Немовлята, учні ремісників і наймити, школярі, волоцюги та жебраки, байстрюки і нащадки старшини. by K.I.S. Publishing

Маленький дорослий Ігор Сердюк

Автор досліджує минуле козацької України не через героїку чи політичні перетворення, а через життя справді «маленької людини». Основні персонажі книжки – немовлята, учні ремісників і наймити, школярі й сироти, малолітні волоцюги та жебраки, байстрюки і нащадки старшини. У фокусі дослідження долі окремих дітей, але найперше – збірний образ дитинства й уявлення про нього, які побутували в суспільстві Гетьманщини. Як це суспільство структурувало дитя чий вік, як ставилося до народження і смерті дитини, як уявляло долю її душі у засвітах? Як тоді розуміли багатодітність, як намагалися розв’язати проблеми з безпліддям, як відбувалися дорослішання і соціалізація дитини? Відповіді на ці та інші запитання представлені на сторінках дослідження.

Ігор Сердюк

Маленький дорослий

Дитина й дитинство в Гетьманщині XVІІІ ст.

Центр історико-антропологічних досліджень Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка

Маленький дорослий

Igor Serdiuk

Little Grown Up: Child and Childhood in the 18th century Hetmanate

Kyiv K.I.S. 2018

Ігор Сердюк

Маленький дорослий: Дитина й дитинство в Гетьманщині XVІІІ ст.

Київ К.І.С. 2018

УДК 392.33-055.62:949(477)”1648/179” С32 Сердюк Ігор С32 Маленький дорослий: Дитина й дитинство в Гетьманщині XVІІІ ст. / Ігор Сердюк. – Київ : К.І.С., 2018. – 456 с. ISBN 978-617-684-206-4 Ця книжка є спробою дослідити минуле козацької України не через героїку

чи політичні перетворення, а через життя справді «маленької людини». Основними її персонажами є немовлята, учні ремісників і наймити, школярі й сироти, малолітні волоцюги та жебраки, байстрюки і нащадки старшини. У фокусі дослідження – долі окремих дітей, але найперше – збірний образ дитинства й уявлення про нього, котрі побутували в суспільстві Гетьманщини. Як це суспільство структурувало дитячий вік, як ставилося до народження і смерті дитини, як уявляло долю її душі у засвітах? Зрештою, що тоді мали на увазі під поняттям «багатодітність», як намагалися розв’язати проблеми з безпліддям, як відбувалися дорослішання і соціалізація дитини? Відповіді на ці та інші запитання представлені на сторінках монографії. Видання розраховано на фахівців та всіх, хто цікавиться історією дитинства і родини, Гетьманщини, соціальною історією.

УДК 392.33-055.62:949(477)”1648/179” Рекомендовано до друку Вченою радою Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка (протокол № 9 від 28 грудня 2017 року) Науковий редактор: Юрій Волошин, доктор історичних наук (Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка) Рецензенти: Ірина Ворончук, доктор історичних наук (Науково-дослідний інститут українознавства) Ігор Скочиляс, доктор історичних наук (Український католицький університет) Наталя Старченко, доктор історичних наук (Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України) Літературний редактор: Тетяна Кришталовська На обкладинці та форзацах використано малюнки Тараса Шевченка © І. Сердюк, 2018 © макет, К.І.С., 2018

Моїй дружині Надії

Зміст Перелік скорочень. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 9 Передмова. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 10 Вступні зауваги . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 17 §1. Історія дитинства до і після Ар’єса: кілька спостережень. . . . . . . . . 17 §2. Особливості джерел . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 30

Розділ 1. Вік дитинства. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 42 §1. Кілька прикладів періодизацій. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 42 §2. Норми права. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 47 §3. Вчена культура та релігійні норми. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 53 §4. Зовнішність і визначення віку. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 59 §5. Гратися чи працювати?. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 64 §6. Шлюб як акт дорослішання. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .67

Розділ 2. Дитина в населенні і родині: демографічні аспекти. 76 §1. Діти у статево-віковій структурі населення Гетьманщини. . . . . . . . 78 Вік. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 78 Стать. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 93 §2. Дітність родин і плідність. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 103

Розділ 3. Древо без плоду: бездітність у суспільстві, що прагне народжувати. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 113 §1. Прокреація і конформність. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 115 §2. Час батька . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 118 §3. Неспроможність до злягання. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 119 §4. Способи зцілення . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 122 §5. Хто винен?. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 128 §6. Пари неплідні. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 131

Зміст 7

Розділ 4. Бог дав: народження дитини . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 134 §1. Які чинники впливали на народжуваність (уявлення і практики). 134 §2. Чи вдавалися мешканці Гетьманщини до контрацепції?. . . . . . . . .142 §3. Сезонність народжуваності . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 148 §4. «Нε вεликоε диво, що баба пупъ завяжε» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 154 Баба-повитуха у писемних джерелах. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 156 Уявлення про пологи та їх перебіг. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 166

Розділ 5. Охрещується раб Божий. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 178 §1. Між канонічними і повсякденними практиками. . . . . . . . . . . . . . . 179 §2. Хрещення за «форс-мажорних» обставин . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 191 §3. «Нε бивши кума, нε пити пива»: хрещені батьки . . . . . . . . . . . . . . . 195 §4. Вибір імені. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 203

Розділ 6. Бог взяв: дитина перед лицем смерті . . . . . . . . . . . . 214 §1. Дитяча смертність. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 215 Природний рух та основні параметри смертності населення. . . . 217 Дитяча смертність: вікові аспекти. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 220 Річні й сезонні коливання та причини дитячої смертності. . . . . . 226 §2. Поховальний ритуал. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 231 Дійові особи . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 232 (Не)дотримання обряду . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 237 Місце поховання. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 240 Ціна поховання. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 246 §3. Ставлення до смерті . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 249

Розділ 7. Дорослий світ малолітньої дитини . . . . . . . . . . . . . . . . 261 §1. «З дѣтска бабами и нянками возвращенъ и скормленъ». . . . . . . . . 261 §2. «От бывшой в хатѣ тѣсноты»: «дитячий» простір, якого не було. 269 §3. Дитячі речі. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 279 Колиска. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 280 Одяг . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 281 «От тобі кукли и тεрεмки» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 291

8 Зміст

Розділ 8. Дитяча праця. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 299 §1. Кілька спостережень про роботу вдома . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 301 §2. Дитяча праця поза родиною. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 306 Діти-наймити . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 310 Учні ремісників . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 322 §3. Заплутаний клубок відносин між дітьми-наймитами і господарями. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 327 «Злий» господар і нещасний наймит. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 328 Поганий наймит. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 334 «Ідеальні» стосунки. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 338

Розділ 9. Дитина як «інший». . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 341 §1. Байстрюки. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 342 §2. «В нашой школѣ як на татарском полѣ» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 351 §3. Діти-жебраки і діти жебраків. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 359 §4. «Сырота и горбат и чεрεват и много ѣст». . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 367 §5. Іншування «своїх». Спроба мікроісторичного аналізу справи Романа Краснощоченка . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 374 Особливості джерела. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 375 Особистий життєвий досвід . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 376 Хвороба, страх і огида. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 379 Злочин і кара . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 383

Післямова . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 388 Джерела. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 393 Література. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 402 Перелік таблиць і рисунків . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 425 Перелік ілюстрацій . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 427 Географічний покажчик. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 430 Іменний покажчик . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 435 Summary. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 450

Перелік скорочень АФ ДАПО ДАСО ЭО ЖМНП ЗНТШ ІР НБУВ ЛНБ КС МІКС НП ІФ ЗНУ НС ПКМ ПСЗРИ СЛ Соціум УІЖ ЦДІАК України ЦНБ ХНУ ЧИОИДР AUNC LPS PDP

Антропологический форум Державний архів Полтавської області Державний архів Сумської області Этнографическое обозрение Журнал Министерства народного просвещения Записки Наукового товариства імені Шевченка Інститут Рукопису Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського Львівська національна наукова бібліотека України імені В. Стефаника Киевская старина (1882–1906 рр.), Київська старовина (з 1992 р.) Місто: історія, культура, суспільство. Е-журнал урбаністичних студій Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету Ніжинська старовина Полтавський краєзнавчий музей: збірник наукових статей. Маловідомі сторінки історії, музеєзнавство, охорона пам’яток Полное собрание законов Российской империи Сіверянський літопис Соціум. Альманах соціальної історії Український історичний журнал Центральний державний історичний архів України у м. Києві Центральна наукова бібліотека Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна Чтения в Императорском Обществе истории и древностей российских Acta Universitatis Nicolai Copernici Local Population Studies Przeszłość Demograficzna Polski

Передмова Ще двадцять років тому у спеціальному історіографічному есеї відомий британський дослідник Г’ю Каннінгем (Hugo Cunningham) стверджував, що історія дитинства процвітає. Популярність таких студій він пояснив тим, що з кінця ХХ ст. західний світ дуже переймається проблемами виховання дитини, комерціалізацією всього, що пов’язано з нею, та переосмисленням прав і обов’язків дітей. Роздуми про ці матерії часто ставали відправною точкою наукових досліджень, науковці також реагували на запити суспільства, котре бажає краще зрозуміти дитину. Від них почасти очікують пояснень щодо історичних коренів сучасних проблем, пов’язаних з дитинством і дорослішанням. Ще одним важливим аспектом є розуміння причин диференціації дитинства, адже, окрім соціально благополучних, є країни, де діти голодують, масово помирають від епідемій, не отримують належного піклування та освіти 1. Окрім усього, Каннінгему йшлося про суспільство масового споживання, котре виокремлює дитяче на рівні простору, речей, ігор, мистецтва, літератури і навіть кольорів. Сьогодні ми знаємо не тільки те, які барви залічувати до дитячих, а й те, які з них більше пасують хлопчикові, а які – дівчинці. Такі елементи сучасного образу дитинства, на перший погляд, здаються універсальними і природними. Однак вони є соціально сконструйованими, навіть такі, як безмежна материнська любов до своїх дітей, замилування немовлям, пригадування дитячих років у пасторальних тонах тощо. Попри дискусії про деталі, сьогодні немає сумніву, що сучасне дитинство – конструкт модерної доби. Засадничі зміни у його побутуванні в європейському суспільстві припали на останню третину ХVІІІ ст. Класичним прикладом слугує Франція, де тоді почало вибудовуватися розуміння того, що «нація» потребує відтворення населення. Зрештою і становлення демографії як науки сприяло появі нових економічних, філософських і суспільно-політичних поглядів на родинну сферу. Вони, своєю чергою, сформували запит на інтенсивне піклування про дітей, для поширення якого держава вирішує використовувати просвітницькі ідеї. З огляду на це виникає дискурс посередників між державними демографічними інтересами і населенням. Основним з таких посередників став Жан-Жак Руссо (Jean-Jacques Rousseau) з його концептом дитинства, представленим у романі «Еміль». Цей твір мож1 Cunningham H. Histories of Childhood // The American Historical Review. 1998. Vol. 103. Issue 4. P. 1195–1196.

Передмова 11

на вважати символом змін, зокрема й того, як «реальна ситуація» відстає від просвітницької риторики. Такий розрив був особливо притаманний Російській імперії ХІХ ст., що засвідчують деконструкції творчості тогочасних літературних класиків та порівняння її з історичним контекстом 2. Та вже ж зміни відбувалися, і стара модель дитинства поступово зникала. Так склалося, що для історії України Просвітництво найперше асоціюється з інкорпорацією до Російської імперії, уніфікацією життя раніше автономних територій за імперським зразком, модернізацією. Можна довго сперечатися про успішність таких ініціатив у ХVІІІ ст., але їх (не)втручання в родинне життя здатне слугувати мірилом успіху і глибини змін. Саме тому дитинство в ролі маркера побутування соціуму зацікавило мене як дослідника Гетьманщини. Інтерес до вивчення історії дитинства й на емпіричному рівні виник у мене кілька років тому під час роботи над дослідженням демографічних характеристик населення полкових міст. Тоді я звернув увагу на те, що діти, котрі становили значну частину тогочасного суспільства, залишилися «мовчазною меншістю» не тільки на сторінках джерел, а й у працях дослідників, адже останні вивчають козацьку добу переважно з погляду військової історії, біографістики, політичних та економічних перетворень, соціальної стратифікації. Варто зазначити, що «дитяче» в тому чи тому вигляді може бути наявним і в названих сферах, оскільки, вивчаючи, скажімо, воєнні конфлікти, можна зважати й на загибель дітей або ж участь підлітків у військових формуваннях. Разом з тим ми не можемо написати суто «дитячої» історії Гетьманщини, і річ не лише у відсутності необхідних джерел. Так само, як дослідники смерті говорять про дії живих людей, історики домодерного дитинства концентруються передусім на результатах дій та уявленнях дорослих. Це закономірно для суспільства, котре не відсепаровувало дитячу культуру від дорослого світу. Однак для соціуму Гетьманщини з його патріархальністю і відносинами покори й підпорядкування дитина виокремлювалася тим, що потребувала опіки. А це, на думку Еви Доманської (Ewa Domańska), автоматично залучало об’єкт піклування до ієрархії відносин, робило підконтрольним піклувальникові 3. У такому контексті дитина постає пасивним суб’єктом, тому в цій книжці багато буде сказано саме про дорослих як про «піклувальників» і творців уявлень про природу дитини. 2 Фогель Э. Модели материнства в романе Льва Николаевича Толстого «Анна Каренина» (1873–1877) // Пол. Гендер. Культура. М., 2003. С. 191–211. Про деконструкцію міфологізації та пригадування дитинства в російській класичній літературі див.: Wachtel A. The Battle for Childhood: Creation of a Russian Myth. Stanford, 1990; Wiegers B. The Child and The Childlike in Russian Narrative Literature (1850–1935). Maastricht, 2000. 3 Цю тезу Ева Доманська сформулювала щодо речей, порівнюючи їх з дітьми. І перші, і другі потребують піклування, а тому їх включено в ієрархію підпорядкування. Доманська Е. Речі як Інші // Ейдос. Вип. 2. Ч. І. К., 2006. С. 147.

12 Передмова

Структура мого тексту вибудувана таким чином, щоб зосередити увагу на основних складниках побутування дитинства у традиційному християнському суспільстві: народженні, хрещенні, дорослішанні та смерті 4. Їх доповнено сюжетами, як-от про прокреацію і безпліддя, маргіналізацію та іншування дітей. Ці аспекти я намагався дослідити з огляду на уявлення, практики й демографічні «реалії», відображені у різних джерелах – від матеріалів церковного обліку до судових справ та листів. Таким чином, зроблено спробу пов’язати серійну історію з аналізом казусів і поєднати підхід історичної демографії (з її нахилом до природознавчого дискурсу й відображення «реальності») та історії (з її аналізом риторики та уявлень) 5. Там, де це вдавалося, я максимально намагався спрямовувати фокус дослідження на простолюд, або ж представників так званої популярної (народної) культури, для якої характерні усна передача знань і «народна побожність». Цього фокусу дотримано не скрізь як через те, що основними творцями писемних джерел Гетьманщини були носії «вченої культури» («literatus», грамотні), так і через бажання поглянути на взаємодію між «високим» і «низьким» у формуванні уявлень про дитинство 6. При цьому протиставлення народного і вченого, якого іноді я не уникнув, є насамперед описовим прийомом. Думається, що на суспільство Гетьманщини цілком накладаються висновки Жака Ле Гоффа (Jacques Le Goff) щодо середньовічного Заходу про те, що «культурна реальність дуже рідко була реальністю протиставлення народного вченому». Натомість її треба трактувати з погляду взаємодії «між культурними діячами та культурними діями більш4

Основними віхами життя домодерної людини були народження (хрещення), шлюб і смерть. Моє дослідження дитинства безпосередньо стосуватиметься двох із них, а також опосередковано заторкуватиме шлюб. Лаконічне і локальне дослідження цієї «тріади» див.: Bogucka M. Spectacles of Life. Birth – Marriage – Death. Polish Customs in the 16th–18th Centuries // Acta Poloniae Historica. 1994. № 70. Р. 29–48. Про поєднання природознавчого дискурсу та історіописання див. докладніше: Izdebski A. Konwergencja nauk przyrodniczych i historycznych: teoretyczny potencjał i praktyczne trudności // Historyka. Studia metodologiczne. 2014. T. 44. S. 67–94. Ці поняття у книжці використано інструментально, тож надалі я вживатиму їх без лапок. Популярну культуру услід за Пітером Берком (Peter Burke) розглядатиму як множинну й витворену простолюдом «знизу» на основі усної традиції. У контексті побутування дитинства для неї засадничою є практика. Натомість висока культура, яку формували освічені прошарки, еліта, характеризується увагою до теорії та пояснень. Окрім відсутності чіткої межі між ними, важливо те, що в Гетьманщині обидві культури, як релігійні, функціонували у системі координат православної церкви. При цьому простолюду була притаманна народна побожність – релігійні уявлення, далекі від розуміння богословських тонкощів віри (за визначенням Наталі Яковенко. Див.: Яковенко Н. У пошуках Нового неба: Життя і тексти Йоаникія Ґалятовського. К., 2017. С. 10). Про високу і популярну культуру див. класичну працю, насичену історіографічно: Берк П. Популярна культура в ранньомодерній Європі. К., 2001.

