www.ruwega.com
1 Русинська Веб книга Ужгород 2013 Выданя третёє, стереотіпноє Зобрав, ушорив, ґрафично обрядив Іґорь Керча Утцюзнина Читанка про недїльні школы www.ruwega.com
2 Читанка загорнула творы понад 60 авторув. У помуч учителям и родителям, што хочут воспитовати дїтий у традіційнум русинськум менталітетї и свідомости, повісти їм за нашу вутцюзнину, богату многостолїтну історію и културу дашто булше, ги є у школных проґрамах, приблизити їм творчость родакув, што ся переселили на нові землї. Никаючи на то, же нынї не маєме иншых русинськых читанок , включены до книгы творы про широкый віковый діапазон. Сяк придатна и хосенна буде и про родинноє читаня. Обкладка позад малюнка Мирославы Чмель (14 лїт). На тітуловом боцї: церьков св. архангелаМихаила в Ужку, різань Йозефа Ржержіхы 1930-х лїт. Тексты, позначені значком *, авторы котрых непознаті, поданы позад читанкы воєнных лїт, ґаздувськой читанкы 1930-х лїт, народных календарюв, часопису Руська Молодеж. Русинськоє красноє писемство не мож представити в єднуй малуй книжочцї. Прото мусай было выбрати майодповідноє русинському менталітету, світониканю и прииманю, мусай было брати на позур и инші крітерії. Туй найшли собі місто у первум рядї творы, котрі сут валушні про дїтськоє читаня и хоть лем часточноє доповненя тых многочисленых податок из нашої прошлости и нашого реґіона, котрі позад даякых причин не трафили до школных проґрам. www.ruwega.com
3 Александер Духнович Мамко, куп ми книжку Мамко, мамко, куп ми книжку, тінту, папірь и табличку, бо я пуйду до школы учити ся по воли. Там ся учат , як на світї треба мудро, честно жити, як ся треба справовати, жебы всягды честь достати. Я бы вшитко хотїв знати и честно ся справовати. Куп ми, мамко, книженьку, хоть лем таку маленьку. Помяник Александру Духновичови у Пряшові . Скульптор Гелена Мондич www.ruwega.com
4 Утцюзнина* Ци знаєте, што то утцюзнина? Коли пустите ся у дорогу ид родичам, кажете: идеме дому. Коли дуйдете, говорите: слава Богу, дома сьме. Значит, так розумієте , же утцюзнина тото місто , де бываєте, авадь майбулше тото село ци город, де сьте ся воспитовали и выростали. Най буде так . Утцюзнина – не иншоє , як обычайноє жилище, котрым вас Божоє провидїня обдаровало; утцюзнина не иншоє, як вы самі и ваші родакы. Ци любите утцюзнину? Де бы сьме не любили нашоє бываня и землї, котрі нас годуют, де бы сьме не любили самых себе и нашых родакув ! Де бы сьме не любили тото село , варошик, город, де сьме ся родили, де умерти хочеме, обы наші костї змішали ся из кустьми нашых умерлых предкув! На моє звіданя сяк одповіст каждый, у котрум є хоть мало чуства. Не лем словом одповіст – и дїлом укаже. Кедь ёго бываню, урожаю ёго землї, вадь ёго фамілії грозит опасность, ун готовый їх обороняти , кедь треба и жертвованём свого живота. Што бы сьте повіли за такого чоловіка, котрый, коли горит ёго хыжа , утїкне , лишит погыбати своих дїтий в огни , хоть бы годен быв їх всїх выслободити? Казали бы сьте, ож гуршый од звіря. www.ruwega.com
5 Дотеперь вшитко у порядку. А кедь бы горіла сосїдова хыжа, авадь десь дале од вас быв пожар: ци гасив бы-сь и чому? Гасив бых первый раз из повинности ко ближнёму, другый раз зато, жебы огень дале ся не росширив, а так и моя хыжа не имила ся. Про то, аж хочеш заваровати свою хыжу, мусиш боронити всї домы у селї. Утцюзнина – се не лем моя хыжа, моя земля и моє ґаздувство, но и хыжа, земля и ґаздувство моих сосїдув, мого села, округа, края; словом, каждоє бываня, кажда земля и скотя, кажда слаба жона и мала дїтина, находячі ся у моюй державі . Сесе утцюзнина , котру общыма силами треба нам обороняти. Позад малюнком Анґелы Турак www.ruwega.com
6 Вєдно всяку опасность переможеме. Єден тонкый прутик и слабый дїтвак годен зломити, айбо звяжіт вєдно снуп прутя, та й уверстный чоловік не побирує го зломити! Зато общыма силами маєме обороняти утцюзнину. Кому помагаєме , ко ли робиме на добро свої утцюзнины? Самым собі, нам всїм! Любім и сокотїм нашу утцюзнину! Александер Павлович У чужинї Я нещастный в чужум краю, як сирота жию я, все о тобі я думаю, родная землё моя. Там, де Бескіды, Карпаты, там, там моя отчина, там жиє муй отець, мати, сестры, браты, родина. Милы, милы ми Бескіды, де жиє моє племня, там де жили ми прадїды, там жити хочу и я. www.ruwega.com
7 Побаламученый паук* Єдно красноє рано місяця септембра у воздусї лїтало много довгых и тоненькых паучин. Єдна паучинка запняла ся у высокоє дерево и малый воздушный вандрувник , маленькый паучок , перелїз из свого білого човна на вітвы дерева. Нараз выпустив из себе нову паучину, конець юй присилив ид вершнёви дерева, а пак испустив ся по нюй онь до пня дерева. Там найшов великый корч и ймив ся до роботы: зачав прясти сїтьку. Верьх той сїтькы приязав ид довгому волокну, на котрум спустив ся, а кунцї — ид прутю корча. Так зріхтовав дуже файну сїтьку, из котров легко имляв собі тулько мух, кулько лем хотїв. Через дакулько днюв паукови сїтька відїла ся уже мала, зачав єї побулшати. Дякуючи тому довгому волокну и се му ся вдало. Коли рано блискачі капкы росы обсып á ли сїтьку, видїло ся , гибы драґоміты блищали на нюй пуд сонцём. Паук дуже гордив ся своёв роботов. Ун из дня на день тыв, выкохав собі великый ґембець. Уже и не хотїв віровати, же на зачатку осени цуравый и голодный прийшов ту из вершня дерева. Раз пробудив ся паук у злуй дяцї . Час быв мрачный, мухы ниґде не видїти, што має робити у сякый смутный осеннїй день? www.ruwega.com
8 Иду, пруйду ся по сїтьцї,— подумав собі.— Поникаю, ци не треба даґде дашто поладити. Як адсяк прохожовав ся, раз лем на верьхнюм кунци сїтькы стямив довгоє волокно и не муг собі представити, што тото є. За другі волокна знав: сесе веде сюды, ид кунцю зломеной голузы, тото другоє — туды, ид пню дерева. Паук спознавав каждый прутик и каждоє волокно, айбо сесе єдно довгоє волокно што туй глядат? А притум щи веде горі, просто горі у воздух! Што се може быти? Паук натяг ся на заднї лабы и своима многыма очами зачав позирати горі . Нич из того! Сесе волокно не має кунця! Хоть кулько позирай, тягне ся в небеса. Чим дале думав паук, тым гурше ся наїдав. Нашто сесе довгоє волокно, што ся тягне горі? Тадь правда, паук жив дуже добрí и забыв за тото, же єдно рано и ун сам по сёму волокну спустив ся . Не тямив уже и на тото , якый хосен мав ун из сёго волокна , коли зачав прясти свою сїтьку и коли изгодя побулшав єї. Лем тото єдно видїв, Рисунок Тамары Керчі www.ruwega.com
9 же туй веде горі довгоє, без ниякого хусна стоячоє волокно, котроє висит у пустум воздусї. Гет из ним !— изгойкав паук сердито и рос кусив довгоє волокно... Красна сїтька паукова у тот момент роспала ся... и коли паук прийшов ид собі, лежав слутый пуд корчом, а блискача, стріберна сїтька, ги єдна мокра рянда, обвила го. У сесь мрачный слотяный день став ун жебраком, ёго робота ся знищила в єднуй секундї зато, бо не порозумів хосен волокна, ведучого горі. Анна Галчакова Ниґда не забуду, з якого єм роду Напоминала ня все моя мамочка, жебы-м памятала, же я Русиночка. И няньо казав ми, же часом ся стават, же дако народность свою запродават. Не буйте ся, мамко, не буйте ся, няню: на свою народность не допущу гану. www.ruwega.com
10 Одколи сьте знесли ми колыску з поду, та я происхожу з русинського роду. Колыска парадна, шумно ціфрована, в котруй ня плекала моя люба мама. Зо співанков руськов мене приспавала, день-нуч ми співала, у нюй колысала. Рисунок Веры Вацовой www.ruwega.com
11 И співанка наша ми вшитко повіла, и я свої дїти співати навчила. Сї бабины новты и внукы ми знают, и вни перед каждым ся з тым нахваляют. Не каждому знесли колыску из поду, жебы не забыв ся, якого вун роду. Осень* Дня 22. септембра сонце взыйде у шість годин рано и зайде у шість годин навечур. Нуч буде рувна днёви (осення денно-нучна рувность). Потому днї станут фурт куртші, а ночі довжі. Сонце пуйде пониже, буде давати менше світла и тепла, природа зачне ладити ся на спочивок. Чимдале холоднїйшый вітер задує, небо ся затягне мраками и ймит ся падати постоянный дождь. А теперь щи доста часто світит сонце, радо вітаєме ёго и цїлу природу. Воздух чистый и свіжый, лїсы и горы якбы приближали ся ид нам . Приходит осень, богата осень. www.ruwega.com
12 У садах засинїли ся сливы , зачерленїли и зажовтїли ся яблока и грушкы, вылупили ся оріхы. Ґазды зберают пристиглі овочі, айбо мерькуючи, обы не потовкли ся. Ґаздынї из загород выберают зеленину, заварюют на зиму, выберают и кладут у черепы цвіты. На южных збочах гор красуют ся онадні грезна. Як пристигнут, зачне ся винобраня. Поля спустїли. Зерно уже звезли. Стернянку доорюют, а сїм там уже и засївают зерно на слїдуючый урожай. Дерева и вшелияка ростина спущат своє шатялистя на землю. Не потребує го на зиму. В яри и в лїтї дыхала ростина листями, як чоловік плюцами. Восени робота листя кончат ся и оно обпадує. И по лїсах уже не чувати веселый спів потят, охабили вни лїс и котрой куды порозлїтали ся: ци у теплі краї, ци попрятали ся, ци прилетїли ближе ид обыстям, бо туй ся все даяка їда трафит. Затихло вшитко, бо чуствує, же приближат ся зимушный сон. Ко наяри орав, тот не буде взимі голоден www.ruwega.com
13 Анна Галчакова Осень в лїсї Котулят ся листок дале, щи май дале, мішат ся з тамтыма, што щи влонї впали. Вслухую ся в тихо, штось там гибы пискло: то уже напослїд сердце ковтло в листку. Шум и шухот листя –з деревом прощаня; што їх туй упало –не до зрахованя. Малюнок Тамары Керчі www.ruwega.com
14 Позад Василя Комендаря Сокотїм природу Цїлоє житя чоловіка проходит в окруженю природы . Дотеперь справовали сьме ся так , гибы єствуючі лїсы, лукы, воздух, ґрунт, вода тай инші ресурсы были безграничні. Сесь час минув. Нынї каждому з нас треба думати и поступовати иншак. На зачатку нашой еры на Земли было 300 міліонув людий , а теперь 6 міліардув, 20 раз тулько! Вплыв чоловіка на природу много раз увеличив ся, и вже учувают ся наслїдкы того. Настав час, коли всї мусиме порозуміти , же не мож позирати на лїс лем як на жерело сыровины. Лїс — незаступна каріка ланца живота на Землї . Се главный застачарь кысня на планетї. Єден бук тулько даст того кысня , кулько треба про дыханя трёх людий. Природа сама не всокотит ся од людий. Мы , люде , маєме єї сохранити про нашых потомкув. Рисунок Оксаны Повханич , 11 лїт www.ruwega.com
15 Антоній Годинка Наш край Мы, Русины, од самого вершка Бескідув долу до пудошвы грункув до той лінії жиєме, де берегы выклячают на широку ровень мадярську, то є межи горами, попуд грунками и берегами, долу тыма долинами, котрыма рікы из гор на ровень біжут. Подаякісь щи у зворины ся позапыхали, одкы поточата и воды ся ллют и долу ся качают. Усягды хащі, зворы, рінкы, каміня, скалы, так ги старі письма звыкли о хутари каждого села казати, ож «хутарь му дуже, барз мізерный, земля їм хащовата, скалиста, гориста, усягды и у вшиткых бесплодна.» Цїлый край нич, ги самі туй ширші, там узші долины, гибы быв даякый великан страшні корыта помежи горы наклав. Долу у долинах влїтї спека, а по вершках и тогды студеный вітрик віє. Восени и наяри морозы майже каждого року великі шкоды чинят. Зима скоро настане, и тверда, и довго держит. Снїг зазвычай так великый паде, же доку люде путь не протопчут, и ходити, и везти ся ледвы мож. Даколи через нуч такый упаде, же рано челядь и кучу не годна отворити. Чим булше снїгу, тым гурше пак повени. Коли зима довго ся тягне, трафит ся, и то не рідко, ож весна скоро и нагло настане, ид тому пак снїг великый намах топити ся зачне – тай повень готова. Вóды – бо www.ruwega.com
16 Пуп Иван, позираючи з урочища Квасный (різань Ґустава Мореллі) рікы дуже ся исхыляют – онь морконят и гучат, так швытко біжут, и не біжут, ай течут и великі шкоды роблят. Што лиш досягнут, пудмыют, обалят и вшитко берут: копицї, кузлы, плоты, кучі, мосты, лавкы, так же приказка у нас, ож «вода забрала». И то двычи роком: у яри и восени. Бо як люде из поля урожай завезут, даколи и на сесе ледвы достигают, осень уже настала. Дерева, лїсы по жовкнут, листя спаде, и дождї лляти ся зачнут. Хмары цїлоє небо закрыют. Осень у нас дуже смутна. Погода булшу участку має у ґаздувськум животї нашум, ги бы дако думав. Бо хвіля цїлый www.ruwega.com
17 Я світ узрів пуд Бескідом, первый воздух руськый ссав и кормив ся руськым хлїбом, Русин мене колысав. А. Духнович край на дві земледїлські полы нам роздїляє: раз де мелай (тенґериця) ся не зродит, а кедь и зродит ся, не зазріє, а другый раз, де и мелай садят, и стебловатоє ростиня , и колосистоє : жито , ячмінь (ярець) и пшеницю сїют. Гентот первый відик є наша Верьховина, а другый – ото Крайня. И так, зачим на Верьховинї кліма жестока и свіріпа на всяку теплоту жадаючу ростину – и межи сёв, што нам май треба, на мелай – там горі на Верьховинах майважнїйша сїйба и сїмня: овес. Де Верьховина, и де и котра то лінія, доку мелай щи дозріє, доку сут букові и дубові лїсы, и де перейдут у смерекы и ялицї, всї горазд и добрí знаєме. Дїды наші на Верьховинах овцї, а на Крайнях свинї годовали. Бо гентам овцї, а туйкы свинї могли легше корми ти. Ба – звідав бы дако – ци зуправдї так исе было? Ой, тото, братя солодкі, так є и так было и давно. www.ruwega.com
18 Шандор Петевфій Тиса Лїтный день уже у змерьку гаснув, став я там, де в Тису кривулясту Тур малый зарыват ся без тямкы так, ги дїтвача у груди мамкы. Гладко и благенько собі плыла, берегы широко ростулила, жебы запад сонця, што ю пестив, нерушено на габах понести. У гладкому зиркалї багрянцї, як русалкы, вили свої танцї, чув єм каждый крочик їх маленькый, так гибы чінґовик тихо цінькав. Туй покровцї золоті піскові, а за нима дале косаловы, де валы отавы тонкорунні, як шоры у книжцї – такі рувні. Дале лїс, нїмый и маєстатный, в потемку уже ладив ся спати, айбо запад го обсыпав гранёв, запалив го и крываво зранив. www.ruwega.com
19 Там, за Тисов, селочко не видко: мур таркастый лїщаны, рокыты,–лем в єдненькум містї, де в нюм прурва, было відїти церьковну турню. Споминков минут щастливокрылых в небі хмарочкы ружові плыли, здалеку синїли млїнно горы –се на мене никав Мараморош. Тишину тоту сяточну мало лем якоєсь потя нарушало, млин далекый так лем было чути, гибы десь комарик ся запутав. Тиса Позад різанёв Ґустава Келетія www.ruwega.com
20 На тот бук простачка молодиця выйшла из канчовом на водицю, никавши на мене, начеряла, тай шіковно гет пошатовала. Там нїмый и очареный став єм, и тихонько в землю проростав єм, в душу тягнучи єї солодкі сокы, красоту, превічность и высокость. О природо, о свята природо! Ко язык твуй повторити годен? Чим єсь тихша – тым єсь булша сила, тым єсь красше, лїпше нам повіла! Пуздно вечур я прийшов на салаш, там вечеря з плодув ня чекала. Довго сьме з цімборами сидїли и при ватрї тихо говорили. Межи иншым я казав: «Дурницї не плещіт за Тису сеґіницю, не остріт на Тисї злі язычкы де щи в світї є благійша річка!» Десь по днях избурив ня спросоня сполошеный дикый голос звона. «Повень! Повень!» – звун рычит и поре, а довкола вже-м увидїв море. www.ruwega.com
21 Як збісна, што ся з ланца урвала, дика Тиса рувнинов ся гнала, гать прурвавши, грозно клокотїла, вшиток світ забрати бы хотїла. Потовмачив Славко Слободан Ясїнянська желїзна дорога при впадї Білой Тисы до Чорной (різань Ґустава Мореллі подля образа Игната Рошковича) Тиса выкырлює як поточок, называный Тісчора, пуд перелазом Околе на надморськуй высотї 1245 м. Дале, зливши ся з Апшинецькым потоком, называт ся Чорна Тиса. Через 50 км свого тока, повысше Рахова, зливат ся з Білов Тисов и дале несе назву Тиса. Біла Тиса родит ся злитём потокув Балзатул и Говерла . Кажда єдна пуд карпатська річка, каждый поточок, якый бы малый не быв, принесе свої воды до Тисы. Довжина Тисы од выкырлї до горла, де вливат ся у Дунай 963 км, а воздухом 455 км. www.ruwega.com
22 Василёва одплата* Юрко и Василь были собі цімборы. Сидїли они в єднуй лавцї у школї. Оба ходили каждый день вєдно до школы, вєдно и дому ся вертали. Василь быв тихой натуры, спокойный. А Юрко горячив ся, запалёвав ся за майменшу друбницю. Айбо Василь знав издержати, погамовати свого приятеля, коли вун выбухав гнївом. Но , а сесь раз Юрко быв дуже не справедливый сопротив Василя. Зачав вадити ся из ним, неслушно на тулько, же и Василь зачав стопорчити ся . Вада ся закунчила тым, же Юрко ударив Василя у груди . Слызы потекли Василёви з очий. Почуствовав великый жаль до свого товариша, а тым булшый, бо свідками были многі дїти: всї відїли, як Юрко штурькнув Василя у груди. Заганьбеный пушов Василь дому. Чим дале думав над сёв пригодов, тым май стискало му сердце болём. Не чув болю од того удара у груди, айбо горів уд ганьбы, же так го цімбора понизив www.ruwega.com
23 перед товаришами. Зачала ся пробужовати у ёго сердцю злость. Чуствовав , же не лишит таку потупу без одповіди. Мало буде розыйти ся, не сходити ся и не говорити из ним булше. Треба одплатити, як заслужив. Лем ищи не знав, як помстити ся за свою потупу, хоть знав, ож не пропустит му. Сидїв при оболоку и позирав у загороду. И диво дивотноє, не мав у души покуй. Видїло ся му, же зробив якоєсь пудлоє дїло . Нечайно му ковтла думка: «А якбы я так помирив ся из ним?» Засмівок радости заиграв му на твари. Айбо нараз захмарило ся му чоло, бо подумав: «А што повідят на сесе мої товариші? Будут ся сміяти из мене. Назвут ня страхопудом. У нас щи нико покривженый не подав первый руку на злагоду. Зазвычай оддавав, авадь хоть лем чекав, ож го перепросят. Хлопцї повідят, ож напудив єм ся Юркового пястука!» Сидїв так и не знав, што робити: в ёго души моцовали ся из собов желаня злагоды из Юрком, ганьба перед товаришами и страх перед їх смішками . Страхопуд – тото майбулша потупа. Фурт звенїло му в ухах слово: «страхопуд, страхо пуд, страхопуд...» И коли ся пасовав сяк из собов, ож што робити, нова думка му прийшла у голову. Зорвав ся на ногы и скричав наголос: www.ruwega.com
24 « А кедь не поґлайхаю ся из страху перед смішками, та не буду страхопуд?» Выбіг из хыжі и просто до Юрка. Аж было лїзти через перелаз у їх керт, щи мало завагав. Айбо нараз батром перескочив и уже стояв перед Юрком. «Не чудуй ся,– каже Юркови,– же-м прийшов до тебе. Але, видиш, хочу просити од тя одпущеня за мою вину. Не серди ся, ож роззлостив єм тя натулько, же-сь ня онь ударив.» Юрко почерлинїв из ганьбы и ледвы годен быв из ся выдати пару слов. «Тото я... Тото я винен,–повів дрыжачым голосом.– Менї было просити перебаченя од тебе.» Хлопцї стояли даякі минуты мовком єден против другого, и не позирали собі в очі. Аж туй узяли ся у рамня и слызами їм заблищали очі. Обняли ся щиро и зачали говорити межи собов, як усе . Бавили ся цїлый день , а навечур выпроводив Юрко Василя онь дому. Василь ся чув дуже щастливый у сесь день. Честуй другых, та и тебе честовати будут www.ruwega.com
25 Співат Міланко Ревіляк из Бардїёва Народна співанка Катунська Мамко моя, мамко, сивенькый голубе, ты ня годовала, а тебе ко буде? Ты ня годовала у моюй малости, а тебе ко буде у твоюй старости? Наруд фіґлює Слава Йсусу Христу! Чоботы чищу. А кум де? Як почищу, так буде. Та вы, кумо, глухі? Были колись и нові. www.ruwega.com
26 Суль* Ци чули сьте уже таку приказку, ож суль дорожа од золота? А ци думали сьте над тым, ци зуправдї сяк ото є? Представте собі, што бы ся стало, аж бы єден день щезло вшиткоє золото из землї! Што бы зачали люде, звірята и ростины? Правда, же нич . Правили бы и дале гроші из папіря , а на персты бы натїгали не золоті, ай желїзні перстенї. Айбо што бы было, кебы щезла суль? Ци так , ож велика біда , кедь мамка забуде купити суль? А кой наварит поливку и не посолит ю, та и не їме єї дотуль, докуль мамка не позычит од сосїдкы мало соли. Про то суль дорожа од золота! Суль препотребна є у нашуй страві. Окрем сёго хоснуют много соли на конзервованя мяса, рыб, и другого їстива . Звірята тоже потребуют суль . Щастя, же маєме много соли на земли и пуд землёв. Глубоко пуд землёв сут грубі верстї камняной соли. Люде коплют великі банї и выберают суль испуд землї. Напримір, у Солотвинськых копалнях добывают каждый день 40–50 ваґонув соли. На дакотрых містах суль не коплют, ай варят. Та як тото годно быти, же на єднум містї суль коплют, а на другум варят? Сяк зато знає быти, бо на дакотрых містах суль находит ся у твердых, як скала, пасмах пуд землёв. www.ruwega.com
