Восьмий „Київський Діалог“: Міграція як європейський виклик на прикладі України Берлін, 28-29 лютого 2012 р. АНАЛІТИЧНИЙ ОГЛЯД
МІГРАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ УКРАЇНИ: НЕ СЛІД ДРАМАТИЗУВАТИ І ПЕРЕБІЛЬШУВАТИ Під час першої панельної дискусії Восьмого київського діалогу «Міграція як європейський виклик на прикладі України» про стереотипи та реальні міграційні загрози як для ЄС, так і для України, говорили проф. д-р Ярослав Грицак (Український Католицький Університет) та д-р Олена Малиновська (Національний інститут стратегічних досліджень).
Експерти стверджують, що українці – звичайна нація з точки зору глобальних міграційних процесів. Україна переживає п’яту хвилю міграцій. Всі міграційні хвилі були викликані насильницькими чинниками щодо українського населення (голод, геноцид, репресії). І наразі немає критичної тенденції міграції українців за кордон, і навіть навпаки – українці менш схильні до зміни «батьківщини», ніж, наприклад, росіяни. Проте ряд економічних чинників змушують людей шукати шляхи виживання завдяки праці за кордоном. Не часто заробітчани залишаються в країні тимчасового перебування назавжди, проте цей факт має місце через безперспективність повернення на батьківщину. Статистика також стверджує, що масове переселення українців – це лише стереотип. Хоч молоде покоління більш мобільне, амбіційне, сповнене пошуку кращих умов для своєї кар’єри та життєвого успіху, проте ментально в українців ще живе страх відкритого простору через довгу ізоляцію. Більш зріле покоління схиляється до міграції на схід, а молодь – хоч і на захід, але більше з метою туризму та навчання. Насправді «міграційні загрози» більше не для Європи через нелегальну чи легальну міграцію, а загроза саме для України.
1
«Економічні та політичні умови створюють внутрішню міграцію – коли люди стихійно змінюють вид діяльності на більш прибутковий. Це негативно впливає на професійний рівень діяльності наукової, технічної, освітньої сфер життя», - Олена Малиновська. Дослідження стверджують, що українці схильні до більш тісного пізнання Європи та співпраці, але не міграції до країн Європейського Союзу. Навали українців в ЄС не буде, навіть якщо кордони стануть більш ліберальними. «Кордон не став перепоною для міграції, але створює багато перепон у дотриманні прав людини та сприяє корупції», - Ярослав Грицак. Наразі виклик часу для України – як втримати молоде покоління, створити перспективи успішної діяльності, впевненість у завтрашньому дні, виховати з новим типом мислення. Маємо значні економічні складнощі, і хочеться сподіватися, що політичний режим не стане причиною додаткового тиску для міграційних настроїв українців.
УКРАЇНА МАЄ РОЗВИВАТИ ІНСТИТУЦІЙНУ СПРОМОЖНІСТЬ ВИКОНУВАТИ МІГРАЦІЙНУ ПОЛІТИКУ ВЗАГАЛІ Протягом другої сесії «Міграція, як виклик для політики, церкви та громадянського суспільства» референт Восьмого Київського діалогу - Віктор Чумак з Українського інституту публічної політики – зазначив, що усі міграційні процеси у світі є природними, підконтрольними та незагрозливими. Весь світ стає більш мобільним, вільним та доступним. Це є надзвичайно важливим надбанням сьогодення. Міграційні процеси не потрібно стримувати чи спонукати, але вони потребують грамотного процедурного супроводу, що відповідає сучасним договорам і цінностям. Майже усі важливі зрушення у формуванні міграційної політики України відбувалися не за внутрішніми ініціативами. Міграційна політика України - політика пристосуванства відповідно підписаних угод з ЄС, і цим треба користаться. Якщо говорити про загрози міграційних процесів, то це загрози, притаманні усім країнам світу, пов’язані з існуванням анклавів. Нелегальна міграція принесла в Україну анклави. На приклад, китайці та корейці працюють на своїх же підприємствах, тільки в Україні, абсолютно не адаптуючись в українське суспільство. Загальна міграційна проблема усіх країн світу – проблема адаптації мігрантів до суспільства. Як рекомендації: Україна має більше приділяти увагу питанням регулювання міграції, заходам соціальної адаптації іммігрантів, розвивати інституційну спроможність країни виконувати міграційну політику взагалі.
