Культурна географія 1. Культурна географія: традиційна та „нова“ 2. Фокус, поняття, методологія, ключові особи і праці
3. Культурний ландшафт. 4. Дифузія культури. 5. Нова культурна географія, символічні ландшафти, образні місця 2012, 2013 р. для УКУ. Автор. Роман Лозинський Керівник проекту “Урбаністичні образи”, Центр міської історії Центрально-Східної Європи lozynskyj.blogspot.com
Культурна географія - найбільш динамічним та енергійним напрям у сучасній англомовній суспільній географії останніх 30 років. Багато хто пов'язує це із культурним поворотом, що відбувся паралельно в інших суспільних науках. Найбільш загальний поділ: Традиційна – поч. ХХ ст Нова – з 80-их років ХХ ст.
Традиційна культурна географія: чотири головні теми До 1980-х років традиційна американська культурна географія займалась такими чотирма принциповими темами:
дифузія культурних особливостей (характеристик). Культурні географи подібно
культурним антропологам до 1940-х, намагалися пояснити розвиток культур в поняттях дифузії культурних характеристик таких як сільськогосподарські рослини, приручені (свійські) тварини, типи будинків та інші матеріальні артефакти;
визначення культурних регіонів через територіальний аналіз матеріальних і
нематеріальних культурних характеристик. Здійснювалися спроби порівняти частоту зустрічання вище перелічених культурних характеристик, для того щоб виділити порівняно однорідні культурні регіони;
тлумачення ландшафту, що були спробою прослідкувати історичний розвиток певного
ландшафту від його “природного” стану до культурного ландшафту;
історична культурна екологія, що цікавилась взаємозалежністю між природними умовами
та культурними процесами, а також фізіологічною адаптацією людей до природного середовища, його впливом на людський організм та пов'язані з цим особливості вмінь людей. В основному вона фокусувалась на не індустріальних суспільствах, а традиційних, які займались збиральництвом, рибальством, а також пастушеством та незначним обробітком землі. Згодом набула розвитку політична екологія
Традиційна культурна географія – культурно-ландшафтна школа Берклі Карл Зауер (1889-1975) „Морфологія ландшафту“, 1925 Carl Sauer "The Morphology of Landscape" Головні поняття: Культурний ландшафт, культурні серцевини (hearths), походження та дифузія культури по земній кулі, еволюція культурного ландшафту, Специфіка:
Відмова від довкіллєвого детермінізму (environmental
determinism - “Man is a product of earths surface” Ellen Semple) на користь культурного детермінізму – культура є агентом.
Суперорганічна теорія культури (superorganic theory).
Переважаючий фокус на матеріальну культуру (матеріальні
артевакти).
Ігнорування соціальних та політичних процесів та індивідів у
формуванні культури. Трактування культури як реальність, а не як концепт чи людський конструкт. Культура як незмінна данність, цілісність, що впливає на розвиток і поведінку суспільства.
Традиційна культурна географія – культурно-ландшафтна школа Берклі Концепція культурного ландшафту
Фактор (культура) → Час → Основа (природний ландшафт) → Форми (населення: шільність; будинки: план, структура; виробництво, комунікація і т.д.) → Культурний ландшафт (на локальному рівні) – культурний регіон (на більш глобальному)
Культурний ландшафт – природний ландшафт модифікований людською діяльністю, що містить „відбиток“ культури певної групи чи суспільства.
