/cGF1Y2lfZmlsZXMzMDIy by ntaxa

Волошина А.В.

КОРУПЦІЯ - ВИКЛИК ДЛЯ УКРАЇНИ

За матерiалами шостого «Київського Дiалогу»: 28-30 жовтня 2010 року «Корупцiя в полiтицi, економiцi та управлiннi – стратегiї громадянського суспiльства та свiтової спiльноти щодо її подолання»

Кiровоград 2011

2 УДК 328.185:324(477) ББК 67.9(4УКР)308 В 68

Волошина А.В. Корупцiя – виклики для України: за матерiалами шостого «Київського Дiалогу» 28 - 30 жовтня 2010 року «Корупцiя в полiтицi, економiцi та управлiннi – стратегiї громадського суспiльства та свiтової спiльноти щодо її подолання». – Кiровоград, 2011, 79 с.

У посiбнику висвiтлюються поняття «корупцiя», антикорупцiйна практика в Українi, мiжнародний антикорупцiйний досвiд. Посiбник розрахований на широке коло читачiв. Вiн буде корисним перш за все для громадських дiячiв та всiх тих, хто прагне бiльше дiзнатися про корупцiю та її наслiдки, зрозумiти, яким шляхом йде Україна в напрямку подолання корупцiї та цiкавиться антикорупцiйним досвiдом європейських країн. Публiкацiя стала можливою завдяки об‘єднанню зусиль Фундацiї Українсько-Польської Спiвпрацi PAUCI, Творчого об‘єднання «ТОРО», Фонда Фрiдрiха Наумана «За свободу» та Мiжнародного фонду «Вiдродження».

Видання стало можливим за фiнансової пiдтримки Мiжнародного фонду «Вiдродження».

ЗМІСТ

ЗМІСТ Вступ .................................................................................................................................................. 4 Розділ 1. Про корупцію просто ............................................................................................. 5 1.1. Що таке корупцiя?........................................................................................ 6 1.2. Я i корупцiя ................................................................................................ 11 1.3. Держава i антикорупцiя .............................................................................. 13 1.4. Свiт i анти корупцiя .................................................................................... 20 Розділ 2. Корупція в Україні: загальний огляд ............................................................ 24 2.1. Медицина ................................................................................................... 26 2.2. Освiта ......................................................................................................... 28 2.3. Правоохороннi органи ................................................................................ 31 2.4. Органи судової влади................................................................................. 34 2.5. Бiзнес ......................................................................................................... 37 2.6. Засоби масової iнформацiї......................................................................... 40 Розділ 3. Міжнародний досвід – приклади для України......................................... 41 3.1 Грузiя .......................................................................................................... 42 3.2 Болгарiя ...................................................................................................... 45 3.3 Досвiд зарубiжних країн у боротьбi iз корупцiєю: загальний огляд практик ............................................................................................................. 47 3.4 «Київськi Дiалоги» - можливiсть почути одне одного ................................... 51 Висновки ........................................................................................................................................ 54 Додатки .................................................................................... Ошибка! Закладка не определена. Додаток 1 Мирослав Маринович. Корупцiя в полiтицi, економiцi та управлiннi – стратегiї її подолання в громадянському суспiльствi та свiтi (доповiдь на шостому «Київському Дiалозi») ..................................................................... 56 Додаток 2 Антон Воробьев. Transparency International – Россия. Влияние культурного феномена на процесс борьбы с коррупцией (доклад для Экспертной дискуссии на тему: «Представление опыта стран бывшего советского лагеря в противодействии коррупции – уроки для Украины») ................................................................................................... 66 Додаток 3 Ваня Кашукеева-Нушева. Transparency International – Болгария. Причины побед и неудач в эффективном преодолении коррупции – опыт Болгарии (доклад для Экспертной дискуссии на тему: «Представление опыта стран бывшего советского лагеря в противодействии коррупции – уроки для Украины») 71 Список використаних джерел ............................................................................................. 78

ВСТУП

Вступ Ті, хто каже, що народи нашого часу махнули рукою на грабіж і подібне зло, виявлять, що все це відбувається тому, що і правителі роблять те ж саме. Ніколо Макіавеллі Виклики, кинутi корупцiєю, в жодному разi не є унiкальними для України. Корупцiя як явище має мiсце в усiх країнах, включаючи й країни з найрозвинутiшою на сьогоднi економiкою та мiцною демократiєю. Розбiжностi пов‘язанi лише з її масштабами та наслiдками. Корупцiя може звести нанiвець пiдтримку демократичних процесiв iз боку суспiльства, завдавши їм тривалої шкоди. У цьому можна пересвiдчитись на прикладi багатьох пострадянських країн часiв переходу вiд радянського комунiзму до демократiї. В книжцi, яку ви тримаєте в руках, представленi такi узагальнення:  визначення явища корупцiї та її засадничi характеристики;  особливостi українського шляху протидiї корупцiї;  приклади антикорупцiйних iнструментiв посткомунiстичних країн (Грузiя, Болгарiя);  мiжнароднi антикорупцiйнi практики. Посiбник буде корисним перш за все для громадських дiячiв та всiх тих, хто прагне бiльше дiзнатися про поняття «корупцiя», зрозумiти, яким шляхом йде Україна в напрямку подолання корупцiї та цiкавиться антикорупцiйними практиками європейських країн.

РОЗДІЛ 1. ПРО КОРУПЦІЮ ПРОСТО

Розділ 1. Про корупцію просто Кульгавий каліка, який іде по правильній дорозі, може обігнати рисака, якщо той біжить неправильним шляхом. Навіть більше того — чим швидше біжить рисак, збившись зі шляху, тим далі залишить його за собою каліка. Френсіс Бекон Корупція - це багатоаспектне соціально-економічне, політичне, правове і моральне явище, що складається із цілого комплексу протиправних дій і неетичних вчинків. Корупцiя поширюється на всi сфери вiдносин - економiчну, соцiальну, полiтичну, культурну. Вона наносить величезну шкоду та не має кордонiв; призводить до поширення подвiйних правових стандартiв, що пiдриває самi засади правових вiдносин в державi. Корупцiя становить загрозу як для економiчно розвинутих країн iз традицiйними мiцними засадами демократiї, так i для країн, якi переживають економiчну та соцiальну кризу i лише стають на шлях демократiї. Корупцiя завжди спрямована на досягнення власного збагачення за рахунок неконкурентного перерозподiлу благ. Р. Клитгаард вивiв формулу:

Корупцiю розумiють як:

  



Корупція = монополія + свобога гій - пігзвітність

пiдкуп, продажнiсть; зловживання владою або посадовим становищем, здiйснене з певних особистих iнтересiв; використання посадових повноважень, статусу посади, а також її авторитету для задоволення особистого iнтересу або iнтересiв третiх осiб; елемент (ознака) органiзованої злочинностi.

В роздiлi особлива увага придiлення розтлумаченню поняття «корупцiя», представленi найбiльш вживання визначення даного поняття, ставлення пересiчного українця до корупцiї в нашiй державi; охарактеризованi кроки, якi робить керiвництво держави в напрямку антикорупцiї та окреслено мiжнародноправовi норми протидiї корупцiї.

РОЗДІЛ 1. ПРО КОРУПЦІЮ ПРОСТО

1.1. Що таке корупція? Складне і багатоманітне явище корупції є сигналом незадовільної роботи публічних інституцій і системи належного управління. Організація економічного розвитку і співробітництва Слово «корупцiя», що походить вiд латинського «corruptio», тлумачиться як «псування» i «розбещування». Найчастiше корупцiєю називають зловживання владою для одержання переваг у особистих цiлях, iнтересах третiх осiб чи груп. Найбiльш повне та перше офiцiйне визначення корупцiї мiститься в документах 34-ї сесiї Генеральної Асамблеї ООН (1979): корупцiя – це «виконання посадовою особою яких-небудь дiй або бездiяльнiсть в сферi його посадових обов‘язкiв за винагороду в будь-якiй формi в iнтересах того, хто дає таку винагороду, як з порушенням посадових iнструкцiй, так i без їх порушення». Сучасне розумiння корупцiї сформувалось в XX ст., але до сьогоднiшнього часу немає її однозначного визначення нi в українському законодавствi, нi в мiжнародних правових актах. В Таблицi 1 наведенi найбiльш вживанi визначення корупцiї. Таблиця 1 Найбільш вживані визначення поняття «корупція» Суб’єкт, який сформував Визначення визначення Дев‘ятий конгрес ООН (Каїр, Корупцiя – це зловживання державною владою для 1995 р.) одержання вигоди в особистих цiлях. Мiждисциплiнарна робоча група Корупцiя – це хабарництво i будь-яка iнша поведiнка Ради Європи осiб, яким доручено виконання певних обов‘язкiв у державному або приватному секторi, i яка веде до порушення обов‘язкiв, покладених на них як на державну посадову особу або на приватного спiвробiтника чи незалежного агента, або ж веде до вiдносин iншого типу, нацiлених на отримання будьяких незаконних вигод для себе чи iнших. Секретарiат ООН

Корупцiя - це сукупнiсть трьох класифiкацiйних груп кримiнальних дiянь: 1. Крадiжка, розкрадання i присвоєння державної власностi посадовими особами. 2. Зловживання службовим становищем одержання невиправданих особистих вигод.

для

3. Конфлiкт iнтересiв мiж громадським обов‘язком i

РОЗДІЛ 1. ПРО КОРУПЦІЮ ПРОСТО Суб’єкт, який сформував визначення

Визначення особистою користю.

Кримiнальнi кодекси Нiмеччини, Корупцiйний злочини - посадовий злочини, i в першу Францiї, Італiї та США чергу, хабарництво, використання службового становища, зловживання владою, вимагання, крадiжка та шахрайство. Transparency International

Корупцiя - це така поведiнка посадових осiб державного сектору як державних службовцiв, так i полiтикiв, наслiдком якої вони самi або їх близькi неправомiрно i незаконно збагачуються через зловживання переданими їм державними повноваженнями.

Узагальнене визначення, яке Характернi ознаки корупцiї: застосовується у документах ООН  безпосереднє заподiяння шкоди авторитету чи та Ради Європи iншим охоронюваним законом iнтересам держави (державної служби);  незаконний характер одержаних держслужбовцем благ (матерiальних i нематерiальних);  використання держслужбовцем свого становища всупереч iнтересам державної служби;  наявнiсть у держслужбовця умислу на вчинення дiй (бездiяльнiсть), якi об‘єктивно завдають шкоду охоронюваним законом iнтересам держави та служби;  корислива мета або iнша, зацiкавленiсть держслужбовця. Свiтовий банк

Корупцiя – це найбiльша перешкода до зменшення бiдностi. Вона викривляє право закону, послаблює iнституцiйнi основи нацiї, впливає на найбiднiших членiв суспiльства

Видiляються суспiльнi та iнституцiйнi причини виникнення та розвитку корупцiї. Перерахуємо деякi iз них (Таблиця 2).

РОЗДІЛ 1. ПРО КОРУПЦІЮ ПРОСТО Таблиця 2 Приклади суспільних та інституційних причин виникнення корупції

Суспільні причини виникнення корупції       

невiра громадян у верховенство права; примирення з беззаконням; недовiра до влади; терпимiсть до корупцiї; персональна лояльнiсть до чиновникiв; незнання законiв; невмiння вiдстоювати свої права.



  

Інституційні причини виникнення корупції широкi повноваження державних службовцiв, посадових осiб мiсцевого самоврядування депутатiв та осiб, в iнших осiб, уповноважених на виконання функцiй держави; недостатня прозорiсть процесу надання послуг та прийняття рiшень; недостатнi силовi заходи боротьби; спотворенi стимули до сумлiнного виконання особою своїх посадових обов‘язкiв

Корупцiя проявляється у таких дiях:  хабарництво;  кримiнальний лобiзм;  непотизм (заступництво на основi особистих зв‘язкiв);  незаконна участь у пiдприємницькiй дiяльностi особисто чи через близьких або довiрених осiб;  надання ексклюзивних прав з метою корисливого використання, придбання чи вiдволiкання державних коштiв i власностi для своєї корпоративної групи;  будь-яке використання чи манiпулювання службовою iнформацiєю в особистих чи групових iнтересах;  прямi або непрямi внески в перiод виборчих компанiй на користь визначених партiй та осiб, а також i на iншi полiтичнi цiлi;  незаконний розподiл кредитiв i iнвестицiй, проведення приватизацiї шляхом органiзацiї незаконних конкурсiв, аукцiонiв, фактичного захоплення пакетiв акцiй, що знаходяться у державнiй власностi;  повне або часткове звiльнення вiд митних платежiв i податкiв;  незаконне застосування системи преференцiй у вiдношеннi рiзних промислових, фiнансових, торгових i iнших корпоративних груп;  i деякi iншi подiбнi дiяння. Ситуацiю називають корупцiйною, коли та чи iнша особа приймає протиправне рiшення (iнодi рiшення, що є морально не прийнятним для суспiльної думки), з якого має перевагу деяка друга сторона. Наприклад, фiрма, що забезпечує собi завдяки цьому рiшенню державне замовлення всупереч установленiй процедурi; завищена оцiнка, що ставиться учню всупереч його навчальним досягненням тощо. У цьому випадку сама особа одержує незаконну винагороду вiд другої сторони.

РОЗДІЛ 1. ПРО КОРУПЦІЮ ПРОСТО

Характерними ознаками корупцiйної ситуацiї є:  приймається рiшення, що порушує закон або iз порушенням закону;  обидвi сторони дiють у змовi;  обидвi сторони одержують незаконнi вигоди i переваги;  обидвi сторони намагаються приховати свої дiї. Наслiдки корупцiї гальмують економiчний та суспiльний розвиток держави та систему державо управлiння загалом. Докладнiше про це йдеться в Таблицi 3. Таблиця 3 Приклади дії корупції на рівні державного управління, економічного та суспільного розвитку Державне управління: Економічний розвиток:  нiвелювання  зменшення мiсцевих та верховенство права iноземних iнвестицiй; (веде до органiзованої злочинностi);  погiршення рiвня  розвиток тiньової державних послуг та економiки; соцiального захисту населення.  зменшення податкових зборiв;  пiдвищення не виправданих витрат в системi держзамовлень.

Суспільний розвиток:  зниження рiвня довiри до влади;



збiльшення бiдностi;



деморалiзацiя населення.

Функцiї iз запобігання корупції настiльки багаточисельнi та рiзноманiтнi, охоплюють усi аспекти належного управлiння, що їх виконання не пiд силу одному органовi. Як випливає з Конвенцiї ООН проти корупцiї, до превентивних функцiй належать:  запобiгання конфлiктовi iнтересiв;  майновi декларацiї;  забезпечення етики i прозоростi публiчної служби;  попередження вiдмивання грошей та фiнансовий контроль за витрачанням бюджетних коштiв. Чинники успiшної протидії корупції вже давно вiдомi та апробованi мiжнародною спiльнотою. Це, насамперед, прозорiсть та зрозумiлiсть процедур прийняття державних рiшень, дiєвi механiзми контролю за дiяльнiстю державних органiв з боку громадянського суспiльства, свобода слова, свобода та незалежнiсть засобiв масової iнформацiї.

РОЗДІЛ 1. ПРО КОРУПЦІЮ ПРОСТО

У той же час свiтова практика свiдчить, що слiд вiдрiзняти корупцiю вiд цивiлiзованого лобiзму, що узаконений у багатьох захiдних країнах i має мету переконання чиновникiв у рамках налагодженого й у цiлому рацiонального механiзму прийняття рiшень.

РОЗДІЛ 1. ПРО КОРУПЦІЮ ПРОСТО

1.2. Я і корупція Із самого свого народження ми потрапляємо у своєрiдну масонську ложу хабарникiв. Перший наш крик чує бригада лiкарiв, якi отримали вiд наших щасливих батькiв вдячнiсть у розмiрi 500 – 1650 у.о. за нашу появу на свiт. З цього часу ми стартуємо на довгiй дистанцiї пiд назвою «корупцiя по-українськi».

За даними соцiологiчних дослiджень 63% українцiв стикаються iз вимогою хабара у медичних установах.

Ставлення до корупцiї всерединi України є неоднозначним: вiд абсолютного неприйняття (серед тих, хто не може скористатись цим привiлеєм) до пiдтримки її як єдиного засобу обiйти бюрократичну тяганину i владнати проблеми iз вповноваженими органами. Показово, що бiльше половини населення України (51,1% опитаних) ставиться до корупцiї як до ринкового механiзму для прискорення вирiшення власних проблем i вважає таку поведiнку виправданою. За результатами дослiдження Інституту Горшенiна1, бiльшiй частинi громадян «Отакий маємо парадокс. Ми готовi України – 68,8% - у 2010 роцi засуджувати корупцiю полiтичну, доводилося давати грошi або подарунки корупцiю на вищому рiвнi, яка людям, вiд яких залежало розв‘язання їх стосується полiтичних керiвникiв, проблем. А половина українцiв – 50,3%, депутатiв, мiнiстрiв, але, коли дiзнавшись про те, що знайомий брав йдеться про нас самих, ми до або давав хабар, вiдповiли, що не корупцiї - побутової, соцiальної, яка втручатимуться. Вiдповiдно, корупцiя в стосується пересiчних громадян, Українi стала «соцiальною звичкою», ставимося доволi стерпно», ставлення до якої не є однозначно сказав В.Фесенко. негативним. Найменш забезпечена частина суспiльства є самою незахищеною, громадяни практично не мають можливостi протистояти здирству i iншим корупцiйним зловживання. Корупцiя поступово витiсняє населення України зi сфери безкоштовних обов‘язкових державних послуг. Аналiз корупцiї в нашiй країнi вказує на ту особливiсть, що в бiльшостi випадкiв iз людей вимагають хабарi за прийняття не незаконного, а навпаки – законного рiшення. Тобто людей змушують платити або люди самi iнiцiюють дачу хабара за те, на що вони i так мають право. Понад усе ця теза стає очевидною при аналiзi ринку так званої «побутової» корупцiї, коли пересiчнi українцi вимушенi платити за вирiшення соцiальних i побутових проблем. Бiльшiсть українцiв стикалися (iнiцiювали самi або «приймали правила гри») зi значними 1

Опитування на тему «Корупцiя в Українi» було проведене Інститутом Горшенiна з 12 по 14 липня 2010 року. Загалом згiдно з випадковою вибiркою було опитано 1000 респондентiв у вiцi вiд 18 рокiв у всiх обласних центрах України. Квотами були регiон проживання, стать i вiк респондентiв. Похибка репрезентативностi дослiдження не перевищує +/- 3,2%.

РОЗДІЛ 1. ПРО КОРУПЦІЮ ПРОСТО

проявами «дрiбної корупцiї» в низцi рiзних секторiв, наприклад, в органах влади, регулюваннi пiдприємницької дiяльностi та перевiрках, у вищих навчальних закладах, у закладах охорони здоров‘я тощо. Бiднi люди вiдмовляються вiд безкоштовної охорони здоров‘я тому, що їм не вистачає грошей на хабарi. Падiння попиту на «послуги» мiлiцiї, державної i патрульної служби i судiв пов‘язане з тим, що громадяни намагаються в мiру можливостi уникати контактiв iз цими iнститутами. А там, де не вдається цього зробити, потихеньку вчаться з ними боротися. Лише близько 36% населення України готовi протидiяти корупцiї, а бiльше 60% населення бере активну участь в корупцiйних дiях. Цей досвiд формує толерантне ставлення українцiв до корупцiї, що зумовлює несприятливе середовище для протидiї корупцiї в нашiй державi. Разом з тим, саме тотальна корупцiя є причиною низького рiвня життя українцiв, низьких пенсiй в нашiй країнi, постiйних коливань цiн на продукти харчування, низького рiвня освiти та медичного обслуговування. Самi українцi своїми маленькими хабарами спонсорують величезну машину загальнонацiональної корупцiї, яка буквально розчавлює їхнє життя. Ми, самi того не усвiдомлюючи, потрапляємо у замкнуте коло корупцiї.

РОЗДІЛ 1. ПРО КОРУПЦІЮ ПРОСТО

1.3. Держава і антикорупція На даний час, порівняно з іншим відомими мені країнами, Україна виявляє найменше зусиль у питаннях боротьби з корупцією. Драго Кос, Президент GRECO, 2010 р. Одним iз перших варiантiв офiцiйного розумiння поняття «корупцiя» з боку вищих органiв державної влади України була законодавча пропозицiя, яка мiстилась у листi Кабiнету Мiнiстрiв України ще в 1993 роцi2. Цим документом пропонувалось передбачити у Законi, що корупцiя - це «суспiльне небезпечне дiяння, що полягає в корисливому використаннi посадовими особами свого службового становища i пов‘язаних iз ним можливостей для збагачення, протиправного одержання матерiальних чи iнших благ i переваг в особистих чи групових iнтересах». З тих пiр, боротьба з корупцiєю проголошується одним iз головних прiоритетiв дiяльностi кожним новим Президентом України, рiвно як i Кабiнетом Мiнiстрiв України. Україною пiдписанi Цивiльна конвенцiя про боротьбу з корупцiєю та Кримiнальна конвенцiя про боротьбу з корупцiєю, якi були розробленi Радою Європи на виконання Програми дiй Ради Європи проти корупцiї та рiшень Другого самiту Ради Європи у Страсбурзi 4 листопада 1999 року. На сьогоднi здiйснюється робота по пiдготовцi пакету необхiдних документiв для їх ратифiкацiї Україною та участi в Групi держав проти корупцiї. Проте часто реальна антикорупцiйна полiтика пiдмiняється iмiтацiєю; в Українi кожна нова хвиля антикорупцiйної риторики будується за схожою схемою, що включає в себе:   



постановку пiд сумнiв (заперечення) результатiв та напрацювань своїх попередникiв у боротьбi з корупцiєю; створення консультацiйних органiв, вiдповiдальних за розробку антикорупцiйної полiтики; обговорення та прийняття концепцiй i стратегiй по боротьбi з корупцiєю (iнодi, законопроектiв, покликаних полiпшити регулювання питання велика частина цих документiв не реалiзується); проведення показових, несистематичних акцiй правоохоронних органiв у переслiдуваннi корупцiонерiв (як правило - представникiв опозицiї до правлячої влади або чиновникiв середнього i дрiбного рангу);

Лист Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 2 квiтня 1993 Р. № 19-683/4, адресованого Верховнiй Радi України з приводу виконання п. 2 згаданої вище Постанови Верховної Ради вiд 23 сiчня 1993 р. «Про стан виконання законiв i постанов Верховної Ради України з питань правопорядку i заходи щодо посилення боротьби iз злочиннiстю» передбачав необхiднiсть законодавчого визначення поняття «корупцiя».

