Послання Богородиці від 25 липня 2009 року «Дорогі діти! Нехай цей час стане для вас часом молитви. Дякую, що відповіли на Мій заклик».
Час молитви Є щось тривожне в цьому посланні, однак не з приводу того, що говорить Марія, але з приводу того, чого Вона не говорить. Виглядає це як прощання. Уважаймо, щоб ми не загубилися в лабіринті інтерпретації, часто помилкових і фальшивих, котрі в кожному разі перевищують нашу компетенцію. Замість аналізувати слова Марії, краще візьмімо їх собі до серця, аби в них могло доконатися те, чого прагне Бог (пор. Іс. 55, 10-11). Тільки це справді має цінність. Розправа, найрізноманітніші дискусії, навіть якщо вони не пусті, насправді ніколи не приносять розв’язання а дуже рідко служать побудові Царства Божого. Нехай цей час стане для вас часом молитви.Цього місяця послання надзвичайно коротке. Не можемо швидко про нього забути, ані снувати жодних домислів, бо в обох випадках загрожувало би нам відверненням уваги від його суті та втраті ласки, яку з собою несе. Можемо впродовж декількох секунд з’єднатися з найбільш віддаленими закутками на землі, , але нав’язування „зв’язку” з Богом не приходить так легко. Адже Бог не є далеко від нас. Не потребуємо навіть доступу до „інтернету”. Зв'язок з Богом не вимагає ані особливих засобів технічних, ані наукової термінології. Зв’язок з Богом є простим і негайним. Цей зв'язок має назву „молитва”. Якщо почнемо молитися без перешкод і неуваги, зв'язок є надійним і приносить Божу ласку. Вже у посланні від 25 жовтня 1999 року, таким же коротким, як і нинішнє, Матір Божа сказала «Не забувайте: це час ласки.Задля цього моліться, моліться, моліться». – Ці два послання фактично є однаковими. Вони нагадують про час, в якому живемо, і заохочують, аби ми наповнювали цей час молитвою. Передусім час: цей час, час нашого життя і також час історії людства, нашої епохи, час ласки присутності Марії. А далі про молитву: нашу
молитву, як джерело ласки Божої, як єднання з Богом. Молитва як modus, –як засіб існування усіх осіб і цілого людства, живих членів Христа, який живе у Церкві. Молитва не як один із багатьох другорядних чинностей, котрі виконуємо впродовж дня, лише як по- вітря,котрим дихає все, що робимо. Нехай молитва стане для вас як повітря, котрим дихаєте, а не як тар.(посл.25, 07 ,07) Молитва є віддихом для нашої душі. «Вважай, якщо не молишся, прирікаєш душу на загибель», – сказав мені колись о. Піо в жовтні 1965 року. Час, теперішній час, залежить від молитви; марнування часу постійно – це для нас небезпека особиста, суспільна, світова. Господь Ісус говорить: «А коли молитесь, не говоріть зайвого, як ті погани; гадають бо, що за своєю велемовністю будуть вислухані. Не будьте, отже, подібні до них, бо Отець ваш Небесний знає, чого вам треба, перш ніж ви просите у Нього. Тож моліться так: Отче наш, що єси на Небі!... (Мт. 6, 7-13). Нехай Марія випросить нам ласку, щоб ми жили цією молитвою, щоб була для нас, як повітря, котрим дихаємо, щоб ми могли в ній зануритися і віднайти себе в Христі, щоб ми могли стати одним серцем і однією душею, щоб ми не були братами роз’єднаними, лише єдиною Церквою в єдиному Тілі Ісуса Христа. Амінь. Nuccio Quattrocchi