Послання Богородиці від 25 грудня 2007 р. “Дорогі діти! Я з великою радістю приношу вам Царя Миру, щоб Він благословив вас Своїм благословенням. Поклоняйтесь Йому і присвячуйте час Творцеві, якого прагнуть ваші серця.Не забувайте що ви є паломниками на цій землі, а земні речі можуть принести вам лише малі радості, тоді як через Мого Сина вам дається життя вічне. Я з вами, щоб провадити вас до того, чого прагнуть ваші серця. Дякую вам, що відповіли на Мій заклик”.
Ісус Христос -Цар наших сердець Я цього дня, на Різдво, наша Діва Марія каже нам у Своєму посланні про те, з якою радістю Вона приносить нам Царя Миру, який дасть нам Своє благословення. Різдво, без сумніву, є найчудеснішим днем у році, навіть для тих людей, які сприймають його по- своєму, інакше. Це – найчудесніший день в історії людства, тому що народився Цар Миру. Життєве призначення Ісуса і наше поєдналися в ангельській пісні, що звучала під час Його народження: “Слава на висотах Богу і на землі Мир людям доброї волі” (Лк. 2, 14). Щоразу, коли ми розмовляємо з Богом у молитві, Бог приходить і сповнює наші серця миром. Ми можемо поширювати довкола себе мир лише в тому разі, якщо самі сповнені Божим миром. Людське серце стає байдужим, якщо воно повне гріха, або якщо воно відвернулось від Бога. Гріх псує людину, сотворену за образом Божим, і вона розповсюджує невдоволення. Для людини єдиним шляхом навернення, зміни і повернення до свого первинного синівства є Тайна Сповіді, яку багато хто приймає останнім часом, примиряючись з Богом. Щоразу, коли Ісус приходить до нас, у серце, Він робить його прекрасним, бо задля цього Він приходив на землю. Наша Богородиця запрошує нас присвячувати більше часу Творцеві, якого прагнуть наші серця. Віддавати більше часу означає більше молитися. Якщо ми щодня молимося на крихту більше, ростиме й наша приязнь з Ісусом. Він приходить у наше життя, благословляє цей день і все, що миробимо, просвічує наш розум і зігріває наше серце.
Свій шлях на цій землі ми лише переходимо Бо ми – паломники. Хто швидше приходить на землю, швиде її покидає. Маленькі приємності світу інколи можуть відвертати нас від більшого добра. В Ісусі для нас відкриваються двері до життя вічного. Впродовж усіх цих років, коли наша Цариця Миру з’являлася, ми навчалися в Її школі любові того, як досягти життя вічного і як молитися. Наша Діва Марія також відкриває нам істинне значення Різдва. Ми розуміти-мемо Різдво глибше, коли будемо дивитися на Ту, яка від самого початку була присутньою при містерії Христового спасіння, сповнена такими чеснотами як Віра, Надія, Любов, Покора, Мовчання і Радість. Лише цілковито сповнюючи призначення Боже, ми можемо знайти шлях від серця, повного фальшивої гордості й марноти, до серця істинної покори і любові. о. Данко Перутіна Різдво Господа нашого Ісуса Христа Сьогодні, коли Господь усесвіту прийшов до своїх слуг, то хай і пани знижаться до своїх слуг у любові. Сьогодні, коли Багатий задля нас став убогим, то хай і багатий при своїм столі гостить убогих. (св.Єфрем Сирійський, Різдвяні гімии).
Послання Богородиці від 25 січня 2008 р. “Дорогі діти! З часу настання Великого Посту ви входите у благодатний час. Ваше серце – як зорана нива, воно готове прийняти насіння, що зросте лише в доброму ґрунті. Ви, маленькі діти, є вільними вибирати поміж добром і злом. Тому закликаю вас до молитви і посту. Посійте радість й плід радості зросте у ваших серцях для вашого добра, та й інші бачитимуть його і користатимуть з нього через ваше життя. Відкиньте гріх, виберіть життя вічне. Я з вами і заступаюсь за вас перед Моїм Сином.Дякую що відповіли на Мій заклик”.
Молитва і
піст
У Своєму посланні наша Богородиця заохочує нас приготувати свої серця під час посту, що є часом благодаті. Вона закликає нас постити, молитися і чинити діла покути, що завжди були основними складовими посту. У Старому Завіті діла покути в основному зводилися до зовнішніх жестів. Сьогодні часто є так само, адже протягом посту вірні обмежують себе в їжі, напоях, солодощах і сигаретах, проте набагато менше уникають сварок, обмов та інших гріхів. Християнський піст і молитва є основами спільноти, позаяк ціла Церква запрошується до посту, покути і молитви, особливо в часі Різдвяного чи Великодного Посту. Відкидання матеріальних справ є лише одним зі способів покути за особисті гріхи. Це – доказ того, що ми готові відмовитися від чогось і поділитись із людьми, які живуть у бідності й нужді. Готуючись до посту ми не повинні обмежуватися зовнішніми жестами. Старозавітні пророки добре це розуміли та застерігали людей, кажучи, що справжня зміна лежить у переміні серця людини. Якщо ми перемінимо серце, то обновимо цілу людину. Лише така переміна може привести до приязні з Богом і людьми. Лише таким способом наше серце отримає насіння, що переросте у доброту. Бог сотворив нас вільними істотами, тож кожного дня ми приймаємо якісь рішення. Ми можемо вибирати поміж добром і злом. Цариця Миру закликає нас відкинути гріх і вибрати життя вічне. Це – єдиний правильний вибір. Щоразу, коли ми вибираємо добро, ми стаємо на сторону Божих синів і дочок і наше життя сповнюється радістю. Ми живемо повним життям. Життя в гріху – це животіння і страждання, тоді як життя у Бозі приносить радість і мир. Уже тут, на землі, ми можемо відчути правдиву радість, живучи згідно з Божими Заповідями, і пізнати повну радість у вічності, коли Бог витре сльози з кожного обличчя. Тоді “…смерті не буде більше, ні скорботи, ні плачу, ні болю не буде більше, бо все попереднє минуло” (Од. 21,4).