14 

РОЗДІЛ 1. ПРО КОРУПЦІЮ ПРОСТО проведення показових i несистемних акцiй, спрямованих на реформу правоохоронних органiв (лiквiдацiя ДАІ, реформа Митної служби - однак, оскiльки полiтики не бажають вiдмовлятися вiд можливостi використовувати правоохороннi органи у своїх полiтичних цiлях, реформа останнiх не вiдбувається).

Вiдсутнiсть полiтичної волi до реальних змiн i слабкий запит до змiн з боку суспiльства роблять таку iмiтацiйну модель полiтики стабiльною, незважаючи на змiну полiтичних партiй при владi i вимоги мiжнародних партнерiв України виконувати взятi на себе зобов‘язання у сферi боротьби з корупцiєю. Наша країна продовжує залишатися системно корумпованою. Корупцiєю в Українi охопленi всi без виключення публiчнi iнститути та сектори, причому як на нацiональному, так i на регiональному рiвнях. Ця ситуацiя зберiгається протягом тривалого часу, незважаючи на суспiльно-полiтичнi та соцiально-економiчнi змiни в державi. Надзвичайно високий рiвень корупцiї в нашiй країнi вiдмiчають не тiльки вiтчизнянi й зарубiжнi аналiтики, але й представники вищих органiв влади. Зокрема, в Указi Президента України №275/2010 «Про утворення Нацiонального антикорупцiйного комiтету» йдеться про те, що основними загрозами нацiональнiй безпецi України є поширення корупцiї, хабарництва в органах державної влади, зрощення бiзнесу i полiтики, органiзована злочинна дiяльнiсть. Рейтинги мiжнародних органiзацiй за всiх вiдмiнностей у методологiї здiйснення дослiджень тим не менше вказують на те, що в Українi є високий рiвень корупцiї. Щорiчне глобальне дослiдження «Індекс сприйняття корупцiї» (Corruption Perception Index) вiд Transparency International свiдчить, що корупцiя залишається серйозною проблемою для України. Її позицiя у своєрiдному рейтингу корумпованостi країн свiту з оцiнкою в 2,4 бали з 10 можливих (за шкалою «0» тотальна корумпована держава, «10» - повна вiдсутнiсть корупцiї) вiдповiдає 134 мiсцю серед 178 країн – учасниць дослiдження. Таке ж «почесне» мiсце наша держава посiдає i в низцi iнших рейтингiв: 142-е iз 183 мiсць – за iндексом сприятливостi ведення бiзнесу Свiтового банку («Ease of Doing Business Index», 2009 р. – 145 мiсце). За даними щорiчного порiвняльного дослiдження стану справ у 29 посткомунiстичних країнах Європи та Азiї «Нацiї у Транзитi» (Nations in Transit) вiд Freedom House корупцiя в Українi становить 5,75 бали iз 7 можливих (де «1» - найкращий показник, «7» - найгiрший). За версiєю журналу «Фобс», Україна вирiзняється найменш сприятливими у Європi умовами для ведення бiзнесу, посiвши при цьому у свiтовому рейтингу 98-е з можливих 128-ми мiсць, поруч iз Росiєю та Сенегалом. За даними Свiтового економiчного форуму, Україна – друга серед найменш конкурентоздатних країн у Європi пiсля Албанiї. За цим показником вона посiдає 89-ту сходинку серед 139 країн свiту поруч iз Гамбiєю, Албанiєю та Гондурасом. За результатами дослiдження 2010 року, проведеного Свiтовим банком у європейському регiонi, Україна – друга країна у Європi пiсля Албанiї з найгiршим iнвестицiйним клiматом.

РОЗДІЛ 1. ПРО КОРУПЦІЮ ПРОСТО

За даними дослiджень проекту «Сприяння активнiй участi громадян у протидiї корупцiї в Українi «Гiдна Україна», корупцiя у владi залишається однiєю iз чотирьох найсерйознiших проблем в нашiй державi, поруч iз низьким рiвнем життя населення, безробiттям, високою вартiстю i низькою якiстю охорони здоров‘я. На думку українцiв сьогоднi найбiльш корумпованими є органи мiлiцiї, суди та парламент (дослiдження Transparency International «Нацiональна система доброчесностi в Українi»). Корупцiя призводить до «тихої», але вiдчутної iзоляцiї країни на мiжнародному рiвнi, блокує надходження iноземних iнвестицiй. Не рiдко Україну ставлять на один рiвень iз малорозвинутими країнами Африки та Азiї. Як зазначено в Концепцiя подолання корупцiї в Українi доброчесностi»3, характерними рисами корупцiї в Українi є:

«На

шляху

до

1) залежнiсть рiвня та форм корупцiї вiд загального стану формування демократичних iнститутiв; 2) несистемне, часто науково необгрунтоване реформування основних iнститутiв (адмiнiстративнi процедури, податкова система, регуляторна дiяльнiсть держави, розв‘язання соцiальних проблем тощо); 3) набуття корупцiєю ознак системного явища через ураження життєво важливих iнститутiв суспiльства та перетворення її на функцiонально важливий спосiб їх iснування; 4) неефективнiсть полiтичних iнiцiатив у сферi боротьби з корупцiєю; 5) змiцнення в суспiльствi стереотипiв терпимого ставлення до корупцiї, поєднання в масовiй свiдомостi визнання суспiльної шкоди корупцiї i готовностi обирати корупцiйнi шляхи розв‘язання проблем, що призвело до нездатностi громадян брати активну участь в антикорупцiйних дiях; 6) ураження корупцiєю самоврядування;

органiв

державної

влади,

органiв

мiсцевого

7) слабкiсть iнститутiв громадянського суспiльства. Засоби масової iнформацiї, залежнi часто вiд власникiв та органiв державної влади, здебiльшого уникають об‘єктивного висвiтлення цих проблем. Громадянськi iнiцiативи не пiдтримуються через зневiру та суспiльну апатiю бiльшостi населення. Неурядовi органiзацiї переважно ослабленi, залежнi вiд осiб, якi надають їм фiнансову пiдтримку.

Указ Президента України № 742/2006 вiд 11.09.2006.

РОЗДІЛ 1. ПРО КОРУПЦІЮ ПРОСТО

При цьому 59% українських громадян вважають дiї органiв влади, спрямованi на подолання корупцiї, неефективними; 30% українцiв переконанi, що рiвень корупцiї в державi за останнi три роки зрiс. Разом з тим, частка переконаних в ефективностi роботи публiчної адмiнiстрацiї щодо подолання корупцiї становить лише 16%. Загальною проблемою бiльшостi документiв полiтики у сферi боротьби з корупцiєю, прийнятих протягом останнiх 10 рокiв, є вiдсутнiсть значного прогресу в їх реалiзацiї. До процесу розробки вiдповiдних стратегiй i програм залучається значний обсяг мiжнародної технiчної допомоги, а сама розробка полiтики рекламується кожним урядом як важливий крок, що демонструє полiтичну волю до вирiшення проблеми. Однак, вiдсутнiсть механiзмiв звiтностi уряду перед суспiльством за виконання цих планiв та низька полiтична воля призводять до того, що документи розробляються заради самого процесу розробки i не доходять до етапу реалiзацiї. Прийнята 11 вересня 2006 року указом Президента України Вiктора Ющенка Концепцiя подолання корупцiї «На шляху до доброчесностi» була розроблена iз залученням мiжнародної технiчної допомоги та отримала схвалення Ради Європи. Реалiзовувати визначенi Концепцiєю прiоритети допомагали кiлька масштабних проектiв технiчної допомоги. Однак вiдсутнiсть полiтичної волi i постiйна полiтична боротьба мiж Президентом i Прем‘єр-мiнiстром призвели до того, що Концепцiя в бiльшостi пунктiв не була реалiзована. Прихiд до влади Вiктора Януковича перезапустив процес розробки антикорупцiйної полiтики. Президентом був створений Нацiональний антикорупцiйний комiтет, який є консультацiйним органом та майданчиком для прийняття основних полiтичних рiшень в антикорупцiйнiй полiтицi. 20 жовтня 2010 на засiданнi Нацiонального антикорупцiйного комiтету Президент заявив, що його командою остаточно пiдготовлена Нацiональна антикорупцiйна стратегiя на 2011-2014 роки. Натомiсть, текст документа поки недоступний широкiй громадськостi, а сама стратегiя не введена в дiю. В перiод написання цiєї книжки в Українi не було окремого антикорупцiйного закону та державної iнституцiї, яка б вiдповiдала за формування та реалiзацiю державної антикорупцiйної полiтики. 15 березня 2011 року Верховна Рада в другому читаннi ухвалила закон «Про основи протидiї та запобiгання корупцiї в Українi» за винятком трьох статей i перехiдних положень. Документ передбачає розширити коло вiдповiдальних за корупцiйнi правопорушення, має запровадити новий порядок здiйснення фiнансового контролю, а також забороняє безоплатне отримання органами державної влади i мiсцевого самоврядування послуг чи майна вiд фiзичних та юридичних осiб. Три статтi законопроекту (1, 11, 12) направили на повторне друге читання. Даний антикорупцiйний законопроект 23 грудня 2010 року до парламенту внiс Президент Вiктор Янукович.

РОЗДІЛ 1. ПРО КОРУПЦІЮ ПРОСТО

Реформа, спрямована на зниження рiвня корупцiї в судах, була iнiцiйована Президентом В. Ющенком. Однак, основнi її елементи, покликанi знизити корупцiю в судовiй владi, були реалiзованi вже за часiв Президента В.Януковича з прийняттям у 2010 роцi закону України «Про судоустрiй та статус суддiв». Даний закон багато в чому спирається на попереднi напрацювання незалежних експертiв i чиновникiв. З точки зору боротьби з корупцiєю судова реформа передбачає скорочення термiнiв розгляду справ у судах в порядку цивiльного, адмiнiстративного та господарського процесу, змiну процедур призначення суддiв на прозорiй конкурентнiй основi. Суддi зобов‘язанi декларувати не тiльки свої доходи та доходи сiм‘ї, а й витрати, у разi якщо сума разової витрати перевищить розмiр мiсячного заробiтку. Однак, ряд норм цього закону мають потенцiал посилити полiтичний тиск на судову владу i, тим самим, нiвелювати його позитивнi новацiї. Запровадження зовнiшнього незалежного оцiнювання (ЗНО) при вступi до вищих навчальних закладiв є однiєю з найбiльш успiшних антикорупцiйних iнiцiатив останнiх рокiв. Причини такого успiху полягають у: 



активнiй пiдготовчiй роботi, яку проводили донори та громадянське суспiльство задовго до впровадження зовнiшнього незалежного оцiнювання, i яка створила експертну та технiчну спроможнiсть для проведення цiєї реформи. Центр тестових технологiй Мiжнародного фонду «Вiдродження» спiльно з Мiнiстерством освiти почали проводити пробнi тестування з 2002 року, розробляючи вiдповiднi технологiї адмiнiстрування тестiв; наявнiсть полiтичної волi до змiн у Президента та Мiнiстра освiти. Указом вiд 4 липня 2005 року Президент В. Ющенко доручив Мiнiстерству освiти i науки України протягом 2005-2006 рокiв здiйснити перехiд до проведення вступних випробувань до вищих навчальних закладiв шляхом проведення зовнiшнього незалежного оцiнювання; активнiй спiвпрацi мiж закладами освiти, донорами та громадськими органiзацiями на етапi впровадження реформи. Донорськi програми монiторингу проведення як самого тестування, так i вступної кампанiї до вишiв за його результатами, до реалiзацiї яких залучалися мiсцевi та всеукраїнськi громадськi органiзацiї, стали важливим iнструментом контролю, зворотного зв‘язку мiж унiверситетами, абiтурiєнтами та Мiнiстерством освiти i науки України.

З 2008 року проходження зовнiшнього незалежного оцiнювання, для адмiнiстрування якого у 2005 роцi був створений Український центр оцiнювання якостi освiти (пiдроздiл Мiнiстерства освiти i науки України), стало необхiдною умовою вступу до вищого навчального закладу.

РОЗДІЛ 1. ПРО КОРУПЦІЮ ПРОСТО

Кардинальна змiна пiдходiв до зовнiшнього оцiнювання з приходом до влади коалiцiї Президента В. Януковича, спрямована на фактичне зниження ролi зовнiшнього тестування при вступi до вищих навчальних закладiв. Так, перед вступною кампанiєю 2010 в нормативну базу були внесенi змiни, якi значно знизили роль зовнiшнього незалежного оцiнювання при вступi. У проектi закону «Про вищу освiту», пiдготовленого Мiнiстерством освiти i науки часiв Президента В.Януковича, мова йде про повернення системи вступних iспитiв та зменшення до мiнiмуму значення незалежного тестування. Вiдповiдно до п. 7.4. Умов прийому до вищих навчальних закладiв України4, конкурсний бал вступника обчислюється шляхом додавання балiв сертифiката з конкурсних предметiв (вступних екзаменiв, творчих конкурсiв), середнього бала документа (додатка до документа) про повну загальну середню освiту та додаткових балiв, передбачених Умовами вступу. В Українi, на жаль, вiдсутнi:  єдина, законодавчо затверджена антикорупцiйна стратегiя;  спецiалiзований орган, який би вiдповiдав за формування та реалiзацiю державної полiтики у сферi антикорупцiя;  повноцiнне антикорупцiйне законодавство. Недосконала система оподаткування як фiзичних, так i юридичних осiб пiдштовхує до тiнiзацiї економiки та корупцiйних дiй. Фактично вiдсутня реальна полiтична воля в рiшучiй, усеосяжнiй боротьбi з корупцiєю. Багато що зводиться до декларацiй, гасел i дрiбних, несистемних дiй iз виявлення окремих випадкiв дачi хабарiв. У суспiльствi не культивується непримиренне ставлення до самої сутi цього явища, до спокiйного, iснуючого вже на рiвнi менталiтету, ставлення до корупцiї як до буденного та невiдворотного в нашому життi. До найбiльш корумпованих iнститутiв громадяни України вiдносять суди, мiлiцiю, парламент, публiчний сектор, заклади освiти, до найменш корумпованих – релiгiйнi органiзацiї. Такий стан справ у сферi боротьби з корупцiєю пояснюється низкою чинникiв:  недостатнiм рiвнем прозоростi дiяльностi органiв влади на всiх рiвнях;  слабким рiвнем залучення громадськостi у формування державної полiтики;  полiтизацiєю судової, правоохоронної систем та державної служби;  загальною недосконалiстю антикорупцiйного законодавства;  вiдсутнiстю належного контролю за його виконанням та фактичною безкарнiстю корумпованих чиновникiв. Саме тому мiжнароднi, у тому числi донорськi, органiзацiї придiляють значну увагу вдосконаленню українського антикорупцiйного законодавства, впровадженню ефективного монiторингу дiяльностi органiв влади, розвитку 4

Наказ Мiнiстерства освiти i науки України № 19 вiд 19.10.2010.

РОЗДІЛ 1. ПРО КОРУПЦІЮ ПРОСТО

демократичних процесiв через лобiювання реформ, участi громадськостi у процесi прийняття рiшень тощо. Зокрема, у 2010 роцi Творчим об‘єднанням «ТОРО» – контактною групою «Transparency International» в Українi – спiльно з Лабораторiєю законодавчих iнiцiатив було проведено дослiдження з оцiнювання нацiональної системи доброчесностi України, в якому дослiджено ефективнiсть дiяльностi 13 секторiв та iнститутiв, якi здiйснюють запобiгання та протидiю корупцiї. Висновки за результатами дослiдження були направленi до усiх iнституцiй держави, вiдповiдальних за впровадження антикорупцiйних iнiцiатив.

РОЗДІЛ 1. ПРО КОРУПЦІЮ ПРОСТО

1.4. Світ і антикорупція У серединi 1990-х рокiв мiжнародна спiльнота визнала, що корупцiя є глобальною проблемою, i в цiй галузi почали активно працювати багаточисельнi регiональнi та глобальнi неурядовi органiзацiї. Результатом цiєї дiяльностi стало прийняття за останнi десять рокiв цiлого комплексу мiжнародних обов‘язкових актiв (договори i конвенцiї) та актiв рекомендацiйного характеру (рекомендацiї, резолюцiї, iнструкцiї i декларацiї), пiдготовлених та прийнятих у рамках таких органiзацiй, як ООН, Рада Європи, Органiзацiя економiчного спiвробiтництва i розвитку, Органiзацiя американських держав, Африканський Союз i Європейський Союз. Мiжнароднi юридичнi iнструменти вiдрiзняються за сферою застосування, юридичним статусом, членством, механiзмами реалiзацiї i монiторингу. Проте, всi вони мають на метi одне – встановити загальнi стандарти боротьби проти корупцiї на нацiональному рiвнi шляхом її кримiналiзацiї, забезпечення виконання антикорупцiйних законiв, а також дiяльностi iз запобiгання корупцiї. Крiм того, мiжнароднi юридичнi iнструменти спрямованi на знаходження i поширення успiшних прикладiв боротьби проти корупцiї та сприяння змiцненню спiвпрацi мiж державами. Всесвiтнiй атикорупцiйний рух також пов‘язувався iз зусиллями щодо утвердження принципу верховенства права та «доброго управлiння» (good governance) у багатьох поставторитарних i потсконфлiктних суспiльствах. Корупцiя, яка в тiй або iншiй мiрi притаманна бiльшостi країн свiту та має загальний характер, стає глобальною проблемою. Це вiдзначалося в резолюцiї VIII Конгресу ООН «Корупцiя у сферi державного управлiння» ще в 1990 роцi. Разом з тим, найнебезпечнiшi форми корупцiйних злочинiв вiдбуваються в країнах, якi перебувають у процесi полiтичного, економiчного та соцiального становлення. Мiжнароднi документи визначають такi основнi функцiї у галузi боротьби проти корупцiї: розслiдування i кримiнальне переслiдування; запобiгання; освiтня та просвiтницька робота; координацiя; монiторинг; дослiдження i аналiз. Цим функцiям вiдповiдають такi завдання: отримання i розгляд скарг; збирання даних, що стосуються корупцiї, їх аналiз та проведення розслiдування; кримiнальне переслiдування; застосування адмiнiстративних санкцiй; проведення дослiджень, аналiзу та надання допомоги у галузi запобiгання корупцiї; надання консультацiй з питань етики; перевiрка майнових декларацiй; надання iнформацiї, проведення освiтнiх та просвiтницьких заходiв; мiжнародна спiвпраця тощо. Цi завдання можуть виконуватися силами одного або кiлькох спецiалiзованих органiв. Європейськi країни розпочали розробляти свої антикорупцiйнi полiтики за багато рокiв до ухвалення Конвенцiї ООН проти корупцiї. Внаслiдок цього вони вiдрiзняються за змiстом i якiстю, однак у будь-якому разi вони спонукають до виконання певних заходiв у сферi запобiгання корупцiї. За короткий час пiсля ухвалення Конвенцiї ООН проти корупцiї у серпнi 2006 р. щонайменше 22

РОЗДІЛ 1. ПРО КОРУПЦІЮ ПРОСТО

європейськi країни розробили та ухвалили свої власнi антикорупцiйнi полiтики (якi, одна дуже рiзнi за своєю якiстю). Слiд також зазначити, що в деяких країнах найактивнiшим iнiцiатором розробки проекту антикорупцiйної полiтики є громадянське суспiльство. В Болгарiї перша в її iсторiї стратегiя була пiдготовлена недержавною органiзацiєю. Група Ради Європи держав проти корупцiї (ҐРЕКО) – найвпливовiший монiторинговий орган у Європi у сферi боротьби з корупцiєю – в ходi свого першого оцiночного раунду виявив, що у таких країн як Болгарiя, Фiнляндiя, Грецiя, Нiдерланди, Норвегiя, Польща, Португалiя, Словенiя, Іспанiя та США все ще немає скоординованої та в усiх аспектах задовiльної державної програми стратегiї боротьби з корупцiєю. Лише через рiк чи два пiсля оцiнки Болгарiя, Польща та Словенiя ухвалила свої стратегiї та виконали свої мiжнароднi зобов‘язання. Навiть для країн, що мають стратегiї, були сформульованi рекомендацiї ҐРЕКО щодо їх удосконалення з метою досягнення найбiльшої вiдповiдностi з мiжнародними стандартами i практикою. У даний час мiжнароднi органiзацiї розглядають поняття корупцiї як соцiальне явище, коли державнi (не державнi) або iншi особи, уповноваженi на виконання державних (управлiнських, владних-розпорядницьких) функцiй, використовують своє службове становище, статус i авторитет займаної посади в корисливих цiлях для особистого збагачення чи в групових iнтересах. Велика увага в Європейському законодавствi придiлена питанням визначення корупцiйного злочину та вiдповiдальностi за вчиненi корупцiйнi правопорушення. За своєю правовою природою, залежно вiд своєї суспiльної небезпеки та виду вiдповiдальностi, яку закон тiєї чи iншої країни передбачає за їх вчинення, корупцiйнi правопорушення можуть бути кримiнально-правовими, адмiнiстративними, цивiльно-правовими, дисциплiнарними. Як свiдчить аналiз мiжнародно-правових норм проти корупцiї, в них широко зустрiчаються такi поняття, як «корупцiя», «урядовий чиновник», «державний службовець», «публiчнi послуги», «публiчна посадова особа», а також даються визначення деяким видам корупцiйних дiянь. Загальний досвiд зарубiжних держав дозволяє виявити ряд злочинiв, якi можуть бути вiднесенi до корупцiйних. Даний досвiд узагальнений та представлений в Таблицi 4. Таблиця 4 Тлумачення корупційного злочину: досвід зарубіжних держав Суб’єкт визначення Конвенцiя Органiзацiї Об‘єднаних Нацiй проти транснацiональної органiзованої злочинностi

Визначення корупційного злочину Передбачає кримiналiзацiю корупцiйних дiянь, що вчиняються публiчними посадовими особами, встановлює вiдповiдальнiсть юридичних осiб, що здiйснюють пiдкуп публiчних посадових осiб, а також заходи на нацiональному рiвнi, що вживаються з метою

РОЗДІЛ 1. ПРО КОРУПЦІЮ ПРОСТО

Суб’єкт визначення

Конвенцiя про корупцiю у контекстi кримiнального права Ради Європи

Визначення корупційного злочину попередження та виявлення корупцiї серед публiчних посадових осiб. Роздiляє активний та пасивний пiдкуп посадових осiб держави та iноземних посадових осiб, парламентарiв, посадових осiб мiжнародних органiзацiй, суддiв та посадових осiб мiжнародних судiв, активна та пасивна «торгiвля впливом», вiдмивання доходiв, отриманих вiд корупцiї, використання рахункiв для вiдмивання коштiв, отриманих внаслiдок корупцiї. Охоплює всi кримiнальнi дiяння, пов‘язанi з корупцiєю серед посадових осiб (активну та пасивну корупцiю посадових осiб Спiвтовариства та посадових осiб держав - членiв ЄС).

