Кудлаєнко С.В. Економічний механізм адаптації підприємств до кризових умов. Дисертація. by ppala

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

Кудлаєнко Сергій Володимирович УДК 658.1:330.3(477)

Економічний механізм адаптації підприємств до кризових умов спеціальність 08.00.04 – економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності)

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидати економічних наук

Науковий керівник: Чорна Людмила Олександрівна доктор економічних наук, професор

м. Хмельницький – 2011

ЗМІСТ ВСТУП…………………………………………………………………………….4 РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ АДАПТАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВА В УМОВАХ КРИЗОВИХ ЯВИЩ…………………………………………………12 1.1.

Еволюція

наукових

поглядів

щодо

кризових

коливань

та

їх

періодичності…………………………………………………………………….12 1.2. Наукові засади адаптації підприємств в умовах кризи…………………...30 1.3. Формування системи адаптивного управління підприємством в умовах кризи ……………………………….……………………………..……………...45 Висновки за першим розділом………………………………………………….62 РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ МАШИНОБУДІВНИХ ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ КРИЗИ ……………………………………………………………….65 2.1. Процедура аналізу умов функціонування з метою виявлення кризових явищ у діяльності підприємств машинобудування ..………………………….65 2.2.

Моделі

діагностики

кризових

явищ

діяльності

підприємств

машинобудування…………………….………………….……..……………..…90 2.3. Прояви криз у діяльності підприємств машинобудування …………….107 Висновки за другим розділом…………………………………………………125 РОЗДІЛ 3 РОЗРОБКА ЕКОНОМІЧНОГО МЕХАНІЗМУ АДАПТАЦІЇ МАШИНОБУДІВНИХ ПІДПРИЄМСТВ ДО КРИЗОВИХ УМОВ ………..131 3.1. Складові елементи економічного механізму адаптації підприємства до кризових умов………………………………………………………………….131 3.2. Функції підприємства щодо запровадження економічного механізму адаптації до кризових умов……………………………………………………148 3.3.

Процедура

впровадження

економічного

механізму

адаптації

підприємства до кризових умов………………………………………………161

3.4. Визначення економічної ефективності реалізації механізму адаптації підприємства до кризових умов……………………………………………….169 Висновки за третім розділом……………………………………….….………180 ВИСНОВКИ…………………………………………………………..….……..184 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………….…………..187 ДОДАТКИ………………………………………….……………………….…..204

ВСТУП Актуальність теми. Формування ринкових умов господарювання підприємств в Україні часто зумовлене внутрішніми суперечностями розвитку економіки країни, втратою зв’язків із підприємствами сусідніх країн, відсутністю досвіду самостійної роботи, недосконалістю зовнішніх ринків збуту. На сьогодні умови функціонування підприємств визначаються особливостями розвитку світової

фінансової

кризи та неготовністю

підприємств працювати у складних мінливих умовах. Одним із засобів успішного функціонування вітчизняних підприємств є адаптивне управління, методи якого забезпечують ефективне реагування на зміни, що загрожують нормальній роботі підприємств, зниженню рівня їх негативних впливів і наслідків. Проте відсутність на багатьох вітчизняних підприємствах, в тому числі машинобудівних, цілісної високоефективної системи управління, адекватної вимогам мінливого ринкового середовища та спрямованої на забезпечення стабільного і успішного господарювання, актуалізує завдання вдосконалення та розвитку науково-методичних підходів адаптивного ефективності

управління,

застосування

функціонування

та

якого

сприятиме

підвищенню

соціально-економічному

розвитку

підприємств. Дослідження проблем адаптації машинобудівних підприємств до кризових умов зумовлюється недостатніми теоретико-методологічними розробками

та

необхідністю

ефективно

функціонувати

умовах

невизначеного зовнішнього середовища. Саме ці проблеми функціонування вітчизняних

підприємств

в кризових

умовах

зумовили

вибір

теми

дослідження та необхідність створення економічного механізму адаптації підприємств до кризових умов. Питанням адаптації підприємств присвячені праці таких зарубіжних вчених,

як

Г.Б. Клейнер,

Р.Л. Акофф, Д. Ліндсей,

І. Ансофф, П. Мотт,

П. Дойль, М. Мескон,

Дж. Долан,

К. Кернс,

Р. Піндайкл,

Т. Сааті,

У. Скотт, Т. Хейман. Теоретичні аспекти адаптації до мінливих умов господарювання досліджували вітчизняні вчені: І.В. Алєєксєв, М.М. Будник, М.П. Войнаренко,

С.Б. Виноградський,

І.З. Крет,

Т.В. Ландіна,

В.Л. Петренко, О.І. Савченко, Л.В. Соколова, В.І. Скурихін, М.В. Стецько, Л.О. Чорна та інші. На даний момент наукові праці щодо вивчення адаптації підприємств є різноплановими відсутня їх систематизація і не сформована наукова концепція.

Недостатньо

функціонування

ґрунтовними

вітчизняних

вивчення

підприємств

кризових

особливостей умовах

та

пристосування до них. Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалась з метою розробки наукових засад впровадження економічного механізму адаптації на підприємствах, що функціонують у кризових умовах, і є складовою частиною робіт, виконаних згідно з планами науково-дослідної тематики Хмельницького національного університету та Вінницького торговельно-економічного інституту Київського національного

торговельно-економічного

держбюджетної

теми

машинобудівними

“Розробка

університету.

механізмів

підприємствами

ефективного

системі

межах

управління

підвищення

їх

конкурентоспроможності та прибутковості на внутрішньому та зовнішньому ринках”

(номер

державної

реєстрації

ДР

0110U002218)

автором

запропоновано формування системи адаптивного управління на вітчизняних підприємствах в умовах кризи. Прийнято участь у виконанні госпдоговірної теми “Механізми адаптації та управління ризиками у діяльності промислових підприємств” (номер державної реєстрації ДР 0111U005887), в рамках якої автором розроблено теоретичні основи і процедуру формування та реалізації економічного механізму адаптації підприємства до кризових умов та запропоновано

методику

визначення

ефективності

реалізації

даного

механізму. В межах держбюджетної теми “Управління консалтинговою діяльністю в сфері АПК” (номер державної реєстрації ДР 0110U005067)

автором запропоновано впроваджувати на підприємствах економічний механізм їх

адаптації

до

кризових

умов

та

держбюджетної

теми

“Моделювання варіативних стратегій розвитку території на прикладі м. Вінниці”

(номер

запропоновано

державної

процедуру

реєстрації

виявлення

ДР

0109U003918)

кризових

явищ

автором діяльності

підприємств. Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка теоретичних основ і комплексу науково-методичних рекомендацій щодо формування і запровадження економічного механізму адаптації підприємств машинобудування до кризових умов. Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити такі наукові завдання: розкрити понятійний

сутність

апарат

щодо

окремих адаптації

понять,

уточнити

підприємств

до

та

доповнити

кризових

умов

функціонування; узагальнити та доповнити види адаптації підприємств для більш широкого розкриття характеру їх адаптаційної діяльності; розробити науково-методичні підходи щодо аналізу кризового середовища функціонування підприємств; виявити сфери прояву криз у діяльності вітчизняних підприємств машинобудування на основі побудови “поля криз”; розробити теоретико-методологічні основи та практичні аспекти формування та застосування економічного механізму адаптації підприємств до кризових умов; визначити

особливості

впровадження

економічного

механізму

адаптації до кризових умов у діяльність машинобудівних підприємств; розробити

процедуру

вибору

адаптаційних

інструментів

при

впровадженні економічного механізму адаптації до кризових умов; сформувати систему показників оцінки економічної ефективності застосування економічного механізму адаптації до кризових умов;

визначити характер отриманих результатів, шляхом розкриття змістовності видів ефектів адаптації. Об’єктом

дослідження

процеси

забезпечення

ефективності

функціонування підприємств машинобудування та їх адаптації до кризових умов. Предметом дослідження є теоретичні, методологічні аспекти та прикладні інструменти формування та застосування економічного механізму адаптації підприємств до кризових умов. Основні методи дослідження. Для досягнення поставленої мети у процесі дослідження були використані такі методи наукового пізнання: історичного аналізу – для вивчення генезису наукових підходів щодо трактування понять: “криза”, “криза підприємства”, “адаптація підприємств”; аналізу та синтезу – для деталізації об’єкта та предмета дослідження; метод порівняння – для співставлення фактичних даних за окремі періоди та роки; метод наукової класифікації і систематизації – для виокремлення чинників позитивного та негативного впливу кризових явищ на діяльність вітчизняних підприємств; факторного, економічного та статистичного аналізу – для виявлення прояву криз та їх впливу на діяльність підприємств. Інформаційною Президента

України,

базою

дослідження

Постанови

Кабінету

Закони

України,

Міністрів

Укази

України,

що

регламентують діяльність підприємств, офіційні матеріали Державного комітету

статистики,

матеріали

звітності

окремих

підприємств

машинобудування, монографії, періодичні, наукові видання, фахові збірники наукових праць. Наукова новизна результатів дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні та науковому вирішенні завдання розробки економічного механізму адаптації машинобудівних підприємств до кризових умов. Основні положення дисертаційної роботи, які отримані особисто автором і визначають її наукову новизну, полягають у такому:

вперше: 

розроблено

теоретико-методологічні

основи

формування

застосування економічного механізму адаптації підприємств до кризових умов, які обґрунтовують необхідність впровадження та створюють наукове підґрунтя процесів адаптації, що в результаті дозволяє підприємствам формувати гнучку систему управління та вчасно реагувати на прояви криз, не втрачаючи своїх позицій на ринку (с. 134-150); удосконалено: 

систему визначення ефективності застосування економічного

механізму адаптації до кризових умов на підприємстві, яка, на відміну від існуючих, передбачає: зіставлення результатів його діяльності у кризових умовах із впровадженням економічного механізму адаптації та без нього; введення у розрахунок показника “адаптаційні можливості підприємства”, що дало змогу не лише кількісно, але й якісно оцінити результати впровадження економічного механізму адаптації підприємств до кризових умов (с. 176-178); 

методичні підходи щодо аналізу внутрішнього середовища

підприємства в кризових умовах, шляхом побудови “поля криз”, які дають можливість

комплексно

оцінити

ступінь

враження

сфер

діяльності

підприємства кризовими явищами, визначити характер їх та окреслити можливі напрями їх поширення у діяльності підприємства з метою їх локалізації (с. 153-157); отримали подальшого розвитку: 

ознаки класифікації видів криз на підприємстві, зокрема: за

інтенсивністю протікання (стрімка, затяжна), за характером перебігу (явна та прихована), які у сукупності доповнюють теоретичні аспекти вивчення цих явищ та створюють передумови їх виявлення і діагностування в діяльності підприємств (с. 26, 27); 

види

адаптації

підприємств,

шляхом

доповнення

класифікаційних ознак, а саме за: глибиною необхідних змін (поведінкова і

символічна), можливістю впливу підприємства на умови функціонування (реактивна і проактивна), черговістю змін (первинна і вторинна), сферами сприйняття (соціальна, виробнича, економічна, управлінська), характером впливу на ринок (викривлена і ринкова), які розширюють сфери застосування адаптаційних інструментів і визначають характер адаптаційної діяльності підприємств (с. 35-42);  сутності

понятійний понять

апарат економічної

“криза”,

“криза

науки

завдяки

підприємства”(с.

24),

розкриттю “адаптація

підприємства” (с. 35) та введення таких понять як: “ефективний період адаптації” (с. 140), “об’єкт адаптаційного впливу” (с. 141), “адаптаційні заходи” (с. 147), “ефект адаптації” (с. 174), “адаптаційні можливості підприємства” (с. 175), що у сукупності доповнило наукові здобутки щодо адаптації вітчизняних підприємств до кризових умов; 

система управління, яка передбачає послідовне і обґрунтоване

впровадження економічного механізму адаптації і дозволяє визначити доцільність застосування адаптаційних заходів та їх вибір у залежності від видів криз, адаптації, об’єкту адаптаційного впливу, адаптаційних важелів (с. 163-168); 

змістовність адаптаційних ефектів, які підприємство може

отримати в результаті застосування економічного механізму адаптації і визначати характер адаптації у подальшому функціонуванні (с. 179-181). Практичне

значення

одержаних

результатів.

Сформовані

та

обґрунтовані наукові положення і рекомендації є основою для ефективного пристосування вітчизняних підприємств до кризових умов. Одержані результати зокрема,

дисертаційної в

впровадження

їх

роботи

управлінській економічного

використовуються

діяльності. механізму

підприємствами,

Рекомендації

адаптації

до

автора

щодо

кризових

умов

використовуються у роботі підприємств: ПрАТ “Калинівський машзавод” (довідка про впровадження № 1563 від 9.09.2011 р.), ДП “Новатор” (довідка

про впровадження № 234 від 5.09.2011 р.), ТОВ “Завод “Красилівмаш” (довідка про впровадження № 54 від 12.08.2011 р.). Одержані результати запроваджено у навчальний процес вищих навчальних закладів, а саме Хмельницького національного університету при викладанні економічних дисциплін “Економічна безпека”, “Менеджмент і маркетинг” (довідка про впровадження № 234 від 10.09.2011 р.) та Вінницького торговельно-економічного інституту Київського національного торговельно-економічного

університету

при

викладанні

дисциплін

“Менеджмент”, “Управління адміністративною діяльністю” (довідка про впровадження № 01-27/119 від 14.09.2011 р). Особистий внесок здобувача. Сформульовані у дисертації наукові результати отримані автором самостійно і є особистим науковим доробком. Наукові результати, що отримані в дисертаційній роботі, опубліковані у фахових наукових виданнях. Апробація результатів дисертації. Основні положення і теоретичні висновки дисертації доповідались та обговорювались на міжнародних науково-практичних конференціях: “Конкурентоспроможність людського потенціалу

за

умов

розвитку

міжнародних

інтеграційних

процесів”

м. Хмельницький, Хмельницький національний університет, 24–26 жовтня 2007 р.; “Ринки товарів та послуг України в умовах економічного зростання”, м. Вінниця, Вінницький торговельно-економічний інститут Київського національного торговельно-економічного університету, 11 вересня 2008 р.; “Трансформації

світової

економіки

умовах

кризового

розвитку”,

м. Сімферополь, Таврійський національний університет ім. Вернадського, 24–25 вересня 2009 р.; “Перспективи підвищення економічного, інноваційноінвестиційного та соціально-трудового потенціалу України за умов розвитку інтеграційних процесів”, м. Хмельницький – с.м.т. Сатанів, Хмельницький національний університет, 11–12 жовтня 2009 р.; “Теорія і практика сучасної економіки”, м. Черкаси, Черкаський державний технологічний університет, 14–16

жовтня

2010 р.;

“Статистична

оцінка

соціально-економічного

розвитку”, м. Хмельницький, Хмельницький університет управління та права, 20 травня 2011 р.; “Управління економічною діяльністю промислових підприємств

системі

сучасних

глобалізаційних

процесів”,

м. Хмельницький, Хмельницький національний університет, червень 2011 р. Публікації.

Результати

дисертаційної

роботи

відображені

16 публікаціях загальним обсягом 3,99 друк. арк., з яких 3,48 друк. арк. належать особисто автору, 12 статей у наукових фахових виданнях (особистий внесок – 2,93 друк. арк.) та 4 публікаціях у збірниках матеріалів науково-практичних конференцій (особистий внесок – 0,55 друк. арк.). Обсяг та структура дисертаційної роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури, додатків. Дисертаційна робота викладена на 219 сторінках машинописного тексту і включає: 18 таблиць (з них 3 на 3 повних сторінках), 25 рисунків (з них 4 на 4 повних сторінках), 8 додатків на 16 сторінках. Список використаних літературних джерел включає 181 найменування і розміщений на 16 сторінках.

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ АДАПТАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВА В УМОВАХ КРИЗОВИХ ЯВИЩ

1.1. Еволюція наукових поглядів щодо кризових коливань та їх періодичності

Формування ринкових умов функціонування в Україні почалось і продовжується на фоні глибокої кризи у всіх сферах економіки. Низький рівень

ефективності

підприємництва,

відсутність

дієвих

стимулів

підприємницької активності, структурні і галузеві диспропорції, відсутність конкурентоспроможної продукції вітчизняних підприємств – це спадщина, яку отримала незалежна Україна від командно-адміністративної системи. Становлення

ринкової

економіки

Україні

ускладнюється

закономірностями розвитку і прояву циклічних економічних процесів. Метою реформування економічних процесів в державі є досягнення рівноваги і стабільності, уникнення хаосу і криз. Стабільність економіки, на перший погляд, забезпечує процвітання і стійкість, але не передбачає розвитку.

Закони

діалектики

говорять

про

неможливість

існування

стабільності без криз, які є антагонізмами в розвитку будь-якої системи. Історично склалось так, що розвиток людства досягався в результаті постійної боротьби з кризовими явищами. У сучасній науці ще не визначено загальноприйнятого тлумачення про кризу у розвитку економічних систем. В економічних системах різних типів тлумачення кризових явищ різнилось. Так, у країнах з ринковою економікою криза визнається як економічне явище, а в країнах з командно-адміністративною економікою таке явище не визнається.

На сучасному етапі розвитку економічної науки криза розглядається як переломний момент у розвитку системи, що формує основу для нових економічних властивостей і змін. Криза порушує стійкість економічної системи і сприяє її радикальному оновленню. Тому стабільність і криза – це невід’ємні характеристики будь-якої економічної системи. Виникнення криз, як правило, зумовлено суперечностями, які мають місце у діяльності підприємства чи будь-якої економічної системи. Суперечності між потенціалом, можливостями економічної системи і методами господарювання призводять до криз [43, с. 30-36]. Криза є складовою циклу економічного розвитку будь-якої економічної системи, а цикл економічного розвитку це сукупність характерних явищ, які повторюються у часі в залежності від трансформації зовнішніх умов функціонування. Тому можна висунути припущення, що криза є характерним явищем у діяльності підприємства яке виникає через певні часові проміжки. Систематизація наукових праць щодо періодичності виникнення криз здійснена Ю.В. Яковцем, так у своїй праці [172] він наводить думку Ю. Глазьєва, який стверджував, що циклічність економічного розвитку визначається етапами технологічного прогресу: «Перехід до п’ятого технологічного етапу, (комп’ютерна революція), зумовлює економічний розвиток, в умовах якого періодичні структурні кризи, які супроводжуються політичною нестабільністю і військовими конфліктами, набувають більш м’якої й стабільної форми» [172, с. 16–17]. У 20-х роках XX ст. М. Кондратьєв розробив теорію довгих хвиль розвитку економічної системи [71]. Хвиля розвитку розподілена на дві частини: I – частина підвищення економічної активності, зумовлює розвиток промисловості та сільського господарства, за рахунок впровадження у виробничі процеси інновацій.

II – частина зниження економічної активності (занепад), наступає при невідповідності структури економіки потребам суспільства і виробництва і відсутності структурних трансформацій. Крім того, довгі хвилі включають малі хвилі економічного розвитку. Характер впливу і економічний ефект малих хвиль визначається у залежності від того, з якою частиною довгої хвилі вони співпадають. Тривалість циклів вимірюється часом (місяць, рік і тощо) між двома сусідніми вищими або нижчими точками економічної активності. За тривалістю економічні цикли поділяють на короткі (малі), цикли пов'язані з відновленням рівноваги на споживчому ринку їх коливання ділової активності тривають 2-3 роки; середні цикли пов'язані зі зміною попиту на засоби виробництва. Матеріальною основою періодичності середніх циклів є необхідність оновлення основного капіталу їх коливання ділової активності тривають 8-10

років;

довгі

(великі

хвилі

М.

Кондратьєва)

цикли

передбачають структурні реформування економіки, якісні зміни у всій економічній системі їх коливання ділової активності триває 48-55 років. Аналізуючи економічний розвиток в межах 140 років (із 80-х років 18 ст. до 20-х років 20 ст.), М. Кондратьєв виділив 2,5 довгі хвилі. М. Кондратьєв зазначав, що

довгі хвилі розвитку, зумовлені якісними

трансформаціями продуктивних сил і виробничих відносин. Можна виділити їх загальні тенденції, які зумовлені:  переходом від стадії капіталістичної кооперації й мануфактури до стадії значного машинного виробництва в результаті промислової революції і створення адекватної матеріально-технічної бази машинного виробництва;  переходом від приватного до акціонерного капіталу;  переходом від капіталізму вільної конкуренції до корпоративнодержавного капіталізму XX ст. в результаті електротехнічної революції, концентрації й централізації капіталу та виробництва;  підвищенням рівня усуспільнення й інтернаціоналізації капіталу при формуванні корпоративно-державного капіталізму.

До

початку

великої

хвилі

піднесення,

відповідно

до

теорії

М. Кондратьєва, відносять якісні трансформації у сфері технологій. Циклічні хвилі економічного розвитку М. Кондратьєва дозволяють визначати виробничі спади і підйоми та формують підґрунтя для їх прогнозування. Вагомий внесок у розвиток теорії циклів у 30-40-х роках XX століття вніс англійський економіст Дж. Кейнс [64], який стверджував, що в основі циклічності лежить гранична ефективність капіталу та психологічний закон споживання. Крім того, на періодичність економічних циклів розвитку впливають: термін служби машин та обладнання та час реалізації надлишкових товарів. На його думку, термін реалізації цих запасів повинен становити не більше як 3-5 років. Дж. Кейнс запропонував використовувати засоби державного регулювання, такі як: інвестування, кредит, фіксовані ціни, податкові ставки, для обмеження негативних наслідків зміни періодів економічного циклу. Теорії економічних циклів М. Кондратьєва і Дж. Кейнса розкривають основні закономірності, періодичність і структуру економічних циклів. Використання їх положень в управлінській практиці дасть можливість пристосуватись до періодичних змін економічної активності. Економічна активність у свою чергу зумовлена невідповідністю взаємозалежних макроекономічних показників Узагальнюючи зміст економічного циклу, можна припустити, що він є результатом коливання різних показників економічної активності (темпів зростання ВНП, загального обсягу продажу, загального рівня цін, рівня безробіття, завантаження виробничих потужностей та ін.) у визначений період часу [64]. При виявленні періодичності економічного розвитку аналізують динаміку показників обсягів виробництва та наявності ресурсів, рівень інфляції та безробіття. Так під час зниження економічної активності (економічного

спаду)

обсяги

виробництва

зменшуються,

ресурси

використовуються у не повній мірі, що викликає падіння цін на них, зниження інфляції і підвищення рівня безробіття. Під час зростання економічної активності обсяги виробництва зростають як і обсяги необхідних ресурсів, збільшується рівень інфляції і зменшується безробіття. Формульна залежність безробіття від обсягу виробництва описана законом Оукена [162]. Слід відмітити, що у періоди економічних циклів за умов ідеальної економіки реальний ВНП зростав би швидкими, сталими темпами, а рівень цін, який визначається індексом споживчих цін чи дефлятором ВНП, залишався б незмінним або ж зростав досить повільно. Внаслідок цього рівень інфляція і безробіття був би мінімальним. Історія економічного розвитку вказує на мінливість економічних умов. Завжди за економічною активністю наступає занепад, в умовах якого безробіття зростає, рівень доходів знижується у боротьбі з ними економічна система набуває нових властивостей які активізують економічний розвиток. Під час розвитку нарощується виробництво, збільшується кількість робочих місць, зростає рівень доходів, наростає інфляція, яка закладає передумови майбутнього неминучого

економічного

спаду,

саме:

зростання

цін,

відсотків.

Враховуючи вище зазначене, можна стверджувати, що економічний цикл – це періодичний підйом або спад реального ВВП на фоні загальної тенденції до зростання. До причин циклічності економічного розвитку, відносимо: 

інновації в управлінській та виробничій сферах ;



нестабільність у політичній сфері;

 структурні непередбачувані коливання обсягів грошової маси;  нестача національних інвестицій;  кон’юнктурні коливання цін на енергоносії та стратегічні ресурси. Варто зазначити, що економічні цикли суттєво різняться між собою за тривалістю та інтенсивністю проте всі вони складаються з одних і тих самих етапів і передбачають циклічні зміни обсягу випуску, рівня зайнятості, безробіття, інфляції, відсоткових ставок, обсягу грошової маси і т. п.

Економічний цикл розвитку складається з таких етапів (рис. 1.1): 1. Підйом. Покращання якісних та кількісних характеристик діяльності підприємства. Зростання рівня зайнятості та доходів населення. Відбувається нарощення обсягів інвестування і кредитування. Підвищується економічна активність, але при цьому спостерігається підвищення цін. 2. Бум. Нарощуються обсяги виробництва, розширюються види

діяльності та ринки збуту. 3. Падіння.

Виникає

дефіцит

ресурсів.

Скорочуються

обсяги

виробництва. Наростає безробіття, скорочуються доходи і купівельна спроможність населення. Припиняється кредитування та інвестування.

Рис. 1.1. Етапи економічного циклу розвитку [59, с. 26] 4. Пожвавлення.

Впровадження

нововведень

та

інновацій.

Нарощуються обсяги виробництва продукції, що набула нових якостей і характеристик. Зменшується безробіття, рівень доходів зростає. У залежності від тривалості виділяють такі цикли [156] :



цикли Кітчина з тривалістю три років і чотири місяці

обґрунтовувались на підставі коливання світових запасів золота; 

цикли Мітчелла з тривалістю 40 місяців обґрунтовувалися

залежно від грошового обороту в системі; 

цикли Жугляра з тривалістю 10 років обґрунтовувалися залежно

від фізичного зносу активної частини основних виробничих фондів; 

цикли Кузниця будувались на основі виявлення періодичної

необхідності оновлення пасивної частини основних виробничих фондів. Отже, циклічність виробництва залежить насамперед від засобів виробництва [94]. Теоретичним обґрунтуванням циклічних та кризових явищ присвячені роботи таких відомих вчених як: М. І. Туган-Барановського [152,153], М. Д. Кондратьєва [71], К. Маркса [105], Дж. Кейнса [64], Й. Шумпетера [171], М. Фрідмена [160], А. Л. Чижевського [164], Д. В. Шияна [165], які заклали основи теорії економічного циклу. Циклічність прояву криз є закономірним явищем економічного розвитку будь-якої економічної системи. Циклічні коливання маючи свою амплітуду визначають точки максимального піднесення і занепаду. Саме стан, що визначається точками мінімальних амплітудних коливань є кризовим. «Криза» з грецької перекладається як розв’язання, точка зламу, різкий перелом або занепад. Кризу у вітчизняній науковій літературі у загальному тлумаченні визначають як – небезпечний стан, злам, а як економічну категорію – глибокий розлад економічної системи, спосіб тимчасового вирішення суперечностей [70]. Ю. Розенталь і Б. Піджненбург [181, с. 3] щодо поняття «криза» висловились таким чином: «кризовими називають ситуації, позначені високою небезпекою, станом непевності, відчуттям невідкладності». Л. Бартон [17, с. 2] вважає, що криза: «є широкомасштабним, непередбаченим явищем, яка призводить до потенційно негативних

результатів, а її наслідки можуть завдати шкоди не лише економічній системі але й її контрагентам, зв'язкам, фінансовому стану та репутації (діловому іміджу)». П. С. Грін вважає, що кризова подія це втрата контролю над ситуацією, а завданням антикризового менеджменту є обмеження можливої шкоди у найкоротший час [178, с. 97]. На основі доробків вчених щодо визначення сутності кризових явищ та їх видів, нами складено класифікацію криз. Кризові явища можна класифікувати за рядом ознак, а саме (рис. 1.2): 1. За причинами виникнення: випадкові – відбуваються під впливом випадкових обставин, непередбачуваних змін зовнішнього середовища, не прогнозованих подій; закономірні – є передбачуваними, прогнозованими у наслідок тривалого погіршення результатів функціонування закономірностей або з настанням відповідного етапу економічного розвитку. 2.

За джерелом виникнення причин: внутрішні – виникнення яких

відбувається безпосередньо на конкретному підприємстві, галузі чи в межах однієї країни. Такі кризи зумовлені внутрішніми суперечностями розвитку чи функціонування і можуть бути подолані шляхом їх усунення; зовнішні – виникнення відбувається внаслідок непередбачених змін зовнішнього середовища, які охоплюють різні сфери економіки. Такі кризи можуть бути подолані шляхом проведення структурних змін зовнішнього середовища. 3.

За станом протікання: латентні – кризи, які характеризуються

тривалим накопичення негативних явищ та їх помірним і поступовим проявом; руйнівні – кризи, які швидкими темпами накопичують негативні явища і одночасно проявляють свій вплив, руйнуючи економічну систему.

Види криз

За причинами виникнення:

За джерелом виникнення причин:

випадкові закономірні

внутрішні зовнішні

За станом протікання:



За рівнем виникнення: мікроекономічні макроекономічні мезоекономічні міжнародні

латентні руйнівні

За сферою виникнення: екологічні політичні демографічні економічні технологічні фінансові

Рис. 1.2. Класифікація криз (складено автором на основі систематизації [12, 16, 59, 145, 155]) 4. За рівнем виникнення: мікроекономічні – виникають на окремих підприємствах і не зумовлюють змін у середовищі його функціонування; мезоекономічні – охоплюють окремі галузі економіки, зумовлюються особливостями виробничого циклу; макроекономічні – кризові явища виникають на державному рівні охоплюють одночасно більшість сфер господарства; міжнародні – поширюються за межі окремих країн, внаслідок тісної співпраці, інтеграції, спеціалізації між іноземними партнерами. 5. За сферою виникнення: екологічні – виникають у наслідок неконтрольованого забруднення навколишнього середовища чи у результаті техногенних катастроф; демографічні – кризи зумовлюються соціальноекономічними умовами проживання населення, технологічні – виникають періодично у зв’язку з необхідність впровадження нововведень у всі сфери діяльності суспільства; політичні – виникають при нестабільній політичній ситуації, реформуванні гілок влади та перерозподілі їх важелів впливу; економічні – виникають у результаті погіршення умов функціонування суб’єктів господарювання, спадом ділової активності; фінансові – виникають

у результаті дестабілізації грошово-кредитного ринку та неконтрольованого застосування фінансових інструментів; . На нашу думку, особливістю кризи є те, що вона формує потенційну загрозу руйнації самої системи. Криза є ситуативною характеристикою будьякого суб’єкта, який функціонує невідповідно до розгортання подій у зовнішньому середовищі. Характеризуючи кризи в економічних системах можна стверджувати, що будь-яка криза мезо-, макро- і міжнародного рівня проявляється на мікрорівні. Мікроекономічна криза визначається як особливий стан підприємства, при якому його здатність реагувати та адаптуватись до змін зовнішнього середовища наближається до критично низького рівня [162]. На думку авторів, криза – це закономірне загострення протиріч, що загрожують існуванню економічної системи, і які необхідно враховувати в управлінні[142]. На

рівні

відсутністю

окремих

підприємств

стратегічного

кризові

явища

планування,

доповнюються порушенням

внутрішньогосподарських зв’язків, низьким рівнем ефективного управління. Змістовність і передумови виникнення криз на підприємствах є в недостатній мірі дослідженими, це і обумовлює необхідність вивчення причини та особливостей їх прояву на вітчизняних машинобудівних підприємствах. Розглядаючи підприємство, з точки зору його життєвого циклу, варто зауважити, що на кожному етапі є вірогідність виникнення кризи. У теорії менеджменту використовується поняття «життєвий цикл підприємства», під яким розуміють сукупність стадій, які проходить підприємство в процесі своєї життєдіяльності (від створення до ліквідації). На кожному етапі розвитку підприємство формує відповідні цілі, завдання, застосовує визначені управлінські стилі для досягнення найвищих результатів. [156, с. 35].

У дослідженнях проф. Л. Гріннера [179] зазначено, що життєвий цикл організації це сукупність етапів розвитку, кожен з яких закінчується кризою. Крім того автор у своїх дослідженнях зазначав необхідність побудови організаційно-економічного механізму упередження та подолання кризових явищ на різних етапах життєвого циклу підприємства [179]. Сучасні теорії організації виробництва ґрунтуються на баченні підприємства як живої системи, так життєвий цикл включає: створення (народження), діяльність (дитинство, юність), реструктуризація (зрілість), банкрутство (старіння і ліквідація). Розглянемо особливості прояву криз на етапах життєвого циклу досліджуваних нами підприємств машинобудування. Етап 1 – народження підприємства. Для нього характерно: визначення початкових цілей, організація виробничих та управлінських процесів, позиціювання підприємства та продукції на ринку виробництва та вибір ринкової ніші, визначення основних напрямів діяльності для отримання прибутку, формування мотиваційної бази для стимулювання праці. На даному етапі криза може виникнути в: управлінській сфері через відсутність досвіду, фінансовій сфері через брак оборотних та капітальних коштів та недостатність початкового капіталу, маркетингу через неправильний вибір ринкової ніші і брак досвіду конкурентної боротьби, кадровій сфері через відсутність

висококваліфікованих

фахівців.

Враховуючи

можливість

виникнення зазначених видів криз засновники підприємства особливу увагу повинні звернути на кваліфікацію і професіоналізм персоналу і достатність фінансового забезпечення діяльності. Варто зазначити, що для вітчизняних підприємств машинобудування прояв криз має ряд особливостей. Оскільки підприємства засновані ще за часів Радянського Союзу і на даний час перебувають на етапі зрілості, то прямої загрози зазначених видів криз не існує. Але дані підприємства з метою продовження строку свого функціонування

(омолодження)

випускають

нові

види

продукції,

диверсифікують види діяльності і вірогідність прояву криз існує, тому що нові продукти і види діяльності перебувають на даному етапі.

Етап 2 – дитинство і юність. На даному етапу основними завданнями є нарощення обсягів виробництва, нарощення ринкових можливостей і формування стійкої власної позиції, впровадження інновацій з метою зменшення собівартості продукції та збільшення прибутку, формування ефективної системи стимулювання персоналу. На даному етапі, так як і на наступному, можуть виникати кризи, що формуються під впливом екзогенних факторів (споживачів, конкурентів, постачальників, фінансовокредитних установ) та за відсутності поточного контролю. На досліджуваних підприємствах машинобудування окремі види діяльності перебувають на даному етапі і дуже важливим є закріплення ринкових позицій формування стійких

конкурентних

переваг

та

орієнтація

на

конкретну

групу

платоспроможних споживачів. .оскільки підприємства реалізовують свою продукцію і на зовнішніх ринках необхідно додатково проводити аналіз споживчих запитів і відслідковувати загальносвітові тенденції на ринку сировини, технологій. Етап 3 – зрілість. До характерних особливостей даного етапу можна віднести: збереження обсягів виробництва та реалізації продукції, підтримка фінансової стійкості, розширення номенклатури та асортименту продукції, розширення меж сировинних ринків та збуту продукції, оновлення чи модернізація технологічних процесів, формування корпоративної культури та відданості

персоналу

інтересам

підприємства.

Досліджувані

нами

підприємства машинобудування перебувають на даному етапі життєвого циклу. Кризи в їх діяльності найчастіше проявляються у таких сферах як: управлінській

–

консервативний

підхід

управління

унеможливлює

впровадження нових методів та інструментів управління; фінансовій – відсутність

обігових

коштів

та

недостатність

власного

капіталу;

маркетинговій – відсутність досвіду конкурентної боротьби на внутрішньому і на зовнішніх ринках, відсутність конкурентних переваг продукції, низький рівень конкурентоспроможності продукції через високу собівартість; кадровій – відсутність ефективної системи стимулювання персоналу та

оновлення кадрів, підвищення кваліфікації; технологічній – застаріле обладнання, незастосування інноваційних та енерго-, ресурсозберігаючих технологій. Етап 4 – старіння підприємства. Характерними рисами є: збереження ринкових позицій та рівня прибутковості; пошук перспективних видів діяльності та джерел фінансування для реструктуризації, реформування системи

управління

та стимулювання.

Оскільки

для

досліджуваних

підприємств машинобудування даний етап є перспективним, необхідно враховувати види можливих криз і попереджувати їх, з метою недопущення виробничих ускладнень. Даний етап життєвого циклу, як правило, наступає в умовах зникнення попиту на продукцію підприємства, зміни споживчих уподобань чи різких кон’юнктурних трансформацій на ринку технологій. Не подолання криз попереднього етапу загострює ситуацію і може призвести до ліквідації підприємства. Сфери виникнення можливих криз є незмінними – це управлінська, маркетингова, фінансова, кадрова, технологічна. Так, в управлінській сфері – криза стилю і методів управління; у маркетинговій сфері – втрата ринкових позицій, неконкурентоспроможність продукції, відсутність попиту на ринку; фінансовій – кризи неплатоспроможності, ліквідності, збитковості; кадровій – неефективна структура персоналу, недієва система стимулювання праці; технологічній – неможливість модернізації технологічних процесів і технологій виробництва, криза інноваційного

розвитку.

При

ігноруванні

проявів

зазначених

криз

підприємства на даному етапі неминуче перейдуть до процедури санації, банкрутства чи ліквідації. Як показують дослідження, кризи на машинобудівних підприємствах тісно пов’язані з його життєвим циклом, на що потрібно зважати в процесі їхнього діагностування. Виникнення кризових явищ на таких етапах розвитку як “зрілість ” та “старіння підприємства ” несе більше загроз для існування підприємства на відміну від етапів “дитинство і юність ” та “народження підприємства”.

Виходячи з вищезазначеного, кризи на підприємствах проявляються на всіх етапах життєвого циклу і несуть загрозу для його функціонування внаслідок загострення невідповідностей можливостей і потреб, під впливом зовнішніх умов та внутрішніх особливостей. На нашу думку, кризи, які виникають на підприємстві, можуть різнитись за своїм характером, особливостями протікання та іншими чинниками, тому ми пропонуємо класифікацію криз на рівні підприємства, за рядом ознак, а саме (рис. 1.3): 1. За характером впливу: руйнівна, стимулююча, реформуюча. Руйнівна криза – криза яка деформує системи життєзабезпечення підприємства і призводить до його банкрутства, внаслідок неефективних дій чи бездіяльності керівництва при діагностуванні перших передумов прояву кризових явищ. Стимулююча криза – криза, яка демонструє недоліки в організаційні роботі підприємства і вказує на необхідність їх усунення керівництвом, удосконалення діяльності певних сфер діяльності та пожвавлення реалізації інноваційних проектів на підприємстві. Реформуюча криза – криза у боротьбі з якою керівництво підприємства змушено проводити ряд реформаторських заходів, які кардинально змінюють певні системи життєзабезпечення підприємства. 2. За сферами виникнення: системи управління, фінансово-економічна, технологічна, кадрів, маркетингу. Криза системи управління – характеризує низький рівень ефективності виконання функцій управління на підприємстві, а саме: контроль, мотивацію, організацію, планування, координацію; невідповідність стилю управління, ігнорування наукових методів управління, неефективна організаційна структура управління; відсутність чіткого розподілу повноважень, обов’язків і відповідальності.

Фінансово-економічна криза – розбалансування системи фінансовоекономічних відносин підприємства, неможливість забезпечення фінансової стабільності платоспроможності, неефективна структура витрат, негнучка цінова політика, збитки. Технологічна криза – виникає в умовах невідповідності рівня технологічного озброєння підприємства та його ринкового потенціалу, недостатнього завантаження виробничого обладнання, виробничих простоїв. Криза кадрів – це умови, коли недостатній професійно-кваліфікаційний рівень підготовки кадрів не забезпечує ефективну роботу підприємства, відсутнє система мотивації працівників і підвищення свого професійного рівня. Криза маркетингу – пов’язана з неефективною постачальницькозбутовою

роботою,

невідповідністю асортименту ринковому попиту,

недостатньою інформованістю споживачів про властивості продукції. 3. За інтенсивністю протікання: затяжна, стрімка. Затяжна криза – це тривале накопичення чинників, що негативно впливають на роботу підприємства чи вказують на появу внутрішніх суперечностей. Проявляється дана криза поступово і дає можливість керівництву корегувати негативні тенденції в роботі підприємства. Стрімка криза – це швидко діючі негативні тенденції зовнішнього середовища, які кардинально

змінюють

умови

діяльності

підприємства.

Керівництво

підприємства не може змінити і передбачити розвиток даної кризи, а лише приймати відповідні заходи щодо ліквідації чи ізоляції її наслідків. 4. За етапами життєвого циклу: криза створення; криза розвитку, криза зрілості, криза спаду. На думку автора, криза створення – характеризується негативними явищами, які супроводжують процес створення підприємства та його запуск. Криза «невідповідності сподівань» засновників та перших реальних результатів діяльності підприємства, коли перші прагнуть отримати швидкі прибутки, а умови зовнішнього середовища вносять свої корективи. Даний

вид кризи може виникнути при неправильно проведеному попередньому аналізі

зовнішнього

середовища

та

оцінці

ринкового

потенціалу,

недостатньому професійному рівні персоналу і керівників. Криза розвитку визначає перелік труднощів у процесі становлення підприємства на ринку та завоювання ринків збуту. На даному етапі розвитку підприємства підвищуються обсяги реалізації продукції, розширюються ринки збуту, формується імідж підприємства, збільшують прибутки. Дану кризу можна, ще назвати – криза «зірковості». Якщо керівництво підприємство в цей період вчасно не створить додаткових передумов подальшого технічного, ринкового, фінансового розвитку, то підприємство стрімко перейде на нову стадію життєвого циклу – старіння. Криза зрілості характеризує негативні явища, які можуть пришвидшити перехід підприємства на стадію занепаду. На даному етапі керівництво підприємства нарощуючи виробничий, ринковий і фінансовий потенціал, повинні шукати шляхи диверсифікації виробництва, оновлення асортименту та технологій виробництва з врахуванням інноваційного ризику та термінами його окупності, оскільки може наразити підприємство на кризу «переоцінки можливостей». Дана криза може виникнути в результаті невідповідності можливих доходів і ризиків інноваційних впроваджень з витратами, які з цим пов’язані. Криза спаду вказує на неефективне управління підприємство та недієві чи несвоєчасні заходи його реструктуризації чи модернізації. Виникнення даного виду криз на підприємстві свідчить про невідкладне реформування всіх сфер його діяльності або перепрофілювання, зміну форми власності, організаційної структури, технологічне оновлення, омолодження персоналу. Таку кризу можна назвати – криза «перезавантаження». За умов вчасного її подолання підприємство зможе перейти на нову стадію розвитку – створення, а в умовах її не подолання підприємство почне реалізовувати процедуру банкрутства. 5. За рівнем впливу: стратегічна, тактична.

Стратегічна криза – може виникати у роботі підприємства за відсутності перспектив розвитку, оскільки вона передбачає його нездатність розвиватись і втрату соціально-економічного призначення. Тактична криза – виникає у діяльності підприємства при існуванні суперечностей у системі управління та її невідповідності виробничій структурі, неспроможності підтримувати стабільне функціонування. 6. За характером перебігу: явна, прихована. Явна криза проявляється невідповідністю фактичних результатів діяльності підприємства плановим, відсутністю ресурсного забезпечення діяльності підприємства, неможливістю виконання підприємством своїх зобов’язань по відношенню до контрагентів. Прихована криза не може бути виявлена без проведення ґрунтовного аналізу діяльності підприємства, може сприяти виникненню порушень у діяльності підприємства та певним невідповідностям планових показників фактичним результат діяльності. 7. За джерелом виникнення передумов: внутрішня, зовнішня. Внутрішня криза – це криза, що зумовлена загостренням внутрішніх протиріч і суперечностей на підприємстві, вона, як правило, не має широких меж

впливу

може

поширюватись

на

роботу

інших

суб’єктів

господарювання. Зовнішня криза – криза, що виникла внаслідок негативних чи непередбачуваних змін зовнішнього середовища, охоплює діяльність багатьох суб’єктів господарювання створюючи не прогнозовані зміни умов функціонування. Варто зазначити, що даний вид криз буде менш руйнівним, якщо на підприємстві створена ефективна система моніторингу зовнішнього середовища і матеріальних резервів. Розглянуті нами види криз можуть виникати в діяльності підприємства, вони є важливим об’єктом дослідження. Класики економічної теорії [64, 65, 161, 171] сприймають будь-які кризові явища як благо, яке призводить до покращення, розвитку діяльності підприємства. Більшість вітчизняних підприємств машинобудування знаходяться на стадії зрілості і кризові явища можуть призвести до їх ліквідації чи банкрутства. З метою недопущення

руйнівних

проявів

криз

на

вітчизняних

підприємствах

необхідно

використовувати сучасні засоби управління, до яких, ми відносимо – адаптивне управління. Саме такий вид управління на вітчизняних підприємствах дозволить перебудувати внутрішнє середовище у відповідності до кризових умов і забезпечить нормальне, ефективне функціонування. 1.2. Наукові засади адаптації підприємств в умовах кризи Кризові умови діяльності підприємств зумовлюють необхідність застосування сучасних засобів управління, які б забезпечували ефективне функціонування,

пристосування

до

зовнішніх

змін

внутрішніх

трансформацій. Таким сучасним засобом управління може стати адаптація підприємств до кризових умов. Наявність саморегулюючих систем управління, їх гнучкість і стійкість сприяють адаптації підприємства до кризових ситуацій. Адаптація (від латинського adapto) – пристосування. Адаптація підприємств, на наш погляд, передбачає пристосування усіх сфер діяльності до умов функціонування з метою виживання, забезпечення прибуткової діяльності чи розвитку. Управлінський засіб адаптації є сучасним, перспективним і не в повній мірі вивчений, як у науковому аспекті, так і у практичному застосуванні. Практика діяльності машинобудівних підприємств України свідчить про те, що в мінливих умовах функціонування їх реакція, як правило,

є не

відповідною і призводить до фінансових і ринкових втрат, передбачає застосування заходів, що виходять за межі правової бази та етичних норм ринку. Така ситуація лише ускладнює умови функціонування і не призводить до покращання результатів діяльності. Тому, запровадження засобів адаптації є перспективним напрямком удосконалення управлінської діяльності вітчизняних підприємств в кризових умовах.