2
ПОВАГА ДО ГІДНОСТІ ЛЮДИНИ – ОСНОВА МІГРАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ ЦЕРКВИ Йосиф Мілян, єпископ-помічник Київської архієпархії УГКЦ, запевнив, що міграція як явище – це шанс поділитися надбаннями зі світом, знайти нове для себе, відкрити щось краще. Політика церкви – відкрита міграційна. За церковними писаннями проповідники завжди мали вийти за межі власної землі для несення слова Божого.
Сукупність людей - це не тільки загроза, але і шанс. Міграція дозволяє розділити багатство людської мови, пізнати інший світогляд, отримати моральне чи матеріальне збагачення, пройти перевірку на людяність. Європа, закриваючись кордонами, ризикує «зваритися» у своїх проблемах. Щодо України, то, на жаль, по інерції радянських часів у нас до людини і досі ставляться як частинки мішанини, гвинтика, електорату. Черговим свідченням цього стало анкетування представників української діаспори в Італії: причиною міграції людей стала неповага до прав і гідності людини в Україні. Міграція стає надією бути почутим. Світ переживає не лише економічну кризу, а й кризу поняття «людини». Постають принципові філософські питання: «(щось) мати» чи «бути (людиною)»? Економити чи ділитися? Треба змінити відношення, філософію поняття «мігрант» як такого в світі, і базувати на цьому виховання молодого покоління – відкритого та духовного. Повага до гідності людини виступає основою до міграційної політики церкви.
3
«ЄВРОСИРОТИ» - НАСЛІДКИ ТРУДОВОЇ МІГРАЦІЇ З УКРАЇНИ Доповідач Київського діалогу, Андрій Васькович, Карітас Україна, наголосив, що Європа дуже турбується з питання наповнення ринку нелегальними працівниками зі Сходу. Проте східні країни, такі як Україна, більше страждають від трудової міграції. Особливо страждають сім’ї через економічну кризу в країні загалом та фінансову кризу домогосподарств зокрема - заробітчани мусять шукати роботу у більш економічно стабільних країнах. Заробітчатсво страшенно б’є по життю українців. «Трудова міграція створює фінансові можливості, але руйнує сім’ї», - Андрій Васькович.
По-перше, заробітчани залишають похилих батьків та дітей вдома з фінансовими проблемами; подруге, існує велика проблема інтегрувати життя людей в Україні після жахливого досвіду закордоном; по-третє, через закритість кордону, важко не лише потрапити за межі рідної країни, а й ще важче повернутися назад на батьківщину. Найбільш прикрим моментом трудової міграції Українців є бездоглядність залишених дітей. Статистично в Україні зафіксовано 120 000 вуличних дітей, проте при 4 млн. мігрантів загалом в Україні практично така ж цифра допускається і в питаннях дітей. Із зазначених 4 млн. мігрантів – 2,5 млн. в Росії, 1,5 млн. в ЄС. Діти, батьки яких на заробітках, часто не мають проблем з грошима, але з’являються проблеми з наркотиками та інші зловживання безконтрольністю дорослих. Таких дітей називають «ЄВРОСИРОТИ» - отримують євро, але фактично не мають поруч батьків. У дітей виробляється ставлення до батьків, як до банкоматів. «Заробітчанство має низку проблем для громадян України, але це часто буде мати місце, поки люди не побачать перспективу життя на батьківщині», - Андрій Васькович.