Ісус є нашим найпромовистішим прикладом, узірцем і вчителем духовного життя. Перед Своїм публічним виходом Ісус відійшов у пустелю і перебував там 40 днів на молитві та пості, готуючись до Своєї місії у народ. Мойсей провів стільки ж днів на горі Синай, так само Ілля – на горі Хорив. У тиші і самоті людина може ліпше чути Бога, бо тоді її не обтяжують жодні клопоти. Іти в пустелю, усамітнюватись навіть на тривалий період часу – це не оправдання для уникнення людьми своїх обов’язків чи завдань. Це – особливий час, в якому ми відновлюємося у близькості до Бога, бо отримуємо змогу жити поміж людьми і свідчити їм Радісну новину. Ісус – Цар нашого життя і нашого серця. Він може зробити те, чого ми не можемо, до чого нам бракує сил. Марія, Матір Церкви і наша Матір, вставляється за нас перед Своїм Сином. Свою заступницьку і посередницьку роль Вона почала здійснювати ще живучи на Землі – на весіллі у Кані Галилейській – і продовжує робити це дотепер, будучи в Небі. Прийшовши сюди, у Меджугор’є, наша Пані хоче допомогти нам наблизитись до нашого Спасителя і Відкупителя. Якщо ми відгукнемося на заклик Цариці Миру і приготуємося постом і молитвою до зустрічі з Ісусом, то сподобимося участі у святкуванні Пасхи з чистим серцем і душевною радістю. О .Данко
Перутіна
Послання Богородиці від 25 лютого 2008 р. “Любі діти! У цей час благодаті Я наново закликаю вас до молитви і самозречення. Нехай ваш день переплітають маленькі палкі молитви за всіх тих, хто ще не пізнав Божої Любові! Дякую, що ви відповіли на Мій заклик!”
Через молитву і самозречення до святості Упродовж майже 27-ми років появ Богоматері, ми можемо засвідчити, що Вона ставиться до нас, своїх дітей, як справжня Мати. Для неї важливий кожний, і ніхто не виключений з Її плану. Вона бажає нас вести до Свого Сина Ісуса. У сьогоднішньому посланні Марія нагадує нам про важливість часу посту, в якому ми перебуваємо. У цей час Бог дає нам ще одну нагоду, щоб ми відновилися і перемінилися. Ми повинні бути конкретними, бо молитва – це зустріч живої людини з живим і правдивим Богом. Від нас вимагається особиста переміна у всіх сферах. Марія дає нам допоміжний засіб, який підтримує нас у боротьбі, а ним є молитва і самозречення. Ісус є нашим першим учителем у молитовному житті. Коли учні запитали Його, чи Він не міг би навчити їх молитися, Він навчив їх молитви “Отче Наш”. Це – не лише молитвадекламування або повторювання деяких слів, а справжнє повернення до Отця для того, щоб могло прийти Його Царство. У Богові-Отці ми маємо все. Важливо вслухатися у все, що Бог каже нам у молитві – все інше нам додасться(пор.Мт.6.33). У молитві ми повинні бути ревними, а також відкритими на Божого Духа. Це дасть нам силу тоді, коли все відбуватиметься не так, як ми собі це уявляли. Разом з Ісусом Марія є нашою вчителькою молитви. Дехто питає себе, чому Марія так часто наголошує на важливості молитви і знову закликає нас молитися. Про це запитують себе передусім ті, хто не молиться; ті, що з усього – так само і з молитви – хочуть зробити сенсацію. Є такі, котрі не зрозуміли Євангелії. Вони й надалі живляться духом світу. Марія закликає нас молитися, бо і Вона молилася і відчула важливість молитви більше від нас. Вона молилася в усіх важливих
свого життя: перед Очоловіченням Свого Сина Ісуса Христа, під час Благовіщення, а також у день П’ятидесятниці, коли постала Церква, Тіло Христове. Вона, сповнена Благодаті Бога, говорить з Небес від цілого серця: “Ось я Господня слугиня: нехай зо мною
станеться по Твоєму слову” (Лк. 1,38). Тому вона стоїть біля нас як приклад глибокої віри і молитви. Наступним важливим допоміжним засобом у духовному житті є самозречення. Однак не самозречення заради самого самозречення, але зречення для того, щоб у нашій душі було вільне місце, де може діяти Бог. Кожне самозречення є знакомдуховного зростання. Спершу ми повинні зректися того, що стоїть замість Бога на першому місці. Це можуть бути люди, слава, влада, гроші, людські умови, ми самі або ж ще щось інше. Бог повинен стояти на першому місці. Лише тоді все те, чого ми зреклися, займе своє справжнє місце.
У цей благодатний час ми покликані зростати щодня, а саме – просити в наших молитвах за всіх тих, які ще не пізнали Божої любові. Ми покликані молитися за відкинутих, одиноких, нещасливих, гнаних, за душі в чистилищі й за всіх тих, котрі потребують молитви. Нехай на цьому цінному шляху нас благословляє і допомагає нам Пресвята Діва, Цариця Миру. О. Данко Перутіна
Послання Богородиці від 25 березня 2008 р.
“Любі діти! Я закликаю вас працювати над вашим особистим наверненням. Ви ще далеко від зустрічі з Богом у вашому серці. Тому проводьте більше часу у молитві й адорації Ісуса у Пресвятих Дарах, щоб Він перемінив вас і вклав у ваші серця живу віру і прагнення життя вічного. Усе – минуще, Мої любі діти, лише Бог – вічний. Я – з вами і спонукаю вас любов’ю. Дякую, що відповіли на Мій заклик!”