Передмова 13

менш ученими, а чи більш-менш народними» 7. Скажу також про вченість в іншому, вужчому значенні. У цій книжці я оминаю увагою питання освіти. По-перше, тому, що її здобуття зазвичай не входило до життєвих стратегій простолюду. По-друге, з можливих аспектів дитячого і підліткового віку в Гетьманщині саме освіту досліджено найґрунтовніше, більш докладно, ніж я можу це зробити у пропонованому виданні 8. Говорячи про хронологічні межі, мушу пояснити, чому розглядаю саме ХVІІІ ст. У цей час Гетьманщину утворювали десять лівобережних полків. Її територія, попри локальні включення спільнот греків, старовірів, російських військових тощо, мала доволі етнічно й конфесійно гомогенне населення. Вона накладалася на межі Київської митрополії та Переяславсько-Бориспільської єпархії. Такі компактність і однорідність неабияк важливі для дослідження дитинства практично з «нуля». Адже, «зазіхнувши» і на Правобережжя, я, наприклад, мусив би шукати відмінності унійної та православної церковних традицій у ставленні до дитинства й родинного життя, чого без опертя на спеціальні розвідки істориків церкви зробити неможливо. Так само складно без відповідних напрацювань оцінити вплив урядових ініціатив Речі Посполитої в колишніх полках на правому березі Дніпра. Глибокому зануренню у другу половину ХVІІ ст. заважає також відсутність облікових джерел, котрі дуже цінні для мого дослідження і, по суті, вводять дитину у поле зору історика. Водночас у книжці використано матеріали ХVІІ та початку ХІХ ст., а побутування дитинства розглянуто у більш широкому європейському контексті. Однак саме суспільство Гетьманщини ХVІІІ ст. є основним об’єктом дослідження, і його вивчено найдокладніше. Це суспільство уже зазнавало істотних трансформацій, які в подальшому посилилися під просвітницьким впливом. Те, як (чи) такі зміни відображалися на родинному житті і змінювали модель дитинства, є важливим дослідницьким питанням. Навіть якщо серйозних змін не буде виявлено, то вивчення моделі дитинства напередодні великих трансформацій стане відправною точкою для майбутніх досліджень аналогічних явищ уже на матеріалах ХІХ ст. Тоді колишня Гетьманщина, переформатована у Чернігівську та Полтавську губернії, ще певною мірою зберігалася, зокрема і в родинній та дитячій сферах. 7

Ле Ґофф Ж. Середньовічна уява. Львів, 2007. С. 105–118. Як приклад дослідження про механізми взаємообміну між різними рівнями культури в Гетьманщині див.: Романова О. «Дело Ільи Човпило, подписавшегося князю бесовскому…» (Симбіоз народної та книжної культури в повсякденному житті Гетьманщини XVIII ст.) // Повсякдення ранньомодерної України. Т. 2. К., 2013. С. 239–270. Згадаю тільки два найбільш знакові монографічні дослідження: Посохова Л. На перехресті культур, традицій, епох. Православні колегіуми України наприкінці XVII – на початку XIX ст. Харків, 2011; Яременко М. «Академіки» та Академія. Соціальна історія освіти й освіченості в Україні ХVІІІ ст. Харків, 2014.

14 Передмова

Гетьманщина в середині ХVІІІ ст. Автор – Дмитро Вортман

§3. «Нε бивши кума, нε пити пива»: хрещені батьки 195

§3. «Нε бивши кума, нε пити пива»: хрещені батьки Обов’язковими учасниками правильного хрещення були хрещені батьки 633. Вважали, що вони набувають духовного зв’язку з похресниками, повинні їм допомагати у житті та всіляко «научати». Великий пласт фольклору барвисто змальовує хрещених як друзів, спільні пиятики, специфіку уявлень про стосунки між кумом і кумою, стрибання у гречку. Відповідні мотиви зафіксовано й на матеріалах Гетьманщини. Вони мають сатиричні та саркастичні конотації, як, наприклад, ось ці приказки, що їх занотував Климентій Зіновіїв: «Кумε ѣжъ хлѣбъ хо(ч) позычεны(и), нε мнѣ о(т)дава(т). Кумε пи(и) пиво грошε(и) нѣ(т), иди (ж) во(н), слова нѣтъ. Кому кумε до(б)рε. Кумъ нε кумъ нε лѣз(ь) у горохъ. Ой кумъ кумѣ радю повювъ в вышнεви(и) садъ» 634. Важливо, що у джерелах виявляємо і думки про відповідальність хрещених батьків за похресників, принаймні на рівні сподівань на неї як на щось усталене та звичне. Коли вже відома нам мешканка Кролевця близько 1715 р. перебувала під час пологів в обіймах смерті, то сподівалася саме на доброчесність своєї куми, у якої заховала скриньку з грошима й майном, котрі остання мала віддати сиротам: «въ схованню скриня моя у Ющихи зъ худобою (грошима. – І. С.). Будет дѣтямъ моимъ, и не поидут ωни поподωконню, хліба просити, ежели Гапка Ющиха, кума моя, бг҇а боятися будетъ» 635. Таким чином, саме куму жінка при смерті вважала найбільш вартою довіри. Те, що вона такої довіри не виправдала й Бога не побоялася, – інша річ. Принаймні це дало нам можливість дізнатися про обставини справи. Про певну відповідальність також читаємо у Требнику Петра Могили. Хрещені батьки мусили знати основні молитви 636 і навчити їх своїх хрещеників. Ті, хто не знав цього набору, не могли бути «восприємниками», так само, як 633 Про хрещених батьків у канонічному праві та побутування інституту «кумівства» в середньовічному суспільстві див. класичну статтю: Mintz S. W., Wolf E. R. Analysis of Ritual Co-Parenthood (Compadrazgo) // Southwestern Journal of Anthropology. 1950. № 4. P. 341–368. Також див.: Сердюк І. Не бивши кума, не пити пива: «кумівство», стратегії і практики вибору хрещених батьків у суспільстві Гетьманщини // СЛ. 2017. №6. С. 28–33. 634 Зіновіїв К. Вірші. Приповісті посполиті. С. 211–264. 635 Ділова і народно-розмовна мова ХVІІІ ст. С. 78–79. 636 «Отче наш», «Вірую в єдиного Бога», «Богородице, Діво», а також десять заповідей. Див.: Требник Петра Могили. С. 12.

196

Розділ 5. Охрещується раб Божий

і єретики, відлучені від церкви, неповнолітні, юродиві тощо 637. Риторика документації протопопій Київської митрополії показувала, що у ХVІІІ ст. цих норм намагалися дотриматися і на місцях. Так, ордер духовного правління Миргородської протопопії від 1747 р. вимагав від священиків, щоб ті навчали паству за відповідними книжечками для «обучения народа», у тому числі й зазначених молитов. Тих же, хто їх не знатиме, потрібно було не допускати до таїнств, а також до виконання ролі хрещених батьків. Подібні ордери можуть свідчити і про поширеність явища, з яким вони боролися або ж просто артикулювали таку боротьбу 638. Куми фігурували у записі про хрещення в метричних книгах. На їх позначення у писемних джерелах Гетьманщини паралельно використовували три основних лексичних набори: «восприемник» і «восприемница», «кум» і «кума», «кмотр» і «кмотра». Упродовж ХVІІІ ст. та в різних приходах загалом стала формула цього запису могла різнитися в деталях та лексиці, як у наведених фрагментах (1726 та 1774 рр.): «Крестил младенца […] кмотр его был Антон Артюшенко, кмотра Анастасия Яковиха, жители града Куземина» 639. «У Ивана Романенка и жены его Марии родилась Стефанида, восприемница Анна Митрофановна» 640. У цитатах бачимо різні підходи до кількості хрещених батьків. Це питання цікаве в кількох сенсах, зокрема у площині боротьби традиції та дисциплінування церкви 641. Требник Петра Могили встановлював лише мінімальну кількість – один хрещений, але зазначав, що за давнім церковним звичаєм їх може бути і двоє, при цьому про максимальну чисельність не йшлося 642. Водночас у Великому Московському требнику містилася чітка вказівка, що «восприемник» може бути тільки один: чоловік для хлопчика 637 638 639 640 641

Там само. С. 11–12. ДАПО. Ф. 1065. Оп. 1. Спр. 1. Арк. 28–28 зв. ЦДІАК України. Ф. 127. Оп. 1012. Спр. 12. Арк. 18 зв. ДАПО. Ф. 1011. Оп. 1. Спр. 157. Арк. 65 зв. Про дисциплінування і традицію див. спеціальне дослідження Максима Яременка: Яременко М. Перед викликами уніфікації та дисциплінування: Київська митрополія у ХVІІІ столітті. Львів, 2017. 642 Требник Петра Могили. С. 11–12. Цей аспект також підштовхує поставити питання про максимально можливу кількість хрещених батьків. Одразу зазначу, що у метричних книгах я не знаходив більше двох, але виявив згадки про чотирьох «восприемников» у щоденнику Ханенка. Він був хрещеним батьком у Олени – доньки бунчукового товариша Івана Гамалії. Разом з ним дитину хрестили дружина путивльського воєводи Михайла Леонтієва Анастасія Олександрівна, бунчуковий товариш Йосип Гамалія та теща Івана Гамалії Марія Неплюєва. Дневникъ генеральнаго хоружаго Николая Ханенка. С. 206.

§3. «Нε бивши кума, нε пити пива»: хрещені батьки 197

і жінка для дівчинки. Саме на цей требник посилалися церковні ієрархи, прагнучи уніфікувати «могилянську» традицію на московський лад, як, наприклад, про це йшлося в указі київського митрополита Тимофія Щербацького від 23 листопада 1743 р.: «Как нам извстно, есть при крещении раждающихся младенцов з мужеска и женска пола двое лиц восприемников бывает, з коих чрез то многии в духовное сродство повходили, а из того произвождении и сродствах дл как нам, так и духовной нашей консистории немалыя им ются затруднения, в требнику ж великом московской печати на лист “7м” напечатанно подобает вдати, яко во святом крещении един довлет восприемник аще мужескаго полу, если крещается аще ж женский токмо восприемница» 643. Цитований указ важливий, бо пояснює вимогу мати тільки одного хрещеного тим, що куми між собою, а також зі своїми хрещениками вступають у духовний зв’язок, а отже, створюється велика плутанина, хто кому родич і якого ступеня спорідненості. Найперше це стосувалося укладання шлюбів, частину з яких могли визнати недійсними. Особливо це було актуальним для невеликих сіл з їхнім доволі обмеженим шлюбним ринком. Про побутування такого явища і толерування його навіть священиками читаємо у сатиричному вірші «Замисл на попа» авторства Івана Некрашевича, котрий устами прихожан говорить про померлого пароха: «А вѣнчав небюжчик не тюльки що з кумою, Хоть бы хто десь пришов из рюдною сестрою» 644. Йому вторує і Климентій Зіновіїв, який у спеціальному віршованому повчанні нагадує про заборону шлюбитися не тільки кумам, а і їхнім дітям, котру, однак, порушують, коли зацікавлена сторона добряче «підсолить талярами». Щоб не цитувати розлогого вірша, обмежуся його не менш розлогою назвою, що гарно передає суть: «Ω кумовствѣ, що кумы̀ бра́ти кумови нε бл̃гословляютъ, або тε(ж) дочкѝ кумино́и. А ґды хто пεрεсо́ли(т) добрε талярами або чи(р)воными золоты́ми а(р)хіεрέεвѣ ко(т)ро́му. То и грѣхъ про́чъ о(т)клада́ю(т) и бл̃госло(в)ляю(т): и бε(з)зако́ніε на за́ко(н) прεклада́ютъ» 645. Повертаючись до боротьби з цими явищами, зауважу, що риторика указу Щербацького доволі жорстка: тим, хто його не дотримуватиметься і продовжуватиме попередні практики, митрополит погрожував позбавлен643 ЦДІАК України. Ф. 127. Оп. 1024. Спр. 563. Арк. 1. 644 Цит. за: Мишанич О. Українська література другої половини ХVІІІ ст. і усна народна творчість. К., 1980. С. 254. 645 Зіновіїв К. Вірші. Приповісті посполиті. С. 127.

198

Розділ 5. Охрещується раб Божий

ням священства. Однак парохи не криючись і далі здійснювали хрещення з двома кумами, ще й документували свій «злочин» на сторінках метричних книг. Це дає підстави задуматися про дієвість подібних указів і про те, чи не видавали їх переважно для «форми». Адже далі (у 1765 р.) буде схожий указ із такими ж погрозами, проте так само практично не реалізований 646. Можливо, одним із чинників, котрий сприяв толеруванню залучення двох хрещених батьків, була платня, що її стягували з обох кумів. Іноді її наявність і розмір були чітко прописані у договорах парохів з паствою 647. На позір «нові» вимоги обмежуватися одним хрещеним утілювалися хіба у практиках окремих священиків. Так, наприклад, робили ієреї Христорождественської церкви Яресьок Петро Олексієв і Василь Левицький. Утім їх важко назвати зразковими виконавцями, до 1765 р. вони взагалі не фіксували «восприемников», аж доки у листопаді 1764 р. в книзі з’явився запис (імовірно, від миргородського протопопа Романа Копійського) про неправильне її ведення 648. Подібні практики можна також обережно пов’язати не тільки з особою священика, а й із батьками новонароджених. Скажімо, у метричній книзі церкви Різдва Богородиці містечка Воронков 649 за 1780-ті рр. з-поміж багатьох записів про хрещення є лише два з одним хрещеним. В обох випадках ідеться про дітей бунчукового товариша Матвія Сулими 650. 24 квітня 1782 р. хрестили його сина Георгія, хрещеним батьком якому став «тільки» Павло Степанович Томара 651, а роком раніше, 31 січня 1781 р., хрестили двійню – Василя і Марію. «Восприемником» Василька був Михайло Томара 652, а Марії – Ганна Гайворонська 653. Бажання мати двох хрещених батьків знавець метричних книг Гетьманщини Віталій Дмитренко пояснює баченням «восприемництва» як способу заручитися підтримкою впливових парафіян і налагодити корисні для себе

646 Дмитренко В. Матеріали церковного обліку населення. С. 87–88. 647 Знаменский П. Приходское духовенство в России. С. 674, 687. 648 ДАПО. Ф. 1011. Оп. 1. Спр. 157. Арк. 158. У книзі натрапляємо й на поодинокі записи про двох хрещених батьків в одного немовляти. 649 Нині село Вороньків Бориспільського району Київської області. 650 Матвій Самійлович Сулима (?–†1786) – воронківський сотник (1759–1779), з 1779 р. – бунчуковий товариш. 651 Павло Степанович Томара (?1751 –† після 1802) – у 1782 р. поручик, з 1783 р. ротмістр Таганрозького драгунського полку, переяславський повітовий предводитель дворянства, почесний наглядач ніжинських училищ (з 1811 р.), надвірний радник. 652 Михайло Степанович Томара (рідний брат П. В. Томари) (?1766–† після 1809) – сержант лейб-гвардійського Ізмайлівського полку (1784), секунд-майор (1793–1801), золотоніський повітовий предводитель дворянства (1805–1809). 653 ЦДІАК України. Ф. 990. Оп. 1. Спр. 764. Арк. 33 зв., 38 зв. Цей момент також є нагодою згадати про хрещення близнят і двійнят. Зазвичай у таких випадках фігурує четверо хрещених батьків – по двоє на кожну дитину.