Конвенцiя ЄС про боротьбу з корупцiєю серед посадових осiб Європейських спiвтовариств або посадових осiб державчленiв ЄС Мiжамериканська конвенцiя Корупцiйнi дiяння – це: щодо боротьби з корупцiєю  спроба отримання або отримання, прямо чи опосередковано, урядовим чиновником або особою, що здiйснює публiчнi функцiї, будь-яких предметiв грошової вартостi, а також iншої користi, такої, як подарунок, послуга, обiцянка або перевага для себе або для iншої особи або органiзацiї, в обмiн на будь-який акт або бездiяльнiсть пiд час здiйснення ним публiчних функцiй;  пропозицiя або надання, прямо чи опосередковано, урядовому чиновнику або особi, що здiйснює публiчнi функцiї, предметiв грошової вартостi, а також iншої користi, такої, як подарунок, послуга, обiцянка або перевага для себе або iншої особи або органiзацiї, в обмiн на будь-який акт або бездiяльнiсть пiд час здiйснення ним публiчних функцiй;  будь-якi дiї або бездiяльнiсть при виконаннi своїх обов‘язкiв урядовим чиновником або особою, що здiйснює публiчнi функцiї, з метою незаконного отримання прибутку для себе або третьої сторони;  шахрайське використання або приховування майна, отриманого внаслiдок скоєння одного з вищезазначених дiянь. Кримiнальне законодавство Францiї

Швейцарiя

Кримiнальним злочином є дача та отримання хабара особами, що здiйснюють у вищезазначенiй країнi державнi повноваження або займають державну чи виборну посаду. 1 травня 2000 року набули чинностi поправки до положень кримiнального законодавства, що стосуються корупцiї. Так, кримiнальне законодавство передбачає однаковi санкцiї як за отримання хабарiв, так i за їх дачу. Було прийнято ряд заходiв щодо боротьби з

РОЗДІЛ 1. ПРО КОРУПЦІЮ ПРОСТО Суб’єкт визначення

Іспанiя, стаття 445 Кримiнального кодексу

Визначення корупційного злочину вiдмиванням коштiв. Зокрема у 1990 роцi прийнято кiлька поправок до Кримiнального кодексу Швейцарiї щодо вiдмивання коштiв, яке визначається «як дiяння, що має на метi перешкодити виявленню та конфiскацiї активiв, отриманих злочинним шляхом». Вiдмивання коштiв є караним незалежно вiд того, у який спосiб воно здiйснюється. Згiдно з Кримiнальним кодексом Швейцарiї караною є також i «не достатня уважнiсть при здiйсненнi фiнансових операцiй, зокрема нез‘ясування того, хто є справжнiм власником коштiв». Існує покарання за корупцiю при укладеннi мiжнародних комерцiйних угод.

Таким чином, згiдно з мiжнародними конвенцiями та нацiональним законодавством зазначених держав поняття «корумпованi особи» стосується осiб, якi виконують державнi повноваження або займають державну чи виборну посаду (магiстрiв, третейських суддiв, експертiв, чиновникiв), яким вiдповiдною владою доручено виконання функцiй судочинства, примирення та посередництва, прийняття певних рiшень, а також iноземних державних посадових осiб. Щодо поняття «корупцiйнi злочини», то, як випливає з вище наведеної таблицi, до найбiльш поширених з них належать такi: 1. Активний та пасивний пiдкуп посадових осiб держави та iноземних посадових осiб, парламентарiв, посадових осiб мiжнародних органiзацiй, суддiв та посадових осiб мiжнародних судiв. 2. Спроба отримання або отримання, прямо чи опосередковано, урядовим чиновником або особою, яка здiйснює публiчнi функцiї, будь-яких предметiв грошової вартостi, а також iншої користi, такої, як подарунок, послуга, обiцянка або перевага для себе або iншої особи або органiзацiї, в обмiн на будь-яку дiю або бездiяльнiсть пiд час здiйснення ним публiчних функцiй. 3. Активна та пасивна «торгiвля впливом». 4. Вiдмивання доходiв, отриманих вiд корупцiї. 5. Використання рахункiв для вiдмивання коштiв, отриманих вiд корупцiйних злочинiв.

РОЗДІЛ 2. КОРУПЦІЯ В УКРАЇНІ: ЗАГАЛЬНИЙ ОГЛЯД

Розділ 2. Корупція в Україні: загальний огляд5 Доброчесність полягає не в тому, щоб утриматися від пороку, а в тому, щоб не прагнути до нього. Джордж Бернард Шоу Корупцiя сьогоднi в Українi має особливостi, якi вiдрiзняють її вiд корупцiї в розвинутих країнах свiту. Українське суспiльство в цiлому характеризується низьким рiвнем мiжособистiсної довiри. За даними опитування громадської думки, проведеного в 2001 роцi, тiльки 27,2% українцiв погодилися, що бiльшостi людей можна довiряти. Дуже незначна кiлькiсть громадян подає офiцiйнi скарги на корупцiйнi дiї до органiв влади або правопорядку. Бiльшiсть вважає таке оскарження марним, а незначна кiлькiсть опитаних побоюється вiдплати. У 2007 роцi 52% громадян вважали, що корупцiя може бути виправдана як засiб ефективного вирiшення проблеми, якщо вона виникає. Соцiальнi та полiтичнi iнститути не користуються довiрою громадян. Наприклад, в 2010 роцi тiльки 7,5% громадян довiряли судам, 9,3% громадян - довiряли мiлiцiї, 11% - висловили повну довiру до засобiв масової iнформацiї, 29,1% - довiряла церквi. Однак, рiвень суспiльної апатiї навряд чи можна вважати високим, тому що, починаючи iз 1994 року не менше 60% виборцiв взяли участь у всiх загальнонацiональних виборах. До найбiльш корумпованих iнститутiв громадяни України вiдносять суди, мiлiцiю, парламент, публiчний сектор, заклади освiти, до найменш корумпованих – релiгiйнi органiзацiї. Такий стан справ у сферi боротьби з корупцiєю пояснюється низкою чинникiв, а саме:  недостатнiм рiвнем прозоростi дiяльностi органiв влади на всiх рiвнях;  слабким рiвнем залучення громадськостi у формування державної полiтики;  полiтизацiєю судової, правоохоронної систем та державної служби;  загальною недосконалiстю антикорупцiйного законодавства;  вiдсутнiстю належного контролю за його виконанням та фактичною безкарнiстю корумпованих чиновникiв. 5

Роздiл пiдготовлено на основi дослiдження «Нацiональна система доброчесностi: оцiнювання України». Комплексне дослiдження «Нацiональна система доброчесностi в Українi» здiйснювалося силами Творчого об‘єднання «ТОРО» (Контактна група в Українi Transparency International) та Лабораторiї законодавчих iнiцiатив (Київ, Україна) пiд методичним супроводом Секретарiату Transparency International (Берлiн, Нiмеччина). Дослiдження було виконане травня по грудень 2010 року за методологiєю «Нацiональна система доброчесностi» (National Integrity System), розробленою Transparency International та апробованою бiльш як у 70 країн свiту. Незалежнiй оцiнцi були пiдданi такi українськi iнституцiї та сектори: парламент, уряд, органи судової влади, публiчний сектор, правоохороннi органи, Центральна виборча комiсiя, Уповноважений з прав людини, Рахункова палата, спецiалiзованi антикорупцiйнi органи, полiтичнi партiї, медiа-сектор, органiзацiї громадянського суспiльства та бiзнес-сектор.

РОЗДІЛ 2. КОРУПЦІЯ В УКРАЇНІ: ЗАГАЛЬНИЙ ОГЛЯД

Українцi отримують здебiльшого iнформацiю про кампанiї боротьби з корупцiєю iз засобiв масової iнформацiї, i набагато менше знають про антикорупцiйнi кампанiї, iнiцiйованi Верховною Радою та Кабiнетом Мiнiстрiв. А найбiльш ефективними респонденти вважають тi програми, що iнiцiйованi мiськими та селищними органами влади, а також приватним сектором. За даними дослiдження 2007 року, лише 11% респондентiв були поiнформованi про президентськi антикорупцiйнi iнiцiативи, хоча 61% респондентiв переконанi, що саме Президент є головною офiцiйною особою, вiдповiдальною за вирiшення проблеми корупцiї. 36% українцiв вважали, що найкращим заходом для вирiшення проблеми корупцiї є скасування недоторканостi депутатiв Верховної Ради. Можемо констатувати, що ситуацiя наразi не зазнала iстотних змiн. В роздiлi висвiтлюються питання, пов‘язанi iз рiвнем корупцiї в наступних iнституцiях:      

медицина; освiта; правоохороннi органи; органи судової влади; бiзнес; засоби масової iнформацiї.

РОЗДІЛ 2. КОРУПЦІЯ В УКРАЇНІ: ЗАГАЛЬНИЙ ОГЛЯД

2.1. Медицина Найчастiше громадяни України звертаються до системи надання медичних послуг. За даними опитування, проведеного в 2007 – 2009 роках, майже 69% респондентiв користувалися послугами державної медичної системи6. При чому бiльшiсть респондентiв повiдомили, що для одержання послуг цiєї системи були змушенi брати участь у корупцiйних дiях: 



опитанi споживачi медичних послуг давали хабарi i на вимогу, i добровiльно. Щоб одержати послуги, вони змушенi були купувати медпрепарати чи iнструменти або ж робити «благодiйнi» внески. У 2009 роцi вiд 50% вiдвiдувачiв полiклiнiк чи лiкарень вимагали придбання медичних препаратiв або iнструментiв для надання медичних послуг; 29% респондентiв робили це з власної iнiцiативи; пiд час дослiдження виявилося, що таке хабарництво є звичною формою оплати за тi послуги, якi держава повинна надавати безкоштовно; опитанi споживачi медичних послуг симпатизували працiвникам системи охорони здоров‘я, вважаючи, що вирiшення проблеми корупцiї в цiй галузi полягає у пiдвищеннi зарплатнi та повному фiнансуваннi системи з державного бюджету.

Загалом результати дослiдження пiдтверджують факт того, що корупцiя в системi медичного обслуговування є поширеною i вкорiненою практикою. Сплачувати додатковi кошти за послуги, якi мають надаватися державою безкоштовно, стало звичною справою. У цiлому громадяни сьогоднi вiрять, що для подолання корупцiї в системi охорони здоров‘я слiд вживати бiльш жорстких заходiв. Станом на 2009 рiк половина (51%) респондентiв вважала, що для усунення корупцiї необхiдно видiляти бiльше бюджетних коштiв на медицину. Частка прихильникiв звiльнення медикiв за корупцiйнi дiї iз подальшою забороною професiйної дiяльностi протягом 2007 – 2009 рокiв зросла iз 38% до 40%, а частка прихильникiв посилення кримiнальної вiдповiдальностi за корупцiю збiльшилась iз 33% до 38%. Водночас значна частина опитаних (40%) вважала, що корупцiю можна подолати, пiдвищивши зарплату працiвникам охорони здоров‘я — частка прихильникiв цiєї iдеї 6

Стан корупцiї в Українi. Порiвняльний аналiз загальнонацiональних дослiджень: 2007 – 2009. Для Порогової програми для України Корпорацiї «Виклики тисячолiття»

РОЗДІЛ 2. КОРУПЦІЯ В УКРАЇНІ: ЗАГАЛЬНИЙ ОГЛЯД

скоротилась з 46% у 2007 роцi. Отже, серед громадян України простежується тенденцiя до зростання частки прихильникiв бiльш жорстких методiв у боротьбi з корупцiєю в медичнiй галузi.

РОЗДІЛ 2. КОРУПЦІЯ В УКРАЇНІ: ЗАГАЛЬНИЙ ОГЛЯД

2.2. Освіта7 Серед народу, який в основному є корумпованим, свобода не може довго існувати. Едмунд Бьорке, 1777 р. Соцiологи стверджують, що протягом 2007 – 2009 рокiв найтиповiшими корупцiйними практиками, пов‘язаними з навчанням у школах, були:   

плата за ремонт класу (окремо вiд фонду школи) (у 2009 роцi вимагали вiд 55%, третина (33%) робили це добровiльно); внесення коштiв у фонд школи чи класу (вимагали вiд 55%, 31% робили це добровiльно); кошти на квiти або подарунки вчителям (вимагали вiд 30%, 53% робили це добровiльно).

Понад 80% батькiв школярiв протягом 2009 року здавали кошти на ремонт або взагалi на користь школи (так званi фонди школи або класу). Що ж стосується добровiльних вчинкiв, то вони здебiльшого спрямовуються на збирання коштiв на квiти або подарунки вчителям. Слiд зазначити, що загалом бiльшiсть подiбних дiй самими респондентами не розцiнюється як прояви корупцiї, адже вони є поширеним i звичним явищем в українському суспiльствi — допомогою школi (фiнансування яких здебiльшого є недостатнiм) або знаком вдячностi вчителям. Переважна бiльшiсть (62%) респондентiв, якi контактували з представниками вищих навчальних закладiв протягом 2009 року, стикались з будь-якими проявами корупцiї у сферi вищої освiти. При цьому 43,8% стали жертвами вимагання, 27,3% пропонували хабара з власної iнiцiативи, намагаючись залагодити свою справу, а 26,9% користувались особистими зв‘язками, «блатом». Найбiльш вдала реформа щодо подолання корупцiї у вищих навчальних закладах на етапi вступу була проведена у 2008 – 2009 роках. Протягом 2008-2009 рокiв ми стали очевидцями безпрецедентного зростання уваги з боку громадськостi до вищої освiти загалом та перебiгу вступних кампанiй зокрема. У зазначений перiод 11 (12 – 2008 рiк) регiональних громадських органiзацiй реалiзовували системний монiторинг вступних кампанiй до вищих навчальних закладiв III i IV рiвнiв акредитацiї державної форми власностi. Це був перший приклад конструктивної спiвпрацi мiж громадськими органiзацiями та Мiнiстерством освiти та науки України задля зменшення рiвня корупцiї на етапi проведення

Параграф було підготовлено на основі дослідження «Стан корупції в Україні. Порівняльний аналіз загальнонаціональних досліджень: 2007 – 2009. Для Порогової програми для України Корпорації «Виклики тисячоліття» та Звіту за результатами загальнонаціонального моніторингу вступних кампаній 2008 та 2009 років. – Кіровоград: Творче об’єднання «ТОРО», 2009.

РОЗДІЛ 2. КОРУПЦІЯ В УКРАЇНІ: ЗАГАЛЬНИЙ ОГЛЯД

зарахування абiтурiєнтiв та вдосконалення системи вступу до вищих навчальних закладiв. За даними згадуваного громадського монiторингу 98,7% абiтурiєнтiв стверджували, що завдяки запровадженню механiзму вступу до вищих навчальних закладiв за сертифiкатами зовнiшнього незалежного оцiнювання рiвень хабарництва при вступi значно зменшився або вiдсутнiй. В Таблицi 5 наведенi етапи впровадження зовнiшнього незалежного оцiнювання як єдиного безальтернативного механiзму вступу до вищих навчальних закладiв. Таблиця 5 Етапи впровадження зовнішнього незалежного оцінювання Рік 2003

2004

2005

2006

2007

2008

Характеристика впровадження зовнішнього незалежного оцінювання в Україні Центр тестових технологiй Мiжнародного фонду «Вiдродження» разом iз Мiнiстерством освiти i науки України провели тестування з математики та iсторiї 3121 випускника з 670 загальноосвiтнiх шкiл України. Чотири вищi навчальнi заклади визнали результати тестування нарiвнi з результатами вступних iспитiв. Центр тестових технологiй Мiжнародного фонду «Вiдродження» разом iз Мiнiстерством освiти i науки України провели тестування з математики, української мови, економiки та iсторiї 4485 випускникiв Києва, Донецька, Львова, Харкова та Одеси. 31 вищий навчальний заклад прийняв рiшення про визнання цих результатiв тестування як результатiв вступних iспитiв. Президент України В.Ющенко Указом вiд 04 липня доручив Мiнiстерству освiти i науки України протягом 2005 – 2006 рокiв здiйснити перехiд до зовнiшнього незалежного оцiнювання, що замiнить вступнi iспити до вищих навчальних закладiв. Постановою Кабiнету Мiнiстрiв України було утворено Український центр оцiнювання якостi освiти. Було проведено тестування 10030 учнiв iз 1567 шкiл. У Державному бюджетi України на 2006 рiк уперше було передбачено кошти на запровадження зовнiшнього незалежного оцiнювання та монiторингу якостi освiти. Розпочав роботу Український центр оцiнювання якостi освiти (УЦОЯО). Були створенi 8 регiональних центрiв УЦОЯО. Було проведено тестування 41818 випускникiв українських шкiл (близько 10% всiх випускникiв). У груднi була впроваджена iнiцiатива з пiдтримки зовнiшнього незалежного оцiнювання в Українi як частина Порогової Програми Корпорацiї «Виклики Тисячолiття» (МСС). Завершено створення регiональних центрiв оцiнювання якостi освiти. Проведено тестування 116000 випускникiв українських шкiл з усiх регiонiв України (26% усiх українських випускникiв). Використання результатiв зовнiшнього незалежного оцiнювання стало обов‘язковим при вступi до вищих навчальних закладiв для всiх абiтурiєнтiв. Зi свого боку усi українськi вишi зобов‘язанi були приймати сертифiкати зовнiшнього незалежного оцiнювання i зараховувати їх як вступнi випробування до вищого навчального закладу. Але при вступi на деякi

30 Рік

2009

РОЗДІЛ 2. КОРУПЦІЯ В УКРАЇНІ: ЗАГАЛЬНИЙ ОГЛЯД Характеристика впровадження зовнішнього незалежного оцінювання в Україні спецiальностi необхiдно було складати випробування, наприклад, iноземну мову, фiзичну пiдготовку, творчi випробування тощо (тести з цих дисциплiн не були передбаченi). Зазначимо, що за бажанням учня мiг бути зарахований як бал Державної пiдсумкової атестацiї8. До вищих навчальних закладiв випускники шкiл зараховувалися виключно за результатами зовнiшнього незалежного оцiнювання.

На жаль, на даний час роль зовнiшнього незалежного оцiнювання при вступi до вищих навчальних закладiв зведена до мiнiмуму i зараховується поруч iз 1) балом атестату при повну загальну середню освiту, 2) вступними випробуваннями, якi проводять вищi навчальнi закладi та 3) iншими додатковими умовами, що визначають Мiнiстерство освiти i науки України та вищi навчальнi заклади. За цих умов змушенi констатувати, що реформа, яка сприяла зниженню рiвня корупцiї при вступi до вищих навчальних закладiв зведена нанiвець та до механiзму вступу повернутi корупцiогеннi фактори.

Державна підсумкова атестація учнів (вихованців) – це форма контролю за відповідністю освітнього рівня випускників загальноосвітніх навчальних закладів І, ІІ, ІІІ ступенів, професійно-технічних і вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації, що надають повну загальну середню освіту.