4
УКРАЇНА НЕ Є БЕЗПЕЧНОЮ КРАЇНОЮ ДЛЯ БІЖЕНЦІВ Градус експертної дискусії особливо піднявся у робочих групах «Наслідки трудової міграції для суспільства», «Лобіювання кращої міграційної політики», «Циркулююча міграція» та «Торгівля людьми».
«Україна не є безпечною країною для біженців. Біженці потерпають від жорстокого ставлення та грубих порушень прав людини», - Максим Буткевич, Центр “Соціальна дія”. Крім того в Україні не передбачено жодної фінансової допомоги чи соціальної підтримки біженцям, не залежно від того чи це працездатна, чи навіть непрацездатна людина. І тому логічно, що люди планують пересуватися далі на захід до ЄС за умови отримання статусу біженця в Україні. Це буде продовжуватися до тих пір, поки ситуація в Україні не зміниться. Треба в нашій державі змінити фокус – з репресій та обмежень на права людини. На сьогодні влада здатна впроваджувати зміни, але, на жаль, не в галузі прав людини. Ще будемо сподіватися, що Україна і надалі не стане частиною Дублінських угод.
5
РЕФОРМИ ВІЗВОЇ ЛІБЕРАЛІЗАЦІЇ - ШЛЯХ ОПТИМІЗАЦІЇ МІГРАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ Ірина Сушко, Ініціатива "Європа без бар’єрів", експерт з візової політики, розкрила цікаву статистику та трохи змінила акценти дискусії. «Запровадження безвізового режиму між Україною та державами-членами ЄС – взаємовигідний результат, оскільки процесу скасуванню віз передує виконання українським урядом низки завдань, що сприятимуть покращенню окремих сфер державної політики України у відповідності до стандартів Європейського Союзу», - Ірина Сушко.
Громадський моніторинг виконання урядом України завдань Плану дій з візової лібералізації Україна-ЄС засвідчив: прогрес України на шляху до безвізового режиму з ЄС є нерівномірним та диспропорційним. Уряд України досягнув значного успіху за блоком 2 (Нелегальна міграція, включаючи реадмісію), водночас помірного успіху за блоком 3 (Громадський порядок та безпека), разом з цим зафіксовано регрес у блоці, що стосується безпеки документів. Однією з найважливіших умов надання безвізового режиму для громадян України є регульована та ефективна міграційна політика, що систематично відслідковує міграційний потенціал України та здатна адекватно відповісти на міграційні фобіїї, що існують серед окремих країн-членів ЄС. Згідно дослідження «Європи без бар’єрів», дві третини опитаних не мають планів виїзду за умов дії безвізового режиму з ЄС. Питома вага тих, хто допускає можливість виїзду у майбутньому, складає 31%. Всього 5% опитаних мають конкретні плани щодо виїзду.
