль, не було кому. «Жниво велике, а женців мало …». Біле священство мусить думати за існування своєї сім’ї, тому не може приділяти великої уваги незрячим. А з монахів-священиків на той час в Луцьку був лише один, який мав інші важливіші послухи. А для зняття депресії треба час. Як згадує сьогодні відомий масажист Я., колись новоосліплий: «Ми з отцем Іоаном говорили півдня, поки я зрозумів, що в горілці я нічого доброго не знайду». Отже, потрібна індивідуальна і клопітка праця, щоб довести людині, що з настанням сліпоти не все ще втрачено. З Божою допомогою, поступово, особливо у 2009 році, знову відродилися бесіди, і тепер кожного вівторка вони проводяться для бажаючих. Згідно з навчальним планом тепер у школах є уроки етики. Вони проводяться вже з першого класу. Але прикро, що цей предмет інколи викладають люди, які часто до кінця не розуміють його суті, або дуже далекі від православ’я. А це від того, що ми інколи живемо як заробітчани, а не глибоко переконаними проповідниками слова Божого. Дав директор години і учитель задоволений, забуваючи, що має справу з дітками першого класу. А їм треба говорити щиро і правдиво, бо дитяче серце відчуває, а голівка запам’ятовує надовго. Коли взяти до уваги обмежену духовність батьків тих дітей, то зрозуміло, з якими переконаннями вони зі школи підуть у бурхливе життя.

Отож потрібно, щоб уроки духовності проводили підготовлені люди: священики, регенти, або підготовлені прочани православної церкви, які мають відповідні переконання і Божий дар. Інколи малюки вчать своїх батьків, приходять зі школи і розповідають їм про свої бесіди на уроках. Почали діяти недільні школи, проте, на жаль, їх нема при кожному храмі. Недільна школа потрібна не лише для дітей, а й для батьків. Молоді люди, ставши батьками,часто не знають Закону Божого і православних традицій. Запитайте пересічного перехожого: скільки постів має рік, в чому суть того чи іншого свята, про яких святих, подвижників Божих ви знаєте і до кого з них треба звертатися у своїх молитвах, а бо як ви розумієте таке поняття як гріх. Неважко догадатися, яку почуємо відповідь, особливо від молодих людей. Виходячи з цього, підкреслюємо, що уроки духовності необхідно проводити на належному рівні. Прикладом цього є випадок з життя Луцького консультпункту. Коли у школі був «день здоров’я», ми всі пішли у ліс. І як на природі без вогнища?! Одні накривали галявину, а інші слідкували за вогнищем. А цей незрячий хлопчина цікавиться усім прекрасним, що його оточує. Він дуже повільно підійшов і став у дим. На вашу думку, чому? Відповідь на це питання в кожного буде різна. Коли ми хочемо знати чи смачна страва, яка стоїть перед нами, то ми її пробуємо. Бог наділив людину різними природними дарами. Але ми НАЦІОНАЛЬНА АСАМБЛЕЯ ІНВАЛІДІВ УКРАЇНИ

не завжди вміємо цінувати те, що нам дано. І лише той допитливий юнак зумів відчути ось той дар природи та його красу. І саме на уроках духовності сформувався теперішній студент ІІІ курсу духовної семінарії. Повністю незрячий хлопець, зате перший студент семінарії. Старанний і вимогливий як до себе так і до своїх слухачів, молодших незрячих, учнів Луцького НКП та реабілітантів ВОЦРІЗ. З того часу, коли Творець Всесвіту прорік: «Да прорастит земля билье травное, сеющее семя по роду и по подобию своему, и древо плодовитое, приносящее плод по роду своему» (Бит.1.11 « Пути спасення»), усе, що має здатність народжувати, народжує тільки подібне собі створіння. І ця подоба того, хто народжує, і того, хто народжується, не обмежується одним лише зовнішнім виглядом, але відображається на внутрішніх якостях. Такий закон природи. Йому підлягає і людина – головна ланка в ланцюгові земних творінь. Спостерігаючи за різними сім’ями, а ще краще – за родами, помічаємо, що у благочестивих батьків у більшості випадків бувають благочестиві діти, а в нерадивих – також нерадиві. Батьки передають дітям свої якості. Тому Апостол Павло справедливо вчить нас: «… аще корень свят, то и ветвы» (Рим.11.16 « Пути спасення» «Святой корень» ст. 463). Батьки люблять своїх дітей по-своєму, якось особливо, бажаючи їм добра і щастя, але часто роблять їх нещасливими уже від народження, не задумуючись

над цим. Здавалося б, дуже добре жити і виховувати дитину в даний час, дають одноразову допомогу, випускають різні малюнки із динозаврами, показують мультфільми але не забуваймо, що ці витвори нагадують нечисту силу. Родичі часто забувають про духовне виховання дитини. Адже, зрозуміло, який закладено фундамент, таку міцність буде мати будівля. Тобто, залежно від того, що ми закладемо в основу виховання, такий буде результат. Батьки купують дитячу літературу не завжди задумуючись над тим, який духовний зміст закладено в ній. Є дуже багато духовної літератури саме дошкільного віку, читаючи яку дитина закладає високі моральні якості. Гірше дітям з глибоким порушенням зору. Для такої дитини немає спеціальних книжок, надрукованих збільшеним шрифтом. Добре, коли батьки виховують дитину читаючи духовну літературу. А якщо такої можливості немає, то вихованець залишається на одинці зі своїми проблемами. А проблеми ідуть з телебачення, відео, комп’ютера. Та і самі незрячі молоді люди з організації ГУД замість того, щоб духовно підтримати своїх молодших братів з інвалідністю, випускають шрифтом Брайля книжку «Гаррі Поттер», яка не виховує в дітей любові до праці, до людей, взаємоповаги, а дає приклади нереального світу. Перечитуючи таку книгу, дитина не знає, що їй робити в цьому житті. НАЦІОНАЛЬНА АСАМБЛЕЯ ІНВАЛІДІВ УКРАЇНИ

Сім’ї, в якій незряча мама і дитина, допомагають всі: рідні, близькі. Вони виховують так, як виховували їх. У церкву несуть лише на великі свята, тому що кажуть: «Однаково нічого не розуміє», або «Холодно», а в той же час гуляють в парку, мовляв: «Виростуть – будуть ходити і у храм». І тут ми помічаємо, що проблема духовності стосується дітей, батьків, усього населення, в тому числі незрячих. Тому вчителі-реабілітологи наших навчальних виховних закладів стараємось залучити до духовних бесід і дітей, і батьків, виховувати в них взаєморозуміння, взаємоповагу, любов до ближнього. Людина, позбавлена зору, немає можливості побачити світ Божий, але справжній духовний наставник може запалити світло у їхніх душах. Бог сотворив людину, во славу свою, щоб вона творила добрі діла. Людина – це істота, яка весь час щось досліджує, проводить експерименти, конструює все нові і нові прилади, не задумуючись над тим, чому серед нас дуже багато людей з інвалідністю. Саме наша «зарозумілість», наше вторгнення в світ атому, хімізація агропромислового комплексу і харчової промисловості приводить до втрати здоров’я. Бог сотворив царство рослин, тварин, нарешті, світ людей. І допускає страждання його творінню. Чи завжди ми думаємо про це? Посаджені дерева виростають: одне – красивим, рівненьким, друге – кривим, третє – безверхим, а інше взагалі гине. Те саме можемо сказати і про тваринний світ.

Усе створене Богом – на користь людині: для харчування, тепла, затишку, те, без чого наше тіло не може жити. А душа? Вона безсмертна. Чи все ми робимо щоб спастися і досягнути Царства небесного. Господь, дав життя людині, можливість жити такою, якою вона є: здоровою або з інвалідністю. І ми не повинні нарікати на долю. Багато інвалідів були знаменитими людьми. Великий музикант Людвіг, Ван Бетховен був глухим, Франклін Делано Рузвельт пересувався на візку, Фредерік Шопен також був інвалідом. Адже головне – людина, а не її інвалідність. Але люди все ж нарікають, часто бідкаються з приводу того, що вони інваліди. А коли придивитися, чи не всі ми в тій чи іншій мірі інваліди. Жадоба багатства, ненависть, скупість, злодійство – все це заважає людям задуматись для чого вони народжені. Кажуть, що все залежить від Бога. І справді так. Допускаючи неприємності, Господь саме заставляє людину задуматися і в такий спосіб навчає її. Коли ми здорові, і бачимо своє обличчя у дзеркалі, і всю навколишню красу, то інколи забуваємо, хто це нам дав. Людину, позбавлену зору, не відволікає зовнішня краса. Незрячий більш заглиблений в роздуми і більше спостерігає свій внутрішній світ. Саме через це великий грецький філософ Демокріт осліпив себе. Йому хотілося більше зосередитись, віддатися роздумам про життя-буття, свій внутрішній світ, закони природи. НАЦІОНАЛЬНА АСАМБЛЕЯ ІНВАЛІДІВ УКРАЇНИ

Отже, незрячі якоюсь мірою щасливі, бо у серцях своїх мають любов до Бога, намагаються осягнути його сутність і величину. Це розуміння необхідно поглиблювати і розвивати за допомогою духовних наставників. Їх шукають у церкві, тому людина з інвалідністю разом з іншими прагне до храму Божого. І тут слід пам’ятати, коли незрячий заходить у храм, то прихожанин повинен і місце уступити, і провести, до ікони, щоб прикластися, допомогти свічечку поставити. Інколи у цьому піклуванні проявляється надмірна жалість до цієї людини, а вона ж така сама, як всі інші, і прийшла помолитися до церкви, а не для того, щоб її шкодували і підкреслено виявляли свою жалість. На нашу думку, варто збудувати церкву спеціально для інвалідів різних нозологій, де б незрячий не послизнувся, візок не покотився, ікони розмістити так, щоб можна було підійти до них, нічого не зачепивши. Помічено, що людей з інвалідністю раніше було менше, ніж тепер, церкви були бідніші, але наповнені тією духовною благодаттю, чого не вистачає зараз. Ми вважаємо, що коли повісимо дорогі ікони, а на них покладемо красиво вигаптувані рушники, серветки, поставимо багато штучних квітів, застелемо яскравими доріжками підлогу, то це стане дорогою до Всевишнього. Але ж не той шлях веде до Бога. Обладнання церкви зсередини, це як людина ззовні. Вона красива, добре одягнена, багата, але не має ось того світла Божого, яку дає нам Господь. Хочеться розповісти одну притчу:

«Побороти зло» Пізно ввечері молоді ченці в розмові з ігуменом нарікали, що у світі стільки зла. Вирішивши вигнати всі темні сили, вони попросили у старого та мудрого ігумена поради. Той сказав їм, щоб вони взяли мітли і попробували вимести зі своїх кімнат темноту. Розчаровані учні всі ж взялися до роботи, але нічого з того не вийшло. Тоді старець запропонував ченцям взяти міцні палиці і бити ними по темноті. Коли ж і це не дало бажаного результату, він порадив їм піти до своїх кімнат і гучним криком протестувати проти темноти. Але й це не допомогло. Врешті ігумен сказав: - Діти мої, хай кожен із вас запалить у темноті свічку! Ченці пішли до своїх кімнат, запалили свічки. Коли озирнулися довкола, темінь зникла.

- Бачите, – звернувся ігумен до своїх учнів, – краще запалити свічку, ніж проклинати пітьму». Ось так і ми з вами мусимо пройти через усе, щоб віднайти світло у своїх душах. Божественна істина стає зрозумілою через внутрішній, релігійний досвід людини, і цей досвід допомагає нам зрозуміти те, що Господь прийшов і постраждав, щоб люди мали життя. Церква покликана бути тим місцем, де люди здобувають досвід любові і досвід єдності. І як лицемірно і жахливо, коли в церкві відбувається роз’єднання в ім’я якихось інших цілей! Це роз’єднання виявляє НАЦІОНАЛЬНА АСАМБЛЕЯ ІНВАЛІДІВ УКРАЇНИ

найжахливіше, що може бути в житті християнина, – відсутність любові один до одного, тоді руйнується основа людського буття, руйнується і нехтується людською люттю любов. Нам треба навчитися любити ближнього, своїх ворогів і довести своїм життям, що спотворене злістю обличчя не може проповідувати ту або іншу духовну істину, бо істина – у слові Божому. Отже, виховуймо наших людей в православній вірі, прививаймо їм святість серця і думки, навчімо їх підніматись і направляти серця до милосердного Творця. Література 1.

2.

3.

4.

5.

6.

