Газета Видавничо-поліграфічного інституту НТУУ «КПІ»
а Т И вж е ки н у в па л и т и ?
№ 2 (62) травень 2011 БЕЗКОШТОВНО
2
ПОДІЇ
Команда КВК
ПОЛІГРАФ № 2 (62) травень 2011
Сектим Вероніка
«Давай коротше»
З
авжди веселі, дружні та усміхнені, зустрічаймо – ВПІшна команда КВК «Давай коротше»! Багато хто знає, що в нашому ВПІ є не лише співочі та акторські групи, а й своя команда КВК. На сьогодні у ній беруть участь четверо учасників – Нечипоренко Настя, Шокіна Таня, Буров Антон та Сорока Денис. Ці чудові студенти самі придумують жарти, виступають та поволі завойовують серця молоді. Тож познайомимось з ними поближче. Капітан команди – Нечипоренко Настя, до КВНу потрапила ще на першому курсі, проте проіснувала команда тільки рік. «Ми вважали себе смішними, але небагато хто теж так думав». Лише на третьому курсі Настя вирішила зібрати свою команду. Звісно, з самого початку мови про виїзди не могло і бути, але з часом КВНщики стали більш успішними. «Уже на четвертому курсі нас було троє: я, Шокіна та Буров. З четвертим учасником нам не таланило. Та одного разу я попросила Дениса Сороку спробувати зіграти з нами. І першими його іграми за нашу команду стали фестиваль «Вишневий джем» (м. Вишневе) та фінал миколаївської ліги КВН. З того часу нас і стало четверо». Було дуже цікаво запитати, чи не хоче команда розширитись, на що Настя відповіла: «У нашій команді четверо гравців і нам такою кількістю дуже комфортно. Ми граємо у команді (ВПІ + ФЕА) «Збірна факультетів» в офіційній лізі міжнародного союзу КВН. Так би мовити, перша з трьох сходинок до телевізійного КВК. Там нас в загальній сумі 13 чоловік! Це дуже складно. Чим більше людей, тим більше сил витрачається на постановку». Та не одні веселощі у наших студентів у думках, адже за кожну гру в офіційних лігах треба сплачувати внесок. І ось травневу гру «Давай коротше» повинна оплатити сама. А це 1500 гривень, яких, на жаль, поки немає. Але вони не втрачають надії, адже ще все можливо. Наступною згодилася дати інтерв’ю Шокіна Тетяна – директор команди. Тетяна в команді з другого курсу, а директором www.poligraf.vpi.kiev.ua
вже стала, коли мова зайшла про виступи за межами КПІ.
– Які твої обов’язки на посаді директора команди? – Зазвичай капітан команди (Настя) вирішує внутрішні питання: призначити репетиції, вгамувати сварки, а директор займається зовнішніми зв’язками: контактує з директорами ліг, шукає житло в інших містах, займається документацією.
– А хто вигадує жарти? – Найчастіше ідеї пропонують хлопці, а вже на репетиціях ми їх розвиваємо та обігруємо. Загалом жарти пишуться порізному: комусь вони сняться, а комусь і перед сном у ліжку закортить щось на телефон записати,все залежить від настрою... але краще це виходить у хлопців. Та найбільш говіркими виявились хлопці, які просто не могли не відповідати жартами. Буров Антон та Сорока Денис – представники сильної статі команди та генератори жартів.
– Антон, а як ти потрапив до команди (відповідь «через ліжко» не приймається!)? – Шкода…Тоді доведеться брехати... Насправді все сталося випадково: побачив об’яву та вирішив сходити на репетицію, так все і почалось.
– Ви всі здружились вже після створення команди? – А хто сказав, що ми друзі? Ми взагалі вороги. Он Денис у мене дівчину відбив, але у нас є мініатюра, де я його б’ю. З недавнього часу вона найулюбленіша.
– Так-так, я помітила з якою любов’ю ти б’єш його в цьому номері. Не хвилюєшся, що він потім вигадає мініатюру, де буде бити тебе?
– Я не подумав, коли відповідав, але заради смішної сценки я і потерпіти можу.
– Не секрет, що Денис з іншого факультету. Яким чином він потрапив до команди нашого ВПІ? – Дениса погублять дівчата. Ось вони і привели його до нас в команду. Так, він вчиться на іншому факультеті, але говорить, що хоче грати в КВН, а на ПБФ (Приладобудівному факультеті) зібрати команду проблематично. Однак, я все припускаю це через те, що на нашому факультеті дівчата симпатичніші. Сорока Денис – студент ПБФ, і хоча Антон розкрив всі його карти, та мені знайшлось, що в нього спитати:
– Денис, а яку тему для жартів ти вважаєш найбільш актуальною? – Ту, що на слуху. Проте краще жартувати по-новому: нова схема гумору, дуже важливий в номері несподіваний поворот сюжету. До речі, улюблена команда Дениса – «Станція Спортивна», за перемогами якої він завжди слідкує. Та найбільше мені хотілося дізнатись, чи не втомились вони гастролювати по різним містам, затримуватись до пізнього часу на репетиціях, сваритися та знову миритися, на що я отримала від всіх одну відповідь «НІ!». Як сказала Тетяна: «КВК, як кілограм цукерок, якщо почав вже, то зупинитися не можеш». Нам залишається побажати команді «Давай коротше!» успіхів, адже вже скоро вони знову будуть захищати честь ВПІ на КВК! Успіхів!
ПОЛІГРАФ № 2 (62) травень 2011
Будько Оля
27
ПОДІЇ
3
Нам і не снилось!
квітня в малому залі ЦКМ НТУУ «КПІ» відбулось захоплююче дійство – мюзиклінтрига «Вам і не снилось...». Талановиті й амбітні студенти Видавничо-поліграфічного інституту вже вкотре порадували нас своїм співом та акторською грою. В основі мюзиклу подорож закоханих дівчини та хлопця у часі. Тому протягом усього концерту були виконані пісні різних років ХХ століття, пісні, які завжди залишатимуться популярними.
