6,5 грн
.
вибори-2020
на сессии горсовета
В Никополе новый почетный гражданин стр.
0
3
день партизанской славы
Голосуй за свого кандидата та партiю стор.
4
Малоизвестная война партизан в плавнях стр.
психология
На что жить будем? 6
стр.
11
афоризм
Золото убило больше душ, чем железо – тел
№
41 (8156)
ЧЕТВЕРГ
8 октября 2020 года
Вальтер Скотт
Вибори-2020
Хочу довести до логічного завершення все, що розпочато
Ольга Коник – кандидат на посаду міського голови від партії «НАШ КРАЙ»
Ш
ість років тому я стала заступником міського голови м. Нікополь. Це був неймовірний, дуже продуктивний і абсолютно новий для мене досвід. Хочу, щоб моя справа мала продовження, а як піти з половини шляху, стільки ще справ незавершених. Кинути розпочате? Тільки-но з’явилася перспектива, виникла система. В ході своєї професійної діяльності я часто зустрічаюся з мешканцями міста і постійно отримую різні доручення і побажання, як змінити Нікополь на краще. За весь час багато проектів, які декілька років тому здавалися нездійсненною мрією, втілилися у життя: Школа мистецтв, Центр освіти для дорослих, КП «Інклюзивно-ресурсний центр», «Школа робототехніки», дві професійні команди футболістів та волейболістів, школа дитячого футболу, зроблено багато та Нікополь вартий
більшого, і нам і надалі потрібні розвиток і стабільність. Враховуючи набуті за період роботи на посаді заступника міського голови досвід, знання, вміння, партнерські відносини з діловими колами міста, області та держави, реально оцінюючи економічний, фінансовий і людський потенціал нашого краю, досконало знаючи його проблеми, усвідомлюючи відповідальність за долю Нікополя, його мешканців, я висунула свою кандидатуру на пост міського голови, щоб завершити розпочате та забезпечити в місті мир і злагоду, нормальну діяльність і сталий розвиток комунальних служб, підприємств, установ та організацій, закладів освіти, культури, охорони здоров’я, управлінь і відділів виконавчого комітету. Розумію, що без чіткого плану подальших дій не обійтися, тому вже маю «вісім кроків», як далі
має розвиватися Нікополь. Всі заходи, що описані в програмі, передбачають якраз все те, що почали робити та не встигаємо завершити, і, звісно ж, нові, не менш цікаві проекти. Основний пріоритет – це люди з їхніми проблемами, турботами і радощами. Основна мета – забезпечення в місті умов для самореалізації кожного нікопольця, як особистості, господаря, громадянина, патріота. Я сподіваюсь, що виборці мене почують і зрозуміють: я не хочу займатися політи кою, моя справа – забезпечення всебічного розвитку Нікополя. Хто підтримає мене і проголосує – побачить результат. Вважаю себе гарним спеціалістом в сфері управління, багато аспектів можу передбачити, вмію
працювати на перспективу, вже маю ко манду однодумців та професіоналів в різних сферах життєдіяльності.
Ексклюзив
На Дніпропетровщині створили унікальний козацький човен Нещодавно в місці впадіння річки Самара в Дніпро, неподалік земель, де сталася переможна битва козаків отамана Івана Сірка з татарами, відбувся спуск козацького струга на воду. Подія зібрала чимало глядачів – люди захоплено дивилися на човен, січовиків, які ніби повернулися з минулого до України. «Вістям» пощастило взяти інтерв’ю в одного з творців козацького човна – Олега Чорненка
-П
ане Олеже, чому так довго – понад пів року – струг очікував на спуск, адже Ви з хлопцями виготовили його ще минулої осені? – Так, рік тому ми, козаки Кодацької паланки Війська Запорозького Низового (творче об’єднання «Золота паланка»), створили справжній старовинний човен – струг. Але одразу спустити на воду судно не вдалося – мабуть, не настав час. Того дня, коли перевозили човен до річки, ніби переслідували невдачі: транспортувати його на колесах (як спершу планували) було важко, бо пішов рясний дощ, колеса загрузли в землю й довелося викликати евакуатор. Злива не вщухала цілий день, тож спуск човна так і не відбувся. Тоді швидко настали холоди (човен закінчили робити восени) і ми відклали спуск струга на цей рік. Не поспішали, бо допрацьовували суденце, зокрема, оснастили його міцним кріпленням з очерету, щоб воно було стійкішим на воді. Робили все так, як у старі часи наші предки, запорожці. І ось, нарешті, напередодні Спаса зважилися спустити струг на воду, перевірити його на стійкість. – І все ж, що підштовхнуло до думки «зводити старовинний струг»?