Зустріч з Богом як умова істинного навернення У посланні від 25 березня 2008 року Марія закликає нас до особистого навернення. Це – звернення до кожного зокрема, бо ніхто не виключений з цього Материнського звернення. Навернутися – означає зректися щоденного способу життя і почати нове життя в Ісусі Христі. Навернення охоплює цілу людину, так само, як, наприклад, блудний син з Євангелії від Луки, з листів св. Павла, св. Франциска і безлічі відомих і невідомих Святих. Навернення охоплює наше серце і нашу волю. Серце – це центр людини. Коли навертається серце, тоді можна говорити, що і ціла людина пережила навернення. Окрім навернення серця, потрібне також навернення волі, бо навернення – це вигук. Воля допомагає на прокладеному шляху. Вона допомагає в тому, що ми не провалюємося вже при перших труднощах. Справжнє навернення вимагає не лише відреченості від гріхів, але й відмови від усіх менших і більших божків, які часто перешкоджають нашому рішенню бути цілком з Богом. Ісусові дуже зрозуміло, коли Він говорить: “Коли хто хоче йти за Мною, нехай себе зречеться, візьме щодня на себе хрест свій і йде за Мною” (Лк. 9,23). Через на-вернення ми дозволяємо Богові вести нас для того, щоб пізнати плани, які Він має для нас. Не буває навернення без молитви, бо молитва – це перша й остання умова навернення, духовного поступу і святості. У цьому напрямку нас веде також Марія у посланні від 25 червня 1992 року. Вона наголошує, що закликає нас до навернення щодня. “Якщо ви не молитеся, то не можете стверджувати, що навернетеся”, – кажe далі Марія. Молитва допомагає нам невпинно навертатися так, що ми завжди думаємо про Бога і вистоюємо у вірі. Молитва – це розмова між Богом і людиною. Бог знає наше серце ліпше, ніж ми самі, і Його цікавлять не так наші слова, як значно більше – вигляд нашого серця. Самозречення у молитві є важливим. Потрібно віддавати себе повністю у Божі руки так, щоб Бог знову міг зробити нас своїми любими доньками й синами. Ми повинні віддавати Йому наші бажання, плани, цілі і слабкості. Ми повинні повністю віддати себе Йому, щоб Він вів нас, куди забажає – у Царство Боже . Марія
упродовж усього цього часу веде нас до Свого Сина Ісуса і ніколи не вирізняє Себе. У сьогоднішньому посланні Марія також закликає нас до адорації Ісуса у Пресвятих Дарах. Через поклоніння ми єднаємося з цілою Церквою. Св. Альфонс Марія Ліґуорі каже, що адорація Ісуса у Найсвятіших Тайнах є наймилішим серед усіх почитань Богові. Близькість Ісуса є для нас живою вірою, а віра – небесним даром, який Бог дарує кожній людині. Кожен повинен відкрити своє серце і прийняти цей дар. Через віру ми відкриваємося на Бога і лише тоді пізнаємо, хто Він такий. Віру можна порівняти зі світлом. Вона – так само як світло – проганяє темряву, труднощі й сумніви, вона надає впевненості й сили. Віра осяває і веде віруючого шляхом так, як темна хмара і світла ніч вели ізраїльтян через пустелю. Ті, хто очікують від віри світлих і видимих знаків, будуть розчаровані. Коли св. Тома у своєму глибокому невірстві сказав, що не повірить у Воскреслого до того, як не покладе свої руки у рани Ісуса, Ісус відповів йому: “Щасливі ті, які, не бачивши, увірували!” (Йо. 20,29). Якби нам усе було зрозуміло, тоді віра не була б жодною заслугою. Те, що ми з впевненістю знаємо, в те ми не віримо. Коли людина в щось вірить то воно, принаймні, трохи приховане. Вірити – це довіряти. Це означає також любов до кожної особи, в яку ми віримо. Багато людей навіть знаючи, що цей світ – минущий, у своїй слабкості надають перевагу цінностям цього світу. Марія нагадує нам про те, що тільки Бог вічний. Цариця Миру повчає нас з любов’ю. У Її посланнях можна розпізнати любов і смирення, за які ми Їй дякуємо. Її заступництву ми ввіряємо себе. о. Данко Перутіна
Послання Богородиці від 25 квітня 2008 р. “Дорогі діти! Сьогодні Я також закликаю вас усіх зростати у любові Божій так, як квітка, яка відчуває теплі промені весни. Так само зростайте і ви, Мої любі діти, у любові Божій і несіть її до всіх тих, які перебувають далеко від Бога. Шукайте Волі Божої і чиніть добро кожному, кого Бог поставив на вашому шляху, і будьте світлом та радістю. Дякую, що відповіли на Мій заклик!”
Шукайте Божої волі та чиніть добро Напочатку послання від 25 квітня 2008 року Марія закликає нас зростати у любові Божій. Зростати у любові означає відкритися на Бога, як квітка, так, щоб Він міг нас огорнути й освітити. Це може звершити тільки молитва, бо вона є каналом, через який Бог шле на цю землю Свої любов і благодать. Правдиву молитву може породжувати лише серце, яке дозволяє охопити себе силі Божої любові. Цю любов може охопити лише той, хто молиться від щирого серця, тобто цілим своїм єством. Любов Божа шукає відповіді, а нею є віра. Сповнене вірою серце можна порівняти зі світлом. Віра, як і світло, проганяє темряву, труднощі та сумніви, вона дарує впевненість і силу. Віра осяює шлях кожному, хто її має, і веде так, як хмара осяювала ніч і вела ізраїльтян через пустелю. Ті, котрі очікують від віри ясних і зрозумілих знаків, розчаруються, бо віра перевершує докази та аргументи. Віру не можна виміряти з допомогою науки, бо вона передусім є життям, а життя не завжди можна описати з допомогою знань. Віру можна порівняти із зорями, що серед ночі ведуть рибалок у морі. Вони освітлюють хвилі, по яких пливуть рибалки, проте безпосередньо не показують їм шляху. Марія закликає нас шукати Волю Божу. Вона з’являється нам у Своїй повноті тільки у зустрічі з Христом. Лише шукання і сповнення Божої Волі запровадить нас до Небесного Царства. Ісус каже: “Не кожний, хто промовляє до Мене: Господи! Господи! – ввійде в Царство Небесне, лише той, хто чинить Волю Отця Мого, що на Небі” (Mт. 7,21). Божа Воля є важливішою, ніж наша воля. Пошук і виконання Божої Волі неозначає погубити себе чи свою свободу, навпаки,
це означає звільнитися від щоденного полону гріхів – полону, в якому нас тримають маленькі “божки”. Це може бути влада, гроші, робота чи думки про щось інше тощо. Усі ці ідоли забирають у нас життя, яке дає лише Бог. Усі інші “божки” обіцяють багато, але не дають нічого. Богородиця прийняла Божу Волю, Вона погодилася служити одному Богу й виконувати Його Волю. Тобто Марія сказала “fiat” – “нехай станеться” – і з допомогою Божої благодаті змінила хід історії. Через виконання Божої Волі ми вступаємо у дружні стосунки з Богом. Коли Ісусові сказали, що прийшла Його Матір і брати і що вони Його шукають, Він відповів їм: “Хто Моя Мати та брати Мої? І поглянувши навкруги на тих, які сиділи довкола Нього, каже: Ось Моя Мати та Мої брати. Бо хто чинить Волю Божу, той – Мені брат, сестра і мати” (Mк. 3, 33 - 35). На завершення послання Богородиця закликає нас чинити добро всім людям і бути світлом та радістю. Світлом і радістю може бути лише той, хто щодня засвідчує Божу любов так, як це, наприклад, робила Мати Тереза. Бути свідком означає повністю віддати себе у Божі руки і жити посланням Євангелії до того, як ми передамо його іншим. Особиста зустріч з Богом, що став людиною, допомагає і нам жити з розп’ятим і воскреслим Господом.Нехай Марія, Матір Христа і Церкви, допоможе нам занести всюди послання миру, радості й прощення – послання, яке змінить світ!