Окрім прекрасного співу студентів, того вечора проводився розіграш «шари» на екзаменах від викладачів. Глядачамстудентам було поставлено 4 запитання на знання історичних подій ХХ століття. Хто в залі першим підносив руку та правильно відповідав – отримував плюс один бал на екзамен з того предмету, який обере сам. Загалом же, учасниками мюзиклу стали Бикови Ярослава та Михайло, Гоцко Іван, Янушевська Крістіна, Мельниченко Ірина, Максименко Марина, Ільків Олесь, Дрижак Анастасія, Сектим
Вероніка, Чернецький Антон, Татохін Олександр, Стельмах Юлія, Шевчук Ольга, Тележенко Павло, Драчук Віталій, Кучін Євген, Кашкарьов Максим. Окрім студентів, показали себе й викладачі: Радміла Ігорівна Сегол виконала пісню «Besame Mucho», а Ростислав Всеволодович Бобренко – «Очи чёрные». Диктором була Федоровська Альона. Дякуємо за чудовий яскравий вечір студентському активу ВПІ та Креативній агенції «61»! Сподіваємось, вони й надалі будуть вражати нас феєричними перформансами.
www.poligraf.vpi.kiev.ua
4
ПОЛІГРАФ № 2 (62) травень 2011
ПОДІЇ
Друкарство молоде 2011 Тиха Настя
Н
а світовій арені видавничополіграфічний комплекс є одним із важливих показників розвиненості країни. За останні десятиліття його прогрес швидкими темпами іде вгору. Це зумовлено появою більш широких технічних можливостей, впровадженням у роботу сучасного обладнання. Тому одразу ж виникає потреба у молодих спеціалістах, що вивчатимуть нові технологічні процеси, впроваджуватимуть задум у життя. У квітні пройшла ХІ Міжнародна науково-технічна конференція студентів і аспірантів «Друкарство молоде». Щорічно ця подія відбувається на теренах Видавничополіграфічного інституту. Урочисте відкриття конференції пройшло у 25-му корпусі. Запрошені гості, фахівці поліграфічної галузі, розповіли присутнім про технологію та труднощі при створенні нового факсимільного видання Переwww.poligraf.vpi.kiev.ua
сопницького Євангелія, про стан і можливості подальшого розвитку української видавничої справи. Також із своїми доповідями виступили перші учасники. Вони порушили питання, що стосуються як технічної сторони виготовлення поліграфічної продукції, так і реалізації її готового продукту. Зокрема із своєю презентацією щодо дизайну та оформлення видань виступили студентигості із Німеччини. Усіх, хто брав участь у конференції, нагородив почесними грамотами директор Видавничо-поліграфічного інституту Петро Олексійович Киричок. Насамкінець відкриття невеличкою музичною виставою розважили аудиторію найталановитіші наші студенти. Продовження конференції відбувалося в аудиторіях 8-го та 25-го корпусів. За декілька днів учасники підняли повне коло питань, що стосуються видавничої справи, сучасних поліграфічних технологій, устаткування та матеріалів, книгознавства та поширення видань, дизайну, моделювання, оформлення видань та пакувань, економіки та організації видавничополіграфічної справи, історичних аспектів друкарства.
На честь закриття конференції Петро Олексійович зібрав усіх гостей за круглим столом у своєму кабінеті. Там були присутні студенти із Московського державного університету імені Івана Федорова, Лейпцизького технічного університету (Німеччина), Білоруського технічного університету. На жаль, не було представників Львівської академії друкарства, які відправилися додому одразу ж після свого виступу. Відчутно змінилася атмосфера – стала більш невимушеною і дружньою. За чашкою гарячого чаю з печивом обговорювали наші студентські проекти. Усі сторони дійшли згоди того, що потрібно розширювати коло знайомств і контактів. Розмовляли про можливості навчання студентів КПІ у Лейпцигу, Штудгарді, Москві. Петро Олексійович наголосив, що він із радістю запрошує іноземних студентів на навчання у нашому інституті і підкреслив, що вони отримають диплом подвійного зразка. Московські студенти обмінялися контактами із редакцією газети «Поліграф» для подаль-
шого співробітництва. Обіцяли присилати матеріали про життя студентів їх університету. Ми задали гостям запитання: чи сподобався їм Київ, що найбільше вразило. Відповіли що місто дуже гарне, сподобався теплий дружній прийом. Росіяни, зокрема, щиро раділи нашій сонячній весняній погоді, адже в Москві за день до цього знову був сніг. Обговорювали також і подальшу культурну програму для приїжджих: Батьківщина Мати, Парк слави, КиєвоПечерська лавра. Після цього студенти із Лейпцигу вирушили в Одесу, а російські студенти повернулися додому. Слід зазначити, що не дивлячись на присутність іноземних студентів, не було особливих мовних бар’єрів. Проведення таких конференцій безумовно сприяє вдосконаленню навчального процесу, поділу досвідом та цікавими ідеями, допомагає молодим та перспективним відкритися і показати увесь свій потенціал. Це і є яскравим свідченням того, що в української видавничої справи є майбутнє, і нам є до чого прагнути.
5
ДУМКИ ВГОЛОС
ПОЛІГРАФ № 2 (62) травень 2011
Що ви робите з минулорічними конспектами?
Проценко Максим (СРп – 01): Ми їх зкурюємо!
Шубко Юрій (СТ – 01): Все в топку – згорає! Козій Катя (СР – 93): Віддаю на благодійність молодшим студентам, нехай вчаться!
Кунь Мирослава (СЕ – 01): Віддаю бабусі, вона чистими сторінками тортики накриває.
Оліяненко Олена (СТ – 01): Викидаю на смітник.