Православное воспитание детей. – Москва: Даниловськый благовестник, 1997. Таємниця твоєї душі. – К. : вид-во «Мінотавр», 2004. «Дзвони Волині». – Грудень 2007. Священник Александр Жуков «Пути спасения». – Свято - Успенська Почаївська лавра, 2002. «Струмочок». Читання для дітей недільних шкіл.

– Луцьк, 2002. «Душевный лекарь». Святые отцы мырянам. – Мгарський монастырь, 2005.

ДУХОВНА НИВА І ЛЮДИ З ВАДАМИ ЗОРУ О. Климонюк вихованець ІІІ класу Волинської духовної семінарії Української православної церкви Серед усіх фізичних вад людини, на думку певно більшості людей, найтяжчою, або принаймні однією з таких, є сліпота. На сліпих часто дивляться як на приречених і позбавлених всякої утіхи в цьому світі. Звісна річ, незряча людина має певні труднощі на шляху свого входження в суспільство, котре, на жаль, не завжди йде назустріч. Людям з вадами зору, як зрештою й іншим інвалідам, часто необхідна стороння допомога, особливі пристосування для побуту, праці тощо. Але з розвитком суспільства, науки й техніки незрячі все таки змогли піднятися із соціальних низів і знайти себе в професіях музиканта, вчителя, юриста, у промисловості й медицині та в інших загальнокорисних галузях суспільної діяльності. Для прикладу, у європейських державах, зокрема в Швеції, для сліпих є доступними 88 спеціальностей у різних сферах суспільної діяльності, серед них: диспетчер, лікар (помічник), полісмен (телефоніст) та ін. Отже, наведені приклади дають підставу вважати, що, коли незрячі люди, з Божою допомогою, змогли опанувати, здавалося б недосяжні професії НАЦІОНАЛЬНА АСАМБЛЕЯ ІНВАЛІДІВ УКРАЇНИ

і стати корисними суспільству, то що перешкоджає таким людям реалізувати свої таланти на духовній ниві і трудитись на благо церкви Христової, спасаючи таким чином свою душу і допомагаючи в цьому братам своїм по долі і всім бажаючим. Звісно, говорити про можливість священицького служіння незрячих на сьогоднішній день досить складно, але про богословську діяльність поза саном, більше того, про можливість чернечого подвигу можна цілком сміливо, опираючись, на історію церкви, а саме на життя одного з представників знаменитої Александрійської школи Богослів’я четвертого століття Дідіма Сліпця, котрий в чотирирічному віці втратив зір. Проте це не завадило йому пройти звичне коло наук. і пройти його з таким успіхом, що, за деякими свідченнями, він був поставлений начолі цієї школи [1]. Так це було чи ні, але безперечним є те, що Дідім проводив аскетичне чернече життя, був знайомий з Єгипетськими пустельниками, серед яких він мав учнів. Його життєписець преподобний Паладій у своєму «Лавсаїку» в четвертому розділі пише про нього наступне: «книги Старого і Нового Завіту знав він всі до слова, а догмати вивчив так ретельно і вчення, що міститься в них викладав так точно і ґрунтовно, що віданням перевершив усіх древніх» [2]. Дідім володів широкою ерудицією, котра допомагала йому в його богословських працях. У них він захищав православ’я від аріанства й інших єресей, а також тлумачив священне писання. Його ім’я було

досить відомим серед сучасників, як на сході, так і на заході. Дідіма не раз відвідували такі відомі отці й подвижники, як преподобний Антоній Великий, вище згаданий преп. Паладій, Савва Єввагрій та інші. Серед західних отців його учнями були Блаженний Ієронім Стридонський - автор латинського перекладу біблії, історик Руфин Аквілейський. Його Богослів’ям користувалися Святитель Амвросій Медіоланський і Блаж. Августин… [1]. Помер Дідім у віці восьмидесяти п'яти років у 398-му році. За свідченням Блаж. Ієроніма, Дідім залишив після себе чималу літературну спадщину [2]. Але оскільки Дідім розділяв деякі помилкові погляди вчителя Церкви Орігена, то це дещо підірвало його авторитет, як церковного письменника і під час орігеністичних суперечок у 6-му ст. його твори були піддані анафемі, тому більшість його праць до нас не дійшла [1]. Отож, незважаючи на не зовсім вдалий поворот в долі незрячого першопрохідця на богословському поприщі, все ж приклад Дідіма Александрійського є для нас незаперечним доказом того, що відсутність тілесного зору не є перепоною для духовного бачення, котрим незряча людина може гідно послужити Богу і людям, а вже час покаже, яким чином це може здійснюватися; аби лише було бажання з боку незрячих і готовність церкви прийняти цих людей в ряди своїх служителів. НАЦІОНАЛЬНА АСАМБЛЕЯ ІНВАЛІДІВ УКРАЇНИ

І на сьогоднішній день ми бачимо, що деякі навчальні заклади Української Православної Церкви роблять перші кроки назустріч незрячим людям, котрі у двадцять першому столітті, як і їхній побратим Дідім Александрійський п’ятнадцять століть тому назад, бажають присвятити своє життя вивченню Божественої мудрості. І ось, починаючи з дві тисячі другого року, а, можливо, й кількома роками раніше, за парти духовних шкіл Українскої Православної Церкви почали сідати незрячі студенти, яких до дві тисячі восьмого року стало четверо. Першими духовними навчальними закладами, котрі відкрили свої двері для вихованців з вадами зору стали Ужгородська і Харківська семінарії (якщо при цьому не враховувати і Почаївської, де також пробував навчатися незрячий студент...). Причому, вихованець першої не лише закінчив семінарію і академію, але й прийняв чернечий постриг і був рукопокладений в сан священика і нині є насельником Архангеломихайлівського чоловічого монастиря, що в селі Грушево Виноградівського району Закарпатської області, де звершує таїнство сповіді і співслужить з іншими монастирськими священнослужителями. Неможливо тут не згадати і про всесвітньо відомого хірурга святителя Луку, архієпископа Кримського, котрий повністю осліпнувши на старість, залишався діючим архієреєм. Інший семінарист – випускник Харківської семінарії Шрамко Ігор, який, крім богословської освіти, здобув ще й педагогічну, займа-

ється викладацькою діяльністю в недільній школі при Благовіщенському соборі міста Харкова і у школі для сліпих. Помимо того, він заочно навчається у Київській духовній академії, котру має в цьому році закінчити і зараз працює над кандидатською роботою. Також на першому курсі тієї ж академії уже на стаціонарній формі навчається Чопей Богдан, випускник КДС. Четвертим незрячим семінаристом став я, поступивши у дві тисячі восьмому році у Волинську духовну семінарію. З вересня цього року я почав викладати основи православної духовності у школі для сліпих та слабозорих при Луцькому УТОСі, де й сам навчався. Про подальшу свою діяльність поки що конкретних планів не складаю, проте думаю, що вона буде пов’язана з катехізаторством. У семінарії незрячий студент стикається з низкою труднощів, пов’язаних з навчанням, оскільки засоби для здобуття духовної освіти недостатньо пристосовані для людей з вадами зору. Наприклад, якщо зі світських предметів підручники, друковані шрифтом Брайля, хоча в мізерній кількості та все ж є, то із книг на духовно-богословську тематику, крім Біблії протестантського видання та не так давно виданого молитвослова і «Закону Божого» Слободського, навряд чи щось знайдеться. До речі, останні побачили світ саме завдяки співпраці Волинської обласної організації УТОС і Волинської єпархії УПЦ на чолі з митрополитом Ніфонтом при допомозі вихованців ВДС. НАЦІОНАЛЬНА АСАМБЛЕЯ ІНВАЛІДІВ УКРАЇНИ

Окрім того, подібні спроби проводяться і в СанктПетербурзі. Але звісно, що якщо для простих незрячих ці книги становлять велику цінність, то для семінариста їх достатньо хіба що при вступних іспитах. Тому більшість інформації доводиться сприймати на слух, а найнеобхідніше законспектовувати. У підготовці домашнього завдання допомагають однокласники, але і їхньої допомоги не завжди вистачає для задоволення інтелектуальних потреб студента, адже семінарська братія, окрім навчання, ще несе різний послух на території семінарії та за її межами і звичайно не в змозі цілком приділяти увагу одній особі і виконувати всі її запити. Проте недостатність книжних і людських ресурсів сьогодні все більше і більше стає компенсовуватися електронним варіантом книг, які, завдяки озвученим програмам для читання тексту, стали доступними дуже багатьом незрячим, у тому числі й нам, котрі навчаємось у духовних закладах. Дякувати Богу, існує низка православних інтернетсайтів, де можна почерпнути чималу кількість інформації з кожного предмету, як у текстовому, так і в mp3 форматах, а також багато святоотцівської літератури та духовно-повчальних лекцій, бесід і проповідей. Доступ до електронних джерел інформації значно полегшує навчання нашому братові, як у духовних, так і в світських закладах. Також, крім побутових труднощів незрячого семінариста, як і його зрячих побратимів,

можуть непокоїти і внутрішні боріння: це перш за все сумніви в правильності свого вибору, розчарування в своєму уявленні про семінарське життя, як високо моральне і духовне в той час, коли реальність, на жаль, часто буває не зовсім втішною і тому подібне. Але при всіх цих спокусах слід твердо пам’ятати слова семінарських духовних наставників, котрі, слідуючи словам Христа, сказаним Ним до Своїх учнів: «Не ви Мене вибрали, але Я вибрав вас і поставив вас, щоб ви йшли і приносили плід…» (Ін. 15, 16.) наставляють братію у тому ж дусі, кажучи, що не ми вибрали собі цей життєвий шлях, а Господь, з-поміж тисяч молодих людей вибрав для церковного служіння невеличку горстку вихованців семінарії, подібно до того, як Він, з усіх, хто ходили за Ним і слухали Його, вибрав тільки дванадцять і сімдесят апостолів. Тим паче нам, незрячим, котрих благоволив Бог покликати у Свій духовний виноградник, необхідно пам’ятати, що з-поміж численної кількості наших братів по долі Господь призвав поки що тільки чотирьох. Отож ми повинні з усією відповідальністю поставитися до свого покликання і гідно здійснювати те служіння, яке нам доручить Христова церква, щоб через нас прославлялося, а не хулилося Ім’я Боже. Ніякі зовнішні чи внутрішні негаразди не повинні бути для нас причиною зходження з обраного шляху, адже, як відомо з повчань святих отців, що жодна добра справа не буває без випробовувань, і що спроба самостійно полегшити свій хрест без волі Божої на те призводить НАЦІОНАЛЬНА АСАМБЛЕЯ ІНВАЛІДІВ УКРАЇНИ

лише до протилежних результатів. Сам Христос застерігає тих, хто озирається назад, кажучи одному з бажаючих слідувати за Ним: «…ніхто, хто поклав руку свою на плуга і оглядається назад, не благонадійний для Царства Небесного» (Лк. 9,62). Отож, вияснивши з усього вище сказаного, що сліпота не є для людини смертним вироком і що люди, уражені цією вадою, можуть приносити користь суспільству, а також довівши на конкретних прикладах, як багато столітньої давності, так і на сьогоденних, що сліпі можуть бути і благовісниками Слова Божого, варто сказати кілька слів і про ті переваги, які дає людині відсутність тілесного зору. Все, що з нами стається, стається не інакше, як з волі Бога, котрий, згідно слів Священного писання є Любов (1 Ін.4,16 ). Любов Божа привела з небуття світ і людину, котра, як вінець творіння, по задуму Творця, мала б насолоджуватися повнотою Божествених благ. Та через гріхопадіння людина сама перервала зв’язок із Джерелом вічного життя і стала тлінною і смертною, підданою хворобам, стражданням і різноманітним гріховним пристрастям. Від часу прабатьківського гріха усі наші душевні й тілесні почуття стали вмістилищем гріховних бажань, каналом доступу до нас темних сил. Одним словом, все наше єство уражене смертельною хворобою, котра називається гріхом. Тому Господь, не бажаючи нашої загибелі, як премудрий і дбайливий лікар, подає нам ліки від цієї тяжкої і ніким, окрім