o. Данко Перутіна
Послання Богородиці від 25 травня 2008 р. “Дорогі діти! У цей час благодаті, в якому Бог дозволив Мені перебувати з вами, Я наново закликаю вас, Мої любі діти, змінитися. Особливо працюйте над спасінням світу весь цей час, коли Я є з вами. Бог милосердний і дає особливі благодаті, тому шукайте їх через молитву. Я є з вами і не покину вас самих. Дякую, що відповіли на Мій заклик!”
Закликаю вас до навернення У багатьох посланнях Марія пригадує нам, що ми живемо в час, рясний на благодаті. Мільйони людей з цілого світу відвідали Меджуґор’є за останні 27 років, щоб отримати від Бога зцілення душі та серця у цьому духовному центрі зцілення. Марія вказує нам на шлях зцілення, яким є навернення. У Біблії є багато прикладів навернення, зокрема блудного сина (пор. Лк. 15,11-32) або ще більш вражаюче – св. Павла (Ді. 9,1-18). Також є ще багато інших. Кожне навернення базується на події або ж на зустрічі, але не на будь-якій, тільки на зустрічі з Богом. Савло був переслідувачем християн в Єрусалимі та Юдеї (пор. Ді. 8-9). Якось він вирушив на переслідування християн у Дамаску. Перед тим, як зайти в місто, він зустрів Ісуса, що й змінило все його життя. Ця зустріч цілковито змінила і навернула його. Савло, який був переслідувачем християн, стає учнем Ісуса і змінює своє ім’я: з Савла постає Павлом. Щось подібне трапилося також з апостолами. Найвирішальнішим моментом для них була перша зустріч з Ісусом, тоді вони покинули все і пішли за Ним. Таке відбувалося зі святими і так буде з нами, коли ми через молитву шукаємо Божу Волю у своєму житті. Марія знову закликає нас до навернення, яке означає переміну. Більшість сучасних християн не виходять назустріч живому Богу, а ця зустріч є умовою нового початку. Після цієї зустрічі все змінюється: життя стає іншим і кращим. Потрібно знати, що після зустрічі з Богом труднощі не зникають, але є можливість легше їх переносити. Ті, які мають досвід зустрічі з живим Богом, стають сіллю і світлом землі. Вони стають засобом, з допомогою якого цей світ охоплює Божа любов і Його радість. Ми всі покликані безперервно навертатися і змінюватися на шляху з Ісусом. Навернення – це процес, який триває ціле життя, і ніхто не може сказати, що він уже повністю навернувся. Завжди є щось, що ми можемо змінити, і насамперед у собі, а не в інших. Навернення – це шлях з Ісусом, щодня,
постійний шлях, без перерви. Навернення – це постійне завдання цілої Церкви, яка є не людським, а Божим ділом. Богородиця наголошує: Бог допомагає нам на нашому шляху і дає нам особливі благодаті. Проте ці ласки потрібно випросити і потрібно виявити добру волю і любов до Бога. Бог є милосердний і добрий, як сказано у Святому Письмі: “Господь, Господь! Бог милосердний і ласкавий, нескорий на гнів, многомилостивий, і вірний, що зберігає ласку для тисяч...” (Вих. 34,6-7). Основне, від чого ми повинні звільнитися, коли починаємо молитися – це будь-яка роздвоєність. Перед Богом ми не повинні обманювати, брехати або показувати себе кращими, ніж ми є насправді. Ми повинні бути такими, які ми є. Ми можемо набрехати або обманути друзів і сусідів, але перед Богом ми повинні зняти маски, бо Він знає нас ліпше від нас самих. Шлях молитви такий самий, як шлях зміни: тісний і довгий, проте без зусилля і старання немає жодних плодів. Через молитву наново відновлюється колись зруйнований зв’язок між Богом і людиною. Марія підбадьорює нас і не покидає самих на шляху. Вона стоїть біля нас, як приклад молитви, через яку Вона співпрацювала для Бога і для Втілення Божого Сина. Разом із Пресвятою Дівою Марією, нашою Богородицею, ми можемо промовляти: “Ось Я Господня слугиня: нехай зо Мною станеться по Твоєму слову” (Лк. 1,38). Ми віддаємо всіх потребуючих Її молитвам, а передусім тих, котрі втратили все під час землетрусу в Китаї. о. Данко Перутіна
Послання Богородиці від 25 червня 2008 р. “ Любі діти! Сьогодні Я знову з великою радістю у серці закликаю вас слідувати за Мною, і слухати Мої послання. Будьте благовісними посланцями радості та любові у цьому світі, позбавленого миру. Я є з вами і благословляю вас усіх зі Своїм Сином Ісусом, Царем Миру. Дякую, що відповіли на Мій заклик!”