Даша Мікой (СГ – 01): А є такі? Хоча іноді мийку помити, в туалет сходити… Але найкраще – спалювати, отримувати енергію, і не витрачати газ!
Мельниченко Оля (СЕ – 91): Під ліжко складаю. www.poligraf.vpi.kiev.ua
6
ІНТЕРВ’Ю
ПОЛІГРАФ № 2 (62) травень 2011
«Бажаю всім знайти свою заздрісну постійність..!» Настя Дрижак
Н
аші випускники йдуть працювати усюди: телебачення, радіо... Займаються розробками різних проектів, розважальних шоу. А от тих, хто після ВПІ пішов працювати з темою політики можна, порахувати декількома пальцями однієї руки і найбільший із них поки що дістається Анастасії Федоровій, випускниці кафедри редагування, котра вже 5 років працює на телебаченні. Вона з радістю поділилася з нами тонкощами своєї роботи та секретами працевлаштування.
– Для початку розкажи, де ти взагалі працюєш і чим займаєшся? – Я працюю на «5 каналі». Спілкуюсь з різними депутатами, політиками, міністрами. Ми готуємо щодня по два прямих ефіри: збираємось і вирішуємо, хто буде із депутатів, якого політолога, політика запросити. Власне, моя посада називається «гостьовий редактор». Таких мало, на неї не вчать, а тому доводилось усьому вчитись самій. Моє завдання, наприклад, полягає в тому,щоб завтра 2 депутати приїхали на ефір, ніде не затримались, а з Москви нам дали пряме включення. Я за все це домовляюсь, контролюю. Головне - ти маєш бути надзвичайно комунікабельним та завжди www.poligraf.vpi.kiev.ua
плавати в новинах. На сьогоднішній день – уже 5 років, як я працюю на «П’ятому».
– А з чого ти взагалі починала? Яким був твій шлях до цієї посади? – Я з 1 курсу постійно писала різні статті: це були статті і для поліграфічних журналів і всіляке інше, поки не зрозуміла, що мені власне до душі. Спочатку мене завжди цікавив шоу-бізнес, і так вийшло, що я влаштувалась на роботу до журналу ТВ-парк , але все одно шукала щось, щоб піти на телебачення (це завжди була моя мрія). Я якраз переходила на 4 курс, коли мене запросили працювати до Савіка Шустера. Місяці 2 мені потрібно було, щоб адаптуватися й почати нормально працювати. (Дзвінок, Настя поясює): Тільки що дзвонив гість, котрий кинув мене нещодавно на ефірі, уявляєш, просто не приїхав!
– І що в такому випадку робити? – Якщо є хоча б 1,5 години дзвоню всім знайомим, хто міг би виручити.
– Це зараз – усі вже знайомі, а як було на початку. Часто відшивали, коли з кимсь про щось домовлялась? – Ну тобі треба, а через те ти маєш напрягти всіх знайомих, ба навіть більше - зробити все, що завгодно. Коли я прийшла й нічого не знала, то за-
ПОЛІГРАФ № 2 (62) травень 2011
ІНТЕРВ’Ю
– Чим вирізняється спілкування з політиками? – Вони в ефірі – говорять те, що їм потрібно. Багато тих, хто дружить, але в ефірі вони один на одного: «А ти..!» «А ти..!», а потім виходять обнімаються, щиро розмовляють, бо, дійсно, раді один одному. Іноді, хтось із близьких дзвонить і починає наговорювати: «От той політик такий-сякий – передай це йому!» А ти так у відповідь (іронічне посмішка): «Ну звичайно що передам!»
– А які з предметів на ВПІ любила більше всього?
вжди питала: «Скажи мені, я не знаю». Коли я чогось не знаю, мені не боязко спитати.
– Тобто, я так розумію, роботи просто купа та ще й в надзвичайному темпі..? – Я люблю свою роботу ось в такому ритмі. Бували такі смішні моменти, коли тобі дзвонить депутат в 7 годин ранку на вихідних: «У нас тут аврал, терміново приїжджайте, знімайте!!!» Тобто в 7 годин ти маєш підриватися та бігти працювати. Взагалі всяке буває: і смішне, і ні. Ось, наприклад, трапляється: затори затримали – гості не приїхали. Спочатку, дуже переживала з цього приводу, адже це мій ефір, я його готувала, домовлялась, виходить, що даремно все це робила. Але, на щастя, таке дуже рідко буває.
– Що для тебе найважче в роботі? – Дуже важко робити програми, які в принципі мають
готуватися тиждень, а їх треба зробити за 2 години. І тому настільки швидко треба підібрати когось, хто вийде в ефір! А це надзвичайно складно!
– Насть, чому взагалі політика??? – Я не знаю, кожному своє! Мої одногрупники на 4-5 курсі, вже всі знали, хто чого хоче. Комусь пощастило на М1 влаштуватись, комусь на щось розважальне, а я пішла в політику. Пам’ятаю, мені навіть Стехіна Вікторія Миколаївна казала: «Настю, я тебе бачила в дещо іншій царині, можливо не треба?»
– А що ж таке тримає тебе на цій роботі? Що любиш найбільше? – Найбільше в роботі люблю спілкуватись. Дзвониш тому-то: «Ось такі питання, хочемо вас бачити в ефірі». «А нас таке не влаштовує!» «А нас влаштовує. Тоді до побачення. Вибачте, ми ні під кого не підлаштовуємося.» І такий-от скажений марафон – щодня.
– Стилістика дуже подобалася. У Радміли Ігорівни Сегол – завжди були дуже класні пари. Найбільше, мабуть, подобалися творчі завдання Стехіної Вікторії Миколаївни. Нещодавно на балконі знайшла всі свої творчі роботи. Щотижня ці завдання змушували твій мозок працювати. Не просто ходити на пари, а дійсно щось придумувати, писати. Дуже подобалася мені антична література з Дьячук Світланою Василівною. Читати все не встигали, але навіть зараз у розмові хтось згадає Бодлера, наприклад, і, щоб не стояти, як баран ти маєш його знати і тоді зможеш підтримати бесіду.
