Послання Богородиці від 25 лютого 2009 року «Дорогі діти! У цю пору зречення, молитви і покути знову взиваю до вас: ідіть, визнавайте ваші гріхи, аби благодать могла відкрити ваші серця і дозвольте їй змінювати вас. Навертайтесь, кохані діти, відкрийтесь Богові та Його планові щодо кожного з вас. Дякую вам, що відповіли на Мій заклик.» ПОРА ЗРЕЧЕННЯ, МОЛИТВИ ТА ПОКУТИ АБИ ВІДКРИТИСЯ БОГОВІ Нинішнє послання, дане в середу першого тижня Великого Посту, вписується у передумову цього особливого часу: сорок днів зречення, молитви і покути, під час яких Церква щороку поєднується з таємницею Ісуса в пустині (ККЦ540). Період Великого посту: час очищення, пізнання, повернення до Отця. Час звільнення від усього, що становить перешкоду з’єднанню з Богом та з близькими; час поєднання, взаємного пробачення, повторного відкриття любові в Любові, занурення у Волю Отця, котра є чистою і милосердною Любов’ю. Час рішучих виборів, котрі вимагають серйозности та зусиль, проте дозволяють на повторне народження, котре є необхідним, аби уздріти царство Боже (Ів.3, 3-5). Нінащо буде зовнішнє відбілювання, для того щоби люди вважали нас за праведних, коли всередині будемо сповнені лицемірства та беззаконня (Мт.23,28). Сьогодні також мусимо навчитися розрізняти фікцію від дійсности, ілюзії від правди; мусимо вибирати поміж Правдою і брехнею, поміж життям та смертю, поміж Богом та сатаною. Сьогодні, в епоху цивілізації облудних картинок, цілком зрозуміло, що зробити правильний вибір є, мабуть, важче. Лишень, Ти Мамо, є з нами, не покидаєш нас: Дорогі діти! У цю пору зречення, молитви і покути знову взиваю до вас: ідіть, визнавайте ваші гріхи, аби благодать могла відкрити ваші серця і дозвольте їй змінювати вас. Приймім у своє серце це запрошення: нічого тут нового, є таким як і завжди. Тим більше ми повинні потрактувати його дуже поважно: воно не є якимсь випадковим нагадуванням, лишень дуже істотним для нашого буття проханням; йдеться про вибір, котрий не торкається виключного якогось одного відтинку часу у нашому житті, але про вибір, котрий охоплює ціле наше життя і сягає ще далі, аж до вічності. Того вибору ми не можемо доконати власними силами; тут необхідною є благодать Божа, котру ми віднаходимо у тайні Сповіді. Проте увага: сповідь не є якимсь списком гріхів, що ми його подаємо священникові, аби отримати чек про сплачений борг; ми не знаходимось в супермаркеті, але стоїмо перед Богом! До сповідника належить підходити з покорою, любов’ю та тремтінням, як той марнотратний син, котрий постановляє вертати до Отчого дому (Л.15, 18-19). Слід піддатися Любові Бога Отця, відкрити перед ним своє серце, розум і душу, увійти в Його Серце, аби зачерпнути в Ньому Нове Життя. Час відречень: відречення сатани, всього, що від нього походить і всього, що є брехливе, недійсне, що є
оманою, всього, що ранить Любов, що прибиває ту Любов до хреста. Час молитви: аби віддихати Його Присутністю, аби заспокоїти прагнення води живої, відновити надію, пестити Любов, звеличувати, дякувати, благословляти Бога і жертвуватись Йому в Ісусі Христі. Час покути: аби відкритись на Боже милосердя, аби визнати, що ми є порохом земним, і очікувати подиху, який перетворить той порох на живу істоту (див. Буття, 2,7) і який наповнить нас повнотою Христа, котрий є Головою всякого Начала і Влади (Кол. 2,10) Навернутись, відкритися Богові і Його плану, що його Він має для кожного з нас, аби кожен став єдиним дитям Отця в Його Синові Ісусі, аби Бог стався всім для всіх (1 Кор. 15, 28). Nuccio Quattrocchi
Молитва: Господи, ось ми з Тобою в Гетсиманії (оливний город). Хочемо утерти Твій кривавий піт. Обуди нас, огорни Твоєю благодаттю, Твоєю любов’ю. Зроби так, аби стали ми людьми пробудженими,родинами пробудженими, пробудженими священниками та ченцями. Дякуємо Тобі за краплі Твого поту та крові. Зроби так, аби обмили вони наші душі, нашу слабість, наші переступи. Господи, ми є в Твоїй школі, в Твоїй та нашій Гетсиманії. Зроби так, щоби краплі нашого поту сталися ліками, котрі уздоровлять нас, наші родини, цілу Церкву. Ось ми тут в Гетсиманії: Ісусе, обуди нас, дай нам почути Твій голос, дай нам побачити Твоє лице. Провадь нас по тій Хресній Дорозі і надихни нас, аби ми наслідували Твій приклад.
o. Jozo Zovko