ЗАКЛИКАЮАЮ ВАС СЛІДУВАТИ ЗА МНОЮ Тут, у Меджуґор’є, 27 років тому Марія назвала Себе Царицею Миру. Усі ці роки Вона – як справжня Мати, сповнена любові й терпеливості навчає нас. Одночасно Вона закликає до святкування Пресвятої Євхаристії,навернення, посту, покаяння і адорації Ісуса у Пресвятих Таїнствах. У посланні до 27 річниці Марія каже нам, як Вона закликає нас із сповненим радістю серцем слідувати за Нею та Її посланнями. Коли ми разом роздумуємо про останнє послання і про всі почуті дотепер послання, то ніколине повинні забувати слів святого Людовіка Ґріньйона де Монтфорта. Він сказав: “Через Марію – до Ісуса!” Марія завжди єднає нас навколо Свого Сина. Вона закликає нас до цілковитої відданості Ісусові, бо лише Він може зробити з нас досконалих людей, які достойні небес. Марія є для нас прикладом, як потрібно бути вірним Богові та як жити з віри і вірою. Від початку з’яв Вона співпрацює у ділі Святого Духа. Церква, діло Святого Духа, молиться разом з Марією, у Якій Бог звершив великі справи. Богородиця стоїть перед нами як великий подарунок, як найкрасивіший образ Церкви. Вона говорить до нас простими словами, які притягують стільки людей з цілого світу. Ці послання зрозумілі всім: від найменшої дитини аж до старшої людини. Вони зрозумілі, бо є сповненими любові, а мову любові розуміє кожен. Марія закликає нас бути посланцями радості та любові у цьому світі, позбавленому миру. Ми можемо засвідчити, що сьогодні також існує багато загроз для цілого людства, як, наприклад, атомна зброя, різні хвороби та глобальне потепління. Люди перебувають у великому страху. Марія знає це, і тому від початку з’яв закликає вірних , християн , бути
посланцями радості та любові у цьому неспокійном у світі. На третій день Своїх з’яв Вона дала перше зі Своїх найбільших послань, яке звучало: “Мир, мир, мир – і тільки мир!” Потім Вона тричі повторила: “Між Богом та людьми, і поміж людьми, овинен панувати мир!” Правдивий мир” може походити лише від Бога, Христос через Марію став “нашим миром” (пор. Еф. 2, 14). “Світ не може дати” цей мир (Йо. 14, 27), і тому Христос просив Своїх апостолів нести у світ мир (пор. Мат. 10, 11), щоб вони стали “синами миру” (Лк. 10, 6). Іноді ми схильні шукати джерело незгоди в інших людях, бо так є простіше. Утім це джерело ми повинні насамперед шукати в собі, знайти його і потім – усунути. Джерелом незгоди завжди є гріх, від якого повинні відректися, створивши умови для Бога, щоб Він діяв у нас. Марія та Її Син, Цар Миру, благословляють нас наприкінці послання. Любі шанувальники Цариці Миру: від цілого серця скажімо “так” – миру, станьмо на бік Бога і таким способом дозвольмо Ісусові стати в нас Дорогою, Правдою та Життям. о. Данко Перутіна
Послання Богородиці від 25 липня 2008 р.
“Дорогі діти! Тоді, коли ви думаєте про тілесний відпочинок, Я закликаю вас навернутися. Моліться і працюйте так, щоб ваше серце було скероване до Бога Творця, який є справжнім відпочинком вашої душі та вашого тіла. Нехай Він відкриє вам Своє Обличчя і дасть вам Свій мир. Я з вами і заступаюся перед Богом за кожного з вас. Дякую, що відповіли на Мій заклик!”
ЩОБ ВАШЕ СЕРЦЕ БУЛО СКЕРОВАНЕ ДО БОГА ТВОРЦЯ Зараз час літнього відпочинку і люди запитують себе, як їм провести цей час, аби відпочити так добре, як це лише можливо. Хтось вибирає гори, інші їдуть на море, а ще інші вирішують прочитати добру книжку або ж піти погуляти на природу. Марія закликає нас до іншого виду відпустки і вчить, що справжній відпочинок полягає в тому, щоби навернутися. Навернення охоплює цілу людину: тіло і душу, слова та вчинки. Євангеліст Марко записав першими такі слова Ісуса напочатку Його публічного виступу: “Покайтеся і вірте в Євангелію” (Мк. 1,15). Навернення полягає не лише в тому, щоб поверхнево виконувати Божі заповіді. Воно складається також з особистої зустрічі з Ісусом Христом. Після цієї зустрічі людина повністю усвідомлює, хто вона і яка вона, починає усвідомлювати свої гріхи та слабкості, а також свою особисту цінність і свою значимість. Після зустрічі з Ісусом у людині зростає бажання вже не жити далі “постарому”. Людина хоче розпочати нове життя. Вона дозволяє Ісусові приходити у своє щоденне життя, дії та думки. Владичиця знову закликає нас до молитви так, що наше серце більше прагне Бога Творця, бо лише Він може подарувати нашій душі та нашому тілу справжній відпочинок. Серце – центр людини, і ніхто немає двох сердець, що був би у змозі любити одним і ненавидіти іншим. Людина має лише одне серце і тому повинна стати на сторону прощення, миру, любові й довіри. Святий
Тома говорить, що людське серце створене на подобу Бога, щоб любити. Час канікул є чудовою оказією, щоб зупинитися на хвилю і на ново pозпoчати молитву. Канікули – це час для глибшої зустрічі з Богом. Час канікул – це можливість знайти більше часу для друзів, яким ми не уділяли уваги. Ми маємо час зателефонувати їм і поділитися новинами або рішеннями, які ми прийняли останнім часом. Час канікул є оказією, щоб перетворити життя в ставленні до Бога, інших, самого себе. Використаймо цей час так, щоб цінні моменти не минули даремно. Марія заступається за нас перед Богом, і в Нього ми випрошуємо для себе прощення і благодаті. Марія заступається за нас і супроводжує нас на дорозі, якою ми йдемо, і тому нам немає чого боятися, бо як сказано у 62 псалмі: “Лише у Бозі душа моя має спочинок, в Ньому моє спасіння. Тільки Він моє спасіння й моя скеля, Мій захист: і не захитаюсь ані трохи… У Бозі моє спасіння й моя слава, міцна моя скеля; прибіжище моє у Бозі. Звіряйтеся на Нього повсякчас, народи, виливайте перед ним серця ваші!” о. Данко Перутіна