РОЗДІЛ 2. КОРУПЦІЯ В УКРАЇНІ: ЗАГАЛЬНИЙ ОГЛЯД

2.3. Правоохоронні органи Правоохороннi органи в Українi є неефективними та слабкими iнституцiями як за законом, так i на практицi. Їх пiдзвiтнiсть та доброчеснiсть пiдривається недостатнiстю фiнансування та поширенням корупцiї. Розслiдування корупцiї переважно зосереджується на порушеннях, вчиненими службовцями нижчих категорiй, а також на адмiнiстративних корупцiйних правопорушеннях. Для переслiдування корупцiї на вищих рiвнях управлiння бракує справжньої полiтичної волi, а iнiцiювання правоохоронними органами серйозних антикорупцiйних кампанiй ускладнюється недостатнiм рiвнем їх незалежностi. Ще одним чинником низької ефективностi протидiї корупцiї правоохоронними засобами є вiдсутнiсть необхiдних законодавчих реформ та спецiалiзацiї у сферi протидiї корупцiї. Держава не видiляє правоохоронним органам України достатнiх ресурсiв, якi б забезпечували ефективнiсть їх дiяльностi. Щорiчний обсяг фiнансування правоохоронних органiв з Державного бюджету України покриває лише 40% необхiдних витрат. Так, у 2009 роцi органам внутрiшнiх справ було видiлено 8 млрд грн (близько 1 млрд доларiв США) з необхiдних 22 млрд грн (близько 2,7 млрд доларiв США). За рахунок коштiв Державного бюджету у 2006 роцi було покрито лише 44% загальних фiнансових потреб органiв прокуратури. Недостатнiсть фiнансування часто призводить до неприпустимої практики позабюджетного фiнансування правоохоронних органiв за рахунок «благодiйних внескiв» (внескiв, що сплачуються юридичними особами формально як добровiльна допомога, але якi часто є непрямим хабаром). Позабюджетне фiнансування правоохоронних органiв здiйснюється через афiлiйованi з ними недержавнi благодiйнi фонди, головним завданням яких є надання допомоги правоохоронним органам. Така практика може бути охарактеризована не iнакше, як iнституцiоналiзована корупцiя, що схвалюється на рiвнi найвищих посадових осiб держави. У груднi 2009 року Мiнiстр внутрiшнiх справ України заявив, що очолюване ним мiнiстерство змушено отримувати грошi вiд надання платних послуг та благодiйних внескiв, i якщо фiнансування з цих джерел зупиниться, «мiлiцiя неефективно працюватиме, як i iншi силовi структури». Новопризначений мiнiстр внутрiшнiх справ у серпнi 2010 року визнав, що органи внутрiшнiх справ щорiчно отримують близько 500 автомобiлiв як благодiйнi внески, намагаючись виправдати це вiдсутнiстю належного державного фiнансування. Згiдно з даними Рахункової палати у 2007 роцi правоохороннi та судовi органи отримали понад 400 млн. грн. (близько 50 млн. доларiв США) у виглядi приватних добровiльних внескiв, подарункiв, субвенцiй з мiсцевих бюджетiв. Парламент двiчi (у груднi 2009-го та березнi 2010 року) вiдкладав введення в дiю пакета антикорупцiйних законiв, прийнятих у червнi 2009 року. Однiєю з головних причин такого рiшення було те, що новий закон про засади запобiгання та

РОЗДІЛ 2. КОРУПЦІЯ В УКРАЇНІ: ЗАГАЛЬНИЙ ОГЛЯД

протидiї корупцiї прямо забороняв фiнансування органiв державної влади, у тому числi й правоохоронних, за рахунок джерел iнших, нiж кошти Державного бюджету України. Правоохороннi органи та їх посадовi особи значною мiрою залежать вiд вищих органiв/посадових осiб, а також вiд полiтичних органiв. Полiтична залежнiсть генерального прокурора та мiнiстра внутрiшнiх справ, з урахуванням принципу iєрархiї, на якому базується система органiв внутрiшнiх справ та прокуратура, створює передумови для незаконного впливу на дiяльнiсть правоохоронних органiв на всiх рiвнях її органiзацiї. Існують численнi випадки неправомiрного впливу на ведення слiдства у справах, у тому числi з боку найвищих посадових осiб. Полiтизацiя правоохоронних органiв, зокрема органiв прокуратури, була визнана як Президентом України, так i безпосередньо Генеральним прокурором. Призначення працiвникiв правоохоронних органiв на посади не засновується на чiтких та об‘єктивних критерiях; доволi поширеною є практика необ‘рунтованих звiльнень. Пiсля проведення президентських виборiв у 2005 та 2010 роках, наслiдком яких стали iстотнi кадровi змiни в органах державної влади, значну кiлькiсть посадових осiб, якi обiймали в правоохоронних органах посади вищих категорiй, було звiльнено i замiнено бiльш лояльними до нової влади. Наприклад, у 2010 роцi пiсля призначення на посаду нового мiнiстра внутрiшнiх справ було звiльнено всiх заступникiв мiнiстра (крiм одного), 90% керiвникiв департаментiв, бiльшiсть керiвникiв управлiнь та вiддiлiв центрального апарату Мiнiстерства, 24 iз 27 начальникiв головних управлiнь внутрiшнiх справ у регiонах. Законодавство закрiплює за правоохоронними органами достатнiй обсяг повноважень для ефективного викриття i розслiдування правопорушень, пов‘язаних з корупцiєю. З метою перевiрки iнформацiї про вчинення злочинiв, пов‘язаних з корупцiєю, та встановлення фактiв вчинення цих злочинiв, оперативнi пiдроздiли правоохоронних органiв можуть проводити оперативнорозшуковi заходи, якi регулюються окремим законом. Оперативно-розшукова дiяльнiсть включає прослуховування та запис телефонних розмов, проведення фото- та вiдеозйомки, контроль за листуванням, негласне проникнення до житла чи iншого володiння осiб, встановлення конфiденцiйного спiвробiтництва з iнформаторами, контрольовану поставку чи закупiвлю товарiв тощо. Негласнi оперативнi заходи проводяться за рiшенням суду виключно з метою виявлення або одержання доказiв вчинення тяжких та особливо тяжких злочинiв (наприклад, зловживання владою або хабарництва за наявностi квалiфiкуючих ознак). Одним iз таких оперативних заходiв є контрольована дача хабара, яка може здiйснюватись правоохоронними органами за наявностi iнформацiї про можливу дачу або одержання хабара (яка зазвичай надається особою, вiд якої вимагається хабар). Правоохороннi органи України активно розслiдують корупцiйнi правопорушення. Водночас їх дiяльнiсть зосереджена переважно на корупцiйних адмiнiстративних

РОЗДІЛ 2. КОРУПЦІЯ В УКРАЇНІ: ЗАГАЛЬНИЙ ОГЛЯД

правопорушеннях та правопорушеннях, вчиненими особами, якi обiймають посади нижчих та середнiх категорiй. Згiдно з даними Генеральної прокуратури України у 2009 роцi правоохоронними органами було виявлено 2102 злочинiв, пов‘язаних iз хабарництвом (на 8,5% менше порiвняно з 2008 роком). До суду разом з обвинувальними висновками було передано 1700 кримiнальних справ стосовно 1900 осiб (98,6% цих справ було розслiдувано i направлено до суду органами прокуратури). Крiм того, до судiв було надiслано понад 5400 протоколiв про корупцiйнi адмiнiстративнi правопорушення, за результатами розгляду яких до вiдповiдальностi було притягнуто понад 4000 осiб. Серед цих осiб 442 правоохоронця: 224 працiвники органiв внутрiшнiх справ, 184 – податкової служби, 32 – митниць та два працiвники Служби безпеки України. Кiлькiсть посадових осiб вищих категорiй, яких було притягнуто до адмiнiстративної вiдповiдальностi за вчинення корупцiйних правопорушень, має тенденцiю до зростання (разом iз тим, це не змiнює той факт, що адмiнiстративнi стягнення за корупцiйнi правопорушення є м‘якими i не вiдповiдають принципам пропорцiйностi та дiєвостi (превентивностi). Пiсля внесення змiн до закону «Про боротьбу з корупцiєю» вiд 2005 року визнання особи винною у вчиненнi корупцiйного адмiнiстративного правопорушення не тягне за собою її автоматичне звiльнення з посади, яку вона обiймає. У 2009 роцi за вчинення корупцiйних правопорушень було звiльнено лише 183 особи.

РОЗДІЛ 2. КОРУПЦІЯ В УКРАЇНІ: ЗАГАЛЬНИЙ ОГЛЯД

2.4. Органи судової влади Незалежнiсть судової гiлки влади – нарiжного каменю демократiї, що керується верховенством права, – в Українi не достатньо гарантується законом i не забезпечується на практицi. Суди не можуть ефективно функцiонувати через недостатнiсть фiнансового та iншого забезпечення їх дiяльностi. Механiзми пiдзвiтностi на практицi належним чином не забезпечено; доброчесностi суддiв перешкоджає вiдсутнiсть у законодавствi положень щодо конфлiкту iнтересiв та розкриття iнформацiї про майновий стан. Законодавство України про судоустрiй i статус суддiв пiсля його реформування у 2010 роцi загалом передбачає достатнi юридичнi гарантiї кадрового забезпечення органiв судової влади, оплати та умов працi суддiв. У статтi 129 нового закону «Про судоустрiй i статус суддiв» чiтко визначається поняття суддiвської винагороди, яка складається з посадового окладу та доплат за вислугу рокiв; перебування на адмiнiстративнiй посадi в судi; науковий ступiнь; роботу, яка передбачає доступ до державної таємницi. Уперше розмiр посадового окладу суддiв визначено безпосередньо законом; при цьому вiн прив‘язаний до мiнiмальних розмiрiв заробiтної плати. Це виключає можливий вплив органiв виконавчої влади на розмiр суддiвської винагороди, а також створює можливостi для його коригування з урахуванням змiн в економiчному розвитку країни. Ранiше розмiри посадових окладiв визначались рiшенням Кабiнету Мiнiстрiв України i, таким чином, могли переглядатися на власний розсуд виконавчої гiлки влади. На практицi обсяг фiнансових та iнших ресурсiв, якi мають у своєму розпорядженнi українськi суди, є значно меншим за обсяг, необхiдний для ефективного здiйснення правосуддя. Судова влада залежить вiд органiв виконавчої влади на всiх етапах бюджетного процесу – вiд планування бюджету судiв до його виконання. Згiдно з даними Державної судової адмiнiстрацiї України iз 780 судiв загальної юрисдикцiї лише 13,5% судiв розташованi в примiщеннях, придатних для здiйснення правосуддя (тобто примiщеннях, якi мають достатню кiлькiсть залiв судових засiдань, нарадчих кiмнат суддiв, примiщень для пiдсудних та охорони, кiмнат для працiвникiв апарату суду тощо). Фактичне фiнансування виконання Державної програми забезпечення судiв належними примiщеннями у 2006-2008 роках становило лише 6% вiд запланованого обсягу фiнансування. Близько 42% суддiв переконанi, що державою забезпечується не бiльше 40% реальних потреб судiв у фiнансових та iнших ресурсах. Майже 90% суддiв вважають, що рiвень їхньої винагороди є недостатнiм для забезпечення незалежностi при здiйсненнi судочинства. Судова незалежнiсть не забезпечується належним чином на практицi. Вiдсутнi чiткi та об‘єктивнi критерiї вiдбору суддiв, якi б грунтувалися на їхнiх професiйних

РОЗДІЛ 2. КОРУПЦІЯ В УКРАЇНІ: ЗАГАЛЬНИЙ ОГЛЯД

якостях. Важлива роль у доборi суддiв вiдводиться усним спiвбесiдам, що створює можливостi для зловживань. За даними Центру полiтико-правових реформ процедура вiдбору суддiв не є достатньо прозорою, i на неї впливає корупцiя – стати суддею без особистих зв‘язкiв або попереднiх домовленостей практично неможливо. Протягом 2007-2008 рокiв органами влади, у тому числi Президентом України, було прийнято ряд рiшень, якi можна розцiнювати як полiтичне втручання у дiяльнiсть судової влади, несумiсне з принципом незалежностi судiв. Серед них: рiшення про лiквiдацiю окремих судiв, звiльнення суддiв, якi виносили рiшення в iнтересах опозицiйних полiтичних сил. У вереснi 2007 року Європейська асоцiацiя суддiв висловила серйозне занепокоєння ситуацiєю, що склалася в Українi у зв‘язку з притягненням суддiв до дисциплiнарної вiдповiдальностi. З квiтня 2010 року суттєво зросла кiлькiсть випадкiв звiльнення суддiв у зв‘язку з порушенням ними присяги, коли декiлька суддiв судiв вищих iнстанцiй було звiльнено парламентом за поданням оновленого складу Вищої ради юстицiї. У деяких випадках пiдстави для звiльнення суддiв викликають запитання, зокрема стосовно звiльнення суддiв за рiшення, ухваленi ними як членами колегiй суддiв (часто в якостi головуючого суддi, який пiдписує рiшення, прийняте бiльшiстю суддiв, навiть якщо вiн сам голосував проти), за рiшення, якi не були скасованi судами вищих iнстанцiй, чи за рiшення, за прийняття яких їх уже було притягнуто до дисциплiнарної вiдповiдальностi. За словами одного з членiв Вищої ради юстицiї, остання вносила пропозицiї щодо звiльнення суддiв не за недолiки у професiйнiй дiяльностi, а за «непокiрнiсть i незговiрливiсть».

Суди недостатньо рiшуче борються проти корупцiї, у тому числi шляхом застосування дiєвих санкцiй за вiдповiднi правопорушення. Наприклад, у 2008 роцi Мiнiстерством внутрiшнiх справ було виявлено 1910 випадкiв хабарництва; при цьому до суду було передано 1376 кримiнальних справ. Перед судом постали 674 особи, звинувачених у хабарництвi (трьох з них було виправдано); решту справ було направлено на додаткове розслiдування. З-помiж осiб, якi постали перед судом, майже 20% було звiльнено вiд кримiнальної вiдповiдальностi. Решту визнано винуватими, але 70% цих осiб було звiльнено вiд

РОЗДІЛ 2. КОРУПЦІЯ В УКРАЇНІ: ЗАГАЛЬНИЙ ОГЛЯД

покарання. З-помiж осiб, яким усе-таки було призначено покарання, лише 54 осiб (10%) позбавлено волi, з них лише 6 особам було призначено покарання у виглядi позбавлення волi на строк вiд 5 до 10 рокiв.

РОЗДІЛ 2. КОРУПЦІЯ В УКРАЇНІ: ЗАГАЛЬНИЙ ОГЛЯД

2.5. Бізнес Бiзнес середовище в Українi не є сприятливим для вiльного пiдприємництва. Надмiрне i суперечливе законодавче регулювання, полiтична нестабiльнiсть, значний обсяг дискрецiйних повноважень державних службовцiв та вибiркове застосування законiв створюють серйознi перешкоди на шляху започаткування, ведення i припинення пiдприємницької дiяльностi, а також не сприяють залученню iнвестицiй. Останнi позитивнi змiни до законодавства поки що не призвели до покращення умов ведення бiзнесу на практицi. Втручання органiв виконавчої влади у пiдприємницьку дiяльнiсть є поширеним i здiйснюється як через окремi дiї, так i шляхом прийняття спецiальних законiв. Право власностi залишається недостатньо захищеним. Механiзми забезпечення доброчесностi у приватному секторi поширення не набули, в той час як роль бiзнес-сектору у протидiї корупцiї залишається досить обмеженою. Законодавство в частинi започаткування, ведення i припинення бiзнесу не є сприятливим для бiзнес-середовища та створює значну кiлькiсть регуляторних бар‘єрiв на шляху економiчного розвитку. Протягом останнього часу було здiйснено ряд позитивних крокiв, спрямованих на удосконалення законодавчого регулювання у вiдповiднiй сферi, однак вони не були пiдкрiпленi вiдповiдними пiдзаконними актами, а вiдтак – не в повнiй мiрi досягли поставленої мети. За ступенем сприятливостi умов для ведення бiзнесу Україна посiдає нижчi мiсця у вiдповiдних рейтингах. Наприклад, - 142 мiсце з-помiж 183 країн, дослiджених у звiтi «Ведення бiзнесу» Свiтового банку за 2010 рiк, 162 мiсце серед 179 країн, включених до Індексу економiчної свободи, пiдготовленого Heritage Foundation, 125 мiсце з 139 за критерiєм обтяжливостi урядового регулювання Глобального iндексу конкурентоспроможностi за 2010 – 2011 роки. В Українi право власностi, у тому числi iнтелектуальної, а також фiнансовi активи належним чином не захищено. У Глобальному iндексi конкурентоспроможностi за 2010-2011 роки Україна посiдає 135 мiсце за ступенем захищеностi права приватної власностi та 113 мiсце за ступенем захищеностi права iнтелектуальної власностi. В Мiжнародному iндексi права власностi за 2010 рiк Україна є 97 з 125 країн. Українське законодавство в частинi права iнтелектуальної власностi є застарiлим та, в окремих випадках, внутрiшньо суперечливим. Набуття Україною членства у Свiтовiй органiзацiї торгiвлi сприяло покращенню ситуацiї у сферi дотримання вiдповiдних стандартiв, однак законодавство у сферi iнтелектуальної власностi далеко не повнiстю було приведено у вiдповiднiсть до зобов‘язань, взятих Україною пiд час вступу до СОТ. На практицi створення та припинення дiяльностi суб‘єктiв господарювання є дуже складним через недостатньо ефективну роботу численних державних органiв, задiяних у цьому процесi. Згiдно з оцiнювальним звiтом Свiтового Банку «Ведення Бiзнесу», для вiдкриття бiзнесу в Українi необхiдно виконати 10 дiй (процедур) i витратити 27 днiв (Україна посiдає 134 мiсце у вiдповiдному

РОЗДІЛ 2. КОРУПЦІЯ В УКРАЇНІ: ЗАГАЛЬНИЙ ОГЛЯД

рейтингу Свiтового Банку), у той час як у Схiднiй Європi та Центральнiй Азiї для вiдкриття бiзнесу необхiдно виконати 7 дiй та витратити 17 днiв (6 та 13, вiдповiдно, у країнах з високим рiвнем доходiв). На припинення пiдприємницької дiяльностi необхiдно витрати майже 3 роки, i процедура закриття бiзнесу є однiєю з найбiльш витратних у свiтi (за цим показником у звiтi «Ведення Бiзнесу» Українi вiдведено 145 мiсце). У липнi 2010 року парламентом було внесено змiни до Закону «Про державну реєстрацiю юридичних осiб та фiзичних осiб – пiдприємцiв», якi в окремих випадках спростили процедуру закриття бiзнесу. Щоправда, вiдповiднi змiни не передбачали перегляд iснуючих процедур припинення господарської дiяльностi у зв‘язку з банкрутством. Вiдповiдно до даних Мiжнародної фiнансової корпорацiї (МФК), загальна кiлькiсть документiв дозвiльного характеру в Українi була зменшена з 1200 до 140. Не зважаючи на це, у 2008 роцi загальна кiлькiсть дозвiльних документiв, що вимагались вiд пiдприємств, була такою ж, як i у 2006 роцi. У 2008 роцi представники лише 29% пiдприємств (у 2005 роцi – 38%) не вважали проблемними питання, пов‘язанi з лiцензуванням господарської дiяльностi та отриманням необхiдних дозвiльних документiв. Станом на той самий рiк дiяльнiсть 75% всiх зареєстрованих пiдприємств була перевiрена принаймнi один раз. При цьому дiяльнiсть кожного пiдприємства перевiрялась у середньому 5 разiв, а загальна тривалiсть перевiрок складала майже 3 тижнi на рiк. Така висока iнтенсивнiсть перевiрок негативно впливає на поточну господарську дiяльнiсть, а також призводить до поширення випадкiв корупцiї. Так, 20% суб‘єктiв господарювання вiдзначили, що пiд час проведення перевiрок вiд них вимагались неофiцiйнi платежi. Згiдно з пiдрахунками МФК, у 2008 роцi вартiсть проходження процедур видачi дозволiв, перевiрок та процедур технiчного регулювання коштувало суб‘єктам господарювання 1,55 млрд. доларiв США. Однiєю з основних проблем ведення бiзнесу в Українi є адмiнiстрування податкiв, яке ускладнюється недосконалiстю положень податкового законодавства, частим внесенням змiн до нього (у тому числi змiн, якi мають зворотну силу), неоднозначним тлумаченням законiв про податки працiвниками органiв державної податкової служби. За Індексом Свiтового Банку Україна посiдає передостаннє мiсце в свiтi за критерiєм складностi системи оподаткування (з 147 платежами на рiк та витратою 736 годин часу на адмiнiстрування податкiв). Право власностi на практицi не захищене i часто стає об‘єктом посягань за сприяння корумпованих службовцiв та суддiв. У 2006 роцi лише 20% менеджерiв компанiй вiрили у те, що суди здатнi захистити їх права, передбаченi договорами. При цьому згiдно iз звiтом «Ведення бiзнесу», за критерiєм забезпечення виконання договорiв Україна посiдає досить низьке (43) мiсце. Це обумовлено тим, що судове вирiшення комерцiйних спорiв триває 345 днiв, вартiсть послуг адвокатiв, розмiр судових витрат та витрат, пов‘язаних iз

РОЗДІЛ 2. КОРУПЦІЯ В УКРАЇНІ: ЗАГАЛЬНИЙ ОГЛЯД

зверненням судових рiшень до виконання, становить 41.5% вiд цiни позову, а для того, щоб подати позовну заяву, отримати рiшення у справi та забезпечити його виконання необхiдно здiйснити 30 дiй. Крiм того, механiзми судового оскарження рiшень, дiй та бездiяльностi органiв публiчної влади є неефективними, а виграти у судi справи за позовами проти органiв мiсцевого самоврядування суб‘єктам господарювання практично неможливо. Неефективним є i виконання судових рiшень – на практицi виконується лише 8% судових рiшень у справах за майновими позовами, в той час як загальна частка виконаних судових рiшень у загальнiй кiлькостi рiшень судiв становить лише 32%.

РОЗДІЛ 2. КОРУПЦІЯ В УКРАЇНІ: ЗАГАЛЬНИЙ ОГЛЯД

2.6. Засоби масової інформації Право на свободу думки i слова, вiльне вираження поглядiв та переконань гарантовано Конституцiєю. Україна також є учасницею Конвенцiї про захист прав людини й основоположних свобод. Принцип редакцiйної свободи ЗМІ вiдображено i розвинуто у законах про телерадiомовлення i про пресу, якi, крiм того, забороняють цензуру. У цiлому, вiтчизняне законодавство забезпечує свободу ЗМІ i вважається одним iз найбiльш розвинутих у пострадянських державах. Доступ до журналiстської професiї в Українi є вiльним. Законодавство дозволяє заснування рiзних видiв ЗМІ – державних, комунальних та приватних. Законом передбачено створення незалежного суспiльного мовлення, однак воно так i не було створене. Попри наявнiсть загалом лiберального законодавства, право на свободу слова не може бути належним чином реалiзоване: законодавство про редакцiйну свободу не виконується, iснують окремi випадки цензури, залякування, побиття журналiстiв, призначення на посади головних редакторiв протеже посадових осiб, якi не мають досвiду журналiстської роботи. ЗМІ легко манiпулюються порядком денним, визначеним полiтиками; висвiтлення питань з рiзних точок зору не стало професiйним стандартом для журналiстiв, багато ЗМІ виконують функцiю ретранслятора повiдомлень прес-служб, полiтикiв та посадових осiб. Багато ЗМІ практикують розмiщення проплаченої (замовної) iнформацiї, так званої джинси (―jeansa‖, гdzhynsa‖). Самоцензура практикується бiльшiстю журналiстiв. У той же час, «Рух «Стоп цензурi!» доводить iснування можливостi у журналiстiв висловлюватися без страху. У 2009 роцi кiлькiсть злочинiв проти журналiстiв дещо зросла. При цьому такi злочини часто не розслiдуються - за останнi 10 рокiв лише у двох випадках виннi були покаранi за «насильство щодо журналiстiв».