27 Но трафляют ся и такі міста , де камняну суль розмыє вода и так она выйде на землю, не як камняна суль, ай як ропа, авадь соляна вода. Сесю ропу потому варят, и коли вода ся выпарит из неї, дустанеме чисту суль, як пороховый цукор. Сут и такі копалнї, у котрых суль тверда, айбо нечиста, помішана из другыма мінералами. Таку суль нароком роспустят у водї, а пак варят ю, жебы ся очистила. У нас суль добывают из солотвинськых копалень як камняну суль. У приморськых краях суль выпарюют из морськой воды . Морську воду на пісковых берегах запущают у широкі, айбо не глубокі затонї. Позад того, як сонце выпарит воду, на днї сякой затонї обстане чиста суль. Лемже сю треба щи очистити , бо крем кухонной соли содержит у собі щи инші солї, од котрых обычайно достає гурькый смак. Дако бы зазвідав, а як трафило тулько соли у земну глублю? Одповідь докус проста! Тоты краї, де теперька суль ся находит пуд землёв, колись были залляті Соляный тунел копалнї Солотвино www.ruwega.com
28 морём. Море помалы ся выпарило, и суль иссїла ся на днї. Коли море щезло, та суль прикрыли инші верстї, и так обстала там испрятана дотуль, аж люде не прийшли на неї и не выкопали ю. А же тото ся не стало за єден день, каждый знає. Славко Слободан Марька їсти варила Марька маленька мамку просила, жебы мамка ю дашто навчила: солити, цукрити, кваснити, поприти, и бізунь, їсти варити. Марьку маленьку мамка учила, никай, Марько, як я роблю дїло: солю, цукрю, квасню, попрю, и бізунь, їсти варю. www.ruwega.com
29 Марька маленька з мамков робила вшитко-всячено, што треба было: солила, цукрила, кваснила, поприла, и бізунь, їсти варила. Нянько їв – Марьку хвалив. Мамка їла – Марьку хвалила. Мачатко їло – Марьку хвалило. А Марька не їла, бо ся дуже зморила. Ґаздыня паров сыта . Наруд фіґлює Куме, што нового у вароши? Тадь нич. Тото добрí, бо до нич и соли не треба! www.ruwega.com
30 Хуст* Приходячи до Хуста хоть из котрого боку уже здалеку видиме высокый правилной формы берег, а на нюм выпинают ся горі руины бывало славного хустського замка. По збочах добрый путь поведе нас онь на вершок. Довкола отворят ся величава панорама . У пудножу груна штокові домы и біленькі хыжі из загородами , гикой малёвані шкатулькы , окружені загородами , кертами , зеленыма таблами полюв. Дале ся вє стріберна Тиса и єї сестриця воятлива Рíка. На сїверї, як рама сёго світлого образа, темнїют ся синї Карпаты. Года 1353 король Лудвик Великый (Nagy Lajos, 1326–1342–1382) именовав капітаном замка Доміника Мачку. Из старой листины и тото ся прозрадит нам, ож тогды замок уже стояв и быв у властництві мадярськых королюв. Сякый замок не могли выбудовати из года на гуд, зашто и тото можеме повіровати , же зачав го будовати щи Владислав Сятый (IV. Kun László, 1262–1272–1290). Хустськый замок, села и маєткы, што ид нёму припадали , а майпаче сольні копалнї у Марамороши мали дуже велику цїну. Про то многі лакомили ся на сесь замок и на сесї маєткы и хотїли быти їх панами . Хустськый замок и не обстав довго у корольськых руках, ай часто міняв www.ruwega.com
31 Замок Хуст в XIII-XIV. столїтіях своих панув. Уже зять Лудвика Великого, король Жіґмонд (Zsigmond, 1368–1387–1437), пустив го из своих рук. Жіґмонд много воёвав, а на тото уже и в тых часах требало много гроший. У тых часах привандровав быв до Мадярщины из Молдавії войвода Драґ и принюс из собов много богатств и гроший . Из королём Жіґмондом скоро ся порозуміли. Драґ позычив королю гроші, а король ёму передав хустськый замок. Сыны войводы Драґа уже ся писали по мадярськы Драґфіями . Коли усїли ся в замку, любили бы были достати назад и свої гроші . Дотуль докучали королю Жіґмонду, же загнївав ся на них и подаровав маєткы поблизь Хуста и иншым фаміліям: Перенїёвым и Долґаёвым. Не могли вже теперь Драґфіёвы сидїти спокойно у хустськум замку и нерушено хосновати ся своима маєтками. Перенїёвы и Долґаёвы не дали їм покою и зачали ся з нима вадити, ставати у перекы. Ож сякі вады и перекы у тых часах не были невинні благі забавы, мож собі представити! www.ruwega.com
32 Так Драґфіёвы и недовго могли собі подержати Хуст. Хустськый замок зачав подобати на лопту, што в игрї переходит из рук на рукы. Достала го то єдна , то друга фамілія , часом перейшов и на корольські рукы, а король пак зась подаровав го то єднуй, то другуй немешськуй родинї. Межи многыма панами хустського замка были такі фамілії : Перенїй , Надошдій , Друґет, Бочкай , Бетлен , Редий , Раковцій . Сякыма частыма перемінами зажив Хуст много інтересного. Цісарь Рудолф II. (II. Rudolf, 1552–1576–1612) подаровав хустськый замок свому ґенералу Баштови . Башта правець тогды покорив быв ардялськых панув, забрав од них много богатства, стрібра, золота, драґомітув. Ниґда, видав, му ся за такі богатства ани не снило. Быв у великуй журї: де тоты поклады скласти, жебы їх од нёго дако не забрав . Зато дуже ся зрадовав цісарському подарунку и склав свої поклады у хустськум замку. Гадав, ож межи сима невбалимыма мурами має їх у беспецї. Айбо замылив ся! Ардялськый князь Стефан Бочкай неодовго выгнав го из хустського замка. Правда, як хроника росповідат, Баштови при помочи полськых рыцарюв удало ся нагромажені там богатства выкрасти из замка. По сёму за єден час панами хустського замка были ардялські немеші. Красных часув быв хустськый www.ruwega.com
33 замок свідком у часї Ференца Раковція ІІ. Раковцій заложив туй фабрикы на стріл ный порох , які додавали куруцам потребну му ніцію , и на фар бену кожу ( кордован , кармазин ). У Хустї у тых часах много радили ся у державных дїлах . Туй уже 1706-го года, єдным годом скорше, ги на вістнум соймі в Онодї, требовали , жебы Мадярщина одор вала ся уд Габсбурґув. Упадком Ференца Раковція ІІ. минули славні часы и хустського замка. Прийшли тихші часы. На замкы вже и не была потреба. Хустськый замок переходив и дале из рук на рукы, айбо нико вже ним не старав ся, нико го не полажовав. 1748-го года страшна буря перейшла хустськым хутарём и великі шкоды поробила у замку. Майже вшиткі будовлї обстали Хуст. Храм святой Ержії. XIII-XIV. столїтія www.ruwega.com
34 без стріх. Замок не давав уже утулку. 1750-го года вшитку муніцію перенесли одсюль до Кошиць и Великого Варадину. У замку обстала ся лем менша варта. 1766-го года друга страшна буря зметелила ся над замковов горов. Запалила щи и тоты будовлї, што дотеперь сяк - так стояли . Замок ся зачав розвалёвати. Яли ся радити, ци го полажовати, ци вхабити на поспас часу. Наконець, Марія Терезія (Mária Terézia, 1717–1741–1780) росказала замок лишити на властну долю. Так обстали ся из колись славного и невбалимого замка лем теперішнї розвалины. Стоят они – помяникы нашой давнины – над Хустом и прилакомлюют межи свої муры щи и нынї много турістув. Мадярськый король Лудвик Великый ( 1326–1342–1382 ) быв єдночасно и королём Польші, а дале Полякы выбрали коро лицёв дївку Лудвикову Ядвіґу, котру пак засватав Яґело, внук літовського князя Ґедімінаса . Так ся зачав славный в історії Польші род Яґелонцюв, а пра матїрь роду Ядвіґу зачали честовати по смерти як святу. Коли родак Яґелув, князь подолськый Теодор Коріатович, внук Ґедімінаса , трафив у притиск и мусїв утечи из свого княжества, достав од мадярського короля княжество Мункач, де пановав током 20 лїт. Теодор Коріатович Ґедімінас www.ruwega.com
35 Народна співанка Через поле Через поле верецькоє иде войсько мадярськоє, на передї кунь турецькый, на нюм сидит хлопець руськый. В правуй руцї саблю держит, долу саблёв крыв ся цїдит, над тов крывцёв гавран краче, а за сыном мати плаче. Не плач, мамко, не жури ся, не порубав я дуже ся, лем на троє, на четверо моє тїло посїчено. Забери мене, мамочко, справ ми хыжу без облочкув, справ ми хыжочку темненьку, світу вшиткому смутненьку. Позад рисунка Петра Петкія www.ruwega.com
36 Иреней Кондратович Грушовськый монастырь Майстаршый монастырь наш быв монастырь грушовськый у Марамороши . Основаня ёго повязано з именами войвод Балицї и Драґа, што были сыны волошського князя Саса. 1390-го года Балиця и Драґ явили ся у Константінополю перед патріархом Антоніём и вручили ёму монастырь грушовськый, созданый у честь с. архістратіґа Михаила. Патріарх прияв врученя и выдав єдну по ґрецькы писану листину, у котруй даровав монастырю выимкові церьковні права: право ставропіґійськоє, ци же монастырь не пудлежав тамошному єпископу, а быв пудчиненый просто Константінополю. Дале, гумен грушовського монастыря мав право у просторї жуп Мараморош, Береґ, Унґ, Уґоча церьквы будовати и благословити там жиючых священикув управляти. Нового гумена выберати мали право монахы, потомкы Балицї и Драґа и у просторї жиючі старші немеші. Балиця и Драґ не потворили ся дати королём потвердити свою фундацію и Антоніёву листину, зато по смерти їх монахы мали много клопоты из сосїдныма немешами и помалы одпали од своих прівілеґій . За короля Матяша (Hunyadi Mátyás, 1440–1458–1490) «волошські » священикы уже пудвержені были білгородському митрополиту, а www.ruwega.com
37 єпископ мукачовськый пуд выгварьков , же ун посвячує попув, присвоив собі на просторї грушовського монастыря церьковну власть. Як слїда той борьбы появила ся и тота 1404-годишна листина , котру знаєме , як нашу майдавнїйшу письменну памятку. Перемаганя продовжовали ся из перемінным успіхом щи довго, айбо ниґда уже не удало ся монастырю достати назад ставропіґійськоє право. Монастырь зрунтовали пиля 1670- го года калвинські єретикы, што розогнали монахув и розграбили иманок монастыря. Рисунок Петра Петкія www.ruwega.com
38 Ґрафика Анґелы Турак Грушовськый монастырь быв у єден час середком нашої культуры . При нюм мала существовати перва народна и богословська школа (хотяй и не в теперішнум смыслї), при нюм была уже из зачатку XVI. столїтія печатня, де ся печатали наші перві книгы. Печатником туй быв Швайполд Фіол, котрый мусїв утїкнути из Кракова за гусітську єресь . Грушовська печатня не знати коли и як перестала существовати. Иван Русенко Шумлят лїсы, грают піснї, гей за давні вікы, а яличкы ся кланяют смерекам столїтым. Плывут хмаркы понад горы –тихонько, як гуси –понад горы, понад лїсы из Карпатськой Руси. Од Тячова, Ужгорода, над Гуменне, Пряшув, плывут ид нам милі хмаркы з вісточков од нашых. Идут дале над Щавницю, над татранські турнї, на Шляхтову, Білу Воду, гет онь до Остурнї. www.ruwega.com
39 Позад Алексея Петрова Листина Балицї и Драґа В архіві Народного Музея в Будапештї 1924-го года найшов єм листину, котра є майдавнїйшов писанов памятков пудкарпатськых Русинув . Листина написана 1. мая 1404. Она не є оріґіналом, ай лем копіёв, видав, зробенов єдночасно з оріґіналом – на память вадь про жертвователюв –а оріґінал, бізувно, быв переданый монастырю. Правопис листины – мішаный румыно-булґарсько-сербськый, кириличный. Писарь листины быв, ачей, Румын, айбо из тых двоязычникув, што такі звычайні у приграничных пасмах: видко, же добрі знав містну русинську бесїду. Памятка , хотяй румынського происхода, но має значеня и про Русинув: говорит за їх теріторію, носит много знакув їх бесїды (сесь, млин, жýпан, мештер, урик, єден, прижиток), дає давні назвы трёх русинськых сел, дає нові податкы за грушовськый монастырь св. архангела Михаила , давный културный центер Русинув. У русинськуй и руськуй історичнуй літературї из XVIII. столїтія домінує думка, ож церьков восточного обряда у Пудкарпатю є наслїдством Кирила и Методія. Зато основаня монастырюв и єпископств односят ид якмай давным часам. Правда, вшитко туй стоит лем на ганях и натяках. И не знати, ци мож буде – пиля того, же хыблят жерела – на сесе звіданя достати конечну одповідь. www.ruwega.com
40 По свому содержаню листина 1404-го года не дарованя ( донація ), ай лем потверженя ( конфірмація), котрым сыны Балицї, Димитер и Алек сандер потвержуют, же їх отець и стрый пожертвовали грушовському монастырю три села «из по лём, лїсом, водов и вшиткым прижитком». Чом лем Балицёвы сыны потвержуют, исе лем ганути мож. Видав, Драґ умер скорше од Балицї, и монастырь достав од ёго сынув подобноє потверженя уже скорше, лем оно, як и маса иншых документув на Пудкарпатю, пропало, а до нас лем случайно дуйшла копія листины Балицёвых сынув. Не є ниякых поводув сомнївати автентичность сёй листины. Окрем сёго, вшиткі спомянуті в нюй особы, фіґуруют и в иншых тогочасных документах. Горянська ротунда. XII-XIII. ст Наша майдавнїйша церьков Фото Богуміла Вавроушка www.ruwega.com
41 Позад Анґелы Турак Благочестивоє телятко Коровка Ружа была необычайнов коровов, по слушнов и благочестивов. А коли ся втелила, та и телятко своє хотїла навчити на порядок. Каже му: «Як прийде ґаздыня до стайнї, красно ся юй поклони!» — «Як ся маву кланяти?» — «Красно каж му-у-у.» Рано прийшла ґаздыня напоити Ружу, а телятко каже: «Му-у-у!» «Ёй,— чудує ся ґаздыня,— такой як бы ся вітало зо мнов теля.» Прийшла и погла дила му головку. А коли ишла вон из стайнї, телятко назад каже: «Му-у-у!» «Чисто чудо,— подумала ґаздыня. А коли телятко повели первый раз до лїса, оно все лем мырчит му-у-у та му-у-у. Ґаздыня и Ружа ся напудили: чей хвороє телятко. А пак видят: оно лем кланят ся мотылёви, ящурцї, цвіткови, пчолї. Ружа прийшла ид теляткови и навчила го, же треба кланятися коровам и людём. Теля все кланяло ся коровам и людём, а они думали собі: «Якоє телят ко не лем красноє, а и благочестивоє!» Малюнок авторкы www.ruwega.com
42 Ученый сын* Сын єдного простого чоловіка учив ся у варошськуй школї. Як на лїто прийшов дому у село, отець говорит ґу нёму: «Берь лем, сынку, граблї, та пуйдеме сїно гребсти.» Сын пудтяг нус и брыва горі и гордо каже: «Учив єм ся всякуй науцї, но робутницькі слова позабывав. Што то граблї?» И з тым пушов на двур, рукы заложивши до жебув, и про хожує ся. Раз лем ступит на звернені граблї, а грабелно луск го по чолови! Зазнав ун назад робутницькі всї слова: «Йой, прокляті граблї! Як ня погано ударили!» www.ruwega.com
43 Марійка Підгірянка Крумплї Идут мамка крумплї брати, и я пуйду помагати, из охоты, из утїхы назбераю повні міхы. А як будут міхы повні, та приведе братик конї , пак запряже їх до воза, крумплї нам дому повозит. Хвала тобі, Боже милый, же нам крумплї зародили! Добрі они посолені, ци печені, ци варені. Колаж Іґоря Керчі www.ruwega.com
44 Міхал Ковач Наша хыжочка Ты хыжко мила, худобна наша, ты нам на білум світї майкрасша, ты нам майкрасша, хыжочко біла, ты добра, люба, як мамка мила. Кой ярь пахняча до нас завітат, кой пиля тебе цвітя росцвітат, та вижу, хыжко моя схылена, же ты нам з раю сюды спущена. А кой зимушны вітры завіют, кой стріху чорну снїгом закрыют, тогды, ги квочка, вшиткых нас збераш, и теплі крылця на нас простераш. Віка Ходаківська , 14 лїт . Верьховинська хыжка . Малёваня на ґіпсї www.ruwega.com
45 Святый Вечур* Серед нашого народу є много бабонных звы чаюв, котрі ся щи вказуют у руздвяных традіціях. Як устане рано ґаздыня, дуже мерькує, жебы дїти мыючи ся не розбрызґали воду, бо потому будут кусати блохы. Огень сама накладе, и сама позерат за ним, жебы грань не упала на землю, бо тогды буде много у хыжи свірінькув. Пуйде выпустит куре тай даст їм їсти из обруча, бо кедь куре на Святый Вечур зобают мелай из обруча, та цїлый гуд будут ся вкупі держати и ястряб не имит їх. Пак накладе у печи огень, роспалит ю и всадит до неї керечун. Тым часом ґазда у хлїві робит порядок. Дає доста їсти худобі, чистит єї. Їсти дає доста, бо худоба на Святый Вечур межи собов говорит. Єдно другоє звідат: ци сытоє. А кедь не сытоє, та каже: «Такый бы муй ґазда сытый на Великдень.» Зато боят ся ґазды и годуют добрí худобу. Ай не лем родичі роблят своє дїло, роблят и дїти. Старші помагают родичам, а менші звізду лїплят, колядкы ся учат співати. И не стямили ся, як полудне минуло. Треба щи напаровати у хыжи. Ґазда несе ланц и обвязує ногы стола, жебы четыри періоды года служили вєдно на майлїпшый урожай. Пуд стул покладе вінок струча, отавы, стручкы пасулї, бобу, тай иншого, жебы того доста www.ruwega.com
46 было за цїлый гуд. Овсяный снуп покладе в кут. Соломов застелит хыжу на знак того, же Исуско лежав у яслях на соломі. Приладивши у хыжи вшитко, иде у хлїв. В уха худобі покладе мало меду и побрызґат свяченов водов, жебы ся не имила нияка нечиста сила. Уже вечур. Фамілія зберат ся у хыжи. Перед святыми образами помолят ся. Тогды сїдают вечеряти. На серединї стола керечун, айбо ёго не рушают: ун має стояти до нового года. Довкола керечуна девять страв и мало паленкы. Каждый мусит їсти из вшиткого. По вечери выходят вон и позирают на всї стороны світа, бо тогды не будут їх болїти ногы, де бы ни йшли. Моложава пак бере звізды, палицї, тайстрины тай идут у село колядовати . Дома обстає лем мати из дївками, бо и старый десь тягне ся до свата ци кума вінчовати . Одданиця тым часом сяде собі коло оболока и слухає, де, з котрого боку пес загавкат, бо зудты прийдут сватачі. В каждуй сторонї села чути колядкы. www.ruwega.com
47 Народна співанка Коли ясна звізда Коли ясна звізда з неба засвітила, тогды Пречистая Дїва сына породила. Як го породила, так му заспівала: «Чучай-белай, Сыне Божый, бо я бы вже спала» Почекай ня, мамко, лем єдну годину, докуль я ти не принесу из рая перину. Возьми, Петре , трубу, затруб пану Богу, же ся Сын Божый уродив, хвала пану Богу! Ґрафика Віты Чорнак, 13 лїт www.ruwega.com
48 Помста зимы* Россердила ся зима и задумала скітити вшитко на світї. Первець зачала ся доберати до потят: надоїв юй крик и спів потячый. Задула студїнёв, зорвала листя з дерев и розметала го по полю. Не было де ся потятам испрятати. Зобрали ся тай полетїли далеко за море у теплый край. А воробкы лїновали ся, та спрятали ся пуд стріху. Видит зима , же не годна потятам нич изробити . Зачала ся доберати до звірины . Запорошила снїгом поля , лїсы , жене мороз за морозом. Не настрашили ся и звірята. Єдні мали кожух теплый , а другі попрятали ся у глубокі норы. Веверка у дуплї орішкы грызе. Медвідь у гаврї лабу ссе. Заячик пудскакує и так ся гріє. А конї, коровы, овцї у теплых хлївах сїно їдят. Щи май розъїдат ся зима, дале своє злоє дїло продовжат. Жене мороз за морозом . Морозцї побігли по ріках, озерах тай поправили на них мосты без дощок и гвуздя . А рыба вшитка спустила ся долу и там юй стало теплїйше. «Но, чекайте!– лютїє зима.– Возьму ся я за людий !» Жене-заганят щи май силнїйші морозы. А люде наклали огня у кальгах , шпорах и посмівкуют ся из зимы. А кедь у лїс идут, уберут www.ruwega.com
49 ся у теплі бунды, кожухы. А як зачнут дерево рубати, та щи и здушат ся. Май миреґовало зиму тото, же и малі дїточкы не бояли ся єї. Они ся просто сміяли з неї! Санкают ся, лыжуют ся, корчоляют ся, ховзают ся, лїплят снїгуляка, та щи и водов поливают, повтаряючи: «Прийди мороз, прийди мороз, укріпи нам дїда снїгуляка!» Щипкат зима єдного хлопчика в уха, другого в нус, а хлопчикы посучут мало нус, уха, лиця и они станут горячі и черлені, як яблоко. Видит зима, же никому нич не годна учинити, и заплакала уд злости. Потекли єї слызы из стріх. Мороз ухопив їх и приморозив на дзиндзликыцомплї. А рано, як сонце выйшло, зась цяпле из них. Ярь уже недалеко. Малюнок Ирины Кравчук , 12 лїт www.ruwega.com
50 Петро Мурянка Зима щипавиця Зимо, зимо, щипавицё, щиплеш в носик, щиплеш в лиця, кыцькаш губы, дреш за ушка и зазираш до кожушка. Пуйду з тобов воёвати, мушу я тя потоптати, придушу тя саночками –не збыткуй ся ты над нами. Рисунок Тамары Керчі www.ruwega.com