Послання Богородиці від 25 серпня 2008 р. “Дорогі діти! Сьогодні Я також закликаю вас до особистого навернення. Будьте тими, які навернуться і власним життям свідчитимуть, любитимуть, прощатимуть, нестимуть радість Воскреслого у світ, в якому помер Мій Син, і де люди не мають жодного прагнення ні шукати Його, ні відкривати Його у своєму житті. Ви ж поклоняйтеся, і нехай ваша надія стане надією для тих сердець, які не мають Ісуса. Дякую, що відповіли на Мій заклик”
Заклик до особистого навернення Напочатку послання від 25 серпня 2008 року Марія закликає нас до навернення і каже: “Ви будете тими, які навернуться і власним життям свідчитимуть, любитимуть, прощатимуть і нестимуть радість Воскреслого у цей світ.” Повернення потребує кожна людина. Це – процес, який триває ціле життя. Справжнє навернення складається із зустрічі з живим Богом. Лише той, хто зустрівся з живим Богом, може це засвідчити іншим. Тоді як людські зустрічі часто є поверхневими, зустріч із живим Богом відбувається у глибині серця та душі й залишає сліди у цілій людині. Щоразу, коли людина не перебуває у любові, є необхідним повернення. Щоразу, коли людина не вірна словам Ісуса, вона потребує навернення серця. Повернення складається з двох кроків. Перший крок полягає в тому, щоб ми одного разу в житті клякнули перед Ісусом і з глибин серця і глибин душі сказали йому: “Ісусе, я приймаю Тебе, я хочу відкинути старий спосіб життя й гріхи та очищеним йти з Тобою по дорозі”. Рішення бути з Богом – це наріжний камінь. Другий крок полягає у тому, щоб щовечора питати себе знову: “Чи жив я згідно з Божими заповідями? Що я можу зробити, зустрічаючи людей? Як я можу любити Церкву більше?” Лише тоді, коли ми зможемо зробити ці два кроки, ми робимо поступ у духовному житті. Марія так часто закликала нас навернутися і закликає ще й сьогодні. Вона закликає нас бути свідками. Іноді ми буваєм глухими або сліпими і думаємо, що Марія звертається передусім до тих, які не ходять до церкви; до тих, яких ми вважаємо поганими. Владичиця думає і про них, але передусім Вона думає про тих, які поводяться, як фарисеї, повчають інших, яким важко пробачати. Вони потребують глибокого навернення. Для цього Марія дає нам допоміжні засоби. Вона дуже часто спонукала нас до молитви і в останньому посланні. Наново закликає нас до поклоніння Найсвятішим Тайнам. Бог любить тих людей, які поклоняються Йому в Духові та Правді: саме вчинками та життям, а не лише словами. Адже Богу потрібні не наші слова. Йому потрібне наше серце. Віддавшись повністю, ми можемо стати надією для тих сердець, які не знають Ісуса. Існує дуже багато визначень, ким є людина.Одне з Них звучить так: “ Людина це істота яка
сподівається!” Надія для нас, людей, подорожніх на цій землі, дає силу не здатися і мужньо крокувати в майбутнє. Наша надія – в Імені Ісуса. Надія завжди зорієнтована на майбутнє. Любов – це те, що відбувається тепер, а віра допомагає нам реалізувати це. Багатьом видається, що світ узагалі не змінюється, і вони питають себе, для чого ж тоді потрібно навертатися? Для інших світ змінюється, а саме – на гірше. Ми спроможні цілком зруйнувати світ, але люди, які жили багато років до нас, також могли це зробити. Ми повинні запитувати, яку саме роль відіграє навернення у нашому житті? Це не означає, що ми можемо зустрітися з Богом, як з людьми, наприклад, з мамою, братом, сестрою або ж з добрими друзями на вулиці. Звісно, всі ми бажаємо таких близьких, особистих і глибоких зустрічей з Богом, та, загалом, наші зустрічі з Ним мають іншу природу. Так само ми повинні запитувати, чи віримо ми, що Царство Боже близько. Сьогодні мало людей відчувають, що Бог є тепер. Щораз більше людей стає атеїстами або агностиками. Це життя є для них усім, що вони мають. Утім ми, християни, які слідуємо вченню нашого Господа Ісуса Христа, віримо в Його слова. Він говорить нам, що є життя після смерті, що існує живий Бог і що ми можемо говорити з Ним через молитву. Він говорить нам, що шляхом до цього нового життя після смерті є любов, яку ми виявляємо іншим людям у цьому житті. Наше духовне начало часто глибоко проникає в основне питання: “Чи вірую я в Ісуса Христа?” А коли я вірую, то живу на тому світі по-іншому і докладаю зусилля, щоб мої рішення відповідали вірі. Ісус говорить нам, що ми зустрічаємо Бога щоразу, коли служимо іншим людям. Відтак повернення є необхідним і важливим. І передусім тоді, коли ми не зберігаємо вірності словам Ісуса та Його заклику до життя в Ним Повернення інавернення є необхідними, коли ми втратили любов.
о.Данко Перутіна
Послання Богородиці від 25 вересня 2008 р.
“Любі діти! Нехай ваше життя наново стане на сторону миру. Будьте радісними носіями миру і не забувайте, що живете в час благодаті, коли Бог дає вам великі благодаті через Мою присутність. Не закривайтеся, Мої дорогі діти, але використайте цей час і шукайте дару миру та любові для вашого життя, щоб ви могли стати свідками для інших. Благословляю вас Моїм Материнським благословенням. Дякую, що відповіли на Мій заклик!”
