Послання Богородиці від 25 січня 2008 р. “Дорогі діти! З часу настання Великого Посту ви входите у благодатний час. Ваше серце – як зорана нива, воно готове прийняти насіння, що зросте лише в доброму ґрунті. Ви, маленькі діти, є вільними вибирати поміж добром і злом. Тому закликаю вас до молитви і посту. Посійте радість й плід радості зросте у ваших серцях для вашого добра, та й інші бачитимуть його і користатимуть з нього через ваше життя. Відкиньте гріх, виберіть життя вічне. Я з вами і заступаюсь за вас перед Моїм Сином.Дякую що відповіли на Мій заклик”.
Молитва і
піст
У Своєму посланні наша Богородиця заохочує нас приготувати свої серця під час посту, що є часом благодаті. Вона закликає нас постити, молитися і чинити діла покути, що завжди були основними складовими посту. У Старому Завіті діла покути в основному зводилися до зовнішніх жестів. Сьогодні часто є так само, адже протягом посту вірні обмежують себе в їжі, напоях, солодощах і сигаретах, проте набагато менше уникають сварок, обмов та інших гріхів. Християнський піст і молитва є основами спільноти, позаяк ціла Церква запрошується до посту, покути і молитви, особливо в часі Різдвяного чи Великодного Посту. Відкидання матеріальних справ є лише одним зі способів покути за особисті гріхи. Це – доказ того, що ми готові відмовитися від чогось і поділитись із людьми, які живуть у бідності й нужді. Готуючись до посту ми не повинні обмежуватися зовнішніми жестами. Старозавітні пророки добре це розуміли та застерігали людей, кажучи, що справжня зміна лежить у переміні серця людини. Якщо ми перемінимо серце, то обновимо цілу людину. Лише така переміна може привести до приязні з Богом і людьми. Лише таким способом наше серце отримає насіння, що переросте у доброту. Бог сотворив нас вільними істотами, тож кожного дня ми приймаємо якісь рішення. Ми можемо вибирати поміж добром і злом. Цариця Миру закликає нас відкинути гріх і вибрати життя вічне. Це – єдиний правильний вибір. Щоразу, коли ми вибираємо добро, ми стаємо на сторону Божих синів і дочок і наше життя сповнюється радістю. Ми живемо повним життям. Життя в гріху – це животіння і страждання, тоді як життя у Бозі приносить радість і мир. Уже тут, на землі, ми можемо відчути правдиву радість, живучи згідно з Божими Заповідями, і пізнати повну радість у вічності, коли Бог витре сльози з кожного обличчя. Тоді “…смерті не буде більше, ні скорботи, ні плачу, ні болю не буде більше, бо все попереднє минуло” (Од. 21,4).
Ісус є нашим найпромовистішим прикладом, узірцем і вчителем духовного життя. Перед Своїм публічним виходом Ісус відійшов у пустелю і перебував там 40 днів на молитві та пості, готуючись до Своєї місії у народ. Мойсей провів стільки ж днів на горі Синай, так само Ілля – на горі Хорив. У тиші і самоті людина може ліпше чути Бога, бо тоді її не обтяжують жодні клопоти. Іти в пустелю, усамітнюватись навіть на тривалий період часу – це не оправдання для уникнення людьми своїх обов’язків чи завдань. Це – особливий час, в якому ми відновлюємося у близькості до Бога, бо отримуємо змогу жити поміж людьми і свідчити їм Радісну новину. Ісус – Цар нашого життя і нашого серця. Він може зробити те, чого ми не можемо, до чого нам бракує сил. Марія, Матір Церкви і наша Матір, вставляється за нас перед Своїм Сином. Свою заступницьку і посередницьку роль Вона почала здійснювати ще живучи на Землі – на весіллі у Кані Галилейській – і продовжує робити це дотепер, будучи в Небі. Прийшовши сюди, у Меджугор’є, наша Пані хоче допомогти нам наблизитись до нашого Спасителя і Відкупителя. Якщо ми відгукнемося на заклик Цариці Миру і приготуємося постом і молитвою до зустрічі з Ісусом, то сподобимося участі у святкуванні Пасхи з чистим серцем і душевною радістю. О .Данко
Перутіна