а н е
Ц
из первых уст
. рн
Форточки в социальных автобусах появятся. Но...
г
0 6 , 1
стр.
фотоконкурс
живая природа
Леди Проспект-2012
2
стр.
11
Сбор урожая закончился неприятной находкой стр.
17
ЦИТАТА
Если не выносить сор из избы, она превратится в мусорный контейнер №
62 (7606)
ЧЕТВЕРГ
2 августа 2012 года
Иван Воливач
тема номера
Якби нас вчили так, як треба, то й мудрість би була своя*
СИЗИФОВО ОБРАЗОВАНИЕ
О
Вчерашний выпускник Антон Тимошенко и его взгляд на школьную программу ЧИТАЙТЕ на стр.
9
ПОДПИШИСЬ на газету
«Проспект Трубников»! Стоимость подписки: на 1 мес. – 12,55 грн., на 3 мес. – 37,65 грн., на 4 мес. – 50,20 грн. Подписка принимается в почтовых отделениях города и отделениях «Ощадбанка», в редакции газеты по адресу: пр. Трубников, 56/1, (бывшее здание АТЦ, каб. №8, авт. ост. «Медсанчасть ЮТЗ»), в ЦУМе (отдел «Жасмин»), в супермаркетах «Варус» и «Фуршет» (отдел «Пресса»), в магазине «Бронзовый лев» (отдел «Игрушки»).
Телефон для справок: 63-84-83.
сь я закінчив школу, швид ко перетворившись із ви пускника на абітурієнта. Пройшли 11 років навчан ня, з яких, фактично, я навчався років 5–6. Це були початкові класи, коли ще було цікаво, та й останній, одинадцятий, адже на обрії вже жевріло ЗНО. Хтось, напевно, запитає: що ж я робив за партою решту років? Сохнув, як квітка. Знаєте, як буває з тими квітами? Купиш, посадиш її, гарнесеньку, поливаєш кожного дня, аж доки одного ранку пам’ять тобі не зра дить. Потім ніби і часу нема чи ти у від’їзді, а вже згодом думаєш: «Та нащо мені та квітка?». І лишень ко ли вона почне всихати, тебе раптом тіпає, щоб її врятувати. Ось так і у школі: запустив предмет на пів дорозі, а потім наганяєш у репе титорів. Та чи надолужиш втраче не – невідомо. Хоча хтось із цього приводу взагалі не переймається. Я їх на зиваю серія «124». Їм аби прохідний бал був, а там або гроші, або кум – до якогось вишу та «встромлять», де протягне він до диплому без на снаги та зацікавленості та піде поповнювати собою ковдру «офіс ного планктону» або стане десь місцевим пихатим начальничком. А я що? Грошей нема. Медаль у ки шеню – і на передову, на фронт вступної кампанії. Але вступна кампанія – то окре ма історія. Тож повернемось до школи. Чого ж я «сохнув»? Чому не навчався старанно усі 11 років? Бо навчання було недоцільним, громіздким, здебільшого – неці кавим. Це правда. Може гірка, кис ла і солона, проте все – за рецеп том. Були уроки, були вчителі, яких справді можна назвати сіячами. Проте програма змушує їх сіяти стільки зерна, що на жоден город не влізе. Це при тому, що у наших «вишестоящих» на «городі розу му» не так вже й багато рослин. Частіше – бур’яни. Закінчення на стор. 9
*Перефразований Т. Шевченко