Послання Богородиці від 25 жовтня 2009 р.
«Любі діти, також і сьогодні Я приношу вам Моє благословення і усіх вас благословляю і закликаю вас зростати на тій дорозі, яку Бог через мене розпочав для вашого спасіння. Моліться, постіть і радісно засвідчуйте вашу віру, кохані діти, і нехай ваше серце буде завжди сповнене молитвою. Дякую вам, що відповіли на Мій заклик».
Дорога, яку Бог розпочав через Марію У це послання слід вслухатися і розважати його, як усі інші, зберігаючи його в серці з особливою турботою, бо воно приносить зернинку, котра, здається, обіцяє близький розквіт: завершення тієї дороги, яку Бог розпочав через Марію. Я завжди прибігаю до посередництва Марії, аби мої слова не заважали Її словам, але цього разу, я почуваюся зобо’язаним чітко це заакцентувати. Любі діти! Також і сьогодні Я приношу вам моє благословення і усіх вас благословляю і закликаю вас зростати на тій дорозі, яку Бог через Мене розпочав для вашого спасіння. Передовсім Її благословення. Воно є великим даром, котрий слід доцінити. Її благословення дозволяє розпочати дорогу тим, котрі ще не почали йти, дозволяє просуватися вперед тим, котрі вже вирушили в дорогу, дозволяє приспішити тим, котрі вже перебувають близько мети. У самій її сутності, Її благословення є для усіх, і усі ми його потребуємо. Бо це дорога, котра не є десь назовні, але є частиною нас самих, частиною нашої особи і нашої найправдивішої природи, не земної, але Божественної, тієї, котра вічна. Ми повинні зростати як Божі діти. Чи могли б ми мати Матір кращу ніж Марія? Закликаю вас зростати на тій дорозі, яку Бог через Мене розпочав для вашого спасіння. Та дорога, розпочата Богом через Марію, та дорога, котрою є Сама Марія, це та сама дорога, якою Бог прийшов на світ, народився як справжня Людина, це дорога, через яку світ знайде спасіння. «Через Марію розпочалося спасіння світу, і через Марію воно повинно звершитися» (Св. Людовік Марія Ґріньйон де Монтфорт: Трактат про правдиве набоженство до Пресв’ятої Діви Марії, 49). Ця сама дорога пролягає через Люрд, Фатіму, Меджуґор’є і через багато інших місць, розсіяних по всьому світу, більше чи менше відомих, офіційно визнаних або ні, але завжди спасенних, якщо Вона їх відвідала. Вже у посланнях від 25 серпня і 25 вересня 1991 року Марія згадала про
„Ідіть на цілий світ!” Ехо виходить на вижчевказаних мовах.
Фатіму. У першому з тих послань Вона сказала, що в Меджуґор’ї бажає довершити те, що розпочала у Фатімі. У другому посланні, Вона просила помочі, аби затріумфувало Її Непорочне Серце. Та дорога, розпочата Богом, буде Ним доведена до кінця; Христос повернеться, як говорить Святе Письмо: «От, житло Бога з людьми, і Він житиме з ними, вони ж народом його будуть, і сам Бог буде з ними, і витре кожну сльозу з очей їхніх; і смерти не буде більше, ні скорботи, ні плачу, ні болю не буде більше, бо все попереднє минуло.» (пор. Од. 21, 34) Моліться, постіть і радісно засвідчуйте вашу віру, кохані діти, і нехай ваше серце буде завжди сповнене молитвою. Від перших днів Її присутності у Меджуґор’ї, Марія запрошує нас до молитви і посту, але багато з нас занедбує реалізацію тих прохань, або зводить їх до якоїсь зовнішньої данини, яка не зачіпає серця. Стараймося про те, аби не редукувати молитви до слів, вимовлених лише вустами, але нехай вона стане порухом серця, яке може виразитися навіть без слів, нехай молитва стане зітханням любові. Нехай наше серце буде завжди сповнене молитвою, аби слова, котрі вимовляють наші вуста, отримали крила. Nuccio Quattrocchi