§3. «Нε бивши кума, нε пити пива»: хрещені батьки 199

Хрещення. Сторінка з метричної книги Троїцької церкви містечка Куземин Гадяцького полку. 1726 р. Пізніша жартівлива домальовка показує, як нечистий зваблює кума й куму

200

Розділ 5. Охрещується раб Божий

соціальні зв’язки 654. Це пояснення не є повністю універсальним. Щойно згаданий Матвій Сулима бере в куми представників однієї родини, котрі й так мали з ним зв’язки, адже були рідними братами його дружини Єлизавети. У цьому випадку йшлося про замикання всередині вже наявних родинних відносин або ж їх укріплення. Дії Миколи Ханенка прагматичніші. У 1731 р., будучи стародубським полковим суддею, він кличе хрещеним батьком для сина Петруся свого «начальника» – стародубського полковника Олександра Дурова 655. Останній, виходець із російського офіцерства та «чужий» на Стародубщині, тільки рік тому отримав пірнач, але вже пересварився з місцевими старшинськими кланами. Можливо, щоб збалансувати відносини з ними, хрещеною матір’ю мала стати «ея м. панея Андриева Миклашевская» 656. Мова про Єфросинію Павлівну – дружину колишнього наказного стародубського полковника Андрія Миклашевського 657. У такий спосіб Ханенко забезпечує собі контакти з різними антагоністичними політичними силами, а синові – сподівання на їхню підтримку в майбутньому 658. Після цих подій мине 12 років, й у 1743 р. Ханенко вже в ранзі генерального хорунжого бути хрещеними батьками своєму синові Іванові запросить свояка, бунчукового товариша Федора Корецького, та дружину стародубського полкового писаря Григорія Скорупи Анастасію 659. Повторю: імовірно, так він прагнув зміцнити зв’язки у полку, де мав маєтності. Разом з тим ми, можливо, спостерігаємо якраз приклади того, коли спочатку через хрещення встановлюються вертикальні зв’язки (пошуки підтримки, патрона), а потім, коли людина досягає найвищих щаблів, вони стають горизонтальними або ж можуть перенаправлятися на «клієнтелу» 660. Ілюстрації такого спрямування «вниз» (може, аж занадто «глибокі») знаходимо у щоденнику Петра Апостола. 8 грудня 1725 р. він хрестив сина Григорія – слуги свого приятеля Єршова. Окрім того, що хрещений батько подарував матері похресника свій перстень, щось спонукало Апостола занотувати: «Мой крестникъ называется Павелъ». Уже через місяць (19 січня 1726 р.) Петро Апостол так само запише: «Мой крестник умеръ». Наприкінці року (8 грудня) він знову хрестив хлопчика у того ж слуги. Цей приклад засвідчує, що відносини кумівства є двосторонніми, й у традиційному 654 Дмитренко В. Матеріали церковного обліку населення. С. 87. 655 Олександр Іванович Дуров – стародубський полковник у 1730–1734 рр. 656 Дневникъ генеральнаго хоружаго Николая Ханенка. С. 30. 657 Андрій Михайлович Миклашевський (?–† бл. 1750) – син стародубського полковника Михайла Миклашевського (1686–1706), наказний стародубський полковник (1729– 1730), бунчуковий товариш (з 1735 р.). 658 Петрусь помре 18 січня 1733 р. У зв’язку з цим постає питання, чи продовжувалися кумівські зв’язки і контакти після смерті хрещеника. 659 Дневникъ генеральнаго хоружаго Николая Ханенка. С. 196–197. 660 Про кумівство як важливий елемент відносин між патроном та клієнтом див.: Mintz S. W., Wolf E. R. Analysis of Ritual Co-Parenthood. P. 341–368.

§3. «Нε бивши кума, нε пити пива»: хрещені батьки 201

суспільстві кожен від них щось отримує, навіть якщо вони нерівноцінні. З погляду нерівноцінності цікаво було б дослідити і зворотні випадки, коли хрещеними дітей якоїсь зацної персони ставали представники простолюду або навіть жебраки. Принаймні до початку ХІХ ст. такі звичаї подекуди практикувала польська шляхта, вважаючи, що це може принести дитині щастя 661. На жаль, інформації про подібні вчинки старшини Гетьманщини я не знайшов. Вибір хрещених батьків для своєї дитини багато важив не лише для старшини. Коли у липні 1788 р. в одного з авторів щоденника Кирнецьких народився син, він хотів, щоб кумами були саме пан Халкідонський і панія Красняковська (з огляду на прізвища і контекст – місцева знать), однак ті вчасно не прийшли. Батько дитини – Федір Кирнецький – залишить у щоденнику шифрований запис, що зогрішив, бо сказав «противное о кумовьяхъ». Вочевидь, він швидко знайшов заміну з менш родовитих односельців, принаймні це засвідчує ім’я хрещеного батька – Яким Костюченко. Цікаво, що під кінець церемонії хрещення з’явилися й Халкідонський та Красняковська, проте до церкви навіть не заходили, а пішли додому. Ця ситуація показує, що вибір кумів не в усіх випадках відбувався так, як того хотілося батькам, а хрещення не завжди ставало нагодою для встановлення бажаних зв’язків 662. На рівні простолюду такі стратегії простежити дуже важко, бо основна маса населення Гетьманщини не лишила по собі істотних писемних джерел, тим паче таких, як щоденник Кирнецьких. Відомості по крихтах можна визбирувати з обмовок або метричних книг. У цьому разі продуктивнішими можуть бути дослідження на рівні однієї парафії. Наприклад, у приході Христорождественської церкви Яресьок нескладно визначити найбільш популярну куму. Нею була племінниця місцевої сотничихи Уляна (так її марковано у джерелі). З 1766 по 1773 рр. вона хрестила дітей мінімум вісім разів 663. Важливо, що серед її кумів ми не можемо ідентифікувати старшину чи містечкову верхівку. Напевно, простолюд якраз міг установити зв’язки із зацними людьми через їхніх менш знатних родичів, а тому Уляна мала попит. Це припущення накладається на тезу Юргена Шлюмбома (Jürgen Shlumbohm) про те, що бідні родини використовували інститут кумівства для того, щоб розширити або доповнити мережу зв’язків, яка існує на ос661 На жаль, авторка цього твердження не пояснює, скільки всього хрещених було в таких випадках, адже католицька традиція дозволяла мати і чотирьох, і п’ятьох, і шістьох хрещених батьків. У такому разі один посполитий чи жебрак не відігравав істотної ролі, а був радше частиною ритуалу. Див.: Żołądź-Strzelczyk D. Dziecko w dawnej Polsce. S. 84. 662 Щоденник Андрія та Федора Кирнецьких. С. 53. 663 Мінімум тому, що вона могла бути хрещеною дітей, народжених у парафії іншої яреськівської церкви або ж деінде. ДАПО. Ф. 1011. Оп. 1. Спр. 157. Арк. 14, 14 зв., 16 зв., 17 зв., 21–22 зв.

202

Розділ 5. Охрещується раб Божий

нові кровної спорідненості, причому вони намагалися надбудовувати такі стосунки «вертикально» – вгору 664. Натомість багатші були схильні шукати хрещених батьків для своїх дітей поміж рівних собі 665. Ідеться не про верхівку, а радше про «середній клас» з його у тому числі й корпоративними інтересами. Так, імовірно, представник родини священиків Федір Поповиченко запросив кумувати диякона Василя Левицького. Або ж у жовтні 1766 р. «восприемником» у Карпа – сина Івана Поповича – став ієрей іншої яреськівської церкви (Троїцької) Симеон Фесенко. Пізніше, у травні 1770 р., цей же Іван Попович бути хрещеною матір’ю своєї доньки запросить дружину яреськівського сотенного писаря. Сина яреськівського возного хреститиме майор і так далі 666. Слабке місце таких пояснень у тому, що почасти неможливо відрізнити встановлення нових зв’язків від використання наявних. Принаймні якась частина парафіян кликала в куми своїх родичів, очевидно, навіть доволі близьких. Подібні записи у метриці яреськівської церкви непоодинокі. Так, 22 липня 1765 р. хрещеним батьком Трохима – сина Мартина Пташниченка – став Йосип Пташниченко. З огляду на прізвисько вони цілком могли бути родичами 667. Аналогічні випадки Юрген Шлюмбом пояснює тим, що біднота майже не послуговувалася інститутом ритуальної родинності для розширення мережі своїх соціальних зв’язків «по горизонталі». Незаможним не потрібні були такі ж злиденні хрещені батьки. Отож тоді, коли вони не знаходили кумів «згори», залучали їх з-поміж рідні 668. Метрики містять й інші цікаві випадки, наприклад, коли в Яреськах одна «восприемница» Меланія Трощинська фігурує у двох хрещеннях підряд – 22 і 25 жовтня 1768 р. Важко сказати, це просто збіг чи були якісь причини. Так само у двох випадках поспіль хрещеними є спочатку дружина (яка тільки раз постає в такій іпостасі), а потім і донька священика 669. Оскільки йдеться про 5 та 6 березня, то запрошені куми могли й не дістатися церкви або ж відбулося швидке хрещення «ради страху смертного». Пригадаймо, що Кирнецькому одного разу довелося хрестити слабку дитинку посеред ночі й узяти свою дружину як хрещену матір. Зрештою, метрична книга свідчить про ще унікальніший випадок. У серпні 1765 р. в Яреськах хрестили Євтуха – незаконнонародженого хлопчика. Враховуючи іншування байстрюків у суспільстві Гетьманщини, їхню 664 Шлюмбом Ю. Социальные узы между власть имущими и неимущими: микроистория одного сельского сообщества (ХVІІ–ХІХ века) // Прошлое – крупным планом. Современные исследования по микроистории. СПб., 2003. С. 168. 665 Там само. С. 165. 666 ДАПО. Ф. 1011. Оп. 1. Спр. 157. Арк. 11, 14 зв., 21 зв. 667 Там само. Арк. 11. 668 Шлюмбом Ю. Социальные узы. С. 169. 669 ДАПО. Ф. 1011. Оп. 1. Спр. 157. Арк. 17, 20.

§4. Вибір імені 203

нечисельність і маргіналізованість, логічно було б припустити, що хрещеним батьком Євтуха стане якийсь місцевий злидар. Але ж ні. Навпаки, його «восприемник» виявився найвищий за статусом серед усіх зафіксованих у книзі: «пана сотника сын Прокопий» 670. Це був єдиний випадок, коли Прокіп значиться в метричній книзі у такій ролі. Більше того, він – єдиний настільки близький родич яреськівського сотника, який у той час став чиїмось кумом. Цей вчинок доволі цікавий у світлі тези Марка Грушевського про те, що бути кумом дитині неправого ложа вважали за щастя. Очевидно, така мотивація якраз і спонукала Прокопа хрестити незаконнонародженого 671. Разом з тим описану вище ситуацію ми можемо потрактувати як своєрідну форму суспільної підтримки або ж такої собі легітимації байстрюка через його зв’язок з родиною сотника. Аналогічні випадки змушують розглядати кумівство як багатовимірне явище, складовий елемент соціальної комунікації, котра виросла з церковної традиції, однак функціонувала й поза її межами та набувала інакших смислів, аніж першопочатково запропоновані релігійними догмами. Власне, цей складник, здавалося б, тотально регламентованої процедури хрещення дитини найгірше піддавався унормуванню та дисциплінуванню, імовірно, саме тому, що йшлося про життєві стратегії дорослих. Їх могло більше турбувати те, хто буде їхніми кумами, аніж правильність самого обряду хрещення, адже народження дитини допомагало встановити нові зв’язки або ж поглибити наявні. У такому ракурсі інститут кумівства в Гетьманщині слугував механізмом групової та міжгрупової інтеграції, так само, як для решти домодерного християнського світу, про що свого часу переконливо написали Сідні Мінц та Ерік Вольф (Sidney Mintz, Eric Wolf ) 672. Потреба в таких інтегративних механізмах мусила бути значною, скажімо, вже з огляду на мобільність населення й іншування «чужих». Ритуальне рідство у цьому разі давало змогу компенсувати відсутність кревної спорідненості та наблизитися до кола «своїх» членів певної локальної спільноти.

§4. Вибір імені Будучи в Гадячі у січні 1709 р. при армії Карла ХІІ, словацький євангеліст і автор однойменного щоденника Даніель Крман занотував свої спостереження про найпопулярніші в Гетьманщині імена. Йому, як людині з теологічною освітою та священикові, вдалося скласти доволі точний іменник: «Дітям дають різні ймення, з них визначніші такі: Фтеодор, т. є. Теодор; Фтеодос, т. є. Теодосіус; Василь, т. є. Басіліус; Марко, Терешко, Дем’ян, 670 Там само. Арк. 11 зв. 671 Грушевський М., Кузеля З. Дитина у звичаях і віруваннях. С. 48, 208. 672 Mintz S. W., Wolf E. R. Analysis of Ritual Co-Parenthood. P. 358.

Перелік таблиць і рисунків Таблиці 2.1. Віковий розподіл населення Гетьманщини. 2.2. Вікове співвідношення дитячого населення Стародубського полку в однорічних вікових групах. 2.3. Статево-віковий розподіл населення Гетьманщини. 2.4. Чисельність дітей в однорічних вікових групах за даними Генерального опису. 2.5. Чисельність дітей в однорічних вікових групах за даними Генерального опису Ніжина, Переяслава та Стародуба. 2.6. Індекс дітності міського населення Гетьманщини за даними Генерального опису. 2.7. Індекс дітності сільського населення Гетьманщини за даними Генерального опису. 5.1. Двійні та їхні імена з вибірки Генерального опису Лівобережної України. 6.1. Абсолютні показники природного руху населення в парафії церкви Різдва Христового у 1758–1774 рр. 6.2. Відносні показники природного руху населення в парафії церкви Різдва Христового у 1758–1774 рр. (‰). 6.3. Коефіцієнти смертності немовлят у парафії церкви Різдва Христового у 1758–1774 рр.

Рисунки 2.1. Вікова структура міського та сільського населення Гетьманщини за даними Генерального опису (%). 2.2. Основні типи відтворення населення. 2.3. Статево-вікова піраміда населення м. Стародуба. 2.4. Статево-вікова піраміда сільського населення Стародубського полку. 2.5. Вікове співвідношення дитячого населення Стародубського полку в однорічних вікових групах. 2.6. Вікове співвідношення дитячого населення Стародубського полку в однорічних вікових групах.

426

Перелік таблиць і рисунків

2.7. Коефіцієнт статевого співвідношення дітей різного віку. 2.8. Коефіцієнт статевого співвідношення дітей різного віку у міському населенні Гетьманщини. 4.1. Сезонність хрещень у приході церкви Різдва Христового у 1757– 1776 рр. 6.1. Вік померлих у парафії церкви Різдва Христового у 1758–1774 рр. 6.2. Вік померлих дітей у парафії церкви Різдва Христового у 1758–1774 рр. 6.3. Річні коливання дитячої смертності в парафії церкви Різдва Христового у 1758–1774 рр. 6.4. Сезонні коливання дитячої смертності в парафії церкви Різдва Христового у 1758–1774 рр.