СТАНЬТЕ НА СТОРОНУ МИРУ Наше життя наповнене щоденними рішеннями, які ми повинні прийняти. Ми завжди повинні вирішувати на користь чогось. Хтось приймає рішення про щось одне, а хтось інший – про інше. Скільки ми живемо, стільки й повинні приймати рішення. В цьому останньому посланні Марія закликає нас, щоб наше життя стало вибором на користь миру. Стати на сторону миру – означає стати на сторону Христа: “Він є наш мир” (Еф. 2, 14), – пише св. Павло ефесянам. Ісус дарує такий мир, який є ані поверхневим, ані оманливим, про який іноді говорять люди. Це мир, який огортає людське серце через випробування і боротьбу і осяює людей зсередини. Ісус каже: “Мир Мій даю вам, мир Мій залишаю вам, не як світ дає, Я даю вам мир” (Йо. 14,27). Ісус прийшов у цей світ, щоб зруйнувати мур ворожості та неспокою, які панували між людьми та Богом, і встановити Царство любові, радості та миру. Мир, який нам дарує Ісус, не є в першу чергу відсутністю неспокою або війни, але це – відносини з Богом сповнені довіри та спокою. Мир, який нам дарує Ісус – це кожна згода, яка заспокоює і змінює людське серце, і прояснює світ. У всіх посланнях, які ми отримали від Богородиці на протязі цих 27-ми років йдеться про смирення, любов і мир. На третій день з’яв, коли всі візіонери сходили з гори, Владичиця явилася Марії Павлович і сказала: “Мир, мир, мир – лише мир!” Мир повинен панувати між Богом і людиною, а також поміж людьми! У Меджуґор’є, Марія представляється як Цариця Миру. Вона закликає кожного особисто бути носієм миру, сповненим радості, бо ми живемо у благодатному часі. В дійсності, ці 27 років є рясним на благодаті часом, бо Владичиця є близько до нас в особливий спосіб. Це засвідчуюмільйони прочан, які знайшли тут сенс життя та духовного миру.
Марія закликає нас бути свідками. Кожен з нас повинен стати свідком. Віра дає нам силу свідчити у цьому світі про Христа. Ми прийняли, як спадщину свідчення віри у Триєдиного Бога,Блаженної Діви Марії, Апостолів та Мучеників першої Церкви. Справжні свідки, котрі вже пішли перед нами в Небесне Царство, передусім ті, яких Церква величає, як святих. Вони діють і сьогодні у живому вченні Церкви через приклад свого життя, через написані праці, які вони залишили нам, і через свою молитву. Вони споглядають Бога, величають Його, вони не припиняють піклуватися про тих, кого залишили на землі. Вони є правдивими свідками, які були возвеличені понад усіх у радості свого Господа. Їхнє заступництво є найбільшою службою для Бога. Ми можемо і повинні просити їх заступатися за нас самих і за цілий світ, так нас навчає Катехизм Католицької Церкви (пор. ККЦ 2683). Тому, усі хто слідують за Христом і хочуть служити правді, повинні знати, що зустрінуться з опором. Існує лише один шлях для наслідування нашого Господа Ісуса Христа, бо лише так ми станемо знаряддям миру, як говорив св. Франциск Ассизький. Нехай нам буде помічним Материнське благословення, яке нам дарує Блаженна Діва Марія і Цариця Миру.
о. Данко Перутіна
Послання Богородиці від 25 жовтня 2008р. „Дорогі діти! У особливий спосіб закликаю вас усіх, щоби ви молились в Mоїх намірах аби вашими молитвами зупинити план сатани щодо Землі, котра щодня чимраз далі віддаляється від Бога, а на місце Бога ставить себе і нищить все те, що є добре та гарне в душі кожного з вас. Тому, любі діти, озбройтесь отже молитвою та постом, аби ви були свідомі того, як глибоко любить вас Бог і виконуйте волю Його. Дякую вам, що відгукнулись на Mій заклик.”
ЗУПИНИМО ПЛАН САТАНИ! Дорогі діти! У особливий спосіб закликаю вас усіх, щоби ви молились в Mоїх намірах , аби вашими молитвами зупинити план сатани щодо Землі. Стримати план сатани і вчинити це з нашою участю, - ось привід Її пришестя та тривалого перебування у Медж’югор’ї. Вона, Tа котра першою прийняла Бога до Cвого лона є з нами для того, аби навчити нас як маємо Його приймати і залишатиметься з нами доти, доки останній із покликаних не відповість на Її прохання. Незважаючи на те, що Земля, щодня чимраз далі віддаляється від Бога, незважаючи на те, що сильні світу цього, здається, робляться чим раз сильнішими, а убогість бідних чим раз глибшає, незважаючи на те, що чим раз більше людей викидається за край суспільного життя, а доля світу, на перший погляд, залежить від диктату економіки, несправедливість бере верх над справедливістю, а війни нищать мир, існує світ невідомий ані мудрецям, ані засобам масової інформації, світ складний та різнорідний, який розквітає в тиші та відкривається на благодать Любові. Світ, який не ставить на місце Бога себе, але у Бозі шукає життя і в Ньому його знаходить. Світ, який піклується про все те, що є добре та гарне в душі людини, світ, до якого сатана не має доступу, бо не може знести атмосфери, яка там панує. Той світ що день то більший, він не потребує багатств і нікому не нав’язується силою, не загарбує життєвий простір, але будує його, не відбирає свободу, але дарує її, нікого не поневолює, лише спасає: це є Царство Боже. Сатана веде безупинну боротьбу з Царством Божим, ось чому Марія наполяга і квапить нас, щоби ми молились в Її намірах, аби нашими молитвами зупинити план сатани щодо Землі. Яким потісшаючим є це запрошення! Вона провадить нас, ми не мусимо ламати голови над жодною стратегією, досить того, що будемо молитись в Її намірах. Однак ми не повинні легковажити молитвою: тут мова не йде про якусь звичайну річ. Молитва є благанням, проханням ,
воланням душі, вона є ревним прагненням. Молитися – це означає просити Бога про співчуття, притягувати Його до себе, чекати на окрушини з Його столу, аби ті стали нашою поживою (див. Мт. 15, 27), прибігати до Бога, перебувати в Його присутності, приймати Його слово (див. Лк.10 Молитись, то значить шукати в Бога слів, котрі маємо висловити, постав, яких мусимо набути, рішень, які повинні прийняти, почуття які повинні переживати, прагнень, які повинні випливати з нашого серця. Піст означає стриманість життя, відречення від зайвих справ, відкинення захланства, чистоту думок та слів. Озбройтесь отже молитвою та постом, аби ви були свідомі того, як глибоко любить вас Бог і виконували волю Його.Піст та молитва – то є зброя, котра дозволяє нам здобути свідомість Божої Любові, а в той спосіб вберегтися перед підступними хитрощами диявола (Еф. 6, 10- 11). Та свідомість Божої Любові дає нам сили, аби ми у Богові могли відновити наше життя. То нелегка битва, бо ворог не є десь назовні, він криється в нашому нутрі, у корені наших думок, в основі наших міркувань. Приносить він нам внутрішній розбрат і в той же спосіб діє назовні, через поділи та незгоду, іноді промовляючи нашим голосом. Це буде тривати так довго, допоки змій стародавній, дракон великий, обвинувач братів наших, званий дияволом і сатаною буде повержений на землю (Одк. 12, 9-10). В очікуванні перемоги довірмо себе Марії й віддаймо себе цілковито Богові: нехай Він посяде ціле наше нутро. Нехай Бог сповнить в нас усе твориво, яке запланував у вічності, аби Ісус жив в нас. А ми натомість, в Ньому і з Ним продовжувати будемо Справу Божу (пор..Йо. 14, 12-14). Nuccio Quattrocchi
Послання Богородиці від 25 листопада 2008 р. „Любі діти! Також сьогодні взиваю вас, аби ви молилися в цей час ласки, щоб малий Ісус народився у вашому серці. Він, Який є самим Миром, нехай через вас обдарує миром цілий світ. Задля цього, дорогі діти, моліться неустанно за цей схвильований світ, позбавлений надії, щоб ви стали свідками миру для всіх. Нехай надія виплине у ваших серцях, як ріка ласки. Дякую, що відповіли на Мій заклик.”