РОЗДІЛ 3. МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД – ПРИКЛАДИ ДЛЯ УКРАЇНИ

Розділ 3. Міжнародний досвід – приклади для України Аналiз мiжнародного досвiду боротьби iз корупцiєю свiдчить про те, що найкращих результатiв у напрямку антикорупцiї досягають держави, що керуються в своїй дiяльностi такими принципами:  сильна полiтична воля вищого керiвництва держави до боротьби з корупцiєю i сформована на її основi єдина державна полiтика в царинi боротьби з корупцiєю, яка б включала комплекс заходiв державного, полiтичного, економiчного, соцiального i правового характеру. Нi законодавчi, нi адмiнiстративнi, нi будь-якi iншi заходи, що направленi на протидiю корупцiї не можуть бути ефективними, якщо немає полiтичної волi на всiх рiвнях влади;  органiзований соцiальний контроль з боку громадянського суспiльства за всiєю системою державного адмiнiстрування (неодмiнною умовою для цього є створення атмосфери прозоростi) i забезпечена можливiсть порушення в цих рамках кримiнального переслiдування правопорушникiв. Важливу роль тут вiдiграють дiйсно незалежнi засоби масової iнформацiї;  незалежнiсть судової влади. Такий пiдхiд всебiчно iлюструє правоохоронна система Італiї, США, Великобританiї, Францiї та iнших країн;  жорстка пiдзвiтнiсть осiб, якi надiленi владними повноваженнями, перед реально незалежним органом, що здiйснює монiторинг чистоти дiяльностi державних службовцiв, а також надiлений повноваженнями по притягненню до вiдповiдальностi посадовцiв незалежно вiд їх мiсця в iєрархiчнiй структурi влади. У роздiлi описанi антикорупцiйнi практики Грузiї, Болгарiї; узагальнено досвiд зарубiжних країн, таких як Ізраїль, Великобританiя, Нiмеччина, Сiнгапур та iнших в напрямку подолання корупцiї; а також представлено громадсько-полiтичний дискусiйний форум «Київськi Дiалоги» - як один iз iнструментiв актуалiзацiї питання антикорупцiї в нашiй державi.

РОЗДІЛ 3. МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД – ПРИКЛАДИ ДЛЯ УКРАЇНИ

3.1 Грузія Чи можливе взагалi успiшне подолання корупцiї? Практичний досвiд Грузiї довiв, що так, можливе. Полiтична елiта цiєї країни обiйшлася без тривалого обговорення концепцiї боротьби з корупцiєю, а за кiлька мiсяцiв узагальнила свiтовий досвiд i взялася за дiло. «Революцiя троянд» 2003 року дала можливiсть прийти до влади в країнi прогресивнiй реформаторськiй елiтi, яка спрямувала свої зусилля на модернiзацiю державної системи. Одним iз головних її прiоритетiв стало питання подолання корупцiї, тому що «буйна» корупцiя була частиною повсякденного життя країни. Наявнiсть полiтичної волi у нової грузинської влади є єдиною найважливiшою умовою успiшною антикорупцiйної полiтики. Одним iз найбiльш чiтких та популярних наказiв виборцiв пiд час революцiї була саме боротьба з корупцiєю. Готовнiсть виконувати взяту на себе конкретну обiцянку сприяла збереженню доволi високої пiдтримки населенням дiй нової команди. Грузинська влада зосередила свої зусилля на проведення радикальних реформ, вагомим вимiром яких стала їх антикорупцiйна спрямованiсть. Було прийнято рiшення про проведення реформи системи державного управлiння, масштабної дерегуляцiї економiки, зменшення податкiв i мит, проведення освiтньої реформи тощо. Так, одним iз перших крокiв було скасовано Державтоiнспекцiю, як одну з найбiльш корумпованих структур та звiльнено 15 тисяч її спiвробiтникiв. Замiсть ДАІ та дiльничних була створена Патрульна поліція, персонал якої став краще оснащений та пiдготовлений, отримав високий рiвень заробiтної плати. Новi спiвробiтники були вiдiбранi на конкурсних засадах, а колишнi працiвники склали лише 10% нового колективу. Одним iз досягнень реформи Мiнiстерства внутрiшнiх справ став один iз найвищих рiвнiв довiри населення до цiєї структури. Освітня реформа у Грузiї була спрямована на лiквiдацiю вступних iспитiв до вищих навчальних закладiв та запровадження системи незалежного тестування абiтурiєнтiв. Вже у липнi 2005 року 81% опитаних студентiв вважали, що саме завдяки цiй системi стала неможливою корупцiя в приймальному процесi до вищих навчальних закладiв. Була проведена кардинальна реструктуризація органів влади. Кiлькiсть мiнiстерств i вiдомств було значно зменшено (з 18 мiнiстерств залишилось 14), апарат державних службовцiв скорочено майже на 50%, заробiтна плата осiб, якi працюють у державному секторi, збiльшилася приблизно в 15 разiв, що дало змогу залучити професiоналiв на державну службу тощо, тобто вiдбулося покращення методiв роботи держапарату. 95% громадян Грузiї, опитаних Мiжнародним республiканським iнститутом у лютому 2007 року, повiдомили, що

РОЗДІЛ 3. МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД – ПРИКЛАДИ ДЛЯ УКРАЇНИ

вони не давали хабарiв для одержання послуг вiд спiвробiтникiв державних служб протягом останнiх 12 мiсяцiв. Виправдана практика Грузiї свiдчить про те, що чим меншим є контакт громадянина з державним службовцем (наприклад, чим менше мiсць, де можна вимагати грошi у громадянина або ситуацiй, що громадянин мусить брати довiдку чи дозвiл в обмiн на винагороду), тим менше фактiв корупцiї. Вiдтак правоохороннi органи отримують можливiсть зосередитися на невеликiй кiлькостi можливих правопорушень. «Пост-трояндовi» реформи зачепили практично всi аспекти економiчної життєдiяльностi країни. Найважливiшу роль в лiбералiзацiї економiки зiграла податкова реформа. З понад 20 податкiв, якi iснували до 2005 року, лишилося шiсть. Податок на дохiд фiзичних осiб був об‘єднаний з соцiальним податком i його сукупний розмiр був зменшений з 32% до 20%, надалi планується його зменшення до 15%. Податок на прибуток пiдприємств був зменшений з 20% до 15%, податок на додану вартiсть з 20% до 18%. Була запланована i почата стовiдсоткова приватизація таких видiв власностi, як мiжнароднi аеропорти, морськi доки, землi сiльськогосподарського призначення i iнше. Однiєю з причин такої масової та доволi агресивної полiтики у вiдповiднiй сферi було зумовлено тим, що в попереднi часи було поширеним явищем, коли багато людей, якi були близькi до влади, намагалися її використати для того, щоб поставити «своїх» людей на посади в державних пiдприємствах. Тому коли цi пiдприємства почали приватизовувати, прийшло усвiдомлення того факту, що в лобiюваннi цього питання вже немає сенсу. Складна система здобуття ліцензій і дозволів на ту або iншу дiяльнiсть була замiнена принципом «єдиного вiкна». Перелiк лiцензованих видiв дiяльностi був скорочений на 85% — до 92 позицiй, а дозволiв – до 52. Для структур, що видають лiцензiї та дозволи, ввели жорсткi тимчасовi обмеження на розгляд заявки (30 днiв для видачi лiцензiї, 20 днiв для видачi дозволу). Якщо громадянин направив запит на здобуття лiцензiї/дозволу в органи влади, але в законний термiн вiдповiдi не отримав, вважається, що лiцензiя/дозвiл отриманий, тобто в Грузiї дiє так званий принцип «мовчазної згоди». Було прийняте рiшення про спрощення митних процедур, на 95% товарiв митнi тарифи скасованi. Економічна дерегуляція в Грузiї, крiм того, включає спрощення процедур реєстрацiї власностi; реєстрацiї бiзнесу i процедури закриття; процедур торгiвельного режиму; митних процедур та вимог безпеки в торгiвлi i розмiщеннi ринкiв. Протидiя корупцiйним явищам сприяла надходженням до державного бюджету, якi за останнi п‘ять рокiв зросли в чотири рази, попри те, що податкова база зменшилась приблизно у тi ж чотири рази. Зростання економiки в Грузiї триває, навiть не зважаючи на вiйну з Росiєю в серпнi 2008 року та нинiшню свiтову кризу.

РОЗДІЛ 3. МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД – ПРИКЛАДИ ДЛЯ УКРАЇНИ

З приходом нової влади в їх країнi не відбувся прихід бізнесу у велику політику, на вiдмiну вiд України. В урядi 2004 року було лише двi людини з бiзнес-досвiдом, тому з їх точки зору не можна говорити про входження бiзнесу у владу та олiгархiчного впливу на державну полiтику. Успiх у боротьбi з iнституцiоналiзованою, масовою корупцiєю, корупцiєю у вiдносинах мiж громадянином та бюрократiєю вiдзначається фактично всiм населенням країни. Тобто люди задоволенi, що не потрiбно платити хабарi пiд час вступу до вищого навчального закладу, пiд час отримання паспорту тощо. З iншого боку, в результатi антикорупцiйної боротьби тисячi звiльнених чиновникiв рiзного рiвня та iнiцiатори корупцiйних форм поведiнки, якi були бенефiцiарами вiд корупцiї, готовi виходити на мiтинги i протестувати проти дiй уряду з закидами, буцiмто новий грузинський уряд є антигрузинським, тому що, як вони стверджують, пiдриває основи традицiйних цiнностей суспiльства, коли родичi допомагають один одному у вирiшеннi певних питань. Разом з тим, фiлософiя боротьби з корупцiєю в Грузiї багато в чому не гармонізує з міжнародним консенсусом про антикорупційну політику. Керiвництво держави намагається забезпечити стійкість досягнень у вибудовуваннi антикорупцiйної полiтики, тому що, з одного боку, може прийти нова полiтична сила та змiнити досягнення державної системи на основi нових принципiв, з iншого боку, сьогоднiшня влада сама може «зануритися» в корупцiю. Тому М. Саакашвiлi iнiцiював та озвучив в парламентi у листопадi 2009 року «Акт економiчної свободи», який передбачає узаконення вже здiйснених економiчних змiн. Зокрема, збiльшення податкiв або введення нових податкiв повиннi вiдбуватися лише шляхом загальнонацiонального референдуму; витрати бюджету повиннi складати не бiльше 30 вiдсоткiв вiд валового внутрiшнього продукту, а весь борг не бiльше 60% вiд ВВП. Крiм того, в «Актi економiчної свободи» передбачена заборона на збiльшення кiлькостi лiцензiй i дозволiв, на створення нових регуляторних органiв. Грузинськi експерти одностайно переконанi, що створено прецедент державної влади Грузiї без масової корупцiї i сила цього прецеденту дуже важлива.

РОЗДІЛ 3. МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД – ПРИКЛАДИ ДЛЯ УКРАЇНИ

3.2 Болгарія Корупція досі залишається серйозною проблемою внутрішнього життя Болгарії. Чи не щодня засоби масової інформації повідомляють про арешти корупціонерів: від керівників органів місцевого самоврядування до пересічних чиновників, які вимагали «подарунків» за підтримку приватного бізнесу. На державному місці ми бачимо лобіювання окремих корпорацій з боку чиновників вищого рівня, але корупція настільки глибоко «в’їлась» у систему функціонування і держави, і економіки, що потрібні час та рішучіші методи для її викорінення. Але, як визнали болгарські науковці та економісти, корупція стала складовою державного механізму… Стефан Чавдаров, політолог і журналіст Болгарський шлях до Євросоюзу, розпочатий ще 22 грудня 1990 р з рiшення Народних Зборiв (парламенту) Болгарiї щодо намiру країни приєднатись до Європейського Союзу та НАТО, аж нiяк не закiнчився 1 сiчня 2007 року, коли Болгарiя стала членом Євросоюзу (до НАТО Болгарiя вступила у 2005 р.). У Болгарiї успiшним показникам боротьби з корупцiєю сприяли процес iнтеграцiї у Європейський Союз i активiзацiя громадських органiзацiй. Перша в iсторiї Болгарiї антикорупцiйна стратегiя була пiдготовлена громадською органiзацiєю. Вiдстеження доходiв-витрат чиновникiв у цiй країнi поставлене на системну основу. Разом з тим, данi дослiджень свiдчать, що обсяги тiньової економiки в Болгарiї продовжують зменшуватися, але залишається величезне потенцiйне джерело для хабарiв. У перiод з 2002 по 2007 рiк частка тiньової економiки в оборотi окремих економiчних галузей Болгарiї скоротилася з 29% до 17,1%. Разом з тим, рiвень корупцiї в Болгарiї можна порiвняти з такими країнами-членами Європейського Союзу, як Італiя, Словаччина, Латвiя, Литва, Чехiя. За рядом показникiв вiн нижчий, нiж у Грецiї, Польщi й Румунiї. На кiнець листопада 2009 року обсяг iнвестицiй в економiку Болгарiї становив 2,6 мiльярда доларiв, що вдвiчi менше за аналогiчний перiод 2008 року. Найпекучiшою проблемою Болгарiї залишаються боротьба з корупцiєю та органiзованою злочиннiстю. Експерти вiдмiчаються, що через низький рiвень стандартiв життя протягом останнiх рокiв тисячi болгар виїхали у країни Захiдної Європи. При Радi мiнiстрiв Болгарiї створено Центр iз запобiгання i протидiї корупцiї й органiзованiй злочинностi. Його коротка назва - БОРКОР (скорочення вiд «боротьба з корупцiєю»). За словами прем‘єр-мiнiстра Болгарiї Бойко Борисова,

РОЗДІЛ 3. МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД – ПРИКЛАДИ ДЛЯ УКРАЇНИ

БОРКОР не дублюватиме роботу Державного агентства нацiональної безпеки i вже iснуючих структур Мiнiстерства внутрiшнiх справ. Спецiалiсти центру, який у своїй роботi використовуватиме нiмецьку модель боротьби з корупцiєю, займатимуться аналiтичною роботою i всiм, що пов‘язано з корупцiйними практиками в країнi. Центр надаватиме допомогу державним органам i органам мiсцевого самоврядування пiд час розробки полiтики з профiлактики корупцiї. Його спецiалiсти будуть сполучною ланкою мiж органами державної влади, громадянським суспiльством i бiзнесом. Дiяльнiстю нової структури методично керуватиме Консультативна рада, в яку ввiйдуть представники законодавчої, виконавчої i судової влади. Його головою буде вiце-прем‘єр-мiнiстр - мiнiстр внутрiшнiх справ. Досвiд євро-реформування Болгарiї може бути корисним для України. Як вважає Посол України у Болгарiї Вiктор Кальник, «Болгарiя у процесi євроiнтеграцiї зробила якiсний ривок, вiд сателiта СРСР до розвиненої держави. Вступ до ЄС Болгарiя ставила головним зовнiшньополiтичним прiоритетом i послiдовно працювала для його здiйснення. Були використанi усi можливостi для лобiювання європейської Болгарiї – через дипломатiв, європейськi ЗМІ, завдяки активнiй участi болгарських урядовцiв та полiтикiв на рiзних конференцiях у рамках ЄС та ОБСЄ. До того ж, Болгарiю на шляху до ЄС активно пiдтримувала царська династiя Симеонiв (особливо – коли царська родина повернулася з вигнання на початку 1990-х рокiв i стала активно популяризувати Болгарiю як демократичну європейську державу). Потужна iнформацiйна робота була проведена й усерединi Болгарiї». А прем‘єр-мiнiстр Болгарiї Бойко Борисов пiд час офiцiйного вiзиту до Києва (грудень 2010 р.) розповiв українським журналiстам: «Ми, болгари, завжди знали: ми – європейський народ. Нашу нацiональну iдентичнiсть, нашi традицiї i нашi мрiї повернутись до європейського дому не знищили нi чотири столiття перебування пiд владою Османської iмперiї, нi радянська iдеологiя, нi свiтовi та регiональнi вiйськовi конфлiкти. Ми розумiли, що «повернення додому» буде тривалим, подеколи болiсним, iнодi критичним для життя людини i родини – але ми вперта нацiя. Ми цей наш шлях майже подолали!». Але, як стверджують i болгарськi, i європейськi полiтологи, найважливiшим була єдина позицiя усiх полiтичних сил Болгарiї, якi пiдтримували реформи: єднiсть у впровадженнi реформ була i з боку законодавчої (парламенту) i виконавчої (уряду) гiлок влади та за активної пiдтримки суспiльства i мiсцевих громад. Влада i народ Болгарiї проявили неабияке терпiння пiд час жорстких реформ, якi торкнулися фактично усiх сфер життя пересiчних болгар та функцiонування державних iнституцiй, з тим, щоби повернутися додому – в Європу.

РОЗДІЛ 3. МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД – ПРИКЛАДИ ДЛЯ УКРАЇНИ

3.3 Досвід зарубіжних країн у боротьбі із корупцією: загальний огляд практик В Ізраїлі антикорупцiйна атмосфера забезпечується системою «певного дублювання монiторингу» за можливими корупцiйними дiями. Вiн здiйснюється урядовими органiзацiями i спецiальними пiдроздiлами полiцiї, вiдомством Державного контролера, що володiє незалежнiстю вiд мiнiстерств i державних вiдомств, i громадськими органiзацiями типу «Вiдомства за чистоту уряду». Цi органiзацiї дослiджують можливi корупцiйнi точки, а у разi їх виявлення iнформують органи розслiдування. Завдячуючи значним соцiальним пiльгам для урядовцiв i безжального їх покарання при виявленнi корупцiї, низова корупцiя практично вiдсутня. Доведених до суду корупцiйних злочинiв в Ізраїлi не бiльше 5%, проте, репутацiя людини, замiшаної в корупцiйному скандалi, вкрай небажана. Великобританія. Високi стандарти громадянської поведiнки в Британiї є результатом полiтичних i законодавчих заходiв, моральних змiн та ефективнiшого соцiального контролю за державними службовцями. Ця країна має найдавнiшi традицiї боротьби з корупцiєю. Система антикорупцiйних механiзмiв тут врегульована на законодавчому рiвнi. Перший закон про корупцiю в державних органах був прийнятий ще в 1889 роцi, закони про попередження корупцiї - в 1906 i 1916 роках були реакцiєю суспiльства на поширення цього соцiальнополiтичного явища. На вiдмiну вiд традицiйних правових принципiв, цi закони вимагають вiд посадових осiб доводити свою невиннiсть. Безпосередньо корупцiйнi процеси у Великiй Британiї вiдстежує так званий Комiтет Нолана, який було засновано в жовтнi 1994 року. Його зусилля зосередженi на основних дiлянках громадського життя, якi викликають найбiльшу стурбованiсть громадськостi: це члени парламенту, якi працюють консультантами фiрм, що прагнуть впливати на державну полiтику; це колишнi мiнiстри та iншi посадовi особи, що працюють в тих галузях iндустрiї, регулюванням яких перед тим займалися в урядi та iншi аспекти громадського життя. В основу боротьби з корупцiєю в Німеччині покладено завдання знищення матерiальної, насамперед фiнансової бази злочинних угруповань. Це досягається двома шляхами: 1) конфiскацiйним (конфiскацiя майна) i 2) створенням належної правової бази для унеможливлення «вiдмивання» «брудних» грошей. Особливо слiд видiлити обов‘язок банкiвських установ надавати правоохоронним органам iнформацiю про операцiї з грошима у розмiрi понад 20 тис. нiмецьких марок за умов, що ця iнформацiя буде використана виключно для розслiдування. Законом закрiплено правило: якщо громадянин робить внесок в банк у розмiрi понад 50 тис. нiмецьких марок, вiн зобов‘язаний пред‘явити посвiдчення особи. Серед антикорупцiйних механiзмiв, якi запроваджуються в Нiмеччинi, слiд назвати намiр створити реєстр корумпованих фiрм. У даному разi Нiмеччина йде шляхом iноземного досвiду, зокрема iзраїльського. Його суть полягає в тому, що фiрма, яка включена до такого реєстру, позбавляється права виконувати будь-якi

РОЗДІЛ 3. МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД – ПРИКЛАДИ ДЛЯ УКРАЇНИ

державнi замовлення, стає об‘єктом бiльш пильної уваги з боку правоохоронних органiв. Сінгапур. Антикорупцiйна полiтика вражає своїми успiхами. Її центральною ланкою є постiйно дiючий спецiалiзований орган по боротьбi з корупцiєю - Бюро по розслiдуванню випадкiв корупцiї, яке володiє полiтичною i функцiональною самостiйнiстю. Головна iдея антикорупцiйної полiтики Сiнгапура полягає в «прагненнi мiнiмiзувати або виключити умови, що створюють як стимул, так i можливiсть особи здiйснення корумпованих дiй». Це досягається за рахунок цiлого ряду антикорупцiйних принципiв, зокрема:  оплата працi державних службовцiв згiдно формулi, прив‘язанiй до середньої заробiтної платнi успiшно працюючих в приватному секторi осiб;  контрольована щорiчна звiтнiсть державних посадовцiв про їх майно, активи i борги; прокурор має право перевiряти будь-якi банкiвськi, акцiонернi i розрахунковi рахунки осiб, пiдозрюваних в порушеннi Акту про запобiгання корупцiї;  велика строгiсть в справах про корупцiю саме вiдносно високопоставлених урядовцiв для пiдтримки морального авторитету непiдкупних полiтичних лiдерiв;  лiквiдацiя зайвих адмiнiстративних бар‘єрiв для розвитку економiки. Японський досвiд боротьби з корупцiєю доводить, що вiдсутнiсть єдиного кодифiкованого акту, направленого на боротьбу з корупцiєю, не перешкоджає ефективному вирiшенню проблеми. Норми антикорупцiйного характеру мiстяться в багатьох нацiональних законах. Особливе значення японський законодавець додає заборонам вiдносно полiтикiв, державних i мунiципальних службовцiв. Вони, зокрема, торкаються численних заходiв, якi полiтично нейтралiзують японського чиновника вiдносно приватного бiзнесу як пiд час служби, так i пiсля звiльнення. Законодавець квалiфiкує як кримiнальний злочин дiї полiтикiв, що пробивають за винагороду вiд зацiкавленої особи вигiдне для неї рiшення шляхом впливу на державних, мунiципальних службовцiв, а також юридичних осiб з 50 % капiталу держави або мiсцевого самоврядування. З квiтня 2000р. в країнi дiє Закон «Про етику державних службовцiв», а так само затвердженi урядовим указом етичнi правила державного службовця i норми адмiнiстративних покарань за їх порушення. В етичних правилах державного службовця даються визначення поняття «зацiкавлена особа» i докладний перелiк неетичних дiй, що виключає довiльне тлумачення вимог закону. Таким чином, в Японiї прiоритетними у сферi боротьби з корупцiєю стали:  пiдзвiтнiсть полiтичного керiвництва, реформа фiнансування полiтичних партiй i кампанiй;  реформа державної служби (гiдна оплата працi, система стимулiв);  забезпечення громадських свобод (система соцiально-правового контролю i моральної дiї на полiтикiв з боку громадського суспiльства).