Перелік ілюстрацій На обкладинці та форзацах: Портрет Гаврила Родзянка. Тарас Шевченко. 1845 р. Папір, акварель. (Національний музей Тараса Шевченка). В Решетилівці. Тарас Шевченко. 1845 р. Папір, туш, сепія, акварель. (Шевченко Т. Повне зібрання творів: у 12-ти т. Т. 8. Мистецька спадщина: Живопис і графіка 1843–1847. К., 2001).

У тексті: Гетьманщина в середині ХVІІІ ст. Автор – Дмитро Вортман. Генеральний опис Стародуба. Сторінка з відомостями про мешканців міста. 1766 р. (ЦДІАК України. Ф. 57. Оп. 1. Спр. 148а). Перша сторінка книги хрещень з метрики церкви Архістратига Михаїла в селі Опанасівка Гадяцького полку. 1722 р. (ЦДІАК України. Ф. 127. Оп. 1012. Спр. 13). Діти в сюжетному ініціалі у книзі магдебурзького права видання Бартоломія Гроїцького. Краків, 1565 р. (Artykuły prawa magdeburskiego, które zowią Speculum saxonum. Kraków, 1565). Посмертний портрет Євдокії Журавко з дітьми. Іван Паєвський. 1697 р. (Жолтовський П. Український живопис XVII–XVIII ст. К., 1978). Вінчання. Мініатюра із жартівливою домальовкою та запис про шлюб з метричної книги Троїцької церкви містечка Куземин Гадяцького полку. 1726 р. (ЦДІАК України. Ф. 127. Оп. 1012. Спр. 12). Лікарські рослини. Малюнок із зільника Стефана Фаліміжа. Краків, 1534 р. (Falimirz S. O ziolach y o moczy gich, o paleniu wodek z zioł, o oleykach przyprawianiu, o rzeczach zamorskich [...]. (War. A). Kraków, 24 XII 1534). Лікарські рослини. Малюнок з рукописного травника з бібліотеки Івана Грозного. 1534 р. (Травник: [Рукопись из библиотеки Ивана Грозного]. Б.м., 1534. ЦНБ ХНУ. 121-р 159/с). Пологи. Гравюра із зільника Стефана Фаліміжа. Краків, 1534 р. (Falimirz S. O ziolach y o moczy gich, o paleniu wodek z zioł, o oleykach przyprawianiu, o rzeczach zamorskich [...]. (War. A). Kraków, 24 XII 1534). Діти у материнському лоні. Ілюстрована сторінка зільника Стефана Фаліміжа. Краків, 1534 р. (Falimirz S. O ziolach y o moczy gich, o paleniu

428

Перелік ілюстрацій

wodek z zioł, o oleykach przyprawianiu, o rzeczach zamorskich [...]. (War. A). Kraków: Florian Vnglerius [...], 24 XII 1534) Смерть забирає вагітну жінку. Малюнок із графічної серії Гійо Маршана. 1489 р. (Джерело: https://goo.gl/H3XYmV) Таїнство Святого Хрещення. Гравюра з Требника Петра Могили. Київ, 1646 р. (Степовик Д. Українська гравюра бароко. К., 2012). Лист Василя Троцького до Миколи Огроновича із запрошенням на хрестини доньки Анастасії. 1805 р. (ДАПО. Ф. 222. Оп. 1. Спр. 1505). Хрещення. Сторінка з метричної книги Троїцької церкви містечка Куземин Гадяцького полку. 1726 р. (ЦДІАК України. Ф. 127. Оп. 1012. Спр. 12). Записи хрещень у метричній книзі церкви Різдва Пресвятої Богородиці села Сергіївка Першої Гадяцької сотні Гадяцького полку. Перша пол. ХVІІІ ст. (ЦДІАК України. Ф. 127. Оп. 1012. Спр. 16). Сторінка метричної книги церкви Різдва Христового містечка Яреськи Миргородського полку. 1755 р. (ДАПО. Ф.1011. Оп. 1. Спр. 157). Похоронна процесія. Мініатюра із жартівливою домальовкою з метричної книги Троїцької церкви містечка Куземин Гадяцького полку. 1722 р. (ЦДІАК України. Ф. 127. Оп. 1012. Спр. 12). Смерть забирає дитину. Гравюра Ганса Гольбейна (молодшого) із серії «Танець смерті». Базель, 1538 р. (Джерело: https://goo.gl/ZmzU9a) Хата батьків у селі Кирилівка. Тарас Шевченко. 1843 р. (Шевченко Т. Повне зібрання творів: у 12-ти т. Т. 8. Мистецька спадщина: Живопис і графіка 1843–1847. К., 2001). Вдовина хата на Україні. Тарас Шевченко. 1843 р. (Шевченко Т. Повне зібрання творів: у 12-ти т. Т. 8. Мистецька спадщина: Живопис і графіка 1843–1847. К., 2001). Хлопчик-рибалка. Гравюра-мідьорит Івана Филиповича. Львів, 1760 р. (Іфіка ієрополітика. Львів, 1760. Джерело: https://goo.gl/BHM6tc). Портрет Феодосії Палій з онуками. 1711 р. (Білецький П. Українське мистецтво другої половини ХVII–ХVIII століть. К., 1981). Портрет стародубського війта Спиридона Ширая з синами. Початок ХVІІІ ст. (КС. 1887. Т. 19. № 10). Глиняні іграшки ХVІІ–ХVІІІ ст. із фондів Полтавського краєзнавчого музею (фото автора). Діти грають у переваги. Сюжетний ініціал у рукописному Ірмологіоні 1682 р. (Ірмологіон нотний. 1682 р. ЛНБ. Ф. ІІ. Спр. 123). Шинкар із чортом на плечі. Жартівливий малюнок з метричної книги Троїцької церкви містечка Куземин Гадяцького полку. ХVІІІ ст. (ЦДІАК України. Ф. 127. Оп. 1012. Спр. 12). Церковний хор. Мініатюра у поголоснику першої половини ХVIII ст. (Концерты и службы на 8 голосовъ, рукопись съ линейными квадратными нотами, писанная при Аннѣ Иоановнѣ, in 4, въ 7-ми

Перелік ілюстрацій 429

тетрадях. Дискант 1. На 99 листкахъ. ІР НБУВ. Ф. 312. Спр. 121(117 С). Ч. VI.). Освячення Успенського собору Києво-Печерської лаври. Мідьорит Олександра Тарасевича. Київ, 1702 р. (З української старовини: альбом про історію та державний устрій України, побут і звичаї українців. К., 1991).

Географічний покажчик А

Аксютинці, с. 241 Америка 15, 93, 111 Англія 34, 40, 70, 79, 137, 142, 143, 226, 299, 307, 313, 320, 347, 369

Багачанська сотня 108 Багачка, м-ко (Велика Багачка, с-ще) 108, 293 Балкани, 325 Барнаул, м. 225 Батурин, м. 258 Берестівка, с. 326 Берлін, м. 154 Берюх (Руднєве), с. 232 Бессарабія 154 Біла Церква, м. 164 Білорусь 359 Більчин, с. 166 Блистівка, с. 340 Богодарівка, с. 181 Бондарі, с. 325 Бориспіль, м. 174, 321, 373 Бориспільська протопопія 56 Бориспільський район 198 Брусова, сл. 322, 377 Брянкустичі (Кустичі), с. 247 Брянська область 101, 247 Бубни, с. 121 Будища, с. 192, 194, 232, 234, 236, 241, 242, 244

Варвинська сотня 148 Варвинський район 148 Варшава, м. 15, 111, 138, 143, 322 Варшавське Князівство 107 Великі Будища, м-ко 53

Великобританія (Британія) 25, 137, 142, 154, 317, 391 Веприк, м-ко 155 Верона, м. 70 Вертіївська сотня 63 Відень, м. 94, 154 Вінниччина 76 Вірджинія 69, 70 Вроцлав, м. 368 Вовківці, с. 333 Волинська губернія 166 Волинь 93, 100, 146, 224, 238 Вороніж, м-ко 355 Воронізька сотня 317 Воронков (Вороньків), м-ко 198, 206 В’юнище, с. 358 В’язенка, с. 232 Вятська губернія 149

Гадяцька сотня 211, 276 Гадяцький повіт 240, 241, 305 Гадяцький полк 36, 116, 123, 155, 199, 211, 243, 244, 282, 319, 341 Гадяцький район 244, 341 Гадяч, м. 130, 203, 270, 272 Глибоке, с. 174 Глинськ, м-ко 332 Глинська сотня 50, 232 Глобинський район 266, 321, 322, 376 Глобине, с. 321, 322 Глухів, м. 81, 250, 346 Глухівська протопопія 346 Глухівський повіт 231, 232 Глухівський район 192 Глухівщина 158 Гоголеве, с. 378 Городиська сотня, 312, 378 Городище, м-ко (Градизьк, с-ще) 148, 192, 266, 303, 321, 336, 377

Географічний покажчик 431

Далєшице, м-ко 143 Диканський район 53, 103 Дмитрашків, м-ко 76 Дніпро, р. 13, 77, 134, 377 Дон 148 Донбас 150 Донецька область 241 Дружківка, с. 241 Есмань, м-ко 250

Е Ж

Житомирський повіт 106, 272 Жуки, хут. 322, 376 Жукинський район 20 Журавка, с. 147, 148

Задорожного, хут. 377, 384 Засулля, с. 326 Запорізька Січ 108, 378, 382, 383 Західний Йоркшир 226 Зелена Гура, м. 244 Зіньківська протопопія 37 Зіньківська сотня 165, 172 Зіньківський район 165 Злодіївка, с. 108 Зміїв, м-ко 128 Золотоніська протопопія 358 Золотоніський район 350

Ількуча, с. 138 Іллінці, с. 63 Іль-де-Франс 111 Індія 79 Іркліїв, м-ко 148 Ірландія 137, 141, 142, 347 Ічнянська сотня 322

Кагарлицький район 306 Кальмар, м-ко 316 Канівський полк 306 Каширка, р. 105 Келецький повіт 143

Кемпно, м. 229 Київ, м. 63, 72, 126, 148, 164, 242, 267, 312, 325, 355, 363 Київська губернія (Київщина) 19, 20, 238, 272 Київська область 198, 306 Київське намісництво 266 Київський полк 127, 275, 331 Кирилівка, с. 271 Княжичі, с. 55 Кричев, м-ко 359 Кобеляки, м-ко 38 Кобеляцький район 183 Ковалівка, с. 257, 326 Коломацький, хут. 257 Коломачок, с. 257 Конотоп, м-ко 62 Короваї, с. 120 Кочубея, хут. 378 Краків, м. 48, 94, 124, 143, 157, 167, 322, 323 Красногорський район 101 Краснопілля, с. 242 Кролевець, м. 170, 195 Крюле, м. 111 Куземин, м-ко 116, 196, 199, 243, 282, 319 Куявсько-Поморське воєводство 143

Лебедин, с. 242 Ленчна, м. 244 Лиса Гора 63 Литва 72 Лихачі, с. 103 Ліон, м. 225 Лондон, м. 23, 142 Лохвиця, м-ко 278, 305, 347 Лубенський полк 50, 163, 192, 194, 265, 303, 325, 326, 329, 332, 333, 347, 348 Лубенщина 270 Львів, м. 143, 221, 346 Лютенька, м-ко 123, 244

Манчестер, м. 369 Марсель, м. 94 Мглин, м. 81, 323, 377 Мелан, м. 111 Менська сотня 265 Миргород, м. 372, 375, 377

432

Географічний покажчик

Миргородська протопопія 196 Миргородська сотня 339 Миргородський повіт 180 Миргородський полк 56, 89, 108, 110, 151, 181, 215, 220, 233, 266, 268, 303, 321, 376, 377, 386 Мицалівка, с. 350 Могилевська область 359 Москва, м. 149, 155, 312, 355, 359, 361, 370 Московське царство (Московія) 39, 67, 72, 100, 272 Мринська сотня 275

Надежда, с. 103 Неккаргаузен, с. 30 Нехвороща, м-ко 322 Нікольське, с. 312 Німеччина 375 Нижнє, с. 324 Нижній (Нижній Новгород), м. 312 Нормандія 111, 147 Ніжин, м. 34, 78, 80, 81, 82, 83, 94, 98, 99, 101, 102, 109, 142, 158, 194, 315 Ніжинський полк 63, 81, 170, 232, 265, 355, 358 Новгород-Сіверське намісництво 232 Новгород-Сіверський, м. 81, 323, 377 Новгородка, м-ко 333 Новгородська сотня 290, 333 Нові Млини, м-ко 361 Новоміська сотня 101 Новосанжарський район 49 Носівка, м-ко 127, 354 Носівський район 275

Обухів, м-ко 331 Обухівка, с. 263 Олонецька губернія 266 Опанасівка, с. 36 Опришки, с. 321, 376 Оренбург, м. 386 Оржиця, м-ко 276 Османська імперія 81 Остерський повіт 20 Острозький повіт 166 Охтирка, м-ко 127 Очаків, м. 239

Павленки, с. 327, 365 Павлівка (Велика Павлівка), с. 165, 172 Париж, м. 144, 154 Переволочна, м-ко 39 Перегон, с. 168, 189 Перелаз (Перелази), с. 101, 136 Переяслав, м. 34, 64, 72, 78, 80, 81, 82, 94, 98, 99, 100, 109, 140, 142, 158, 168, 209, 323, 352, 358 Переяславський повіт 335 Переяславський полк 65, 81, 141, 148, 174, 215, 220, 224, 276, 310, 323, 350 Переяславщина 263 Петербург, м. 155, 159, 194, 272, 306, 308, 314, 325, 370 Пирятин, м-ко 348 Пирятинський повіт 181, 240 Погар, м. 81, 323, 324, 377 Погарська сотня 168, 189 Поділля 77 Познань, м. 143, 224, 225 Полтава, м. 15, 29, 31, 32, 39, 72, 80, 94, 98, 108, 125, 158, 204, 209, 246, 265, 270, 292, 294, 309, 313, 316, 327, 335, 352, 354, 365, 383 Полтавська губернія 13, 72 Полтавська область 38, 49, 53, 123, 151, 165, 181, 183, 192, 244, 266, 321, 322, 325, 329, 332, 341, 376, 393 Полтавська перша сотня 257 Полтавська друга сотня 335 Полтавський полк 38, 53, 103, 183, 327, 330 Полтавський район 257 Полтавщина 72, 229, 263, 269, 285, 293, 295 Польське Королівство 154 Польща 24, 60, 143, 312, 354 Поставмука (Постав-Мука), с. 332 Почеп, м. 81, 323, 324, 377 Правобережжя 190, 270, 355 Прилуцький полк 77, 148, 322, 330, 353 Пустовійтівка, с. 303, 376 Путивльський повіт 232 Пушкарівка, с. 335

Редьківка, с. 204 Реп’яхівський, хут. 237, 241 Решетилівка, с. 108

Географічний покажчик 433

Річ Посполита 13, 24, 26, 27, 79, 121, 156, 244, 282, 308, 345, 381 Розбишівка, с. 341 Роменський повіт 241 Роменський район 303, 332, 333 Ромни, м. 163, 190, 194, 334 Російська Федерація 101, 247, 312 Росія 26, 32, 39, 282 Рохманів, с. 88, 89 Руан, м. 129, 132 Русь 54 Рязань, м. 94

Самоа 21 Саранськ, м. 312 Саутгемптон, м. 94 Свентокшиське воєводство 143 Селище, с. 275 Сергіївка, с. 211 Сибір 386 Симбірськ, м. 312 Скиток, с. 232, 234, 244 Слобідка (Петропавлівська Слобідка), с. 232 Слобожанщина (Слобідська Україна) 19, 29, 49, 80, 113, 120, 241, 270, 281, 285, 288, 334 Смоленськ, м. 251 Сокілка (Правобережна Сокілка, с.), м-ко 183 Сорочинці, м-ко 180, 181, 220, 222, 268, 377 Спа, м. 134 Сполучені Штати Америки 23, 391 Срібне, м-ко 322, 330, 353 Стайки, м-ко 306 Старі Санжари, м-ко 49, 330, 372 Стародуб, м. 33, 34, 39, 78, 84, 85, 87, 88, 89, 90, 94, 98, 99, 100, 109, 132, 142, 159, 160, 161, 162, 164, 168, 250, 310, 313, 315, 316, 317, 323, 324, 352, 359, 364, 377 Стародубська перша полкова сотня 101 Стародубський повіт 99 Стародубський полк 40, 72, 80, 81, 84, 85, 86, 87, 88, 89, 90, 101, 107, 136, 140, 189, 208, 247, 324, 333, 377 Стародубщина 143, 200 Старосілля, с. 20 Стікс, р. 254