51 Село и город* Кой бы сьте ня зазвідали, ци село, ци город цїню высше, адсяк бых вам одповів: «Навперед ты ми повіж , ци правоє , ци лївоє око честуєш булше?» На тото лем так мож одповісти , же обі очі єднако честуєме, бо из обох єднакый хосен маєме, а лем двома очима можеме видїти совершено. Так тото є и йз селом и городом . Они доповняют єден другого и сут одказаны єден на другого. Представте собі, што было бы из того города, котрый бы єдно рано ся пробудив на тото, же обстав ся без села . Смутноє было бы сесе пробуженя, бо первый раз не мали бы городчане, што фрыштиковати, пак не мали бы, што полуденковати, а наконець, што вечеряти. Село додає городу молоко, масло, сыр, мясо, зеленину. Без села не є пяца, а без пяца порожня кухня. Айбо не лем голодовав бы город без села, но и ходив бы пудраный, бо подертоє платя не было бы чим выміняти. Кожу на топанкы и чіжмы село дає. Лен и коноплї на полотно село дає. А овцї, из котрых серсть стрыжут на вовну дїля верьхнёго платя, хіба на городськых пішниках пасут ся? И село одказано на город ипен так, як город на село. Де бы взяло село плуг, мотыку, косу, кебы вшиткі фабрикы города перестали їх вырабляти, www.ruwega.com
52 а вшиткі бовты – продавати? Што бы учинило село из громадов овець, крумпель, тенґерицї, молока, сметаны , яиць , мяса , кебы город од нёго не куповав? А якый бы хосен мало из кожі, котру выробит, из серсти, што настрыже, кедь город из них не справит топанкы и чіжмы, анцуґы и кабаты? Окрем сих є щи много дїл, што вяжут село из городом. Жерела просвіты и културы находят ся у городї. У городї родят ся нові вынаходкы, котрі полегшуют житя и селського чоловіка. Туй печатают ся и книгы , новинкы , из города рушат желїзниця и аероплан, котрым скоро допутуєме хоть и до Америкы. Городські інжінеры старают ся за добрі дорогы , котрыма ходят селяне до города , и котрі споюют городы, менші вароші , варошикы и села межи собов. www.ruwega.com
53 Якым Олїярь Семафор На роспутю стоит горі постав еный на трояку фарбу очі му фарбены. Верьхнёй око му черленой –мерькуй, брате муй! Коли запаленой, то ти значит – СТУЙ ! А кой жовтой світит, дає ся ти знати: щи ся раз не р ушай –мусай ЩИ ЧЕКАТИ . А напослїд мусиш знати: кедь горит зеленой, сміло можеш ся рушати ПЕРЕХОД ДОЗВОЛЕНЫЙ . www.ruwega.com
54 Роса тай ина* Наллїт у погар , што стоит у теплуй хыжи , студеной воды: увидите, же погар извонка нараз покрыє ся паров, доцїле и тогды, коли быв докус сухый. Чом се так? У воздусї , в хыжи ци на дворї , є все мало водяной пары. Кедь налляти у погар студену воду, та вун застуденит тоты часточкы пары , што ся дотыкают до нёго звонку, и скондензує їх на воду. Ипен тото можеме видїти на склї оболока: коли вон студено, а удну тепло, та оболокы покрыют ся паров. Коли кось зайде взимі извонку до хыж, а має на носї окулярії, они нараз запріют, и лем через даякый час изыйде из них пара. Правець так постає роса рано и вечур, коли небо ясноє , а воздух спокойный . Трава, листя, каміня выстывают скорше од воздуха, зато пак водяна пара, што є у воздусї, ссїдат ся, што лем ся дотулит до тых студеных тїлес. Майбулше росы є перед самым всходом сонця , бо тогды земля майстудена. Коли небо затягне ся хмарами, тогды росы не є, бо хмары затуляют землю, ги плахты, и не дают юй ся так дуже выстудити. Ипен так и пуд час вітру не правит ся роса, бо вітер проганят пару знад землї. Наяри и восени , а щи май взимі знає быти студенїйше, тогды пак роса замерзне на деревах, www.ruwega.com
55 корчах и ростинах . У такый час видиме рано вшитку землю, а найме дерева, закрыту білов повков, она стратит ся нараз, што лем сонце выйде и пригріє. Сяка замерзла роса называт ся замороз авадь ина. Замороз дуже красный, айбо шкодит загородам и садам. Од нёго мерзне ярина, молоді листкы тай цвіткы. Коли радіо, телевізія варує загородникув, ож годны быти приморозкы , ци знаєш, як они сокотят ростины и дерева? Прикрывают соломов, папірём, часом роскладуют у кертах на дакулькох містах дымный огень, авадь кладут судины из водов. Дым , котрый тягне ся садом, и скрыта теплота, котру выдаст из себе вода при выстываню, загрівают ростины, од чого пак ина не сїдат. Поштова площадь в Ужгородї в заморозї Фото Іґоря Керчі www.ruwega.com
56 Золтан Зелк Звіринська школа Прийшла зима, зачала ся наука у звіринськуй школї . Єден за другым прийшли медвідята , вовчата, зайчата, стискаючи у пудрамню книжкы, исправені из коры, и красно посїдали у лавкы из поваленых стромув. Вшиткі рады были, ож наконець и звірї будут свою школу мати, а май щастлива лишка была, тадь бо тото она придумала сякоє дїло, она стала учительков , а значит буде доставати и файну платню за науку. Лем ворона воятила, перелїтовала из дерева на дерево и каждуй звірьцї, што пиловала до школы, гойкала: Кра-кра-кра-кра, буде з того біда! Айбо нико й ухом не потяг: преця тота зло віщунка все так гойкат. Ци сонце світит, ци дощ паде – юй нич недобрі. И так уже скоро рано зачала ся наука. Уважайте сюды!– каже лишка.– Учиме ся писаня!– И такой зачала діктовати голосно: –Пан пише план... Айбо заяць не пан!– озвало ся на тото єдно вовча.– Най пишут лем вовкы... www.ruwega.com
57 На сюм ся вадили читаву пувгодину, докудь наконець якый такый настав порядок и лишка зась годна была говорити: Теперь пишеме букву П: “Пес гавкат...” Что ся туй учинило! Зайчата поскакали котроє де прятати ся, бо кедь гавкат пес , значит ловець иде. Ледва мож было їм обяснити, же туй школа, де не треба ся бояти ни пса, ни ловця. Онь по великуй перерві лишка зась могла продовжовати науку. Теперь учиме ся численя . Троє зайцюв пуйшли ся прохожовати, у лїсї ся стрітили з трёма вовками, кулько звірюв тогды было вєдно? Пять! Двоє! Девять!– гойкали вшиткі нараз, а коли утихли, лишка красно ростовковала , же вєдно было шість звірюв, бо три а три тото шість. Но, теперь будете знати? Позад малюнкув Марты Мейсарош www.ruwega.com
58 Айно,– загойкали звірята школярї. Но ану най повіст заячик!– каже лишка. Заячик красно встав и повів, ож прохожовали ся три зайцї, стрітили трёх вовкув, та вєдно было шість звірюв. Пак зазвідали серня, и вно ипен так повіло, пак прийшов шор на вовча. Кедь стрітят ся три заяцї из трёма вовками, тогды довєдна будут троє, бо вовце изъїдят заяцюв... Тумане!– сердито зволала лишка.– У вшиткуй класї ты майглупый! Туй другі звірята голосно ся зачали сміяти, а www.ruwega.com
59 вовча выскочило из лавкы и просто дому, ид ня нёви побігло, ид старому Лупіжнику. Поскаржило ся, што за нёго лишка повіла. Ей, бодай бы сухоє листя жерла, тай голузя спуд снїгу!– скричав старый вовк.– Ож муй сын май глупый, ги зайча вадь серня? Но достане тота лишка вчителька, натурално! Най ся не приказує! Кой лишка вчула, ож біжит старый вовк у школу, так утїкала, онь ся за нёв курило. И малі звірята поросхожовали ся дому, и одтогды школы не є у звірюв. А ворона глумит ся їм, коли котрого увидит: Кра кра кра кра, позирай на сомара! Ануж, угани! Білоє, ги снїг, надутоє, ги міх, на лопатах ходит, у водї ся не топит. Коли мож воду у решетї носити? Білоє, а не снїг, твердоє, а не камінь, солодкоє, а не мед.??? ??? www.ruwega.com
60 Меланія Рымарь Гунцут вітер Хоть нико не кличе вітриска гунцута, жене ся и дує до каждого к ута. Гнїзда потят звалят, конарями хвіє, шкрегоче зубами, як вовчиско выє. Так собов зашибат, як у клубі діско, пуд бунду ся пхає, пуд шапку ся втискат. Позад рисунка Герлуфа Бідструпа www.ruwega.com
61 Вітер* Ищи докус зарано . День ледвы сїріє через запарені оболокы, шпор щи студеный. Пробудив єм ся и не годен єм дале спати. Найшов єм на постели єдно перко из мого заглавка и зачинаю ся из ним бавити. Пудойму го горі, пущу из рук тай пуддуваю. Оно лїтат по хыжи : кой пуддую, горі летит, а што лем перестану – такой паде на землю. Из того вижу, же воздух у хыжи щи спокойный. Тым часом зачали шпор роспалёвати. Дрыва бовчат, а желїзна піч разраз ся нагріват. Я вышупав из заглавка другоє перце и зась из ним ся бавлю. Айбо теперь уже вижу штось инакоє: воздух у хыжи мусїв стати уже неспокойным, зато моє перце пудлїтат горі, хоть го и не пуддуваю. Оно пудняло ся над шпором онь пуд самый пуд, пак попуд плафоном перелетїло через вшитку кумнату и аж при оболоцї помалы сїло на землю. За тот час другоє перце, што лежало на земли коло шпора, пудсунуло ся пуд саму піч, гибы го тягла якась сила. Зачинаю думати: што бы тому была за причина? Піч нагріла ся добрí, а што моя постель майже дотулят ся ид нюй ногами, та и я добрí чуствую сесе тепло. Первше гріло лем у ногы, а теперь уже и у тварь тепло. Из того вижу, же тепло росходит ся по хыжи од шпора помалы фурт дале: навперед www.ruwega.com
62 нагріют ся майближі час точкы воздуха, а од них пак далші. Теплый воздух легшый од студеного, зато вун иде горі. Вун пудняв моє перце, и вергло ним онь пуд плафон. Айбо на місто тых часточок воздуха, котрі уже сут пуд плафоном , приходят фурт инші , а сесї посувают ся дале – ид оболокови. По путёви выстывают и зачинают ся зась спущати долу. Такый рух воздуха держит у хыжи так довго, докуль всягды не стане єднако тепло. Кось зайшов до хыж и лишив отворені дверї: чуєме по ногах студеный вітер, а у тварь нам зовсїм тепло. Чом тото студїнь лем по ногах віє – долом? Бо студеный воздух , зайшовшый из двора , почажкый, жебы пудняти ся горі. Засвітїм свічку и пойдьме из нёв ид отвореным дверюм . Кедь будеме держати єї высоко , над головов, увидиме, же поломінь выхылит ся на двур. Исе знак , ож теплый воздух , зобраный горі у кумнатї, вытїкат на двур. На ёго місто понад землёв тягне студеный пруг из двора до хыж: туй поломінь свічкы нахылят ся у середину хыжі. Позад малюнкув Марты Мейсарош www.ruwega.com
63 То, што сьме видїли у нашуй хыжи, истно тото одбыват ся и на дворї . Лем там рухы воздуха звыкли быти далеко силнїйші . Їх называєме вітрами. Вітер постає из того, же на єднум містї земля од сонця нагріє ся лїпше , як на другум: тогды тягнут ид тому теплїйшому місту из ушиткых бокув студені вітры, а теплый воздух пудходит горі. Коли вітер віє из сївера, та сесе сїверный вітер, з юга – южный и т.д. Сїверні вітры зазвычай знают быти студені, южні – теплі. Єдні вітры приганяют хмары и приносят дождь, другі зась їх розганяют, и маєме тогды красну хвілю, авадь сухоту. Про морякув вітры сут дуже важні; давно были они щи важнїйші , докуль люде не познавали парові шіфы и плавали по морю плахтянками. Вітер мож и до роботы запрячи: ун крутит колеса вітряникув (вітровых млинув ) и мож ним зерно молоти, воду пумповати , вадь щи й инаку якусь роботу кунчити. Вітры осушуют землю позад дождюв и прочищуют воздух. Айбо не www.ruwega.com
64 все они благі и хосенні нам. Часто віют дуже силні вітры, котрі ломлят дерева, зрывают стріхы. Такый силный вітер называєме бурёв. Ищи силнїйші и страшнїйші вітры сут óрканы, котрі из корінём вырывают дерева , розбивают оболокы хыж , обаляют турнї, доцїле и домы розвалюют. Сякі страшні вітры звыкли быти у приморськых краинах, де и море натулько розбурят, же менші лодї и човны потоплят ся од них. У нас страшні вітры даколи знают поламати силу лїса, и пак сякый вітролом пропаде и погниє без хосна, авадь много роботы даст людём, жебы го выхарили и насадили молодый лїс. Ануж, угани! Крылами махат, а полетїти не годен. Носит ся полём, а не кунь, лїтат по воли, а не потя. ??? www.ruwega.com
65 Александер Духнович Вручаніє Я Русин быв, єсьм и буду, Я родив ся Русином. Честный мой род не забуду, Остану ёго сыном. Русин быв мой отець, мати, Руськая вся родина, Русины сестры и браты, И широка дружина. Я світ узрів под Бескідом, Первый воздух руськый ссав, И кормив ся руськым хлїбом, Русин мене колысав. www.ruwega.com
66 Золтан Ач Як ся населяли наші села и вароші Од давнины Мадярську краину, кедь не по зирати на Горватію , населяли не менше ги 14 народув, из них шість булшых: Мадяры, Нїмцї, Словакы, Румыны, Сербы, Русины. Сяк честуют, и повным правом, вєдно з Мадярами и Словенцї вадь Русины своим націоналным героём короля Матяша; а Гунядій Янош, котрый по предках быв Румын жиє не лем у сербськых народных співан ках и баладах , но и у булґарськых народных традіціях. Языкові, културні, літературні вязаня наставали и розвивали ся як резултат мирного вєдножитя. Основаня Береґсаса ( Берегова ) вяже ся ид имнёви прінца Ламперта, брата короля Ласлова І. (I. László, 1040–1077–1095). Зато онь до 14-го віка Береґсас звав ся Лампертсаса. Онь одтогды надале зачав ся варош называти Береґсас на знак того, же основали го Сасы. На тот час населникы Сасы уже ся были помадярили . Обывателї Лампертсасы мали самоуправу, а листина из 1222-го года свідчит, же мали свого шпана, што ся звав ґроф тевтонськый (comes teutonicorum). Король Андрій ІІІ. (III. Endre, 1250–1290–1301) основав Севлюш и села в ёго околици, населивши там Сасув и Мадярув. Сасы пак населяли ся и дале на восток, майбулше у банські міста, де добывали www.ruwega.com
67 руду, суль, топили метал, занимали ся торговлёв и ремеслами у варошиках. Пять такых мараморошськых відицькых ва рошикув: Хуст, Вышково, Тячово, Довгоє Поле , Сіґоть – достали свуй статус онь при королях Каролу Робертї (Károly Róbert, 1288–1308–1342) и Лудвику І. (I. Lajos, 1326–1342–1382). Варошська управа до 17. столїтія была у руках маєтнїйшых Сасув. На конець середно віка Сасы уже ростопили ся у мадярстві. Майдале задержали ся у Вышкові. И за довгый ищи час прозывка вышковськых была Сас. Уже у 11. вікови споминат Гілдесгаймськый лїтопис за Русинув у Мадярськуй краинї: коли 1031-го года умер прінц Імре, пише ся, же мав тітулу князя руського (dux Ruizorum). За крайню, населену Русинами, споминат западноє жерело первый раз тогды, коли архієпископ залцбурґськый загнав послы ид мадярському королю Іштвану ІІ. (1101–1116–1131) вадь Слїпому Бейлови (?–1131–1141), «котрый тогды у Русинськуй марцї (marchia Ruthenorum) здержовав ся». Марками называли у тот час граничні ґрофства, што охраняли державу. Ищи король Андрій ІІІ . зачав заселяти румынЗолотый форінт Карола Роберта, єдна из майтвердых валют тогочасной Европы. Лелія на рубах — дінастичный знак дома Анжу www.ruwega.com
68 ськых и русинськых пастырюв у незалюднену гористу пудкарпатську крайню. Они вели наполы кочовый спосуб живота. Такых пастырюв Мадяры называли Волохами . Од 15- го віка землепаны вшелиякыма полеготами пробовали прионадити пастырюв на осїдлоє ґаздованя. У 15. столїтію споминают хроникы уже за русинськый округ у жупі Береґ, у котрум было 15 сел. Кенизї (старосты ) сел выберали свого вайду, котрый быв головов цїлого округа. Но щи и у 16. вікови не перейшли всягде Русины на осїдлый спосуб живота. У жупі Уґоча русинські села не были лем волошські (пастырські). Туй хутарї ся протяговали на ровень, де мож было пестовати и пшеницю и ґаздовати на луках. Сесї села заселяли ся на иншых условіях. Коли розличні етносы жили вєдно, они нехотячи асіміловали ся. В Уґочи Чорный Ардов, Королево, Севлюш, Сасово на зачатку мадярські Пастыре на зимовалищу www.ruwega.com
69 села были . Пак там прийшли Сасы , котрі ид 16. вікови уже ся цїлком помадярили. Пак зачали туды масово приходити Русины, а уже у 18. вікови тоты села ся учинили русинськыма! У Марамороши околицю Косовськой Поляны рідко населяли Мадяре. Аж зачали туды масово приходити Румыны, мадярськоє обывательство помалы ся межи нима ростопило. Напротив, на тых містах, де булшину жительства чинили Русины, як тото туй было на правых притоках Тисы , румынські приходникы ростопили ся у русинстві. Легко затямити , же назва Хуста , центра пятёх корунных варошув у Марамороши (Довгоє Поле, Вышково, Мараморош ська Сіґоть, Тячово, Хуст), исклала ся из їх назв: HVSzT = H(osszúmező) +V(isk) +Sz(iget) +T(écső)? Пословицї Порожна бочка голоснїйше звенит. Не буде з пса солонина. Пес псу брат. Де все гостина, там голод недалеко. За добров хвілёв злу ждай. Благоє теля и дві коровы выссе. Ко пуздно ходит, сам собі шкодит. Не пхай ся, де тя не треба. Раз козу на лед нагнати мож. Нач свини монистя. У биґаря два кунця. Записав Михайло Лучкай www.ruwega.com
70 Сінді Маґочій Пудкарпатя по комуністах У варошах всягды видко склепы з надписами-рекламами АДІДАС, бабкы обуті в НІКЕСЫ, дїдове – в РІБОКСЫ. А де є вун, тот Лєнїн, а де сут тоты черлені, котрі змарнили наші душі, а де ся дїли клепачі и серпы, а де фурдигы, куда заперали ідеї? Ци сьме уже забыли на тот Союз нерушимый и ёго ідеолоґію, котра стерпчила людий? Клепачі вже не приклеплют фалошность людям, серпы вже не пудкосят языкы тым, котрі думают наголос. Ендій Варгол Черленый Лєнїн www.ruwega.com
71 И наконець страшный сон ся минув. Русины оставили глубокый сон. Назад до роботы, на поле, може и до заграницї на торгы продавати. Ґаздове на конях, бізнісмены в мерцедесах идут вшиткі по єднуй дорозї. Бо каждый хоче тото єдно: жити по доброму и честно, и щастливо. Ендій Варгол. Серп и клепач. Аґітплакат періода Пудкарпатськой Руси www.ruwega.com
72 Осиф Кеселіця Ендій Варгол ся вернув дому 1913-го года из малого пудкарпатського села Микова пиля Свидника одыйшов земледїлець Андрій Вархола за роботов до Америкы . 6- го авґуста 1928-го года у Піттсбурґу, Пеннсілванія, ёго жона Марія, до удданя Завацька, уродила му тритёго и маймоложого сына Ендія. Ендій «пробив дїрку до світа» не лем своєфайтовым малярськым умілством поп-арту, но и авторськыма філмами в стілї мінімалізму, авантґарды и иншыма розманитыма роботами , котрыма прославив наш народ. Ендій Варгол умер 22-го фебруара 1987-го года як славный на вшиток світ умілець-міліонер. За свого живота схожовав ся из богатыма промысловыма пудузятниками и славныма артістами , співаками и спортсменами. Тыкав собі из презі дентами, ґрофами, королями, прінцами, священиками и гірныма научниками . Портретовав Мерілін Монро, Міка Джеґґера, Ліз Тейлор, сходив ся з фотбалістом Пеле, папом Іоаном Павлом ІІ., быв на свальбі Мадонны и на свальбі Арнолда Шварценеґґера. Наслїдство, што ся обстало по ёго смерти оцїнёвали на суму уд 100 до 800 міліонув доларув. Быв приміром сповненя америцькой мрії: из замітача на богача. Став ся сімволом Америкы и модерного умілства, и поп-културы. www.ruwega.com
73 Дякуючи Міхалови Бицкови, у Межилаборцях, 1991-го года постав первый у світї музей майстра поп - арту. Тот музей є не лем европейськым рарітетом , но и світовым унікатом . Фундація візуалных умілств у Ню-Йорку, котрої віце-презідентом є брат умілця Джон Варгол, позычила на неограниченый час копу цїнных оріґіналув межилаборському музею. Так Ендій Варгол сімволично вернув ся дому. Майбулшый у світї, сїмштоковый музей Ендія Варгола отворили 1994- го года у Піттсбурґу. Всягды по світї є много умілськых обществ, ґруп и здружень, котрі носят имня Ендія Варгола, много людий, котрым ся любит ёго творчость. (Позад матеріалув пряшовського часописа Русин) ЕНДІЙ ВАРГОЛ . Фоторепродукція О . Кеселіцї www.ruwega.com
74 Божена Нємцова Чорт и Катка В єднум селї жила мати зо своёв дївков Катков. Мали кучу, загороду и дашто гроший. Айбо из Катков нико не хотїв говорити, така была пыската. Кой была у селї музика, вшиткі дївкы танцёвали, лем за Катков нико не йшов. Катка ся сердила тай думала собі: То бых собі заиграла. Не збаву и йз чортом. Раз у недїлю прийшла до трактирнї, а там при дверёх чекат пан у ловецькуй убери. Нараз ид нюй приступив и зазвав на танець. Ба што за єден?– звідали ся люде. Айбо Катюньця ся нич не забивала, рада была, же танцює. Цїлый вечур из нёв пан танцёвав, а пак выпроводив дому. До смерти бых из вами танцёвала,– каже Катюньця. Та пойдь зо мнов. А де бываєте? Завадь ся ми на шию, а увидиш. Катка ся ймила за нёго, пан ся перевернув у чорта и полетїв из нёв до пекла. При капурї став и задуркав. Товариші му прийшли, отворили и хотїли Катку зняти. Айбо вна ся ймила, гикой клїщами. Мусїв чорт из нёв ити ид князёви пекла. www.ruwega.com
75 Кого-сь тото собі принюс?– звідат ся князь уд нёго. И чорт му росприказовав, як достав Катку. Ты, глупаку, иди ми з воч, а думай, як ся Каткы знебыти,– повів князь. Чорт назад перевернув ся на ловця, и у великуй журї вернув ся из Катков изась на землю. Обіцяв юй горы-долы, кедь ся го лишит, айбо нич из того. Стрітили овчаря. “Кого тото несете?” звідат ся овчарь. Йой, скочила ми на шию, и не годен єм ся од неї збавити. www.ruwega.com