Нього, невиліковної хвороби. І подібно до того, як для врятування земного життя іноді буває необхідною ампутація того чи іншого хворого органа, щоб усе тіло не загинуло, так і для спасіння душі деяким людям Господь попускає певні фізичні вади, у тому числі і відсутність тілесного зору, оскільки Бог знає наперед, що є для тієї чи іншої людини спаситель ним, а що – згубним. Тому Він створює для кожної людини індивідуально найсприятливіші умови для її спасіння. А зір, як усі ми знаємо, є основним каналом доступу до нашої свідомості інформації з навколишнього середовища. Завдяки зорові ми насолоджуємось красою створеного Богом світу, але через нього ж у нашу душу потрапляє безліч негативних образів, котрі розпалюють в нас вогонь плотських пристрастей та інші гріховні прагнення, цим самим виводячи з ладу все наше єство. Христос у Своїй Нагірній проповіді повчає: «Якщо око твоє буде чисте, то все тіло твоє буде світле; якщо ж око твоє буде лукаве, то все тіло твоє буде темне…» (Матф. 6,22). Тому-то Святі Отці і заповідають нам, щоб ми старанно оберігали свій зір від зайвих поглядів, щоб не пробудилося в нас осудження ближнього, чи плотська похоть, або ще якісь інші гріховні пристрасті. І кожен з людей, хто хоча б короткий час пробував провадити духовне життя, уважно слідкувати за всіма порухами своєї душі, той з власного досвіду знає, як тяжко буває зберігати свій зір та й всі інші почуття НАЦІОНАЛЬНА АСАМБЛЕЯ ІНВАЛІДІВ УКРАЇНИ

незаплямованими у світі, де людину на кожному кроці переслідує сила-силенна гріховних образів, котрі залишають у нашій душі більший,чи менший слід і час від часу нагадують про себе. То ж Господь, як люблячий Батько, бажаючи полегшити людям наближення до Нього, і попускає окремим людям певні фізичні вади, зокрема сліпоту, даючи через неї змогу людині краще розкривати свої духовні очі, так як сліпі менше піддані впливам зовнішніх спокус. Кажу це не тому, що наче б то сліпі менше чинять гріха, аніж зрячі, адже для душевних пороків – гордині, марнославства, заздрості, лукавства та інших відсутність зору не завада, а ось найбільшими стимуляторами плотських гріхів є саме зорові враження. А вже для того, щоб у сліпого розпалилися плотські пристрасті, потрібні сильніші збудники, котрі самі собою приходять не так часто, звісно, якщо сам сліпий не шукає їх. А тепер, якщо розглянути попередній абзац в контексті основної теми, то, на мою думку, він служить черговим підтвердженням того, що сліпота не стоїть на заваді здобуттю духовної освіти людьми, які цього прагнуть, а з духовного боку може ще й сприяти, оскільки вона дає можливість студентові бути більш зібранішим і зосередженішим, чого зрячим співбратам досягти буває дещо тяжче, через причини, мова про які велася вище. І насамкінець, хотілося б звернутись до обласних, районних та міських організацій Українського Това-

риства Сліпих, реабілітаційних центрів, шкіл та інших закладів, котрі опікуються людьми з вадами зору, з проханням не відмовлятися від співпраці з православною церквою, котра, можливо, і не завжди зможе підтримати матеріально, але котра дасть нашому братові правильні орієнтири на життєвому шляху, тримаючись яких він зможе дійти до найголовнішого пункту нашого вічного призначення – Царства Небесного. У школах і реабілітаційних центрах сліпі здобувають знання з загальноосвітніх предметів, осягають закони фізики, хімії, математики та інших наук цього світу, адаптовуються до умов навколишнього середовища, вчаться заробляти собі на хліб і тому подібне. Усе це, звичайно, необхідно, але поряд з цим потрібно дати змогу незрячим пізнавати і вищі - духовні закони нашого життя, гребуючи якими людина може завдати великої шкоди своїй душі, так само, як, ігноруючи закон тяжіння – тілу. Здобуваючи хліб земний, не слід забувати і про Хліб Небесний, котрим є слово Боже, і про святі таїнства, які можна отримати тільки у православній церкві і без яких не можна увійти в життя вічне. (мф. 4, 4; лк. там же; ін. 6, 27-58). Отже, треба, щоб незрячі знали, що вони можуть стати у пригоді суспільству не лише здобувши якусь із звичних світських професій, а й ставши Богословами, чи місіонерами, а деякі - може і священослужителями, як ми це бачимо на прикладі ієромонаха Пімена, про якого згадувалося раніше. Хочу також звернутися і до НАЦІОНАЛЬНА АСАМБЛЕЯ ІНВАЛІДІВ УКРАЇНИ

церкви православної, членом якої являюсь я, грішний, і троє моїх побратимів, з яких найстарший вже є пастирем Христового «стада», щоб вона, на скільки це буде від неї залежати, не залишала своєю опікою наших братів по долі не лише на Волині, а і по всій Україні, щоб сліпі тілесно не робилися сліпими духовно і не ставали здобиччю світу, котрий полюбив більше темряву, аніж світло (див. ін. 3, 19). При всьому розмаїтті світоглядів і способів життя, пропонованих нам сучасністю, котрі один голосніше другого кричать про свою правильність, нав'язуючи людям свої переконання, завдання церкви, у тому числі її незрячих місіонерів, тихим, лагідним, але переконливим словом свідчити про красу і радість життя в Бозі. Втім, не лише словом, а і ділом, як для прикладу зустрічі незрячих з духовенством різних ступенів для ознайомлення їх з церковною ієрархією і роз'яснення її значення, відправа Богослужінь відокремлено від інших людей з коментарем, особливо Божественної літургії, щоб вводити незрячих у сакраментальне життя Церкви і єднати їх з Христом і між собою навколо євхаристичної чаші. Також здійснення паломницьких поїздок у православні святині, де незрячі зможуть вилити перед Богом і Богородицею усі свої скорботи і радощі і по особливому відчути дію благодаті Божої, організація при парафіях і соборах, де є багато сліпих прихожан, хорів із незрячих, для залучення їх до участі в Богослужінні та проведення інших залежних від нас заходів.

І хто-зна, може, пізнавши цю насолоду Богоспілкування, у серці когось із незрячих молодих людей заіскриться бажання послужити Богові і ближнім проповіддю Євангелія у тому його виді, в якому воно проповідувалося святими апостолами, отцями та вчителями православної церкви, бо, на превеликий жаль, при все більшому зростанні в сьогоднішній час байдужості до істин віри, з одного боку, і спроба подолати скрутне матеріальне становище, з іншого - немала кількість людей, серед яких багато інвалідів, у тому числі й незрячих, покидаючи апостольську церкву, переходять у «інше благовіствування» (гал. 1, 6). Тому, як уже зазначалось вище, місіонерське служіння у церкві людей з вадами зору покликане довести, що найтісніші і найблагодатніші, батькосинівські відносини між Богом і людиною, можливі лише у православній церкві, де є святі таїнства, котрі освячують нашу душу й тіло, у тій церкві, яка, зберігаючи в максимальній чистоті вчення Христа, передане апостолами та їх приємниками, дає нам правильне розуміння значення пришестя в світ Христа, Його спасительної жертви задля нас і через це навчає нас правильно будувати свої стосунки з Богом і ближнім і належним чином сприймати усі повороти долі твердо пам'ятаючи, що ніякі земні втрати, чи хвороби, чи інші які негаразди нездатні розлучити нас від любові Божої і позбавити нас тих благ, котрі приготував Бог тим, хто любить Його якщо тільки сама людина своїми гріхами не зробить собі цього. НАЦІОНАЛЬНА АСАМБЛЕЯ ІНВАЛІДІВ УКРАЇНИ

Нехай же всемилостивий Господь благословить благий намір незрячих людей доброї волі трудитися у його духовному винограднику, і щоб примножив Бог трудівників не тільки з незрячих, а і для людей з іншими фізичними вадами. Нехай з часом стане доступним служіння проповідника слова Божого у тій формі і тими засобами, якими хто зможе, щоб скрізь і усіма були посіяні добрі зерна євангельського слова і щоб вони проросли і дали рясний врожай нових людей, народжених благодаттю Божою для вічного життя в єднанні з Ним. Амінь! Література 1.

Krotov.info. Горгий Флоровский. Восточные отцы и учители 4-го века.

2. Krotov.info. Архимандрит Киприан (Керн) Золотой век Святоотеческой письменности.

3. Євангеліє від Іонна. Глава 15. Вірш 16.

4. Євангеліє від Луки. Глава 9. Вірш 62.

5. Перше Соборне послання апостола Іоанна. Глава 4. Вірш 16.

6. Євангеліє від Матфея. Глава 6. Вірш 22.

7. Євангеліє від Матфея. Глава 4. Врш 4.

8. Євангеліє від Луки. Глава 4. Вірш 4.

9. Євангеліє від Іоанна. Глава 6. Вірш 27-58.

10. Євангеліє від Іоанна. Глава 3. Вірш 19.

11. Послання до Галатів апостола Павла. Глава 1. Вірш 6.

«ГОРИЦВІТ» – ЯК ПРИКЛАД ІНТЕГРАЦІЇ НЕЗРЯЧИХ У СУСПІЛЬСТВО Скіцько Б.В. голова правління ІваноФранківської обласної організації УТОС Одним із важливих статутних завдань Українського товариства сліпих визнано інтеграцію інвалідів по зору у суспільство. Саме тому, ще до проголошення Національної незалежності, у березні 1990 року Верховною Радою був прийнятий Закон «Про основи соціальної захищеності інвалідів». У ньому була визначена 4 % квота для працевлаштування інвалідів на підприємствах, організаціях та установах. На жаль, ринкова економіка та кризові явища внесли свої негативні корективи. Звичайно і підприємства УТОС втратили свої можливості як база для працевлаштування інвалідів по зору. Тож утосівським керівникам довелося шукати інші можливості для працевлаштування інвалідів по зору поза межами системи. Зокрема, на нашому Івано-Франківському УВП у 1997 р. був створений естрадно-фольклорний гурт «Горицвіт», до якого було залучено 25 незрячих з відповідними вокальними і музичними обдаруваннями. Через два роки гурту було присвоєно звання: «народний (зразковий) аматорський» колектив, а з 2003 р. гурт був переведений на самоокупність. НАЦІОНАЛЬНА АСАМБЛЕЯ ІНВАЛІДІВ УКРАЇНИ

Своєю виконавчою майстерністю, сценічною культурою та вдало підібраним репертуаром творчий колектив інвалідів здобув шану і повагу глядачів Прикарпаття. Щороку самодіяльні артисти дають 50—60 концертів у населених пунктах області і за її межами. Правління обласної організації УТОС і я, як його голова, приділяємо багато уваги гастрольній діяльності колективу. Ми вважаємо, і нашу думку поділяють в Центральному правлінні товариства, що це найбільш раціональна форма працевлаштування інвалідів по зору, що творча діяльність «Горицвіту» вдало вирішує головне статутне завдання товариства по реабілітації та інтеграції незрячих у суспільство. Гастрольна діяльність незрячих самодіяльних артистів, безпосереднє спілкування з глядачами інтелектуально і духовно збагачують інвалідів по зору, популяризуючи товариство сліпих загалом. Творчий колектив УТОС водночас пропагує і популяризує українську пісенну творчість, українську національну ідею, почуття патріотизму та любові до рідної землі. Своєю концертною діяльністю творчий колектив «Горицвіт» демонструє свою прихильність до принципів, що їх культивують щодо інвалідів у країнах заходу, а саме: рівень цивілізованості суспільства визначається ставленням громадян до людей з інвалідністю. Саме до цього зводиться сутність інтеграції інвалідів у суспільство.