Страсбург, м. 154 Столинська сотня 340 Сулак (Святого Хреста), фортеця 236 Сумська область 170, 192, 232, 303, 332, 333, 355 Сухівці, хут. 268

Тимошкін Перевіз, с. 140 Трахтемирівська сотня 352, 358 Трієст 308 Торунь, м. 143, 163, 221 Тульське намісництво 312 Тульська область 312

Франція 10, 21, 24, 40, 66, 73, 74, 93, 106, 111, 121, 137, 141, 143, 147, 154, 156, 171, 225, 261, 265, 288, 342, 347, 381, 391

Харків, м. 330 Харківська область 128 Харківське намісництво 51 Ховзівка, с. 161, 231, 232, 234, 241, 242 Хоминці, с. 50 Хорольський повіт 184

Черкаська область 148, 350 Чернігів, м. 270 Чернігівська губернія 13, 20 Чернігівська область 127, 148, 275 Чернігівське намісництво 189 Чернігівський полк 138, 204, 339, 361 Чернігівщина 92, 169 Чигирин, м. 39, 266, 280 Чигиринський повіт 242 Чолхів, с. 208 Чорнобаївський район 148 Чорнухи, м-ко 325, 329 Чорнухинський район 192, 325, 332 Чорнухинська сотня 325 Шартр, м. 128, 134 Швеція 66, 316

434

Шишаки, м-ко 181, 375, 376, 377, 383, 384 Шишацька сотня 381 Шишацький район 378 Шосткинський район 355 Шотландія 137 Шуйский повіт 105

Географічний покажчик

Ямпільська сотня 317 Яреськи, м-ко 56, 89, 110, 151, 153, 170, 181, 198, 201, 202, 206, 215, 216, 218, 220, 221, 224, 225, 226, 228, 230, 233, 284, 346

Іменний покажчик 435

Іменний покажчик А

Абашин В. 155, 418 Авдеев А. 149, 150, 402 Агафія, служниця 57 Агафія, друж. Гончара Макара 136, 139 Агафія, молодиця 315 Агафія, наймичка 248, 339 Адамус Тетяна 74, 402 Алеппський Павло 39, 76, 77, 103, 134, 135, 370, 400 Алєксєєв Іван, крадій, слуга київського нотаріуса 312, 314 Альтдорфська, графиня 104 Анастасія Олександрівна, друж. путивльського воєводи 196 Анастасія, донька ніжинського міщанина 82 Анастасія, друж. Харитона Кундері 171 Анастасія, друж. Скорупи Григорія 200 Анастасія, друж. Родзянка Яреми 259 Анделярт (Енгельгардт) Микола, шляхтич 251 Андрієвський Олексій (А. А.) 228, 402 Андрієнко Михайло, сторож митрополичого дому 267 Андрій, учень 325 Андрій, хворий жебрак 364 Анна Іоанівна, імператриця 272, 273, 319 Анна, бібл. 125 Анрі Луї (Louis Henri) 66, 83, 108, 135, 221, 402 Антоній, священик, кравець 324 Антоновы Дмитрий, Ирина 35, 152, 402 Апостол Павло, миргородський полковник 251 Апостол Петро, лубенський полковник 40, 52, 57, 200, 251, 268, 297 Ар’єс Філіп (Philippe Ariès) 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 45, 58, 60, 73, 214, 242, 244, 249, 250, 252, 265, 274, 281, 286, 288, 290, 291, 292, 314, 342, 402, 419

Артюшенко Антон, мешканець м-ка Куземин 196 Архипенко Олексій, наймит 330 Афанасий, арх. (Сахаров С.) 239, 402 Афанасієв Григорій, ґвалтівник 263, 330 Ахмед Сара 383

Бабкова Г. 47, 402 Бабченки брати, мешканці сл. Брусової 377 Бадінтер Елізабет (Elisabeth Badinter) 25, 26, 137, 261, 262, 263, 419 Базилевич Іов, єпископ 358 Базилевич (Бузулевич) Данило, підканцелярист 42, 53, 334 Базилевич Петро, конотопський городничий 311 Байбуза Симеон, ротмістр 126 Байбурин Альберт 60, 191, 402 Бакай Н. 185, 402 Балахтар Григорій, вахмістр, вбивця 341 Балушок Василь 324, 402 Барабаш Грицько, злодій 322 Барроу Джон (John Burrow) 73, 74, 420 Бартон Ентоні (Anthony Burton) 22, 23, 281, 403 Бачі Ліві Массімо 69, 71, 135, 143, 144, 224, 403 Безрогов Виталий 22, 403 Безсмертна Юлія 308, 309, 403 Беньковський Іван 19, 90, 238, 395, 403 Берк Пітер (Peter Burke) 12, 17, 291, 378, 379, 403 Беркофф Джованна Броджі, (Giovanna Brogi Bercoff) 68, 72, 403 Беррі Гелен (Helen Berry) 132, 133, 420 Берріот-Сальвадорe Евеліна (Evelyne Berriot-Salvadore) 119, 419 Бець Гаврило, миргородський сотник 339, 372

436

Іменний покажчик

Бецькой Іван, просвітник 344 Біденко Йосип, козак 237 Біленька, цілителька 384 Білецький Назар 185, 403 Біличка Анна, баба, вдова 165 Блюм Ален 83, 108, 149, 150, 221, 402 Боверс Тоні (Toni Bowers) 137 Богданович Іван, військовий товариш 315 Богдановський Василь, мешканець м-ка Носівка 127 Богдановський Олександр 18, 403 Богомазенко Семен, значковий товариш 300 Богуцький, колезький реєстратор 335 Бойко Юхим, мешканець с. Ховзівка 192 Болтін Іван 105 Боплан Гійом Левасер де, мемуарист 381, 382, 395 Борисенко Антон, учень, злодій 326 Борисенчиха Зіновія, вдова 56 Борисов Володимир 142 Бородавкіна Тетяна, наймичка 315 Бороденко Олена 139, 369, 403 Борохович Михайло, гадяцький полковник 244 Боряк Олена 28, 403 Брезкун Іван, козак 140 Брік Тимофій 15, 313, 314, 315, 403 Бродель Фернан (Fernand Braudel) 141, 143, 144, 147, 404 Брювер Голі (Holly Brewer) 70, 420 Брюховецький Іван, гетьман 130, 131, 158, 172 Будлянський Михайло, генерал-майор 262 Бузановський Семен, полтавський полковий суддя 258 Бузановський Харлампій, решетилівський сотник 259 Бутович Іван, ротмістр 335 Бутовський Іван 184

Валькевич Петро, генеральний осавул 269 Валькевич Софія, друж. Будлянського Михайла 262 Ван-Путерен М. 342, 404 Варвара, великомучениця 31, 126, 176 Васик Ольга 150, 404

Василенко Микола 31, 241, 347, 395 Василенко Мусій, козак 276 Василь, герой повісті та фільму «Пропала грамота» 103 Василь, школяр 356 Васильев М. 395 Васильєв Федір, селянин 105 Васильківський Сергій, художник 270 Василько, син Сулими Матвія 198 Ваценкова Устина, наймичка, палійка 336, 337 Вебер-Келлерманн Інгеборг (Ingeborg Weber-Kellermann) 24, 424 Ведмідь Степан, стародубський міщанин 317 Вейсбах, генерал-лейтенант 194 Величко Самійло, літописець 354 Величковський Іван, священик, поет 134, 395 Веллінгтон Готтар, шведський дипломат 39 Веткевичева, «бригадирша» 376 Венецкий И. Г. 100, 404 Вергун Данило, мешканець м-ка Ромни 163 Вечерський В. 269, 404 Вижга Матеуш (Wyżga Mateusz) 215, 221, 226, 424 Вишневецький Григорій, козак 335 Вишневський Дмитро 64, 164, 395 Вишня Остап 65, 261, 279, 285, 302, 377, 395 Вільгельм І Завойовник, король 34 Вільямс Вільям 69, 70 Владимирский-Буданов М. 237, 395 Вовелль Мішель 214, 215, 424 Вовк Хведір 269, 404 Водяникова Христина, дівка 237 Волл Річард (Richard Wall) 25 Воллер Морін 156, 163, 164, 418 Воловина Олег 15 Волокитинський, козак 318 Волотковський Никифор, церковний староста 384 Волошин Григорій, козак 335 Волошин Юрій 15, 29, 34, 59, 66, 72, 80, 81, 84, 86, 94, 98, 106, 107, 108, 125, 139, 143, 204, 207, 208, 209, 210, 219, 265, 300, 308, 309, 315, 316, 335, 345, 346, 352, 353, 364, 365, 366, 378, 404, 424

Іменний покажчик 437

Вольф Ерік (Eric Wolf ) 195, 200, 203, 422 Ворончук Ірина 15, 27, 79, 93, 100, 106, 224, 348, 404 Вортман Дмитро 14, 15 Вульф Франц, лікар 168 Вижиха Пелагія, баба 205

Гаврилишина Н. 368, 404 Гаврило, учень 324 Гаврило, школяр 353 Гаврилов М. 362, 395 Гаврилюк Н. 28, 156, 184, 404 Гайворонська Ганна 198 Галаган 147 Гален Клавдій, лікар 102, 119 Галецька, вдова Галецького Семена 189 Галецький Семен, генеральний бунчужний 189 Галфгайд Сара, мешканка Вірджинії 70 Галян Г. 269, 279, 404 Гамалія Іван, бунчуковий товариш 184, 189, 196 Гамалія Йосип, бунчуковий товариш 196 Ганна, дочка Лашка Петра 266 Ганна, друж. Шереметьєва Петра 176 Ганна, наймичка 339 Гановер Натан, єврейський мемуарист 257 Гапка, наймичка 284 Гаркуша Семен, грабіжник 311 Гафтон Олвен (Olwen Hufton) 313, 320, 321, 421 Гейзинга Йоган (Johan Huizinga) 292, 298, 418 Гейко Анатолій 293, 404 Генріх III, король 121, 122, 128, 134 Герасько Петро, кобзар 364 Георг І, король 142 Георгій, син Сулими Матвія 198 Гербер Метью (Matthew Gerber) 342, 343, 351, 421 Гервасій, єпископ 341, 373 Гетуей Мері, мешканка Вірджинії 69, 70 Гієшторова Ірена (Irena Gieysztorowa) 154, 183 Гільдебранд Конрад, пастор, дипломат 39, 266, 274, 280 Гіляровський Володимир 378 Гіпіч В. 132, 405 Гіппократ, лікар 102, 119

Глаголєва Ольга 380, 405 Гликерія Олексіївна, чернігівська міщанка 119 Гловацька-Печинська Аннета (Anetta Głowacka-Penczyńska) 145, 146, 421 Гловінський, священик 237 Гнатюк В. 254, 405 Гнедич П. 251, 395 Гноєва Марина, мешканка с. Короваї 120 Гноєві, подружжя 122 Гоголь Микола, письменник 103, 216, 254, 395 Гоїха Агафія, друж Гоя Матвія 259, 260, 275, 276 Гой Матвій, дітовбивця 259, 260, 275 Голенко Михайло, козак 276 Голіков Іван, історик 105, 396 Гольбейн Ганс (молодший), художник 255 Гончар Макар, мешканець с. Перелаз 136, 139 Гопак Іван, мешканець м-ка Бориспіль 321 Горбатенко Хома, наймит 334, 335 Горобець Віктор 131, 405 Горстична Мотрона, вдова 329 Гошко Тетяна 15, 47, 52, 73, 343, 405 Граціан, канонік 69 Гречані, старшинський рід 246 Грибачева Уляна, друж. Григорієва Йосипа 247 Григор’єв Григорій 242 Григор’єв Степан, священик 192 Григор’єва Аксинья, київська міщанка 119 Григорієв Йосип, козак 247 Григорій Богослов, св. 253, 396 Гризлова Дарія, мешканка м. Київ 130 Гриневський Іван, писар 120 Грицай М. 354, 405 Гришка дружина, цілителька 384 Гроїцький Бартоломей, правник 48 Грушевський Марко 19, 27, 28, 45, 160, 162, 164, 203, 282, 282, 405 Грябянка Григорій, літописець 257 Гудов Кирило, граф 180 Гузенков Сергій 35, 405 Гумбольдт Александр фон, вчений 93 Гуревич Арон 17, 30, 214, 254, 405 Гуржій І. 307, 396

438

Іменний покажчик

Гурний Казімєж (Kazimierz Górny) 143, 163, 221, 421

Ґалятовський Йоаникій, богослов 12, 119, 128, 158, 214, 253, 256, 396 Ґеннеп Арнольд ван (Arnold van Gennep) 20, 404 Ґізель Інокентій, богослов 68, 70, 72, 114, 115, 122, 130, 178, 179, 191, 193, 395

Даль В. 156, 405 Даник А. 331, 406 Данилиха Марія, мешканка м. Київ 312 Данилов Іосиф, священик 330, 353 Данилюк А. 269, 406 Данте Аліг’єрі, поет 253, 396 Дашкова Катерина, княгиня 136, 168, 176 Де ля Фліз Д. П. 238, 272, 396 Делімата Малгожата (Małgorzata Delimata) 26, 60, 64, 67, 204, 291, 292, 420 Делюмо Жан (Jean Delumeau) 375, 406 ДеМоз Ллойд (Lloyd DeMause) 22, 406, 420 Денисиха Анастасія, баба 160, 161, 162 Денисівна Пріська, сирота 345 Джонс Джон Поль, контр-адмірал 239 Дзюба Євдокія, наймичка 174, 321, 322, 373 Дзюба Олена 29, 184, 263, 406 Дігтяренко Лесько, житель м-ка Ромни 334 Діккенс Чарльз, письменник 307 Дидик-Меуш Ганна 123, 125, 380, 382, 406 Диса Катерина 120, 125, 146, 406 Дмитренко Віталій 15, 35, 59, 73, 180, 183, 190, 198, 200, 406 Дмитрик Михайло, мешканець м-ка Яреськи 206 Довга Лариса 115, 406 Довгалевський Митрофан, викладач поетики 188, 294, 396 Довгий Дем’ян, священик 247 Довгий Петро, мешканець с. Рохманів 88 Долгов Вадим 54, 129, 406 Долгов Йосип, яресківський сотник 216 Долина Андрій, мешканець с. Надежда 103 Долиниха Євдокія 139

Дольто Франсуаза (Françoise Dolto) 21, 45, 46, 265, 278, 279, 370, 406 Доманська Ева (Ewa Domańska) 11, 23, 191, 279, 280, 407 Домна, дівчинка 259, 260, 275, 276 Домна, міщанська вдова 160 Домна, 5-річна наймичка 317 Дорошенко Корній, козачий син 118 Дорошенко П. 194, 397 Дрофа Федір, ворожбит 74 Друцький Іван, остерський міщанин 291 Дуглас Мері (Mary Douglas) 382, 420 Дуров Олександр, стародубський полковник 200, 250 Дьячков В. 149, 407

Ебрар Жан 40 Елен, персонаж Л. Толстого 145 Елкінд Девід (David Elkind) 43, 419 Ельконін Д. 46 Енгельс Фрідріх 307 Еней, персонаж І. Котляревського 254 Еріксон Ерік (Erik Erikson) 43, 44, 45, 419