76 Тадь я вам поможу, айбо мусите за ня мало пасти стадо. Што чорт не зробит, обы ся од Каткы збавив. Каже, ож туй при стадї почекат. Чуй , ими ся за ня,– озвав ся овчарь ид Катцї. Начим тото Катка вчула , пустила чорта , а хопила ся за овчарёву гуню. То была чажка, онь ся здушив. Прийшов ид рыбнику. Помалы вытяг єдну руку из рукава, пак другу. А Катка нич не знає. Пак роскапчав єдну ґомбицю, другу, третю и шлёбовц – уже Катка вєдно из гунёв у водї . Увчарь хопив гуню и пошатовав ид свому стаду. Дякуву ти за службу, же-сь ня збавив од Каткы . Обы - сь знав , кому-сь помуг. Я чорт.– И йз тым словом щез. А овчарь собі морконит: Тото вшиткі чорты такі глупі? ...У туй краинї па новав злый князь. За наруд ся не старав , лем гроші кельтовав. www.ruwega.com
77 Ёго два шпаны никус не лїпші были. Раз прикликав князь славного звіздаря, най му віщит, як му ся дале поведе. Йой , княжа милосте, пудло. Чорт забере шпанув и вас. Князь ся россердив и дав звіздаря заперти . Айбо одтогды не спав и фурт думав на звіздарёву предповідь. Овчарь собі тым часом стадо пас и забыв уже быв за чорта и за Катку. Раз лем постав перед ним чорт, гибы из землї вырус, и каже: Хочу ся ти оддячити. Слухай добр і ! Ваш князь дуже злый, и ёго справникы такі. Тадь сам знаєш, як из людьми заобхожуют. У тыждень за ним прийду, заберу го до пекла. А двох справникув раз лем пострашу. Прийду раз за єдным, а пак го выведу вон, а ты прийди и кажи: “Не йдеш гет, чорте!” Я го пущу, а пуйду за другым, ты пак и тому так поможеш. Они ся ти оддячат. Пак заберу князя, айбо тому не смієш помагати, бо и йз тобов біда буде. Добрі собі тото тями! У тыждень пуйшов овчарь ид замкови. Буря была, блискы били, раз лем туй чорт веде шпана. Тот ся трясе зо страху, просит и молит. Овчарь изгойкав : “Не йдеш гет, чорте !” Чорт шпана пустив и щез. Щастливый справник не знав што дяковати овчарёви и наміряв му міх золота. Так помуг овчарь и другому справнику, та и од нёго достав міх золота. www.ruwega.com
78 Князь тото вшитко видїв на оболок. Такой загнав за овчарём и просит го, най и ёго слободит, обіцят му горы-долы. Овчарь почухав за ухом и каже: Ой, пане, вам уже-м не годен помочи. Дуже сьте на людий быв пудлый. Айбо князь обіцяв, ож ся полїпшит, а людям надоложит ушитко, у чум їх прит иск быв. Овчарь тогды пообіцяв, ож попробалує. Зась была страшезна буря, до замку зайшов чорт и просто ид князю. А туй быв овчарь: князь го не хотїв од себе пустити. Чорт, аж увидїв овчаря, читаво залав. Забыв єсь, што-м ти казав? Князю уже не поможеш! Овчарь ся засміяв и каже: Айбо я не за князя хочу з тобов говорити. Туй є Катка, а звідала, коли за нёв прийдеш. Як тото чорт учув, так утїкав, онь ся курило. А князь одтогды быв ид людём добрый и справедливый. Овчаря поклав своим справником, и вело ся всїм добрí. Ануж, угани! Чорненькоє, кривенькоє, а все до огня шуркат. Берут — квічит, кладут — квічит. ??? www.ruwega.com
79 Ґабор Костельник Пісня бачванська Вшиток ми світ — моя Бачка! По юй широкуй рувнинї На красных конёх ся вожу, А всягды стрічам родину, Де бых ни скрятав — родину! Знам, ко ту быват у хыжох, И ко у гробох спочиват — Моя земля туй и небо! Кажда ся грудка озыват — Так, гикой мати идо мнї! Бачко! Кой влїтї зародиш, А кой позирам на тебе, Як ти колося габує, Серце ми скаче до неба! Як то колося габує! Там де Тиса впадає у Дунай, лежит нова утцюзнина пудкарпатськых Русинув, Бачка. Сюды переселили ся 1745-го года, коли дольні землї Мадярського корольства выслободили ся од Туркув . Майбулшоє населеноє місто Русинув, Руськый Керестур, має 6000 жителюв. Туй находит ся и єдинствена у світї русинська ґімназія, де всї предметы у всїх класах учат ся по русинськы, а охотно и Сербы дают сюды учити свої дїти. Русинськый язык — єден из пятёх офіціалных языкув автономного края Войводина, чути го не лем на радіогабах, у телевізії, но й у парламентї, на нёго товмачат вшиткі законы тай инші урядні документы. Русины — честована народность у Сербії, бо й они честуют своих сосїдув. Коли сятковали 250 лїт приселеня, сімволом собі взяли голуба, бо вун майлїпше вказує характер Русинув. Стара школна будова Замок ґімназії у Руськум Керестурї www.ruwega.com
80 Петро Сова Назва Ужгорода Прошлость Ужгорода як майдавнїйшого нашого поселища заслужує на окремішный позур. Майстаршов назвов треба держати Унґоґрад, пуд яков споминат го у годах 891–916 Луітпранд, єпископ кремонськый. Мадярськый лїтописець Анонімус у 12-м ст. называт замок Гунґ и Гунґвар . Римляне знали го пуд назвов замок Унґ , а в історичных документах город обычно называт ся Унґвар. Сеся назва хосновала ся за цїлоє тысячолїтіє , до самого розвала АвстроМадярщины. Не мож посомнївати, же вшиткі сесї назвы одводят ся од протікаючой туй рікы Уж, котра по мадярськы называт ся Унґ, а по простонародному Онґ . Сесї назвы, зачим мают у собі носовку, не сут мадярські , ани не восточнославянські , ай старобулґарські . Містнов славянськов назвов треба держати Уг , у котруй уже не є носовкы. Мадяре перебрали старобулґарську назву и в нюй ся сохранила носовка, як и у многых иншых перебраных славянськых словах. Уменшителным слова Уг є Ужок. Кедь од нёго творити назад первотну форму, легко ся замылити Герб Унґвара www.ruwega.com
81 и прияти намісто Уг форму Уж , од котрой уменшителна не Ужок, ай ужик... Резултатом сёй хыбы є назва Уж , котра заступила у наш час первинну и філолоґічно правилну назву Уг... У словацкум языцї всокотила ся и хоснує ся первинна містна простонародна назва Уг... Новочасна назва Ужгород учинила ся общеприятов лем по розвалї Австро- Мадярщины и прикапчаню Пудкарпатськой Руси ид Чехословацькуй Републицї. Сеся назва не старша гикой 100 годув... Назву Ужгород треба числити простым, ай не онь правилным товмаченём из мадярської назвы Унґвар , де перва часть исе назва рікы, а друга ото посполный назывник , котрый значит замок, кремль, град, айбо ниякым кіпом не варош. Шафарик у своих сочиненях называт город Угвар. Вид Унґвара у зачатку 20-го столїтія (днесь туй площадь Жупанатська и улиця Фединця) www.ruwega.com
82 Александер Полянськый Старый пикляк Не любило ся Феркови жити у селї. Ёму не любив ся шум народа , цоркотаня конськых звонкув. Лем пушка, лїс, щебетаня потока, золотый місяць у ночи, тріскуча зима, білый снїг, красота природы – значили щастя ёго житя. На пушку не мав дозволеня. Пуд петеком требало выкрасти єї из села, жебы жандарь, яґер не видїли. Нераз так повадив ся из жонов, зашто тота не хотїла ити пуд лїс понад Тису жити, же и за два тыжднї пропав из дому и блукав ся по хащах. Наконець не слухав ун ни на жону, ни на дїтий, но зобрав ся и пуд лїсом, понад Тисов излїпив собі хыжку. Жона мусїла пуйти за ним , кедь не хотїла из голоду умерти! Ферко хыжку вымастив, а жона выбілила и зарядила . Коли вшитко готово было , Ферко вздыхнув. Тварь ёго перемінила ся од радости. Пушку, ступницї пасти (желїзя) вычистив пуд зиму и приготовив, як добрый ґазда свої ґаздувські средства. При сюм не забыв ун вечерами выйти на край поля и забити по-по єдного зайця. На зорях узяв зомк и на фрыштик наимляв рыб. Достав за нї гроші . Ищи як ун може на каждый случай наимляти рыб, коли другі дарьмо ходят цїлый день? Коли дако о сюм звідав ся од нёго, лем www.ruwega.com
83 засміяв ся. Бывало и за дві годины сидїв на єднум містї, доку не наимляв. Даколи зо вшиткой силы бухнув зомком у воду, из чим обманув рыбу, же там дашто упало, и сяк вытяг по 5-6 рыб нараз. Минуло Михаила. Студеный вітер тяг понад Тисов. Лишкы, выдры, куницї взяли на ся нову, густу серсть. Сесе чекав Ферко! Теперь уже не треба было выкрасти ся через село из пушков, лем пудтяг ся на берег, а уже слободный быв ёго світ лїсами, куды лем очі видїли. Кажду скалу, гавру, переход звірий знав ун. Од севлюшськых гур онь до вышковськых. Доку не было снїгу, выникав у лїсї багна мочила, де дикї свинї валяли ся. Над мочилом выхарив собі на дереві сїдало и там сидїв доту, доку не забив дику свиню. Из забитых свинь, олїнюв, серн будив мясо у дуплавум дереві. Кожу из лишкы, выдры продав, а из гроший прибрав себе, www.ruwega.com
84 жону и дїтий . Коли пиля мочила не было способного дерева , забив колик на середину мочила, довкола колика засно вав тонкым друтом малоє місто. Конець друта вытяг на берег, де натягнута , зацїлена и прикріпена пушка стояла. Друт привязав на спущало . Дика свиня, як зайшла у мочило, торгнула друтом, друт торгнув спущало, и свиня забила сама себе. Лїсами ти хонько ходив, жебы видїв-чув вшитко, а ёго жебы не видїли. Дорогы ёго были тайні, незнаті. Ниґда ни з кым не стрітив ся. Ёго пушку не слобудно было видїти никому. Віровав, же урокы упадут на ню, и так звірька не буде на ню тягнути. Наруд тото говорив, ож Феркова пушка дрыгнула ся на клинку, коли якась звірька близь ходила... Николай потряс бородов ! Раненько на два персты закрыв землю снїг. Ферко цїлу нуч не спав од радости. На зорях притяг забитого пса. Мясо посїк на букаткы и на грани посмажив. Букаткы верг у ташку и пропав у хащи. На снїгу видко было слїды. Ферко так знав оріентовати ся на снїгу, як добрый ученик на мапі... www.ruwega.com
85 Там де вун переже булше лишок авадь куниць наимляв ступицёв ци желїзом, наклав всягды у полову онаду. Лишкы, куницї сперву не докынули ся до онады, но через 2–3 днї изїли єдну, другу и, наконець, усї шкваркы . Коли уже осмілили ся, Ферко вынюс желїзя и наставив на саму середину из великов шкварков, и на побочні міста наклав менші букаткы . На другый день Ферко весело добивав имені лишкы и куницї. Арендаші лїсув дуже сердили ся на Ферка за сю роботу... Лїта минули . Ферко помалу постарів ся . Студені зимы, броженя у ледовуй водї принесли в костї скулу - ревму. Вічно блукаючого пикляка рідше и рідше было видїти... Порядковав гонцюв и стрілцюв. Поставив панув на добрі міста, де неминучо прийшла звірька . Паны Ферка полюбили и одпустили му всї дотеперішні вины... Прийшла немилосердна тверда зима. Ферко много мук перетерпів од скулы. Но прото вытяг ся подаколи на ловы... Єден день смутно зазвонили звоны. Плачучыма звуками оплаковали любителя природы Ферка Затиського , што напослїд вы тяг ся на ловы, де замерз. Люде го найшли , коли дрыва готовили у лїсї. Щи и замерзлый в єднуй руцї кріпко держав пушку. www.ruwega.com
86 Анґлійська народна поезія Хыжа, котру поставив Джек Адде хыжа, котру поставив Джек. А в нюй – пшеничноє зерно, котроє у темнуй коморї держат у хыжи, котру поставив Джек. А се веселоє потя – синиця, котра фурт лем краде пшеницю, што у коморї собі порошит ся у хыжи, котру поставив Джек. Тото мача – бавит ся, скаче, хоче влапити, ймити синицю, котра фурт лем краде пшеницю, што у коморї собі порошит ся у хыжи, котру поставив Джек. А ту пся бесхвостоє, злоє, котрого мача ся дуже боит, котроє лапле, имат синицю, котра фурт лем краде пшеницю, што у коморї собі порошит ся у хыжи, котру поставив Джек. www.ruwega.com
87 Туй небога корова безрога, котра копла пся тото злоє, котрого мача ся дуже боит, котроє лапле, имат синицю, котра фурт лем краде пшеницю, што у коморї собі порошит ся у хыжи, котру поставив Джек. А тото молочарька строга, котра доит корову безрогу, котра копла пся тото злоє, котрого мача ся дуже боит, котроє лапле, имат синицю, котра фурт лем краде пшеницю, што у коморї собі порошит ся у хыжи, котру поставив Джек. А сесе лінґарь чередарь з молочарьков ся вадит строгов, котра доит корову безрогу, котра копла пся тото злоє, котрого мача ся дуже боит, котроє лапле, имат синицю, котра фурт лем краде пшеницю, што у коморї собі порошит ся у хыжи, котру поставив Джек. www.ruwega.com
88 А сtсь адде когут на зорях, рано зганят чередаря, што ся вадит з молочарьков строгов, котра доит корову безрогу, котра копла пся тото злоє, котрого мача ся дуже боит, котроє лапле, имат синицю, котра фурт лем краде пшеницю, што у коморї собі порошит ся у хыжи, котру поставив Джек. Потовмачив Славко Слободан www.ruwega.com
89 Василь Королович Петро Лінтур Як Матяш гостив панув и простакув Король Матяш усе знав казати, же прості люде май розумні и май находливі , ги паны . Айбо великаші не хотїли тото признати. Ниґда такоє не было и не буде, обы простак перехытрив пана. А я вам сесе докажу щи днесь,– каже Матяш. Приладив велику гостину, искликав множество панства и прощавы. Перед зачатком люде так ся пороссїдали, же за єдныма столами были паны, а за другыма – простакы. Матяш ся чудує: Чом єсьте ся роздїлили? Тадь туй гостина прилажена єднака дїля всїх. Пресвітлый королю,– каже єден простак,–мы туй ся роздїлили, як пригварька каже: кожух до кожуха, сїрак до сїрака. Король ся засміяв и звідат ся: Та може и гостити ся будете попоиншак? Попоиншак, попоиншак!– загойкали паны. Но, най буде. Та кажіт раз вы, панство, як маєте дяку ся гостити : по свинськы , вадь по маржинськы? — Мы по маржинськы,– кажут паны. А вы, честні люде?– звідат простакув. Мы по свинськы. На росказ короля зачали слугы носити їденя www.ruwega.com
90 на столы : панам вшелиякі премайсмачнійші стравы, за якыма пити ся дуже хоче, айбо пити нич не несут. А прощаві – и пити, и їсти. Гостят ся вшиткі , а паны поникуют у бук простых и облизуют слинкы. Онь коли гостина ся одбыла, поклали слугы перед панами и питя. Ледвы паны устигли выпити штамперлик, а уже по гостинї, люде ся росходят. Єден великаш, май смілый, не стерпів тай каже: Пресвітлый королю, чом нам така зла фіґля? И другі вшиткі великаші туй загучали, пуддержали го. Панове великашство,– повідат на тото Матяш,– так ся стало, як самі сьте выбрали. Ци не вы самі выбрали собі гостину по маржинськы? Тадь бо по маржинськы дашто лем лїпше звучит, гикой по свинськы! Но видите,– засміяв ся Матяш,– самі сьте выбрали собі гостину, а теперь ся вам не любит. Я вам дораз ростовкую: маржину раз кормлят и тото держит дас за дві годины, а онь так дают юй пити. А свиням дают и їсти и пити нараз. Такоє треба бы и вам знати. Обы сьте тямили, панство, же вы простого чоловіка не перехытрите. Простый чоловік май розумный, ги пан! Паны лем головы посхыляли. www.ruwega.com
91 Михайло Коцюбинськый Два цапкы и дві козочкы З єдного берега иде ид ріцї білый цапок, а из другого берега пудходит чорный цапок. И єден хоче перейти через ріку, и другый. А через ріку берь. Така узенька, же лем єден годен перейти, а двом нїґде. Не хотїв білый цапок почекати, аж бы перейшов чорный, а чорный и собі не хотїв чекати, обы перейшов білый. Стали обоє на берь, зыйшли ся серед рікы и давай єден другого чолом и рогами друляти. Били ся, били ся, тай упали обадва у воду. А дві козочкы , тоты май мудрі были . Исстрітили ся они на узенькуй пырти. Из єдного боку пырти глубока зарва, из другого высока и прикра гора. Розыйти ся не мож нияк. Постояли они, подумали подумали. Пак єдна козочка стала на колїнкы, перевернула ся на бук, лягла на пішинї и притискла ся ид горї хрыбтом. Тогды друга варуючи ся переступила через неї, а тота , што лежала, встала и пуйшла собі дале. www.ruwega.com
92 Микола Сингаївськый Из друбного зеренка Из друбного зеренка буде чажкый колос, а з малої хмарочкы –дождь великый дораз. Из малого потучка річка ся зачинат, а з узкого пішничка –твуй путь до вершины. Лев Толстой Розбита фінжа Хлопчик ся бавив и ненароком розбив фінжу. Нико не відїв. Отець прийшов и звідат ся: «Ко розбив?» Хлопчик ся перепудив и признав ся: «Я.» Тогды отець повів : « Дякуву, же - сь повів правду.» www.ruwega.com
93 Василь Сухомлинськый Пять дубкув Два первачкы, Митрик и Сергійко, ходили из учителём у лїс. Учитель выкопав їм по три малі дубочкы и повів: «Несїт дому и посадїт пиля хыж.» Принюс Митрик дубкы. Выкопав єдну ямку, посадив дубок. Узяв другый, поникав на нёго и повидїло му ся, же корінцї у дубка дуже картаві. Выверг другый дубок на улицю. Поникав на третїй дубок. Повидїло му ся, же голузкы у нёго послабі. Выверг Митрик и третїй дубок на улицю. А Сергійко посадив свої три дубкы, выйшов на улицю и там стямив два вывержені дубкы у шанцу. Пудняв їх, посадив побуч из трёма своима. Поливат Сергійко дубкы, ростут они и зеленїют. А Митрик за быв за свуй дубок . И малоє деревце засохло. www.ruwega.com
94 Фіґлї из Ґаброва На навщиві Отець из дїтваком пуйшов погостёвати ид сестрї. Держ долонї , дам ти оріхув ,— каже тютка братанцёви. Дайте лїпше нянёви. Чий ты не любиш оріхы? Люблю, айбо у няня долонї булші. Недобрый хлопчик Мамко, можу ити ся бавити з Петём? Нїт, бо вун недобрый хлопчик. Тогды можу го ити набити? На кого ся учити Сын каже утцёви , же ладит учити ся на дохтора-хірурґа. «Дїтино!– каже му отець. –Лїпше на зубаря. У людий сердце єдно, а зубув – 32!» Зашпоровав Сын хвалит ся утцёви: Я днесь не сїв на трамвай, ай біг єм за ним и зашпоровав шість стотинок. Добр í, а другый раз біжи за таксіём , так зашпоруєш булше. Писанкы малёвав Золтан Кочан, 12 лїт www.ruwega.com
95 Петро Світлик Иде весна Иде весна на возику, в батожок лускоче, біжат дїти сперед неї, бо стати не хоче. Пуймали ся в ряд за рукы, на дорогу стали, за світ білый весну красну дале не пущали. Стала весна на дорозї, што мала робити, поникала на дїточок, яла говорити. www.ruwega.com
96 Та чому вы, любі дїти, мене перестали? Ци, видав, вы довгу зиму дуже навновали? Навновали, весно мила, нам вже нудно дуже, мы хочеме бавити ся в зеленуй ярузї. Добрí, дїти,— каже весна,— най собі запишу. Прийду бавити ся з вами, та вже вас не лишу. www.ruwega.com
97 Подля Андраша Штумпф-Бенедека Русинські герої револуції 1848-го года На верьхну Тису револуція запоздила на 72 годины. Но уже через три днї и у нас мож было прочитати на плакатах за будапештські події . Зачало ся сповненя реформ, формованя народной ґарды, пак войська. На Пудкарпатю до народной ґарды приголосили ся и были прияті 18 тысяч душ. У револуції 1848-го года Русины стояли в єднум шорї из своима соутцюзниками Мадярами. Тогды у Пудкарпатю Русинув были дві третины из вшиткого обывательства и така часть їх была и у народнуй ґардї. У Марамороши пиля Русинув и Мадярув приголосило ся много и Румынув. У нас вершина револуції настала 22-го апріля 1849. Из Галичины сунуло ся австро - руськоє войсько пуд везирьством ґенерала Барко. Комісарь револуційной володы Томаш Етвеш, што лем годен быв, зробив про оборону Верецького перелаза и Мукачова. Айбо у крітичный момент найшли ся и зрадникы. Майор войська Йовжеф Бандя, майор ґарды Ференц Аман , надпоручник Андраш Петрович вывели свої воєнські єдинкы из лінії обороны. Бандя, як теперь знаєме, быв аґентом Відня. А два другі забеспечили ся перед побіwww.ruwega.com
98 дителями потвердками уд варошськой володы Мукачова, же они у битві не были. Сотник Павел Мандич, коли ишов на помуч Мукачову из своима 64 людьми, стрітив майора Мигаля Коха, котрый из своёв єдинков одходив у бук Берегова, и казав Мандичу, же «шкода воякув на рубаницю вести». Айбо Мандич прийшов на оборонну лінію Мукачово Пудгоряны и приключив ся ид прапору майора Фрідєша Мартінї и мукачовськым ґардістам . Из своима дакулькома людьми быв туй и Андрій Андрійкович, што став ся героём битвы. Коли ся зачала револуція, на вызву Томаша Етвеша 16 ґрекокатолицькых семінарістув приголосили ся у войсько и выходили канонірськый курс у Пештї. Межи нима быв и Андрій Андрійкович, што участковав у дєрськуй битві, в оборонї лінії Тиса, а у сесь час уже быв командантом мукачовськых канонірюв. Из ним вєдно быв туй и Вла дислав Лешкович Ланґфій, тоже из семінарістув. У фрідєшовськуй гаморї , може и не докус за предписами воєнного інженерства , золляли каноны. На скалистуй горї Сорочуй, што у Пудгорянах нависає над Латорицёв и над дорогов, при язали каноны ид деревам на краю зарвы и картечным огнём посыпали неприятеля, котрый ся нараз мусїв одтягти. Дале затято пробовав перейти Латорицю лем елітный австрійськый офіwww.ruwega.com