ПРО РОБОТУ СПІЛКИ «СТІмул» М. МУКАЧЕВО Кучинська А. М. Голова Мукачівської міської спілки талановитих інвалідів «СТІмул» Прогрес у техніці сягнув так далеко, що 15 років тому тому ми не могли уявити мобільний телефон, сіді-плеєр, комп’ютер із програмою «джавс», флешку на 32 гігабайти і ще багато іншого. У такому урбанізованому світі, при таких шалених швидкостях людині дуже важко зорієнтуватися і жити в суспільстві. Надзвичайно важко в суспільстві людям з обмеженими можливостями (інвалідам), особливо тепер, коли навіть держава майже перестала опікуватись цими людьми. Зупинились підприємства, а якщо і беруть на роботу інваліда, то лише для «галочки» і за дуже низьку зарплату. Але не все так погано в цьому житті. Почали створюватися реабілітаційні центри, фонди і спілки, які ставлять собі за мету допомогти людям з різними фізичними вадами пристосуватися і жити в такому суспільстві, займаються пошуком роботи для інвалідів, навчанням та перекваліфікацією інвалідів з подальшим влаштуванням їх на роботу. Великі реабілітаційні центри створено в м. Києві та у м. Львові, у м. Рівному та в м. Євпаторії. НАЦІОНАЛЬНА АСАМБЛЕЯ ІНВАЛІДІВ УКРАЇНИ

У нас на Закарпатті такою роботою займається кілька фондів і спілок. Наприклад, Ужгородський реабілітаційний центр під керівництвом Богданець Оксани відкрив комп’ютерний клас, де навчає інвалідів користуватися комп’ютером, Інтернетом і використовувати ці знання у роботі і у повсякденному житті. Цей же центр виграв гранд і встановив в м. Ужгороді та м. Мукачево на залізничних та автовокзалах звукові маячки для незрячих. У квітні 2010 р. у м. Мукачеві ми створили Мукачівську міську спілку талановитих інвалідів «СТІмул». Основним завданням нашої спілки є популяризація мистецьких виробів і культурних надбань інвалідів. Ми допомагаємо організовувати концерти за участю інвалідів, виставки, де інваліди демонструють своє мистецтво в різних областях України. Улітку ми були на Волині, в кінці жовтня поїдемо на Кіровоградщину в м. Олександрію. Брали участь у міжнародному проекті «Відчинилося життя» та були з гастролями в сусідній Угорщині. Але ми не хочемо зупинятися лише на культурномистецькому рівні і тому почали активний пошук цікавих ідей по роботі з інвалідами в інших країнах. Бажано, щоб ці ідеї були цікавими, оригінальними, а головне легкими для виконання, бо ж треба враховувати, що реалізовувати такі ідеї будуть не

звичайні люди, а люди з обмеженими можливостями. Це повинна бути цікава і водночас легка робота, яка приноситиме не тільки задоволення, але і матеріальну підтримку інвалідів. І ми все-таки знайшли кілька проектів, які надзвичайно цікаві і які можна адаптувати до умов нашого міста. Реалізація цих проектів тісно зв’язана з використанням високих технологій: комп’ютерів, мобільних телефонів. І особливо необхідним компонентом цих проектів є використання інформаційного простору. Це дає великі можливості для інвалідів. За допомогою цих проектів, люди з обмеженими можливостями не тільки будуть мати робочі місця, цікаву роботу, повну зайнятість, вони будуть мати можливість спілкування з такими ж людьми, як вони. Завдяки одному із проектів, працівники-інваліди будуть добре знати своє місто, рух транспорту, розташування різних закладів харчування та за розважальних закладів. Вони весь час будуть спілкуватися з іншими людьми, відчуваючи при цьому свою значимість і потрібність. Такі проекти дадуть можливість людям з обмеженими можливостями інтегруватися в суспільство, знайти своє місце у житті і, головне, відчути турботу про себе, відчути те, що хтось піклується про них, хоче їм допомогти і зацікавлений в участі таких людей в житті суспільства і бути свідомим того, що людина-інвалід є корисною для міста і його мешканців. НАЦІОНАЛЬНА АСАМБЛЕЯ ІНВАЛІДІВ УКРАЇНИ

Звісно, для реалізації цих проектів не достатньо просто захотіти, потрібно прикласти великі зусилля для їх реалізації та втілення у життя. Потрібно налагодити стосунки і організувати роботу з органами влади і самоврядування, виграти декілька грантів для фінансової підтримки. А щоб досягти цього, треба зібрати команду однодумців, які б працювали самовіддано і думали майже однаково. Можна з гордістю і впевненістю сказати, що в Мукачівській міській спілці талановитих інвалідів «СТІмул» така команда вже є. Ця команда перевірена часом, дружбою і спільними справами. Ми є однодумцями і єдиним цілим, а тому нам легко буде реалізувати проекти, які ми придумали. На завершення я хочу побажати всім натхнення, терпіння, удачі і такої міцної стіни однодумців, яку має Мукачівська міська спілка талановитих інвалідів «СТІмул».

ПРОЕКТНА ДІЯЛЬНІСТЬ ГРОМАДСЬКОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ «ДИВОСВІТ» ЯК ПРИКЛАД ЕФЕКТИВНОГО СПРИЯННЯ У ВИРІШЕННІ ПРОБЛЕМ ДОСТУПНОСТІ ТА СОЦІАЛЬНОПСИХОЛОГІЧНОГО СУПРОВОДУ ІНВАЛІДІВ ЗОРУ В СФЕРІ ОСВІТИ ТА ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ

О.Богданець голова правління Ужгородської міської громадської організації інвалідів зору «Дивосвіт» Ужгородська міська громадська організація інвалідів зору «Дивосвіт» заснована 1 лютого 2009 року. Незважаючи на молодий вік, організація стала впливовою не лише в місті, але й в області, та на сьогоднішній день є чи не єдиним репрезентантом інтересів інвалідів зору Закарпаття. ГО «Дивосвіт» бере активну участь у реалізації соціальної політики Закарпаття через представництво в консультативно-дорадчих та координаційних інституціях різного рівня. Наша організація має позитивний досвід реалізації соціальних проектів для людей з обмеженими можливостями, входить до соціальної мережі міста. НАЦІОНАЛЬНА АСАМБЛЕЯ ІНВАЛІДІВ УКРАЇНИ

Участь у житті суспільства на рівних з іншими для людей з порушеннями зору означає те, що такі люди мають потребу або бажання відвідувати всі ті ж самі установи, що й інші громадяни, працювати на звичайних підприємствах, вчитися у звичайних школах та інститутах. Але для таких людей одним із найскладніших бар'єрів є проблема елементарного пересування вулицями і орієнтування в просторі. Людина, яку постійно водить супроводжуючий, не може вважатися вільною і самодостатньою особистістю. Але самостійне пересування вулицями міст нашої країни пов'язане із загрозою для здоров'я і навіть життя людини. Тому, коли ми дізналися про конкурс проектів, який оголосив Фонд «Східна Європа» та компанія Telenor Group в Україні в рамках спільної програми «Світ без обмежень: вільний доступ для людей з особливими потребами» нами було прийнято рішення взяти участь у конкурсі і обов'язково здобути перемогу. Цим розпочалось вирішення проблеми доступності міської, соціальної та транспортної інфраструктури для осіб з порушеннями зору на Закарпатті. Так і сталося, ми перемогли в конкурсі і 15 жовтня 2009 р. організація «Дивосвіт» приступила до реалізації проекту «Доступне Закарпаття». Даний проект став важливою та помітною подією в житті Ужгорода та Закарпатської області, до нього була прикута увага громадськості, ЗМІ, можновладців. Можемо констатувати, що люди, як звичайні громадяни, так і ті, хто

приймає важливі для громади рішення, позитивно сприйняли ідею та мету проекту, всіляко сприяли якнайкращій його реалізації. Реалізація проекту «Доступне Закарпаття» стала для нас важливою справою, це не «один з проектів, яких ще буде багато», а, можливо, найважливіший проект для «Дивосвіту» на все його майбутнє існування. Ми намагалися кожен крок, кожен захід організувати та реалізувати якнайкраще, використати усі наявні та знайти нові, приховані можливості для збільшення ефективності кожного кроку. З метою забезпечення безпеки пересування пішоходів з порушеннями зору в рамках проекту було заплановано встановлення на вже діючі світлофори на пішохідних переходах м. Ужгорода голосові сигнальні пристрої. Також було заплановано встановлення звукових сигналізаторів, так званих «маячків», при вході в основні об'єкти соціальної інфраструктури м. Ужгорода, а також на залізничних вокзалах і автостанціях Закарпатської області. Реалізація проекту складалася з трьох етапів: 1) проведення моніторингу, визначення конкретних об'єктів; 2) проведення тендеру, закупівля обладнання і безпосереднє його встановлення; 3) апробація встановленого обладнання, дослідження особливостей його експлуатації. НАЦІОНАЛЬНА АСАМБЛЕЯ ІНВАЛІДІВ УКРАЇНИ

На першому етапі ми провели опитування представників цільової групи. Якщо сказати точніше, то ми провели анкетування більше 150 осіб. В анкетуванні взяли участь не тільки інваліди зору, а також пенсіонери, які мають серйозні порушення зору та члени товариства ветеранів війни і праці. Був складений рейтинг найбільш складних об'єктів і експертна комісія, яку очолив заступник мера м. Ужгорода, затвердила сім об'єктів, на яких і було встановлено голосові пристрої. Протягом всієї реалізації проекту ми тісно співпрацювали з ЗМІ, охоче давали інтерв'ю, брали участь у прямих телевізійних ефірах. Нашим завданням було донести до населення інформацію, наскільки потрібні такі голосові світлофори людям, які погано бачать. Ми вели просвітницьку роботу під таким кутом, що дані пристрої також будуть корисні школярам і літнім людям. Ми запевняли, що ці пристрої не будуть заважати людям, які мешкають і працюють поруч. І, взагалі, такі пристрої дисциплінують людей, зменшуючи тим самим можливість аварійних ситуацій. На нашому сайті http://dyvosvit-info.org.ua можна подивитися сюжети про хід реалізації проекту «Доступне Закарпаття», прочитати статті, які було опубліковано в пресі. Реалізація проекту «Доступне Закарпаття» була досить складною, виникали проблеми, які не були передбачені на момент подачі проекту на конкурс. Основний етап реалізації, а саме монтаж обладнання та

його апробація збіглися з низкою новорічних і різдвяних свят, а яка була сувора зима! Але, тим не менш, з Божою допомогою ми всі труднощі подолали і проект «Доступне Закарпаття» 31 березня 2010 р. був успішно завершений. Наша організація не ставила за мету повністю вирішити проблему забезпечення доступності Закарпатського регіону для людей з порушеннями зору, а нашим завданням було показати місцевій владі, місцевому бізнесу, особливо туристичному, яким чином цю доступність можна забезпечити. І тепер ми можемо констатувати, що проект «Доступне Закарпаття» має своє продовження. 24 вересня 2010 р. по телевізійним каналам «Інтер» і «1+1» у вечірніх новинах було показано сюжети, в яких розповідалося про туристичну інформаційну карту для незрячих мовою Брайля, яку вперше на Україні встановлено в самому центрі м. Ужгорода. Прочитавши її, можна дізнатися про історію міста, його визначні пам'ятки. Ідея створення такої карти виникла у викладачів кафедри туризму Ужгородського Національного Університету. Вони звернулися до нашої організації за допомогою в її створенні. Члени організації «Дивосвіт» допомогли перекласти текст змісту карти на мову Брайля. Ми протягом кількох днів продумували, як правильно оформити текст на аркушах ватману, щоб місцеві ковалі і художники змогли перенести його на мідну дошку. Поряд з інформаційним стендом розНАЦІОНАЛЬНА АСАМБЛЕЯ ІНВАЛІДІВ УКРАЇНИ

ташований макет греко-католицького собору кінця XVIII століття, який є одним з найпопулярніших туристичних об'єктів м. Ужгорода. Туристи, які мають вади зору, тепер отримали можливість на дотик відчути красу архітектурних форм собору. Щороку в Україні народжуються діти з вадами зору, а також багато людей втрачають частково або повністю зір на протязі свого життя. Не є винятком з цієї проблеми і Закарпатська область. Пройшовши курс лікування та медичної реабілітації, такі люди залишаються сам на сам з навколишнім світом, до життя в якому вони не пристосовані, як наслідок депресивний стан, розгубленість, пошук опікунів. У цей момент якраз і потрібні фахівці, які б навчили жити, працювати та розвивати свої творчі здібності у цих умовах. Тому найактивнішими членами нашої організації і було прийнято рішення про створення першого в Закарпатті інформаційно-реабілітаційного центру для осіб з вадами зору «Дивосвіт». На початку березня 2009 р. ми звернулися до мера м. Ужгорода з проханням надати нам приміщення під створення даного центру. Міська влада з порозумінням поставилися до нашого прохання, і на сесії Ужгородської міської ради було прийнято рішення про надання нам нежитлового приміщення за символічну оренду. Після отримання приміщення, у нас постало питання проведення його ремонту. Чесно кажучи, ми були впевнені, що необхідну суму грошей знайдемо

набагато швидше і вже восени 2009 р. Центр «Дивосвіт» відкриє свої двері для тих, хто в ньому потребує. І, незважаючи на те, що приміщення невелике, ремонт нам вдалося завершити тільки в середині грудня. Багато було розчарувань, непорозумінь з боку людей, до яких зверталися за допомогою. Але все-таки були і ті, які почули нас, завдяки яким, наша організація впоралася з першочерговим завданням – ремонтом. Паралельно з ремонтом голова правління організації Оксана Богданець займалась написанням проекту «Створення центру супроводу студіюючої молоді з глибокими порушення зору «Стимул» для подачі на конкурс проектів у рамках програми соціальних перетворень до Карпатського Фонду – «Фонду розвитку Карпатського Єврорегіону». Конкурс ми виграли і 1 лютого 2010 року розпочали реалізацію даного проекту. Завдяки отриманому гранту ми закупили меблі, обладнання, необхідну методичну літературу, цим завершивши роботу зі створення матеріально-технічної бази центру.