Євдокія, блудниця 347 Євдокія, наймичка 315 Євдокія, баба, друж. війта Терещенка Федора 173 Євдокія, друж. бунчукового товариша Костинецького 127 Євтух, байстрюк 202, 203, 346 Єзерська Ірина 204, 346, 407 Єлістратов Прокіп, жебрак 361 Ємельянов Яків, дячок 352 Єршов, приятель Апостола Петра 200 Єфросинія Павлівна, друж. Миклашевського Андрія 200 Єфименко Петро 360, 407 Єфросинія, мешканка м. Ніжин 82

Жайворонок В. 156, 407 Житков Григорій, солдат 266, 267 Жолтовський П. 286, 296, 397 Жоляндзь-Стшельчик Дорота (Dorota Żołądź-Strzelczyk) 24, 26, 201, 204, 282, 283, 424

Іменний покажчик 439

Журавка Іван, генеральний осавул 311 Журавко Євдокія, друж. сотника 60, 61 Жученко Любов, друж. Кочубея Василя 186 Жученко Федір, полтавський полковник 186

Заглада Ніна 20, 27, 407 Замура Олена 29, 92, 110, 139, 145, 171, 214, 215, 220, 221, 222, 223, 224, 228, 231, 240, 242, 244, 245, 246, 247, 310, 366, 407 Заруба Віктор 16, 407 Зачепа Микита, конокрад 334 Зборовський Рафаїл, митрополит 267 Зейхер Гельмут, Хельга (Helmut, Helga Zeiher) 269 Зібін Василь, майор 312 Зіморович Бартоломій, поет, міський урядник 132 Зіновіїв Климентій, священик, поет 41, 55, 57, 59, 68, 72, 94, 115, 117, 125, 129, 136, 137, 156, 158, 166, 171, 189, 191, 195, 197, 226, 251, 252, 273, 274, 290, 293, 294, 299, 318, 319, 331, 332, 341, 344, 345, 346, 348, 349, 351, 354, 355, 369, 370, 371, 397 Злотник Михайло, ремісник 324 Знаменський Петро 180, 190, 198, 407 Значко-Яворський Мельхіседек, архімандрит 234, 242, 244

Іван, учень 163 Іван, школяр 353 Іваненко (Петрик) Петро, гетьман 354, 367 Іванов Михайло, грек, купець 315 Іванов Олексій, священик 56 Иванов П. 19, 397 Іванова Ірина, баба 160 Іванова Мотрона, баба 160 Іванович Сава, ніжинський бурмістр 345 Іванченко Левко, злодій-троєженець 147, 148 Івченко Борис, режисер 103 Ігнат, син Трощила Яреми 89 Ізовенко Феофіл, помічник паламаря 335

Ілюха Ольга 266, 276, 301, 326, 407 Ильин Е. 96, 407 Іоанн Затворник, чернець 129 Ірина, злодійка 335 Ірина, мешканка м. Ніжина 82 Ірина, сирота 330 Ісидор Севільський, богослов 67 Ісканська Дарія, бояриня, друж. Брюховецького Івана 130, 158, 172 Іскрицький Петро, земський суддя 99

Йодер Дон (Don Yoder) 291, 424

Кабачіньська-Лучак Катаржина (Katarzyna Kabacińska-Łuczak) 24, 282, 283, 424 Казіміров Дмитро 265, 408 Калашник Є. 270, 293, 294, 414 Калверт Карін (Karin Calvert) 23, 280, 281, 282, 283, 288, 294, 408 Калнишевський Петро, кошовий отаман 178 Кальченко А. 155, 418 Кальченко Ярема, мешканець м-ка Яреськи 228 Каменський Олександр 49, 408 Камінер Дженні (Jenny Kaminer) 145, 421 Канищев В. 149 Каннінгем Г’ю (Hugo Cunningham) 10, 17, 23, 25, 73, 301, 420 Кантипалов Іван, скляр 325 Капніст Василь, поет 106, 252, 263 Капніст Олександра, друж. Василя Капніста 106, 252 Капніст Олексій, граф 300 Капніст-Скалон Софія, авторка спогадів 252, 263, 264, 278, 292, 300, 397 Капраль Мирон 204, 221, 408 Капулетті Джульєтта, персонаж В. Шекспіра 63, 70, 71 Кареніна Анна, персонаж Л. Толстого 145 Карл ХІІ, король 39, 203, 272 Катерина ІІ, імператриця 51, 284, 344, 349 Катруся, відьма 63 Квітка-Основ’яненко Григорій, 77, 169, 170, 224, 254, 397

440

Кедричка Марія, вдова 365, 366 Келембек Федір 268 Кирик, літ. персонаж 248, 249, 251 Кирнецькі, родина священиків 40, 57, 158, 159, 160, 161, 163, 172, 173, 176, 177, 179, 180, 190, 192, 194, 201, 202, 205, 206, 210, 212, 231, 232, 234, 235, 236, 237, 238, 239, 241, 242, 244, 246, 247, 248 Кібець Юхим, паламар 236, 237, 244 Кізлова Антоніна 126, 408 Кістяківський Олександр 18, 131, 408 Кісь Ярослав 143, 408 Кісь Оксана 28, 63, 65, 285, 295, 302, 303, 408 Клименко Пилип 326, 408 Климов Григорій, розкольник, жебрак 359 Климов Тимофій, старовір 316 Коваленко Оксана 15, 209, 258, 292, 309, 320, 323, 408 Ковалинський Михайло, учень Г. Сковороди 55, 62 Кованька Петро, полковий суддя 347 Ковенко Іван, вбивця 330 Ковтун Григорій, мешканець сл. Брусова 377 Кодинець Іван, городиський сотник 186 Кодинець Никифор, бунчуковий товариш 184 Кодинець Федір, військовий товариш 184, 185 Козак О. 306, 409 Козаченки Іван та Опанас, злодії 62 Козеллек Райнгарт 133 Козлова Наталія 359, 361, 362, 409 Козловский К. 93, 397 Кон Ігор 19, 26, 409 Кончаков Р. 149 Копійський Роман, миргородський протопоп 198 Копс, лікар 168 Корецький Федір, бунчуковий товариш 183, 185, 189, 200 Корзо Маргарита 350, 409 Косміна Оксана 281, 284, 291, 409 Костинецький, бунчуковий товариш 127 Костирковна Пріська, наймичка 322, 330 Костогриз К. 123, 409 Костюченко Яким, мешканець с. Ховзівка 201

Іменний покажчик

Котик Іван, козак 348, 359 Котленко Сидір, швець 312 Котляревський Іван, поет 34, 92, 224, 246, 248, 254, 397 Кочубей Василь, полтавський полковник 31 Кочубей Василь, генеральний суддя 186, 188, 235, 368 Кочубей Павло, полтавський міський голова 368 Кочубей Параска, друж. Сулими Федора 235, 236, 268 Кочубей Семен, бунчуковий товариш 311 Кошелева Ольга 22, 26, 39, 306, 307, 371, 403, 409 Кравець Григорій, козак 183 Кравцов Д. 130, 172, 397 Крамаренко Тимофій, житель с. Бубни 121 Красноторба Яків, хлопець 99 Краснощоченко Роман, дітовбивця 321, 322, 365, 370, 371, 372, 374, 375, 376, 377, 378, 379, 380, 387 Красняковська, «панія» 201 Крестовская Н. 47, 409 Кривенко Тимофій, ткач 327 Кривоносенко Степан, козачий син 303 Крижановський Юхим (Крыжановский Е.) 352, 409 Крикун Микола 106, 272, 409 Кристєва Юлія 375, 409 Кришталовська Тетяна 15 Крман Даніель, мемуарист 39, 203, 204, 270, 272, 273, 274, 275, 397 Крупинський Петро, дворецький 336 Ксенія, наймичка 315 Ксенія, козача донька 165, 172 Кубарка Олена, наймичка 173 Кудринский Федот 158, 169, 397 Кузеля Зенон 19, 27, 28, 46, 160, 162, 164, 203, 281, 282, 405 Кузик Тетяна 178, 383, 410 Кузьмиха Анастасія, вдова 333 Кук Едвард, англійський юрист 70 Кукльо Цезаріо (Cezary Kuklo) 62, 66, 79, 80, 111, 138, 139, 153, 154, 156, 170, 171, 204, 215, 308, 422 Кулаковська Євдокія, донька Кулаковського Василя 70

Іменний покажчик 441

Кулаковський Василь, ніжинський полковий суддя 71 Кулик Григорій 317 Куліш Михайло, козак 340 Кулябкова Марія, вдова 305 Куля Вітольд (Witold Kula) 79 Кундеря Харитон, козак 171 Кунцман А. 383, 410 Курилов Григорій, священик 330 Куртов Данило, мешканець с. Ховзівка 248 Куртов Роман, мешканець с. Ховзівка 190 Куртова Марія, баба 161, 179, 192, 205 Кухар Андрій, забійця 332 Кухарка Гапка, породілля 165 Куцоволенко Ілько, ткач 326

Лавріненко Дмитро, мешканець м. Київ 130 Ладинський Павло, варвинський сотник 118 Лазаревский Олександр 52, 58, 360, 410 Лазаревський Гліб 122, 395 Лазутченко Марко, мешканець с. Ховзівка 237 Лаплас П’єр-Сімон (Pierre-Simon Laplace) 100 Ласлетт Пітер (Peter Laslett) 63, 70, 342, 369, 422 Ластовський Олександр, школяр, злодій 355 Лашко Петро, мешканець м-ка Городище 266 Ле Гофф Жак (Jacques Le Goff) 12, 13, 410 Ле Пле Фредерік (Frederic Le Play) 106 Ле Руа Лядюрі Емануель 91, 92, 410 Лебедєв Амфіан 114, 120, 410 Левен Аліса (Alysa Levene) 215, 226, 422 Левенгаупт, генерал 355 Левенгук Антоні (Antoni van Leeuwenhoek) 118 Левенка Уляна, баба 205 Левицький Василь, священик Яресьок 198, 202 Левицький Орест 309, 356, 371, 397 Левіна Кіті, героїня роману Л. Толстого 145 Левінсон Стівен (Stephen Levinson) 185, 420

Левко, хлопчик 57 Левко, пастух 305 Левчук Ярослава 28, 46 Лежанський Микола, стародубський міщанин 324 Лежен Філіп (Philippe Lejeune) 40, 422 Леклерк Ніколя-Габріель, історик 105 Леонтієв Михайло, путивльський воєвода 196 Леонтьєв Іон, дяк 113 Лизогуби, старшинський рід 246 Липенко Іван, учень, колодник 327, 365, 367, 383, 384 Лисенко Іван, причетник 236, 237 Литвини Нестор, Дмитро, Іван 331, 386 Литка Дмитро, конюх 263 Литовка, повитуха 64 Лієбо Жан, лікар 102 Лічбіньська Гражина (Grażyna Liczbińska) 224, 225, 422 Лобачкін Іван, ткач 323 Логвин Михайло, мешканець м. Бориспіль 321 Логвинов Дмитро, злодій 290 Лось Валентина 127, 410 Лохвицький Трохим, ткач 327 Лубянинов Павел, ніжинський міщанин 82 Лукін Павло 208, 410 Лысенко С. 296, 410 Любарт Маргарита 18, 19, 410 Людовік ХІІІ, король 286 Людовик XIV, король 261, 343 Людовик XVI, король 351 ЛяРосса Ральф (Ralph LaRossa) 118, 133, 422

М. Г. 293, 297, 410 Магніцький Леонтій, 105 Маєрчик Марія 19, 60, 284, 285, 286, 410 Мазепа Іван, гетьман 186, 354 Майстренко Андрій, 56 Макаренко Григорій, мешканець м-ка Яреськи 171 Макарій, патріарх 39, 77 Максим, байстрюк 346 Максим, кравець 315 Максим, молодик 56 Максим, «шапочник» 60

442

Максимович Андрій, священик 174 Максимович Федір стародубський полковник 185, 189 Максимович-Амбодик Нестор, медик 155 Малинка Олександр 160, 162, 164, 364, 410 Малкін Станіслав 34, 410 Мальтус Томас, економіст 18, 145 Мамичева Діана 26, 411 Марія, донька Матвія Сулими 198 Марія, друж. Бузановського Семена 258 Марія-Антуанетта, королева 261 Марія, наймичка 324 Маркевич Н. 254, 411 Маркевичева Євдокія, поміщиця 383 Маркович (Маркевич) Андрій, лубенський полковник 194 Маркович Яків, генеральний підскарбій 40, 66, 235, 251, 297, 318 Маркс Карл 307, 411 Мартин, хлопець-сирота 60 Мартин, сирота, злодій 339, 372 Мартусенко Кузьма, мешканець м-ка Яреськи 222, 223 Маруся, героїня твору Г. КвіткиОснов’яненка 170 Марфа, дружина Тарана Каленика 171 Марфа, наймичка 163 Марченко Юрій 15 Марченко Наталя 27, 411 Маршан Гійом, художник 173 Маслійчук Володимир 15, 28, 47, 49, 51, 53, 72, 81, 92, 140, 168, 256, 278, 281, 285, 286, 288, 290, 292, 297, 300, 303, 307, 314, 320, 332, 334, 344, 346, 348, 350, 351, 385, 386, 411, 412 Матвій, підліток 56 Мегілик Самійло, градизький міщанин 337 Медков В. 108, 113, 115, 412 Мелашев Іван, гусар 305 Мельник Я. 258, 259, 412 Меншиков Олександр, князь 63 Менець Василь, мешканець м-ка Бориспіль 321 Мечиславський Кирило, священик, ґвалтівник 329, 356 Миклашевський Андрій, бунчуковий товариш 200, 250 Миклашевський Михайло, стародубський полковник 200

Іменний покажчик

Миллер Герард, історик 377, 398 Миллер Д. 356, 412 Милорадович Василь 19, 90, 252, 270, 412 Мироненко Степан, мешканець села Лихачі 103 Мироненко К. 296, 417 Миронова Параска, баба 159, 160, 161, 162 Михайлик, посполитий 376, 377 Мицько І. 127, 412 Мишанич О. 197, 253, 412 Мід Маргарет (Margaret Mead) 20, 412, 422 Мінц Сідні (Sidney Mintz) 195, 200, 203, 422 Міронов Борис 72, 95, 100, 111, 140, 143, 144, 148, 149, 150, 222, 412 Могила Петро, митрополит 54, 55, 67, 68, 126, 164, 165, 178, 180, 182, 192, 195, 196, 205, 231, 232, 235, 240, 241, 253, 398 Могилянський Арсеній, протопоп 384 Модзалевський Вадим 16, 132, 136, 169, 186, 236, 398 Мойсей Угрин, блаженний 129 Моліньє Алан (Alain Molinier) 102, 118, 119, 122, 128, 129, 132 Молчановскій Н. 164, 398 Момот Анастасія 15, 32, 412 Монтеккі Ромео, персонаж твору В. Шекспіра 63, 70 Монтень Мішель, просвітник 214, 249, 398 Мосс Марсель 339, 412 Мотрона, баба 160, 161, 162 Мотрона, вдова 371 Моця О. 258, 408 Мошенець Павло, мешканець Кобеляк 38 Муромцева Юлія 78, 93, 218, 412 Муха Дмитро, селянин 180

Назаренко Вадим 15, 272, 412 Наконечнюки Іван та Ксенія, подружжя 121 Наливайченко Андрій, мешканець м. Полтава 320 Наполеон, імператор 342 Наум, герой оповідання Г. КвіткиОснов’яненка 170 Некрашевич Іван, поет 197, 274, 398

Іменний покажчик 443

Нестерович, роменський отаман 356 Неплюєва Марія, теща Гамалії Івана 196 Нетудихаткін Ігор 60, 413 Нечипір, герой оповідання Г. КвіткиОснов’яненка Нечипоренко, школяр 354 Нечуй-Левицький Іван, письменник 205, 398 Никонов Володимир 204, 208, 209, 210, 413 Нечитайло Микола, козак 108