99 церськый корпус , айбо коли полковник Валріх Бубна и майор Франц Бубна достали смертелні раны, коли поранило надпоручника ґрофа Каті , што быв пузднїйше командантом пожонського ґарнізона, а пуд главным везирём, ґенералом Барком, забило коня, тогды вун дав росказ на повну ретіраду. Сёму рішеню дуже помогло тото , же множество русинськых селян поувыходили на довколашні горы пони кати на битву, а їх взяли за пудкріпу, што прийшла из Марамороша и Унґа. Се была побіда революційного духа, а не воєнного кумшта. Пару сотень гонвейдув и ґардістув побідило над многораз силнїйшым противником. Межи героями револуції пиля Андрія Андрійковича треба назвати и білецького Ивана Ґорзова, сотника білецькой сотнї народной ґарды, Тівадара Дудинського, ґрекокатолицького попа, Михайла Рубіша, монаха из монастыря на горї Чернек и Помяник битвы у Пудгорянах (нынї пудгород Мукачова). На мраморнуй таблї по ма дярськы, а ниже по русинськы надпис: «На спомин перемож ного боя 22 апр ‰ля 1849 року за державну незалежность ма дярськой державы на сем м ‰с т ‰ патріотична громада по ставила року 1901». Фото Іґоря Керчі www.ruwega.com
100 многых другых. А ци мож не спомянути за Михайла Бачинського, котрый тоже як унґварськый семінаріста приголосив ся до войська?! Знали го як даровитого и дуже добрацького семінарісту, што падав до воч своёв могучов фіґуров. Раз на воєнськых обзорах стя мив го и Лудвик Кошут, та зазвідав го: — А кым єсьте были у цівілу? — Русинськым богословом быв єм, пане ґубернаторе. — Будете моим Толдіём, Кініжіём!— повів Кошут и высоко пудняв руку, обы поплескав по плечови могучого гонвейда. Бачинськый быв тогды стражмайстром, и дали го пак у 75-й прапор бандерії ґенерала-поручника Генрика Дембінського, де го повысили раз на поручника, пак на сотника, и де быв кураговником. Быв добродушной натуры, айбо обиду не терпів. Коли у Пряшові єден гусарськый офіцер сміховав из талпашув, Бачинськый не пущав ся из ним у спереку, лем пудняв офіцера вєдно из конём. За дакый час быв адъютантом Дембінського, котрый из великов теплотов казав за нёго « тото муй хлопчик». 9-го авґуста 1849 у темешварськуй битві и раненый обороняв заставу, докудь не упав смертёв героя од вражой рукы. Лудвик Кошут www.ruwega.com
101 Шандор Петевфій Встань, Мадяре! Встань, Мадяре! Утцюзнина кличе тя: теперь, вадь ниґда! Ци рабы сьме, ци слободні — се сьме одповісти годні! Нашым богом присягайме: ниґда мы, од теперька ниґда булше не рабы! Мы доднесь у рабстві жили, предкы нам слободні были и слободныма умерли, гріх їм гнити в рабськуй земли! Нашым богом присягайме: ниґда мы, од теперька ниґда булше не рабы! Меч ци ланц: што честь приносит? Што вд-рукам ся нам май просит? Та пак што ланцы носити? Меч прадїдный час имити! Нашым богом присягайме: ниґда мы, од теперька ниґда булше не рабы! Потовмачив Славко Слободан www.ruwega.com
102 Народна співанка За Кошута На высокуй полонинї вітрик повіває, сидит цісарь за столиком гадочку гадає. Не за тото вун гадає, як їсти тай пити, ай за тото вун гадає, як бы Угра бити. Пише листок, пудписує серед темной ночи: ты, Москалю дорогенькый, будь ми на помочи. Москаль ёму одписує: я тобі поможу, менї Угра нїшто бити — раз-два го положу. Як загнав ун своє войсько тай свої каноны, каноніры повходили на высокі горы. www.ruwega.com
103 Як зачали каноніры кулями гриміти, заплакали в Комарові Кошутовы дїти. Як зачали каноніры шнел фаєр давати, стали Угры молоденькі у воду скакати. Єден скочив, не доскочив, другый утопив ся, третїй скочив, перескочив, на бодло пробив ся. Позад рисунком Едіты Лутак Медвецкой www.ruwega.com
104 Позад Юрія Чорія Паска «Лем раз у роцї Великдень!» – звыкли казати. Поправдї, се великый день, великоє свято. Предходит му майбулшый у роцї сїмтыжднёвый пуст, коли од вірникув ся жадат строгоє говеніє, заказані не лем мясо-молочні стравы, но и забавы, танцї, співы. Каждый ся мав належно приладити на Божу сповідь и святоє пр ичаща. Кажда фамілія хоче святковати Великдень якмай торжествено. Зато ладят ся загодя. Ґазды намелют свіжой мукы и олаю, попораят ся на обыстю, наносят воды з кырницї вадь колодязя, наколют дрыв и застачат годувлю худобицї на всї три днї святкув. Ґаздынї тым часом пудбілят хыжу, порайбают сорочкы -кошулї , обрусы пулкы, плахты веренї, руч никы - утеракы , пак варят- печут, фарблят малюют писанкы итд . Дїти помагают старшым. Май мерькує ґаздыня, обы фа йну паску спекла. Печи паску мож лем у четверьк, вадь у суботу. Зато закыску (квасок, причину) робили у середу вадь пятницю навечур. Муку замішовали на молоцї и яйцях . Рано накыснутоє кісто www.ruwega.com
105 ґаздыня вывалькала у муцї и накла довала формовати ся у сакастовкы – прутяні кошарикы, застеливши у них чистый платок. Піч напалёвала сухыма буковыма дрывами. Докуль ся піч нагріват, ґаздыня змащує тепші олаём и перекладує на них паскы. Згорі паску парадит косичками , вінцями , крестами , потятами . Бере гусячоє перо и обмащує жовчком. Ци піч добрі нагріта, провірят тенґеричаным шумолинём : кедь листок нараз изгорів – піч перепалена, кедь довго не курив –недопалена, кедь нараз ся скручовав и зачинав чорнїти – ипен файна . Грань кочаргов одгрібат наперед, ид дверцям. Тепші з пасками закладує у піч. Аж ся вшиткі, кулько їх є, закладут, онь тогды ся грань выгребе и дверцї ся закрыют. Выпіканя паскы – сесе дїло одвічалноє, ґаздыня туй не терпит лишных назирачув. Лем дївкам своим дозволит помагати, обы ся учили. У сесь час не мож ходити по сїнях, обы не было протягу. Коли ся дверцї печи закрыли , не слобудно їх отворити, бо тогды паска могла бы пригоріти , недопечи ся, вадь надпукнути. А се вже ганьба про ґаздыню. Писанкы з Марамороша www.ruwega.com
106 Из пасков повязані и даякі бабоны: кедь добрі у печи наросте – на добрый урожай, не наросте –на неурожай , западе у серединї – на смерть у родинї. У Велику Суботу навечур паровали кобрик –малёваный великодный кошарик: стелили у нёго майлїпшый вышиваный ручничок, клали паску, шовдарь, пікницю, грудку, масло, писанкы, суль, хрінь и т.д. Треба мати силу волї, здержати ся, жебы не покушати хоть мало из того вшиткого, бо се быв бы великый гріх. Як уже дочекати ся Великодня ! Раненько идеме паску святити. Святят паску в Ясїнї різань Йозефа Ржержіхы 1930-х лїт www.ruwega.com
107 Колаж Іґоря Керчі Тарас Шевченко Вышнёвый кертик Вышнёвый кертик, хыжка чиста, у цвітю брындакы гудут, співавучи дївкы идут, ґаздынї вже зладили їсти, а хлопы з поля плуг несут. Пуд хыжку челядь сїла їсти, на небі звіздочка встає, дївка вечерю подає, штось мати хоче юй повісти, лем славчик нияк не дає. Поспали дїти, як мониста, и мати коло них лежит, довкола вшитко тихо спит, лем десь співавут дївчатиска, тай славик котькат, не мовчит. www.ruwega.com
108 Позад Александра Митрака На Гуслю Верьховинов обычайно называют у нас тоты гористі частї края, што своёв май студенов клімов, гутором и ношов своих обывателюв рузнят ся од иншых міст. На Верьховинї уже не дозріє тен ґериця, так люба ростина русинського народа, лем овес и овес всягды. Путь од Поляны через гору Роздїл, за котров уже зачинат ся Верьховина, доста незаимаючый. Сёв дорогов прийшли у IX. столїтію Мадяре. Нудна єднообразность дорогы высше Пудполозя урвала ся и очам моим явив ся зовсїм новый образ: на місто хмуравого лїса горы покрыті свіжов травов, овсом и другым засївом. Околиця туй стала веселїйша и просторнїйша. День уже хылив ся ид вечору, коли привезли сьме ся у верховинськоє село Верецькы, наповненоє торговым жидувськым племенём. Другый день рано рушив єм розникати ся довкола. На єднуй из полонин стямив єм штось білоє. На моє звіданя: што ся там білїє? сопутник муй, одповів, ож снїг. А се было 3-го юлія! Вертаючи ся зберали сьме путём драґоміты, межи котрыма найшли сьме дакулько дуже красных и правилной формы. Пак пуйшов єм у близкоє село www.ruwega.com
109 Быстроє , жебы одты вылїзти на полонину, на кот руй быти уже давно -м мав дяку. У Быструм узяв єм из собов проводимаря. Як ишли сьме фурт горі и горі, буковый лїс усе малїв , а наконець зовсїм урвав ся, и лем сїм - там видїли сьме мізер ні , криві корчі смерекы и ялувця. Од выморюючого путя и горячи зачав єм чути силну жажду. Проводимарь привюг нас ид єднуй кырници. Туй вода из таков силов и так бивно вытрісковала из скал, же нараз чинив ся цїлый потук, котрого воды з оглушливым гуком, мечучи ся межи величезныма балванами, быстро текли у долину. Выгасивши жажду студенов, ги лед водов, фрішнїйше ступали сьме горі . Але туй уже и скалистоє бердо Гуслї перед нами, и верьхна точка ёго, Пікуй, высит ся над нами. Анде и стадо волув ся пасе у до колїн высокуй траві , што скоро Володимир Микита Учениця з Колочавы www.ruwega.com
110 нагучала по ростопеню снїга; туй и полонинські цвіты , які-м ниґда не видїв. Наконець єсьме на шпіцу, на котрум чажко стане 5–6 людий, и я лачно позираю раз в єден бук, раз у другый, нараз хотячи обыяти оком вшиток відик . Все-м любив лїзти на высокі горы и з вершин обдивляти ся виду далекых міст. Як высоко, над горами, стою теперь и далеко далеко вижу! Як шкода, же чоловік на Верьховинї мусит ся скрывати од вітрув и бурь в узенькі долины , одкы такый узкый и ограниченый ёго овид. А туй на вершинї яка просторунь, яка ширява перед взором! Ко помалы иде на гору, тот дуйде до вершка Турістична ґрупа пуд верьхом Близницї в кунци мая Фото Іґоря Керчі www.ruwega.com
111 Книга земледїлця* Кулько трафит ми ся быти на полю , все из радостёв назираю на роботу земледїлця. Дай Боже добрый день!— поклонив ся я раз єдному старому земледїлцю.— Як ся вам на сюм світї жиє? Одповів ми: Робиме, мучиме ся, як Бог приказав. Красноє заниманя земледїлця . Якбы я не пустив ся быв на дорогу наукы, и сам бых любив быти земледїлцём. То правда ,— каже ,— и ораниця така , ги отворена книга. Много можеме из неї ся научити. Уже-м старый чоловік, айбо кажду ярь все дашто новоє вычитаю из неї. Йой, уйку, як красно говорите! Научіт и мене на то, што мож читати из книжкы землї. Старый держав плуг, а я ишов пиля нёго. Сяк ун говорив: Та, сынку, моя книжка говорит ми, же туй орав и сїяв муй отець и дїдо. Кой плугом выверну скыбу землї, все спомяну собі, же и муй отець сесе робив. Коли муй пот паде на землю, все погадаю собі, же змішат ся ун из потом моих предкув. Айбо не лем пот, но и крыв свою проливали они за сю землю. Первый лист моёй книжкы учит ня на тото, жебых любив сесю землю , сесь хутарь , сесю утцюзнину! www.ruwega.com
112 Золота кажда буква сёй книжкы!– изволав я. Як выйде из сёй земли слаба головка жита,–продовжав старый земледїлець,– читаю я из моёй книжкы, же сеся земля дає нам хлїб. Айбо и на тото учит моя книга, же кедь не буду робити, вупаде хлїб из нашого рота. «Роби, жебы не голодовали твої!» сяк говорит ми каждоє рано. Так я и роблю. Коли красно росте колося, ни мороз, ни сухота не погубит го, мило шепче ми на ухо: «Но, сесь гуд можеш купити Иванкови черлені чіжмы, Катеринцї красный кестемен, а щи и коровку на ґаздувство.» www.ruwega.com
113 Научит сеся книга чоловіка любити свою фамілію и своих ближнїх. Не є милїйшой книжкы над неї!– повів я. А коли перед нами вітер габує море дозрітых колосув,– правив дале земледїлець,– и сї колосы чекают лем на жниво, из моёй книжкы читаю у сякый час: «Чоловіче, спознавай у сюй благодати руку Господа и пудойми ид нёму своє благодарноє сердце.» Кедь постигне нас нещастя, ґрад, сухота, авадь штось иншоє , говорит ми моя книжка : «Чоловіче, не падай духом, спознавай и в нещастю руку Господа и успокой ся, бо ун знає, чом сяк творив.» Ся книжка научит нас вірити, терпіти и надїяти ся. Земледїлець замовк. А я подумав на то, як мудро учит нас материнська земля! Якоє красноє житя земледїлця, што каждый день тулько мудростий читає из книжкы природы. Де хлїб тай вода, там не є голода www.ruwega.com
114 Василь Мудрый Хлїб З неба хлїбець нам не падат без трапезы и без мукы –про єдненькый лем фалаток нароблят ся многі рукы. Треба поле погноити, посїяти, поорати, зваловати, зволочити –та уродит пребогато. День и нуч берут комбайны, золотый наш хлїб из поля –в елеваторы го дайме, жебы фурт нам быв на столох. Што клопоты, што роботы туй поклали – погадайте. Кой вам прийде хлїб до рота, та на се не забывайте! www.ruwega.com
115 Позад Антонія Годинкы, Євґена Перфецького, Ласлова Чопея Король Матяш По смерти Лудвика Великого (Nagy Lajos, 1326–1342–1382) через слабость королюв и вднукашні баламуты зачало упадати и дїло краёвой обороны . За Жіґмонда (Zsigmond, 1368–1387–1437), Мадярська краина мала оборонну повин ность перед товаришныма землями: повинна была выставити бізувноє войсько, котроє вєдно взято доходило до 120 тысяч ратникув . Се войсько состояло из бандерій (бріґад), які держали старші немеші, великаші. Сяк король силно зависїв уд сих панув, и войсько дорогоє было. Жіґмонд мусїв дати богатому войводї Драґови Хуст, жебы му позычив гроші воёвати дале . Около 1392–1394- го года Жіґмонд даровав Мукачово свому уйкови князю Теодору Ґедімінасу, котрого знаєме у нашуй історії як Теодора Коріатовича , а часть Спіша из 16 варошами 1412- го года дав у залуг полському королю за позычку. Сесї позыченї Жіґмондом землї пак онь через 360 лїт вернула назад Марія Терезія (Mária Terézia, 1717–1741–1780). И панованя Жіґмондово, котрый фурт воёвав, и непокойный час , што настав по ёго смерти , повный свад , препиркы межи великашами , котрі , маючи www.ruwega.com
116 Будайськый замок у добі Матяшовуй войсько, били ся межи собов, принесли много біды. Многі села Пудкарпатя были выпалены , а їх обывателї выгнаны. Но сяка устройность не могла держати дале, бо як всягды в Европі, так и у нас, за панованя палатина Яноша Гунядія ( †1456) и ёго сына короля Матяша Корвина (Hunyadi Mátyás, 1440–1458–1490) уже не бандерії давали міру, ай наёмні катуны. Спомянїм лем славного Чорного Войська короля Матяша, за котрого вітязьство и карность ги за примір ся говорит. Сякоє професіоналноє войсько держати было тунше и Матяшу удало ся назад установити порядок. Многі листины говорят, як Матяш Корвин змагав ся назад вернути роспорошеноє обыватель ство у ёго пережі поселища , дати му условія спокойно ґаздовати . Кметї , што ся вертали у пережі села, де лем треба было мало поновити ґаздувство, выимали ся спуд плаченя даний на 6 лїт. У нас, пуд Карпатами , у сесь час активно ся заложуют и нові села . Туй кметї не платили дань онь за 12 перwww.ruwega.com
117 вых годув од заложеня села . Уже на 1458- годишнум соймі , на зачатку свого панованя , Матяш жадав од панув, жебы из своима кметями поступовали по за кону, не робили над нима ниякого насилства, и установив панам за насилство над кметём покуту 6 марок се ребра. Лем паны и королські урядникы (жупаны) не все ся творили на королські росказы, так же на соймі 1471- года Матяш уже мусїв погрозити жупанам, ож за несповненя королськых росказув истратят пост, а покуту за насилство над кметём пудняв на 25 марок стрібра. На соймі 1484- го года прияли закон , якый первый раз споминат о Русинах, же «Русины не довжні и не повинні десятину платити» як непапіші. Сим Русины достали лїпші условія на ґаздованя. Корвин Матяш быв дуже любеный король, называли го щи Матяш Справедливый, и за нёго народ исклав много леґенд. За Матяша зачали класти годинкы на варошськых турнях. Матяш дав принести файтові виняні лозы из Бурґундії и Шампаня, чим можеме повісти, же поклав основу нашого винарства, бо онь через 300 годув за ним мадярськоє вино достало славу на світ. 1473-го года, коли щи лем 17 лїт минуло, www.ruwega.com
118 што Іоан Ґутенберґ вынайшов книгопечатаня, дав король Матяш списати вшитку натогды знату історію Мадярськой краины и напечатав красну Будинську Хронику, из котрої сут иднесь у Мадяр щинї уже лем 2 дарабы, а по світї шість. За Матяша уже священикы наші пудвержені были білгородському митрополиту. На жаль, наступникы Матяшовы не подержали сесї порядкы , не честовали законы , у державі запановала безголовость. Турецькый султан Солі ман заяв Білгород и 1526- го года пуд Могачом изнищив мадярськоє войсько. Надовго велика часть Мадярськой краины упала пуд турецькоє рабство. Од сёго часу зачав пановати Габсбурґськый дом. Цісарї нерадо видїли русинські « фрайгайты » (слободы) и многораз на соймах (1563, 1566, 1567, 1569, 1572) онь до 1604-го года пробовали зотерти їх, айбо мадярські паны не дали, говорячи, ож сесе ясно записано у Матяшовых законах. Ануж, угани! Говорити не знає, а людий учит. ??? www.ruwega.com
119 Василь Сочка-Боржавин Студентські годы у Будапештї Столик писемный. Полиця з книжками. Тейкы, фасціклы. Вішак з кабатами. Лампа на столику. Постель желїзна. Гуслї гірешні, из явора різані. З фоткы малої, з тоненької рамкы В очі ми никат душа моёй мамкы. В хыжцї сюй люблю я быти з Духновичом, Из Митраком говорити, з Павловичом. Безруч, Єсєнїн ми туй цімбор ы В довгі осїннї смутні вечеры. Туй полюбив ми ся Петевфій Шандор, Лірикы вітязь, глядаючый вандор. * Город огнї як звізды россыпає, Щи єден день живота догасає. Думы осеннї у пісню ся просят, Верші ся родят и душу пудносят. Потовмачив Славко Слободан (назва оріґінала: Вечер в Будапеште) *Вандор =вандрув, блукач www.ruwega.com
120 Володимир Фединишинець Невычерпна кырниця Мамчина хыжко стара, –Ачей майстарійша в селї , –Бідна сь, ги церьковна мыш. Айбо я все штось тягну здому, Все тягну штось До роспухлого городського черева, Де жию теперькы. А в мамчинуй хыжцї все прибыває, Прибыває и прибыває, –Ги вода в колодязи: Ниґда не вычеряш, Ниґда не выносиш. Володимир Микита На порозї вічности www.ruwega.com
121 Штефан Смолей Мамі Не найшов єм слова, в людськум языкови, якыма бы-м, мамко, тебе поздоровив. На найшов єм ниґде ту на земли цвіткы, які бы-м ти , мамко, днеська дав у рукы. А так прийми од ня обычайні слова: жий довго из нами и будь все здорова. За живот, за вшитко, што-сь нам стигла дати, дозволь ми за вшиткых тя поцюловати. Позад малюнкув Марты Мейсарош www.ruwega.com
все
вполудне
она
122 Позад малюнком Ирины Кравчук, 14 лїт Микола М. Кочіш Годинка Тіка-така, тіка-така... туй кось пряче ся уднука, тіка-така, тіка-така, туй сердечко чиєсь дуркат. Як то
така єднака та мелодія привычна, все єднака: тіка-така — рано,
, навечур? На роботу всїх довкола в точный час
приводит, и по нюй ся рувнат школа, и по нюй будилник ходит. Тіка-така, тіка-така... туй кось пряче ся уднука, тіка-така, тіка-така, туй сердечко чиєсь дуркат. Тіка-така, неборака... ниґда-ниґда ся не зморит, ци робити, ци спочити — строго, точно нам говорит. www.ruwega.com
123 Препотребный матеріал* Не є на світї май нужного матеріала, як желїзо. Подумайте, на што вшитко ёго потребуют. Ґаздови треба косу, плуг, мотыку; ремеселникови — балту, пилу, сверлик; ґаздыни — иглу, ножичкы ; вам, школярям — перо и ножик. Тото вшитко зробено из желїза. А щи кулько иншого: машины великых фабрик, желїзні дорогы, мосты, желїзницї, кораблї итд. — тото вшитко из желїза. А одкы є желїзо? Желїзо находит ся у земли змішано з иншыма мінералами, глинов. Сяка мішанина называт ся желїзнов рудов . Руда находит ся часом на поверьхности землї, а часом треба єї добывати из глубли. Вы бы и не упознали желїзну руду. А кой бы вам указали, та и не віровали бы сьте, же из той глины буде перо вадь ножик. Сю глину выкоплют, повезут на фабрику-желїзарню, де з неї выроблят желїзо. Желїзну руду засыплют у высокі печі. Сесї печі сут вымурованы из каміня и стоят, як высокі турнї. Коли в ясный день выйдеме на берегы над Ужгородом, та можеме такі турнї видїти коло Великых Капушан у сосїднюй Словакії, де є велика желїзарня. Руда сыпле ся у высоку піч изгорі и то мішано из углём, дотуль, докуль піч не буде повна. Пак на сподї роскладут огень, а обы горіло лїпше, www.ruwega.com
124 та пуддувают из великыма міхами, які мож видїти у ковача. Огень пак не никає, ци то угля, ци руда, запалит вшитко, што лем може горіти. У великуй теплотї ростопит ся желїзо и одлучит ся од глины тай иншых примішок. Коли ростопило ся, выпустят го из печи до ямок и фурм , што сут перед печов . Роботникы из довгыма кочаргами мерькуют, як выливат ся желїзо. Айбо и сокотити ся мают, бо ростопеноє желїзо тече, як огняна ріка. Уночи засвітит на цїлу околицю. Зливарї из довгыма кочаргами кермуют огняну ріку, куды треба. У ямках ростопеноє желїзо помалы застыне, и так буде из нёго сыроє желїзо, котроє дуже ламле ся, бо у нюм содержит ся щи много угля . Сесе желїзо пак топлят щи раз и так достанут из нёго уже лїпшоє желї зо, котроє пак куют па ровыми клепачами. У ростопеноє желїзо знают щи примішати манґан , нікел и другі примішкы, жебы было муцнїйшоє. Такоє муц ноє желїзо называт ся оцїль.Высока піч www.ruwega.com