Північна Італія
Язд, Іран
Україна
Дифузія культури Культурні риси (cultuel traits) – одинична відмінна особливість культурної групи (матеріальні і нематеріальна): архітектура, їжа, одяг, знаряддя праці, релігія, мова, сільського-господарські рослини, свійські тварини, транспорт, технології
Культурні серцевини/центри (culture hearths) – місце походження культури звідки відбувається її дифузія. Місце виникнення інновації чи винаходу. Дифузія культури, інновацій (Гегерстранд-Hagerstrand, 1953) – процес поширення простором і зростання з часом культурних особливостей (traits), ідей, людей з центру чи центрів свого походження. Культурна зміна, асиміляція, бар'єр, конфлікт, контакт,
Культурні серцевини
Традиційна культурна географія Типи культурної дифузії: Експансійна (розширення) – інновація чи ідея розвинена у певному місці, яка поширюється з відтам, при цьому сильно залишаючись на місці свого походження (пр. Іслам). Контагіозна – інновація чи ідея, яка рівномірно поширюється серед людей та місць (важливим є прямий контакт між тими, що розвинули чи адаптували інновацію і тими, що вперше стикнулися з нею, важливою є відстань, пр. хвороба). Ієрархічна – інновація чи ідея, яка поширюється нерівномірно від місця до місця і від людей до людей (пр. новий стиль одягу спочатку поширюється у великих містах і серед певних людей, християнство – Рим і столичні міста, нові наукові ідеї) Релокаційна (переміщена) – інновація чи ідея, яка перемістилася до нових місць не закріпившись у місці свого виникнення (пр. разом із мігруючими людьми).
Дифузія релігій
Дифузія ісламу
Чай
Картопля
Рис
Дифузія землеробства
Дифузія землеробства
Дифузія індустріалізації
Критика традиційної культурної географії та поява „нової“
Поява радикальної географії.
Виклики традиційній культурній географії
зі сторони марксистьскої та гуманістичної географії, кін. 1970-х років.
Нові трактування культури ззовні –
культурні студії (culture studies), якими зацікавились британські соціальні географи, на переломі 1980 -х – 1990 -х рр. - культурний поворот (cultural turn). Лого журналу радикальної географії „Антипод“
Британські географи:
Дерек Грегорі (Derek Gregory), Петер Джексон (Peter Jackson), Джеймс Дункан (James Duncan) та Денис Косгрув (Dennis Cosgrove)
Травневі заворушення у Парижі, 1968 р.
„Нова“ культурна географія Специфіка:
Відмова від модерністського підходу розуміння
культури, як щось таке, що здатне пояснити все інше.
Трактування культури як соціального кострукту,
як концепту, а не як реальності і незмінної данності. Культура є змінною та соціально конструйованою, тобто піддатливою до соціальних, політичних та психоглогічних процесів
Відмова від позитивізму. Людей не можливо вивчити застосовуючи підходи, що розвиваються у
природничих науках (позитивізм є основою просторового аналізу).
Критика культурних регіонів, які насправді уніфікують певні групи людей, що так не є.
Фокус на міські суспільства. Використання ширшого ряду методів, особливо якісних методів:
інтерв'ювання, фокус групи, включене спостереження, дискурс аналіз, етнографія.
Культурна і загалом суспільна географія стала ближчою до соціальних та гуманітарних наук,
перемістившись у мейнстрім їх теорій та методів. Натомість у них відбувається просторовий поворот (spatial turn).
„Нова“ культурна географія. Основні поняття. Критична географія (Critical Geography) Критична соціальна теорія: марксистьска критика капіталізму, критична соціальна теорія Франкфуртської школи, постструктуралізм, постколоніалізм, фемінізм, теорія відмінності (queer theory). Ключові поняття
Місце (place), образ місця Ландшафт (символічний, ландшафт як текст) Повсякденне життя Ідентичність Культурні практики Перформенс Спектакль Гібридність Мережа акторів (actor networks) Перцепційні регіони Ментальні карти. Репрезентація.
Влада, владні структури (power, power structures)
Нерівність
Клас
Раса
Гендер
Політика (Policy).
Правосуддя
Опір.
Транснаціоналізм
Поведінка (behavior)
Публічний та приватний простір
Споживання
Карти асоціацій, уявні місця
Символічні ландшафти
Чим є культурна географія?
Еклектична дисципліна, що поєднює в собі різні традиції та підходи досліджень. Піддисципліна суспільної географії, яка фокусується на людях і місцях з особливим зверненням до культурних ідентичностей та культурних ландшафтів.
http://lozynskyj.blogspot.com e-mail: roman.lozynskyi@gmail.com