– Коли ти тільки влаштовуєшся на роботу, як правильно себе поставити роботодавцю? – Потрібно показати, що ти зацікавлений, а не відробляєш гроші. Краще, якщо ти будеш проявляти ініціативу. Тобто не чекатимеш, коли тобі запропонують тему стат-
7
ті, а принесеш вже декілька готових. Зрозуміло, що буває, коли нічого не хочеш робити, не чіпайте мене, але ж таке трапляється дуже рідко.
– Які поради ти можеш дати студентам, які ще тільки йдуть шляхом влаштування на роботу? – Потрібно шукати й не здаватись. І якщо навіть це робота, якою ти не хочеш займатись, все одно роби. Досить важко, не маючи досвіду роботи, знайти першу роботу. 1-2 курс я писала статті взагалі тільки для того, щоб там було моє ім’я, а не для того, щоб заробити гроші. Потрібно шукати і не здаватися ні за що. Треба ще розуміти, що на одній роботі тобі пропонують 200 грн, а на іншій – 1000 грн але ти знаєш, що ті 200 грн дадуть набагато більший досвіду, ніж там, де ти просто відпрацьовуєш гроші. Також треба вміти розпланувати свій час – що головне для студента – навчання. Не просто відвідування пар, а отримання знань. На вихідних дуже часто гуляти не ходила – робила потрібні курсачі чи ще щось. Іноді на роботі з’являється якась вільна хвилинка – сиджу, пишу конспект. Постійно потрібно рухатись. Сидиш вдома – шукаєш роботу. Я на і радіо ходила, і на один канал, і на другий та третій. Один із випускників нашої кафедри нещодавно запитує в мене: «А ти де зараз?». Я відповідаю: «На п’ятому». «До сих пір на п’ятому? Заздрісна постійність». От тому я бажаю всім знайти цю свою заздрісну постійність. Щоб це було приємно, зі сльозами, нервами , але коли ти цим живеш – це класно! Передавай всім привіт! www.poligraf.vpi.kiev.ua
8
ПОЛІГРАФ № 2 (62) травень 2011
Будько Оля
Сектим Вероніка
ТЕМА ДЛЯ РОЗДУМІВ
У нас не курять! З
доров’я – дуже важливий фактор. Оскільки, як це не сумно, немала частина студентів нашого інституту палять, ми вирішили спробувати відмовити народ від цієї шкідливої справи. Тому редакційний колектив газети «Поліграф» вирішив провести невеличку акцію проти куріння. За традицією на перерві між парами студенти швиденько виходять з корпусу на подвір’я й дістають свої цигарки. Ми вийшли дещо раніше і стали на них чекати www.poligraf.vpi.kiev.ua
з плакатами та...цукерками. Саме так, з цукерками! Усім, хто курить, ми пропонували обміняти цигарку на солодку цукерку. Адже солодощі піднімають настрій, а тютюнові продукти призводять до погіршення здоров’я. Спочатку розлучатись зі своїми цигарками не хотів ніхто. Проте, дуже скоро наш пакет з солодощами став порожнім, а з цигарками – трохи наповнився. Загалом, всі цукерки ми роздали, а вилучене викинули у смітник. Насправді там їм і місце. Протягом проведення акції від студентів звучали найрізноманітніші репліки. Наприклад, декілька хлоп-
ців та дівчат запитувало, чи не обмінюємо ми навпаки – цукерки на сигарети. Один студент навіть підійшов до нас з якимось льодяником, запропонувавши зворотній обмін. Інший хлопець запитав, чи можна купити в нас цукерку. А одна дівчина (мабуть, величезна ласунка) гучно промовляла: «Черт! Почему я не курю???». Так само інша студентка звернулась до нас з такою фразою : «Я не курю взагалі. Ось через ваші цукерки я почну!». Частина студентів казали, що їм і міняти нічого. Один хлопець хотів отримати цукерку за те, що не має у кишені цигарок і не курить. Досить справедливе бажання!
Взагалі, на наш погляд, акція пройшла вдало та весело, студенти трохи відволіклись від буденності, отримали незвичну перерву. Звичайно, далеко не всі замислились про стан свого здоров’я. Проте, маємо надії, що хоч хтось, якщо і не кинув, то хоча б скоротив кількість сигарет, які викурює щодня. Після акції проти куріння, проведеної нашою редакцією, ми вирішили почути думку спеціаліста щодо поширення негативної звички серед студентів – куріння. Інтерв’ю нам погодився дати лікар ЦРП Подільського району – Сергій Анатолійович Шаповалов.
ПОЛІГРАФ № 2 (62) травень 2011
Думка спеціаліста – Сергію Анатолійовичу, на вашу думку, від чого шкода біль ша – від цигарок чи цукерок? – Звісно, від паління, але споживання цукерок повинно бути помірним. – А якщо сталося так, що людина, яка хоче кинути кури ти, починає зловживати цу керками і нічого зробити з цим не може? – В такому випадку краще вживати цукерки без глюкози, з різними вітамінними добавками. Такі зараз можна знайти в будь-якому супермаркеті. – Які аргументи ви могли б надати нашій молоді, щоб вона почала вести здоровий спосіб життя? – По-перше, паління дуже шкодить дівчатам. У їхньому віці формується статева система, а вони ж майбутні матері. Хоча б заради цього варто задуматись. По-друге, жовтіють зуби, погіршується ріст волосся, блідне шкіра. Та я взагалі не уявляю, як дівчата
ТЕМА ДЛЯ РОЗДУМІВ
9
можуть палити, адже цілуватися з такою дівчиною – те саме, що і з попільничкою. А при виборі пари багато хлопців шукають саме тих, хто не палить. По-третє, для того, щоб не палити, людина повинна мати свою думку, і не робити це лише для того, щоб показати свій статус. Це безглуздо. – І все ж, як кинути ку рити, якщо залежність дуже сильна? – Привести до мене! Я вже залякаю. Якщо сказати курцю, що із подальшим палінням стан здоров’я буде погіршуватись, то, можливо, він задумається. Та найголовніше – це медична та психологічна допомоги. – Як конкретно нікотин діє на студента? Можливо, є якась побічна дія, що заважає навчатись? – Нікотин погіршує кровопостачання головного мозку, що призводить до руйнування білків пам’яті, звідси і погіршення пам’яті курця. Наприклад, під час підготовки до сесії студент
вийшов покурити, а нікотин тут як тут, і якийсь білет вже не запам’ятався. За порадами доктора студенти повинні більше займатися спортом та насамперед своїм самовихованням.