Обидовський Іван, студент, сирота 368 Огієнко Іван 16 Огронович Ганна, донька Огроновича Миколи 186 Огронович Микола, поміщик 186, 187 Огронович Петро, поміщик 186 Олександр І, імператор 284 Олексій, шпитальний жебрак 366 Олексієв Петро, священик 198 Олена, знахарка 158 Оленка, наймичка, ворожка 336 Олійник Петро, житель Ніжина 101 Олянчич Д. 274, 275, 280, 398 Омелянович Федір, глухівський отаман 346 Онуфрій, монах 165, 284 Опанченко, наречений 121 Оришка, відьма 159, 384 Оришка, донька лохвицького козака 284 Оріховський Іван, протопоп 37 Орлик Лазар, ієромонах 117, 338 Орлова Тетяна 27, 413 Орловський, протоієрей 242, 413 Орме Ніколас (Nicholas Orme) 25, 423 Осіровий Онисим, палій 336 Остервін Карла (Oosterveen Karla) 350, 422 Острась Едуард 81, 92, 227, 228, 413 Острозько-Лохвицький Іван, автор мемуарів 299, 300, 302, 315

П’єр, герой роману Л. Толстого 145 Павло І, імператор 284 Павловський Василь, канцелярист 300 Паєвський Іван, художник 61 Палій Феодосія, друж. Палія Семена 287 Параска, баба 160 Параска, жебрачка, блудниця 348, 359

Параска, малолітня служниця 57 Параска, жителька с. Тимошкін Перевіз 140 Параска, палійка 336 Параска Іванівна, друж. Огроновича Миколи 186 Параска Іванівна, сестра Кодинця Федора 184 Парпура Максим, видавець «Енеїди» 311 Парпура (Єзучевська) Степанида, поміщиця 311 Паславський Іван 257, 413 Пашковський Василь, поет 366, 399 Пащенко Йосип 347 Пенелопа Браун (Penelope Brown) 185, 420 Перковський Арнольд 80, 106, 107, 145, 413 Перро Річард, мешканець Вірджинії 70 Петрашковна Галка, блудниця 349 Петрановська, вдова 332 Петренко Ірина 67, 68, 69, 120, 121, 130, 413 Петренко Яків, мешканець м-ка Старі Санжари 49 Петрівський Іван, канцелярист 246 Петро Олексійович, цар (Петро І, імператор) 63, 69, 194, 306, 344 Петро ІІ, імператор 32 Петров Микола (Н. П.) 72, 115, 122, 398 Петрусь, син Ханенка Миколи 136, 200, 250, 251, 263, 281 Петрушка, слуга 264, 300 Пивоваренко Микита, мешканець м-ка Яреськи 230 Пилипенко Наталя 347, 413 Писарєв Федір, мешканець с. Тимошкин Перевіз140 Піаже Жан 42, 44, 45 Піглавський Ян, мешканець. м. Біла Церква 164 Підгребельний Іван, мешканець м-ка Великі Будища 53 Піскуненко Потап, воронізький сотник 288 Піщанський Дмитро, секунд-майор 184, 186 Пархоменко Володимир (П-ко В.) 247, 413 Планше, літ. персонаж 338 Плецький Сергій 231, 235, 236, 413 Плонка-Сирока Божена (Bożena PłonkaSyroka) 144, 145, 423

444

Іменний покажчик

Плохій Сергій 89, 413 Погорський Самуель 272 Подгорна Анастасія 204, 413 Покровський Микола 283, 414 Поллок Лінда (Linda Pollock) 24, 423 Польовик Яків, козак 317 Понят Радослав (Radosław Poniat) 308, 309, 328, 423 Попович Іван, мешканець м-ка Яреськи 202 Поповиченко Федір, мешканець м-ка Яреськи 202 Поселянин Євгеній 127, 399 Посохова Людмила 13, 414 Потоцька Мар’яна 296 Пошивайло Олесь 296, 414 Прижов Іван 360, 414 Прокіп, син сотника 203, 346 Прокопенко Павло, злодій 334 Прокоп’юк Оксана 15, 127, 216, 414 Прокопович, бунчуковий товариш 324 Прокопович Феофан, богослов 188, 355, 399 Пропп Володимир 376, 414 Пташниченко Йосип, мешканець м-ка Яреськи 202 Пташниченко Мартин, мешканець м-ка Яреськи 202 Пуголовок Юрій 270, 293, 294, 296, 414, 417 Пушкарьова Наталія 26, 414 Пыляев М. 360, 414 П’ятов Степан, обер-крігс-комісар 336 Пятчинкова Ірина, козачка с. Аксютинці 241

Рабле Франсуа, письменник 51, 122, 134, 156, 175, 278, 399 Ратс Йоганес 223 Редді Вільям (William Reddy) 375, 383, 423 Резніченкова, баба 190 Ренсел Девід (David Ransel) 100 Репан Олег 119, 414 Ризов Афанасій, ніжинський грек 82 Ришар из Тэзе 31, 414 Родак П. 40, 414 Родзянко Петро, син Родзянко Яреми 259 Родзянко Ярема, хорольський сотник 259

Розенвейн Барбара (Barbara Rosenwein) 374, 423 Розсоха Л. 216, 414 Розумовський Кирило, гетьман 52, 189, 360, 361, 364, 369, 370, 377 Ролдугина И. 319, 414 Романенко Іван, мешканець м-ка Яреськи 196 Романов Василь, кухар 263 Романова Оксана 13, 59, 125 146, 148, 150, 153, 178, 193, 236, 237, 349, 352, 353, 415 Романовський Василь, мешканець м. Ніжин 345 Россет Едвард 78 Ростовський Дмитрій, богослов 117 Руденко, мешканець с. Будищі 234 Руденков Іван, учень 324 Рудий Іван, лакей 314 Рум’янцев Петро, генерал-губернатор 131 Русов Микола 296, 415 Руссо Жан-Жак, просвітник 10

Сава, кат 341 Сава, син Михайла Голенка 276 Савка, школяр 356 Сакало Олександр 15, 265, 415 Салейка, повитуха 64 Самійло, син Довгого Петра 88 Самостреленко, пастух 305 Сарафанов Д. 225, 415 Свіренко Іван, мешканець м-ка Ромни 274 Себіан Девід (David Sabean) 30, 375 Седакова О. 254, 415 Семак Іван, мешканець Реп’яхівського хутора 246 Семен, пастух 305 Семенов Дмитро, писар 120 Семеновський Степан, священик 347 Сердюк Іван, мешканець с-ща Велика Багачка 293 Сердюк Параска, мешканка с-ща Велика Багачка 293 Сівілла, відьма 34, 92 Сидоренко О. 248, 281, 417 Сирітка Тиміш, наймит 339 Ситий І. 204, 417

Іменний покажчик 445

Ситий Ю. 258, 270, 408, 417 Скіровський Андрій, лікар 169 Сковорода Григорій, філософ 55, 62, 329, 400 Скоропадський Іван, гетьман 31, 63, 194, 232, 346 Скороходиха Васка, вдова сотника 365, 366 Скорупа Григорій, полковий писар 185, 189, 200 Скочиляс Ігор 15 Сокирко Олексій 15 Солоха Федьківна, літ. персонаж 274 Сомов Орест, письменник 63, 400 Сорока Іван, возний 309 Софонович Феодосій, ієромонах, хроніст 31, 176, 400 Сохацький, священик 333 Спесивцева М. 225, 415 Старжинський Іван 188 Стахов Олексій, підполковник 312 Старков Валерій 292, 417 Старченко Наталя 15, 331, 417 Степаненко В., Степаненко Р. 366, 417 Степанов Микита, священик 183 Стефаниха Марія, дівчина 305 Стефанович Яків, ієрей 180 Стеценко Спиридон, мешканець с. Ховзівка 179 Сторожевський Микола 82, 417 Стороженко Н. 131, 175, 400 Стрийко Григорій, священик 159 Стюарт Анна, королева 137 Стюарт М. 73, 417 Суворов Олександр, фельдмаршал 239 Суєтовський Кирило, попович 325 Суїнберн Генрі (Henry Swinburne) 70, 424 Сулима Василь, 368 Сулима (Скорупа) Марія, друж. Сулими Якима 169 Сулима Матвій, бунчуковий товариш 198, 200 Сулима Микола 64, 120, 330, 417 Сулима Параска, друж. Сулими Федора 350, 368 Сулима Семен, полковник 341, 373 Сулима Федір, бунчуковий товариш 186, 235, 236, 268, 368 Сумцов Микола 19, 76, 101, 102, 160, 270, 417

Сундберг Густав (Gustav Sundbärg) 66, 83 Супруненко Олександр 294, 295, 296, 417, 418 Сущиха Тетяна, баба 165 Себіан Девід 30, 375, 418

Таїрова-Яковлева Тетяна 122 Талейран-Перігор Шарль Моріс де, політик 137 Танська Марія, друж. Танського Антона 131 Танський Антон, київський полковник 131 Таран Каленик, мешканець м-ка Яреськи 171 Тараненко Клим, батько близнюків 206 Тараниха Марія, блудниця 49 Тарасевич, військовий товариш 71 Тарасевич Іван, писар, священик 358, 373 Тарасевич Олександр, гравер 363 Терентьева Наталья 81, 418 Терещенко Артем, ктитор 172 Терещенко Терентій, пастух 305 Терещенко Федір, війт 173 Терещенкова Євдокія, дружина війта с. Ховзівка, баба 161, 163 Терлецький Іван, священик 240 Тернавіоти, греки, війти м. Ніжин 82 Тимковський Ілля, мемуарист 261, 263, 292, 294, 400 Тимофій, школяр 353 Тимченкова Наталія, «мамка» 262 Ткач Іван, ремісник 324 Ткач Кіндрат 121 Ткач Тиміш, мешканець м-ка Яреськи 230 Ткачук Віталій 15 Товкачиха Федосія, нянька 264 Товстухи, брати 74 Тодд Деніс (Dennis Todd) 142, 424 Толстой Лев 145 Толстой Петро, ніжинський полковник 63 Томара Анастасія, донька Томари Степана 367 Томара Василь, бунчуковий товариш 367 Томара Михайло, золотоніський предводитель дворянства 198

446

Іменний покажчик

Томара Павло, переяславський предводитель дворянства 198 Томара Степан, переяславський полковник 367 Тофт Мері, англійська селянка 141, 142 Троицкая И. 149, 150, 402 Троцький Василь, лубенський предводитель дворянства 184, 187 Трощило Ярема, мешканець м-ка Яреськи 89 Трощинська Ганна, дружина Долгова Йосипа 216 Трощинська Меланія, мешканка м-ка Яреськи 202 Трощинський Дмитро, сенатор 284 Трубецький Іван, князь 344 Труханов Марко, козак 101 Туманський Василь, генеральний писар 311 Турчиновський Ілля, священик, автор автобіографії 302, 356, 358

Урланіс Борис 79, 142, 143, 418 Устина, баба 160, 161 Устина, наймичка 315 Уляна, племінниця сотничихи 201

Фаліміж Стефан, лікар 124, 157, 167 Федорова Феодосія, жителька м. Переяслав 140 Федорови Іван та Михайло, учні 323 Феодосія, сирота 163 Феодосія, вдова 140 Фесенко Іван, священик 202 Филипович Іван, гравер 277 Філіпова Марина 148, 154, 418 Філоненко Семен, підліток 297 Фландрін Жан-Луї (Jean-Louis Flandrin) 106, 136, 138, 141, 420 Фогель Э. 11, 418 Фоїстер Елізабет (Elizabeth Foyster) 132, 133, 420 Франко Іван 258 Фрейд Зигмунд 45 Фріман Дерек (Derek Freeman) 20, 421 Фросина, дружина Макаренка Григорія 171

Хайнал Джон (John Hajnal) 308 Халепа Іван, козак 321 Халкідонський, поміщик 201 Ханавалт Барбара (Barbara Hanawalt) 39, 58, 421 Ханенко Андрій, 263 Ханенко Василь (Василько), син Ханенка Миколи 60, 251, 264 Ханенко Микола, генеральний хорунжий 40, 60, 136, 168, 180, 183, 185, 188, 189, 190, 196, 200, 250, 251, 263, 281, 284, 286, 297, 314, 326, 339 Ханенко Уляна, дружина Ханенка Миколи 136 Харланенко Корній, мешканець сл. Брусова 377 Хеллі Річард (Richard Hellie) 100 Хендерсон Джон (John Henderson) 25 Хлистун Петро, мешканець с. Ховзівка 205 Хмельницький Богдан, гетьман 39, 266 Ховронія, баба 160, 163 Хогарт Вільям (William Hogarth), художник 142 Холодович Іван, воронізький сотник 355 Хомиха Євдокія, вдова 315 Христенко Роман, козак 108 Худаш Микола 204, 205, 418

Цвелев Ю. 155, 418 Цілуйки Василь та Іван, мешканці м. Бориспіль 321 Цибулін Іван, мешканець м. Стародуб 132 Циганчук (Тесля, Тесленко) Іван, мешканець м. Київ 267 Цилюрник Іван, мешканець м. Стародуб 132

Чарниш Іван, бунчуковий товариш 188 Чепа Адріан 175 Черепахін, поміщик 337 Чернухін Євген 81, 418 Черняковська Марфа, вдова 336, 337 Черпак Григорій, мешканець м-ка Яреськи 56

Іменний покажчик 447

Чорний Ясько, козак 108 Чорноглаз Іван, підканцелярист 297 Чорнуський Федір, цилюрик 325 Чубинський Павло 269, 270, 280 Чугренко Кирило, мешканець с. Будища 234, 244 Чугуєвець Іван, писар 178 Чуйкевич Ганна, друж. Ханенка Андрія 263 Чуляєв Іван, сліпий жебрак 363 Чумаченки, козаки 385

Шандра Валентина 268, 336, 338, 354, 418 Шаповалиха Катерина, вдова 140 Шарп Джим 39, 418 Шуазель Етьєн, герцог 92 Шафонский Опанас 189, 400 Шахадат Ш. 374, 418 Шахар Суламіф (Shulamith Shahar) 24, 46, 55, 423 Шаховий Федір, майор 312 Швець Матвій, мешканець с. Ховзівка 205 Швець Кузьма, мешканець м-ка Яреськи 223 Швидкий Карпо, мешканець м-ка Яреськи 230 Шевченко Леонтій, козак 108 Шевченко Тарас 270, 271 Шевченко Ігор 77, 418 Шекспір Вільям 42, 70, 401 Шереметенко Прохор, мешканець хут. Реп’яхівський 237 Шереметьєв Петро, київський воєвода 176 Шерстюк В. 296, 417 Ширай Спиридон, стародубський війт 289 Шлюмбом Юрген (Jurgen Shlumbohm) 201, 202, 418 Шокотенчиха Параска, забійця 303, 305 Шоню П’єр (Pierre Chaunu) 92, 138, 139, 141, 148, 419 Шорш Аніта (Anita Shorsch) 24, 423 Штега Олексій, волоцюга 378

Щербак Інна 28, 419 Щербацький Тимофій, митрополит 159, 196

Щербиниха Феодосія, мешканка с. Ількуча 138

Юрченко Оксана 73, 419 Юр’єв, київський нотаріус 312 Юхим, слуга 314, 339 Ющиха Гапка, кума 195

Явдоха, божевільна 335 Яворницький Дмитро 296 Яворський Стефан, митрополит 69 Язловецька Христина, мешканка м-ка Срібне 322 Яків, підліток 56 Яків, вбивця 50 Яковенко Наталя 12, 15, 126, 128, 253, 256, 264, 283, 341, 345, 379, 419 Яковиха Анастасія, кума 196 Яковлєв Олексій, протопоп 150 Як-скій И. 148, 401 Янова Марфа, прем’єр-майорша 336 Яременко Карпо, швець 286 Яременко Максим 13, 15, 58, 59, 196, 353, 354, 356, 419 Ярмачка Меланія, відьма 74 Ярмола, мешканець м-ка Новгородка 333 Ярмоленко, блудник 148

Andorka R. 146, 419 Ariès Philippe (див. Ар’єс Філіп)