РОЗДІЛ 3. МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД – ПРИКЛАДИ ДЛЯ УКРАЇНИ

США. В цiй країнi накопичено практично найбiльший досвiд боротьби iз корупцiєю. Важливим органiзацiйним заходом, здiйсненим урядом США, було створення в червнi 1970р. «Нацiональної ради по боротьбi з органiзованою злочиннiстю», головним завданням якої є розробка загальнонацiональної програми дiй. Керiвну роль в дiяльностi по боротьбi з органiзованою злочиннiстю вiдiграє Мiнiстерство юстицiї США, яке розробляє нацiональну стратегiю боротьби зi злочиннiстю в країнi та здiйснює методичне керiвництво цiєю роботою. Головним пiдроздiлом Мiнiстерства юстицiї, на яке безпосередньо покладена боротьба з органiзованою злочиннiстю, є Федеральне бюро розслiдувань (ФБР). В законодавствi США поняття корупцiї посадовцiв визначено достатньо широко. Воно включає ряд протиправних дiянь, передбачених в основному в чотирьох главах роздiлу 18 Зводу Законiв:  «хабарництво, нечеснi доходи i зловживання своїм положенням публiчними посадовцями»;  «посадовцi i службовцi по найму»;  «Здирство i погрози»;  «Вибори i полiтична дiяльнiсть». В Італії над вирiшенням проблем, пов‘язаних iз корупцiєю, тiсно взаємодiють громадськi органiзацiї та державнi установи. Парламент цiєї країни заснував спецiальну Генеральну Раду по боротьбi з органiзованою злочиннiстю. Поряд з Генеральною Радою заснованi окружнi управлiння по боротьбi з органiзованою злочиннiстю та мафiєю i окремо – Державне управлiння по боротьбi з мафiєю. Причому вся ця дiяльнiсть є вiдкритою для полiтичних партiй, об‘єднань громадян, засобiв масової iнформацiї. Зазначене управлiння надає можливiсть брати участь в роботi iнститутiв соцiального контролю. В цьому планi в 1993р. пiд тиском громадськостi був прийнятий закон «Про угрупування мафiозного типу», який встановив сувору вiдповiдальнiсть за входження до злочинної органiзацiї типу мафiя. Закон цей було включено до нового кримiнального кодексу Італiї окремою нормою: «Кожний, хто є членом злочинного угруповання мафiозного типу, у склад якого входить троє та бiльш чоловiк, карається позбавленням волi строком вiд 3 до 6 рокiв». Водночас це стало можливим завдяки реальному втiленню в полiтико-правове поле Італiї принципiв розподiлу влад, незалежностi судової влади вiд урядового впливу та втручання iнших гiлок влади. Завдяки цьому Італiйська судова система є найважливiшою iз трьох гiлок влади в системi механiзмiв боротьби з корупцiєю. В Конституцiї Італiї втiлено полiтичне рiшення про надання Верховнiй Радi суддiв виключних прав на заохочення та покарання суддiв. Двi третини членiв Ради обираються суддями, i одна третина полiтичними партiями. Крiм того, адмiнiстративнi комiсiї мають статус судiв, а Конституцiя передбачає адмiнiстративне провадження з деяких кримiнальних справ. Дiєвим антикорупцiйним механiзмом слiд визнати також те, що суддi, прокурори i слiдчi вважаються членами однiєї професiї i регулярно мiняються ролями. Кожна прокуратура є автономною. Кожний прокурор має такi ж гарантiї незалежностi, як i суддi.

РОЗДІЛ 3. МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД – ПРИКЛАДИ ДЛЯ УКРАЇНИ

Існує досить поширена думка, що корупцiю можна перемогти за допомогою сильної держави, диктатури, репресiй. Проте досвiд Китаю, де показовi розстрiли урядовцiв, що прокралися, давно стали «справою звичайною», пiдтверджує зворотне. Репресивнi заходи при уявнiй ефективностi навряд чи дадуть бажаний результат – хабарникiв, якщо i зменшиться, то не набагато, а суми хабарiв автоматично злетять до небес як платня за пiдвищений ризик. В усякому разi, в Китаї справа йде саме так – всiх не перестрiляєш. Крiм того, репресивнi заходи можуть привести до рiзкого посилення однiєї з «корпорацiй чиновництва» – правоохоронних органiв, якi отримають монопольне право вирiшувати, кого страчувати, а кого милувати, з усiма наслiдками, якi витiкають звiдси. Демократичний режим хоча i не гарантує свободу вiд корупцiї взагалi та хабарництва, зокрема, але, принаймнi, забезпечує бiльше можливостей для боротьби з нею. По-перше, конкуренцiя партiй викриває корупцiю правлячої верхiвки. По-друге, свобода слова дозволяє пресi контролювати державних службовцiв. Громадянське суспiльство, як iнститут властивий демократичному режиму, здатний пiдвищити ефективнiсть дiяльностi незалежних комiсiй по боротьбi з корупцiєю. Успiшно подiбнi органи функцiонують у Гонконгу, Сінгапурі, Малайзії, Тайвані. Яскравим прикладом «культури прозоростi» є Південна Корея. Так з 1999 р. в Сеулi дiє програма ―OPEN‖ – система контролю за розглядом заяв громадян чиновниками мiської адмiнiстрацiї, яка викликала справжню сенсацiю серед нацiональних антикорупцiйних програм. Програма є показником реалiзованої полiтичної волi щодо боротьби iз корупцiєю. Вiльний доступ до iнформацiї про реальний стан речей виключає необхiднiсть особистих контактiв з урядовцями або пропозицiї їм хабарiв з метою прискорити завершення процесу ухвалення рiшення. Таким чином, ―OPEN‖ шляхом виключення особистого спiлкування урядовцiв i громадян, як необхiдної умови iснування корупцiї, виконує основну свою задачу – попередження корупцiйних дiянь i вiдновлення довiри громадян до мiської адмiнiстрацiї.

РОЗДІЛ 3. МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД – ПРИКЛАДИ ДЛЯ УКРАЇНИ

3.4 «Київські Діалоги» - можливість почути одне одного В Українi питання корупцiї постiйно знаходиться у фокусi уваги громадських органiзацiй. Однiєю iз можливостей обговорити дану проблему надав шостий «Київський Дiалог». «Київськi Дiалоги» - є громадсько-полiтичним дискусiйним форумом осiб, що приймають рiшення в Українi та Нiмеччинi, та об‘єднує учасникiв iз царин полiтики, економiки, засобiв масової iнформацiї та громадянського суспiльства з Нiмеччини та України. «Київськi Дiалоги» є надпартiйною, незалежною iнiцiативою, яка сама виникла на основi нiмецько-українського громадянського суспiльства. Своїм виникненням «Київськi Дiалоги» зобов‘язанi iдеї неподiльної, вiдкритої, демократичної i вiльної Європи. Їх метою є внесок у мирне та демократичне спiвжиття європейських народiв та європейське єднання шляхом поглиблення та укрiплення дiалогу мiж елiтами обох суспiльств, що формують думку громадськостi. Через широкий суспiльний i полiтичний рух протесту, який взимку 2004-2005 привiв до змiни влади в Києвi, Українi як партнеру нiмецької та європейської полiтики почали придiляти бiльше уваги. Перемога Помаранчевої Революцiї була досягнута активним i конкурентоспроможним громадянським суспiльством, що пiсля полiтичного перелому все бiльше шукає можливостей приєднання до європейської мережi справ та досвiду. Подiї зими 2004-2005 рокiв стали причиною створення перiодичного дискусiйного форуму для розгляду двостороннiх та загальноєвропейських питань, що стосуються ролi України в Європi. «Київськi Дiалоги» були створенi та впровадженнi в життя на суспiльних засадах керiвною групою, яка складалась iз науковцiв, представникiв неурядових органiзацiй, журналiстiв, представникiв фондiв iз України та Нiмеччини заради партнерської спiвпрацi. Людьми, що сприяють i пiдтримують цей намiр, були i залишаються досi Фонд Роберта Боша, Мiнiстерство Закордонних Справ ФРН, Нiмецький Союз громадян Схiдної Європи, Фонд Генрiха Боля та Польсько-нiмецько-український Фонд (РАUCI). Метою «Київських Дiалогiв» є сприяти поширенню в Українi знань про європейськi процеси i за допомогою цього сприяти формуванню позитивного ставлення до Європи серед прошарку населення країни, яке формує суспiльну думку. Також «Київськi Дiалоги» намагаються сприяти побудовi мережi молодих експертiв з обох країн, якi планують на коротку i довгу перспективу пов‘язати своє життя з iнтенсифiкацiєю українсько-нiмецьких i українсько-європейських

РОЗДІЛ 3. МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД – ПРИКЛАДИ ДЛЯ УКРАЇНИ

вiдносин. «Київськi Дiалоги» ставлять в Українi та Нiмеччинi важливi суспiльнi i полiтичнi питання, а потiм роблять їх предметом дiалогу. Темою шостої конференцiї «Київськi дiалоги», що пройшла 28 – 30 жовтня 2010 року, була «Корупцiя в полiтицi, економiцi та управлiннi – стратегiї громадянського суспiльства та свiтової спiльноти щодо її подолання». Експерти з декiлькох країн, громадськi дiячi, представники бiзнесу та українськi урядовцi обговорили низку питань, пов‘язаних iз боротьбою з корупцiєю, оцiнили досягнення та плани сьогоднiшнього уряду щодо боротьби iз корупцiєю. Серед питань дiалогу були: • Антикорупційне законодавство України - виклики та перспективи – Уведення в дiю нового антикорупцiйного закону вкотре переноситься Верховною Радою України. Планувалося, що цей уже запiзнiлий закон набере чинностi не ранiше початку 2011 р. Разом з тим, життя внесло свої корективи i наразi в Українi не дiє жодне антикорупцiйне законодавство. Кому вигiдна i кому шкодить рiшуча антикорупцiйна полiтика в Українi? Чому досi на спрацьовують антикорупцiйнi стратегiї в Українi? Усi значнi державнi органи мають наразi уповноважених з питань корупцiї - у яких межах вони дiють? Хто визначає цi межi? • Міжнародний досвід боротьби з корупцією - варіанти для України – Сьогоднi дослiдники вважають корупцiю однiєю з головних перешкод для зростання економiки. Пiд впливом глобальної фiнансової та економiчної кризи самiт «групи 20-ти» у Пiтсбурзi у вереснi 2009 р. оголосив мiжнародну боротьбу з корупцiєю однiєю з трьох своїх стратегiчних цiлей. У мiжнародному рейтингу органiзацiї Transparency International за 2009 р. Україна займає 146 мiсце з 180. Як можна подолати корупцiю? Чи є приклади мiжнародного досвiду, якi можна перенести на Україну? • Доступ до інформації - реакція - санкції: яку роль відіграють засоби масової інформації та громадянське суспільство? – Близько 80 держав у свiтi прийняли окремi закони, якi мають уможливити доступ до iнформацiї державних установ. У 1992 р. Україна була однiєю з перших держав Схiдної Європи, яка прийняла такий закон про iнформацiю. Закони про iнформацiю повиннi дати можливiсть громадянам контролювати процес розгляду їхнiх документiв в органах державного управлiння, запобiгати державнiй монополiї на iнформацiю та зламати тривку посттоталiтарну традицiю секретностi. Якi можливостi для ЗМІ та громадянського суспiльства передбаченi у дiючому нинi законi України про iнформацiю? Якi обмеження вiн накладає, якi змiни потрiбно внести? • Обов’язки територіальних громад – Умовою правової реформи та подолання корупцiї на мiсцевому рiвнi є компетентнi та активнi держслужбовцi,

РОЗДІЛ 3. МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД – ПРИКЛАДИ ДЛЯ УКРАЇНИ

здатнi протистояти полiтичному та економiчному тиску, якi отримують необхiдну для цього суспiльну та iнституцiйну пiдтримку. Який європейський досвiд та програми пiдвищення прозоростi на рiвнi мiсцевого самоврядування можуть бути успiшними в Українi? Якi види спiвпрацi варто розбудовувати, якi можливостi мають громадяни для того, щоб зробити дiяльнiсть мiсцевих органiв влади бiльш прозорою? Наскiльки прозорою є розподiл державних замовлень? • Кращі практики - приклади протидії корупції – У цiй робочiй групi мають бути представленi рiзноманiтнi мунiципальнi проекти моделей боротьби та профiлактики , розробленi й успiшно впровадженi на сьогоднiшнiй день як в Українi, такi у свiтi. У робочiй групi робитиметься спроба перевiрити можливiсть перенесення (щодо мiжнародних) та масштабування (щодо українських) проектiв моделей. • Громадянське суспільство проти корупції - передумови та стратегія – Чи справдi ми безпораднi перед корупцiєю? Що може зробити кожен громадянин, щоб уникнути корупцiї, щоб зламати систему, щоб вживати заходiв проти корупцiї? Уже 20 рокiв Transparency International активно й ефективно бореться з корупцiєю. Анке Мартiнi повiдомляє про необхiднi передумови та успiшну стратегiю подолання корупцiї. Як це можна застосувати в Українi? • Стратегія подолання корупції - перспективи для бізнесу та політики – Високий рiвень корупцiї в Українi становить загрозу для внутрiшнього суспiльного та економiчного розвитку так само, як i для мiжнародного полiтичної та економiчної спiвпрацi. Разом з тим мiжнароднi фiрми та iнвестори також не стоять осторонь вiд корупцiйної практики в управлiннi та судовiй системi. Перед якими викликами стоїть спiвпрацi в галузi полiтики та громадянського суспiльства? Що можуть i мусять зробити полiтики?

ДОДАТКИ

Висновки Питання, пов‘язанi iз зниженням рiвня корупцiї, є предметом дискурсу не тiльки в нашiй державi, але й у свiтовiй терiї та практицi. Наслiдки корупцiї гальмують економiчний та суспiльний розвиток держави та систему державного управлiння загалом. Найменш забезпечена частина суспiльства є найнезахищенiшою перед корупцiєю. Громадяни практично не мають можливостi протистояти здирству та iншим корупцiйним зловживанням. Незважаючи на це, тiльки 36% населення України готовi протидiяти корупцiї, а бiльше 60% населення бере активну участь в корупцiйних дiях. Цей досвiд формує толерантне ставлення українцiв до корупцiї, що зумовлює несприятливе середовище для протидiї корупцiї в нашiй державi. Разом з тим, саме тотальна корупцiя є причиною низького рiвня життя українцiв, низьких пенсiй в нашiй країнi, постiйних коливань цiн на продукти харчування, низького рiвня освiти та медичного обслуговування. Аналiзуючи досвiд iнших країн бувшого соцiалiстичного таботу можна констатувати, що можливе успiшне подолання корупцiї за наявностi полiтичної волi та злагодженої спiвпрацi в цьому напрямку мiж державними дiячами та громадськими органiзацiями. Разом з тим, слiд вiдрiзняти корупцiю вiд цивiлiзованого лобiзму, що узаконений у багатьох захiдних країнах i має на метi переконання чиновникiв у рамках налагодженого та рацiонального механiзму прийняття рiшень.

ДОДАТКИ

ДОДАТКИ Додаток 1 Мирослав Маринович

Корупція в політиці, економіці та управлінні – стратегії її подолання в громадянському суспільстві та світі (доповiдь на шостому «Київському Дiалозi») 29 жовтня 2010 року, Київ Культурні та суспільні причини для корупції в Україні На початку своєї доповiдi я хотiв би сформулювати кiлька вихiдних постулатiв, якi лягли в основу мого аналiзу. По-перше, корупцiя не має етнiчної прив‘язки – вона характерна для всiх народiв i для всiх залюднених континентiв. Очевидно, спроможнiсть переходити на корупцiйний спосiб iснування закладена в нашому людському «геномi». В рiзних культурах хабарництво може набувати рiзних особливостей та виконувати дещо вiдмiннi суспiльнi ролi, але немає народу чи культури, якi були б позбавленi цього явища. По-друге, корупцiя не має регiональної прив‘язки. Згiдно з деякими дослiдженнями9, найбiльш корумпованими є пiвденно-схiдна частина України, Крим i столиця Київ (усi понад 50%). Проте львiв‘яни (включно зi мною) вiдчувають себе при цьому приниженими, бо їхнiй регiон несправедливо усунутий вiд почесних мiсць. На нашу думку, захiдний регiон вiдзначається високим, давнiм i дуже стiйким рiвнем корупцiї. По-третє, корупцiя не має часової прив‘язки – вона характерна для всiх епох i для будь-якого суспiльного ладу. Хабар був знаний i на Капiтолiйських пагорбах стародавнього Рима, i в добу «короля-сонця» – Людовика ХІV, i, ясна рiч, в епоху тюркських каганатiв, звiдки ми, очевидно, й запозичили сам термiн «хабар». Суть хабарництва завжди одна й та сама, незалежно вiд того, що саме ви вручаєте можновладцю: вуздечку арабського скакуна чи ключi вiд елегантного «Лексуса». По-четверте, корупцiю неможливо викорінити; її можна лише до певної мiри мінімалізувати. Тому важливо, щоб антикорупцiйнi кампанiї не уподiбнювались антиалкогольнiй кампанiї Михаїла Горбачова, яка одiозним чином поєднала добрi намiри з цiлковитою утопiчнiстю самого завдання. І нарештi, по-п‘яте. Стверджуючи усе, сказане вище, я, проте, розрiзняю країни, де корупцiя є винятком, яке пiдтверджує правило, i країни, де корупцiя є 9

Ukraіnіan Cіtіzens’ Attitudes towards Corruption and Transparency in Society. Analitical Report based on the results of national public opinion survey. – Kyiv, 2003. – p. 4.

ДОДАТКИ

правилом, яке лиш має щасливi винятки. Україна, на жаль, належить до цих останнiх країн. Статистика про корупцію в Україні Вiдразу зазначу, що у мене на руках дещо застарiла статистика, подана опитуванням у рамках програми «Партнерство заради прозорого суспiльства» (2003 рiк)10. Проте можна з певнiстю сказати, що феномен корупцiї за цей час не зазнав суттєвих змiн, спiввiдношення мiж рiзними його складниками залишилися майже такими самими, натомiсть єдине, що змiнилось, – це абсолютнi числовi показники. У бiк збiльшення, звичайно. Отже, згiдно з опитуваннями, найбiльш корумпованими є такi сфери:  охорона здоров‘я (33%)  малий i середнiй бiзнес (19%)  мунiципальнi служби (15%)  освiта (15%)  органи з приватизацiї землi (13%) Найбiльше вражена корупцiєю сфера державного управлiння:  державнi органи (35%)  мiлiцiя (34%)  мiсцева влада (27%) Мiсця, де беруть найбiльше хабарiв:  митницi (64%)  адмiнiстрацiя (62%)  школи (60%)  прокуратура (58%)  суди, ДАІ, мiлiцiя, вiйськкомати, медичнi установи, мунiципалiтети, вищi навчальнi заклади (близько 50%).

податкова,

Найпоширенiшими видами хабарiв є:  готiвка (54%)  подарунки (24%)  послуги (10%) Корупція і соціальні піраміди Корупцiя виникає тодi, коли в суспiльствi перестають справно працювати певнi соцiальнi пiрамiди. Скажiмо, iнтелектуальна пiрамiда дiє належним чином, якщо люди, обдарованi бiльшими знаннями та iнтелектуальними здiбностями, мають можливiсть зайняти вищi суспiльнi щаблi (це варiант «американської мрiї», коли 10

Там само. – 58 с. + 34 с. додаткiв.