Сподіваємось, що наша ініціатива та поради лікаря вплинуть на студентів і в майбутньому подвір’я ВПІ використовуватимуть не як «курилку», а як місце, де можна добре відпочити з друзями після пари.
www.poligraf.vpi.kiev.ua
10
СПОРТ
ПОЛІГРАФ № 2 (62) травень 2011
Спортекіада КПІ з легкоатлетичного кросу Щ
ороку протягом 30-40 років у КПІ проводиться спортекіада НТУУ КПІ з легкоатлетичного кросу. Спочатку цей захід був присвячений дню Перемоги, але згодом він став традиційною травневою подією. Забіг відбувся 21 квітня 2011 року у парку КПІ. Участь узяли студенти більшості факультетів університету, але за словами головного судді спартакіади, доцента Новицького Юрія Володимировича, найактивнішими та найорганізованішими є факультети ТЕФ та ВІТІ. Вони завжди приводять студентів і оформлюють заявку з підписом лікаря, що значно полегшує організаційну роботу. Також суддя зазначає, що цього року на диво хороша погода, бо зазвичай студенти мерзнуть під дощем або ж біжать, борючись із холодним вітром. Особливо Юрій Володимирович стурбований станом здоров’я бігунів, адже він з кожним роком усе нижчий, і тому норму класичної дистанції (дівчатам – 2км, хлопцям – 3км) трохи www.poligraf.vpi.kiev.ua
зменшили: дівчатам - 1км, хлопцям – 2км. Так, натхненні чудовою погодою і з вірою у свої сили, переможцями спартакіади НТУУ КПІ з легкоатлетичного кросу серед дівчат стали учасниці другого забігу. Перше місце – Федорова Олена (ФММ), друге – Купчук Т. С.(ВІТІ), третє – Дрижак Анастасія (ВПІ). Серед хлопців особливо загартованими виявилися
Жукович В. з ІСЗЗІ (перше місце), Рудченко О. із ІСЗЗІ (друге місце) та Федченко А. з ММІФ (третє місце). Вітаємо переможців! Важливо згадати те, що наш інститут теж брав активну участь у спартакіаді і студенти показали непоганий результат. Отже, на цьому змаганні ВПІ представляли: Андрющенко Павло (СМ-01), Усков Олексій (СМ-01), Бойко Андрій (СЕ-
Рибалко Галя
02), Гориславець Ростислав (СК-01), Чернецький Антон (СР-01), Горовець Ольга (СРП-91), Дружченко Ксенія (СРП-91), Гаценко Златослава (СРП-91), Дрижак Анастасія (СР-02), Целюх Вероніка (СЕ-91), Шевель Віталіна (СЕ-91) та Канделакашвілі Катерина (СГ-81). Дякуємо ВПІ-ішникам за активну участь у спортивному житті інституту!
ПОЛІГРАФ № 2 (62) травень 2011
11
СПОРТ
Ліга Чемпіонок Д
івчата з ВПІ настільки суворі, що вже почали грати у футбол. І варто зазначити, що це в них виходить доволі непогано. Яскравою демонстрацією цього став турнір ВПІ з жіночого футболу. 26 квітня на полі для мініфутболу біля 10 гуртожитку НТУУ «КПІ» сталася безпрецендентна подія – турнір ВПІ з футболу серед жінок. Перемогу здобула команда групи СР-01 «Editors». У ньому взяли участь лише 2 команди з нашого інституту: «Editors» та «СМВшки». У зв’язку з цим було вирішено провести 2 матчі. Результати сумувались, і таким чином визначався переможець. Уже зі
стартовим свистком команда «Editors» захопила ініціативу. Перший удар по воротам їх суперників закінчився попаданням у стійку. З кожною секундою напруга наростала і на п’ятій хвилині рахунок в матчі було відкрито. Це був лише початок. Надалі м’ячі залітали у ворота команди «СМВшки» один за одним. І коли пролунав фінальний свисток першго матчу, було зафіксовано рахунок 8:0 на користь команди групи СР-01. Однак їх суперники вирішили не здаватись та взяти матчреванш. Команда «Editors» і вдруге показала клас. Уже на перших хвилинах Сектим Вероніка забила м’яч у ворота суперників. Вона ж стала найкращим бомбардиром турніру, забивши загалом 5 голів у двох
матчах. Варто також відзначити голкіпера команди переможців, Гребенюк Наталію, яка неодноразово рятувала свою команду від неминучих голів. Одразу після пропущеного голу капітан команди «СМВшки» отримав трамву, і гру було зупинено. Отже, команда «Editors» перемогла із загальним рахунком 9:0. За команду чемпіонів грали: Гребенюк Наталя, Сервецька Олександра, Гребенік Тетяна, Сектим Вероніка. Хотілося б, щоб було побільше таких заходів в майбутньому, адже ВПІшні дівчата багаті на спортивні таланти.