Філософське

визначення сутності поняття адаптація, сформулював

А.Б. Георгієвський: „Адаптація – форма взаємодії систем зовнішнього та внутрішнього середовища, яка спрямована на формування динамічної рівноваги та стійкості між ними” [38, с. 38]. Таке трактування сутності адаптації дає можливість визначати те, що:  адаптація це процес, який забезпечує самозбереження та розвиток системи у процесі її функціонування;  адаптація

проявляється

формуванні

якостей

стійкості

економічної системи до несприятливих змін зовнішнього середовища;  адаптація передбачає врахування як зовнішніх так і внутрішніх змін;  результатом

адаптації

встановлення

взаємовигідного

співіснування системи із зовнішнім середовищем. Відомий вчений Р.Л. Акофф вважав, що адаптація – це реакція на трансформації умов, яка протидіє реальному чи вірогідному зниженню ефективності

діяльності

економічної

системи.

Зміни

можуть

бути

внутрішніми або зовнішніми. Адаптивна реакція може бути двох типів. Перший тип – це пасивна адаптація, коли система змінює свою поведінку з метою підвищення ефективності своєї діяльності, під впливом зовнішнього середовища.

Застосовуючи

пасивну

адаптацію

підприємство

формує

потенційні якісні характеристики, а саме: інформаційну базу – для прогнозування змін умов функціонування, виробничих резервів – для застосування у складній ситуації. Другий – це активна адаптація, коли система змінює середовище таким чином, щоб її діяльність була ефективна через законодавчо-політичні та фінансово-кредитні механізми [5, с. 24-33]. Активна адаптація – це сукупність управлінських заходів, спрямованих на трансформацію умов функціонування чи кардинальну їх зміну. Активна адаптація передбачає

формування та застосування механізмів управління на підприємстві, спрямованих на гармонізацію зв’язків у зовнішньому середовищі. На практиці активна адаптація може реалізовуватись через лобіювання інтересів підприємства на законодавчому, правовому, міжнародному рівнях чи впровадження інновацій в різних сферах. При застосуванні засобів активної адаптації підприємство використовує свої сильні сторони для максимального використання можливостей зовнішнього середовища. Американський вчений П. Мотт досліджуючи проблеми адаптації, відзначив, що адаптивність – це здатність змінювати усталений порядок. При цьому він розрізняє адаптацію на: „символічну” – здатність наперед приймати рішення щодо усунення суперечностей та виділяти альтернативні способи змін; „поведінкову” – готовність персоналу трансформувати внутрішнє середовище підприємства. Вчений розуміє під адаптацією формування механізмів пристосування підприємства до зовнішніх умов за рахунок існуючого потенціалу [175, с. 31]. В умовах активних реформ економічної системи та формування нових умов функціонування актуальними стали дослідження проблем адаптації в Україні, одними з перш у вітчизняній науці стали роботи Т.В. Ландіної, М.М. Будник, О.І. Ястремського. Так Т.В. Ландіна сформувала теоретичні основи адаптації, виділила її види та запропонувала ряд адаптаційних механізмів для вітчизняних підприємств [98, c. 6-11]. М.М. Будник у своїх дослідженнях [30, c. 6] доповнила теорію адаптації новими поняттями, а саме: середовище адаптації, здатність до адаптації, потенціал адаптації, період адаптації, адаптивність структур підприємства, система адаптації, механізм адаптації, адаптація. Важливим, на нашу думку, є розрізнення таких понять як система адаптації, механізм адаптації. Так адаптація – це результат процесу пристосування підприємства до ринку, тобто його взаємодії з ним. Механізм адаптації – це ряд правил та засобів, використання яких спрямовано на пристосування внутрішнього середовища до зовнішніх змін чи впровадження нововведень. Система адаптації – це сукупність структур та

механізмів які визначають напрями адаптації, підвищують гнучкість, зберігають потенціал, стимулюють адаптацію, скорочують період адаптації. Виходячи з наведених понять, зрозумілим є те, що М.М. Будник вважає поняття система адаптації ширшим ніж механізм адаптації, який у свою чергу є ширшим поняттям ніж адаптація. Ми не можемо погодитись з таким тлумаченням. На нашу думку поняття адаптація є ширшим і включає механізми, структури і системи пристосування підприємства до умов функціонування, що змінюються. Відомий науковець О.І. Ястремський ввів у науковий обіг такі поняття як: адаптивне рішення, ступінь адаптивності, адаптивна тактика. Під адаптацією він розуміє процес прийняття та реалізації адаптивного рішення. На його думку, адаптивне рішення – це рішення, яке приймається за результатами

спостереження

умов

функціонування,

які

визначають

ефективність рішення. Ступінь адаптивності, на його думку, визначається як частка виробничих потужностей, які можуть бути використані для реалізації адаптивної тактики. Адаптивна тактика, у свою чергу це тактика, яка обирається після спостереженням за ринком [174, с. 276]. На нашу думку, визначення сутності адаптивного рішення і адаптивної тактики є дуже близькими і потребують уточнення. Якщо, частково погоджуючись з О.І. Ястремським

залишити

незмінним

визначення

сутності

поняття

адаптивне рішення, то адаптивна тактика, на наш погляд – це сукупність управлінських

рішень

та

інструментів,

спрямованих

оперативно

пристосувати внутрішнє середовище підприємства до зовнішніх змін. Отже у вітчизняній економічній літературі термін «адаптація» трактується по-різному, але узагальнюючи існуючі наукові дослідження, можна визначити три наукових підходи. Відповідно до першого підходу адаптація розуміється як ступінь залучення підприємства до ринкових форм господарювання [1, с. 9]. Початковий етап ринкових перетворень трактував адаптацію, як: трансформацію форм власності, освоєння зовнішніх ринків, максимізацію прибутків, забезпечення конкурентоспроможності за рахунок

зменшення собівартості, заміни нерентабельних видів діяльності. Такий підхід був не досить повним і зовсім ігнорувалась соціальна складова економічного розвитку. З часом з’явився другий підхід до розуміння адаптації, який враховував соціальні наслідки економічних реформ у країні, так при різкому спаді виробництва адаптація передбачала виживання виробництва, збереження основних фондів та ключових технологій, але даний підхід не враховував перспективи розвитку підприємств [9, с. 146]. Відповідно до третього наукового підходу під адаптацією розуміли освоєння „нових правил гри”, шляхом впровадження інноваційних способів управління та ведення господарської діяльності у мінливих умовах функціонування. Зазначені наукові підходи визначають адаптацію якісною характеристикою діяльності підприємства, спрямованою на виживання або розвиток. Мікроекономічна

сфера

науки

визначає

адаптацію

як

стан

виробництва, який характеризується стабільними економічними показниками і для якого властива рівновага попиту і пропозиції на ринку, завдяки вчасному врахуванні змін зовнішнього середовища [162, с. 37]. Для кращого пізнання сутності того чи іншого поняття необхідно розробляти їх класифікацію, яка створює повне уявлення його змістовності, взаємодії та практичного застосування. Підхід до розробки класифікації поняття адаптація має бути комплексним з врахуванням появи та розвитку нових явищ у середовищі функціонування підприємства, таких, наприклад, як кризи. Проаналізувавши наукові праці філософів та інших вчених [38, 40], які займались проблемами адаптації, та вчених економістів [5, 11, 16], які ввели поняття адаптації в економічну науку, можна виділити ряд класифікаційних ознак, завдяки яким виділяються такі види адаптації підприємства (рис. 1.4):

Види адаптації підприємства

За кількістю об’єктів, що адаптуються:  індивідуальна;  групова

За цілями організації:  спрямована на виживання;  спрямована на розвиток За масштабами змін:  локальна;  загальна

За тривалістю застосування:  тимчасова;  періодична;  постійна За характером заходів:  активна;  пасивна

За ступенем динамічності:  динамічна;  статична

У залежності від об’єкту адаптації:  параметрична;  структурна

За доцільністю проведення:  своєчасна;  несвоєчасна

За можливістю впливу підприємства на умови функціонування:  реактивна;  проактивна

За черговістю змін:  первинна;  вторинна

За характером змін:  циклічна;  поточна За сферою сприйняття:  соціальна;  виробнича;  економічна;  управлінська

За методами використання засобів адаптації:  кількісна;  якісна;  модуляційна За спрямованістю:  внутрішня;  зовнішня За глибиною необхідних змін:  поведінкова;  символічна

За характером впливу на ринок:  викривлена;  ринкова

Рис. 1.4. Класифікація видів адаптації підприємства ( систематизовано на основі [5, 11, 16, 38 ] та

– доповнено автором)

1. У залежності від цілей організації: спрямована на розвиток та спрямована на виживання. Адаптація спрямована на виживання – цілеспрямовані дії направленні на формування підприємницьких якостей, які забезпечують ефективну діяльність в умовах змін зовнішнього середовища. Адаптація

спрямована

на

розвиток,

характерна

для

стабільно

функціонуючих підприємств, які мають бажання і можливості розширювати сфери своєї діяльності.

Кризові

явища

погіршують

роботу

майже

всіх

суб’єктів

господарювання, але в залежності від їх стійкості у різній мірі, виходячи з цього

засоби

адаптації

розвитку

втрачають

свою

актуальність

першочерговими стають засоби адаптації виживання. Дієві, стратегічно спрямовані засоби адаптації виживання з часом можуть трансформуватись у адаптацію спрямовану на розвиток підприємства. 2. У залежності від кількості об’єктів, що адаптуються: групова та індивідуальна. Індивідуальна адаптація передбачає сукупність дій, спрямованих на забезпечення її стійкості в умовах змін умов функціонування. Індивідуальна (самостійна)

адаптація

передбачає

пристосування

підприємства

до

зовнішнього середовища самотужки. Групова адаптація передбачає організацію різних форм взаємодії різних підприємств з метою самозбереження чи розвитку у кризових умовах. Даний вид адаптації становить цілеспрямовану, ще більш, інтегровану сукупність індивідуальних адоптацій. Групова адаптація використовується групою підприємств, які об’єднуються з метою пристосування до змін зовнішнього середовища спільними зусиллями. Серед розглянутих видів адаптації, на наш погляд, більш ефективною в умовах кризи є групова адаптація, яка спрямована на збереження економічних

інтересів

декількох

підприємств,

окремого

регіону

чи

визначеної галузі. Саме групова адаптація забезпечить розробку оптимальних засобів боротьби із кризою, індивідуальна адаптація може забезпечити вихід з кризи одного підприємства та одночасно створити ще більш негативні умови для функціонування його контрагентів. Індивідуальна адаптація в умовах кризи лише загострить негативні впливи зовнішнього середовища на роботу підприємств. 3. У залежності від тривалості застосування: тимчасова, періодична та постійна адаптації.

Тимчасова адаптація передбачає використання засобів та інструментів адаптації лише у випадках гострої потреби, при досягненні бажаного результату використання адаптаційних засобів припиняється. Періодична адаптація передбачає зміни у системі управління тільки при зміні зовнішнього середовища, пристосувавшись до середовища підприємство припиняє використовувати засоби адаптації у процесі управління. Постійна адаптація використовується у довгостроковому періоду при постійних трансформаціях умов функціонування, передбачає безперервне застосування інструментів адаптації. В умовах кризи підприємства як правило радикально змінюють звичні методи управління і вони, як правило, є характерними засобами саме тимчасової адаптації. На наш погляд, більш доцільно вітчизняним підприємствам в кризових умовах функціонування застосовувати, саме постійну адаптацію, шляхом формування і впровадження економічного механізму адаптації до кризових умов. 4. У залежності від методів використання засобів адаптації: кількісна, якісна та модуляційна. Кількісна адаптація передбачає, що підприємство змінює концентрацію використання інструментів адаптації для пристосування, у залежності від потреб. Якісна адаптація передбачає використання інноваційних інструментів, які формують на підприємстві властивості для пристосування до зовнішнього середовища. Модуляційна адаптація застосовується при поточному контролі за результатом адаптації на підприємстві і передбачає експериментальне застосування окремих адаптаційних інструментів на підприємстві. Для кризових умов господарювання оптимальним є модуляційна адаптація, яка поступово трансформується в якісну. Якісна адаптація має можливість

забезпечити

нормальне функціонування

підприємства не

змінюючи його активи і пасиви у значній мірі, використовуючи при цьому його потенціал. 5. За масштабами змін: локальна і загальна адаптації. Локальна адаптація застосовується на підприємстві в специфічних умовах кризи, які впливають на конкретну сферу діяльності підприємства. Наприклад, світова економічна криза 2008 року викликала зміни у фінансовій сфері підприємств і лише згодом поширилась на інші сфери діяльності. Невчасне застосування засобів локальної адаптації може призвести до поширення кризових явищ і необхідно буде застосовувати засоби загальної адаптації. Загальна адаптація передбачає перебудову усіх сфер діяльності підприємства з метою їх пристосування до кризових умов. 6. У залежності від ступеню динамічності: статична та динамічна адаптації. Якщо розглядати особливості цих видів адаптації в умовах кризи, варто зазначити, що статична адаптація підприємства є результатом сформованих заздалегідь адаптаційний реакцій підприємства на зміни зовнішнього середовища, визначає його потенціал щодо спроможності протистояти негативним впливам фінансової кризи. Динамічна адаптація є актуальною в період прояву кризових явищ, оскільки вона спрямовується на пошук шляхів пристосування і виживання підприємства у складних економічних умовах, формуючи інноваційні властивості і трансформуючи характер діяльності підприємства. Зазначені види адаптації в умовах кризи гармонійно доповнюють один одного в процесі адаптації підприємства. 7. За характером заходів: активна і пасивна адаптації. На наш погляд, в умовах світової фінансової кризи, коли підприємства самостійно не можуть впливати на зовнішнє середовище, вони застосовують саме пасивну адаптацію, але вони мають прагнути до розробки та застосування ефективних засобів активної адаптації. Саме завдяки активній

адаптації підприємства спроможні будуть змінити умови функціонування, але варто зазначити, що без активної участі у цих процесу держави вітчизняним підприємствам буде важко розробити дієві засоби активної адаптації. 8. За спрямованістю: внутрішня і зовнішня адаптації. Внутрішня

адаптація

передбачає

реорганізацію

внутрішнього

середовища підприємства у відповідності до умов функціонування чи особливостей кризи. Зовнішня адаптація передбачає вплив підприємства на зовнішнє середовище з метою захисту від його негативного впливу чи посилення позитивного. Групова, зовнішня та активна адаптації, на наш погляд, в кризових умовах функціонування передбачає реформування системи державного управління і регулювання за ініціативи працівників підприємств, які повинні висувати чіткі вимоги до влади для забезпечення стійких і сприятливих умов функціонування. 9. У залежності від об’єкту адаптації: параметрична і структурна адаптації. Параметрична адаптація спрямована на коригування, покращення спеціально визначених параметрів та критерії роботи виробничих підрозділів чи підприємства в цілому, але така адаптація не дає можливості системної оцінки змін параметрів та їх впливу на діяльність підприємствам в цілому. Параметрична адаптації використовується при постійних коливаннях визначених показників для їх нормалізації. При виявленні структурних невідповідностей в роботі підприємства необхідно застосовувати структурну адаптацію, яка передбачає адаптацію підприємства шляхом перебудови організаційної, виробничої структури та зв’язків. На наш погляд, у кризових умовах підприємства більш доцільно застосовувати саме засоби структурної адаптації, оскільки надмірна концентрація уваги на значення окремих параметрів не дає можливості оцінити ефективність роботи підприємства в цілому.

10. У залежності від доцільності проведення: своєчасна та несвоєчасна адаптації. Своєчасна адаптація це доцільне у часі використання інструментів адаптації на підприємстві відповідно до змін умов функціонування. Адаптація підприємства несвоєчасна (недоцільна) має місце в умовах не досягнення бажаного ефекту від застосування адаптаційних заходів чи їх впливу на діяльність підприємства. Така адаптація має місце в умовах колиоже використання інструментів адаптації є завчасним чи недоцільним. Тому досліджуючи умови функціонування та прогнозуючи їх зміни дуже важливо обґрунтовувати застосування адаптаційних заходів. Застосовуючи прогнозування та аналіз як метод управління можна передбачити зміни зовнішнього середовища, в таких умовах підприємство буде готове до прояву криз і з меншими витратами адаптується до них використовуючи засоби адаптації. 11. За характером змін виділено: циклічну і поточну адаптації. Циклічна адаптація використовуються на підприємстві в залежності від етапів його життєвого циклу (зрілості, спаді) і передбачає проведення реструктуризаційних заходів з метою подовження життєдіяльності. Заходи циклічної адаптації мають, як правило, реформуючий характер і кардинально змінюють діяльність підприємства та викликають трансформації його сфер діяльності. Для нормалізації роботи після циклічної адаптації застосовується поточна, яка покликана взаємоузгоджувати нові і старі зв’язки підприємства, приводити у відповідність його структуру, узгоджує і корегує роботу усіх підрозділів підприємства. В залежності від кризових умов можуть використовуватись на підприємстві як засоби циклічної адаптації, так і поточної. Якщо кризові умови функціонування охопили діяльність підприємства повністю і поширились на всі сфери, доцільним буде застосування саме засобів циклічної адаптації. Якщо кризові умови функціонування викликали лише

деякі

локальні

трансформації

діяльності

підприємства

доцільно

застосовувати засоби поточної адаптації. 12. За глибиною необхідних змін, нами виділено: поведінкову і символічну адаптації. Поведінкова

адаптація

–

передбачає

застосування

визначених

адаптаційних заходів спрямованих на пристосування підприємства до конкретних, вже існуючих кризових умов. Символічна (попереджувальна) адаптація – передбачає застосування адаптаційних заходів спрямованих на формування потенціалу підприємства чи спеціальних резервів, які зможуть бути використанні при виникненні необхідності долати кризу у майбутньому. Застосування символічної адаптацію, в кризових умовах підвищує ефективність процесів адаптації на підприємстві, оскільки забезпечує його готовність до змін умов функціонування. 13. За можливістю впливу підприємства на умови функціонування, ми виділяємо: реактивну і проактивну адаптації. Реактивна адаптація передбачає розробку адаптивних заходів з метою пристосування до змін середовища які вже відбулися. Проактивна адаптація передбачає застосування адаптаційних заходів спрямованих на трансформацію умов функціонування підприємства, яка б забезпечувала досягнення економічних інтересів підприємства у повній мірі. 14. За черговістю змін, виділяємо первинну і вторинну адаптації. Первинна адаптація – ряд заходів які застосовуються на підприємстві при з’ясуванні необхідності адаптуватись до змін зовнішнього середовища. Вторинна адаптація – застосовується при зміні умов функціонування підприємства під час реалізації первинних адаптаційних заходів та необхідності їх коригування. В умовах динамічного зовнішнього середовища чи затяжних кризових явищ, що змінюються у часі, засоби первинної адаптації трансформуються у вторинні, які враховують нові зміни.

15. За сферами сприйняття виділено: соціальна, виробнича, економічна, управлінська. Соціальна адаптація – осмислення значущості змін у зовнішньому середовищі та необхідності до них пристосовуватись. Виробнича адаптація – визначення сфер діяльності підприємства які потребують адаптації відповідно до змін зовнішнього середовища. Економічна адаптація – покращення чи збереження результатів діяльності підприємства в кризових умовах функціонування. Управлінська

адаптація

–

перебудова

внутрішнього

механізму

управління підприємством у відповідності до вимог зовнішніх умов функціонування. Перераховані види адаптації повинні застосовуватись на підприємстві

комплексі

цим

самим

забезпечуючи

ефективність

адаптаційних процесів на підприємстві в кризових умовах. 16. За характером впливу на ринок виділимо: викривлену і ринкову адаптації. Викривлена адаптація – сукупність адаптаційних заходів, які дають можливість

підприємству

пристосуватись

до

середовища

шляхом

деформуючого впливу на нього, тобто досягати своїх економічних інтересів за рахунок збитків чи втрат контрагентів. Ринкова адаптація – сукупність адаптаційних заходів, які сприяють налагодженню стійких ринкових відносин підприємства і контрагентів. Використання в кризових умовах засобів ринкової адаптації свідчить про високий рівень ринкової і моральної свідомості суб’єктів господарювання. Застосування засобів викривленої адаптації свідчить про неготовність і незрілість суб’єктів господарювання функціонувати у ринкових умовах. В Україні, варто зазначити, більшість суб’єктів господарювання досягають своїх економічних інтересів за рахунок своїх контрагентів, застосовуючи засоби викривленої адаптації. Це проявляється у перекладанні своїх зобов’язань на інших суб’єктів, необґрунтованому підвищенні цін на продукцію, недотриманні договірних умов та інше.

На

підприємствах

для

прискорення

пристосування

може

застосовуватись одночасно декілька видів адаптації. При застосуванні одного виду адаптації чи використанні її у визначеній сфері не дасть, на наш погляд, великого результату для підприємства на перспективу. Застосування декількох видів адаптації забезпечує комплексний підхід узгодження роботи всіх підрозділів і сфер діяльності підприємства в кризових умовах. Поодинокі засоби адаптації підприємства в умовах кризи, на наш погляд, є не ефективними, лише комплекс адаптаційних заходів на підприємстві дає можливість виробити систему протистояння і пристосування до кризових явищ. Розглянуті види адаптації доповнюють теоретико-методологічні основи проблем адаптації. Класифікація видів адаптації підприємств дозволяє систематизувати існуючі наукові доробки і є основою подальшим науковим роботам. У відповідності до видів адаптації підприємства та їх змістовності ми спробували визначити основні завдання адаптації, які є послідовними у свої реалізації: 1. Збереження цілісності підприємства. 2.

Зміна

характеру

взаємодії

підприємства

із

зовнішнім

середовищем. 3. Трансформація всіх чи окремих структур підприємства з метою забезпечення передумов його подальшого розвитку. Адаптація в кризових умовах застосовується на підприємствах з метою:  створення адаптивних засобів управління, які б дозволяли підприємству змінюватись у відповідності до зовнішнього середовища;  забезпечувати

постійних

моніторинг

змін

зовнішнього

середовища та визначати рівень необхідності пристосування до них;  формування

адаптаційних

резервів

підприємства,

які

використовувались у періоди пристосування та реформування діяльності підприємства.

На наш погляд, можна визначити основні функції адаптації на підприємстві до кризових умов: 

інформаційну – виявлення та розповсюдження по структурним

підрозділам підприємства відомостей про можливі кризові ситуації та їх можливі наслідки; 

попереджувальну

–

передбачає

постійний

моніторинг

внутрішнього і зовнішнього середовища щодо виявлення передумов криз; 

контролюючу – вчасне здійснення адаптаційних заходів у

відповідності до зовнішніх змін; 

регулююча – приведення у відповідність внутрішнього стану

підприємства до зовнішнього середовища; 

стабілізуюча – передбачає нормалізацію функціонування усіх

структурних підрозділі підприємства в умовах кризи та змін зовнішнього середовища. 

стимулююча – створює передумови постійного розвитку і

вдосконалення роботи підприємства. В умовах кризи адаптація підприємства повинна ґрунтуватись на таких принципах: 

системності – передбачає взаємозалежність і відповідність

адаптаційних заходів, що застосовуються на підприємстві; 

альтернативності – передбачає розробку декількох сценаріїв

пристосування з оцінкою їх наслідків, тривалості реалізації, вартості і рівня ризику; 

гнучкості – формування у підприємства властивостей швидко і

збалансовано діяти у кризових умовах реагуючи на зовнішні зміни; 

безперервності – передбачає постійне використання адаптаційних

заходів, які мають різне спрямування і справляють різносторонні впливи на діяльність підприємства.



економічності – забезпечує вибір і застосування у процесі

адаптації найбільш раціональних заходів, які дозволяють підвищити ефективність адаптації в цілому. Підприємство дотримуючись визначених принципів адаптації підвищить її результативність. Адаптація підприємств є обов’язковою умовою і головним критерієм ефективності господарської діяльності в умовах кризи. На наш погляд, змістовність поняття «адаптація підприємств» не змінюється у залежності від змін умов функціонування вітчизняних підприємств, а лише посилюється в умовах кризи її важливість і значущість. Дієвість адаптації підприємства в кризових умовах забезпечується шляхом зміни стилю, форм і методів внутрішнього механізму управління. Підводячи підсумок, на думку автора, адаптація підприємства – це процес

пристосування,

що

пронизує

своєю

суттю

всі

підрозділи

підприємства і забезпечує можливість впливати на їх стан у відповідності до змін умов функціонування та цілей підприємства. 1.3. Формування системи адаптивного управління підприємством в умовах кризи В кризових умовах вітчизняним підприємствам дуже складно результативно працювати не використовуючи сучасних засобів управління. Метою яких, у даному випадку, повинно бути запобігання виникненню кризових явищ на кожному етапі розвитку, формування й підтримка на належному рівні стратегічного потенціалу на тривалий період, забезпечення конкурентних переваг підприємства як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. В наукових працях не завжди розрізняють такі поняття як адаптація і управління. Так, Л.А. Растригін зазначає, що адаптація не відрізняється від управління, оскільки є цілеспрямованим впливом на об’єкт для досягнення

визначеної

мети”,

для

складних

систем

„адаптація

процесом

цілеспрямованої зміни параметрів та структури системи з метою визначення критеріїв її ефективного функціонування” [127]. Виходячи з даного визначення ми можемо зробити висновок, що адаптація – це процес управління спрямований на розробку та впровадження системи антикризових заходів, які б забезпечували ефективну роботу підприємства в умовах кризи. На наш погляд, впровадження на підприємстві адаптивної системи управління

найбільш

доцільним,

оскільки

адаптація

вітчизняних

підприємств машинобудування передбачає перебудову та удосконалення системи управління враховуючи мінливий стан умов функціонування і дозволяє підприємству не лише долати наслідки негативного зовнішнього впливу, а й запобігати їх виникненню, поширенню. У теорії та практиці управління виділяють три типи систем адаптивного управління підприємством у залежності від стану зовнішнього середовища:  управління за умов стабільного зовнішнього середовища;  управління за умов динамічного зовнішнього середовища;  управління в кризових умовах. І. Ансофф запропонував три моделі адаптивного управління, що можуть застосовуватись підприємством у кризових умовах: реактивне, активне, планове [11]. Реактивне управління використовує попередній досвід подолання кризових явищ і не передбачає застосування стратегічних та нових заходів, що здатні кардинально змінити існуючу систему управління. Активне управління передбачає оптимізацію внутрішнього середовища підприємства до зовнішніх умов функціонування та при необхідності застосування стратегічних засобів, які можуть кардинально зміни діяльність підприємства. Планове управління передбачає застосування неекстраполярного прогнозування, структурне економічне прогнозування, розробку сценарій

розвитку зовнішнього середовища, які спрямовані на виявлення змін зовнішнього середовища та визначення характерну їх впливу на діяльність підприємства. Внаслідок їх застосування підприємство має підґрунтя проводити попереджувальні заходи до настання кризових умов, які зменшать їх негативний вплив або його нейтралізують. Управлінські дії, як реакція підприємства застосовують при виявленні чи прогнозі прояву передумов кризових явищ. Вибір моделі управління залежить від рівня мінливості зовнішнього середовища. Оскільки умови функціонування вітчизняних підприємств є дуже мінливими їм потрібно застосовувати активне та планове управління, а вони, в свою чергу, схильні застосовувати на сьогодні лише реактивне управління. Реактивне управління, в умовах сьогодення, є неефективним, оскільки підприємства функціонують в умовах, які значно відрізняються від попередніх, і застосування попереднього досвіду є недоцільним, необхідно впроваджувати нові стилі і форми управління. В останнє десятиліття теоретики і практики приділяють багато уваги проблемам успішного подолання кризових явищ зумовлених змінами зовнішнього оточення, це сприяло виникненню в економічній науці нового напрямку щодо управління господарськими суб’єктами – антикризового управління підприємствами. Цей новий напрямок передбачає організацію та управління підприємством, які спрямовані на внутрішню якісну перебудову, його

використання

дозволяє

підвищити

ефективність

діяльності

підприємства відповідно до сучасних вимог ринку та науково-технічного прогресу. Перешкодою для досягнення найбільшого ефекту при застосуванні цього сучасного напрямку в управлінні є його недостатня теоретична розробка. Концептуальні російськими

засади

вченими:

антикризового

В.І. Кошкіною,

менеджменту

Г.П. Івановим,

виписані

Е.С. Мінаєвим,

В.П. Панагушиним [12,13,] та ін. Проблеми антикризового управління розглядались українськими вченими: Л. О. Лігоненко [47] та І. О. Бланком

[23, 24, 25]. Автор поділяє думку, що при управлінні мають бути враховані різні ситуації, включаючи й кризові, тому підвид управління – антикризове управління є сукупністю попереджувальних заходів, які передбачають фінансове забезпечення, зменшення втрат. Сучасні умови функціонування вітчизняних підприємств, зокрема в машинобудівні сфері, вимагають застосування інструментів антикризового управління. Метою антикризового менеджменту є стабілізація стану підприємства в мінливих економічних, фінансових, політичних і соціальних умовах через запровадження механізмів пристосування і виживання. Антикризове управління може розглядатись у двох аспектах: по-перше – як сукупність попереджувальних заходів, спрямованих на виявлення кризи і постійний аналіз стану підприємства; по-друге – як система заходів подолання

криз

діяльності

підприємства

через

санацію

чи

реструктуризацію. Виходячи з вище зазначеного видно, що перелік інструментів антикризового управління є досить обмеженим, але може бути розширений за рахунок інструментів адаптації. Досліджуючи поняття адаптація і антикризове управління, ми вважаємо,

що

ці

процеси

на

підприємстві

мають

спільну

мету,

застосовуються на підприємстві майже в однакових умовах і тому, на перший погляд, справедливим є те, що деякі автори їх ототожнюють. Але ми вважаємо, що поняття адаптації підприємства є більш широким поняттям, оскільки його застосування є актуальним в різних умовах функціонування підприємства і в сприятливих для його діяльності і в несприятливих. Антикризове управління на відміну від адаптації – це сукупність заходів, які застосовуються у кризових ситуаціях на підприємстві. Виходячи з цього можна стверджувати, що антикризове управління є найбільш дієвим і прийнятним інструментом адаптації підприємства в умовах кризи. Підприємство функціонує ефективно за умов пристосування до умов функціонування. Адаптація досягається шляхом приведення у відповідність

зовнішнім умовам внутрішнього середовища підприємства, при цьому формуючи

гнучкі

забезпечують

організаційно-управлінські

гармонізовані

функціонування.За

умов

зв’язки

загострення

між

структури.

Такі

підприємством

суперечностей

між

умови

умовами зовнішнім

середовищем і внутрішнім здатність підприємства адаптуватись зменшується і виникає загроза кризи на підприємстві. На наш погляд, необхідність адаптації машинобудівних підприємств породжена

такими

адміністративної

до

обставинами: ринкової

переходом

економіки,

України

від

переведенням

командноекономічної

діяльності господарюючих суб'єктів на засади підприємництва, збереженням підприємств великих розмірів та складної внутрішньої структури при докорінних змінах відносин власності та розподілу, нестабільне фінансове середовище, яке ускладнює процеси функціонування машинобудівних підприємств. Виникнення криз на підприємстві може бути зумовлене різними явищами. При цьому варто розрізняти симптоми, фактори і причини криз. Симптоми кризи – це попередні прояви криз, які вказують на вірогідність її розвитку і обумовлюють її специфіку. Причини – явища чи події, які зумовлюють виникнення симптомів кризи. Фактори – події які посилюють чи послаблюють причини криз і визначають у сукупності її параметри (глибину, масштабність, характер наслідків тощо). Велике значення при подоланні кризи відіграють наслідки її протікання. На нашу думку, наслідки кризи це організаційно-економічні трансформації, які відбулись на підприємстві в результаті її подолання чи боротьби з нею. Наслідки можуть бути позитивними і негативними. Також кризи можуть виникати внаслідок ланцюгової реакції, тобто можливий перехід від одного кризового стану до іншого, більш глибокого і тривалого.

Саме пристосування до кризових умов дозволить підприємству зменшити негативний характер наслідків кризи і збільшити позитивний. Можна визначити типові наслідки впливу кризових чинників на фінансово-господарський стан підприємств:  скорочення обсягів збуту продукції;  недовантаження виробничих потужностей;  зниження продуктивності праці;  підвищення собівартості продукції;  зростання неліквідних оборотних засобів;  зменшення обсягів доходів і прибутків. Кризи у діяльності вітчизняних підприємств можуть проявлятись у різних сферах: соціальні, економічні, фінансовій, технологічній, виробничій, управлінській. На наш погляд, найбільш загрозливими є прояви кризи в управлінській сфері. Криза системи управління на підприємстві є найбільш небезпечною, оскільки вказує на неспроможність підприємства ефективно організовувати процес управління, який є рушійною силою діяльності підприємства. У залежності від етапів життєвого циклу підприємства виділяють різні види управлінських криз (рис. 1.5)

Народження

Криза стилю управління

Дитинство і юність

Криза контролю

Зрілість

Старіння

Криза координації управлінських дій

Криза системи управління

Рис. 1.5. Управлінські кризи на періодах життєвого циклу підприємства [59] Криза стилю управління може виникнути на підприємстві у зв’язку з неправильним вибором стилю (авторитарний, демократичний, ліберальний ) та способів управління, допущення помилок при визначенні місії та цілі.

Розвиток підприємства та розширення його економічних інтересів вимагає здійснення постійного контролю за всіма сферами виробництва, визначення видів та способів його здійснення. За умов відсутності налагодженої і ефективної системи контролю існує вірогідність виникнення кризи контролю. Криза координації управлінських дій може виникнути на підприємстві у зв’язку зі стрімким розвитком та розширенням сфер діяльності, диверсифікацією видів діяльності. Криза

системи

управління

виникає

за

умов

невідповідності

управлінських дій умов зовнішнього середовища. Які не забезпечують досягнення цілей організації. Більшість вітчизняних підприємств продовжують працювати за інерцією, не змінюючи стилів, форм і методів управління відповідно до сучасних умов функціонування. Це і створює передумови розвитку кризових явищ у роботі підприємства. З метою збереження та продовження терміну свого

функціонування

підприємства повинні

враховувати чинники

зовнішнього впливу і у відповідності перебудовувати свою систему управління. Виробничо-технологічна

криза

проявляється

технологічній

відсталості, проблемах організації виробничого процесу, втраті виробничих потужностей, низькому рівні якості, неповному використанні виробничих потужностей. Соціальна криза на вітчизняних підприємства може виникати

за

відсутності належної системи стимулювання і оплати праці, відсутності соціальних гарантій, недотриманні прав і свобод працюючих. Економічна криза на підприємстві може бути викликана змінами кон’юнктури ринку та структури попиту, коливанням цін на продукцію, реорганізацію

інфраструктури

зовнішньоекономічних

операцій,

ринку, не

умов

здійснення

прогнозованим

торгових,

підвищенням

собівартості

продукції,

неможливістю

виконати

визначені

плани

виробництва та отримання прибутку. За останні роки посилилась роль фінансової сфери на підприємстві і великою загрозою для результативної діяльності підприємств є нестабільний фінансовий ринок, вплив якого

зростає за рахунок розширення і

впровадження нових інструментів фінансового забезпечення. Відсутність досвіду роботи на лібералізованому фінансовому ринку призвели до тяжкого фінансового стану підприємств машинобудування і формування передумов прояву фінансової кризи. Фінансова криза це невідповідність між фінансовими можливостями і потребами

підприємства.

Як

правило

це

зумовлює

подальшому

неплатоспроможність, неприбуткову діяльність, банкрутство. З позиції антикризового управління кризовий стан підприємства полягає в його нездатності здійснювати фінансове забезпечення поточної виробничої діяльності. Виділяють такі параметри фінансової кризи на підприємстві як: джерела виникнення, вид кризи; стадія її розвитку. З їх врахуванням керівництво має можливість визначити інструменти для подолання кризи і прогнозувати її наслідки. Причини, які можуть призвести до фінансової кризи на підприємстві, поділяють на екзогенні та ендогенні. Головними екзогенними причинами фінансової кризи на підприємствах машинобудування є: спад економічного розвитку, зниження рівня доходів населення; інфляція; невизначеність законодавства; кон’юнктурні коливання на фінансовому і валютному ринках; збільшення конкурентного тиску, коливання цін, та інші. Вплив екзогенних причин має здебільшого стратегічний характер і викликають кризу на підприємстві в умовах їх повного ігнорування і неврахування при управлінні.

Можна назвати багато ендогенних причин фінансової кризи. З метою систематизації їх можна згрупувати в такі групи:  низький рівень менеджменту та професіоналізму кадрів;  нераціональна організаційна структура;  неефективна постачальницько-збутова діяльність;  ризикова інвестиційна діяльність;  відсутність технологічного і технічного оновлення;  незабезпеченість фінансовими ресурсами. Фінансова криза на конкретному підприємстві звичайно має причини властиві його діяльності та особливостям функціонування, але по суті вони зводяться до вище зазначених. На підприємстві в умовах постійних змін розрізняють три види фінансових криз [59]:  стратегічна криза (коли на підприємстві зруйновано виробничий потенціал і відсутні довгострокові фактори успіху);  криза прибутковості (перманентні збитки спустошують власний капітал, і це призводить до незадовільної структури балансу);  криза ліквідності (підприємство є неплатоспроможним або існує реальна загроза втрати платоспроможності). Основні ознаки, які характеризують зазначені види криз, зведені у таблиці 1.1. Види кризи, що наведені, взаємопов’язані між собою, зумовлюючи і посилюючи вплив одна одної, так: стратегічна криза може призвести до кризи прибутковості, а у сукупності вони зумовлять кризу ліквідності. Розвиток передумов фінансової кризи на підприємстві відображено на рис. 1.6. Так зменшення обсягів реалізації продукції на підприємстві призводить до зниження прибутковості і зниження ліквідності. Відсутність дієвих засобів управління

призводить

до

зниження

платоспроможності,

зростання

кредиторської заборгованості, і в найгіршому результаті, до банкрутства.

Таблиця 1.1 Ознаки фінансових криз на підприємстві за їх видами [59] Стратегічна криза Неефективна постачальницькозбутова діяльність Невідповідне реаліям планування і прогнозування Низький професійний рівень апарату управління Надмірність недовантаженість виробничих потужностей Відсутність моніторингу зовнішнього середовища Відсутність адаптаційних механізмів підприємстві

Криза прибутковості Невідповідність ринкових цін і собівартості продукції Високий ризик інвестиційної діяльності

Криза ліквідності Неефективна структура капіталу Відсутність фондів фінансових резервів

Зменшення обороту від Високий рівень реалізації продукції дебіторської і кредиторської заборгованості і Збитковість чи Зниження ротаційність окремих кредитоспроможності структурних підрозділів підприємства

Високий рівень Низький рівень змін адміністративних витрат ліквідності оборотних активів підприємства Висока вартість Зменшення вартості запозичених фінансових активів підприємства на ресурсів

Ефективність антикризових заходів залежить від визначення глибини фінансової кризи, яку розрізняють на такі [142]: 

кризи,

яка

безпосередньо

не

загрожує

функціонуванню

підприємства (за умови переведення його на режим антикризового управління); 

криза, яка загрожує подальшому існуванню підприємства і

потребує негайного проведення фінансової санації; 

криза, яка виключає сенс подальшого існування підприємства і

призводить до його ліквідації.

Рівень доходності

Збільшення витрат

Рівень ліквідності

Зниження рівня доходів

Зниження грошових надходжень

Дефіцит власних основних та оборотних засобів

Дефіцит ліквідності активів

Високий рівень заборгованості

Неплатоспроможність

БАНКРУТСТВО Рис.1.6. Передумови банкрутства в умовах фінансових криз [146] Залежно від ступеня фінансової стійкості підприємства пропонується розрізняти такі кризові зони підприємства [146]: абсолютної фінансової стійкості; допустимої фінансової стійкості; нестійкого фінансового стану; критичного фінансового стану; катастрофічного фінансового стану. Зоні абсолютної фінансової стійкості відповідає беззбиткова зона діяльності, коли втрати ресурсів підприємства практично дорівнюють нулю або значно менші за величину прибутку, який прогнозується. Зоні допустимої фінансової стійкості відповідає зона “мінімального збитку», у межах якої діяльність підприємства зберігає економічну доцільність, тобто є втрати ресурсів, але їхня величина менша за величину прибутку, який прогнозується. Зона нестійкого фінансового стану відповідає зоні підвищеного збитку і характеризується можливістю втрат аж до розміру валового доходу від діяльності підприємства.

Зона критичного фінансового стану виникає при перевищенні розмірів збитків обсягу валового доходу, але ситуація передбачає покращення у майбутньому і можливість покриття збитків майбутніми доходами. Зона катастрофічного фінансового стану відповідає зоні недопустимого збитку, коли втрати за своїм обсягом більші від прогнозованого валового доходу підприємства і виникає загроза банкрутства підприємства. Наслідками перебігу кризових процесів на підприємстві можуть бути: 

повне або часткове оздоровлення підприємства;



реструктуризація

підприємства

шляхом зміни

власника чи організаційно-правової форми господарювання; 

повна ліквідація підприємства з продажем майна,

втратою робочих місць та податкових надходжень. З’ясувавши вагомість фінансових кризових проявів у діяльності підприємства обумовлюється необхідність адаптації підприємства до кризових умов функціонування. Т. Хайман та У. Скотт [162] вперше виділили три аспекти адаптації, як властивості ефективної організації: 

соціальна адаптація – передбачає враховування зміни соціального

стану у зовнішньому і внутрішньому середовищах у процесі розробки і прийняття управлінських рішень; 

науково-технічна адаптація – застосування на підприємстві

досягнень НТП у різних сферах діяльності; 

адміністративна

адаптація

–

гармонізація

організаційних

структур потребам управління [162, с. 28]. Ми вважаємо дані аспекти доцільно доповнити фінансовою адаптацією, яка спрямована на формування оптимальної системи забезпечення і розподілу фінансових ресурсів, формування структури капіталу, які у сукупності будуть забезпечувати платоспроможність і фінансову стійкість підприємства. Зазначені теорії криз на рівні підприємства зумовлюють необхідність

застосування дієвих антикризових заходів. Для зниження негативного впливу фінансової кризи на роботу підприємства, ми пропонуємо такі адаптаційні інструменти: страхування; диверсифікація;

лімітування;

резервування,

передача

ризиків,

реструктуризація, фінансовий контролінг. Страхування господарської діяльності спрямоване на захист його кінцевих

результатів,

забезпечення

досягнення

поставлених

цілей.

Страхування є гарантією від ринкових несподіванок. В кризових умовах у актуальними є страхування від комерційних, технічних, правових і політичних фінансових непередбачуваних змін. Страхування є інструментом захисту

від

несприятливих

змін

економічної

кон'юнктури.

Сприяє

упорядкуванню фінансових і юридичних взаємозв'язків між контрагентами. Страхування передбачає передачу ризику іншій особі за визначену винагороду. Розрізняють три сфери страхування: особисте, майнове і страхування відповідальності. У системі страхування підприємницьких економічних ризиків найпоширеними є страхування майнове і страхування відповідальності. Майнове страхування – передбачає, що об'єктом страхових відносин є майно в різних видах і майнові інтереси. Як відомо, найчастіше майно страхується на випадок знищення або пошкодження внаслідок стихійного лиха, пожеж, крадіжок тощо. Майнові інтереси страхуються на випадок недоотримання прибутку або доходів (упущеної вигоди), неплатежу за рахунками продавця продукції, простоїв устаткування, зміни валютних курсів тощо. Однією із специфічних форм страхування майнових інтересів є хеджування, яке являє собою систему заходів, що дають змогу уникнути або обмежити ризики фінансових операцій через несприятливі зміни курсу валют, цін на товари, послуги, відсоткових ставок і таке інше у майбутньому. До таких заходів належать валютні застереження, форвардні операції, опціони тощо.