ДОДАТКИ

кожен простий американець вiрить, що може стати президентом країни). Іншими словами, щасливе те суспiльство, в якому дiють цивiлiзованi механiзми змагальностi, якi уможливлюють талановитiшим людям посiсти в державi бiльш вiдповiдальнi посади. Там, де такi механiзми не розвиненi чи заблокованi, регулятивнi та вiдбiрковi функцiї починає виконувати корупцiя. Те саме можна сказати i про моральну пiрамiду. Щасливе те суспiльство, в якому вищi щаблi суспiльного авторитету займають люди, що вiдзначаються вищою духовнiстю. Проте звернiть увагу: я кажу про вищi щаблi суспiльного авторитету, але не обов‘язково про вищi соцiальнi щаблi. Адже вiдомо, що взаємостосунки мiж пророками i володарями складаються далеко не найкраще. Був в iсторiї буддiйський цар Ашока, який став символом мудрого й духовного царювання, проте був i цар Ірод, який став прообразом перевернутостi моральної пiрамiди. У народi кажуть: «Риба починає гнити з голови». Аморальний державний лiдер оточує себе собi подiбними, i величина врученого йому хабара стає мiрилом чеснот того, хто цей хабар йому пiднiс. Так унаслiдок корупцiї держава починає надавати почестi тим, хто вiдповiдно до фактичної моральної пiрамiди заслуговує на суспiльну зневагу, а то й остракiзм. Так з‘являється у державi феномен «аморальної бiльшостi» (Євген Головаха), який полягає у тому, що «моральнi норми людської порядностi й вiдповiдальностi …розглядаються бiльшiстю дорослого населення …як норми поведiнки ‗моральних аутсайдерiв‘»11. Ось чому можна сказати, що держава процвiтає, якщо соцiальнi пiрамiди у нiй функцiонують у належному розташуваннi. Про цей час можна сказати словами псалмоспiвця: «І народ зацвiте по мiстах, як трава на землi!» (Пс. 72:16). Коли ж соцiальнi пiрамiди перевернутi, панiвною в суспiльствi стає корупцiя, а вiдтак держава уподiбнюється дереву, що вражене кущиками паразитної омели: листочки начебто ростуть i зеленiють, але все це за рахунок хворого дерева. Для цього стану псалмоспiвець також знаходить вiдповiднi слова: «Коли несправедливi ростуть, як трава, i цвiтуть всi злочинцi, то на те, щоб навiки були вони знищенi» (Пс. 91:8). Культурно-історичні аспекти корупції в Україні Якщо дозволите, я скористаюся ще однiєю метафорою, цього разу бiологiчною. У нормальному середовищi дрiжджовi клiтини спроможнi до ефективного кисневого дихання. Проте коли середовище стає для цього несприятливим, тобто коли кисню бракує, тi самi клiтини здатнi перейти на iнший, анаеробний спосiб дихання, а саме: бродiння. Саме цей образ спадає менi на гадку, коли я розмiрковую над причинами масової корупцiї в Українi. Усi нашi люди, звичайно ж, спроможнi жити й 11

http://www.ecsocman.edu.ru/data/291/985/1219/04golovaha-20-22.pdf

ДОДАТКИ

ефективно дiяти в умовах верховенства права i верховенства морального закону: про це чи не найкраще свiдчить українська дiаспора. Але коли умови в державi стають несприятливими для цього, суспiльство переходить на iншу модель виживання – корупцiю. Ця модель має свої власнi й доволi ефективнi регулятивнi важелi й певну стiйкiсть до епiзодичного стороннього втручання. Отож корупцiю може подолати лише стабiльний приплив освiжаючого кисню – у нашому випадку, встановлення надiйно вiдрегульованої правової системи i, кажучи мовою iзраїльського пророка, «Божого закону, записаного у серцi людини». Описана метафора про «дихання – бродiння» може послужити узагальненим мотто для всiєї моєї доповiдi. Ключовим поняттям тут є «змiна моделi виживання» як реакцiя на несприятливi змiни середовища. Спробуймо проiлюструвати цю тезу невеличким екскурсом в iсторiю. І тут ситуацiя в Галичинi може бути до певної мiри парадигмальною. Упродовж тривалого iсторичного часу українцi в Галичинi жили пiд пануванням чужих держав. Жодна з них не була демократичною – радше навпаки, бiльшiсть iз них були у ставленнi до української етнiчної меншини авторитарними, а то й деспотичними. Репрезентантом держави для простої людини завжди є державний чиновник, а найважливiшi для неї стосунки з державою здiйснюються переважно в адмiнiстративних кабiнетах (мерiї, полiцiї, податкової iнспекцiї, судових органiв, у сферi охорони здоров‘я та освiти тощо). Неприхильнiсть чужої держави до пiдозрiлої етнiчної меншини оберталася подвiйним тиском: до звичної i загальної бюрократичної тяганини додавалася неприхильнiсть чиновника до представникiв саме цiєї етнiчної меншини. Вiдтак подвiйно важливим було завдання вижити. І тут корупцiя стає настiльки помiчним iнструментом, що блокує будь-якi моральнi перестороги. «Мусимо якось рятуватися» – ось улюблене гасло принаймнi галицької корумпованостi. Так було в давнину за всiх режимiв, хоч я з легкiстю подам кiлька прикладiв i з сучасного життя Галичини. Мене як проректора Українського католицького унiверситету схиляли до корупцiї прохачi рiзних категорiй. Так, здебiльшого це були посланцi маргiнальних нацiоналiстичних органiзацiй, якi апелювали до мене як до колишнього полiтв‘язня, щоб я пiдтримав їхнього «нашого хлопця». Тут розрахунок iшов на те, що в умовах тиску на «наших» людей з боку «ненашої» влади я вiдчую патрiотичне бажання пiдтримати «своїх», допомогти їм вижити. Моє обурення, що таке схиляння до корупцiї цiлковито суперечить українським нацiональним iнтересам та українському державному будiвництву, наштовхувалось на стiну нерозумiння, вимурувану тривалим iсторичним досвiдом взаємовиручки й етнiчної солiдарностi. Інколи це були посланцi родин колишнiх полiтв‘язнiв чи дисидентiв, якi шукали «протекцiї» для дiтей чи внукiв їхнiх героїчних родичiв. Тут уже розрахунок iшов на

ДОДАТКИ

те, що мене здолає iмператив солiдарностi щодо своїх колег-полiтв‘язнiв, якi, як правило, вже вiдiйшли з цього свiту. І мушу сказати, що моральний тиск у цьому випадку таки дуже дошкульний. Часом прохачi апелювали до мого християнського милосердя, намагаючись гарантувати вступ до унiверситету сиротам чи абiтурiєнтам iз бiдних родин. Ясна рiч, iдеться не про тi випадки, коли унiверситет свiдомо й публiчно формулює певнi фiнансовi пiльги для сирiт чи вихiдцiв з бiдних родин. Йшлося про таємнi, а тому незаконнi преференцiї, якi могли б пiдiрвати етичнi стандарти, встановленi нашим унiверситетом. Як бачимо, в усiх перелiчених випадках головним мотивом є мотив виживання: «Мусимо якось рятуватися». За цiєю логiкою «взаємодопомоги» стоїть усвiдомлена чи неусвiдомлена переконанiсть, що принцип верховенства права не має абсолютної нацiональної чи етичної легiтимацiї, що вiн дiє на користь не людей, а чужої й безсердечної держави. Напевно, не один iз присутнiх у цьому залi був свiдком типової сценки в автобусi чи електричцi, коли контролер вимагає вiд студента сплатити штраф за безбiлетний проїзд, а «добросердi» люди довкола обурюються, чому вiн «чогось причепився до бiдного студента». Уявити собi подiбну сценку, скажiмо, в Нiмеччинi практично неможливо. Якщо ж подивитися на проблему iз суто соцiологiчної точки зору, то опитування дають такi головнi причини для дачi хабара:  прискорити вирiшення проблеми (34%)  вирiшити проблему на свою користь, iнакше вона так не буде вирiшена (27,6%)  змусити чиновникiв виконати свої обов‘язки (24,7%)  скасувати чи зменшити штраф або уникнути його (11,5%)  iнше (2,2%) Втiм, українським ноу-хау можна вважати ще одну, воiстину унiкальну причину для дачi хабара: застерегтися вiд помсти. Я чув не раз, що дати хабар медсестрi у лiкарнi ще не означає, що вона автоматично стане бiля вас ходити. Це лише до певної мiри гарантує, що вона вам не мститиме, – що мало б мiсце, якби цього хабара ви їй не дали. У будь-якому випадку, всi перелiченi причини для хабарництва свiдчать про серйознi деформацiї у вже названих двох сферах: у сферi функцiонування виконавської вертикалi та у сферi громадської й особистої моралi. Причини неефективності дотеперішніх спроб подолати корупцію Ми живемо в суспiльствi, яке не може виборсатися зi своїх проблем. І з кожним новим розчаруванням для нас дедалi бiльше увиразнюється головна причина наших бiд: ми намагаємося збудувати новий i надiйний дiм, маючи у своїх

ДОДАТКИ

головах креслення дому, який розсипався. Ми намагаємося виплекати щасливе й справедливе життя, хоч духовно i ментально ми все ще прив‘язанi до свiту корупцiї й царства homo sovieticus’a. Чому ж так важко нам щось змiнити – наприклад, подолати корупцiю? Як на мене, є кiлька причин цього, i перелiк цей важко назвати вичерпним. По-перше, незалежна Україна й далi залишається квазiрадянським утворенням, законодавство якого сприяє корупцiї. Вiд двадцяти рокiв балаканини про «халву» реформ солодше у ротi не стало. Зрештою, у нас про потребу будiвництва правової держави i говорити перестали – очевидно, вважається, що ми її вже збудували. Насправдi ж якщо радянське законодавство й було почасти реформовано, то, здається, лише в бiк iще бiльшого сприяння корупцiї. Тут уже постаралися нашi законотворцi-парламентарi, руки яких, як вiдомо, «нiколи не крали». Проiлюструю цю тезу прикладом iз власного життя. У 1997 роцi я повертався додому з американської програми, кожен з учасникiв якої отримав у подарунок ноутбук вартiстю близько 2000 доларiв. Знаючи нашi митницi, я заздалегiдь зателефонував до українського посольства i вияснив, що ввiзне мито складатиме 10% вiд вартостi комп‘ютера, тобто 200 доларiв. Я приготував цю суму i спокiйно задекларував комп‘ютер у своїй декларацiї. «Ви що, маєте розум?» – запитав мене офiцер на українськiй митницi. Я твердо заявив, що готовий заплатити 10вiдсоткове мито. У вiдповiдь почув таке: «Поки Ви, пане Маринович, їздили по своїх Америках, Верховна Рада прийняла постанову про 40-вiдсоткове мито з комп‘ютерiв, що ввозяться. Отже, з Вас 800 доларiв». До такого повороту подiй я, звичайно ж, готовий не був i змушений був запросити офiцера до тiєї непримiтної кабiнки, куди «не заростала народная тропа», але призначення якої я досi не розумiв. Так приготованi мною 200 доларiв пiшли не в казну держави, а в кишеню хабарника. Коли я, лютий, повертався додому, то не мав сумнiву, що прийняття Верховною Радою тiєї постанови було свiдомим актом сприяння корупцiї. Бо 10-вiдсоткове мито людина ще може сплатити, тодi як 40-вiдсоткове стає для неї непосильним. Отже, наявнiсть сприятливого для корупцiї законодавства й вiдсутнiсть полiтичної волi його реформувати є чи не найголовнiшою причиною нашого буксування у боротьбi з хабарництвом. По-друге, серйозною перешкодою є згадана вище вiдчуженiсть народу вiд держави. Вона є сигналом, що в суспiльствi порушено головний взаємозв‘язок мiж державою та її громадянами: з одного боку, люди, надiленi владою, зловживають нею у своїх корисливих iнтересах, використовуючи адмiнiстративнi, правоохороннi та податковi служби з каральною метою; з iншого боку, простi члени суспiльства змушенi захищатися вiд держави, а тому не вiдчувають своєї

ДОДАТКИ

громадянської вiдповiдальностi за належне функцiонування державних органiв та, скажiмо, обов‘язку належно платити податки. Отже, коли мiж державою та народом встановлюються антагонiстичнi зв‘язки, корупцiя стає неподоланною.

по

сутi

своїй

По-третє, в суспiльствi, в якому сформувалися антагонiстичнi вiдносини мiж владою i народом, важко виховати активного громадянина. В такому суспiльствi вiдповiдальнiсть перекладають на «пана», «царя», «генерального секретаря» – взагалi на «першого». Два десятилiття української незалежностi допомогли частково позбутися синдрому «державного патерналiзму», але не викорiнили його цiлком. Тому ми й далi чекаємо, щоб життя наше змiнив за нас хтось iнший – Президент, Парламент, загалом влада. Отже, ми не вмiємо усвiдомити свою вiдповiдальнiсть за стан речей у державi й почати процес перетворення iз самих себе. По-четверте, чимало людей (майже 25% опитаних у 2003 роцi) схильнi вважати, що справi може зарадити «сильна рука» та застосування потужних каральних методiв. Проте вiдповiднi спроби Президента Вiктора Ющенка викликали тотальний скепсис i, кажуть, призвели здебiльшого до того, що ставки хабарiв лише пiднялися: треба було додатково платити «за ризик». Отож значно потужнiшою в суспiльствi є зневiра щодо можливостi загнуздати корупцiю взагалi: на думку 41% опитаних, цього не вдасться зробити нiколи). Отже, з корупцiєю не справитись, якщо не пiдiйти до проблеми комплексно, задiюючи паралельно рiзнi iнструменти впливу. По-п‘яте, 43% опитаних у згаданому вище проектi назвали стримувальним чинником у боротьбi з корупцiєю той факт, що корупцiя присутня в тих органах, якi покликанi боротися з нею. Ще на початку 90-х рокiв мене приголомшив один випадок у взуттєвому магазинi в Дрогобичi, коли податковий iнспектор спершу зiшкрябав цiнник на черевиках, а потiм пiдняв шум, що в магазинi порушують законодавство, продаючи товар без цiнникiв. Добре, що його манiпуляцiї помiтили стороннi люди! Отже, скiльки ж тодi концентричних кiл контролерiв над контролерами в державi потрiбно, щоб виловити усi випадки манiпулювання законом? По-шосте, корупцiя стала вже частиною культури мiжлюдських стосункiв. Значну частину нашого суспiльства корупцiя цiлком влаштовує, оскiльки тi люди з рiзних причин бояться чесної конкурентностi. Я прочитував цю думку в очах тих батькiв, якi приходили до мене «домовлятися» за своїх дiтей-абiтурiєнтiв. Мої переконування, що в Українському Католицькому Унiверситетi їхнiм дiтям гарантованi чеснi вступнi перегони i що їхня оцiнка вiдповiдатиме їхнiм знанням, у

ДОДАТКИ

батькiв не викликала захвату. Бо в глибинi душi вони знали, що знання у їхнiх дiтей слабенькi i що їх бiльше влаштувало б не чесне змагання, а хай проплачений, але гарантований вступ. Проте чи не найтривожнiшим є той факт, що, за даними згаданого опитування, значна частина молодi готова прийняти хабарництво як життєву норму, яку слiд сприймати цiлком прагматично. Отже, неможливо подолати корупцiю в суспiльствi, якщо вона стає елементом культури, тобто подолати всупереч волi народу або просто без його участi. По-сьоме, я викривив би картину, якби не згадав, що в народi епiзодично всетаки спалахують окремi бунти проти корупцiї (як правило, серед студентства). Проте, не пiдтриманi суспiльством, цi iнiцiативи зазвичай захлинаються, а їхнi активiсти часто зневiрюються i внутрiшньо згасають. Отже, окремi iнiцiативи щодо подолання корупцiї неефективнi, якщо вони не пiдтриманi солiдарними дiями багатьох ланок суспiльства. Нарештi, по-восьме, логiка «порятунку вiд чужої чи неприхильної держави» через корупцiйнi дiї є настiльки потужною, що вона нейтралiзує навiть суто релiгiйнi мотивацiї. Лише цим я можу пояснити той факт, що корупцiя в Галичинi завжди iснувала всупереч високiй релiгiйностi галичан. Мало того, в суспiльствi чимало говориться про те, що хабарництво проникло i в середовище самого духовенства. І це загалом не дивно, бо духовенство не може радикально вiдрiзнятися вiд народу, з якого вийшло. Отже, хабар став звичним iнструментом виживання – настiльки природним i необхiдним, що багатьма вже й не сприймається як грiх. Як розплутати клубок? Висновок, що до проблеми корупцiї слiд пiдходити комплексно, заперечень, припускаю, не викликатиме. Тому можна легко зiйтися на тому, щоб усi негативнi висновки з попереднього перелiчення замiнити позитивними пунктами комплексної програми. Наприклад, для подолання корупцiї потрiбнi:  полiтична воля i сприятливе законодавство;  соцiальний договiр мiж владою i народом;  готовнiсть почати перетворення з самого себе;  комплексний пiдхiд до проблеми;  надiйний контроль за виконанням закону;  готовнiсть вилучити корупцiю з культури мiжлюдських стосункiв;  солiдарнi дiї багатьох ланок суспiльства;  релiгiйна мотивацiя в усвiдомленнi корупцiї як грiха.

ДОДАТКИ

Проте вiд цього прийому вирiшення проблеми не стає легшим, бо клубок проблем доволi тугий, i з якоїсь ниточки треба буде почати. З чого? Найкращий грунт для старту, здавалося б, може дати антикорупцiйна реформа законодавства. Проте шанси на це з нинiшнiм складом Парламенту не бiльшi, нiж у проекту постанови про скорочення депутатської зарплати. А на Конституцiйну Асамблею полiтики пристануть лише тодi, коли будуть твердо переконанi, що вона проштампує те, що спроектують на Банковiй. З точки зору багатьох розгнiваних громадян, найкращий ефект дали б показовi суди, а в особливих випадках – i показова «гiлляка». Але ми вже говорили з вами про те, що цей засiб, не пiдкрiплений iншими, лише видається ефективним. Крiм того, сам аргумент страху можна застосовувати лише тодi, коли iснує ефективна й некорумпована каральна машина. А що вже тут казати, коли за кожен скинутий рiк ув‘язнення суддям донедавна платили за таксою по тисячi доларiв плюс iнфляцiйнi вiдсотки! Згаданi вище опитування дають цiкавий перелiк крокiв, до яких повинен вдатися кожен член суспiльства. Тут рейтинг крокiв такий:  вiдмова вiд хабарiв (34%)  бiльш свiдомий i серйозний пiдхiд до виборiв (29%)  вимоги до всiх органiв влади щодо бiльшої прозоростi та звiтностi (не подано вiдсоткiв)  скарги до рiзних органiв (судiв – 15%, медiа – 14%, до вищих керiвних органiв – 15%). Згiдно з опитуваннями, багато залежить i вiд активностi неурядових органiзацiй, якi могли б здiйснити такi кроки:  просвiтницькi кампанiї щодо правових питань (61%)  правовi консультацiї громадян шляхом «гарячих лiнiй» (54%)  органiзацiя безкоштовних консультативних центрiв (53%). Всi перелiченi заходи, звичайно ж, важливi й дали б помiтний ефект. Але для мене, людини релiгiйної перспективи свiту, визначальним є людський дух. А тому хоч яким довгим є перелiк заходiв, у яких криється смерть «Безсмертного Кощея» корупцiї, на самому кiнцi перелiку (у вiдомому яйцi, в якому – голка) ми знайдемо лише духовний стрижень людини. У ньому й закодовано розгадку життя i смертi корупцiї. Свого часу в юдео-християнськiй традицiї було зроблено висновок, що коли Божий закон записано в серцi людини, земний закон їй, власне, не потрiбен. Бо моральна людина й без приневолення дiє на благо i окремого ближнього, i всього суспiльства. Проте цiкаво, що зворотна закономiрнiсть не має сенсу. Тобто ми не можемо сказати, що тотальну аморальнiсть суспiльства зможе

ДОДАТКИ

нейтралiзувати земний закон. А чому не можемо? Та тому, що коли аморальнiсть просякає усе суспiльство, то згаданий закон ннкому буде належно виконувати! Ось чому головний висновок моєї доповiдi такий: ниткою, потягнувши за яку можна розплутати увесь клубок, є людський дух. Корупцiя – це виразка хворого духу, i саме тут, у духовнiй площинi, лежить головний засiб нашого порятунку. Я зважуся повторити тут свою пропозицiю, за яку я вже був критикований на першiй сесiї Патрiаршого собору УГКЦ 1996 року. Згiдно з церковним вченням, морально осудним є i давати хабар, i брати його. У моєму ж розумiннi, моральна напруга довкола цих двох шляхiв насправдi рiзна. Бiльшостi з нас уже доводилося колись у життi давати хабар, i ми знаємо, що часом спонуки до цього є непереборнi. Скажiмо, ми без намислу даємо хабар лiкарю, якщо вiд цього залежить порятунок наших близьких. Цей аргумент у нашiй душi сильнiший за усвiдомлення аморальностi нашого вчинку. Я пропоную зайти з iншого кiнця. Що заважає кожному з нас прийняти рiшення не брати хабарiв? Така постанова залежить виключно вiд нас самих. Зважмось на неї, i хто в такому разi зможе нам тi хабарi давати? Такою позицiєю ми обережемо вiд аморального вчинку не лише себе, а й тих, хто готовий на нього пiти, хто вважає корупцiйне вирiшення своїх проблем неминучим! Переконайте в ефективностi вашого рiшення своїх друзiв, i ви розширите зону зневладнення хабара. Отже, я вiрю в те, що преображення суспiльства починається з преображення окремої людини. Я вiрю, що потужний рух за моральне оздоровлення суспiльства уже виходить на порядок денний в Українi. Звичайно, момент Х ще не настав, «аморальна бiльшiсть» iще задає тон у суспiльствi, а тому те, що я кажу, все ще виглядає утопiчною глупотою. Проте якщо українському суспiльству судилося знайти в собi сили для оздоровлення, то воно почнеться, як це буває завжди, з невеликої групи пасiонарiїв, якi силою своєї жертовної енергiї зададуть новий стиль життя для всього суспiльства. Вiдоме прислiв‘я каже: «Нiч найтемнiша перед свiтанком». Менi хочеться перефразувати цю думку так: «Корупцiя найбiльша напередоднi її загнуздання».

ДОДАТКИ

Додаток 2 Антон Воробьев главный редактор портала «Антикоррупционный сетевой кабинет», Transparency International – Россия Влияние культурного феномена на процесс борьбы с коррупцией (доклад для Экспертной дискуссии на тему: «Представление опыта стран бывшего советского лагеря в противодействии коррупции – уроки для Украины») 18 марта 2010 года, Киев Причины побед и неудач в эффективном преодолении коррупции – опыт России Индекс

восприятия

коррупции.

Россия,

1996

–

2009

годы

4,5 4

3,5 3

2,6

2,5

2,3 2,4 2,4

2,1

2,3

2,7 2,7 2,8

2,4 2,5 2,3

2,1 2,2

2 1,5 1 0,5 0 1996

1998

2000

2002

2004

2006

2008

Данные последних исследований коррупции в России наглядно показывают, что уровень коррупции признается крайне высоким. Это следует из Индекса восприятия коррупции, разработанного Transparency International, и подтверждается данными социологических опросов. Так, в 2008 году Россия получила самый низкий балл (2,1) за последние восемь лет. По данным ВЦИОМ три четверти россиян оценивают уровень коррупции как высокий и очень высокий, ни один из опрошенных не считает, что коррупция в России отсутствует. Среди опрошенных в 2008 году 43% процента считали, что ситуация с противодействием коррупции не улучшается, а 32% процента отмечали проведение антикоррупционных мер, но не считали их эффективными.

ДОДАТКИ

Коррупция в России, как это признается и гражданами, и государством, является системным явлением, и приобрела угрожающие масштабы, поразив институциональную, политическую, социальную, инвестиционную, образовательную и правоохранительные сферы государства. В дальнейшем наращение объемов коррупции может привести к подрыву государственности и коллапсу институтов. Начатый комплекс антикоррупционных мер был призван замедлить процесс роста коррупции, а в дальнейшем привести к ее снижению. Действительно, на сегодняшний день можно выявить незначительный тренд к улучшению ситуации, который воспринимается по-разному, либо как значительный шаг вперед, либо как временное изменение ситуации. Россия сейчас находится на важном этапе, когда закладываются основы противодействия коррупции, способные в будущем повлиять на проблему коррупции. Существующая проблема, которая приобрела столь большой масштаб объясняется значительным рядом причин:     



  

 



Длительный отказ от восприятия коррупции как системного и опасного для государства явления. Перевод проблем с коррупцией в культурную плоскость и, как следствие, значительная задержка с принятием активных мер по противодействию. Рост бюрократии, потенциально приводящий к увеличению объемов коррупции. Большой временной лаг по принятию решений о начале противодействия коррупции. Несогласованность мер по противодействию, приводящая к неэффективности противодействия коррупции на начальном этапе, отсутствию долгосрочного планирования процесса противодействия коррупции. Проблема доступа к информации, которая ведет к невозможности полного и эффективного мониторинга коррупции, а также к незнанию легальных процедур получения той или иной услуги. Неразвитость гражданского общества. Слабые связи государства и гражданского общества в области противодействия коррупции. Фактическое отсутствие механизма общественного контроля над расходованием средств и исполнением антикоррупционной политики, что также подрывает механизм мониторинга. Проблема недопущения международного опыта по противодействию коррупции, что позволило бы начать противодействие более эффективно. Неполнота законодательной базы, устанавливающая коридор возможностей для коррупционных проявлений, а также не позволяющая привлечь к ответственности коррупционного актора. Невысокая эффективность правоприменительной практики.