Badinter Elisabeth (див. Бадінтер Елізабет) Barton H. 319, 419 Bercoff Giovanna Brogi (див. Беркофф Джованна Броджі) Berman J. 323, 419 Berriot-Salvadore Evelyne (див. БерріотСальвадорe Евеліна) Berry Helen (див. Беррі Гелен) Bogucka Maria 12, 420 Bowers Toni (див. Боверс Тоні) Bowman Vibiana 22, 420 Brewer Holly (див. Брювер Голі) Brown Penelope (див. Пенелопа Браун) Burrow John (див. Барроу Джон)

448

Іменний покажчик

Burton Anthony (див. Бартон Ентоні)

Calvert Karin (див. Калверт Карін) Cekańska J. 154, 156, 420 Cekański A. 154, 156, 420 Chamoux A. 215, 225, 420 Coke Edward (див. Кук Едвард) Cunningham Hugo (див. Каннінгем Г’ю)

Delimata Małgorzata (див. Делімата Малгожата) Delumeau Jean (див. Делюмо Жан) DeMause Lloyd (див. ДеМоз Ллойд) Dolto Françoise (див. Дольто Франсуаза) Domańska Ewa (див. Доманська Ева) Douglas Mary (див. Дуглас Мері)

Elkind David (див. Елкінд Девід) Erikson Erik (див. Еріксон Ерік)

Fauve-Chamoux A. 307, 420 Flandrin Jean-Louis (див. Фландрін ЖанЛуї) Foyster Elizabeth (див. Фоїстер Елізабет) Freeman Derek (див. Фріман Дерек) Froide A. 139, 421

Gary K. E. 316, 421 Gennep Arnold van (див. Ґеннеп Арнольд ван) Gerber Matthew (див. Гербер Метью) Gieysztorowa Irena (див. Гієшторова Ірена) Głowacka-Penczyńska Anetta (див. Гловацька-Печинська Аннета) Goldberg P. 307, 421 Górny Kazimierz (див. Гурний Казімєж)

Hajnal John (див. Хайнал Джон) Hanawalt Barbara (див. Ханавалт Барбара) Henderson John (див. Хендерсон Джон) Henri Louis (див. Анрі Луї) Holman J. 366, 421

Horrell S. 317, 421 Hufton Olwen (див. Гафтон Олвен) Humphries J. 421

Izdebski Adam 12, 421 Jop R. 244, 421

J K

Kabacińska-Łuczak Katarzyna (див. Каба чіньська-Лучак Катаржина) Kaminer Jenny (див. Камінер Дженні) Kicińska U. 118, 422 Konkol W. 382, 422 Kuklo Cezary (див. Кукльо Цезаріо) Kula Witold (див. Куля Вітольд) Kussmaul A. 307, 422

LaRossa Ralph (див. ЛяРосса Ральф) Laslett Peter (див. Ласлетт Пітер) Le Goff Jacques (див. Ле Гофф Жак) Lejeune Philippe (див. Лежен Філіп) Levene Alysa (див. Левен Аліса) Levinson Stephen (див. Левінсон Стівен) Liczbińska G. (див. Лічбіньська Гражина)

Mattelaer J. 130, 422 Mauss Marcel (див. Мосс Марсель) Mead Margaret (див. Мід Маргарет) Mintz Sidney (див. Мінц Сідні) Mintz Steven 30, 422 Molinier Alain (див. Моліньє Алан)

Nicińska A. 307, 422

Oosterveen Karla (див. Остервін Карла) Oren-Magidor D. 422 Orme Nicholas (див. Орме Ніколас)

Płonka-Syroka Bożena (див. ПлонкаСирока Божена)

Іменний покажчик 449

Pollock Linda (див. Поллок Лінда) Poniat Radosław (див. Понят Радослав) Pounds N. 270, 423

Ransel David (див. Ренсел Девід) Reddy William (див. Редді Вільям) Rosenwein Barbara (див. Розенвейн Барбара) Rzemieniecki A. 229, 424

Sabean David (див. Себіан Девід) Sarti R. 307, 432 Segalen M. 327, 423 Shahar Shulamith (див. Шахар Суламіф) Shorsch Anita (див. Шорш Аніта) Šmejkalová J. 129, 423 Şolcan S. 349, 350, 423 Stępińska M. 229, 424 Sundbärg Gustav (див. Сундберг Густав) Swinburne Henry (див. Суїнберн Генрі) Szołtysek M. (див. Шолтисек Міколай ) 307, 424

Todd Dennis (див. Тодд Деніс)

Voloshyn Y. (див. Волошин Юрій) Vovelle M. (див. Вовелль Мішель)

Wachtel Andrew 11, 424 Wall Richard (див. Волл Річард) Weber-Kellermann Ingeborg (див. ВеберКеллерманн Інгеборг) Wiegers B. 424 Wnęk K. 229, 424 Wolf Eric (див. Вольф Ерік) Wyżga M. (див. Вижга Матеуш)

Yoder Don (див. Йодер Дон)

Żołądż Strzelczyk Dorota (див. ЖоляндзьСтшельчик Дорота)

Summary Modern society distinguishes everything childish on the level of space, things, games, art, literature, and even colors. Today, we know not only which colors are babyish, but also which are more suitable for a boy, and which are for girls. Such elements of the childhood image, at first glance, seem to be universal and natural. However, they are socially constructed, even such as infinite maternal love for their children, adultery for infants, remembering childhood in pastoral tones, etc. Despite the discussion of the details, there is no doubt that contemporary childhood is a construct of the modern age. Fundamental changes in its existence in European society happened in the last third of the eighteenth century. A classic example is France, where at that time the idea that “nation” required the reproduction of the population developed. In the end, the emergence of demography as a science contributed to the emergence of new economic, philosophical and socio-political views on the family. In their turn, they formed a request for intensive care of children, for the expansion of which the state decides to use educational ideas. In view of this, there is a discourse of mediators between state demographic interests and the population. The main of such intermediaries was Jean-Jacques Rousseau with his concept of childhood, presented in the novel “Emile”. This work can be considered a symbol of change, including how the “real situation” lags behind the educational rhetoric. This gap was especially typical of the Russian Empire of the nineteenth century, what is witnessed by the deconstruction of the works of contemporary literary classics and its comparison with the historical context. But already changes took place, and the old model of childhood gradually disappeared. It happened so that for the history of Ukraine, the Enlightenment is primarily associated with the incorporation into the Russian Empire, the unification of life of the previously autonomous territories by imperial model, and modernization. It is possible to argue for a long time about the success of such initiatives in the ХVІІІ century, but their (non)interference into the family life can serve as a measure of success and depth of a change. That is why childhood as a social life marker is interesting in the context of studying the history of the Hetman State. The children, who made up a significant part of the contemporary society, remained “silent minority” not only on the pages of sources but also in the writings of the researchers, since the latter studying of the Cossack period mainly from the point of view of military history, biographical studies, political and economic transformations, and social stratification.

Summary 451

It should be noted that “childish” in one or another form may be available in the above-mentioned spheres as, for example, by studying, for example, military conflicts, one can consider the death of children or the participation of adolescents in military formations. At the same time, we cannot write purely “child” history of the Hetman State, and the thing is not only in the absence of the necessary sources. Just as researchers of death say about the actions of living people, historians of pre-modern childhood concentrate primarily on the results of the actions and ideas of adults. It is natural for a society that did not discard child culture from the adult world. However, for the society of the Hetman State with his patriarchal attitude and relationship of obedience and subordination, the child was distinguished by the fact that it needed care. It automatically attracted the object of care to the hierarchy of relations, made a supervised guardian. In this context, the child appears to be a passive subject, so this book will say a lot about adults as “trustees” and creators of ideas about the nature of the child. The structure of this book is formed in such a way as to focus on the basic components of the childhood existence in a traditional Christian society: birth, baptism, mature and death. They are supplemented with plots, such as procreation and infertility, marginalization and the placement of children. I tried to investigate these aspects in terms of representations, practices and demographic “realities” reflected in various sources – from church records to litigation and letters. Thus, an attempt was made to link serial history with the analysis of incidents and to combine the approach of historical demography (with its inclination to natural discourse and the reflection of “reality”) and history (with its analysis of rhetoric and ideas). Where it succeeded, I tried to direct the focus of research to the common people, or representatives of the so-called popular (folk) culture, which is characterized by the oral transmission of knowledge and “national devotion”. This focus was not followed everywhere, because the main creators of the written sources of the Hetman State were the bearers of the “learned culture” (“literatus”, literate), and because of the desire to look at the interaction between “high” and “low” in the formation of ideas about childhood. Speaking of chronological boundaries, I must explain why I focus my attention precisely in the XVIII century. At this time, the Hetman State, as an autonomous territory within the Russian Empire, formed ten left-bank regiments. Its territory, despite the local inclusion of the communities of Greeks, Old Believers, Russian military, etc., had a fairly ethnically and confession homogeneous population. Such compactness and homogeneity are extremely important for the study of childhood from practically zero. Deep immersion in the second half of the seventeenth century is also hindered by the lack of accounting sources, which are very valuable to my research and, in fact, introduce a child in the field of view of the historian. At the same time, the book uses materials from the seventeenth and

452 Summary

early nineteenth centuries, and the childhood perspectives are considered in a wider European context. I note that questions that I put to my sources have not exhausted all possible answers, especially since they were not addressed to all possible “interlocutors”. In particular, the relevant professional studies of church historians and early modern intellectual thought would be very useful for the further development of the topic. After all, ideas of the society of the Hetman State about the nature of the childhood were based primarily on the relevant norms of the Christian doctrine. The scholarly church culture operated a specific set of markers to designate the various stages of childhood and maturity. It is important that these stages were expressed in specific age values that were similar to the norms of the “old” Polish legislation used in the Hetman State of the eighteenth century. Such a similarity is due to their common roots that sprout from the norms of Roman law and the numerology of the Scriptures. Another thing is that “written” age-old periodization sets (sometimes quite slender, sometimes very inconsistent) were poorly consistent with the views of the common people, with their indifference to knowledge of their own age and exact dates. In this sense, the main point of contact between church dogma and folk piety is the vision of a seven-year age as the most important “water-shed” in the development of the child. This is a symbolic limit, and, in practice, there should have been many of such “steps”. However, focusing precisely on the age of seven, I want to emphasize the importance of the role of the church in shaping the ambivalent attitude towards the child, depending on its age, in particular, its perception from some time as a “little adult”. This ambivalence seems to be most prevalent in relation to the attitude towards death. In accordance with the biological realities of the time, the death of infants was more frequent and more commonplace than of adults. Of the ten baptized children, only four survived until the age of five, and some part of the newborns died without baptism. The last category of children was quite numerous, but it still should be investigated if their society saw them as belonging to the Christian community, and how they depicted their posthumous destiny in the light of national devotion. After all, the Orthodox dogmas somehow vaguely spoke about a “special place” outside hell and paradise. The infants died so massively that their death was not a tragedy for society, and it was perceived indifferently. Instead, at the individual level, we can trace the expressions of emotions, worries, the desire to avoid the death of descendants, hope for miraculous healing or resurrection. Therefore, the individual perception of childhood death was not indifferent, but ambivalent, it was determined primarily by the age of the child, the circumstances of restoration, etc. High childhood mortality could be compensated by an even greater birth rate. The population gradually increased, but according to the resources and features of the family economy. Accordingly, a typical family in the Hetman State, in addition to the mother and father, had 2–3 children under the age of 14, but

Summary 453

not 5–10 year-olds, as we are told by modern stereotypes and ethnographic intelligence. The child was desirable; besides, the society of the Hetman State did not use contraception, but fertility reduced the age of marriage (significantly higher than the beginning of puberty), lactation, and death in childbirth. These constant factors were added periodic ones (epidemics, famine, outbreaks of illness). In the long run, this did not cross out the population growth, but made it impossible to demographic explosion. The older the child was, the more noticed and appreciated it was by adults. This was also facilitated by the fact that the little child was a long time under the care of somewhat older relatives or elderly people, it was an “obscure creature”, did not know how to speak, had different proportions of body and posture. It seems that the attention to the youngest children was the strongest immediately after their birth, in the context of the relevant rituals, in particular baptism. The latter was accompanied by a set of actions that introduced the child to the Christian society, and also gave parents the opportunity to establish or expand social ties. Here, the baby became a “cause” for implementing adult strategies, which, in fact, could only touch the infant formally. As the child grew more and more into the adult world, its body acquired the “right” proportions, the language was made clear, it became noticeable, began to benefit, and caused more emotions and feelings, including love and affection. The fact that a child of a certain age was regarded as a “little adult” does not overlook the long path of its socialization, which could be delayed much longer than the formal limits defined by law. This is the so-called “postponed adulthood” that ended in a patriarchal world with marriage, the birth of children, or the acquisition of economic independence. The underlying element of such a socialization was labor. Changing the nature of the performed work, gender specialization, the nature and size of the fees themselves were important markers of maturation. In addition to physical growth, the child received the necessary skills, established the needed connections, and joined various communities. Studies of child labor point to one paradox. Traditionally, the society of the Hetman State is seen as such, in which the individual was inferior to the collective, and the family totally dominated its individual members. However, the maturation of many (if not most) adolescents for some time occurred outside of their own family, child mobility, escape, frequent change of hosts and occupations indicate a certain corridor of independence. For a part of the children, this did not mean complete absence of parental control, but for many, say orphans, the collective dominance manifested through the individual care of relatives or employers, the circle which the child could change, clinging to a new estate. It was much easier for the minor to move around the regiments than to the adult who could be imprisoned because of the absence of the necessary documents. With this example, we returned to the first thesis about childhood as a marker of social life expressed at the beginning. So, what can this marker say about

454 Summary

the society of the Hetman State? In the “western” culture in the second half of the eighteenth century (firstly in France, USA, and UK), a modern childhood model is being formed, based on a new vision of the child’s nature, the emergence of mass education, the production of children’s things, literature for and about children. These changes were due to economic shifts and the impact of the Enlightenment; they were implemented through a strong state intervention. In the Hetman State, we still do not see the elements of the new model. This applies not only to the general public, but also to the elders, despite the fact that its representatives could read “Emile”, or sent their children to study at Wroclaw, Kiel or elsewhere. In their vision, the first years of life remained an obscure illness, which had to jump over faster and the child should grow older. Does this show the failure of the relevant modernization government initiatives of the Russian Empire? This is difficult to say, because the Petersburg policy goes far beyond the bounds of this book. Another question is if the initiatives from above could significantly affect the childhood in the Hetman State. We think no. Massive worldview changes in the then realities could have been formed primarily through the mediation of the church, and its move to discipline in the XVIII century never happened. An illustrative example of this in the context of this book is the failure to attempt to limit the number of godparents in accordance with Moscow practices. The most successful government initiatives on childhood should be expected in those areas related to non-family life: medicine, education, and care for representatives of marginalized groups. These areas, besides education, however, remained more in the competence of the traditional society. Despite the great educational rhetoric, the Russian Empire touched the childhood in the Hetman State only with the edge, first of all, with respect to the age of criminal responsibility and the mitigation of juvenile delinquency. Other, much more important innovations, such as state orphanages, smallpox vaccination, specialized medical care for children and childbirth came to these areas already in the nineteenth century, besides the effect of their implementation did not appear immediately. Obviously, in the society of the Hetman State, which the Russian empire tried to normalize in the XVIII century, childhood and family life were the areas that experienced the slightest change. When, how and why such changes occurred should be found in other studies.

Наукове видання

Сердюк І.О.

Маленький дорослий: Дитина й дитинство в Гетьманщині XVІІІ ст. Монографія

Підписано до друку 19.03.2018. Формат 70х100/16. Папір книжковий. Друк офсетний. Гарнітура Minion Pro. Умов. друк. арк. 36,77.

Видавництво "К.І.С." 04080 Київ-80, а/с 1 , тел. +380 44 4625269. https://kis.prom.ua/ Свідоцтво про внесення до Державного реєстру суб’єктів видавничої справи ДК № 677 від 19.11.2001 р.