Останнім часом широкого застосування у підприємницькій діяльності набуває страхування відповідальності. Страхування відповідальності – передбачає, що об'єктом є відповідальність перед третіми особами за заподіяний

їм

збиток

унаслідок

будь-якої

дії

або

бездіяльності

страхувальника. Відповідальність суб’єкта господарювання передбачає широкий спектр ситуацій – від його відповідальності за непогашення кредитів до відповідальності за екологічне забруднення, заподіяння збитку природі та жителям району через неправильну технологію своєї діяльності. У разі заподіяння страхувальником шкоди здоров'ю або майну третіх осіб страховик згідно з законом або за рішенням суду здійснює відповідні виплати, що компенсують завдану шкоду. Страхування використовують в умовах не дієвості чи відсутності можливостей застосування інших інструментів збереження доходів в умовах кризи. Другим,

найпоширенішим

способом

обмеження

ризику

диверсифікація. Диверсифікація – це процес альтернативного розміщення капіталу між різними незалежними об'єктами вкладення. У разі, якщо в результаті непередбачених подій один вид діяльності буде збитковим, другий усе ж приноситиме прибуток. На практиці диверсифікація може не лише зменшити, а й збільшити вірогідність впливу негативних явищ в умовах фінансової кризи. Це відбувається у випадку, якщо суб’єкти підприємницької діяльності вкладає кошти у сферу діяльності, в якій його знання і управлінські здібності обмежені. Лімітування витрат – це інструмент мінімізації витрат підприємства, який забезпечує більш раціональне використання фінансових ресурсів та їх економію в умовах кризи. Даний інструмент може бути застосований відповідно до матеріальних ресурсів підприємства, товарних цінностей, фінансових операцій, грошових коштів. Підприємствам в умовах кризи даний

інструмент необхідно використовувати підприємствами, що здійснюють кредитні операцій та інвестування. Резервування – інструмент який забезпечує можливості адаптації підприємства до змін зовнішнього середовища у майбутньому. Даний інструмент передбачає створення матеріально-фінансових резервів, запасів на

покриття

ймовірних

непередбачуваних

витрат

майбутньому.

Резервування є адаптаційним інструментом який забезпечує самострахування діяльності підприємства, він дозволяє оперативно усувати тимчасові ускладнення у виробничій, фінансово-комерційній діяльності. Формування

грошових

матеріальних

резервів

засобом

самострахування і альтернативою страхуванню і може застосовуватись при невеликих обсягах втрат. Передача ризиків – інструмент адаптації спрямований на зменшення вірогідності прояву кризи у діяльності підприємства та визначення можливих зовнішніх джерел покриття збитків. Передача ризиків це складна процедура, яка вимагає всебічного і постійного аналізу внутрішнього і зовнішнього середовищ підприємств з метою з’ясування можливих джерел виникнення ризиків

та

вибору

способу

їх

передачі.

Можна

виділити

такі

найрозповсюджені способи передачі ризиків як: розподіл можливих збитків між контрагентами при укладанні договорів; перенесення своїх збитків на третіх осіб, шляхом підвищення ціни на продукцію; використання послуг спеціалізованих фінансових організацій (страхових компаній, банків). Варто зазначити, що більшість підприємств застосовують даний інструмент у своїй діяльності віддають перевагу першим двом способам. Реструктуризація сукупності

підприємства

–

це

адміністративно-економічних,

послідовне правових,

застосування інформаційно-

технологічних заходів, спрямованих на усунення суперечностей між зовнішніми

умовами

функціонування

внутрішнім

середовищем

підприємства. Можна виділити такі напрямки реструктуризації в кризових умовах функціонування вітчизняних підприємств:

 зміна форм власності та/чи організаційно-правового статусу підприємства;  зміна форм і методів управління виробництвом;  зміна виробничо-технологічної структури;  зміни системи взаємовідносин з контрагентами і державою;  пристосування (адаптацію) та виживання підприємства. Деякі автори [61] вважають, що напрями (стратегії) реструктуризації залежать від історичної спадщини і причин кризи, відносин співвласників підприємства, особливостей галузі, структури витрат. У відповідності до зазначених

критеріїв

виділяють

такі

стратегії

реструктуризації

як:

організаційні зміни, удосконалення системи маркетингу, зміна системи управління,

продуктово-ринкової

переорієнтації,

розширення

сфер

діяльності, посилення цільового фінансового контролю, скорочення активів, скорочення витрат, залучення інвестицій, реструктуризація боргів. Зазначені напрямки реструктуризації взаємодоповнюють один одного і посилюють їх дію, але визначення пріоритетних напрямів залежить від особливостей розвитку підприємства та характеру

конкретних кризових

умов. Фінансовий контролінг – це саморегульована система методів фінансового управління підприємства. Основним завданням якої є створення ефективної системи планування і контролю за фінансовою діяльністю і оперативного реагування на зміни у фінансові діяльності окремих підрозділів та підприємства в цілому. Система контролю забезпечує процес управління об’єктивною, достовірною і оперативною інформацією щодо змін у фінансовій сфері. В кризових умовах функціонування впровадження фінансового контролінгу повинно відбуватись у два етапи. При виявленні кризових явищ, коли управління підприємства спрямоване на забезпечення виживання

збереження

набутих

фінансових

результатів

доцільно

впроваджувати спрощений варіант системи фінансового контролінгу, який забезпечує максимальну загрузку виробничих потужностей і беззбиткове

виробництво, шляхом достатнього рівня фінансування та отримання оплати при збуті виробленої продукції. При нормалізації умов функціонування підприємства можуть застосовувати фінансовий контролінг складніших форм, який передбачає прогнозування цін на продукцію, визначення вигідних форм розрахунків, розробку гнучких систем знижок і націнок, розрахунку майбутніх витрат і відповідних фінансових результатів, створення фінансових резервів розвитку. Який би інструмент зниження негативного впливу кризи ми не розглядали б, кожен із них має свою ціну. Цю обставину треба враховувати, оцінюючи раціональність і ефективність конкретних заходів, необхідно порівняти здобуті результати з вартістю і ступенем складності їх досягнення. Варто зазначити, що жоден вище зазначений інструмент має особливості застосування і повинен використовуватись у залежності від характеру кризових умов функціонування. Диверсифікацію,

страхування

недоцільно

використовувати

за

незначного впливу кризових явищ та врівноваженого фінансового стану, бо витрати на ці заходи можуть бути не доцільними. У такому випадку краще обійтися резервуванням коштів та лімітуванням. Але кризові умови функціонування вимагають застосування більш складних інструментів, таких як диверсифікація, страхування, реструктуризація. Використання розглянутих адаптаційних інструментів на різних підприємствах мають свою специфіку і особливості, що визначають їх рівень ефективності. Процес обґрунтування, вибору і застосування адаптаційних інструментів реалізується шляхом розробки спеціального економічного механізму. Механізм адаптації в кризових умовах повинен бути спрямований на пошук найбільш прийнятної організаційно-правової форми господарювання, яка

дозволяє

подолати

кризові

явища

функціонування в складних зовнішніх умовах.

забезпечує

беззбиткове

Ефективність механізму адаптації в умовах фінансової кризи може забезпечуватись при дотриманні таких методологічних принципів: 

система господарювання повинна бути динамічною, гнучкою і

легко пристосовуватись до змін зовнішнього середовища; 

форма господарювання повинна відповідати вимогам ринку і

забезпечувати

раціональне

використання

матеріально-технічної

бази

підприємства, фінансових і трудових ресурсів; 

форма

господарювання

повинна

забезпечувати

досягнення

соціально-економічних інтересів власників підприємства та його працівників. В наступних розділах дисертаційної роботи слід розкрити зміст та особливості застосування економічного механізму адаптації на вітчизняних машинобудівних підприємствах в умовах фінансової кризи, спровокованої зовнішніми і внутрішніми чинниками.

Висновки за першим розділом

1. Здійснивши аналіз наукових праць, які розглядають змістовність поняття криза, визначено, що криза формує потенційну загрозу руйнації самої системи, є ситуативною характеристикою будь-якого суб’єкта, який функціонує невідповідно до розгортання подій у зовнішньому середовищі. 2. Визначено, що кризи, які виникають на підприємстві, можуть різнитись за рядом ознак. У відповідності до зазначеного, наведено класифікацію криз на підприємстві, за такими ознаками: характером впливу – руйнівна, стимулююча, реформуюча; сферами виникнення – системи управління,

фінансово-економічна,

технологічна,

кадрів,

маркетингу;

етапами життєвого циклу – криза створення, криза розвитку, криза зрілості, криза спаду; рівнем впливу – стратегічна, тактична; джерелом виникнення передумов – внутрішня, зовнішня; зокрема автором доповнено: за

інтенсивністю протікання – затяжна, стрімка; за характером перебігу – явна, прихована. 3. Аналіз наукових праць у різних сферах щодо трактування поняття „адаптація” дав можливість доповнити класифікацію видів адаптації підприємства за такими ознаками: за черговістю змін: первинна, вторинна; за сферою сприйняття: соціальна, виробнича, економічна, управлінська; за рівнем впливовості на ситуацію: реактивна, проактивна; за глибиною необхідних змін: поведінкова, символічна; за характером впливу на ринок: викривлена і ринкова. Виділені особливості застосування всіх видів адаптації підприємства до кризових умов. 4. Визначені основні завдання адаптації до кризових умов у відповідності до видів адаптації підприємства та їх змістовності: збереження цілісності підприємства; зміна характеру взаємодії підприємства із зовнішнім середовищем; трансформація всіх чи визначених структур підприємства з метою забезпечення передумов його подальшого розвитку. 5. Виділені основні цілі адаптації підприємств до кризових умов: створення адаптивних засобів управління, які б дозволяли підприємству змінюватись у відповідності до зовнішнього середовища; забезпечувати постійних моніторинг змін зовнішнього середовища та визначати рівень необхідності пристосування до них; формування адаптаційних резервів підприємства, які б використовувались у періоди пристосування та реформування діяльності підприємства. 6. Виділено основні функції адаптації підприємств до кризових умов: інформаційну, попереджувальну, контролюючу, регулююча, стабілізуюча, стимулююча

та

принципи:

системності,

альтернативності,

гнучкості,

безперервності, економічності. 7. Систематизовані причин, які можуть призвести до фінансової кризи на підприємстві на дві групи: екзогенні (спад кон'юнктури в економіці в цілому; зменшення купівельної спроможності населення; значний рівень інфляції; суперечність господарського та податкового законодавства;

нестабільність фінансового та валютного ринків; посилення конкуренції в галузі;

сезонні

коливання

цін;

посилення

монополізму

на

ринку;

дискримінація підприємства органами влади та управління; політична нестабільність; конфлікти між засновниками), та ендогенні (низький рівень менеджменту та професіоналізму кадрів; нераціональна організаційна структура; неефективна постачальницько-збутова діяльність; неефективна інвестиційна діяльність; відсутність технологічного і технічного оновлення; незабезпеченість фінансовими ресурсами). 8. Визначені типові наслідки впливу кризових чинників на фінансовогосподарський стан підприємств: скорочення обсягів збуту продукції; недовантаження виробничих потужностей; зниження продуктивності праці; підвищення собівартості продукції; зростання неліквідних оборотних засобів; зменшення обсягів доходів та відповідно і прибутків. 9.

З’ясовано,

що

адаптація

вітчизняних

підприємств

повинна

здійснюватись шляхом перебудови та удосконалення системи управління, застосування адаптаційних інструментів: страхування; диверсифікація; лімітування; резервування, передача ризиків; реструктуризація, фінансовий контролінг. Основні результати проведених досліджень даного розділу відображені у таких наукових працях автора: [79, 81, 84, 85, 91].

РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ МАШИНОБУДІВНИХ ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ КРИЗИ 2.1. Процедура аналізу умов функціонування з метою виявлення кризових явищ у діяльності підприємств машинобудування Аналіз діяльності підприємств, що функціонують у кризових умовах, спрямований на визначення поточного та майбутнього стану з метою виявлення

проблем

та

можливостей

середовища

функціонування,

розроблення відповідних адаптаційних заходів та прийняття управлінських рішень. Аналіз є невід'ємною складовою системи менеджменту підприємства і реалізується шляхом виконання функцій менеджменту. Якість та точність аналізу проблем на підприємстві визначають характер адаптаційних заходів та управлінських дій. Практика функціонування вітчизняних промислових підприємств свідчить про те, що аналіз на них не враховує у комплексі взаємозв'язки між усіма підрозділами і сферами діяльності, є непослідовним а випадковим, не ґрунтується на єдиних принципах та підходах, не враховує кризові закономірності тощо. За сучасних кризових умов аналіз виступає інструментом,

який

спрямований,

насамперед,

на

удосконалення

результативності функціонування апарату управління з метою підвищення ефективності діяльності підприємств в цілому. Діяльність

будь-якого

підприємства

процесі

розвитку

супроводжується сукупністю кризових явищ – від локальних до глобальних. Кризові стани для підприємства є невід’ємними явищами у його функціонуванні, основне завдання полягає у тому, щоб система управління вчасно їх виявляла і була здатною відповідно реагувати на їх виникнення і перебіг. В кризових умовах для підприємств набуває особливої важливості здатність і вміння виявляти кризові явища, їх причини, оцінювати загрози та наслідки. Тому для прийняття відповідних управлінських рішень, необхідно

проводити економічний аналіз, який дозволить в оперативному режимі оцінити масштаб проблем, виявити шляхи та напрями подолання, розробити антикризові заходи. Економічний аналіз (англ. Economic Analysis, від грец. analysis – розкладання,

розчленування)

–

сукупність

взаємопов’язаних

методів

вивчення певних явищ, процесів, дій, результатів. Використовується для виявлення закономірностей розвитку економічних процесів, визначення факторів

впливу.

За

допомогою

економічного

аналізу

виявляють

невикористані резерви поліпшення показників діяльності окремих галузей, об’єднань, підприємств. Результати економічного аналізу використовують для прогнозування і перспективного планування економічних процесів, а також для розробки програм і рекомендацій подальшого ефективного розвитку, прибуткової діяльності. Аналіз передбачає вивчення економічних даних про економічне явище для з’ясування його характерних рис за даних конкретних умов. Об’єктом аналізу можуть бути дані про окреме підприємство, район, галузь, економіку держави в цілому, а також про сукупність об’єктів дослідження. Дані для статистичного економічного аналізу беруть із різних статистичних джерел, а також одержують в результаті соціологічних спостережень. Статистичний аналіз може бути повним (всебічне вивчення стану і розвитку явища в цілому) та частковим (з’ясування стану явища за даних умов, взаємозв’язку ознак, динаміки явищ тощо). Невід’ємними складовими аналізу є:  визначення мети аналізу;  висування гіпотези на підставі аналітико-економічних міркувань та ознайомлення з конкретними умовами розвитку явища;  підбір

статистичних

матеріалів

їх

оцінки,

також

систематизація відібраних даних і визначення недостатніх показників;  додаткова статистичних методів;

обробка

матеріалу

за

допомогою

спеціальних

 формування висновків і практичних пропозицій. Кризові умови функціонування при здійснення аналізу, на нашу думку, трансформують його функції та розширюють їх. Ми спробували виділити такі основні функції аналізу діяльності підприємств в кризових умовах та розкрити їх зміст:  інформаційна, передбачає систематичний збір інформації про сфери функціонування підприємства з даних бухгалтерського, податкового, управлінського, статистичного обліків, аудиторських і консалтингових висновків, спеціальних досліджень з метою їх подальшої систематизації і можливості формування цілісної інформативної бази для прийняття управлінських рішень;  аналітична, дає можливість оцінити зміни внутрішнього і зовнішнього середовища підприємства і виявити загрози;  попереджувальна передбачає розробку процедури виявлення змін характеру впливу криз на діяльність підприємства шляхом заздалегідь визначених заходів;  ідентифікаційна дає можливість виявити зміни у внутрішньому і зовнішньому середовищі та їх вплив функціонування підприємства. Кризові

умови

функціонування

вітчизняних

машинобудівних

підприємств актуалізували використання економічного аналізу в свої діяльності при цьому його метою є виявлення характеру впливу зовнішнього середовища на діяльність підприємства, прогнозування найбільш вразливих сфер діяльності і можливих негативних наслідків, виявлення резервів подолання негативних впливів кризових умов і забезпечення прибуткового функціонування. Оскільки кризові умови функціонування є невід’ємною складовою зовнішнього середовища, а їх негативні прояви є складовою внутрішнього середовища конкретних підприємств, на нашу думку, доцільно розмежувати економічний аналіз на мега-, макро- і мікро- (контактне і внутрішнє середовища) рівні.

Об’єктом

нашого

аналізу

підприємства

машинобудування

Хмельницької області. Варто зазначити, що умови мега- і макро- середовищ є однаковими для всіх підприємств машинобудування України, а їх вплив може різнитися у залежності від інтенсивності їх зовнішньоекономічної діяльності. Рівень розвитку машинобудування в значній мірі визначає рівень життя населення, і розвиток інших галузей промислового виробництва. Відповідно до вище розглянутого, ми запропонували процедуру аналізу умов функціонування вітчизняних підприємств машинобудування для виявлення кризових проявів у їх діяльності (рис. 2.1).

1. Визначення мети аналізу Запобігання кризи

Подолання кризи

2. Розмежування і визначення видів економічного аналізу та його об’єктів Мегасередовище Макросередовище Контактне середовище Внутрішнє середовище

Внутрішнє середовище Контактне середовище Макросередовище Мегасередовище

3. Висунення гіпотези проявів кризових умов функціонування в діяльності машинобудівних підприємств 4. Визначення методів дослідження, які необхідно застосувати в процесі аналізу діяльності машинобудівних підприємств 5. Безпосередній аналіз статистичної інформації та оцінка результатів 6. Формування висновків, прогнозів і пропозицій щодо покращення діяльності машинобудівних підприємств

Рис. 2.1. Процедура аналізу середовища функціонування підприємств для виявлення кризових явищ

Аналіз мегасередовища для підприємств машинобудування повинен, на наш погляд включати: аналіз змін кон’юнктури на світових ринках, аналіз світових цін на товари аналоги, рівень розвитку технологій, рівень інтеграції країни у світове співтовариство. Досліджуючи кон’юнктуру світового ринку продукції машинобудування варто зазначити, що асортимент продукції є дуже

широким.

Оскільки

продукція

вітчизняних

машинобудівних

підприємств не відповідає вимогам розвинутих країн їм необхідно шукати ринки збуту продукції в країнах, що розвиваються. Варто зазначити, що співпраця з країнами, що розвиваються характеризується високим рівнем ризиків, тому необхідно на державному рівні підтримувати таку співпрацю двохсторонніми угодами між урядами чи відповідними відомствами. Аналіз світових цін дасть можливість встановити оптимальний рівень цін на зовнішніх ринках та прогнозувати обсяги можливих доходів чи збитків, відповідно коригувати обсяги виробництва. В умовах світової фінансової кризи 2008 року, коли продукція іноземних товаровиробників підвищилась в ціні, у вітчизняних підприємств машинобудування була можливість переорієнтуватись на внутрішній ринок, але ця можливість була втрачена, оскільки

вітчизняні

підприємства

не

вважають

внутрішній

ринок

перспективним. Невикористаний потенціал імпортозаміщення є свідченням відсутності адаптації підприємств до кризових умов. технологічного

розвитку

забезпечить

підприємства

Аналіз рівня можливість

застосовувати сучасні технології і покращувати виробничий процес, шляхом впровадження нововведень. Інтеграційні процеси реалізуються шляхом укладання державних угод про співробітництво з іншими учасниками світової економіки дає можливість покращувати умови у сфері торгівлі, технологій,

руху

капіталу

–

це

дає

можливості

підприємствам

удосконалювати свою діяльність, через розширення ринків сировини, збуту продукції, диверсифікації асортименту продукції і т.д.

Аналіз макросередовища передбачає вивчення економічного стану, грошово-кредитного

регулювання,

політичної

ситуації,

законодавчого

регулювання. Економічний стан країни визначає економічну складову сфери функціонування підприємства, а саме: рівень інфляції, частку тіньового сектору, приріст ВВП, зростання доходів підприємств і населення, інвестиційну привабливість країни та складових її господарства, рівень цін, державний борг та ін. Грошово-кредитне регулювання регламентує порядок і форми здійснення розрахунків, вартість та умови залучення фінансових ресурсів, стабільність фінансової сфери. Основною причиною фінансової нестабільності і гальмування економічного зростання в Україні є надмірні державні витрати, які є непорівнянні з державними доходами, і як наслідок хронічний дефіцит бюджету. Також практика покриття бюджетного дефіциту за рахунок зовнішніх запозичень збільшила зовнішній борг держави і зменшила інвестиційну привабливість України в цілому та підприємств зокрема. Необхідність вивчення політичної ситуації визначається можливим перерозподілом економічних сил в країні, лобіюванням економічних інтересів окремих підприємств, зміною пріоритетів щодо державної підтримки

окремих

галузей,

переорієнтацією

напрямів

інтеграції.

Поглибленню кризових явищ в економіці України сприяли часті зміни у складі уряду. При цьому з оновленням виконавчої влади, змінювались напрямки економічного розвитку, пріоритети у співробітництві з іноземними партнерами і введені зовнішньої політики. Політичні амбіції та особисті інтереси реформаторів і урядовців часто переважають над економічними інтересами держави, ігноруються економічні обґрунтування реформ, це у сукупності призводить до погіршення умов функціонування підприємств. Значний

вплив

на

діяльність

вітчизняних

підприємств

машинобудування в кризових умовах справили особливості державної політики щодо оподаткування, бюджету, регулювання грошово-кредитного ринку.

Хронічний дефіцит державного бюджету унеможливлює державну підтримку розвитку підприємств машинобудування. Непослідовна грошовокредитна і валютна політика створює невизначеність щодо здійснення зовнішньоекономічних операцій, залучення та інвестування грошових коштів. Система оподаткування, якою передбачено повернення ПДВ за обсягами експортованої продукції, уникає цього усіма можливими способами і затримує виплати на тривалі періоди, таким чином вилучаю значні грошові кошти підприємств з обігу. Законодавче регулювання безпосередньо визначає умови і правила здійснення діяльності підприємства та визначає його зобов’язання відносно держави. Так, за останній рік, відбулись податкова, пенсійна, адміністративна реформи які у значній мірі вплинули на всі підприємства України і на машинобудівні,

зокрема.

підприємствами

при

Законодавчі

визначенні

зміни

стратегічних

повинні планів

враховуватись і

напрямів

перспективного розвитку, зокрема при визначенні цілей адаптації. Аналіз контактного середовища підприємства передбачає аналіз стану інших підприємств машинобудівної галузі, постачальників, конкурентів, споживачів, фінансово-кредитних установ, владних структур. Такий аналіз дасть можливість коригувати поточну і перспективну політику розвитку підприємств машинобудування. Машинобудівний комплекс України включає 30 великих галузей які охоплюють

понад

підгалузей.

Підприємства

машинобудування

Хмельниччини спеціалізуються на тракторному і сільськогосподарському машинобудуванні, верстатобудуванні, електротехнічному машинобудуванні, транспортному машинобудуванні. Трансформації умов функціонування підприємств на початку 90-х років зумовили розвиток кризових явищ різної іхтіології. Відбулось значне скорочення обсягів виробництва машинобудування, відновити яке вдалось лише через 10 років. Починаючи з 1999 року виробництво продукції

машинобудування почало поступово зростати, так у 2008 році у порівняні до 2007 року зростання склало 4,2%, а у порівнянні з 2000 р. – зросло у 3 рази. Подолавши скорочення виробництва підприємства машинобудування почали нарощувати обсяги виробництва і реалізації продукції. Починаючи з 2000 pоку обсяги продукції у машинобудуванні щорічно нарощувались і за останні 3 роки збільшились у 1,5 рази (табл. 2.1). Сфера машинобудування вітчизняної промисловості відіграє важливу роль у розвитку економіки, вона посідає провідне місце у структурі ВВП, експорті, імпорті, податків, заробітної плати та ін. Підприємства

машинобудування

активними

учасниками

зовнішньоекономічної діяльності, про це свідчить їх частка у структурі експорту та імпорту за видами економічної діяльності. Підприємства у частці експорту посідають друге місце після металургійної галузі, яка складає майже 15%. Продукцію підприємств машинобудування можна віднести до груп середньо- та високотехнологічного експорту, але нажаль основним ринком збуту є Росія, а обсяги поставок залежать від рівня співробітництва і політичної волі. Фінансові результати від експортної діяльності підприємств машинобудування як правило спрямовуються в офшори з метою ухиляння від податків і не вкладаються у модернізацію застарілих виробництва та реалізацію інноваційно-інвестиційних проектів. Попит на продукцію машинобудування на внутрішньому ринку забезпечується

імпортними

поставками.

Значна

частка

продукції

машинобудування у структурі імпорту – 27% вказує на недостатній рівень забезпечення внутрішнього ринку високоякісною, конкурентоспроможною продукцією підприємств машинобудування. Питома вага товарів машинобудування у витратах домогосподарств на продукцію промисловості в середньому складає 14% і займає 2-ге місце після продукції харчової промисловості, це ще раз доводить важливість розвитку даної галузі в Україні. У структурі валового нагромадження основного капіталу машинобудування займає лідируючи позиції у промисловості.

Таблиця 2.1 Місце машинобудування у розвитку промисловості та видів економічної діяльності України [117] Показники 2004 2005 Вартісна структура випуску продукції у 3,1 3,6 розрізі основних секторів виробничої сфери, %

Частка сплачених податків у структурі промисловості, % Частка отриманих субсидій у структурі промисловості, % Частка у структурі податків на виробництво та імпорт за видами економічної діяльності, % Питома вага імпорту у структурі загального імпорту промисловості, % Питома вага експорту у структурі загального експорту промисловості, % Питома вага імпорту у структурі імпорту за видами економічної діяльності, % Питома вага експорту у структурі експорту за видами економічної діяльності, % Питома вага імпортованих матеріалів у структурі проміжного споживання промисловості,% Питома вага імпортованих матеріалів у структурі кінцевого споживання промисловості, % Частка оплати праці у промисловості, % Питома вага у витратах домогосподарств продукції промисловості, % Частка імпортованої продукції машинобудування у витратах домогосподарств, % Питома вага валового нагромадження основного капіталу у промисловості, % Приріст інвестицій в основний капітал, у % до попереднього року

Роки 2006 2007 2008 2009 4,0 3,7 3,8 3,9

2010 4,1

10,6

15,5

17,0

19,1

19,3

19,1

19,5

3,8

7,1

3,4

6,6

2,6

2,1

2,0

6,9

11,3

12,6

14,0

14,1

14,3

27,4

28,7

31,2

33,0

31,7

34,0

36,7

18,7

15,9

17,0

18,9

19,0

19,1

20,4

23,4

24,1

26,3

27,9

26,5

27,0

27,3

15,3

12,5

13,

14,9

14,4

15,2

17,3

51,4

39,2

42,2

52,5

47,6

48,1

49,0

49,8

48,5

46,9

46,1

47,6

47,7

48,9

14,5

13,2

14,3

15,8

16,0

16,3

16,4

12,3

12,4

14,2

15,0

14,7

15,1

14,9

50,8

49,8

48,2

46,7

48,1

46,7

47,2

45,5

46,6

43,

43,8

44,7

45,1

46,4

20,4

-13,8

49,6

30,3

-5,9

-13,9

3,5

Високі темпи зростання обсягу інвестицій в основний капітал машинобудівних підприємств не дали корисного ефекту, оскільки залучення інвестицій

не

супроводжувалось

інноваційними

впровадженнями,

«проїлось» підприємствами в наслідок підвищення ресурсоємності і енергоємності застарілих виробничих технологій. Промислове виробництво на підприємствах машинобудування за січень-жовтень 2011 р. порівняно з відповідним періодом попереднього року зросло на 19,6%, у т.ч. на підприємствах з випуску залізничного рухомого складу – на 36.6%, автомобільного транспорту – на 29,1%, машин та устаткування для добувної промисловості й будівництва – на 23,0%, електричних машин та устаткування – на 15,3%, контрольно-вимірювальних приладів – на 15,0%, апаратури для радіо, телебачення та зв’язку – на 11,8%. Разом із цим у виробництві машин та устаткування для металургії спостерігається зменшення обсягів промислової продукції на 9,5%. За січеньсерпень 2011 р. кількість прибуткових підприємств галузі склала 61,7% (2010 рік – 56,0%). Стимулюючим фактором розвитку галузі було як зростання внутрішнього інвестиційного попиту в умовах поступового збільшення прибутків

вітчизняного

корпоративного

сектору,

так

покращення

інвестиційної активності у країнах СНД, що сприяло зростанню обсягів експорту продукції машинобудування (зокрема, поставок вагонів вантажних до Російської Федерації) [139]. На Хмельниччині машинобудування є одним з основних видів промислової діяльності. За обсягами виробництва ця галузь посідає третє місце після харчової промисловості та виробництва і розподілення електроенергії і є вагомим чинником реального економічного зростання області. Так найкращих фінансових результатів у 2010 році в переробній промисловості досягли підприємства з виробництва харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів – 175,5 млн грн, іншої неметалевої мінеральної продукції – 55,2 млн грн, машинобудування – 43,6 млн грн прибутку. За підсумками 2010р. приріст виробництва у машинобудуванні становив 14,8%.

Основні показники, які характеризують динаміку розвитку машинобудування Хмельницької області у 2003-2010 pp. наведено у табл. 2.2. У Хмельницькій області на початку 2009 р. нараховувалось 202 підприємства – машинобудування, а на початок 2010 вже 198. За останні три роки частка продукції, реалізованої підприємствами машинобудування майже не змінилась, так у 2006 році – 11,2%, у 2007 та 2008 роках – 11,1%, у 2009-2010 році частка збільшилась на 1%, але не за рахунок приросту обсягів виробництва, а у наслідок зменшення виробництва інших галузей господарства [140]. Таблиця 2.2 Динаміка показників розвитку машинобудівної галузі Хмельницької області [140, с.73,79] Роки Показники 1 2 3

5 6

Кількість підприємств, шт Темпи зростання обсягів виробництва, % Частка в загальному обсязі промислового виробництва, % Середньорічна кількість найманих працівників, осіб Темпи зростання продуктивності праці, % Темпи зростання інвестицій в основний капітал, % Рентабельність операційної діяльності підприємств, %

2003

2004

2005

245

115,2

122,8 112,6 115,2 121,6 12,3

10,3

212

2007

259

12,1

238

2006

11,2

204

11,1

2008

2009 2010

202

198

104,2

59,0

114,8

11,1

12,3

12,4

17722 17481 16751 16317 15288 14669 14356 14123

136,0 125,2 118,3 121,9 128,4

107,8

103,4 102,3

88,1

189,2

65,4

191,7

101,3 103,4

-2,5

-0,1

-0,2

134,2 111,2

0,7

1,7

1,1

0,9

1,9

Підприємства Хмельниччини спеціалізуються на виробництві таких видів продукції, як: зубові борони, електрична високовольтна апаратура, газоміри, котли центрального опалення, плуги відвальні, трансформатори електричні. У 2008 році структура реалізованої продукції машинобудування включала: виробництва машин та устаткування – 22,4%; електричного, електронного та оптичного устаткування – 72,1%; транспортних засобів та устаткування – 5,5%. Значних змін на протязі 2009-2010 років у структурі не відбулось [140]. Машинобудування є поширеним видом діяльності серед підприємств малого бізнесу. Це підтверджується тим, що із загальної кількості підприємств машинобудування малі підприємства складають –80%. Більша частина підприємств зосереджена у місті Хмельницькому і майже чверть – у місті Кам'янці-Подільському. Динаміка і структура виробництва підприємствами машинобудування Хмельницької області відображена у таблиці 2.3. Внаслідок світової економічної кризи у 2008 році зменшилось виробництво транспортних засобів і устаткування на – 21,2%, апаратури для радіо, телебачення та зв'язку – на 58,9%, медичної техніки, вимірювальних засобів, оптичних приладів та устаткування, годинників на – 6,4 %, скоротилось виробництво верстатів на – 7,5%. Зменшились обсяги виробництва вентилів, кранів, клапанів та подібних виробів, верстатів волочильних та для оброблення дроту, відвальних плугів, пристроїв керування електричних комплектних низьковольтних та високовольтних, лічильників електроенергії, включаючи калібрувальні. Скорочення обсягів реалізації машинобудівної продукції відбулось за рахунок зниження рівня платоспроможного попиту споживачів на внутрішньому ринку та різкого падіння цін на світовому ринку. У 2010 році відмічено підвищення обсягів виробництва продукції підприємств машинобудування на 14,8%.

Таблиця 2.3 Обсяги виробництва продукції машинобудування за видами діяльності [140, с.85] Види продукції підприємств машинобудування Плуги відвальні, шт. Борони дискові, шт. Борони зубові, шт. Розпушувачі та культиватори, шт. Машини та механізми для приготування кормів, шт. Верстати для оброблення дерева, шт. Бетонозмішувачі чи розчинозмішувачі, шт. Машини для оброблення гуми або пластмас та виготовлення продукції з цих матеріалів, шт. Трансформатори електричні, шт. Апаратура електрична високовольтна, шт. Апаратура електрична низьковольтна, тис.шт. Проводи та кабелі електричні низьковольтні на напругу до 1000В, тис.км Телевізори, шт. Газоміри, включаючи калібрувальні, тис.шт. Лічильники електроенергії, включаючи калібрувальні, шт. Причепи та напівпричепи інші, шт.

Рокит 2005

2006

2007

2008

2009

2010

90 29 14688

39 – 8910

45 – 7879

11 8 11234

7 21

1115 1 5378

122

374

–

6734

8253

11581

13195

4439

5897

9927

12378

5107

5313

3865

4037

157,4

298,1

250,2

133,5

31,8

44,0

76,2

101,8

102,5

56,4

99,5

4203

10043

1064

8042

261

78,3

69,9

54,8

58,4

60,1

90,1

10485

1099

27724

12370

944

1168

2778

3563

3399

3374

* - інформація є конфіденційною у відповідності до Закону України «Про державну статистику»

Інвестиційна

діяльність

на

підприємствах

машинобудування

Хмельниччини була розпочата у 1994 році, у підприємства було вкладено іноземних інвестицій на суму 7,1 млн дол. США. Іноземні кошти надійшли до 11 підприємств машинобудування області, дві третини інвестицій одержано з Німеччини, значними були обсяги інвестицій з Чехії та

Нідерландів.

За

рахунок

освоєних

інвестицій

на

підприємствах

машинобудування у 2008 р. уведено в дію нові основні засоби на суму 65,9 млн грн. Вартість основних засобів підприємств машинобудування станом на 1 січня 2011 р. становила 943,0 млрд грн. Характерною особливістю основних засобів у промисловості є їх висока ступінь зносу – 49,7% (у 2009р. – 48,1%). На підприємствах машинобудування найвищий ступінь зносу основних фондів 57,6% зокрема, у виробництві транспортних засобів та устаткування

67,0%

це

свідчить

про

використання

підприємствами

застарілого обладнання та явних ознак технологічної кризи. Машинобудівні підприємства Хмельниччини є активними учасниками інноваційної діяльності так їх частка у загальному обсязі складає 19%, тобто кожне п’яте підприємство. Варто зазначити, що інновації впроваджуються на даних підприємствах за рахунок власних коштів, загальний обсяг яких склав 3,2 млн грн. напрямки інновацій відображені у таблиці 2.4. Кінцевими результатами інноваційної діяльності є, розробка та впровадження

нових

виробничих

процесів,

створення

та

освоєння

технологічно нової чи значно удосконаленої продукції. У 2010р. було впроваджено у виробництво такі виробничі інновації: – котли

піролізного

типу

“Веста”

працюють на твердому паливі (деревині) та

різної

потужності, які

використовуються як для

підігріву води, так і для опалення приміщень. Перевагою даної продукції є енергоефективність, екологічність, які зумовлені економію палива до 20% в порівнянні з іншими котлами, крім того при їх використанні викиди забруднюючих

речовин

атмосферу

не

перевищують

затверджені

загальноєвропейські норми – ВАТ “Укрелектроапарат”; – медичний терапевтичний апарат ПРОСТАМ та апарат ТЕРМІТ (технологічне обладнання зубопротезиста, яке підтримує певну температуру композиційних матеріалів для виготовлення пломб) – ДП “Новатор”;  процес пайки полотен антени в лапролі, що сприяє покращенню якості паяного шва по всіх каналах виробу – ДП “Новатор”;

Таблиця 2.4 Напрямами проведених інновацій на машинобудівних підприємствах Хмельниччини у 2008-2010 роках [140, с. 234] У тому числі витрачали кошти на

Види діяльності

Машинобудування виробництво машин та устатковання виробництво електричного, електронного та оптичного устатковання виробництво транспортних засобів та устатковання Машинобудування виробництво машин та устатковання виробництво електричного, електронного та оптичного устатковання виробництво транспортних засобів та устатковання Машинобудування виробництво машин та устатковання виробництво електричного, електронного та оптичного устатковання виробництво транспортних засобів та устатковання

Усього

З них займалися інноваційн ою діяльністю

внутрішні НДР

зовнішні НДР

Придбання машин, обладнання та програмного забезпечення

навчанн я та підготов ку персона лу

ринкове запровад ження інновацій

інші

–

2008 1

–

2009 –

–

2010 –

–

 акумулятивні

–

водонагрівачі

–

із

–

системою

–

сонячного

теплопостачання АВСТ з об’ємом бака-акумулятора 150, 215, 285 літрів. Вироби використовуються для підігріву води шляхом перетворення сонячної енергії (прямого та розсіяного сонячного проміння) в теплову за допомогою вакуумних трубок, які виготовлені із міцного боросилікатного скла і покриті

–

спеціальним абсорбером, що ефективно вбирає в себе сонячне проміння. Геліосистема обладнана електричним теном, який забезпечує роботу системи в разі тривалої похмурої погоди. Ресурс роботи вказаних сонячних систем 30 років – ДП “Красилівський агрегатний завод”. У 2010 році інноваційна продукція підприємств машинобудування була реалізована на суму 13,2 млн грн, що склало 40,8% від загального обсягу інноваційної продукції промисловості. Продукцію, що була новою або суттєво вдосконаленою для ринку, поставляло лише одне підприємство машинобудування у 2010 році обсяг якої становив 0,6 млн грн, а у 2009 році – 3 підприємства на суму 2,1 млн грн. На протязі 2005-2010 років відбувалось підвищення цін на продукції підприємств машинобудування (табл. 2.5). При цьому у 2010 році відмічалось суттєве зростання цін у виробництві транспортних засобів та устаткування на – 31,6%, виробництві машин та устаткування – 9,7%, виробництві електричного, електронного та оптичного устаткування – 12,7% [140]. Таблиця 2.5 Індекси цін на продукцію підприємств машинобудування Хмельниччини, % [140, с.47] Види промислової діяльності Машинобудування: виробництво машин та устаткування виробництво електричного, електронного та оптичного устаткування виробництво транспортних засобів та устаткування

Роки 2005 121,6

2006 116,5

2007 109,0

2008 114,9

2009 112,0

2010 112,8

112,9

107,4

106,0

116,2

103,9

109,7

126,2

121,6

110,0

114,3

115,1

112,7

121,4

105,8

111,2

117,0

102,5

131,6

Найменше підвищення цін було зафіксовано у 2009 році у зв’язку з падінням світових цін та попиту на світових ринках. До основних чинників які впливають на рівень цін продукції підприємств машинобудування можна віднести: ціни на сировину та матеріали, вартість енергоносії і паливномастильних матеріалів, рівень середньої заробітної плати. Структура

операційних

витрат

підприємств

машинобудування

відображена у таблиці 2.6. Таблиця 2.6 Структура операційних витрат підприємств машинобудування Хмельниччини [140, с. 76-77]

Види діяльності

Операційні витрати з реалізованої продукції тис. грн

Матеріальні витрати %

Складові операційних витрат Вартість товарів придбаних для АмортиОплата продажу і зація праці реалізованих без переробки % % %

Операційні витрати на од. реаліз. продукції

Соц. відрахування

Інші опер. витрат и

коп./грн

2009 Машинобудування: виробництво машин та устаткування виробництво електричного, електронного та оптичного устаткування виробництво транспортних засобів та устаткування

894693,0

100

60,1

3,6

17,7

6,7

11,9

97,6

270401,4

100

48,6

3,6

20,6

8,0

19,2

85,8

561205,3

100

65,3

3,4

16,3

6,0

9,0

104,7

63086,3

100

64,3

5,0

17,6

6,7

6,4

96,6

2010 Машинобудування: виробництво машин та устаткування виробництво електричного, електронного та оптичного устаткування виробництво транспортних засобів та устаткування

1071276,0

100

63,1

2,8

18,4

6,9

8,8

96,4

329434,4

100

50,1

3,0

25,8

9,7

11,4

97,7

693470,2

100

69,4

2,5

14,9

5,5

7,7

95,2

48371,4

100

61,2

5,2

19,8

7,6

6,2

107,7

Як видно за даними таблиці 2.6 найбільшу частку у структурі витрат займають витрати на сировину та матеріали, п’ята частина витрат приходиться на оплату праці і соціальні відрахування. Підвищення рівня мінімальної заробітної плати зумовлює підвищення обсягу зобов’язань підприємств перед соціальними фондами. Структура витрат показує, що зменшувати витратне навантаження можна за рахунок лише скорочення витрат на сировину та матеріали, для цього підприємства необхідно впроваджувати

сучасні

ресурсозберігаючі

технології,

здійснювати

активними

учасниками

диверсифікацію ринків постачання. Підприємств

машинобудування

зовнішньоекономічної діяльності, так впродовж 2008-2010 років експорт продукції машинобудування здійснювали 43 підприємства Хмельниччини. Загальний обсяг експорту становив 121,7 млн дол. США, продукція машинобудування

експортувалась

до

країн

світу.

Основними

споживачами продукції машинобудування Хмельниччини є країни СНД – 55,5% та Європи – 38,6%, решта – країни Азії, Африки та Америки. Найбільші обсяги припадали на Російську Федерацію – 58,6 млн дол., – 48,2%), Німеччину (25,9 млн дол., – 21,2%), Чехію (15,0 млн дол., – 12,3%). В Росію експортуються електричні трансформатори, пульти, панелі для електричної

апаратури.

Структура

експорту-імпорту

продукції

машинобудування відображена у таблиці 2.7. За даними таблиці видно, що обсяги імпорту по всім групам товарів перевищують обсяги експорту. Крім того напрямки експортно-імпортного співробітництва є кардинально різними. Імпорт надходить з країн ПівденноСхідної Азії, Західної Європи та США. У структурі експорту підприємств машинобудування переважають електричні машини і устаткування (83,9% від загального обсягу експорту продукції машинобудування), зокрема трансформатори електричні – 41,5%, проводи ізольовані, кабелі – 30,1%, пульти, панелі та інша арматура для

електричної апаратури – 2,8%, решта запчастини до підіймачів, машини, апарати і механічні пристрої, частини апаратури зв'язку. Таблиця 2.7 Динаміка товарної структури експорту-імпорту товарів машинобудування Хмельниччини [140, с. 174-176] Види продукції машинобудування

2009

2010

тис. дол. США

у % від тис. дол. у % до заг. США 2009 обсягу екс/імп

Експорт Машини, обладнання та механізми; електротехнічне обладнання; їх частини; звукозаписувальна та звуковідтворювальна апаратура, апаратура для 64747,1 74581,8 запису або відтворювання телевізійного зображення і звуку, їх частини та приладдя реактори ядерні, котли, машини, обладнання і 11503,7 11792,0 механічні пристрої, їх частини електричні машини та обладнання 53243,4 62789,8 Засоби наземного транспорту, літальні апарати, плавучі засоби і пов’язані з транспортом пристрої та 6361,1 2812,1 обладнання залізничні локомотиви або моторні вагони трамвая, 47,4 23,9 шляхове обладнання засоби наземного транспорту, крім залізничного або 67,2 451,3 трамвайного літальні та космічні апарати, їх частини 6246,5 2336,9 Прилади i апарати оптичні 1812,5 4563,3 Імпорт Машини, обладнання та механізми; електротехнічне обладнання; їх частини; звукозаписувальна та звуковідтворюваль-на апаратура, апаратура для запису 69291,0 186894,6 або відтворювання телевізійного зображення і звуку, їх частини та приладдя реактори ядерні, котли, машини, облад-нання і 48955,2 152428,3 механічні пристрої, їх частини електричні машини та обладнання 20335,8 34466,3 Засоби наземного транспорту, літальні апарати, плавучі засоби і пов’язані з транспортом пристрої та 16761,3 27598,6 обладнання, крім залізничного або трамвайного судна, човни та інші плавучі засоби 4,4 41,1 Прилади i апарати оптичні 632,4 3241,3

115,2

25,6

102,5

4,1

117,9

21,5

44,2

1,0

50,4

0,0

672,1

0,2

37,4 251,8

0,8 1,6

269,7

40,5

311,4

33,0

169,5

7,5

164,7

6,0

932,8 512,5

0,0 0,7

Більшість підприємств галузі працює на давальницьких засадах. Підприємства машинобудування є лідерами серед основних промислових видів діяльності в області щодо використання давальницької сировини.