125 Не легко зливарям и оцїлярям робити желїзо и оцїль. Чажкый їх хлїб, твердо мусят они робити, жебы сьте могли мати перо и ножик. Коли берете у рукы даякый желїзный предмет, подумайте, кулько труда и поту стояло ёго выробеня. Позад Ивана Фекеты и Маріаны Гапак Турянська желїзарня У малёвнум селї ТуряРемета двасто лїт тому отворили желїзарню. Желїзарня сеся перероблёвала руду из містного найдища, котрой за гуд переробила 500 тон. Такой туй из вытопеного желїза правили бляху, клинцї, лопаты, мотыкы, косы, иншоє земледїлськоє знарядя, желїзні пецикы значкы Меркурій, світичі, рамы на зиркала. Были у желїзарни майстры-зливарї, што знали одолляти и помяникы. Статуя Геркула, што днесь Геркул, перемагаючый над шарканём. 1841. Скулптор В.Кіне. Фото Ґ.Філіпа, І.Керчі www.ruwega.com
126 украшає ужгородськый замок — се їх робота . Слава турянськых зливарюв ишла далеко краинов. Года 1836 тутешны майстры за проектом унґварського архітекта Павла Береґсасія зготовили помяник класику мадярськой літературы Вітийзу Мігалю Чоконаї высотов 6 м, котрый мож видїти на гробі поета у Дебрецинї. Одолляли и помяник поштарю Федору Фекетї, жителю села. Днесь прилакомлює помяник сюды турістув, бо неє му пары, як кажут, у світї . Жиют у селї и нынї Фекеты, правнукы славного поштаря. У тот час из Ужго рода до Турї-Реметы скорше мож было перейти пішниками через горы, а путь там и назад чинив 60 кілометрув. Так скоро, як Федор Фекета, не годен быв у селї ходити нико. Ходив у зимі и влїтї, у хвілю и у слоту. На помянику пуд реліфным зо браженём поштаря написано давнов кириликов: «В память приязности, тверезности, честности и послужности посла Фтеодора Фекеты. Помер року Божого 1838.» Года 1848 зготовили зливарї помяник на гроб Фердінанду Ґланцеру, свому діректору за довгых 30 лїт, погребеному туй, на селськум теметові. По револуції 1848-го года зачав ся ширше розвивати великопромысел. А руды не было много у тутешнум найдищу, зачали возити єї из Ярку. Айбо уже не выплатило ся держати такі малі желїзарнї. Сяк помалы зачала она упадати и перестала быти. Нынї лем роботы турянськых изливарюв нїмі свідкы їх славного майстерства. А помяникы за файні гроші нам роблят заграничні майстры. www.ruwega.com
127 Народна співанка Ей, маву косу Ей, маву косу, айбо з нёв не кошу, горі селом, долу селом на рамени ношу. Ей, маву косу, айбо не клепана, так бых косив, так бых косив, од самого рана. Ей, маву косу, из твердой оцїли, як притискну, та ми затне пуд самі мозулї. Позад малюнком Анны Ґаёвой www.ruwega.com
128 Позад Ласлова Ковші и Ивана Олбрахта Чом наші дїдове ишли до Америкы На зачатку XIX. ст. у Пудкарпатю было 230 тысяч Русинув, они чинили дві третины обывательства. 90% были кметї, инші — немеші, священникы, ремеселникы. Булша часть землї належала не мешам и церьковли. Кметї были низшым станом, не мали ниякых політичных прав. Великі переміны настали по революції 1848-го года. Кметї-селяне достали рувні права з иншыма станами. Айбо лем половка селян мала тулько землї, жебы ся з неї могла прокормити. Дїти росли и створёвали свої родины, а землю требало дїлити каждому, и так все булше было такых родин , што терпіли од недостатка землї. Часть селян взимі наимала ся рубати лїс, на яри сплавляти бокоры, а влїтї на жниво у Мадярськуй Низинї . За лїсну роботу и сплавляня достали гроші, котрых было доста на заплаченя дани, на ковача, на купованя у бовтї. А за лїтнї місяцї жали за десятый вадь дванадцятый снуп. Туй гроші не достали, айбо мадярськый ґазда їм міхы пшеницї и тенґерицї привюз такой пуд дверї їх хыжі, и того доста было на годишну потребу родины у хлїбї. Накулько важнов сяку возможность заробка держали властї Ав стро-Мадярщины, говорит тото, же дїяв закон, котрый не дозволяв мадярськым ґаздам купити косачwww.ruwega.com
129 кы, снопоязачкы, жебы женцї з Верьховины не стратили лїтну роботу. Айбо тоты, што хотїли ґаздовати на своюй зем лї, мусїли собі єї купити. И так, зачавши из 1880-х лїт имили ся масово ходити до Америкы за роботов. Образ богатого Русина, котрый ся вернув из Америкы (за такого у нас казали: Америчан), став ся любенов поставов літературных творув містных авторув, а одвандрованя за Велику Воду — темов фолклора. Народна співанка Добрі в Америцї Добрі в Америцї, Кедь иде робота. Красно ся облечеш, Як прийде субота. Красно ся облечеш, Красно ся умыєш, А нич ся не стараш, Же ти в полї гниє. На полю не гниє, Вода тя не бере, Вшитко ти довезут До гавзу * фармере. *До гавзу = до хыжі www.ruwega.com
130 Теодор Докля На высокум буку На высокум буку куковка кукала, «куку, куку, куку» — так все повтаряла. Я тоту куковку барз любив слухати и цімбору свого звык єм з собов брати. Сїли сьме пуд буком на довгум коріню и пречудным звуком тїшили ся млїнно. Нюс ся вун довкола понад горы верьхом тай звучав премило вєдно з своим ехом. А теперь не чую куканя кукулї, бо в чужинї жию на другуй пувкули. Позад малюнком Марты Мейсарош www.ruwega.com
131 Карел Чапек Случай из русалками Тадь и я раз мав надзвычайный трафунок,— зачав приказовати дохтор из Верецёк. Єдну нуч сплю собі, гикой дрімлюх, аж зачув єм когось на оболок клопкати и кликати: Дохторе! Дохторе! Отворю оболок и звідаю ся: Ко там? Комусь ня треба? Айно,– доляг ся из потемку якыйсь чудный тоненькый голосок.– Пойдь! Пойдь и поможи! Тадь ко вто?– звідаю.– Ко ня кличе? Я, голос ночи,– повіло из темноты.– Голос місячної ночи. Пойдь уже! Иду,– повів єм, ги у снї, и хапом убрав єм ся. Выйду з хыж – вон никого. Учинило ми ся престрашно.– Гей!– покликав єм потихы.– Є туй дако? Де маву йти? За мнов , за мнов,– залыґнув ся ласкотный невидимый голос, и я пуйшов за тым голосом и путём, и просто через лаз и темный лїс. Світив ясный місяць, и вшиток світ застыв у студенуй красотї. Віруйте ми, знаву нашу околицю, як свої долонї, айбо у сю нуч видїли ми ся такі чародїйні, ги у казцї. Гибы-м непринадїяно трафив у иншый світ. Довго-м ишов за тым голосом и гадаву собі: “Сесе гибы Латорицька долина.” www.ruwega.com
132 Гев , дохторе , гев !– кличе ня голос , ги черкотаня рікы. И привидїло ми ся, же стою на стрібернум лазку на березї Латорицї. Розникав єм ся, а у місячнуй ясняві видко штось – ци постава даяка, авадь світла тїнь; чути ци то тихый плач, ци то плюцкотаня воды. Но, но,– кажу успокойно.– Ко сьме туй и што нас болит? Йой , дохторе !– тоненько скаржит ся тото світло на земли.– Я німфа, русалочка. Играли туй мої сестричкы , танцёвала из нима и я , тай не тямлю, вадь зашпотала-м ся у місячный лучик, вадь исховзла-м ся на перлинцї росы, чисто не тямлю. И алем, лежу туй, не годна м устати, а нужка ня болит, болит, болит... Ага,– кажу.– Видав, фрактура, циже злом . Нич тото, дораз увидиме. Та пак вы сьте єдна из тых русалок, што туй танцювут на лазку. Позирайме ся! А як межи вас трафит даякый леґінь из Жденёва, вадь Свалявы, та затанцюєте го на смерть, ци так? Гм, гм! А вы ци знаєте, же сякі забавкы не ялі? Еге як ся на вас то выказало! Алем до чого привели тоты ваші игранкы! Йой, дохторе,– пожаловала ся русалка,– вы и не знаєте, як тото болит. Бізунь, же болит,– кажу.– Фрактура мусит болїти,– прикляк єм коло нявкы, жебы пообзирати злом. www.ruwega.com
133 ... Долеґеды - м тых зломув намістив, прошу вас, айбо таку бабрачкы, ги з тов русалков, не мав єм ниґда у своюй практицї! Тадьбо в неї тїло из ясути, а кусточкы из так прозваной твердой ясути. Ануж , попробалуйте имити сесе у рукы, кой оно невлапивоє, як вітер, як світло , як имгла , а педіґ мусай го обмацати, натягти, напаровати. То-м ся набабрав из нёв! Яв єм ся быв повязовати нужку паучинов, а русалка квічит: “Йой, ріже, ги друт!” Пак попробаловав єм искріпити злом лепесточками яблонёвого цвіту, а она плаче: “Йой, не кладїт ми на нужку каміня!” Што робити? Наконець узяв єм из крылець русалчиного коника, циже лібелы, тоту блискоть, тот металичный заблиск , тай изонажив из нёго дві дощочкы. Пак росскíпав єм місячный лучик у капцї росы на сїм дуговых фарб и синёв фарбов , майтоншым лучиком, повязав єм тоты дощочкы ид зломенуй нужцї. Онь ми ся душно было! Видїло ми ся, же місяць пражит, як сонце в юлію. Як было по вшиткум, сїв єм пиля неї и кажу: www.ruwega.com
134 Но , теперь ушитко добр і , айбо зато не важте згинати нужку, докуль ся не зросте. И знаєте, неболько, я ся на вас тай на вашых файненькых сестричках просто чудуву. Чом вы щи й нынї туй ? Тадь ушиткі німфы, нявкы и русалкы, де што їх лем было, од давнадавен попонахожовали собі лїпшоє місто. Де?– сплакнула русалка. Но,– одповів єм,– там, де роблят кіно, чий знаєте. Бавлят, танцювут про кіно, гребут за тото гроші, як смітя, а щи й позират на них ушиток світ. Йой, панночко, тото слава! Усї русалкы и нявкы давно пуйшли у кіно, там сут уже днесь и пропастникы и чугайстры. Кебы сьте видїли, што за препышноє шатя там на русалках! А де, они бы не были у такум скромнум віґанї, ги ваш. Ой, не кажіт!– исперечила русалка.– Муй віґан вытканый из блищаня світлячкув! Вшитко єдно,– одповів єм.– Нынї вже такі віґаны не носят, теперь мода инша. Из довгыма шлаєрами?– схватила ся русалка. Не бізуву ся повісти, бо ся до того не розу міву. Но, та йду вже, бо дораз ся розвиднит. А што www.ruwega.com
135 я знаву, вы, русалкы, лем поночи можете ся по являти, ци так? Та майте ся добрі, а за кіно зато подумайте. Булше я там русалку не видїв, єї зламана нужка, видав, загоила ся. Лем тулько можу повісти , же одтогды щезли русалкы из Латорицькой долины. Не иншоє буде, лем пуйшли у кіно. А вы, ануж, у кіні выпозирайте ся файно, вам ся видит, же на плахтї рухавут ся панночкы и дамы, а поправдї тїла у них не є, дотулити ся ид ним не мож, бо они зробені из ясути! Тадь видко, же тото русалкы. Зато у кінї світло гасят и чинят потемок, бо русалкы и всяка инша чортовина світла ся боят и оживают лем у потемку. (Рисункы Йозефа Чапека) Авґустин Волошин Три яблока и єдна грушка Єдному чоловіку захотїло ся їсти овочі . Ун купив єдно яблоко и поїв — ёму щи захотїло ся. Купив другоє яблоко и поїв — ёму и теперь щи хотїло ся їсти. Купив третёє яблоко и поїв — и все щи му хотїло ся їсти. Тогды купив єдну грушку и, коли изъїв и тоту, насытив ся . Плескнув ся по голові чоловік и скричав : « О , якый я дурак , кулько-м яблок опусто поїв! Нїт было на самый перед изъїсти єдну грушку?» www.ruwega.com
136 Корней Чуковськый Бурбуруй Дїточкы маленькі, слухайте честненько! Сокотїт ся, дїти, в Африку ити . Там у морю цапы, што кедь вас улаплят? Боже вас заваруй в Африку ити . Там в лїсах ґорілы, в ріках крокоділы будут вас кусати, бити и скубсти. Сокотїт ся, дїти, в Африку ити . В Африцї розбуйник, в Африцї страшнуй, злый и лютый уйко Бур бу руй! Ун бігає по Африцї и їст усїх дїтий. Боже вас заваруй в Африку ити . www.ruwega.com
137 И нянько вас, и мамка вас просят много раз, и нянько вас, и мамка вас учат много раз: “Африка ужасна, юй-юй-юй! Африка опасна, юй-юй-юй! Не ходїт вы ниґда, дїточкы, по нюй! Лем нянько з мамков змучені раз вечур задрімали, а Янцьо з Анцёв в Африку таём повтїкали. В Африку! В Африку! Уздовж Африку сходили, датлї, фіґы всї поїли. Пріма в Африцї! Файно в Африцї! Вылїзли на носорожцї, тай везут ся по дорожцї. Пріма в Африцї! Файно в Африцї! www.ruwega.com
138 Из слонами мало были, бавили ся скоч-кобылу. Пріма в Африцї! Файно в Африцї! Їх ґоріла варовала, їм ґоріла так казала, и казала, говорила, и приказовала: “Никайте — вже цапа Феґа ростворила вам пащеґу, ци дасте ся вы юй влапити, ци не хочете там трафити, там, у Феґину пащеґу? Ой, не знаєте вы Феґу!” “Мы дїтиска выбиті, адде нам є у пятї! Имиме за хвуст мы Феґу, хвостом затчеме пащеґу!” Так ся Феґа настрашила, онь зо страху ся втопила! Так ти й треба, цапо Феґо! А вже ид ним из мороквы там лїзе и рыкат гіпопотам, страшило из мочари ид дїтём иде, пуд лабисками земля му гуде. www.ruwega.com
139 А Янцю и Анци до сміху, скомчут гіпопотамово брюхо. Пріма брюхо! Файной брюхо! Уразив ся на смерть гіпопотам, утїк за піраміды и гойкат там, Бурбурила-Бурбуруя, на вшиток голос урґує: “Бурбуруй, Бурбуруй, Бурбуруй, пойдь лем ты скорше туй! Сих паскудных дїтий не шкодуй, не шкодуй їх нич, Бурбуруй!” Анцю, Янця страхы ймили, Бурбуруя вни стямили: через Африку вун ступат, на весь ґаґор там гулюкат: “Я крывли лакомый и дїтий бездомых, што є лем у Африцї туй, премайзлїйшый страшный Бурбуруй! Нич ми не треба ни торту до неба, ни мармаладу, www.ruwega.com
140 ни чоколаду, нич лем піцюцькых, айно, малюцькых дїтий!” Ун злыма очима блискат дїтий у пазурях истискат, роскладує ватру велику и гойкат голосом дикым: “Горос-форос, буде полуденок дораз!” Дїти плачут, ревом-буром, Бурбуруя молят хором: “Милый, любый Бурбуруйку, змилуй ся над нами, одпусти дому нас, уйку, д-нянёви, ид мамі!” Мы од мамкы утїкати ниґда вже не будеме, мы сю Африку прокляту навхтема забудеме! Милый, милый людоїдку, змилуй ся над нами, мы ти оддаме ушитко, што дала нам мама, www.ruwega.com
141 мы туй маєме мерзлинку, смачну, онь оближеш слинку.” Айбо каже людоїд: “Нї-ї-їт!!!” Наглї завидїла Анця, в небі айроплан летит: “Се наш дохтор, се наш дохтор, добрый дохтор Юйболит!” Добрый дохтор Юйболит такой нараз там біжит, Анцю, Янця в рамнях носит, Бурбуруя за них просит: “Будьте добрый, лїпшый в світї, прошу, милый Бурбурую, розвязати, одпустити, дїточок сих, най беру їх.” А лінґарь Юйболита узяв и на ватру печи ся поклав. И шкварчит Юйболит и квічит: “Юй, болит, юй, болит, юй, болит!” www.ruwega.com
142 А дїти, небогы, пуд палмов лежат, од страха, небогы, як прутик дрыжат и плачут, и плачут, и плачут. Айбо туй испонад Ніла указала ся ґоріла, ґоріла иде, крокоділа веде! “Будьте добрый, крокоділе, што лем скорше, будьте милый, Бурбуруя пролыґнїт,— просит дохтор Юйболит,— жебы вун не имав, жебы вун не зъїдав сих піцюцькых дїтий.” Крокоділ ся обернув, и хвостом собі махнув, лінґариска Бурбуруя, гикой муху пролыґнув. Пиля ватры гук и радость, пиля ватры біготня, рада, рада, рада, рада, веселит ся туй дїтня. www.ruwega.com
143 “Добрый, добрый крокоділ выслободив нас, добрый, добрый крокоділ нас од смерти спас!” А в утробі крокоділа тїсно, темно ся, уныло а в утробі крокоділа плаче, плаче Бурбуруй: “Я вже буду добрый, вірьте, я дїтий не буду їсти, пошкодуйте ня, не скітуйте ня! О, я буду, я буду вже файный!” Шкода дїтём Бурбурила, просят дїти крокоділа: “Кедь ун добрый буде вже, выпусти го, най иде. Мы го возьмеме з собов до вароша за горов.” Крокоділ головов лем кынув тай широко-широко зївнув, а з пащеґы йде вон Бурбуруй: “Я вже туй! Я вже туй! Я вже туй! Я вже буду любити дїтий , хочу з нима до вароша йти! www.ruwega.com
144 Дїточкам на утїху задарню я отворю дїточу цукрарню.” Скаче радый Бурбурило-Бурбуруй: “Я вже туй! Я вже туй! Я вже туй! Дїтём баникы буду печи, буду гостити вшиткых дїтий ! И по варошу буду гуляти, задарь буду усїм роздавати чоколады и цукру премного, лем мене не лишіт туй самого. А про Янка и про Аньку приготовлю запіканку из ванілков запашну, просто чудо, што смачну! Пойдьте, дїти, їсти-пити и не треба нич платити, бо розбуйник Бурбуруйко вже теперь ваш добрый уйко. Пойдьте, дїти, пойдьте туй, бо вас любит Бурбуруй!” Потовмачив Славко Слободан www.ruwega.com
145 Якый хосен дают нам лїсы* Красно у лїсї! А майкрасше влїтї, коли велика горяч, прохожовати ся в тїни зеленых дерев. Яка свіжость, якый холодок, як легко там дыхати! Та як бы потому не любити лїс? Чим лїпше впознає чоловік дерево, ёго житя, тым лїпше зачинат го любити. Не мож перечислити вшиткі хосны , які приносит нам лїс ! Алем, позирайте лем довкола себе! Стоит хыжа, збудована из дерева. А кедь избудуют ю из каміня, и тогды много што буде в нюй зробено из дерева. Давно дерево хосновало ся щи булше: на морях плавали деревляні кораблї, у небі лїтали деревляні аеро планы . Из дерева робили возы и сани , кочії и гінтовы, колеса на возы и кочії, и коломасть, обы колеса мастити. Ищи и днесь желїзничні шины стоят на деревляных шліперах, а телефонні друты на деревляных стовпах. У домах маєме деревляный бутор: столы, стулцї, лавицї, гокерликы, шамеликы, полицї, постелї, шіфоны, лады. Дерево, як природный матеріал, ачей ниґда не пропаде из нашого ґаздувства. Там, де не є ґазу, мамка варит полуденок, та напалює шпаргейт дрывами, и кальгу гріє дрывами, обы у хыжи тепло было. Коли застудиме ся, та пєме чай из липового цві та, котрый тоже дало нам дерево. Дерева, значит, www.ruwega.com
146 сут и дохторами нашыма. Дерева и кормлят нас овочами: яблоками, грушками, сливками, черешнями, вышнями, бороцквами, бросквами. Папірь, на котрому пишеме и книгы печатаєме, тоже из дерева роблят. А давно и пера и тінту, жебы писати, без дерева не могли зробити. Всягды, де лем не попозираєме, треба дерево. Дерева и чистят воздух, а без них люде и звірина не могли бы на земли жити. Дерева здержуют у земли вогкоту и так не дают ся чинити великым повеням. Якбы у нас знали добрí сокотити лїсы, менше бы сьме уд повений шкоды мали. Треба охраняти и приятелюв лїса — потят, бо без потят и лїс бы пропав. Любім и сокотїм нашу природу! Колажі Іґоря Керчі www.ruwega.com
147 Штефан Сухый Апріл ёвоє рано Рано у гаю жалив и буряну узкым горлом пє курочка воду из черепка: А я тобі, пане любцю, изнесу яичко и пак куря выведу з нёго. Кукуріку! Як на світї щастя много. www.ruwega.com
148 Миколай Скубан Старый куфер Має няньо старый куфер, з ним ходив по всїх дорогах, што тых налїпок на нёму –місточка не є живого! Видїв куфер, ож у Римі красні, теплі стоят зимы, а у Луврї, у Паріжу відїв образ Моны Лізы. Туй-туй трафив до арешту, як прийшов до Букурешту. ПАЦКАНЁВО MADRID WARSZAWA BUCUREŞCI www.ruwega.com
149 Навщивляв ун доста часто Прагу золоту турнясту, быв сесь куфер и в Атинах, відїв славні розвалины, у Еспанії, в Мадрідї, быв сесь куфер на корідї. А з Варшавы везучи ся мав крішталь у собі чистый: грыз ся з мытниками дуже, жебы з ним пруйшов дому вже. Быв усягды, вшитко видїв – и старі світы, и нові –правда, ани раз не быв ун у старых у Пацканёві. PRAHA ROMA PARIS Колаж Іґоря Керчі www.ruwega.com
150 Одкы має земля тепло?* Было красноє лїтноє рано, лем што ся зачало провидняти. Муй старшый брат, што прийшов дому из школы на лїтні вакації, зогнав ня, жебы сьме йшли ся купати. Я убрав ся и выйшов з хыж. Вонка было щи доста темно ся. Лем на востоцї было небо мало яснїйшоє. Мене студїнь обыяла. Чудовав єм ся, чом тото так студено, коли сночи было так файно тепленько. Тадь купали сьме ся сночи, и вода была тепла, и воздух теплый . А теперь така студїнь . На моє звіданя потовковав ми брат, ож черезнуч земля и вода выстыли, зато так студено. Черездень загріват їх сонце, та они нагрівают ся , а уночи помалы выстывают. Мы ишли напротив всхода сонця. Нагло ударили нам в очі перві лучі сонця, котроє вставало споза горы, и нам стало гибы теплїйше. Сонце уже цїлоє ся выкотуляло зза горы, коли сьме дуйшли до потучка, затуленого од востока бережками . Шіковненько сьме ся розобрали , клонцаючи у зубы, и вергли ся у воду. Гух , што студена ! Чом се так ?– звідаю , трясучи ся. Бо черезнуч выстыла ,– одповідат брат.–Вечур была зовсїм тепла , бай тогды , як сонце зайшло. Знаєш, ож и в судинї вода буде горяча довго www.ruwega.com
151 по тому, як єї зняти з огня. Вода, як вонка ставало фурт студенїйше, помалы выстудила ся, а теперь, над рано, май студена. Айбо тото не все над рано так студено, ги днесь! Ниґда-м не замерз так читаво, як нынї, хоть даколи день и не быв такый красный. Розуміє ся . Сяк было тогды , коли хмары закрыли небо. Хмары затуляют зимлю, задержуют тепло и не дают юй выстыти,– товковав дале брат. Я попросив брата, най ми росповіст, одкы ся бере на земли тепло . На тот час уже сьме ся выкупали и зачали сьме ся скоренько вберати: брат казав, ож нездорово довго быти у студенуй водї. Сонце пудняло ся уже так высоко, же высвітило и тото місто, де сьме ся купали. Мы чули у цїлум тїлї приятноє тепло. www.ruwega.com