Футбольне фіаско по-ВПІ-шному З
бірна команда ВПІ з футболу, набравши лише одне очко в трьох матчах групового етапу Першості КПІ з футболу, посіла останнє місце в групі та вилетіла з турніру. Перший матч був проти команди ФАКСу. Все вирішив один гол, який опинився у воротах нашої команди. Гравці збірної ВПІ тепер змушені були відіграватись, натомість суперник глибоко «сів» у захист. І при такій грі збірна ВПІ мала декілька шансів зрівняти рахунок, але м’яч вперто не йшов у ворота команди ФАКСу. Так і закінчився цей матч. А збірній ВПІ залишалося чекати на наступні. Другим суперником нашої команди була збірна ТЕФу. Для
Медвідь Вітя
того, щоб мати хоч якісь шанси на вихід з групи та потрапляння в плей-офф потрібно було перемагати. Вcі знали, що більшість гравців команди ТЕФу минулорічні чемпіони КПІ з футзалу. Неодноразово ворота нашої команди рятували захис-
ники, що «лягали» під м’яч, чи голкіпер. Але, дива не сталось – закінчилась гра з рахунком 1:0 на користь ТЕФу. Третій матч, по суті, вже нічого не вирішував. Це була гра заради порятунку престижу нашої команди. Однак, у ньому
важко було на щось розраховувати, оскільки половина основного складу в силу певних обставин не змогла взяти участь в грі. Матч був запеклим та дуже напруженим. Обидві команди мали непогані шанси на те, щоб відзначитись. Та завдяки непоганій грі захисників та голкіперів обох команд, матч так і закінчився нульовою нічиєю. Таким чином, команда ВПІ набрала одне залікове місце та посіла останнє місце в своїй групі. Всі гравці збірної ВПІ в моїй особі висловлюють велику подяку вболівальникам, що завжди підтримували нашу команду, та обіцяють наступного року показати кращу гру та досягнути кращих результатів.
www.poligraf.vpi.kiev.ua
12
ПОЛІГРАФ № 2 (62) травень 2011
ВІЛЬНИЙ ЧАС
Веселі історії від ВПІшників Д
ень дурнів – свято, не внесене в жоден календар, але відоме кожному. Чому? Бо він навмисне створене для того, щоб ми посміхалися. Жарт на кшталт «У вас уся спина біла» вже давно нікого не ображає, а награна наївність і здивоване кліпання вій жартівника не можуть не сподобатися. З першим днем квітня здавна були пов’язані всілякі легенди. У багатьох країнах досі вірять, що народженим цього дня не щаститиме в житті, бо, за переказами, у цей день народився Іуда. Також кажуть, що саме цього числа був скинутий з неба сатана. До кінця XVI століття у Європі першого квітня зустрічали Новий рік. А коли за наказом французького короля свято перенесли на 1 січня, багато людей не покинули старих звичок і продовжили в середині весни ходити в гості та обмінюватися подарунками... Їх почали висміювати і називати першоквітневими дурнями. Щодо сьогодення, то в США оприлюднюють щорічний рейтинг найдурніших людей країни, у Нідерландах газети наповнені найнеймовірниши вигаданими новинами, а в Індії 1 квітня – це свято кольору. І хоч це свято давно пройшло, ми вирішили підняти вам настрій перед сесією. Власні та чужі розіграші, смішні випадки з життя спеціально для «Поліграфу» згадували студенти та викладачі Видавничо-поліграфічного.
Таня Шокіна, СРп-81 Їздили якось з братом до друзів у інше місто на його автомобілі, а так, як живемо не разом із братом, то про несправності в машині я не знала. Приїхали, вигрузили батьків із авто і нумо дверцята замикати... У машині на той час щось із замком було. Брат мені каже: «Ти взагалі не вмієш замикати дверцята! Дивись, як треба: спочатку защіпку опускаєш, а потім дверцята замикаєш!» Я швидко за ним усе повторила... Постояли… Подивились на автомобіль хвилинку і пішли за цеглиною… Дверцята-то ми зачинили, а от ключі у замку запалювання залишили… :)
Яна Бакаленко, СЕ-01 Взагалі для мене 1 квітня - не найвеселіший день, бо так і чекаєш якогось підступного жарту... Але пам’ятаю один випадок, ще у школі. Однокласниця, яка жила неподалік, прийшла вранці до мене додому (а то була субота), підмовила батьків, розбудила мене і примусила йти до школи. Я спросоння нічого не зрозуміла, швидко зібралась і ми пішли. Дякувати Богу, що жили недалеко від школи, бо на півдорозі до мені дійшло, який насправді день… :)
www.poligraf.vpi.kiev.ua
Антон Буров, СР-82 Кумедний випадок стався зі мною, коли я відпочивав у таборі. Ми з другом довго хотіли підійти до двох дівчат, але я все не наважувався. І одного разу друг сказав мені, що дівчата тільки що підходили до нього і розпитували, де я. Із впевненістю я підійшов до тих дівчат, почав спілкуватись... Під кінець розмови вони сказали, що навіть не чекали, що я ось так підійду, а я відповів: «Ну ви ж самі попросили». Потім я повернувся до друга і він сказав, что дівчата не підходили, він це все вигадав... Мені було і смішно, і соромно... :)
Аліна Мухаметова, СРЗ-01 Якось на початку першого курсу після пар потрапила під сильний дощ і змокла до нитки. Прийшла до гуртожитку, почала сушити балетки, бо мала йти на зустріч. Але нічого не допомагало, і я вирішила всередину балеток вставити фен. Сусідка по кімнаті запропонувала дати ще й свій фен, щоб сушились одразу дві балетки. Я погодилася, сусідка почала діставати його із шафи, аж раптом ми відчули запах горілої резини. Коли поглянули вниз, побачили, що з балетки, яка сушилась вигаданим мною способом, йшов дим. Я, перелякавшись, схопила фен і побачила, що моє взуття поплавилось... Було дуже смішно бачити, як із балетки стирчить фен і звідти валить дим. До сих пір часто згадуємо. :)
ПОЛІГРАФ № 2 (62) травень 2011
13
ВІЛЬНИЙ ЧАС