Структура

динаміка

обсягів

експорту-імпорту

продукції

машинобудування з використання давальницької сировини відображена у таблиці. 2.8. Левова частка вартості давальницької сировини області використовується саме підприємствами машинобудування. Таблиця 2.8 Динаміка товарної структури експорту-імпорту давальницької сировини та готової продукції, що виготовлена з давальницької сировини [140, с.179] (тис. дол. США) Види продукції машинобудування

2005

Роки 2007 2008

2006

2009

2010

Давальницька сировина Експорт всього: Імпорт всього: Продукція машинобудування, у % від загального обсягу Машини, обладнання та механізми; електротехнічне обладнання; їх частини реактори ядерні, котли, машини, обладнання і механічні пристрої, їх частини електричні машини і устаткування

–

25256,9

28774,4

38067,1

56597,7

44313,6

60230,8

47,85

49,58

52,72

35,81

36,02

29,15

12087,0

14267,1

20070,9

20271,4

15961,5

17556,0

– 12087,0

– 14267,1

– 20070,9

– 20271,4

4,3 15957,2

74,9 17481,1

Готова продукція, що виготовлена з давальницької сировини Експорт, всього: Продукція машинобудування, у % від загального обсягу Машини, обладнання та механізми; електротехнічне обладнання; їх частини котли, машини, апарати і механічні пристрої електричні машини і устаткування Імпорт Продукція машинобудування, у % від загального обсягу Машини, обладнання та механізми; електротехнічне обладнання; їх частини котли, машини, апарати і механічні пристрої

Давальницька

сировини

26670,9

31035,4

42625,3

63152,0

53094,0

69112,5

73,65

78,39

79,57

56,09

56,06

46,38

19643,2

24328,1

33917,4

35424,8

29766,3

32055,6

– 19643,2 100,4

– 24328,1 –

– 33917,4 –

– 35424,8 –

14,0 29752,3 –

1349,1 30706,5 –

–

100 100,4

100,4

–

використовується

–

у більшій

–

мірі

–

для

виробництвау комплектів проводів для свічок запалювання, для двигунів та

інших комплектів проводів, для транспортних засобів, інструментів та різної медичної апаратури, приладів неелектричних побутових. Світова фінансова криза 2008 року значно зменшила у структурі експортно-імпортних операцій частку підприємств машинобудування, так обсяги експорту продукції підприємств машинобудування з використанням давальницької сировини зменшились у 2008 році на 22%, а у 2010 році на 10%.

Такі

негативні

тенденції

вказують

на

втрату

вітчизняними

підприємствами ринків збуту. Підприємства машинобудування Хмельниччини є різноплановими і не є конкурентами між собою, крім того окремі підприємства не мають конкурентів і в межах країни, тому конкурентних загроз в їх діяльності не має. Значний вплив на діяльність підприємств справляють фінансовокредитні установи, які на даний час є важливим джерелом отримання фінансових ресурсів. Світова фінансова криза 2008 року зумовила дестабілізацію на фінансовому ринку більшості країн світу і України, зокрема. Дестабілізація фінансового ринку в України проявилась у знеціненні національної валюти, підвищенні вартості фінансових ресурсів, зміні правил здійснення валютних операцій, дефіциті іноземної валюти, зростанні проблемних боргових зобов’язань і т.д. Світова фінансова криза викликала такі зміни:  посилився взаємозв’язок формування фінансових ресурсів з ефективністю виробничих процесів;  посилився вплив ендогенних чинників і специфіки кризових умов функціонування на динамічність фінансових потоків та їх структуру;  лібералізуються фінансові функції держави у перерозподілі фінансових ресурсів;  перерозподіл

фінансових

ресурсів

господарювання відбувається за ринковими принципами.

між

суб’єктами

Крім того у результаті розгортання світової фінансової кризи 2008 року на підприємствах машинобудування загострились суперечності їх розвитку, які спровокували прояв кризових явищ. Світова економічна криза, яка поширилась у II півріччі 2008 року, негативно вплинула на результати діяльності підприємств машинобудування Хмельниччини, було зафіксовано зниження обсягів виробництва у 2009 році – на 41 %. Відповідно до вище проведеного

аналізу

мега-

макро-

середовищ

підприємств

машинобудування можна відмітити, що потенційно кризові прояви у їх діяльності можливі у таких сферах як: управління, техніки і технологій, маркетинговій, кадровій, фінансовій. Схематично взаємовплив умов функціонування та прояву криз у діяльності

підприємства

відображений

нами

на

рис.

2.2.

Умови

функціонування визначаються сукупністю зовнішніх факторів розвитку економіки країни, що можуть зумовлювати кризові явища на підприємствах. Про можливість виникнення технологічної кризи свідчить високий рівень застарілого обладнання, що використовується підприємствами машинобудування, відсутності оновлення виробничих фондів. Така ситуація виникла з двох основних причин: відсутності новітніх технологій на внутрішньому ринку та відсутності фінансових ресурсів на їх купівлю за кордоном. Варто зазначити, що у 2008 році окремі машинобудівні підприємства планували здійснити оновлення виробничих фондів за рахунок запозичених коштів, але світова фінансова криза зумовила скорочення обсягів кредитних ресурсів на ринку, зросли кредитні ризики і підприємства відмовились від оновлення необоротних активів, здійснення їх реконструкції і модернізації, впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробничий процес. Про підприємств

потенційний

розвиток

машинобудування

маркетингової

свідчить

кризи

зниження

обсягів

діяльності реалізації

продукції та обсягів її експорту. У зв’язку з скороченням витрат на оплату

праці підприємства ризикую втрати висококваліфікованих спеціалістів і у майбутньому долати кадрову кризу.

Зовнішнє середовище підприємства Зміни кон’юнктури на міжнародних ринках Стан розвитку економіки країни Стан розвитку підприємств галузі

Світові ціни на товари аналоги

Рівень політичної стабільності Конкуренти

Рівень розвитку технологій

Рівень інтеграції країни у світове співтовариство

Грошово-кредитне регулювання

Постачальники

Законодавче регулювання

Споживачі

Владні структури

Фінансово-кредитні установи

Економічні ризики

Криза системи управління

Криза маркетингу

Інвестиційна криза

Криза фінансів Криза ліквідності

Криза неплатоспроможності

Технологічна криза

Криза кадрів

Криза прибутковості Криза ефективності

Внутрішнє середовище підприємства

Трансформації зовнішнього середовища

Рис. 2.2. Вплив умов функціонування на прояв криз у діяльності підприємства (складено автором) Криза управління на машинобудівних підприємства триває вже довгий час, з моменту набуття Україною незалежності, відсутність досвіду управління підприємствами у ринкових умовах господарювання і небажання

застосовувати

сучасні

засоби

менеджменту

стримують

розвиток

підприємства. Оскільки умови функціонування вітчизняних підприємств визначались особливостями протікання світової фінансової кризи 2008 року, вона зумовила загострення кризових явищ у всіх сферах вітчизняних підприємств, але найбільш дестабілізуючим був прояв фінансової кризи. Фінансова криза може виникати у зв’язку з відсутністю фінансового забезпечення, негативними тенденціями на ринку фінансових ресурсів, коливанням курсів валют і т.д. Фінансова криза на підприємстві може проявлятись у таких формах:  інвестиційна криза виникає в умовах, коли підприємство втрачає довіру

інвесторів,

знижується

рівень

інвестиційної

привабливості,

знижується ефективність реалізації інвестиційних проектів, неефективно використовуються інвестиційні ресурси;  криза ліквідності виникає в умовах, коли на підприємстві низький рівень реалізації продукції, збільшується обсяг дебіторської заборгованості, зокрема простроченої та відсутній чи утруднений доступ до зовнішніх джерел фінансування;  криза неплатоспроможності передбачає, що на підприємстві є значна кредиторська заборгованість, яка не може бути покрита теперішньою вартістю активів підприємства;  криза

прибутковості

передбачає,

що

перманентні

збитки

"з'їдають" власний капітал і це призводить до незадовільної структури балансу;  криза ефективності виникає на підприємстві при високому рівні затрат, низькому рівні доходів, тривалому періоді збиткової діяльності, низькому рівні фондовіддачі, продуктивності праці, оборотності коштів. Слід

відмітити,

що

визначені

види

фінансової

кризи

тісно

взаємопов’язані між собою. Так, у наслідок неефективного і невідповідного зовнішнім умовам планування грошових потоків підприємство може не

забезпечити свою діяльність необхідними фінансовими надходженнями виникає загроза прояву кризи ліквідності. За умов відсутності необхідних грошових резервів та додаткових зовнішніх джерел фінансування на підприємстві може накопичуватись кредиторська заборгованість, зростати залежність від кредиторів і, як наслідок, виникає криза неплатоспроможності. зменшення обсягів прибутків чи тривалий період збитковості знижують ефективність

функціонування

підприємства

(криза

прибутковості

ефективності) і вимагають пошуку значних обсягів інвестиційних ресурсів. В умовах

низького

рівня

ефективного

функціонування

підприємства,

відсутності державної підтримки та нестійкого зовнішнього середовища залучення

інвестиційних

ресурсів

на

реорганізацію

діяльності

стає

неможливе (інвестиційна криза). Інтеграція України у світову економічну систему та перехід до соціально-орієнтованої економіки зумовив зміну характеру взаємовідносин між суб’єктами господарювання. Внаслідок цього сформувалась нова ринкова система і нове середовище підприємств, яке на сьогодні постійно змінюється. Сучасні умови функціонування зумовлюють якісні і структурні організаційно-економічні зміни у виробничій та управлінській сферах вітчизняних підприємств машинобудування. На

основі

дослідження

мега-,

макро-,контактного-

середовищ

підприємств машинобудування, ми вважаємо можливим, сформувати наукову гіпотезу, що негативний вплив зовнішнього середовища на діяльність підприємств може бути зменшений чи нейтралізований з допомогою ефективної системи управління підприємством, яка забезпечує його адаптацію до кризових умов функціонування. Оскільки ми досліджуємо особливості функціонування підприємств машинобудування, то прояви вище зазначених видів криз у їх діяльності, можна виявити за допомогою аналізу внутрішнього середовища, який ми провели у підрозділі 2.3. Для проведення аналізу внутрішнього середовища

підприємств необхідно дослідити і визначитись з методиками діагностування криз у діяльності підприємства.

2.2. Моделі діагностики кризових явищ у діяльності підприємств машинобудування

Сучасні кризові умови значно ускладнили функціонування переважної частини вітчизняних машинобудівних підприємств, постає необхідність прийняття управлінських рішень щодо доцільності подальшої діяльності чи реструктуризації, перепрофілювання виробництв. В умовах економічних криз різних типів у діяльності підприємств виникають різного роду зміни, які в більшій мірі негативно впливають на результати його діяльності. Рівень негативного впливу кризових явищ на роботу підприємства необхідно визначати з метою завчасного попередження фінансових збитків і банкрутства. Виходячи з цього більшість науковців визначаючи негативний вплив кризових умов на діяльність підприємства використовують

методики

діагностики

ймовірності

банкрутства

підприємства як найбільш негативного явища. Методичне забезпечення діагностики кризового стану та загрози банкрутства є тим інструментарієм, що дає змогу завчасно виявити загрозу кризового стану, а при його настанні оцінити параметри, причини та загрози кризових явищ. Бондаренко О. А. зазначає, що залежно від цілей та методів здійснення, діагностика банкрутства підприємств поділяється на дві основні групи (12, с. 81]:  діагностика за допомогою складних факторних моделей, які передбачають

визначення

показника банкрутства;

найвагоміших

чинників

та

інтегрального

 експрес-діагностика

(передбачає

систематичне

оцінювання

параметрів фінансового розвитку підприємства за допомогою нескладних розрахунків, порівняння із нормативними значеннями, та покликана виявити первинні ознаки фінансової кризи на підприємстві). Відомими факторними моделями діагностики ймовірності банкрутства є Z моделі Е. Альтмана. Він виявив, що визначенні комбінації відносних показників

дають

можливість

змоделювати

ймовірність

банкрутства

підприємства. Застосовуючи аналіз множинних дискримінант (Multiplediscriminant analysis, MDA) було розраховано параметри кореляційної лінійної функції [12, с. 184):

n X n

(2.1)

де Z – індикатор неплатоспроможності підприємства; A – параметри, що вказують ступінь впливу показників на ймовірність банкрутства; X – показники (фактори впливу) діяльності підприємства. На основі даної кореляційної функції автором було запропоновано ряд моделей прогнозування банкрутства, найбільш відомі з них двох факторна та п’ятифакторна. Двохфакторна модель прогнозування банкрутства для підприємств США має вигляд:

0 , 3877

1 , 0736

0 , 0579

Kfa

(2.2)

де Kn – коефіцієнт покриття (поточні активи/поточні зобов’язання); Kfa – коефіцієнт фінансової залежності (позикові кошти/загальна величина пасивів).

Дана модель може застосовуватись в умовах обмеженої фінансової інформації, але не враховує можливості відтворення капіталу, який формує фінансовий потенціал підприємства. Для підприємств у яких

Z=0,

ймовірність банкрутства складає 50%; якщо Z>0, то ймовірність банкрутства >50% і зростає пропорційно більшому значенню Z ;якщо Z<0, ймовірність банкрутства <50% і зменшується пропорційно меншому значенню Z. П’ятифакторна модель діагностики банкрутства має такий вигляд: Z=0,012Х1 +0,014Х2 +0,033 Х3+0,006 Х4+0,999Х5,

(2.3)

де Х1 – відношення робочого капіталу до валюти балансу; Х2 – відношення суми нерозподіленого прибутку (непокритого збитку) та резервного капіталу до валюти балансу; Х33 – відношення суми звичайного прибутку до оподаткування та кредиту до валюти балансу; Х4 – відношення ринкової вартості підприємства (ринкової вартості корпоративних прав) до позичкового капіталу; Х5 – відношення чистої виручки від реалізації продукції до валюти балансу. Б. Альтман запропонував інтерпретувати п’ятифакторну модель таким чином: якщо Z < 1,8, то ймовірність банкрутства висока; якщо Z nepeбyвaє у діапазоні від 1,8 до 2,67, то неможливо однозначно визначити; якщо Z > 2,67, то ймовірність банкрутства низька. Ткаченко Н.М. і Таратута Л.В. адаптували модель Альтмана до умов функціонування вітчизняних підприємств [149, с. 326-327]: Z83 =3,107Х1 + 0,995Х2+ 0,42Х3+0,847Х4 +0,717Х5,

(2.4)

де Х1 – відношення прибутку до сплати податків і відсотків до активів; Х2 – відношення виручки від реалізації до активів;

Х3 – відношення балансової вартості власного капіталу до залученого капіталу; Х4 – відношення реінвестованого прибутку до активів; Х5 – відношення власних обігових коштів до активів. Граничне значення Z83=1,23 і якщо отримане значення менше зазначеної межі, то підприємство прямує до банкрутства, якщо більше – то підприємство характеризується сталим фінансовим станом [149, с. 326–327]. Застосування моделей Альтмана в умовах України є ускладненим з ряду причин:  відсутність спеціалістів, які б могли модифікувати та розробити галузевий варіант аналогічної моделі для машинобудівних підприємств;  складність формування інформаційної бази про окремі фактори впливу, закладені у моделі (наприклад, ринкова вартість підприємства);  низький рівень об'єктивності показників, які відображаються підприємствами у фінансовій звітності (подвійна бухгалтерія);  відсутність

на

машинобудівних

підприємствах

програмно-

статистичного інформаційного забезпечення;  вплив факторів, закладених у моделі, на ймовірність банкрутства в умовах України характеризуватиметься однозначно іншими параметрами, їх структура та значимість буде відмінною; незрозуміло, які значення необхідно вказувати у моделі, якщо підприємство є збитковим тощо;  відсутність зацікавленості керівництва підприємств здійснювати складні розрахунки, які на їх погляд є очевидними. Вивчення

фінансового

стану

підприємств

за

допомогою

багатофакторного аналізу здійснював німецький науковець Кл. Беєрман [145]. Він вивчав показники діяльності 21 пари підприємств, половина з яких були

збитковими

та

перебували

станіфінансовій

кризі.

Основні

характеристики дискримінантної функції Беєрмана наведе по у табл. 2.9. Одержані

значення

інтегрального

показника

Беєрман

рекомендував

інтерпретувати таким чином (горизонт прогнозування – один рік): якщо значення інтегрального показника перевищує межу 0,32, то підприємству загрожує банкрутство; якщо воно менше межі 0,236 – підприємству не загрожує банкрутство, потрапляння інтегрального показники у проміжну зону свідчить про неможливість чіткої ідентифікації та потребує додаткового якісного аналізу [146, с. 426-427]. Таблиця 2.9 Параметри дискрімінантної моделі Беєрмана Параметри

Вагові коефіцієнти

Х1 = Позичковий капітал / Валюта балансу

+0,077

Х2 = Чистий прибуток / Валюта балансу

+0,813

Х3 = Чистий прибуток / Позичковий капітал

+0,124

Х4 = Чистий прибуток / Чиста виручка від реалізації

-0,105

Х5 = Cash-flow / Позичковий капітал

-0,063

Х6 = Чиста виручка від реалізації / Валюта балансу

+0,061

Х7 = Запаси / Чиста виручка від реалізації

+0,268

Х8 = Сума амортизації / Вартість основних засобів на кінець періоду

+0,217

Х9 = Введені основні засоби / Сума амортизації

+0,012

Х10 = Заборгованість за банківськими позичками / Позичковий капітал

+0,165

Для цілей оцінювання ймовірності настання банкрутства за кордоном також досить активно використовують модель Лісу [100, с. 270]: Zл =0,063Х1 +0,092Х2 +0,057 Х3 +0,001Х4, де Х1 – відношення оборотних коштів до сукупних активів;

(2.5)

Х2 – відношення прибутку від реалізації продукції, робіт, послуг до сукупних активів; Х3 – відношення нерозподіленого прибутку до активів; Х4 – відношення власного капіталу до позикового. Граничне

значення

Zл=0,037,

якщо

отримане

значення

менше

зазначеної межі, то підприємство прямує до банкрутства, якщо більше – то до фінансової рівноваги та стабільності [100, с. 270]. Застосовується

закордоній

практиці

методика

оцінювання

банкрутства Таффлера [156, с. 270]: Zм = 0,03Х1, + 0,13Х2, + 0,18Х3 + 0,16Х4, де

Х1

–

відношення

прибутку

від

реалізації

(2.6) продукції

до

короткотермінових оборотних коштів; Х2 – відношення оборотних активів до сукупних зобов'язань; Х3 – відношення короткотермінових зобов'язань до активів; Х4 – відношення виручки від реалізації до активів. Якщо Zм > 0,3, то господарюючий суб'єкт має довгострокові перспективи, якщо ж Zм <0,2, то ймовірність банкрутства є значною. З погляду вітчизняної практики при застосуванні моделей Лису та Таффлера невизначеними є параметри моделі в умовах збиткової діяльності. Для прогнозування ймовірності банкрутства (Пр) використовують модель Спрінгейта, яка передбачає такі розрахунки: Пр= 1,03А+3,07В+0,66С+0,4D,

(2.7)

де А – відношення робочого капіталу до загальної вартості активів;

В – відношення прибутку до сплати податків та відсотків до загальної вартості активів; С – відношення прибутку до сплати податків до обсягу короткотермінових зобов'язань; D – відношення обсягу реалізації до загальної вартості активів. Якщо Пр <0,862, то господарюючий суб'єкт є потенційним банкрутом [156, с. 269]. У літературі також запропоновано універсальну дискримінантну функцію для прогнозування ймовірності банкрутства, яка базується на поєднанні декількох методик та має вигляд [13, с. 83]: Пр = 1,5 Х1 + 0,08 Х2 + 10 Х3 + 5 Х4 + 0,3 Х5 +0,1 Х6

(2.8)

де Х1 – відношення виручки від реалізації до зобов'язань; Х2 – відношення валюти балансу до зобов'язань; Х3 – відношення прибутку до валюти балансу; Х4 – відношення прибутку до виручки від реалізації; Х5 – відношення виробничих запасів до виручки від реалізації; Х6 – оборотність основного капіталу (відношення виручки від реалізації до валюти балансу). Обчислені за вищенаведеною моделлю значення Пр рекомендується інтерпретувати таким чином: якщо Пр > 2, то підприємство є фінансово стійким, йому не загрожує банкрутство; якщо 1 < Пр <2, то фінансова рівновага підприємства порушена, але за умови застосування антикризового управління банкрутство можна уникнути; якщо 0 < Пр <1, то підприємству загрожує банкрутство, необхідні санаційні заходи; якщо Пр <0, то підприємство є банкрутом [13, с. 83].

Модель

діагностики

банкрутства

підприємств

Р. Сайфуліна

та

Г. Кадикова передбачає розрахунок рейтингового числа (R), яке визначається як сума добутків сталих параметрів рівняння та відповідних 5 показників: коефіцієнт забезпечення власними засобами (Кз); коефіцієнт поточної ліквідності

(Кл);

інтенсивність

обороту

авансованого

капіталу

(Кі);

коефіцієнт менеджменту (прибуток від реалізації / виручка, від реалізації) (Км); рентабельність власного капіталу (Кр). Модель набуває вигляду [100, с. 88-89]: R = 2 Кз + 0,1 Кл + 0,08Кі + 0,45 Км +1,0 Кр ,

( 2.9)

За відповідності значень вищезазначених фінансових індикаторів мінімальним нормативним рівням рейтингове число дорівнює 1; якщо R < 1, то

фінансовий

стан

підприємства

вважається

незадовільним,

існує

ймовірність банкрутства; якщо R > 1, то фінансовий стан підприємства є стабільним і банкрутство не загрожує [100, с 89]. Модель Р. Сайфуліна та Г. Кадикова є простою і, як правило, застосовується при експрес-діагностиці банкрутства. Але вона не виявляє причини криз і не враховує галузевих особливостей. З метою проведення діагностики платоспроможності підприємства та його контрагентів рекомендується використовувати модель Конана та Гольдера [ 75, с. 327]: Zкг= 0,16Х1-0,22Х2 + 0,87Х3+ 0,10Х4-0,24Х5,

(2.10)

Х1 – відношення суми дебіторської заборгованості та коштів до активів; Х2 – відношення постійного капіталу до пасивів; Х3 – відношення фінансових витрат до виручки від реалізації; Х4 – відношення витрат на персонал до доданої вартості; Х5 – відношення валового прибутку до залученого капіталу.

Згідно із моделлю Конана і Гольдера сформовано шкалу ймовірностей затримки платежів для різних значень Zкг (табл. 2.10). За

моделлю

Конана

та

Гольдера

складно

визначити

неплатоспроможність підприємства, якщо даний критерій попадає у діапазон, що неврахований авторами. Таблиця 2.10 Шкала ймовірності затримки платежів для різних значень Zкг Значення Zкг +0,210 100 Йморність затримки платежів, %

+0,480 90

+0,002 80

-0,026 70

-0,068 50

-0,087 40

-0,107 30

-0,131 20

-0,164 10

Аналіз показує, що існує значна кількість іноземних дискримінантних факторних моделей діагностики банкрутства підприємств, які в умовах України не є ефективними і достовірними. Матійчук дискримінантних

А.

своїх

моделей

для

працях

зазначає,

діагностики

що

при

банкрутства

побудові

вітчизняних

підприємств виникає проблема відбору показників. У результаті аналізу фінансової звітності (Форма 1 та Форма 2) 49 вітчизняних підприємств науковцем встановлено, що у переважні більшості фінансових звітів (більше ніж у 2/3) як підприємств-банкрутів, так і фінансово стійких підприємств, значення багатьох показників дорівнюють нулю. Так, наприклад, коефіцієнти рентабельності та прибутковості були виключені з аналізу, оскільки розраховуються на основі чистого прибутку, який для більшості з аналізованих підприємств дорівнює нулю чи є від’ємним. Така ситуація обумовлена приховуванням підприємствами прибутку з метою ухилення від сплати податків. Щодо коефіцієнта абсолютної ліквідності, то його використання також є обмеженим через декларування у фінансовій звітності нульового значення показника «грошові засоби та їх еквіваленти». Через

100

невикористання більшістю підприємств залучених коштів не можуть використовуватись у моделі коефіцієнти покриття боргів власним капіталом, концентрації залучених коштів, співвідношення залучених і власних коштів. У результаті проведеного автором аналізу відібрано ряд факторів, які охоплюють усі основні групи фінансово-економічних показників діяльності підприємства і не є мультиколінеарними. Сформована модель має вигляд [108, с. 22-23]: Zм= 0,033Х1 + 0,268Х2+0,045Х3 - 0,018Х4 - 0,004Х5 - 0,015Х6 + 0,702Х7 , (2.11) де Х1 – коефіцієнт мобільності активів; Х2 – коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості; Х3 – коефіцієнт оборотності власного капіталу; Х4 – коефіцієнт окупності активів; Х5 – коефіцієнт забезпечення власними оборотними засобами; Х6 – коефіцієнт концентрації залученого капіталу; Х7 – коефіцієнт покриття боргів власним капіталом. Відповідно до моделі Матвійчука А., якщо Zм> 1,104 – фінансовий стан підприємства є задовільним, а рівень ймовірність банкрутства низький; якщо Zм < 1 , 1 04 – виникає загроза фінансової кризи. Тесленко Т.І. та Мамоновою Г.В. на підставі статистичних даних 20 підприємств

машинобудівної

галузі

розроблено

багатофакторну

економетричну модель діагностики підприємств даної галузі [148, с, 107111]: У= -239,2065 Х1 + 0,027646 Х2 -0, 160275 Х3 + 0,79317 Х4 + U, (2.12) де Х1 – поточні зобов'язання (тис. грн); Х2 – витрати діяльності (тис. грн);

101

Х3 – дохід підприємства (тис. грн); Х4 – оборотні активи підприємства (тис. грн); U – адитивна випадкова змінна, що включає вплив латентних (прихованих) чинників, що також впливають на поточні зобов'язання, але не істотно. Для цієї моделі коефіцієнт детермінації R2=0,8093, тобто він наближається до одиниці, що вказує на якість моделі. Згідно з тестом Фішера на адекватність, ця модель є надійною для прогнозування з ймовірністю 0,95. Особливістю моделей українських авторів є те, що вони базуються на абсолютних показниках, а не відносних. Дана модель дозволяє визначити граничні суми поточних зобов'язань підприємств, які забезпечують його платоспроможність. Автори запропонували дві різні моделі у залежності від рівня доходу, так – для підприємств з рівнем доходу до 2 млн. грн. – У=375,3866 Х1 + 0,636356 Х2 – 1,06047 Х3 + 0,453939 Х4 + U та для підприємств з рівнем доходу понад 2 млн. грн. – У=-239,2065 Х1 + 0,027646 Х2 -0, 160275 Х3 + 0,79317 Х4 + U , при цьому значення коефіцієнтів детермінації 0,9462 і 0,8281 у відповідності [148, с. 107-112]. Зазначені моделі, які розроблені для вітчизняних підприємств не мають галузевого спрямування, або не враховують значний перелік чинників, які можуть потенційно вплинути на банкрутство підприємств окремої галузі тощо. Варто зазначити, що вище зазначені дискримінанті моделі визначають лише ймовірність банкрутства і не дають точного розрахунку. Для експрес-діагностики банкрутства підприємств, яка базується на розрахунку окремих індикаторів, пропонується ряд методик. Так за системою комплексної однокритеріальної оцінки фінансового стану підприємства У. Бівера необхідно розрахувати ряд показників, а саме: коефіцієнт Бівера, рентабельність активів, фінансовий леверідж, коефіцієнт покриття активів чистим оборотним капіталом. На основі нормативних значень вищевказаних

102

коефіцієнтів (табл. 2.11) можна зробити висновки про ймовірність банкрутства підприємств [12, с. 88]. Ця модель не дає кінцевої відповіді стосовно ймовірності виникнення банкрутства, вона дозволяє на основі простих розрахунків оперативно виявити ознаки фінансової кризи. Крім цього, важко ідентифікувати фінансовий стан підприємства, якщо розраховані індикатори набувають відмінних нормативних значень. Фінансовий стан підприємства, у якого протягом 1,5-2 років коефіцієнт Бівера не перевищує 0,2 свідчить про формування незадовільної структури балансу та втрату фінансового потенціалу. Таблиця 2.11 Індикатори банкрутства підприємств за методикою У. Бівера [13, с. 88]

Індикатори

Нормативні значення індикаторів, що характеризують настання банкрутства

Формули розрахунку

1 Коефіцієнт Бівера

(Чистий прибуток + Амортизація) / (Довгострокові зобов’язання + Короткострокові зобов’язання)

2. Рентабельність активів

Чистий прибуток *100% /Активи

3. Фінансовий левередж

(Довгострокові зобов’язання + Короткострокові зобов’язання) / Активи

4. Коефіцієнт покриття активів чистим оборотним капіталом 5. Коефіцієнт покриття

(Власний капітал – Позаоборотні активи) / Активи Оборотні активи / Короткострокові зобов’язання

Відсутнє

За 5 років

За 1 рік

0,4-0,45

0,17

0,15

6-8

-22

<=37

<=50

<=80

0,4

<=0,3

=0,06

<=3,2

<=2

<=1

На думку І.О. Макаренка, в умовах України для експрес-діагностики банкрутства

підприємств

інтегральної

оцінки

більш

загрози

доцільно

банкрутства

використовувати на

основі

метод

формування

важколіквідних активів. Для цього визначається рівень фінансування активів

103

власними і залученими коштами. Рівень загрози банкрутства відповідно до цієї моделі оцінюється за шкалою, наведеною у табл. 2.12 [154, с. 172-173]. Н.В. Мержа наголошує, що при здійсненні експрес-діагностики банкрутства провідне місце слід віддавати показникам задовільності структури балансу: коефіцієнт покриття балансу (відношення оборотних активів до поточних зобов'язань) та коефіцієнт забезпечення власними коштами (відношення різниці між власним капіталом та необоротними активами до оборотних активів). Підставою для визнання структури балансу незадовільною, а підприємства – неплатоспроможним є виконання однієї із нижче наведених умов [154, с. 66]:  значення коефіцієнту покриття балансу на кінець звітного періоду менше 2;  значення коефіцієнту забезпеченості власними коштами на кінець звітного періоду менше 0,1. Таблиця 2.12 Характеристика параметрів діагностики банкрутства на основі методики формування важко ліквідних активів Параметричні співвідношення

Ймовірність банкрутства

Пояснення параметрів

Дуже низька Н – вартість необоротних активів; 3 – вартість поточних запасів товарно-матеріальних (Н+З) < (В+Бд) Можлива цінностей (без запасів сезонного зберігання); (Н+З) < (В+Бд+Бк) Висока В – середній обсяг власного капіталу; Бд – середня вартість довгострокових банківських (Н+З) > (В+Бд+Бк) Дуже низька кредитів; Бк – середній обсяг короткострокових банківських кредитів (Н+З) < В

Вище

зазначені

методики

експрес-діагностики

банкрутства

підприємств не є досконалими. На нашу думку, вони не є цілісними та комплексними щодо вибору індикаторів банкрутства підприємств. Варто зауважити, що банкрутство і кризовий стан – це багатоаспектні стани

104

підприємства, які характеризуються значною кількістю ознак, до яких доцільно віднести:  перевищення строків погашення кредиторської заборгованості;  неефективна структура капіталу (співвідношення власного та залученого капіталу);  недотримання принципів фінансування (використання оборотних активів для фінансування довгострокових вкладень);  «проїдання» активів;  невиконання фінансових зобов'язань перед контрагентами;  зростання собівартості продукції;  збитковість тощо. Тому ознаки банкрутства умовно можна розподілити на три групи:  платоспроможності;  структури капіталу;  збитковості. При цьому можливі варіанти, коли ряд ознак не проявляються: наприклад, прибуткове підприємство може залучити кредитні ресурси для розвитку, а згодом за рядом причин не виконуючи свої зобов’язання, може бути визнано банкрутом на вимогу кредитора. Такі ситуації були масовими на початку 2009 pоку, коли підприємства брали кредити в іноземній валюті, а внаслідок різкої зміни курсу валют для повернення кредиту витрати підприємства збільшились майже вдвічі, що навіть в умовах нормальної прибутковості знижувало рівень платоспроможності підприємства. О.Г. Мельник

для

оцінювання

фінансового

стану

підприємств

виокремлює ключові індикатори, які б дозволяють оперативно оцінювати існуючий стан та визначати загрозу банкрутства і виявляти вище наведені ознаки банкрутства [107]. Автор розподіляє індикатори на абсолютні та відносні. До абсолютних індикаторів відносяться:  обсяги кредиторської та дебіторської заборгованостей;  обсяги власного та позиченого капіталу;

105

 обсяги ліквідних та неліквідних активів;  обсяги короткострокових та довгострокових зобов'язань; обсяг робочого капіталу;  обсяги фінансових та товарних кредитів;  витрати підприємств;  виручка від реалізації;  чистий прибуток. Абсолютні індикатори відображають кількісні значення показників у натуральних вимірах, але з позиції інформативного насичення вони не завжди є показовими, їх необхідно аналізувати у динаміці і структурному співвідношенні. Використання абсолютних індикаторів у чистому вигляді в межах експрес-діагностики є недостатнім. При експрес-діагностиці загрози банкрутства і виявлення криз більш інформативним є використання відносних показників [110]. Для побудови моделі розпізнавання загрози банкрутства підприємства сукупність сигналів цього стану пропонує розмежувати на чотири нечітких підмножини, а саме:  високий рівень загрози банкрутства (С3);  середній рівень загрози банкрутства (С2);  низький рівень загрози банкрутства (С1);  загрози банкрутства немає (С0). Надалі для обґрунтованого переліку показників, що найбільш повно відображають інформацію в оперативному режимі про загрозу банкрутства, автор визначає шкалу критеріїв, яка відображатиме наявність усіх сигналів про загрозу банкрутства. На основі опитування 27 експертів (представників банківських структур, податкових органів, фірм-ліквідаторів, арбітражних керуючих, керівників підприємств-банкрутів та керівників економічноактивних

підприємств)

було

виокремлено

перелік

найбільш

репрезентативних індикаторів, що формують базу для експрес-діагностики банкрутства підприємств (Додаток А).

106

Система даних індикаторів побудована на засадах дотримання принципів мінімізації їх кількості, повноти охоплення, якості інформації, простоти

інформаційного

обґрунтованого

забезпечення

шкалювання

та

здійснено

розрахунку.

На

виокремлення

засадах

інтервалів

критеріальних ознак залежно від сили сигналу про загрозу банкрутства підприємства

на

основі

аналізу

фінансової

звітності

різних

типів

підприємств: банкрутів, економічно-активних, економічно-неактивних. Усі визначенні показники дають змогу визначити фінансову стійкість підприємства та продіагностувати його переваги і загрози у конкретний період (кризові умови). Варто зауважити, що усі вищенаведені показники розраховуються на засадах використання фінансової звітності, зокрема. Форми №1 «Баланс». Лише для коефіцієнтів 9 та 10 необхідні дані з Форми №2 «Звіт про фінансові результати», а для показника 7 виникає необхідність визначення обсягу простроченої дебіторської заборгованості звернутись до аналітичної

інформації.

Також

автором

запропоновано,

оцінювати

інтенсивність кризових проявів та їх скупчення у відповідній зоні (С0, С1, С2, С3), при цьому великого розсіювання за зонами та рівномірного розподілу за усіма зонами сигналів відбуватись не може з огляду на високий рівень взаємозалежності між показниками. Надалі отримана інформація на підставі виявлення сигналів про загрозу банкрутства підприємства зводиться у інтерпретаційну таблицю (табл. 2.13) Ідентифікація загрози банкрутства для підприємств насамперед повинна бути поштовхом для реалізації кардинальних організаційних змін з метою виведення підприємств на новий рівень функціонування, здійснюючи їх структурну, організаційну, управлінську перебудову. Результативність діагностики діяльності підприємства у кризових умовах суттєво впливає на якість та характер подальших превентивних, санаційних, антикризових заходів. Таблиця 2.13

107

Інтерпретація сигналів про загрозу банкрутства підприємства Рівень сигналів, (Сі)

С0

С1

С2

С3

Інтен. вияву сигнал. (Мі),од. C

C

Структурна частка сигналів (Qі), %

C

Інтерпретація переважаючої частки сигналів

100 %

Підприємству не загрожує банкрутство

100 %

Ідентифікуються перші слабкі сигнали потенційної кризи неплатоспроможності та фінансової нестійкості, що вимагає зміцнення фінансової дисципліни, раціонального управління грошовими потоками та ефективністю

100 %

Прогресує криза неплатежів, знижується ефективність діяльності підприємства, що свідчить про потенційне банкрутство. Виникає необхідність у реалізації радикальних заходів з фінансового оздоровлення, покращання структури капіталу

100 %

Високий рівень загрози банкрутства за усіма параметрами, що зумовлює необхідність прийняття рішення про санацію, ліквідацію, чи продаж бізнесу

100%

Полікритеріальна діагностика, на відміну від звичайної, оперує системою обґрунтованих критеріїв, що характеризують межі оптимальності функціонування в різних діапазонах ділової активності та формують базу для порівняння фактичних значень показників із оптимальними. Вчасно та об'єктивно здійснена полікритеріальна діагностика діяльності підприємства з оцінюванням усіх потенційних криз, загроз, виявленням проблем, збільшує шанси розробити та ухвалити адекватні та дієві рішення в системі менеджменту [25]. Дана методика є простою у використанні але виникають сумніви щодо об’єктивності визначення значень інтервалів для індикаторів та подальшої їх ідентифікації у загрозу банкрутства. Не достатньо обґрунтованим, на наш

108

погляд є вибір індикаторів, які вказують лише на можливість підприємства розраховуватись за своїми зобов’язаннями з різних джерел, але прояви кризи можуть виникати в інших сферах. Більшість розглянутих

методик передбачають саме визначення

ймовірності банкрутства підприємства як прояву криз. На нашу думку, кризові прояви призводять до банкрутства підприємства лише в умовах повного їх ігнорування і накопичення у всіх сферах діяльності підприємства. Тому банкрутство, нами розглядається як наслідок кризових явищ на підприємстві. Метою нашого аналізу є виявлення передумов прояву кризових явищ у діяльності

підприємства,

тому застосування

розглянутих

методик є

передчасним і може розсіяти увагу фінансових менеджерів в кризових умовах

функціонування.

метою

виявлення

передумов

кризи

на

підприємстві, на наш погляд, необхідно здійснювати аналіз внутрішнього середовища, його ключових сфер функціонування. Виявлення ознак кризи на етапі її прояву чи ймовірності виникнення дозволяє оперативно вжити заходів щодо її подолання чи обмеження масштабів її негативного впливу на діяльність підприємства.

2.3. Прояви криз у діяльності підприємств машинобудування

У процесі здійснення аналізу зовнішнього середовища підприємств машинобудування України і Хмельниччини, ми з’ясували найбільш ймовірні сфери

прояву

криз,

саме:

управлінська,

кадрова,

технологічна,

маркетингова, фінансова. У відповідності, саме ці сфери внутрішнього середовища ми проаналізуємо з метою виявлення передумов криз у діяльності підприємств машинобудування Хмельниччини, таких як: ТОВ «Говер», ТОВ «Завод «АТОНМАШ», ДП «Новатор», ВАТ «Темп», ВАТ

109

«Красилівський машзавод», ВАТ «Укрелектроапарат» (вибір підприємств зумовлений можливістю отримати достовірну інформацію про роботу підприємств). Система управління пронизує наскрізно всі сфери на підприємстві і є запорукою його ефективної діяльності. Система управління на вітчизняних підприємствах, як правило, формується у відповідності до раціоналістичної і неформальної

концепцій.

Неформальна

концепція

ґрунтується

на

ситуаційному підході в управління, розглядає підприємство як відкриту систему ефективність функціонування якої залежить від стану зовнішнього середовища та можливостей підприємства пристосовуватись до нього. Раціоналістична концепція розглядає підприємство як закриту систему ефективність діяльності якої визначається раціональністю організації виробництва та стабільністю цілей. Підприємство поглиблює спеціалізацію, організовує структуру за функціональним підходом, визначальна роль відводиться контролю. Досліджувані підприємства функціонуючи в умовах командно-адміністративної економіки мали систему управління, що, у більшій мірі, відповідала раціоналістичній концепції. В умовах формування ринкових

відносин

незалежній

Україні

підприємства

почали

перебудовувати свої системи управління з метою врахуванням мінливості зовнішнього середовища. У результаті, на досліджуваних підприємствах, сформувались змішані системи управління, відповідно до яких підприємство розглядається як відкрита система, ефективність якої визначається умовами зовнішнього середовища та раціональність організації виробничого процесу. Ефективність таких систем управління є сумнівною. Для підтвердження гіпотези про невідповідність системи управління на досліджуваних експертне

підприємствах

опитування,

умовам

функціонування,

запропонувавши

працівниками

ми

провели

відповідних

підприємств оцінити систему управління за визначеними параметрами. Ми запропонували оцінити діючі системи управління за такими параметрами як:

110

 ефективність;  оперативність;  обґрунтованість;  гнучкість;  взаємоузгодженість;  інформативність. Варто зазначити, що можна висунути чимало суттєвих вимог, яким повинні задовольняти системи управління вітчизняних машинобудівних підприємств, щоб забезпечувати їх життєдіяльність в кризових умовах. Але, на наш погляд, виділені параметри у більшій мірі характеризують системи управління та її спроможність забезпечувати результативну діяльності підприємств. Ефективна

система

управління

необхідною

передумовою

ефективного функціонування підприємства в кризових умовах. Ефективність управління передбачає можливість досягнення управлінських завдань і реалізації управлінських рішень з найменшими витратами, відповідність управлінського складу виробничим потребам підприємства. Саме завдяки ефективно діючій системі управління забезпечується поліпшення фінансовогосподарських показники діяльності підприємства. Оперативність є однією з найважливіших ознак, що характеризують систему управління, забезпечує швидке, вчасне прийняття рішень. Затримки у процесах прийняття і впровадження управлінських рішень знижують їх доцільність, підвищують рівень їх невідповідності конкретній ситуації чи кризовим

умовам.

Можливість

швидко

приймати

реалізовувати

управлінські рішення підвищує рівень адаптації підприємства до змін умов функціонування. Обґрунтованість, ця характеристика системи управління забезпечує прийняття управлінських рішень, що враховують не лише зміни умов функціонування, але й внутрішні можливості підприємства. Прийняття рішень

повинно

підкріплюватись

попередньо

проведеним

аналізом,

111

оцінюванням ситуації, визначення необхідності здійснення того чи іншого заходу. Прийняття обґрунтованих рішень підвищує їх корисність для підприємства. Гнучкість управління передбачає можливість трансформацій процесу реалізації

управлінського рішення. Гнучкість забезпечується

шляхом

налагодження зворотного зв’язку між керівником і виконавцями. Взаємоузгодженість управлінських рішень забезпечує їх відповідність у часі і просторі, унеможливлює виникнення суперечностей між ними. Дана характеристика системи управління забезпечується шляхом проведення спільних нарад всіх підрозділів підприємства та координацією їх діяльності у процесах прийняття і виконання управлінських рішень. Інформативність управлінських рішень виявляється у декількох аспектах. По-перше, передбачає розробку інформаційного супроводу кожного управлінського рішення з метою роз’яснення необхідності та етапів його реалізації. По-друге, у процесах прийняття і реалізації управлінських рішень збір необхідної інформації не повинен призупинятись з метою вчасного моніторингу змін. Експертне опитування проведене нами передбачало оцінку за п’ятибальною шкалою визначених параметрів системи управління на досліджуваних

нами

«АТОНМАШ»,

ДП

підприємствах: «Новатор»,

ВАТ

ТОВ

«Говер»,

«Темп»,

ВАТ

ТОВ

«Завод

«Красилівський

машзавод», ВАТ «Укрелектроапарат». З кожного підприємства були відібрані експерти у кількості 6-ти чоловік з різних управлінських ланок (вищої – керівники підприємства, середньої – начальників чи провідні фахівці відділів, нижчої – менеджери, спеціалісти) усім представникам були надані анкетні-таблиці (Додаток Б). Розголошення прізвищ, посад експертів, на наш погляд, є недоцільним, оскільки під час опитування ми обіцяли зберегти конфіденційність. Зведені результати експертного опитування щодо оцінки систем управління на досліджуваних підприємства відображені у додатку В. На їх основі були

112

розраховані середньозважені оцінки параметрів на кожному досліджуваному підприємстві, які відображені табл. 2.14. Таблиця 2.14 Зведені результати середньозваженої оцінки існуючих систем управління на досліджуваних підприємствах Середньозважена оцінка системи управління на підприємствах Параметри оцінки

Етал. зн.

ТОВ

ВАТ ДП «Новатор» «Красилівський

ТОВ «Говер

машзавод»

«Завод

ВАТ

«АТОН

«ТЕМП»

МАШ»

ВАТ «Укрелектроапарат»

ефективність

3,67

3,33

2,0

3,67

4,17

3,67

оперативність

4,5

3,67

2,67

4,17

4,33

4,0

обґрунтованість

4,17

3,83

2,33

3,5

4,83

4,0

гнучкість

4,0

3,33

2,17

4,0

взаємоузгодженість

4,33

3,33

2,67

4,33

3,83

інформативність

3,5

2,67

2,33

3,33

4,17

3,67

За даними зведеної таблиці ми бачимо, що на жодному підприємстві система управління не відповідає еталонному значенню параметрів. Для кращого сприйняття відобразимо результати за допомогою діаграми на рис. 2.3. Найбільш наближеними значення параметрів до еталонних є на ДП «Новатор», ВАТ «ТЕМП», ВАТ «Укрелектроапарат». Варто зазначити, що вищий рівень оцінки системи управління відповідає більш високим результатам діяльності підприємств. Найнижче оцінені параметри системи управління на підприємстві ТОВ «Говер», нажаль результати діяльності є підтвердженням недоцільної і невідповідної системи управління.