152 Вшиткоє тепло, што є на земли, маєме од сонця . Оно заганят нам вєдно из світлом дуже много тепла. Другоє небесноє тїлесо – місяць –хоть и світит, а тепла не дає,– зачав обясняти брат.–Тадьбо сонце не все єднако світит и гріє. Взимі заганят нам дуже мало свого тепла , бо и курто здержує ся на небі, зашто має мало часу, жебы загрівало землю, и не пуднимат ся так высоко. А як сонце низко, та лучі ёго скосо падут на землю и менше гріют. Не у всїх краях сонце гріє єднако. Чув єсь уже за студені и теплі краї. У теплых краях пуднимат ся сонце так высоко, же наполудне стоит просто над головов. Зато там така велика горяч. У студеных краях сонце ниґда не стоит так высоко на небі, як у нас, та и так добрí не загріват. Там звыкли быти тверді зимы . www.ruwega.com
153 Авґустин Волошин Говори правду! Юрко сокотив стадо недалеко од села. Задумало ся ёму напудити людий. Загойкав: «Вовк! Вовк! Люде , помагайте!» Прибігли люде, айбо вовка ниґде не было. Но пак по тум поправдї явили ся два вовкы. Юрко зась гойкав, но задарь, люде не прийшли, а вовкы наробили у стадї велику шкоду. Члены тїла Члены тїла раз повадили ся на тум, же они лем черевови служат. Не будеме булше ходити,– говорят ногы,–най черево самоє ходит! Не будеме булше робити,– дудравут рукы,–най собі робит черево, кедь му дяка! Дурный бых быв,– озвав ся и рот,– кормити тото лїнивоє черевиско. Што пак выйшло из сёго? Вшиткі зачали слабнути, а цїлоє тїло ссохло. Онь тогды они порозуміли, же не добрі вадити ся, но треба помагати собі, и стали сворно до роботы. Скоро тїло окріпло и выздоровіло ся. www.ruwega.com
154 Якым Олїярь Водичка Водичко, водичко, умый мої личка, и ушка, и очка, носик и усточка, и чоло, и ручкы, и нужкы малюцькі, жебы-м была красна, здорова, чистенька, бо я вже школярька, школярька маленька. Тамара Керча Гаданкы Сяду собі перед хыжков: буду бавити ся з мышков. Нїяк утїкати мышцї, бо приязана ид хыжцї. Коли я сижу в сїдлї, лем пищати мож менї, а коли з сїдла зоскочу, та говорю кулько хочу. Рисунок Анґелы Турак www.ruwega.com
155 Ілона Зрінїй* По смерти Ференца Раковція І. ёго вдова, Ілона Зрінїй, оддала ся за славного Імре Текелія и сяк воспитовала своих дїтий , Юлію и Ференца. Утця юй , Петра Зрінїя , што ся быв збурив против немилосердности віденського уряду, противозаконно засудили на смерть. Брата юй имили; двадцять годув быв у темници, докуль не стратив розум. Ко происходив из такой фамілії, тот не муг быти слабый чоловік. Ілона Зрінїй не лем свого храброго мужа при гваряла ид бою, но и сама через довгі три годы обороняла силный мукачовськый замок перед цісарьськыма войськами. Цісарьськый ґенерал онь пукав од злости , а віденськый двур перед цїлым світом ся ганьбив. Слаба жона оборонят замок и не творит ся ани просьбами, ани грозьбами Австріякув! Жона Імре Текелія не просит и не приимат милость од цісарьського двора! Межи тым Туркам удало ся имити Текелія, и в ланцах повезли го до Турції. Лем мукачовськый замок стоит щи. Лем славна Ілона Зрінїй бє ся из врагами. Но все найде ся и зрадник... Замок трафив у рукы Австріякув. Ілону Зрінїй из дїточками повез ли до Відня. Сяка судьба постигла нещастну жону. www.ruwega.com
156 Муж єї быв у турецькум рабстві, а она была заперта в єднум темнум монастыри. Взяли од неї навперед сына, десятилїтого Ференца, а пак и дївочку. Малого Ференца записали до єдной монастырськой школы и росказали, жебы из нёго вос питали доброго Австріяка. У школї всяко змагали ся так учити малого Ференца, жебы ун не любив свуй народ и свою утцюзнину. Дуже мерьковали на нёго, бо знали, же происходит из фамілії, котра дїля віденського двора опасна. Мати му из сякыма словами одпрощала ся од малого Ференца : « Ниґда не забудь , сынку, же Раковціём ся кличеш!» Ференц Раковцій ІІ.* Ци забыв Ференц Раковцій на прощалні слова своёй матери? Не забыв. Сесї слова были ёго каждоденнов молитвов. Коли вырус и вернув ся дому, відїв велику бідноту и смутноє положеня своёй утцюзнины. Чув www.ruwega.com
157 роспачну просьбу: «Ференце Раковцій, ослободи нас!» И Ференц Раковцій розвив заставу, на якуй гордо кликав надпис «Из Богом за утцюзнину и слободу!» Коли ёго мати вчула сесю вість, плакала уд радости. Горда говорила она свому мужови: «Не зрадив муй сын, не могли забити ёго сердце!» Які красні часы были тогды, як славила утцюзнина Ференца Раковція! На соймі предложили му мадярську коруну. Кебы Раковцій не любив лїпше утцюзнину, ги самого себе, двома руками сяг бы быв за корунов. Айбо вун боров ся не за коруну, ай за слободу свого народа и за независимость своёй утцюзнины. И што пак дале стало ся?— звідаєте. Нїт, не побідила правда, народ и дале страдав. 1711-го года Ференц Раковцій мусїв утїкнути перед цісарём до Турції, де жив щи 24 годы у великум худобстві. Погребли го коло матери. Там спочивали они коло себе. Їх мертві костї 1906-го года привезли дому и поклали на вічный покуй у Кошицях, у солодкуй мате ринськуй земли. www.ruwega.com
158 Дївчата, най ся бє гордо вашоє сердце, коли чуєте имня Ілоны Зрінїй! Хлопцї , коли бы сьте ся хотїли вдухновити приміром великого сердця , роспамятайте ся на Ференца Раковція. Так вызирав мукачовськый замок у XVII. столїтію, в часї Ілоны Зрінїй и Ференца Раковція Позад Василя Молнара Куды втїкав Раковцій? Ослободителна война куруцув закончила ся поражков . Мусїв бунтовный князь утїкати до Польщі. У народнуй памяти задержали ся споминкы, як Ференц Раковцій тогды став спочити у лїсї Товстый на сївернуй околици Свалявы, у тот час ищи села. Жителї Свалявы приносили му хлїба , крумпель , солонины , бо Русины любили и честовали свого доброго пана. Они и у войнї туй были главным ёго войськом и вірно служили свому www.ruwega.com
159 ватагу. Не задарь князь назвав їх майвірнійшым народом. Де вюг дале путь утїкачув? Се нечажко знати, кедь зважити, же дале ставали спочивати у селї Солочин. Туй треба їм было перебрысти ріку Пиню, айбо вода ся так пудняла, же мусїли обстати ночовати у селї. И на другый день не годны были перебрысти и так задержали ся у селї булше, ги тыждень. А пуд самым перелазом на лїснум пішнику завадив ся князёви на голузу клебан. Зато пак село туй назвали Завадка. За сесь переход Раковція , за солочинськый слопець добрі ся знає. А за переход через лїс Товстый не дуже знают, лем дакотрі из довговічных людий тото тямлят. А шкода ! Туй те перь зона спочивку, амфітеатер , каварня. Сюды просит ся и памятный знак славному втїкачу. Най бы люде прочитали, же туй колись спочивав, хоть и не так безжурно, як они днесь, добрый пан и приятель Русинув Раковцій Ференц ІІ. Помяник у селї Довгому , поставеный селянами . Надпис говорит : « С Богом за отчизну и свободу ! На памятку первой битвы 7 юнія 1703 года упавших героев куруцов ІІ . ФРАНЦА РАКОВЦІЯ » www.ruwega.com
160 Иван Турянин Чом бузёк гордо ходит и кланят ся По тому, як быв сотвореный легкотреб, єден злый ворожиль зобрав го вшиток: шопуркы, шушеры, лабакы, млакы — у жаливляный міх и держав завязані. А комары, котрых не было кому по їдати, так ся розмножили, же не было од них покою ни в день, ни вночи, ни людям, ни звірям. Єден урвитель млинарь трафив тому на слїд, де спря таный жаливляник из легкотребом и розвязав го, выпустив, най поїдают и комарув и їх потомство у колысочках , што ся гойдают у болотах . Коли прибіг нагнїваный ворожиль, уже нич не мож было зробити: легкотреб розлїз ся у всї бокы. Ворожиль обернув млинаря на бузька, повбіцявши, же зась го зробит чоловіком , коли выимат вшиток легкотреб. Одтогды бузёк гордо ходит по мочарях, млаках, кланят ся тай имлят легкотреб. Товкованя: легкотреб = земно водні ; шопурка = саламандра ; шушера , лабак , млак = виды трітона. Ґрафика Олены Біланиной, 12 лїт www.ruwega.com
161 Днёвник дерев* Двоє маленькых дїточок бавили ся у загородї. Гойдали ся. Мала дївочка сидїла у гойдалцї, а хлопчик наганяв. Раз лем спукав конарь молодого оріха, а гойдалка зорвала ся. Дївочка перестрашена упала на землю . Уполудне уже забыли обоє за вшитко, и лем переломеный конарь указовав місто нещастя. Дерево было красноє, отець дїтий дуже шкодовав, ож ся зломило. Сесь малый хлопчик быв муй дїдо , а мала дївочка – ёго сестра . Теперь ипен сто лїт буде, як зломили конарь оріха. Ко памятат на тото? Нико! Малый хлопчик и дївочка постаріли ся и давно спочивают на теметові. Пестрі цвіты цвітут їм на гробах, а коло них сплят и тоты, котрі у тум часї жили. Лем стром щи жиє. Через сто годув став ся з нёго стареґа из грубезным дріком. Многі конарі поламані и кора сїм там обдерта. А дерево памятат на каждого! Я знаю, бо-м відїв ёго днёвник. Тыждень теперь истяли го. Ёго стара коруна звернула ся на землю . Обтяли ю , а из дріка понарізовали дощок. Сесь дрік быв днёвником оріха. Коли стяли оріх, та прочитали у нюм, кулько годув жив. www.ruwega.com
162 Много карік увідїли на пню. Я їх почислив: было правець сто и пятнадцять. Тулько годув жив наш оріх. Же я тото одкы знаю? Можу вам и сесе повісти, кедь хочете. Жив раз єден ученый чоловік, Француз, котрый постоянно изглядовав тайны ростин. И тото інтересовало го, же як дерево товстне. Поклав пуд кору єдного строма малу тонку стріберну пластинку и лишив там через пять годув. Пак дерево вырізали и найшли у нюм пластинку, котра была заростнута, бо через пять лїт выросло довкола неї пять перстенюв: каждого года вырус по-по єден. Од того часу знаєме, же кулько такых перстенюв є, тулько лїт має дерево. Айбо сесї перстенї прозрадят нам не лем вік дерева . Даколи видиме , же перстенї дуже то ненькы, се значит, ож того года было сухоє лїто. Зась ширші карікы значат мокроє лїто, коли стром лїпше кормив ся и розвивав ся. Коли різали дощкы из дріка старого оріха, та из єдной дощкы штоська вупало. Єден кругленькый дарабчик дерева. Суковатоє сесе дерево,– повів єден из різалникув. Ун не знав, ож сесь сук тямит мого дїда. Же ун приломок того конаря, што зломив ся перед сто годами пуд гойдалков. Лем оріх памятав щи на нёго. www.ruwega.com
163 Што м стояв коло стятого оріха, задумав єм ся и йзмыслив собі, які чудесні давні передаї знало бы сесе дерево поприказовати, аж бы годно было говорити . Історію за сто пятнадцять лїт ! Дїля чоловіка сякый вік є страшный. А межи деревами – дїточый вік. Они сут правдивыми Матужалемами. Дакотрі з них досягают пятьсто шістьсто годув. У Горватськуй краинї найшли дубы , котрі мали вусямсто лїт. А кедер ! Ун жиє и 2000 годув! У Сївернуй Америцї росте мамутовоє дерево. Сякі дерева сут старші ги 4000 лїт, а высокі онь 70–80 метрув. Де сут тоты люде, тоты народы, што жили перед 4000 годами на земли? Мало и небізувно што за них знаєме. Што добрí бы было, кебы старі стромы знали говорити и росповіли нам за вшиткі подїї од свого дїтства! www.ruwega.com
164 Мигаль Федич Чом у дощках сучкы Коли ходив Исус по земли из святым Петром, попросили ся раз понадвечур ночовати до єдной корчмы. Прияв їх корчмарь, полїгали собі. Лем не думав собі, же тулько гостюв прийде. А тото якісь майстры столярї поробили роботу та прийшли ся гостити, пити. А межи нима быв єден лінґарь, бияк. Тот, як ся напив, зазирнув у сосїдню хыжку, увидїв Петра (тот из краю быв) тай Исуса: А сесї што туй роблят?– тай лупкнув пару раз Петра. Петро тогды попросив ся ид стїнї , ож мерзне. Та йди, Петре,– каже Исус. А бияк через даякый час щи раз прийшов тай каже: “Сесь крайный дустав, а тот коло стїны щи нїт!” тай щи раз дав Петрови. Рано подяковали корчмарёви за салаш, а корчмарь просив перебачити, бо не знав, же будут у нёго столярї ся гостити. Та пуйшли, а Петро каже: Господи, за сесе зроби, най будут у дощках желїзні сучк ы! А , Петре , сяк не мож , доста буде и деревляных,– каже Исус. Та зато у дощках извыкли быти сучк ы. www.ruwega.com
165 Рисунок Наталії Тесовськой Петро Мурянка Лїто Над полями стоит лїто, овсик русый чеше вітер, на толоках стоколосам заплїтає зелен косы. Пахне терен и черешня, свербиустка ружовіє, Лемковина моя днешня, тепла-тепла, як надїя. www.ruwega.com
166 Яблунька* У густум лїсї росла маленька дика яблунька. Прийшов у лїс чоловік ружча брати и увидїв дику яблуньку. Выкопав ю красно и понюс дому. Дома засадив стромик до гноєной землї. Исе уже осень была тогды. Яблунька обыла ся, а на яри зачала листкы выганяти. Тогды чоловік изрізав яблуньку на єдну пядь од землї, заскіпив єї прискіпов из файтовой яблунькы , заязав силно лычом и замастив лї пандов. Файтова прискіпа зросла ся из дичком, такой того лїта нагнала ся из неї рустка, на єден метер довга. Три годы плекав чоловік скіпець, а коли ёго дрік вырус на товщину великого палця, уже мав стромик пять голузок, из котрых ся учинила стучна коруна. Щи за три годы коруна натулько розмогла ся, же обсыпав єї білый цвіт, а за тым нараз появив ся и первый плод. Восени, коли яблока зачали пристигати и черлен їти, дїти ся радовали, же покушают смачных и здоровых яблок. У недїлю по вечурни скликав няньо дїтий пуд яблуньку и потовковав їм, як знав, за неї. www.ruwega.com
167 «Видите, дїточкы,– зачав говорити,– сесь красный овоч? Шість лїт тому принюс єм из лїса дикоє дерево . Роботы ми сесе майже не дало: лем посадив, заскіпив и дакулько раз обрізав. А теперь моя робота наградила ся добров наградов. Кулько было бы хосна, кебы всї люде любили дерева! Не было бы пустого міста на улицях и дворах. Як любо было бы ходити влїтї в холодку, а восени зберати плоды. Дерева дают чоловіку овочі, освіжают воздух, а пчолам на яри дают мед.» Потому зорвав дакулько пристиглых яблок и каждому дав по єдно. Яблока были смачні и дїтям принесли велику радость. На другый день позберали они мерькуючи вшиткі яблока и склали їх красно у коморї на полицю. Довго там они стояли свіжыма. Чоловік, коли постарів ся и став немучным, часто спочивав у холодку той уже великой яблонї и забавляв своих внукув красныма казками. Якое слово межи сесї не валушноє : батулка, быстриця, йонатанка, кормошка, шоварька? ??? З малюнкув Марты Мейсарош www.ruwega.com
168 Василь Довгович Кертик собі сїю Кертик собі сїю и сам поливаю: фіалкы, лелію и зїля, што знаю. Тото все цвіте менї у самуй зеленинї! Пчол ми брынят рої, понад кертик летя: тото самі мої! Ци не щастлив я? Кебы-м быв ся уженив, щи бы м собі май любив! П о зад малюнкув Марты Мейсаро ш www.ruwega.com
169 Александер Маркуш Панські глупостї Старый Юра сидит на стульчику пуд вербов. Хребтом ся припер у кривый пень и спокойно собі покурює . Стара пуйшла на грибы , а вун хыжу сокотит, хоть муг и вун пуйти. Хыжа бы набізувно не утїкла, а гроший тай иншого богатства у нюй не є. Зато и не дуже треба бы ю сокотити. Айбо вун лем обстав, бо не яло у яри хыжу и двур лишити так напусто. Прихожуют из вароша всякі панчукы, списуют єдні на дань, другі на партії, третї казку хочут чути, и Бог знає, з якыма глупостями лем не прийдут. Зато треба, обы быв у хыжи розумный хлоп. Но та Юра ся обстав и спокойно пущат білавый дым из деревляной піпкы. А на улици, не знати одкы , появив ся якыйсь пан . « Мусїв из землї вырости, же-м го не стямив,» думат собі Юра. «А якый то чудный пан! В єднуй руцї дощочка, як на котруй баба кісто качат, у другуй руцї щіточка и якісь гомбичкы на меншуй дощочцї. А пуд руков палиця. Чорт видїв таку палицю, што має три ногы. А теперь кладе ю посеред путя. Боже, што то за пан? З рогатов палицёв, з дощочками и гомбичками. Тото набізувно не принесе нич доброго. Тото не уд Бога, же ся так наглї появив посеред путя. Кебы вже стара была дома,» розгадує Юра. И сидит www.ruwega.com
170 дале пуд вербов. Час-од-часу попозират на пана, ци щи туй є, ци уже пропав. «Алем , уже поставив палицю серед путя , а наверьх поклав дощочку. А теперь позират. Раз на стару хыжку, раз на мене старого, раз на дощку з ногами . А щітков раз засуче у ґомбикы , раз у дощку. Та сесе поправдї не розуміву,» каже Юра, выйме піпку з уст, а йде ближе ид панови. Перекрестив бы ся, айбо не сміє, бо пан фурт на нёго никат. Слава Йсусу Христу, паночку! Добрый день, дїду. Чом єсьте щи мало не посидїли пуд вербов?– звідат ся пан. А старый собі думат: тебе туй чорт принюс, айбо наголос лем каже: Та, прошу красно, хотїв єм видїти, яка туй машина у пана. А кедь ся пан не погнївавут, хотїв бых ся позвідати, же... но, як то повісти... Пан завісив на ногату палицю дощочку з ґомбичками, закрутив собі ціґаретлю, закурив ся и позират весело на Юру. Видав, не сердит ся. Має добру дяку. Юра спокойно вздыхнув и продовжує: Та айно, хотїв єм ся позвідати... Айно, айно, любив бых знати, што то пан роблят. Лем тулько? Як видите, малюю. Малювут. А што? Поникайте на дощку. Спознаєте? Юра глип, а мало не згойкав. На дощцї прибитоє полотно, а на нюм синїє стара верба, нахылена над www.ruwega.com
171 чорнов погнилов стріхов ёго хыжчины. И стульчик пуд вербов. Господи, тото наша хыжа,– чудує ся Юра. Спознаєте?– звідат ся пан, а Юра не знає, ци фіґлює, ци хвалит ся. Спознаву, спознаву,– каже старый радостно, айбо пак, якбы му дашто прийшло у голову, зачав ся тревожити и звідат ся трепетавым голосом,–айбо чом малювут пан мою хыжку? Пан уже ся пущат до роботы, фурт ходит туйтам довгов щітков, а на полотнї помалу появлят ся и цїлоє обыстя. И дворик, и хлївча, щи й курник у закутї. Пан вшиток у роботї, на Юру и не никат, лем так одповідат: Чом малюю вашу хыжку? Бо дуже красна! Туй уже Юра завертїв головов . Видав , пан задумав штось недоброє против ёго хыжцї. Иншак бы не циґанив так бессоромно. Тадь яка краса годна быти на такуй обдертуй кучи, стїны котрой уже ледвы держат погнилу зелену стріху? А пан, гибы забыв за Юру, хвалит наголос хыжку и обыстя. Юра слухат тоты чудні слова . А раз лем потур мосит пана за ґейрок: Ци пан чувут? Різань Ґустава Мореллі www.ruwega.com
172 Я не хочу, обы они малё вали мою хыжку. Пан перестав из роботов: А чом? Зато. Кедь бы пан хотїли малёвати красну хыжу, поведу пана у село. Там є красна хыжа из новов череплянов черленов стріхов. Недавно ю поставив єден Америчан. Пан ся и сміє, и сердит ся: Тото не красна. Такых найду и тысяч. Айбо така, як ваша, тото красота! Вы тото не розумієте, дїду! З Юром ся закрутив світ. Што робити? Тревожит го, правда, думка, яку ґалибу пан принесе, айбо и гріє го штось пиля сердця, кой пан так хвалит стару утцёву хыжу. Што правда, то правда. Сут и красші хыжі, айбо зато не поміняв бы свою хыжчину за Америчанову палату. Айбо кебы пан повів правду, чом малює тоту хыжу, кедь она ёму не отча, кедь она ёму не така мила. Ун у нюй не прожив дїтство, молодость, веселі годы. Пудозриво никат на пана: Айбо, паночку, не буде з того, кажіт поправдї, даяка біда? Из чого, дїду? Ож малювут хыжу, двур и загороду. www.ruwega.com
173 Та яка бы біда могла быти?– чудує ся пан. Тадь знаєте , як тото трафлят ся из тыма панськыма дїлами. Генто казали, же на дань будут исписовати. Айбо я малюю, а не списую на дань. Но, но, най ся не гнївавут. Айбо же малювут вшитко ? И хыжу, и двур, и загороду. Так, гибы списовали. Пан ся засміяв и поплескав старого по плечох, и успокоёвав го: Я малярь, а не еґзекутор. Добрі, добрі, розуміву. Пан малярь. Айбо чом малювут? Не мавут иншу роботу? Пан ся засміяв філософії старого: Та я из сёго жию. Най пан не кажут! Из того мож жити? Сут люде , які платят великі гроші за такі образы. За такі малёвані хыжкы?– чудує ся Юра.– За такі? Та тото поправдї глупі. А пан продає такі хыжкы?– уже и Юра ся зачав сміяти. А чом бы нїт, кедь платят? Не хотїли бы сьте, дїду, обых и вас домалёвав на сесь образ? Нашто и мене ? Ачей и я красный ?– зафіґлёвав старый. Так бы быв образ красшый. Теперь вижу, же и тот стульчик так добрі не указує, кедь на нюм дако не сидит. Та там най иду? www.ruwega.com
174 Там. Юра щи намышляв ся. Мав страх, обы з того не была даяка чортовина. Айбо зато дуже кортїло го видїти, ци буде знати сесь молодяк го примастити тыма щітками и тыма ґомбичками пуд вербу, на полотно. Но, кедь маєте дяку, та сядьте там на стульчик,– силовав го панчук. Айбо най пан кажут на честноє слово, не буде тото на дань?– варовав ся Юра. Кедь вам кажу, же нїт,– сміяв ся пан. Но, та най буде,– рішив ся Юра и сїв спокойно пуд вербу. И закурив собі. А панчук верг три вадь четыре платкы фарбы на полотно, пониковав туй-там. Юра щи й піпку не выкурив, уже пан кличе: Готово. Пойдьте поникати. Старый причалапав ид образу. И видит: сидит там поправдї вун сам пуд вербов. Айбо тото чортувська робота. Як тото пан трафили?– чудує ся Юра. Малярь зачав искладовати своє начиня. А Юра лем стоит и позират на образ. Туй му прийшло у гадку: Ци пан знавут, што. Най там домалювут и мою стару. Малярь никат и не розуміє: Тото-м не годен. На образї не є міста. www.ruwega.com