6 травня 2010 р. відбулося урочисте відкриття Закарпатського інформаційно-реабілітаційного центру для осіб з вадами зору «Дивосвіт». Усі основні телекомпанії Закарпатської області висвітлювали цю подію, на нашому сайті розміщено відповідні відеоматеріали. Центр складається з трьох невеликих кімнат, але робота в ньому проводитися дуже велика. У нас відкрито комп'ютерний клас, оснащений спеціалізованими озвученими програмами, кабінет тифлопедаНАЦІОНАЛЬНА АСАМБЛЕЯ ІНВАЛІДІВ УКРАЇНИ

гога, а також кабінет психологічної допомоги та розвантаження. У рамках проекту «СТІмул», реалізацією якого ми нині займаємось, учні та студенти з глибокими порушеннями зору мають можливість: - користуватися сучасною комп'ютерною та оргтехнікою; - знайти необхідну для навчання інформацію в мережі Інтернет; - скористатися ресурсами медіатеки (бібліотеки в електронному і звуковому форматі); - отримати допомогу ввічливих і уважних працівників Центру. У центрі проводяться спеціалізовані тренінги, надаються індивідуальні психологічні консультації. Також ми проводимо консультування педагогів, які працюють з учнями та студентами, що мають серйозні проблеми із зором. До завершення проекту нами заплановано розробити методичні рекомендації для викладачів про особливості роботи зі студентами, які мають вади зору.

1 травня 2010 р. нами підписано договір про співпрацю з Міжнародною благодійною організацією «Консорціум із удосконалення менеджмент-освіти в Україні» в рамках проекту «Відкритий світ інформаційних технологій», що здійснюється корпорацією Microso. Ми стали авторизованим центром мережі IDEA цього проекту і отримали ліцензоване програмне забезпечення компанії Майкрософт та освітню програму.

Наша співпраця передбачає проведення навчальних занять, які орієнтовані на надання особам з вадами зору можливості безкоштовно отримати знання в галузі сучасних інформаційнокомунікаційних технологій і використовувати ці знання для покращення умов життя в місцевій громаді. Слухачі, які успішно закінчать навчання курсів отримують іменний сертифікат програми «Світ безмежних можливостей» корпорації Microso, автентичність якого роботодавці можуть перевірити на веб-сайті: http://www.idea-ukraine.org Працівниками Центру проводиться активна робота в напрямку сприяння у працевлаштуванні молодих спеціалістів з інвалідністю. До нас звертаються молоді люди, які проживають не тільки в м. Ужгороді та Ужгородському районі, але і в інших районах Закарпатської області. З ними ми проводимо профорієнтацію та профконсультування. У нашому Центрі вперше в Закарпатській області запропоновано унікальну новітню послугу – запис ВІДЕОРЕЗЮМЕ для осіб, які мають інвалідність зору і бажають працевлаштуватися або пройти стажування на підприємствах та організаціях області. Відеорезюме являє собою невеликий відеоролик, в якому молодий спеціаліст з інвалідністю розповідає потенційному роботодавцю про себе, свої знання і уміння, побажання і прагнення. Працівники Центру проводять переговори з потенційними роботодавцями, надають можливість НАЦІОНАЛЬНА АСАМБЛЕЯ ІНВАЛІДІВ УКРАЇНИ

роботодавцю сформувати уявлення про професійні можливості молоді з порушеннями зору шляхом проведення бесід та перегляду відеорезюме. Ми супроводжуємо клієнтів центру на початковому етапі їх трудової діяльності. Нами налагоджено тісну співпрацю з Головним управлінням праці та соціального захисту населення, управлінням освіти і науки, управлінням охорони здоров’я Закарпатської ОДА. Організацією «Дивосвіт» підписано трьохсторонній договір про співробітництво та соціальне партнерство з Закарпатським обласним центром зайнятості та Закарпатським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів.

27 липня 2010 р. ми організували і провели в Ужгородському та Мукачівському міських центрах зайнятості семінар на тему: «Особливості працевлаштування та забезпечення зайнятості інвалідів на підприємстві». У цілому хочеться відзначити, що семінар викликав великий інтерес у роботодавців. Наприкінці семінару задавалися цікаві питання, висловлювалися пропозиції з удосконалення законодавства щодо зайнятості інвалідів, які заслуговують на увагу. Як відзначили роботодавці – учасники семінару, розглянуті можливі ситуації та ризики, що виникають у процесі працевлаштування осіб з обмеженими фізичними можливостями, допоможуть їм у майбутньому розібратися в складних ситуаціях, вибрати власну стратегію поведінки в цій сфері. Інформація про проведений семінар розміщена в мережі Інтернет.

Наприкінці хочеться зазначити, що саме завдяки проектній діяльності громадських організацій, таких як «Дивосвіт», здійснюються реальні кроки по виконанню Державної програми розвитку системи реабілітації та трудової зайнятості осіб з обмеженими фізичними можливостями, фахівці державних структур отримують реальний досвід і необхідні знання для вирішення проблем доступності та соціальнопсихологічного супроводу інвалідів у сфері освіти та працевлаштування.

НАЦІОНАЛЬНА АСАМБЛЕЯ ІНВАЛІДІВ УКРАЇНИ

ОБУЧЕНИЕ НЕЗРЯЧИХ ОРИЕНТИРОВАНИЮ И МОБИЛЬНОСТИ В УКРАИНЕ: ПРОБЛЕМЫ И ПЕРСПЕКТИВЫ Свєт Є. А. завідувач відділенням педагогічної реабілітації Київського міського Центру соціальної, професійної та трудової реабілітації інвалідів Роби, що можеш, з тим, що маєш, там, де ти є (Теодор Рузвельт) Анотація. У статті автор намагається розкрити та розв’язати основні проблеми, які виникають при навчанні незрячих в Україні, орієнтування та мобільность. Ключові слова: незрячий, орієнтування та мобільність, інструктор ОіМ, підготовка кваліфікованих спеціалістів, індивідуальні програми, індивідуальне навчання. Аннотация. В данной статье автор пытается раскрыть основные проблемы, возникающие при обучении незрячих в Украине ориентированию и мобильности. Ключевые слова: незрячий, ориентирование и мобильность, инструктор ОиМ, подготовка квалифицированных специалистов, индивидуальные программы, индивидуальное обучение. Обучение слепых и слабовидящих ориентированию и мобильности (ОиМ), является одним из важнейших условий компенсации нарушения зрения, так

как всякая деятельность человека связана с умением ориентироваться в пространстве. Овладение способами ориентировки в свободном пространстве лежит в основе воспитания самостоятельности выпускников школ для слепых и слабовидящих детей, условием реализации их потенциальных возможностей, интеграции, а следовательно, и преодоления изоляции. Умение незрячего самостоятельно ориентироваться на рабочем месте, в быту, в большом городе и в сельской местности снимает чувство неуверенности, страха, помогает его общению с окружающими, реализации его потенциальных возможностей и интересов. Известно, что незрячий может самостоятельно овладеть с течением времени навыками ориентирования в пространстве. Однако результаты ориентирования, достигнутые без своевременного обучения, при помощи специалиста, в большинстве случаев остаются неудовлетворительными, лишь в редких случаях незрячие собственными усилиями достигают высокой подвижности. А с высокой гарантией безопасности передвижения и успешного нахождения конечной цели маршрута могут передвигаться, практически, единицы. До 2005 года в школах для незрячих ориентацию в пространстве преподавали в начальной школе в рамках предмета социально-бытовая ориентация; в средней и старшей школе существовал только кружок, который учащиеся могли посещать во внеурочНАЦІОНАЛЬНА АСАМБЛЕЯ ІНВАЛІДІВ УКРАЇНИ

ное время. К сожалению, очень часто такие кружки работали лишь формально, не обеспечивая учащихся необходимыми умениями и навыками. Как следствие, подавляющее число выпускников таких школ не умели ориентироваться в пространстве. С первого сентября 2005 года в нашей стране, в специальных школах, министерством образования Украины был введен обязательный предмет «Ориентировка в пространстве незрячих», который должен преподаваться с 1 по 9 класс, один час в неделю. Казалось бы, что ситуация с обучением незрячих ОиМ, должна понемногу меняться в лучшую сторону, но существуют проблемы, без решения которых, прогресс в данном вопросе маловероятен. В нашем докладе мы хотели бы выделить две, с нашей точки зрения, основные проблемы, которые делают невозможным полноценное обучение незрячих ориентировке и мобильности. В первую очередь – это катастрофически малое количество специалистов, инструкторов ОиМ, и, зачастую, низкая квалификация людей вынужденных преподавать данный предмет в специальных школах. То есть, предмет в школах ввели, а как преподавать его, толком никто не знает. Существует, конечно, специальная литература, но используя только её, научить незрячего ориентировке и мобильности так, чтобы он полностью овладел методикой, невозможно. Есть сотни нюансов методики ОиМ, которые просто физически невозможно описать даже в самом прекрасном

учебнике. В результате, учитель, не имеющий навыков преподавания ОиМ, вынужден методику изобретать сам, как он считает нужным и правильным. И, к сожалению, далеко не всегда такие изобретения, идут на пользу незрячим ученикам. Давно известна проблема так называемых самоучей, т.е. незрячих, которые самостоятельно научились ориентироваться в пространстве и быть достаточно мобильными, как уже говорилось, практически, единицы из них, передвигаются без риска для своего здоровья или здоровья окружающих. То же самое можно сказать и об учителях, которые, наверняка руководствуясь самыми лучшими побуждениями, но тем не менее, не всегда обучают ОиМ так, как это необходимо. Во всем мире, существуют школы по подготовке инструкторов ориентирования и мобильности. Например, в США, практически в каждом штате, при крупном университете есть отделение по подготовке подобных специалистов. Как правило, инструктора готовятся из людей уже имеющих специальное образование. Время обучения инструктора в разных странах составляет от одного до двух лет. Каждые два года, работающий инструктор обязан пройти тесты, подтверждающие его квалификацию. И только по прохождению этих тестов он имеет право работать по специальности дальше. В нашей стране, единственным местом, где даётся методика преподавания ОиМ незрячих, является кафедра тифлопедагогики института коррекционной НАЦІОНАЛЬНА АСАМБЛЕЯ ІНВАЛІДІВ УКРАЇНИ

педагогики и психологии НПУ имени Н. П. Драгоманова. Данный предмет изучается студентами один семестр и курс обучения составляет чуть больше 40 часов. Насколько нам известно, единственным местом в странах СНГ, где готовят инструкторов ОиМ в соответствии с международными стандартами к профессии, является центр дополнительного образования при Новосибирском Государственном Университете в России. Так вот, для сравнения, здесь курс обучения рассчитан на 12 месяцев и составляет 1014 часов учебной нагрузки. Эти цифры приводятся не для того, чтобы обвинить тех, кто в нашей стране дает хотя бы ознакомительный курс ОиМ. Эти цифры приводятся для того, чтобы подчеркнуть: крайне необходимо срочно изыскивать ресурсы и структуры для создания полнофункциональной модели обучения инструкторов ОиМ в нашей стране. Вопрос очень острый, вопрос актуален много лет и решать его необходимо было еще вчера. Резюмируя можно сказать, что без немедленного создания специальной школы обучения инструкторов ОиМ, мы не сможем говорить о наличии качественного обучения данному предмету незрячих, в специальных школах и центрах реабилитации. Вторая проблема, это отсутствие возможности индивидуального обучения и отсутствие индивидуальных программ обучения. Начнём с того, что на Украине до сих пор не существует даже общих программ по ориентировке и мобильности для специ-

альных школ, согласно нового учебного плана. В результате учителя вынуждены пользоваться либо зарубежными программами, либо придумывать свои программы, ориентируясь на предложенную нагрузку. Насчёт своих программ уже говорилось выше. А существующие зарубежные вполне можно было бы использовать для обучения. Есть только одно но. Абсолютно все изданные учебные программы по ориентированю и мобильности незрячих, на индивидуальное обучение не рассчитаны. В них (программах) запланировано определённое количество часов на усвоение учащимися необходимых тем курса. То есть, например, на тему «Ориентировка в микропространстве» («обучение пространственной ориентировки слепых младших школьников» под редакцией В. А. Феоктистовой) запланировано 4 часа в первом и 2 часа, во втором классе. Тем не менее, если исходить из опыта работы практикующих инструкторов ОиМ, невозможно усвоение каждым учащимся данной темы за предлагаемое количество часов. Процесс обучения ориентированию требует знания не только общих психических особенностей слепых и слабовидящих детей, но и психологической готовности каждого к обучению пространственному ориентированию с тем, чтобы строить коррекционную работу Многие ведущие специалисты в данной области неоднократно подчёркивали необходимость индивидуального обучения ориентированию и мобильности. Об этом в разное время писали Солнцева Л. И., СемеНАЦІОНАЛЬНА АСАМБЛЕЯ ІНВАЛІДІВ УКРАЇНИ