113 ефективність 5

інформативність

оперативність 2

взаємоузгодженість

обґрунтованість

гнучкість Еталонне значення параметру ДП «Нов атор» ВАТ «Красилів ський машзав од» ТОВ «Гов ер» ТОВ «Зав од «АТОНМАШ» ВАТ «ТЕМП» ВАТ «Укрелектроапарат»

Рис. 2.3. Результати оцінки систем управління на досліджуваних підприємствах Хмельниччини Сучасні кризові умови функціонування підприємств машинобудування визначають необхідність дотримання таких правил ефективної системи управління:  чітке узгодження цілей підприємства та його структурних підрозділів;  формування єдиної інформаційної системи, яка забезпечує оперативну обробку інформації та її рух в межах структурних підрозділів підприємства;  застосування єдиних форм інформації у вигляді типових документів;  розподіляти управління на сектори: управління організаційними процесами, управління виробництвом, економічне управління.

114

Управління

організаційними

процесами

передбачає:

визначення

функцій кожної структурної одиниці та зв’язків між ними; забезпечення координованості дій структурних підрозділів; здійснення контролю за результатами діяльності, налагодження зв’язків із зовнішніми контрагентами. Управління

виробництвом

має

на

меті

підвищення

конкурентоспроможності продукції і передбачає: визначення номенклатури та

асортименту

устаткування

та

продукції, підтримка

ефективне його

використання робочому

обладнання

стані;

та

забезпечення

продуктивності праці; мінімізація виробничих витрат; планування та нормування технологічних операцій; регулювання матеріальних потоків (матеріалів, полуфабрикатів, готової продукції) Економічне управління спрямоване на: обґрунтування доцільності обсягів

виробництва,

зниження

ресурсомісткості

та

трудомісткості

устаткування; обґрунтування доцільності ведення різних видів діяльності; формування

системи

ціноутворення;

системний

аналіз

господарської

діяльності та фінансового стану підприємства; формування та використання фондів грошових коштів на підприємстві, організацію контролю за результатами діяльності підприємства. Кадрова криза потенційно може виникнути на досліджуваних підприємствах, оскільки за період, що аналізується відбулось значне скорочення кількості працюючих (Додаток Д). Результати обрахунку показників продуктивності праці зведені у Додатку Е. Так у 2 рази скоротилась чисельність працюючих на ТОВ «Говер» і ВАТ «Красилівський машзавод». Як видно з рис. 2.4 скорочення персоналу відбулось у 2009 році на

всіх

досліджуваних

підприємствах.

Такі

масштабні

скорочення

загрожують втратою висококваліфікованого персоналу та відсутністю трудових резервів для нарощення обсягів виробництва.

115 осіб

2000 1800 1600 1400 1200

1000 800 600 400 200 0 2008

2009

2010

роки

ДП «Новатор»

ВАТ «Красилівський машзавод»

Т ОВ «Говер»

Т ОВ «Завод «АТ ОНМАШ»

ВАТ «Т ЕМП»

ВАТ «Укрелектроапарат»

Рис. 2.4 Динаміка середньооблікової чисельності працюючих на досліджуваних підприємствах В умовах кризи підприємства намагались скоротити витрати за рахунок скорочення персоналу і зменшення фонду оплати праці. Динаміка продуктивності праці відображена на рис. 2.5. 350

тис. грн

300 250 200 150 100 50 0 2008 ДП «Нов ат ор» ТОВ «Гов ер» ВАТ «ТЕМП»

2009

2010

роки

ВАТ «Красилів ський машзав од» ТОВ «Зав од «АТОНМАШ» ВАТ «Укрелект роапарат »

Рис. 2.5 Динаміка продуктивності праці досліджуваних підприємств

116

Як видно з рис. 2.5 у 2009 році відбулось скорочення рівня продуктивності праці на всіх підприємства це пов’язано з падінням попиту на продукції і скорочення обсягів виробництва. Нарощення обсягів виробництва у 2010 році призвело до підвищення продуктивності праці на досліджуваних підприємствах. Кадрова криза не мала місця у діяльності досліджуваних підприємств, але керівництву необхідно оптимізувати склад працюючих і розробити ефективну систему стимулювання та оплати праці, оскільки на таких підприємствах як ТОВ «Говер», і ВАТ «Красилівський машзавод» рівень оплати праці є дуже низьким, працівники працюють не на повну ставку – це у подальшому може призвести до втрати висококваліфікованих кадрів. На досліджуваних підприємствах виявлені ознаки прояву технологічної кризи, а саме: використання у виробництві застарілого, матеріаломісткого обладнання,

незавантаженість

виробництва.

Так

підтвердження

технологічної кризи є зменшення частки основних засобів порівняно із загальним зростанням обігових коштів; низький рівень оновлення основних засобів виробництва; невиконання функції відновлення основного капіталу незначним обсягом амортизаційного фонду, який використовується лише як джерело фінансування поточної діяльності підприємства; організаційний спад наукових досліджень та розробок. Показники ефективності використання основних фондів розраховані і зведені у Додатку Ж, схематично результати відображені нами на рис. 2.6. Як видно за результатами розрахунків найвищий рівень фондовіддачі на підприємствах ТОВ «Завод «АТОНМАШ» і ВАТ «Укрелектроапарат», а рівень рентабельності на ВАТ «Темп». Результати розрахунків свідчать про негайну необхідність оновлення складу виробничих фондів. Серед досліджуваних підприємств лише ВАТ «Темп» і ВАТ «Укрелектроапарат» здійснюють оновлення основних фондів впроваджуючи сучасну техніку і технології виробництва. Впровадження

117

сучасних технологій виробництва на ВАТ «Темп» у 2010 році дозволило розширити коло споживачів і вийти на міжнародний ринок.

50 45 40 35 30 25 20 15 10 5 0 -5 -10 -15 -20 -25 -30 -35 -40 -45 -50

15,8

11,29

11,1

9,7 8,4 4,6 2,7 0,87

0,63

-3

6,62 6,97

5,77

5 3,5

1,88

0,8

0,2

0,21 0,06

-0,9

2008

3,2

3,35

1,42

1,1

0,87

2009

0,06 0,09 0,04

0,87

2010

-26,7

роки

-27,9 -31,4 -33,1

-47,2

ДП «Нов атор» Фондов іддача,грн ДП «Нов атор» Рентабельність (збитков ість) ОФ, % ВАТ «Красилів ський машзав од» Фондов іддача, грн ВАТ «Красилів ський машзав од» Рентабельність (збитков ість) ОФ, % ТОВ «Гов ер» Фондов іддача, грн ТОВ «Гов ер» Рентабельність (збитков ість) ОФ, % ТОВ «Зав од «АТОНМАШ» Фондов іддача ТОВ «Зав од «АТОНМАШ» Рентабельність (збитков ість) ОФ ВАТ «ТЕМП» Фондов іддача, грн ВАТ «ТЕМП» Рентабельність (збитков ість) ОФ, % ВАТ «Укрелектроапарат» Фондов іддача, грн ВАТ «Укрелектроапарат» Рентабельність (збитков ість) ОФ, %

Рис. 2.6. Динаміка фондовіддачі та рентабельності основних фондів досліджуваних підприємств За період, що аналізується майже у всіх досліджуваних підприємств відбувся спад обсягів реалізації продукції табл. 2. 15. Підприємства у нових умовах функціонування диверсифікували види діяльності, перейшли з режиму серійного і масового виробництва на роботу по замовленню та на умови виробництва за давальницькою сировиною.

118

Таблиця 2.15 Динаміка чистого доходу від реалізації продукції досліджуваних підприємств, тис. грн Показники

Роки

Темпи росту

2008

2009

2010

41341

19860

8459

48,0

42,6

ТОВ «Завод «АТОНМАШ»

91013

66212

88307

97,4

102,6

ТОВ «Говер»

1382,1

808

788

58,4

97,5

ДП «Новатор

121405,0

128465,0

154002,0

105,8

119,9

ВАТ «Темп»

16348

13488

33060

82,5

245,1

ВАТ «Укрелектоапарат»

393463

178079

412632

45,2

231,7

ВАТ «Красилівський

2009/2008 2010/2009

машзавод»

Як видно за даними таблиці 2.15, у 2009 році спад реалізації продукції був на всіх підприємствах, крім ДП «Новатор». Така ситуація пояснюється загально світовим спадом промислового виробництва в умовах світової фінансової

кризи

2008

року.

Більшість

досліджуваних

підприємств

орієнтовані на внутрішнього споживача, у якого у 2009 році зменшилась купівельна спроможність, внаслідок скорочення обсягів кредитування банківським сектором України. ДП «Новатор» єдине підприємство, серед досліджуваних, яке не зменшило обсяги реалізації продукції, оскілки має довгострокові державні угоди на поставку продукції за кордон, у Російську Федерацію. Вже у 2010 році ситуація покращилась і відбулось збільшення обсягів реалізації на таких підприємствах як: ТОВ «Завод «АТОНМАШ», ВАТ «Темп», ВАТ «Укрелектоапарат». Обсяги продажу ВАТ «Темп» і ВАТ «Укрелектоапарат» перевищили до кризовий рівень, це свідчить про розвиток виробництва і налагодження роботи зі споживачами. Ознаки прояву кризу маркетингу мають місце у роботі досліджуваних підприємств, але вони у більшій мірі зумовлені непередбаченими змінами умов функціонування, а

119

не

внутрішніми

чинниками.

Досліджуванні

підприємства

активно

презентують себе на ринку продукції машинобудування, використовуючи сучасні засоби просування товарів на ринку. Показники аналізу витрат на досліджуваних підприємствах зведені у Додатку З. Аналізуючи динаміку і структуру витрат на досліджуваних підприємствах, слід відмітити, що у більшості підприємств рівень витрат на 1 гривню реалізованої продукції є значно меншим за 1 грн (рис. 2.7).

1,2

грн

1 0,8 0,6 0,4 0,2 0 2008 ДП «Новатор» ТОВ «Говер» ВАТ «ТЕМП»

2009

2010

роки

ВАТ «Красилівський машзавод» ТОВ «Завод «АТОНМАШ» ВАТ «Укрелектроапарат»

Рис. 2.7. Динаміка витрат на 1 гривню реалізованої продукції по досліджуваним підприємствам Найвищим рівень витратомісткості є на ДП «Новатор», який пояснюється високим рівнем трудомісткості продукції, що виготовляється. Більшість досліджуваних підприємств мають допустимий рівень витрато місткості, але у 2009 році спостерігається підвищення значення даного показника, яке зумовлено на наш погляд підвищенням світових цін на сировину та матеріали, енергоносії. Залежність досліджуваних підприємств

120

від кон’юнктури сировинних ринків можна визначивши долю матеріальних витрат у структурі собівартості продукції (рис. 2.8).

100 90

90,8

% 79,8

80 70

83,8

81,8

81,3 66,3

66,1

64,2 59,4

60 50

85,3

55 49

42,6

58,7

52,354,5

47,1

40,7

40 30 20 10 0 2008

2009

ДП «Новатор» ТОВ «Говер» ВАТ «ТЕМП»

2010

роки

ВАТ «Красилівський машзавод» ТОВ «Завод «АТОНМАШ» ВАТ «Укрелектроапарат»

Рис. 2.8. Питома вага матеріальних витрат у собівартості продукції досліджуваних підприємств Як видно з рис. 2.8. найбільш залежними від матеріальних витрат є ВАТ «Укрелектоапарат», ТОВ «Завод «АТОНМАШ», ВАТ «Красилівський машзавод», це пояснюється, перш за все, високим рівнем матеріаломісткості продукції

та

впровадження

технологічними інноваційних

особливостями

технологій

виробництва.

дозволить

знизити

Лише рівень

матеріаломісткості виробництва, а пошук альтернативних джерел постачання зменшить може сприяти зменшенню собівартості продукції. Зміни умов функціонування підприємств які відбулись у наслідок світової фінансової кризи в першу чергу викликали зміни у фінансових відносинах досліджуваних підприємств.

121

Як видно за даними додатку Б три підприємства із досліджуваних є прибутковими, хоча у період прояву світової фінансової кризи 2008 року обсяги прибутків зменшились. Для оцінки фінансового стану нами були розраховані ряд фінансових показників, які зведені у таблиці 2.16. Таблиця 2.16 Показники оцінки фінансового стану досліджуваних підприємств Показники 2008 ВАТ «Красилівський машзавод» 1,39 Коефіцієнт загальної ліквідності (покриття) Коефіцієнт абсолютної ліквідності 0,003 (платоспроможності) Коефіцієнт фінансової незалежності 0,64 ТОВ «Завод «АТОНМАШ» Коефіцієнт загальної ліквідності (покриття) 0,65 Коефіцієнт абсолютної ліквідності 0,000 (платоспроможності) Коефіцієнт фінансової незалежності 0,009 ТОВ «Говер» Коефіцієнт загальної ліквідності (покриття) 0,43 Коефіцієнт абсолютної ліквідності 0,004 (платоспроможності) Коефіцієнт фінансової незалежності -0,56 ДП «Новатор» Коефіцієнт загальної ліквідності (покриття) 2,25 Коефіцієнт абсолютної ліквідності 0,03 (платоспроможності) Коефіцієнт фінансової незалежності 3,64 ВАТ «Темп» 3,8 Коефіцієнт загальної ліквідності (покриття)

Роки 2009

2010

1,22 0,002

0,79 0,0007

0,59

0,54

0,38 0,000

0,91 0,000

0,006

0,008

0,47 0,000

0,65 0,000

-0,58

-0,35

2,52 0,00

1,68 0,00

4,26

3,91

2,7

2,6

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (платоспроможності)

1,4

1,1

1,07

Коефіцієнт фінансової незалежності

0,6

0,5

0,97 0,18

1,1 0,2

0,09

0,11

ВАТ «Укрелектоапарат» Коефіцієнт загальної ліквідності (покриття) 1,26 Коефіцієнт абсолютної ліквідності 0,2 (платоспроможності) Коефіцієнт фінансової незалежності 0,17

122

За результатами розрахунків ми бачимо, що найгірший фінансовий стан на підприємствах ТОВ «Говер» і ТОВ «Завод «АТОНМАШ» всі розраховані показники оцінки фінансового стану є нижче нормативних значень Можливість залучення для таких підприємств позичкового капіталу відсутня. Потребує змін структура капіталу ВАТ «Укрелектоапарат», як на даний момент не забезпечує підприємству фінансової

незалежності.

Стабільний фінансовий стан характерний для підприємств: ДП «Новатор», ВАТ «Темп», ВАТ «Красилівський машзавод», але у період фінансової кризи у 2009 році відмічається погіршення значення обрахованих показників, це є свідченням

впливу

умов

функціонування

на

результати

діяльності

підприємства. У після кризовий період спостерігається нарощення власного капіталу, це свідчить про позитивні тенденції розвитку підприємств машинобудування. Нестабільність фінансового ринку зумовила скорочення довгострокових і короткострокових зобов’язань підприємств, збільшенні обсягів дебіторської заборгованості. Для

визначення

загального

рівня

ефективності

діяльності

досліджуваних підприємств нами було розраховані показники рентабельності (табл. 2.17). Результати обрахунку показників рентабельності показали, що на підприємствах ВАТ «Укрелектоапарат», ДП «Новатор, ТОВ «Говер» обсяги реалізації продукції є недостатніми для отримання прибутку, рівень витрат перевищує допустимий, структура капіталу є неєфективною. Рентабельною є діяльність ВАТ «Красилівський машзавод», ТОВ «Завод «АТОНМАШ», ВАТ «Темп». Внаслідок розбалансування фінансових відносин підприємств їх адаптаційні заходи спрямовувались на подолання кризових явищ, а не їх попередження, локалізацію і недопущення. Адаптаційні процеси у сфері фінансів

на

підприємствах

кризових

умовах

характеризуються

суперечливістю цілей та методів, непослідовністю заходів, посиленням розбіжностей економічних інтересів власників, працівників і контрагентів.

123

Таблиця 2.17 Показники рентабельності досліджуваних підприємств Показники 2008 ВАТ «Красилівський машзавод» Рентабельність продажів, % 0,3 Рентабельність витрат,% 0,37 Рентабельність капіталу, % 0,14 ТОВ «Завод «АТОНМАШ» Рентабельність доходу, % 0,29 Рентабельність витрат,% 0,37 Рентабельність капіталу, % 166,0 ТОВ «Говер» Рентабельність (збитковість) доходу, % -17,0 Рентабельність(збитковість) витрат,% -34,6 Рентабельність (збитковість) капіталу, % 18,1 ДП «Новатор» Рентабельність (збитковість) доходу, % -3,46 Рентабельність (збитковість) витрат,% -3,25 Рентабельність (збитковість) капіталу, % -3,52 ВАТ «Темп» Рентабельність доходу, % 3,07 Рентабельність витрат,% 3,9 Рентабельність капіталу, % 3,4 ВАТ «Укрелектоапарат» Рентабельність(збитковість) доходу, % -2,3 Рентабельність (збитковість) витрат,% -2,7 Рентабельність (збитковість) капіталу, % -45,2

Роки 2009

2010

0,26 0,45 0,06

0,46 0,05 0,05

0,42 0,55 149,7

0,51 0,65 129,4

-27,7 -38,0 15,3

-31,8 -46,3 17,8

-1,24 -1,21 -1,24

0,07 0,07 0,08

7,9 11,7 6,7

15,4 23,4 24,8

-10,1 11,2 148

1,05 1,15 22,9

З метою унеможливлення ігнорування кризових явищ на підприємстві нами було визначено ряд параметрів фінансової кризи наявність яких у роботі підприємства прямо вказує на кризу:  збиткова операційна діяльність. Тривала збиткова робота є загрозою життєздатності підприємства. Збиткова операційна діяльність впродовж тривалого періоду є свідченням не доцільного функціонування підприємства як господарської одиниці. Збиткова фінансова та інвестиційна діяльність підприємства може бути покрита за рахунок прибутку від операційної діяльності, а збиткова операційна діяльність неминуче призведе до реструктуризації. На наш погляд, збиткова операційна діяльність підприємства є симптомом кризового стану;

124

 наявність простроченої заборгованості та незадовільна поточна платоспроможність.

Тривала

неплатоспроможність

підставою

для

порушення справи про банкрутство. Якщо значення абсолютного показника поточної

платоспроможності

від'ємним,

то

стан

підприємства

характеризується як кризовий;  невідповідність можливостей реальному стану підприємства. Під можливостями розуміємо синонімічний термін „економічна спроможність ”, елементами якої є виробнича, фінансова та ринкова спроможності. Проаналізувавши умови функціонування машинобудівних підприємств і їх внутрішнє середовище, ми з’ясували, що їх діяльність знаходиться під негативним впливом змін зовнішнього середовища, а стан внутрішнього середовища не забезпечує можливості вчасно і адекватно реагувати на ці зміни зберігаючи при цьому оптимальний рівень доходності. Відсутність на підприємствах ефективної системи управління, незастосування сучасних засобів управління, які є обов’язковими в умовах ринку, призводить до погіршення результатів діяльності підприємства і є свідченням системної кризи. Яка, на наш погляд, становить загрозу для функціонування підприємства. Подолання криз на машинобудівних підприємствах Хмельниччини ускладнюється: мінливими і нестабільними умовами їх функціонування; складною організаційно-виробничою структурою; низьким рівнем технікотехнологічного розвитку, відсутністю фахівців високого рівня кваліфікації. Виходячи з вище зазначеного, нами визначено ряд передумов виникнення кризових

явищ

процесі

функціонуваннядосліджуваних

підприємств

машинобудування Хмельниччини. Передумови ми розподілили на дві групи, які виникають у зовнішньому середовищі і внутрішні, які безпосередньо виникають у процесі функціонування підприємства, а їх характер і масштаби прояву залежать від рівня ефективного управління підприємством. 1. На макрорівні:  нестабільність економічної і політичної ситуації;

125

 відсутність ефективної системи оподаткування;  відсутність програм довгострокового кредитування;  нестабільність і непередбачуваність валютного регулювання;  низький рівень науково-технічного розвитку;  відсутність ринкового регулювання. 2. На мікрорівні:  зношеність основних виробничих фондів;  негнучкість виробничих і управлінських систем підприємства;  неефективне

управління

фінансовими

ресурсами

підприємства;  низький рівень конкурентоспроможності продукції;  відсутність альтернативних ринків збуту. Дія зазначених чинників знижує вірогідність подолання криз на машинобудівних підприємствах. За результатами аналізу, визначені основні сфери виникнення суперечностей, як передумов зародження криз у внутрішньому середовищі підприємства між:  системою управління та його організаційно-правовою формою;  попитом і пропозицією виробленої та реалізованої продукції;  необхідним ресурсним потенціалом та можливостями його залучення;  виробничими витратами та ринковими цінами;  відставанням

технологій

виробництва

продукції

машинобудування в Україні та розвитком машинобудування в світі;  недостатністю власного капіталу та зростаючою заборгованістю;  недостатнім кредитуванням та високими відсотками за кредити. Вищезгадані

суперечності

призводять

до

порушення

загальноекономічного стану підприємстватта підвищують вірогідність прояву криз у його діяльності. Прояв криз на машинобудівних підприємствах обумовлений:

126



структурою підприємства та ресурсним потенціалом;



віком підприємства, накопиченим досвідом антикризових



тривалістю

заходів; оборотного

(операційного)

циклу

активів

підприємства; 

складними,

мінливими,

непередбачуваними

умовами

функціонування; 

мотивацією власників і персоналу щодо подолання криз;



відсутністю системи раннього упередження й реагування.

Висновки за другим розділом

1. Автором обґрунтовано необхідність здійснення на підприємствах економічного аналізу, який дозволяє в оперативному режимі оцінити масштаб криз, виявити шляхи та напрями їх подолання, визначити антикризові заходи. 2. Виділені такі основні функції аналізу виявлення криз у діяльності підприємств

та

розкрито

їх

зміст:

інформаційна,

аналітична,

попереджувальна, ідентифікаційна. У сукупності вони дають можливість визначити характер змін у внутрішньому і зовнішньому середовищі та передбачити можливі наслідки у діяльності підприємства. 3. Розроблено процедуру аналізу умов функціонування підприємства з метою виявлення кризових проявів, який включає: визначення мети аналізу; висування гіпотези на підставі аналітико-економічних міркувань та ознайомлення з конкретними умовами розвитку явища; підбір статистичних матеріалів і їх оцінки, а також систематизація відібраних даних і визначення недостатніх показників; додаткова обробка матеріалу за допомогою

127

спеціальних статистичних методів; формування висновків і практичних пропозицій. 4. Проаналізовано зовнішні умови функціонування підприємств машинобудування в Україні в умовах кризи. Було з’ясовано, що у підприємств машинобудування була можливість переорієнтуватись на внутрішній ринок, але ця можливість була втрачена, оскільки вітчизняні підприємства

не

вважають

внутрішній

ринок

перспективним.

Невикористаний потенціал імпортозаміщення є свідченням відсутності адаптації підприємств до кризових умов. 5. Світова фінансова криза зумовила загострення кризових явищ на вітчизняних підприємствах у фінансові маркетинговій, технологічній, кадровій, управлінській сферах. При цьому, розглядаючи особливості розвитку вітчизняних підприємств в умовах протікання сучасної світової фінансової кризи можна відзначити, що фінансова криза проявилась у таких видах: інвестиційна, ліквідності, неплатоспроможності, прибутковості, ефективності. 6. Визначено ряд передумов виникнення кризових явищ у процесі їх функціонування. Передумови ми розподілили на дві групи, які виникають на макрорівні і формують умови функціонування підприємствам та на мікрорівні, які безпосередньо виникають в процесі функціонування підприємства, а їх характер і масштаби прояву залежать від рівня ефективного управління підприємством. На макрорівні: нестабільність економічної

оподаткування;

політичної відсутність

ситуації;

відсутність

програм

ефективної

довгострокового

системи

кредитування;

нестабільність і непередбачуваність валютного регулювання; низький рівень науково-технічного розвитку; відсутність ринкового регулювання. На мікрорівні:

зношеність

основних

виробничих

фондів;

негнучкість

виробничих і управлінських систем підприємства; неефективне управління фінансовими

ресурсами

підприємства;

низький

рівень

128

конкурентоспроможності продукції; відсутність альтернативних ринків збуту. 7. Автором сформовано наукову гіпотезу, що негативний вплив зовнішнього середовища на діяльність підприємств може бути зменшений чи нейтралізований підприємством,

з яка

допомогою забезпечує

ефективної його

адаптацію

системи до

управління

кризових

умов

функціонування. 8.

Розглянуто

моделі

діагностування

банкрутства

підприємств,

визначені їх недоліки і переваги застосування на вітчизняних підприємствах. Більшість розглянутих методик передбачають саме визначення ймовірності банкрутства підприємства як прояву криз. На нашу думку, кризові прояви призводять до банкрутства підприємства лише в умовах повного їх ігнорування і накопичення у всіх сферах діяльності підприємства. Тому банкрутство, нами розглядається як наслідок кризових явищ на підприємстві. Метою мікроекономічного аналізу є виявлення передумов прояву кризових явищ у діяльності підприємства, тому застосування розглянутих методик є передчасним і може розсіяти увагу фінансових менеджерів в кризових умовах

функціонування.

Аналіз

фінансово-економічного

стану

машинобудівних підприємств підтверджує кризові тенденції у цій галузі, зокрема зменшується частка основних засобів порівняно із загальним зростанням обігових коштів; низький рівень оновлення основних засобів виробництва через їх високу вартість, ступінь ризику та недостатність інвестиційних джерел; невиконання функції відновлення основного капіталу амортизаційним

фондом,

який

використовується

лише

як

джерело

фінансування поточної діяльності підприємства; організаційний спад наукових досліджень та розробок. 9.

метою

унеможливлення

ігнорування

кризових

явищ

на

підприємстві нами було визначено ряд параметрів фінансової кризи, наявність яких у роботі підприємства прямо вказує на кризу: збиткова операційна діяльність, наявність простроченої заборгованості та незадовільна

129

поточна платоспроможність, невідповідність можливостей реальному стану підприємства. 10. Визначені основні сфери виникнення суперечностей як передумов зародження криз у внутрішньому середовищі підприємства: між системою управління та його організаційно-правовою формою; між попитом і пропозицією виробленої та реалізованої продукції; між необхідним ресурсним потенціалом та можливостями його залучення; між виробничими витратами та ринковими цінами; між відставанням технологій виробництва продукції машинобудування в Україні та розвитком машинобудування в світі; між недостатністю власного капіталу та зростаючою заборгованістю; між недостатнім кредитуванням та високими відсотками за кредити. 11. Проведено експертне опитування з метою оцінки працівниками відповідних підприємств систем управління за визначеними параметрами: гнучкість;

оперативність;

інформативність; невідповідність

обґрунтованість;

ефективність. систем

управління

Результати на

взаємоузгодженість; якого

досліджуваних

підтверджують підприємствах

кризовим умовам функціонування. Основні результати проведених досліджень даного розділу відображені у таких наукових працях автора: [78, 83, 84, 87, 90, 93].

130

РОЗДІЛ 3 РОЗРОБКА ЕКОНОМІЧНОГО МЕХАНІЗМУ АДАПТАЦІЇ МАШИНОБУДІВНИХ ПІДПРИЄМСТВ ДО КРИЗОВИХ УМОВ 3.1. Складові елементи економічного механізму адаптації підприємства до кризових умов В кризових умовах механізм функціонування підприємства повинен забезпечувати адаптацію всіх його сфер до складних умов функціонування. Таке завдання повинно покладатись на економічний механізм адаптації підприємства до умов кризи. На основі аналізу наукових праць, що розкривають змістовність поняття «механізм», можна виділити два аспекти:  механізм – це внутрішній пристрій економічної системи, який є її рушійною силою;  механізм – це сукупність станів і процесів які формують у сукупності вид управління підприємством. Схематично загальна структура економічного механізму представлена нами на рис. 3.1. Економічна

складова

механізму

адаптації

до

кризових

умов

спрямована на забезпечення ефективності реалізації адаптаційних заходів. Об’єктом

адаптації

економічного

механізму

виступає

сфера

діяльності підприємства, у роботі якої проявились негативні впливи кризових умов. Економічний механізм адаптації підприємства до кризових умов розглядається нами як сукупність економічних засобів (способів, методів, важелів, нормативів, показників), застосування яких сприяє досягненню цілей підприємства в умовах кризи, шляхом адаптації внутрішнього середовища

підприємства

управлінської сфер).

(фінансової,

виробничої,

організаційної,

131

Наукові підходи

Методи

Функції

Принципи Очікувані результати Економічний механізм

Рис. 3.1. Загальна структура економічного механізму На наш погляд, економічний механізм адаптації підприємства до кризових умов – це комплекс дій щодо застосування організаційноекономічних внутрішнього

способів

потенціалу

методів

пристосування,

підприємства

які

забезпечують

за

рахунок стабільне

функціонування в умовах кризи. Розробляючи економічний механізм адаптації підприємства до кризових умов, необхідно визначитись з:  науковими

підходами,

що

будуть

застосовуватись

на

підприємстві у процесі адаптації;  методами (систематизована сукупність кроків, які потрібно здійснити для виконання певної задачі чи досягнення мети), які забезпечать пристосування підприємства до кризових умов;  принципами, яких повинні дотримуватись суб’єкти адаптації (керівники, власники, фахові спеціалісти);  функціями, які повинен виконувати економічний механізм адаптації;

132

 очікуваними результатами, які повинні бути отриманні на підприємстві при реалізації економічного механізму адаптації до кризових умов. Складові економічного механізму адаптації підприємств до кризових умов ґрунтуючись на вище зазначеному відображена, нами на рис. 3.2.

Наукові підходи (системний, ситуаційний, комплексний, процесний)

Методи (аналіз, оцінювання, прогнозування, реагування, контроль)

Принципи (гнучкості, альтернативності, раціональності, послідовності, самоорганізації, сумісності, керованості, випередження, часового обмеження, каталізатор, реалістичності, диференційованої мотивації)

Функції

Важелі

(організаційна, прогнозуюча, попереджувальна, компенсаційна, координаційна, стимулююча, контрольна, інформаційна)

(соціальні, фінансові, економічні, правові, організаційні, управлінські, техніко-технологічні)

Адаптаційні заходи (ухиляння, локалізація, дисипація, компенсація) Інструменти (страхування; диверсифікація; лімітування; резервування, передача ризику, реструктуризація, фінансовий контролінг)

Результати (соціальні, економічні, фінансові, технологічні, ринкові, управлінські) Внутрішнє середовище підприємства Зовнішнє середовище підприємства

Рис. 3.2. Складові економічного механізму адаптації підприємств до кризових умов

133

Безпосередньо економічний механізм адаптації підприємств до кризових умов відображений на рис. 3.4. В основі формування економічного механізму адаптації до кризових умов мають бути покладені такі наукові підходи як:  системний, який забезпечує цілісність механізму як системи з визначеною структурою (цілі, ресурси, засоби, процеси, способи), складові якої є взаємопов’язаними і взаємозалежними. Відповідно до даного підходу підприємство розглядається як система з визначеною структурою і взаємодіючими елементами, що обумовлює паралельні зміни в їх роботі враховуючи активну взаємодію із зовнішнім середовищем і визначає важливість

забезпечення

адаптивності

підприємства.

Підприємство

розглядається як система, процеси якої повинні бути керованими, а ефективне функціонування забезпечується механізмами адаптації, які передбачають

самоорганізацію,

автоматичне

реагування

на

зміни

зовнішнього середовища, саморозвиток. Дотримання даного наукового підходу в кризових умовах забезпечує виявлення кризових проявів у всіх сферах діяльності підприємства;  ситуаційний, забезпечує безперервні дослідження зовнішнього середовища, а саме кризових умов, до яких має пристосовуватись підприємство

використовуючи

специфічні

засоби, які

забезпечують

адаптацію до конкретних зовнішніх змін. Оскільки підприємство і умови функціонування розвиваються постійно, виникає необхідність робити певний часовий зріз для виявлення переваг і недоліків у роботі підприємства, з метою виявлення певних закономірностей і визначення характеру поведінки підприємства у відповідній ситуації. Кризові умови створюють ситуацію, в якій підприємство повинно не лише функціонувати, але й долати негативні впливи зовнішнього середовища, застосовуючи специфічні засоби і методи управління. На початкову етапі підприємство повинно забезпечити стабільне функціонування у кризових умовах, а потім

134

135

вишукувати можливості забезпечення розвитку. Визначення характерних ознак кризових умов забезпечує використання ситуаційного підходу;  комплексний, забезпечує інтеграцію економічних інтересів підприємства та його контрагентів в умовах кризи, формує механізм узгодження їх інтересів та визначає рівень допустимих протиріч. Даний підхід не часто використовується вітчизняними підприємства, це в свою чергу лише погіршує умови функціонування. В умовах кризи, коли всі суб’єкти господарювання знаходяться в складних умовах, дотримання даного принципу підвищить рівень етики введення господарських операцій і забезпечить ділову репутацію підприємства;  процеcний,

забезпечує

безперервність

застосування

адаптаційних заходів на підприємствах в умовах кризи. Даний підхід розглядає економічний механізм адаптації як тривалий процес, при цьому необхідно визначати етапи його формування і реалізації, розробку послідовних

взаємозалежних

Дотримання

даного

підходу

дій

щодо

формує

всіх цілісну

функцій

управління.

систему

управління

спрямовану на впровадження економічного механізму адаптації до умов кризи. Слід зазначити, використання одного підходу не виключає застосування іншого, а навпаки передбачає комплексне взаємоузгоджене використання зазначених вище підходів і методів управління, оскільки кожен з них висвітлює окремий аспект управління і не охоплює діяльність підприємств а в цілому. Розглянуті підходи повинні застосовуватись при адаптації підприємства до умов кризи одночасно, доповнюючи один одного, з метою отримання найбільшого ефекту адаптації. Економічний механізм адаптації підприємства до кризових умов, на нашу думку, передбачає використання таких методів управління, а саме: аналіз, оцінювання, прогнозування, реагування, контроль. Взаємодію методів управління в економічному механізмі адаптації підприємства до кризових умов відображено нами на рис. 3.3.

136

Аналіз Попередній моніторинг ситуації Внутрішнє середовище

Зовнішнє середовище Виявлення причин кризового явища та необхідності адаптації до нього

Оцінювання

ні

Виявлення і систематизація небезпек у процесі функціонування підприємства

Ранжування небезпек за рівнем їх негативного впливу

Визначення попередніх масштабів збитків і доцільності реалізації адаптаційних заходів так

Прогнозування

Моделювання розвитку кризи

Моделювання наслідків кризи для підприємства

Прогнозування обсягів збитків впродовж періоду розвитку кризи і після неї

Визначення періоду адаптації

Реагування Визначення вражених кризою сфер діяльності підприємства

Вибір виду адаптації

Контроль

Вибір засобів адаптації

так

Перевірка правильності застосування адаптаційних заходів

Визначення рівня дієвості адаптаційних заходів

Реалізація адаптаційних заходів

ні

Визначення необхідності адаптаційних корекцій

Визначення результату адаптації

Рис. 3.3. Взаємодія методів управління в економічному механізмі адаптації підприємства до кризових умов

137

Аналіз,

закладає

інформаційний

фундамент

для

подальшого

виявлення можливих проявів кризових умов та вибору адекватних адаптаційних засобів, які будуть використанні в процесі реалізації економічного механізму адаптації підприємства до кризових умов. Аналіз як метод управління у структурі економічного механізму адаптації підприємства до кризових умов охоплює, попередній моніторинг, вивчення зовнішнього

внутрішнього

середовище

підприємства,

визначення

можливої загрози негативних змін у діяльності підприємства. Попередній моніторинг, на наш погляд, виявляє зміни у внутрішньому і зовнішньому середовищах, характер і наслідки яких визначається вже безпосередньо при подальшому аналізі відповідних сфер. Аналіз зовнішнього середовища передбачає виявлення наявних і прихованих загроз, що виникають в результаті

змін

економічних,

політичних,

соціальних,

фінансових,

міжнародних умов функціонування підприємства. Слід відмітити, що для досліджуваних нами підприємств важливо здійснювати аналіз таких аспектів зовнішнього середовища як: стан грошово-кредитного ринку (вартість кредитних ресурсів та умови їх залучення, рівень інфляції, зміна курсів валют, інвестиційна привабливість галузі і регіону), система оподаткування,

рівень

платоспроможності

споживачів

продукції,

загальноекономічні тенденції розвитку економіки, споживчу і цінову кон’юнктуру, політичні пріоритети владних структур, надійність і платоспроможність передбачає

контрагентів.

виявлення

слабких

Аналіз сторін

внутрішнього у

діяльності

середовища підприємства,

визначення тих сфер підприємства де найбільш вірогідно проявить негативних вплив кризових умов та визначення рівня спроможності підприємства подолати негативні впливи зовнішнього середовища і здійснювати

діяльність

кризових

умовах

(рівень

забезпечення

підприємства обіговими коштами, умови залучення інвестицій, попит на продукцію, ціновий запас, залежність від імпортованої сировини чи вітчизняних постачальників, ринок збуту продукції та можливості його

138

розширення). Крім того аналіз передбачає попереднє виявлення характеру прояву кризових умов та їх впливу на діяльність підприємства, реалізація економічного механізму адаптації буде доцільна лише при виявленні явного негативного впливу кризових умов на діяльність підприємства. Оцінювання, як метод управління економічним механізмом адаптації до кризових умов включає: виявлення і систематизацію небезпек у процесі функціонування

підприємства,

ранжування

небезпек

за

рівнем

їх

негативного впливу і масштабам охоплення сфер діяльності підприємства, визначення попередніх масштабів збитків підприємства і доцільності реалізації адаптаційних заходів. При визначенні джерела кризових умов функціонування підприємства необхідно оцінити характер їх вплив і масштабність

поширення

Систематизувавши

всі

на

всі

можливі

сфери негативні

діяльності прояви

підприємства. кризових

умов

функціонування необхідно їх проранжувати за рівнем негативного впливу на діяльність підприємства. Рівень негативного впливу, на нашу думку, визначається розміром можливих збитків підприємства, тому на даному етапі необхідно приблизно оцінити попередні (миттєві) та майбутні збитки кризових умов. Миттєві збитки для досліджуваних підприємств можуть виникати у результаті зміни курсів валют, підвищенні вартості кредитних ресурсів, втраті обсягів реалізації готової продукції і цінового запасу, підвищенні вартості сировинних ресурсів. Майбутні збитки є можливими але не обов’язковими, вони можуть охопити втрати від зміни інвестиційної привабливості, втрати від розірвання ділових угод в кризових умовах, втрати в результаті зменшення платоспроможності споживачів, втрати від зменшення попиту на продукцію. В залежності від розмірів можливих збитків підприємства, визначається доцільність застосування адаптаційних заходів. Доцільним застосування адаптаційних заходів, на нашу думку, є в умовах

коли

можливі

збитки

підприємства

перевищують вартість реалізації адаптаційних заходів.

кризових

умовах

139

Оцінювання

доцільності

застосування

адаптаційних

заходів

необхідною умовою раціонального використання ресурсів підприємства в кризових умовах. Прогнозування, як один з видів довгострокового планування на основі перших проявів кризових умов передбачає: моделювання розвитку кризових умов функціонування, моделювання наслідків кризи у діяльності підприємства, прогнозування обсягів збитків впродовж кризи і після неї, визначення необхідного ефективного періоду адаптації підприємства до конкретних кризових умов. На наш погляд, моделювання розвитку кризових умов включає визначення сфер поширення криз на підприємстві, час і характер їх прояву. На основі цього, необхідно змоделювати їх наслідки прояву для підприємства та спрогнозувати масштаби збитків впродовж кризових умов та після них. Також прогнозування, на наш погляд, повинно застосовуватись для визначити ефективного періоду адаптації. Період адаптації охоплює час застосування адаптаційних заходів, а ефективний період адаптації – це час впродовж якого реалізація адаптаційних заходів буде доцільна і

корисна для підприємства.

Перевищення строків реалізації адаптаційних заходів та розтягування процесів реалізації економічного механізму адаптації до кризових умов у часі може зменшити їх ефективність, і навіть призвести до додаткових збитків підприємства. Крім того фактор часу при адаптації необхідно враховувати, оскільки в умовах затяжної кризи початкові адаптаційні заходи можуть бути згодом неефективні, і їх необхідно замінити іншими, залежно від розвитку і поширення кризових умов. Реагування, як метод управління економічним механізмом адаптації підприємства до кризових умов включає: визначення вражених кризою сфер діяльності, тобто об’єктів адаптаційного впливу; вибір необхідно і доцільного виду адаптації; відповідно до виду адаптації визначення адаптаційних

засобів

та

їх

реалізація

діяльності

підприємства.

140

Визначення вражених кризою сфер діяльності, на наш погляд, це виділення конкретних об’єктів адаптаційного впливу. Об’єкт адаптаційного впливу – це сфера діяльності підприємства, яка зазнала змін під впливом кризових умов функціонування, які негативно вплинули на діяльність підприємства і потребує трансформації, шляхом застосування адаптаційних заходів. Контроль, як метод управління при формуванні і реалізації економічного механізму адаптації передбачає: перевірку правильності застосування

адаптаційних

заходів,

визначення

рівня

дієвості

адаптаційних заходів, визначення необхідності адаптаційних корекцій, визначення результату адаптації. Контроль повинен здійснюватись в процесі реалізації економічного механізму адаптації підприємства так і по завершенню

цього

процесу.

Перевірка

правильності

застосування

адаптаційних заходів здійснюється шляхом визначення їх відповідності зміна зовнішнього і внутрішнього середовища. Поточний контроль спрямований на визначення дієвості адаптаційних заходів, виявлення помилок і суперечностей в процесі реалізації механізму адаптації для можливості оперативного їх усунення. Дієвість реалізації економічного механізму адаптації при поточному контролі визначається виявленням позитивних зрушень у діяльності підприємствах в кризових умовах. При відсутності позитивних зрушень визначається необхідність адаптаційних корекцій, які можуть передбачати зміну виду адаптації та у відповідності адаптаційних засобів. На завершальному етапі реалізації економічного механізму адаптації передбачається визначення ефективності і доцільності застосування адаптаційних заходів, шляхом розрахунку адаптаційного ефекту. Кінцевий контроль визначає відповідність отриманих результатів адаптації цілям адаптації.

141

При формуванні економічного механізму адаптації підприємства до кризових умов необхідно дотримуватись таких правил управлінської поведінки (принципів):  наукової

обґрунтованості,

передбачає

обґрунтоване

відповідне застосування наукових підходів і методів в процесі формування та реалізації економічного механізму адаптації підприємства до кризових умов. Дотримання даного принципу забезпечується високим рівнем фахової підготовки спеціалістів, що прийматимуть участь у розробці та реалізації економічного механізму адаптації;  гнучкості, передбачає здійснення швидких трансформацій на підприємстві в кризових умовах, на основі постійного моніторингу зовнішніх змін та визначення характеру їх впливу на діяльність підприємства. Реалізація даного принципу забезпечується наявністю певних матеріальних, виробничих і ринкових резервів на підприємстві, використання сучасних стилів управління, які сприяють ініціативності фахових спеціалістів;  альтернативності, забезпечує можливість використання різних засобів адаптації в залежності від змін зовнішнього середовища, потенціалу і можливостей підприємства. Даний принцип реалізується шляхом використання альтернативних інструментів виявлення кризових явищ в діяльності підприємств, використання різних способів оцінки їх впливу, розробки альтернативних сценаріїв розвитку кризових явищ як у зовнішньому так і внутрішньому середовищі підприємства, підготовка альтернативних адаптаційних заходів які компенсують дію один одного за рахунок різних джерел і ресурсів;  раціональності

(ефективності),

передбачає

отримання

максимального адаптаційного ефекту при реалізацію механізму адаптації з мінімальними витратами. Дотримання даного принципу реалізується шляхом здійснення поточного контролю за процесу адаптації підприємства та визначення доцільності застосування адаптаційних засобів. Дотримання

142

даного принципу є вкрай важливим в кризових умовах при дефіциті різного роду ресурсів;  послідовності,

забезпечує

логічне

застосування

засобів

адаптації та поступову реалізацію механізму адаптації за умов готовності всіх задіяних в цьому процесі підрозділів підприємства. Дотримання даного

принципу

передбачає

обґрунтоване

адаптивне

управління,

застосування яких є доцільним;  самоорганізації, забезпечує прийняття нестандартних ініціатив учасниками

(суб’єктами)

адаптаційного

процесу

спрямованих

на

покращення результату реалізації економічного механізму адаптації підприємства;  сумісності, забезпечує відповідність адаптаційних заходів між собою у різних сферах підприємства і у часі, адаптаційні заходи мають доповнювати

дію

один

одного,

бути

взаємно

компенсованими.

