Життя домашніх улюбленців
Сіба-іну (яп. 柴犬) — порода мисливських собак, виведена на японському острові Хонсю, найменша з шести порід споконвічно японського походження. 1936 року оголошена національним надбанням Японії, де основне поголів›я цих собак перебуває в селах.
Сіба Іну
Шіба належить до стародавніх порід. Її предками були собаки, яких використовували для полювання на пернату дичину в заростях із густим підліском, а також на ведмедя, оленя та кабана. Схрещуючи їх між собою, концентрували та закріпляли бажані мисливські характеристики. Згідно з системою Коваленка, назва породи українськими буквами пишеться сібаіну або шібакен — в японській мові ієрогліф 犬 може читатись іну або кен, схоже на те, як українською можна сказати «собака» або «пес». Сіба-іну, або малий японський собака, на Батьківщині має назву шіба-кен, або японський карлик. Існує декілька гіпотез щодо походження її назви. За однією з них слово «сіба» може бути похідним від слова «сібафу», що означає пучок трави, позаяк колір шерсті нагадує колір пожовтілої трави, за іншою походить від старого місцевого значення слова «маленький». Назву породи також можна перекласти «собака з повного чагарнику лісу», що відображає призначення породи. Сіба стала винятком серед інших національних японських порід, назви яких були пов›язані з географією та надавались на честь районів їх найбільшого розповсюдження.