нов Л. А., Сверлов В.С., Петров Ю. И., Наумов М. Н., Литвак А. Г., Денискина В. З., То есть, в разные года специалисты не раз затрагивали вопрос об индивидуальном обучении данного предмета, однако, по сегодняшний день, в нашей стране и в странах СНГ, в специальных школах и центрах реабилитации незрячих о дифференцированности обучения речь не идёт; занятия проходят с группой или классом. Хотя в странах западной Европы и северной Америки обучение в подобных учреждениях происходит только индивидуально. В Чехии, например, в специальной школе для незрячих, на каждый классе предусмотрен инструктор ОиМ. Имея (по международным стандартам) нагрузку 4 часа в день и, работая 5 дней в неделю, он (инструктор) естественно имеет возможность уделить каждому ребёнку столько внимания, сколько это необходимо для изучения предмета. Предмет «Ориентировка в пространстве» предполагает прежде всего практическое усвоение определённых умений и навыков. После одного часа теоретического материала, необходимо много часов для практического закрепления учащимся темы курса. М. Н. Наумов писал: «…При обучении слепых слабых категорий особенно тщательно соблюдайте принцип «от простого к сложному». Неоправданно простые задания снижают интерес к занятиям, а слишком сложные — подрывают веру слепых в свои силы. Нельзя требовать от ученика того, что он еще не может выполнить».

Даже, начиная работу с группой и классом, мы не наблюдаем у учащихся одинакового уровня готовности к усвоению знаний. Это зависит от многих факторов на которых мы сейчас останавливаться не будем. Но, даже если взять за аксиому, что уровень готовности класса или группы абсолютно одинаковый, то через два три занятия степень усвоенных знаний всё равно у разных учащихся будет разная. Если же ученик или реабилитант не овладел за выделенное программой время, тему, изучение следующей темы теряет смысл потому как без усвоенных знаний невозможно усвоение следующего материала. Получается, что в группе или классе, возникает ситуация, когда с одним учеником необходимо изучать следующие темы, а с другим закреплять пройденное для полного усвоения материала. Нельзя забывать и о мотивации слушателей курса к обучению. Мы сейчас не рассматриваем полностью вопросы мотивации незрячих учеников к изучению предмета пространственная ориентация, но, в общих чертах, ситуация выглядит следующим образом: с одной стороны у «слабых» учеников возможно повышение мотива прогресса к обучению (в погоне за лидером), но, с другой стороны, у тех же самых «лидеров», если время уделяется более слабым ученикам, интерес к обучению предмета может ослабнуть. А при групповом обучении достаточного времени не получится уделить ни «слабым», ни «сильным» ученикам. НАЦІОНАЛЬНА АСАМБЛЕЯ ІНВАЛІДІВ УКРАЇНИ

Методику ориентировки в пространстве нельзя изучить частично. Либо незрячий умеет ориентироваться, находить необходимые ему объекты и передвигаться в пространстве без опасности для своего здоровья и здоровья окружающих, либо нет. Частично изученная методика, это, например, когда, человек имеющий отличные пространственные представления, не умеет правильно пользоваться тростью. В таком случае можно знать, где находится конечная цель маршрута, но не иметь возможности безопасно туда добраться. Как показывает наш опыт работы инструктором ориентирования и мобильности в Киевской школеинтернате №5 для слепых детей, оптимальное решение дифференцированного обучения следующее: на 5 часов индивидуальных занятий должно припадать одно групповое; и то на начальном этапе обучения. То есть тогда, когда изучаются, формируются и усовершенствуются пространственные представления, проходит работе с картами, макетами, проводятся занятия по определению положения себя и различных объектов в пространстве; когда проводятся различные игры и тренинги, групповые занятия необходимы. Когда же начинается работа по отработке техники движения и безопасности движения, методов владения тростью, навыков хождения по прямой, отработки поворотов, переходов через проезжую часть и перекрестки, методике усвоения и прохождения маршрутов поездок

в городском и междугороднем транспорте, занятия должны проходить только индивидуально. Инструктор просто будет не в состоянии проконтролировать правильность выполнения необходимых действий, если учеников, при отработке темы, будет несколько. Опять же, из опыта нашей работы, методику ориентации в пространстве полностью усвоили те ученики, с которыми была возможность заниматься индивидуально. В. С. Сверлов писал «…Несмотря на возможность формировать адекватные пространственные представления и в ряде случаев вырабатывать совершенные ориентировочные навыки, нельзя забывать о том, что в области пространственной ориентировки, в широком смысле этого понятия, как бы высоко ни были развиты способности и умения слепого, его возможности всегда останутся чрезвычайно ограниченными, а во многом и несоизмеримыми с возможностями зрячего». Это, возможно, и так, но при индивидуальном обучении незрячего инструктором ОиМ, используя методику обучения ориентировке в пространстве, мы можем значительно приблизить возможности людей с нарушениями зрения к возможностям зрячих людей Итак, обучение незрячих ориентировке в пространстве в нашей стране связано с определёнными проблемами. Но проблемы эти решаемы. Во всяком случае, во многих странах мира они были решены очень давно и, соответственно, могут быть решёнНАЦІОНАЛЬНА АСАМБЛЕЯ ІНВАЛІДІВ УКРАЇНИ

ными и на Украине. Возможно для этого необходимо объединить усилия всех заинтересованных сторон какими могут являться профильные министерства, профильные Вузы, научные работники, тифлопедагоги, реабилитологи и, безусловно, общественные организации. АФ без умения свободно и без посторонней помощи ориентироваться в пространстве, незрячий не может считать себя гармоничной и независимой личностью, не сможет полностью реализовать свой творческий и рабочий потенциал, не сможет считать себя полноправным членом общества. Приложение (цитаты по теме) «…Главной особенностью обучения слепых пространственной ориентации является индивидуальность практических тренировок, обследования и изучения объектов и маршрутов. На занятиях и тренировках каждый учащийся должен чувствовать полную самостоятельность и личную ответственность за выполнение задания. Групповое обследование маршрутов не дает достаточных навыков» (М. Н. Наумов «Обучение слепых пространственной ориентировке».

– М., 1982.) «…Практика обучения ориентировке и мобильности в школах восстановления трудоспособности, а также в ряде кружков показала, что обучение требует индивидуального подхода, а поэтому программа по обучению ориентировке и мобильности, должна служить основой для составления индивидуальных

программ обучения, выбора соответствующих тем занятий. Если подходить с общей меркой ко всем желающим обучаться ориентировке и мобильности, то можно оттолкнуть многих от такого обучения» (Ю. И. Петров «Организация и методика обучения слепых ориентировки в пространстве». – М., 1988.) «…Важным условием активизации работы по обучению пространственному ориентированию является сочетание приемов обучения с индивидуальными особенностями каждого, связанными с возрастом, деятельностью, степенью овладения навыками самостоятельности в передвижении, личностными качествами, состоянием здоровья. Все это ведет к необходимости дифференцировать задания по степени сложности» (А. П. Садчиков «Психологическая готовность к обучению пространственному ориентированию как предпосылка его эффективности». – М., 1988.) «…Качественное усвоение материала представленных программ предполагает ведение индивидуальных практических занятий по закреплению знаний и умений с учетом личных особенностей школьников, трудностей выработки у них автоматизированных навыков. Затрудненность, а при слепоте и невозможность зрительного подражания, требует более детального (расчлененного на этапы) показа действий, многократного повторения его вместе с учеником «рука в руку» и длительных тренировочных упражнений. Никакие, даже самые талантливые, педагоги не справятся с этой НАЦІОНАЛЬНА АСАМБЛЕЯ ІНВАЛІДІВ УКРАЇНИ

задачей в одиночку». (В. З. Денискина «Совершенствование навыков ориентировки в пространстве учащихся старших классов школ для слепых и слабовидящих детей». –Уфа, 1996.) «…Эффективная воспитательная работа по формированию и развитию ориентировки в пространстве невозможна без глубокого знания особенностей индивидуального развития каждого учащегося, трудностей, испытываемых детьми, основана на опоре данных от сохранных анализаторов, психических образований менее страдающих от нарушений зрения и, наконец, с учетом уровня сформировавшейся системы коммуникаций и компенсации, свойственной возрасту детей. Программы обучения специфическим приемам ориентации, подготовленные для работы с детьми в часы коррекции, не решают и не могут решить все проблемы, возникающие у незрячих при ориентировке и мобильности. Здесь необходима система и одновременное решение целого ряда задач, в соответствии с возможностями ребенка, его индивидуальностью» (Л. И. Солнцева «Психология воспитания детей с нарушениями зрения» – М., 2003.)

ИНТЕГРИРОВАННАЯ МОДЕЛЬ ЖИЗНИ: ЧТО ВЛОЖЕНО В ЭТО ПОНЯТИЕ В СЕВЕРНЫХ СТРАНАХ? Матти Яткола преподаватель Шведскофинской народной школы (Хапаранда, Швеция) К вопросу о становлении организации инвалидов по зрению в Финляндии Профессор социальной политики Урпо Куотола в 1988 г. написал аналитическую историю становления движения незрячих в Финляндии. Он подчеркивает, что это не истории каких-либо отдельных организаций и не оценка их работы, а описание того, как различные структуры, принимающие участие в развитии общества, влияли на всех тех, кто так или иначе работал в структуре субкультуры незрячих. Профессор Куотола разделил относительный быстрый процесс развития организации незрячих в Финляндии на четыре периода. Первый период – это общественная и добровольная работа. Данный период продолжался в Финляндии вплоть до тысяча девятьсот шестидесятых годов. В то время центральное правление организации незрячих, где работало два человека на полную ставку, занимало всего лишь два кабинета. НАЦІОНАЛЬНА АСАМБЛЕЯ ІНВАЛІДІВ УКРАЇНИ

Второй период – это время становления профессиональной деятельности, которое происходило с 60-го по 65-й годы двадцатого века. В 1963 г. незрячие организовали сбор средств на создание озвученных книг, т.е. на оборудование того времени для производства озвученных книг в аналоговом формате. Тогда все поняли, что сбор средств может помочь создавать что-то новое более быстрыми темпами. В 1965 г. благодаря помощи, полученной от государства, центральное правление организации незрячих занимало площадь в 300 кв. м., что в несколько раз больше, чем 2 кабинета, которыми организация располагала прежде. Третий период – это период кабинетной политики, начавшийся в 1966 г. Ээро Хаккинен был выбран в государственный парламент. До этого Хаккинен в течение десятилетий возглавлял школу для незрячих интернатного типа в г. Куопио, а также был профессиональным политиком муниципального уровня, работая в местном совете Куопио. Занимая должность заместителя председателя государственного парламента, Хаккинен, в частности, смог внести ряд значительных изменений в обеспечение незрячих в Финляндии. В 1974 г. появился новый закон о поддержке людей с ограниченными возможностями. С того времени государство стало оплачивать незрячим различные тифлотехнические средства. В 1972 г. государство стало финансировать профессиональное училище для незрячих в

муниципалитете Эспо. Старая школа для слепых была переведена из г. Куопио в г. Ювэскюле в новые помещения в том же году. Количество персонала было увеличено, в частности, для расширения оказываемой помощи по интеграции детей школьного возраста. В 1973 г. для школы в Ювэскюле был разработан новый учебный план, где было прописано, что незрячие школьники должны овладеть техникой печати десятью пальцами в пятом классе. Меня, например, тоже обучали машинописи, хотя я и ходил в обычную школу. Думаю, что тот учебный план еще не был окончательно забыт учителями и во время моего обучения, но позже практика школ в сфере обучения незрячих специальным навыкам стала хуже и неравномерной. В 1972 г. Министерство культуры стало выделять средства на производство озвученных газет. С этим связана анекдотичная история, когда консервативно настроенные незрячие предлагали не расходовать средства на озвучивание статей информации, например, о развлечениях, сексе или леворадикальных взглядах, печатавшихся в газетах. Четвертый период по классификации Куотолы – это политика работы с наследием. Раньше незрячие работали в небольших узкоспециализированных объединениях, например, объединение массажистов, объединение, занимающихся библиотечными вопросами, объединение, занимающееся вопросами подготовки собак-поводырей, и т.д. Во-первых, получалось, НАЦІОНАЛЬНА АСАМБЛЕЯ ІНВАЛІДІВ УКРАЇНИ

