Послання Богородиці від 25 листопада 2008 р. „Любі діти! Також сьогодні взиваю вас, аби ви молилися в цей час ласки, щоб малий Ісус народився у вашому серці. Він, Який є самим Миром, нехай через вас обдарує миром цілий світ. Задля цього, дорогі діти, моліться неустанно за цей схвильований світ, позбавлений надії, щоб ви стали свідками миру для всіх. Нехай надія виплине у ваших серцях, як ріка ласки. Дякую, що відповіли на Мій заклик.”
ЩОБ ІСУС НАРОДИВСЯ В ВАШОМУ СЕРЦІ І взнаєте того дня, що Я в Моєму Отці, і що ви в Мені, а Я в вас (Ів. 14, 20) Такими словами Ісус звертається до Своїх учнів. Цей день – це час діяння Духа Правди, котрий був обіцяний Ісусом тим, хто буде зберігати Його заповіді (Ів. 14, 15- 17)Св. Павло говорить: «Живу вже не я, а живе Христос у мені» (Гал. 2,20). Марія говорить: «Любі діти! Також сьогодні взиваю вас, аби ви молилися в цей час ласки, щоб малий Ісус народився у вашому серці.» Це є тайна, яка захована від віків та поколінь… це є – Христос між вами, надія слави (Кол. 1, 26-27). Втілення Ісуса, Його народження в людині об’являє нам, що людина може помістити в собі Бога. Відтоді людина вже не відділена від Бога: створіння повернулося до свого Творця. Нема вже більше тієї безодні, котра відділяла людину від Бога, бо Бог є в людині. Це Тайна зачаття і вочоловічення Ісуса. Наше завдання – прийняти це у всій повноті та не намагатися підігнати під свої уявлення і потреби, навпаки – ми повинні підчинитися діланню Святого Духа, який формує нас. Недостатньо тільки говорити, що ми – діти Божі, необхідно по своїй суті стати дітьми Божими і життя провадити так, як це личить дітям Божим. Недостатньо лише іти по слідах Ісуса, необхідно ще дозволити Ісусові жити в нас, щоби ми стали дітьми в Ньому, Який є Син Божий. Лише з нашими людськими здібностями і талантами це не вийде, необхідні Святі Таїнства. Таїнства для нас – це незамінима допомога і підпора, але їх потрібно ввести в практику нашого життя приймати по всій справедливості. Необхідно ще сказати, що потрібно Їх приймати зі смиренням, бо Святі Таїнства є плодами Хресної Жертви Ісуса нашого Відкупителя. Ми зобов’язані зберігати у своєму серці та душі насіння плодів Святих Таїнств і дати можливість цьому насінню прорости та дозріти в нас поживою для життя вічного. Тоді Ісус буде жити в нас, і ми завжди понесемо Його в собі без зусилля, без хитрування, дуже
простим, і природним способом – як свій подих, як серцебиття, котрого ми не відчуваємо і до котрого не прислуховуємося, але котре підтримує життя в нас. Тому помолимося з Пресвятою Богородицею, запросимо Її молитися разом з нами,щоби маленький Ісус воістину народився в нашому серці. Ми не безвинні, наші душі осквернені нашими гріхами, але нехай це не лякає – наша Матір нас обмиє і залікує рани нашої душі. Вона приведе нас у порядок і зробить так, що ми зможемо виконати те, про що Вона нас просить, єдино – якщо тільки в нас буде таке бажання і ми горіти-мемо такою пристрастю. Але хіба можна жити, не відчуваючи цієї спраги? Діва Марія приспішує нас, бо Ісус, Який є мир, через нас обдаровує Своїм миром увесь світ. Чи не благородний обов’язок для нас? Більш того – це завдання нам дає Сам Бог, і ми зможемо виконати його, якщо у нас житиме Ісус. Цього прагне Богородиця, цього прагне також Господь Ісус – щоби жити в нас – цього прагне Сам Бог, наш Отець, цього від нас очікує Святий Дух, щоби Ісус народився в наших серцях. І здійснитися це може способом, відомим тільки Богові, та засобами, які Він має у Своєму користуванні. Необхідно тільки дозволити Йому це робити. Тоді постає питання: чого ми що очікуємо? Давайте неустанно молитися за цей неспокійний світ, в котрому нема надії. Неустанна і довготерпелива молитва зворушить серце Бога і заставить Його обдарувати нас ласкою, яку ми випрошуємо. Задля цього візьмімо в молитовні обійми увесь світ, і ми станемо свідками того, як Божий мир заповнить увесь світ, котрий перебуває у тривогах, бо втратив надію. Від нас очікується цей спокій, цей мир, котрий дається тільки Богом. Мир, котрий вирішує всі конфлікти, мир в Бозі, життя в Бозі. Нехай надія виплине у ваших серцях, як ріка ласки, котра тече із святині, омиваючи і оживляючи все, що в’яне і виснажується (див. Єз. 47, 12). Nuccio Quattrocchi