Суперечності і невідповідності між адаптаційними засобами призводять до без результативності їх використання;  керованості,

забезпечує

постійне

коригування

процесів

адаптації та можливість визначення їх доцільності в конкретних умовах. Економічний

механізм

адаптації

повинен

реалізовуватись

під

керівництвом відповідальних кваліфікованих осіб, які б забезпечували відповідність

перебудови

внутрішнього

середовища

підприємства

забезпечує

використання

кризовим умова функціонування;  випередження

(упередження),

адаптаційних заходів, які б запобігали виникненню кризових наслідків на підприємстві і нейтралізували негативний зовнішній вплив кризових умов. Дотримання

даного

принципу

забезпечується

прогнозуванням

трансформацій умов функціонування підприємства;  часового обмеження, забезпечує вчасне використання засобів адаптації з врахуванням часового лагу впливу зовнішніх кризових умов, їх прояву та виявлення негативних наслідків. Затяжні адаптаційні заходи в

143

кризових умовах знижують ефективність їх застосування і призводять до невідповідності реагування на зміни кризових умов;  каталізатора, спрямовує управлінські зусилля на виявлення першопричини кризових проявів на підприємстві та їх

усунення

посилюючи рівень ефективності управління підприємством;  реалістичності,

забезпечує

проведення

адекватної

оцінки

впливу зовнішніх кризових умов на діяльність підприємства та його можливості запобігти, нейтралізувати чи функціонувати в таких умовах, виявляє реальні можливості підприємства адаптуватись до кризових умов та визначає доцільність застосування економічного механізму адаптації до кризових умов;  диференційованої мотивації, передбачає визначення інтересів суб’єктів адаптаційного управління для забезпечення високого рівня зацікавленості кожного члена трудового колективу результатами реалізації економічного механізму адаптації до кризових умов та отримання найбільшого ефекту для підприємства. Дотримування розглянутих принципів в процесі формування і реалізації економічного механізму адаптації підприємства до кризових умов підвищить ефективність вживаних адаптаційних заходів. Економічний механізм адаптації підприємства до кризових умов призначений для виконання таких функцій:  організаційну, підрозділами

налагодження

підприємства,

які

стійких

взаємовідносин

забезпечували

швидкий

між обмін

інформацією щодо змін у роботі в кризових умовах і синхронно впроваджували економічний механізм адаптації;  прогнозуючу, прораховувала прояв можливих кризових явищ у зовнішньому середовищі та вірогідність їх негативного впливу на діяльність підприємства в цілому та окремі його підрозділи;

144

 попереджувальну, забезпечувати завчасне виявлення негативних змін зовнішнього середовища і передбачення можливих негативних впливів на діяльність підприємства;  компенсаційну, формувати альтернативних ресурсних резервів для нейтралізації можливих негативних змін у діяльності підприємства в кризових умовах;  координаційну, узгоджувати дії усіх підрозділів підприємства в процесі формування і реалізації економічного механізму адаптації підприємства до кризових умов;  стимулюючу,

шляхом

формування

на

підприємстві

всеохоплюючої системи мотивації, спрямованої на зацікавлення персоналу різних рівнів швидко подолати негативні наслідки кризових умов на підприємстві;  контрольну, вчасно виявляти невідповідності отриманих поточних і

кінцевих

результатів,

корегувати

способи

засоби

реалізації

економічного механізму адаптації підприємства до кризових умов;  інформаційну,

здійснювати

постійних

моніторинг

змін

зовнішнього середовища, забезпечувати адаптаційних процес необхідною інформацією. Дія економічного механізму адаптації підприємств до зовнішнього середовища передбачає застосування таких груп важелів, які є рушійною силою механізму, як:  соціальний важіль забезпечує готовність трудового колективу до впровадження заходів адаптації, спрямовує дію адаптаційних заходів на збереження досягнутих соціальних гарантій працівників в кризових умовах, недопущення скорочення робочих місць і погіршення умов праці, створення ефективної системи стимулювання на підприємстві;  фінансовий важіль забезпечує впровадження економічного механізму

адаптації

необхідними

фінансовими

ресурсами,

шляхом

145

застосування інноваційних фінансових інструментів та альтернативних джерел фінансування, виявляє майбутні фінансові потреби, оптимізує рух грошових ресурсів на підприємстві, реструктуризує борги;  економічний

важіль

забезпечує

ефективну

діяльності

підприємства в кризових умовах шляхом оптимізації виробничої програми, цінової політики, структури витрат, оборотних та необоротних засобів підприємства;  правовий важіль забезпечують правовий захист при виникненні необхідності

та

юридичну

підтримку

процесі

функціонування

підприємства у кризових умовах;  організаційний

важіль

визначає

можливість

реалізацій

необхідних адаптаційних заходів та наявність відповідних ресурсів на підприємстві, повноваження права та обов’язки

кожного

суб’єкту

адаптаційного управління;  управлінський важіль забезпечує застосування в процесі управління доцільних стилів, методів і форм управління підприємством;  техніко-технологічний оновлення

виробничих

фондів,

важіль

забезпечує

впровадження

модернізацію,

техніко-технологічних

інновацій в діяльність підприємства з метою подолання кризових явищ. Використання важелів економічного механізму адаптації до кризових умов різниться у залежності від видів кризи, що можуть виникати у діяльності підприємства та видів адаптації, які необхідно застосовувати. Інструменти економічного механізму адаптації до кризових умов на машинобудівних підприємствах визначаються індивідуально, в залежності від виду кризи і адаптації, сфери прояву кризового явища, об’єкту адаптаційного впливу та метою адаптаційних заходів. Варто зазначити, що при прояві конкретної кризи може одразу застосовуватись

декілька

видів

адаптаційних

важелів,

сукупність

146

адаптаційних інструментів, що притаманні одночасно різним видам адаптації на підприємстві. У залежності від виду криз які виявленні в діяльності підприємства керівництво повинно визначити вид адаптації, які необхідно застосовувати при реалізації економічного механізму адаптації підприємства до кризових умов. При цьому необхідно враховувати: ступінь враження сфер діяльності кризовими

умовами,

масштаби

їх

поширення,

тривалість

прояву

негативних впливів кризових умов (види адаптації на підприємстві розглянуті нами у першому розділі). Вибір адаптаційних заходів залежить, на наш погляд, від виду адаптації, об’єкта адаптації і виду криз. Адаптаційні заходи, на нашу думку – це управлінська дія спрямована на трансформацію об’єкту адаптаційного впливу у визначеному напрямі, з метою

забезпечення

нормального

функціонування

підприємства

кризових умовах за допомогою визначених інструментів. Інструменти були описані нами раніше. Нами визначенні такі адаптаційні заходи для досліджуваних

підприємств

машинобудування

Хмельниччини,

які

забезпечують швидке пристосування до кризових умов з невеликими витратами, а саме: ухиляння, локалізації, дисипації, компенсації. Ухиляння, використовується з метою зниження ризиків діяльності підприємства і передбачає тимчасову відмову від реалізації ризикованих бізнес-проектів, укладання угод з ненадійними чи новими партнерами. В умовах кризи значимість використання даного адаптаційного заходу зростає, оскільки вірогідність їх негативного прояву в різних сферах діяльності підприємства є вищою. Даний адаптаційний захід повинен застосовуватись

при

виявленні

кризових

проявів

зовнішньому

середовищі підприємства. Дисипація, використовується для розподілу негативних проявів кризових умов між діловими партнерами в процесі їх співробітництва, шляхом інтеграції економічних інтересів. У кризових умовах, на наш погляд, даний адаптаційних захід, реалізується шляхом доповнення окремими пунктами ділових угод, які підвищують відповідальність сторін

147

щодо виконання ними своїх зобов’язань і дозволяють розподілити можливі збитки між контрагентами. Крім того, в процесі діяльності підприємство може об’єднувати свої ресурси, комерційні можливості, виробничі потужності, ринки збуту з іншими учасниками ринку з метою зниження загальних витрат підприємства і підвищення ділової активності. Даний адаптаційний захід, як і попередній, повинен застосовуватись при виявленні кризових проявів у зовнішньому середовищі підприємства. Локалізація, як адаптаційних захід, використовується з метою недопущення

неконтрольованого

поширення

негативних

проявів

зовнішнього середовища на сфери діяльності підприємства. Фахові спеціалісти виявивши негативні прояви кризових умов в діяльності підприємства повинні їх обмежити і не допускати їх поширення. Використання даного адаптаційного заходу дасть змогу зменшити негативний вплив кризових умов на діяльність підприємства і рівень враження підприємства кризовими умовами. Даний адаптаційний захід повинен застосовуватись при виявленні кризових проявів у внутрішньому середовищі підприємства. Компенсація,

використовується

метою

створення

резервів

підприємства, формування альтернативних сировинних і збутових ринків, освоєння нових видів діяльності та їх диверсифікації, оновлення асортименту продукції у відповідності до новітніх технічних тенденцій та трансформації ринкового попиту. В кризових умовах значимість даного методу управління зростає в наслідок непередбачених змін на ринку, змін рівня купівельної спроможності та ін. Використання даного адаптаційного заходу

дозволить

підприємству

за

рахунок

ринкових

альтернатив

компенсувати можливі збитки спричинені кризовими умовами. Вчасне застосування даного адаптаційного заходу забезпечується прогнозуванням змін у зовнішньому середовищі підприємства. Використання економічного механізму адаптації підприємства до умов кризи передбачає, на наш погляд, отримання результатів, які ми пропонуємо розрізняти за такими групами:

148

1. Соціальні:  збереження робочих місць;  покращення умов праці;  підвищення рівня соціальної захищеності працівників;  проводити ефективну кадрову і стимулюючу політику на підприємстві. 2. Економічні:  оптимізація рівня собівартості готової продукції;  ефективна цінова і асортиментна політики

з врахуванням

кризових умов;  підтримання вже досягнутого рівня конкурентоспроможності продукції та підприємства в цілому та їх підвищення. 3. Фінансові:  визначення альтернативних джерел фінансування;  забезпечення оптимальної структури капіталу і стабільного фінансового стану;  досягнення запланованих фінансових результатів (прибутку) і нормативних значень показників, що характеризують фінансовий стан підприємства для формування високого кредитного рейтингу. 4. Технологічні:  впровадження інноваційних технологій;  оновлення складу основних фондів. 5. Ринкові:  забезпечення

підприємства

вчасно

необхідними

(фінансовими, сировинними, трудовими);  реалізація запланованих обсягів продукції;  розширення ринків збуту продукції;  формування бази альтернативних постачальників. 6. Управлінські:

ресурсами

149

 виконання діючих у цей період угод з контрагентами і укладання нових комерційних угод з врахуванням кризових умов;  впорядкування і оптимізація структури підприємства;  налагодження зв’язків та руху інформації між структурними підрозділами. Для досягнення вище зазначених результатів економічний механізм адаптації до кризових умов повинен охоплювати всі сфери внутрішнього середовища підприємства і бути спроможним впливати на них у відповідності до змін кризових умов.

3.2. Функції підприємства щодо

запровадження економічного

механізму адаптації в умовах кризи

Формування

реалізація

економічного

механізму

адаптації

підприємства до кризових умов є пріоритетною сферою управлінської ланки на досліджуваних машинобудівних підприємствах. Основними функціями управління є організація, планування, мотивація, координація, контроль. Значення цих функцій при формуванні і реалізації економічного механізму адаптації підприємств до кризових умов ми розглянемо у даному підрозділі. Формування

реалізація

економічного

механізму

адаптації

підприємства до кризових умов має ряд особливостей тому функції управління набувають специфічних властивостей і якостей, які різняться в залежності від особливостей діяльності підприємства та кризових умов. Схематично нами відображено місце функцій підприємства у процесі формування і реалізації економічного механізму адаптації підприємства на рис. 3.5.

150

Реалізація економічного механізму адаптації підприємств

МОТИВАЦІЯ

Формування економічного механізму адаптації підприємства

ПЛАНУВАННЯ

Обґрунтування необхідності застосування економічного механізму адаптації

ОРГАНІЗАЦІЯ

КОНТРОЛЬ

КООРДИНАЦІЯ

Виявлення передумов негативного впливу кризових явищ на діяльність підприємства

Рис. 3.5. Функції управління в процесі формування і реалізації економічного механізму адаптації підприємства до кризових умов Взаємозв’язок функцій управління при формування і реалізації економічного механізму адаптації до кризових умов відображений нами на рисунку 3.6. Планування на підприємстві в умовах кризи відіграє важливу роль, оскільки визначає необхідність формування і реалізації економічного механізму адаптації підприємств. Аналіз при реалізації економічного механізму адаптації підприємства до кризових умов повинен охоплювати як зовнішнє, так і внутрішнє середовище. На підприємстві необхідно створити центр моніторингу за змінами у внутрішньому і зовнішньому середовищах. Планування:  аналіз умов функціонування підприємства та прогнозування їх змін;  оцінювання та визначення характеру впливу змін умов функціонування на

Мотивація:  узгодження інтересів учасників адаптаційного процесу;  формування системи матеріального та особистісного стимулювання виконавців адаптаційних заходів

151

Організація:  структуризація і визначення черговості реалізації адаптаційних заходів;  визначення відповідальних осіб на кожному етапі адаптації;  розподіл відповідальності і повноважень

Координація:  забезпечення відповідності дій учасників адаптаційного процесу;  організація руху оперативної інформації;  забезпечення зворотного зв’язку між учасниками;  коригування цілей і завдання адаптації;  облік змін факторів кризових умов;  визначення методів і засобів адаптації Контроль:  моніторинг змін кризових умов та характеру їх впливу на діяльність підприємства;  оперативне прогнозування кінцевого результату застосованих адаптаційних заходів;  оперативне відстеження поточних результатів та визначення відповідності адаптаційних засобів умовам функціонування підприємства

Рис. 3.6. Взаємозв’язок функцій управління при впровадженні економічного механізму адаптації до кризових умов Аналіз внутрішнього середовища в кризових умовах повинен здійснюватись у короткі строки і охоплювати ті сфери, які безпосередньо стосуються кризових умов функціонування підприємства. На нашу думку, більш доцільним на вітчизняних підприємства буде застосування експресаналізу, з точки зору тривалості і вартості його здійснення. Метою експресаналізу є наочне і просте оцінювання фінансового стану і динаміки розвитку господарюючого суб'єкта. Експрес-аналіз коефіцієнтний

господарської

аналіз

показників

діяльності ліквідності,

підприємства

–

це

платоспроможності,

фінансового стану, основних засобів, оборотних засобів, рентабельності, ділової активності. Враховуючи неготовність вітчизняних підприємств

152

самостійно

здійснювати

аналіз

фінансово-економічних

результатів

господарської діяльності, ми пропонуємо здійснювати його за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення. Сьогодні існує можливість проведення автоматизованого експресаналізу, який передбачає розрахунок вище зазначених показників за допомогою

спеціального

програмного

забезпечення,

яке

передбачає

заповнення форм фінансової звітності і балансу підприємства. Використання програмного забезпечення можливе через мережу Інтернет, воно є платним (в залежності від кількості видів фінансово-економічних показників, які необхідно розрахувати і проаналізувати вартість коливається від 10 до 200 грн), але доступним для підприємств. Експрес-аналіз можна замовити за такими

Інтернет

адресами

http://poglyad.com/pages/analysis/.

як: Строки

http://intellect-nova/analysis/, виконання

експрес-аналізу

коливаються від 1 до 24 годин. Крім експрес-аналізу, який визначає кількісні невідповідності значень показників діяльності підприємства нормативним, необхідно здійснити аналіз роботи кожної сфери діяльності підприємства. В процесі реалізації економічного механізму адаптації підприємств до кризових умов, а саме при визначенні доцільності застосування адаптаційних заходів, ми пропонуємо, використовувати «поле криз», яке будується на основі аналізу змін зовнішнього середовища, розвитку і поширення кризових умов та їх впливу на внутрішнє середовище підприємства. Процедура побудови і застосування «поля криз» на підприємстві передбачає: 1. Визначення сфер аналізу. 2. Визначення критеріїв оцінювання сили враження кризовими умовами. 3. Визначення можливих сфер поширення кризових проявів у внутрішньому середовищі підприємства.

153

4. Ранжування

кризових

проявів

та

вибір

сфер

проведення

першочергових адаптаційних заходів. На рисунку 3.7. нами визначені можливі сфери прояву зовнішніх кризових явищ на підприємстві та їх складові (сфери аналізу). Складові зазначених сфер можуть різнитись на підприємствах у залежності від їх специфіки і не є сталими. Сфера системи управління Критерії

Сфера маркетингу

Оцінка

Критерії

Оцінка

Сфера фінансів Критерії

Оцін -ка

Сфера технологій і виробництва

Сфера кадрів

Критерії

Оперативність

Постачальники

Інвестиції

Інновації

Стиль управління Інформативність Взаємоузгодженість

Споживачі

Кредити

Посередники і перевізники Кон’юнктура цін

Прибутковість Платоспроможність

Фондовіддача Фондомісткість Знос основних фондів

Тип структури управління

Обсяг реалізації

Ліквідність

Рівень враження (сума)

Якість виробництва Рівень враженн я (сума)

Оцінка

Оцін -ка

Рівень кваліфікації персоналу Мотивація персоналу Продуктивність праці Рівень корпорантивної відданості Оплата праці Рівень враження (сума)

Рис. 3.7. Сфери підприємства, які аналізуються при виявлення кризових проявів і побудові «поля криз» Керівник підприємства пропонує начальникам відповідних відділів оцінити роботу підрозділу, шляхом визначення проблемних зон. Оцінювання має здійснюватись за чотирьох бальною шкалою (0, 1, 2, 3). Оцінка «0» виставляється якщо не виявлено загроз та негативних впливів на відповідний напрямок роботи підприємства в кризових умовах і дуже низький рівень їх прояву, можливі трансформації не відзначаться на роботі інших сфер діяльності.

154

Оцінка «1» виставляється якщо негативний вплив кризових умов на роботу даного напрямку підприємства виявлений, але не несе загроз для його функціонування. Негативний вплив є локальним, контрольованим і не впливає на роботу інших сфер діяльності підприємства. Оцінка «2» виставляється якщо виявлено загрози нормальної роботи відповідного напрямку діяльності підприємства та існує ймовірність їх поширення на інші сфери діяльності підприємства. Оцінка «3» виставляється якщо у відповідному напрямку діяльності підприємства виявлені всі ознаки кризи, які прямо впливають на інші сфери діяльності підприємства. Крім оцінювання керівники окремих підрозділів мають зазначити ймовірні сфери враження діяльності підприємства внаслідок поширення кризових проявів з їх підрозділу. Сила ймовірності поширення кризових проявів на інші сфери діяльності підприємства оцінюється за наведеною вище шкалою. Ми пропонуємо, на підприємствах при побудові «Поля криз» використовувати спеціальний шаблон (рис. 3.8). При цьому сила ймовірності поширення кризових проявів на інші сфери визначається типом лінії.

155 Сфера системи управління

Сфера маркетингу

Оперативність

Постачальники

Стиль управління

Споживачі

Інформативність

Взаємоузгодженість

Посередники і перевізники Кон’юнктура цін

Тип структури управління

Обсяг реалізації

Сфера технологій і виробництва

Сфера фінансів Інвестиції

Інновації

Кредити

Фондовіддача

Прибутковість

Фондомісткість

Платоспроможність

Знос основних фондів

Ліквідність

Якість виробництва

Сфера кадрів Рівень кваліфікації персоналу

Мотивація персоналу

Продуктивність праці

Рівень корпорантивної відданості

Оплата праці

сила впливу, що оцінюється 3 балами сила впливу, що оцінюється 2 балами сила впливу, що оцінюється 1 балом

Рис. 3.8. Шаблон-приклад «Поля криз» для підприємств, що функціонують у кризових умовах Керівник підприємства чи відповідальна особа опрацьовуючи оцінки начальників відділів, систематизує їх формуючи «поле криз» підприємства.

156

«Поле криз» дає можливість оцінити ступінь враження діяльності підприємства кризовими умовами функціонування. За

допомогою

«поля

криз»,

керівництво

підприємства

отримує

можливість систематизувати кризові прояви, а також за допомогою ранжування визначити найбільш пріоритетні сфери подолання кризових проявів на підприємстві. Ранжування

кризових проявів ми пропонуємо

здійснювати

за

результатами побудови «поля криз» і оцінки кризових проявів по запропонованій вище шкалі. Крім кризових проявів, ми пропонуємо керівництву оцінити силу впливу кризових проявів на інші сфери діяльності підприємства, швидкість та масштаби їх поширення. Виходячи з вище наведеного максимальний бал оцінки кризових проявів в одній сфері складає 30 балів. Кризові прояви, що отримали найвищий бал оцінки, є першочерговими для подолання, але вимагають обґрунтування можливості їх ліквідації та доцільності застосування адаптації на підприємстві. На рис.3.8 ми наводимо складене нами і працівниками підприємства «Поле криз» для ВАТ «Укрелектроапарат» і визначаємо враженість його внутрішнього середовища фінансовою кризою 2008 року. За даними шаблона ми бачимо, що найбільш враженими є сфери: фінансів – 10 балів і сила поширення 6 балів; маркетингу - 13 балів, сила поширення 5 балів. Виходячи з отриманих результатів першочергові адаптаційні заходи повинні бути спрямовані на сферу маркетингу, а саме поширення

ринків

збуту,

пошук

альтернативних

постачальників.

Наступними мають бути адаптаційні заходи спрямовані на пошук альтернативних джерел фінансування проектів щодо оновлення складу основних фондів. На основі дослідження зовнішнього і внутрішнього середовища підприємства і виявлення необхідності впроваджувати економічний механізм адаптації підприємств до кризових умов необхідно визначити цілі адаптації.

157

Планування передбачає визначення цілей адаптації у різних сферах діяльності (рис. 3.9). В залежності від сфери прояву кризових явищ на підприємстві, визначаються цілі адаптації. Так цілями адаптації при прояву кризових явищ у економічній сфері є: збереження обсягів реалізації продукції та прибутку, забезпечення інвестиційної привабливості підприємства, збереження вартості активів, збереження рівня ефективного функціонування підприємства.

Місія економічного механізму адаптації – виживання,збереження та нарощування досягнутих результатів діяльності підприємства в кризових умовах

Економічні цілі включають: - збереження рівня прибутку; - збереження інвестиційної привабливості; - збереження вартості активів підприємства

Фінансові цілі включають: забезпечення фінансової стабільності; підвищення і збереження платоспроможності; забезпечення ліквідності активів

Управлінські цілі включають: - вибір ефективного стилю керівництва; - впровадження економічних методів управління; - удосконалення системи мотивації

Виробничі цілі включають: збереження обсягів виробництва; пошук альтернативних напрямів диверсифікація діяльності

Соціальні цілі включають: - збереження кількості працюючих; - збереження рівня доходів працюючих; - недопущення погіршення умов праці

Техніко-технологічні цілі включають: - підтримка необхідного рівня технічного оснащення підприємства; - освоєння нових видів продукції; - впровадження інновацій

Структурні цілі включають: - оптимізація системи управління та виробничої структури; - вибір адекватної організаційно-правової форми

Рис. 3.9. Види цілей економічного механізму адаптації до кризових умов

158

При прояву криз у фінансовій сфері цілями адаптації є: забезпечення фінансової стабільності, платоспроможності і ліквідності активів. Прояв кризових явищ у сфері виробництва ставить перед адаптацією такі цілі як: збереження

обсягів

виробництва;

пошук

альтернативних

напрямів

диверсифікація діяльності. Техніко-технологічними

цілями

є:

підтримка

необхідного

рівня

технічного оснащення підприємства; освоєння нових видів продукції; впровадження інновацій Управлінські

цілі:

вибір

ефективного

стилю

керівництва;

впровадження економічних методів управління; удосконалення системи мотивації. Структурні цілі охоплюють: оптимізація системи управління та виробничої структури; вибір адекватної організаційно-правової форми. Соціальні

цілі

включають:

збереження

кількості

працюючих;

збереження рівня доходів працюючих; недопущення погіршення умов праці. У сукупності розглянуті цілі адаптації різних сфер діяльності підприємства

забезпечують

досягнення

генеральної

мети

(місії)

впровадження економічного механізму адаптації підприємства до кризових умов – виживання, збереження та нарощування досягнутих результатів діяльності підприємства в кризових умовах. В процесі планування реалізації цілей адаптації на підприємстві необхідно визначати види ресурсів, обсяг та джерела їх забезпечення, які можуть використовуватись при реалізації економічного механізму адаптації до кризових умов. Організація впровадження економічного механізму адаптації до кризових умов передбачає формування ефективної системи управління, яка б охоплювала всі підрозділи підприємства, а кожен підрозділ підприємства повинен бути наділеним відповідними повноваженнями і обов’язки щодо реалізації економічного механізму адаптації, а саме використання необхідних адаптаційних заходів. Кожен працівник підприємства повинен знати свої

159

посадові обов’язки і розуміти основні завдання, що виникають при реалізації економічного механізму адаптації підприємства. Зв’язки між структурними підрозділами повинні бути гнучкими і зрозумілими для всіх учасників управлінського

процесу.

Для

забезпечення

організаційних

аспектів

впровадження на підприємстві економічного механізму адаптації до кризових умов, ми пропонуємо визначити відповідального за реалізацію адаптаційних процесів у кожній сфері діяльності підприємства. Варто зазначити, що така особа повинна мати високий рівень фахової підготовки, знати особливості діяльності підприємства, наділена відповідними права та обов’язками, мати авторитет серед працівників і контрагентів підприємства, які у сукупності будуть забезпечувати силу її управлінського впливу. В кризових умовах, на наш погляд, не доцільно виокремлювати адаптаційну діяльність підприємства в окрему сферу, необхідно розподілити її функції між вже існуючими сферами діяльності, це в свою чергу дасть можливість не збільшувати витрати на організацію адаптаційних процесів і прискорить їх дію. Розподіл відповідальних може мати такий вигляд, у економічній сфері – начальника планового відділу, у фінансовій сфері – фінансовий директор, у виробничій та техніко-технологічній сферах – головний інженер, в управлінській та організаційній сферах – виконавчий керівник підприємства, у соціальній сфері – начальник відділу кадрів. Відповідальні особи за реалізацію адаптаційних процесів повинні тісно взаємодіяти між собою і взаємоузгоджувати адаптаційні заходи на підприємстві у різних сферах забезпечуючи командну роботу. Мотивація при впровадженні економічного механізму адаптації покликана узгоджувати інтереси учасників адаптаційного процесу та формувати ефективну систему стимулювання реалізації економічного механізму адаптації до кризових умов. Головним стимулюючим чинником адаптації для всіх працюючих на підприємстві і його власників є збереження набути результатів в кризових умовах і недопущення збитків. Це, як правило, досягається в кризових умовах за рахунок зменшення загальновиробничих

160

витрат, вибір статей зменшення витрат і визначення їх обсягу, на нашу думку повинно бути сформоване керівництвом підприємства в альтернативних варіантах і запропоноване для обговорення трудовому колективу, на загальних зборах шляхом голосування обирається найбільш компромісний варіант зменшення витрат. При мотивації впровадження економічного механізму адаптації підприємства до кризових умов переважають моральні чинники над матеріальними, оскільки кризові умови не дозволяють розробляти рангову матеріальну систему заохочення, яка призведе до збільшення витрат. Основним чинником мотивації є усвідомлення небезпеки кризових умов для функціонування підприємства. Основним завданням керівництва є донесення даної інформації до всіх працюючих. Координація при впровадженні економічного механізму адаптації підприємств до кризових умов включає: забезпечення відповідності дій учасників адаптаційного процесу, організація руху оперативної інформації, забезпечення зворотного зв’язку між учасника адаптаційного процесу, коригування цілей та завдання адаптації, облік змін факторів кризових умов, визначення методів і засобів адаптації. Варто зазначити, що дана функція впровадження економічного механізму адаптації до кризових умов, на наш погляд є рушійною силою механізму, оскільки вона передбачає вибір адаптаційних інструментів на підприємстві та їх коригування у відповідності до змін кризових умов функціонування. Забезпечення відповідності дій та зворотного зв’язку в процесі впровадження економічного механізму адаптації здійснюється шляхом проведення спільних нарад відповідальних за адаптацію у різних сферах діяльності підприємства, де і будуть ухвалюватись спільні рішення щодо вибору та необхідності застосування адаптаційних заходів. Облік змін факторів кризових умов необхідно проводити на підприємстві з метою забезпечення адекватності адаптаційних дій умовах функціонування. Кризові умови не є сталими, вони постійно змінюються в залежності від дій суб’єктів ринку, також вони можуть поширюватись на

161

інші сфери діяльності підприємства, характер впливу кризових умов на діяльність підприємства теж, у часі, може змінюватись. Саме при трансформації кризових умов та зміні характеру їх впливу на діяльність підприємства виникає потреба коригувати цілі і завдання адаптації. Найбільш впровадженні

відповідальним економічного

завданням

механізму

функції

адаптації

на

координація

при

підприємстві

визначення важелів та засобів адаптації, застосування яких покращить результати діяльності підприємства в кризових умовах. Вибір адаптаційних важелів та інструментів напряму залежить від виду криз ти необхідної адаптації. Залежність видів криз і адаптаційних заходів на підприємстві щодо визначення об’єкту адаптаційного впливу, адаптаційних важелів та інструментів відображена у Додатку К. Варто зазначити, що зазначені нами адаптаційні інструменти в залежності від видів криз, адаптації, об’єкту адаптаційного впливу і адаптаційних важелів не є однозначними, оскільки кожне підприємство має специфічні особливості організації управління, виробничих процесів. На нашу думку, при виявленні кризи на підприємстві можна застосовувати декілька видів адаптації та відповідно цілий ряд адаптаційних інструментів, але варто враховувати їх доцільність порівнюючи їх вартість і корисність. Контролю при впровадженні економічного механізму адаптації підприємства до ринкових умов включає: моніторинг змін кризових умов та характеру їх впливу на діяльність підприємства; оперативне прогнозування кінцевого

результату застосованих адаптаційних

заходів;

оперативне

відстеження поточних результатів та визначення відповідності адаптаційних засобів умовам функціонування підприємства. Контроль одночасно при впровадженні економічного механізму адаптації виступає методом управління і функцією управління, мета використання яких є поточне співставлення відповідності адаптаційних заходів кризовим умовах функціонування і можливим їх змінам, а на

162

завершальному етапі визначення результативності адаптаційних заходів та доцільності їх застосування з метою врахування помилок адаптації у майбутньому. Контроль наскрізно пронизує весь процес впровадження економічного механізму адаптації до кризових умов. Невикористання цього методу і функції управління унеможливлює реалізацію економічного механізму адаптації підприємств до кризових умов і отримання адаптаційного ефекту. Виконання розглянутих вище функцій управління, на наш погляд, забезпечить можливість впровадження економічного механізму адаптації на підприємствах машинобудування. Кожна складається

розглянута із

серії

функція

управління

взаємопов’язаних

дій.

процесом,

Тому

оскільки

відповідності,

впровадження економічного механізму адаптації до кризових умов є управлінським процесом, що включає ряд безперервних взаємопов’язаних дій. Послідовність його реалізації розглянемо у наступному підрозділі.

3.3.

Процес

впровадження

економічного

механізму

адаптації

підприємства до кризових умов

Розглянувши основні функції щодо впровадження економічного механізму адаптації підприємств до кризових умов на наш погляд, необхідно їх взаємопов’язати та визначити послідовність застосування при управління підприємством у кризових умовах, таким чином сформувавши процес впровадження економічного механізму адаптації до кризових умов. У

загальному

визначенні

процес

управління

–

це

реалізація

взаємопов’язаних функцій, необхідних для того, щоб сформувати цілі та їх досягти.

Відповідно

до

даного

визначення

процес

впровадження

економічного механізму адаптації до кризових умов – це визначена

163

послідовність реалізації взаємопов’язаних функцій управління з метою адаптації підприємства до кризових умов функціонування. Уточнює процес впровадження економічного механізму адаптації до кризових умов – процедура, яка являє собою встановлений порядок дій спрямованих на впровадження економічного механізму адаптації у діяльність підприємства. Визначивши складові елементи економічного механізму адаптації (рис. 3.10) варто зазначити, що їх змістовність, значення та особливості застосування можуть змінюватись у залежності від змін внутрішнього та зовнішнього середовища. При цьому зовнішнє середовище необхідно розподілити

на:

контактне

середовище

(постачальники,

споживачі,

посередники, компаньйони, конкуренти), макросередовище (законодавча база, соціально-культурний стан, економічний стан, політичний стан, демографічний стан, природно-географічний стан, техніко-технологічний стан), мегасередовище (зміни кон’юнктури світового ринку машинобудівної продукції, зміни кон’юнктури на світовому фінансовому ринку, характер співробітництва з країнами-партнерами (споживачів, постачальників), зміни рівнів економічного

розвитку країн-партнерів, рівень технологічного

розвитку машинобудівної сфери). До

внутрішнього

середовища

підприємства

відносимо:

стан

виробництва, стан організаційно-управлінської структури, фінансовий стан, види діяльності, асортимент продукції, маркетинг, кадри. При аналізі внутрішнього середовища у процесі впровадження економічного механізму адаптації підприємства до кризових умов необхідно з’ясувати характер впливу зовнішнього середовища, визначити сфери враження кризою, можливість їх поширення на інші сфери та характер наслідків для підприємства. Варто зазначити, що не лише зовнішнє середовище може трансформувати внутрішнє, але й зміни внутрішнього середовища

можуть

викликати

трансформації

зовнішньому..

164 Мегасередовище

Макросередовище

Мезосередовище

Контактне середовище

Внутрішнє середовище підприємства Виробництво, організаційно-управлінська структура, види діяльності, асортимент продукції, маркетинг, кадри, фінансовий стан

Наукові підходи, методи управління, принципи адаптації, функції адаптації

1. Аналіз зовнішнього і внутрішнього середовищ, виявлення кризових умов, визначення загроз і можливостей для діяльності підприємства 2. Визначення: виду кризу, її параметрів, характеру впливу, вражених сфер підприємства, можливих масштабів поширення кризи 3. Обґрунтування необхідності застосування адаптаційних заходів для пристосування до кризових умов 4. Визначення стану готовності підприємства до кризових умов та їх проявів у діяльності, ресурсних можливостей Підготовка підприємства до адаптації

Підприємство не готове застосовувати адаптаційні заходи

Підприємство готове застосовувати адаптаційні заходи

5. Визначення цілей адаптації та необхідних видів її застосування Виживання

Пристосування

Збереження доходності

Нарощення виробництва та доходів

6. Визначення необхідного забезпечення для застосування адаптації (інформаційне, нормативно-законодавче, ресурсне, організаційне, методичне) 7. Розробка плану адаптації, визначення засобів адаптації, терміну та сфер їх застосування 8. Застосування адаптаційних заходів та поточне визначення результату Перепрофілювання

Припинення

Продовження і коригування

9. Розрахунок ефективності застосування адаптаційних заходів

Рис. 3.10. Процес впровадження економічного механізму адаптації до кризових умов на машинобудівних підприємствах

165

Прямий вплив внутрішнє середовище підприємства здійснює на контактне середовище і опосередкований вплив на макро- і мега- середовищі. З’ясувавши стан внутрішнього середовища підприємства та ступінь його враження кризовими умовами необхідно визначити вид економічної кризи, характер

її

впливу,

масштабність

охоплення

нею

сфер

діяльності

підприємства. Саме завдяки такому аналізу кризових умов визначається необхідність застосування адаптаційних заходів. Вид кризи визначається в залежності від сфери її прояву (виробнича, сировинна, ринкова, фінансова, економічна,

кадрова,

збутова,

інвестиційна,

соціально-економічна,

управлінська та ін.). Характер впливу кризових умов можна розділити на три рівні: значний, поміркований, незначний. При незначному впливі кризових умов на діяльність підприємств застосування адаптаційних заходів є недоцільним, за умов поміркованого впливу застосування адаптаційних заходів є бажаним, а при значному впливі застосування адаптаційних заходів є обов’язковим. У ситуації, коли кризові умови відкривають додаткові можливості підприємству необхідно реалізовувати адаптаційні заходи навіть при незначному впливі. На основі визначення стану внутрішнього середовища та параметрів

кризових

умов

обґрунтовується

доцільність

застосування

адаптаційних заходів. Для цього фахові спеціалісти підприємства мають розробити прогнозований сценарій розвитку кризових умов та відповідних змін внутрішнього середовища. При цьому визначається прогнозний розмір збитків підприємства без реалізації адаптаційних заходів та за умов адаптації, вартість реалізації адаптації та проводиться порівняння економічних вигод. ПЗ >ПЗа+Ав,

(3.1)

де ПЗ – прогнозовані обсяги збитків підприємства як наслідок функціонування підприємства в кризових умовах без адаптації;

166

ПЗа – прогнозовані обсяги збитків (доходів) підприємства при застосуванні адаптаційних заходів в кризових умовах; Ав – витрати підприємства, які виникли в процесі реалізації економічного механізму адаптації. В умовах перевищення обсягів збитків без адаптації (ПЗ) над обсягами збитків після адаптації (ПЗа) та вартості реалізації адаптаційних заходів (Ав) необхідність адаптації є очевидною, в інших випадках керівництво повинно приймати рішення на власний розсуд, прогнозуючи наслідки. Крім того, впровадження економічного механізму адаптації та подальша його дієвість визначається умовами, що склались у внутрішньому середовищі підприємства. На наш погляд, впровадження економічного механізму адаптації до кризових умов на вітчизняних машинобудівних підприємствах може здійснюватись за таких умов: попередньої готовності до прояву кризових явищ та за умов неготовності до подолань кризових проявів у діяльності підприємства. Визначення стану готовності підприємства до реалізації адаптаційних заходів до кризових умов визначається відповідністю та готовністю його підрозділів та сфер діяльності до адаптаційних змін. В умовах неготовності підприємства до застосування адаптаційних заходів проводяться певні реформування його внутрішнього середовища, наприклад: реорганізація системи управління та організаційної структури, модернізація виробничих

процесів,

підвищення

кваліфікації

чи

перепідготовка

працівників, фінансове забезпечення, перегляд доцільності видів діяльності, зміна асортименту та обсягів виробництва продукції, зміна суб’єктів контактного

середовища

(постачальників,

споживачів,

посередників,

перевізників). Підготовка підприємства до застосування адаптаційних заходів передує безпосередній адаптації і є її складовою. У залежності від стану внутрішнього середовища та параметрів кризових умов визначаються цілі адаптації: виживання, пристосування, збереження доходності, нарощення виробництва і доходів. В умовах

167

значного негативного впливу кризових умов на діяльність підприємства всі зусилля адаптації спрямовуються на його виживання і недопущення банкрутства. При відсутності загрози банкрутства підприємство необхідно реформувати його внутрішнє середовище у відповідності до кризових умов. При незначному впливі кризових умов адаптація спрямовується на збереження позицій підприємства на ринку та обсягів реалізації продукції. При відсутності впливу кризових умов на діяльність підприємства адаптація спрямовується на використання можливостей, що потенційно можуть виникнути в результаті погіршення роботи конкурентів в кризових умовах. Вибір цілей адаптації визначається: станом внутрішнього середовища, характером прояву кризових умов та ймовірністю враження кризовими умовами сфер діяльності підприємства. Впровадження економічного механізму адаптації до кризових умов вимагає з боку підприємства використання певних видів та обсягів ресурсів, які визначаються у залежності від виду кризи, характеру прояву, масштабів поширення та глибини враження діяльності підприємства. У сукупності такі ресурси формують базу забезпечення впровадження економічного механізму адаптації до кризових умов. В залежності від видів ресурсів базу забезпечення процесу впровадження економічного механізму адаптації до кризових умов можна розподілити на такі складові: нормативно-правова, організаційна, ресурсна, методична. Нормативно-правове

забезпечення

передбачає

врахування

підприємством у своїй діяльності нових чи змінених нормативнозаконодавчих документів, що трансформують його умови функціонування чи суб’єктів контактного середовища. До прикладу, останні зміни податкового законодавства в Україні прямо впливають на діяльність підприємства та суб’єктів його контактного середовища. В результаті можуть бути змінені форми оподаткування, рівень платоспроможності суб’єктів контактного середовища, ставки податків. При цьому, при впровадженні економічного механізму адаптації слід враховувати зміни обсягу податків, що необхідно

168

сплатити відповідного до нового податкового кодексу. Засоби адаптації, що застосовуються

підприємством

не

повинні

суперечити

чинному

законодавству. Організаційне забезпечення передбачає чітке розмежування обов’язків між підрозділами підприємства та їх працівниками щодо впровадження економічного механізму адаптації до кризових умов, оптимізацію структури управління та приведення у відповідність їй виробничої структури підприємства. Ресурсне забезпечення поділяється на такі складові як: інформаційне, фінансове, кадрове, маркетингове. Інформаційна складова ресурсного забезпечення передбачає збір та обробку оперативної інформації про зміни умов функціонування та створення ефективної системи розподілу й обміну інформації між структурними підрозділами підприємства, створення умов для налагодження зворотного інформаційного зв’язку. Фінансова складова покликана забезпечувати процес впровадження економічного механізму адаптації необхідними фінансовими ресурсами, визначати і обраховувати доцільність адаптаційних витрат та результатів, створювати резервні фонди, забезпечувати фінансування діяльності підприємства з альтернативних джерел на найвигідніших умовах, вчасне виконання фінансових зобов’язань підприємства, раціональне використання фінансових ресурсів та розподіл прибутку. Кадрова складова покликана забезпечити підприємство високо кваліфікованим, досвідченим персоналом, готовим проявляти ініціативу та приймати ризик на себе в складних кризових умов. Необхідно періодично обраховувати потребу у різних категоріях персоналу та робити відповідні корекції у його складі відповідно до змін у діяльності підприємства. Маркетингова складова в умовах кризи є однією з найважливіших, оскільки повинна забезпечувати виробництво конкурентоспроможної продукції та її реалізацію в повній мірі для вчасного забезпечення виробничого процесу оборотними коштами. В умовах кризи маркетингове забезпечення передбачає проведення

адекватної

цінової

та

асортиментної

політики,

пошук

169

альтернативних постачальників та споживачів, проведення постійних досліджень ринку з метою використання ринкових можливостей на користь підприємства. Методичне

забезпечення

передбачає

розробку

наукового

обґрунтування впровадження економічного механізму адаптації до кризових умов, визначення виду кризу та характер її впливу на діяльність підприємства, розробку сценаріїв трансформації умов функціонування враховуючи

стани

макросередовища,

визначення

показників

оцінки

внутрішнього стану підприємства, обрахунок та визначення характеру ефективності впроваджених адаптаційних заходів. Наступним етапом впровадження економічного механізму адаптації є розробка плану адаптації. План адаптації включає визначення: сфер застосування адаптаційних заходів, засоби адаптації, терміни застосування адаптаційних заходів, етапи поточного контролю відповідності адаптаційних заходів кризовим умовам. Визначення сфер застосування адаптаційних заходів здійснюється у відповідності до сфер прояву кризових умов у діяльності підприємства та сфер ймовірного їх поширення. Ця складова аналізу внутрішнього середовища здійснюється за допомогою побудови запропонованого

нами

«поля

криз».

Визначення

засобів

адаптації

здійснюється у відповідності до сфер адаптації та інструментів їх реформування. Термін застосування адаптаційних заходів визначається глибиною враження сфер діяльності кризовими умовами та тривалістю протікання кризових умов. При застосуванні визначених адаптаційних заходів відповідальні особи (керівники підрозділів, заступники директора) повинні відстежувати зміни кризових умов та відповідність їм адаптаційних заходів. Якщо кризові умови впродовж періоду адаптації не були трансформовані адаптаційні заходи коригуються лише на наявне адаптаційне забезпечення та можливості підприємства. В разі зміни характеру прояву кризових явищ у зовнішньому середовищі

необхідно

визначати

доцільність

застосування

діючих

170

адаптаційних засобів і коригувати процес їх використання. В умовах поширення масштабів прояву кризових умов у діяльності підприємства чи змінах внутрішнього середовища підприємства необхідно перепрофілювати характер та цілі адаптації. Завершальним етапом процесу впровадження економічного механізму адаптації до кризових умов є визначення рівня ефективності застосування адаптаційних заходів. Варто

зазначити,

що

при

реалізації

процесу

впровадження

економічного механізму адаптації підприємств до кризових умов керівництво повинно дотримуватись раніше визначених нами наукових підходів, методів управління, принципів та функцій адаптації.

3.4. Визначення економічної ефективності реалізації механізму адаптації підприємства до кризових умов

Ефективність – це характеристика процесів і впливів управлінської діяльності, яка відображає ступінь досягнення визначених цілей. Крім того, ефективність проявляється у таких аспектах, як:  досягненні

визначеного

конкретного

результату

діяльності

підприємства;  відповідності отриманого результату запланованому;  функціональній

різноманітності

управління

та

прийняття

альтернативних управлінських рішень;  можливості обрахунку відповідності управлінських дій умовам функціонування;  вірогідності

досягнення

цільових

завдань

управління

підприємством;  співставленні реальних ефектів і нормативних або планових.

171

У наукових економічних працях з проблем оцінки ефективності діяльності підприємства, сформувалась теоретична концепція ефективності, яка включає і зарубіжні наукові доробки з цього питання. Основні положення даної концепції включають:  поняття «ефективність» застосовується для оцінки досягнутих підприємством результатів;  основним показником економічної ефективності є прибуток підприємства;  оцінка

показників

ефективності

здійснюється

шляхом

співставлення досягнутого значення з базовим чи науково обґрунтованими нормативами. На вітчизняних підприємствах поширені ситуації, коли підприємства працюють рентабельно, а через дефіцит оборотних коштів можуть стати неплатоспроможними і, як наслідок, банкротами. Також бувають ситуації, що по сучасному оснащенні підприємства мають збиткові результати діяльності. Тому критерії ефективності мають бути комплексними, що дозволить враховувати їх взаємовплив.. Ефективність може розглядатись як відношення:  визначених цілей до потреб підприємства;  результату діяльності до визначених цілей;  результату діяльності до затрат необхідних для його досягнення. Багатоаспектність прояву ефективності вимагає від нас визначення концептуальних підходів щодо трактування сутності ефективності реалізації економічного механізму адаптації підприємства до кризових умов. Вирізняють декілька концепції ефективності управління, а саме: цільова, системна, «балансу інтересів» [167]. Аналізуючи зазначені концепції трактування ефективності управління, спробуємо визначити найбільш відповідну щодо визначення ефективності реалізації економічного механізму адаптації до кризових умов.