что все эти объединения конкурируют между собой за выделяемые государством средства, что часто требовало быстрых действий со стороны объединений. Это не позволяло уделять должного внимания долгосрочному планированию. Во-вторых, несмотря на ограниченность финансовых ресурсов, практичность инвестиций иногда вызывала сомнение, что можно показать на следующем примере. Для детей разного рода реабилитация была организована в школах-интернатах. При этом в 50-60-х годах выделялось очень мало средств на реабилитацию людей, потерявших зрение во взрослом возрасте. Центральное правление выкупило относительно недорогое помещение за городом в местечке Туускюлэ, которое находится в 50 км от столицы. Там и были организованы многочисленные реабилитационные курсы в 60-70-х годах. По многим причинам их организация была исключительно неудобна по причине удаленности от центра, приличного возраста здания, отсутствия улиц для тренировки и ориентирования в городской среде, отсутствие культурных мероприятий и т.д. Но даже когда ограниченность ресурсов чувствовалась меньше благодаря контактам Ээро Хаккинена, центральное правление продолжало инвестировать средства в это загородное помещение, осознавая, что в конечном счете это бесперспективно. Таким образом, под политикой работы с наследием понимается то, что ваша организация привязана к тем старым помещениям, которые вдруг необходимо перестраивать и разви-

вать, несмотря на то, что время требует более смелых решений. В 1980-м году центральное правление организации незрячих переехало в новое офисное здание в центре столицы Хельсинки. К вопросу о занятости инвалидов по зрению В районе Ванта, неподалеку от столицы Финляндии Хельсинки, до сих пор работает фабрика по производству комплектующих изделий и материалов, которые используются для сборки корзин и щеток мастерами ручного труда. Уже в 1985-м году средний возраст мастеров ручного труда был 50 лет, а общее количество мастеров в стране с населением в пять миллионов человек составляло около 600 человек. В 50-60-х годах ХХ века самой популярной формой занятости незрячих было индивидуальное предпринимательство. Одно из объяснений этому феномену заключается в том, что отделы по социальному обеспечению выплачивали дополнительное пособие работающим незрячим. Таким образом, до 1965 г. работающие незрячие получали большую финансовую помощь от государства, чем неработающие. При этом нужно давать себе отчет, что рентабельность производства щеток или работы массажиста была невелика. В то время было много критики по поводу вялости процесса поиска новых профессий для незрячих. В начале 70-х годов еще не было наглядных примеров того, что работа в офисе могла бы в полной мере подойти НАЦІОНАЛЬНА АСАМБЛЕЯ ІНВАЛІДІВ УКРАЇНИ

для незрячих. Это очень контрастирует со свежими статистическими данными из Швеции, к которым мы сейчас обратимся. Исходя из отчета исследовательского института Ханду АБ, проводившего изучение уровня жизни среди членов шведской организации незрячих в 2005 г., процентное соотношение имеющих работу незрячих значительно ниже, чем среди трудоспособного населения страны в целом, а точнее – 53%. Только 13% из них работают на полную ставку. Работу среди трудоспособных незрячих имеют 59% мужчин и 47% женщин. Количество женщин, работающих на полную ставку меньше – 8%, тогда как мужчин – 18%. В 2009-м году отделом реабилитации при государственном бюро по трудоустройству в Швеции проводилось еще одно интересное исследование. Из него следует, что 43% незрячих работают в офисе или заняты в сфере обслуживания, 30% заняты ручным трудом, а 27% имеют работу, связанную с полученным высшим образованием. 50% занятых незрячих трудятся на частных предприятиях. В Швеции широкая сеть социальных отделов оказывает всю необходимую помощь незрячим в вопросах повседневной жизни, ведения хозяйства и т.д. При этом нет единой системы профессиональной реабилитации. Бюро по трудоустройству предоставляет незрячим дополнительную помощь по профессиональной ориентации, прохождению курсов повышения квали-

фикации, не ведя при этом никакой реабилитационной деятельности. Отдел социального страхования выплачивает реабилитационное пособие и может оплатить реабилитационные услуги, оказываемые сторонними организациями, но эти средства выделяются в очень ограниченных объемах. Т.е., в этой сфере есть определенные упущения. Шведская ассоциация незрячих (SRF) реализует специальный проект по оказанию помощи незрячим по поиску работы. Эта программа помощи выхода на рынок труда существует уже 30 лет и заканчивается в 2011 г. с прекращением ее финансирования государством. Помощь оказывается всем, чьи возможности в поиске и устройстве на работу ограничены проблемами со зрением. В рамках программы оказывается индивидуальная помощь и последующее сопровождение. До 2009 г. проводились различные курсы и мероприятия для групп по всей стране и в сотрудничестве с местными, региональными и молодежными ассоциациями незрячих. Какие же профессии доступны незрячим в Швеции? Нельзя забывать, что номенклатура профессий постоянно меняется в зависимости от условий на рынке труда, появления и исчезновения разного рода профессий и должностных обязанностей, доступности технических средств для адаптации того или иного рабочего места. Приведем несколько примеров возможных профессий: информаторы или консультанты, работающие НАЦІОНАЛЬНА АСАМБЛЕЯ ІНВАЛІДІВ УКРАЇНИ

с вопросами доступности среды в школах, организациях, на предприятиях, разного рода реабилитологи, настройщики музыкальных инструментов, телефонисты, а также сотрудники компаний и организаций, осуществляющих продажи и проводящих исследования по телефону, сотрудники кадровых агентств, служба сопровождающих для незрячих или глухонемых, администраторы в кафе, отелях для животных, компаниях, сдающих помещения для проведения конференций и проводящих разнообразные курсы повышения квалификации, сотрудники информационных центров, работающих с написанием статей, проектов, рецензий, переводов, выпускающих и продающих печатные материалы, диски, сувенирную продукцию, сотрудники государственных органов, включая полицию. Литература Kuotola Urpo, Tsokkinen Anja, Vartio Eero: Näkövammaisten ja näkövammaistyön historia, Näkövammaisten Keskusliitto ry Helsinki, 1988.

СОЦИАЛЬНАЯ РЕАБИЛИТАЦИЯ СЛАБОВИДЯЩИХ В ВЕНГРИИ Шандор Нодь, Миклош Сабо Северо-альфылдское региональное общество слепых 1. Положение и проблемы слабовидящих Возраст 0-14 15-39 40-59 60-

Перс.

3503 13355 21521 44661

1. Рис. Слабовидящие по возрасту НАЦІОНАЛЬНА АСАМБЛЕЯ ІНВАЛІДІВ УКРАЇНИ

По данным переписи населения 2001 года в Венгрии насчитывалось 83040 незрячих. На рисунке видно их возрастной показатель, 54% высше 60 лет, немного меньше работоспособного возраста, 4% детей меньше 14 лет. Причина потери зрения Рожд. Несч. случай Болезнь Не знает Неизвестно

Перс.

15063 8761 37134 11190 10892

2. Рис. Причины дефектов зрения

Дефект зрения в большенстве случаев появляется в результате болезни. – 18% рождённый, 11% – в результате несчастных случаев. Из них 26% заявили, что не известна причина. Занятые Безработные Пенсион.по возр. иждивенец

Перс.

10818 2408 60060 9754

На диаграмме видно, что 13%-ов в 2001 году работали, напротив 72% из них живут на социальном обеспечении. Предоставление альтернативных услуг для незрячих на рынке труда улучшает эти отношения... НАЦІОНАЛЬНА АСАМБЛЕЯ ІНВАЛІДІВ УКРАЇНИ

Образов. Не образованные Начальная школа Ср. Образ. Высш. Образ.

Перс.

2014 55162 18548 5213

Большая часть венгерских незрящих закончили только начальную, 8-ми летнюю школу, 23%- получили среднее образование, и только 6%- приблизительно 2000 чел. имеют высшее образование. На диаграмме видно также, что большинство незрячих Венгрии не работают, а живут на социальном обеспечении, при этом низкообразованные. Как видно из положения, у них потеря уверенности, поэтому необходимо помощь преданных специалистов. Решение проблем инвалидов

осуществляется на фоне законов. В Венгрии изданы законодательные акты для улучшения положения инвалидов, в том числе для слепых и слабовидящих. Парламент Венгрии в 1998 г. принял закон о правах лиц с физическими и другими физическими недостатками. Этот закон декларировал, что лица с физическими недостатками имеют в обществе равенство и достоинство, определил их основные права, предусмотрел комплексную реабилитацию для лиц с физическими недостатками. Закон объязал государство обеспечить равенство шансов в самостоятельном ведении жизни и активное участие в жизни общества. В прошедшие 12 лет и в ближайшем будущем этот закон является основой улучшения положения жизни лиц с физическими недостатками. Закон о принципе равенства и равенство шансов Парламент Венгерской Республики принял в 2003 г. На основе требований принципа равенства физические лица, их группы, а также юридические лица и организации, не имеющие статуса юридического лица, находящиеся на территории Венгерской Республики, имеют одинаковые права закон действует на равноправие, обращая особое внимание на личные нужды. Запрещается дискриминация по состоянию здоровья и физических недостатков. Парламент Венгрии в статье 92 закона 2007 г. провозгласил Протокол соглашения для лиц с физическими недостатками, принятый в рамках ООН 13 декабря 2006 г. в Нью-Йорке. НАЦІОНАЛЬНА АСАМБЛЕЯ ІНВАЛІДІВ УКРАЇНИ

В государственной Программе инвалидов на основе 25 статьи закона 1998 г. парламент в интересах лиц с физическими недостатками принимает постановление – Государственную Программу для инвалидов. Ведется также решение проблем на практике. Статья 25 закона 1998 года провозглашает, что лица с физическими недостатками имеют право на обезбарьерованные и безопасные сооружения и окружающую среду. Это право действует особенно на возможности ориентации, связанные с транспортом и доступность к всевозможным постройкам. Этот Закон провозглашает также, что для лиц с недостатками необходимо обеспечить доступ к всеобщим информациям и информациям, связанным с их правами и услугами предоставленными им. Закон предписал сроки для завершения обезбарьеривания сооружений. В большинстве случаев этот срок заканчивается 31 декабря 2010 г. ведется обеспечение вспомогательными средствами. Статья 11 Закона гласит, что для инвалидов и лиц с различными физическими недостатками необходимо обеспечить различные вспомогательными средствами. В Венгрии для слепых и слабовидящих можно приобрести всевозможные современные тифлоприборы, кроме окуляр и белых тростей, потому что нет нормативного финансирования. Иногда возможно участие в конкурсах, где можно получить дотации. В Венгрии для инвалидов и лиц с различными физическими недостатками также предоставляются

различные элементарно-реабилитационные услуги. От 1980 г. для 20 человек в Государственном Учреждении для слепых обеспечивается реабилитационные услуги с проживанием. В прошедшие 5 лет с помощью государства были созданы в Будапеште и в 7 регионах с поддержкой общественных организаций были созданы элементарные реабилитационные центры. Это огромное достижение. Благодаря реабилитационной сети в Венгрии за год 1000 слепых и слабовидящих пользуются этими услугами. Этими услугами можно пользоваться на основе индивидуальных реабилитационных планов, как амбулаторных, так и жизнеобеспечивающих. Ведется образование взрослых. В рамках профессионального образования взрослых в Венгрии можно приобрести несколько специальностей. В большинстве случаев инвалиды могут воспользоваться такими курсами: - деловод – компютерщик; - массажёр-освеживающий; - массажёр-лечебный; - бизнес-асистент. Из количества слепых и незрячих активного возраста в Венгрии работает очень мало людей. Для улучшения этого положения к услугам элементарной реабилитации в каждом регионе действуют профессиональные реабилитационные службы. НАЦІОНАЛЬНА АСАМБЛЕЯ ІНВАЛІДІВ УКРАЇНИ

Эти общественные организации для клиентов и для работодателей оказывают помощь в обеспечении занятости незрячих. В поиске работы эти службы ориентируются на открытом рынке труда. Государство дотирует тех работодателей, которые согласны принимать лиц с физическими недостатками. В настоящее время в Венгрии инвалиды по зрению получают следующее социальное обеспечение повышенную семейную надбавку. Это существенная помощь к финансированию воспитания и обучения детей. Ежемесячная сумма для детей с физическими недостатками – 23 300 форинтов. Для обеспечения равенства шансов для инвалидов ежемесячно выплачивается – 22 800 форинтов. Для лиц с длительной болезнью, а также лица с ухудшением здоровья, достигшие 25 лет, имеющие 80% инвалидности имеют право на месячное обеспечение 33300 форинтов. Обеспечение лиц дотациями, которые получили инвалидность во время работы, эту сумму определяют на основе стажа и заработка. Инвалиды и их сопровождающие на территории Венгрии пользуются городским транспортом бесплатно, а на междугородном - 90% льготами. В Венгрии для слепых и слабовидящих существуют специальные услуги: - дома с круглосуточным обеспечением, - дома для инвалидов, - службы помощи. Эти службы для инвалидов оказывают личную помощь и транспортные услуги.

