АЯ Я А ТВ М А СА ОЛН ММ П ГРА О ПР
КОММУНАЛКА
ГЛАЗАМИ ОЧЕВИДЦА
ИГРЫ ПАТРИОТОВ
Почему «частный» сектор остается задворками?
Летающие раритеты: разбор полетов
20 никопольчан вырвались из окружения
стр.
2
стр.
4
МАЛЕНЬКИМ ЧИТАТЕЛЯМ
стр.
Детский Проспект
17
стр.
18
ЦИТАТА
Крайняя несправедливость – казаться справедливым, не будучи таковым №
56 (7703)
ЧЕТВЕРГ
11 июля 2013 года
Платон
ПОСТАТЬ
МАГНІТНЕ ПОЛЕ ЖИТТЄЛЮБА
Петро Біба: таким він нам запам’ятався «Не впадайте, люди, у зневіру, вірте в розум і добро в житті»
Сьогодні на вул. Микитинській відкриється меморіальна дошка на честь 100-річчя від дня народження журналіста і поета Петра Біби
Петро Біба В тому, що у світі існує категорія оптимістів-життєлюбів, які у стосунках з людьми володіють дивовижною властивістю створювати доброзичливе поле людських відносин, я переконався, спілкуючись кілька десятиліть із видатним українським поетом, публіцистом, газетярем, громадським діячем Петром Бібою
1
ЧИТАЙТЕ на стор.
1
5
ЭХО ТРАГЕДИИ
Люди собрались на митинг и потребовали наказать врачей «Силовики» просят дождаться итогов экспертизы… Эта горькая весть известна уже многим: в среду, 3 июля, в детском отделении Никопольской городской больницы по непонятным причинам умер трехлетний Егор Павленко. Через три дня, 6 июля, смерть малыша выплеснулась в протестный, но мирный митинг у стен прокуратуры…
В
больницу Егор поступил с симптомами пищевого расстройства (позывы на рвоту и однодневное отсутствие стула). Во взятой на анализ урине (а не крови) – повышенное содержание ацетона. Медики назначили капельницы. После утреннего временного улучшения во вре-
Егор Павленко с мамой. Таким он был…
мя второй из вечерних капельниц Егор стал задыхаться и синеть. Подоспевшей бригаде реаниматологов, несмотря на часовые усилия, спасти мальчика не удалось. Свой предварительный комментарий случившемуся дал главврач детской больницы Дмитрий Рублевский (см. «ПТ» № 55 от 9 июля). Он, в частности, сказал корреспонденту «ПТ», что первое патологоанатомическое вскрытие четкой картины о причинах смерти не дало и назначены дополнительные исследования. В субботу, 6 июля, в 20.00 под стенами Никопольской прокуратуры собрался мирный митинг. Организаторы мероприятия – общественная организация «Гражданский актив» – в Интернете приглашали прийти всех неравнодушных. Собралось более 50 человек. Люди пришли без плакатов, без громкоговорителя. Все просто стояли и говорили о случившемся… между собой. Были здесь и убитые горем мама и папа Егора, их родные и близкие. Папа, Виктор Павленко, расска-
зал корреспондентам, как они привезли Егора врачам: – Была поставлена первая капельница. Сыну вроде стало лучше, он даже попрыгал, поел печенья, хотя воды не просил… Вечером врачи решили, что малыш мало пьет воды, у него отсутствует стул, и сделали ещё капельницу. – Потом зашла медсестра, – продолжает Виктор, – и сказала, что
к этому времени должно прокапать три флакона, что «слишком медленно течет». Отрегулировала, наверное – я точно не знаю. И все, ребенок начал задыхаться, синеть. Позвали на помощь. Одна скорая подъехала, вторая. Реанимировали, спасали. Я бегал за какими-то ампулами. Потом вышел врач, развел руками и сказал: «Не спасли»… Вчера (5 июля) мы его похоронили. Когда в палату вошли, он еще теплый был. Трубочки какие-то. А в трубочках – жидкость. Это из легких откачивали. Там жидкость почемуто была. И еще два часа после смерти у Егорки шла носом кровь, а мы ее останавливали. Окончание на стр. 2
липня 2013 року літературна громадськість України відзначала сторічний ювілей від дня народження незабутнього Петра Микитовича. Він залишив після себе не тільки неоціненну культурну спадщину, а й добру пам’ять, бо в усі часи говорив правду. Петро Біба відроджував «Робітничу газету», що вже у ті часи несла в українське суспільство паростки перебудови, редагував і зробив однією з кращих газету «Культура і життя», головним редактором якої він був упродовж чотирнадцяти років. Душа великого життєлюба була завжди відкрита для друзів, він підтримував талановитих, допомагав опальним, був захисником скривджених. Петро Микитович Біба народився 1 липня 1913 року в місті Новомиргороді Кіровоградської області в сім’ї службовця. Закінчив Нікопольський учительський інститут. Тривалий час працював у пресі – зокрема, в редакціях обласних та республіканських газет «Нікопольська правда», дніпропетровська «Зоря», «Робітнича газета», «Культура і життя», редагував літературний альманах «Вогні Придніпров’я». Вірші Петро Біба почав писати в шкільні роки, друкуватися в часописах «Червоні квіти», «На зміну» та інших. Він автор багатьох поетичних збірок: «Братерство», «Великий почин», «З любов’ю», «Слухаю серце», «А ми – навколо Сонця», «Струм», «Вись», «Час», «Краплини теплого дощу», «Година зоряна – життя», «З вершини літ», «Грані», «Будем жить!» та інших, що друкувалися багатьма мовами. Талановитий письменник, прекрасний журналіст і добра людина, Петро Микитович Біба гідно пройшов свій тривалий та насичений цікавими подіями життєвий шлях. З перших днів Великої Вітчизняної війни Петро Біба за покликом серця перебував на фронті. Починав сержантом, помічником командира мінометного взводу військової частини №1631, а згодом – 212-ї мотострілецької дивізії Південно-Західного фронту, брав участь в обороні Шепетівки, Черкас, Кременчука, в рейдах по ворожих тилах, коли виходив з німецького оточення. Закінчення на стор. 5