Послання Богородиці від 25 квітня 2009 р. «Дорогі діти! Взиваю до вас всіх сьогодні, аби ви молились за мир і свідчили про нього у ваших родинах, щоб той мир став найбільшим скарбом на тій неспокійній землі. Я є вашою Царицею Миру і вашою Матір’ю. Я прагну провадити вас дорогою миру, котрий походить єдино від Бога. Тому моліться, моліться, моліться. Дякую вам, за те що відізвались на Мій заклик.
Моліться за мир Зазвичай миром називаємо такий стан, коли немає війни. Далі терміном «війна» називаємо всі збройні конфлікти поміж народами. Проте ці загальні визначення, зосереджені, в основному, на наслідках, без глибшого розмірковування над причиною, над джерелом, яким є наші взаємени з Богом. Але ж кожний християнин повинен знати, що мир означає поєднання з Богом в Ісусі Христі, він є даром Святого Духа і нашим добровільним вибором. Ісус Христос є нашим Миром (Еф.2,14а) і в Ньому ми той Мир можемо віднайти, в Ньому ми повинні його шукати, без Нього ми були б безустанно розділеними та перебували би в стані війни. Тільки повна згода на прихід Ісуса у нашу душу, в наше життя, принесе внутрішній мир нам самим, тим, кого ми зустрінемо, внесе мир у наші дії, у все із чим ми зустрінемося. Марія мовить нам: Взиваю до вас всіх сьогодні, аби ви молились за мир і свідчили про нього у ваших родинах, щоб той мир став найбільшим скарбом на тій неспокійній землі. Цей заклик квапить нас, його не можна відкладати на пізніше: Всі повинні молитись за мир. Всі повинні просити Бога про мир, про Його мир: аби той мир запанував у кожному з нас, у всій своїй повноті, так аби Ісус Христос міг в нас замешкати. Він не живе в нас, ми можемо про Нього говорити, але при тому не будемо Його автентичними свідками. Можемо говорити про мир, але при тому не будемо живими його виразниками, не будемо свідчити про нього у наших родинах, а земля й надалі буде неспокійною, бракуватиме найціннішого скарбу. Тільки життя Ісуса в нас провадить до сопричастя з Богом Отцем, тобто до справжнього миру (Ів.14, 23-27). І як наблизився (Ісус) і побачив місто (Єрусалим), він над ним заплакав, кажучи: «Якби й ти цього дня зрозуміло те, що веде до миру! Але тепер воно закрите перед твоїми очима! Бо прийдуть дні на тебе, і вороги твої валом тебе оточать і тебе обляжуть, і
стиснуть тебе звід усюди ; вони розчавлять тебе й твоїх дітей, які будуть в тобі, і не зоставлять у тебе каменя на камені – за те, що ти не зрозуміло часу твоїх відвідин. »(Л.19, 41-44) Марія не піддається, вона невтомно прагне провадити вас дорогою миру, котрий похокдить єдино від Бога. Бо якщо мир є сопричастям з Богом в Ісусі Христі, дорогою миру є та дорога, котра допроваджує до того сопричастя, аж коли зможемо сказати разом із святим Павлом: «Живу вже не я, а живе Христос в мені» (Гал.2,20.). Марія, Цариця Миру і наша матір, випросить для нас той дар, якщо дозволимо, аби нас провадила. Тому моліться, моліться, моліться – наполягає вона, бо молитва становить позитивну відповідь на її прагнення провадити нас дорогою миру. Коли будемо витривалими, то зустрінемо Бога в нашому серці, і тоді зміниться ціле наше життя і життя наших найближчих. Пізнаємо нове життя. 25 березня 2008 року Марія напоумлювала нас словами: «Ви ще далеко перебуваєте від зустрічі з Богом у вашому серці. Тому якнайбільше часу проводьте в молитві та адорації Ісуса в Пресвятих Тайнах, щоби Він вас перемінив і помістив у вашому серці живу віру та прагнення життя вічного.» Присвячувати по-можливості якнайбільше часу на молитву, означає молитися, молитися, молитися; молитися завжди і невтомно (Л.18,1), молитися без перерви (1Сол.5,17) так як дихаємо, як безпереривно б’ється наше серце. Навчімося дихати Богом, тоді станемо невтомними і ніщо нас від Нього не відділить, наше серце буде битись у ритм із Ісусовим Серцем, будемо жити у Ньому і запанує мир. Nuccio Quattrocchi