ДОДАТКИ

Влияние культурного феномена на процесс борьбы с коррупцией в стране Противодействие коррупции — процесс, связанный в первую очередь с работой государственных органов и структур гражданского общества по увеличению прозрачности, установлению антикоррупционных норм, а также созданию целостного механизма по искоренению этого феномена. Коррупция, безусловно, является сложным структурным явлением, поражающим все сферы общества. В таком контексте, использование конструкта «культурный феномен» на первый взгляд кажется очевидным. Доказаны и существуют экономические, политические, социальные предпосылки к коррупции, поэтому может возникнуть непреодолимое желание включить и рассмотрение коррупции с культурной точки зрения. Использование такой практики является необоснованным и опасным. Безусловно, в исторической перспективе можно наблюдать институционализацию коррупционных норм права, проявления коррупции, но это связано в первую очередь с отсутствием должного правосознания, восприятия коррупции как общественно опасного явления и, как следствия, самих мер антикоррупционной политики. Применение подобного конструкта и в теоретической, и в прикладной сферах является крайне нежелательным. Это связано с тем, что постулирование коррупции как культуры может привести в определенный теоретический тупик, не позволяющий разработать эффективные антикоррупционные меры. К сожалению, конструкт «культурного феномена» часто используется политиками для объяснения причин провала определенных антикоррупционных мер. Этот феномен играет роль универсальной причины, за которой кроются коррумпированность и популизм политиков, несогласованность мер, невозможность принять адекватное решение по противодействию коррупции. Относительное применение этот конструкт может получить для описания процессов взяточничества, но, во-первых, это будет являться суженим рассматриваемой темы, а во-вторых, причиной требования и дачи взяток является не укоренившиеся в культуре представления, а низкая правовая культура и неэффективная правоприменительная практика. Кроме того, культурный феномен не способен описать наиболее опасное для государства и общества явление политической коррупции. Объявление культурный феномена причиной укорененности коррупции является популистским решением, но это решение, повторюсь, несет в себе большую опасность — замедление мер по противодействию коррупции и борьба с «ветряными мельницами» приводят к наращению политической коррупции, следствием чего может быть подрыв государственности. Кроме того такая политика не может продолжаться бесконечно, граждане со временем начинают

ДОДАТКИ

терять доверие к политическим институтам, которые откладывают начало активной фазы противодействия коррупции. Именно поэтому эффективное противодействие коррупции в первую очередь должно опираться на политические, экономические и социальные факторы, и содержать в себе действенные меры по искоренению данного явления.

«Золотые» правила успешного преодоления коррупции Эффективное противодействие коррупции невозможно без соблюдения кажущихся на первый взгляд очевидными правил. Безусловно, эти «золотые» правила не могут привести к минимализации коррупции в краткосрочном периоде, но они помогают выстроить целостную и последовательную антикоррупционную политику: 

Целенаправленность: антикоррупционная политика должна преследовать не популистские политические цели, а должна быть направлена на действительное и бескомпромиссное снижение объемов коррупции в долгосрочном периоде, что подразумевает принятие стратегий противодействия коррупции и их постоянное совершенствование.



Последовательность: меры антикоррупционной политики должны приниматься с учетом строгого повторяющегося алгоритма действий: диагностика — разработка и принятие мер — мониторинг мер и их дальнейшее совершенствование. Исключение может составить экстремальная ситуация, когда необходимо срочное принятие мер для избежания политической дестабилизации и коллапса институтов, но в дальнейшем это подразумевает переход к алгоритмичной последовательности действий



Непрерывность: антикоррупционная политика не может быть фиксированной во времени. Для успешного противодействия необходимо принимать меры постоянно, различая лишь фазы противодействия по активности.



Многоуровневость и горизонтальные связи: эффективная антикоррупционная политика невозможна при наличии противодействия лишь на одном из уровней. Спор о том, должна ли она осуществляться «сверху вниз» или «снизу вверх» недопустим. Коррупция является комплексной проблемой, которая не может быть искоренена лишь с помощью одного института. Для проведения эффективной антикоррупционной политики необходима мобилизация общества и установление не только вертикальных, но и горизонтальных связей, без

ДОДАТКИ которых противодействие будет лишь юридически закрепленной нормой, растиражированной в СМИ.



Взаимодействие власти и структур гражданского общества: силами одних лишь государственных институтов коррупция не может быть искоренена. Необходимо выстраивание симметричного диалога между государством и гражданским обществом, а также развитие механизмов гражданского контроля, которое позволит вовремя выявлять проблемные точки и изыскивать предложения по совершенствованию антикоррупционной политики. Соблюдение данного правила позволяет сделать еще один значительный шаг в сторону увеличения эффективности противодействия коррупции, так как повысит доверие граждан к государственным институтам.



Сбалансированность и всесторонность: антикоррупционная политика не может проводиться лишь в определенной сфере. Коррупция является системным явлением и для эффективного противодействия ей необходимо проводить политику во всех сферах, затронутых коррупцией, либо потенциально уязвимых для нее.



Прозрачность и доступ к информации: это правило является критическим для антикоррупционной политики. Ограниченность потоков информации становится причиной роста коррупционных проявлений. Увеличение прозрачности увеличивает коридор возможностей для эффективного применения антикоррупционной политики, снижает потенциальный риск возникновения коррупции, а также ведет к росту антикоррупционного сознания граждан.

ДОДАТКИ

Додаток 3 Ваня Кашукеева-Нушева Transparency International – Болгария Причины побед и неудач в эффективном преодолении коррупции – опыт Болгарии (доклад для Экспертной дискуссии на тему: «Представление опыта стран бывшего советского лагеря в противодействии коррупции – уроки для Украины») 18 марта 2010 года, Киев l. Динамика изменения рейтинга страны в Индексе восприятия коррупции за последние 10 лет 1. Какие тенденции были установлены за последние 10 лет? В 1998 году Болгария была включена в международное исследование Transparency International гИндекс восприятия коррупции‖. В этом же году значение индекса составляла 2,9 пунктов, а в 2009 году – 3,8 пунктов. В первый период (1998-2001 год) значения медленно увеличивались и показывали положительные эффекты. В этот период в первый раз исследуются причины коррупции и первые антикоррупционные инициативы. На этом этапе акцентируется внимание на взаимосвязи между процессом приватизации (перераспределение государственной собственности) и политической коррупцией. Второй период (2001 – 2007) характеризируется застоем – индекс варьирует между 3,9 и 4,1. В третий период наблюдается понижение значения индекса – 3,6 и 3,8 пунктов. Рассмотренные в общеевропейском аспекте данные индекса показывают видимое разделение между странами Западной и Восточной Европы. Особенно эта разница проявляется в начальные годы создания коррупционного индекса (в 1995 году). В последние годы наблюдается тенденция постепенного сближения данных. В региональном плане данные индекса так называемые гновые демократии‖ показывают положение, в котором можно отделить несколько регионов – Прибалтика (значение индекса Эстонии и Латвии высокие – около 56 пунктов), Центральная Европа (около 4-5,5), Юговосточная Европа (Балканы) (около 2,3-4) и Восточная Европа (значение от 2,5-4,3 пунктов). В этих регионах есть несколько исключений – например, Словения, которая (со своим 6,6 пунктов) представляет самый хороший образец всех стран этого региона. Индекс Болгарии находится близко к странам Балканского региона. Остальные страны Юговосточной Европы, к сожалению, показывают значительно более низкие значения. После военных и этнических конфликтов странам бывшей Югославии очень трудно восстановить экономику и консолидировать свои демократичные институции.

ДОДАТКИ

2. Причины застоя и понижение индекса в Болгарии в последние годы, (респективно – причины неудач в противодействии коррупции) 1. На первом месте – распространение политической коррупции (она имеет мультиплицирующий негативный эффект, так как может блокировать или обессмыслить реформы и мерки, которые осуществляются в одной или другой области общественной жизни). Данные другого международного исследования Transparency International – Мировой коррупционный барометр – подтверждают этот тезис. По мнению болгарских граждан, которые участвовали в этом исследовании, именно политические партии, парламент и институции судебной власти больше всех пострадали от коррупции. 2. На втором месте – проблемы, связанные с недостаточно эффективным контролем при управлении публичных средств, включительно средства фондов Европейского Cоюза (это была основная причина, чтобы Европейский Cоюз временно ограничил доступ до некоторых фондов и программ) и неправильное использование государственных средств при выполнении государственных закупок. 3. На третьем месте – отсутствие систематично организованных действий в преодоление коррупции. За последние 10 лет, которые мы анализируем, проблема коррупции получила более серьезные негативные измерения в одном или в другом секторе общественно-экономической жизни и соответственно – антикоррупционные усилия были направлены, прежде всего, на проблемный сектор или институцию. Например – когда констатировали, что есть серьезные проблемы в налоговой администрации, все более значительные ресурсы были направлены именно туда. Но ресурсы, реформы и антикоррупционные меры в одной или другой области не успели создать совокупный положительный системный результат, который болгарское общество искало. ll. Причины коррупции

побед

неудач

страны

эффективном

преодолении

Причины распространения коррупции в Болгарии 1. Структурные факторы Первый фактор имеет структурно-определяющий характер – переход социалистической к демократической системе политического управления, включительно переход с плановой к рыночной экономике, одни из самых важных факторов, которые довели до своеобразного гвзрыва‖ коррупции в стране. Реально, доступ до политической власти представляет один из основных и самых успешных механизмов, чтобы добраться до экономических ресурсов и

ДОДАТКИ

государственной собственности. В этом связи все политические партии были подложены под мощное коррупционное давление, от которого не могли эффективно устоять. После краха социализма были введены новые правила в работе институций и в экономике, но все еще не были установлены конкретные механизмы контроля и санкций. На практике институции были поставлены в ситуацию законового вакуума или должны были использовать правила, которые механично копируются с других государств. Так же в условиях нового типа политической и экономической системы институции не имели нужного опыта для установления коррупционных схем; все еще не была установлена рамка эффективного взаимодействия между институциями, которые могут контролировать и санкционировать. 2. Региональные факторы Если искать причины коррупции в региональном аспекте, можем установить, что в продолжении 15 лет на Балканском полуострове действуют два мощных прокоррупционных фактора. Первый фактор – распад бывшей Югославии, который сопровождался военными, межэтническими и межнациональными конфликтами. В результате наложенного гЮгоэмбарго‖ (запрещения торговли нефтепродуктами, оружием и так далее) в целом в регионе гпроцветала‖ нелегальная торговля. В период экономического кризиса, который совпал с периодом создания новых структур институции, гЮгоэмбарго‖ оказался исключительно серьезным прокоррупционным фактором. Вторая причина – географическое расположение на Балканском полуострове и в частности Болгарии – регион с хорошо развитыми торговыми путями, товар, который идет с Ближнего Востока в Западную Европу и обратно, с Центральной Азии в Западную Европу и обратно, с Северной Европы в Средиземноморский регион. 3. Факторы, влияющие на распространение коррупции в национальном аспекте 3.1. Причины неэффективности и неуспеха в борьбе с коррупцией Среди факторов, которые оказывают негативное влияние на эффективное функционирование институции, можем выделить три основные причины. Политическая коррупция, реформа в судебной власти и управление публичными фондами – это три сферы, которые эксперты Европейского союза и болгарское общество критикуют. 1. Первая основная причина – уровень политической коррупции как на национальном, так и на региональном уровне.

ДОДАТКИ

В этой связи, две основные причины распространения политической коррупции в Болгарии: а) неэффективный контроль финансирования политических партии и предвыборных кампаний. В связи с несколькими политическими скандалами болгарский парламент сделал перемены закона. б) отсутствие ясных границ и правил в отношениях между политикой и бизнесом (отсутствие регламентации лоббистской деятельности, проблемы с раскрытием конфликта интересов среди политиков и административных служителей). 2. Вторая основная причина неуспеха в борьбе с коррупцией недостаточно эффективный контроль над управлением публичных средств. Эта проблема имеет 2 измерения: а) национальное измерение – из-за пропусков в законодательстве, политической коррупции и неэффективного контроля были затрачены значительные ресурсы государственного и общественного бюджета; б) с 2007 года эта проблема имеет и европейское измерение – из-за недостаточно эффективного контроля над средствами Европейского союза, был ограничен доступ до некоторых программ Европейского союза. 3. Третья - основная причина – системе.

неэффективная реформа в судебной

Согласно болгарской конституции управляющее большинство в парламенте (50% + 1) имеет право выбирать 50% представителей Высшего судебного совета – это орган самоуправления независимой судебной власти. По мнению экспертов, этот конституционный орган является причиной недостаточно эффективных результатов в расследования коррупции (когда во власти управляет то большинство, которое выбрало эту часть совета) или является причиной блокирования реформа (когда к власти пришло новое парламентское большинство, а гполитическая квота‖ из членов Высшего судебного совета была выбрана с прежнего парламента). 3.2. Причины успехов в борьбе с коррупции и достижения положительных результатов 1. Процесс интеграции Болгария в Европейский Союз Этот процесс оказался самым сильным фактором для реализации институциональных реформ и для новых законов и правил, которые защищают

ДОДАТКИ

принцы правового государства, верховенство закона, человеческие права и правила свободной рыночной конкуренции. Среди факторов, которые оказывают положительное влияние, можно отметить мерки ограничения коррупции государственной администрации. В последние два года были реализованы перемены в Законе государственных служащих и в этическом кодексе, которые в первый раз регламентировали административную санкцию, включительно и увольнение при нарушениях этических правил и норм поведения чиновников. В этом кодексе была создана специальная часть, которая рассматривает проблему конфликта интересов как одну из самых типичных форм проявления коррупции в процессе подготовки и исполнения принятых управленческих решений. Правильно сделали, когда ввели обязательное пополнение специального формуляра (декларации), в котором находилась информация о конфликте интересов. И не в последнюю очередь мы должны обратить внимание на антикоррупционные обучающие программы, которые оцениваются положительно болгарскими и иностранными экспертами. 2. Активная положительная роль гражданских организаций и медиа в Болгарии Сочетание подхода гражданской активности (с одной стороны) и диалога (с другой стороны) с государственными институциями и политическими партиями – одна успешная стратегия, которую некоторые неправительственные организации в Болгарии реализовали успешно. Transparency International – Болгария одна из организаций, которая именно при сочетании этих двух подходов достигла успехов в 2 областях: 1) мониторинг и гражданский контроль при выполнении государственных закупок и реализации стратегических сделок; 2) новые правила для финансирования политической деятельности. lll. «Золотые» правила успешного преодоления коррупции 1. В связи с планированием и реализацией антикорупционной политики Чтобы противодействие коррупции было эффективным, надо принять целенаправленную и системно организованную политику и действия против коррупции. В связи с этим, должна быть составлена адекватная Национальная антикоррупционная стратегия, которая представляет не только формальные действия (как встречи, дискуссии и так далее), а стратегия, которая содержит конкретные меры и ясные, точные показатели, сформированные при анализе самых важных прокоррупционных факторов.

ДОДАТКИ

Также необходимо разработать и осуществить секторную антикоррупционную политику, которая входит в общий положительный результат, и конкретные антикоррупционные механизмы для приложения этих политик. Очень важно предоставить возможность неправительственным организациям, экспертам и академической общественности реализовать независимую, периодичную экспертную оценку результатов Национальной антикоррупционной стратегии. 2. В связи с ограничением политической коррупции нужен обширный комплекс мер:  Поставить ясные и точные границы в отношениях между политикой и бизнесом: а) в связи с этим, очень важно создать ясную регламентацию лоббистской деятельности; б) надо регламентировать проблемы, связанные с конфликтом интересов в работе государственных служащих (нельзя, когда сужающий находится в ситуации, в которой должен выбирать между общественным интересом и защитой своих интересов); в) за эффективное приложение правил еще нужны: - ясные санкции для тех, кто нарушает законы; - институции (комиссии, звена) для проверок и санкцией;  Законодательные меры и контроль над финансированием политической деятельности. Главные принципы: прозрачность финансирования (партии и предвыборные кампании), публичность информации для источников финансирования и контроль (со стороны государственных одитных институций и со стороны гражданского общества), вместе с эффективным приложении санкциях. Очень важно для реализации контроля прилагать механизмы для установления между приходами и расходами, связанные с предвыборными кампаниями партии и кандидатов. 3. В связи с управлением государственных и общественных финансовых средств В последние годы часть средств государственного бюджета, которые тратятся через договор государственных закупок, имеют большое значение для частного бизнеса. Так политики, государственные и общественные деятели находятся в очень удобной позиции для коррупции. Чтобы была публичность в отношениях с частными фирмами, нужно соблюдать три ключевых принципа: 

Публичность и гарантия доступа до конкурсной информации. Например, в Болгарии можно привести информационный сайт Агентство государственных закупок, на котором все государственные и общественные институции обязаны публиковать информацию о конкурсах;

ДОДАТКИ 



Прозрачность в работе комиссий, которые оценивают кандидатов: – а) должны быть ясные правила о работе комиссии, б) журналисты, неправительственные организации и все кандидаты имеют право получить всю информацию, в том числе информация о критериях и мотивах выбора фирмы, которая победила; Контроль – а) контролировать надо целый процесс – с определения правил до исполнения договора; б) контролировать должны государственные институции, но права независимого гражданского контроля должны быть предоставлены и неправительственным организациям, и журналистам; в) должна быть возможность оспорить решения комиссии перед независимой судебной инстанцией.

ДОДАТКИ

Список використаних джерел 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. 9. 10. 11. 12. 13.

14.

15.

16. 17.

18.

19. 20. 21.

http://databank.worldbank.org http://www.kiev-dialogue.org/index.php?id=99 http://www.minjust.gov.ua/0/1128 http://www.openukraine.org/ua/programs/young-generations/anticorruption/integrity http://www.president.gov.ua/documents/10557.html http://www.razumkov.org.ua/ukr/article.php?news_id=765 http://www.ukrinform.ua/ukr/order/?id=989403 http://www.weforum.org/en/initiatives/gcp/Global%20Competitiveness%20Report/ind ex.htm TheWallStreetJournali Фонд HeritageFoundation, Свiтовий рейтинг iндексу економiчної свободи 2010 року. http://www.heritage.org/index/Ranking.aspx Антонович М., Мережко О. Випускники Програми iм. Фулбрайта обговорюють проблему корупцiї в освiтi та науцi України: http://www.fulbright.org.ua/62_6_u.html Без свободи все нiчого не варте / Г. Дьорренбехер, М.А. Ген, Ш. Мельник. – К., 16с. Болгарiя: довге повернення в Європу. 8 лютого, 2011 Богдана Костюк http://www.ut.net.ua/World/8182 Вiдбувся Шостий «Київський дiалог»: «Корупцiя в полiтицi, економiцi й управлiннi стратегiї її подолання в громадянському суспiльствi й свiтi»: http://www.europexxi.kiev.ua/statt%D1%96/v%D1%96dbuvsya-shostiiki%D1%97vskii-d%D1%96alog-korupts%D1%96ya-v-pol%D1%96tits%D1%96ekonom%D1%96ts%D1%96-i-upravl%D1%96nn%D1%96-strateg%D1%96%D1%97%D1%97%D1%97 Вступна кампанiя в Українi: Звiт за результатами загальнонацiонального громадського монiторингу вступних кампанiй 2008 та 2009 рокiв. – Кiровоград, 2009. – 96 с. Драго Кос. Технiчний документ / експертний висновок щодо Проекту антикорупцiйної стратегiї в Українi: http://www.coe.int/t/dghl/cooperation/economiccrime/corruption/Technical%20Paper s/UPAC/UA/344-UPAC-TP_Kos_DraftACStrategy_Oct09_Ukr.pdf Корупцiя в судовiй системi: Довiдник. – Луцьк, 2008. - 70 c. Кохан Г.В. Полiтична корупцiя: оцiнювання причин, форм, наслiдкiв: автореф. дис. на здоб. наук. ступеня канд. полiт. наук : спец. 23.00.01 «Теорiя та iсторiя полiт. думки» / НАН України, Ін-т полiт. i етнонац. дослiджень iм. І. Ф. Кураса. К., 2010. - 16 с. Нацiональна система доброчесностi: оцiнювання України. Комплексне дослiдження здiйснювалося силами Творчого об‘єднання «ТОРО» (Контактна група в Українi Transparency International) та Лабораторiї законодавчих iнiцiатив (Київ, Україна) http://www.toro.org.ua/news/527.html Нойце Я., Каратницький А. Корупцiя, демократiя та iнвестицiї в Українi – Київ: Фонд Конрада Аденауера, 2008. Правова освiта населення, як засiб боротьби з корупцiєю: http://www.minjust.gov.ua/0/22260 Симоненко В. Корупцiя — це реальна загроза безпецi держави: http://www.day.kiev.ua/169644/

ДОДАТКИ

22. Спецiалiзованi iнституцiї з боротьби проти корупцiї: огляд моделей. – К.: Органiзацiя економiчного спiвробiтництва i розвитку, 2007. 23. Стан корупцiї в Українi. Порiвняльний аналiз загальнонацiональних дослiджень: 2007-2009 для Порогової програми для України Корпорацiї «Виклики тисячолiття» (MCC):http://www.pace.org.ua/images/stories/2009_Corruption_in_Ukraine_Survey_R eport.pdf 24. Українцi засуджують корупцiю, але продовжують давати хабарi: http://consumers.unian.net/ukr/detail/4920 25. http://zakon.rada.gov.ua 26. Указ Президента України № 742/2006 вiд 11.09.2006. 27. http://www.forbes.com/lists/2010/6/best-countries-10_Best-Countries-forBusiness_Rank_4.html 28. Наказ Мiнiстерства освiти i науки України № 19 вiд 19.10.2010.