172

Цільова концепція передбачає, що діяльність підприємства спрямована на досягнення заздалегідь визначених цілей, а ефективність управління характеризує ступінь їх досягнення [167]. Варто зазначити, що у кризових умовах цілі підприємства можуть змінюватись, а визначити ефективності управління в таких умовах буде неможливо. Концепція «балансу інтересів» передбачає спрямованість діяльності на задоволення очікувань, сподівань, потреб контактних груп підприємства, а ефективність характеризує ступінь досягнення балансу їх інтересів з інтересами підприємства. Визначення ефективності управління передбачає вимірювання ступеня задоволення потреб контактних груп в процесі діяльності підприємства. Дана концепція не може бути використана при визначенні ефективності реалізації економічного механізму адаптації до кризових умов, оскільки в кризових умовах всі дії повинні бути спрямовані на подолання негативних впливів зовнішнього середовища, а не на співставлення інтересів контактних груп. Системна концепція передбачає, що на діяльності підприємства впливають внутрішні і зовнішні чинники, а ефективність характеризується ступенем пристосування (адаптації) підприємства до умов зовнішнього середовища. Оскільки формування і реалізація економічного механізму адаптації спрямовані на нормалізацію роботи підприємства в складних кризових умовах, найбільш прийнятною для визначення ефективності є системна концепція. Для визначення ефективності можуть використовуватись такі підходи:  розрахунок синтетичних показників ефективності (коефіцієнти оперативності, надійності, оптимальності та інші);  шляхом

порівняння

реальних

результатів

нормативними чи ідеальними;  шляхом проведення експертного опитування.

плановими,

173

Функціонування підприємства в кризових умовах, як правило, передбачає збиткову та не ефективну діяльність, порушення комерційних та виробничих

циклів на підприємстві. Досліджуваний нами

механізм

спрямований на попередження збиткової діяльності чи її мінімізацію, отже передбачає отримання певного ефекту. «Ефект» в перекладі з латинської це – результат. Ефект застосування економічного механізму адаптації до кризових умов передбачає визначення результату в наслідок зміни стану підприємства, в наслідок дії зовнішніх і внутрішніх чинників. У даному випадку внутрішніми чинниками буде реорганізація роботи підприємства при застосуванні економічного механізму адаптації. Вплив на роботу підприємства, на нашу думку, може бути нейтральним або позитивним, у виняткових випадках негативним. Джерелом зовнішніх чинників є кризові умови функціонування, характер впливу цих чинників може бути негативним або нейтральним, у виняткових випадках позитивним. За своїм призначенням економічний механізм адаптації до кризових умов спрямований на ліквідації та нейтралізацію негативних впливів кризових умов функціонування на роботу підприємства. Результатами реалізації економічного механізму адаптації до кризових умов є, на нашу думку, ефект адаптації. Ефект адаптації – це результат отриманий на підприємстві в процесі реалізації економічного механізму адаптації, який оцінюється об’єктивним економічним станом підприємства і рівнем досягнення суб’єктивних очікувань керівництва (власників) підприємства. Якісний характер ефекту визначається значенням розрахованого показника ефективності; при позитивному значенні ефект має місце і свідчить про доцільність і відповідність економічного механізму адаптації кризовим умовам; нульове значення вказує на відповідність економічного механізму адаптації кризовим умовам та на значний обсяг втрачених можливостей підприємства; від’ємне значення ефекту вказує втрачені

174

можливості

підприємства

та

невчасне

недоцільне

застосування

адаптаційних заходів. Розрахунок ефекту адаптації, на нашу думку, може здійснюватись шляхом співставлення прогнозних збитків при виявлені негативного впливу кризових умов на діяльність підприємства з реальними, які все ж мали місце після реалізації економічного механізму адаптації, результатами. Якщо прогнозні обсяги збитків є меншими ніж реальні збитки в кризових умовах, ефект адаптаційних заходів є від’ємним, за інших умов ефект адаптації може бути позитивним і передбачає перевищення прогнозованих збитків над реальними та нейтральним за умов відповідності прогнозних збитків реальним. Нейтральний ефект адаптації вказує на те, що адаптаційні заходи невдало використані і підприємство втратило адаптаційні можливості на даному етапі функціонування. На нашу думку, ефект адаптації має місце на підприємстві не лише в умовах прибуткової діяльності, але й при збитку, який є меншим ніж прогнозований при виявленні впливу на діяльність підприємства кризових умов. Адаптаційні можливості підприємства – це потенціал підприємства, що може бути використаний для ліквідації, подолання чи нейтралізації негативних впливів кризових умов функціонування на його діяльність. У практиці підприємств адаптаційні можливості можуть визначатись обсягом резервного капіталу (фінансові), недовантеженість основних фондів – обсяг збільшення

виробництва

(виробничі),

обсяг

незадоволеного

попиту

продукцією підприємства на ринку (ринкові). АМ =Вм+Рм+Фм,

(3.2)

Вм – виробничі можливості передбачають використання всіх основних фондів підприємства з максимальною віддачею, при визначенні даного показника визначаємо обсяг виробництва, який забезпечить довантаженість

175

ОФ до повної виробничої потужності, даний показник має місце за умов неповної завантаженості основних фондів підприємства (тис. грн); Фм – фінансові можливості, це грошові кошти які підприємство має у своєму розпорядженні, завдяки раціональному розміщенню, використанню та залученню фінансових ресурсів у діяльності підприємства, пропонуємо визначати їх як обсяг резервного фонду підприємства чи спеціально створеного адаптаційного фонду (тис. грн). Рм – ринкові можливості формуються шляхом підвищенні обсягів реалізації продукції і послуг чи рівня доходів підприємства від реалізації продукції. Ринкові можливості можуть мати місце у двох випадках при розширенні ринків збуту чи кон’юнктурних змінах (підвищенні) відпускних цін на продукцію. У першому випадку визначаються як обсяг незадоволеного попиту продукцією підприємства на ринку, а у другому випадку як обсяг зростання доходів в наслідок підвищення відпускних цін (тис. грн). На нашу думку, ефективність економічного механізму адаптації підприємства до кризових умов необхідно розраховувати у відносному та абсолютному значенні. Особливістю розрахунку його ефективності є те, що необхідно враховувати не лише результати і витрати пов’язані з реалізацією даного механізму, а й розмір можливих збитків, які б мали місце на підприємстві, що функціонує в кризових умовах і не використовує адаптаційних заходів. Значення відносного показника ефективності вказує на характер ефекту адаптації. Як відносний показник ефективності пропонується обраховувати коефіцієнт ефективності (Кеф) застосування економічного механізму адаптації підприємства до кризових умов: Кеф =(РР-Ав)/ПВ, де

РР

–

реальні

результати

економічного механізму адаптації;

підприємства

(3.3) при

використанні

176

ПВ

–

прогнозовані

обсяги

втрат

підприємства

внаслідок

функціонування у кризових умовах; Ав – витрати підприємства, які виникли у процесі реалізації економічного механізму адаптації. Розраховуючи даний показник за РР, пропонується брати значення валового прибутку, а при визначенні ПВ можливі втрати внаслідок зменшення обсягів реалізації продукції, підвищення цін на матеріали, сировину та фінансові ресурси. Якщо,

значення

коефіцієнта

Кеф>1,

то

ефект

застосування

економічного механізму адаптації має місце і свідчить про його доцільність і відповідність кризовим проявам. При Кеф=1, ефект також має місце і свідчить про попередження економічним механізмом адаптації збитків підприємства. Якщо Кеф<1, ефект від застосування економічного механізму адаптації не отриманий, що в свою чергу свідчить про допущення помилок в процесі його застосування і неадекватну оцінку впливу кризових умов функціонування. Відповідно до значення

Кеф, можна виділити три види ефекту

адаптації:  доцільний ефект адаптації;  нейтральний ефект адаптації;  втрачений ефект адаптації. Для визначення конкретних, вартісних результатів застосування економічного механізму адаптації підприємства до кризових умов необхідно розраховувати абсолютні показники ефекту адаптації. До абсолютних показників відносимо: Ефективність

застосування

економічного

механізму

адаптації

підприємства до кризових умов (ЕФм): ЕФм =(РР-Ав)-ПВ,

(3.4)

177

Чиста

адаптаційна

ефективність

(ЕФч)

передбачає

врахування

втрачених можливостей підприємства в кризових умовах функціонування під час формування і реалізації економічного механізму адаптації підприємства. ЕФч= ЕФм-МД,

(3.5)

МД= Вм*+Рм*+Фм*,

(3.6)

де ЕФч – чиста ефективність застосування економічного механізму адаптації; МД – це обсяг можливих доходів підприємства при використанні його втрачених адаптаційних можливостей (виробничих, фінансових, ринкових) у кризових умовах. Вм* – обсяг скорочення виробництва внаслідок кризи (тис. грн); Фм* – фінансові втрати підприємства внаслідок підвищення цін на фінансові ресурси, невчасних розрахунків з контрагентам, додаткові затрати по обслуговуванню і залученню фінансових ресурсів (тис. грн); Рм* – втрачений обсяг попиту на ринку (тис. грн). В результаті реалізації економічного механізму адаптації до кризових умов на підприємстві можуть мати місце різні види адаптаційних ефектів (рис. 3.11 ). Їх визначення можливе лише шляхом суб’єктивної оцінки керівництва результатів впровадження економічного механізму адаптації до кризових умов. За характером отриманих результатів виділяємо: 

економічні адаптаційні ефекти, проявляються у проміжних і

кінцевих результатах діяльності підприємства (зростанні продуктивності праці, зниженні собівартості, нарощуванні обсягів виробництва, підвищенні рівня конкурентоспроможності продукції, збільшенні прибутку);  праці,

соціальні адаптаційні ефекти, виявляються у покращенні умов застосуванні

прогресивних

форм

морального

та

особистісного

стимулювання працівників, вирішенні соціальних проблем, задоволенні потреб

178

суспільства (збільшення кількості робочих місць, розширенні сфер діяльності, підвищенні добробуту працівників, забезпечення охорони здоров’я та соціального захисту працівників). За сферами застосування економічного механізму адаптації: 

фінансові

адаптаційні

ефекти,

виявляються

підвищенні

платоспроможності, ліквідності підприємства, освоєнню нових фінансових видів діяльності, збільшенні прибутку;

Види адаптаційних ефектів

За характером прояву:  економ ічні;  соціаль ні За способами оцінювання:  реальні;  розрахунков і;  умовні

За сферами застосування:  фінанс ові;  виробн ичі;  ринков і;  управлі За масштабами нські поширення:  первісні;  мультипліка ційні

Від мети визначення:  абсолют ні;  порівнял ьні В залежності від часу дії:  довгострокові;  середньостроко ві;  короткострокові

Рис. 3.11. Види адаптаційних ефектів на підприємстві 

виробничі адаптаційні ефекти, проявляються у покращенні

виробничого процесу, оновленні обладнання, застосуванні новітніх технологій, які у сукупності призводять у подальшому до зменшення загально виробничих витрат, нарощування обсягів виробництва, диверсифікації виробництва; 

управлінські адаптаційні ефекти, проявляються у вчасному

реагуванні на зміни зовнішнього середовища застосовуючи адаптаційні заходи, формуванні потенціалу підприємства, гнучкій організаційні та

179

виробничій структурах підприємства, наявності висококваліфікованого персоналу, формуванні корпоративної культури і духу на підприємстві; 

ринкові адаптаційні ефекти, проявляються у розширенні ринків

збуту та сировини, збільшенні обсягів реалізації продукції, підвищенні рівня конкурентоспроможності продукції. За способами оцінювання: 

реальні

адаптаційні

ефекти,

виявляються

фактичному

скороченні загально виробничих витрат підприємства та збільшенні доходів; 

розрахункові

адаптаційні

ефекти,

отримуються

шляхом

розрахунку визначених показників ефективної діяльності підприємства (продуктивність

праці,

трудомісткість,

матеріаломісткість,

енергомісткість, рентабельність, платоспроможність, ліквідність); 

умовні

адаптаційні

ефекти,

виявляються

покращенні

діяльності підприємства, яку не можливо розрахувати але їх наявність є очевидною (згуртованість колективу, трудова самовіддача працівників, формування ділового іміджу і репутації, формування корпоративного духу); За масштабами поширення ефективності: 

первісні адаптаційні ефекти, проявляються одразу в процесі

реалізації механізму адаптації, заходами, що передбачають миттєву і одноразову, місцеву дію. Такі ефекти проявляються лише за місцем дії адаптаційних заходів і не розповсюджуються на інші сфери підприємства, оскільки є специфічними; 

мультиплікаційні адаптаційні ефекти, виникають в наслідок

застосування

універсальних

адаптаційних

заходів,

їх

дія

може

розповсюджуватись на інші сфери підприємства і примножуватись у сукупності застосованих адаптаційних заходів; У відповідності до мети визначення ефективності:

180

 питому

абсолютні адаптаційні ефекти, характеризують загальну чи величину

економічного

ефекту

за результатами

реалізації

економічного механізму адаптації до кризових умов; 

порівняльні

адаптаційні

ефекти,

визначаються

шляхом

прогнозування результатів реалізації економічного механізму адаптації до кризових

умов

альтернативними

засобами,

при

цьому

критерієм

ефективності є можливість досягнення адаптаційних цілей з меншими витратами. В залежності від часового чинника: 

довгостроковий адаптаційний ефект, проявляється у виживанні

підприємства і можливості здійснювати свою діяльність незалежно від зміни умов функціонування; 

середньостроковий

адаптаційний

ефект,

проявляється

спроможності організації розвиватись і підтримувати належний рівень конкурентоспроможності; 

короткостроковий

можливістю

подолання

адаптаційний

існуючих

ефект,

негативних

впливів

визначається зовнішнього

середовища Відсутність

адаптаційних

ефектів

за

результатами

реалізації

економічного механізму адаптації на підприємстві може свідчити про виникнення помилок у процесі адаптації, які проявляються у такому: 

неправильному

трактуванні

загроз

кризових

умов

для

нормального функціонування підприємства; 

нечітких, нереальних визначених адаптаційних цілях;



відсутності

ефективної

системи

мотивації

реалізації

адаптаційних заходів; 

формальному сприйняті функцій управління щодо реалізації

економічного механізму адаптації до кризових умов; 

відсутності системи оцінки результатів;

181



«ручному управлінні», відсутності сучасних методів,стилів і

форм управління підприємством; 

неготовності

відповідальних

осіб

за

впровадження

адаптаційного механізму діяти нестандартно, швидко, приймати ризик і відповідальність при виборі адаптаційних заходів на себе. Варто зазначити, що помилки адаптації можуть виникати на всіх етапах впровадження економічного механізму адаптації до кризових умов.

Висновки за третім розділом

Визначено

сутність

економічного

механізму

адаптації

підприємства до кризових умов, на наш погляд – це комплекс дій щодо застосування організаційно-економічних способів і методів пристосування, які за рахунок внутрішнього потенціалу підприємства забезпечують стабільне функціонування в умовах кризи. 2. Обґрунтовано, що в основі формування економічного механізму адаптації до кризових умов мають бути покладені такі наукові підходи як: системний,

комплексний,

ситуаційний,

процесcний.

реалізація

економічного механізму адаптації підприємства до кризових умов, забезпечується використанням таких методів управління, як: аналіз, оцінювання, прогнозування, реагування, контроль. 3. У процесі наукових досліджень, автором доповнено теорію економічної науки, шляхом введення таких наукових понять як: період адаптації, ефективний період адаптації, об’єкт адаптаційного впливу, адаптаційні заходи, ефект адаптації, адаптаційні можливості підприємства. 4. З’ясовано, що важливим етапом реалізації економічного механізму адаптації до кризових умов є вибір адаптаційних заходів, який залежить від виду адаптації, об’єкта адаптації, виду криз, ступеню враження сфер

182

діяльності кризовими умовами, масштабів поширення криз, тривалості прояву негативних впливів кризових умов функціонування. Автором запропоновано використовувати такі адаптаційні заходи підприємства в кризових умовах, як: ухиляння, локалізації, дисипації, компенсації. 5. Визначені принципи, що забезпечують ефективне впровадження економічного механізму адаптації до кризових на підприємстві: наукової обґрунтованості,

гнучкості,

альтернативності,

раціональності

(ефективності), послідовності, самоорганізації, сумісності, керованості, випередження

(упередження),

часового

обмеження,

каталізатора,

реалістичності, диференційованої мотивації. 6.

Виділені

підприємства

такі

до

попереджувальна,

функції

кризових

економічного умов:

компенсаційна,

механізму

організаційна, координаційна,

адаптації

прогнозуюча, стимулююча,

контрольна, інформаційна. 7. Визначено, що дія економічного механізму адаптації підприємств до зовнішнього середовища передбачає застосування таких груп важелів, як: соціальні, фінансові, економічні, правові, організаційні, управлінські, техніко-технологічні. 8. Формування і реалізація економічного механізму адаптації підприємства до кризових умов має ряд особливостей тому функції управління: організація, планування, мотивація, координація, контроль – набувають специфічних властивостей і якостей, які різняться в залежності від особливостей діяльності підприємства та кризових умов. 9.

Запропоновано

при

визначенні

доцільності

застосування

адаптаційних заходів, використовувати «поле криз», яке будується на основі аналізу змін зовнішнього середовища, розвитку і поширення кризових умов. За допомогою «поля криз», керівництво підприємства отримує можливість систематизувати кризові прояви, а також шляхом їх ранжування визначити найбільш пріоритетні сфери подолання кризових проявів на підприємстві.

183

10. Виявлено, що реалізація економічного механізму адаптації підприємств до кризових умов передбачає постановку таких груп цілей: фінансові, техніко-технологічні, управлінські, структурні, соціальні – які у сукупності

забезпечують

досягнення

генеральної

мети

(місії)

впровадження економічного механізму адаптації підприємства до кризових умов – виживання та збереження досягнутих результатів діяльності підприємства в кризових умовах. 11. Запропоновано на завершальному етапі реалізації економічного механізму адаптації здійснювати розрахунок ефекту адаптації, шляхом співставлення прогнозних збитків при виявлені негативного впливу кризових умов на діяльність підприємства з реальними, які все ж мали чи не мали місце після реалізації економічного механізму адаптації, результатами. Якісний характер ефекту адаптації визначається значення розрахованого показника ефективності, при позитивному значенні ефект має місце і свідчить про доцільність і відповідність економічного механізму адаптації кризовим умовам; нульове значення вказує на відповідність економічного механізму адаптації кризовим умовам та на значний обсяг втрачених можливостей підприємства; від’ємне значення ефекту вказує втрачені можливості підприємства та невчасне і недоцільне застосування адаптаційних заходів. Автором виділено три види ефекту адаптації: доцільний ефект адаптації, нейтральний ефект адаптації, втрачений ефект адаптації. 12.

Запропоновано

розрахунок

ефективності

впровадження

економічного механізму адаптації здійснювати як у відносних так і у абсолютних показниках. Значення відносного показника ефективності (коефіцієнт ефективності – Кеф ) вказує на характер ефекту адаптації, а розрахунок

абсолютних

показників

(ефективність

застосування

економічного механізму адаптації підприємства до кризових умов – ЕФм, чиста адаптаційна ефективність – Ефч ) визначає конкретні, вартісні

184

результатів застосування економічного механізму адаптації підприємства до кризових. 13. Зазначено, що в процесі впровадження економічного механізму адаптації підприємств до кризових умов можуть виникати різного роду адаптаційні ефекти, а їх відсутність свідчить про помилки адаптації. Основні

результати

проведених

досліджень

відображені у таких наукових працях автора: [80, 82, 86 ].

даного

розділу

185

ВИСНОВКИ

У процесі виконання дисертаційної роботи були отриманні такі науково-практичні результати: 1.

Визначено

сутність

економічного

поняття

«криза»,

яка

ситуативною характеристикою будь-якого підприємства, що функціонує невідповідно до розгортання подій у зовнішньому середовищі. Кризи в діяльності

підприємства

можуть

різнитись

за

своїм

характером,

особливостями протікання та іншими чинниками. Дослідження сутності економічного

поняття

«криза»

дало

можливість

автору

доповнити

класифікацію кризових явищ на рівні підприємства, за такими ознаками: інтенсивністю протікання – затяжна, стрімка; характером перебігу – явна, прихована. 2. З’ясовуючи сутність поняття «адаптація», автором доповнено класифікацію видів адаптації підприємства за ознаками: черговістю змін – первинна,

вторинна;

сферою

сприйняття

–

соціальна,

виробнича,

економічна, управлінська; рівнем впливовості на ситуацію – реактивна, проактивна;

глибиною

необхідних

змін

–

поведінкова,

символічна;

характером впливу на ринок – викривлена і ринкова. 3. У процесі дослідження автором сформовано наукову гіпотезу, що негативний вплив зовнішнього середовища на діяльність підприємств може бути зменшений чи нейтралізований з допомогою ефективної системи управління підприємством, яка забезпечує його адаптацію до кризових умов функціонування, шляхом застосування адаптаційних інструментів. 4. Визначені науково-методичні підходи здійснення аналізу кризових проявів на підприємств машинобудування в кризових умовах, який включає такі етапи: визначення мети аналізу; висування гіпотези на підставі аналітико-економічних міркувань та ознайомлення з конкретними умовами розвитку явища; підбір статистичних матеріалів і їх оцінки, а також

186

систематизація відібраних даних і визначення недостатніх показників; додаткова обробка матеріалу за допомогою спеціальних статистичних методів; формування висновків і практичних пропозицій. 5. Визначено, що передумови виникнення кризових явищ можна розподілити на дві групи: перші виникають на макрорівні і формують умови функціонування підприємствам; другі безпосередньо виникають в процесі функціонування підприємства, а їх характер і масштаби прояву залежать від рівня ефективного управління підприємством. 6. Виявлено, що світова фінансова криза зумовила загострення кризових явищ на вітчизняних підприємствах у фінансові сфері, такі кризові явища проявились у фінансових кризах. Особливістю фінансової кризи є те, що вона потенційно зароджує загрозу руйнації економічної системи в якій виникає. Розглядаючи особливості розвитку вітчизняних підприємств в умовах протікання сучасної світової фінансової кризи можна відзначити, що фінансова криза проявилась у таких видах: інвестиційна, ліквідності, неплатоспроможності, прибутковості, ефективності. 7. Визначені теоретико-методологічні основи формування та практичні аспекти застосування економічного механізму адаптації підприємства до кризових умов, який визначається як комплекс дій щодо застосування організаційно-економічних способів і методів пристосування, які за рахунок внутрішнього

потенціалу

підприємства

забезпечують

стабільне

функціонування в умовах кризи. Визначено: наукові підходи – системний, комплексний,

ситуаційний,

процесcний;

методи

управління:

аналіз,

оцінювання, прогнозування, реагування, контроль; принципи адаптації – наукової

обґрунтованості,

гнучкості,

альтернативності,

раціональності

(ефективності), послідовності, самоорганізації, сумісності, керованості, випередження

(упередження),

реалістичності,

диференційованої

організаційна,

прогнозуюча,

часового

обмеження,

мотивації;

функції

попереджувальна,

каталізатора, адаптації

–

компенсаційна,

координаційна, стимулююча, контрольна, інформаційна; важелі адаптації –

187

соціальні, фінансові, економічні, правові, організаційні, управлінські, техніко-технологічні. 8. У процесі наукових досліджень, автором доповнено теорію економічної науки, введенням таких наукових понять як: ефективний період адаптації, об’єкт адаптаційного впливу, адаптаційні заходи, ефект адаптації, адаптаційні можливості підприємства. 9. При аналізі внутрішнього середовища підприємства з метою виявлення проявів кризових умов запропоновано використовувати «поле криз», яке дає можливість керівництву систематизувати кризові прояви, а також шляхом їх ранжування, визначити найбільш пріоритетні сфери подолання кризових проявів на підприємстві. 11.

Автором

розроблено

процес

поетапного

впровадження

економічного механізму адаптації до кризових умов, який являє собою карту дій для керівництва підприємств машинобудування що функціонують в кризових умовах. 12. Запропоновано здійснювати розрахунок ефекту адаптації, шляхом співставлення прогнозних збитків при виявлені негативного впливу кризових умов на діяльність підприємства з реальними (збитками/доходами), які мали місце після реалізації економічного механізму адаптації до кризових умов. Запропоновано

розрахунок

ефективності

впровадження

економічного

механізму адаптації здійснювати як у відносних (коефіцієнт ефективності – Кеф ) так і у абсолютних (ефективність застосування економічного механізму адаптації підприємства до кризових умов – ЕФм, чиста адаптаційна ефективність – Ефч ) показниках.

188

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1.

Авраамова Е. Гурков И. Адаптация промышленных предприятий к

рыночным условиям / Е. Авраамова, И. Гурков // Вопросы экономики. – 1997. – №11. – С. 145-149. 2.

Адаптация промышленных предприятий к научно-техническим

новшествам / Под ред. Гончарова В.Н. – К. : Техника, 1993. – 132 с. 3.

Азоев Г.Л. Конкуренция: анализ, стратегия и перспектива /

Г.Л. Азоев. – М. : ИНФРА-М, 1995. – 319 с. 4.

Азоев Г.Л. Конкурентные преимущества фирмы / Г.Л. Азоев,

А.П. Челенков. – М. : Новости, 2000. – 256 с. 5.

Акофф Р. Искусство решения проблем / Р. Акофф; пер. с англ. – М.

: Мир, 1982. – 236 с. 6.

Акофф Р., Эмери Ф. целеустремленных системах / Р. Акофф, Ф. Ємери;

пер. с англ. ; под ред. И.А. Ушакова. – М. : «Советское радио», 1974. – 272 с. 7.

Акофф Р.Л. Планирование в больших экономических системах /

Р.Л. Акофф ; пер. с англ. Г.Б. Рубальского под ред. И.А. Ушакова. – М. : Советское радио, 1972, – 224 с. 8.

Алексеева А.М. Проблемы адаптации социально-экономических

систем в транзитивной экономике / А.М. Алексеева. – СПб. : Изд-во СПбГУЭФ, 2001. – 20 с. 9. прийняття

Алєксєєв І.В., Смирнова Т.О., Хоменко А.І. Система підтримки управлінських

рішень

як

складова

механізму

адаптації

машинобудівних підприємств в середовищі невизначеності / І.В. Алєксєєв, Т.О. Смирнова, А.І. Хоменко // Вісник Хмельницького національного університету.

Економічні

науки.

–

Хмельницький:

Хмельницький

національний університет, 2010. – №.1. – С. 47-51. 10. Амблер Т. Практический маркетинг / Т. Амблер. – СПб. : Питер, 1999. – 400 с.

189

11. Ансофф І. Стратегическое управление / І. Ансофф ; сокр. пер. с англ. [Науч. ред. и авт. предисл. Л.И. Ефенко]. – М. : Экономика, 1989. – 498 с. 12. Антикризове управління підприємством : навчальний посібник. – К. : Кондор, 2007. – 272 с. 13. Антикризисное управление : Учеб. [Для студентов вузов, обучающ. по экон. спец.] / Э.М. Коротков, А.А. Беляев, Д.В. Валовой и др.; Под ред. Э.М. Короткова. – М. : ИНФРА-М, 2001. – 432с. 14. Анфилатов В.С. Системный анализ в управлении / В.С. Анфилатов [и др.]. – М. : Финансы и статистика, 2002. – 368 с. 15. Асаул А.Н. Теория и практика принятия решений по выходу из кризиса / А.Н. Асаул, И.П. Князь, Ю.В. Коратева ; под ред. засл. сторит. РФ, д-ра экон. наук, проф. А.Н. Асаула. – СПб. : АНО «ИПЭВ», 2007. – 224 с. 16. Баринов В.А. Антикризисное управление / В.А. Баринов : учебное пособие. – [2-е изд.]. – М. : ФБК-ПРЕСС. – 2005. – 488 с. 17. Бартон Д. Успешные стратегии в условиях кризиса / Д. Бартон, Р. Ньюуєл, Г. Уилсон. – The McKinsey Quarterly. – 2002. – № 4. – Режим доступу: www.management.com.ua/cm/cm090.html 18. Беллман Р. Процессы регулирования адаптацией / Р. Белман ; пер. с англ. – М. : МИР, 1964. – 359 с. 19.Белошапка

В.А.

Стратегическое

управление:

принципы

международная практика / В.А. Белошапка, Г.В. Загорий / Под редакцией Белошапки В.А. – К. : Абсолют-В, 1998. – 352 с. 20.Беляев А.А., Чешко А. Экономический механизм управления НПО промышленности / А. Беляев, А. Чешко // Экономика Советской Украины. – 1990. – № 2. – С. 91-94. 21. Бергер В.Я. Методологические аспекты изучения адаптивности явлений / В.Я. Бергер // Вопросы теории адаптации. – Л. : Наука, 1987. – С. 13-30.

190

22. Благодєтєва-Вовк С.Л.

Управління

фінансовою

санацією

підприємств: Навчальний посібник / С.Л. Благодєтєва-Вовк. – К. : НікаЦентр. – 2006. – С.12-17. 23. Бланк И. А. Финансовый менеджмент : учебный курс / И.А. Бланк. – 2-е изд., перераб. и доп. – К. : Эльга: Ника-Центр, 2004. – 656 с. 24. Бланк И. А. Управление активами и капиталом предприятия / И.А. Бланк. – К. : Эльга: Ника-Центр, 2003. – 446 с. 25. Бланк И. А. Управление финансовой стабилизацией предприятия / И.А. Бланк. – К. : Эльга: Ника-Центр, 2003. – 484 с. 26. Бляхман

Л.С.

Основы

функционального

антикризисного

менеджмента / Л.С. Бляхман. – К. : Либідь, 1999. – 380 с. 27. Бондарь Н. Эффективность управления фирмой / Н. Бондарь. – СПб. : БИЗНЕС-ПРЕССА, 1999. – 416 с. 28. Брейли Р., Майерс С. Принципы корпоративных финансов : Учеб. [для студ. экон. спец. вузов ] / Р. Брейли, С. Майерс. – М. : Олимп-Бизнес, 1997 – 1120 с. 29. Будник М.М. Адаптація промислових підприємств до ринкових умов господарювання : автореф. дис. На здобуття наук. ступеня канд. екон. наук: 08.06.01 / М.М Будник ; Харк. держ. екон. у-т. – Х., 2002. – 18с. 30. Будник М.М. Адаптація промислових підприємств до ринкових умов господарювання : дис… канд. екон. наук : 08.06.01 / М.М. Будник. – Х., 2002. – 199 с. 31. Булеев

И.П.

Антикризисное

управление

предприятияем

И.П. Булеев, А.И. Брюховецкая. – М. : Перспективы, 2000. – 420 с 32. Булянда

А.А.

Технология

адаптивного

стратегического

планирования / А.А. Булянда, В.Л. Петренко. – Донецк : ИЭП НАН Украины, 1996. – 26 с. 33. Василенко

В.О.

Антикризове

В.О. Василенко. – К : ЦУЛ. – 2003. – 504 с

управління

підприємством

191

34. Виноградський

С.Б.

Организация

системы

адаптивного

менеджмента фирмы: Дис… к.е.н.: 08.06.01. / С.Б. Виноградский. – Донецк, 2001. – 198 с. 35. Виханский

О.С.

Стратегическое

управление:

учебник

О.С. Виханский. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : Гардарики, 1999. – 296 с. 36. Войнаренко М.П. Проблеми реформування економіки України / М.П. Войнаренко. – К. : Логос, 1999. – 259 с. 37. Войнов И.В. Моделирование экономических систем и процессов : монографія / И.В. Войнов. – Челябинск : Изд. ЮУрГУ, 2002. – 392 с. 38. Георгиевский А.Б. Философские проблемы теории адаптации / А.Б. Геогиевский. – М. : Мысль, 1975. –264с. 39. Герасимчук В.Г. Розвиток підприємства: діагностика, стратегія, ефективність : монографія / В.Г. Герасимчук. – К. : Вид-во "Вища шк.", 2005. – 265 с. 40. Гибсон Дж. Организации: поведение, структура, процессы / Дж. Гибсон. – М. : ИНФРА-М, 2000. – 662 с. 41. Гинзбург Е.Г. Законы и методологии развития организации производственных систем / Е.Г. Гинзбург. – Иваново : Издательство ИГУ, 1989. – 285 с. 42. Горячева

К.С.

Механізм

управління

фінансовою

безпекою

підприємства : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. Наук : 08.06.01 / К.С. Горячева ; Київський національний ун-т технологій та дизайну. – К. : Вид-во КНУТД, 2006. – 16 с. 43. Гриньов А.В. Інноваційний розвиток промислових підприємств: концепція, методологія, стратегічне управління / А.В. Гриньов. – Х. : ІНЖЕК, 2003. – 308 с. 44. Грішнова О. А. Організаційно-економічний механізм управління інтелектуалізацією трудової діяльності / О.А. Грішнова, А.В. Василик // Вісник Прикарпатського університету. – Серія : Економіка, – 2008. – Вип. 6. – С. 29 – 45.

192

45. Грунин О. Экономическая безопасность организации / О. Грунин, С. Грунин. – СПб. : Изд-во "Питер", 2002. – 160 с. 46. Грушенко

В.И.,

Фомченкова

Л.В.

Кризисное

состояние

предприятия: поиск причин и способов его преодоления / В.И. Грушенко, Л.В. Фомченкова // Менеджмент в России и за рубежом. – 1998. – №6. – С. 45-49. 47. Дєєва Н. М. Фінансовий аналіз : навчальний посібник / Н.М. Дєєва, О.І. Дедіков. – К. : Центр учбової літератури, 2007. – 328 с. 48. Деминг Э. Выход из кризисна : Новая парадигма управления людьми, системами, процесами / Э. Деминг. – М. : Альпина Бизнес Букс, 2007. – 370 с. 49. Дойл П. Менеджмент: стратегия и тактика / П. Дойл. – СПб. : Издательство «Питер», 1999. – 560 с. 50. Долішній М. Головні напрями стратегії виходу економіки України з кризи / М. Долішній, М. Козоріз. – Економіка України. – 1995. – №4. – С. 30-36. 51. Дороніна

М.С.

Управління

економічними

та

соціальними

процесами підприємства: монографія / М.С. Дороніна. – Х. : ХДЕУ, 2002. – 431 с. 52. Друкер П.Ф. Управление, нацеленное на результаты : пер. с англ. / П.Ф. Друкер. – М. : Технол. шк. бизнеса, 1994. – 200 с. 53. Єльникова Г.В. Основи адаптивного управління : курс лекцій / Г.В. Єльникова. – Х. : Видав. гр. „Основа”, 2004. – 128 с. 54. Єрохін С.А. Структурна трансформація національної економіки (теоретико-методологічний аспект): наук. Монографія / С.А. Єрохін. – К. : Світ Знань, 2002. – 134 с. 55. Єфімова О. Системний підхід – основа управління діяльністю підприємств / О. Єфімова // Персонал. – 2007. – № 2. – С. 67-71. 56. Егоров

П.В.

Организационные

механизмы

управления

производством / П.В. Егоров. – Донецк : НЭПНАН укр., 1995. – 178 с.

193

57. Економічний

аналіз

навч.

посібник

М.А. Болюх,

В.В. Бурчевський, М.І. Горбатюк та ін. ; за ред. акад. НАНУ М.Г. Чумаченка. – 2-ге, перероб. і доп. – К. : КНЕУ, 2003. – 556 с. 58. Экономическая стратегия фирмы : учеб. пособие / под ред. А.П. Градова. – СПб. – 1995. – 411с. 59. Іванюта

С.М.

Антикризове

управління

навч.

посіб.

С.М. Іванюта. – К. : ЦУЛ. – 2007. – 288 c. 60. Ивашковская

И.В.

Жизненный

цикл

организации:

взгляд

финансиста / И.В. Ивашковская // Управление компанией. – 2006. – № 11. – С. 60-67. 61. Истомина Т.А. Алгоритм управления процессом реструктуризации в кризисных ситуациях

// Научно-технич. сб. "Коммунальное хозяйство

городов", вып. 40. – Сер. : Экономические науки. – К. : Техніка, 2002. – С. 7579. 62. Истомина ситуаций

Т.А.

процессе

Методика

управления

экспресс-диагностики реструктуризацией

кризисных

предприятия

Т.А. Истомина // Управління розвитком ХДЕУ. – 2002. – №2. – С. 55-58. 63. Карась

Л.

Управленческая

диагностика

–

основа

совершенствования менеджмента / Л. Карась // Проблемы теории и практики управления. – 1996. – №6. – С. 78-83. 64. Кейнс Дж. Заметки об экономическом цикле / Дж. Кейнс ; пер. с англ. [ Избр. произведения]. – М. : Экономика, 1993. –543 с. 65. Кемпбелл Р. Экономика / Р. Кембелл, С. Макконел, Л. Брю. – М. : Республика, 1992. – 400с. 66. Кизим

Н.А.

Организация

крупномасштабных

экономико-

производственных систем / Н.А. Кизим. – Х. : Бизнес-Информ, 2000. – 108 с. 67. Клейнер Г.Б. Предприятие в нестабильной экономической среде: риски, стратеги, безопасность / Г.Б. Клейнер, В.Л. Тамбовцев, Р.М. Качалов. – М. : Экономика, 1997. – 482 с.

194

68. Кнорринг В. И. Теория, практика и искусство управления: учебник для вузов по специальности «Менеджмент» / В. И. Кнорринг. – 2-е изд., изм. и доп. – М. : Издательство НОРМА (Издательская группа НОРМА ИНФРАМ), 2001. – 528 с. 69. Козаченко А.В. Економічна безпека підприємства. Сутність і механізм забезпечення : монографія / А.В. Козаченко, В.П. Понаморев, А.Н. Лещенко. – К. : Вид-во "Либра", 2003. – 280 с. 70. Коласс Б. Управление финансовой деятельностью предприятий. Проблемы, концепции и методы / Б. Коласс ; [пер. с франц.]. – М. : Финансы, ЮНИТИ, 1997. – 576 с. 71. Кондратьев Н.Д. Избранные сочинения / Н.Д. Кондратьев. – М. : Экономика, 1993. – 523с. 72. Кондратьев О. В. Факторы обеспечения финансовой устойчивости предприятия / О.В. Кондратьев // Финансы Украины. – 1991. – №9. – С. 73-76. 73. Кононов Д. Как выйти из кризиса крупным предприятиям / Д. Кононов // Проблемы теории и практики. – 1998. – №4. – С. 23-29. 74. Контроллинг как инструмент управления предприятием / Под ред. Н. Г. Данилочкиной. – М. : Аудит, ЮНИТИ, 1998. – 279 с. 75. Костирко Л.А. Діагностика потенціалу фінансово-економічної стійкості підприємства : монографія / Л.А. Костирко. – [2-ге вид., перероб. і доп.]. – Х. : Фактор, 2008. – 336 с. 76. Крамаренко

Г.О.

Фінансовий

аналіз

планування

Г.О. Крамаренко. – Київ : Центр навчальної літератури, 2003. – 224 с. 77. Крысин А.В. Безопасность предпринимательской деятельности / А.В. Крысин. – М. : Изд-во "Финансы &Кредит и статистика", 1996. – 384 с. 78. Кудлаєнко С.В. Аналіз передумов виникнення кризових явищ на підприємствах машинобудівної галузі Хмельниччини / С.В. Кудлаєнко // Збірник державного Черкаського технологічного університету. – 2009. –№ 23, Ч.1. – С. 145-149.

195

79. Кудлаєнко С.В. Еволюція наукових поглядів щодо кризових коливань / С.В. Кудлаєнко // Трансформации мировой экономики в условиях кризисного

развития:

материалы

научно-практической

конференции

«Трансформации мировой экономики в условиях кризисного развития». – Симферополь:

Таврический

национальный

университет

им.

В.И. Вернадского, 2009. – с. 38-40. 80. Кудлаєнко С.В. Ефективність застосування економічного механізму адаптації на машинобудівних підприємствах / С.В. Кудлаєнко // Статистична оцінка соціально-економічного розвитку: зб. текстів доп. за матеріалами 11-ої Всеукр. наук.-практ. конф., 20 травня 2011 р. – Хмельницький : Хмельницький університет управління та права, 2011 – С. 230-233. 81. Кудлаєнко

С.В.

Наукові

засади

кризових

коливань

С.В. Кудлаєнко // Культура народов Причерноморья. Науковий журнал. – 2009. – № 171. – С. 141-143. 82. Кудлаєнко

С.В.

Наукові

засади

формування

економічного

механізму адаптації до кризових умов / С.В. Кудлаєнко // Вісник ХНУ. – 2011. – №5, Т.2. – С. 32-36. 83. Кудлаєнко С.В. Особливості прояву кризових явищ на вітчизняних підприємствах / С.В. Кудлаєнко // Вісник Хмельницького національного університету. – 2009. – №6. – С. 83-86. 84. Кудлаєнко С.В. Особливості фінансової кризи на підприємствах машинобудування Хмельниччини / С.В. Кудлаєнко // Вісник ХНУ. – 2010. – №6, Т.3. – С. 187-190. 85. Кудлаєнко

С.В.

Теоретичні

основи

поняття

«адаптація

підприємств» / С.В. Кудлаєнко // Вісник Хмельницького національного університету. – 2009. – №5. – С.172-174. 86. Кудлаєнко

С.В.

Трансформація

функцій

управління

при

запровадженні економічного механізму адаптації в умовах кризи / С.В. Кудлаєнко // Вісник ХНУ. – 2011. – №5, Т.3. – С.193-196.

196

87. Кудлаєнко С.В. Оцінка відповідності системи управління на машинобудівних підприємствах умовам функціонування / С.В. Кудлаєнко // Теорія і практика сучасної економіки : Матеріали ХІІ міжн. наук.-практ. конф., 5-7 жовтня 2011 року / відп. ред Хомяков В.І. – Черкаси : ЧДТУ, 2011. – С. 276-279. 88. Кудлаєнко С.В. Концептуальні засади ефективного застосування економічного механізму адаптації підприємства до кризових умов / С.В. Кудлаєнко // Вісник Тернопільського національного економічного університету. – 2011. – № 5–1. – С. 121–127. 89. Кудлаєнко

С.В.

Теоретико-практичні

аспекти

застосування

економічного механізму адаптації підприємств до кризових умов / С.В. Кудлаєнко

Збірник

державного

Черкаського

технологічного

університету. – 2011. – Вип. 29, Ч.2. – С. 174-178. 90. Кудлаєнко С.В. Дохід підприємства від операційної діяльності в рамках

міжнародного

прийнятого

підходу

С.В. Кудлаєнко,

В.І. Невмержицький // Ринки товарів та послуг України в умовах економічного зростання : Збірник наукових праць міжнародної науковопрактичної конференції. – Вінниця : центр підготовки навчально-методичних видань ВТЕІ КНТЕУ, 2008. – С. 119-123 91. Кудлаєнко С.В. Ситуаційний підхід до адаптації підприємств до кризових умов [Електронний ресурс] / Л.О. Чорна, С.В. Кудлаєнко, // Ефективна економіка. – 2011. – №8. – Режим доступу до журналу : htpp://www.economy.nayka.com.ua 92. Кудлаєнко С.В. Алгоритми формування механізму адаптації підприємства до кризових умов / Л.О. Чорна, С.В. Кудлаєнко, // Економіка та держава. – 2011. – №10. – С. 78-79. 93. Кудлаєнко С.В. Особливості інвестиційної політики підприємства в кризових умовах / Л.О. Чорна, С.В. Кудлаєнко // Інвестиції: практика і досвід. – 2011. – №20. – С. 19-22.

197

94. Кузнец исследований

С.

Современный

размышлений.

экономический

Нобелевская

лекция

рост: /

результаты С. Кузнец

Нобелевские лауреаты по экономике: взгляд из России / [под ред. Ю.В. Яковца]. – СПб. : Гуманистка, 2003. 95. Кузьмін

О.Є.

Чинники,

які

визначають

побудову

систем

індикаторів на підприємствах / О.Є. Кузьмін, О.Г. Мельник // Теоретичні та прикладні питання економіки. Збірник наукових праць. – 2007. – Випуск 12. – С. 105-13. 96. Кульман А. Экономические механизмы / А. Кульман ; пер. с фр. – М. : Прогресс, 1993. –192 с. 97. Куркин Н.В. Управление экономической безопасностью развития предприятия / Н.В. Куркин. – Днепропетровск : Изд-во АРТ-ПРЕСС, 2006. – 452 с. 98. Ландіна

Т.В

Організаційно-економічні

механізми

адаптації

підприємства до умов ринку / Т.В. Ландина. – К. : Видавництво „Наукова думка”, 1994. – 283 с. 99. Лепа Н.Н. Методы и модели стратегического управления предприятием / Н.Н. Лепа. – Донецк: Юго-Восток, 2002. – 185 с. 100. Лігоненко Л. О. Антикризове управління підприємством: теоретикометодологічні засади та практичний інструментарій. / Л.О. Лігоненко. – К. : КНТЕУ, 2001. – 580с. 101. Лисенко Ю.Г. Організаційно-економічний механізм управління підприємством / Ю.Г. Лисенко, П.В. Єгоров // Економіка України. – 1997. – № 1. – С. 86-92. 102. Любушин Н.П. Анализ финансово-экономической деятельности предприятия: Учебное пособие для вузов. / Н.П. Любушин, В.Б. Лещева, В.Г. Дьякова ; под ред. проф. Н.П. Любушина. – М. : ЮНИТИ – ДАНА, 2001. – 471с. 103. Майер К. Контроллинг для начинающих / К. Майер. – М. : Финансы и статистика, 1996. – 450 с.