6
110 000 ПОСТРАЖДАЛИХ УКРАЇНЦІВ ВІД ЕКСПЛУАТАЦІЇ У 1991 РОЦІ – ЛИШЕ ВЕРХІВКА АЙЗБЕРГА У четвертій робочій групі «Торгівля людьми – сучасна підневільна праця» говорили про те, що жертви торгівлі людьми позначені серед всіх мігрантів прямою економічною експлуатацією при використанні їхнього нужденного становища, говорили про їх права та можливість самовизначення. Також говорили, що структури допомоги жертвам торгівлі людьми та працею є дуже слабко розвинені. Статистика з питань трудової та сексуальної експлуатації завжди сумнівна, оскільки мало жертв знаходять сміливість відкрито говорити про свої проблеми, свідчити в суді, боротися за свої права. Проте, за останніми даними Міжнародної міграційної служби та ОБСЄ чисельність випадків торгівлі людьми в Україні значно скоротилася. У багатьох країнах проводиться профілактика таких випадків, створюються правозахисні організації, але цього абсолютно недостатньо для вирішення пов’язаних проблем. • Наталія Бочкор, Міжнародний жіночий правозахисний центр «Ла Страда Україна», Київ: «Щодо внутрішньої ситуації України у справі людської експлуатації, то вона має 4% загальної кількості експлуатацій, і в більшості випадків – це трудова експлуатація. Проте з вересня 2011 р. набрав чинності закон про протидію торгівлі людьми, і це є добре». За різними статистичними даними в Україні постраждала різна кількість людей від трудової чи сексуальної експлуатації , проте найбільша офіційна цифра сягає 110 000 постраждалих у 1991 році. Через часто негласність випадків насильницьких дій зафіксувати статистику важко, і ми розуміємо, що ці дані лише верхівка айсберга. Проте останніми роками Україна робить успіхи, і це підтверджують незалежні міжнародні організації. • Олександра Козанкевич, Карітас Самбірсько-Дрогобицької Єпархії УГКЦ: «У західній Україні – 80% населення безробітне. Це тягне за собою явища міграції та, звичайно, випадки торгівлі людьми. Ментально українці вважають, що не добре говорити про проблеми в сім’ї чи пережите насильство, і тому вони не звертаються по допомогу до спеціалізованих організацій». • Гайке Рабе, Німецький інститут прав людини: «Темою торгівлі людьми в Німеччині займаються мало. Існує спеціальний фонд правової допомоги постраждалим від експлуатації. Ми намагаємося витягти ці прикрі випадки у судові справи. Лише таким шляхом можна домогтися покарання насильникам та виплати компенсації постраждалим». • Доріс Кьонке, Інформаційний жіночий центр, Штутгарт: «Консультаційні центри не вирішують проблеми експлуатації, але можуть полегшити ситуацію за особистим зверненням. Потрібно більше практики із судовими позовами через трудову чи сексуальну експлуатацію - це зменшить кількість спроб зі сторони кривдників».
7
КОРДОН УЖЕ ДАВНО ЯК ТАКИЙ НЕ ПРАЦЮЄ. ПОТРІБНО МІНЯТИ ФОКУС Фінальна дискусія конференції розставила принципові крапки над «і». • Григорій Селещук, Комісія Української Греко-Католицької Церкви у справах мігрантів, Львів: «Сам концепт кордону втрачає свою роль контролю міграційних потоків. Треба розділити можливість вільного руху Європою та можливість проживання/праці. Треба здійснювати контроль не за рухом людей через кордон, а за роботодавцями. А кордон як такий уже давно не працює».
• Тарас Стецьків, Верховна Рада України: «Нові закони з питань міграції є формальні і лише впроваджують слабкі обмеження репресивних порядків. Особливих зрушень поки ніхто не чекає. Проте тиск колег з ЄС може багато змінити». • Віола фон Крамон-Таубадель, Бундестаг: «На жаль, європейська система контролю лише допомагає розвиватися кримінальним структурам, аніж навпаки. Щодо трудової міграції – прикро, що ЄС не побачив Польщу та Україну як один регіон для вільного пересування територіями». • Д-р Олександр Сушко, Інститут Євро-Атлантичного Співробітництва: «Більшість українців просто відмовилися від ідеї їхати до Європи, як тільки дізналися про складність візової процедури та бюрократію. І це прикро. Для України саме актуальна охорона своїх власних кордонів від третіх країн. Охороняти кордон Україна-ЄС не має великого сенсу на сьогодні».
8
Відео-матеріали Конференції http://www.ustream.tv/channel/eighth-kyiv-dialogue---migration-
as-a-european-challenge-ukrainiancase#utm_campaign=unknown&utm_source=10518006&utm_medium=social Більше на сайтах www.pauci.org та http://www.kiev-dialogue.org. Photo by Osadchyy Volodymyr ©vo_ua Підготувала Анастасія Попсуй Фундація ПАУСІ www.pauci.org (044) 425 92 58
9