ЩОБ ІСУС НАРОДИВСЯ В ВАШОМУ СЕРЦІ І взнаєте того дня, що Я в Моєму Отці, і що ви в Мені, а Я в вас (Ів. 14, 20) Такими словами Ісус звертається до Своїх учнів. Цей день – це час діяння Духа Правди, котрий був обіцяний Ісусом тим, хто буде зберігати Його заповіді (Ів. 14, 15- 17)Св. Павло говорить: «Живу вже не я, а живе Христос у мені» (Гал. 2,20). Марія говорить: «Любі діти! Також сьогодні взиваю вас, аби ви молилися в цей час ласки, щоб малий Ісус народився у вашому серці.» Це є тайна, яка захована від віків та поколінь… це є – Христос між вами, надія слави (Кол. 1, 26-27). Втілення Ісуса, Його народження в людині об’являє нам, що людина може помістити в собі Бога. Відтоді людина вже не відділена від Бога: створіння повернулося до свого Творця. Нема вже більше тієї безодні, котра відділяла людину від Бога, бо Бог є в людині. Це Тайна зачаття і вочоловічення Ісуса. Наше завдання – прийняти це у всій повноті та не намагатися підігнати під свої уявлення і потреби, навпаки – ми повинні підчинитися діланню Святого Духа, який формує нас. Недостатньо тільки говорити, що ми – діти Божі, необхідно по своїй суті стати дітьми Божими і життя провадити так, як це личить дітям Божим. Недостатньо лише іти по слідах Ісуса, необхідно ще дозволити Ісусові жити в нас, щоби ми стали дітьми в Ньому, Який є Син Божий. Лише з нашими людськими здібностями і талантами це не вийде, необхідні Святі Таїнства. Таїнства для нас – це незамінима допомога і підпора, але їх потрібно ввести в практику нашого життя приймати по всій справедливості. Необхідно ще сказати, що потрібно Їх приймати зі смиренням, бо Святі Таїнства є плодами Хресної Жертви Ісуса нашого Відкупителя. Ми зобов’язані зберігати у своєму серці та душі насіння плодів Святих Таїнств і дати можливість цьому насінню прорости та дозріти в нас поживою для життя вічного. Тоді Ісус буде жити в нас, і ми завжди понесемо Його в собі без зусилля, без хитрування, дуже
простим, і природним способом – як свій подих, як серцебиття, котрого ми не відчуваємо і до котрого не прислуховуємося, але котре підтримує життя в нас. Тому помолимося з Пресвятою Богородицею, запросимо Її молитися разом з нами,щоби маленький Ісус воістину народився в нашому серці. Ми не безвинні, наші душі осквернені нашими гріхами, але нехай це не лякає – наша Матір нас обмиє і залікує рани нашої душі. Вона приведе нас у порядок і зробить так, що ми зможемо виконати те, про що Вона нас просить, єдино – якщо тільки в нас буде таке бажання і ми горіти-мемо такою пристрастю. Але хіба можна жити, не відчуваючи цієї спраги? Діва Марія приспішує нас, бо Ісус, Який є мир, через нас обдаровує Своїм миром увесь світ. Чи не благородний обов’язок для нас? Більш того – це завдання нам дає Сам Бог, і ми зможемо виконати його, якщо у нас житиме Ісус. Цього прагне Богородиця, цього прагне також Господь Ісус – щоби жити в нас – цього прагне Сам Бог, наш Отець, цього від нас очікує Святий Дух, щоби Ісус народився в наших серцях. І здійснитися це може способом, відомим тільки Богові, та засобами, які Він має у Своєму користуванні. Необхідно тільки дозволити Йому це робити. Тоді постає питання: чого ми що очікуємо? Давайте неустанно молитися за цей неспокійний світ, в котрому нема надії. Неустанна і довготерпелива молитва зворушить серце Бога і заставить Його обдарувати нас ласкою, яку ми випрошуємо. Задля цього візьмімо в молитовні обійми увесь світ, і ми станемо свідками того, як Божий мир заповнить увесь світ, котрий перебуває у тривогах, бо втратив надію. Від нас очікується цей спокій, цей мир, котрий дається тільки Богом. Мир, котрий вирішує всі конфлікти, мир в Бозі, життя в Бозі. Нехай надія виплине у ваших серцях, як ріка ласки, котра тече із святині, омиваючи і оживляючи все, що в’яне і виснажується (див. Єз. 47, 12). Nuccio Quattrocchi