– Ще у 2017 році наш побратим, Микола Шапа, якось розповів про те, що козаки Печерської сотні з Києва побудували один із різновидів козацького човна і плавають у походи на ньому. Тоді й ми захопились ідеєю створення судна. «Добре було б човен козацький змайструвати…» – міркували. Але довгий час не рухали справу. Бо ж робота непроста, та й інформації про це було обмаль. Лише у 2018 році почали технічно визначатись, що та як будемо робити, шукали сучасних майстрів, аби допомогли у даній справі. – Та чи залишилися подібні майстри в Україні? – Так, завдячуючи долі, маємо! Нам багато порадив будівельник човнів Валерій Бондаренко з села Ковпаківка Магдалинівського району;
також перейняли досвід майстерні з виготовлення човнів у Микільському-на-Дніпрі. Крім того, наші козаки Микола Шапа та Володимир Пасинко (козак Колоброд) ретельно вивчали будову старих суден, що в музеї на Хортиці. Побували ми й у селах Придніпров’я та Присамар’я, зокрема у Старих Кодаках, де раніше лоцмани дніпрові жили. Виявилося, що там також збереглися деякі старі човни. Так ми й довідалися про особливості будови козацьких стругів. Лише після детального дослідження старих човнів та вивчення технології наважилися самі будувати саме плоскодонне судно – струг козацький. Чому струг? Бо таких суден до нас у сучасній Україні ніхто не робив! – Яку деревину використовували для струга?
– З огляду на матеріальну можливість намагалися вибрати «краще з поганого». Звісно, в нас вибір деревини був незначний. Ціна ж, яку витратили на унікальне судно, не така вже й велика – 12 тисяч гривень. За ці гроші придбали дерево, переважно сосну. Хотіли виготовити весла з ясеня, але зрозуміли, що то дуже дорого, й відмовилися від такої ідеї. Обрали сосну, бо борти в багатьох випадках робились саме з цього дерева. Але у старі часи пиляне не використовували – брали колоту деревину з корабельної сосни. Тепер, на жаль, такого лісу нам не дістати, тому купили пиляну. Нижні боти струга зробили з 50-ки, на борти ж використовували «дюймівку». Та придбали ми це лише після того, як я придумав стапель під збірку човна. Всі ж бо стапелі влаштовані так, що збирається дно, а потім нарощуються борти. Нам же треба було збирати догори днищем. Такий стапель і спав мені на думку. Завдяки гнучкості деревини під власною вагою домоглися такої вигнутості днища, як треба. Носи і нижні боти нам допоміг зробити Вячеслав Бондаренко (козак Варвар). Стики ж паклювали промасленими канатами, бо, як вивчили із джерел, – це кращий варіант. – Скільки загалом людей брало участь у будівництві човна? – У даному процесі, крім перерахованих вище, були задіяні багато наших козаків, долучалися й воїни, що захищають незалежність на сході України. Можу назвати декого з учасників створення струга: Андрій Чульський, Дмитро Лебедєв (Хижий), Олександр Довгінка (Горянин), Олександр Шамуділов (Шабля), Василь Дудко, Юрій Єгоров (Гедзь), Василь Певневець (Бандера) і багато інших, котрі приходили допомогти, аби перевернути човен і витягти його з двору Анатолія Рака (цьому козакові ми дуже вдячні за те, що дав можливість розмістити човна у себе на подвір’ї). – От і козаки Старосамарські довели, що гідні пращурів. – Так, думаю, що це лише перший човен, далі щось більше зробимо, бо ж робота гуртує козаків, та й, виконуючи її, ми ніби поринаємо в минуле, одночасно формуємо майбутнє України. Бо козаки разом не тільки човни будують, а й Україну! Анфіса Букреєва-Стефко, «Вісті Придніпров’я».