Іра Мельниченко, СК-01 Спілкувалась два місяці у твіттері з кореянкою і одного разу побачила в неї фото з весілля. Прокоментувала його, милуючись, яка ж вона вродлива наречена… Але відповідь була, м’яко кажучи, несподіваною. Виявилось, що увесь цей час я спілкувалась не з дівчиною, а з хлопцем! То було останнє повідомлення від неї… Тобто від нього. :)
Катя Борисенко, СР-92 Я пам’ятаю, як нас минулого року розіграла викладач української літератури Дьячук Світлана Василівна. Це був саме період першої атестації. Вона, як звичайно, зайшла, привітала нас з атестацією з української мови, а потім додала щось типу: «За оцінки можна не переживати, усі, хто не здадуть, матимуть можливість виправити ситуацію на другій та ТРЕТІЙ атестаціях!» Ми були справді перелякані. Ну а після нашої бурхливої реакції, викладач нагадала нам, що сьогодні День сміху! :)
До речі, сама Дьячук Світлана Василівна згадує інший випадок, пов’язаний із першим квітня. У той день перед парою хтось залишив на парті фото хлопця із номером телефона на звороті. Кілька дівчат вирішили зателефонувати, але виявилось, що хлопець зовсім не намагався таким чином познайомитися, просто бідолаху вирішили розіграти таким чином його «турботливі» друзі… :)
Сашко Татохін, СР-02 Чув від знайомого історію, як він на 1 квітня телефонував друзям і просив терміново грошей через те, що його дівчина вагітна. Усі велися, але він з них грошей не брав звичайно, а просто потім казав, що то жарт. :)
Сегол Радміла Ігорівна, старший викладач Коли я працювала на студії звукозапису «Золотий голос», наш керівник, нині голос телеканалу «1+1», дуже полюбляв першого квітня телефонувати всім та голосом Віктора Януковича розповідати, що цей номер випадково потрапив йому на стіл і він намагається дізнатись, хто ж це такий. Іноді такі розмови розтягувались хвилин на 15, і люди й тоді не здогадувались, хто насправді телефонує :)
P.S. З одним із авторів статті на днях теж трапився смішний випадок. Заночував я у брата, лягли пізно, тому вранці ледве встав. Зібравшись і ледь не забувши конспекти, пішов до метро. Доїхавши від «Оболоні» до «Майдану», перейшов на червону гілку. Коли вийшов на «Політехнічній», до початку першої пари залишалось ще достатньо часу, щоб дійти до восьмого корпусу. Але саме тоді, коли я вийшов зі станції назустріч вранішній прохолоді, пригадав, що по понеділках у нас пари в 25-ому корпусі на Андріївському узвозі… Друзі, лягайте раніше спати і посміхайтесь, адже, як казав Марк Твен: «Зморшки повинні бути лише там, де раніше була посмішка!» :) www.poligraf.vpi.kiev.ua
14
ВІЛЬНИЙ ЧАС
ПОЛІГРАФ № 2 (62) травень 2011
Київ, з висоти пташиного польоту
Рябошапка Ася
Н
айкращий вид на місто розгортається з оглядового майданчика. Вони є в кожному місті, не винятком став і Київ. Але тут виникла маленька проблема. В основному, всі майданчики відкривають очам Лівий берег Дніпра, або частину Подолу чи Труханів острів. Це такі мальовничі місця як Володимирська гірка, Арка Дружби народів, оглядовій майданчик в Маріїнському парку, парку Слави, дзвіниці Софіївського та Михайлівського соборів, оглядовий майданчик біля «Батьківщина-мати». Це традиційні місця, до яких навідуються як туристи, так і кияни.
верхового будинку в районі Олександрівська Слобідка. Сам район є одним з найвищих місць Києва, а будинок висотою приблизно 100 м – тож можна уявити, який краєвид відкривається звідти. Можливо там не такий «святковій пейзаж», як на інших майданчиках, зате найповніший. Адже можна побачити всі старовинні будівлі, площі, вулиці, нові скляні бізнес-центри та сучасні житлові масиви.
Але ми знайшли ще один, поки не популярний, але дуже перспективний майданчик на даху багатопо-
Вхід на цей дах обійдеться вам у 50 грн. Напевно для студентів забагато, але хоча б один раз, можна витратитись і побачити це, адже воно того варте. Персонал там дуже ввічливий, привітний, що ще більш покращує настрій і приємно дивує. На ці гроші ви матимете змогу користуватися астрономічним біноклем, вам запропонують чай або каву (що також входить в ціну квитка), до того ж там є дуже www.poligraf.vpi.kiev.ua
зручні столики і безкоштовний Wi-Fi. На «даху» матимете змогу приємно провести час на самоті, або з коханою людиною чи друзями. Краєвид, який відкриється перед вашим очам дійсно неперевершений, такого Києва ви ще не бачили! Особливо там чудово ввечері – споглядати небо, усипане зірками, вогні вечірнього міста. Так, романтики вистачає. Адже іноді так необхідно отримати душевну насолоду, відпочити думками, помріяти, та навіть просто подихати свіжим повітрям на висоті ста метрів. Як додатковий бонус, там планують проводити виставки сучасного мистецтва. Організатори обіцяють, що майданчик буде працювати цілодобово, проте зараз він відкритий для відвідувачів з 12:00 до 22:00 години. Як дістатися: Червонозоряний проспект 4а. Це біля Севастопольської площі. Доїхати можна на маршрутках від м. Шулявська або м. Вокзальна. Те л е ф он д л я д о в і д о к : (+380 44) 228 56 78
ПОЛІГРАФ № 2 (62) травень 2011
ВІЛЬНИЙ ЧАС
15
І ще одна чарівна історія
Колбаско Юлія
В
кожного з нас є така книжка, або навіть декілька. Основна думка або сюжет далеко не оригінальні,але ви ніжно любите її, повсякчас перечитуєте чи як, наприклад, я – точно знаю, що більше не буду її читати, але й мови не може йти про те, щоб комусь її віддати. Однією з таких книг для мене стала «Операція ‘«Вихід»» британської письменниці Скарлет Томас (448с.