198

104. Маликов Н.В. Адаптация: проблемы, гипотезы, эксперименты : монография / Н.В. Маликов. – Запорожье. – 2001. – 156 с. 105. Маркс К. Капитал / К. Маркс, Ф. Єнгельс. – Т. 23. – М. : Экономика, 1982. – С. 625-637. 106. Мартиненко В.П. Финансовый анализ как способ предотвращения банкротства / В.П. Мартиненко // Вестник Украинской академии банковского дела. – 1997. – №3. – С. 35-39. 107. Мартюшева Л.С. Категорія "антикризове управління" як процесне явище / Л.С. Мартюшева, А.Б. Мілованова // Економіка розвитку / ХНЕУ, 2006. – №3. – С.90-93 108. Матійчук А. Діагностика банкрутства підприємства / А. Матвійчук // Економіка України. – 2007. – №4 (545). – С. 20-28. 109. Мельник А.О. Становлення та розвиток поняття „адаптація підприємства / А.О. Мельник // Вісник Технологічний університет Поділля, 2004. – № 1, Ч. 2, Т.2. – С. 135-138. 110. Мельник

О.Г.

Діагностика

діяльності

машинобудівного

підприємства на засадах системи економічних індикаторів : [монографія] / О.Г. Мельник. – Львів : Видавництво ДП «Видавничий дім «Укрпол», 2009. – 188 с. 111. Менеджмент для магистров / под ред. д.э.н., проф. А.А. Епифанов, д.э.н., проф. С.Н. Козьменко. – Суми : ИТД «Университетская школа». – 2003. – 762 с. 112. Меньшиков С. М. Длинные волны в экономике / С.М. Меньшиков, Л.А. Клименко. – М. : Международные отношения, 1989. – С. 147-190. 113. Мескон М. Х. Основы менеджмента / М.Х. Мескон, М. Альберт, Ф. Хедоури. – М. : Инфра-М, 2009. – 704 с. 114. Мильнер Б.З. Теория организаций / Б.З. Мильнер. – М. : ИНФРА, 1998. – 336 с. 115. Мильнер Б.З. Системный подход к организации управления / Б.З. Мильнер, Л.Я. Евенко, В.С. Рапорт. – М. : Экономика, 1993. – 224 с.

199

116. Минцберг Г. Школы стратегий / Г. Минцберг, Б. Альстренд, Дж. Лэмпел. – СПб : Питер, 2001. – 512 с. 117. Наказ Міністерства економіки від 19 січня 2006 р. №14 «Про затвердження

Методичних

рекомендацій

щодо

виявлення

ознак

неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства» із змінами і доповненнями. – Режим доступу : http://www.me.gov.ua/ 118. Новикова О.Ф. Економічна безпека: концептуальне визначення та механізм забезпечення / О.Ф. Новікова, Р.В. Покотоленко. Ін-т економіки промисловості НАН України. – Донецьк : Изд-во "Прима", 2006. – 407 с. 119. Обучение рынку / Под ред. С.Ю. Глазьева. – М. : Экономика, 2003. – 563 с. 120. Олійник О.В. Циклічність відтворювального процесу в сільському господарстві: Монографія / О.В. Олійник. Харк. нац. аграр. ун-т ім. В.В. Докучаєва. – Х. – 2005. – 322 с. 121. Оцінка

діагностика

фінансової

стійкості

підприємства

монографія / М.О. Кизим, В.А. Забродський, В.А. Зінченко, Ю.С. Копчак. – Х. : Видавничий дім «ІНЖЕК», 2003. – 144 с. 122. Панченко А.І. Узагальнення моделі статистичної оцінки основних показниквів діяльності підприємства / А.І. Панченко. – 2005. –№3. – С. 133146. 123. Петренко

В.Л.

Технология

адаптивного

планирования

производственно-экономических системах / В.Л. Петренко. – ИЭП НАН Украины, Донецк, 1991. – 31с. 124. Петренко В.Л., Коновалова С.А. Дестабилизация и адаптация как источник и механизм экономической эволюции // Модели управления в рыночной экономике / Сб. науч. пр. – Донецьк : ДонНУ. – 1999. – Вип. 3. – С.67-63. 125. Переходы

катастрофы:

опыт

социально-экономического

развития / Под ред. И.Н. Осипова – М. : Изд-во Моск. ун-та, 1994.

200

126. Пономаренко В.С. Стратегія розвитку підприємства в умовах кризи : монографія / В.С. Пономаренко, М.О. Кизим. – Х. : Видавничий Дім „ІНЖЕК”, 2003. – 328 с. 127. Програма

соціально-економічного

та

культурного

розвитку

Хмельницької області на 2009 рік, – С. 20. – Режим доступу : http://www.adm.km.ua/index1.php?link=37 128. Путятін

Ю.О.

Фінансові

механізми

управління

розвитком

підприємства: монографія / Ю. О. Путятін, О. І. Пушкар, О. М. Тридід. – X. : Основа, 1999. – 488 с. 129. Пушкарь А. И. Антикризисное управление: модели, стратегии, механизмы / А.И. Пушкарь, А.Н. Тридед, А.Л. Колос . – Харьков: ООО Модель Вселенной, 2001. – 452 с. 130. Растригин Л.А. Адаптация сложных систем / Л.А. Растригин. – Рига: Зинатие, 1981. – 375 с. 131. Репин В.В. Процессный подход к управлению. Моделирование бизнес-процесов / В.В. Репин. – М. : РИА «Стандарты и качество», 2004. – 408 с. 132. Саати Т., Кернс К. Аналитическое планирование. Организация системы / Т. Саати, К. Кернс ; пер. с англ. – М. : Радио связи, 1991. – 86 с. 133. Садеков А.А. У правление предприятием в условиях кризиса : моногр. / А.А. Садеков, В.В. Цурик ; Донецк. гос. ун-т экономики и торговли им. М. Туган-Барановского. – Донецк : [б. и.], 2006. – 184 с. 134. Самочкин

В.Н.

Гибкое

развитие

предприятия.

Анализ

планирование / В.Н. Самочкин. – М. : Дело, 2000. – 336 с. 135. Ситник Л.С. Організаційно-економічний механізм антикризового управління підприємством / Л.С. Ситник. – Донецьк : ІЕП НАН України, 2000. – 504 с. 136. Смит А. Исследования о природе и причинах богатства народов / А. Смит ; пер. с англ. – М. : Соцэкну, 1962. – 176 с.

201

137. Соколовский М. Экономический кризис: логика его развертывания / М. Соколовский // Рынок капитала. – 1998. – №23-24. – С. 19 - 23. 138. Срагович В.Г. Адаптивное управление / В.Г. Срагович. – М. : Наука, 1981. – 314 с. 139. Статистичний збірник. Фінансово-економічний стан підприємств Хмельницької області за 2010 рік / Головне управління статистики у Хмельницькій області. – Хмельницький, 2011. – С. 23. 140. Статистичний щорічник Хмельницької області за 2010 рік / Головне управління статистики у Хмельницькій області. – Хмельницький, 2011. – С. 433. 141. Стратегия и тактика антикризисного управления фирмой / под общ. ред. А.П. Градова, Б.И. Кузина. – СПб. : Специальная литература, 1996. – 398 с. 142. Стрекалов О.Б. Кризисы в организации и управление проектами : учеб. пособ. / О.Б. Стрекалов, Э.Р. Зарипов – Казань : КГТУ, 1997. – 160 с. 143. Сумець О.М. Стратегії сучасного підприємства та його економічна безпека / О.М. Сумець, М.Б. Тумар. – К. : Вид-во "Хай-Тек Прес", 2008. – 400 с. 144. Тейлор Ф.У. Принципы научного менеджмента / Пер. с англ. А.И. Зак [ науч. ред. и предис. Е.А. Кочерина ]. – М. : Контроллинг, 1991. – 104 с. 145. Терещенко

О.О.

Антикризове

фінансове

управління

на

підприємстві : монографія / О.О. Терещенко. – К. : КНЕУ, 2006. – 268 с. 146. Терещенко О.О. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання : навч. посібник / О.О. Терещенко. – К. : КНЕУ, 2003. – 554 с. 147. Терещенко О.О. Фінансова санація та банкрутство підприємств : навчальний посібник / О.О. Терещенко. – К. : КНЕУ, 2000. – 412 с. 148. Тесленко Т.І. Модель діагностики банкрутства підприємств машинобудівної галузі / Т.І. Тесленко, Г.В. Мамонова // Фінанси України. – 2006. – №3. – С. 106-112.

202

149. Ткаченко

Н.М.

Діагностика

банкрутства

підприємства

для

оцінювання подальшої безперервност діяльності в аудиторській перевірці / Н.М. Ткаченко, Л.В. Тарантула // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. – №3. – 2006. – С. 326-333. 150. Томпсон А. Стратегический менеджмент: искусство разработки и реализации стратеги / А. Томпсон, Дж. Стрикленд. – М. : Банки и биржи, 1998. – 576 с. 151. Тридід О.М. Організаційно-економічний механізм стратегічного розвитку підприємства / О.М. Тридід. – Харків : ХДЕУ, 2002. – 363 с. 152. Туган-Барановский П.И. Периодические промышленные кризисы. История английских кризисов. Общая теория кризисов / П.И. ТуганБарановський –[3-е совер. перераб. изд. ]. – СПб. – 1914. – 466с. 153. Туган-Барановский П.И. Промышленные кризисы в современной Англии, их причины и влияние на народную жизнь: Дисс. магистра полит, экон. и стат. / П.И. Туган-Барановський. – СПб. : тип. И. Н. Скороходова, 1894. – 512с. 154. Україна. Закони. Про підтвердження відповідності : закон України «Про

відновлення платоспроможності

боржника

або визнання його

банкрутом» [ прийнято Верх. Радою України від 14 травня 1992 р., №2343XII]. – Режим доступу : http://www.zakon.rada.gov.ua/ 155. Управління

підприємствами:

сучасні

тенденції

розвитку:

монографія / Н.П. Гончарова, О.С. Федонін, Г.О. Швиданенко та ін. : за заг. ред. проф. О.С. Федоніна. – К. : КНЕУ, 2006. – 288 с. 156. Уткин Э.А. Антикризисное управление / Э.А. Уткин. – М. : ЭКМ, 1997. – 400 с. 157. Файоль А. Управление – это наука и искусство / А. Файоль ; пер. с англ. – М. : Республика, 1992. – 352 с. 158. Фінанси підприємств : підручник / А. М. Поддєрьогін [та ін.] за наук. ред. проф. А. М. Поддєрьогіна. – 3-тє вид. перероб. і доп. – К. : КНЕУ, 2000. – 460 с.

203

159. Фінансовий аналіз : навч. посіб. / М.Д. Білик, О.В. Павловські, Н.М. Притуляк, Н.Ю. Невмержицька. – К. : КНЕУ, 2005. – 592 с. 160. Фридман М. Свобода выбирать: Наша позиция [електроний ресурс] / М. Фридман, Р. Фридман ; пер. с англ. – М. : Новое издательство, 2007.

–

356

с.

–

Режим

доступу

http://www.inliberty.ru/assets/files/books/Friedman_book2.pdf 161. Хайек Ф. Пагубная самонадеянность / Ф. Хайек ; пер. с англ. – М. : Новости, 1992. – 234 с. 162. Хайман Д.Н. Современная микроэкономика: анализ и применение / Д.Н. Хайман. – М. : Финансы и статистика, 1992. – 362 с. 163. Хіт P. Кризовий менеджмент для керівників / Р. Хіт ; пер. з англ. – К. : Наукова думка, 2002. – С. 23. 164. Чижевский А. Л. Земное эхо солнечных бурь / А.Л. Чижевский. – Изд. 2-е. [Предисл. О. Г. Газенко. Ред. коллегия: П. А. Коржуев (отв. ред.) и др ]. – М. : Мысль, 1976. – 367 с. 165. Шиян Д.В. Цикличность солнечных и экономических процессов: взаимосвязь и противоречия / Д.В. Шиян // Вісник Харк. нац. аграр. ун-т ім. В.В.Докучаєва

[електроний

ресурс].

–

Режим

доступу

http://www.nbuv.gov.ua/portal/Chem_Biol/Vkhnau_ekon/2009_14/pdf/14_06.pdf 166. Шаманська О. І. Загальна система формування економічного потенціалу / О. І. Шаманська // Актуальні проблеми економіки. – 2009. – № 2 (92) – С. 109 –114. 167. Шегда А. В. Менеджмент : навч. посібник / А. В. Шегда. – К. : Тво «Знання», КОО, 2002. – 583 с. 168. Шеин В. Стратегия поведения в кризисных ситуациях / В. Шеин // Журнал для акционеров. – 1998. – №11. – С. 12-19. 169. Шершньова

З.Є.

Стратегічне

управління:

підручник

З.Є. Шершньова. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К. : КНЕУ, 2004. – 699 с. 170. Штангрет А.М. Антикризове управління підприємством: навч. посіб. / А.М. Штангрет, О.І. Копилюк. – К.: Знання. – 2007. – 335 c.

204

171. Шумпетер Й. Теория экономического развития: исследование предпринимательской прибыли, капитала, кредита, процента и цикла конъюнктуры / Й. Шумпетер. – М. : Прогресс, 1982. – 455 с. 172. Яковец Ю.В. Циклы. Кризисы. Прогнозы. / Ю.В. Яковец. – М. – 1999. 173. Ярошенко М.Ф. Адаптация – направляющий фактор эволюции / М.Ф. Ярошенко. – Кишинев: Штиинца, 1985. – 184 с. 174. Ястремський А.И. Моделирование экономического риска

А.И. Ястремський. – К. : Просвіта, 1992. – 387 с. 175. Aiken M., Mott P. Introduction // The Structure of Community Power / Ed. by Michael Aiken and Paul E. Mott. New York: Random House, 1970. P. 193-202. 176. Argenli, J. Corporate Collapse, MeGraw-Hill, NewYork, 1976. – P. 34 177. Barton. L. (1993) Crisis in organizations: Managing and Communicating in the Heat of Chaos. Cincinnati, Ohio : South-Western. – P. 2. 178. Green, P. S. Reputation Risk Management. London: Pitman / Financial Times. – 1992. – P. 97. 179. Grenner L. Evolution and Revolution as Organization Grow. Harvard Business Revew, August. – 1972. – P. 52. 180. Murphy R. Adaptire Processes in Economis Systems. – N.Y., 1965. 181. Rosenthal, U. and Pijnenburg, В. Crisis Management and Decision Making: Simulation Oriented Scenarios. Dordrecht: Kluwer. – 1991. – P. 3.

205

Додаток А Індикатори для експрес-діагностики банкрутства підприємства

Індикатори

Формули для розрахунку

Пояснення

Інтервали значень

Ідентиф. сигналів про загрозу банкрут.

Ка>= 0,5 Характеризує здатність підприємства до переважаючого 0,4<=Ка<0,5 самофінансування власної 0,1<Ка<0,4 діяльності та розвитку Ка<0,1 Кr<=0,5

С0

Відображає інтенсивність 0,5< Кr =<0,8 надходжень та видатків підприємства, тобто його 0,8< Кr =<2,0 розрахунковий потенціал Кr >2,0

С1

Відображає кількість позикових 0 < Ks <= 0,5 коштів, залучених підприємством (Довгострокові на 1 гривню вкладених в активи 0,5< Ks < =0,8 зобов'язання + Поточні власних коштів. Нормальним зобов'язання) / Власний вважається співвідношення 1:2, за 0,8< Ks <=1,0 капітал яким одна третина загального фінансування сформована за Ks >1,0 рахунок позикових коштів

С0

0< Кл <=0,5 (Довгострокові 4. Коефіцієнт Відображає залежність 0,5< Кл <=0,6 зобов'язання + Поточні фінансового підприємства від зовнішніх джерел 0,6< Кл <=0,8 зобов'язання) / Валюта левереджу (Кл) фінансування діяльності балансу 0,8< Кл <=1,0

С0 С1 С2

(Забезпечення майбутніх 0 < Кf <=0,5 витрат і платежі» + 5. Коефіцієнт довгострокові Демонструє, скільки залучених 0,5< Кf <=0,8 фінансового зобов'язання + Поточні коштів припадає на кожну гривню 0;8< Кf <=1,0 ризику (Кf) зобов'язання + Доходи власних коштів майбутніх періодів) / Кf >1,0 Власний капітал

С0

Кр =>1,5 Визначає поточну платоспроможність підприємства га його 1,2<=Кр<1,5 здатність погашати поточні 0,5<= Кр <1,2 зобов'язання за рахунок оборотних активів Кр <0,5

С0

1 Коефіцієнт Власний капітал / автономії (Ка) Валюта балансу 2. Коефіцієнт співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованості (Кr)

3. Коефіцієнт співвідношення позикових та власних коштів (Ks)

Дебіторська заборгованість / Кредиторська заборгованість

6. Коефіцієнт покриття Оборотні активи / (загальної Поточні зобов'язання ліквідності) (Кр)

С1 С2 С3 С0

С2 С3

С1 С2 СІ

С3

С1 С2 С3

206

Продовження додатку А Індикатори

Формули для розрахунку

7. Коефіцієнт прострочення дебіторської заборгованості (Кd)

Прострочена дебіторська заборгованість / Сукупна дебіторська заборгованість

Пояснення

Інтервали значень

0< Кd <=0,2 Характеризує можливості поповнення обігових коштів за 0,2< Кd <=0,3 рахунок повернення підприємству 0,3< Кd <=0,7 дебіторської заборгованості 0,7< Кd <=1,0 Каl >= 0,2

(Поточні фінансові Демонструє здатність підприємства 8. Коефіцієнт інвестиції + Грошові миттєво розрахуватись за 0,15<=Каl<0,2 абсолютної кошти) / Поточні поточними зобов'язаннями за 0,1<=Каl <0,15 ліквідності (Каl) зобов'язання рахунок високо ліквідних активів Каl <0,1 Кб >= 0,4 Відображає здатність підприємства розрахуватись за зобов'язаннями 0,17<= Кб <0,4 підприємства за рахунок операційного потоку грошових 0,15<=Кб<0,17 коштів Кб <0,15 10. Коефіцієнт Кз >=1,0 Рентабельність реалізації зростання Відображає відносну зміну 0,8<= Кз <1,0 поточного періоду / (зменшення) прибутковості реалізації Рентабельність реалізації 0,5<=Кз<0,7 рентабельності підприємства базового періоду Кз <0,5 реалізації (Кз) (Чистий прибуток + 9. Коефіцієнт Амортизація) / Бівера (Довгострокові (Кб) зобов'язання + Поточні зобов'язання)

Ідентиф. сигналів про загрозу банкрут.

С0 С1 С2 С3 С0 С1 С2 С3 С0 С1 С2 С3 С0 С1 С2 С3

207

Додаток Б Бланк експертного опитування, щодо оцінки роботи системи управління на вітчизняних підприємствах Оцінювання системи управління пропонуємо провести за такими параметрами як:  ефективність (передбачає можливість досягнення управлінських завдань і реалізації управлінських рішень з найменшими витратами., відповідність управлінського складу виробничим потребам підприємства, мінімізацію витрат на управління);  оперативність (забезпечує швидке, вчасне прийняття рішень);  обґрунтованість ( прийняття рішень повинно підкріплюватись попередньо проведеним аналізом, оцінюванням ситуації, визначення необхідності здійснення того чи іншого заходу);  гнучкість

(передбачає

можливість

трансформацій

процесу

реалізації

управлінського рішення);  взаємоузгодженість (забезпечує відповідність управлінських рішень у часі і між собою, унеможливлює виникнення суперечностей між ними); 

інформативність (розробку інформаційного супроводу кожного управлінського

рішення з метою роз’яснення необхідності та етапів його реалізації,забезпеченість процесів прийняття і реалізації рішень необхідною достовірною інформацією).

Дані параметри необхідно оцінювати у балах від 0 до 5, заповнюючи таблицю. Параметри системи управління

ефективність оперативність обгрунтованість гнучкість взаємоузгодженість інформативність

Оцінка в балах 4 3 2 1

208

Додаток В Таблиця В. 1 Зведені результати експертного опитування щодо оцінки існуючої системи управління ДП «Новатор» Критерії оцінки ефективність оперативність обгрунтованість гнучкість взаємоузгодженість інформативність

Оцінки експертів 1 4 4 3 3 4 3

2 4 5 4 5 5 3

3 4 5 5 5 4 4

4 3 4 4 4 4 4

5 4 4 5 4 5 3

Середня оцінка

6 3 5 4 3 4 4

3,67 4,5 4,17 4,0 4,33 3,5

Таблиця В. 2 Зведені результати експертного опитування щодо оцінки існуючої системи управління ВАТ «Красилівський машзавод» Критерії оцінки ефективність оперативність обгрунтованість гнучкість взаємоузгодженість інформативність

Оцінки експертів 1 4 4 4 3 4 3

2 3 4 4 3 3 2

3 3 3 3 3 3 2

4 3 4 4 4 3 3

5 4 4 4 4 3 3

6 3 3 4 3 4 3

Середня оцінка 3,33 3,67 3,83 3,33 3,33 2,67

Таблиця В. 3 Зведені результати експертного опитування щодо оцінки існуючої системи управління ТОВ «Говер» Критерії оцінки ефективність оперативність обгрунтованість гнучкість взаємоузгодженість інформативність

Оцінки експертів 1 2 3 3 2 3 3

2 3 3 3 3 3 2

3 1 3 2 2 3 2

4 1 2 1 1 1 1

5 2 2 2 2 3 3

6 3 3 3 3 3 3

Середня оцінка 2,0 2,67 2,33 2,17 2,67 2,33

209

Таблиця В. 4 Зведені результати експертного опитування щодо оцінки існуючої системи управління ТОВ «Завод «АТОНМАШ» Критерії оцінки

Оцінки експертів

ефективність оперативність обгрунтованість гнучкість взаємоузгодженість інформативність

1 4 4 4 4 5 3

2 4 5 4 5 5 3

3 3 4 4 4 4 4

4 4 4 3 4 4 3

5 3 4 3 4 4 4

6 4 4 3 3 4 3

Середня оцінка 3,67 4,17 3,5 4,0 4,33 3,33

Таблиця В. 5 Зведені результати експертного опитування щодо оцінки існуючої системи управління ВАТ «ТЕМП» Критерії оцінки

Оцінки експертів

ефективність оперативність обгрунтованість гнучкість взаємоузгодженість інформативність

1 4 4 5 4 4 4

2 4 4 5 4 5 4

3 5 4 5 4 4 4

4 4 5 5 4 4 4

5 4 4 4 4 4 5

6 4 5 5 4 5 4

Середня оцінка 4,17 4,33 4,83 4,0 4,33 4,17

Таблиця В. 6 Зведені результати експертного опитування щодо оцінки існуючої системи управління ВАТ «Укрелектроапарат» Критерії оцінки ефективність оперативність обгрунтованість гнучкість взаємоузгодженість інформативність

Оцінки експертів 1 4 4 4 4 4 4

2 4 4 5 4 4 4

3 4 4 4 4 4 4

4 3 4 4 4 4 3

5 4 4 4 4 4 4

6 3 4 3 4 3 3

Середня оцінка 3,67 4,0 4,0 4,0 3,83 3,67

210

Додаток Д Таблиця Д. 1 Основні фінансово-економічні показники діяльності ВАТ «Красилівський машзавод» Роки № 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. 9. 10.

Показники Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції, тис. грн Повна собівартість реалізованої продукції, тис. грн Матеріальні витрати, тис. грн Середньооблікова чисельність працівників, осіб Фонд оплати праці, тис. грн Середньорічна вартість основних фондів, тис. грн Власний капітал, тис. грн Позичковий капітал, тис. грн Загальний обсяг капіталу, тис. грн Чистий прибуток (збиток), тис. грн

Темпи росту,% 2010/ 2010/ 2008 2009

2008

2009

2010

41341

19860

8459

20,4

42,6

33463

11782

5506

16,4

46,7

19885

7791

2999

15,1

38,5

1007

624

621

61,6

99,5

6947

3022

8450

121,6

279,6

64680

90553,5

88717,5

137,1

97,9

88404 49398

86147 61717

70612 60419

79,8 122,3

81,9 97,8

137802

147864

131031

95,1

88,6

125

31,2

73,5

Таблиця Д. 2 Основні фінансово-економічні показники діяльності ТОВ «Завод «АТОНМАШ» Роки № 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. 9. 10.

Темпи росту,% 2010/ 2010/ 2008 2009

2008

2009

2010

91013

66212

88307

97,0

133,3

71288,2

50813

68900

96,6

135,6

56883,8

42618

56077

98,5

131,5

354

297

338

95,4

113,8

5667

5085

7828

138,1

153,9

5734,4

7886

9032

157,5

114,5

160 --

187 --

350 20138

218,7 --

160

187

20488

218,7

187,1 -10956, 1

265,7

280

453

170,4

161,7

211

Таблиця Д. 3 Основні фінансово-економічні показники діяльності ТОВ «Говер» Роки № 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. 9. 10.

2008

2009

2010

Темпи росту,% 2010/ 2010/ 2008 2009

1382,1

808

788

57,0

97,5

681

589

541

79,4

91,8

437,3

324

359

82,1

110,8

47,8

90,0

336,2

218,0

299,0

88,9

137,1

499,5

713

898

179,7

125,9

-1299 3607

-1463 4000

-1408 5481

108 151,9

96,2 137,0

2308

2537

4073

176,4

160,5

-235,8

224

251

112,0

Таблиця Д. 4 Основні фінансово-економічні показники діяльності ДП «Новатор» Роки № 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. 9. 10.

Темпи росту,% 2010/ 2010/ 2008 2009

2008

2009

2010

121405

128465

154002

126,8

119,8

129204

131036

150385

116,4

114,7

55043

64293

78671

142,9

122,3

1921

1755

1605

83,5

91,4

30603

26210

35874

117,2

136,8

139805,5

159682

176805,5

126,4

110,7

119290

128522,5

133898,5

36730,5

35281

40606

112,2 110,5

104,1 115,1

156020,5

163803,5

174504,5

111,8

106,5

-4208

-1594

109

212

Таблиця Д. 5 Основні фінансово-економічні показники діяльності ВАТ «Темп» Роки № 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. 9. 10.

Темпи росту,% 2010/ 2010/ 2008 2009

2008

2009

2010

16348

13488

33060

202,2

245,1

12692

9103

21710

171,0

238,5

10181

6212

16507

162,1

265,7

181

184

173

95,5

94,0

4721,7

3828,2

5008,7

106,1

130,8

8700

9465

9878

113,5

104,3

14730 9395

15979 11061

20504 10572

139,2 112,5

128,3 95,6

24125

27040

31076

128,8

114,9

502

1069

5093

1010,4

476,4

Таблиця Д. 6 Основні фінансово-економічні показники діяльності ВАТ «Укрелектроапарат» Роки № 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. 9. 10.

Темпи росту,% 2010/ 2010/ 2008 2009

2008

2009

2010

393463

178079

412632

104,8

231,7

342945

161270

376843

109,8

233,6

292675

132036

342314

116,9

259,2

1759

1366

1321

75,1

96,7

50384,7

25780

38084

75,5

147,7

35411

54402

62327

176,0

114,5

20875 104761

12199 119914

18928 210487

90,6 200

155,1 175,5

125636

132113

229415

182,6

173,6

-9442

-18055

4342

213

Додаток Е Динаміка показників продуктивності праці на досліджуваних підприємствах Показники

Роки 2008 2009 2010 ВАТ «Красилівський машзавод» Чистий дохід (виручка) від реалізації 41341 19860 8459 продукції,тис. грн Середньооблікова чисельність працівників, осіб 1007 624 621 Фонд оплати праці, тис. грн 6947 3022 8450 Середньомісячна заробітна плата одного 574,9 403,5 1133,9 працівника, грн Середньорічний виробіток одного працівника, 41,05 31,8 13,6 тис. грн ТОВ «Завод «АТОНМАШ» Чистий дохід (виручка) від реалізації 91013 66212 88307 продукції,тис. грн Середньооблікова чисельність працівників, осіб 354 297 338 Фонд оплати праці, тис. грн 5667 5085 7828 Середньомісячна заробітна плата одного 1334,04 1426,76 1929,98 працівника, грн Середньорічний виробіток одного працівника, 257,1 222,9 261,2 тис. грн ТОВ «Говер» Чистий дохід (виручка) від реалізації 1382,1 808 788 продукції,тис. грн Середньооблікова чисельність працівників, осіб 94 50 45 Фонд оплати праці, тис. грн 336,2 218,0 299,0 Середньомісячна заробітна плата одного 298,0 363,3 553,7 працівника, грн Середньорічний виробіток одного працівника, 14,7 16,2 17,5 тис. грн ДП «Новатор» Чистий дохід (виручка) від реалізації 121405,0 128465,0 154002,0 продукції,тис. грн Середньооблікова чисельність працівників, осіб 1921 1755 1605 Фонд оплати праці, тис. грн 30603 26210 35874 Середньомісячна заробітна плата одного 1327,56 1244,54 1862,62 працівника, грн Середньорічний виробіток одного працівника, 63,2 73,2 95,9 тис. грн ВАТ «Темп» Чистий дохід (виручка) від реалізації 16348 13488 33060 продукції,тис. грн Середньооблікова чисельність працівників, осіб 181 184 173 Фонд оплати праці, тис. грн 4721,7 3828,2 5008,7 Середньомісячна заробітна плата одного 2044,6 2872 2961 працівника, грн Середньорічний виробіток одного працівника, 20,2 23,8 65,6 тис. грн ВАТ «Укрелектоапарат» Чистий дохід (виручка) від реалізації 393463 178079 412632 продукції,тис. грн Середньооблікова чисельність працівників, осіб 1759 1366 1321 Фонд оплати праці, тис. грн 50384,7 25780 38084 Середньомісячна заробітна плата одного 2386,9 1572,7 2402,5 працівника, грн Середньорічний виробіток одного працівника, 223,6 130,3 312,3 тис. грн

Темпи росту 2009/2008 2010/2009 48,0

42,6

61,9 43,5 70,1

99,5 27,9 281,0

77,4

42,7

97,4

102,6

83,8 89,7 106,9

113,8 153,9 135,2

86,6

117,1

58,4

97,5

53,0 64,8 121,9

90,0 137,1 152,4

110,2

108,0

105,8

119,9

91,36 85,65 93,75

91,45 136,87 149,66

115,8

131,0

82,5

245,1

101,7 81,1

94,2 130,8

140,5

103,1

117,8

275,6

45,2

231,7

77,6 51,1 65,8

96,7 147,7 152,7

58,2

239,6

214

Додаток Ж Показники використання основних виробничих фондів на досліджуваних підприємствах Показники

Роки 2008 2009 2010 ВАТ «Красилівський машзавод» Чистий дохід (виручка) від реалізації 41341 19860 8459 продукції,тис. грн Прибуток (збиток), тис. грн 125 53 39 Середньорічна вартість ОВФ, тис. грн Фондовіддача, грн Фондомісткість, грн Рентабельність ОВФ, % Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції,тис. грн Прибуток (збиток), тис. грн Середньорічна вартість ОВФ, тис. грн Фондовіддача, грн Фондомісткість, грн Рентабельність ОВФ, % Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції,тис. грн Прибуток (збиток), тис. грн Середньорічна вартість ОВФ, тис. грн Фондовіддача, грн Фондомісткість, грн Рентабельність ОВФ, % Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції,тис. грн Прибуток (збиток), тис. грн Середньорічна вартість ОВФ, тис. грн Фондовіддача, грн Фондомісткість, грн Рентабельність ОВФ, % Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції,тис. грн Прибуток (збиток), тис. грн Середньорічна вартість ОВФ, тис. грн Фондовіддача, грн Фондомісткість, грн Рентабельність ОВФ, % Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції,тис. грн Прибуток (збиток), тис. грн Середньорічна вартість ОВФ, тис. грн Фондовіддача, грн Фондомісткість, грн Рентабельність ОВФ, %

Темпи росту 2009/2008 2010/2009 48,0

42,6

42,0

73,5

64680 0,63

90553,5 0,21

88717,5 0,09

140,0 33,0

97,9 42,8

1,56

4,56

10,4

292,0

228,1

0,04

300

66,7

88307

97,4

102,6

280 7886 8,4 0,12 3,5

453 9032 9,7 0,1 5,0

105,3 137,5 53,1 20,0 76,0

161,7 114,5 115,4 83,3 142,8

808

788

58,4

97,5

-251 898 0,87 1,14 -27,9

142,7 40,7 2,44

125,9 79,1 129,5

154002,0

105,8

119,9

109 176805,5 0,87 1,15 0,06

114,22 83,24 108,7

110,72 78,12 92,0

13488

33060

82,5

245,1

502 1069 8700 9465 1,85 1,42 0,53 0,7 5,77 11,29 ВАТ «Укрелектоапарат»

5093 9878 3,35 0,3 51,66

212,9 108,8 76,7 132,0 195,7

476,4 104,4 235,9 42,8 457,6

0,2 0,06 ТОВ «Завод «АТОНМАШ» 91013 66212 265,7 5734,4 15,8 0,06 4,6 ТОВ «Говер» 1382,1

-235,8 -224 499,5 713 2,7 1,1 0,36 0,88 -47,2 -31,4 ДП «Новатор» 121405,0 128465,0 -4208 -1594 139805,5 159682,0 0,87 0,8 1,15 1,25 -3,0 -0,9 ВАТ «Темп» 16348

393463

178079

412632

45,2

231,7

-9442

-18055

35411 11,1 0,08 -26,7

54402 3,2 0,3 -33,1

4342 62327 6,62 0,15 6,97

153,6 28,8 375 --

114,5 206,8 50,0 --

215

Додаток З Показники аналізу витрат на 1 гривню реалізованої продукції на досліджуваних підприємствах Показники

Роки 2008 2009 2010 ВАТ «Красилівський машзавод» Чистий дохід (виручка) від реалізації 41341 19860 8459 продукції,тис. грн Витрати на одну гривню реалізованої продукції, 0,81 0,59 0,65 грн Повна собівартість реалізованої продукції, тис.грн 33463 11782 5506 Матеріальні витрати,тис. грн 19885 7791 2999 Питома вага матеріальних витрат, % 59,4 66,1 54,5 ТОВ «Завод «АТОНМАШ» Чистий дохід (виручка) від реалізації 91013 66212 88307 продукції,тис. грн Витрати на одну гривню реалізованої продукції, 0,78 0,76 0,78 грн Повна собівартість реалізованої продукції, тис.грн 71288,2 50813 68900 Матеріальні витрати,тис. грн 56883,8 42618 56077 Питома вага матеріальних витрат, % 79,8 83,8 81,3 ТОВ «Говер» Чистий дохід (виручка) від реалізації 1382,1 808 788 продукції,тис. грн Витрати на одну гривню реалізованої продукції, 0,49 0,73 0,68 грн Повна собівартість реалізованої продукції, тис.грн 681 589 541 Матеріальні витрати,тис. грн 437,3 3243 359 Питома вага матеріальних витрат, % 64,2 55,0 66,3 ДП «Новатор» Чистий дохід (виручка) від реалізації 121405 128465 154002 продукції,тис. грн Витрати на одну гривню реалізованої продукції, 1,06 1,02 0,98 грн Повна собівартість реалізованої продукції, тис.грн 129204 131036 150385 Матеріальні витрати,тис. грн 55043 64293 78671 Питома вага матеріальних витрат, % 42,6 49,0 52,3 ВАТ «Темп» Чистий дохід (виручка) від реалізації 16348 13488 33060 продукції,тис. грн Витрати на одну гривню реалізованої продукції, 0,78 0,67 0,66 грн Повна собівартість реалізованої продукції, тис.грн 12692 9103 21710 Матеріальні витрати,тис. грн Питома вага матеріальних витрат, %

10181

6212

40,7 47,1 ВАТ «Укрелектоапарат»

Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції,тис. грн Витрати на одну гривню реалізованої продукції, грн Повна собівартість реалізованої продукції, тис.грн Матеріальні витрати,тис. грн Питома вага матеріальних витрат, %

Темпи росту 2009/2008 2010/2009 48,0

42,6

72,8

110,1

35,2 39,1 111,2

46,7 38,4 82,4

72,7

133,3

97,4

102,6

71,2 74,9 105,0

135,5 131,5 97,0

58,4

97,5

148,9

93,1

86,4 74,1 85,6

91,8 110,8 120,5

105,8

119,9

95,84

95,74

101,42 116,81 115,0

114,77 122,36 106,7

82,5

245,1

85,9

98,5

71,7

238,5

16507

61,0

265,7

58,7

115,7

124,6

393463

178079

412632

45,2

231,7

0,87

0,90

0,91

103,4

101,1

342945 292675

161270 132036

85,3

81,8

376843 342314 90,8

47,0 45,1 0,95

233,6 259,2 111,0

216

Додаток К Параметри вибору адаптаційних інструментів на підприємстві

Види криз на підприємстві 1

Види адаптації Об’єкти на адаптаційного впливу підприємстві 2

Вид адаптаційних важелів

Адаптаційні інструменти

За характером впливу кризи:

Руйнівна

Спрямована на виживання, групова, тимчасова, кількісна, загальна, Фінансові, правові, динамічна, економічні відносини активна, внутрішня, проактивна, структурна, поточна, поведінкова

Спрямована на розвиток, індивідуальна, періодична, Фінансові, правові, Стимулююча якісна, економічні загальна, відносини, динамічна, виробничий процес, активна, технологічні аспекти внутрішня, діяльності проактивна, структурна, Реформуюча циклічна, поведінкова

Фінансові, економічні, правові, організаційні, соціальні

Фінансові, економічні, правові, організаційні, соціальні, технікотехнологічні, управлінські

Негайне фінансової підприємства

проведення санації

Використання сучасних методів управління у всіх сферах діяльності Оптимізація діяльності підприємства Диверсифікація діяльності підприємства Впровадження антикризового управління Впровадження антикризового управління Негайне проведення реструктуризації

217

Продовження додатку К Види криз на підприємстві 1

Види адаптації на підприємстві 2

Об’єкти адаптаційного впливу 3

Вид адаптаційних важелів 4

Адаптаційні інструменти 5

За сферою виникнення кризи:

Виробнича

Управлінська

Кадрова

Фінансова

Економічна

Спрямована на розвиток, Виробничий індивідуальна, процес, технології, періодична, інновації, основні якісна, засобів проактивна Якість менеджменту, система мотивації персоналу, рівень кваліфікації, стиль керівництва Рівень кваліфікації персоналу, структура персоналу, функціональні обов’язки та повноваження Спрямована на розвиток, індивідуальна, Структура активів, постійна, грошові потоки, якісна, обсяг реалізації, проактивна величина витрат, податки та збори, заборгованість та її структура

Обсяг виробництва, обсяг витрат, забезпеченість необхідними ресурсами виробничого процесу

Технікотехнологічні, організаційні, економічні

Впровадження технікотехнологічних інновацій Оновлення основних засобів Оптимізація виробничої програми

Підвищення професійних навиків управлінців Оптимізація організаційної структури управління Зміна стилю керівництва Удосконалення системи мотивації

Управлінські, соціальні, організаційні

Фінансові, економічні, організаційні, правові

Забезпечення достатнього рівня кваліфікаційної підготовки персоналу Оптимізація структури персоналу по всім підрозділам підприємства Перерозподіл функціональних обов’язків, повноважень та відповідальності серед працюючих в умовах кризи Продаж та оренда основних засобів Зменшення дебіторської заборгованості Зменшення запасів Визначення альтернативних джерел фінансування Підвищення кредитного рейтингу Мінімізація витрат Контроль заборгованості Оптимізація грошових потоків Реструктуризація заборгованості та її структури Визначення альтернативних сировинних і ресурсних ринків Оптимізація виробничих запасів Ефективна цінова політика Підвищення якості продукції Зміна асортименту продукції Раціональне використання ресурсів Оптимізація взаємовідносин з контрагентами

218

Продовження додатку К Види криз на підприємстві

Види адаптації на підприємстві

Об’єкти адаптаційного впливу

Спрямована на Конкурентна розвиток, перевага, цільовий індивідуальна, Маркетингова сегмент ринку, постійна, обсяг реалізації, якісна, споживчий попит проактивна

Вид адаптаційних важелів

Адаптаційні інструменти

Дослідження структури попиту на ринку Оптимізація структури асортименту продукції Фінансові, економічні, Посилення рівня інформованості споживачів про продукцію, її організаційні, властивості і переваги правові використання Виділення пріоритетних ринкових сегментів Розширення ринків збуту

За інтенсивністю протікання:

Стрімка

Спрямована на виживання, динамічна, індивідуальна, Економічні, тимчасова, фінансові відносини якісна, внутрішня, структурна, первинна

Затяжна

Спрямована на розвиток, постійна, групова, загальна

Економічні, фінансові відносини, всі сфери діяльності підприємства

Фінансові, економічні

Диверсифікація видів діяльності Гнучка цінова політика Оптимізація грошових потоків Альтернативні джерела фінансування Використання новітніх фінансових інструментів для забезпечення платоспроможності

Фінансові, економічні, організаційні, правові, технікотехнологічні

Реорганізація всіх сфер діяльності Зміна організаційно-правової форми діяльності Зміна форм оподаткування

За наслідками впливу: Спрямована на розвиток, Операційні витрати, Стратегічна періодична, обсяг виробництва якісна, загальна,

Тактична

Спрямована на виживання, Обсяги реалізації, тимчасова, короткострокова модуляційна, заборгованість локальна,

Скорочення змінних витрат Скорочення постійних витрат Впровадження інновацій Оновлення основних засобів Оптимізація виробничої програми

Економічні, фінансові, організаційні, технікоРозширення ринків збуту технологічні Реструктуризація заборгованості Пошук альтернативних джерел фінансування

219

Продовження додатку К Види криз на підприємстві

Види адаптації на підприємстві

Об’єкти адаптаційного впливу

Вид адаптаційних важелів

Адаптаційні інструменти

В залежності від етапів життєвого циклу підприємства:

Продукція, обсяги виробництва і реалізації, фінансове забезпечення

Визначення ринково сегменту Інформування потенційних споживачів про властивості і переваги продукції З’ясування реальних потреб Фінансові, ринку забезпечення організаційні. Фінансове виробничого процесу і технікоуправлінські, аспектів економічні, технологічних діяльності підприємства технікотехнологічні, правові Фінансове забезпечення розширення виробництва та освоєння ринків збуту Формування конкурентних переваг продукції

Обсяги реалізації, асортимент продукції, основні Спрямована на засоби, структура виживання активів і капіталу, структура заборгованості, грошові потоки

Диверсифікація діяльності Оптимізація витрат Фінансові, Гнучка цінова політика організаційні. Оптимізація грошових потоків і управлінські, заборгованості економічні, технікотехнологічні, Реструктуризація виробництва, правові, впровадження інновацій у соціальні різних сферах діяльності, фінансова санація

Створення Спрямована на розвиток

Розвитку

Зрілості

Спаду

220

Продовження додатку К Види криз на підприємстві

Види адаптації на підприємстві

Об’єкти адаптаційного впливу

Вид адаптаційних важелів

Адаптаційні інструменти

За джерелом виникнення:

Внутрішня

Зовнішня

Індивідуальна, тимчасова,

Групова, періодична, загальна,

Сфери діяльності підприємства

Фінансові, організаційні, управлінські, економічні, технікотехнологічні, правові, соціальні

Законодавство, державне регулювання, соціальних захист, підприємницькі права

Удосконалення законодавчої та нормативної бази з метою покращення умов функціонування підприємств Надання пільгових кредитів, Фінансові, державних дотацій, податкових організаційні, канікул економічні Виконання державних правові, замовлень соціальні Сприяння щодо укладання міжнародних угод Митно-тарифне регулювання діяльності підприємств, що здійснюють ЗЕД Залучення іноземних інвестицій

Оптимізація асортименту Оптимізація грошових потоків Реструктуризація заборгованості Диверсифікація видів діяльності

За характером перебігу кризи Види криз на підприємстві

Види адаптації на підприємстві

Явна

Структурна, своєчасна, активна

Прихована

Параметрична, несвоєчасна, викривлена, реактивна, символічна

Об’єкти адаптаційного впливу

Сфери діяльності підприємства

Вид адаптаційних важелів

Адаптаційні інструменти

Реорганізація системи управління Фінансові, Реструктуризація організаційні, заборгованості економічні Реструктуризація діяльності правові, Оптимізація асортименту соціальні, Оптимізація грошових потоків управлінські, Реструктуризація технікозаборгованості технологічні Гнучка цінова політика Диверсифікація видів діяльності

агальні показники агрегатний за

221

222

223

224

225

226

227

228

229

230

231