Фонд «Белая трость» создана в 1996 году в г. Гойдудорог, который действует в северо- восточном регионе Венгрии и граничит с Украиной. В комплексных услугах фондации имеются следующие службы помощи : - службы помощи; - элементарная реабилитация слепых; - трудовая реабилитация; - молодёжно-информационное бюро; - образование взрослых; - организация культурно-массовых мероприятий; - обеспечение реабилитационных занятий для лиц с физическими недостатками. С комплексными услугами связана комплексная система учреждений. Фондация «Белая трость» в своём рабочем штате имеет в 2010 году 100 сотрудников. Северо-альфылдское региональное общество слепых было создано в 2003 году. Основные направления действия: - защита интересов незрячих; - информация и предоставление советов; - организация культурно-массовых мероприятий; - приобретение, реализация и методы пользования средствами тифлоприборов, которые оказывают помощь ведению повседневной жизни; - ознакомление с законами, касающимися инвалидов по зрению; НАЦІОНАЛЬНА АСАМБЛЕЯ ІНВАЛІДІВ УКРАЇНИ

- содествие в выполнении в инфокоммуникационном обезбарьеривании; - организация конференций в ликвидации причин, ограничивающих приспособления в общественной жизни. Эти две организации успешно содействуют в общественной интеграции слепых в общество слепых в масштабе страны. Подводя итоги, можно сказать, что положение инвалидов по зрению в Венгрии по отношению к общественно-экономической развитости страны является удовлетворительным. Неразрешенными задачами являются: нерегулируемость дотации приобретения средств для обеспечения самостоятельного ведения жизни. Организация слепых Венгрии более 20 лет ведут борьбу за то, чтобы брайлевские пишущие машинки, тифло и говорящие приборы были дотированы государством.

РІШЕННЯ IV Міжнародної науково-практичної конференції «Сучасний світ і незрячі: розвиток особистості в контексті тифлології» З 14 по 16 жовтня 2010 р. у м. Луцьку Національною Асамблею інвалідів України, Волинським обласним фондом «Зір», Волинською обласною організацією УТОС у співпраці з Інститутом корекційної педагогіки та психології Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, Всеукраїнською громадською організацією «Асоціація тифлопедагогів України», лабораторією допоміжних технологій Луцького національного технічного університету, Волинським національним університетом імені Лесі Українки, Волинським інститутом післядипломної педагогічної освіти була проведена IV Міжнародна науковопрактична конференція «Сучасний світ і незрячі: розвиток особистості в контексті тифлології». У роботі конференції взяли участь науковці вищих навчальних закладів України, що готують педагогічні кадри для спеціальної освіти, духовенство, представники керівних державних структур, працівники соціальних служб, освітяни, провідні реабілітологи України, Швеції, Польщі, Угорщини та Росії, студенти. Всього – 539 осіб. Програма IV Міжнародної науково-практичної конференції «Сучасний світ і незрячі: розвиток НАЦІОНАЛЬНА АСАМБЛЕЯ ІНВАЛІДІВ УКРАЇНИ

особистості в контексті тифлології» в цілому виконана. Протягом роботи було заслухано більше 60-ти доповідей за такими напрямами: 1. Доступність, взаємодія та вплив світської і релігійної духовності на розвиток людини з інвалідністю.

2. Психолого-педагогічні проблеми тифлології у сфері становлення особистості.

3. Соціальна реабілітація людей з інвалідністю.

4. Розвиток особистості в умовах сучасного інформаційного простору. Під час роботи конференції було відмічені яскраво виражені тенденції гуманістичного поступу сучасного українського суспільства як результату взаємодії інститутів держави і суспільства та впливу розвитку духовності на ставлення до людини з інвалідністю. Був поставлений акцент на те, що стосунки між людьми у суспільстві є одним з чинників, що визначають рівень його цивілізованості. Сучасне цивілізоване суспільство усвідомило, що досягнення найвищих результатів прогресу можливе лише за умов, коли в центрі суспільних відносин перебуватиме конкретна людина з її потребами, інтересами. Трудова діяльність людини є необхідною умовою формування її особистості, визначення соціального статусу, запорукою гідного її існування. Інтегрування людей з особливими потребами у суспільні відносини являє собою комплекс дій, спрямованих на допомогу

суб’єктам з психофізичними порушеннями опановувати надбання сучасної цивілізації, бути задіяними до активної суспільної діяльності через реабілітаційні заходи. На жаль, сьогодні модернізація виробництва в умовах інформатизації призводить до скорочення робочих місць, що потребують ручної праці. Унаслідок цього перелік професій, що традиційно був доступним інвалідам по зору, динамічно змінюється у напряму їх інтелектуалізації. Сучасний стан розвитку комп’ютерної техніки та програмного забезпечення є сприятливим фактором для широкого запровадження професійної комп’ютерної підготовки у процес професіоналізації осіб з порушеннями зору. На конференції було визначено коло проблем, які вимагають негайного вирішення : - система навчання і виховання осіб із порушенням зору є складовою системи освіти України. В її основу лягли наукові положення про рівноцінний розвиток дітей з патологією зору та засвоєння ними програми масової школи. Найвищим рівнем соціалізації таких дітей є інклюзивне навчання. З метою досягнення якнайбільшої інклюзії незрячих дітей пропонуємо розробити програму інтегрованого навчання учнів Крупівського реабілітаційного центру на базі загальноосвітніх шкіл Волинської області; - однією з проблем навчання дітей з вадами зору є недостатнє забезпечення підручниками, надНАЦІОНАЛЬНА АСАМБЛЕЯ ІНВАЛІДІВ УКРАЇНИ

рукованими спеціальним шрифтом, зошитами та тифлоприладами. Особливу увагу варто звернути на методичне забезпечення дидактичними засобами навчально-виховного процесу; - байдуже ставлення громадськості до незрячих людей внаслідок їх соціальної ізольованості та недостатності інформації про їхні можливості призвело до того, що вони сьогодні є однією з найбільш незахищених категорій населення. В Україні дуже низький відсоток інвалідів по зору залучено до кваліфікованої праці. Для вирішення цього питання державній службі зайнятості необхідно звернути посилену увагу на роботодавців, які неохоче залучають до роботи у своїх установах та підприємствах осіб з порушеннями зору навіть при наявності у них відповідної кваліфікації; - неадекватність ставлення сліпих до себе і свого дефекту, до зрячих людей створює труднощі на початку встановлення соціальних контактів після закінчення навчання в спеціальних навчальних закладах. Як наслідок, у незрячих спостерігається занижена самооцінка своїх сил, яка впливає на прийняття рішення про продовження навчання для здобуття професії, пошук відповідної роботи; - поглиблення тісних контактів із міжнародними організаціями, вивчення досвіду у країнах з високою соціальною захищеністю інвалідів по зору та пропагування його в Україні сприятиме формуванню позитивного ставлення членів суспільства до депривова-

них осіб. В цьому контексті розраховуємо на сприяння та фінансову підтримку держави та громадськості; - обмеження коштів на широке впровадження новітніх спеціальних тифлодидактичних засобів та методів, поряд із традиційними, призводять до неготовності випускників спеціальних шкіл для сліпих швидко адаптуватись до сучасних реалій цивілізації, активно включитись у процес професійного становлення. Акцентуємо увагу на впровадження сучасних педагогічної технології, які базуються на методах комп’ютерної підготовки у спеціалізованих навчальних закладах для сліпих, у центрах реабілітації інвалідів по зору, у технічних та вищих навчальних закладах, в яких навчаються незрячі студенти. Окреслені проблеми гуманізації суспільних відносин стосовно інвалідів по зору в процесі їх професійної реабілітації вимагають підвищення рівня правової підтримки та перспектив на працевлаштування. Держава, пропагуючи гуманістичні ідеї розвитку суспільних відносин, зобов’язана допомагати людям з особливими потребами у розв’язанні життєво необхідних завдань, створювати належні умови доступності як у духовній сфері, так і до об’єктів різного призначення для забезпечення повноцінного життя людей з вадами зору.

НАЦІОНАЛЬНА АСАМБЛЕЯ ІНВАЛІДІВ УКРАЇНИ

За дорученням конференції Рішення підписали: Ведуча Конференції — Скрипка Н.С. – виконавчий директор ВГСПО «Національна Асамблея інвалідів України» Голова Оргкомітету Конференції — Симончук Ю.П. – Голова правління Фонду «Зір» та Волинської обласної організації УТОС, пердставник Національної Асамблеї інвалідів України у Волинській області

ЗМІСТ І. Таран — Шляхи проникнення в світ незрячих ..........................................................

II. Прох А.С.— Реабілітація прав людей з інвалідністю ....................................................

III. Цюп’ях З. Ю. — Організація навчального процесу у Волинському обласному центрі реабілітації інвалідів зору ..............

IV. Загрева В.Я. — Організація комплексної реабілітації дітей з особливими потребами в закладах освіти ......................

V. Тулашвілі Ю.Й. — Навчальний супровід студентів з порушеннями зору ..................

VI. Савчук Н.А. — Деякі аспекти формування комунікативних умінь у дітей з вадами зору .........................

VII. Єрмакова Є.В., Орлик І.В. — Кліникогенетична діагностика порушень зору у дітей ..................................................................

VIII. Гайдай С.І. — Про деякі аспекти викладання інформатики для дітей з інвалідністю .................................................... Терпелюк С.І. — Формування IX. духовності у осіб з порушеною дієздатністю ....................................................

I.

НАЦІОНАЛЬНА АСАМБЛЕЯ ІНВАЛІДІВ УКРАЇНИ

3 14

20

26 40

55

66

75

85

Бенесько О.О. — Особливості методики викладання іноземної мови у школі для дітей з вадами зору ....................................... Прох А.С. — Особливості підходу до XI. проведення практичних занять під час вивчення хімії незрячими учнями ............

XII. Симончук Ю.П. — Художній образ та робота щодо його доступності незрячим на уроках літератури ....................................

XIII. Полив’янюк О.В. — Специфіка викладання математики у школах для сліпих та слабозорих дітей ..........................

XIV. Фалко Є.В. — Вплив позитивних емоцій на збереження здоров’я слабозорих вихованців інтернатного закладу ..............

XV. Кузнєцов Б.В. — Формування та розвиток компенсаторних можливостей слабозорих учнів при вивченні суспільно – гуманітарних дисциплін .......

XVI. Скрипчук В.В. — Роль духовної сфери у реабілітаційному процесі людей з фізичними вадами, зокрема незрячих .....

XVII. О. Климонюк — Духовна нива і люди з вадами зору .....................................................

XVIII. Скіцько Б.В. — «Горицвіт» – як приклад інтеграції незрячих у суспільство .............

X.

96

108

119

126

135

143

149 161 175

XIX. Кучинська А. М. — Про роботу спілки

«СТІмул» м. Mукачево .................................

XX. О.Богданець — Проектна діяльність громадської організації «Дивосвіт» ..........

XXI. Свет Е. А. — Обучение незрячих ориентированию и мобильности в Украине: проблемы и перспективы ..........

XXII. Матти Яткола — Интегрированная модель жизни: что вложено в это понятие в Северных странах? ....................

XXIII. Шандор Нодь, Миклош Сабо Социальная реабилитация слабовидящих в Венгрии .............................

XXIII. Рішення IV Міжнародної науковопрактичної конференції «Сучасний світ і незрячі: розвиток особистості в контексті тифлології» ...................................

НАЦІОНАЛЬНА АСАМБЛЕЯ ІНВАЛІДІВ УКРАЇНИ

177 181

192

205

213

223

НАЦІОНАЛЬНА АСАМБЛЕЯ ІНВАЛІДІВ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА АСАМБЛЕЯ ІНВАЛІДІВ УКРАЇНИ