"OREL I RESHKA" : SEARCHING FOR EMOTIONS

ТЕКСТ: ОЛЬГА ОРЄХОВА

Ми давно грілися думкою поспілкуватися віч-на-віч з Женею Синельниковим, автором передачі найпопулярнішого в Україні тревел-шоу «Орел і решка». Та графік Жені скоригував плани. Відповіді на запитання ми почули із запису, коли наш герой їхав у авто десь у корках Києва.

ПРОГРАМА «ОРЕЛ І РЕШКА» ОБ’ЄДНАЛА ПОКО- ЛІННЯ, ПРИНАЙМНІ БАТЬКІВ І ДІТЕЙ. У ЧОМУ ВАШ СЕКРЕТ УСПІХУ?

З самого початку ми прагнули бути інакшими. Ми не робили передачу як путівник, це не класична передача про подорожі. У нас ведучий має право на помилку, він може спіткнутися, розгубитися, не зрозуміти, куди потрапив, — поводиться, як звичайний турист. Він приїздить у якесь місце, майже нічого про нього не знаючи, потім починає пізнавати його, відкриває для себе щось нове, щось його вражає, а щось, навпаки… Тобто ми намагаємося фіксувати народження емоції замість примусово насаджувати її. Тому це й сприймається, як живе спілкування, і це подобається людям.

ЧИ МОЖЛИВО CПРОГНОЗУВАТИ УСПІХ НА ПОЧАТКУ?

Чи прогнозували ми собі успіх? Звісно, ні. Ми всі були трохи з іншої сфери, з іншою свідомістю. Чесно кажучи, коли розпочалися зйомки, то не до кінця було розуміння, що таке щотижневий ефір. Ми тремтіли над кожним кадром, монтаж займав багато часу, а потім виявилося, що за тиждень треба здавати ще, ще і ще. У першому сезоні вийшло 18 випусків. А потім настав переломний момент, коли ми підписали контракт одразу на два сезони. Це було справжнє свято, нереальне щастя, коли маєш карт-бланш на цілий рік, щоб робити те, що тебе самого надихає. Загалом, якщо починати справу, аби досягти успіху чи популярності, — це шлях, приречений на провал. Треба робити продукт, який тобі самому подобається і цікавий для тебе, те, під чим ти готовий поставити свій автограф.

ЯКЩО ГОВОРИТИ ПРО ПРОЕКТ, ЦЕ ТЕ, ПРО ЩО ВИ МРІЯЛИ?

Коли все починалося, ми робили кожний випуск — на межі можливостей. Потім жоден із них не подобався, але це теж нормально, коли тобі не подобається результат, бо ти розумієш, як можна зробити краще. У нас є принцип: глядачеві не поясниш, що тобі забракло часу, щось не вийшло, він бачить готовий продукт, і цей продукт має бути максимально наближеним до ідеалу. Ми мріяли зробити продукт високого рівня, щоб і глядачі, і колеги, професіонали, і наші батьки сказали: «Клас!». Ми постійно шукали щось нове, якісь ідеї втілювалися, щось відміталося, але саме так викристалізувався на сьогодні чіткий і зрозумілий формат програми.

З КОЖНИМ СЕЗОНОМ ПРАЦЮВАТИ ПРОСТІШЕ ЧИ СКЛАДНІШЕ?

Якісь технічні аспекти стали простішими. Вже знаєш, як це знімати, як розвиватиметься сюжет. За вісім років набутий досвід. Складність — в іншому. Коли ти вперше приїздиш до Дубаю або Чикаго, тобі просто дах зносить, вражає все — краса, масштаби, пам’ятки… А коли це вже вчетверте, складніше дивувати, давати цю нову емоцію, яка має народжуватися у туриста, зникає щирість. Я люблю подорожувати з сином, бо він щиро радіє навіть простим речам.

БАГАТО МОЛОДИХ ЛЮДЕЙ В УКРАЇНІ ХОТІЛИ Б СТАТИ ВЕДУЧИМИ ПРОГРАМИ «ОРЕЛ І РЕШКА». ЧИ ЛЕГКО ЗНАЙТИ КАНДИДАТІВ?

Насправді надзвичайно складно. Для багатьох це омріяна робота, але кількість пропозицій не дорівнює якості. Справа в тім, що нам не потрібен ведучий. Ми шукаємо цікавих людей, здатних емоційно реагувати на несподівані речі. Коли людина стає в кадр, як правило, вона затискається. Поводитися перед камерою щиро, природно та емоційно — неймовірно важливо. Тому знайти талановиту, цікаву і витривалу людину, яка готова на все, надзвичайно складно.

ПРИ ПЛАНУВАННІ ПОДОРОЖЕЙ ТА МАРШРУТІВ ЯК ВИБИРАЄТЕ НАПРЯМКИ?

У нас немає людини, яка одноосібно приймає рішення — туди їдемо, а туди ні. Є продюсери, сценаристи, режисери, є ресьорчери, які розробляють маршрут, — кожен з них впливає на прийняття рішення. Це таке велике сито, через яке фільтруються десятки пропозицій, і лише ті, що залишаються, — найбільш цікаві, яскраві, смачні, — обговорюються всім загалом і потім реалізуються.

У ПОВІТРІ ВИ ПРОВОДИТЕ ЧИМАЛО ЧАСУ. ЧИ Є АВІАКОМПАНІЯ, ЯКА ЗДИВУВАЛА, АБО ПОЛІТ, ЯКИЙ ОСОБЛИВО ЗАПАМ’ЯТАВСЯ?

Пам’ятаю політ з Turkish Airlines, коли наша знімальна група вирішила випробувати авіаційну гостинність і безкінечно просила різних напоїв. Ми заставили ними чотири ряди крісел, але екіпаж теж був у гуморі і жодного разу нам не відмовив. Так що з Turkish Airlines це працює, на інших авіалініях ще не перевіряли. А загалом більше півроку вже проведено в повітрі, можна багато згадувати.

У ВАШИХ ПОДОРОЖАХ ВСЕ ПРОРАХОВАНО ДО ДЕТАЛЕЙ?

Та ні, так не буває. Після того, як прибули на місце, сценарій може змінюватися, адже реальність інакша і є місце непередбачуваним випадкам. Це реаліті-шоу.

НАЗВІТЬ СІМ РЕЧЕЙ, БЕЗ ЯКИХ ВИ НЕ ВИРУШАЄТЕ В ПОДОРОЖ

Паспорт, гроші, кредитні картки, навушники, колонки, фотоапарат, powerbank. Беру термокружку зі Starbucks, бо це практично — можна зробити чай, каву або кашу.

ВИ БАГАТО ПОДОРОЖУЄТЕ, НЕ БУЛО БАЖАННЯ ЗАЛИШИТИСЬ ДЕСЬ І ЖИТИ?

У світі є багато вражаючих країн, зокрема США, Аргентина, Японія, не кажучи про острівні. Однак переїхати туди жити… Якщо приймати таке рішення, вибирати треба те, чого шукаєш — тиші або, навпаки, руху. Хочете руху — тоді вам до Нью-Йорка, Гонконга, Токіо. Хочете розслабленого життя — ось вам Ямайка, Філіппіни, Кабо-Верде — Африка європейського типу. Я особисто поки не планую нікуди їхати, тому що рано чи пізно все у нас буде добре. Ми всі стараємося, тому у нас вийде. Для мене важливі три критерії, за якими я оцінюю країну для життя, — їжа, люди та свобода людини в суспільстві.