175 Де бы не было. Там пуд вербу мож покласти щи єден стульчик,– держит ся Юра. Айбо я не знаю вашу стару,– одмагат ся малярь. Тото правда,– пуддає ся Юра.– Айбо могли бы пан почекати. Стара ся дораз верне из грибами. Малярь уже видїв, ож иншак чажко буде ся одпрощати, та пообіцяв: Но та добр і. Я зайду мало у село. А стара най почекат, аж ся верну... Пан одыйшов, а булше го у сюй околици не видїли. Юра ся щи й теперь знає похвалити перед старов, як го пан домалёвав пуд вербу. Айбо стара го нараз прикуртит: Чекай, чекай! Ануж прийде письмо. Будеш ты платити за тото малёваня. Юра тогды нараз замовкне и посмутнїє . Бо поправдї не мож знати. Панам не мож віровати. Ко знає, яков глупостёв счалуют худобного челядника. www.ruwega.com
176 Анна Галґашова Гаданкы Лїзе, лїзе по желїзї, найде дїрку — в ню залїзе. Пуд якоє дерево заяць ся спряче, як дождь падати зачне? Нашой бабы ремесло, што на чорно заросло. Гордовик без обручув, двоякой вино у нюм. Сам худенькый, нус довгенькый, а ко го забє — свою крыв пруллє. ??? www.ruwega.com
177 Петро Міговк Майстерство токмы Пане превелебный !– гойкают люде попови.— Не треба нам иншых дякув! Мы маєме дяка! Благый знає булше, гикой вшиткы дякы из цїлой єпархії довєдна. Добр і ! Вповіжте Благому, най идо мнї прийде ,– каже добродячно пуп , обы не вразив людий. Люде повіли Благому, най иде ид попови , договорити ся за дякувство. Де бы Благый не йшов, відь до дякувства ся розуміє лїпше, гикой вшиткі дякы догромады. Співат Херувімы – каждый раз иншак – як булше нико. Має свої трелї, свої мелодії, хыбит лем композітор. Ко хоть мало ся розуміє до співу, сміє ся до пукнутя, хоть Благый не співат фалшиво. Другі дякы лем трираз на гуд заспівают На Ріках Вавілонськых, а Благый тото співат кажду недїлю. При службі не співат лем Достойно, вадь лем Богородице Дїво, Радуй ся, ай усе и єдно, и другоє. Другі дякы по всїх просивных псалмах співают лем Многая Лїта, а за умерлых лем Вічную Память . Благый и за умерлых и при читаню псалтырї співат и Многая Лїта , и Вічную Память. Благый прийшов ид попови. Люде вас хочут за дяка,– правит пуп. Благый из великов достойностёв одповідат: www.ruwega.com
178 Айно. А вы ци хочете быти дяком? Хочу. Кедь хочете, та напишеме до епископства , най вам дозволят искласти ис пыт. Готові сьте искласти испыт? Де бы нїт! Я уже знаю из дякувства булше, ги треба. Та йдїт до вароша купити вусямкоруновый штемплик на жадость. Благый пуйшов попросити уд жоны 15 корун на вусямкоруновый штемплик. Жона дуже дячно дала, тадь рада была, же буде панїёв, дякунков. Айбо мерькуй, чоловіче, обы-сь не дав 15 корун , токми ся , най спустит, што лем мож ,–напоминат жона. Благый прийшов до вароша и зайшов до трафикы. Трафикарь му дав штемплик, а Благый го крутит из бока на бук: Што стоит сесь штемплик? Вусям корун,– одповідат трафикарь. Дам вам за нёго пять корун. За вто ся не токмлят. Дайте за шість. www.ruwega.com
179 Кажу вам, чоловіче, же туй ся не токмлят. Но та продавайте своюй фамілії,– злый верг штемплик на стул, и пуйшов дудраючи ,– я щи ниґда нич не куповав без токмы. Благый пуйшов до другой трафикы. И туй было ипен так. Токмити ся не мож было. Айбо туй увидїв го єден жидик, котрый мав свою трафику. Нараз испознав, што Благому треба. Пойдьте зо мнов, чоловіче. Я маю намного лїпші штемпликы , правда , дорожі , бо , знаєте , лїпшоє усе дорожоє, гикой пудлоє. Благый из радостёв пуйшов. Кедь буде лїпшый штемплик, чий бізувнїйше му дозволят испыт. Прийшли до трафикы. Жидик вытяг изпуд стола дві книгы. З єдной взяв вусямкоруновый штемплик. Никайте сюды , чоловіче ! Сесь не з такого матеріала, як тот быв. А што стоит? —15 корун. Маю и тун ші, кедь хочете. Жидик вытяг из другой книгы тоже вусямкоруновый штемплик и вказав му: www.ruwega.com
180 Сесь стоит 10 корун, айбо позирайте из чого зробеный, а из чого антот. Благый узяв оба штемпликы и перениковав то єден, то другый. А первый ся му булше залюбив. Ка же трафикарёви: Дам вам за сесь первый десять корун , а за другый сїм. Сесь первый мене самого коштовав десять корун, а другый вам дам за вусям, лем кажу вам, ож є из дуже пудлого матеріала, а кедь хочете купити , заплатїт булше , а будете мати добрый товар. Дайте 11 корун за первый а берьте го, бо вижу, же сьте худобный чоловік. Благый заплатив за вусямкоруновый штемплик 11 корун и пуйшов. Як выйшов из трафикы, щи ся добрі розникав ни неї, обы знав, де треба куповати штемпликы, а де ся мож и токмити. Прийшов дому и похвалив ся жонї, же купив за єденадцять корун вусямкоруновый штемплик. Жона го погладила по голові : « Уже можеш искладовати испыт, бо знаєш ся добрі токмити.» Колажі Тамары Керчі www.ruwega.com
181 Три словацькі народні казкы Шустер и чорт У далекуй краинї, десь на кунци світа жив єден худобный шустер из жонов, а мали они тых дїточок, як у решетї дїрочок. Бо не задарь тото кажут, ож богачі тїшат ся из гроший , а убогі из дїточок . Шустер робив добрі, и люде несли му роботу. Раз настали у туй краинї тїсні часы . Людий обсїла жеброта, а из роботов стало чажко. А як не є роботы, не є што и у рот покласти. Дїти плакали, їсти просили , а у шустра онь сердце из жалю роспукнути ся хотїло. Хоть уха затыкай! Не знав, де ся дїти. Коли уже не было у хыжи и тулько хлїба, як чорного за ногтём , раз очмеленый од горя загойкав на дїтий: «Бодай бы вас уже чорт узяв! Авадь вас, авадь мене!» Біда тай готово! Повів сарака чіжмарь тото, што не яло было казати. Бо туй такой штось излопонїло у сїнёх, издубонїли копыта. Отворив чіжмарь дверї, у хыжи завоняло сїрков, а у темных сїнёх увидїв... Кого? Тадь не иншого, лем чорта. Кликав єсь ня, та я туй,– лопонит чорт. Кликав, не кликав, чоловік даколи и сам не знає, што му з языка злетит,– напудив ся чіжмарь.–У хыжи ни ґрайцаря, обы сёму друблю штось на зуб купити, бо умре из голоду. www.ruwega.com
182 Не выкручуй ся, чіжмарю. Лади ся у путь! Ей, почекай, неборе, не так нараз! Ко такоє видїв, обы чорт задарь забрав людську душу? Добрі , най буде так . Што хочеш за душу? Што хочу?– роздумує чіжмарь , и такой уже при думав.– Принеси ми тулько дукатув, кулько стане у чіжму. Тогды хоть дїтём моим буде из чого жити. Файн,– каже чорт.– Выстав чіжму на комин, а я лечу на гроші. И щез, гикой бы и не было го. Вытяг шустер стару чіжму, выпуцовав, обы блищала, ги нова, тай скоренько лїзе на стріху, задїв на комин. И добрі, же пиловав, бо такой изняв ся віхор, и туй уже стоит чорт из міхом дукатув. Ба ци не довго-м ся загуряв?– регоче копытатый.– Видиш, дукатув долеґеды. На тот случай, кебы чіжма была даяка велика. Айбо у сесю, ачей, и пувміха не стане. Ото лем на око чіжма мала, ану лем попробалуй. Чорт зачав сыпати дукаты , а они падут до чіжмы, як у бездонный колодязь. Міх ся выпорожнив, айбо и чіжма порожня! Яка неволя!– зло каже чорт.– Тадь міх быв трираз такый, ги чіжма. Ґрафика Петра Петкія www.ruwega.com
183 Ци не казав єм ти, же то лем на око? Чорт щез, а за минуту быв туй из другым міхом дукатув. И вшитко ся повторило. До Марішкы! Туй штось не так! Як то не так, неборе? Яка токма, так роби! Зачав чорт носити міх за міхом, пилуючи, доку не запів когут, бо тогды уже не за шустрову душу думати бы, ай самому обы кампес не прийшов. Роспалив ся щезник и забыв на час мерьковати. И не стямив ся, як запів когут. А як когут запів, чорт завыв и росплыв ся на коломасть. Чіжмарь онь у рукы чухав из радости. Выбрав из пеца дукаты, купив дїтём їсти. Пак пуйшли до вароша, купили каждому новоє шатя. Айбо и не требало їм такой великой застачі. Бо часы змінили ся, заказчикув теперь было доста, а де є робота, там не є жеброты. Лишка и воробок За лишку кажут, ож выбита. Иде раз тай видит воробка сидїти на голузї. Каже му: «Цімборе, кой вітер дує злїва, пуд якоє крыло голову прячеш?» Ун одповідат : «Пуд правоє.» Лишка ся чинит, ож не розуміє: «Ануж, укажи, як.» Воробок голову пуд крыло задїв, а лишка хоп — тай го зъїла. Малюнок Тамары Керчі www.ruwega.com
184 Медвідь и комар Стрітив раз медвідь комара и звідат: Ты, комаре, из каждого створеня крыв пєш. Та кажи ми, яка майсоложа. Бізувно, же людська. Пуйшов медвідь на людську крыв. Истрітив хлопця: Стуй! Ты чоловік? Колись буду чоловіком!– каже хлопець. Што ми за хосен из того, што щи лем буде,–буркотнув медвідь и пуйшов дале. Стрітив дїдика: Стуй! Ты чоловік? Колись быв єм чоловіком !– закашлав ся дїдик. Што ми за хосен из того, што было,– выркнув медвідь и йде дале. На тото стрітив гусаря на конёви: Стуй! Ко ты єсь? Я чоловік!– изгойкав гусарь и понюс ся. А медвідь тогды давай за ним ! Гусарь ся обернув и запюк медвідя палошом. Медвідь тїкы! А гусарь не быв лїнивый, щи зняв из плеча пушку и выпалив по нёму. Медвідь пак каже комарови: Маєш правду, же людська крыв майсоложа, айбо мене вже на неї не злакомиш. А комар ся сміє, мало не пукне. Айбо не пукне, не є там чому пукнути, не є на нюм нич мяса. Зато и ссе крыв из каждого. www.ruwega.com
185 Даякі важнїйші споминані датумы 891–916 перва споминка за Унґоґрад 1031 споминка у лїтопису за русинського князя Імрея 1040–1077–1095 король Ласлов І. 1101–1116–1131 король Іштван ІІ. ?–1131–1141 король Слїпый Бийла 1222 споминка у листинї за тевтонського ґрофа Лампертсасы 1262–1272–1290 король Владислав Сятый (IV. Kun László) 1250–1290–1301 король Андрій ІІІ. 1290–1301 основаня Севлюша 1288–1308–1342 король Карол Роберт 1326–1342–1382 король Лудвик Великый 1353 перва споминка за Хуст 1368–1387–1437 король Жіґмонд 1390 Балиця и Драґ основали Грушовськый монастырь 1392–1394 король Жіґмонд дарує Мукачово свому уйкови Теодору Коріатовичу 1404 майдавнїйша русинська листина 1412 король Жіґмонд дає у залуг полському королю 16 варошув 1440–1458–1490 король Матяш (Hunyadi Mátyás) 1473 напечатана Будинська Хроника, перва книга о Мадярськуй Краинї 1484 закон первый раз споминат о Русинах и дає їм полеготы 1526 Туркы завоёвуют Мадярську Краину 1552–1576–1612 король Рудолф II. 1711 придушили восстаня куруцув 1717–1741–1780 королиця Марія Терезія 1745 Русины переселяют ся до Бачкы 1848 антігабсбурґська револуція 1849 Пудгорянська битва 1928–1987 Ендій Варгол www.ruwega.com
186 Содержаня Мамко, куп ми книжку ......................................................3 Утцюзнина*........................................................................4 У чужинї ..............................................................................6 Побаламученый паук*........................................................7 Ниґда не забуду, з якого єм роду .......................................9 Осень*................................................................................11 Осень в лїсї ........................................................................13 Сокотїм природу ...............................................................14 Наш край ...........................................................................15 Тиса ....................................................................................18 Василёва одплата*...........................................................22 Катунська ..........................................................................25 Наруд фіґлює .....................................................................25 Суль*..................................................................................26 Марька їсти варила ..........................................................28 Наруд фіґлює .....................................................................29 Хуст*.................................................................................30 Через поле .........................................................................35 Грушовськый монастырь .................................................36 Шумлят лїсы, грают піснї,.............................................38 Листина Балицї и Драґа ...................................................39 Благочестивоє телятко ...................................................41 Ученый сын*......................................................................42 Крумплї ..............................................................................43 Наша хыжочка ..................................................................44 Сятый Вечур*...................................................................45 Коли ясна звізда ................................................................47 Помста зимы*..................................................................48 Зима щипавиця ..................................................................50 Село и город*....................................................................51 Семафор ............................................................................53 Роса тай ина*...................................................................54 Звіринська школа ..............................................................56 Ануж, угани!......................................................................59 Гунцут вітер .....................................................................60 Вітер*................................................................................61 Ануж, угани!......................................................................64 www.ruwega.com
187 Вручаніє .............................................................................65 Як ся населяли наші села и вароші ..................................66 Пословицї ...........................................................................69 Пудкарпатя по комуністах ..............................................70 Ендій Варгол ся вернув дому ............................................72 Чорт и Катка ...................................................................74 Ануж, угани!......................................................................78 Пісня бачванська ...............................................................79 Назва Ужгорода ...............................................................80 Старый пикляк .................................................................82 Хыжа, котру поставив Джек .........................................86 Як Матяш гостив панув и простакув ............................89 Два цапкы и дві козочкы ...................................................91 Из друбного зеренка .........................................................92 Розбита фінжа .................................................................92 Пять дубкув .......................................................................93 На навщиві .........................................................................94 Недобрый хлопчик .............................................................94 На кого ся учити ...............................................................94 Зашпоровав ........................................................................94 Иде весна ...........................................................................95 Русинські герої револуції 1848-го года ...........................97 Встань, Мадяре!.............................................................101 За Кошута .......................................................................102 Паска ................................................................................104 Вышнёвый кертик ..........................................................107 На Гуслю ..........................................................................108 Книга земледїлця*...........................................................111 Хлїб ...................................................................................114 Король Матяш ................................................................115 Ануж, угани!....................................................................118 Студентські годы у Будапештї ....................................119 Невычерпна кырниця ......................................................120 Мамі .................................................................................121 Годинка ............................................................................122 Препотребный матеріал*.............................................123 Турянська желїзарня ......................................................125 Ей, маву косу ...................................................................127 Чом наші дїдове ишли до Америкы ...............................128 Добрі в Америцї ..............................................................129 www.ruwega.com
188 На высокум буку ..............................................................130 Случай из русалками .......................................................131 Три яблока и єдна грушка ...............................................135 Бурбуруй ...........................................................................136 Якый хосен дают нам лїсы*..........................................145 Апрілёвоє рано .................................................................147 Старый куфер .................................................................148 Одкы має земля тепло?*...............................................150 Говори правду!.................................................................153 Члены тїла ......................................................................153 Водичка ............................................................................154 Гаданкы ...........................................................................154 Ілона Зрінїй*....................................................................155 Ференц Раковцій ІІ.*.......................................................156 Куды втїкав Раковцій?...................................................158 Чом бузёк гордо ходит и кланят ся ..............................160 Днёвник дерев*................................................................161 Чом у дощках сучкы ........................................................164 Лїто .................................................................................165 Яблунька*.........................................................................166 Кертик собі сїю ...............................................................168 Панські глупостї .............................................................169 Гаданкы ...........................................................................176 Майстерство токмы .....................................................177 Шустер и чорт ...............................................................181 Лишка и воробок .............................................................183 Медвідь и комар ..............................................................184 Даякі важнїйші споминані датумы ..............................185 Дїти ..................................................................................189 www.ruwega.com
189 Юдіта Кішова Дїти Бавте ся, дїти, покля лем можете, бо пак живот прийде, а вун ся побавит з вами! Малюнок Марты Мейсарош Ґрафика Олены Біланиной, 12 лїт www.ruwega.com
190 Зготовлено подля 2. выданя (2002, Ужгород), поліґрафично выробеного СП ПоліПрінт Зобрав, ушорив, ґрафично обрядив Іґорь Керча У книжцї выхосновані роботы ужгородськых дїтий, членув образописной студії им. Золтана Баконія (ведуча студії Наталія Тесовська; ведуча ґрупы малярства Анґела Турак, заслужена просвітянка Украины) Утцюзнина Читанка про недїльні школы (на русинськум языку) Отчий край Читанка для недільних шкіл (на русинській мові) ¤ Ґрафика Вікы Галас , 11 лїт www.ruwega.com
www.ruwega.com