Лаврик Альона
I
pso Facto – меланхолійна психоделічна рокгрупа, до складу якої входить чотири дівчини. Гу р т б у в з а с н о в а н и й у 2007 році в Лондоні, коли на автобусній зупинці Розалі познайомилася з Вікторією. Тепер вони – разом з ще двома подругами – пишуть пісні, носять темні вінтажні сукні, фарбують губи чор-
у ларьку «Все по 15 грн» - ще б я її не любила!?). Це дуже тепла, оплетена неповторним англійським гумором історія про шістьох молодих людей, життя яких далеке від мрій, але саме бажання змінити своє існування й об’єднує всіх героїв. Читаючи книгу, ви відчуєте аналогію з «Чарівною країною Оз», яку майстерно провела автор. Один з головних героїв, Люк, страждає на рідкісну хворобу – алергію на сонце. У відчайдушній спробі знайти ліки у знахаря, що живе в іншому кінці країни, молоді
люди вирушають у подорож. Але у дорозі кожен з них відшукає ліки від власних хвороб, що криються в душі кожної людини. Наближаючись до пункту призначення, або, скоріше, віддаляючись від рідного містечка, кожен герой знайде свій «вихід». Я б не назвалацю книгу літературним шедевром.
Це просто історія, яка дуже мене розчулила, тому раджу її вам. Але свою книгу не дам нікому.
Фактор музики ним і, здається, ніколи не фотографуються у кольорі. Ipso Facto вперше «засвітилися» у 2008 році на фестивалі у Британії. Після цього дівчата з власним, характерним для них стилем стали впізнаними на сцені андерграунда. Самі учасниці гурту надають перевагу визначенню своєї творчості як «монохромної психоделіки» - напівмістичного, добре ритмізованого постпанку з подібними клавішами, віолончеллю,
відчутним готичним мотивом і вокалом, як у найвпливовішої британської роквиконавиці Сьюзі Сью. I p s o Fa c t o відмінно створюють атмосферу старомодного чорнобілого трилера. Більше того, у них досить нестандартно організований простір звуку, та й пісні – з їх урочистою ходою кам’яного гостя – не нагадують нікого із сучасників. Стиль їхньої музики позиціонується як постпанк, гаражний рок, психоделіка та «інді». За час свого існування дівчата з рок-бенду встигли видати лише три сингли:
• H a r m o n i s e / Balderdash (2007) • Ears And Eyes (2008) • S i x A n d T h r e e Quarters/ Circle Of Fifths (2008) Найпопулярнішими композиціями їхнього творчого доробку є Harmonise, Balderdash та Circle Of Fifths. Ipso Facto цілком можуть заповнити нішу під умовною назвою «Розумні дівчата з гітарами». www.poligraf.vpi.kiev.ua
16
ВІЛЬНИЙ ЧАС
ПОЛІГРАФ № 2 (62) травень 2011
З викладачів по нитці
Я тут біля дошки зараз в крейдувимажусь, і буду перед вами, як клоун стрибать. Харлан
Редактор –целюдина, яказ не культурного робить культурне. Бобренко Если вы вышли в магазин и забыли экран… Попова
Я читаю по-німецьки, не знаю, як воно буде по-англійски, але це взагалі латинська. Харлан
Если вы видите в Exel’е цифры, не пугайтесь! Попова
3
6 9 5 6
9 8 9
3 4 7
8 6 4 7
4 8 3 2
5 8 1
2 9
9 4 8
8
2
5 1
2 6
www.poligraf.vpi.kiev.ua
3 2 1 9
№ 2 (62) травень 2011 Засновник i видавець Видавничо-полiграфiчний iнститут НТУУ «КПI» Свiдоцтво про реєстрацiю Кi № 427 вiд 27.12.1999 р.
Головний редактор: Олександра Сервецька Випусковий редактор: Тетяна Гребенiк Технiчний редактор: Максим Сiрик Редактори вiддiлiв цього номеру: Олена Костенко, Вірця Гнатюк, Юлія Колбаско Автори цього номеру: Вероніка Сектим, Ольга Будько, Анастасія Тиха, Галина Рибалко, Віктор Медвідь, Анастасія Дрижак, Антон Чернецький, Катерина Романенчук, Ася Рябошапка, Юлія Колбаско, Альона Лаврик Літературні редактори: Катерина Василенкова, Олеся Оноко, Тетяна Кротевич Художнiй редактор: Олена Фещенко Фотографи: Євгенія Бондаренко, Анастасія Тиха Дизайнер: Ксенія Поліщук, Оксана Пушняк Верстка: Ольга Клименко, Єлизавета Яковлєва Відпов. за розповсюдження: Олена Костенко
Надруковано: Видавничий комплекс редакцiї газети «Вiстi...», м. Бровари, вул. Красовського, 16 Замовлення №7-16 Наклад 2500 пр. © ВПI НТУУ «КПI», 2011 Адреса редакцiї: Київ-56, вул. Янгеля, 1/37 E-mail: poligraf@vpi.kiev.ua www.poligraf.vpi.kiev.ua
7 2
3 5 6 7
1 5
1 2 2
«Полiграф»
9 4 5 7
9 6
Вiдповiдальнiсть за достовiрнiсть iнформацiї, розмiщеної у номерi, несе автор. Редакцiя може не подiляти думку автора. Передруки дозволяються лише за згодою редакцiї та з посиланням на джерело. Газета розповсюджується безкоштовно.